ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ ЗА НАЯВНОСТІ ОБСТАВИН, ЩО ЙОГО ПОМ’ЯКШУЮТЬ, ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

На правах рукопису

САМОЙЛЕНКО ЄВГЕН ЮРІЙОВИЧ
УДК 343.241

ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ ЗА НАЯВНОСТІ ОБСТАВИН,
ЩО ЙОГО ПОМ’ЯКШУЮТЬ,
ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
ТЮТЮГІН Володимир Ілліч
кандидат юридичних
наук, професор

Харків – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………….………………………....3

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ОБСТАВИН, ЩО ПОМ’ЯКШУЮТЬ ПОКАРАННЯ, ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ………..……..11
1.1 Поняття обставин, що пом’якшують покарання, за кримінальним правом України……………………………………………………………………………...11
1.2 Критерії класифікацій та види обставин, що пом’якшують покарання…………………………………………………………………………...32
1.3 Характеристика обставин, що пом’якшують покарання, передбачених у КК України……………………………………………………………………………...45
1.4 Співвідношення обставин, що пом’якшують покарання, з обставинами, що його обтяжують, та з привілейованими ознаками складу злочину……...……...82
Висновки до розділу I………………………………………………………..…….90

РОЗДІЛ 2. ВРАХУВАННЯ ОБСТАВИН, ЩО ПОМ’ЯКШУЮТЬ ПОКАРАННЯ, ПРИ ЙОГО ПРИЗНАЧЕННІ……………………………..…..98
2.1 Обставини, що пом’якшують покарання, в системі загальних засад призначення покарання…………………………………………………………….98
2.2 Вплив обставин, що пом’якшують покарання, на вибір міри покарання, яке призначається особі …………………………………………...………………….120
2.3 Врахування обставин, що пом’якшують покарання, при застосуванні статті 69 КК України……………………………………………………...…………...…131
2.4 Врахування обставин, що пом’якшують покарання, при застосуванні статті 691 КК України…………………………………………………...………………..158
Висновки до розділу II……………………………………………………..……..177

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………186

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………..…….…………190

ВСТУП

Актуальність теми. Призначення покарання є однією зі складних і водночас важливих проблем теорії кримінального права, законодавчої та правозастосовчої практики. Воно покликано виступати як засіб охорони найбільш важливих прав і свобод людини і громадянина, інших соціальних цінностей від злочинних посягань шляхом відновлення соціальної справедливості, виправлення засуджених, попередження вчинення нових злочинів. Призначення покарання судом об'єктивно виступає заключним актом правосуддя. Саме на цьому етапі з усією повнотою проявляється соціальна значимість і моральна обумовленість кримінального законодавства. У зв'язку з цим на перший план виходить проблема обрання оптимальної міри покарання, що можливе в першу чергу за рахунок правильного застосування загальних засад його призначення.
Хоча в теорії кримінального права проблема призначення покарання, в тому числі загальних засад його призначення, визнається однією з важливих, але досліджена вона ще недостатньо. Теоретичні проблеми та прикладні питання призначення покарання досліджувалися у роботах: Г. 3. Анашкіна, Л. В. Багрій-Шахматова, М. І. Бажанова, Є. В. Благова, Г. С. Гаверова, І. М. Гальперіна, В. К. Грищука, Д. С. Дядькіна, І. І. Карпеця, Г. А. Кригера, Н. Ф. Кузнецової, Б. О. Курінова, М. І. Мельника, В. С. Мінської, О. О. Мяснікова, Т. В. Непомнящої, М. М. Становського, О. Д. Соловйова, В. М. Степашина, В. І. Ткаченка, М. Д. Шаргородського та ін., а також при розгляді проблем відповідальності за окремі категорії злочинів у роботах: М. М. Бабаєва, О. П. Гороха, Н. К. Горя, А. Б. Кирюхіна, М. Д. Лисова, А. А. Музики, М. О. Скрябіна, В. Г. Татарнікова та ін. В Україні окремим аспектам призначення покарання присвячені роботи П. П. Андрушка, Т. А. Денисової, О. О. Книженко, В. Т. Маляренка, В. В. Полтавець, С. В. Сахнюка, В. В. Сташиса, Т. В. Сахарук, А. А. Стрижевської, В. І. Тютюгіна, С. Д. Шапченка, С. М. Школи й інших криміналістів. Комплексному дослідженню питання обставин, що пом’якшують покарання, за радянських часів було піддане в монографії Круглікова Л. Л. «Смягчающие и отягчающие ответственность обстоятельства в уголовном праве (Вопросы теории)» (Воронеж, 1985 р.). В Україні ця проблема досліджувалася у роботах Т. І. Нікіфорової та А. М. Федорак.
Незважаючи на значну кількість наукових робіт присвячених покаранню та його призначенню, проблема врахування судом обставин, що його пом’якшують, потребує подальшого наукового вивчення. Слід визнати, що рівень наукового дослідження правової природи й ознак обставин, що пом’якшують покарання, окремих їх видів, відмежування факторів, що характеризують тяжкість злочину, особу винного та обставин, які пом’якшують покарання, є ще недостатнім, що як наслідок викликає на практиці низку питань при здійсненні конкретних кримінальних проваджень. Інакше важко пояснити той факт, що суди доволі часто припускаються помилок при призначенні покарання з урахуванням обставин, що його пом’якшують. Наявність же проведених досліджень безумовно є відправним та необхідним науковим підґрунтям для виявлення закономірностей розвитку інституту призначення покарання з метою подальшого удосконалення його законодавчої регламентації та практики застосування. Крім того, більшість проведених наукових досліджень виконано на базі кримінального законодавства, що втратило чинність, або зазнало суттєвих змін, чи на базі кримінального законодавства Російської Федерації.
Слід також зазначити, що КК України 2001 р. (з подальшими змінами та доповненнями) передбачає ряд нових видів обставин, що пом’якшують покарання, та виходить з нових підходів щодо їх урахування при призначенні покарання, багато в чому по-новому регулює порядок застосування окремих їх видів та визначає їх вплив на обрання кримінально-правових заходів (зокрема, статті 69, 691 КК). Це вимагає наукового осмислення новел КК, узагальнення практики врахування обставин, що пом’якшують покарання, при його призначенні, виявлення прогалин у їх кримінально-правовій регламентації, а також викликає потребу у розробці наукових рекомендацій судовій практиці та пропозицій щодо удосконалення законодавства, яке регламентує врахування обставин, що пом’якшують покарання.
Зазначене визначило вибір теми дисертації, обумовило її значимість з точки зору як доктрини кримінального права, так і практики застосування законодавчих положень.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень кафедри кримінального права № 1 Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» в межах цільової комплексної програми «Теоретичні проблеми ефективності кримінального законодавства України та практики його застосування» (номер державної реєстрації 0111U000959). Тема роботи затверджена рішенням вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 16 вересня 2010 року (протокол № 6).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формулювання теоретично обґрунтованих висновків щодо правової природи та поняття (ознак) обставин, що пом’якшують покарання, їх значення, особливостей урахування при призначенні покарання, а також розробка пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення відповідних положень кримінального законодавства України та практики їх застосування.
Для досягнення цієї мети були поставлені і вирішені такі завдання: 1) з’ясувати правову природу обставин, що пом’якшують покарання, і на цій основі встановити й охарактеризувати їх ознаки та сформулювати доктринальне поняття; 2) провести класифікацію (поділ) таких обставин на види, дослідити обставини, що пом’якшують покарання, передбачені ч. 1 ст. 66 КК; 3) встановити критерії розмежування чинників, що характеризують тяжкість злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують або обтяжують покарання; 4) проаналізувати питання, пов'язані зі значенням обставин, що пом’якшують покарання, для обрання його міри; 5) вивчити й узагальнити судову практику щодо врахування обставин, які пом’якшують покарання, при його призначенні, обґрунтувати рекомендації щодо її удосконалення; 6) сформулювати пропозиції щодо вдосконалення КК стосовно застосування обставин, які досліджуються.
Об'єктом дослідження є кримінально-правові відносини, що виникають при призначенні покарання.
Предметом дослідження є призначення покарання за наявності обставин, що його пом’якшують, за кримінальним правом України.
Методи дослідження. Для досягнення наукової об'єктивності результатів дослідження використовувався комплекс загальнонаукових і спеціальних методів. Зокрема, філософський (діалектичний) метод пізнання використовувався при дослідженні сутності обставин, що пом’якшують покарання; історико-правовий метод – при вивченні історії розвитку положень кримінального законодавства щодо обставин, які пом’якшують кримінальну відповідальність (покарання); догматичний метод – при аналізі змісту законодавчих положень, які регламентують призначення покарання за наявності обставини, що його пом’якшують; формально-логічний – при встановленні ознак обставин, що пом’якшують покарання, формулюванні понять і виробленні пропозицій щодо вдосконалення КК України і практики його застосування; метод системно-структурного аналізу – при дослідженні системи норм, що регулюють питання призначення покарання за наявності обставин, що його пом’якшують, а також при аналізі окремих видів таких обставин, як структурних елементів цієї системи; порівняльно-правовий метод – при виявленні різних підходів щодо правового регулювання призначення покарання за наявності обставин, що його пом’якшують, у кримінальному законодавстві зарубіжних країн і КК України; конкретно-соціологічний – при вивченні матеріалів судової практики щодо призначення покарання за наявності обставин, що його пом’якшують.
Емпіричною базою дослідження є матеріали архівних справ, у яких призначалося покарання з урахуванням обставин, що його пом’якшують, розглянуті Краснолуцьким міським судом Луганської області за 2009-2011 роки; матеріали опублікованої судової практики Верховних Судів України, УРСР, СРСР.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному вивченні теоретичних і практичних проблем призначення покарання, за наявності обставин, що його пом’якшують. До найбільш важливих результатів, які відображають наукову новизну дисертаційної роботи та виносяться на захист, належать, на думку автора, такі положення.
Уперше:
- виявлені, сформульовані і проаналізовані ознаки обставин, що пом’якшують покарання. Запропоновано їх поділяти на: первинні (ті, що виділяються на законодавчому рівні при визнанні обставин такими, що пом’якшують покарання) та вторинні (ті, що встановлюються судом при індивідуалізації покарання особі, яка визнана винною у вчиненні злочину). На підставі цього сформульоване авторське визначення поняття «обставини, що пом’якшують покарання»;
- систематизовані (узагальнені) висловлені в науці кримінального права позиції щодо поділу обставин, які пом’якшують покарання, на види і запропоновані авторські класифікації наведених обставин, в основу яких покладені різні критерії;
- з метою виключення подвійного врахування тих чи інших обставин (чинників, фактів) при призначенні покарання запропонований алгоритм (послідовність правил) їх урахування;
- обґрунтовано необхідність зміни законодавчої регламентації такої обставини як «вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність», шляхом закріплення: «вчинення злочину під впливом фізичного чи психічного примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність» (п. 6 ч. 1 ст. 66 КК);
- вироблений теоретичний підхід і сформульовані пропозиції щодо надання ст. 69 КК дійсно виняткового (особливого) характеру та її застосування у виняткових випадках. На підставі цього запропонована нова редакція зазначеної норми;
- доведено, що приписи ст. 691 КК слід застосовувати за наявності хоча б двох обставин, що пом’якшують покарання, які при цьому можуть бути передбачені як в одному, так і у різних пунктах (1, 2 та (або) 21) ч. 1 ст. 66 КК;
- наведені аргументи на користь того, що застосування ст. 691 КК (як і частин 2 та 3 ст. 68 КК) має бути обмежено не тільки максимумом найбільш суворого виду покарання (1/2 чи 2/3), а і його мінімумом – мінімальною межею його строку (розміру), встановленого в санкції статті Особливої частини КК. На підставі цього запропонована нова редакція зазначеної норми.
Удосконалено:
- підхід і наведені додаткові аргументи щодо визнання назви «обставини, що пом’якшують покарання» такою, яка найбільш точно відображає сутність, специфіку та кримінально-правове значення цих обставин;
- наукове тлумачення ознак обставин, що пом’якшують покарання, які передбачені ч. 1 ст. 66 КК (тобто умов визнання їх такими) і висловлені пропозиції щодо вдосконалення їх законодавчої регламентації та практики застосування (врахування) при призначенні покарання;
- обґрунтування того, що якщо обставини, які не передбачені в ч. 1 ст. 66 КК, суд оцінює як такі, що пом’якшують покарання, то він зобов’язаний їх урахувати;
- науковий підхід щодо визнання привілейованих ознак складу злочину підставою для диференціації кримінальної відповідальності (на законодавчому рівні), а обставин, що пом’якшують покарання – критерієм індивідуалізації покарання, що призначається особі за конкретно вчинений злочин (на правозастосовчому рівні);
- наукову позицію та наведені додаткові аргументи на користь того, що надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину слід визнати складовою передумови (її складовою) застосування ст. 691 КК;
Набули подальшого розвитку:
- положення про те, що перелік обставин, які пом'якшують покарання, у КК необхідно залишити відкритим. У цьому випадку зазначені в ньому обставини будуть виконувати дві взаємозалежні та взаємопов’язані функції: зобов'язуючу та орієнтуючу. Подальша регламентація обставин, що пом'якшують покарання, повинна здійснюватися виключно на законодавчому рівні шляхом встановлення та включення до КК чинників, що задовольняють відповідним вимогам – первинним ознакам;
- пропозиції щодо доцільності виключення з переліку обставин, які пом’якшують покарання, такої обставини як «виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених цим Кодексом» (п. 9 ч. 1 ст. 66 КК);
- положення щодо особливостей застосування ст. 69 КК з урахуванням альтернативних санкцій.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення, узагальнення, висновки та рекомендації дисертації можуть бути використані: у правотворчості – при подальшому вдосконаленні національного кримінального законодавства в частині приписів про призначення покарання; у правозастосуванні – при поліпшенні практики застосування кримінально-правових норм, що регламентують призначення покарання за наявності обставин, що його пом’якшують; у науково-дослідній діяльності – при подальшій розробці як загальних проблем призначення покарання, так і окремих питань врахування обставин, що пом’якшують покарання; у навчальному процесі – при викладенні курсу кримінального права (Загальна частина), а також відповідних спецкурсів у вищих юридичних навчальних закладах, підготовці окремих розділів підручників, навчальної та навчально-методичної літератури, науково-практичних коментарів КК.
Апробація результатів дослідження. Основні положення, теоретичні висновки і практичні рекомендації, що сформульовані в дисертації, розглядалися й обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального права № 1 Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Окремі положення дослідження доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях: «Юридична осінь» (9-10 листопада 2011 р., м. Харків); «Правові відносини: сучасний стан та перспективи розвитку» (4 жовтня 2012, м. Тернопіль).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано три наукові статті у виданнях, що є фаховими для юридичних наук, а також тези двох наукових доповідей.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання – формулювання теоретично обґрунтованих висновків щодо призначення покарання за наявності обставин, що його пом’якшують, які мають істотне теоретичне та прикладне значення. Зокрема:
1. Обставини, які пом’якшують покарання, характеризуються первинними (ті, що виділяються на законодавчому рівні при визнанні обставин такими, що пом’якшують покарання) та вторинними (ті, що встановлюються судом при індивідуалізації покарання особі, визнаній винною у вчиненні злочину) ознаками.
З урахування цього обставини, що пом’якшують покарання – це об’єктивні та суб’єктивні чинники (факти), які можуть бути наявні при вчиненні будь-якого злочину або притаманні більшості з них, які суд встановив та зобов’язаний врахувати при призначенні покарання особі, визнаній винною у вчиненні злочину, які не є ні основними, ні привілейованими ознаками конкретного складу злочину і не впливають на його кваліфікацію, проте мають визначену спрямованість впливу, бо свідчать про зниження суспільної небезпечності вчиненого діяння і (або) особи винного і тим самим виступають підставою для пом’якшення (зниження міри) покарання.
2. Дослідження обставин, що пом’якшують покарання, передбачених у КК, дозволило визначити їх ознаки (умови визнання такими), висловити пропозиції щодо вдосконалення їх законодавчої регламентації та практики застосування (врахування при призначенні покарання).
3. Обставини справи, які мають кримінально-правове значення поділяються на два види: а) обставини, що виступають як ознаки злочину та є засобами диференціації відповідальності та б) обставини, що виступають як засоби індивідуалізації покарання при його призначенні за конкретно вчинений злочин.
Порівняльний аналіз правової природи та значення обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, дає підставу стверджувати, що вони характеризуються низкою схожих ознак, водночас, є антиподами, бо їх сутність та значення для призначення покарання є протилежними.
4. З метою виключення подвійного врахування тих чи інших обставин при призначенні покарання необхідно керуватися таким алгоритмом (послідовністю правил): 1) якщо певна обставина врахована при кваліфікації вчиненого особою діяння, то її не можна враховувати при призначенні покарання; 2) якщо конкретна обставина підлягає врахуванню відповідно до спеціальних правил призначення покарання, то її не можна враховувати ні як обставину, що пом’якшує покарання, ні як обставину, що його обтяжує, в межах загальних засад призначення покарання. В даному випадку вибір робиться на користь спеціальних правил призначення покарання; 3) враховуються обставини, що характеризують тяжкість злочину; 4) беруться до уваги обставини, що характеризують особу винного; 5) враховуються обставини, що пом’якшують або обтяжують покарання, які не знайшли відтворення при оцінці тяжкості злочину та особи винного.
Для визначення впливу обставин, що пом’якшують покарання, на його призначення необхідно мати відправну позицію, на роль якої у кримінально-правовій літературі пропонується так звана «медіана санкції», тобто середнє значення покарання, передбаченого санкцією статті (частини статті) Особливої частини КК. Від цієї відправної позиції суд повинен виходити при призначенні покарання, враховуючи обставини, що його пом’якшують, та інші загальні засади призначення покарання.
5. У тексті дисертації сформульовані пропозиції щодо удосконалення положень КК стосовно регламентації призначення покарання, за наявності обставин, що його пом’якшують:
У зв’язку з наведеним пропонується викласти:
1) таку обставину, як вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність, сформулювати таким чином «вчинення злочину під впливом фізичного чи психічного примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність» (п. 6 ч. 1 ст. 66 КК).
2) ст.69 КК України у такій редакції:
«Стаття 69. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу
1. За наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також даних про особу винного, що істотно знижують її суспільну небезпечність, відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
2. На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове.»
3) ст.691 КК України у такій редакції:
«Стаття 691. Призначення покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання
1. За наявності обставин, що пом’якшують покарання, передбачених пунктами 1, 2 та (або) 21 частини першої статті 66 цього Кодексу, та відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні підсудним своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, яке може бути призначене винному і передбачене санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для цього виду покарання в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
2. Положення частини першої цієї статті не застосовується, якщо у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу найбільш суворим видом покарання є довічне позбавлення волі і воно може бути призначене винному.»

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авраменко О. В. Стан сильного душевного хвилювання як обставина, що пом'якшує покарання // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Сер. юридична. Вип. 1. – 2006. – С. 250-261.
2. Азарян Е. Р. Преступление. Наказание. Правопорядок. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2004. – 229 с.
3. Аликперов Х. Д. Освобождение от уголовной ответственности в связи с деятельным раскаянием // Законность. – 1999. – №5. – С. 18.
4. Анашкин Г. Обстоятельства, смягчающие и отягчающие ответственность // Советская юстиция. – 1980. – № 6. – С. 22-24.
5. Андриенко В. А., Лесниченко И. П., Пудовочкин Ю. Е., Разумов П. В. Уголовная ответственность: понятие, проблемы реализации и половозрастной дифференциации / Под ред. Ю. Е. Пудовочкина. – М.: Юрлитинформ, 2007. – 384 с.
6. Анпилогова В. Г. Чистосердечное раскаяние или явка с повинной как обстоятельство, смягчающее ответственность // Труды Высшей школы МВД СССР. Вып. 24. – М.: НИиРИО МВД СРСР, 1969. – С. 106-118.
7. Арямов А. А. Методология назначения наказания по уголовному законодательству Российской Федерации. – СПб.: Изд-во «Юридический Центр Пресс», 2002. – 153 с.
8. Астемиров З. А. Уголовная ответственность и наказание несовершеннолетних. Учебное пособие. – М.: Высш. шк. МВД СССР, 1970. – 123 с.
9. Бабаев М. М. Индивидуализация наказания несовершеннолетних. – М.: Изд-во «Юридическая литература», 1968. – 120 с.
10. Багрий-Шахматов Л. В., Гуськов В. И. Теоретические проблемы классификации уголовных наказаний. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1971. – 108 с.
11. Бажанов М. И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. – К.: Вища школа. Головное изд-во, 1980. – 216 с.
12. Бейсенов Б. С. Алкоголизм: уголовно-правовые и криминологические проблемы. – М.: Юридическая литература, 1981. – 200 с.
13. Беккария Ч. О преступлениях и наказаниях. – М.: Юридическое изд-во НКЮ СССР, 1939. – 464 c.
14. Благов Е. В. Назначение наказания: теория и практика. – Ярославль: Изд-во Ярославского ун-та, 2002. – 174 с.
15. Благов Е. В. Наказание и иные меры уголовно-правового характера: лекции. – М.: Юрлитинформ, 2012. – 384 с.
16. Благов Е. В. Применение специальных начал назначения уголовного наказания. – М.: Изд-во «Юрлитинформ», 2007. – 288 с.
17. Благов Е. В. Применение уголовного права (теория и практика). – СПб.: Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. – 505 с.
18. Бражников В. В. Отягчающие обстоятельства, относящиеся к субъективной стороне преступления: вопросы квалификации и уголовной ответственности: Монография. – М.: Юрлитинформ, 2011. – 160 с.
19. Буланов А. Ю. Роль смягчающих обстоятельств при квалификации преступлений и назначении наказания. – М.: ИД «Камерон», 2005. – 272 с.
20. Бурдін В. М. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх в Україні: Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 240 с.
21. Бурдін В. М. Проблемні питання застосування кримінальних покарань до неповнолітніх // Питання боротьби зі злочинністю. Збірник наукових праць. – Вип. 8. – Х.: Право, 2004. – С. 53-55.
22. Васильев М. И. Наказание по советскому уголовному праву: Учебное пособие для слушателей и курсантов учеб. заведений МВД СССР. – М.: Высш. шк. МВД СССР, 1970. – 89 с.
23. Велиев С. А. Принципы назначения наказания. – СПб.: Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. – 388 с.
24. Велиев С. А., Савенков А. В. Индивидуализация уголовного наказания. – М.: РОХОС, 2005. – 216 с.
25. Великий сучасний словник української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. – 1440 с.
26. Викторов Б. Раскаяние как смягчающее вину обстоятельство // Социалистическая законность. – 1961. – № 7. – С. 24.
27. Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 5. – С. 18–19.
28. Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 12. – С. 14.
29. Вісник Верховного Суду України. – 2008. – № 1. – С. 22–23.
30. Вісник Верховного Суду України. – 2008. – № 5. – С. 32–33.
31. Вісник Верховного Суду України. – 2009. – № 3. – С. 23–24.
32. Вісник Верховного Суду України. – 2009. – № 7. – С. 12.
33. Вісник Конституційного суду України. – 2004. – № 5. – С. 38-45.
34. Гаверов Г. С. Общие начала назначения наказания по советскому уголовному праву: Учебное пособие. – Иркутск: Изд-во Иркутского ун-та, 1976. – 100 с.
35. Гаврилов Б. Я. Об ограничении судейського усмотрения при назначении уголовного наказания // Российская юстиция. – 2006. – № 4. – С. 20-22.
36. Гальперин И. М. Дифференциация уголовной ответственности и эффективность наказания // Советское государство и право. – 1983. – № 3. – С. 88–89.
37. Гарманов В. М. Конкуренция уголовно-правовых норм при назначении наказания: Учебное пособие / Под ред. В. А. Никонова. – Тюмень: Тюменский юридический ин-т МВД РФ, 2006. – 104 с.
38. Гаухман Л. Д. Борьба с насильственными посягательствами. – М.: Юридическая литература, 1969. – 120 с.
39. Герцензон А. А. Уголовное право. Часть Общая. – М.: РИО ВЮА, 1948. – 496 с.
40. Горелик А. С. Наказание и его назначение. – Минск: Бєларусь, 1978. – 94 с.
41. Горелик А. С. Наказание по совокупности преступлений и приговоров (принципы, законодательство и судебная практика). – Красноярск: Изд-во «Соло» при Красноярском ун-те, 1991. – 192 с.
42. Гороховська О. В. Обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання за вбивство через необережність // Держава та регіони: Науково-виробничий журнал. Сер.: Право. – 2003. – № 1. – С. 95-98.
43. Горя Н. К. Назначение наказания по делам о насильственных преступлениях. – Кишинев: Штиинца, 1991. – 156 с.
44. Гребенкин Ф. Б. Уголовное наказание и его назначение. Учебное пособие. – Киров: Изд-во Филиала «Московская государственная юридическая академия» в Кирове, 2009. – 274 с.
45. Грищук В. К., Іванюк Т. І. Теоретико-прикладні проблеми обставин, які пом'якшують покарання // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щоріч. бюл. – Вип. 10. – К.: КЮІ КНУВС / За заг. ред. А. А. Музики, 2005. – С. 40-53.
46. Дагель П. С. Учение о личности преступника в советском уголовном праве. – Владивосток: Изд-во Дальневосточного ун-та, 1970. – 132 с.
47. Демидов Ю. А. Социальная ценность и оценка в уголовном праве. – М.: Юридическая литература, 1975. – 184 с.
48. Денисова Т. А. Вплив покарання на особу засудженого // Часопис Київського університету права. – 2006. – № 1. – С. 138-143.
49. Денисова Т. А. Компенсаційна функція кримінального покарання // Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності: Наук.-практ. конф. 5-6 жовт. 2005 р. – Х.: Кроссроуд, 2006. – С. 36-40.
50. Денисова Т. А. Корегування мети покарання як крок до гуманізації кримінальної політики // Адвокат. – 2006. – № 8. – С. 7-10.
51. Долиненко Л. А. Практика назначения более мягкого наказания, чем предусмотрено законом // Проблемы борьбы с преступностью. – Омск, 1978. – С. 37-45.
52. Долиненко Л. А. Смягчающие ответственность обстоятельства по действующему уголовному законодательству и в судебной практике: Учебное пособие. – Иркутск: Иркутский гос. ун-т им. А.А. Жданова. 1980. – 81 с.
53. Дулатбеков Н. О. Назначение более мягкого наказания, чем предусмотрено за данное преступление // Дифференциация ответственности и проблемы юридической техники в уголовном праве и процессе / Под ред. Л. Л. Кругликова. – Ярославль: Изд-во Ярославского ун-та, 2002. – 192 с.
54. Дядькин Д. Правила учета исключительных обстоятельств для назначения более мягкого наказания, чем предусмотрено за данное преступление // Уголовное право. – 2006. – № 2. – С. 21-26.
55. Дядькин Д. С. Правила учета несовершеннолетнего возраста подсудимого при назначении наказания // Уголовное право. – 2006. – № 6. – С. 20-24.
56. Дядькин Д. С. Теоретические основы назначения уголовного наказания: алгоритмический подход. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2006. – 510 с.
57. Євдокімова О. В. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. – Х., 2007. – 20 с.
58. Житний О. О. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. – Х., 2003. – 20 с.
59. Загородников Н. И. Советское уголовное право. Общая и Особенная части: Учебник. – М.: Юридическая литература, 1975. – 568 с.
60. Закон об исламских уголовных наказаниях Исламской Республики Иран. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2008. – 343 с.
61. Закон об уголовном праве Израиля. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2005. – 412 с.
62. Зубкова В. И. Уголовное наказание и его социальная роль: теория и практика. – М.: Норма, 2002. – 304 с.
63. Иванова А. Т. Значение смягчающих обстоятельств при определении меры наказания // Советская юстиция. – 1974. – № 4. – С. 21-32.
64. Иванова А. Т. Смягчающие ответственность обстоятельства в советском уголовном праве: Автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук. – М., 1972. – 24 с.
65. Иванова А. Т. Учет обстоятельств, смягчающих ответственность // Социалистическая законность. – 1974. – № 1. – С. 64-75.
66. Ивлев Ю. В. Логика. – М.: Логос, 2000. – 272 с.
67. Игнатов А. И. Ответственность за преступления против нравственности. – М.: Юридическая литература, 1966. – 208 с.
68. Иногамова Л. В. Конкуренция норм при назначении наказания в пределах санкции статьи Особенной части Уголовного кодекса // Государство и право. – 1999. – № 8. – С. 63-71.
69. Иногамова-Хегай Л. В. Конкуренция уголовно-правовых норм о назначении наказания // Государство и право. – 2001. – № 5. – С. 61-68.
70. Исаев М. М. Назначение, применение и отмена наказания // Советская юстиция. – 1938. – № 17. – С. 20-21.
71. Ищенко А. В. Назначение наказания по уголовному кодексу Российской Федерации. Научно-практическое пособие. – М.: Изд-во «Юрлитинформ», 2002. – 167 с.
72. Іванюк Т. Зміст та правове значення щирого каяття як обставини, що пом'якшує покарання // Вісник Львівського Університету. Серія юридична. Вип. 39. – 2004. – С. 407-412.
73. Іванюк Т. І. Обставини, які пом’якшують покарання за кримінальним правом України: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. – К., 2006. – 15 с.
74. Карпец И. И. Индивидуализация наказания в советском уголовном праве. – М.: Госюриздат, 1961. – 152 с.
75. Карпец И. И. Отягчающие и смягчающие обстоятельства в советском уголовном праве. – М.: Госюриздат, 1959. – 120 с.
76. Картавцев В., Бантишев О. Окремі пропозиції до проекту Загальної частини Кримінального кодексу // Радянське право. – 1988. – № 4. – С. 32-34.
77. Кауфман М. А. Пробелы в уголовном праве: понятие, причины, способы преодоления. – М.: Юрлитинформ, 2007. – 304 с.
78. Качурин Д. В. Общие начала назначения наказания // Российский судья. – 2002. – № 8. – С. 35-37.
79. Клишин Ю. Установление смягчающих обстоятельств (требования закона и реальность) // Уголовное право. – 2002. – № 4. – С. 24.
80. Коваленко А. С. Квалификация преступлений, совершаемых при превышении границ крайней необходимости // Проблемы борьбы с преступностью. Труды Омской высш. шк. мил. – Вып. 6. – Омск: Омская высшая школа милиции, 1976. – С. 15-24.
81. Козлов А. П., Севастьянов А. П. Единичные и множественные преступления. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2011. – 915 с.
82. Конституційний Суд України: Рішення. Висновки. 2001-2003. Кн. 4. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 121.
83. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
84. Коробеев А. И. Уголовная наказуемость общественно-опасных деяний (основания установления, характер и реализация в деятельности органов внутренних дел): Учебное пособие. – Хабаровск: Хабаровская высшая школа МВД СССР, 1986. – 80 с
85. Красиков Ю. А. Назначение наказания: обусловденность и критерии индивидуализации: Учебное пособие. – М.: МЮИ, 1991. – 76 с.
86. Кригер Г. А. Наказание и его применение. – М.: Госюриздат, 1962. – 68 с.
87. Кригер Г. А., Кузнецова Н. Ф. Новое уголовное законодательство и его научно-практическое значение // Советское государство и право. – 1984. – № 1. – С. 72-79.
88. Кримінальне право України: Загальна частина: підручник / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін. / За ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 4-те вид., переробл. і допов. – Х.: Право, 2010. – 456 с.
89. Кримінальний кодекс України 1960 р. // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
90. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131 (з подальшими змінами та доповненнями).
91. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін. / За заг. ред. В. В Сташиса, В. Я. Тація. Видання четверте, доповн. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2008. – 1208 с.
92. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін.; За заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 1196 с.
93. Кримінальний кодекс УРСР. Офіційний текст із змінами на 1 вересня 1958 р. та з додатками постатейно-систематизованих матеріалів. – К.: Державне видавництво політичної літератури УРСР, 1958. – 164 с.
94. Кримінальний процесуальний кодекс України: прийнятий Верховною радою України Законом № 4651-VI від 13.04.2012 р. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» № 4652-VI від 13.04.2012 р. – Х.: Право, 2012. – 392 с.
95. Кругликов Л. Л. О критериях назначения уголовного наказания // Советское государство и право. – 1988. – № 8. – С. 60-62.
96. Кругликов Л. Л. О некоторых обстоятельствах, признаваемых при назначении наказания смягчающими // Советская юстиция. – 1984. – № 5. – С. 10-11.
97. Кругликов Л. Л. Правовая природа смягчающих и отягчающих наказание обстоятельств // Уголовное право. – 1999. – № 4. – С. 18-20.
98. Кругликов Л. Л. Проблемы теории уголовного права. – М.: Норма, 2005. – 456 с.
99. Кругликов Л. Л. Смягчающие и отягчающие обстоятельства в советском уголовном праве: Учебное пособие. / Под общей ред. Е.А. Фролова. – Ярославль: Ярославский гос. ун-т, 1977. – 83 с.
100. Кругликов Л. Л. Смягчающие и отягчающие ответственность обстоятельства в уголовном праве. (Вопросы теории). – Воронеж: Изд-во Воронежского университета, 1985. – 164 с.
101. Кругликов Л. Л. Совершение преступления под влиянием угрозы или принуждения либо в силу материальной, служебной или иной зависимости // Советская юстиция. – 1989. – № 9. – С. 26-27.
102. Кругликов Л. Л., Василевский А. В. Дифференциация ответственности в уголовном праве. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2002. – 300 с.
103. Крылова Н. Е., Серебрянникова А. В. Уголовное право зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии). Изд. 2-е, перераб. и доп. Учебное пособие. – М.: Зерцало, 1998. – 208 с.
104. Куринов Б. А. Автотранспортные преступления: квалификация и ответственность. – М.: Юридическая литература, 1970. – 206 с.
105. Курляндский В. И. Уголовная политика, дифференциация и индивидуализация уголовной ответственности // Основные направления борьбы с преступностью / Под ред. И. М. Гальперина, В. И. Кудляндского. – М.: Юридическая литература, 1975. – С. 94-99.
106. Курс российского уголовного права. Общая часть / Под ред. В. Н. Кудрявцева, А. В. Наумова. – М.: Спарк, 2001. – 767 с.
107. Курс советского уголовного права. В 6-ти томах. Ч. Общая. – Том IІІ. / Ред. кол.: А. А. Пионтковский, П. С. Ромашкин, В. М. Чхиквадзе. – М.: Наука, 1970. – 350 с.
108. Курс советского уголовного права. Часть общая. – Т. 2. – Ленинград: Изд-во Ленинградского ун-та, 1970. – 350 с.
109. Левитов Н. О. Фрустрация как один из видов психического состояния // Вопросы психологии. – 1967. – № 6. – С. 118-129.
110. Лейкина Л. С. Личность преступника и уголовная ответственность. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1968. – 129 с.
111. Лемешко О. М. Звільнення від кримінальної відповідальності: диференціація чи індивідуалізація кримінальної відповідальності? // Питання боротьби зі злочинністю: зб. наук. пр. / Нац. акад. прав. наук України, Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого, Ін-т вивчення проблем злочинності Нац. акад. прав. наук України. – Х.: Право, 2010. – Вип. 10. – С. 95-108.
112. Лемешко О. М. Кримінально-правове значення ознак особи злочинця // Актуальні проблеми правознавства: питання історії, теорії та практики: зб. матеріалів Міжвуз. наук. конф. за результатами роботи у 2010/2011 навч. Році, 27-28 квітня 2011 р. / Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», Полтавський юридичний інститут. – Полтава: ТОВ «Фірма «Техсервіс», 2011. – С. 29-31.
113. Лесниевски-Костарева Т. А. Дифференциация уголовной ответственности. Теория и законодательная практика. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: НОРМА, 2000. – 400 с.
114. Личность преступника и применение наказания / Волков Б. С., Сидоров Б. В., Малков В. П. / Под ред. Б. С. Волкова, В. П. Малкова. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1979. – 216 с.
115. Лопашенко Н. А. Уголовная политика: понятие, содержание, методы и формы реализации // Уголовное право в XXI веке: Материалы Международной научной конференции на юридическом факультете МГУ им. М. В. Ломоносова 31 мая – 1 июня 2001 г. – М.: «ЛексЭст», 2002. – С. 179–180.
116. Лысов М. Д. Наказание и его применение за должностные преступления (Цели, эффективность, принципы индивидуализации). – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1977. – 158 с.
117. Магомедов А. А. Уголовное право России. Общая часть: учебное пособие / Моск. пед. ин-т экономики, менеджмента и права. – М.: Брандес, 1997. – 136 с.
118. Малков В. Применение общих начал назначения наказания // Советская юстиция. – 1986. – № 14. – С. 10-13.
119. Маляренко В. Т. Про покарання за новим Кримінальним кодексом України. – К.: Фонд «Правова ініціатива», 2003. – 156 с.
120. Мальцев В. Назначение наказания при наличии смягчающих обстоятельств. // Уголовное право. – 2004. – № 4. – С. 33-35.
121. Манаев Ю. Индивидуализация наказания с учетом обстоятельств, характеризующих личность виновного // Социалистическая законность. – 1967. – № 9. – С. 34-41.
122. Манаев Ю. Углоловно-правовое содержание обстоятельств, характеризующих личность виновного // Советская юстиция. – 1968. – № 4. – С. 12-13.
123. Манаев Ю. Б. Судебное исследование обстоятельств, характеризующих личность обвиняемого. – М., 1967. – 54 с.
124. Матишевський П. С. Кримінальне право України: Загальна частина: Підруч. для студ. юрид. вузів і фак. – К.: А.С.К., 2001. – 352 с.
125. Медведев А. Основания назначения более мягкого наказания, чем предусмотрено законом // Советская юстиция. – 1990. – № 15. – С. 5-6.
126. Мельникова Ю., Плешаков А. Назначение более мягкого наказания, чем предусмотрено законом // Социалистическая законность. – 1974. – № 1. – С. 28-29.
127. Мельникова Ю. Б. Дифференциация ответственности и индивидуализация наказания. – Красноярск: Изд-во Красноярского ун-та, 1989. – 120 с.
128. Меньшагин В. Д. К вопросу об определении наказания по советскому уголовному праву // Ученые записки ВИЮН. – Вып. 1. – М., 1940. – С. 44-49.
129. Михайлов В. Признаки деятельного раскаяния // Российская юстиция. – 1998. – № 4. – С. 6-7.
130. Михаль О. А. Классификация отягчающих обстоятельств: соотношение с категориями преступлений // Правоведение. – 2005. – № 2. – С. 79-85.
131. Михлин А. С. Замена уголовного наказания более мягким // Социалистическая законность. – 1982. – № 10. – С. 60–61.
132. Михлин А. С. Проблемы досрочного освобождения от отбывания наказания. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1982. – 152 с.
133. Муздубаев М. Х. Учет мотивов преступлений при назначении наказания // Вестник Московского ун-та. – Серия 11. Право. – 1988. – № 1. – С. 50-56.
134. Мясников О. А. О смягчающих наказание обстоятельствах, не указанных в законе // Российская юстиция. – 2001. – № 4. – С. 51-52.
135. Мясников О. А. Смягчающие и отягчающие обстоятельства в теории, законодательстве и судебной практике. – М.: Юрлитинформ, 2002. – 235 с.
136. Мясников О. А. Сущность и правовая природа смягчающих и отягчающих наказание обстоятельств // Правоведение. – 2003. – № 2. – С. 117-124.
137. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2002. – 1104 с.
138. Наумов А. В. Уголовное право. Общая часть. Курс лекций. – 2-е изд. перераб. и доп. – М.: БЕК, 1996. – 590 с.
139. Немов Р. С. Психология: В 3-х кн. – Книга 1: Общие основы психологии. – М.: Просвещение; Владос, 1995. – 547 с.
140. Непомнящая Т. В. Мера уголовного наказания: проблемы теории и практики: монография. – М.: Юрлитинформ, 2012. – 384 с.
141. Непомнящая Т. В. Назначение уголовного наказания: теория, практика, перспективы. – Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. – 781 с.
142. Непомнящая Т. В. Учет судами общих начал назначения наказания // Уголовное право. – 2001. – № 3. – С. 29–33.
143. Никонов В. А. Уголовное наказание: поиск истины. – Тюмень: Юридический ин-т МВД РФ, 2000. – 88 с.
144. Нікіфорова Т. І. Обставини, які пом’якшують покарання, за кримінальним правом України. – Х.: «Харків юридичний», 2009. – 208 с.
145. Нікіфорова Т. І. Призначення покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання. // Університетські наукові записки. – Хмельницький: Вид-во Хмельницького університету управління та права, 2008. – № 3. – С. 258-261.
146. Новиков В. Назначение более мягкого наказания, чем предусмотрено законом при наличии исключительных обстоятельств // Уголовное право. – 2004. – № 1. – С. 38-40.
147. Новый уголовный кодекс Франции. – М.: Изд-во «Юридический колледж МГУ», 1993. – 212 с.
148. Ной И. С. Сущность и функции уголовного наказания в советском государстве. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1973. – 193 с.
149. Нурмиев М. М. Заменяющие наказания по российскому уголовному праву: Дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.08. – Казань, 2005. – 198 с.
150. Овезов Н. А. К вопросу об обстоятельствах, устраняющих общественную опасность и противоправность деяния в советском уголовном праве. – Ашхабад: Ылым, 1972. – 103 с.
151. Ожегов С. И. Словарь русского языка. 70000 слов / Под ред. Н. Ю. Шведовой. – 23-е изд., испр. – М.: Рус. яз., 1991. – 916 с.
152. Ожегов С. И., Шведова Н. Ю. Толковый словарь русского языка. – М.: Азбуковник, 1999. – 944 с.
153. Орехов В. В. Необходимая оборона и иные обстоятельства, исключающие преступность деяния. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2003. – 217 с.
154. Орешкина Т. Физическое или психическое принуждение как обстоятельство, исключающее преступность деяния // Уголовное право. – 2000. – № 1. – С. 33-38.
155. Орлов В. С. Ответственность несовершеннолетних по советскому уголовному праву: автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Моск. гос. ун-т. – М., 1969 – 32 с.
156. Осипов П. П. Теоретические основы построения и применения уголовно-правовых санкций. – (Аксиологические аспекты). – Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1976. – 136 с.
157. Основные начала уголовного законодательства Союза ССР и союзных республик, утвержденные Постановленим Президиума ЦИК СРСР от 31 октября 1924 года (СЗ 1924, № 24, Ст. 204) http://base.consultant.ru/cons/cgi/online.cgi?req=doc;base=ESU;n=16671
158. Павлов И. П. Павловские клинические среды. – М.-Л.: АН СССР, 1954. – Т. 1. – 644 с.
159. Панов Н. И. Понятие насильственного преступления по законодательству Украины // Проблеми боротьби з насильницькою злочинністю: Збірник матеріалів наук.-практ. конф. (Харків) / Ред. кол. Борисов В. І. (гол. ред.) та ін. – Х.: ПФ «Книжкове видавництво «Лествиця Марії», 2001. – С. 5-12.
160. Петин И. А. Механизм преступного насилия. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2004. – 343 с.
161. Петченко А. И. Акушерство. Руководство для врачей и студентов. К.: Госмедиздат УССР, 1954. – 643 с.
162. Плешаков А. М. Применение более мягкого наказания, чем предусмотрено законом. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1982. – 45 с.
163. Повзик Є. В. Визнання обвинуваченим своєї вини як підстава диференціації кримінально-процесуальної форми // Реформування судових і правоохоронних органів: матеріали науково-практичної конференції (14 травня 2010 р.). – Х.: Одіссей, 2010. – С. 293-296.
164. Познышев С. В. Основные вопросы учения о наказании. – М.: Унив. тип., 1904. – 447 с.
165. Полтавець В. В. Загальні засади призначення покарання за кримінальним законодавством України: Монографія / МВС України, Луг. акад. внутр. справ ім. 10-річчя незалежності України; (наук. ред. Л. М. Кривоченко). – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2005 – 240 с.
166. Порівняльна таблиця до Проекту Закону України: Кримінальний кодекс України (Загальна частина). – Автори – Кабінет Міністрів України. Реєстраційний № 1029 (Друге читання).
167. Постанова президії Запорізького обласного суду від 2 вересня 1990 р. // Практика судів України в кримінальних справах // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1993. – № 4. – С. 33-34.
168. Постанова президії Львівського обласного суду від 19 липня 1972 р. // Радянське право. – 1972. – № 11. – С. 108-109.
169. Постановление Пленума Верховного Суда Российской Федерации «О практике назначения судами уголовного наказания» от 11 июня 1999 г. № 40. – Режим доступу до ресурсу :http://www.ukru.ru/index.htm.
170. Похмелкин В. В. Социальная справедливость и уголовная ответственность. – Красноярск: Изд-во Красноярского университета, 1990. – 177 с.
171. Практика судів України з кримінальних справ (2006–2007) / Укладачі: В. В. Сташис, В. І. Тютюгін; За заг. ред. В. В. Сташиса. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 880 с.
172. Применение наказания по советскому уголовному праву / В. Д. Меньшагин, Н. Д. Дурманов, Г. А. Кригер, Б. А. Куринов и др. – М.: Изд-во Московского ун-та, 1958 – 314 с.
173. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 25. – Ст. 263.
174. Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності: Закон України від 15 квітня 2008 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 24. – Ст. 236.
175. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50.
176. Про засади запобігання і протидії корупції: Закон України від 7 квітня 2011 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 40. – Ст. 404.
177. Про місцеве самоврядування: Закон України від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
178. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20-21. – Ст. 190.
179. Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 12 // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. — № 2. — С. 13–16.
180. Про практику призначення судами кримінального покарання: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 // Вісн. Верхов. Суду України. – 2003. – № 6. – С. 14–20.
181. Проект Кримінального кодексу України поданий Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України 12 червня 1997 р. (реєстр. № 0041/2). – Українське право. – 1997. – № 2 (7). – С. 3–16.
182. Прохоров Л. А. Общие начала назначения наказания по советскому уголовному праву: Автореф. дис. на соиск. ученой степени канд. юрид. наук. – М., 1972. – 17 с.
183. Прохоров Л. А. Общие начала назначения наказания и предупреждение рецидивной преступности. Учебное пособие. – Омск: НИРИО, 1980. – 78 с.
184. Рарог А., Акимов Е. Назначение наказания // Российская юстиция. – 1999. – № 11. – С. 26-28.
185. Ребане И. Назначение наказания ниже низшего предела при альтернативных санкциях // Советская юстиция. – 1974 – № 14. – С. 19.
186. Рішення Верховного Суду України. – 2005. – Вип. 1(10). – С 88-120.
187. Ростовский В. Мотивировка назначения наказания // Советская юстиция. – 1976. – № 23. – С. 7.
188. Ростовский В., Хамзаев А. Явка с повинной как обстоятельство, смягчающее ответственность // Советская юстиция. – 1975. – № 15. – С. 4-6.
189. Руководящие начала по уголовному праву РСФСР от 12 декабря 1919 г. // http://pravo.levonevsky.org/baza/soviet/sssr7311.htm
190. Сабиров Р. Д. Уголовно-правовая борьба с насильственными групповыми посягательствами: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Свердл. ордена Трудового Красного Знамени юрид. ин-т им. Р. А. Руденко. – Свердловск, 1981. – 22 с.
191. Сабитов Р. А. Квалификация поведения лица после совершения им преступления. – Омск: Омск. Высш. шк. милиции, 1986. – 68 с.
192. Самощенко І. В. Відповідальність за погрозу в кримінальному праві України (поняття, види, спірні проблеми): Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08. / Нац. юрид. акад. України. – Х., 1997. – 23 с.
193. Сахаров А. Б. О личности преступника и причинах преступности в СССР. – М.: Госюриздат, 1961. – 279 с.
194. Сахарук Т. В. Проблеми призначення покарання неповнолітнім // Питання боротьби зі злочинністю. Збірник наукових праць. – Вип. 8. – Х.: Право, 2004. – С. 56-59.
195. Сахарук Т. В. Юридична природа обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання // Життя і право. – 2004. –№ 4. – С. 65-69.
196. Сборник постановлений Пленума Верховного Суда СССР, 1924-1963 гг. / Составители: Апурин А. И., Гришанин И. Ф., Кудрявцев В. Н., Миодович К. А., Скоморохов П. И., Теребило В. И. (Отв. ред.), Трубников П. Я., Шейнин Х. Б. – М.: Известия, 1964. – 479 c.
197. Севастьянов А. П. Пределы судейского усмотрения при назначении наказания: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.08, Красноярский гос. ун-т. – Красноярск, 2004. – 24 с.
198. Сердюк Л. В. Насилие: криминологическое и уголовно-правовое исследование / Под. ред Щербы С. П. – М.: Юрлитинформ, 2002. – 378 с.
199. Ситковская О. Д. Психология уголовной ответственности. – М.: Норма, 1998. – 285 с.
200. Скомороха В. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбаченого законом: питання конституційності // Право України. – 2005. – № 4. – С. 3-9.
201. Скробанский К. К. Учебник акушерства. 3-е издание. – Л.: Медгиз, 1946. – 386 с.
202. Скрябин М. А. Общие начала назначения наказания и их применение к несовершеннолетним. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1988. – 125 с.
203. Словарь по уголовному праву / Отв. ред. А. В. Наумов. – М.: Издательство БЕК, 1997. – 702 с.
204. Советское уголовное право. Общая часть. / Под ред. В. М. Чхиквадзе. – М.: Госюриздат, 1959. – 464 с.
205. Советское уголовное право. Общая часть: Учебник / Под ред. Н. Д. Дурманова, Г. А. Кригера, В. Д. Меньшагина. – М.: Изд-во Московского ун-та, 1969. – 458 с.
206. Советское уголовное право. Часть общая. – М.: Госюриздат, 1962 – 450 с.
207. Соціологія: терміни, поняття, персоналії: Навчальний словник – довідник / За заг. ред. В. М. Пічі. – К.: Каравела; Львів: Новий Світ, 2000, 2002. – 480 с.
208. Становский М. Н. Назначение наказания при обстоятельствах, смягчающих или отягчающих наказание // Энциклопедия уголовного права. Т. 9 – СПб.: Изд-во. проф. Малинина: СПб ГКА, 2008. – С. 294-452.
209. Становский М. Н. Назначение наказания. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 1999. – 480 с.
210. Степашин В. М. Специальные правила назначения наказания и мер уголовно-правового характера: монография. – М.: Юрлитинформ, 2012. – 520 с.
211. Строгович М. С. Материальная истина и судебные доказательства в уголовном процессе. – М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1955. – 384 с.
212. Сундурова О. Ф. Понятие и социально-политическая природа усиления (отягчения) наказания // Ученые записки Казанского государственного университета: Юридические науки / Отв. ред. Ф.Р. Сундуров. – Казань: Казанский гос. ун-т, 2003. – Т. 144. – С. 348-364.
213. Таганцев Н. С. Русское уголовное право. Лекции. Часть Общая. – Т. 1. Лекции. – С.-Пб.: Гос. тип., 1902. – 815 с.
214. Таций В. Я. Вопросы применения ст. 43 УК РСФСР // Правоведение. – 1976. – № 6. – С. 106-110.
215. Теория государства и права / Под ред. В.М. Корельского и В. Д. Перевалова. – М.: ИНФРА-М-НОРМА, 1997. – 570 с.
216. Ткаченко В. Сильное душевное волнение как обстоятельство, смягчающее ответственность // Советская юстиция. – 1968. – № 9. –