ПРАВОВИЙ СТАТУС МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ В УКРАЇНІ

Короткий опис

Правовий статус місцевих органів податкової служби в Україні

Вступ………………………………………………………….

3-10
Розділ І. Науково-правові засади адміністративної організації місцевих органів податкової служби в Україні

§ 1. Сучасна теорія правового статусу місцевих органів податкової служби в Україні ………………………………..

11-32
§2. Правова основа організації місцевих органів податкової служби в Україні ………………………………..

§3. Історико-законодавчий аналіз розвитку державних податкових органів в Україні ………………………………..

Розділ ІІ. Правове регулювання управління місцевими органами податкової служби в Україні

§1. Аналіз сучасного стану та шляхи вдосконалення організації управління місцевими органами податкової служби в Україні …………………………………………….

§2. Особливості правового статусу податкової міліції як органів спеціальної компетенції ……………………………

§3. Аналіз функцій та повноважень місцевих органів податкової служби в контексті адміністративної реформи в Україні…………………………………………………………

Висновки

Джерела

Додатки

ВСТУП

Перехід на принципово нові ринкові форми господарювання, за яких основним джерелом доходів держави є надходження від обов’язкових платежів і зборів до Державного бюджету та місцевих бюджетів призвело до вирішення нестандартних за своєю новизною і складністю завдань. Світовий досвід і практика господарювання показують, що для забезпечення своєчасного і повного надходження платежів до бюджетів, а особливо в сучасний період існування незалежної держави з перехідною економікою нагальною постає проблема створення налагодженого механізму фінансово-податкового контролю. Великою мірою це залежить від ефективно діючих податкових органів. Так, забезпечення стабільного і ефективного функціонування органів податкової служби, визначення їх належного місця та ролі в системі інших органів виконавчої влади визначають можливості подальшого соціально-економічного розвитку держави та територіальних громад, стабільне існування всіх державних інститутів і особливо соціальний захист населення.
Аналіз законодавства і практики роботи органів податкової служби України дає підстави стверджувати, що наявні значні недоліки в їхній діяльності у великій мірі обумовлені частими змінами в законодавстві, які істотно впливають на їх характер існування та функціонування. Тому виникає необхідність в проведенні наукового дослідження діяльності в першу чергу місцевих податкових органів, вивчення тенденцій у правовідносинах з платниками податків, удосконалення форм і методів діяльності. Недостатня наукова розробка даних проблем визначає актуальність теоретичного і науково-прикладного аналізу початих докорінних перетворень у податковій сфері, в світлі вимог державної концепції проведення адміністративної реформи.
Актуальність теми дисертаційного дослідження. Конституція України (ст.67) визначила обов’язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, врегульованому законом, зумовило активізацію законотворчого процесу в напрямі вдосконалення, а іноді і створення нової правової бази діяльності місцевих органів, уповноважених здійснювати контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів та інших державних цільових фондів податків і зборів, інших обов’язкових платежів.
Слід зазначити, що на конституційному рівні визначені органи фіскальної політики держави, які є саморегулюючою системою і складаються з центрального та місцевих органів Державної податкової служби в Україні. В той же час, структура органів податкової служби поки що залишається без аналізу їх діяльності і в першу чергу цього вимагає правовий статус місцевих органів.
Це має першочергове значення для створення умов ефективної роботи податкових органів, зміцнення законності в їх діяльності.
Проведення дослідження аналізу правового статусу, який отримав активний розвиток особливо у зв’язку з внесенням суттєвих змін до Закону України “Про Державну податкову службу в Україні” від 5 лютого 1998 року передумовило актуальність теми, що відповідає положенням концепції проводимої адміністративної податкової реформи, яка стосується безпосередньо системи податкових органів. Дослідження правового статусу місцевих органів податкової служби відноситься до сфери міжгалузевої проблематики, оскільки зачіпає норми багатьох галузей законодавства, прямо пов’язаних з компетенцією, вдосконаленням методологічних і координаційно-контрольних повноважень Державної податкової служби в Україні.
Дисертаційне дослідження присвячене місцевим органам податкової служби виходить з того, що саме вони є провідними елементами у механізмі реалізації державою фіскальної та економічної політики. За глибиною вивчення окремих об’єктів оподаткування і обсягом отриманої інформації їх діяльність є надійною базою для об’єктивного економічного аналізу і реального прогнозування майбутнього розвитку, як окремих галузей народного господарства, так і країни в цілому.
Необхідність дослідження статусу місцевих податкових органів обумовлена ще й тим, що в їх складі функціонують суб’єкти спеціальної компетенції – податкова міліція, вивчення якої обумовлено активізацією її ролі та ефективністю боротьби з правопорушеннями в податковій сфері в сучасних умовах, необхідністю розробки нормативної бази. Таким чином, тема дисертаційного дослідження відноситься до найбільш актуальної проблематики, яка зараз характеризує розвиток науки адміністративного права та управління в сфері виконавчої влади в Україні.
Зв’язок роботи з науковим програмами, планами, темами. Обраний напрямок наукового дослідження знаходиться у безпосередньому зв’язку з плановими темами кафедри економіки, фінансів та кредиту Національної академії внутрішніх справ України, де була виконана робота. Дана дисертація має зв’язок з планами науково-дослідних робіт Міністерства внутрішніх справ України (п.3.1. Пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000рр.) і Національної академії внутрішніх справ України (п.2. Основних напрямків наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 1995-2000 рр.). Даний напрямок дослідження знайшов своє підтвердження в Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю на 1995-2000 роки, затвердженій Указом Президента України від 17 вересня 1996 року №837/96 і грунтується на основних положеннях наказу Міністра внутрішніх справ України від 20.10.1996 р. №722 “Про організацію виконання Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1995-2000 роки”.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у комплексній розробці основних положень, що визначають правовий статус місцевих органів податкової служби, виявленні основних закономірностей їх функціонування, з`ясування повноти правового регулювання статусу місцевих податкових органів, наявності повноважень щодо виконання завдань і функцій, покладених на органи податкової служби, аналізі правових умов забезпечення адміністративної організації органів податкової служби на місцях.
Для реалізації цієї мети дослідження в дисертації передбачається вирішення наступних завдань:
- узагальнити і проаналізувати наукові основи правового статусу;
- здійснити історико-законодавчий аналіз етапів розвитку податкових органів у державі, виявити історико-правові особливості процесу їх становлення і розвитку, вплив різноманітних чинників на формування та розвиток правового статусу;
- визначити специфіку правосуб’єктності податкової міліції як органу спеціальної компетенції;
- осмислити на базі системного підходу існуючу організаційну структуру Державної податкової служби на місцях, дослідити правовідносини її внутрішнього і зовнішнього характеру та дати їм наукову оцінку і визначити умови;
- розглянути зміст і характер проходження служби в органах податкової служби та особливості правового статусу її суб’єктів;
- охарактеризувати функції та повноваження органів податкової служби, обгрунтувати їх наукову класифікацію, розробити пропозиції по їх удосконаленню;
- вивчити зарубіжний досвід формування і функціонування податкових органів, розглянути можливості його використання;
- шляхом узагальнення теоретичних засад обгрунтувати на їх базі конкретні пропозиції і рекомендації щодо удосконалення правового статусу. А це, безперечно, представляє значний і практичний інтерес для аналізу як правосуб’єктності, так і імперативних відносин, пов’язаних із застосуванням державно-владного примусу.
Ці комплексні завдання містять багато взаємопов’язаних між собою питань адміністративно- та фінансово-правового характеру, через що і представляють такий великий інтерес, оскільки їх актуальність і наукове обгрунтування є потребою часу.
Об’єктом дисертаційного дослідження є місцеві органи податкової служби як організаційний механізм, що забезпечує виконання державою функції зі збору податків, зборів, а також неподаткових доходів.
Враховуючи найближчу перспективу прийняття нових Адміністративного і Податкового кодексів, дисертант визнав за необхідне з науково-практичних потреб обрати предметом дослідження саме правовий статус місцевих органів податкової служби, який служить найбільш повним комплексним вираженням їхньої правової природи, ролі і положення в механізмі державного управління, забезпечує оптимальний правовий режим діяльності.
Ступінь дослідженості теми дисертації. Дисертаційне дослідження характеризується тією обставиною, що теоретичний аспект проблеми довгий час залишався поза увагою вчених-юристів, оскільки фіскальні органи не були предметом дослідження адміністративного і фінансового права. Теоретичне висвітлення правового статусу місцевих органів податкової служби знаходило відображення в юридичній літературі побічно, реальні процеси оцінювались лише в контексті з іншими питаннями. Проте поява нової нормативно-правової бази для системи органів, що мають особливу функцію у державі – забезпечення фіскальної політики на місцях, визначило необхідність наукового обгрунтування перетворень, що відбуваються у цій сфері.
У спеціальній юридичній літературі окремі аспекти організації та діяльності органів податкової служби розглядались у роботах В.Б.Авер”янова, Д.М.Бахрах, В.В.Безуглої, Д.А.Бекерської, Л.К.Воронової, С.Т.Кадькаленка, Л.В.Коваля, М.П.Кучерявенка, П.Д.Пацюрківського, В.М.Поповича, А.О.Селіванова, В.М.Федосова, В.А.Предборського та інших науковців. Відмічаючи значний внесок цих авторів у розробку проблематики інституту фінансового контролю у державі в загально-теоретичному аспекті, слід мати на увазі, що в більшості їх наукових працях, функціонування органів податкової служби розглядалось через призму загальних проблем адміністративного і фінансового права, основна увага приділялась саме податку і податковій системі.
Слід зазначити, що останніми роками в Україні захищено декілька дисертацій, що вміщують науково-теоретичну розробку з питань державно-правової природи, системи, функцій і повноважень, відповідальності органів фіскального контролю як елементу державного механізму. Зокрема, це наукові дослідження таких авторів як В.Т.Білоуса, П.Т. Геги, Д.І. Голосніченка, А.Є. Гутника, В.Р. Жвалюка, Т.Є. Кушнарьової, В.В. Лисенка, В.І. Полюховича, І.П. Устинової та ін. Таким чином, вказане відображає ступінь наукової розробки даної проблематики на сучасному етапі і підкреслює важливість обраної автором теми дослідження. Однак, зазначені роботи не містять комплексного наукового аналізу теоретичних засад правового статусу органів податкової служби, правосуб’єктності їх спеціальних підрозділів, історико-законодавчого аналізу розвитку державних податкових органів. Тому запропонована робота є першою спробою дисертаційного дослідження проблем правового статусу вітчизняних органів податкової служби на місцях.
Методологічну основу дисертації становить діалектичний матеріалізм як втілення матеріалістичної діалектики всезагального методу наукового пізнання в сфері суспільного розвитку. На його основі в якості провідного спеціалізованого дослідницького методу використовується системний підхід. Як загальнонаукові методи в дисертації використані структурно-функціональний, аналіз, синтез, індукція, дедукція, метод спостереження. До використаних в роботі спеціально-наукових методів належать - логіко-нормативний, порівняльно-правовий, історико-юридичний, формально-догматичний метод, за допомогою якого була здійснена зовнішня юридична обробка правового матеріалу. Широке застосування в дисертації знайшов метод порівняльно-правового аналізу, який дав змогу дисертанту провести вивчення теоретичних положень правового статусу органів податкової служби, механізму здійснення фінансового контролю в державі, матеріалів юридичної та управлінської практики діяльності податкових органів, критичне узагальнення фінансово-правової літератури з проблеми.
Використання вказаних та інших методів дослідження дозволило розв’язати теоретичні та практичні завдання, які визначали спрямування дисертаційного дослідження.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що у монографічному дослідженні автор, застосовуючи новітні матеріали теоретичного та практичного характеру, узагальнив і представляє у завершеному вигляді правове дослідження статусу місцевих органів державної податкової служби.
У дисертації розкриваються основні категорії побудови і діяльності податкових органів на підставі аналізу норм Конституції України та норм чинного законодавства України.
Головну увагу зосереджено на дослідженні правового регулювання статусу місцевих органів податкової служби в Україні. Крім того, наукова новизна визначається рядом нових концептуальних в теоретичному плані і важливих для практики одержаних результатах, які відбивають особистий внесок дисертанта:
 Вперше проведено науковий аналіз та обгрунтування з урахуванням вимог діючої Конституції України правових засад адміністративної організації місцевих органів податкової служби. Розглянуто сучасні науково-теоретичні підходи до поняття правового статусу, визначено його об’єктивні передумови та елементи, за якими дана наукова характеристика податковим органам як суб’єктам права. Вперше вказується на доцільність визначити як окремий елемент правового статусу особливості історико-правового розвитку податкових органів. Автором запропоновано нове бачення формування правового статусу та різновидностей його існування в залежності від норм правового регулювання.
 Проведено дослідження основних етапів історико-правового аспекту становлення і розвитку податкових органів, усвідомлення яких необхідно для більш повного розкриття їх змісту та необхідності існування як інституту фінансового контролю в державі. Наукове обгрунтування знайшов авторський підхід до необхідності створення та залучення до збору податків із застосуванням силових методів спеціальних воєнізованих формувань і, зокрема, органів податкової міліції. Вперше шляхом проведення історичних паралелей відмічено наявність елементів оперативно-розшукової роботи у здійсненні контролю за надходженням платежів до казни, а також залежність від фінансовою автономією держави, а відтак – від можливості ефективного збору податків.
 Дана наукова класифікація побудови організаційної структури системи податкових органів та взаємозв’язків між ними, вплив різноманітних фактів на її формування. Вперше досліджено співвідношення понять у розрізі наданих повноважень між посадовими особами, посадовими особами начальницького складу податкової міліції та службовими особами як суб’єктами місцевих органів податкової служби. Вперше проаналізовано та дано наукову характеристику видам та особливостям проходження служби в органах податкової служби, яка є спеціалізованим видом державної служби, і в свою чергу поділяється на цивільну та мілітаризовану. По-новому визначено вид та тип конструкції взаємовідносин між органами податкової міліції та місцевими органами податкової служби. У новому аспекті розглянуто сучасний стан та шляхи вдосконалення організації управління місцевими органами податкової служби в Україні.
 У комплексному дослідженні податкової міліції вперше розкрито особливості її правового статусу та сформульовано поняття правосуб’єктності як органу спеціальної компетенції. Вперше досліджуються особливості та різновидності правосуб’єкт6ності податкової міліції в залежності від норм правового регулювання. надається порівняльний аналіз правосуб’єктності податкової міліції та міліції органів внутрішніх справ, акцентовано увагу на спільних рисах і відмінностях. Вперше проведено дослідження податкової міліції як з точки зору питомої ваги правоохоронної діяльності у загальному обсязі її діяльності, так із точки зору ролі правоохоронної діяльності в її соціальному призначенні. Запропоновані зміни та доповнення до чинного законодавства щодо вдосконалення діяльності податкової міліції. Проведений розподіл прав податкової міліції стосовно її правосуб’єктності та дана їм наукова класифікація із зазначенням їх похідного характеру від двох самостійних правових джерел, можливостей повного користування ними особовим складом податкової міліції. Наведені теоретичні висновки щодо процесуальної правосуб’єктності податкової міліції та здійснюваного в її межах етапів процесуального циклу як спеціально-обумовленого суб’єкту первісних юрисдикційних діянь.
 Виділено ряд аспектів загальнотеоретичної проблеми визначення мети, завдання, функцій і повноважень податкових органів. Вперше проведено порівняльний аналіз співвідношення наданих повноважень, закріплених функцій та поставлених завдань податкових органів з урахуванням вимог практики. Одночасно встановлено об’єктивну обумовленість між існуванням різноманітних за своїм змістом і напрямком функцій від поставлених завдань, на підставі чого дана наукова класифікація і характеристика функціям податкових органів; при цьому, автором вперше встановлено методологічну (концептуальна, інструментальна) розробку дослідження функцій, з урахуванням факторів централізації і децентралізації в органах податкової служби та використанням комбінацій “завдання – функції – різна участь в їх реалізації” .
 Вперше розроблено спробу об’єднати функції податкових органів у функціональні блоки та дати їм наукову класифікацію з цільовою орієнтацією (спрямованістю).
 Встановлено теоретичну і практичну доцільність виділення як нової функції в податкових органах міжгалузеву координацію діяльності інших державних контролюючих органів, у проведенні спільних перевірочних заходах.
 Розроблені характеристика і класифікація повноважень місцевих органів податкової служби в контексті адміністративної реформи. Вперше зосереджено увагу на дослідженні диспозитивних повноважень та визначенні податкових органів яке органів адміністративної юрисдикції.

Положення, які виносяться на захист:
- правовий статус місцевих органів податкової служби утворюється за рахунок сукупності норм чинного законодавства з нормами Конституції України і є узагальнюючим поняттям всіх різновидностей правового статусу;
- існування податкових органів у державі об’єктивно було зумовлено існуванням самої держави. Доки існує держава, доти є необхідність існування податкових органів. Відсутність ефективно діючих податкових органів призводило до втрати державою своєї фінансової автономії, а так – і політичної незалежності;
- податкова міліція представляє собою суб’єкта первісних юрисдикційних діянь, наділених державно-владними повноваженнями надвідомчого характеру;
- застосування методу примусу та інших силових методів у зборі податків є об’єктивною необхідністю, тому залучення міліції, створення на її основі спеціальних підрозділів, було найбільш оптимальним варіантом використання озброєних органів у зборі податків;
- протягом усього історичного періоду здійснення контролю за надходженнями платежів до казни супроводжувалось застосуванням елементів оперативно-розшукової роботи;
- за організаційною побудовою органи податкової служби визначаються як самоорганізуюча та саморегулююча системи, але в яких не має чіткої та однозначної відповідності структури і функцій;
- взаємовідносини між органами податкової міліції та місцевими органами податкової служби визначаються конструкцією типу “орган органа” з елементами подвійного підпорядкування;
- служба в органах податкової служби є спеціалізованим видом державної служби, яка в свою чергу поділяється на цивільну і мілітаризовану;
- податкова міліція є різновидом податкової служби з самостійним статусом;
- функції податкових органів поділяються на:
1) основні – що обумовили необхідність створення самих органів як основний системотворчий фактор і потому потребують свого першочергового виконання, тобто є головними;
2) похідні – функції, які походять від основних, тобто в своїй основі містять основний зміст головних функцій, але не весь, а тільки якусь одну, вузькоспрямовану його частину, яка дає змогу конкретизувати основну функцію. Тобто похідна функція є видозміненою деталізацією основної функції;
3) допоміжні або другорядні – які не виражають волю держави, але є потрібними в наслідок забезпечуючого характеру створення матеріальних та інших умов для реалізації основних і похідних функцій. За цільовою орієнтацією функції податкових органів об’єднуються у функціональні блоки:
а) фіскально-контрольний;
б) юрисдикційно-правоохоронний;
в) нормативно-методичний;
г) аналітично-статистичний;
д) регулятивно-забезпечувальний;
е) представлення і захист інтересів держави з податкових
спорів у судових інстанціях.
 здійснюючи міжгалузеву координаційну функцію з спеціальних питань податкові органи характеризуються як міжгалузеві координаційно-контрольні органи виконавчої влади;
 органи податкової служби є спеціально створеними органами адміністративної юрисдикції і за ознакою “характер і обсяг компетенції” відносяться до органів спеціальної (функціональної) компетенції.
Практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що отримана в ньому сукупність теоретичних положень, висновків і практичних пропозицій організаційно-правового характеру може сприяти поглибленню наукового обгрунтування, проводимої державою податкової політики, підвищенню ефективності діяльності її податкових органів. Висновки і пропозиції, які містяться в дисертації, можуть бути враховані і реалізовані безпосередньо в сучасній практиці управлінської діяльності органів податкової служби, їх правової регламентації.
Визначення орієнтації дисертаційного дослідження на розв’язання актуальних проблем вдосконалення правового статусу місцевих органів податкової служби, як основної ланки державного управління в сфері проведення фіскальної політики обумовлюється соціально-економічним значенням надходження коштів до державних бюджетів і недоліками у їх підтриманні. У свою чергу, результати дослідження здатні допомогти у подальшій розробці комплексних науково-практичних проблем, пов’язаних з функціонуванням в Україні податкових органів.
Окремі наукові положення, узагальнення, висновки і пропозиції, що є результатом дисертаційного дослідження, вносять певний вклад у розвиток правової науки, оскільки розширюють і поглиблюють уявлення про сутність і значення інституту фіскального контролю в державі, і можуть скласти основу для подальших наукових пошуків у галузі адміністративного, фінансового права та державного управління.
Основні положення і висновки дисертації були використані при написанні відповідних розділів навчальних посібників (курс лекцій) з курсу “Фінансове право”, “Тіньова економіка та організована економічна злочинність”, “Виявлення правопорушень в сфері оподаткування”, підготовці і викладенні лекцій з курсу “Судова бухгалтерія” на факультеті “Підготовки кадрів кримінальної міліції” Національної академії внутрішніх справ України (НАВСУ). Матеріали дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі НАВСУ, факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції Академії державної податкової служби України, інших вищих закладах освіти, у науково-дослідній роботі слухачів та курсантів навчальних закладів системи МВС України та ДПА України, що підвищує якість підготовки фахівців-правознавців.
Результати дисертаційного дослідження були також сформульовані в пропозиціях, які впроваджені в практичну діяльність оперативних та слідчих підрозділів податкової міліції ДПА України у вигляді методичних рекомендацій з питань: “Організація боротьби підрозділами податкової міліції у сфері оподаткування, пов’язаній з незаконним обігом товарів”, “Викритті підпільних цехів по виготовленні фальсифікованої алкогольної продукції”, “Виявлення та документування фактів незаконного ввезення, обігу та вивозу товарів через державний кордон України”, “Огляд типових схем ухилення від оподаткування в сфері агропромислового комплексу України та методичні рекомендації щодо їх викриття”, “Протокольна форма досудової підготовки матеріалів у справах про ухилення від сплати податків”, “Викриття конвертаційних центрів, які займаються переведенням безготівкових коштів у готівку та відмиванням “брудних коштів”. Висновки та пропозиції дисертаційного дослідження позитивно впливають на підвищення рівня професійної майстерності оперативних та слідчих підрозділів, що в кінцевому рахунку відображається на якості їхньої роботи у викритті правопорушень в сфері оподаткування.
Апробація дисертаційного дослідження та впровадження його результатів. Дисертація виконана та обговорена на кафедрі економіки, фінансів та кредиту НАВСУ. Окремі положення дисертації доповідались автором на Першому каналі Національного радіо України 01.12.1997 року у радіопрограмі “Громадянин”, міжнародному семінарі з питань боротьби з відмиванням “брудних коштів” через міжнародну банківську систему у м. Києві 1999року, міжнародній науковій конференції, присвяченій 50-річчю створення Ради Європи, публікаціях у засобах масової інформації.
З метою активізації та підвищення ефективності навчального процесу курсантів та слухачів НАВСУ, факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції Академії державної податкової служби України матеріали дисертаційного дослідження були використані при написанні двох навчальних посібників (курс лекцій) “Фінансове право” та “Тіньова економіка та організована економічна злочинність”, “Виявлення правопорушень в сфері оподаткування”, а також в ділових іграх та методичних рекомендаціях. Дисертант має 10 впроваджень в навчальний процес курсантів та слухачів НАВСУ, факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції Академії державної податкової служби України та 6 впроваджень в практичну діяльність оперативних та слідчих підрозділів податкової міліції. Матеріали дисертаційного дослідження використовуються автором у повсякденній практичній роботі з виявлення правопорушень в сфері оподаткування.
Публікації. Основні положення і висновки дисертації були висвітлені у 8-ми наукових публікаціях автора загальним обсягом більше 8.1.д.а., в тому числі 4-х навчальних посібниках, 2-х наукових статтях, 1-му збірнику наукових статей, в матеріалах міжнародної наукової конференції, присвяченої 50-річчю Ради Європи.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, 2-х розділів, до складу яких входять 6 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (164 найменування) та додатків.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Комплексне дослідження правового статусу місцевих органів податкової служби дало можливість не тільки глибше з’ясувати теоретичні підходи до розробки основних положень, що визначають правовий статус, але й виявити його закономірні риси і форми відповідності у здійсненні економічних і правових реформ у державі, визначити ступінь достатності об’єктивно-необхідного змісту діяльності податкових органів у сучасних умовах. У цьому плані першочергове значення посідає дослідження конституційно-правових засад організації місцевих органів податкової служби, визначення і закріплення правових гарантій їх діяльності.
Визнаючи податкові органи суб’єктами права, держава визначає їх правовий статус. Звідси випливає, що елементи статусу походять від самого органу як суб’єкта права, служать його зовнішнім вираженням та характеристикою за різними ознаками. Тобто ознаки органу одночасно є елементами його статусу. Тому, взявши ці ознаки в якості об’єктивної передумови правового статусу, відзначимо два рівня організації податкової служби, дві категорії державних органів – адміністрації та інспекції.
В розрізі сучасної теорії правового статусу місцеві органи податкової служби класифікуються за наступними ознаками: за рівнем правомочності здійснення державної влади – органи виконавчої влади; за місцем у державно-управлінському апараті – місцеві органи управління; закріплення функціонування цих органів на конституційному рівні визначає їх як конституційні органи; за офіційним найменуванням: Державні податкові адміністрації, Державні податкові інспекції, міжрайонні і об’єднані Державні податкові інспекції; за порядком утворення поділяються на такі, що утворюються за законом органами “представницької” влади і такі, що утворюються у розпорядчому порядку за рішенням вищестоящого адміністративного органу; за територіальними масштабами діяльності – місцеві органи податкової служби; за участю у забезпеченні податкових надходжень – безпосередні податкові органи; за джерелом і методами фінансування – змішані органи.
Виходячи з того, що орган державного управління, який є носієм правового статусу одночасно є суб’єктом права, можна відмітити своєрідний вплив правового регулювання на визначення фактичного, дійсного статусу державного органу і зробити висновок, що існує безліч різновидів правового статусу, в залежності від норм правового регулювання. Відповідно до цього, статус органу державного управління не може бути вичерпно врегульований в якомусь окремому акті, або однією з галузей права. Мова може йти лише про різну ступінь охоплення статусу тими чи іншими нормативними актами. Таким чином, правовий статус місцевих органів податкової служби в Україні характеризується сукупністю норм чинного законодавства з нормами Конституції і є узагальнюючим поняттям всіх різновидів правового статусу.
В свою чергу, кожній із місцевих органів податкової служби має свій власний індивідуальний правовий статус з притаманними тільки йому специфічним рисами і особливостями.
Для більш кращого розуміння необхідності виникнення та існування податкових органів у державі як одного із інститутів історичної дійсності, пропонується за доцільне визначити як окремий елемент правового статусу особливості їх історико-правового розвитку.
Існування податкових органів у державі об’єктивно було зумовлено існуванням самої держави. Доки існує держава, доти є необхідність існування податкових органів. Відсутність ефективно діючих податкових органів призводило до втрати державою своєї фінансової автономії, а так – і політичної незалежності;
На прикладі історичної дійсності автор доводить, що непродумана державна податкова політика, спрямована на збільшення надходжень до казни любою ціною, а тим більше шляхом карально-репресивних методів не призводила до добробуту, а тільки до кривавих міжусобиць та зубожіння люду, а відтак і держави. Тому перші в історії української держави “реформи” почалися саме з впорядкування системи оподаткування ще за часів княгині Ольги. Це є прикладом неабиякого значення та ролі у державницькому житті податкових раритетів.
У дисертації підкреслюється той факт, що саме користування правом збору податків було одним з основних чинників у визначенні верховенства та сили у суспільстві і тому довгий час залишалось виключною прерогативою обмеженого кола осіб, а відтак – і держави, але разом з тим, багато в чому залежало від їх реальної можливості диктувати свою волю. Тому не дивно, що протягом всього історичного періоду існування обов’язку сплачувати платежі до казни, весь час виникала необхідність у застосуванні сили до їх платників. Тобто залучення військових формувань та інших воєнізованих підрозділів до участі в стягненні податків і забезпечення їх надходження силовими методами історично було зумовлено об’єктивною необхідністю і почалося задовго до створення податкової служби. Тому утворення спеціальних підрозділів міліції - податкової міліції - у складі сучасних органів податкової служби було цілком закономірним процесом. До того ж залучення саме міліції було найбільш оптимальним варіантом використання озброєних органів у зборі податків.
З аналізу історико-законодавчих джерел автор робить висновок, що ще з давніх-давен у діяльності зі збору податків було притаманним використання методів оперативно-розшукової діяльності, як по відношенню до платників, так і по відношенню до самих перевіряючих, спеціально уповноваженими на те органами.
Проте автор глибоко переконаний, що сучасні органи податкової служби не можуть бути повністю схожими на своїх попередників, оскільки тільки конкретна держава з усіма її особливостями та відмінностями може уповноважити цю структуру здійснювати свої повноваження у власному правовому полі.
Особливу увагу акцентовано автором на історико-законодавчому процесі у 90-х роках ХХ ст., на підставі чого зроблено висновок про невідповідність компетенції податкової поліції як новоутвореної структури чинному законодавству, а також те, що працівники податкової поліції на підставі існуючої правової бази не були наділені і не могли користуватись повноваженнями працівників міліції.
У свою чергу органи, уповноважені здійснювати фіскальні функції, протягом всієї історії існування державних утворень були наділені особливим правовим статусом, який формувався під впливом об’єктивних – історико-правових процесів і тих соціально-економічних перетворень, що відбувались у суспільстві.
Важливим є також висновки в дисертації, які стосуються аналізу сучасного стану та шляхів вдосконалення організації управління місцевими органами податкової служби в Україні.
Так, місцеві органи податкової служби, з точки зору дослідження їх як системи, представляють собою інтегровану сукупність ланок управління в сфері здійснення фіскальної політики держави, які забезпечують повноту та своєчасність надходження податків, організаційно об’єднані єдиними в своїй основі нормативними цілями, класом об’єктів управління, змістом і принципами діяльності. В їх основі лежать наступні вихідні системоутворюючі фактори: об’єкт управління - його кількісні та якісні характеристики, територіальна визначеність; призначення і зміст діяльності податкових органів, задачі, що стоять перед ними, та здійснювані на їх основі функції і методи, характер організаційних зв’язків між ними. В свою чергу, як низова ланка в системі податкових органів місцеві органи податкової служби є своєрідним провідником, контактними органами між державою і суб’єктами оподаткування.
Здатність органів податкової служби самостійно змінювати свою структуру та вдосконалювати організацію роботи, виходячи з конкретних обставин практичної діяльності, визначає їх як самоорганізуючу систему, а властивість реагувати на зовнішні прояви та самостійно забезпечувати своє нормальне функціонування - як саморегулюючу систему.
За комбінацією лінійних і функціональних начал в поєднанні з територіальними ознаками організаційну структуру місцевих податкових органів можна розглядати як лінійно-територіальну та предметно- або ж функціонально-територіальну структури.
Враховуючи те, що в побудові організаційної структури місцевих органів податкової служби за функціональними та лінійними принципами існують відмінності, автор робить висновок про існування поліструктурних, ієрархічних рівнів, які тісно переплітаються між собою і утворюють різноякісні підсистеми.
Неабиякий науковий інтерес представляє собою дослідження взаємовідносин внутри системи місцевих органів податкової міліції та іншими структурними підрозділами. Так, враховуючи те, що правова природа податкової міліції, як органічної частини органів податкової служби, обумовила її підпорядкування лише по вертикалі  вищестоящим органам спеціальної компетенції, тому державне управління підрозділами податкової міліції має більш предметний і конкретний характер. Такий статус передумовлений тим, що, з однієї сторони, задачі податкової міліції входять до загального кола завдань органів податкової служби, а з іншої - тим, що специфічні завдання відособлюють підрозділи податкової міліції і вимагають їх певної автономії від “материнської” системи. В той же час, ріднять їх між собою і підпорядковують в цілях єдності їх дій.
Такий вид взаємовідносин, що складаються між органами податкової міліції та місцевими органами податкової служби, до складу яких вони входять, автор визначає як конструкцію “орган органа”, що на його думку є найбільш тісним структурним і функціональним взаємозв’язком органів державного управління, за якого один з них визнається органом іншого.
Таке підпорядкування виявляє себе у тому, що “по вертикалі” в органах податкової міліції забезпечується спеціалізоване управління, тобто, застосовується професійно-галузевий фактор, а “по горизонталі” ж здійснюється загальне керівництво з боку податкового органу, до складу якого входить даний підрозділ податкової міліції. В свою чергу, дане підпорядкування не обов’язково передбачає право органу податкової служби відміняти акти податкової міліції і накладати дисциплінарні стягнення на її співробітників.
В той же час кожне із структурних утворень можна розуміти як самостійний функціонально структуризований, державно-організований суб’єкт управління, що здійснює фактичну управлінську діяльність у сфері оподаткування. Структурні підрозділи є безпосередніми матеріальними носіями, знаряддям здійснення функцій. Відповідно до цього, визначення різноманітності їх складу обумовлено різноманітністю їх функцій. Тобто, чим різноманітніший (складніший) зміст діяльності, тим різноманітніший (складніший) склад структурних підрозділів органу. Але разом з тим, систему органів податкової служби за внутрішньою побудовою не можна повністю визначити як спеціалізовану, оскільки в ній немає чіткої однозначної відповідності структури і функцій.
Досліджуючи характер внутрішніх організаційних зв’язків системи органів податкової служби, автор виділяє наступні: лінійні, горизонтальні і функціональні.
На підставі порівняльного аналізу співвідношення понять у розрізі наданих повноважень між посадовими особами начальницького складу податкової міліції та службовими особами місцевих органів податкової служби, автор зробив висновок про необхідність внесення змін і доповнень до діючого законодавства, що визначають статус службових осіб та ставить питання про доцільність їх існування взагалі як суб’єктів місцевих органів податкової служби і, зокрема, як працівників податкової міліції.
Досліджуючи порядок проходження служби в податкових органах, автор характеризує його як спеціалізований вид державної служби, яка, в свою чергу, поділяється на цивільну і мілітаризовану, і в розрізі цього визначає податкову міліцію як різновид міліцейської служби з самостійним статусом.
В комплексному дослідженні податкової міліції зроблено висновок, що вона є системою спеціально-визначених державою органів для боротьби з податковими правопорушеннями, як виразна державна структура, яка складається з сукупності взаємодіючих між собою спеціальних підрозділів, діючих на всій території держави.
Підсумовуючи дослідження практичних проблем, пов’язаних з особливістю правового статусу податкової міліції, автором сформульовані висновки, які є теоретично важливими для науки адміністративного права, зокрема, коли йдеться про спеціальну юрисдикцію органів виконавчої влади.
Підрозділи податкової міліції не складають самостійної організаційно-відособленої системи органів державного управління, а входять до виконавчо-розпорядчих органів лише в якості структурних підрозділів.
Діяльність підрозділів податкової міліції носить вузько-спеціалізований характер. Це означає, що органи податкової міліції і посадові особи, які її здійснюють, наділені повноваженнями лише в рамках визначеного (спеціального) кола суспільних відносин, хоча система органів податкової служби охоплює досить багато державно-управлінських аспектів у сфері оподаткування.
З аналізу правосуб’єктності податкової міліції виявлено одну з характерних міліцейських рис - універсальність реагування на будь-які протиправні прояви, тобто спорідненість податкової міліції з іншими міліцейськими органами. Проте такі завдання для податкової міліції не є основними. Це дає підстави віднести всі “загально-міліцейські” завдання, тобто ті, які не входять безпосередньо до встановленого переліку, визначеного у Законі для податкової міліції, до числа другорядних, або правильніше навіть до категорії “обов’язків”.
Порівняно з міліцією ОВС податкова міліція має більш вужчу сферу свого функціонування, яка обмежується відносинами, що складаються у сфері оподаткування. В той же час, є свідченням того, що податкова міліція має власне коло предметів відання, які складають сферу юридичної компетентності даного органу. Таким чином, це дає підстави віднести податкову міліцію до спеціалізованого виду міліцейських органів.
Даючи характеристику податковій міліції як органу дізнання, автор робить висновок, що на відміну від своїх колег, податкова міліція є саме тим органом дізнання, для якої цей вид діяльності визначений законом як основний, що саме для його виконання вона й була створена.
Уявляється, що при здійсненні завдань і функцій в межах спеціальних повноважень, підрозділи податкової міліції виступають тільки як органи спеціального призначення і принцип подвійного підпорядкування до таких функцій не прийнятний. Але це зовсім не означає обмеження можливостей керівництва з боку місцевих органів податкової служби відповідними відділами чи управліннями податкової міліції. При цьому встановлено правило, що місцеві органи податкової служби можуть впливати на повноваження податкової міліції лише в межах їх загальної компетенції, тільки загальним керівництвом і контролем без права приймати на себе вирішення відповідних питань, тобто без втручання до сфери їх спеціальних повноважень. Цим самим, проведено головну розмежувальну лінію між повноваженнями органів податкової служби і повноваженнями їх спеціальних підрозділів.
Повноваження органів податкової міліції поширюються на всі організації, підприємства і установи незалежно від форми власності та відомчої належності, посадових осіб, громадян, іноземців і осіб без громадянства.
Порівняно з іншими підрозділами органи податкової міліції мають право застосовувати як міри адміністративного примусу, так і кримінально-процесуального; проводити в межах, визначених законом, заходи оперативно-розшукового характеру, які у законодавчо визначеному порядку можуть обмежувати права, свободи і законні інтереси громадян; проводити попереднє розслідування та здійснювати кримінальне переслідування осіб, що ухиляються від сплати податків, зборів (інших обов’язкових платежів). Тому, це дає підстави виділити податкову міліцію серед інших підрозділів податкової служби і визначити як орган спеціальної компетенції.
Наявність категорії виключних повноважень повязана з тим, що компетенція органів податкової міліції має різне походження. Адже, базуючись на окремих положеннях Закону України “Про міліцію”, в своїй основі вона як би є продовженням компетенції відповідних міліцейських органів Міністерства внутрішніх справ, її деталізацією і конкретизацією. А тому саме це й надає податковій міліції якісних особливостей порівняно з іншими підрозділами податкової служби, де юридичний зміст спеціальних прав її посадових осіб обумовлює односторонній, примусовий характер рішень і дій по відношенню до платників податків.
Порівняння податкової міліції з іншими підрозділами місцевих органів податкової служби, як з точки зору питомої ваги правоохоронної діяльності у загальному обсягу їх діяльності, так і з точки зору ролі правоохоронної діяльності у їх соціальному призначенні, дає підстави зробити висновок, що податкова міліція відноситься до такого виду правоохоронних органів, для яких правоохоронна діяльність є як способом існування, так і формою вираження їх соціального призначення. В свою чергу визначає податкову міліцію, як одного з найактивних суб’єктів загальнодержавної системи боротьби зі злочинністю, своєрідною реакцією держави на ріст тіньової економіки, зокрема правопорушень у сфері оподаткування.
Що стосується інших підрозділів місцевих органів податкової служби, то вони є таким видом правоохоронних органів, які здійснюють правоохоронну діяльність лише в межах виконання покладених на них інших основних функцій. Таким чином, податкова міліція, як невід’ємна складова місцевих органів податкової служби, є своєрідною “правоохоронною серцевиною” у їх складі. Більше того, виконуючи запити правоохоронних органів інших держав та міжнародних правоохоронних організацій, входить у систему міжнародних правоохоронних органів.
Виходячи з критичної оцінки чинного законодавства та практики його застосування в роботі податкових органів, автором зроблено ряд важливих теоретичних і практичних висновків:
Метою створення податкових органів було вирішення існуючої соціальної потреби у здійсненні повного, неухильного і систематичного контролю за справлянням податкових платежів, а у разі необхідності і застосування примусу щодо їх виконання.
Наскільки багаточисельні і різноманітні завдання податкових органів, настільки різноманітні за своїм змістом і напрямком їх функції. Так, їх можна поділити на:
1) основні – що обумовили необхідність створення самих органів як основний системоутворюючий фактор і потому потребують свого першочергового виконання, тобто є головними;
2) похідні – функції, які походять від основних, тобто в своїй основі містять основний зміст головних функцій, але не весь, а тільки якусь одну, вузькоспрямовану його частину, яка дає змогу конкретизувати основну функцію. Тобто похідна функція є видозміненою деталізацією основної функції;
3) допоміжні або другорядні – які не виражають волю держави, але є потрібними в наслідок забезпечуючого характеру створення матеріальних та інших умов для реалізації основних і похідних функцій.
Пряма залежність між відсутністю функцій, а значить і відсутністю завдань у органу податкової служби, може бути лише за відсутності саме основних функцій в даних органах.
За цільовою орієнтацією функції податкових органів об’єднуються у функціональні блоки:
а) фіскально-контрольний;
б) юрисдикційно-правоохоронний;
в) нормативно-методичний;
г) аналітично-статистичний;
д) регулятивно-забезпечувальний;
е) представлення і захист інтересів держави з податкових
спорів у судових інстанціях.
Наявність диференційованого підходу до участі кожного з податкових органів у реалізації спільної функції свідчить про те, що виконання децентралізованих функцій централізується в конкретних органах.
В свою чергу, податковим органам доводиться здійснювати цілі напрямки окремих видів діяльності, які не знайшли свого чіткого закріплення у законі, а регламентуються низкою нормативних актів підзаконного характеру, зокрема, як це має місце при здійсненні міжгалузевої координації діяльності інших державних контролюючих органів у проведенні спільних перевірочних заходів, у зв’язку з чим автор характеризує податкові органи як міжгалузеві координаційно-контрольні органи виконавчої влади.
В контексті проводимої адміністративної реформи в Україні автор досліджуючи повноваження місцевих органів податкової служби за ознакою “характер і обсяг компетенції” відносить їх до органів спеціальної (функціональної) компетенції, а також робить висновок, що ряд повноважень, наданих органам податкової служби, має дискреційний характер, тобто в процесі правозастосування посадові особи мають можливість різних варіантів вибору дій у прийнятті юридично значимих рішень. В даному випадку існує проблема оціночних категорій, які покладено в основу прийняття рішення за розсудом правозастосовчого суб’єкта. У правовому регулюванні органів податкової служби існують повноваження, які не підкріплені конкретними функціями.
Як органи адміністративної юрисдикції податкові органи зобов’язані підпорядковуватись не тільки закону, а й актам органів виконавчої влади вищого рівня, і здійснювати юрисдикційні повноваження, як продовження інших управлінських функцій, зокрема, контрольних. Вони спеціалізуються на боротьбі з конкретними видами правопорушень та самостійно виконують винесені постанови при накладенні адміністративних стягнень та фінансових санкцій.

Список використаних джерел

1. Аверянов В.Б. Організація апарата державного управління.- К.; 1985.
2. Авер`янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. - К.: Ін Юре, 1997. - 48 с.
3. Аверянов В.Б. Теоретичні засади вирішення проблем державного управління в Україні. – Наукова доповідь. -К.; 1995.
4. Авер’янов В.Б. Фактори централізації і децентралізації у структурно-функціональній організації апарату державного управління. // Державне управління в Україні: централізація і децентралізації. – К., 1997. – С.96-103.
5. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: соде6ржание деятельности и организационные структуры. - К., 1990.
6. Аверьянов В.Б. Организация аппарата государственного управления (структурно-функциональный аспект). - К., 1985.
7. Аверьянов В.Б. Проблемы соотношения содержания деятельности и организационных структур аппарата советского государственного управления: Автореф.дис. на соиск.уч.ст.д.ю.н. - К., 1987.
8. Аверьянов В.Б. Функции и организационная структура органов государственного управления: связь и взаимодействие. Автореф.дисерт. на соиск.учен.степ.к.ю.н. – К.;1978.
9. Аверьянов В.Б. Функции и организационные структуры органов государственного управления. - К., 1979.
10. Адміністративна реформа в Україні: міфи і реалії: Матеріали "круглого столу", Київ, 14 лютого 2000 р. / Український незалежний центр політичних досліджень. - К., 2000. - 72 с.
11. Азовкин И.А. Местные советы в системе органов власти. - М., 1971.
12. Айвакьян С.А. Правовое регулирование деятельности представителей органов власти в СССР. – Ереван, 1975.
13. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник. - М.: ЗЕРЦАЛО, ТЕИС, 1996. - 639 с.
14. Андрійко О.Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади: Автореф. дис.. д-ра юрид. наук (12.00.07) / НАН України; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. - К., 1999. - 38 с.
15. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. Курс лекций. - М.: Юрид. лит., 1997. - 400 с.
16. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом. – М., 1968.
17. Бабаев С.Ф. Механизм совершенствования государственного управления: (Административно-правовой аспект) - Рига: Зинатне, 1986. - 230 с.
18. Бабкова В. Поняття і структура організаційно-контрольних правовідносин в прокуратурі // Право України. - 1996. - № 8. - С.23-27.
19. Бахрах Д.Н. Административное право. Учебник. - М.: Изд-во БЕК, 1996. - 368 с.
20. Бахрах Д.Н. Административное ведомство: понятие, правосубъектность // Правоведение. - 1979. - № 3. - С.36-41.
21. Бачило И.Л. Организация советского государственного управления: Правовые проблемы / Отв. ред. Б.М. Лазарев. - М.: Наука, 1984. - 237 с.
22. Бахрах Д.Н. Организационные структуры государственного управления // Правоведение. - 1981. - № 6. - С.30-38.
23. Бачило И.Л. Функции органов управления. - М., 1976.
24. Белкин А.А., Гумерова Л.Ш. Понятие и особенности правового статуса органа Советского государственного управления. В кн.Государственное управление и право: история и современность. - Л. -1984. – С.6-12.
25. Білуха М.Т. Курс аудиту. – К., 1998. - С.573
26. Борденюк В.І. Деякі проблеми відтворення конституційного статусу місцевого самоврядування на законодавчому рівні. В кн. Конституція України – основа подальшого розвитку законодавства. -К., 1997. - С. 85-89.
27. Бурлака О., Костюшенко О. Питання вдосконалення правового статусу органів управління //Радянське право. - 1981. - № 10. - С.55-59.
28. Бюлетень законодавства юридичної практики України. - № 1. - 1998.
29. Відповідальність у деражвному управлінні та адмінітартивне право: Наукова доповідь. За заг.ред. В.Б.Авер’янова. – К., 2001, - С.68
30. Винниченко В. Відродження нації. - Т.3. - Київ-Відень, 1920.
31. Вицын С.Е. Системный подход и преступность. - М., 1980.
32. Вишняков В.Г. Структура и штаты органов советского государственного управления. - М., 1992.
33. Виявлення правопорушень в сфері оподаткування: Навчальний посібник. – К., 1999, - С.215
34. Воронова Л.К. Фінансове право: Підручник. - Х., 1998.
35. Воронова Л.К. Фінансове право: Підручник. – К.,1998. – С.270
36. Габричидзе Б.Н. Конституционный статус органов Советского государства. - М., 1982.
37. Гега П.Т. Правові основи податкової системи, правопорушення, проблеми рішення. – К., 1996, - С.166
38. Гладких Р.А. Налоговая система Нидерландов // Финансы. - 1995. - № 5. - С.33-39.
39. Глухов В.В., Дольдэ И.В. Налоги: теория и практика: Учеб.пособие. - С.-Пб., 1996.
40. Голосніченко Д.І. Кримінологічні проблеми боротьби з порушеннями податкового законодавства України. Дис. на здоб.наук.ст.к.ю.н. - К., 1998.
41. Грушевський М. Історія України-Руси. - Т.1. - К., 1991.
42. Гусарев С.Д., Олійник А.Ю., Слюсаренко О.П. Тематичний словник термінів та визначень з курсу теорії держави і права. К., 1996.
43. Гутник А.Э. Предупреждение налоговой полицией уклонения от уплаты налогов. – К., 2001, – С.174
44. Дейнеко О.А. Методологические проблемы науки управления производством. - М., 1970.
45. Державна виконавча влада в Україні: формування та функціонування / Бабич П.В., Биков Л.Ф., Борисенко З.М. та ін. / Українська академія державного управління при Президентові України; Центр досліджень адміністративної реформи. - К., 2000. - 221 с.
46. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. В.Б. Авер`янова. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 432 с.
47. Державно-правова реформа в Україні: Матеріали наук.-практ. конф., Київ, листопад 1997 р. / Верховна Рада України; Ін-т законодавства / За ред. В.Ф. Опришко. - К., 1997. - 420 с.
48. Дзісяк О.П. Дотримання конституційних прав громадян в діяльності органів податкової служби//Зб.наукових статей міжнародної наукової конференції. - Київ, 1999 - С.141-145.
49. Дойчева Л.А. Административно-правовой статус промышленных объединений в Народной Республике Болгарии. Автореф.на соиск.уч.ст. к.ю.н. - М., 1984.
50. Жвалюк В.Р. Податкові органи Російської імперії в Україні у другій половині ХІХ – початку ХХ століття. Організаційно-правові засади діяльності. – К. 2001. – С.173
51. Зюнькін А.Г. Фінансове право: опорний конспект лекцій. – К., 1999, - С.110
52. Камлик М.І. Судова бухгалтерія. – К.,1995 – С.248
53. Казанник А.И. Понятие и классификация функций местных советов//Актуальные вопросы правоведения в общенародном государстве. - Т., 1979. – С.48-56.
54. Квиткин В.Г. Надведомственные полномочия органов государственного управления// Управление и право. – М., 1974. – С.122-130.
55. Коваль Л.В. Адміністративне право. Курс лекцій. – К., 1998. – С.206
56. Ковачев Д.А. Функции, задачи, компетенция и правоспособность государственного органа // Правоведение, 1985, №4, - с.41-43
57. Козлов Ю.М. Административное право. -М., 1968.
58. Колпаков В.К. Адміністративне право України. – К., 1999.
59. Комаров С.А. Общая теория государства и права. М., 1997.
60. Коментар до Конституції України / Авер'янов В.Б., Бойко В.Ф., Борденюк В.І., Ворсінов Г.Т. та ін. / Верховна Рада України; Ін-т законодавства / За ред. В.Ф. Опришко. - К., 1996. - 368 с.
61. Корнієнко М.І. Правове становище відділів і управлінь виконавчих комітетів місцевих рад. - К., 1973.
62. Кочерин Е.А. Контроль как функция управления. - М., 1982.
63. Крипякевич І. Історія України. - Л., 1992. – С.624
64. Курашвили Б.П. Очерк теории государственного управления / Отв. ред. М.И. Пискотин; АН СССР, Ин-т государства и права. - М.: Наука, 1987. - 292 с.
65. Куренной В.С. Компетенция и формы деятельности исполнительных комитетов городских советов народных депутатов. Автореф. на соиск.уч.ст. к.ю.н. - М., 1973.
66. Кутьина Г. Об обеспечении збора натуральних налогов в начале НЭПа//Советское государство и право. - М., 1991. - № 2. - С.118-120.
67. Кучерявенко Н.П. Налоговое право: Учебник - Х., 1997.
68. Лазарев Б.М. Виды взаимоотношений органов государственного управления // Советское государство и право. - 1982. - № 5. - С.32-38.
69. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления – М.; 1972.
70. Лазарев Б.М. Перестройка государственного управления: организационно-правовые вопросы. - М.: Знание, 1987. - 62 с.
71. Лазарев Б.М. Понятие компетенции органов управления, ее элементы и значение. В кн.СССР-ГДР: Компетенция органов государственного управления. - М., 1984 - С.5-7
72. Лунін А.Е. Юрисдикційна діяльність державних органів СРСР. В кн. СССР-ГДР: Компетенция органов государственного управления. - М., 1984 -
73. Мала енциклопедія етнодержавознавстваства. - К., 1996.
74. Манохин В.М. Порядок формирования органов государственного управления. - М., 1979.
75. Манохин В.М., Адушкин Ю.С., Багишаев З.А. Российское административное право: Учебник. - М.: Юристъ, 1996. - 472 с.
76. Мелащенко В.Ф. Основи конституційного права України.Курс лекцій. – К.; 1995.
77. Михайленко П., Кондратьев Я. Історія міліції України. - Т.1. - К., 1997.
78. Міхеєнко М.М. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. - К.: Юрінком Інтер, 1995. – С.639
79. Молдован В.В., Мелащенко В.Ф. Конституційне право. Опорні конспекти. Словник-довідник. - К., 1996.
80. Муксимов И.Ш. Особенности определения компетенции Совета министров союзной республики. В кн.СССР-ГДР: компетенция органов государственного управления. – М., 1984. – С.38.
81. Нижник Н.Р., Машков О.А. Системний підхід в організації державного управління: Навчальний посібник / Українська академія державного управління при Президентові України. - К.: Видавництво УАДУ, 1998. - 159 с.
82. Никіфорак М. Податкова справа на Буковині в 1774-1918 рр.// Збірник наукових праць. – Чернівці, 1996. – С. 23-27.
83. Николов П.Е. Совершенствование правового статуса отделов и управлений исполкомов местных советов // Вестник МГУ, Право, - 1978, №4 – С.51 – 59.
84. Николов П.Е. Совершенствование правового статусу отделов и управлений исполкомов местных советов”// Вестник московского университета. - Право. - 1978. - № 4. - С.48-55.
85. Овсянко Д.М. Административное право: Учебное пособие / Отв. ред. проф. Г.А. Туманов. - М.: Юристъ, 1996. - 304 с.
86. Олійник А.Ю. Механізм, форми, методи та особливості забезпечення органами внутрішніх справ реалізації прав людини і громадянина: Лекція. – К., 1997 С.29
87. Петрова С.И., Романова К.Г. Толковый словарь по управлению. - М., 1994.
88. Плішкін В.М. Нова Конституція України, правова держава і державна служба. В кн.Конституція України - основа подальшого розвитку законодавства. - К., 1997. - С.117-123.
89. Полонська-Василенко Н. Історія України. - Т.1. –К., 1993.
90. Полонська-Василенко Н. Історія України. - Т.2. - К., 1993.
91. Полюхович В. Структура і діяльність Державної податкової служби в Україні: організаційно-правовий аспект. Автореф.дис.на здоб.наук. ступ.к. ю. н. - К.,1999.
92. Полюхович В.І. Структура і діяльність Державної податкової служби в Україні: організаційно-правовий аспект. Дис.на здоб.наук.ст.к.ю.н. - К., 1999.
93. Правовые формы межотраслевого управления / Фролов Е.С., Кузьмичева Г.А., Кармолицкий А.А. и др. / Под ред. Ю.М. Козлова. - М.: Изд-во МГУ, 1984. - 240 с.
94. Проблемы общей теории социалистического государственного управления / Курашвили Б.П., Оболонский А.В., Пискотин М.И. и др. / Под ред. М.И. Пискотин. - М.: Наука, 1981. - 312 с.
95. Проблемы теории государства и права. Учебное пособие / Под ред. М.Н. Марченко. - М.: «ПРОСПЕКТ», 1999. - 504 с.
96. Пронина В.С. Конституционный статус органов межотраслевого управления, -М., 1981.
97. Пронина В.С. Центральные органы управления народным хозяйством. – М., 1971.
98. Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи / В.В. Цвєтков (керів.авт.кол.) - К.: Оріяни,1998. - 363 с.
99. Розин П.М. Актуальные вопросы понятия Советского государственного управления// Управление и право. - М., 1974.
100. Романів Н.В. Державний фінансовий контроль: аудит. – К., 1998, - С.220
101. Российское законодательство X-XX cт. - Т.1. - М., 1984.
102. Рудь М. З історії збирання податків// Час-Tіме. - 6 грудня 1996 р.
103. Рудяков М.М. ОВД в системе правоохранительных органов советского государства. Автореф.дис. на соиск.уч.ст.к.ю.н. - Х., 1987.
104. Селиванов А.А. Территориально-отраслевое руководство хозяйственным комплексом союзной республики: проблемы теории и практики. Автореф.дис. на соиск.уч.ст.д.ю.н. - К., 1986.
105. Селіванов А.О.Адміністративний процес в Україні: реальність і перспективи розвитку правових доктрин. – К., 2000. – С.67
106. Смирнов В.Б. Функции управления социалистическим производством. - М., 1987.
107. Смолкин И. Откупная система в дореволюционной России// Вестник МГУ. - № 2. - 1990. - С.52-57
108. Статут Князівства Литовського 1588 р. - М.: Новое издательство императорского московского общества истории и древностей российских, 1911.
109. Субтельний О. Україна: Історія. - К., 1992. – С.509
110. Сучасні проблеми державного управління: дослідження, технології, методики / Українська академія державного управління при Президентові України / За ред. В.М. Князєва. - К.: Видавництво УАДУ, 1999. - 203 с.
111. Талапина Э.В. Вопросы правового регулирования экономической функции государства // Государство и право. - 1999. - № 11. - С.73-79
112. Теоретичні засади вирішення проблем державного управління в Україні / Авер'янов В.Б., Андрійко О.Ф., Дубенко С.Д. та ін. / НАН України; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького / За заг. ред. Ю.С. Шемшученко, В.Б. Авер'янова. - К., 1995. - 23 с.
113. Тіньова економіка та організована економічна злочинність: Навчальний посібник. Під ред. В.А.Предборського. – К., 1999 - С.463
114. Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса. - М., 1998. - 798 с.
115. Тихомиров Ю.А. Общенародное государство и управление социально-экономическими процессами // Советское государство и право. - 1976. - № 11. - С.12-19.
116. Тихомиров Ю.А. Управление делами общества: субъекты и объекты управления в социалистическом обществе. - М., 1984.
117. Тихомиров Ю.А., Могилевский С.Д. Руководитель: полномочия, ответственность, юридическая защита: Уч.пособие. - М., 1989. - С.43
118. Тосунян Г.А. Административно-правовой статус организаций местного управления. Автореф.на соиск.уч.ст. к.ю.н.- М., 1991.
119. Файзулаев А.Ф. Правовой статус постоянных комиссий местных советов народных депутатов и совершенствования их деятельности. Автореф. на соиск. уч. ст. к.ю.н. - Ташкент, 1989.
120. Формы государственного управления / Под ред. Б.М. Лазарева. - М.: ИГПАН, 1983. - 149 с.
121. Цабрия Д.Д. Проблемы установления правового положения оранов управления: Автореф.дис.на соиск.уч.ст.к.ю.н. – М.;1976.
122. Цабрия Д.Д. Система управления: к новому облику: (Государственно-правовые аспекты). - М.: Юрид. лит., 1990. - 271 с.
123. Цабрия Д.Д. Статус органа управления // Советское государство и право. - 1978. - № 2. - С.126-127.
124. Цвєтков В.В. Державне управління: основні фактори ефективності: Політико-правовий аспект / НАН України; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького, Академія правових наук України. - Х.: Право, 1996. - 164 с.
125. Чайковський А. Історія держави та права України. - К., 1997.
126. Чистяков О., Мартисевич И. История государства и права. - Ч.1. - М., 1985.
127. Чорноголовкин Н.В. Теория функций социалистического государства,- М.; 1973.
128. Шаповал В.М. Виконавча влада в розвинутих країнах (конституційно-правовий аспект): Навчальний посібник / Українська академія державного управління при Президентові України. - К.: Вид-во УАДУ, 1996. - 60 с.
129. Шаповал В.М. Вищі органи сучасної держави: Порівняльний аналіз. - К.: Програма Л, 1995. - 136 с.
130. Шебухов В.Б. Функциональ