ПРАВОВИЙ СТАТУС ЦЕНТРАЛІЗОВАНИХ ПОЗАБЮДЖЕТНИХ ЦІЛЬОВИХ ФОНДІВ

Короткий опис

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ, КЛАСИФІКАЦІЯ І ОСНОВИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЦЕНТРАЛІЗОВАНИХ ПОЗАБЮДЖЕТНИХ ЦІЛЬОВИХ ФОНДІВ 14
1.1. Конституційно-правові основи створення та діяльності централізованих позабюджетних цільових фондів. Поняття, значення та їх сутність 14
1.2. Класифікація фондів грошових ресурсів 42
1.3. Загальна характеристика фінансово-правового регулювання відносин, що виникають при формуванні, розподілі та використанні фінансових ресурсів даних фондів. Основні риси правового статусу централізованих позабюджетних цільових фондів. 47
1.4. Правовий режим страхових внесків у централізовані позабюджетні цільові фонди 65
1.5. Зарубіжний досвід функціонування цільових позабюджетних фондів грошових ресурсів 76
ВИСНОВКИ ДО 1-ГО РОЗДІЛУ 82
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ ЦЕНТРАЛІЗОВАНИХ ПОЗАБЮДЖЕТНИХ ЦІЛЬОВИХ ФОНДІВ 86
2.1. Правові засади діяльності Пенсійного фонду України 86
2.1.1. Основні функції та повноваження Пенсійного фонду України. 86
2.1.2. Формування бюджету Пенсійного фонду України 102
2.1.3. Правове забезпечення діяльності Пенсійного фонду України, стан та тенденції його удосконалення. 112
2.2. Правове регулювання організації та діяльності Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття 130
2.2.1. Органи управління Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. 130
2.2.2. Джерела формування коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. 137
2.3. Правові основи діяльності Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 144
2.3.2. Формування фінансових ресурсів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та порядок їх використання. 155
2.4. Правовий режим Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 163
2.4.1. Організаційна структура Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. 163
2.4.2. Фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. 169
2.5. Правові питання діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 176
2.5.1. Правовий статус та керівні органи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. 1777
2.5.2. Особливості формування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами фізичних осіб. 187
ВИСНОВКИ ДО 2-ГО РОЗДІЛУ 193
ВИСНОВКИ 198
Перелік використаної літератури 204

ВСТУП
Актуальність теми дослідження.
Перехід України до ринкової економіки ознаменувався кардинальними змінами в організаційній структурі господарства, що призвело до модернізації фінансової системи держави і перш за все її центральної ланки – загальнодержавних фінансів. Тому виникає необхідність осмислення та аналізу змін, що відбуваються в структурі, і якісних характеристиках окремих фінансово-правових інститутів. Зокрема, це стосується централізованих позабюджетних цільових фондів.
Ринкова економіка в усьому розмаїтті відомих світовій практиці моделей є соціально орієнтованим господарством, що підлягає державному регулюванню. У механізмі державного регулювання ринкових відносин вирішальна роль належить фінансовій діяльності держави, в тому числі і діяльності, пов’язаній з існуванням централізованих позабюджетних цільових фондів.
Фінансова діяльність держави, змістом якої є зосередження в своєму безпосередньому розпорядженні значної частини грошових коштів, здійснюється за допомогою єдиної фінансової системи, що включає в себе різні фінансово-правові інститути. Їх головною особливістю є виконувана ними функція мобілізації і витрачання державою грошових коштів. Якщо вочевидь відслідковується дана функція, то такий правовий інститут слід віднести до галузі фінансового права [247, С.16].
Наявність у складі фінансової системи України в якості самостійної ланки централізованих позабюджетних цільових фондів обумовлено необхідністю ефективного перерозподілу публічних фінансових ресурсів.
Світова історія становлення та розвитку фінансової системи показує, що цільові фонди грошових ресурсів з’явились задовго до виникнення єдиного централізованого грошового фонду держави – бюджету.
Дані фонди створюються з точно визначеним цільовим призначенням – вирішення соціальних завдань суспільства (наприклад, фінансування виплати пенсій, матеріальної допомоги і т. інш.).
На сьогоднішній день в Україні створено і діють чотири із п’яти передбачених Основами законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування цільові страхові фонди:
1) Пенсійний фонд України,
2) Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття,
3) Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,
4) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Питання створення медичного страхування знаходиться на етапі законопроектів, що розглядаються у Верховній Раді України.
Ще одним централізованим позабюджетним цільовим фондом в Україні, який можна розглядати як фонд соціального направлення, є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Централізовані позабюджетні цільові фонди є відносно новими інститутами фінансового ринку. Тому відсутність єдиного законодавчого акту, який би визначав правовий статус централізованих позабюджетних цільових фондів, та суперечливість, нестабільність і безсистемність існуючого законодавства щодо регулювання діяльності зазначених фондів, в якому домінують публічно-правові засади та спрямованість на захист публічних інтересів, є реальним фактором, який привертає увагу науковців до цих проблем.
Дані фонди являють собою достатньо динамічний елемент фінансової системи. Це обумовлено тим, що вони, на відміну від державного бюджету, знаходяться у розпорядженні спеціального державного органу. Тому, у порівнянні з бюджетом, перерозподіл всередині позабюджетних фондів і їх використання здійснюється більш оперативно [279]. Крім того, через державний бюджет, як показала практика минулих років, не завжди вдавалось достатньо послідовно проводити в життя ті чи інші соціальні і економічні програми. Це пов’язано з тим, що у державному бюджеті доходи не закріплені за конкретними видами видатків, тому видатки на конкретні програми, як правило, виявляються урізаними [274]. Крім того, окремі повноваження публічної влади мають особливе значення і потребують постійного та безперебійного фінансування, зокрема фінансування соціально значущих державних потреб (наприклад, пенсійне забезпечення), що не завжди можна здійснити шляхом розподілу грошових ресурсів через бюджетну систему. Тому такі потреби повинні мати відповідне гарантоване фінансове забезпечення.
Таким чином, необхідність створення позабюджетних цільових фондів викликана об’єктивною закономірністю існування та розвитку суспільства, що пов’язано в першу чергу з необхідністю перерозподілу фінансових ресурсів для вирішення найбільш важливих соціально-економічних завдань, не передбачених бюджетом.
У сучасних умовах значення централізованих позабюджетних цільових фондів зростає в умовах нестабільності економічних відносин, низького збирання бюджетних доходів, збільшення соціальних видатків держави.
Одним з основних завдань сучасного періоду проведення ринкових реформ в Україні є реформування соціальної сфери і якісне оновлення системи соціальних гарантій, соціального захисту та соціального забезпечення.
У даний час Україна знаходиться в процесі реформування і створення нових фінансово-правових інститутів соціального призначення, що мають важливе значення для побудови громадянського суспільства. І на цьому шляху можна уникнути багатьох серйозних прорахунків та помилок, якщо використовувати весь накопичений світовий досвід діяльності таких установ.
Як показує практика США, Японії, Великобританії, Німеччини та інших країн, чиї системи соціального страхування створювались в умовах найтяжчих економічних криз, соціальні реформи найбільш ефективні саме в той час, коли вони супроводжують важливі економічні перетворення.
На сьогоднішній день централізовані позабюджетні цільові фонди стали потужними фінансовими інститутами України, що консолідують значні фінансові ресурси. Наприклад, у 2005 році загальні доходи Пенсійного фонду України, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві склали 71 144,2 млн. грн., що становить 62,3 % до Державного бюджету України.
Це свідчить про те, що у сукупності централізовані позабюджетні фонди представляють собою великий об’єм організованих фінансових ресурсів, здатних здійснювати ціленаправлений вплив на економічні процеси в країні.
Ставлячи за мету наукове дослідження фінансово-правового регулювання діяльності централізованих позабюджетних цільових фондів, автор виходив перш за все з того, що актуальність дослідження обумовлена постійно зростаючою роллю публічних фондів соціального призначення, у зв’язку з розвитком ринкових відносин у державі, у той час, коли в юридичній літературі розробка цієї теми є недостатньою. Тому, в аспекті теоретичних досліджень дана тема є надзвичайно цікавою, оскільки правовідносини по акумулюванню, розподілу та витрачанню централізованих позабюджетних цільових фондів складають один із інститутів фінансового права.
Сьогодні в Україні вивчення проблем правового регулювання централізованих позабюджетних цільових фондів є досить актуальним для науки фінансового права. Оскільки, до цього часу ці проблеми фундаментально не вивчались, то сьогодні невизначеність правового статусу даних фондів вимагає від науки фінансового права детального наукового дослідження.
Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є визначення (на підставі комплексного аналізу) сфери фінансово-правового регулювання відносин, що виникають при формуванні, розподілі та використанні фінансових ресурсів централізованих позабюджетних цільових фондів, та розробка науково-обгрунтованих висновків та пропозицій щодо вдосконалення національного законодавства у цій сфері.
Досягнення зазначеної мети вимагає вирішення наступних завдань:
- здійснити аналіз існуючих поглядів учених на природу централізованих позабюджетних цільових фондів;
- визначити галузеву належність відносин, що виникають при формуванні, розподілі та використанні фінансових ресурсів централізованих позабюджетних цільових фондів;
- визначити поняття та розкрити істотні риси, ознаки та особливості правового статусу централізованих позабюджетних цільових фондів як самостійної ланки фінансової системи;
- здійснити класифікацію фондів грошових ресурсів;
- визначити основні функції та повноваження централізованих позабюджетних цільових фондів;
- вивчити зарубіжний досвід у сфері регулювання діяльності позабюджетних цільових фондів грошових ресурсів;
- здійснити на підставі вивчення та аналізу діючого законодавства України розробку конкретних пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства в частині, що регулює діяльність централізованих позабюджетних цільових фондів.
Ступінь дослідженості теми дисертації. Необхідно зазначити, що в радянський період, при існуванні централізації фінансів у руках держави, питання про створення позабюджетних цільових фондів не піднімалось. Тому, у наукових роботах того часу питання щодо позабюджетних цільових фондів не досліджувалось. У 1997 році була опублікована робота Бекерської Д.А. [155], присвячена питанням правового регулювання позабюджетних коштів установ, що фінансуються з державного бюджету.
У сучасній українській фінансово-правовій науці проблеми правового регулювання централізованих позабюджетних цільових фондів не отримали достатнього наукового опрацювання.
Окремі аспекти правового режиму централізованих позабюджетних цільових фондів розглянуті в роботах по фінансовому праву Воронової Л.К., Кучерявенко М.П., Орлюк О.П., Нечай А.А., Хімічевої Н.І., Грачової Є.Ю, Крохіної Ю.О, Карасьової М.В. Однак до цього часу не існує комплексних фундаментальних праць, які б узагальнювали досвід функціонування цих важливих інститутів фінансового права і соціальної сфери життєдіяльності нашого суспільства.
При підготовці даної роботи важливе значення мали вивчення та використання автором праць вчених-економістів, котрі досліджували питання діяльності зазначених фондів: Т.М. Шевченко, Л.І. Василенко, Т.О. Масленникова, Г.О. Волощук, Ю.В. Пасічник, Н.В. Прямухіна, В.В. Ковальова, І.Д. Мацкуляка, О. Василика та багатьох інших.
Дослідження, які проводив автор, охоплюючи правові питання відносин у галузі функціонування централізованих позабюджетних цільових фондів в комплексі, разом з тим орієнтоване переважно на фінансово-правовий аспект аналізу.
Інформаційна база дослідження. Нормативною базою дисертації є національне законодавство України, що регулює діяльність централізованих позабюджетних цільових фондів, законодавство Російської федерації, США, Японії, Канади, Франції.
Емпіричну основу праці складало вивчення практики діяльності Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Об’єкт дисертаційного дослідження. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі акумуляції, розподілу та витрачання грошових коштів централізованих позабюджетних цільових фондів, і які регулюються чинним законодавством України.
Предметом дисертаційного дослідження є правові норми, що регулюють відносини, які виникають при формуванні та використанні фінансових ресурсів централізованих позабюджетних цільових фондів, а також відносини, що виникають у результаті регулювання даними нормами зазначених суспільних відносин.
Методологічна основа дисертаційної роботи. При вирішенні поставлених завдань в дисертаційному досліджені використовувались наступні методи: діалектичний, системний, історичний, аналізу та синтезу, статистичний, порівняльно-правовий, логічний, метод тлумачення та інші.
Взаємопов’язане використання цих методів дало можливість всебічно дослідити предмет вивчення.
Теоретичною основою дослідження стали сучасні концепції теорії права, а також фінансового права та економічної науки.
Наукова новизна дисертаційного дослідження. Дана дисертація є першою спробою монографічного дослідження ролі та місця централізованих позабюджетних цільових фондів як фінансово-правового інституту в системі фінансового права.
Елементи наукової новизни проявляються в тому, що:
- у дисертації вперше зроблено спробу комплексного дослідження даного фінансово-правового інституту;
- у дослідженні робиться спроба систематизації чинної нормативно-правової бази з питань функціонування централізованих позабюджетних цільових фондів;
- у дисертації обґрунтовується необхідність створення ефективної правової бази, яка б з певною деталізацією врегулювала весь спектр відносин з приводу діяльності централізованих позабюджетних цільових фондів.
У процесі проведення дослідження зроблені й обґрунтовані такі науково-теоретичні положення і висновки:
- з огляду на відсутність нормативного закріплення поняття централізованих позабюджетних цільових фондів запропоновано наступне визначення: централізовані позабюджетні цільові фонди є самостійною ланкою фінансової системи і становлять відокремлені від бюджетної системи публічні фонди грошових ресурсів, які мають власні джерела формування та призначені для матеріального забезпечення чітко визначених публічних заходів. Визначення єдиного нормативного поняття дасть можливість більш чітко визначити правову природу позабюджетних цільових фондів;
- розроблені критерії класифікації фондів грошових ресурсів;
- обґрунтовано, що інститут публічних централізованих позабюджетних цільових фондів є інститутом особливої частини фінансового права, який об’єднує і врегульовує однорідну групу фінансових правовідносин з приводу мобілізації, розподілу та витрачання фінансових ресурсів централізованих позабюджетних цільових фондів;
- запропоновано прийняття окремого закону, який би регулював правовий статус, порядок створення, діяльності та ліквідації централізованих позабюджетних цільових фондів. Запропоновано структурні елементи законопроекту «Про централізовані позабюджетні цільові фонди». Спеціальний закон повинен сконцентрувати та зосередити в собі весь спектр питань щодо функціонування централізованих позабюджетних цільових фондів. Законодавче закріплення фінансово-правових відносин у сфері акумуляції, розподілу та витрачання фінансових ресурсів централізованих позабюджетних цільових фондів забезпечить уникнення тих негативних наслідків, які є можливими за відсутності чіткого регулювання відносин в зазначеній сфері (нецільове використання коштів та інш.);
- здійснено аналіз повноважень та функцій централізованих позабюджетних цільових фондів;
- аргументовано позицію щодо доцільності об’єднання фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування (крім Пенсійного фонду України) у єдиний фонд соціального страхування;
- запропоновано вдосконалення норм фінансового законодавства, зокрема, пропонується внести зміни до Закону України «Про систему оподаткування», в яких прояснити питання: чи залишиться фонд, що формується за рахунок добровільних внесків або інших платежів державним цільовим фондом.
У роботі сформульовано і ряд інших висновків та пропозицій.
Практичне значення та апробація результатів дослідження.
Практичне значення результатів дослідження полягає у тому, що вони можуть бути використані для подальших наукових досліджень щодо правового статусу централізованих позабюджетних цільових фондів, а також для вдосконалення чинного законодавства України у сфері акумулювання, розподілу та витрачання коштів централізованих позабюджетних цільових фондів.
Результати проведеного дослідження обговорювались на засіданні кафедри комерційного права факультету економіки, менеджменту та права Київського національного торговельно-економічного університету. Окремі положення дисертаційного дослідження доповідались автором на міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Правові проблеми сучасності очима молодих дослідників» (листопад 2001 року, Київський національний університет імені Тараса Шевченка); на міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми фінансово-економічного розвитку підприємництва та малого бізнесу в Україні (регіональний аспект)» (квітень 2003 року, Буковинський державний фінансово-економічний інститут, Науково-дослідний фінансовий інститут при Міністерстві фінансів України, Інститут регіональних досліджень АН України, Чернівецька обласна державна адміністрація); на міжнародній конференції з питань пенсійного реформування «Пенсійне забезпечення в постсоціалістичних країнах: досягнення, помилки, завдання» (жовтень 2003 року, ПАДКО/Проект Агентства США з міжнародного розвитку).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані у наступних публікаціях:
1. Зайчук О.Б. Правові питання розвитку небанківського фінансового сектору в Україні // Проблеми законності. Республіканський міжвідомчий науковий збірник, випуск 64. – Харків: Національна юридична академія України, 2003р., С.103 – 109.
2. Зайчук О.Б. Правові засади діяльності Пенсійного фонду України // Право України. Юридичний журнал, № 8, - 2004р., С.49 – 53.
3. Зайчук О.Б. Правові основи функціонування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань // Право України. Юридичний журнал, № 9, - 2004р., С.48 – 51.
4. Зайчук О.Б. Правове регулювання організації та діяльності Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття // Митна справа. Науково-аналітичний журнал, № 5 (35), вересень - жовтень 2004р., С.73 – 75.
5. Зайчук О.Б. Правовий режим централізованих цільових позабюджетних фондів України та зарубіжжя // Вісник господарського судочинства. Видання Вищого господарського суду України, № 3, 2004р., С.270 – 273.
6. Зайчук О.Б. Порядок правового забезпечення загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань // Актуальні проблеми держави та права: збірник наукових праць (Одеська державна юридична академія)., Випуск 22. – Одеса: Юрид.літ., 2004р. – С.801 – 806.
Крім того дисертант брала участь у підготовці висновку щодо доцільності адаптації бюджетного законодавства України до законодавства Європейського Союзу № 22/299-1-22 від 15.07.2004р., який був підготовлений Інститутом законодавства Верховної Ради України на запит Комітету ВРУ з питань бюджету.
Структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, двох розділів, що поділені на підрозділи, висновку та списку літератури. Загальний обсяг роботи складає 238 сторінки, з яких 203 – основний зміст. Список використаних джерел – 367 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У даний час українська наука фінансового права знаходиться на етапі активного розвитку. Сучасні реалії поставили перед наукою фінансового права нові завдання: переосмислення вже встановлених фінансово-правових категорій та інститутів та вивчення нових, які з’явились у зв’язку із змінами економічної ситуації в країні та розвитком ринкової економіки. Зокрема, актуальним та корисним для науки фінансового права сьогодні є вивчення проблем правового регулювання централізованих позабюджетних цільових фондів.
Характеристика правового регулювання діяльності та правового режиму фінансових ресурсів централізованих позабюджетних цільових фондів, а також виконання кошторисів фондів показує, що пріоритет у їх регулюванні належить нормам фінансового права. Централізовані позабюджетні цільові фонди характеризуються наступними ознаками:
- дані фонди створюються компетентними органами з чітко визначеною ціллю та використовуються тільки за цільовим призначенням;
- правовий статус даних фондів визначається положенням (статутом) про цей фонд.
За допомогою даного фінансово-правового інституту вирішується ряд проблем економічного, фінансового та соціального характеру. У першу чергу це можливість (в умовах обмеженості ресурсів державного бюджету) додатково залучати ресурси для виконання державою своїх функцій; покращення життєвого рівня населення; пом’якшення кризових явищ в суспільстві; соціальний захист населення та інш.
Зважаючи на актуальність даної проблеми, її значення та недослідженість у фінансово-правовій науці, в рамках цієї роботи було сформульовано ряд теоретичних та практичних висновків:

1. Інститут публічних централізованих позабюджетних цільових фондів є інститутом особливої частини фінансового права, що об’єднує і врегульовує однорідну групу фінансових правовідносин з приводу мобілізації, розподілу та витрачання фінансових ресурсів централізованих позабюджетних цільових фондів. З правової точки зору централізовані позабюджетні цільові фонди є самостійною ланкою фінансової системи і становлять відокремлені від бюджетної системи публічні фонди грошових ресурсів, які мають власні джерела формування та призначені для матеріального забезпечення чітко визначених публічних заходів.

2. З метою впорядкування норм фінансового законодавства щодо регулювання діяльності публічних централізованих позабюджетних цільових фондів необхідно здійснити заходи щодо його систематизації та прийняти Закон України «Про централізовані позабюджетні цільові фонди». Закон має містити поняття, цілі, завдання, принципи діяльності публічних централізованих позабюджетних цільових фондів, їх точне найменування та перелік.
Запропоновано таку структуру проекту закону України «Про централізовані позабюджетні цільові фонди»: І розділ – загальні положення; ІІ розділ – керівні органи; ІІІ розділ – організаційні основи централізованих позабюджетних цільових фондів; ІV розділ – кошти централізованих позабюджетних цільових фондів; V розділ – контроль та нагляд за діяльністю централізованих позабюджетних цільових фондів; VІ розділ – службовці централізованих позабюджетних цільових фондів; VІІ розділ – відповідальність за порушення законодавства у сфері діяльності централізованих позабюджетних цільових фондів ; VІІІ розділ – прикінцеві положення.
Прийняття окремого закону забезпечить уникнення тих негативних наслідків, які є можливими за відсутності чіткого регулювання фінансово-правових відносин у сфері акумуляції, розподілу та витрачання коштів централізованих позабюджетних цільових фондів.
З огляду на відсутність законодавчого закріплення поняття централізованих позабюджетних цільових фондів, необхідно закріпити у запропонованому законі наступне визначення: централізовані позабюджетні цільові фонди - це самостійна ланка фінансової системи, що становить відокремлені від бюджетної системи публічні фонди фінансових ресурсів, які створені органами державної влади для вирішення соціальних завдань суспільства (виплата пенсій, допомог та інш.) та призначені для реалізації конституційних прав громадян на соціальний захист.
Визначення єдиного нормативного поняття дасть можливість більш чітко визначити правову природу позабюджетних цільових фондів та сприятиме правильному застосуванню норм фінансового законодавства в процесі акумуляції, розподілу та витрачання фінансових ресурсів даних фондів, що має як практичне так і теоретичне значення на сучасному етапі розвитку законодавства України.

3. Пропонується внести зміни до Закону України «Про систему оподаткування», в яких прояснити питання: чи залишиться фонд, що формується за рахунок добровільних внесків або інших платежів державним цільовим фондом.
Відповідно у частину 2 статті 2 Закону України «Про систему оподаткування» необхідно внести зміни: після слів «фізичних осіб,» додати «добровільних внесків фізичних і юридичних осіб та інших доходів, передбачених законодавством України».
Крім того, пропонується внести зміни до Статуту Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Статуту Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Статуту Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, у яких прямо зазначити, що даний фонд є позабюджетним фондом.
Також запропоновано при визначенні фінансових планів централізованих позабюджетних цільових фондів не застосовувати термін «бюджет». Оскільки поняття «бюджет» застосовується лише до основного державного централізованого фонду, з якого фінансується діяльність держави, або до централізованого фонду адміністративно-територіального утворення. У даних випадках необхідно говорити про фінансові плани або кошториси централізованих позабюджетних цільових фондів.

4. З метою скорочення адміністративних видатків на забезпечення діяльності фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, уникнення дублювання даними фондами функцій, пов’язаних із формування страхових коштів, вважаємо за необхідне об’єднання Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (крім Пенсійного фонду України) у єдиний централізований фонд соціального страхування.
Об’єднання фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування (крім Пенсійного фонду України) дозволить оптимізувати адміністративні видатки даних фондів, підвищити якість надання соціальних послуг та розміри страхових послуг населенню, зменшити навантаження на фонд оплати праці, прискорити вирішення питання щодо фінансування введення загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування та запровадити у майбутньому стабільну працюючу накопичувальну складову пенсійної системи.
З огляду на те, що упродовж 1998 – 2003 років в Україні запроваджено лише чотири з п’яти передбачених законодавством видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, а система фінансування охорони здоров’я потребує негайного реформування, вважаємо за доцільне прискорити прийняття Закону України «Про загальнообов’язкове державне медичне страхування» та створення Фонду медичного страхування. Однак запровадження загальнообов’язкового державного медичного страхування не може відбуватися шляхом простого збільшення відрахувань із заробітної плати. На наш погляд, уникнути «податкового навантаження» на фонд оплати праці можливо лише у разі підвищення заробітної плати та запровадження єдиного соціального внеску.
Тому, на нашу думку, необхідно прискорити прийняття Закону України «Про єдиний соціальний внесок та адміністрування збору та обліку єдиного соціального внеску», оскільки з його прийняттям вводиться стимул для підвищення заробітних плат до рівня не нижчого за встановлений прожитковий мінімум, що значно вплине на матеріальне забезпечення найманих працівників та їх платоспроможність, дозволить вийти значній частині коштів з «тіньового» сектору, та підвищить наповнення фондів соціального страхування, що в свою чергу дасть змогу підвищити розміри соціальних виплат.
Крім того, прийняття даного законопроекту сприятиме підвищенню ефективності роботи фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, зокрема шляхом більш раціонального використання коштів, що спрямовуються на утримання їх адміністративного апарату, а саме: зосередження функцій, пов’язаних з формуванням страхових коштів, в одному органі та запровадження єдиної для усіх фондів інформаційної бази, що забезпечить прозорість фінансових потоків, підвищить платіжну та звітну дисципліну платників страхових внесків та цільове використання страхових коштів.

5. У зв’язку з тим, що пенсійне забезпечення регулюється більш як 20 законодавчими актами і величезною кількістю нормативно-правових документів ( пенсії, призначені за різними законами, диференціюються значно більше, ніж заробітки, що призводить до перерозподілу коштів Пенсійного фонду на користь пенсіонерів з числа пільгових категорій працівників, не забезпечуючи соціальної справедливості в захисті прав громадян похилого віку і суперечить основним принципам соціальної політики держави) вважаємо за доцільне прийняття єдиного кодифікованого законодавчого акту, який врегулював би всі відносини у зазначеній сфері.

Практичне значення результатів дослідження полягає у тому, що вони можуть бути використані для подальших наукових досліджень щодо правового статусу централізованих позабюджетних цільових фондів, а також для вдосконалення чинного законодавства України у сфері акумулювання, розподілу та витрачання коштів централізованих позабюджетних цільових фондів.
Матеріали дисертаційної роботи також можуть бути використанні у навчальному процесі при читанні курсу з фінансового права. Окремі положення та висновки, сформульовані в дисертації, мають дискусійний характер і можуть бути основою для подальших наукових досліджень.

Перелік використаної літератури
1. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року №254к/96-ВР, Відомості Верховної Ради України, 1996, №30 (23.07.96), ст.141.
2. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VІІІ // Відомості Верховної Ради 1971, №50, ст.375 // (із змінами та доповненнями).
3. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001р. // Відомості Верховної Ради України , 2001, №37-38 (21.09.2001) ст.189.
4. Митний кодекс України від 11 липня 2002 року №92-ІV // Відомості Верховної Ради України, 2002, № 38-39 (27.09.2002), ст. 288; із змінами та доповненнями.
5. Основи законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР // Відомості Верховної Ради України - 1998 - №23, ст.121.
6. Закон УРСР «Про бюджетну систему Української РСР» від 5 грудня 1990 року № 512-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР, 1991, №1, (02.01.91.), ст. 1 (даний Закон втратив чинність згідно із Законом України від 21 червня 2001 року №2542-ІІІ).
7. Закон УРСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування» від 7 грудня 1990 року №533-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР, 1991, №2, (08.01.91.), ст.5 (даний Закон втратив чинність згідно із Законом України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР).
8. Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ // Відомості Верховної Ради України, 1991, №16 (16.04.91), ст.200; із змінами та доповненнями.
9. Закон України “Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 року №803-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР, 1991, №14 (02.04.91), ст.170 (із наступними змінами та доповненнями).
10. Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21 березня 1991 року №875-ХІІ // Відомості Верховної Ради Української РСР, 1991, №21 (21.05.91), ст.252 (з наступними змінами та доповненнями).
11. Закон України “Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні” від 19 квітня 1991 року №962-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР, 1991, № 22 (28.05.91), ст. 262; із змінами та доповненнями.
12. Закон України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991р. // Відомості Верховної Ради України, 1991, №39 (24.09.91), ст.510 (із змінами та доповненнями).
13. Закон України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 р. №1543-ХІІ. – Відомості Верховної Ради України. 1991. - №46.
14. Закон України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ // Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 3, ст. 10; 1998 р., N 26, ст. 156 (з наступними змінами та доповненнями).
15. Закон України “Про Прокуратуру” від 5 листопада 1991року №1789-ХІІ // Відомості Верховної Ради України, 1991, № 53 (31.12.91), ст. 793; із змінами та доповненнями.
16. Закон України “Про наукову та науково-технічну діяльність” від 13 грудня 1991 року №1977-ХІІ //Відомості Верховної Ради України, 1992, № 12 (24.03.92), ст. 165 із змінами та доповненнями.
17. Закон України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» (нова редакція) від 26 березня 1992 року №2234-ХІІ // Відомості Верховної Ради України, 1992, №28 (14.07.92), ст.387(даний Закон втратив чинність згідно із Законом України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР).
18. Закон України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ // Відомості Верховної Ради України, 1992, № 29 (21.07.92), ст. 399; із змінами та доповненнями.
19. Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року №2694-ХІІ // Відомості Верховної Ради України, 1992, №49 (08.12.1992), ст.668 // (із змінами та доповненнями).
20. Закон України “Про статус народного депутата України” від 17 листопада 1992 року №2790-ХІІ // Відомості Верховної Ради України, 1993, № 3 (19.01.93), ст. 17; із змінами та доповненнями.
21. Закон України “Про статус суддів” від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ // Відомості Верховної Ради України, 1993, № 8 (23.02.93), ст. 56; із змінами та доповненнями.
22. Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ // Відомості Верховної Ради України, 1993, № 45 (09.11.93), ст.425; із змінами та доповненнями.
23. Закон України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” від 16 грудня 1993 року №3721-ХІІ // Відомості Верховної Ради України, 1993, № 4 (25.01.94), ст.18; із змінами та доповненнями.
24. Закон України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ // Відомості Верховної Ради України, 1993, №52 (28.12.93), ст.490; із змінами та доповненнями.
25. Закон України “Про судову експертизу” від 25 лютого 1994 року № 4038-ХІІ // Відомості Верховної Ради України, 1994, № 28 (12.07.94), ст. 382; із змінами та доповненнями.
26. Закон України “Про статус гірських населених пунктів в Україні” від 15 лютого 1995 року №56/95-ВР // Відомості Верховної Ради України, 1995, №9 (28.02.95), ст. 58; із змінами та доповненнями.
27. Закон України “Про оплату праці” від 24 березня 1995 року №108/95-ВР // Відомості Верховної Ради України, 1995, №17 (25.04.95), ст.121, із змінами та доповненнями.
28. Закон України “Про донорство крові та її компонентів” від 23 червня 1995 року №239/95-ВР // Відомості Верховної Ради України, 1995, №23 (06.06.95), ст. 183; із змінами та доповненнями.
29. Законом України (нова редакція) «Про бюджетну систему України» від 29 червня 1995 року // Відомості Верховної Ради України, 1995, №26 (27.06.95), ст.195 (даний Закон втратив чинність згідно із Законом України від 21 червня 2001 року №2542-ІІІ).
30. Закон України «Про страхування» від 7 березня 1996 року №85/96-ВР // Відомості Верховної Ради України, 1996, №18 (30.04.96), ст.78; з наступними змінами та доповненнями.
31. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України, 1997, №24, ст.170.
32. Закон України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 26 червня 1997 року №400/97-ВР //Відомості Верховної Ради України 1997р., № 37, ст. 237; із змінами та доповненнями.
33. Закон України “Про державну підтримку засобів інформації та соціальний захист журналістів” від 23 вересня 1997 року № 540/97-ВР // Відомості Верховної Ради України, 1995, №50, ст.302; із змінами та доповненнями.
34. Закон України «Про Державний бюджет України на 1999 рік» від 31 грудня 1998 року №378-ХІV, Урядовий кур’єр, 28.01.1999р. №16-17.
35. Закон України “Про Національний банк України” від 20 травня 1999 року №679-ХІV // Відомості Верховної Ради України, 1999, № 29 (23.07.99), ст. 238; із змінами та доповненнями.
36. Закон України «Про джерела фінансування органів державної влади» від 30 червня 1999р. №783-ХІV // Урядовий кур’єр, 1999, 09, 04.09.99, №165.
37. Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року №1105-ХІV // Відомості Верховної Ради України, 1999, №46-47 (26.11.99), ст.403 (з наступними змінами та доповненнями).
38. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 2 березня 2000 року, № 1533-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - №22 – Ст. 171 (з наступними змінами та доповненнями).
39. Закон України “Про пенсії за особливі заслуги перед Україною” від 1 червня 2000 року №1767-ІІІ // Відомості Верховної Ради України, 2000, №35 (01.09.2000), ст. 289; із змінами та доповненнями.
40. Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків переб бюджетами та державними цільовими фондами» від 22 грудня 2000 року 2181-ІІІ / Урядовий кур’єр, 2001р., 02, 21.02.2001р., №33; із наступними змінами та доповненнями.
41. Закон України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування” від 11 січня 2001 року №2213-ІІІ // Відомості Верховної Ради України, 2001. - №11 (16.03.2001) ст.47.
42. Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18 січня 2001 року // Відомості Верховної Ради України.- 1999. №46-47. – Ст.403 (з наступними змінами та доповненнями).
43. Закон України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22 лютого 2001 р. / Урядовий кур’єр, 2001, 03 / 28.03.2001 №55, із наступними змінами та доповненнями.
44. Закон України “Про службу в органах місцевого самоврядування” від 7 червня 2001 року №2493-ІІІ // Відомості Верховної Ради України, 2001, № 33 (17.08.2001), ст. 175; із змінами та доповненнями.
45. Закон України «Про дипломатичну службу» від 20 вересня 2001р. №2728-ІІІ // Відомості Верховної Ради України, 2002, №5 (01.02.2002), ст.29 / із змінами та доповненнями.
46. Закон України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» від 20 вересня 2001 року № 2740-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. - №5 (01.02.2002), ст.30.
47. Закон України “Про внесення змін до деяких законів України” від 17 січня 2002 року №2981-ІІІ // Відомості Верховної Ради України, 2002, №17 (26.04.2002), ст. 125.
48. Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9 липні 2003 року № 1058-ІV // Відомості Верховної Ради України, 2003, №49-50 (12.12.2003), ст. 376 // Відомості Верховної Ради України, 2003, №51 (19.12.2003), ст. 376.
49. Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23. грудня 2004 року № 2285-ІV// сайт Верховної Ради України / www.rada.gov/ua.
50. Проект Закону України «Про єдиний соціальний внесок та адміністрування збору та обліку єдиного соціального внеску», винесений народними депутатами України Л.Кириченко, В. Хомутинніком.
51. Проект Закону України «Про внесення змін до законів України щодо фінансування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб», реєстраційний № 5613 від 07.06.2004р. //сайт Верховної Ради України / www.rada.gov/ua.
52. Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про внесення змін до законів України щодо фінансування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб», реєстраційний № 5613 від 07.06.2004р. // сайт Верховної Ради України / www.rada.gov/ua.
53. Концепція соціального забезпечення населення України, схвалена Постановою Верховної Ради України від 21 грудня 1993 року № 3758-ХІІ // Відомості Верховної Ради, 1994, №6, ст.31.
54. Положенням про помічника-консультанта народного депутата України, затверджене Постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року №379/95-ВР // Відомості Верховної Ради України, 1995, №37 (12.09.95), ст.283 (із змінами та доповненнями).
55. Постанова Верховної Ради України «Про прийняття за основу проекту Закону України «Про внесення змін до законів України щодо фінансування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб», реєстраційний № 5613 від 07 червня 2004р.» від 20 січня 2005 року №2386-ІV // сайт Верховної Ради України / www.rada.gov/ua.
56. Указ Президента України “Про Основні напрямки реформування пенсійного забезпечення в Україні” від 13 квітня 1998 року № 291/98 // Урядовий кур’єр, 1998, 04.23.98, № 77-78.
57. Указ Президента України “Про внесення змін до деяких указів Президента України та визнання таким, що втратив чинність, Указу Президента України від 25 травня 1998 року №506” від 12 січня 2004 року № 34/2004 // Урядовий кур’єр, 2004, 01 (20.01.2004), №10.
58. Указ Президента України «Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб – вкладників комерційних банків України» від 10 вересня 1998р. №996/98 // Урядовий кур’єр, 1998р., 09, 17.09.1998, №178-179.
59. Основні напрямки соціальної політики на період до 2004 року, схвалені Указом Президента України від 24 травня 2000 року №717/2000 // Урядовий кур’єр, 2000, 05, 31.05.2000 №97.
60. Указ Президента України «Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України” від 1 березня 2001 року №121/2001.
61. Указ Президента України “Про Державну раду з питань пенсійної реформи” від 11 червня 2001року № 421/2001 // Урядовий кур’єр, 2001, 27.06.2001., №113-114 (із змінами та доповненнями).
62. Послання Президента України «Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2003 році» // Київ.: Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України, 2004р. – 472с.
63. Послання Президента України до Верховної Ради України 2000р. “Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004 рр. // від 23 лютого 2000 року №276а/2000.
64. Послання Президента України до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України “Про основні напрямки реформування системи пенсійного забезпечення населення України” від 10 жовтня 2001 року 2001р., вих № 1-14/1349.
65. Послання Президента України до Верховної Ради України “Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 – 2011 роки” від 30.04.2002року // Урядовий кур’єр України, 2002, 04.06.2002, № 100.
66. Постанова Ради Міністрів Української РСР і Ради федерації незалежних профспілок України від 21 грудня 1990р. №380 “Про утворення Українського республіканського відділення Пенсійного фонду СРСР” // Урядовий кур’єр, 1991р., 03, №5.
67. Постанова Ради Міністрів УРСР та Ради Федерації незалежних профспілок України від 11 лютого 1991 року №25 “Про управління соціальним страхуванням в Українській РСР” // Зібрання постанов Уряду УРСР, 1991р., №2, ст.10 // (Постанова втратила чинність згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 1998 року №972 // Офіційний вісник України, 1998р., №26, (16.07.98) ст.946).
68. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 січня 1992року №39 “Про створення Пенсійного фонду України” // Зібрання постанов Уряду України / 1992 / №2, ст.47.
69. Положення “Про Пенсійний фонд України”, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 1992р. №39 // Зібрання постанов Уряду України / 1992 / №2, ст.47.
70. Положення “Про Пенсійний фонд України”, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 1994 року №345 // Зібрання постанов Уряду України, 1994, № 9, ст. 228.
71. Положення «Про Державне казначейство України», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 року №590 з наступними змінами та доповненнями / Зібрання постанов Уряду України, 1995, №11, ст.262.
72. Постанова Кабінету Міністрів від 23 вересня 1996 року №1154 «Про заходи щодо погашення заборгованості по заробітній платі, пенсіях, стипендіях та інших соціальних виплатах».
73. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій” від 18 травня 1998 року № 697 // Офіційний вісник України, 1998, № 20 (04.06.98), ст. 741; із змінами та доповненнями.
74. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 червня 1998 року №972 “Про організаційні питання діяльності Фонду соціального страхування України” // Офіційний вісник України, 1998р., №26, (16.07.98) ст.946).
75. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій” від 3 листопада 1998 року №1740 // Офіційний вісник України, 1998, №44 (19.11.98), ст.1632; із змінами та доповненнями.
76. Постанова Кабінету Міністрів України “Про утворення Координаційного центру з питань здійснення пенсійної реформи” від 11 квітня 2002 року № 496 // Офіційний вісник України, 2002, № 15 (26.04.2002), ст. 813, із змінами та доповненнями.
77. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року №497 “Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду України” // Офіційний вісник України, 2002, №15 (26.04.2002), ст. 814.
78. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1266 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням» // Урядовий кур’єр, 10.10.2001р., №184.
79. Постанова Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 30 серпня 2002 року №1301/268 «Про затвердження Положення про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» // Офіційний вісник України, 2002р., №36 (20.09.2002р.), ст.1710.
80. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2001 року № 583-р “Про затвердження заходів щодо реалізації Послання Президента України Л.Д. Кучми до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України “Про основні напрями реформування системи пенсійного забезпечення населення України” на 2001-2004 року.
81. Статут Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затверджений постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 18 квітня 2000 року №4.
82. Статут Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затверджений постановою правління Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття від 06 липня 2000р. №2 з доповненнями, затвердженими постановою №14 від 05.10.2000р.
83. Порядок надання матеріальної допомоги по безробіттю, одноразової матеріальної допомоги безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні, допомоги на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утримані, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року за №1917/5138 (із змінами та доповненнями).
84. Інструкція про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 грудня 2000 року №339 (із змінами та доповненнями).
85. Порядок надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочиз місць для працевлаштування безробітних, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 січня 2001 року №1 // Офіційний вісник України, 2001р., №5, ст.195.
86. Постанова правління Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття «Про структуру та чисельність виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та її робочих органів» від 6 лютого 2001 року №27.
87. Постанова Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України «Про затвердження Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України» від 20 квітня 2001 року №12 // Закон і Бізнес, 2001, 07, №28.
88. Статут Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затверджений постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 5 червня 2001 року №9, із змінами та доповненнями затвердженими постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 19 вересня 2001 року №25.
89. Інструкція про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затверджена постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 червня 2001 року №16 // Податки та бухгалтерський облік, 2001, №11, №91.
90. Постанова правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 24 грудня 2001 року №49 Про розміри допомоги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням // Вісник законодавства України, 2002р, 01, №3.
91. Положення про Єдиний реєстр страхувальників Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затверджене постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 24 грудня 2001 року №53 // Бухгалтер, 2002, 05, №18.
92. Положення про порядок нарахування та сплати зборів до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, затверджене рішенням адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14 січня 2002 р.№1 // Офіційний вісник України, 2002р., №7 (01.03.2002), ст.304.
93. Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, затверджене рішенням адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12 лютого 2002 року №2 // Офіційний вісник України, 2002р., №11 (29.03.2002р.), ст.546.
94. Положення про порядок ведення реєстру банків-учасників (тимчасових учасників) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, затверджене рішенням адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12 лютого 2002 року №3 // Офіційний вісник України. 2002р., №11 (29.03.2002р.), ст.547.
95. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року №8-2, із змінами та доповненнями // Офіційний вісник України, 2002, № 21 (07.06.2002), ст. 1063.
96. Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 № 11-2, із зміна та доповненнями // Офіційний вісник України, 2002, № 29 (02.08.2002), ст. 13.97.
97. Рішення адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14 листопада 2002 року N 14 «Про затвердження Положення про порядок інформування вкладників про систему гарантування вкладів фізичних осіб в Україні» // Офіційний вісник України, 2002р., №50 (27.12.2002), ст.2274.
98. Порядок складання, розгляду, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 3 березня 2003 року №5-2.
99. Головне контрольно-ревізійне управління України «Про результати перевірки повноти наповнення та використання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України» від 30 квітня 2003 року №04-14/103.
100. Головне контрольно-ревізійне управління України «Про результати перевірки повноти наповнення та використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності України» від 23 травня 2003 року №04-14/133.
101. Головне контрольно-ревізійне управління України «Про результати перевірки використання коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття» від 29 травня 2003р. №04-14/150.
102. Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 / Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663. // Офіційний вісник України. – 2004. - №3 (06.02.2004), ст.148.
103. Рішення адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22 квітня 2004 року N 30 «Про збільшення розміру відшкодування коштів за вкладами» // Офіційний вісник України, 2004р., №19 (28.05.2004р.), ст.1359.
104. Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 17 червня 2004р. № ДЦ-09-2698 Щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне страхування на випадок безробіття працюючими пенсіонерами.
105. Висновок Колегії Рахункової палати України від 27 грудня 2004р. щодо результатів перевірки використання коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб // Офіційний сайт Рахункової палати України / www2.ac-rada.gov.ua.
106. Договір між Урядом України і Урядом Естонської республіки про співробітництво в галузі соціального забезпечення від 20 лютого 1997р. // ратифікована відповідно до Закону України № 615/97-ВР від 04.11.1997р.
107. Договір між Україною і Латвійською Республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення від 26 лютого 1998р. // ратифікована відповідно до Закону України № 525-ХІV від 19.03.1999р.
108. Договір між Україною та Словацькою Республікою про соціальне забезпечення від 05.12.2000р. // ратифікована відповідно до Закону України № 2731-ІІІ від 20.09.2001р.
109. Договір між Україною і Литовською Республікою про соціальне забезпечення від 23 квітня 2001р. // ратифікована відповідно до Закону України № 2928-ІІІ від 10.01.2002р.
110. Договір між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення від 04 липня 2001р. // ратифікована відповідно до Закону України № 238-ІV від 22.11.2002р.
111. Договір між Україною та Республікою Болгарією про соціальне забезпечення від 04 вересня 2001р. // ратифікована відповідно до Закону України № 239-ІV від 22.11.2002р.
112. Угода про гарантії прав громадян держав – учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, підписана Урядами Російської Федерації, Республіки Білорусь, Республіки Вірменія, Республіки Казахстан, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан, Туркменістану, Азербайджанської Республіки, Республіки Киргистан, Республіки Молдова та України від 13 березня 1992 року №24283/2003.
113. Тимчасова угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, у галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993р.
114. Угода між державами – учасницями СНД “Про взаємне визнання пільг та гарантій для учасників і інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав і сімей загиблих військовослужбовців” від 15 квітня 1994р. // ратифікована відповідно до Закону України № 144/96-ВР від 26.04.1996р.
115. Угода між Урядом України і Урядом Литовської республіки про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення від 27 вересня 1994р. // ратифікована відповідно до Закону України № 166/95-ВР від 16.05.1995р.
116. Угода між Урядом України і Урядом Республіки Грузія про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення від 09 січня 1995р. // ратифікована відповідно до Закону України № 446/95-ВР від 22.11.1995р.
117. Угода між урядом України і Урядом Азербайджанської Республіки про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення від 28 липня 1995р. // ратифікована відповідно до Закону України № 186/96-ВР від 7.05.1996р.
118. Угода між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення від 29 липня 1995р. // ратифікована відповідно до Закону України № 434/96-ВР від 29.10.1996р.
119. Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галу