ПРИЗНАЧЕННЯ ДОДАТКОВИХ ПОКАРАНЬ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Короткий опис

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. І. ФРАНКА

На правах рукопису

ДАВЛАТОВ ШАВКАТ БОБОЄВИЧ
УДК 343.8

ПРИЗНАЧЕННЯ ДОДАТКОВИХ ПОКАРАНЬ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ
ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія,
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Бурдін Володимир Миколайович,
доктор юридичних наук, доцент

Львів - 2012
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРО-ЧЕНЬ…………………………………………………3
ВСТУП…………………………………………………………………………………….5
РОЗДІЛ 1 МЕТОДОЛОГІЧНІ НА ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕНЯ ПРОБЛЕМ ПРИЗНАЧЕННЯ ДОДАТКОВИХ ПОКА-РАНЬ……………………..12
1.1 Історія розвитку кримінального законодавства в частині, що стосується при-значення додаткових покарань…………………………………………………..12
1.2 Стан дослідження проблем, що стосуються призначення додаткових пока-рань і формування передумов удосконалення правил їх призначення…………….29
1.3 Регламентнація правил призначення додаткових покарань в кримінльному за-конодавстві зарубіжних держав…………………………………………………51
Висновки до розділу 1………………………………………………………………..74
РОЗДІЛ 2 КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВИЛ ПРИ-ЗНАЧЕННЯ ДОДАТКОВИХ ПОКА-РАНЬ………………………………………….76
2.1 Поняття призначення додаткових пока-рань…………………………………….77
2.2 Загальні засади призначення покарання та їх особливості щодо призначення додаткових пока-рань…………………………………………………………………….94
2.3 Спеціальні правила призначення додаткових пока-рань………………………106
2.4 Призначення окремих видів додаткових пока-рань……………………………146
Висконви до розділу 2………………………………………………………….……..187
РОЗДІЛ 3 ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВИЛ ПРИЗНА-ЧЕННЯ ДОДАТКОВИХ ПОКА-РАНЬ………………………………………….….190
Висновки до розділу 3…………………………………………………………….…..214
ВИСНОВ-КИ……………………………………………………………………………216
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………...222
ДОДАТКИ ……………………………… ……………………………...244

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВСУ Верховний Суд України
ГК Господарський кодекс України
„Звід…” „Звід законів кримінальних”
КВК Кримінально-виконавчий кодекс України
Кзпп Кодекс законів про працю України
КК Кримінальний кодекс
КПК Кримінально-процесуальний кодекс України
КУпАП Кодекс України про адміністративні правопорушення
НКЮ Народний Комісаріат Юстиції
„Позбавлення права...” Позбавлення права обіймати певні посади або займатися пев-ною діяльністю
ПВСУ Пленум Верховного Суду України
РНК Рада Народних Комісарів
РРФСР Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
СВ ... МВ ГУ МВС слідче відділення ... міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ
СК Сімейний кодекс України
СНД Співдружність Незалежних Держав
СРСР Союз Радянських Соціалістичних Республік
ЦК Цивільний кодекс України
„Уложення…” Уложення про покарання кримінальні та виправні
УРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка
УСРР Українська Соціалістична Радянська Республіка
ЦВК Центральний Виконавчий Комітет
НДМГ Неоподаткований мінімум доходів громадян
Австрія Австрійська Республіка
Азербайджан Азербайджанська Республіка
Білорусь Республіка Білорусь
Болгарія Республіка Болгарія
Вірменія Республіка Вірменія
Данія Королівство Данія
Естонія Естонська Республіка
Іспанія Королівство Іспанія
Казахстан Республіка Казахстан
Киргистан Киргизьська Республіка
Китай Китайська Народна Республіка
Латвія Латвійська Республіка
Литва Литовська Республіка
Молдова Республіка Молдова
Нідерланди (Голландія) Королівство Нідерландів
Польща Республіка Польща
Росія Російська Федерація
Таджикистан Республіка Таджикистан
Угорщина Угорська Республіка
Узбекистан Республіка Узбекистан
Франція Французька Республіка
ФРН Федеративна Республіка Німеччина
Швейцарія Швейцарська Конфедерація
Швеція Королівство Швеція

ВСТУП
Актуальність теми. Сучасна кримінальна політика та правозастосовча прак-тика спрямовані на дальше поглиблення індивідуалізованого та диференційованого підходу до застосування кримінального покарання як одного з засобів протидії злочинності. Для цього чинний Кримінальний кодекс України (далі – КК) встанов-лює перелік видів покарань, визначаючи підстави й умови, розмір, порядок та оп-тимальні правила їх застосування. Треба зазначити, що важливу роль у індивідуалі-зації та диференціації покарання покликані відігравати додаткові покарання, а та-кож правила їх призначення.
Теоретичним та практичним проблемам природи та змісту додаткових пока-рань присвячено наукові праці таких вчених, як М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, І. Г. Богатирьов, Я. М. Брайнін, В. М. Бурдін, С. А. Велієв, Г. Б. Віттенберг, Г. С. Гаверов, І. М. Гальперін, В. О. Глушков, В. К. Грищук, Т. А. Денисова, В. К. Дуюнов, М. М. Ісаєв, І. І. Карпець, Г. А. Кригер, Л. Л. Кругліков, Н. Ф. Кузнєцова, В. В. Лень, В. Т. Маляренко, Н. В. Марченко, Ю. Б. Мельникова, В. А. Мисливий, А. О. Пінаєв, В. В. Полтавець, Л. А. Прохоров, М. А. Скрябін, М. Н. Становський, М. С. Таганцев, В. М. Трубников, П. В. Хряпінський, В. Л. Чубарєв.
Окремі аспекти дослідження додаткових покарань висвітлювали у своїх працях такі вчені правознавці як Н. А. Бєляєв, Ю. Д. Блувштейн, Б. С. Волков, Л. А. Доли-ненко, А. Т. Іванова, Т. І. Іванюк, Р. Н. Ласточкіна, Н. С. Лейкіна, В. П. Малков, О. А. Мясніков, В. Г. Татарніков, В. І. Тютюгін, Г. І. Чечель та інші. Проблеми, пов’язані з визначенням правил призначення покарання у кримінальному праві за-рубіжних країн, розкриті такими вченими як Д. Андернес, Е. Дуб, Д. Клінг, М. Міллер, Д. Мустард, Ч. Оглтрі, П. Октавіан, Д. Рівз, П. Соломон, К. Стис, М. Тонрі, М. Франкел, Р. Фрейз, Д. Хані та іншими.
Констатуючи цей наукознавчий факт, доречно підкреслити, що в теорії вітчиз-няного кримінального права традиційно особлива увага приділяється переважно питанням призначення основних видів покарань, тому досить складна проблемати-ка призначення додаткових покарань зостається немов би в тіні попри наявний з боку практики сталий попит на відповідні новели.
Ми вважаємо, що невирішеними залишились проблеми, що стосуються загаль-них засад та спеціальних правил призначення додаткових покарань, призначення додаткових покарань за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті, а також призначення додаткових покарань за сукупністю злочинів та сукупністю ви-років. Потребують також свого поглибленого дослідження й блок проблем, пов’язаних із місцем інституту конфіскації у системі покарань та правил їх призна-чення, питання призначення такого додаткового покарання як позбавлення війсь-кового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу тощо.
Все це, на нашу думку, дає підстави стверджувати, що в теорії кримінального права існує комплекс питань призначення додаткових покарань, який має безумов-но актуальний характер як у контексті теоретичного опанування кримінального права, так і в плані вдосконалення правотворчої та правозастосовчої діяльності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з планом наукової діяльності кафедри кримінального права та кримінології Львівського національного університету імені Івана Франка в межах теми «Теоретико-прикладні проблеми кримінально-правової політики в Україні (номер реєстрації 0110U004074), а також ґрунтується на основних поло-женнях Концепції Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 р. № 1911-р., Концепції Державної програми розвитку Державної пенітенціарної служби України, схваленої Указом Президента України від 10.12.2010 р. № 401/2008.
Тему дисертації затверджено Вченою радою Львівського національного уні-верситету імені Івана Франка 28 квітня 2007 р. (протокол № 11/3).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення сутності та поняття додаткових покарань, а відтак теоретичне опрацювання про-блеми правил їх призначення, зокрема формулювання пропозицій і рекомендацій на вдосконалення чинного кримінального законодавства та практики його застосу-вання.
Для досягнення цієї мети були поставлені такі задачі:
здійснити історико-правовий аналіз кримінально-правових норм, що визнача-ють джерела формування додаткових покарань, визначити основні періоди їх роз-витку, а також принципи, правила, критерії призначення додаткових покарань;
з’ясувати стан наукового опрацювання проблеми призначення додаткових по-карань в сучасній теорії кримінального права;
проаналізувати досвід зарубіжних країн щодо видів додаткових покарань та порядку їх призначення;
визначити юридичну природу й поняття призначення додаткових покарань;
встановити особливості застосування загальних засад та спеціальних правил призначення покарання при застосуванні додаткових покарань;
визначити передумови, підстави та порядок призначення додаткових покарань;
дослідити особливості призначення додаткових покарань за незакінчений зло-чин та за злочин, скоєний у співучасті;
проаналізувати правові підстави призначення додаткових покарань за сукупні-стю злочинів та сукупністю вироків;
обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення відповідних норм КК, що сто-суються призначення додаткових покарань.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері правового регулювання призначення кримінальних покарань.
Предметом дослідження є призначення додаткових покарань за кримінальним законодавством України.
Методи дослідження. Методи дослідження обрано з огляду на поставлену мету і задачі, об’єкт та предмет дослідження. За допомогою діалектичного методу пізнання досліджено, зокрема, поняття, правову природу і зміст призначення дода-ткових покарань, а також концепції призначення додаткових покарань в юридичній літературі (розділи 1-3); системно-структурний метод використовувався при дослі-дженні підстав та способів призначення додаткових покарань (підрозділ 2.1); порі-вняльно-правовий метод застосовувався при порівнянні положень вітчизняного кримінального законодавства, що регулює призначення додаткових покарань з ві-дповідними положеннями кримінального законодавства зарубіжних країн (підроз-діл 1.3); історико-правовий метод дозволив показати генезис додаткових покарань у вітчизняному кримінальному законодавстві та правил їх призначення судом (під-розділ 1.1); статистичні методи дали змогу опрацювати емпіричну базу як одне з основних джерел походження відомостей про предмет дослідження (підрозділи 2.3-2.4); соціологічний метод використано при здійсненні опитування суддів з при-воду призначення додаткових покарань (підрозділ 2.3). У процесі аналізу законода-вчих норм, які визначають загальні засади призначення додаткових покарань, ви-користано різні способи тлумачення, а саме: систематичний, граматичний, істори-чний і спосіб логічної інтерпретації.
Емпіричну базу дослідження становлять постанови Пленуму Верховного Суду України, результати анкетування 110 працівників суду, матеріали 548 обвинуваль-них вироків суду щодо 796 осіб, статистичні дані Верховного Суду України у сфері призначення додаткових покарань.
Наукова новизна одержаних результатів. Робота є першим в Україні ком-плексним дисертаційним дослідженням проблеми призначення додаткових пока-рань за КК 2001 р. На захист виноситься низка актуальних концептуальних та при-кладних положень, зокрема:
вперше:
– в теорії вітчизняного кримінального права сформульовано авторське визна-чення поняття додаткових покарань, під якими пропонується розуміти передбаче-ні законом про кримінальну відповідальність заходи примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду як додаток до основного покарання з метою по-силення його карально-виправного впливу, конкретизуючи зміст правообмежень залежно від характеру скоєного злочину;
– проаналізовано два аспекти проблеми «призначення покарання», а саме, як: 1) право держави на застосування покарання та 2) кримінально-правовий інсти-тут. На підставі цього сформульовано нове визначення поняття призначення до-даткових покарань, змістовна сутність якого розглядається як вибір, юридичне оформлення та проголошення судом спеціальних правообмежень з метою корегу-вання змісту основного покарання відповідно до характеру злочину та особи, яка його скоїла;
– обґрунтовано позицію, згідно з якою додаткові покарання не призначаються до основних покарань того ж самого виду;
– теоретично обґрунтовано висновок про потребу вилучення з КК ст. 77 по-ложення про застосування додаткових покарань у разі звільнення засудженого від відбування основного покарання з випробуванням;
– запропоновано, зважаючи на уточнення чинних та запровадження нових кримінально-виконавчих ознак нормативно-правової регламентації призначення додаткових покарань, змінити статті 50, 52, 53, 54, 55, 59, 75, 98 КК;
удосконалено:
– наукове розуміння принципів призначення покарань та їх класифікації з ура-хуванням принципів кримінально-правової політики;
– правила призначення таких видів додаткових покарань, як: штраф, позбав-лення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, конфі-скація майна;
– правила призначення додаткових покарань за незакінчений злочин та за зло-чин, скоєний у співучасті, а також за сукупністю злочинів та сукупністю вироків;
дістали подальший розвиток:
– теоретичні положення про те, що додаткові покарання разом з основними, як дві самостійні підсистеми, утворюють єдину систему кримінальних покарань і ха-рактеризуються тими ж ознаками;
– положення про визначення спеціальних правил призначення покарання дода-ткових покарань;
– окремі положення понятійного апарату у сфері призначення додаткових по-карань.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони мо-жуть бути використані:
– у науково-дослідній діяльності – для подальшого вивчення теоретичних про-блем призначення додаткових покарань;
– у законотворчій діяльності – для вибору пріоритетних напрямів удоскона-лення законодавства в сфері призначення додаткових покарань;
– у правозастосуванні – для вирішення питань призначення додаткових пока-рань і призначення справедливого покарання (акт впровадження наукових розро-бок дисертаційного дослідження в роботу місцевих судів Дніпропетровської обла-сті та Апеляційного суду Дніпропетровської області);
– у навчальному процесі – при готуванні відповідних розділів навчальних посі-бників і підручників, для викладання курсів “Кримінальне право” та “Теоретичні основи кваліфікації у кримінальному праві” (акти провадження в навчальний про-цес Академії митної служби України від 01.05.2011р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговоре-но на засіданнях кафедри кримінального права і кримінології Львівського націона-льного університету. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на во-сьми науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми економічної безпеки та митної політики України” (м. Дніпропетровськ, 2008 р.), “Права людини: теорія, реальність, перспективи” (м. Дніпропетровськ, 2008 р.), “Роль та місце ОВС у роз-будові демократичної правової держави: сучасний стан, проблеми та шляхи вирі-шення” (м. Одеса, 2009 р.), “Організаційно-правові засади боротьби з правопору-шеннями на транспорті” (м. Одеса, 2009 р.), “Актуальні проблеми протидії право-порушенням та злочинам у сфері громадської безпеки” (м. Дніпропетровськ, 2009 р.), “Актуальні проблеми правового регулювання організації та здійснення митної діяльності” (м. Дніпропетровськ, 2009 р.), “Международные стандарты прав чело-века и проблемы их реализации в уголовном и уголовно-процесуальном законода-тельстве стран СНГ” (м. Харків, 2010 р), “Протидія злочинності неповнолітніх: дос-від та сучасні проблеми (м. Кіровоград, 2011 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені в шести наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, та в восьми тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Відповідно до мети й завдань дослідження, його об’єкта та предмета, дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об’єднують вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 249 сторінок, у тому числі двох додатків, списку використаних джерел, який складається зі 242 найменування.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоноване нове вирішення наукового завдання, яке полягає в поглибленні теоретичних засад призначення додаткових покарань. Сформульовані теоретично та практично обґрунтовані висновки щодо законодавчого визначення та судового застосування додаткових покарань за кримінальним законодавством України. Вироблені рекомендації щодо удосконалення законодавства у частині призначення додаткових покарань та практика їх застосування. Проведене дослідження дозволяє сформулювати наступні висновки та рекомендації, що мають як теоретичне, так і прикладне значення.
1. Визначені джерела формування додаткових покарань в різні періоди, що були обумовлені об’єктивними закономірностями суспільного розвитку. Доведено, що (прообразами) деяких видів додаткових покарань були («віра», «потік і пограбування», «урок», «головщина» та ін.).
2. З огляду на унормування додаткових покарань виділено чотири основні періоди:
3. Запропоновано нове визначення додаткових покарань, яке у повній мірі розкриває їх сутність та соціальний зміст. У зв’язку з цим запропоновано після частини другої статті 50 КК доповнити новою частиною такого змісту: "3. Додаткове покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду як додаток до основного покарання з метою посилення його карально-виправного потенціалу шляхом корегування змісту правообмежень з урахуванням характеру вчиненого злочину".
4. Обґрунтовано, що додаткові покарання разом з основними, як дві самостійні підсистеми, утворюють єдину систему кримінальних покарань і характеризуються тими ж ознаками. З огляду на це запропоновано таку систему покарань::
І. Основні покарання:
- штраф;
- позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю
- громадські роботи;
- виправні роботи;
- службові обмеження для військовослужбовців;
- арешт;
- обмеження волі;
- тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;
- позбавлення волі на певний строк;
- довічне позбавлення волі.
ІІ. Додаткові покарання:
- штраф;
- позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;
- позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
- конфіскація майна.

5. На підставі проведеного порівняльно-правового аналізу стверджується, що додаткові покарання доволі широко використовуються у багатьох країнах як один з ефективних заходів боротьби із злочинністю.
Встановлено, що як додаткові покарання застосовуються: громадські роботи (Білорусь), доведення вироку до відома публіки – (Польща), опублікування вироку (Голландія), конфіскація майна (Латвія, Білорусь, Польща, Франція, ФРН, Голландія та Іспанія), штраф (Молдова, Білорусь, Латвія, Польща, Іспанія, Франція, США), відшкодування потерпілому завданої злочином шкоди (Польща, Франція, Іспанія і ФРН).
Доведено, що в різних країнах по-різному визначають законодавчі положення якими має керуватися суд при призначенні покарання в тому числі і додаткового. У кримінальному законодавстві Польщі, ФРН, Франції, Голландії положення, якими має керуватися суд при призначенні покарання, називаються принципами призначення покарання, а у США, Іспанії та Англії – правилами призначення покарання, КК Молдови – критерії, що свідчать про різні підходи, щодо визначення основних положень призначення покарання.
6. Призначення додаткових покарань полягає у виборі, юридичне оформлення та проголошення судом спеціальних правообмежень з метою корегування змісту основного покарання відповідно до характеру злочину та особи, яка його вчинила.
7. Загальні засади призначення покарання мають винятки при призначенні додаткових покарань. Така вимога загальних засад як призначення покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини КК не застосовується при призначенні додаткових покарань у види «позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу» і «позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю».
8. Спеціальні правила призначення додаткових покарань це правила, які корегують загальні засади призначення покарання шляхом його пом’якшення або посилення і використовуються судом лише в спеціальних випадках за наявності певних умов та з урахуванням особливостей справи і особи винного з метою більш ефективної реалізації цілей покарання.
9. Принципи призначення додаткових покарань визначаються як об’єктивно обумовлені, основоположні ідеї, якими має керуватися суд у кожному конкретному випадку призначення додаткових покарань. Принципи призначення покарань є орієнтиром діяльності суду в процесі застосування додаткових покарань.
10. Визначено передумови. Підстави та порядок призначення додаткових покарань.
11. Основним аспектом вдосконалення штрафу, як додаткового покарання має стати розширення його в санкціях статей Особливої частини КК і встановлення його розміру від 1000 до 30 000 нмдг. Для розширення застосування штрафу як додаткового виду покарання пропонується викласти ч. 3 ст. 53 КК у такій редакції: «штраф як додаткове покарання може бути призначений за вчинення злочинів будь-якої категорії тяжкості, якщо його спеціально передбачено в санкції статті Особливої частини КК».
12. Встановлена ст. 59 КК модель загальної конфіскації, не можна визнати цілком обґрунтованим. У зв’язку з цим пропонується ст. 59 КК викласти в такій редакції: «1. Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безплатному вилученні у власність держави грошей, цінностей та іншого майна, одержаного в результаті вчинення одного чи декількох злочинів, а також будь-яких доходів, отриманих від використання цього майна, за виключенням майна і доходів від нього, що підлягають поверненню законному власникові. 2. Підлягають конфіскації знаряддя, обладнання й інші засоби вчинення злочину, що належали обвинуваченому. 3. Конфіскація майна встановлюється лише у випадках, спеціально передбачених Особливою частиною КК. 4. У разі неможливості конфіскації майна чи предметів в їх натуральному виді, суд може призначити грошову компенсацію, що дорівнює їхнiй вартості.
13. Покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання рангу, чину або кваліфікаційного класу належить до безстрокових видів покарань. Для вдосконалення цього виду додаткового покарання запропоновано його застосування за всі умисні злочини, вчинені засудженими, які на час постановлення вироку мали військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, надані їм в установленому законом порядку. Ст. 54 КК викласти у наступній редакції: «засуджена за умисний злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.»
14. З урахуванням теоретичного аналізу правил призначення додаткових покарань сформульовано пропозиції щодо вдосконалення ч. 1 ст. 55 КК шляхом викладення її в наступній редакції: «Позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю може бути призначено як основне покарання на строк від двох до п’яти років або як додаткове покарання на строк від одного до двох років».
15. При призначенні додаткових покарань за незакінчений злочин (ст. 68 КК) суд окрім положення статей 65-67 КК має враховувати і ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця. Проведенні узагальнення свідчить про усталеність практики незастосування додаткових покарань на стадії готування до злочину. Уявляється можливим на стадії готування до злочину застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна.
На підставі ч. 2 ст. 68 КК суд при призначенні покарання в тому числі й додаткових співучасникам, керуючись положеннями статей 65-67 КК, додатково враховує: а) характер і б) ступінь участі кожного з них у вчиненні злочину.
16. Однією з умов призначення додаткового покарання за сукупністю злочинів є те, що воно попередньо має призначатися судом хоча б з один зі злочинів, що складають сукупність. При призначенні додаткових покарань за сукупністю злочинів суд має дотримуватись наступних правил: а) у разі призначення декількох додаткових покарань за один із злочинів, що утворюють сукупність (ч. 4 ст. 52 КК) вони ні складанню між собою, ні поглиненню не підлягають; б) якщо за декілька окремих злочинів, призначаються декілька видів додаткових покарань, то передбачені статтями 70 і 72 принципи поглинення і складання застосовується окремо щодо основних і щодо додаткових; в) у разі призначення за декількох окремих злочинів декілька додаткових покарань одного виду, то вони попередньо поглинаються між собою і лише після цього приєднуються як додаток до основного покарання; г) якщо за декілька окремих злочинів призначаються декілька додаткових покарань різних видів, то усі вони повинні бути приєднані (без поглинення і складання між собою) до остаточно визначеного за сукупністю злочинів основного покарання (ч. 4 ст. 72 КК).
17. З аналізу положень статей 71 і 72 КК випливає, що при призначенні за сукупністю вироків додаткових покарань можуть виникнути такі ситуації, за наявності яких одне або кілька додаткових покарань можуть бути призначені судом: 1) лише за попереднім вироком; 2) тільки за наступним вироком; 3) як за попереднім, так і за наступним вироками. У зв’язку з цим при їх призначення суд повинен дотримуватися наступних правил: а) якщо додаткові покарання призначені тільки за попереднім вироком, то незалежно від того. Одне чи декілька їх видів призначені цим вироком, усі вони лише приєднуються до остаточно визначеного за сукупністю вироків основного покарання б) до основного покарання, остаточно визначеного за сукупністю вироків, приєднуються лише такі додаткові покарання, які були призначені за попереднім вироком, але ще повністю або частково не виконанні на час проголошення вироку.
18. Аналізуючи закріплені в ч. 4 ст. 52 КК правові підставі призначення додаткових покарань пропонуємо доповнити ст. 52 КК положення такого змісту: «Додаткові покарання не призначаються до основних покарань того ж самого виду».
19. Доведено, що за змістом ст. 77 КК суперечить вимогам ст. 75 КК, безпідставно звужує можливість застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням і привносить відповідні суперечності в процес застосування розглядуваного інституту. Для усунення такої непослідовності в правозастосовній практиці пропонується ст. 77 КК виключити взагалі. А частину першу статті 75 КК після слів “про звільнення від відбування ” доповнити словами “як основного так і додаткового покарання ”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аванесов Г.А. Криминология / Г.А. Аванесов –М.: Академия МВД. 1980. – 500 с.
2. Аветисян П. А. Дополнительные наказания и их назначение : дис. канд. юрид. наук : 12.00.08 / Аветисян Паранцем Арутюновна. – Казань, 2003. – 189 с.
3. Агафонов К.А. Критерии эффективности уголовного наказания за должностные и хозяйственные преступления // Социальная эффективность норм об уголовной ответственности за посягательства на экономическую систему. Горький, 1985. – С.48-54
4. Александров А. И. Уголовная политика и уголовный процесс в российской государственности : история, современность, перспективы, проблемы / А. И. Александров [под ред. В.З. Лукашевича]. – СПб.: С. Петерб. гос. ун-та, 2003. –562 с.
5. Алексеев Н.С. Основы уголовного права ГДР / Н.С. Алексеев. – Л.: изд-во ЛГУ, 1960. –161 с.
6. Алексеев С. С. Общая теория социалистического права. Курс лекцій : [учебное пособие] / С.С. Алексеев. – Свердлоаск : Свердловск. Юрид. и-т. – 1964. Вып. 2. – 228 с.
7. Альманах кримінального права: збірник статей. Вип. 1 / Віповід. ред. П. П. Андрушко, П. С. Берзін. – К.: Правова єдність, 2009. – 424 с.
8. Анашкин Г. З. Справедливость назначения уголовного наказания / Г.З. Анашкин // Советское уголовное право. – 1982. – № 7. – С. 95-102.
9. Анденес И. Наказание и предупреждение преступлений / И. Анденес [Под ред. Б.С. Никифорова; Пер. с англ. В.М. Когана = Punishment and deterrence / I Andenaes]. М.: Прогресс. 1979. – 264 с.
10. Андрушко П. Новий Кримінальний кодекс: гуманізація кримінально-правової політики / П. Андрушко // Нова політика. – 2008. – №1. – С. 8-12.
11. Архів Апеляційного суду Дніпропетровської області. Кримінальні справі Дело №1-159 2001, №43 2001, №1-73 2001, №1-84 2002, №81 2002, №1-14/03, №1-25, 2003
12. Бабич Н. Экономическая преступность: а если штрафом? / Н. Бабич// Финансовая Украина. – 1996. – №43 – С. 22-24.
13. Багрий-Шахматов Л. В. Социально-правовые проблемы уголовной ответственности и форм ее реализации / Багрий-Шахматов Л.В. – Одеса: Юридична література, 2000. – 406 с.
14. Багрій-Шахматов Л. В. Социально-правовые проблемы уголовной ответственности и форм ее реализации. Часть вторая / Леонид Васильович Багрий-Шахматов. – Одеса: Юридична літертура, А.О. Бахва, 2000. – 412 с.
15. Бажанов М. И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины /М.И. Бажанов – Х.: «Право», 2000. – 128 с.
16. Бажанов М. И. Назначение наказания по советскому уголовному праву / Бажанов М.И. – Киев: Вища школа. Головне изд-во. 1980. 216 с.
17. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаних: / Ч. Беккариа [Пер. Ю.М. Юмашева. –5-е изд., испр. и доп. ] – М.: Стелс: Бимпа, 1995. – 303 с.
18. Беляєв В. Г. Личность преступника в советском уголовном праве: автореф. дис. канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / В.Г. Беляєв. – Ростов-на- Дону, 1964. – 18 с.
19. Благов Е. В. Назначение наказания: (теория и практика) / Е.В. Благов. – Ярославль : Изд-во Яросл. ун-та, 2002. – 176 с.
20. Богатирьов І. Періоди розвитку кримінальних покарань, альтернативних позбавленню волі (історико-правовий аспект) / І. Богатирьов // Юридична Україна. –2004. – №5. – С. 63-68.
21. Богатирьов І.Г. Кримінальні покарання, не пов’язані з позбавленням волі (теорія і практика їх виконання кримінально-виконавчою інспекцією): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук. спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / І.Г. Богатирьов. – К., 2006. – 32 с.
22. Бородин С.В. Проблемы уголовной политики и уголовного права в условиях роста преступности в России / С.В. Бородин // Современные тенденции развития уголовной политики и уголовного законодательства. – М., 1994, – С.9-11.
23. Бошно С.В. Влияние судебной практики на законотворчество / С.В. Бошно // Государство и право. – 2004. – №8. – С.14-22.
24. Бугаев В.А. Правове закріплення спеціальних кримінальних покарань у кримінальному законодавстві України / В.А. Бугаев // Бюлетень Міністерства юстиції України. – №4 (30). – 2004. – С. 64-70.
25. Будзинский С. Начала уголовного права. В.: 1870. [Електронний ресурс] / Будзинский С. – Режим доступу: http://allpravo.ru/libraru
26. Будзинский С. Начала уголовного права. Сочинение. – Варшава : Главный склад в княжных магазинах Кожанчикова в С. Петербурге, Варшаве и Казани, 1879. – 251 с.
27. Бурдін В.М. Штраф як вид покарання за КК України /В.М. Бурдін // Життя і право. – 2004. – №6. – С. 51-60.
28. Бурдін В. М. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в стані сп’яніння : [монографія] / В.М. Бурдін. –К. : Атіка. 2005. –160 с.
29. Бурдін В. М. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх : [монографія] / Бурдін В.М. – К.: Атіка, 2004. – 240 с.
30. Бурдін В. М. Санкції окремих статей Особливої частини КК потребують змін / В.М. Бурдін // Життя і право. – 2004. – №4. – С. 64-70.
31. Василаш В. Питання, що виникають в судовій практиці при визначенні судом остаточного покарання за сукупністю злочинів / В. Василаш // Матеріали ХІІ регіональної науково-практичної конференції (Львів, 9-10 лютого 2006 р.) ¬Л., 2006. – С. 335.
32. Васильев В.Л. Юридическая психология / В.Л. Васильев. –СПб.: Питер Ком, 1998. – 650 с.
33. Велиев С. А. Принципы назначения наказания /Велиев С.А. – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. – 388 с.
34. Великий тлумачний словник української мови / [упоряд. Т.В. Ковальова: худож.-оформ. Б.П. Бублик]. – Х.: Фолію, 2005. – 767 с.
35. Верховний Суд України: судова практика // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – №4. – С. 35-37.
36. Ветрова Г.Н. Санкции в судебном праве. – М.: Наука, 1991. – 160 с.
37. Виконання покарання, не пов’язаних з позбавленням волі, та основи пробації: [курс лекцій] /під ред. доктора юридичних наук, професора І.Г. Богатирьова. –Чернигів: Просвіта, 2007. –236 с.
38. Власов В.А. Советское административное право /В.А. Власов, С.С. Студеникин. – М., 1969. – 356 с.
39. Водолаз І. А. Концепція суб’єкта у кримінальному праві України /І.А. Водолаз // Митна справа. – 2008. – № 4. – С. 17 – 24.
40. Волох О. В. Історія кримінально-правової боротьби за посягання на власність України (1917-1927 роки): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / О.В. Волох. – К., 2002. – 19 с.
41. Гаверов Г. С. Общие начала назначения наказания по советскому уголовному праву / Гаверов Г.С. – Иркутск, 1976. – 120 с.
42. Гаджиев Х. Имущественные наказания в системе мер 4уголовно-правового воздействия / Х.Гаджиев// Советская юстиція. –1988. –№16. –С.13-15.
43. Галенок В.А. Формальная логика для юристов: курс лекцій / В.А. Галенок. Минск: Тесей, 2008. –400 с.
44. Галиакбаров Р. Р. Квалификации многосубъектных преступлений без признаков соучастия:[уч. пособие] /Р.Р. Галиакбаров. –Хабаровск: ВШ МВД СССР, 1987. – 86 с.
45. Галиакбаров Р. Р. Уголовное право. Общачая часть: [Учебник] /Р. Р. Галиакбаров. – Краснодар: Кубанский аграрный университет, 1999. – 448 с.
46. Гальперин И. М. Наказание: социальные функции, практика применения /И.М. Гальперин. – М.: Юридическая литература, 1983. – 208 с.
47. Гаухман Л.Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика. / Гаухман Л.Д. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2001. – 316 с.
48. Герцензон А.А. Уголовное право и соціологія Проблемы социологии уголовного права и уголовной политики / А.А. Герцензон. –М.: Юрид. лит., 1970. -286 с.
49. Голіна В. Позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю /В. Голіна, В. Тютюгін // Радянське право. –1976. –№1. –С.38-42.
50. Горбач Л.С. Загальні засади призначення кримінальних покарань в України: навч. посібник / Л.С. Горбач, О.Г. Колб. – Луцьк: РВВ «Вежа», 2006. – 241 с.
51. Горелик А.С. Положение Общей части Уголовного права о назначении наказания (понятие, классификация, соотношение) /А.С. Горелик // Совершенствование уголовного законодательства и практика его применение: Межвуз. сб. – Красноярск, 1989. –С 78-79
52. Горшков О.П. Законодательные пределы назаначения уголовного наказания // Построение правового государства: вопросы теории и практики. –Ярославль, 1990. –С. 106-107.
53. Грабовський Л. Окремі аспекти вдосконалення кримінально-процесуального забезпечення конфіскації майна органами дізнання та досудового слідства / Л. Грабовський // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – №10. – С. 135 – 137.
54. Грицай В.В. Поняття та значення загальних засад призначення покарання в чинному кримінальному законодавстві України / В.В. Грицай // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС України. – 2003. № 2. –С. 140
55. Грищук В.К. Кримінальне право України. Загальна частина: Навч. посіб. для студ. юрид. спец. ВНЗ [у вигляді логічних схем] / Грищук В.К. –К.: Видавничий дім «Інтер Юре», 2006. – 567 с.
56. Грищук В.К. Кримінальне право України: Загальна частина: [ навч. посіб. для студентов юрид. вузів і фак. вищ. навч. закл.] / В.К. Грищук. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. – 568 с.
57. Грозовський І.М. Козацьке право / І.М. Грозовський // Право України. –1997. –№6. –С.76-80.
58. Грошевой Ю.М. Правовые свойства приговора – акта социалистического правосудия: учеб. пособие / Ю.М. Грошевой. – Х.: Харьк. Юрид. ин-т, 1978. – 60 с.
59. Гулый А.А. Нужно ли России возобновление института общей конфискации имущества? /А.А. Гулый// Юрист. –2006. - №4. –С. 62-64.
60. Гура Р.М. Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» /Р.М. Гура. Х., 2003. –20 с.
61. Гуторова Н. Щодо ефективності застосування майнових покарань за злочини проти державних фінансів / Н. Гуторова // Підприєємництво, господарство і право. – 2003. – №11. – С. 119 – 121.
62. Гуторова Н.О. Проблеми кримінально-правової охорони державних фінансів України: автореф. дис. на здобуття д-ра юрид. наук: спец. 12.00.08.»Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право /Н.О. Гуторова. – Х., 2002. 35 с.
63. Давидов В.С. Конфискации имущества как вид наказания за легализацию преступных доходов/В.С. Давидов// Уголовный процесс. –2005. –№3. –С.52-54.
64. Денисова Т.А. Кримінальне покарання та функції його пизначення і виконання за законодавством України /Т.А. Денисова. Запоріжжя; ГУ «ЗІДМУ», 2004. –152 с.
65. Долотцев А. О применении судами ст. 31 Основ уголовного законодательства Союза ССР и союзних республік /А.О. Долотцев //, «Бюлетень Верховного Суда СССР» –1967. –№ 2. –С. 25 – 27.
66. Дрьомін В. Соціальні та правові підстави застосування в України покарань, альтернативних позбавленню волі / В.Дрьомін// Право України. 2000. –№6. –С. 26=32.
67. Дударь Н.Н. Общие начала назначения наказания: Автореф. дис.. на соис. науч. степен. канд.. юрид. наук: 12.00.08 /МГУ. –М., 2004. –20 с.
68. Дурманов Н.Д. Стадии совершения преступления по советскому уголовному праву / Дурманов Н.Д. – М.: Госюриздат, 1955. – 150 с.
69. Дуюнов В.К. Дополнительные наказания / В.К. Дуюнов, А.Л. Цветинович. Теория и практика. Фрунзе, – 1986. – 239 с.
70. Землянская З. Назначение лишения права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью /Землянская З., Лужбин А // Советская юстиция. – 1988. – №6. – С. 9 – 10.
71. Зінченко І.О. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарння: [монографія] /О.І. Зінченко, В.І. Тютюгін /За заг. ред. проф. Тютюгіна В.І. – Харків: Фінн, 2008. – 336 с.
72. История советского уголовного права / [А.А. Герцензон, Ш.С. Грингауз, Н.Д. Дурманов и др.]. М.: Юрид. изд-во Минюста СССР, 1948. – 466 с.
73. Ищенко А.В. Назначение наказания по уголовному кодексу Российской Федерации: [научно-практическое пособие] /А.В. Ищенко. –М.: Юридлитинформ, 2002. – 226 с.
74. Історія держави та права України: Підручник: у 2-х т. / [Кол. Авторів В.Д. Гончаренко, А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцький та ін..]. За ред.. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина, В.Д. Гончаренка. –К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003–Том 2. –580 с.
75. Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы /И.И. Карпец. – М.: Юрид. лит., 1973. – 228 с.
76. Карпець И.И. Отягчающие и смягчающие обстоятельства в советском уголовном праве / И.И. Карпец. – М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1959. – 105 с.
77. Кафаров Т.М. Проблема рецидива в советском уголовном праве / Т.М. Кафаров. –Баку:»Элм», 1972. –256 с.
78. Килимок О.Ф. Майнові покарання за злочини в праві України: Х – початок ХХ століття / О.Ф. Килимок // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2001. – №4 – С. 134 – 142.
79. Козирєва В.П. Кримінальні покарання майнового характеру за законодавством України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінальне - виконавче право» / В.П. Козирєва. - Київ, 2007. – 20, [4] с.
80. Колодій А.М. Принципи права України /А.М. Колодій. – К., Юринком Інтер,1998. – 208 с.
81. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. –Ст. 141.
82. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів / М.Й. Коржанський. –К.: Атіка, 2002. – 640 с.
83. Кригер Г.А. Место принципов советского уголовнго права в системе принципов права / Г.А. Кригер // Советское уголовное право. – 1981. – № 2. – С. 102.
84. Кригер Г.А. Наказание и его применение / Кригер Г.А. – М.: Юридическая литература, 1962. – 71 с.
85. Кригер Г.А. О дополнительных мерах наказания / Г.А. Кригер, Г.Л. Кригер // Советская юстиция 1972 №1. – С.
86. Кригер Г.А., Кригер Г.Л. О дополнительных мерах наказания / Г.А. Кригер // Советская юстиция. – 1976. – №1. – С. 14.
87. Кримінальне право в запитаннях і відповідях. Загальна частина. (Посібник для підготовки до іспитів) / (За заг. ред. Клименка В.А ). – К.: 2003, – 288 с.
88. Кримінальне право України. Загальна частина: [підручник для студентів юрид. вузів і фак.] / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Банківський [та ін.] / [За ред. П.С. Матишевського та ін.] – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 512 с.
89. Кримінальне право України. Загальна частина: Навчальний підручник / [Фріс П.Л.]. – Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. – 362 с.
90. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти /М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін..; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ – Харків: Юрінком Інтер – Право, 2002. – 416 с.
91. Кримінальний кодекс України: науково-практичний коментар / [Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.]; за заг. ред. В.Т. Маляренка, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – [вид. 2-ге, переробл. Та доп.]. –Х.: ТОВ Одіссей, 2004. – 1152 с.
92. Кримінальний кодекс УРСР 1960 р. Офіційний текст зі змінами та доповненнями за станом на 1 грудня 1962 р. –К.: Державне вид-во політ. літ., 1963. –138 с. Кругликов А.А. Уголовно-правовые средства обеспечение справедливости наказания: Учебное пособие. /Кругликов А.А. – Ярославль: Яросл. гос. ун-т, 1976. – 71 с.
93. Кримінально-процесуальний кодекс України 1961 р. Офіційний текст зі змінами та доповненнями за станом на 1 грудня 2007 р. –Х.: Інформаціно-правовий центр «Ксилон» 2007. –239 с.
94. Кругликов Л.Л. Правовая природа смягчающих и отягчающих наказание обстоятельств // Уголовное право. – 1999. – №4. – С. 19 – 20.
95. Кругликов Л.Л. Правовые средства обеспечения справедливости наказания в процессе его индивидуализации: автореф. дис. на соис. учен. степени доктора юрид. наук: спец. 12.00.08 – уголовное право и криминология; исправительно-трудовое право / Л.Л. Кругликов. – 1985. – 31 с.
96. Кругликов Л.Л. Проблемы теории назначения наказания: законодательство и практика / Л.Л. Кругликов // Уголовное право в ХХІ веке: Материалы Международной научной коференции на юридическом факультете МГУ им. М.В. Ломоносова (Москва, 31мая – 1 июня 20012 г.) / МГУ им. М.В. Ломоносова.
97. Кругликов Л.Л.. Дифференциация ответственности в уголовном праве /Л.Л. Кругликов, А.В. Васильевский. – СПб.: Юридический Ценр – Пресс, 2002. – 277 с.
98. Крылова Н.Е. Уголовное право зарубежных стран: Англии, США, Франции, Германии: [учебное пособие] / Н.Е. Крилова, А.В. Серебреникова. [2-е изд. изм. и доп.] – М.: Зерцало, 1998. – 208 с.
99. Кудін С.В. Становлення і розвиток кримінального права України у Х – першій половині ХVІІ ст.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / С.В. Кудін. –К., 2001. – 20 с.
100. Кудрявцев В.Н. Общая теорія квалификации пре ступлений / В.Н. Кудрявцев. –М., Юридическая література, 1072. – 352.
101. Кузнецова Н.Ф. Социальная обусловленность уголовного закона и научное обеспечение нормотворчества /Н.Ф. Кузнецова, Г.А. Злобин // Сов. государство и право. – 1976. – №8 – С. 76 – 80.
102. Кулешова Н.Н. Дополнительные виды наказаний: уголовно-правовой и уголовно-исполнительный аспекты: дис. канд. юрид. наук: 12.00.08 / Кулешова Наталья Николаевна. – Рязань, 2006. – 254 с.
103. Курс советского уголовного права / [А.А. Пионтовский, А.А. Герцензон, Н.Д. Дурманов, П.С. Ромашкин; АН СССР]. – М.: Наука, 1970. – Том 1. Часть общая. 1970. – 311 с.
104. Курс советского уголовного права: Часть общая: в 2 томах / [Отв. ред. проф. Н.А. Беляев, проф. М.Д. Шаргородский]. – Л.: Изд. Ленингр. ун-та, 1970. – 671 с.
105. Курс уголовного права. Общая часть: Учебник для ВУЗов: В 2 т. / В.С. Комиссаров, Н.Е. Крылова, Н.Ф. Кузнецова и др. Под ред. Н.Ф. Кузнецовой и И.М. Тяжковой. М.: – ЗЕРЦАЛО, 1999. – Т. 2: Учение о наказании. – 624 с.
106. Курц А.В. Штраф ак вид наказания по законодательству России и зарубежных стран: дис. канд. юрид. наук: 12.00.08. /Курц А.В. – Йошка-Ола: Марийский гос. ун-т, 2001. – 230 с.
107. Литвак О. Злочинність, її причини та профілактика / О.Литвак. –С.: Україна, 1997 –167 с.
108. Лунеев В.В. Мотивация преступного поведения / Лунеев В.В. [отв. ред. В.Н. Кудрявцев]. –М.: Наука, 1991. –383 с.
109. Ляхутін Р. Визначення функцій кримінального покарання та способів їх прояву шляхом відділення суттєвих властивостей кримінального покарання / Р. Ляхутін // Підприємництво, господарство і право. –2006. –№10 –С.126-130.
110. Малиновский А.А. Сравнительное правоведение в сфере уголовного права / А.А. Малиновский. –М.: Международные отношения, 2002. –376 с.
111. Малиновский А.А. Уголовное право зарубежных государств / Малиновский А.А. – М.: Новый Юрист, 1998. – 128 с.
112. Малков В.П. Совокупность преступлений [вопросы квалификации и назначении наказания] /В.П. Малков – Казань: Изд-во Казанск. ун-та, 1974. – 308 с.
113. Маляренко В.Т. Про покарання за новим Кримінальним кодексом України /В.Т. Маляренко. – К.: Фонд «Правова ініціатива», 2003. – 156 с.
114. Марченко Н. Природа додаткових покарань: проблема концепції / Н. Марченко // Підприємницство, господарство і право. –2008. №1 –С. 101-104.
115. Марчук Ф.М. Особливості застосування конфіскації майна / Ф.М. Марчук // Вісник Верховного Суду України. –2006. –№7. –С. 32-39.
116. Маслак Н.В. Кримінальна відповідальність за готування до злочину: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Н.В. Маслак. – Харків, 2005. – 20 с.
117. Махінчук В.М. Адекватність кримінального покарання як філософсько-правова проблема: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально – виконавче право» /В.М. Махінчук. –Київ, 2002. – 20 с.
118. Махоткин В.П. Лишение права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью / В.П. Махоткин // Наказание, не связанные с лишением свободы. М., 1972. – 165 с.
119. Мельникова Ю.Б. Индивидуализация наказания с учетом личности преступника: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» – М., 1969. – 18 с.
120. Мельникова Ю.Б. Совершенствование законодательной регламентации мер наказания, не связанных с лишением свободы /Ю.Б. Мельникова // Проблемы совершенствования уголовного законодательства и практики его применения. – М.: Всесоюзный институт по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1981. – С. 89 – 98.
121. Минская В.С. Дифференциация уголовной ответственности в УК РФ / В.С. Минская // Уголовное право. –1998. – №3. – С. 57-64.
122. Минская В.С. Лишение специального, воинского или почётного звания, классного чина и государственных наград / В.С. Минская // Рос. юрид. энцикл. –М., 1999, –С. 98.
123. Мисливий В.А. Кримінальний закон України: питання загальної частини / В.А. Мисливий // Концепція розвитку законодавства України. К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1996. –С.401-403.
124. Мисливий В.А. Український підручник з кримінології / В.А. Мисливий // Науковий вісник Юридичної академії МВС. Д.: Юридична академія МВС. –2003. –№1 –С.328-332.
125. Митрофанов А.А. Основні напрямки кримінально-правової політики в України: формування та реалізації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виеонавче право» / А.А. Митрованов. –К., 2005. –17 с.
126. Мосиенко В.П. Лишение специального, воинского или почетного звания, классного чина и государственных наград как вид наказания в российском уголовном праве: дис. канд. юрид. наук: 12.00.08 / Мосиенко В.П. – Ростов на Дону, 2000. – 190 с.
127. Навроцький В.О. Наступність кримінального законодавства України: [Порівняльний аналіз КК України 1960 р. та 2001 р.] / В.О. Навроцький – К.: Атіка, 2001. – 272 с.
128. Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації: [навч. посіб.] / В.О. Навроцький. – [2-е вид.]. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 512 с.
129. Наден О.В. Теоретичні питання застосування санкцій норм кримінального права / О.В. Наден // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щорічний бюлетень / За заг. ред.. А.А. Музики. – К.: КЮІ КНУВС, 2005. –С. 221-227.
130. Надь Л. Приговор в уголовном процесе / Л. Надь [пер. с венг. ] – М.: Юрид. лит; 1982. – 224 с.
131. Наташев А.Е. Основы теории исправительно-трудового права./ А.Е. Наташев, Н.А. Стручков. – М.: Юрид. лит., 1967, – 191 с.
132. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / [Під заг. ред.. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г.]. – К., -«Форум», 2001. –496 с. 81. Новий тлумачний словник української мови: у 3-х т. – К.: Вид-во «Аконіт», 2007. Т.1 А-К. –2007. – 926 с.
133. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року 4-е видання, перероблене та доповнене / За ред. М.І. Мельника, М.І Хавтонюка. – К.: «Юридична думка». 2007 – 1184 с.
134. Наумов А.В. Основные концепции современного уголовного права / А.В. Наумов, .Дж. Флетчер . − М.: Юристь, 1998. – 512 с.
135. Наумов А.В. Применение уголовно-правовых норм. / Наумов А.В. – Волгоград: Высшая следственная школа МВД СССР, 1973. – 176 с.
136. Наумов А.В. Российское уголовное право. Общая часть: Курс лекцій:в 2 т. Общая часть : [ 2-е изд. перераб. и доп.] – М. : Юрид. лит., – Т.1, 2004. – 496 с.
137. Непомнящая Т.В. Назначение уголовного наказания: теория, практика, перспективы / Т.В. Непомнящая. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2006. – 781 с.
138. Никифоров А. С. Совокупность преступлений / А. С. Никифоров – М. : Юрид. лит., 1965. – 134 с.
139. Новий тлумачний словник української мови у чотирьох томах / [Укладачі: Василь Яременко, Оксана Сліпушко]. – К. : Аконіт, 2000 – Т. 3. – 2000. – 927с.
140. Ной И. С. Вопросы теории наказания в советском уголовном праве / И. С. Ной – Саратов : Изд-во Сарат. Ун-та, 1962. – 162 с.
141. Омельчук О. Проблеми призначення покарання за контрабанду / О. Омельчук // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. Науковий часопис, 2002. – №1. –218 с. – С.103–110.
142. Осипов П.П. Теоретические основы построения и применения уголовно-правовых санкцій /П.П. Осипов.– Л.: Изд-во ЛГУ, 1976. – 135 с.
143. Основы уголовного судопроизводства Союза ССР и союзних республик. – М.: Юрид. лит., 1984. – 52 с.
144. Памятники русского права. Вып. 1: [Памятники права Киевского государства Х-ХІІ вв. /Под. ред. Проф.. С.В. Юшкова] [сотавитель А.А. Зимин]. –М.: Госюриздат, 1952. – 287 с.
145. Панов М. Проблеми оптимізації санкцій за фінансові злочини / М. Панов, Н Гуторова // Право України. – 2000. –№9. – С.35.
146. Податковий кодекс України // Відомості Верховної Ради України, –2011, –№ 13-14. –С. 112
147. Познышев С.В. Очерк основних начал науки уголовного права. Общая часть. / Познышев С.В. – М., 1923. – 206 с.
148. Полтавець В. В. Загальні засади призначення покарання за кримінальним законодавством України: [монографія] / В. В. Полтавець / МВС України, Луг. акад. внутр. справ ім. 10 річчя незалежності України [Наук. ред. канд. юрид. наук, проф. Л.М. Кривоченко]. – Луганськ : РВВ ЛАВС, 2005. – 240 с.
149. Полянсьий Є.Ю. Призначення покарання за кримінальним правом США: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «кримінальне право і кримінологія; кримінальне виконавче право / Є.Ю. Полянський. – Одеса, 2007. – 20 с.
150. Попрас В.О. Штраф як вид покарання за кримінальним правом України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» /В.О. Попрас. – Харків, 2007. – 20 с.
151. Попрас В.О. Штраф як вид покарання за кримінальним правом України: дис. канд. юрид. наук: 12.00.08 / Попрас Віктор Олексійович. – Харків, 2007. – 197 с.
152. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 10 грудня 2004 року №18, від 12 червня 2009 року №8, від 6 листопада 2009 року №11 // Вісник Верховного Суду України. – 2003. –№6; 2005. – №1; 2009. –№7, 12.
153. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 3.06.2005 року №8 «Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил»// Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України 1997-2007): Х.: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2007. –680 с.
154. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах: ISBN 966-8894-00-6. – К.: Видавничий дім «Скіф», 2009. – 472 с.
155. Практика застосування судами конфіскації майна // Вісник Верховного Суду України. –2000. – №3. –С. 19.
156. Примаченко В.Ф. Затримання особи, яка вчинила злочин, як обставина, що виключає злочинність діяння: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня кандт. юрид. наук. спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» /В.Ф. Примаченко.–Днпіпропетровськ., 2007. –20 с.
157. Примаченко В.Ф. Проблеми визначення обставин, що виключають злочинність діяння / В.Ф. Примаченко // Науковий вісник Юридичної академії МВС. –2005. –№1 (20). –С. 285-290.
158. Принципы советского уголовного права / С.Г. Келина, В.Н. Кудрявцев. –М. Наука, 1988. – 176 с.
159. Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.06.90 №5 // Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України 1997-2007): Х.: Ви