ПРИНЦИПИ ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ В ДІЯЛЬНОСТІ ОВС

Короткий опис

З М І С Т
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ПРИНЦИПИ ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА………………………………………………………..

12
1.1. Провадження в справах про адміністративні правопорушення як різновид адміністративного процесу………………………………………….
12
1.2. Поняття і види принципів провадження в справах про адміністративні правопорушення...………………......................................................................
31
1.3. Системність принципів провадження в справах про адміністративні правопорушення………………………………………………………….......
50
1.4. Вплив норм Кодексу адміністративного судочинства України на принципи провадження в справах про адміністративні правопорушення…..………………………………………………………….

60
РОЗДІЛ 2. ПРИНЦИП ЗАКОННОСТІ У ПРОВАДЖЕННІ В СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ ТА ГАРАНТІЇ ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЇ…………………………………………………………………..

71
2.1. Зміст і значення принципу законності у провадженні в справах про адміністративні правопорушення…………………………………………...
71
2.2. Система гарантій забезпечення законності у провадженні в справах про адміністративні правопорушення, що здійснюється ОВС……………....
85
РОЗДІЛ 3. ПРИНЦИП ОБ’ЄКТИВНОСТІ ІСТИНИ У ПРОВАДЖЕННІ В СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ ТА СПОСОБИ ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ…………………………………….

118
3.1. Зміст і значення принципу об’єктивності істини у провадженні в справах про адміністративні правопорушення…………………………….
118
3.2. Доказування як спосіб забезпечення принципу об’єктивності істини у провадженні в справах про адміністративні правопорушення, що здійснюється ОВС………………………………………………………………

137
3.3. Особливості доказування органами внутрішніх справ об’єктивної та суб’єктивної сторони адміністративних правопорушень …………………...
154
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….. 174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………… 180

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Конституція України визнає людину, її життя і здоров'я, честь і гідність найвищою цінністю, й відносить забезпечення прав і свобод громадян та їх гарантій до однієї з найважливіших функцій держави. [ , с.3]. Разом з тим, для забезпечення режиму законності в державі законодавство України передбачає можливість обмеження конституційних прав і свобод людини та громадянина, шляхом застосування заходів адміністративного примусу.
У зв’язку з цим, адміністративна відповідальність виступає одним із найбільш уживаних засобів адміністративного примусу. Значна частина проваджень у справах про адміністративні правопорушення здійснюється органами внутрішніх справ і притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень є одним із найбільш поширених засобів забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки [ ]. Але сучасне законодавство про адміністративну відповідальність певною мірою не відповідає світовим стандартам із забезпечення прав людини і громадянина, що суперечить прагненню України до побудови демократичної, правової, соціальної держави.
Кожен вид державної діяльності базується на відповідних принципах, які повинні відображати як призначення держави в сучасних умовах, так і такі її характеристики, які визначають Україну як демократичну, соціальну, правову державу. Відповідно і зміст провадження в справах про адміністративні правопорушення обумовлюється системою певних принципів, від дотримання яких залежить ефективність реалізації функцій адміністративної відповідальності.
Принципи адміністративної відповідальності загалом, і принципи провадження в справах про адміністративні правопорушення зокрема були закладені ще за радянських часів з урахуванням відповідної ідеології проте, незважаючи на численні зміни та доповнення, що вносилися до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), концептуальна основа провадження у справах про адміністративні правопорушення залишається старою і такою, що не відповідає сучасним потребам. В основному це обумовлюється трансформацією механізмів державного регулювання економіки та зміною розуміння характеру відносин між людиною і державою.
Відомо, що удосконалення будь-якого правового інституту повинно починатися з його концептуальних засад, тому особливого значення набуває дослідження насамперед принципів провадження у справах про адміністративне правопорушення, оскільки саме у провадженні відбиваються основні ознаки адміністративної відповідальності, що визначають її якісну своєрідність.
Визначальними принципами провадження в справах про адміністративні правопорушення є принципи законності та об'єктивності істини, що обумовлює необхідність дослідження саме їх змісту і способів реального забезпечення, особливо в діяльності ОВС. Основними проблемами в цьому контексті є формування такого механізму доказування (джерел доказів, способів їх фіксації, визначення достовірності тощо), який би забезпечив, з одного боку, досягнення об'єктивної істини у провадженні в справах про адміністративні правопорушення і прийняття на цій підставі неупередженого рішення по справі, а з іншого – виключив би об'єктивне ставлення у вину, яке на сьогодні є однією із основних вад провадження в справах про адміністративні правопорушення.
Всі ці обставини обумовлюють актуальність теми дисертаційного дослідження.
Для вирішення зазначених проблем у процесі дослідження науково-теоретичним підґрунтям стали праці відомих учених з адміністративного права: В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрiйко, О.М. Бандурки, В.Т. Білоуса, Ю.П. Битяка, Г.П. Бондаренка, А.С. Васильєва, В.М. Гаращука, С.Т. Гончарука, Є.С. Герасименка, І.П. Голосніченка, З.С. Гладуна, Є.В. Додіна, Н.І. Золотарьової, Д.П. Калаянова, С.В. Ківалова, А.П. Клюшниченка, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, Д.М. Лук’янця, О.І. Остапенка, В.Г. Перепелюка, М.Ф. Стахурського, В.С. Стефанюка, С.Г. Стеценка, М.М. Тищенка, Н.В. Хорощак, В.К. Шкарупи, а також російських науковців: В.Г. Атаманчука, Д.М. Бахраха, І.О. Галагана, Ю.М. Козлова, Б.М. Лазарєва, О.Є. Луньова, М.Я. Маслєннікова, Д.М. Овсянка, I.В. Панової, Г.І. Петрова, Н.Г. Саліщевої, В.Д. Сорокiна, С.С. Студенікіна, Ю.О. Тихомирова, Н.Ю. Хаманєвої, О.П. Шергіна та ін. Проте комплексні дослідження саме принципів провадження в справах про адміністративні правопорушення практично відсутні, і в спеціальній літературі такі проблеми висвітлені недостатньо.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 р.р., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1767; розділу І «Проблеми організаційного та правового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ» (п. 8, 14) Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004 – 2009 рр., затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 р. №755.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та досягнень науки адміністративного права визначити систему і зміст принципів провадження в справах про адміністративні правопорушення, їх значення для забезпечення прав і свобод учасників провадження та удосконалення механізму їх практичної реалізації в діяльності ОВС. Для досягнення поставленої мети було визначено такі завдання:
- уточнити поняття та розкрити зміст провадження в справах про адміністративні правопорушення як різновиду адміністративного процесу;
- визначити та охарактеризувати принципи провадження в справах про адміністративні правопорушення;
- обґрунтувати, що сукупності принципів провадження в справах про адміністративні правопорушення властиві ознаки системності;
- визначити вплив положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ) на принципи провадження в справах про адміністративні правопорушення;
- уточнити сутність та розкрити зміст законності як фундаментального принципу юридичного процесу стосовно провадження в справах про адміністративні правопорушення;
- визначити та проаналізувати систему юридичних гарантій забезпечення принципу законності у провадженні в справах про адміністративні правопорушення, що здійснюється ОВС;
- розкрити зміст, значення та шляхи реалізації принципу об'єктивності істини як необхідної передумови вирішення працівниками міліції справ про адміністративні правопорушення;
- з’ясувати особливості процесу доказування органами внутрішніх справ об’єктивної та суб’єктивної сторони адміністративних правопорушень;
- сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавства, яке регламентує принципи провадження в справах про адміністративні правопорушення.
Об'єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що складаються в процесі реалізації принципів провадження у справах про адміністративні правопорушення, в тому числі тих, що здійснюються ОВС.
Предметом дослідження є принципи провадження в справах про адміністративні правопорушення та забезпечення їх реалізації в діяльності ОВС.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування ґрунтується на системному підході, який дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз принципів провадження в справах про адміністративні правопорушення та проблем їх реалізації особливо в діяльності ОВС.
За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від загального до конкретного поглиблено понятійний апарат роботи (підрозділи 1.1, 2.1, 3.2). Метод типології використано для аналізу принципів провадження в справах про адміністративні правопорушення; гарантій забезпечення законності та характеристики окремих видів контролю за законністю діяльності ОВС під час розгляду справ про адміністративні правопорушення (підрозділи 1.2, 2.2). Системно-структурний та системно-функціональний методи застосовано для з’ясування системності принципів, а також впливу норм КАСУ на принципи провадження в справах про адміністративні правопорушення (підрозділи 1.3, 1.4). За допомогою юридико-технічного методу з’ясовувалася специфіка доказування об’єктивної та суб’єктивної сторони адміністративних правопорушень (підрозділ 3.3). Використання порівняльно-правового методу дозволило встановити у процесі дослідження спільні риси адміністративного доказування разом із кримінальним та цивільним (підрозділ 3.2). Системний метод (системний аналіз або системний підхід) сьогодні розглядається як універсальний інструмент пізнавальної діяльності. Його застосування дає, наприклад, підстави розглядати об’єктивність істини як визначальний принцип провадження в справах про адміністративні правопорушення (підрозділ 3.1).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці із загальної теорії держави і права, розробки учених з адміністративного права, теорії управління та інших галузевих правових наук. Нормативною основою роботи є Конституція України, законодавчі та інші нормативно-правові акти, які регулюють діяльність ОВС.
Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали про адміністративну діяльність працівників органів внутрішніх справ, дані судової статистики щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення судами загальної юрисдикції, а також судова практика у справах про адміністративні правопорушення.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є одним з перших у вітчизняній юридичній науці комплексним дослідженням теоретичних питань принципів провадження в справах про адміністративні правопорушення та практики їх реалізації в діяльності ОВС. На основі проведеного дослідження автором сформульовано ряд висновків, рекомендацій та пропозицій, які відповідають вимогам наукової новизни, зокрема:
вперше:
- здійснено класифікацію принципів провадження в справах про адміністративні правопорушення;
- визначено вплив норм КАСУ на принципи провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема сформульовано принципи належного використання наданих повноважень, розсудливості дій компетентної особи, пропорційності;
- запропоновано авторське розуміння «істини» у провадженні в справах про адміністративні правопорушення;
- сформульовані нові пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення норм КУпАП;
удосконалено:
- визначення поняття провадження в справах про адміністративні правопорушення;
- визначення поняття принципу законності у провадженні в справах про адміністративні правопорушення як основного принципу діяльності суб'єктів адміністративної юрисдикції (в тому числі ОВС);
- перелік найбільш ефективних юридичних гарантій забезпечення законності у провадженні в справах про адміністративні правопорушення, що здійснюється ОВС;
- визначення поняття доказування у провадженні в справах про адміністративні правопорушення як способу забезпечення принципу об’єктивності істини.
- підхід щодо досягнення принципу об’єктивності істини під час розгляду ОВС справ про адміністративні правопорушення;
набуло подальшого розвитку:
- обґрунтування положення про те, що сукупності принципів провадження в справах про адміністративні правопорушення властиві ознаки системності;
- система гарантій забезпечення принципу законності у провадженні в справах про адміністративні правопорушення, що здійснюється ОВС;
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертаційному дослідженні положення, висновки та пропозиції можуть бути використані у різних сферах діяльності, зокрема:
- у наукових дослідженнях – для подальшої розробки проблем принципів провадження під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, визначення нових напрямів розвитку юридичних гарантій захисту прав громадян;
- у правотворчій діяльності – при внесенні змін та доповнень до чинних законодавчих і підзаконних актів у частині регулювання провадження в справах про адміністративні правопорушення;
- у правозастосовній діяльності – для підвищення ефективності адміністративної діяльності ОВС щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, з одночасним забезпеченням прав і свобод людини та громадянина (акт впровадження Дніпровського РУГУ МВС України у м. Києві від 21 травня 2007 року);
- у навчальному процесі – при викладанні навчальних дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ», «Адміністративна відповідальність» (акт впровадження навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби КНУВС від 15 січня 2007 року).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане автором самостійно, всі сформульовані в ньому положення та висновки – результат особистих творчих зусиль дисертанта.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені на таких науково-практичних конференціях: «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (9-10 лютого 2006 р., м. Львів; тези опубліковані), «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (17-18 березня 2006 р., м. Луцьк; тези опубліковані), «Адміністративне право і процес: шляхи вдосконалення законодавства і практики» (22 грудня 2006 р., м. Київ; тези опубліковані), «Актуальні проблеми управління та службово-оперативної діяльності органів внутрішніх справ у сучасний період розвитку державності України» (26 жовтня 2007 р., м. Київ; тези опубліковані).
Публікації. Результати дослідження викладено у восьми публікаціях, чотири з яких у виданнях, включених до переліку фахових видань ВАКу України з юридичних наук, а також у чотирьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації відповідає меті, завданням і предмету дослідження, логіці наукового пошуку й вимогам ВАКу України. Робота складається із вступу, трьох розділів, які об’єднують дев’ять підрозділів, висновків (після кожного розділу і наприкінці роботи), списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 207 сторінок, обсяг основного тексту роботи – 179 сторінок. Список використаних джерел містить 307 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми, що полягає у необхідності вдосконалення провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема ключових засад (принципів), а також проблем їх реалізації, особливо в діяльності ОВС.
За результатами дисертаційної роботи, виконаної на основі аналізу вітчизняного та зарубіжного законодавства, теоретичного осмислення наукових праць у різних галузях знань, дисертантом запропоновано вирішення поставленого наукового завдання, що полягає в удосконаленні системи принципів провадження в справах про адміністративні правопорушення, а також у наданні пропозицій щодо вдосконалення вітчизняного адміністративного законодавства. У процесі реалізації обумовлених завдань дисертантом сформовано такі висновки, узагальнення й пропозиції
До основних висновків і пропозицій, одержаних внаслідок проведеного дослідження, можна віднести такі:
1. Структуру адміністративного процесу складають адміністративно-юрисдикційні провадження, одним з яких є провадження в справах про адміністративні правопорушення. Останнє є самостійним різновидом адміністративно-юрисдикційного процесу, який представляє собою врегульовані нормами адміністративного права процесуальні відносини, що складаються у зв’язку з реалізацією завдань та функцій органів адміністративної юрисдикції під час розгляду і вирішення справ про адміністративні правопорушення.
2. Принципи провадження в справах про адміністративні правопорушення є найважливіші правові положення, що визначають природу, демократичні засади й систему адміністративно-процесуальної діяльності, виступають підґрунтям для практичного їх застосування та допомагають в регулюванні суспільних відносин.
3. До принципів, властивих провадженню в справах про адміністративні правопорушення, можна віднести принципи верховенства права, законності, гуманізму, рівноправністі, об’єктивності істини, стадійності, публічності, усності та безпосередності, презумпції невинуватості, диспозитивності, національної мови процесу, простоти та економічності процесу, оперативності, котрі зведено у такі групи:
– залежно від джерела нормативного закріплення: а) конституційні принципи провадження у справах про адміністративні правопорушення (верховенство права, законність, гуманізм, рівноправність); б) принципи, закріплені в інших нормативно-правових актах, зокрема КАСУ (безсторонність, розсудливість, обґрунтованість, пропорційність);
– залежно від правової природи відносин: а) принципи загальноюрисдикційного процесу (об’єктивність істини, презумпція невинуватості, стадійність); б) принципи адміністративно-юрисдикційного процесу (публічність, усність та безпосередність, диспозитивність, національна мова провадження);
– залежно від специфіки провадження в справах про адміністративні правопорушення: загальні й спеціальні принципи провадження в справах про адміністративні правопорушення (простота та економічність процесу, оперативність).
4. Сукупності принципів провадження в справах про адміністративні правопорушення властиві ознаки системності. Підтвердженням цього є наявність взаємодії та взаємозв’язку визначальних принципів провадження як між собою (принцип законності та об’єктивності істини), так і з іншими принципами, що притаманні зазначеному правовому інституту. Неврахування хоча б одного з принципів провадження в справах про адміністративні правопорушення призводить до порушення системи принципів загалом, спотворюючи основну мету і призначення провадження в справах про адміністративні правопорушення.
5. Ефективність розгляду суб’єктами адміністративної юрисдикції ( в тому числі ОВС) справ про адміністративні правопорушення залежить від урахування положень норм КАСУ, зокрема ч. 3 статті 2 щодо оцінювання рішень дій, бездіяльності суб’єктів владних повноважень. Це дає змогу доповнити систему принципів провадження в справах про адміністративні правопорушення такими, що не достатньо визначені в законодавстві, а саме: принцип належного використання наданих повноважень, принцип розсудливості дій компетентної особи, принцип пропорційності.
6. Принцип законності у провадженні в справах про адміністративні правопорушення визначено як принцип діяльності суб'єктів адміністративної юрисдикції (в тому числі ОВС), який полягає в суворому, неухильному й належному дотриманні й виконанні норм адміністративного права з метою реалізації своїх повноважень, а також захисту прав і свобод людини та громадяна. До основних умов реалізації принципу законності у провадженні в справах про адміністративні правопорушення, що здійснюється ОВС, можна віднести: верховенство закону; загальність; єдність; невідворотність притягнення до відповідальності; відповідальність органів та посадових осіб адміністративної юрисдикції; професіоналізм. У свою чергу до основних вимог реалізації цього принципу зараховано: наявність достатньо розвиненого законодавства; рівність усіх перед законом; виконання правових актів усіма суб’єктами адміністративних відносин; забезпечення реалізації прав і свобод людини та громадянина; належне й ефективне застосування норм адміністративного права; компетентність.
7. Систему гарантій забезпечення законності у провадженні в справах про адміністративні правопорушення складають загальні (економічні, політико-ідеологічні, соціальні) й спеціальні (юридичні) гарантії. Під юридичними гарантіями законності у провадженні в справах про адміністративні правопорушення розуміється не лише правова (юридичну) діяльність компетентних органів та посадових осіб, що регулюється відповідними нормами адміністративного права, але і діяльність відповідних органів (суб’єктів), спрямована на ефективну реалізацію даних норм. Найбільш ефективними юридичними гарантіями у вказаній сфері є способи забезпечення законності, зокрема різні види контрольної діяльності (парламентський контроль, президентський контроль, контроль з боку органів виконавчої влади, відомчий контроль, громадський контроль, судовий контроль); прокурорський нагляд; право громадян на звернення.
8. Контроль у провадженні в справах про адміністративні правопорушення є одним із спосібів забезпечення законності, що здійснюється відповідними органами державної влади, направлений на сумлінне та якісне дотримання й виконання прав та службових обов’язків суб’єктами адміністративної юрисдикції (працівниками міліції) у відносинах з громадянами. До головних ознак контролю у провадженні в справах про адміністративні правопорушення, що здійснюється ОВС, зараховано: законність, об’єктивність, гласність, систематичність, оперативність. Найбільш ефективним порівняно з іншими видами контролю є відомчий контроль, в якому більш повно реалізується його контрольна функція, що спрямована на удосконалення та забезпечення законності діяльності ОВС під час розгляду справ про адміністративні правопорушення. Крім того, особливого значення набуває судовий контроль у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, оскільки саме адміністративне судочинство має найбезпосередніший стосунок до захисту прав і свобод громадян від незаконних дій та рішень органів адміністративної юрисдикції, в тому числі й ОВС.
9. Досліджуючи проблему реалізації принципу об’єктивності істини у провадженні в справах про адміністративні правопорушення, запропоновано авторське визначення поняття «істини» у провадженні в справах про адміністративні правопорушення як точні, незаперечні знання щодо кожної обставини вчиненого правопорушення, складає сутність останнього і виступає підставою для прийняття законного й обґрунтованого рішення по справі. Як і в пізнанні, так і у провадженні в справах про адміністративні правопорушення істина має певні характерні прояви істини об'єктивної, істини конкретної, одночасно абсолютної й відносної.
10. Зміст принципу об’єктивності істини у провадженні в справах про адміністративні правопорушення складає відповідність висновків суб’єкта адміністративної юрисдикції фактам реальної дійсності, з огляду на фактичні обставини справи та правову оцінку діяння. При цьому ефективність реалізації даного принципу залежить від:
– пояснень особи, що притягується до адміністративної відповідальності, які виступають своєрідним захистом від пред’явлених йому звинувачень і дозволяють розглядати відповідну інформацію в якості джерел доказів;
– запровадження та реалізації принципу презумпції добросовісного виконання службових обов’язків, що являє собою насамперед механізм впливу на правосвідомість посадової особи (працівника міліції);
– встановлення мінімально допустимого переліку джерел доказів, на який треба спиратись при накладенні окремих адміністративних стягнень;
– відповідності доказів видам та характеристикам адміністративних стягнень, зокрема тих, що характеризуються найвищим ступенем караності.
11. Доказування у провадженні в справах про адміністративні правопорушення, що здійснюється ОВС, слід розуміти як діяльність уповноважених органів адміністративної юрисдикції, спрямовану на збирання, дослідження та оцінку відповідної інформації, яка має значення для винесення законного та неупередженного рішення по справі і виступає своєрідним способом забезпечення принципу об’єктивності істини. Разом з тим, вбачається за необхідне, щоб в новому КУпАП знайшли своє відображення норми, які б в загальному аспекті визначали шляхи встановлення об’єктивності істини, предмет та межі доказування, засоби збирання, дослідження доказової інформації та чіткі критерії щодо оцінки доказів.
12. До особливостей доказування ОВС об’єктивної сторони адміністративних правопорушень віднесено наявність неочевидності зв’язку між суб’єктом і об’єктивною стороною діяння, що характеризується як більшим, так і меншим ступенем імовірності. В даному випадку доказування об’єктивної сторони адмінстративних правопорушень, а відтак забезпечення об’єктивності істини пропонується здійснювати з урахуванням принципу подолання неочевидності.
13. До особливостей доказування суб’єктивної сторони адміністративних правопорушень віднесено негативну практику об’єктивного ставлення в вину, що породжена недосконалістю законодавства. Для подолання об’єктивного ставлення в вину в процесі доказування в справах про адміністративні правопорушення пропонується сконцентрувати увагу на:
– критерії осудності, який виступає підставою для ствердження того, що певне правопорушення вчинене свідоме;
– умовах, що існували на момент вчинення адміністративного правопорушення і вплинули на вчинення протиправного діяння;
– мотиві вчинення протиправного діяння;
– коригуванні (уточненні) формулювання умисної форми вини, що міститься у ст. 10 КУпАП.
14. У КУпАП пропонується передбачити окремий розділ чи главу, де навести дефініції принципів, дати їх перелік, показати системні зв’язки і в подальшому, привести у відповідність з ними зміст решти загальних та спеціальних адміністративно-правових норм. Обов’язкового нормативного закріплення потребує:
– принцип верховенства права, який означає пріоритетність прав і свобод людини та громадянина при вирішенні спірних або складних ситуацій (адміністративних спорів), що мають місце в процесі притягнення до адміністративної відповідальності;
– положення, яке б відображало зміст принципу презумпції невинуватості у сфері адміністративної юрисдикції;
– норма, що передбачає складання процесуальних документів мовою, зрозумілою конкретному суб’єкту правовідносин, що є гарантією забезпечення суб’єктивних прав громадян у провадженні в справах про адміністративні правопорушення.