ПРИНЦИПИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

Короткий опис

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

На правах рукопису

БАРАНЧИК ПАВЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК: 342.9:164.041

ПРИНЦИПИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право;
інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Коломоєць Тетяна Олександрівна
доктор юридичних наук, професор

Запоріжжя – 2012

ЗМІСТ

Перелік умовних позначень……………………………………………............3
ВСТУП……………………………………………………………………..........4
Розділ 1 Історико-теоретичні аспекти принципів адміністративного права…………………………………………………………....................................13
1.1 Адміністративне право як сфера об'єктивізації принципів.....................13
1.2 Поняття, класифікація принципів адміністративного права...................32
1.3 Історіографія дослідження принципів адміністративного права у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині....................................................52
Висновки до розділу 1………………………………………………………...69
Розділ 2 Характеристика принципів адміністративного права.....................72
2.1 Принципи публічного управління ……………………………………….72
2.2 Принципи діяльності органів виконавчої влади, їх посадових осіб…...89
2.3 Принципи публічної служби……………………………………………102
2.4 Принципи адміністративного судочинства……………………………123
2.5 Принципи адміністративно-деліктного права…………………………164
Висновки до розділу 2………………………………………………………181
Розділ 3 Перспективи вдосконалення принципів адміністративного права: доктринальний та законодавчий аспекти……………….………………………184
Висновки до розділу 3………………………………………………………193
ВИСНОВКИ……………………………………………….............................195
Додатки……………………………………………………………………….201
Список використаних джерел…………………………….............................219

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ЄАП – Європейський адміністративний простір (Європейського адміністративного простору)
ЄС – Європейський Союз, Європейського (Європейському) Союзу
ЗМІ – засоби (засіб, засобами, засобу, засобів, засобах) масової інформації
КАС України – Кодекс (Кодексу) адміністративного судочинства України
КМУ – Кабінет (Кабінету, Кабінетом) Міністрів України
КПК України – Кримінально-процесуальний кодекс України
КПРС – Комуністична партія (Комуністичної партії) Радянського Союзу
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
м. – місто
р. – рік, року, році
РЄ – Рада (Ради) Європи
рр. – роки, роками, років
РФ – Російська Федерація, Російської Федерації
СРСР – Союз (Союзі, Союзу) Радянських Соціалістичних Республік
ст. – стаття, статті, статтею
ст.ст. – статтями, статей, статтях, статті
т.з. – так званні, так званих
т.п. – тому подібне
т.ч. – тому числі
ЦПК України – Цивільний процесуальний Кодекс України
ч. – частина, частини, частині, частиною, частину
чч. – частин, частинами, частинах

ВСТУП

Актуальність теми. Кардинальний перегляд у контексті активізації державотворчих та правотворчих процесів в Україні сутності, призначення адміністративного права як однієї з фундаментальних галузей вітчизняного публічного права об'єктивно передбачає переосмислення, з'ясування реального потенціалу її базису, яким традиційно прийнято вважати принципи. Проблеми принципів права як у теорії права, так і в галузевій правовій науці є предметом дослідження протягом тривалого періоду, адже саме в принципах права відображаються всі соціальні зміни, які відбуваються в процесі розвитку суспільства. У науці адміністративного права принципам приділяється занадто мало уваги, хоча проблематика принципів адміністративного права, крім теоретичного аспекту – вироблення єдиного підходу до визначення поняття «принципи адміністративного права», принципів окремих складових предмета адміністративного права, їх переліку, класифікації, значення як всіх разом, так і кожного окремо, має ще й практичний аспект, який полягає в необхідності приведення на основі сучасного наукового базису чинного законодавства у відповідність до потреб сьогодення, врахувавши євроінтеграційні прагнення України, досвід міжнародного, зарубіжного законодавчого врегулювання інституту принципів адміністративного права, завершення адміністративно-правової реформи в Україні тощо. Реформування адміністративного права зумовлює потребу поглибленого дослідження потенціалу кожного його принципу в сучасних умовах. Доцільним є не лише перегляд їх переліку з урахуванням загальноєвропейських принципів адміністративного права, а й вирішення проблеми реалізації вже закріплених у законодавчих актах принципів адміністративного права, які сьогодні здебільшого ще є декларативними. Актуальним є і подальше дослідження можливостей запровадження, в т.ч. й з визначенням конкретних механізмів, загальноєвропейських принципів адміністративного права, спрямованих на впорядкування різноманітних відносин громадян та органів публічної адміністрації.
Отже, значної актуальності набувають питання розробки оновленої теорії принципів адміністративного права з урахуванням положень сучасної доктрини, європейського досвіду законодавчого врегулювання принципів адміністративного права, принципів усіх визнаних на сучасному етапі розвитку галузі складових предмету останньої та, як результат відповідного наукового дослідження, підвищення ефективності законотворчої роботи в цій сфері. Однак варто констатувати, що комплексних розробок інституту принципів адміністративного права до цього часу ще не здійснено, в наявності переважно поодинокі розробки, присвячені або ж фрагментарному узагальненому аналізу принципів адміністративного права, або ж окремим принципам галузі, хоча певні позитивні зрушення в доктрині й намітилися останнім часом, однак визнати їх достатніми навряд чи можливо.
Фундаментальною та основоположною базою дослідження вказаної проблематики є праці радянських та сучасних вітчизняних та зарубіжних вчених-юристів, які в різні історичні періоди досліджували і продовжують досліджувати принципи адміністративного права, зокрема, праці В. Б. Авер'янова, Г. В. Атаманчука, Д. М. Бахраха, В. М. Бевзенка, Ю. П. Битяка, В. А. Власова, В. В. Галунька, П. В. Діхтієвського, С. В. Ківалова, А. П. Клюшніченка, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпакова, А. Т. Комзюка, О. П. Коренєва, О. В. Кузьменко, Б. П. Курашвілі, В. І. Курила, Б. М. Лазарєва, Д. М. Лук'янця, О. Є. Луньова, Д. В. Лученка, В. М. Манохіна, О. Ю. Меліхової, Р. С. Мельника, І. М. Пахомова, Г. І. Петрова, А. А. Пухтецької, С. Г. Стеценка, В. М. Столбового, С. С. Студеникина, Ю. О. Тихомирова, Г. Й. Ткач, А. М. Школика, В. А. Юсупова, Ц. А. Ямпольської та інших.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках планів наукових досліджень Запорізького національного університету на 2011-2014 рр. та комплексного наукового проекту «Дослідження основних напрямів реформування законодавства України в контексті глобалізаційних процесів» (номер державної реєстрації 0111U008532). Крім того, тема дисертації пов'язана з підготовкою змін до адміністративного законодавства та має безпосереднє відношення до Концепції адміністративної реформи в Україні, впровадженої Указом Президента України від 22.07.1998 р. № 810, та Указу Президента України від 09.12.2010 р. № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», відповідає Пріоритетним напрямам розвитку правової науки в Україні на 2011-2015 рр., затвердженим постановою Загальних зборів НАПрН України від 24.09.2010 р., та має безпосереднє відношення до проектів АПК, КпАП, Службового кодексу тощо.
Мета і завдання дослідження. Мета роботи – на підставі аналізу наявних наукових та нормативних джерел визначити поняття, ознаки, класифікацію та систему принципів адміністративного права, а також окреслити проблеми їх регулювання та реалізації й сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства в досліджуваній сфері.
Досягненню поставленої мети слугує вирішення таких основних завдань:
– охарактеризувати адміністративне право як сферу об'єктивізації принципів;
– визначити поняття, виділити та проаналізувати існуючі в доктрині адміністративного права класифікації принципів адміністративного права;
– з'ясувати історіографію доктринального дослідження принципів адміністративного права, виявити особливості їх законодавчого закріплення на різних етапах розвитку; окреслити періодизацію етапів розвитку адміністративного права щодо врегулювання принципів галузі;
– з'ясувати специфіку принципів публічного управління;
– виокремити та з'ясувати специфіку принципів діяльності органів виконавчої влади та їх посадових осіб і принципів публічної служби;
– узагальнити та проаналізувати специфіку принципів адміністративного судочинства та принципів адміністративно-деліктного права;
– виокремити перспективи вдосконалення принципів адміністративного права як у доктрині адміністративного права, так і в практиці їх законодавчого закріплення.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають при формуванні, закріпленні та реалізації принципів адміністративного права.
Предмет дослідження – принципи адміністративного права.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стала сукупність методів і прийомів наукового пізнання, як загальнонаукових (діалектичний, формально-юридичний, історичний, логіко-семантичний, системний аналіз тощо), так і спеціальних (документального аналізу, порівняльно-правового тощо). Діалектичний метод використовувався в дисертації при розгляді становлення й розвитку предмета, методів, системи та принципів адміністративного права (підрозділ 1.1). Формально-юридичний метод застосовувався при аналізі норм адміністративного законодавства європейських країн (підрозділи 1.2, 2.1-2.3). Історичний метод слугував дослідженню становлення та розвитку принципів вітчизняного адміністративного права (підрозділ 1.1). Логіко-семантичний метод використовувався при дослідженні значень дефініцій понять принципів адміністративного права, принципів європейського адміністративного права, визначень принципів окремих складових предмета адміністративного права (всі підрозділи). За допомогою методу системного аналізу виявлено зв'язок усіх складових предмета адміністративного права та їх принципів, узгоджено визначення, зміст та особливості застосування окремих принципів адміністративного права, визначено місце та співвідношення окремих принципів адміністративного права; сформульовано пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання принципів адміністративного права (підрозділи 1.1, 2.1-2.5, розділ 3). Порівняльно-правовий метод застосовувався при дослідженні вітчизняного, зарубіжного законодавства і положень правової доктрини (підрозділи 1.2, 2.1-2.3).
Нормативна основа дослідження – чинне та раніше діюче вітчизняне адміністративне законодавство, законодавство зарубіжних держав (процесуальне, процедурне, деліктне, з питань публічного адміністрування), перспективне законодавство.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлюється самою постановкою проблеми і полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній правовій науці цілісним комплексним дослідженням принципів сучасного адміністративного права. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку наукових положень і висновків, які виносяться на захист, зокрема:
вперше:
– визначено особливості механізму дії принципів адміністративного права, який включає таке: об'єкти (відносини у сфері публічного управління, діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування (їх посадових осіб), публічної служби, адміністративного судочинства і адміністративно-деліктного провадження); суб'єкти (юридичні та фізичні особи, що є носіями прав і обов'язків у сфері публічного адміністрування, передбачених адміністративно-правовими актами, та мають здатність реалізовувати надані їм права та виконувати покладені на них обов'язки); зміст (сутність вимог, закономірностей, правомочностей, втілених у принципах адміністративного права) та форму (зовнішній вираз, спосіб відображення принципів адміністративного права в правових нормах, спосіб звернення до суб'єктів адміністративних правовідносин);
– визначено історіографію досліджень принципів адміністративного права у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині, у зв'язку з чим запропоновано періодизацію розвитку адміністративного права, в межах якої відбувалося становлення його принципів, а саме: 1) принципи поліцейського права; 2) принципи адміністративного права радянського періоду; 3) принципи адміністративного права перехідного періоду (1990-1996 рр.); 4) принципи адміністративного права «активного реформаційного» періоду (1996-2000 рр.); 5) принципи новітнього адміністративного права (XXI ст.). Виявлено тенденцію поступового зростання ролі принципів адміністративного права, визнання яких пройшло шлях від незначного законодавчого закріплення базових положень, фрагментарного закріплення принципів лише в окремих складових предмета адміністративного права до зближення законодавчих положень України в частині принципів адміністративного права та законодавства інших європейських країн, спеціалізації законодавчого регулювання;
удосконалено:
– пропозиції щодо вдосконалення вітчизняного законодавства України з питань законодавчого закріплення права осіб, які беруть участь у справі, заявляти клопотання про проведення закритого судового засідання; запропонована авторська редакція ч.3 ст.12 КАС України;
– рекомендації щодо доповнення ознак, закріплених у ч.2 ст.10 КАС України щодо фізичних осіб, ознаками поваги до честі і гідності фізичної особи, освіти, роду та характеру занять (посадового стану);
– пропозиції щодо вдосконалення ст.11 КАС України з метою усунення різних тлумачень змісту норми, що закріплює обов'язок суду ініціювати збір недостатніх доказів; обґрунтовується нова редакція чч.4-5 цієї статті;
– рекомендації щодо законодавчого закріплення не права, а обов'язку публікувати звіти і повідомлення про судові процеси шляхом закріплення відповідної норми у ч.1 ст.2 «Відкритість судових рішень» Закону України «Про доступ до судових рішень»; пропонується нова редакція чч.1, 2 ст.2 цього Закону;
набули подальшого розвитку:
– наукові положення щодо доцільності поділу всіх принципів адміністративного права на загальні принципи адміністративного права, принципи його підгалузей та принципи його інститутів, що дозволяє з'ясувати ресурс всіх принципів, притаманних тій чи іншій складовій предмета адміністративного права, в умовах сучасної трансформації відповідної галузі, а також потенціал їх системи;
– наукові положення щодо формулювання дефініцій принципів окремих складових предмета адміністративного права, зокрема: принципів адміністративного права; принципів публічного управління (принципів діяльності публічної адміністрації) та принципів дії правових актів публічної адміністрації; принципів діяльності органів виконавчої влади та їх посадових осіб; принципів публічної служби; принципів доступу до публічної служби; принципів проходження публічної служби; принципів доступу до державної служби; принципів проходження державної служби, принципів доступу до муніципальної служби, принципів проходження муніципальної служби тощо;
– доктринальні положення щодо доцільності поділу двох груп принципів у галузі адміністративного судочинства: принципів організації адміністративного судочинства та принципів здійснення адміністративного судочинства, запропоновано авторські дефініції останніх; наводиться авторське визначення поняття принципів притягнення до адміністративної відповідальності як закріплених законодавчими актами основних вимог, які висуваються до адміністративних органів та судів, що розглядають справи про адміністративні правопорушення та приймають рішення про застосування адміністративних стягнень до фізичних та юридичних осіб за вчинені ними адміністративні правопорушення.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес і можуть бути використані:
– у науково-дослідній діяльності: для подальшої розробки теоретичних і прикладних проблем як загальних принципів адміністративного права, так і спеціальних принципів його підгалузей та інститутів (акт впровадження Запорізького національного університету від 20.02.2012 р.);
– у правотворчій та правозастосовній діяльності: результати дослідження містять низку пропозицій щодо внесення змін до чинного законодавства, запропоновані рекомендації можуть бути використані в правозастосовній практиці (акти впровадження Заводського районного суду від 17.02.2012 р., Запорізького окружного адміністративного суду від 12.01.2012 р., Запорізького центру перепідготовки і підвищення кваліфікації органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій від 15.02.2012 р.);
– у навчальному процесі: матеріали дослідження можуть бути використані при викладанні студентам вищих навчальних закладів дисциплін «Адміністративне право України», «Адміністративне судочинство», «Адміністративна відповідальність» (акти впровадження Одеського національного університету імені І.І.Мечникова від 26.03.2012 р., Академії митної служби України від 23.02.2012 р., Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства Національного університету біоресурсів і природокористування України від 27.03.2012 р., Бердянського інституту регіонального та муніципального управління Класичного приватного університету від 24.02.2012 р., Юридичного інституту Національного авіаційного університету від 23.03.2012 р., Національного гірничого університету від 27.03.2012 р.).
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційної роботи були оприлюднені на 7 науково-практичних конференціях: «Запорізькі правові читання» (м. Запоріжжя, 2011 р.); «Українське адміністративне право: сучасний стан і перспективи розвитку» (м. Київ, 2011 р.); «Теоретико-практичні механізми розбудови правової держави» (м. Львів, 2011 р.); «Особливості розвитку публічного та приватного права в Україні» (м. Харків, 2011 р.); «Реформування національного та міжнародного права: перспективи та сьогодення» (м. Одеса, 2011 р.); «Актуальні питання вітчизняної правової науки: до 20-ти річчя юридичного факультету ЗНУ» (м. Запоріжжя, 2011 р.); «Правова освіта та правова наука в Україні в умовах сучасних трансформаційних процесів» (м. Запоріжжя, 2011 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в 4 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визначені як фахові з юридичних дисциплін, а також у 6 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні та вдосконаленні принципів адміністративного права загалом, та принципів всіх складових предмету адміністративного права. Здобувачем сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання основні з них такі:
1. Встановлено, що адміністративне право є сферою об'єктивізації принципів, які поряд із предметом, методами, системою та джерелами є базисом галузі. Із реформування галузі відповідних трансформацій зазнали і зазнають всі складові галузі, що зумовлює і зміну уявлень про принципи адміністративного права.
2. Визначено на підставі дослідження доктринальних положень понять "принципи права" та "принципи адміністративного права" універсальне визначення останніх, як: загальновизнаних, універсальних, імперативних, закріплених в адміністративно-правових нормах положень, які окреслюють правила поведінки суб'єктів публічного управління, правові засади діяльності органів, посадових осіб державної влади та місцевого самоврядування, проходження публічної служби, вирішення спорів адміністративними судами та застосування заходів адміністративного примусу. Доведено, що у сучасній доктрині адміністративного права в наявності розмаїття та велика кількість критеріїв класифікації принципів адміністративного права, тому необхідним є узагальнений поділ всіх принципів адміністративного права, який дозволив би охарактеризувати визнані сучасні складові його предмета з можливістю врахування подальшої трансформації базису адміністративного права. Поділ принципів адміністративного права на загальні, принципи його підгалузей та інститутів дозволить з'ясувати реальний ресурс кожного принципу адміністративного права, а також їх системи, уніфікацію їх назв, черговість розташування. Загальні принципи адміністративного права це фундаментальні та такі, що притаманні усім підгалузям та інститутам адміністративного права, принципи, такі як: верховенство права, законність, гласність, пріоритет прав та законних інтересів приватних суб'єктів адміністративного права, принцип рівності приватних суб'єктів адміністративного права перед законом, принцип справедливості, принцип взаємної відповідальності публічної адміністрації та приватних суб'єктів адміністративного права. Основною вимогою закріплення принципів адміністративного права у кодифікованих та інших законодавчих актах, є уникнення дублювання принципів окремих підгалузей, інститутів та загальних принципів адміністративного права.
3. Виокремлено історіографію доктринального дослідження принципів адміністративного права у контексті періодизації розвитку адміністративного права. Умовно виділено п'ять основних етапів розвитку адміністративного права, які характеризувалися розвитком уявлень про принципи адміністративного права, із поступовим зростанням значення останніх й встановлено тенденцію до спеціалізації їх доктринального дослідження та деталізації нормативного закріплення.
4. З'ясовано, що характерною особливістю сучасного адміністративного права є одночасне використання в різних доктринальних джерелах словосполучень "публічне управління" та "публічна адміністрація", хоча вони не є однопорядковими, перше слід розглядати як суб'єкт, який здійснює управління, а другий – як процес, дії, що варто врахувати при виокремленні принципів публічного адміністрування, принципів діяльності органів публічної влади. Натомість терміни "публічне адміністрування" та "публічне управління" є синонімічними. Визначення двох базових у галузі публічного управління понять: принципи публічного управління (принципи діяльності публічної адміністрації) та принципи дії правових актів публічної адміністрації, потребує вдосконалення термінології щодо актів, які видаються публічною адміністрацією, зокрема, вживання для позначення цих дій терміну "правовий акт публічної адміністрації", дозволить охопити всі його найважливіші риси, такі, як: суб'єкт його прийняття, можливі варіанти різновидів цих актів. У зв'язку з цим неабиякої актуальності набувають принципи процедури прийняття адміністративних актів, до більш значущих з яких слід віднести: верховенство права, рівність учасників адміністративної процедури щодо одне одного та перед законом, публічність, оперативність, неупередженість адміністративного органу та його підконтрольність, можливість оскарження.
5. Доведено необхідність вироблення уніфікованої дефініції принципів діяльності органів виконавчої влади та їх посадових осіб, яка б враховувала законодавчі положення щодо правового статусу та діяльності цих органів та осіб, позитивний міжнародний та зарубіжний досвід із закріплення відповідних принципів. При цьому необхідним є закріплення таких принципів лише на рівні законодавчих актів, з усуненням їх фіксації у підзаконних актах, що дозволить, по-перше, уникнути зайвого дублювання, а, по-друге, підвищить "авторитет" цих базових положень. Недоліком чинної нормативної бази з питань відповідних принципів є відсутність єдиного підходу як у формулюванні назви відповідних статей законів, так і у визначенні місця їх розташування (законодавчі чи підзаконні акти). Виділено дві групи законодавчо встановлених вимог до публічної служби: принципи доступу до публічної служби та принципи проходження публічної служби, які пропонуємо визначати, відповідно, як: "закріплені спеціальними законодавчими актами основні, імперативні вимоги, яким має відповідати громадянин України для заняття відповідних державних політичних посад, здійснення професійної діяльності судді, прокурора, проходження військової, альтернативної (невійськової), дипломатичної, іншої державної служби або служби в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування" та "закріплені спеціальними законодавчими актами основні, засадничі положення, якими керуються у своїй професійній діяльності громадяни України, які займають державні політичні посади, посади судді, прокурора, під час проходження військової, альтернативної (невійськової), дипломатичної, іншої державної служби або служби в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування". Принципи публічної служби формуються за рахунок поєднання принципів державної служби, муніципальної служби, мілітаризованої служби та інших, які також поділяються на дві групи: принципи доступу до відповідної служби та принципи проходження відповідної служби, кожна з яких потребує свого визначення. Потребою сьогодення визнано необхідність закріплення основних принципів публічної служби у Службовому кодексі України, узгодивши їх із переліком принципів, визначених в окремих законодавчих актах, які закріплюють засади проходження окремих різновидів публічної служби.
6. Обґрунтовано, що адміністративне судочинство – одна з небагатьох складових адміністративного права із переліком принципів, закріплених у кодифікованому акті – КАС України, а також у Законі України "Про судоустрій та статус суддів", з урахуванням яких й виділено "принципи організації адміністративного судочинства" та "принципи здійснення адміністративного судочинства". З урахуванням аналізу цих двох законодавчих актів виділено "принципи організації адміністративного судочинства" та "принципи здійснення адміністративного судочинства". Останні пропонується визначати як імперативні, безумовні, універсальні, закріплені однією або декількома нормами Кодексу адміністративного судочинства України керівні положення, які визначають порядок порушення та розгляду справи адміністративним судом, визначають процесуальну діяльність суду та інших учасників процесу щодо руху справи у суді. Виправданою та такою, яка пройшла випробування часом, визнано поширену у правовій доктрині класифікацію принципів за сферою правових відносин, на які розповсюджуються ці принципи, на загально-правові, міжгалузеві та галузеві. Аналіз КАС України та інших процесуальних кодексів дозволяє віднести до групи загально-правових принципів адміністративного судочинства принципи верховенства права та законності; до міжгалузевих – принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, гласності судового розгляду, змагальності, диспозитивності; до галузевих – принцип офіційного з'ясування обставин у справі (принцип офіційності). Встановлено, що значною за обсягом та значимістю є та сфера суспільних відносин, які регулюються адміністративним правом, що формуються під час застосування заходів адміністративного примусу, включаючи адміністративну відповідальність щодо фізичних та юридичних осіб. Ця складова є базовою у складі предмета адміністративного права, проте, одночасно, вона має значну кількість аспектів, які потребують нагального реформування, адже представлена вона прийнятим ще за радянських часів кодифікованим актом – КУпАП. Сьогодні досі дискусійним залишається питання як щодо назви нового кодифікованого акту, так і щодо його змісту, а тому актуальним залишається питання закріплення у новому кодифікованому акті принципів, на яких базуватиметься адміністративне-деліктне право. З метою приведення у відповідність до міжнародних стандартів у сфері адміністративної відповідальності вітчизняного законодавства, необхідним є вирішення на законодавчому рівні питань щодо органів, які мають право притягувати до адміністративно-правової відповідальності, та щодо суб'єктів такої відповідальності. Більшістю європейських країн застосування адміністративних стягнень визнається функцією не суду, а відповідних адміністративних органів. Щодо суб'єктів відповідальності визнаною є можливість притягнення до неї крім фізичних осіб (як це передбачає чинне вітчизняне адміністративно-деліктне законодавство) осіб юридичних.
7. Передбачено, що перспективами з'ясування потенціалу принципів адміністративного права, їх законодавчого закріплення є: 1) розгляд принципів адміністративного права в якості відповідного інституту, складової системи адміністративного права, що безпосередньо містяться у Загальній його частині, адже сукупність норм, які регулюють принципи адміністративного права, за обсягом та розмаїттям "переросли" в окремий інститут, який відіграє важливе значення і для доктрини адміністративного права, і нормотворчості, і правозастосування. Зміна ідеології, змісту, призначення адміністративного права, моделі взаємовідносин "обсяг владних повноважень – особа" із зміщенням акцепту на права, свободи, інтереси особи ("людиноцентристська"), тягне запровадження нових інститутів, модифікацію його традиційних складових елементів ("переростання" інститутів у підгалузі – службове право, адміністративно-деліктне право, адміністративно-процедурне право тощо). Неабияку роль у цьому процесі відіграють і євроінтеграційні прагнення України. Все це вимагає перегляду і його основ адміністративного права, якими, зокрема, є й принципи. 2) Їх варто розглядати як комплексне поняття одразу у кількох значеннях: як основного вихідного положення адміністративного права; як особливості, покладеної в основу галузі; як переконання, правила, яким керується хто-небудь у житті, поведінці (можливість практичної реалізації принципів адміністративного права, принципів його підгалузей та інститутів, керування ними у своїй практичній діяльності владних суб'єктів адміністративного права, використання їх у процесі захисту своїх прав та інтересів приватними суб'єктами адміністративного права). 3) Уникнення дисбалансу доктринальних досліджень та законодавчих положень можливе лише за умови поєднання зусиль вчених-юристів, нормотворців, юристів-практиків, із активним залучення до вирішення питань законодавчого врегулювання принципів адміністративного права громадськості. 4) Врахування міжнародного та зарубіжного досвіду у сфері закріплення принципів адміністративного права має враховувати такі аспекти, як позитивний досвід у фіксуванні принципів, обґрунтування розташування їх черговості, закріплення змісту окремих принципів, погодженість доктринальних та нормативних положень, відкидання негативного досвіду зарубіжних країн для України. 5) Специфіка адміністративного законодавства не дозволяє здійснити повну його кодифікацію із закріпленням поняття принципів адміністративного права, їх переліку, змісту кожного у одному кодифікованому акті. Тому на сьогодні оптимальним варіантом для України є поступова кодифікація відповідних складових предмета адміністративного права – КАС України, Кодекс України про адміністративні проступки, Службовий кодекс та ін. із фіксацією принципів. Проте закріплення у кодифікованих актах поки ще є більш віддаленою перспективою порівняно з можливістю внесення відповідних змін у чинне законодавство України.