ПРОБЛЕМИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

Короткий опис

З М І С Т

ВСТУП
стр. 4-15
1. Державні фінанси України як предмет правового регулювання і об'єкт кримінально-правової охорони
16-76
1.1. Методологічні засади дослідження проблем кримінально-правової охорони державних фінансів України
16-28
1.2. Поняття і загальна характеристика державних фінансів України, їх зміст функції та структура
29-40
1.3. Механізм правового регулювання державних фінансів України
41-59
1.4. Підстави й принципи криміналізації суспільно небезпечних посягань на державні фінанси
60-76

2. Характеристика об’єкта і предмета злочинів проти державних фінансів
77-136
2.1. Поняття, загальна характеристика та види об'єкта злочинів проти державних фінансів 77-97
2.2. Система злочинів проти державних фінансів 98-109
2.3. Предмет злочинів проти державних фінансів 110-136

3. Об’єктивна сторона злочинів проти державних фінансів

137-232
3.1. Загальна характеристика об’єктивної сторони злочинів проти державних фінансів
137-151
3.2. Суспільно небезпечне діяння у злочинах проти державних фінансів
152-188
3.3. Способи вчинення злочинів проти державних фінансів 189-216
3.4. Суспільно небезпечні наслідки злочинів проти державних фінансів
217-232

4. Характеристика суб’єктивної сторони злочинів проти державних фінансів.

232-274
4.1. Характеристика вини у злочинах проти державних фінансів
232-258
4.2. Мотив і мета злочинів проти державних фінансів. Проблеми кримінальної відповідальності за заподіяння шкоди державним фінансам з необережності

259-274

5. Суб’єкт злочинів проти державних фінансів
275-319
5.1. Загальна характеристика суб’єктів злочинів проти державних фінансів
275-291
5.2. Характеристика окремих видів спеціальних суб’єктів 292-304
5.3. Проблеми співучасті та посередньої винності у злочинах проти державних фінансів
305-319

6. Кваліфікуючі ознаки злочинів проти державних фінансів

320-340

7. Проблеми пеналізації і депеналізації злочинів проти державних фінансів

341-382
7.1. Проблеми пеналізації злочинів проти державних фінансів
341-369
7.2. Проблеми депеналізації злочинів проти державних фінансів
370-382

ВИСНОВКИ
383-398

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
399-427

ДОДАТКИ
428-459
Додаток А 428-429
Додаток Б 430-431
Додаток В 432
Додаток Д 433-434
Додаток Е 435-459

В С Т У П
Актуальність теми. Державні фінанси являють собою різновид економічних відносин, які відіграють важливу роль у житті суспільства. У процесі їх функціонування створюються й використовуються фонди грошових коштів суспільного призначення, необхідні для життєдіяльності суспільства та його окремих громадян. Без державних фінансів неможливе реальне забезпечення прав і свобод людини, зовнішньої і внутрішньої безпеки, охорони довкілля, державного регулювання економіки, задоволення соціально-культурних потреб людей, надання соціальної допомоги непрацездатним і малозабезпеченим верствам населення, утримання органів державної влади й управління, створення фондів непередбачених видатків, а також фінансування інших загальнодержавних потреб. Ці суспільні відносини становлять предмет правового регулювання самостійної галузі права – фінансового права.
З урахуванням важливості державних фінансів для життя суспільства їх певним чином поставлено під кримінально-правову охорону від суспільно небезпечних посягань. У зв’язку з переходом України до регульованої ринкової економіки, з розвитком приватної власності та приватного підприємництва необхідність такої охорони набула особливої актуальності. З одного боку, існування України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної і правової держави неможливе без функціонування державних фінансів, за допомогою яких і здійснюється виконання державою її основних функцій. З іншого – виконання обов’язку щодо сплати суб’єктами господарювання й окремими особами коштів до бюджетів і державних цільових фондів, вимоги щодо дотримання правил валютного регулювання й валютного контролю, використання наданих державою коштів лише за призначенням у багатьох випадках вступають у протиріччя з особистими або корпоративними інтересами таких суб’єктів, що виступає поштовхом для вчинення посягань на державні фінанси.
У науці кримінального права за радянських часів комплексний науковий аналіз проблем кримінально-правової охорони державних фінансів було здійснено в 1971 р. П.Т.Некипєловим у науковій роботі “Уголовно-правовая охрана финансового хозяйства СССР”. Ця робота була першим у Союзі спеціальним дослідженням питань кримінальної відповідальності за посягання на фінансові відносини. Але вона невелика за обсягом і містить аналіз лише основних аспектів розглядуваної проблеми. З того часу питання кримінально-правової охорони державних фінансів на монографічному рівні (тим більше на рівні докторської дисертації) не досліджувалися.
Злочини проти державних фінансів набули сьогодні значного поширення і становлять суттєву небезпеку для держави й суспільства. Отже, ця проблема не могла стояти осторонь уваги науковців, оскільки новели кримінального законодавства викликали необхідність наукового тлумачення тих чи інших положень, розробки правил кваліфікації злочинів проти державних фінансів, відмежування їх від суміжних злочинів та діянь, які не є злочинними. У різні часи цим і суміжним з ними питанням були присвячені роботи П.П.Андрушка, М.І.Бажанова, В.І.Борисова, Ф.Г.Бурчака, Л.П.Брич, Б.В.Волженкіна, П.А.Вороб’я, Л.Д.Гаухмана, М.А.Гельфера, О.О.Дудорова, М.Й.Коржанського, Я.М.Кураш, І.І.Кучерова, В.Б.Ларичева, Ю.І.Ляпунова, С.В.Максимова, П.С.Матишевського, М.І.Мельника, В.О.Навроцького, М.І.Панова, О.І.Перепелиці, А.О.Пінаєва, В.В.Сташиса, Є.Л.Стрельцова, В.Я.Тація, І.К.Туркевич, М.І.Хавронюка, П.С.Яні та ін. Але праці цих науковців не містили комплексного, всеохоплюючого наукового аналізу кримінально-правової охорони державних фінансів; не було вироблено й загального поняття злочинів проти державних фінансів. Ними розглядалися лише окремі аспекти вказаної проблеми, що стосуються кримінальної відповідальності за деякі види посягань на державні фінанси. Крім того, більшість правників вивчали ці питання лише в межах кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності, що не дозволяло їм у повній мірі провести системне дослідження проблем саме кримінально-правової охорони державних фінансів. По багатьох же із зазначених питань висловлені спірні судження, у зв’язку з чим вони потребують подальшої наукової розробки.
Встановлення кримінальної відповідальності за посягання на фінансові відносини відбувалося без належного врахування положень науки фінансового права, яка виходить з принципових положень щодо відмінності між державними і приватними фінансами та господарськими відносинами. Кримінально-правова охорона не завжди розглядалася в єдності з іншими засобами правового впливу на державні фінанси, що викликало порушення у процесі законотворчості принципів системного підходу, яке породжувало протиріччя між регулятивними (фінансово-правовими) й охоронювальними (кримінально-правовими) нормами, а в певних випадках – неможливість дійового застосування останніх.
Такий стан теоретичної розробки проблем кримінально-правової охорони державних фінансів України негативно відбивається на практиці. Відсутність у кримінальному законодавстві чіткої й несуперечливої системи норм, у яких було б окремо передбачено відповідальність за злочини проти державних фінансів, робить неможливим їх належну кримінально-правову охорону. Через суперечливості і прогалини у кримінальному законодавстві правозастосовча практика нерідко стикається із суттєвими труднощами при вирішенні питань притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які вчинили злочини проти державних фінансів, в окремих випадках приймаються недостатньо обгрунтовані рішення щодо кваліфікації цих злочинів і призначення за них покарання. Це свідчить про необхідність проведення поглиблених наукових досліджень у сфері кримінально-правової охорони державних фінансів України, які базуватимуться на досягненнях науки фінансового права, сучасному рівні кримінально-правової теорії з урахуванням специфіки цієї групи посягань. Результатом таких досліджень повинна стати побудова чіткої, цілісної й несуперечливої системи норм (на рівні окремого розділу Кримінального кодексу України – далі КК), що дозволить здійснювати належну кримінально-правову охорону державних фінансів від суспільно небезпечних посягань, забезпечить теоретичне підгрунтя для правотворчої і правозастосовчої діяльності.
Викладене, таким чином, свідчить про актуальність і важливість обраного напрямку дослідження, а також про його перспективність для розробки ефективної законодавчої моделі охорони державних фінансів України. Усе це й обумовило вибір теми запропонованої до захисту дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснено в межах виконання Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки, затвердженої Указом Президента України від 17 вересня 1996 року, Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. N 1376/2000 (розділ У. Зменшення кримінального тиску на економічні відносини), а також п. 6.2 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 роки, схвалених вченою радою 23 березня 2001 р., протокол № 3.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є створення концепції кримінально-правової охорони державних фінансів України і розробка в її межах оптимальної моделі системи норм КК, що передбачають відповідальність за злочини проти державних фінансів. З урахуванням цього автором було поставлено такі основні завдання: 1) з’ясувати сутність державних фінансів, особливості механізму їх правового регулювання і принципи криміналізації суспільно небезпечних посягань на них; 2) виявити характерні особливості державних фінансів як об'єкта кримінально-правової охорони та родового об’єкта злочинів, особливості механізму заподіяння йому шкоди, на підставі чого визначити місце злочинів проти державних фінансів у системі норм та інститутів Особливої частини кримінального права, а також провести їх типологізацію залежно від видового (групового) об'єкта; 3) здійснити системне дослідження складів злочинів, які передбачають відповідальність за посягання на державні фінанси, виявити недоліки чинного законодавства та практики його застосування, внести пропозиції щодо їх усунення; 4) проаналізувати проблеми пеналізації і депеналізації злочинів проти державних фінансів, запропонувати шляхи оптимізації санкцій за їх вчинення.
Об'єктом дослідження є кримінально-правова охорона державних фінансів України. Предметом дослідження виступають: чинне кримінальне законодавство, яке встановлює відповідальність за злочини проти державних фінансів; практика його застосування; тенденції та закономірності розвитку законодавства про кримінальну відповідальність за ці злочини, зокрема, вітчизняного кримінального законодавства минулих років; проекти відповідних нормативних актів, інші пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства України; кримінальне законодавство зарубіжних країн; фінансове законодавство; кримінальна статистика; система наукових поглядів та розробок стосовно цієї проблеми.
Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої в роботі мети та завдань дослідження, його об'єкта та предмета. Діалектичний метод обумовив розгляд проблем кримінальної відповідальності за окремі злочини проти державних фінансів через вивчення більш загальних категорій. За допомогою структурно-системного аналізу вдалося показати внутрішню побудову системи кримінально-правових норм, які передбачають відповідальність за злочини проти державних фінансів, взаємозв’язок і взаємообумовленість елементів як в середині системи, так і з іншими кримінально-правовими та фінансово-правовими поняттями й категоріями, обсяг та зміст відповідних понять, місце кримінальної відповідальності за розглядувані злочини в системі норм та інститутів Особливої частини кримінального права. Догматичний метод дозволив проаналізувати норми чинного КК, у яких передбачено відповідальність за злочини проти державних фінансів, з точки зору додержання правил законодавчої техніки конструювання диспозицій і санкцій цих норм. Історико-порівняльний метод дозволив показати генезис проблеми кримінально-правової охорони державних фінансів, на базі аналізу кримінального законодавства минулих років і практики його застосування виявити тенденції розвитку законодавства щодо відповідальності за злочини проти державних фінансів, прослідкувати його взаємозв’язок із соціально-економічними умовами життя суспільства й держави, що, у свою чергу, дало можливість накреслити шляхи вдосконалення чинного кримінального законодавства на сучасному етапі. Порівняно-правовий (компаративістський) метод застосовувався при порівнянні кримінального законодавства України, яке передбачає відповідальність за злочини проти державних фінансів, із відповідними нормами кримінальних законів інших держав. Соціологічні методи використовувалися при вивченні практики застосування норм КК, які передбачають відповідальність за злочинні посягання на державні фінанси. Аналіз стану і розвитку економіки, бюджетної й податкової систем, діяльності органів внутрішніх справ та податкової міліції по виявленню й попередженню зазначених злочинів допоміг виявити також недоліки і прогалини у кримінально-правовій охороні державних фінансів України.
Науково-теоретичним підгрунтям для виконання дисертації послужили праці з кримінального права вітчизняних та зарубіжних криміналістів, присвячені як загальним проблемам кримінального права, так і питанням відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності, посадові злочини та злочини проти власності, а також праці із загальної теорії держави і права, історії держави і права України та зарубіжних країн, фінансового, адміністративного та цивільного права.
Емпіричну базу дослідження становлять дані, одержані внаслідок вивчення 723 кримінальних справ, порушених у різних регіонах України протягом 1996-2001 років, із яких 609 кримінальних справ було розглянуто судами. Нормативну базу роботи склали Конституція України, чинне кримінальне законодавство, нормативні акти інших галузей права, у тому числі фінансового, податкового, банківського, підприємницького, адміністративного й цивільного права.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням проблем кримінально-правової охорони державних фінансів України. У ній висунуто низку положень, нових у концептуальному плані й важливих для юридичної практики, а саме:
1. Дістало подальшого розвитку обгрунтування висновку, що державні фінанси становлять самостійний об'єкт кримінально-правової охорони, оскільки мають фундаментальні розбіжності як з недержавними фінансами, так і з господарськими відносинами. На підставі цього вперше обгрунтовано необхідність, доцільність і можливість створення самостійного інституту Особливої частини кримінального права “Злочини проти державних фінансів” шляхом виділення певної групи норм із розділу “Злочини у сфері господарської діяльності” та об’єднання їх у самостійний розділ КК.
2. З огляду на особливості родового об'єкта наведено нові аргументи щодо визначення місця розділу “Злочини проти державних фінансів” у системі норм Особливої частини КК: оскільки державні фінанси являють собою публічно-правові відносини і належать до сфери державного управління, їх слід розташувати у КК після розділу ХУ “Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян”.
3. У дисертації вперше із застосуванням діалектичного методу пізнання, що передбачає перехід мислення від конкретного до абстрактного, виявлено загальні об’єктивні й суб’єктивні ознаки, притаманні всім злочинам проти державних фінансів, що дало можливість у подальшому шляхом підняття від абстрактного до конкретного вирішувати проблеми кримінальної відповідальності за окремі злочини проти державних фінансів.
4. Уперше здійснено типологізацію злочинів проти державних фінансів залежно від видового (групового) об'єкта. За цим критерієм виділено три групи злочинів: 1) посягання на відносини щодо мобілізації грошових коштів до державних централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів; 2) посягання на відносини у сфері розподілу, перерозподілу й використання державних централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів; 3) посягання на відносини щодо регулювання грошового обігу, валютного регулювання та валютного контролю.
5. Уперше кримінально-правову охорону державних фінансів проаналізовано як складову частину єдиного правового механізму регулювання й охорони цих суспільних відносин. Виявлено недоліки, що виникають внаслідок недодержання принципів системного підходу при встановленні кримінальної відповідальності за розглядувані злочини, зокрема, при прийнятті норм, не узгоджених з положеннями фінансового права, а також запропоновано шляхи їх усунення.
6. Обгрунтовано вперше, що статті КК із бланкетними диспозиціями мають містити відсилання не до будь-яких нормативних актів, а лише до законів, оскільки в іншому випадку це суперечить п.22 ст. 92 Конституції України і тягне за собою нестабільність кримінального закону.
7. Наведено додаткові аргументи на користь того, що з урахуванням обмежених можливостей впливу на державні фінанси за допомогою заходів кримінально-правового характеру та побічні негативні наслідки притягнення осіб до кримінальної відповідальності норми кримінального права повинні використовуватись у процесі охорони розглядуваних відносин лише як крайній захід – ultima ratio.
8. Уперше проведено класифікацію предметів злочинів проти державних фінансів. Залежно від характеру зв’язку з об’єктом (соціальної ознаки) їх поділено на три види: а) предмети злочину, які є матеріальним виразом суспільних відносин, співпадають із предметами останніх і предметами злочинного впливу; б) предмети злочину, наявність яких або додержання щодо них особливого правого режиму є умовою чи свідчить про нормальне функціонування суспільних відносин; в) предмети, відсутність яких є умовою нормального існування і функціонування суспільних відносин. На підставі аналізу предметів злочинів проти державних фінансів виявлено недоліки чинного законодавства і внесено низку пропозицій щодо його вдосконалення.
9. Визначено вперше форми суспільно небезпечного діяння як ознаки об’єктивної сторони злочинів проти державних фінансів, зокрема: а) активні дії чи бездіяльність, якими безпосередньо заподіюється шкода державним фінансам; б) активні дії, що створюють реальні умови для завдання шкоди державним фінансам. У випадках, коли ці дії призводять до спричинення передбаченої законом шкоди державним фінансам, вчинене належить кваліфікувати за сукупністю зі злочинами першої форми; в) складні (багатоактні) діяння, коли в одному складі злочину поєднані діяння як першої, так і другої форм.
10. Уперше виявлено нерівномірність кримінально-правової охорони окремих суспільних відносин у межах державних фінансів: основну увагу в нормах чинного законодавства приділено охороні відносин щодо мобілізації коштів до бюджетів та державних цільових фондів, тоді як відносини у сфері розподілу, перерозподілу й використання державних централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів охороняються недостатньо. З метою усунення вказаних недоліків запропоновано встановити кримінальну відповідальність за незаконне використання або злісне ухилення від повернення державних фінансових ресурсів, порушення законодавства щодо розподілу й використання коштів державних або місцевих позабюджетних фондів та видання нормативно-правових чи розпорядчих актів, які змінюють доходи й видатки державних або місцевих позабюджетних фондів всупереч встановленому законом порядку. Сформульовані об’єктивні та суб’єктивні ознаки цих діянь.
11. Проведено вперше докладний аналіз способів вчинення злочинів проти державних фінансів. Обгрунтовано, що основними способами їх вчинення, детермінованими об’єктом, виступають зловживання довірою і обман. Зловживання довірою, пов’язане з правовим обов’язком повіреної особи перед державою, виступає обов’язковою ознакою складів злочинів проти державних фінансів у випадках, коли законом передбачено їх вчинення особою, яка є суб’єктом фінансово-правових відносин шляхом заподіяння шкоди об’єктові зсередини. Обман залежно від місця у структурі суспільно небезпечного посягання на державні фінанси може бути іманентним діянню або являти собою самостійне діяння. В останньому випадку обман має виконувати функцію допоміжного діяння щодо основного. Звернено увагу на відмінності зловживання довірою й обману як способів вчинення злочинів проти державних фінансів від невиконання особою правового обов’язку.
12. Уперше зроблено висновок, що обман у вигляді ухилення від реєстрації як суб’єкта фінансово-правових відносин є способом вчинення злочинів проти державних фінансів, детермінованим механізмом заподіяння шкоди цим суспільним відносинам.
13. Обгрунтовано вперше, що в разі ухилення від реєстрації як суб’єкта фінансово-правових відносин шляхом протиправного перекладання юридичного обов’язку на іншу особу – використання фіктивного підприємства, організації чи особи – цей спосіб становить підвищену суспільну небезпеку, а тому в певних випадках повинен бути передбачений як ознака кваліфікованих складів злочинів.
14. На відміну від домінуючої у теорії кримінального права точки зору, обстоюється думка, що усвідомлення протиправності суспільно небезпечного діяння взагалі і посягання на державні фінанси зокрема, не входять до змісту інтелектуального моменту умислу. При вирішенні цього питання, у тому числі й щодо діянь, які полягають в умисному порушенні спеціальних правил, необхідно виходити із презумпції знання особою нормативно-правових актів за умови, що вони були доведені до відома населення у встановленому законом порядку.
15. Уперше аргументується необхідність внесення змін до ст. 367 КК “Службова недбалість”, згідно з якими ця стаття не може застосовуватися до випадків вчинення службовою особою з необережності діянь, умисне вчинення яких не тягне за собою кримінальної відповідальності. За службову недбалість також не може бути призначено покарання суворіше передбаченого за таке ж діяння, вчинене умисно.
16. Розвинено й уточнено положення щодо осудності осіб, які вчинили злочини поти державних фінансів. Обгрунтовується висновок, що розроблене теорією кримінального права поняття “спеціальна осудність” не повинно поширюватися на суб’єктів розглядуваних злочинів. Відсутність у винної особи відповідного рівня професійної підготовки й компетентності щодо виконання певних обов’язків не може бути підставою для визнання її неосудною.
17. Під час аналізу суб'єкта злочинів проти державних фінансів уперше виявлено недоліки ч.2 ст. 18 КК, відповідно до якої законодавець фактично відмовився від притягнення до кримінальної відповідальності за співучасть у злочинах зі спеціальним суб'єктом осіб, які не мають ознак спеціального суб'єкта. У зв’язку з цим запропоновано у КК визначити спеціального суб'єкта злочину як суб'єкта, який має додаткові ознаки, передбачені в Особливій частині цього Кодексу.
18. Уперше здійснено комплексний аналіз проблем пеналізації злочинів проти державних фінансів. Зокрема, доведено, що в сучасних умовах соціально-економічного розвитку України мета спеціального попередження злочинів проти державних фінансів повинна визнаватися першочерговою стосовно мети загального попередження цих злочинів. Зважаючи на це, найбільш ефективними за вчинення злочинів проти державних фінансів з точки зору досягнення юридичного виправлення особи визнані покарання, вплив яких є короткочасним і менш складним, зокрема, штраф, конфіскація знарядь та засобів вчинення злочину, предметів, здобутих злочинним шляхом, а за певних умов – арешт. Досягненню ж мети запобігання нових злочинів особами, які вчинили суспільно небезпечні посягання на державні фінанси, сприяє покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
19. Наведено додаткові аргументи на користь виключення загальної конфіскації майна із системи покарань за кримінальним правом України. Запропоновано замінити цей вид покарання на спеціальну конфіскацію тих предметів, які використовувалися як засоби чи знаряддя вчинення злочину, предметів злочину або предметів, здобутих злочинних шляхом.
20. Запропоновано структуру окремого розділу Особливої частини КК “Злочини проти державних фінансів”, сформульовано норми, що його утворюють.
Ці та інші положення дослідження виносяться на захист дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані:
- у науково-дослідницькій сфері - для подальшої розробки теоретичних і прикладних проблем кримінально-правової охорони державних фінансів України в цілому, проблем кримінальної відповідальності за окремі види таких злочинів, а також загальної концепції правового регулювання державних фінансів України;
- у правотворчості – запропонована модель розділу “Злочини проти державних фінансів” може бути використана в ході наступної кодифікації кримінального законодавства, а окремі пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства – у поточної правотворчості;
- у правозастосуванні – при вирішенні проблем кваліфікації злочинів проти державних фінансів у слідчо-прокурорській і судовій практиці;
- у навчальному процесі – при викладанні курсів Загальної і Особливої частин кримінального права, спецкурсів, присвячених проблемам кримінальної відповідальності за злочини проти державних фінансів, при підготовці підручників і навчальних посібників, у науково-дослідницькій роботі студентів і курсантів.
Особистий внесок здобувача. Викладені в дисертації положення, які виносяться на захист, розроблені автором особисто. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих праць, у дисертації не використовувалися. Власні теоретичні розробки дисертанта в наукових працях, опублікованих у співавторстві, становлять 50%.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, включені до дисертації, оприлюднено на міжнародних і національних наукових з’їздах, конференціях, семінарах, що відбулися в містах: Києві (1996-2000 рр.), Харкові (1991-2001 рр.), Донецьку (1996 р.), Запоріжжі (1999 і 2001 рр.), Одесі (2000 р.), Бєлгороді (1999 р.), Ростові на Дону (1997, 1998 рр.), Будапешті (Угорщина, 2000 р.), Лозанні (Швейцарія 2001 р.).
Результати дисертаційного дослідження застосовувалися автором при консультуванні працівників правоохоронних органів, зокрема, при обговоренні проблем кваліфікації незаконної торговельної діяльності, ініційованому Головним слідчим управлінням МВС України, підготовці відповідей на запити окремих правоохоронних органів. Положення дисертації використовувалися комісіями Верховної Ради України при підготовці нового КК.
Отримані дисертантом результати застосовуються в навчальному процесі Національного університету внутрішніх справ, а також науково-дослідницькій роботі студентів. За темою дисертації підготовлено методичні рекомендації для проведення семінарських і практичних занять, написання курсових робіт, а також враховані при розробці методичних матеріалів для вивчення спецкурсу “Економічні злочини”.
Публікації. За результатами дослідження дисертантом підготовлено одну монографію, 23 наукові публікації у фахових наукових виданнях. Окремі висновки, пропозиції та рекомендації викладено у 2-х навчальних посібниках, статтях, надрукованих у наукових журналах, матеріалах і тезах конференцій.

Список літератури

В И С Н О В К И
Проведене дослідження проблем кримінально-правової охорони державних фінансів України дозволяє зробити такі висновки [108]:
1. Державні фінанси являють собою сукупність суспільних відносин, які складаються у процесі фінансової діяльності держави по мобілізації, розподілу, перерозподілу й використанню централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів суспільного призначення. Вони існують лише у формі правовідносин, які на основі Конституції України врегульовані переважно нормами фінансового права.
2. Частина державних фінансів, рівень соціальної цінності яких є найбільш високим, поставлені законодавцем під кримінально-правову охорону. Але, оскільки ці відносини становлять не абсолютну, а лише відносну цінність, а шкода, що їм завдається, у більшості випадків може бути усунена іншими правовими засобами, їх кримінально-правова охорона повинна здійснюватися не від будь-яких, а лише від найбільш небезпечних посягань. З урахуванням обмежених можливостей впливу на державні фінанси шляхом застосування кримінально-правових санкцій та з огляду на побічні негативні наслідки притягнення осіб до кримінальної відповідальності норми кримінального права мають використовуватися у процесі їх регулювання лише як крайній (останній, рішучий) захід - ultima ratio.
3. Норми кримінального права не мають самостійного регулюючого впливу на державні фінанси як позитивні правовідносини. Їх завданням є правове забезпечення охорони останніх від суспільно небезпечних посягань.
4. Державні фінанси виступають як окремий родовий об’єкт певної групи злочинів, відповідальність за які могла б бути передбачена в окремому розділі Особливої частини КК “Злочини проти державних фінансів”. Оскільки ці відносини є публічно-правовими і належать до сфери державного управління, то запропонований розділ слід розташувати у КК за розділом ХУ “Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян”.
5. До розділу “Злочини проти державних фінансів” варто віднести статті КК, які передбачають відповідальність за посяганні на такі видові (групові) об’єкти злочинів: а) відносини щодо мобілізації грошових коштів до державних централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів; б) відносини у сфері розподілу, перерозподілу й використання державних централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів; в) відносини щодо регулювання грошового обігу, валютного регулювання та валютного контролю.
6. Кримінальну відповідальність за такі посягання пропонується встановити в наступних статтях Особливої частини КК, які можна згрупувати залежно від видового (групового) об’єкта:
Посягання на відносини щодо мобілізації грошових коштів до державних централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів:
- “Порушення порядку зайняття господарською діяльністю”;
- “Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів”;
- “Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів”;
- “Ухилення від сплати митних платежів”;
- “Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору”;
- “Незаконна приватизація державного, комунального майна”.
Посягання на відносини у сфері розподілу, перерозподілу й використання державних централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів:
- “Порушення законодавства про бюджетну систему України, а також щодо розподілу й використання державних або місцевих позабюджетних фондів”;
- “Видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету чи державних або місцевих позабюджетних фондів всупереч встановленому законом порядку”;
- “Незаконне одержання, використання або злісне ухиленні від повернення державних фінансових ресурсів”.
Посягання на відносини щодо регулювання грошового обігу, валютного регулювання та валютного контролю:
- “Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї”;
- “Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті”;
- “Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків”;
- “Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння”;
7. Комплексний системний аналіз складів злочинів, у яких передбачено відповідальність за посягання на державні фінанси, а також практики застосування в цій частині кримінального законодавства показав існування суттєвих недоліків у кримінально-правовій охороні розглядуваних суспільних відносин. Виявлено певні прогалини й суперечності у кримінальному законодавстві, недотримання правил законодавчої техніки при формулюванні окремих складів злочинів, а також невідповідності між деякими нормами кримінального та інших галузей права (фінансового, адміністративного тощо). З метою усунення зазначених недоліків існує потреба у внесенні відповідних змін до КК.
Крім того, проведений аналіз показав шляхи і методи, якими результати дисертаційного дослідження повинні впроваджуватися в правозастосовчу практику, а також використовуватися в ході підготовки фахівців у галузі правозастосування та підвищення фахового рівня практичних працівників. Отже, найбільш важливі наукові та практичні результати дисертаційного дослідження проблем кримінально-правової охорони державних фінансів України мають різнопланове значення для науки кримінального права і практики боротьби зі злочинністю і можуть бути використані наступним чином: - у галузі правотворчості пропонується:
включити до Кримінального кодексу України розділ такого змісту:

“РОЗДІЛ … ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСІВ
Стаття… Порушення порядку зайняття господарською діяльністю
1. Здійснення без державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, яка містить ознаки підприємницької і підлягає ліцензуванню, або здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах, –
карається штрафом від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.
2. Здійснення банківської діяльності або банківських операцій, а також професійної діяльності на ринку цінних паперів, операцій небанківських фінансових установ без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах, –
карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.
Примітки: 1. Під доходом у цій статті слід розуміти всю суму надходжень, одержаних у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах без урахування витрат, пов’язаних зі здійсненням господарської чи банківської діяльності.
2. Отримання доходу у великому розмірі має місце, коли його сума в тисячу й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Стаття… Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів
1. Незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів, –
карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення.
2. Незаконне виготовлення алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів шляхом відкриття підпільних цехів або з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів, або вчинене особою, яка раніше була засуджена за цією статтею, –
карається штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для їх виготовлення.
3. Незаконне виготовлення товарів, указаних у частині першій або другій цієї статті, з недоброякісної сировини (матеріалів), що становлять загрозу для життя і здоров'я людей, а так само незаконний збут таких товарів, що призвело до отруєння людей чи інших тяжких наслідків, –
карається позбавленням волі від п’яти до десяти років з вилученням і знищенням вироблених товарів та з конфіскацією обладнання для їх виготовлення.
Стаття… Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів
1. Умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять у систему оподаткування і введені у встановленому законом порядку, а також протиправне відшкодування з бюджетів раніше внесених сум авансових податкових платежів, вчинене засновником (власником) суб'єкта господарської діяльності, службовою особою або громадянином – суб'єктом підприємницької діяльності чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів або повернення з бюджетів коштів у значних розмірах, –
карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів або повернення з бюджетів коштів у великих розмірах, –
караються штрафом від п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів або повернення з бюджетів коштів в особливо великих розмірах, або вчинені з використанням фіктивного підприємства, організації або особи –
караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від двох до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
4. Особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені частиною першою або другою цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до моменту пред’явлення їй обвинувачення у вчиненні цього злочину сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою або протиправним поверненням (фінансові санкції, пеня).
Примітка: Під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які в тисячу і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, але становлять не менше 10% належних до сплати внесків; під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які в три тисячі й більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, але становлять не менше 15% належних до сплати внесків; під особливо великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів, інших обов'язкових платежів, які в п'ять тисяч і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, але становлять не менше 20% належних до сплати внесків.
Стаття… Ухилення від сплати митних платежів
1. Ухилення від сплати платежів, передбачених при переміщенні товарів через митний кордон України, поєднане з переміщенням товарів через митний кордон України, поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, якщо це призвело до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, –
караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до трьох місяців, зі штрафом від п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та конфіскацією предметів, незаконно переміщених через митний кордон України.
2. Ті ж діяння, вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах, –
караються арештом на строк до від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років зі штрафом від двох до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та конфіскацією предметів, незаконно переміщених через митний кордон України.
3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені з використанням фіктивного підприємства, організації або особи, чи організованою групою, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років зі штрафом від двох до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та конфіскацією предметів, незаконно переміщених через митний кордон України
Примітка: Під значним розміром коштів розуміти суми митних платежів, які в п’ятсот і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян; під великим розміром – суми митних платежів, які в три тисячі й більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Стаття... Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору
Виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору –
караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до трьох місяців.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо це призвело до ненадходження до бюджетів коштів у вигляді акцизного збору у значних розмірах, –
караються арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років зі штрафом від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також із конфіскацією товарів промаркованих підробленими марками.
3. Діяння, передбачені частинам першою або другою цієї статті, якщо вони призвели до ненадходження до бюджетів коштів у вигляді акцизного збору у великих розмірах або вчинені із використанням фіктивного підприємства, організації чи особи, або організованою групою, –
караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років зі штрафом від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з конфіскацією товарів, промаркованих підробленими марками.
Примітка: Під значним розміром коштів слід розуміти суми акцизного збору, які в тисячу й більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян; під великим розміром коштів – суми акцизного збору, які в три тисячі й більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Стаття ... Незаконна приватизація державного, комунального майна
1. Приватизація державного, комунального майна шляхом заниження його вартості через визначення її у спосіб, не передбачений законом, або використання підроблених приватизаційних документів, –
караються арештом на строк до трьох місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років зі штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, якщо воно призвело до ненадходження коштів від приватизації державного, комунального майна у великих розмірах або вчинено групою осіб за попередньою змовою, –
карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років зі штрафом від двох до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Примітка: Великим розміром, передбаченим у цій статті, є сума коштів, яка не надійшла від приватизації державного, комунального майна, яка в тисячу й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Стаття … Порушення законодавства про бюджетну систему України, а також щодо розподілу й використання коштів державних або місцевих позабюджетних фондів
1. Використання службовою особою бюджетних коштів або коштів державних чи місцевих позабюджетних фондів усупереч їх цільовому призначенню або в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, а так само недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету чи пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів, як це встановлено чинним бюджетним законодавством, якщо предметом цих діянь були бюджетні кошти або коштів державних чи місцевих позабюджетних фондів у великих розмірах, –
караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до трьох місяців, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк або без такого.
2. Ті самі діяння, предметом яких були бюджетні кошти або кошти державних чи місцевих позабюджетних фондів в особливо великих розмірах або вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, –
караються арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років з років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян .
Примітки: 1. До бюджетних коштів і коштів державних чи місцевих позабюджетних фондів належать кошти, що включаються у бюджети всіх рівнів незалежно від джерела їх формування, а також кошти державних чи місцевих позабюджетних фондів цільового призначення, що формуються відповідно до чинного законодавства.
2. Великим розміром бюджетних коштів або коштів державних чи місцевих позабюджетних фондів відповідно до статей … цього Кодексу вважається сума, що в тисячу й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
3. Особливо великим розміром бюджетних коштів або коштів державних чи місцевих позабюджетних фондів відповідно до статей … цього Кодексу вважається сума, що в три тисячі й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Стаття… Видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету чи державних або місцевих позабюджетних фондів усупереч встановленому законом порядку
1. Видання службовою особою нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи й видатки бюджету чи державних або місцевих позабюджетних фондів усупереч встановленому законом порядку, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти або кошти державних чи місцевих позабюджетних фондів у великих розмірах, -
карається штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Ті самі дії, предметом яких були бюджетні кошти або кошти державних чи місцевих позабюджетних фондів в особливо великих розмірах або які вчинені повторно, –
караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років і штрафом у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття ... Незаконне одержання, використання або злісне ухилення від повернення державних фінансових ресурсів
1. Надання неправдивої інформації органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування або Національному банку України з метою отримання державних фінансових ресурсів, які надаються на умовах повернення, а також субсидій, субвенцій або дотацій, у разі відсутності ознак злочину проти власності, –
карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб або у великому розмірі, чи використання не за призначенням державних фінансових ресурсів або злісне ухилення від повернення тих із них, які надані на умовах повернення, або вчинені з використанням фіктивного підприємства, організації або особи, –
караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на строк до трьох років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Примітка: Великим розміром вважається сума, яка в п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Стаття ... Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї
1. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту, а також збут підробленої національної валюти України у вигляді банкнот чи металевої монети, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї –
караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб чи у великому розмірі, –
караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою чи в особливо великому розмірі, –
караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.
Примітка. Дії, передбачені цією статтею, вважаються вчиненими у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; в особливо великому розмірі - якщо сума підробки у чотириста й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Стаття … Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті
1. Умисне ухилення засновника (власника) суб'єкта господарської діяльності, службової особи або громадянина – суб'єкта підприємницької діяльності від повернення в Україну в передбачені законом строки виручки в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг) або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, а також умисне приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей, –
караються штрафом у розмірі від шестисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до трьох місяців.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також умисне ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, або умисне приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей у великих розмірах, –
караються арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років зі штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або з використанням фіктивного підприємства, організації або особи, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років зі штрафом у розмірі від двох до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
4. Особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені частиною першою або другою цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до моменту пред’явлення їй обвинувачення у вчиненні цього злочину повернула в Україну валютну виручку, товари або інші матеріальні цінності чи грошову суму у розмірі вартості цих предметів, а також відшкодувала шкоду, завдану державі несвоєчасним їх поверненням (фінансові санкції, пеня).
Примітки: 1. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, чи приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей визнаються вчиненими у великому розмірі, якщо ця виручка, товари або інші матеріальні цінності в тисячу й більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (у перерахунку у валюту України за офіційним курсом національної валюти, визначеним Національним банком України на останній день строку, передбаченого законодавством для перерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону).
2. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, чи приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей визнаються вчиненими в особливо великому розмірі, якщо ця виручка, товари або інші матеріальні цінності у три тисячі й більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (у перерахунку у валюту України за офіційним курсом національної валюти, визначеним Національним банком України на останній день строку, передбаченого законодавством для перерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону).
Стаття ... Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків
1. Незаконне, з порушенням встановленого законом порядку відкриття або використання за межами України валютних рахунків фізичних осіб, вчинене громадянином України, який постійно проживає на її території, а так само валютних рахунків юридичних осіб, які діють на території України, вчинене службовою особою або за її дорученням іншою особою, –
караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до трьох місяців із конфіскацією валютних цінностей, що знаходяться на зазначених вище рахунках.
2. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з використанням фіктивного підприємства, організації або особи, –
караються арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією валютних цінностей, що знаходяться на зазначених вище рахунках і штрафом у розмірі від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття ... Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння
Ухилення від передбачених законом обов'язкової здачі на афінаж або обов'язкового продажу видобутих із надр, отриманих із вторинної сировини, піднятих чи знайдених дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння, якщо це діяння вчинено у великому розмірі, а також ухилення від обов'язкової здачі на афінаж або для обов'язкового продажу скуплених дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, ювелірних чи побутових виробів із них або лому таких виробів, –
караються штрафом від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.
Примітка: Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння визнається здійсненим у великому розмірі, якщо вартість указаних у цій статті предметів, не зданих або не проданих, перевищує п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”.
- у статті 18 КК “Суб’єкт злочину” частину 2 викласти у такій редакції: “Спеціальним суб'єктом злочину є суб’єкт, який має додаткові ознаки, передбачені в Особливій частині цього Кодексу”.
- статтю 59 КК “Конфіскація майна” викласти у такій редакції:
“Стаття 59. Конфіскація майна
1. Покарання у вигляді конфіскації майна полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави предметів, які використовувалися як засоби чи знаряддя вчинення злочину, предметів злочину або предметів, здобутих злочинних шляхом.
2. Конфіскація майна встановлюється лише за умисні злочини і може бути призначена як додаткове покарання й у випадках, коли вона не передбачена в санкції статті Особливої частини цього кодексу за умови наявності предметів, зазначених у частині першій цієї статті.
3. У разі відсутності в особи предметів, зазначених у частині першій цієї статті, стягненню на користь держави підлягає грошова сума в розмірі вартості цих предметів.”
- доповнити ст. 367 КК “Службова недбалість” частиною 3 такого змісту: “Ця стаття не застосовується до діянь, умисне вчинення яких не тягне за собою кримінальної відповідальності за цим Кодексом. Покарання за службову недбалість не може бути призначено більш суворе, ніж передбачено за таке ж діяння, вчинене умисно”.
- у навчальному процесі – пропонується запровадити в усіх навчальних закладах, які здійснюють підготовку за господарсько-правовою спеціалізацією фахівців зі спеціальності “Правознавство” освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст спеціальний курс з кримінального права, присвячений проблемам кримінальної відповідальності за злочини проти державних фінансів, а також використовувати матеріали дослідження при підготовці підручників і навчальних посібників, у науково-дослідній роботі студентів і курсантів;
- у правозастосуванні – результати цього дослідження сприятимуть поліпшенню діяльності судів та правоохоронних органів по забезпеченню належної кримінально-правової охорони державних фінансів України від злочинних посягань. Це матиме місце як опосередковано – через зміни в законодавстві, проведення яких рекомендується в цій роботі, поліпшення підготовки і перепідготовки кадрів на базі відповідних теоретичних положень, розроблених у цій роботі, так і безпосередньо, шляхом врахування практичними працівниками сформульованих тут висновків і рекомендацій;
- у науково-дослідницькій галузі матеріали дисертаційного дослідження можуть бути підставою для подальшої розробки теоретичних і прикладних проблем кримінально-правової охорони державних фінансів України у цілому, проблем кримінальної відповідальності за окремі види таких злочинів, а також розробці загальної концепції правового регулювання державних фінансів України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азарян Е.Р. Проблемы совершенствования системы установления и применения уголовных наказаний: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08. – Тбилиси, 1999. – 35 с.
2. Акімов М. Про умови та механізм звільнення від відповідальності члена організованого злочинного формування // Право України. – 2000. - № 2. С. 64-65.
3. Александров Н.Г. Правовые и производственные отношения в социалистическом обществе. // Вопросы философии. – 1957. - № 1. - с. 45
4. Александров Н.Г. Сущность социалистического государства и права. - М.: Знание, 1969. – 128 с.
5. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. - М.: Юрид.лит., 1966. – 188 с.
6. Алексеев С.С. Общая теория права. В двух томах. Т.1 – М.: Юрид. лит., 1981. – 360 с.
7. Алексеев С.С. Общая теория права. В двух томах. Т.2 – М.: Юрид. лит., 1982. – 360 с.
8. Алексеев С.С. Философия права. – М.: Изд-во НОРМА, 1999. – 336 с.
9. Алексеев С.С. Теория права. – Харьков: БЕК, 1994. – 244 с.
10. Аликперов Х.Д. Преступность и компромисс. – Баку: Элм, 1992. – 196 с.
11. Аликперов Х.Д., Курбанова К.Ш. УК РФ и некоторые проблемы освобождения от уголовной ответственности // Государство и право. – 2000. - № 1.- С. 54-60.
12. Аль-Дженейди Сахер Абдалла. Ответственность за преступления, выражающиеся в уклонении от налога с продажи в Иордании // Правоведение. – 2000. - № 1. - С. 149-151.
13. Аналіз практики застосування судами України законодавства, яке передбачає кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів. – К.: Верховний суд України, 1998. – 41 с.
14. Андрушко П. Деякі проблеми застосування Кримінального кодексу України 2001 р. // Часопис Київського університету права. – 2001. - № 1. С. 73-80.
15. Андрушко П. Злочини у сфері господарської діяльності за чинним кримінальним кодексом та проектом КК: проблеми систематизації. Кримінализації та декриміналізації // Предпринимательство, хозяйство, право. – 1998. - № 12. С. 13-18.
16. Андрушко П.П. Проблеми відповідальності за умисну несвоєчасну сплату податків, зборів, інших обов’язкових платежів // Держава і право: Зб. наук. пр. Вип. 11. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. - С. 418-423.
17. Андрушко П. Коментар до ст. 202 Кримінального кодексу України “Порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю” // Юридичний вісник України. – 2001. - № 42. - 20-26 жовтня.
18. Андрушко П.П. Спорные вопросы уголовной ответственности за незаконную торговую деятельность. // Все о бухгалтерском учете. – 1998. - № 36(218). - 25 апреля.
19. Андрушко П. Фіктивне підприємництво: проблеми кваліфікації та вдосконалення відповідальності // Предпринимательство, хозяйство, право. - № 11. - С. 27-32.
20. Андрушко П.П., Короткевич М.Є. Відповідальність за заняття забороненими видами підприємницької діяльності та за порушення порядку заняття нею // Вісник Верховного Суду України. - № 3. - 1998. - С. 54-59; № 4. – 1998.- С. 34-45
21. Антонов А.Д. Принципы криминализации общественно опасных деяний в уголовно-правовой науке // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11, Право. – 2000. - № 4. - С. 79-90
22. Антонян Ю.М., Бородин С.В. Преступность и психические аномалии. - М.: Наука, 1987. – 208 с.
23. Антонян Ю.М. Социальная среда и формирование личности преступника. - М.: Изд-во Академии МВД СССР, 1975. – 160 с.
24. Астемиров З.А. Уголовная ответственность и наказание несовершеннолетних. - М.: Изд-во Высш. шк. МВД СССР, 1970. – 125 с.
25. Афанасьев В.Г. Системность и общество. – М.: Политиздат, 1980. – 368 с.
26. Бабич Н. Экономическая преступность: а если штрафом?.. //Финансовая Украина. – 1996. - № 43
27. Бабич Н. Экономическая преступность: борьба с ветряными мельницами? // Финансовая Украина. –1995. -№33.-15 августа. - С.10.
28. Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины. - Х.: Право, 2000. – 128 с.
29. Бажанов М.И. Наказание в проекте УК Украины // Проблеми законності. - Вип. 38: Респ. міжвідомчий наук. зб. / Харків. – Нац. юрид. акад. України. – 1999. – с.167-179
30. Бажанов М.И. Уголовное право Украины. – Днепропетровск: Пороги, 1992. – 167 с.
31. Балибалова Д.И. Совершенствование финансовых правоотношений как средство укрепления экономической самостоятельности России и борьбы с организованной преступность // Организованная преступность – угроза культуре и державности России. Сборник. – СПб: Издательский дом “Бизнес-Пресса”: Изд-во Михайлова В.А., 1998.- С.56-59.
32. Беккариа Чезаре. О преступлениях и наказаниях. - М.: Юриздат, 1939. - 223 с.
33. Белкин Р.С. Курс криминалистики: в 3-х томах. Т.3. Криминалистические средства, приемы и рекомендации. - М., 1997. – 432 с.
34. Беляев Н.А. Цели наказания и средства их достижения. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1963. – 248 с.
35. Бендисюк І. Деякі питання складу злочину за ухилення від сплати податків, інших обов’язкових платежів та їх доведення в ході попереднього розслідування // Вісник податкової служби України. – 2001. - № 3. - С.50-54.
36. Біленчук П.Д., Гвоздецький В.Д., Сливка С.С. Філософія права: Навч. посібник. – К.: Атіка, 1999. – 208 с.
37. Блауб