ПРИСЯЖНІ ЗАСІДАТЕЛІ ТА СТАНОВІ ПРЕДСТАВНИКИ В СУДОВИХ ОРГАНАХ УКРАЇНСЬКИХ ГУБЕРНІЙ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ)

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

На правах рукопису

СЕРЕДА ОЛЬГА ВАДИМІВНА

УДК 340.15:343.195

ПРИСЯЖНІ ЗАСІДАТЕЛІ ТА СТАНОВІ ПРЕДСТАВНИКИ
В СУДОВИХ ОРГАНАХ УКРАЇНСЬКИХ ГУБЕРНІЙ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ)

12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Рум’янцев Вячеслав Олексійович, доктор юридичних наук, професор

Харків – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА
ДОСЛІДЖЕННЯ 13
1.1. Історіографія дослідження 13
1.2. Джерельна база дослідження 29
1.3. Історичний досвід участі народу у здійсненні правосуддя 36
Висновки до розділу 1 48
РОЗДІЛ 2. ПОРЯДОК ЗАЛУЧЕННЯ ПРЕДСТАВНИКІВ СТАНІВ
ДО УЧАСТІ В ПРАВОСУДДІ 50
2.1. Правові основи формування корпусу присяжних засідателів та станових представників 50
2.2. Процедура добору корпусу присяжних засідателів та станових представників 62
2.3. Формування судового присутствія з присяжними засідателями та становими представниками 76
Висновки до розділу 2 88
РОЗДІЛ 3. СТАТУС ПРИСЯЖНИХ ЗАСІДАТЕЛІВ ТА СТАНОВИХ ПРЕДСТАВНИКІВ У СУДОВОМУ ПРОВАДЖЕННІ 90
3.1. Підсудність суду присяжних засідателів та суду зі становими представниками 90
3.2. Права та обов’язки присяжних засідателів і станових представників у судовому провадженні 111
3.2.1. Права та обов’язки присяжних засідателів та станових представників на стадії попереднього розгляду справи 111
3.2.2. Права та обов’язки присяжних засідателів і станових представників на стадії судового розгляду 118
3.2.3. Права та обов’язки присяжних засідателів та станових представників на стадії постановлення вироку 129
3.3. Юридична відповідальність присяжних засідателів та станових представників 143
3.3.1. Дисциплінарна відповідальність присяжних засідателів та станових представників 145
3.3.2. Кримінальна відповідальність присяжних засідателів
та станових представників. 150
Висновки до розділу 3 155
ВИСНОВКИ 158
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 162
ДОДАТКИ 200

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. В Україні триває реформування судової системи та вдосконалення форм кримінального судочинства. Метою цього процесу є забезпечення права громадян на судовий захист, справедливий і неупереджений розгляд справ. Її досягнення залежить від реалізації конституційного принципу безпосередньої участі народу у здійсненні правосуддя через присяжних 1, участь яких забезпечить ефективну організацію суду та постановлення об’єктивного і неупередженого вироку.
«Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» встановлює основні засади побудови суду присяжних. Вона передбачає участь присяжних в окремих категоріях кримінальних справ лише за ініціативою обвинуваченого для вирішення питання юридичного факту 2. Ця ідея частково реалізована в Законі України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 р. Відповідно до ст. 63 цього Закону присяжними визнаються громадяни України, які у випадках, передбачених процесуальним законом, залучаються до здійснення правосуддя, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя 3.
Важливим кроком на шляху забезпечення участі народу у здійсненні правосуддя стало прийняття 13 квітня 2012 р. Кримінального процесуального кодексу України та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» № 4652, чинних з 19 листопада 2012 р. 4, 5. Вони визначають правові основи діяльності суду присяжних в Україні: статус присяжних, підсудність, порядок кримінального провадження за їх участі.
Відповідно до п. 6 ст. 11 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» присяжним є громадянин України, який у випадках, визначених процесуальним законом, вирішує справи у складі суду спільно із суддею (суддями), забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя. Законом передбачено вимоги до осіб, які мають право бути присяжними, а також встановлено ряд заборон, що його виключають. Порядок добору корпусу присяжних відтепер детально регламентований 5, п. 7 ст. 11. У тому числі визначено гарантії прав присяжних: 1) виплата винагороди і добових; відшкодування витрат на проїзд і наймання житла; 2) збереження за основним місцем роботи всіх гарантій, пільг; зарахування трудового стажу; 3) а також гарантії незалежності і недоторканності суддів 5, п. 11 ст. 11.
До підсудності суду присяжних Кримінальним процесуальним кодексом України віднесено справи щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі. Вони розглядаються спільно 2 професійними суддями і 3 присяжними 4, ч. 3 ст. 31, ст. 383. Нарадою такого суду керує головуючий, а рішення у справі приймається шляхом простого голосування 4, ст. 391. Важливо, що присяжні під час розгляду і вирішення справ користуються повноваженнями судді 5, п. 6 ст. 11. Таким чином, у нормах Кодексу простежується вибір континентальної моделі суду присяжних.
Нормативне закріплення правового регулювання участі народу у кримінальному провадженні через присяжних є знаковою подією в реформуванні судової системи України. Однак для подальшого розвитку та вдосконалення законодавства корисним є врахування багатого історичного досвіду організації та діяльності суду присяжних засідателів і суду зі становими представниками, накопиченого в Україні протягом другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Цей досвід потребує і комплексного дослідження та узагальнення відповідно до потреб сьогодення. Разом з тим існує потреба в подальшій розробці проблеми участі народу у здійсненні правосуддя, і зокрема у поглибленому вивченні процесу становлення та розвитку інститутів присяжних засідателів і станових представників за судовою реформою 1864 р. в Російській імперії, та практики їх реалізації в судових органах українських губерній протягом всього часу існування цих інститутів.
Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до цільової комплексної програми науково-дослідницької роботи кафедри історії держави і права України і зарубіжних країн Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» за темою «Актуальні питання державотворення в Україні та зарубіжних країнах на різних етапах їх історії» (державний реєстраційний номер 0111U000970).
Мета і задачі дослідження. Мета полягає в тому, щоб на досвіді судових палат і окружних судів українських губерній Російської імперії показати процес становлення та розвитку інститутів присяжних засідателів і станових представників як форм участі народу у здійсненні правосуддя.
Відповідно до поставленої мети у дисертаційному дослідженні вирішуються такі наукові задачі:
– дослідити правові основи регулювання організації та діяльності суду присяжних засідателів та суду зі становими представниками;
– узагальнити практику добору корпусу присяжних засідателів та станових представників;
– розкрити процедуру формування судових присутствій з присяжними засідателями і становими представниками;
– простежити динаміку перерозподілу підсудності між судом присяжних засідателів і судом зі становими представниками та визначити чинники, які на неї впливали;
– встановити зміст прав та обов’язків присяжних засідателів і станових представників у судовому провадженні;
– розглянути правову природу та наслідки рішень, які приймали присяжні засідателі і станові представники;
– з’ясувати підстави та порядок притягнення присяжних засідателів і станових представників до юридичної відповідальності;
– визначити ефективність інститутів присяжних засідателів і станових представників для здійснення правосуддя в конкретних історичних умовах.
Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільно-правові відносини, що виникали в організації та діяльності суду присяжних засідателів і суду зі становими представниками в українських губерніях Російської імперії.
Предметом дослідження є правове регулювання організації і діяльності суду присяжних засідателів і суду зі становими представниками та практика його реалізації в Київській, Одеській, Харківській судових палатах та відповідних окружних судах.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 1864 по 1917 р., тобто весь час існування інститутів суду присяжних засідателів і суду зі становими представниками. Такий підхід дає можливість наскрізного і комплексного дослідження становлення та розвитку законодавства про присяжних засідателів і станових представників і практики його реалізації.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять філософсько-світоглядні, загальні та спеціальні наукові методи.
Основним методом дослідження є діалектичний метод пізнання, який обрано для виявлення закономірностей становлення та розвитку інститутів присяжних засідателів і станових представників, їх взаємозв’язку з судовими органами, а також з історичними процесами і явищами, які впливали на їх ефективність в українських губерніях Російської імперії.
Для визначення ролі та місця інститутів присяжних засідателів і станових представників у судовій системі Російської імперії застосовувалися загальнонаукові методи сходження від абстрактного до конкретного і навпаки. Хронологічний метод дозволив викласти досліджуваний матеріал у суворо визначеній хронологічній послідовності. Системно-структурний і системно-функціональний методи використані для вивчення організації та діяльності суду присяжних засідателів і суду зі становими представниками. Функціональний метод застосовано при дослідженні діяльності державних органів, посадових осіб, яка прямо чи опосередковано була пов’язана з організацією діяльності присяжних засідателів та станових представників.
У процесі дослідження було використано ряд спеціальних юридичних методів. До них належать: а) формально-юридичний, який широко застосовувався при вивченні положень різноманітних нормативно-правових актів; б) порівняльно-правовий, що дав змогу співставити правове регулювання організації та діяльності суду присяжних засідателів і суду зі становими представниками; в) соціологічний, який дозволив проаналізувати інститути присяжних засідателів і станових представників у контексті тогочасних соціальних процесів; г) метод правової герменевтики, який застосовано при тлумаченні положень нормативно-правових актів, що регулювали організацію і діяльність суду присяжних засідателів і суду зі становими представниками; д) статистичний, що вживався в процесі аналітичної обробки і узагальнення статистичних даних судової практики Київської, Одеської, Харківської судових палат, окружних судів їх округів за участю присяжних засідателів і станових представників.
Серед методів історико-правового дослідження використано: а) конкретно-історичний, що допоміг належним чином проаналізувати правове регулювання організації та діяльності суду присяжних засідателів і суду зі становими представниками з урахуванням тогочасних історичних умов; б) історико-порівняльний, який дозволив співставити риси і якості суду присяжних засідателів і суду зі становими представниками у різні історичні періоди; в) історико-антропологічний, що дав змогу дослідити історію інститутів присяжних засідателів та станових представників з урахуванням ролі особистості в їх розробці та реалізації.
Теоретичне підґрунтя дисертаційного дослідження становлять праці відомих вчених у галузі судоустрою – В. Д. Бринцева, Б. В. Віленського, В. Д. Гончаренка, Ю. М. Грошевого, Г. А. Джаншиєва, І. С. Зарудного, О. В. Капліної, Д. А. Керимова, С. В. Ківалова, М. О. Колоколова, В. В. Комарова, А. Ф. Коні, В. Т. Маляренка, І. Є. Марочкіна, В. Т. Нора, В. К. Случевського, В. Д. Спасовича, В. Я. Тація, І. Я. Фойницького, М. О. Чельцова-Бебутова, С. В. Юшкова.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження визначається вивченням позитивних і негативних аспектів історичного досвіду правового регулювання організації та діяльності суду присяжних засідателів і суду зі становими представниками.
Уперше:
– відтворено процес пошуку в ході підготовки судової реформи 1864 р. в Російській імперії оптимальної моделі участі народу у здійсненні правосуддя, який проявився через запровадження інститутів присяжних засідателів і станових представників;
– доведено, що завдяки Міністерству юстиції правове регулювання організації та діяльності суду присяжних засідателів і суду зі становими представниками постійно удосконалювалося для забезпечення їх ефективності відповідно до потреб судочинства. Це підтверджено новими архівними документами Міністерства юстиції; канцелярій Київського і Харківського губернаторів; Київської, Одеської, Харківської судових палат і відповідних окружних судів;
– зроблено висновок, що перерозподіл підсудності суду присяжних засідателів та суду зі становими представниками в українських губерніях Російської імперії змінювався під впливом політичної ситуації, рівня злочинності, співвідношення показників обвинувальних і виправдувальних вироків, кількості засуджених і виправданих підсудних;
– встановлено, що станові представники на час розгляду справи прирівнювалися до постійних членів судової плати. У зв’язку з цим вони наділялися процесуальними правами і обов’язками, несли юридичну відповідальність у порядку, передбаченому законом для професійних суддів;
– відтворено процедуру притягнення присяжних засідателів і станових представників до юридичної відповідальності завдяки залученню нових архівних документів окружних судів українських губерній Російської імперії та судової практики Сенату. Зроблено висновок, що притягнення присяжних засідателів і станових представників до юридичної відповідальності не було самоціллю. З однієї сторони, завдяки цьому досягалось належне і добросовісне виконання присяжними засідателями і становими представниками обов’язків у суді, а з другої – всебічний розгляд ними обставин справи, постановлення об’єктивного і неупередженого вироку;
– доведено, що ефективність інститутів присяжних засідателів і станових представників для правосуддя залежала від правового регулювання процедури добору корпусу присяжних засідателів і станових представників; порядку формування судових присутствій з присяжними засідателями і становими представниками; обсягу їх процесуальних прав та обов’язків.
Удосконалено:
– уявлення про соціальний склад присяжних засідателів на території українських губерній Російської імперії за станами, майновим забезпеченням, грамотністю і про фактори, що на нього впливали. Його розширення здійснено завдяки використанню нового статистичного матеріалу, зокрема перепису населення Російської імперії, пам’ятних книжок губерній;
– судження про те, що присяжні засідателі наділялися широкими повноваженнями для всебічного дослідження обставин справи і вирішення питання про вину підсудного. Аналіз матеріалів касаційної практики Сенату, кримінальних справ судових палат і окружних судів, які раніше не досліджувалися, дав змогу детальніше відтворити участь присяжних засідателів у судовому провадженні.
Набуло подальшого розвитку:
– положення про те, що структура суспільства Російської імперії обумовила запровадження системи цензів для добору корпусу присяжних засідателів;
– дослідження проблем правового регулювання процесуальної діяльності суду присяжних засідателів і суду зі становими представниками: формування судового присутствія з недостатньої кількості чергових присяжних засідателів; порядок заміни відсутніх станових представників; обмеження участі євреїв у складі суду присяжних засідателів; участь присяжних засідателів і станових представників у судовому слідстві та прийняття рішення у справі. Їх виявлення стало можливим завдяки аналізу раніше неопублікованих архівних матеріалів Київської, Одеської, Харківської судових палат і відповідних окружних судів;
– положення про правовий статус присяжних засідателів, зокрема, здійснено класифікацію їх прав та обов’язків відповідно до стадій судового провадження.
Практичне значення отриманих результатів. Результати дослідження сприятимуть подальшій науково-дослідній роботі з відповідної тематики. Матеріали, що містяться в дисертації, доцільно використати: 1) під час викладання дисциплін «Історія держави і права України» та «Організація судових та правоохоронних органів», підготовки підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій для студентів вищих навчальних закладів та факультетів у контексті висвітлення історії становлення вітчизняної судової системи та кримінального процесу; 2) у нормотворчій діяльності – як розроблення пропозицій щодо правового забезпечення організації та діяльності суду присяжних в Україні; 3) у правовиховній роботі серед населення дисертація може слугувати теоретичним матеріалом, сприяти підвищенню рівня правової культури громадян України, формуванню їх світогляду, зміцненню демократичних, гуманістичних надбань українського суспільства.
Апробація результатів дослідження проводилася під час обговорення на засіданні кафедри історії держави і права України і зарубіжних країн Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Основні положення дисертації викладені у доповідях на науково-практичних конференціях, конгресах, семінарах, серед яких: міжнародна науково-практична конференція «Декларація про державний суверенітет України – передумова її незалежності та демократичного розвитку» (м. Харків, 16 червня 2010 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція молодих учених та здобувачів «Юридична осінь 2010 року» (м. Харків, 23-24 листопада 2010 р.); ХІ Міжнародний науковий конгрес «Державне управління та місцеве самоврядування» (м. Харків, 24 березня 2011 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція молодих учених та здобувачів «Юридична осінь 2011 року» (м. Харків, 9 листопада 2011 р.); 1-й науково-практичний семінар «Наукова, просвітницька, громадська та політична спадщина академіка І. Малиновського і сьогодення» (м. Острог, 16 березня 2012 р.).
Публікації. Результати дослідження знайшли відображення в 11 публікаціях, 6 з них опубліковані у фахових виданнях з юридичних наук, 5 – тези доповідей на науково-практичних конференціях, у тому числі міжнародних.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації на новому теоретичному і фактичному матеріалі вирішено наукове завдання, яке полягає в узагальненні та переосмисленні як позитивного, так і негативного досвіду організації та діяльності присяжних засідателів і станових представників у судових органах українських губерній Російської імперії, відповідно до сучасних потреб реформування судової системи України.
1. Досягненням судової реформи 1864 р. в Російській імперії стало проголошення демократичного принципу участі народу у здійсненні кримінального правосуддя. Він був реалізований через запровадження інститутів присяжних засідателів та станових представників, що формувалися на засадах всестанового народного представництва. Таким чином, вирішувалося одне з найважливіших завдань судової реформи 1864 р. – повернути до суду довіру суспільства.
2. Ідея запровадження суду присяжних засідателів у Російській імперії виникла і сформувалася під впливом європейського досвіду задовго до судової реформи 1864 р. Основні положення про інститут станових представників були визначені лише під час розробки Судових статутів 1864 р. у ході дискусії про доцільність вирішення судом присяжних засідателів справ про державні злочини. Їх розвиток та законодавче закріплення 1864 р. обумовило виникнення в Російській імперії двох різних форм участі народу у здійсненні правосуддя, відмінних за способом поєднання «народного» і «професійного» елементів у складі суду. Суд присяжних засідателів формувався на засадах виборності і повної незалежності присяжних засідателів від коронних суддів для вирішення запитання про винуватість підсудного. У свою чергу, для суду зі становими представниками була характерна така особливість, як призначення представників від усіх станів російського суспільства (губернського предводителя дворянства, повітового предводителя дворянства, міського голови, волосного старшини) до складу судового присутствія для винесення остаточного вироку у справі спільно з професійними суддями.
3. Правове регулювання процедур добору корпусу присяжних засідателів і станових представників, а також формування за їх участю судових присутствій мало на меті залучити до здійснення правосуддя кращих представників суспільства. Для забезпечення його ефективності Міністерством юстиції здійснювався моніторинг судових установ, на підставі якого готувалися майбутні закони. Новими архівними документами встановлено, що судові діячі українських губерній брали активну участь у цьому процесі. Особливо їх хвилювали питання високого майнового цензу для присяжних засідателів; доцільності участі суддів у складі комісій зі складання списків присяжних засідателів; збільшення кількості чергових присяжних засідателів; встановлення матеріального забезпечення для присяжних засідателів; порядку заміни станових представників.
4. Принцип участі народу у здійсненні правосуддя був реалізований на всіх рівнях судової системи. Присяжні засідателі і станові представники залучалися до судових присутствій окружних судів, судових палат і Сенату для розгляду в першій інстанції найбільш важливих кримінальних справ. Критерії розмежування підсудності між ними становили об’єкт злочину та міра покарання.
5. Процес перерозподілу підсудності суду присяжних засідателів і суду за участю станових представників у 70-80-ті роки ХІХ ст. тісно пов’язаний з політичною обстановкою в державі. На його динаміку у межах даного періоду впливали такі соціальні чинники: 1) пропаганда в суспільстві революційних ідей; 2) терористичні акти. В таких умовах судова влада стала інструментом для зупинення розвитку радикальних настроїв. Проте суд присяжних засідателів і суд зі становими представниками, створені за демократичними засадами Судових статутів 1864 р., виявилися у цій боротьбі неефективними для самодержавства. На це вказують кількісні показники числа засуджених і обвинувальних вироків у справах про злочини проти влади, державного управління і службових осіб; 2) строки судового провадження у цих справах.
6. З метою захисту державних інтересів у 70-80-х роки ХІХ ст. справи про державні злочини передано з підсудності судових палат зі становими представниками контрольованим судовим установам: спеціально створеному Особливому присутствію Сенату зі становими представниками, а потім військовим судам. У підсудності суду присяжних засідателів залишено справи про загальнокримінальні злочини, в яких присяжні засідателі проявляли б найбільшу об’єктивність і самостійність, а відтак винесли законний вердикт. Це рішення було прийнято у силу таких переконань: 1) вердикт присяжних засідателів у справах про службові злочини, проти порядку управління формувався під впливом суспільної думки та їх суб’єктивного ставлення до влади; 2) недостатність життєвого досвіду для вирішення справ про злочини проти майна і доходів казни, благоустрою і благочиння; 3) перелічені фактори обумовлювали низький показник засудження підсудних присяжними засідателями.
7. Правовий статус присяжних засідателів і станових представників у судовому провадженні був відмінний від статусу професійних суддів. Присяжні засідателі і станові представники виконували судові функції тимчасово у силу повинності та мали звання «суддів». Водночас вони не входили до штату судового відомства, а тому не користувалися правами судової служби. У судовому проваджені станові представники мали більший обсяг процесуальних прав, ніж присяжні засідателі. Проте останні були самостійні і незалежні у формуванні та висловленні своєї думки щодо винуватості підсудного, а їх вердикт був обов’язковим для суддів.
8. Добросовісне виконання присяжними засідателями і становими представниками обов’язків у суді, всебічний розгляд ними обставин справи, постановлення об’єктивного і неупередженого вироку забезпечувалося інститутом юридичної відповідальності. За невиконання службових обов’язків присяжні засідателі і станові представники притягалися до дисциплінарної та кримінальної відповідальності, у порядку, передбаченому для суддів та чинів судового відомства.
9. Демократичні засади формування суду присяжних засідателів і суду зі становими представниками з авторитетних, грамотних, матеріально самостійних представників суспільства; широкі права та обов’язки присяжних засідателів і станових представників у судовому провадженні; встановлення юридичної відповідальності у сукупності створили умови для ефективної їх організації та діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28 черв. 1996 р. [Текст] // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів Текст : Указ Президента України від 10 трав. 2006 р. № 361/2006 // Уряд. кур’єр. – 2006. – № 95 (3260). – С. 5–12.
3. Про судоустрій та статус суддів Текст : Закон України від 7 лип. 2010 р. № 2453-VI // Вісн. Верхов. Ради України. – 2010. – № 41 – 42; № 43; № 44 – 45. – Ст. 529.
4. Кримінальний процесуальний кодекс України Текст: від 13 квіт. 2012. № 4651-VI // Голос України. – 2012. – № 90 – 91. – С. 9–49.
5. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України [Текст] : Закон України від 13 квіт. 2012 р. № 4652 // Офіц. вісн. України : Щотиж. зб. актів законодавства. – 2012. – № 37. – С. 201–233.
6. Малиновский, И. А. Народ и власть в русской истории Текст / И. А. Малиновский. – К. : Изд. газ. «Киевские отклики», 1905. – 68 с.
7. Чичерин, Б. Н. О народном представительстве Текст / Б. Н. Чичерин. – М. : Тип. Грачева и Кони, 1866. – 553 с.
8. Троцина, К. История судебных учреждений в России Текст / К. Троцина. – СПб. : Тип. Эдуарда Веймера, 1851. – 387 с.
9. Леонтович, Ф. И. Суд у древних славян (зародыш формы суда присяжных; народный судебный сход для разбирательства гражданских и уголовных дел). Речь Текст / Ф. И. Леонтович // Протоколы Новорос. юрид. о-ва, 1879. – № 3. – С. 11–17.
10. Майков, А. Присяжный суд у южных славян Текст / А. Майков // Русское слово. – 1861 (окт.). – С. 1–67.
11. Сыромятников, Б. И. Очерк истории суда в древней и новой России Текст / Б. И. Сыромятников // Судебная реформа: в 2 т.– М. : Изд-во «Объединение», 1915. – Т. І. – С. 16–180.
12. Демченко, Г. В. Из истории судоустройства в Древней России Текст / Г. В. Демченко. – Варшава: Тип. Варшав. учеб. округа, 1909. – 63 с.
13. Куницин, А. Историческое изображение древнего судопроизводства в России Текст / А. Куницин – СПб. : Тип. ІІ отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии, 1843. – 157 с.
14. Мальгин, Т. Опыт исторического исследования старинных судебных мест российского государства и о качестве дел в оних Текст / Т. Мальгин. – СПб., 1803. – 115 с.
15. Баршев, С. И. О суде присяжних Текст / С. И. Баршев // Русский вестник. – 1857. – Т. 9 (май). – Кн. 1. – С. 4.
16. Видинг, К. О суде присяжных в уголовных делах Текст / К. Видинг // Юрид. зап. – 1862. – Т. 5. – С. 183–269.
17. Гейнц, Р. Очерк английского судоустройства в связи с судом присяжных. С приложением статьи о различии между функциями судей и присяжних Текст / Р. Гейнц. – СПб. : Тип. Куколь-Яснопольского, 1866. – 72 с.
18. Кенигсон, А. Очерк происхождения и исторического развития суда присяжных в делах уголовных Текст / А. Кенигсон. – Витебск : Тип. Губерн. правления, 1871. – 109 с.
19. Закревский, И. П. Суд присяжних и возможная реформа его Текст / И. П. Закревский // Журн. М-ва юстиции. – 1895 (дек.). – С. 56–84.
20. Утин, Б. Очерк исторического образования суда присяжных в Англии Текст / Б. Утин. – СПб. : Право, 1860. – 125 с.
21. Бернэм, У. Суд присяжных заседателей [Текст] / У. Бернэм ; Каф. ЮНЕСКО по правам человека и демократии. – М. : МНИМП, 1995. – 128 с.
22. Чельцов-Бебутов, М. А. Курс уголовно-процессуального права. Очерки истории суда и уголовного процесса в рабовладельческих, феодальных и буржуазных государствах [Текст] / М. А. Чельцов-Бебутов. – СПб. : Равена; Альфа, 1995. – 846 с.
23. Пусторослев, П. П Участие народных судей в отправлении уголовного правосудия Текст / П. П. Пусторослев. – Юрьев, 1911. – 32 с.
24. Пусторослев, П. П. Русское уголовно-судебное право Текст / П. П. Пусторослев. –Юрьев : Тип. К. Маттисена, 1914. – Вып. 1. – 440 с.
25. Баршев, С. О необходимых условиях плодотворного развития института присяжных Текст / С. Баршев // Журн. М-ва юстиции. –1862. – Т. 14. – Кн. 11.– С. 245–266.
26. Владимиров, Л. Е. Суд присяжных. Условия действия института присяжных и метод разработки доказательств Текст / Л. Е. Владимиров.– Х. : Университет. тип., 1873 – 77 с.
27. Мокринский, С. П. Суд присяжных Текст / С. П. Мокринский // Судебные уставы 20 ноября 1864 г. за 50 лет. – Петроград, 1914. – Т. 2. – С. 115–159.
28. Джаншиев, Г. Основы судебной реформы (к 25-тилетию нового суда) [Текст] / Г. Джаншиев. - М. : Тип. М. П. Щепкина, 1891. – 387 с.
29. Джаншиев, Г. Эпоха великих реформ. Исторические справки [Текст] / Г. Джаншиев. – СПб. : Тип. Б.М. Вольфа, 1907. – Т. 1. – 855 с.
30. Кони, А. Ф. Отцы и дети судебной реформы (к пятидесятилетию судебных уставов) Текст / А. Ф. Кони. – М. : Изд-во т-ва И. Д. Сытина, 1914. – 317 с.
31. Джаншиев, Г. Возникновение суда сословных представителей Текст / Г. Джаншиев // Журн. гражд. и уголов. права. – 1890. – Кн. 8. – С. 24–32.
32. Набоков, В. Работы по составлению Судебных уставов. Общая характеристика судебной реформы Текст / В. Набоков // Судебная реформа: в 2 т. – М. : Изд-во «Объединение», 1915. – Т. І. – С. 303–353.
33. Зарудный, С. О реформах судоустройства в Италии Текст / С. Зарудный // Журн. М-ва юстиции. – 1862. – Т. 14. – Кн. 12. – С. 529–546.
34. Зарудный, С. Суды общего закона и справедливости в Англии Текст / С. Зарудный // Журн. М-ва юстиции. – 1862. – Т. 14. – Кн. 12. – С. 499–528.
35. Зарудный, С. И. Об особенных или специальных для особого рода дел в Англии, Франции и Италии Текст / С. И. Зарудный // Журн. М-ва юстиции. – 1862. – Т. 14. – С. 267–282.
36. Андресс, В. Условия суда присяжных Текст / В. Андресс // Журн. М-ва юстиции. – 1863. – Т. 18. – С. 47–62.
37. Полетаев, Н. Постановка вопросов присяжным Текст / Н. Полетаев // Журн. М-ва юстиции. – 1864. – Т. 6. – С. 627–652.
38. Тургенєв, Н. О суде присяжных и о судах полицейских в России Текст / Н. Тургенев // Рус. загран. сб. – Berlin, Paris, London, 1860. – Ч. 4, тетрадь 1. – 128 с.
39. Головачев, А. А. Десять лет реформ 1861–1871 гг. Текст / А. А. Головачев. – СПб. : Тип. Ф. С. Сущинского, 1872. – 400 с.
40. Тимофеев, Н. П. Суд присяжных в России. Судебные очерки Текст / Н. П. Тимофеев. – М. : Тип. А. И. Мамонтова, 1881. – 636 с.
41. Арсеньев, К. К. Судебное следствие. Сборник практических заметок Текст / К. К. Арсеньев. – СПб. : Тип. В. Демакова, 1871. – 361 с.
42. Арсеньев, К. К. Предание суду и дальнейший ход уголовного дела до начала судебного следствия (сборник практических заметок) Текст / К. К. Арсеньев. – СПб. : Тип. В. Демакова, 1870. – 234 с.
43. Хрулев, С. Суд присяжних Текст / С. Хрулев // Журн. гражд. и уголов. права. – 1886. – Кн. 8. – С. 1–74.
44. Хрулев, С. О способе и порядке составления списков присяжных заседателей Текст / С. Хрулев // Юрид. вестн. – 1884. – Кн. 5 – 6. – С. 196–214.
45. Викторский, С. И. Русский уголовный процесс Текст / С. И. Викторский. – М. : Юрид. бюро «Городец», 1997. – 445 с.
46. Случевский, В. Учебник русского уголовного процесса. Судоустройство Текст / В. Случевский. – СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1891. – 320 с.
47. Случевский, В. Учебник русского уголовного процесса. Судоустройство – судопроизводство Текст / В. Случевский – СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1913. – 669 с.
48. Фойницкий, И. Я. Курс уголовного судопроизводства Текст : в 2 т. / И. Я. Фойницкий. – СПб. : Тип. М-ва путей сообщения, 1884. – Т. 1. – 624 с.
49. Фойницкий, И. Я. Курс уголовного судопроизводства Текст : в 2 т. / И. Я. Фойницкий. – СПб. : Тип. М. Стасюлевича, 1896. – Т. 1. – 594 с.
50. Фойницкий, И. Я. Курс уголовного судопроизводства Текст : в 2 т. / И. Я. Фойницкий.– СПб. : Сенат. тип., 1902. – Т. 1. – 515 с.
51. Фойницкий, И. Я. Курс уголовного судопроизводства Текст : в 2 т. / И. Я. Фойницкий. – СПб. : Тип. т-ва «Общественная польза», 1912. – Т. 1. – 566 с.
52. Фойницкий, И. Я. Курс уголовного судопроизводства Текст : в 2 т. / И. Я. Фойницкий. – СПб. : Тип. Монтвида, 1910. – Т. 2. – 607 с.
53. Казаков, М. Присяжный заседатель и участие его в русском уголовном суде. Необходимые каждому сведения о правах и обязанностях присяжных заседателей Текст / М. Казаков. – М. : Изд-во «Правоведение», 1911. – 128 с.
54. Раздольский, С. П. Проекты законов. I. О расширении права присяжных заседателей. II. Об изменении и дополнении заключительного слова председателя суда Текст / С. П. Раздольский. – Полтава : Типолитогр. губерн. правл., 1917. – 72 с.
55. Гиршфельд, О. Г. Постановка вопросов по делам уголовным и политическим Текст : практический комментарий / О. Г. Гиршфельд. – М. : Изд-во кн. маг. И. К. Голубева под фирмою «Правоведение». – 268 с.
56. Селитренников, М. О постановке вопросов на суде уголовном по решениям кассационного Сената Текст / М. Селитренников. – СПб., 1873. – 342 с.
57. Фойницкий, И. Я. Оправдательные решения присяжних заседателей и меры к их устранению Текст / И. Я. Фойницкий // На досуге: сб. юрид.ст. и исслед. с 1870 г. : в 2 т. – СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1900. – Т.2. – С. 379–389.
58. Палаузов, В. Н. Вопрос о миссии присяжных заседателей в новейшей русской литературе Текст / В. Н. Палаузов. – Одесса : Экон. тип., 1899. – 75 с.
59. Бардзкий, А. Э. Невменение. Еще к вопросу об оправдательных приговорах присяжных заседателей Текст / А. Э. Брадзкий. – К. : Тип. Д. С. Повальского, 1897. – 127 с.
60. Спасович, В. Вопрос о праве присяжных заседателей оправдывать лиц, повинившихся в преступлениях Текст / В. Спасович // Вестн. права. – 1901. – № 1. – С. 5–19.
61. Спасович, В. О постановке вопросов присяжным заседателям и порядке произнесения ими приговоров Текст / В. Спасович // Журн. М-ва юстиции – 1897. – № 1. – С. 1–47.
62. Чубинский, М. П. Суд присяжных и новая практика Сената Текст / М. П. Чубинский // Вестн. права. – 1904 (февр.). – С. 75–94.
63. Буцковский, Н. А. О приговорах по уголовным делам, решаемым с участием присяжных заседателей Текст / Н. А. Буцковский. – СПб., 1866. – 178 с.
64. Буцковский, Н. А. Очерки судебных порядков по Уставам 20 ноября 1864 года Текст / Н. А. Буцковский. – СПб. : Тип. Скарятина, 1874. – 632 с.
65. Жижиленко, А. Общий очерк движения уголовно-процесуального законодательства после 1864 года Текст / А. Жижиленко // Судебная реформа: в 2 т. – М. : Изд-во «Объединение», 1915 – Т. 2. – С. 41–69.
66. Муравьев, Н. К вопросу о суде присяжных Текст / Н. Муравьев // Журн. гражд. и уголов. права – СПб., 1881 – Кн. 2. – С. 52–86.
67. Фойницкий, И. Я. Как мы провели 1878 год ? Текс / И. Я. Фойницкий // На досуге : сб. юрид. ст. и исслед. с 1870 г. : в 2 т. – СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1900. – Т. 2. – С. 310–340.
68. Судебная реформа Текст : в 5 т. / ред. Н. Давыдов, Н. Полянский. – М. : Изд-во «Объединение», 1915. – Т. 1. – 380 с.; Т. 2. – 309 с.
69. Судебные уставы 20 ноября 1864 г. за 50 лет Текст : в 2 т. : доп. т. – Петроград, 1914. – Т. 1. – 779 с.; Т. 2. – 824 с.
70. Щегловитов, И. Г. Новые попытки изменить постановку присяжного суда в Западной Европе Текст / И. Г. Щегловитов // Судебные уставы 20 ноября 1864 г. за 50 лет : в 2 т. : доп. т. – Петроград, 1914. – Т. 2. – С. 160–196.
71. Нольде, А. Э. Отношение между судебной и административной властями и судьба основных начал Судебных Уставов в позднейшем законодательстве Текст / А. Э. Нольде // Судебные уставы 20 ноября 1864 г. за 50 лет : в 2 т. : доп. т..– Петроград, 1914. – Т. 2. – С. 481–706.
72. Кони, А. Ф. Присяжные заседатели Текст / А. Ф. Кони // Сов. юстиция. – 1993. – № 17. – С. 15.
73. Кони, А. Ф. Судебная реформа и суд присяжных Текст / А. Ф. Кони // Собр. соч. : в 8 т. – М. : Юрид. лит., 1967. – Т. 4. – С. 201–222.
74. Кони, А. Ф. За последние годы. Судебные речи (1888 – 1896). Воспоминания и сообщения. Юридические заметки Текст /А. Ф. Кони. – СПб. : Тип. А. С. Суворина, 1896. – 639 с.
75. Кони, А. Ф. О суде присяжных и о суде с сословными представителям Текст / А. Ф. Кони // Собр. соч. : в 8 т. – М. : Юрид. лит., 1967. – Т. 4. – С. 262–292.
76. Чубинский, М. П. Современная борьба взглядов за и против суда присяжных и реформаторские попытки в этой области Текст / М. П. Чубинский. – К. : Тип. Імператор. Ун-та Св. Владимира, 1897. – 31 с.
77. Закревский, И. Еще о суде присяжних Текст / И. Закревский. – СПб. : Тип. П. П. Сойкина, 1896. – 29 с.
78. Дейтрих, В. Ф. О суде присяжных. Вопрос о его реорганизации Текст / В. Ф. Дейтрих // Журн. М-ва юстиции – 1895. – № 6. – С. 1–22.
79. Бобришев-Пушкин, А. М. Эмпирические законы деятельности русского суда присяжних (с атласом) Текст / А. М. Бобришев-Пушкин. – М. : Рус. мысль, 1896. – 620 с.
80. Итоги русской уголовной статистики за 20 лет (1874–1894 гг.) Текст / сост. Е. Н. Тарновский. – СПб. : Тип. Прав. Сената, 1899. – 434 с.
81. Виленский, Б. В. Судебная реформа и контрреформа в России Текст / Б. В. Виленский. – Саратов : Приволж. кн. изд-во, 1969. – 400 с.
82. Троицкий, Н. А. Царские суды против революционной России Текст / Н. А. Тоицкий. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1976. – 393 с.
83. Троицкий, Н. А. «Народная воля» перед царским судом (1880 – 1894) Текст / Н. А. Тоицкий. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1983. – 216 с.
84. Троицкий, Н. А. Царизм под судом прогрессивной общественности 1866 – 1895 гг. Текст / Н. А. Троицкий. – М., 1979. – 350 с.
85. Єфремова, Н. Н. Министерство юстиции Российской империи. 1802 – 1917: историко-правовое исследование Текст / Н. Н. Ефремова. – М. : Наука, 1983. – 149 с.
86. Немытина, М. В. Суд в России: вторая половина ХІХ – начало XX вв. Текст / М. В. Немытина. – Саратов : СЮИ МВД РФ, 1999. – 256 с.
87. Немытина, М. В. Российский суд присяжних Текст : учеб.- метод. пособие / М. В. Немытина. – М. : Изд-во БЭК, 1995. – 218 с.
88. Коротких, М. Г. Самодержавие и судебная реформа 1864 года в России Текст / М. Г. Коротких. – Воронеж. : Изд-во Гос. ун-та, 1989. – 185 с.
89. Афанасьєв, А. К. Суд присяжных в России (организация, состав и деятельность в 1866 – 1885 гг.) Текст : автореф. дис. ... канд. ист. наук: 07.00.02 / Афанасьев Александр Константинович ; Государственный Университет имени М. В. Ломоносова. – М., 1979. – 22 с.
90. Боботов, С. В. Откуда пришел к нам суд присяжных (англо-саксонская модель)? Текст / С. В. Боботов. – М. : Рос. правовая ак. МЮ РФ, 1995. – 38 с.
91. Демичев, А. А. История суда присяжных в дореволюционной России (1864 – 1917гг.) Текст / А. А. Демичев. – М. : Изд. «Юрлитинформ, 2007. – 320 с.
92. Демичев, А. А. Перспективы российского суда присяжних Текст / А. А. Демичев // Государство и право. – 2002. – № 11. – С. 101–104.
93. Демичев, А. А. Теоретико-методологические проблемы изучения российского суда присяжних Текст / А. А. Демичев, О. В. Исаенкова. – Н. Новгород : НФ МГЭИ, 2005. – 188 с.
94. Карнозова, Л. М. Суд присяжных в России: инерция юридического сознания и проблемы реформирования Текст / Л. М. Карнозова // Государство и право. – 1997. – № 10. – С. 50–58.
95. Карнозова, Л. М. Возрожденный суд присяжных. Замысел и проблемы становления Текст / Л. М. Карнозова. – М. : NOTA BENE, 2000. – 366 с.
96. Ларин, А. М. Из истории суда присяжных в России Текст / А. М. Ларин. – М. : Рос. правовая ак. МЮ РФ, 1994. – 60 с.
97. Ларин, А. М. Иного пути у нас нет. Открытое письмо противникам суда присяжных Текст / А. М. Ларин // Рос. юстиция. – 1999. – № 2. – С. 8–10.
98. Пащин, С.А. Закон о суде присяжных как средство судебной реформы Текст / С. А. Пащин // Сов. юстиция. – 1993. – № 11. – С. 2.
99. Радутная, Н. В. Суд присяжных: исторические, социальные и правовые аспекты Текст / Н. В. Радутная. – М. : Рос. правовая ак. МЮ РФ, 1991. – 265 с.
100. Гринчишин, А. Б. Вітчизняний досвід участі присяжних засідателів у здісненні правосуддя в кримінальних справах Текст / А. Б. Гринчишин // Держава і право. – Вип. 48. – С. 512–518.
101. Іваницький, С. О. Історичний аспект розвитку національного законодавства щодо відбору присяжних і народних засідателів для потреб кримінальної юстиції Текст / С. О. Іваницький // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : зб. наук. праць. – 2003. – № 3 – С. 224–234.
102. Лисенков, С. Л. Суд присяжних в Україні: деякі проблеми запровадження та особливості підтримання державного обвинувачення Текст / С. Л. Лисенков // Вісн. прокуратури. – 2001. – № 3. – С. 75–78.
103. Марочкін, І. Є. Організація судових і правоохоронних органів Текст / І. Є. Марочкін. – Х. : Право, 2000. – 271 с.
104. Молдован, В. В. Судоустрій України Текст / В. В. Молдован, А. В. Молдован. – К. : Ін-т післядипломної освіти Київ. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка, 2000. – 237 с.
105. Русанова, І. О. Проблеми організації суду присяжних в Україні Текст : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Русанова Ірина Олександрівна ; Національна юридична ак. України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2003. – 20 с.
106. Сердюк, В. О. Участь народу у здійсненні правосуддя в контексті реалізації судово-правової реформи в Україні Текст / В. О. Сердюк // Держава і право : зб. наук. пр. – Вид-во Ін-ту держави і права ім. В. М. Корецького, 2005. – Вип. 28. – С. 114–119.
107. Сидорчук, О. О. Компетенція та діяльність суду присяжних у Правобережній Україні Текст / О. О. Сидорчук // Наук. вісн. Львів. держ. ун-ту внутр. справ – 2010. – № 2. – С. 51–60.
108. Сидорчук, О. О. Суд присяжних у Правобережній Україні: створення та діяльність (1880–1917 рр.) Текст : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Сидорчук Олег Олександрович – Л., 2010. – 203 с.
109. Тернавська, В. М. Інститут суду присяжних в Україні (історико-правовий аспект) Текст : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Тернавська Вікторія Миколаївна. – К., 2007. – 189 с.
110. Тертишник, В. Суд присяжних: суть ідеї, історичний досвід, перспективи становлення та актуальні проблеми сьогодення Текст / В. Тертишник // Юридична Україна. – 2003. – № 8. – С. 15–19.
111. Юрков, І. Б. Спадкоємність інституту присяжних засідателів Російської імперії для судово-правової реформи України Текст / І. Б. Юрков // Проблеми законності.– 2001. – Вип. 46. – С. 23–29.
112. Учреждение судебных установлений : Высочайше утвержденное от 20 ноября 1864 г. № 41475 Текст // Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе в 55 т. – Т. 39. Отд. второе. 1864. – СПб. : Изд. в тип. ІІ отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии, 1867. – С. 179–215.
113. Устав уголовного судопроизводства : Высочайше утвержденный от 20 ноября 1864 г. № 41476 Текст // Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе в 55 т. – Т. 39. Отд. второе. 1864. – СПб. : Изд. в тип. ІІ отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии, 1867. – С. 215–906.
114. Судебные уставы 20 ноября 1864 года, с изложением рассуждений, на коих они основаны Текст. – Изд. 2-е, доп. – СПб. : Тип. ІІ отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии, 1867. – Ч. 2 : Устав уголовного судопроизводства. – 522 с.
115. Судебные уставы 20 ноября 1864 года, с изложением рассуждений, на коих они основаны. – Изд. 2-е, доп. – СПб. : Тип. ІІ отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии, 1867. – Ч. 3 : Учреждение судебных установлений. – 567 с.
116. Судебные уставы 20 ноября 1864 года с разъяснением их по решениям кассационных департаментов Правительствующего Сената, с приведением статей законов на которые содержатся в уставах ссылки и с прибавлением всех позднейших узаконений, дополняющих судебные уставы, с приложением алфавитного указателя Текст. – Изд. карманное (неофициальное). – М. : Тип. В. Готье, 1868. – 454 с.
117. Учреждение судебных установлений с законодательными мотивами, разъяснениями Правительствующего Сената и циркулярами Министерства юстиции Текст / сост. Н. Товстолес. – Петроград: Изд. юрид. книж. маг. И. И. Зубкова, 1916. – 930 с.
118. Учреждение судебных установлений Текст / сост. Н. Шрейбер. – СПб. : Сенат. тип., 1910. – 466 с.
119. Судебные уставы Императора Александра II с комментариями и разъяснениями. Учреждение судебных установлений [Текст] / сост. С. Г. Щегловитов. – СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1884. – 398 с.
120. Судебные уставы Императора Александра II с комментариями и разъяснениями. Устав уголовного судопроизводства Текст / сост. С. Г. Щегловитов. – СПб. : Тип. А. С. Суворина, 1907. – 1011 с.
121. Устав уголовного судопроизводства Текст / сост. : М. П. Шрамченко, В. П Ширков. – Петроград : Изд. в юрид. маг. Н. К. Мартынова, 1916. – 1412 с.
122. Устав уголовного судопроизводства [Текст] : систематический комментарий : в 8 т. / сост. : А. Ф. Кони, В. К. Случевский, Н. С. Таганцев; под общ. ред. М. Н. Гернета. – Изд. М. М. Зива. – М. : Тип. А. И. Мамонтова, 1914.
123. О порядке введения Судебных Уставов 20 ноября 1864 года в губерниях: Харьковской, Курской, Орловской и Воронежской и об открытии Харьковской судебной палаты и окружных судов Харьковского округа : Высочайше повеление от 28 октября 1867 г. № 47 Текст // Собрание узаконений и распоряжений. – 1867. – № 93. – Ст. 824.
124. О введении в действие Судебных Уставов 20 ноября 1864 года в округе Харьковской Судебной Палаты : Именной, данный Сенату указ от 10 января 1867 г. № 44094 Текст // Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе в 55 т. – Т. 42. Отд. первое. 1867. – СПб. : Тип. ІІ отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии, 1871. – С. 8–9.
125. О введении Судебных Уставов 20 ноября 1864 года в округе Одесской Судебной Палаты и в губерниях Полтавской и Нижегородской : Высочайше утвержденное мнение Государственного совета от 30 июня 1868 г. № 46062 Текст // Полное собрание законов Российской империи. Собрание второее в 55 т. – Т. 43. Отд. первое. 1868. – СПб. : Тип. ІІ отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии, 1873. – С. 938–939.
126. О назначении времени открытия новых судебных установлений и окружных судов: Одесского, Екатеринославского, Херсонского, Симферопольского и Таганрогского Текст : указ Сената от 4 марта 1869 г. № 13709 // Полтав. губерн. ведомости. – 1869. – № 29. – С. 1.
127. О сроке введения Судебных Уставов 20 Ноября 1864 года, в полном объеме, в губерниях Киевской, Волынской и Подольской : Высочайше утвержденное мнение Государственного совета от 11 декабря 1879 г. № 60269 Текст // Полное собрание законов Российской империи. Собрание второее в 55 т. – Т. 54. – Отд. первое. 1879 по 18 февраля 1880. – СПб. : Тип. ІІ отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии, 1881. – С. 282–283.
128. Об изменении постановлений о присяжных заседателях : Высочайше утвержденное мнение Государственного совета от 12 июня 1884 г. № 2314 Текст // Полное собрание законов Российской империи. Собрание третье в 33 т. – Т. 4. 1884. – СПб. : Тип. ІІ отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии, 1887. – С. 356–358.
129. Об изменении правил составления списков присяжных заседателей : Высочайше утвержденное мнение Государственного совета от 28 апреля 1887 г. № 4396 Текст // Полное собрание законов Российской империи. Собрание третье в 33 т. – Т.7. 1887. – СПб. : Тип. ІІ отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии, 1889. – С. 189–193.
130. О включении некоторых должностных лиц в списки присяжных заседателей : указ Сената от 20 марта 1872 г. № 50641 Текст // Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе в 55 т. – Т. 47. Отд. первое. 1872. – СПб : Тип. II отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии, 1875. – С. 321–322.
131. О включении в списки Присяжных заседателей церковных старост и о допущении сложного ценза для заседателей : указ Сената от 9 августа 1872 г. № 51191 Текст // Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе в 55 т. – Т. 47. Отд. второе. 1872. – СПб. : Тип. II отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии, 1875. – С. 397–398.
132. Об освобождении уездных почтмейстеров и начальников телеграфных станций от выборов в присяжные заседатели : указ Сената от 30 декабря 1868 г. № 46601 Текст // Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе в 55 т. – Т. 43. Отд.второе. 1868. – СПб. : Тип. II отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии, 1873. – С. 567.
133. О введении в действие Судебных Уставов 20 ноября 1864 года в полном объеме в 9 Западных губерниях : Высочайше утвержденное мнение Государственного Совета от 19 июля 1877 г. №57589 Текст // Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе в 55 т. – Т. 52. Отд. второе. 1877. – СПб. : Тип. II отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии, 1879. – С. 43–45.
134. Об участии евреев в составе присяжных заседателей по губерниям: Бессарабской, Екатеринославской, Полтавской, Таврической, Херсонской и Черниговской : Высочайше утвержденное мнение Государственного совета от 5 июня 1884 г. № 2283 Текст // Полное собрание законов Российской империи. Собрание третье в 33 т. – Т. 4. 1884. – СПб. : Тип. II отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии, 1887. – С. 341–342.
135. О порядке судопроизводства по делам печати : Высочайше утвержденные правила от 12 декабря 1866 г. № 43978 Текст // Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе в 55 т. – Т. 41. Отд. второе. 1866. – СПб. : Тип. II отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии, 1868. – С. 389–391.
136. Новая редакция раздела второго книги третьей Устава уголовного судопроизводства, статей 1030-1061, о судоустройстве по государственным преступлениям : Высочайше утвержденная от 7 июня 1872 г. № 50956 Текст // Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе в 55 т. – Т. 47. Отд. первое. 1872. – СПб. : Тип. II отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии, 1875. – С. 808–812.
137. О временном изменении подсудности и порядка производства по некоторым преступлениям : Высочайше утвержденное мнение Государственного совета от 9 мая 1878 г. № 58488 Текст // Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе в 55 т. – Т. 53. – Отд. первое. 1878. – СПб. : Тип. II отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии, 1880. – С. 335.
138. О подсудности и порядке производства дел о государственных преступлениях : Высочайше утвержденное мнение Государственного Совета от 9 мая 1878 г. № 58489 Текст // Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе в 55 т. – Т. 53. – Отд. первое. 1878. – СПб. : Тип. II отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии, 1880. – С. 335–337.
139. О порядке производства дел по некоторым преступлениям против порядка управления : Высочайше учрежденное мнение Государственного Совета от 11 мая 1882 г. № 861 Текст // Полное собрание законов Российской империи. Собрание третье в 33 т. – Т. 2. 1882. – СПб. : Тип. II отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии, 1886. – С. 198–199.
140. Об изменении порядка производства дел по некоторым преступлениям, подлежавшим ведению судебных мест с участием присяжных заседателей : Высочайше утвержденное мнение Государственного Совета от 7 июля 1889 г. № 6162 Текст // Полное собрание законов Российской империи. Собрание третье в 33 т. – Т. 9. 1889. – СПб. : Тип. II отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии, 1891. – С. 386–389.
141. Уголовное Уложение Текст. – СПб., 1903. – 204 с.
142. Уголовное уложение 22 марта 1903 г. С мотивами, извлеченными из объяснительной записки редакционной комиссии Текст / сост. Н. С. Таганцев. – СПб. : Гос. тип., 1904. – 1122 с.
143. Сборник узаконений и распоряжений, изданных с 20 ноября 1864 г. по 1 января 1868 г. в дополнение и разъяснение Судебных Уставов Текст. – СПб. : Изд. М-ва юстиции, Тип. Правительствующего Сената, 1868. – 296 с.
144. Сборник циркуляров и инструкций Министерства юстиции 1866 – 1889 гг. Текст : в 3 ч. – СПб. : Тип. Правительствующего Сената, 1889. – Ч. 3. (1886–1888). – 105 с.
145. Сокращенный сборник. Циркулярные указы Правительствующего Сената. Циркуляры и инструкции Министерства юстиции. 1865–1885 гг. Текст /сост. А. Тимановский. – Варшава : Тип. К. Ковалевского, 1883. – 126 с.
146. Решения уголовного кассационного департамента Правительствующего Сената Текст : за 1867 г. – СПб. : Тип. Правительствующего Сената, 1867. – 815 с.
147. Решения уголовного кассационного департамента Правительствующего Сената Текст : за перове полугодие 1868 г.– СПб. : Тип. Правительствующего Сената, 1868. – 1332 с.
148. Решения уголовного кассационного департамента Правительствующего Сената Текст : за второе полугодие 1869 г.– СПб. : Тип. Правительствующего Сената, 1869. – 1750 с.
149. Решения уголовного кассационного департамента Правительствующего Сената Текст : за 1870 г. – Екатеринослав : Тип. Исаака Когана, 1910. – 820 с.
150. Решения уголовного кассационного департамента Правительствующего Сената Текст : за первое полугодие 1871 г. – СПб. : Тип. Правительствующего Сената, 1871. – 2191 с.
151. Решения уголовного кассационного департамента Правительствующего Сената Текст : за второе полугодие 1872 г. – СПб. : Тип. Правительствующего Сената, 1872. – 2286 с.
152. Решения уголовного кассационного департамента Правительствующего Сената Текст : за первое полугодие 1873 г. – СПб. : Тип. Правительствующего Сената, 1873. – 914 с.
153. Решения уголовного кассационного департамента Правительствующего Сената Текст : за второе полугодие 1873 г. – СПб. : Тип. Правительствующего Сената, 1873. – 1644 с.
154. Решения уголовного кассационного департамента Правительствующего Сената Текст : за 1874 г. – Екатеринослав : Тип. Исаака Когана, 1910. – 1042 с.
155. Решения уголовного кассационного департамента Правительствующего Сената Текст : за 1875 г. – Екатеринослав : Тип. Исаака Когана, 1911 – 669 с.
156. Решения уголовного кассационного департамента Правительствующего Сената Текст : за 1876 г. – Екатеринослав : Тип. Исаака Когана, 1911 – 209 с.
157. Решения уголовного кассационного департамента Правительствующего Сената [Текст] : за первое полугодие 1877. – СПб. : Тип. Правительствующего Сената, 1877. – 136 с.
158. Решения уголовного кассационного департамента Правительствующего Сената Текст : за 1878 г. – СПб. : Тип. Правительствующего Сената, 1878. – 193 с.
159. Решения уголовного кассационного департамента Правительствующего Сената Текст : за 1879 г. – СПб. : Тип. Правительствующего Сената, 1879. – 167 с.
160. Решения уголовного кассационного департамента Правительствующего Сената [Текст] : за 1880 г. – СПб. : Тип. Правительствующего Сената, 1881. – 130 с.
161. Решения уголовного кассационного департамента Правительствующего Сената Текст : за 1882 г. – СПб. : Тип. Правительствующего Сената, 1883. – 177 с.
162. Решения уголовного кассационного департамента Правительствующего Сената Текст : за 1895 г. – Екатеринослав : Тип. Исаака Когана, 1911 – 135 с.
163. Решения уголовного кассационного департамента Правительствующего Сената Текст : за 1909 г. – Екатеринослав : - Тип. Исаака Когана, 1911. – 25 с.
164. Свод решений кассационных департаментов Правительствующего Сената и разъясненные ими законоположения Текст. – Ч. 1. Изд. 2-е. – СПб. : Тип. Императ. ак. наук, 1869. – 816 с.
165. Полный свод решений Общего собрания первого и кассационных департаментов Правительствующего Сената за 1866 – 1896 г. Текст / сост. Л. М. Ротенберг. – Екатеринослав, 1901. – 796 с.
166. Указатель вопросов, разрешенных Общими собраниями первого и кассационного департаментов Правительствующего Сената за 15 лет, 1869–1883 гг. Текст / сост. Н. Смирнов. – Ковно : Тип. Губерн. правления, 1885. – 129 с.
167. Сборник извлечений и выписок из решений Общего собрания первого и кассационного департаментов, а равно кассационных департаментов Правительствующего Сената за 1866–1883 гг. Текст / сост. А. А. Павлов. – Кишенев : Тип. А. Степановой, 1886. – 232 с.
168. Систематический указатель вопросов, разрешенных определениями Общего собрания кассационных и с участием I и II департаментов Правительствующего Сената с 1866 по 1 января 1900 г. [Текст] / сост. Н. Н. Быстров. – Изд. М-ва юстиции. – СПб. : Сенат. тип., 1901. – XX, 805, 124 с.
169. Проект новой редакции учреждения судебных уст