ПРИНЦИПИ АРХІТЕКТУРНО-ЛАНДШАФТНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ІСТОРИЧНИХ МІСТ УКРАЇНИ (на прикладі міста Умань)

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ

на правах рукопису

ЄГОРОВ Юрій Іванович

УДК 711.4-122

ПРИНЦИПИ АРХІТЕКТУРНО-ЛАНДШАФТНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ІСТОРИЧНИХ МІСТ УКРАЇНИ
(на прикладі міста Умань)

18.00.04 "Містобудування та ландшафтна архітектура"

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата архітектури

Науковий керівник
Ксеневич Михайло Яковлєвич,
кандидат архітектури,
доцент КНУБА

Київ-2008

стор.
ЗМІСТ
Вступ ............ 4
Розділ 1. Досвід містобудівних досліджень, проектування та
прогнозування архітектурно-ландшафтного середовища історичних
міст України
1.1.Аналіз наукових і проектних робіт по організації та розвитку
історичних міст .........................................................................................18
1.2.Проблеми і задачі дослідження архітектурно-ландшафтної
організації та розвитку історичних міст......................................................................55
Висновки по розділу 1.......................69
Розділ 2. Містобудівні засади сталої архітектурно-ландшафтної
організації історичних міст України
2.1. Фактори, критерії та вимоги архітектурно-ландшафтної організації
та розвитку.............................................................................73
2.2. Особливості сучасної функціонально-планувальної структури
історичних міст .....................................................................85
2.3. Визначення тенденцій і пріоритетного напрямку архітектурно-
ландшафтної організації історичних міст.................................................................100
2.4. Принципи архітектурно-ландшафтної організації історичних міст................145
Висновки по розділу 2.
Розділ 3. Методичні основи планувальної архітектурно - ландшафтної організації в умовах сталого розвитку історичних міст України
3.1. Цільова ресурсно-нормативна модель архітектурно-ландшафтної
організації історичних міст.........................................................................................153
3.2. Нормування архітектурно-ландшафтної організації історичних міст............167
3.3. Методика формування архітектурно-ландшафтного середовища
історичних міст ...........................................................................................................176
Висновки по розділу 3.....................189
Висновки.....................192

Додатки...................195
Список літературних джерел.....................213

ВСТУП
В останні десятиріччя важливого соціально - економічного і містобудівного значення у прогнозуванні, проектуванні, створенні та розвитку історичних міст України набувають актуальності питання взаємоузгодженості планувального регулювання архітектурних та природних, соціальних і культурних складових. Довгостроковому плануванню розвитку і забудові цієї категорії міст не приділялося достатньої систематичної, науковообгрунтованої уваги на державному рівні, хоча вони складають переважну частину міст і їх кількість перманентно зростає за рахунок занесення до цієї категорії селищ міського типу. На сьогодні склалися різні типи історичних міст, що мають специфічні функціонально-планувальні структури, а також їх стан, складові, характер, напрями і етапи розвитку. Ця категорія міст України має переважно сприятливі економіко - географічні умови і необхідні ресурси для розвитку виробництва, містобудування і життєдіяльності населення, але відстає в соціально-культурній, екологічній, естетичній організації та розвитку. Слід зауважити, якщо проблема розвитку крупних і крупніших міст досить вагомо представлена в наукових і практичних дослідженнях, то малі та середні історичні міста України завжди займали другорядне значення як в наукових розробках і обґрунтуваннях, так і в реальній діяльності. На сьогодні недостатньо актуальних фундаментальних наукових досліджень щодо наукових засад формування і розвитку архітектурного середовища історичних міст, відсутні також відповідні проектні розробки.
У програмних документах уряду неодноразово вказувалось на необхідність переважного розвитку історичних малих і середніх міст, які мають необхідні для цього соціальні, екологічні, економічні умови. В той же час переважна кількість коштів на міський розвиток і будівництво осідали переважно у крупних і крупніших містах-центрах. Впродовж багатьох років розвиток історичних міст України здійснювався за умов жорстокої директивно-планової містобудувальної політики. Соціальні, адміністративні, виробничі, побутові, культурні зв’язки цих населених пунктів, територіальне розростання, суттєві зміни в системі цілого призвели до ускладнення їх функціонально-планувальної структури. В процесі планування та управління їх життєдіяльністю постала потреба вдосконалення наукових основ, в першу чергу принципів організації та умов формування і розвитку історичних міст України, особливо їх архітектурно-ландшафтної складової.
Слід зазначити, що в практиці проектування при розробці генеральних планів історичних міст необґрунтовано використовувались прийоми і рішення, властиві крупними містам, спостерігалась тенденція значного завищення можливих темпів і масштабів їх зростання. Це привело до ряду помилок у визначенні параметрів і напрямів територіального розвитку даної категорії міст, завищення розмірів ділянок громадських центрів, площ, вулиць, транспортних розв'язок, перебільшення масштабів житлової забудови, суттєвої деформації набули співвідношення природних та урбанізованих територій, загострилась проблема цілісності архітектурно-ландшафтного середовища.
Яскравим прикладом вказаного є середні історичні міста України, такі як місто Умань, їх містобудівна специфіка формування, значущі нагальні та перспективні містобудівні потреби збалансованості існуючого ландшафту та нової забудови в процесі забезпечення ефективного довгострокового сталого розвитку. Вказане вимагає їх поглибленого наукового дослідження як важливих об’єктів містобудувальної, соціальної, проектної і будівельної практики. (рис.1) Ситуація ускладнилася в даний час суттєвою зміною законодавчої, ресурсної та інвестиційної складових містобудівної мотивації, організації та діяльності, а також відсутністю адекватної методологічної основи забезпечення містобудувального прогнозу, планування, програмування, проектування та реалізації містобудівних потреб, необхідністю вдосконалення існуючих моделей, нормативів та методики щодо вирішення проблем забезпечення довгострокового сталого розвитку історичних міст, їх внутрішніх структур, в умовах обмежених ресурсів нових культурних, екологічних підходів.
На розвиток вітчизняної містобудівної науки суттєво вплинули документи, які були прийняті на міжнародних симпозіумах, конгресах і конференціях, де було визначено, що старовинні міста становлять особливий вид культурно- історичних пам’яток і потребують охорони та регламентованого розвитку (Венеція, Міжнародна хартія з консервації і реставрації пам’яток і визначних місць, 1964р.; Нейробі, Генеральна конференція ЮНЕСКО, 1976р.; Вашингтон, Міжнародна хартія з охорони історичних міст, ІСОМОS, 1987 р. та ін.). Аналіз стану наукових розробок в Україні з цього питання показує, що питання історії архітектури в цілому досліджені досить повно. Разом з тим, стан вивченості стосовно питань розвитку історичних міст, зокрема архітектурно-ландшафтна організація міського середовища (специфіка умов розвитку, розташування і забудова комплексів і ансамблів та ув’язка їх із природним ландшафтом, історично значимою забудовою та ін.) потребують суттєвих доопрацювань. Тому основою комплексної оцінки рівня формування і розвитку міського і природного середовища, як вважають фахівці з питань містобудівного розвитку, сьогодні повинні стати не тільки питання історико-культурної спадщини, а також формування архітектурно-ландшафтного середовища історичних міст, як соціальної, природної і культурної цілісності. Такий підхід дозволить забезпечити збалансованість всіх питань сучасного розвитку міст України у відповідності до сучасної наукової парадигми, як пріоритетногуманістичної, екологічної і культурної. Попри надзвичайно-високу сучасну актуальність стратегії сталого розвитку, в основі якої лежить орієнтація на найстабільніші чинники природну підоснову, інфраструктуру й взаємодію з зоною впливу історичних міст, наукових розробок для прийняття ефективних рішень по реалізації сучасних практичних проблем ще не достатньо. Це обумовлено на наш погляд загально низькою вивченістю містобудівних систем, передусім архітектурно-ландшафтної складової населених місць на різних етапах розвитку. Особливого значення набуває сьогодні необхідність проведення досліджень природно-культурного напрямку формування традиційного середовища історичних міст, розкриття специфічних їх властивостей і розробки базових матеріалів для сучасного і майбутнього розвитку міст України, з врахуванням кращого світового досвіду.
Це свідчить про нагальну необхідність проведення додаткових наукових досліджень, розробки відповідних наукових засад і в першу чергу принципів і методів, нормування, спроможних забезпечити в містобудівній практиці можливість організації гуманістичного, гармонійного архітектурно - ландшафтного середовища, планування та регулювання процесів сталого розвитку таких історичних міст, як м. Умань на довгостроковий період в першу чергу, за рахунок їх внутрішніх резервів (рис.3). Особливу важливість це набуває в нових динамічних соціальних, культурних, екологічних й економічних умовах сучасного розвитку України, з їх тенденціями децентралізації інвестиційної діяльності, змін напряму обсягу і темпів міського будівництва, необхідністю збереження, а подекуди й регенерації природної складової історико-культурної спадщини, нового будівництва, потребою нормативно-правової регламентації, контролю за містобудівними процесами, відповідно до нової соціально-економічної, законодавчої та методологічної бази.
Актуальним стає необхідність дослідження і визначення нових засад, підходів і методів прогнозування, планування і проектування розвитку історичних міст з врахуванням діючих умов та специфіки їх функціонування і розвитку, а також, раціональних напрямків охорони історико-культурної спадщини і природи, механізмів розвитку з повною адаптацією у часі і просторі, із забезпеченням сприятливих екологічних умов, пошук нових типологічних характеристик, містобудівних утворень та ін. Це збільшує потребу проведення досліджень та дозволяє визначити основні передумови розробки принципів, які базуються на тенденціях та закономірностях формування і розвитку архітектурно-ландшафтного середовища історичних міст України.
Містобудівною практикою доведено, що сьогодні актуальною є необхідність суттєвого удосконалення, а подекуди і перегляду наукових засад, в першу чергу саме принципів архітектурно ландшафтної організації середовища, і на цій базі запропонувати нові підходи до методики прогнозування, проектування і планування сталого розвитку історичних міст України. Це стосується як зовнішніх, так і внутрішніх іманентних факторів та умов тенденцій, закономірностей довгострокового формування і розвитку архітектурно планувальної структури історичних міст. Що стане об’єктивним підгрунтям зменшення суттєвих конфліктів містобудівного розвитку історичних міст. Вказані опрацювання базуються на загальнотеоретичних опрацюваннях сучасного архітектурознавства, а також на конкретних прикладах передусім м. Умань, як найбільш характерного міста досліджуваного типу (рис.4).
Результати аналізу наукових досліджень, практики проектно-планувальних робіт свідчать, що незважаючи на їх кількість, наукова актуальність удосконалення наукових засад і в першу чергу принципів формування архітектурно ландшафтного середовища історичних міст ще повністю не вичерпана. Тому актуальною є необхідність певного перегляду і удосконалення методології містобудівного прогнозування планування, проектування та реалізації функціонально - планувальних структур населених пунктів цих категорій. Особливу значущість дослідження має в новій ринковій соціально - економічній ситуації в умовах децентралізації інвестиційної діяльності, змін в землекористуванні, характері містобудівного процесу і необхідності посилення ролі екологічної і культурної складової в містобудуванні України, а також відповідно діяльності місцевих органів в управлінні розвитку територіально-планувальних утворень.
Зв'язок даного дослідження із науковими програмами визначається реалізацією вимог законодавчих документів у галузі містобудування України, зокрема Законів України „Про планування і забудову територій” (2000р.), „Про охорону культурної спадщини” (2000р.), „Про основи містобудування” (1992р.), Указу Президента України №422/97 від 13 травня 1997р. „Про пріоритетні завдання у сфері містобудування”, „Концепції сталого розвитку населених пунктів” (1999р.) та ін.
Розробка принципів архітектурно ландшафтної організації історичних міст в умовах довгострокового функціонування та забезпечення сталого розвитку, що пропонується автором, спирається на наукові розробки у галузі теорії містобудування, методології і методики просторової організації, розвитку та регулювання містобудівних об’єктів різних рівнів, як вітчизняних, так і зарубіжних науковців.

Дослідження виконано в Київському національному університеті будівництва і архітектури, при цьому враховано досвід наукових розробок у галузі теорії містобудування, методології і обґрунтування організації розвитку та регулювання містобудівних об'єктів різних рівнів: - з загально теоретичних питань архітектури і містобудування М.Г.Бархіна, А.В.Баранова, М.М.Дьоміна, А.В.Іконникова, Є.Є.Клюшніченка, М.Я.Ксеневича, Г.І.Лаврика, В.І.Нудельмана, В.О.Тімохіна, Г.Й.Фільварова І.О.Фоміна та інших; -з питань забудови історичних міст Ю.С.Асєєва, В.В.Вечерського, Є.Є.Водзинського, Л.В.Прибєги, Л.П.Скорик Т.О.Трегубової, Є.В.Тимановича, Т.П. Устенко та інших ; з питань формування та збереження ландшафтно-природного середовища Ю.О.Бондаря, І.О.Косаревсь-кого, І.С.Косенко, , І.Д.Родичкіна, Г.Ю.Храбана та інших. Дослідження велось у відповідності до науково-проектних робіт, які виконувались у проектних і науково-проектних інститутах Києва. Серед них: „Комплексна програма реконструкції історичної частини Печерського району”, інституту „Київгенплан”, АТ ”Київпроект”; „Наукові пропозиції з перспективного планувального розвитку Київської агломерації” (держ.рег.№0190У045537) НДПІмістобудування, „Розробка науково-методичних рекомендацій по організації різного режиму еколого-містобудівного використання басейну Дніпра” (держ.рег. №0194У020755), НДПІмістобудування; розробка генеральних планів історичних міст України державним науково-дослідним інститутом проектування міст „Діпромісто” та ін.
Наукова розробка питань архітектурно-ландшафтної організації та розвитку історичних міст України, чому присвячено дане дослідження, базується як на загальнотеоретичних розробках, так і на конкретному прикладі міста Умань. При цьому були враховані методичні рекомендації з дослідження історичних міст України, які розроблені інститутами: КиївНДПІмістобудування та КиївНДІТІАМ, ці методичні рекомендації стали науково-методичною основою більшості історико-містобудівних досліджень.
Мета дослідження полягає у розвитку наукових засад, в першу чергу принципів щодо архітектурно-ландшафтної організації історичних міст України в умовах довгострокового сталого розвитку з конкретизацією на прикладі м. Умань, як найбільш характерного в цьому плані міста України, для використання у прогнозуванні, плануванні, проектуванні й реалізації архітектурно-містобудівної сфери.
У відповідності до визначеної мети в роботі вирішуються такі основні задачі:
- дослідити стан вивченості теми дослідження та відповідної проектної практики України;
- виявити сучасні містобудівні тенденції, проблеми, фактори, критерії та вимоги архітектурно-ландшафтної організації історичних міст України;
- обґрунтувати сучасну функціонально-планувальну структуру та пріоритетні напрямки сталого розвитку історичних міст України;
- визначити принципи, архітектурно-ландшафтної організації в умовах розвитку історичних міст;
- розробити цільову ресурсно-нормативну модель та рекомендації щодо удосконалення нормативної методики архітектурно-ландшафтної організації історичних міст в умовах довгострокового сталого розвитку.
Об’єкт дослідження історичні міста України.
Предмет дослідження - архітектурно-ландшафтна організація в умовах сталого розвитку історичних міст України.
Для вирішення поставлених завдань використано системний підхід, структурно-функціональний аналіз, графоаналітичний метод та методи натурного обстеження, експериментальне проектування.
В дисертації використані методичні основи формування функціонально-планувальних структур міст України в умовах сталого розвитку, які досліджені українськими науковцями. Автором дисертації поглиблені ці дослідження, розширенні адресно відносно історичних міст України, а також проведені з врахуванням архітектурно-містобудівних, природних та історико-культурних чинників. Розроблені принципи дозволять отримати відносно кращий варіант планувальних структур історичних міст, їх сталий розвиток, що створить благоприємні екологічні умови життєдіяльності мешканців та забезпечить збереження історико-культурної та природної спадщини, сприятиме отриманню позитивного містобудівного ефекту.
Дослідження проводились з позиції вивчення функціонально-планувальних та об’ємно-просторових особливостей формування архітектурно-ландшафтної організації і розвитку історичних міст з урахуванням світового досвіду і робіт відомих архітекторів-містобудівників української та російської містобудівних шкіл. Ці дослідження базувалися на всіх доступних картографічних, топографічних, бібліографічних, архівних і проектних матеріалах; головний акцент зроблено на натурному вивченні містобудівних структур, архітектурного та ландшафтного середовища.
Наукова новизна дослідження полягає:
- у виявленні та обґрунтуванні основних принципів та механізмів архітектурно ландшафтної організації в умовах сталого розвитку історичних міст, які вперше визначені в загальному та конкретному вигляді ;
- у розробці цільової ресурсно-нормативної моделі, яка набула подальшого розвитку, як інструмент прийняття обґрунтованих рішень щодо архітектурно - ландшафтної організації в умовах сталого розвитку історичних міст;
- у розробці пропозицій до методики архітектурно-ландшафтних організацій та функціонально - планувальних структур, які на відміну від існуючих забезпечать поетапний довгостроковий сталий розвиток історичних міст;
Практична значимість результатів дослідження заключається у розробці:
- пропозиції до методики щодо розробки проектування архітектурно-ландшафтної складової в складі містобудівної і проектної документації, яку вперше запропоновано, як методику дослідження та регулювання процесів архітектурно ландшафтної організації та сталого розвитку історичних міст.
- рекомендацій, які можуть бути використані у практиці містобудівного регулювання і можливостей для проектування інших міст, з відповідним коригуванням щодо їх конкретики;
- пропозицій щодо визначення етапів та функціонально - планувальних параметрів організації довгострокового сталого розвитку історичних міст з врахуванням потреб і реальних можливостей суб'єктів містобудування.
Основні положення і результати дисертації впроваджені при виконанні науково-дослідних та проектних робіт:
„Розвиток, реставрація та удосконалення інфраструктури Національного дендрологічного парку „Софіївка” в місті Умань”. Державну премію України в галузі архітектури присуджено Указом Президента України від 26.07.2005 року №1133/2005.
"Проект коригування історико архітектурного опорного плану та зон охорони пам'яток архітектури м.Умань", управління містобудування і архітектури, НДІТІАМ, 2004 рік.
"Правила забудови м.Умань " (частина 1), управління генерального плану та містобудівного кадастру ГоловКиївархітектури, управління містобудування і архітектури, 2002 рік.
"Концепція озеленення м.Умань", управління містобудування і архітектури, УДНДІПМ "Діпромісто", 2003 рік.
"Загальноміська програма благоустрою міста на 2007-2010 рр.”, 2007 рік.
Комплексна програма опорядження фасадів та благоустрою прилеглих територій „Фасад -2007-2010рр. м.Умань”, 2007 рік.
"Схема розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності м.Умань", управління містобудування і архітектури, 2004 рік.
Науково-обґрунтовуюча документація по створенню Державного історико-архітектурного заповідника "Стара Умань" у м.Умань, 2005 рік.
Співробітництво між архітектурним факультетом КНУБА та управлінням містобудування і архітектури Уманської міської ради (договір від 03.10.2005 року) проводилося у таких напрямках:
- науково-методична діяльність;
- учбово-виробнича діяльність;
- підвищення кваліфікації.
Впровадження результатів дисертаційного дослідження здійснювалося автором протягом 2004-2007 років при викладанні курсу лекцій студентам природничо-географічного факультету УДПУ (довідки №540/01 від 06.04.2007р., №457/01 від 12.04.2007р.).
Розроблені в дисертації нові теоретичні положення й практичні рекомендації впровадженні при розробці архітектурно-планувальних завдань, містобудівних обґрунтувань та проектних пропозицій об’єктів архітектури та містобудування м.Умань.
Деякі положення, висновки і результати роботи втіленні у практичній діяльності по розвитку міських і сільських поселень Черкащини.
Матеріали дисертації повідомлені і обговорені на научно-технічних конференціях, нарадах, семінарах в м. Умань (2003-2007рр.), м. Черкаси (2004-2005рр.), м. Київ (2007р.), в тому числі:
- розширеній нараді з працівниками місцевих органів містобудування та архітектури, будівельних корпорацій, проектних і будівельних організацій „Про першочергові завдання Держбуду України та місцевих державних адміністрацій по реалізації Програми дій Уряду”, м. Умань, 13.06.2003 р.;
- науково-практичній конференції „Малі міста на історичній мапі України: проблеми збереження історико-архітектурної спадщини”, м. Умань, 11.05.2007р.;
- науково-методичній конференції архітектурного факультету КНУБА, м.Київ, 19.04.2007р.;

- засіданні науково-методичної ради з питань реставрації та регенерації історичної забудови Мінбуду України, м. Київ, 28.03.2007р.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У результаті досліджень, проведених у дисертації, закладені наукові основи, в першу чергу принципи та методи, вирішення важливих містобудівних проблем прогнозування, планування, проектування і реалізації архітектурно-ландшафтної організації в умовах сталого розвитку історичних міст України.
До основних висновків та результатів дослідження відносимо наступне:
1. Результати багатостороннього аналізу стану наукових досліджень та практики проектно-планувальних робіт свідчать, що незважаючи на їх кількість, потребують удосконалення наукові основи і в першу чергу принципи архітектурно-ландшафтної організації в умовах сталого розвитку історичних міст. Особливу значущість дослідження набуває в новій соціальній, економічній ситуації України в умовах активізації суспільства, підвищення ролі органів місцевого самоврядування, активізації інвестиційної діяльності, змін в землекористуванні та характері містобудівних процесів, виходу на перший план екологічних, культурних завдань сталого розвитку в українській та світовій спільності.
2. Виявлено основні тенденції ландшафтно-архітектурної організації в умовах розвитку історичних міст України, які визначають їх специфічні: характер, направленість та послідовність формування сталого розвитку. Встановлено, що проектні пропозиції розвитку історичних міст за існуючою методикою не відповідають їх специфічним та реальним містобудівним процесам, що визріли на сучасному етапі розвитку України.
3. Аналіз практики дослідження, проектування та реалізації архітектурно-ландшафтної організації в умовах сталого розвитку історичних міст України дозволив узгодити виявлені раніше чотири групи факторів до специфіки історичних міст: господарсько-економічну, соціально-демографічну, природно-екологічну та архітектурно-містобудівну, які потребують доповнення історико-культурними та природно-ландшафтними факторами, як такими що є визначальними для об’єкта дослідження. Встановлено також, що важливою передумовою архітектурно-ландшафтної організації в умовах сталого розвитку історичних міст є визначення критеріїв, що обумовлюють якість міського середовища, і які включають відомі чотири базові групи: мотиваційну, організаційну, діяльнісну та нормативно-правову, які окрім відомих доповненні специфічними для історичних міст, ландшафтними та пам'яткоохоронними.
4. Вихідною методологічною базою даного дослідження є наукове визначення та систематизація вимог, які висуваються до якості організації міського середовища. За сукупністю ознак запропоновано включити і для історичних міст класифікацію вимог: економічні, соціально-культурні, ландшафтно-екологічні і архітектурно-містобудівні, в тому числі збереження і оновлення історико-культурної, архітектурної та природно-ландшафтної спадщини.
5. Сформульовані та адаптовані система основоположних принципів архітектурно-ландшафтної організації в умовах сталого розвитку історичних міст, що охоплюють мотиваційну, організаційну і діяльністну складову системи. По перше, до складу мотиваційної складової системи принципів архітектурно-ландшафтної організації віднесені: принципи гуманізації, принципи екологізації та принципи окультурення життєвого середовища; по друге до організаційної складової принципів входять: принцип гармонізації природно-ландшафтної, соціальної та архітектурної складових; принцип архітектонічності композиційної та стильової узгодженості ландшафту та архітектури; принцип збереження та оновлення традиційного характеру середовища. По трете, до складу діяльністної складової принципів віднесені відомі: принцип домінантності одного з факторів; принцип сталості багаторівневої структури міста; принцип циклічності стану та сталого розвитку, що адаптовані до історичних міст. На підставі сформульованих та адаптованих до історичних міст системи принципів доопрацьована запропонована раніше цільова ресурсно-нормативна модель відносно архітектурно-ландшафтної організації історичних міст в умовах їх сталого розвитку, яка включає визначальні компоненти історичного міста: населення, території і містобудівні функції, які доповнені специфічними для історичних міст: історико-культурною, архітектурною, природно-ландшафтною складовою.
6. Доповнено та адаптовано для історичних міст відомі наукові розробки з архітектурно-планувальної організації міст, пропозиції щодо зонування, районування, структурування міст, а також передбачається розподіл їх територій на міські сталі архітектурно-ландшафтні комплексні зони, райони і мікрорайони розселення та дозволяє пов’язати загальне із конкретним і локальним та з історично складеним середовищем.
7. Допрацьовані також рекомендації щодо використання територіальних, функціональних і процесуальних аспектів містобудівного нормування для забезпечення управління, планування, проектування та реалізації архітектурно-ландшафтної організації історичних міст в реальних умовах існування та сталого розвитку. Діючі терміни прогнозування, планування та проектування впорядковані відповідно до організації історичного міста в умовах сталого розвитку зокрема: перспективних, довгострокових, середньострокових та короткострокових термінів. Доопрацьовані та адаптовані для історичних міст рекомендації, з врахуванням відомої методики, щодо методики архітектурно-ландшафтної організації в умовах сталого розвитку історичних міст. В подальшому можуть бути основою для теоретичних та практичних розробок містобудівного планування і проектування процесів формування і розвитку вказаних структур інших міст.

Розроблене наукове дослідження може бути розвинене і поглиблене в напряму комплексу управлінських, інвестиційних. правових та інших актуальних методів, які забезпечують вдосконалення сучасних процесів прогнозування, зменшення ризику містобудівної організації та сталого розвитку, вдосконалення механізмів планування і реалізації архітектурно ландшафтної організації історичних міст різних регіонів, різних умов: темпів та містобудівної діяльності, тощо.

Список використаних джерел

1. Асеев Ю.С. Архитектура древнего Киева. К.: Будівельник, 1982 160 с.
2. Баранов А.В. Социально-демографическое развитие крупного города. М.: Финансы и статистика, 1981. 191 с.
3. Бархин Б.Г. Методика архитектурного проектирования. Учебно-методическое пособие. М. : Стройиздат, 1982. 224 с.
4. Бархин Б.Г. Методика архитектурного проектирования: Учебно-методическое пособие. М.: Стройиздат, 1982. 224 с.
5. Бархин Б.Г. Метод работы зодчего: Из опыта советской архитектуры 1917-1975гг. М.: Стройиздат, 1981. 216 с.
6. Білоконь Ю.М., Фомін І.О. Наука і творчість в архітектурі. К.: Логос, 2007. 289с.
7. Білоконь Ю.М., Фомін І.О., Палеха Ю.М. Концептуальні засади містобудівного розвитку Львівської області // Досвід та перспективи розвитку міст України. Вип. 11. К.: Діпромісто, 2006. С.21-38.
8. Бондар Ю.О. Особливості розробки проектів організації територій національних природних парків України містобудування. Міжвідомчий науково-технічний збірник, вип. 46. К.: НДПІмістобудування, 1998. 162 с.
9. Бондарь Ю.А., Салатич А.К. Восстановление старинных ландшафтных парков. Меодические рекомендации по проектированию К.: НИИПградостроительства, 1974. 83 с.
10. Бондарь Ю.А. Ландшафтная архитектура. Сборник научных трудов К.: НИИПградостроительства, 1976. 88 с.
11. Борисов А.П., Бубес Э.Я., Ревунова Н.Г. Экономика градостроительства: Учебное пособие Л.: Стройиздат, Ленинград отд. 1981. 254 с.
12. Бочаров Ю.П., Кудрявцев О.К. Планировочная структура современного города М.: Издательство литературы по строительству, 1972. 159 с.
13. Бочаров Ю.П., Фильваров Г.И. Производство и пространственная организация городов. М.: Стройиздат, 1987. 256 с.
14. Буров А.К. Об архитектуре. М., 1960.
15. Вечерський В.В. Спадщина містобудування України: Теорія і практика історико-містобудівних памяткоохоронних досліджень населених місць. К.: НДІТІАМ, 2003. 560 с.
16. Вечерський В.В. Композиционные аспекты развития городов Левобережной Украины. Архитектурное творчество в Украинской ССР: Сб.тр. КиевНИИТИ. К., 1988. С. 73-77.
17. Вечерський В.В. Концепция создания заповедника в Глухове. Градостроительство. Научно-технический сборник. Вып.45 К.: НИПИградостроительства, 1993. С. 72-84.
18. Вечерський В.В. Глухів: Феномен столичності. Глухів і Глухівщина в історії українського національного відродження (творча спадщина родини Марковичів) // Матеріали наукової конференції 28-29 травня 1998 р., м. Глухів Сумської області К.: Ін Юре, 1999. с.47-53.
19. Вечерський В.В. Розроблення генерального плану розвитку Державного історико-культурного заповідника в м. Глухові Збереження історико культурних надбань Глухівщини // Матеріали першої науково-практичної конференції (18 квітня 2002р.). Глухів РВВ ГДПУ, 2002. С. 4-6.
20. Вечерський В.В. Плани міст Лівобережної України ХУІІ-ХУІІІ ст. як джерела вивчення містобудівного розвитку. Архітектурна спадщина України. вип. 3 Част.1 К.: Українознавство, 1996. С.105-121.
21. Вечерський В.В. Градостроительное развитие Полтавы в ХУІІ-ХУІІІ вв. Архитектурное наследство. Вып.39. ВНИИ теории архитектуры и градостроительсьва. М.: Architektura. 1992. С. 139-147.
22. Вечерський В.В. Архітектура й містобудування України доби Гетьманщини (Особливості становлення і розвитку. 1648-1781рр.) Автореф. дис канд. Архітектури // Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури. К., 2001. 20 с.
23. Вечерский В.В. Втрачені об’єкти архітектурної спадщин6и України. К.: НДІТІАМ, 2002. 592 с.
24. Вечерський В.В. Архітектурна й містобудівна спадщина доби Гетьманщини. Формування, дослідження, охорона. К.: Головкиївархітектура, 2001. С. 24-42.
25. Владимиров В.В., Фомин И.А. Основы районной планировки: Учебн. М.: Высшая школа, 1995. 224 с.
26. Владимиров В.В. Расселение и окружающая среда М.: Стройиздат, 1982. 227 с.
27. Водзінський Є.Є. Питання охорони містобудівної спадщини. Архітектурна спадщина України К.: НДІТІАМ; 1994. 260 с.
28. Водзінський Є.Є. Містобудівна спадщина історичного центру Києва: Потреби її дослідження, обліку та охорони. Теорія та історія архітектури і містобудування // Збірник наукових праць Державного науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури і містобудування Вип. 4 К.: НДІТІАМ, 1999. С.250-257.
29. Водзинский Е.Е. Инструменты анализа городских пейзажей. // Градостроительство // Научно-технический сборник. Вып.45. К.: НИПИградостроительства, 1993. С.84-96.
30. Гайдученя А.М. Динамическая архитектура (Основы направления развития, принципы, методы). К.: Будівельник, 1983. 96 с.
31. Гаряєв Р.М. Озеленение и благоустройство городов с ценными историко-архитектурными памятниками. Информационный обор. М.: ЦНИИПградостроительства, 1972. 32 с.
32. Геврик Т. Втрачені архітектурні пам’ятки Києва. Нью-Йорк, 1987 (друге видання). 64 с.
33. Глазирин М.Б. Управление социально-экономическим развитием города. Новосибирск: Наука, 1983. 191 с.
34. Глазычев В.А. Организация архитектурного проектирования (вопросы теории). М.: Стройиздат, 1977. 243 с.
35. Головерда З.Г., Иванова З.Я., Сидорчук Б.С. Дендрологический заповедник „Софиевка”. Днепропетровск: Промінь, 1976. 48с.
36. Гутнов А.Э. Эволюция градостроительства. М.: Стройиздат, 1984. 256 с.
37. Гутнов А.Э, Лежава И.Г. Будуще города. М.: Стройиздат, 1977. 125 с.
38. Демин Н.М. Управление развитием градостроительных систем. К.: Будівельник, 1991. 185 с.
39. Ежов В.И., Демин Н.М., Лишанский Е.Е. Актуальниые проблемы и перспективы развития Киева // Строительство и архитектура. 1982. №5 С.12-21.
40. Ежов В.И. Полвека глазами архитектора. К.: НИИТИАГ, КНУСА, 2001. 304с.
41. Задорожный В.Н. Город: статистическая оценка и анализ развития. Сыктывкар: Комикнижное издательство, 1990. 129 с.
42. Зосимов Г.И. Пространственная организация города (модуль в планировочной структуре). М.: Стройиздат, 1984. 152 с.
43. Иконников А.В. Архитектура города. Эстетические проблемы композиции. Стройиздат. М.: К 31, Кузнецкий мост 214 с.
44. Иконников А.В. Эстетическое значение структуры города. Город и время. М.: Стройиздат, 1973. С.86-102.
45. Історія міст і сіл України: Сумська область. К.: Гол.ред. УРЕ, 1973.
46. Эмери М. Логика агломераций // Современная архитектура. Пер. с фр. М., 1967. №4 С.6-9.
47. Кандилис Ж. Стать архитектором. Пер. с фр. М.: Стройиздат, 1979. 272 с.
48. Карнабіда А. Чернігів: Архітектурно-історичний нарис. К.: Будівельник, 1980. 128 с.
49. Крейд З. Анализ сложных систем. Пер. с англ. М.: Мир, 1969. 209 с.
50. Кейдан Джеральд. Методы приватизации земли в США и странах Западной Европы // Будівництво України, 1993. №3-4 С.141-147.
51. Кіллесо С. Архітектурні та мистецькі скарби Богданового краю. К.: Техніка, 2000. 144 с.
52. Клименко П.Р. З історії забудови Умані. Умань: Видавництво „Алмі”, 2006. 143 с.
53. Клюшниченко Е.Е., Белова Л.И., Заболоцький Г.А. Развитие и застройка городов УССР: Социально-економическая проблема первоочередного строительства. К.: Будівельник, 1984. 136 с.
54. Клюшниченко Є.Є. Соціально-економічні основи планування та забудови міст. К.: Українська академія архітектури, НДПІ містобудування, 1999. 348 с.
55. Клюшниченко Є.Є. Реконструкція житлової забудови. Техніко-економічне обґрунтування: Навчальний посібник. К.: КНУБА, 2000. 248 с.
56. Коваленко В. Архитектурные памятники Новограда-Сиверского эпохи "Слово о полку Игореве". "Слово о полку Игореве" й Путивльщина. Путивль, 1987. С.32-33.
57. Колесникова Н.В., Хорунова О.Г. Ландшафтная архитектура. Библиографический указатель К.: НИИПградостроительства, 1979. 110 с.
58. Колинз Г., Блей Дж. Структурне методы разработки систем: от стратегического планирования до тестирования. Пер. с англ. М.: Финансы и статистика, 1986. 264 с.
59. Колосок Б.В, Вечерский В.В. Полтава: наследствие и современность // Строительство и архітектура. 1986. №11 С.9-11.
60. Кононюк А. Екологія і національний пейзаж // Слово Просвіти, ч. 39 (155). 2002. С.5.
61. Конторович И.Я., Рибкин А.Б. Рациональное использование територии городов. М.: Стройиздат, 1986. 172 с.
62. Корбюзье Ле. Архитектура ХХ века. Пер. с фр. М.: Прогресс, 1977. 303 с.
63. Корбюзье Ле. Три формы расселения. Афинская Хартия. М.: Стойиздат, 1976. 44 с.
64. Косаревский И.А. Государственный заповедник Софиевка. К.: Издательство Академии архитектуры УССР, 1951. 117 с.
65. Косенко И.С., Храбан Г.Е, Митин В.В., Гарбуз В.Ф. Дендрологический парк «Софиевка». К.: Наукова думка, 1990. 155 с.
66. Косенко І.С. Дендрологічний парк «Софіївка». Монографія. ТОВ „Проніс”, 2003. 232 с.
67. Коттанео М., Трифони Я. Самые знаменитые памятники истории и культуры, Всемирное наследие ЮНЕСКО (Пер. с итал.). ООО «Изд. А.С.Т.», 2002. 432 с.
68. Кривулько Д.С., Рева М.Л., Тупчій Г.Г. Дендрологічний парк „Софіївка”. К.: Вид-во АН УРСР, 1962. 83 с.
69. Ксеневич М.Я. Просторова організація і сталий розвиток міст центрів (моделювання, нормування та методика на прикладі Донецька Макіївки) К.: НДПІмістобудування, Вінниця: Тезис, 2001. 160 с.
70. Ксеневич М.Я. Містобудівні основи сталого розвитку міста Києва К.: Головкиївархітектура, 2002. 170 с.
71. Ксеневич М.Я. Українська архітектура, її визначальний контекст у просторі, часі, інформації: Основи українського архітетурознаства. К.: Українська академія архітектури, Київський національний університет будівництва і архітектури, "МП Леся", 2005. 426 с.
72. Кудрявцев О.К., Лавров В.А. Реконструкция крупних городов как непрерывный процес. Градостроительство. М.: Стройиздат, 1976. 112-138 с.
73. Кудрявцев А.О. Рациональное использование территории при планировке и застройке городов СССР. М.: Стройиздат, 1971. 180 с.
74. Кушніренко М.М. Методи передпроеткного аналізу в містобудуванні. Навчальний посібник К.: ІЗМН, 1996. 164 с.
75. Куць Є.С., Куць С.В. Основи сучасного налізу урбанізованих територій. Містобудування. Міжвідомчий науково-технічний збірник, вип. 47 К.: НДПІмістобудування, 2000. 250 с.
76. Лаврик Г.И., Демин Н.М. Методологические основы районной планировки М.: Стройиздат, 1975. 196 с.
77. Лаврик Г.И. Методические проблемы исследования архитектурных систем: Автореф. дис. доктора архитектуры М., 1979. 36 с.
78. Лаврик Г.И. Современное состояние и перспективы развития системних исследований в архитектуре и градостроительстве // Тезисы докладов республиканской научно-технической конференции "Теоретические и практические проблемы применения системних методов в архитектуре и градостроительстве". К., 1980. 4-7 с.
79. Ладовський Н.А. О динамической планировочной структуре города. Мастера советской архитектуры об архитектуре. М.: Исскуство, 1975. 353-358 с.
80. Лазаревський А. Исторический очерк Батурина (1625-1760). Чтения в историческом обществе Нестора-летописца. К., 1896. Кн. УІ. Отд. 2 С.105-122.
81. Левитский И. Историческое прошлое г.Сумы Харьковской губернии. Труды ХІІІ археологического съезда. М., 1908. Т.2. С.79-114.
82. Ленченко В.О. Гетьманський замок у Чигирині. Пам’ятки України: історія та культура. 1994. №3-6. с.63-68.
83. Липа Ю. Призначення України // „Дніпро” К.: Фундація ім. О.Ольжича, 1997. 267 с.
84. Лыпа А.Л. „Софиевка”: Уманский государственный заповедник (1796-1946). К.: Изд-во АН УССР, 1948. 110 с.
85. Логвин Г.Н. Чернигов, Новгород-Северский, Глухов, Путивль Издание 2, дополненное М.: Искусство, 1980. 286 с.
86. Логвин Г.Н. Украинские Карпаты М.: Искусство, 1973. 190 с.
87. Макухин В.Ф. Методологические основы проектирования жилых районов крупних и крупнейших городов: Автореф. дис. доктора архитектури: 18.00.04 К.: 1993. 42 с.
88. Макухін В.Ф. Житлова забудова: дослідження НДПІмістобудування та їх ефективність // Будівництво України. - №8 2006. С.11-12.
89. Макухін В.Ф. Планувальна організація сельбищних територій. Забудова нових житлових районів // Містобудування. Довідник проектувальника. К.: Укрархбудінформ, 2006. С.47-50.
90. Макухін В.Ф. Методичні аспекти реконструкції районів існуючої житлової забудови крупніших міст України // УАМ. Дослідницькі та науково-методичні праці. Вип. 13. К., 2006. С.167-172.
91. Маркиз В.И. Пам’ятники архитектуры Новоград-Северского. Строительство и архитектура. 1984. №10 С.27-28
92. Мерфи Р. Американський город: пер. с англ.. М.: Прогресс, 1972. 319 с.
93. Нимейер Оскар. Архитектура и общество. Пер. с португал., англ. и фр. М.: Прогресс, 1975. 191 с.
94. Норман Д. Європа: Історія / Пер. з англ.. К.: Основи, 2001. 1463 с.
95. Нудельман В.И. Градостроительный проект: проблемы и решения. Строительство и архитектура. К.: Будивельник, 1990. № 81435 5-6 с.
96. Островський В. Современное градостроительство. М.: Стройиздат, 1979. 359 с.
97. Палій С.П. і Комарницький М.Ф. Історичні пам’ятники і місця Умані. Умань. Історико-географічний та економічний нарис Ч.: Кабінет політичної освіти Уманського МК КП України, Уманський краєзнавчий музей, 1957. 149 с.
98. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: Ил. справ.-каталог в 4-ох томах - Т.3. К.: Будівельник, 1985. 337 с.
99. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: в 4-х томах К.: Будівельник, 1983-1986.
100. Пам’ятки України: історія та культура. К., 1997. ч.4 С.1-32.
101. Панченко Т.Ф. Природні та історико-культурні туристичні ресурси Азово-Чорноморського регіону // Региональные проблемы архитектуры и градостроительства. Вып. 7-8: состояния и перспективы развития. Сборник научных трудов Одесса: Астропринт, 2005. С.9-18.
102. Панченко Т.Ф. Розвиток містобудівної науки про курорти, рекреацію та туризм // Будівництво України. №8 2006. С.14-16.
103. Панченко Т.Ф. Містобудування. Довідник проектувальника. Видання друге, доповнене / За загальною редакцією доктора архітектури Т.Ф.Панченко /. К.: Укрархбудінформ, 2006. 192 с.
104. Пивоваров Ю.Л. Концентрация функций и тенденция урбанизованного расселения. М.: Стройиздат, 1974. 137 с.
105. Пламеницька О.А. Кам′янець-Подільський. Деякі пропозиції до проблеми наукової регенерації // Пам’ятки України. 1988. №1. с. 20-21.
106. Пономаренко Л. Історичне планування Києва. Журнал "А.С.С." 1998. №1 С. 14-21.