ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ ПРАВ НЕПОВНОЛІТНІХ КРИМІНАЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Короткий опис

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1
ОХОРОНА ЖИТТЯ, ЗДОРОВ'Я ТА ВОЛІ НЕПОВНОЛІТНІХ
КРИМІНАЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ 13
1.1. Вбивство неповнолітнього 17
1.2. Доведення до самогубства 33
1.3. Заподіяння неповнолітнім тілесних ушкоджень 40
1.4. Побої та мордування, катування неповнолітніх 51
1.5. Незаконне проведення аборту 58
1.6. Погроза вбивством 63
1.7. Незаконне позбавлення волі або викрадення неповнолітнього 66
1.8. Торгівля неповнолітніми або здійснення іншої незаконної угоди щодо передачі неповно-літнього іншим особам 75
1.9. Злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування 85
Висновки до РОЗДІЛУ 1 92
РОЗДІЛ 2
ОХОРОНА НОРМАЛЬНОГО СТАТЕВОГО РОЗВИТКУ
НЕПОВНОЛІТНІХ 96
2.1. Зґвалтування неповнолітньої та малолітньої особи 99
2.2. Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним
способом 109
2.3. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості 113
2.4. Розбещення неповнолітніх 119
Висновки до РОЗДІЛУ 2 123
РОЗДІЛ З
ПОСЯГАННЯ НА ПРАВА НЕПОВНОЛІТНІХ ПІД ПРИВОДОМ
ЗДІЙСНЕННЯ РЕЛІГІЙНОЇ ЧИ ГРОМАДСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 125
3.1. Розвиток та сучасний стан деструктивних релігійних та громадських об'єднань 131
3.2. Шляхи підвищення ефективності кримінально-правового захисту
неповно-літніх від діяльності деструктивних релігійних та громадських
об' єднань 166
Висновки до РОЗДІЛУ 3 178
ВИСНОВКИ 179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 185

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Ратифікувавши 27 лютого 1991 року Конвенцію про права дитини, Україна взяла на себе великі зобов’язання у сфері захисту прав осіб у віці до 18 років. Конвенція про права дитини, схвалена на 44-й сесії Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набула чинності для України 27 вересня 1991 року), вимагає від держави забезпечення всебічного захисту життя та здоров’я неповнолітніх, їх волі, статевої недоторканності та інших важливих благ. Ще в Декларації прав дитини 1959 року (співавтором якої була і Україна) було зазначено, що “дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження” [1, С.124]. На необхідності захисту дітей наголошують Конституція України (ст.ст. 51, 52), Закон України “Про охорону дитинства” від 26 квітня 2001 року, Національна програма “Діти України” (затверджена Указом Президента України від 18 січня 1996 року). Права неповнолітніх захищають різні галузі права: сімейне, трудове та ін., проте ледве чи не найбільш важливе місце в охороні прав неповнолітніх належить кримінальному праву, яке повинно захищати їх від найбільш небезпечних посягань - злочинів. Потрібно відмітити, що ситуація з неповнолітніми в Україні вкрай тривожна. Кожного року Україна втрачає 16 тисяч дітей віком до 14 років (це травми, самогубства, вбивства тощо) [2, С.25]. Серед усіх незалежних країн колишнього СРСР саме в Україні найнижчий відсоток населення віком до 16 років. За даними дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), в Україні налічується біля 16 % таких дітей, у той час як у Російській Федерації і Бєларусі - 22 %, в Естонії та Литві - 24 % [3, С.31]. В Україні високий рівень дитячої смертності. Так, за даними Держкомстату, тільки у жовтні 2001 р. дитяча смертність майже удвічі перевищила народжуваність (відповідно 14,9 проти 7,7 на тисячу населення) [4]. В цілому, якщо за даними всесоюзного перепису населення 1989 року в Україні проживали 51,45 млн. чоловік, то у 2002 році (враховуючи дані всеукраїнського перепису населення 2001 р.) - 48,15 млн. чоловік [5]. Населення в Україні, таким чином, неухильно зменшується, смертність перевищує народжуваність.
У такій ситуації під загрозою опиняється саме майбутнє держави, оскільки діти - це майбутнє і від того, як держава їх захищає, залежить, яке майбутнє вона буде мати і чи взагалі буде існувати.
Недостатньо задовільний стан захисту неповнолітніх в Україні поряд з економічними та соціальними причинами зумовлений і невідповідністю в ряді випадків національного кримінального законодавства вимогам Конвенції про права дитини. Потрібно відмітити, що Кримінальний кодекс України, прийнятий 5 квітня 2001р., зробив значний крок вперед (порівняно з КК 1960 р.) у справі захисту прав неповнолітніх. Так, у ньому, зокрема, передбачена відповідальність за такі злочини як доведення неповнолітнього до самогубства (ч.3 ст.120), зараження неповнолітнього вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної хвороби (ч.3 ст.130), неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей (ст.137) та ін. Однак, хоча Кримінальний кодекс України 2001 р. і створив більш ефективну, ніж у попередні часи, законодавчу базу для захисту прав неповнолітніх, існує комплекс проблем, які потребують вирішення.
По-перше, необхідно відмітити, що ряд статей, які передбачають відповідальність за злочини проти життя, здоров’я та волі особи (а саме, ст.ст.115, 119, 121, 122, 125, 126, 127, 128, 129, 134, 143, 146, 151), не містять у якості обставини, яка обтяжує відповідальність, вчинення цих злочинів щодо неповнолітнього, що не відповідає Конвенції про права дитини, яка зобов’язує державу всебічно захищати життя, здоров’я та волю неповнолітніх, ст.52 Конституції України, де, зокрема, говориться, що будь-яке насильство над дитиною переслідується за законом, а також і Закону України “Про охорону дитинства” від 26 квітня 2001 року, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і встановлює, зокрема, у ст.1, що “дитина - особа віком до 18 років (повноліття)” [6]. Неповнолітні, в силу своїх вікових особливостей, мають набагато менше, порівняно з дорослими, можливостей захистити себе від агресії з боку інших осіб, вони в ряді випадків фактично беззахисні перед злочинцем, а фізичні та психічні травми, заподіяні їм внаслідок злочинних дій, можуть мати набагато більш серйозні наслідки, ніж аналогічні травми у дорослих і тому неповнолітні потребують посиленої охорони з боку кримінального законодавства. Крім того, сам факт вчинення злочину проти неповнолітнього вже свідчить про підвищену суспільну небезпеку особи злочинця і це повинно у повній мірі враховуватися кримінальним законом.
По-друге, диспозиції ст. ст. 126, 149 та 166 не враховують всіх особливостей діянь, відповідальність за які вони передбачають, і потребують відповідних змін, що дозволить, у свою чергу, більш ефективно захищати від таких діянь неповнолітніх.
По-третє, статті, що передбачають відповідальність за статеві злочини проти неповнолітніх, або взагалі не містять у якості обставини, яка обтяжує відповідальність, вчинення цих злочинів особами, які повинні турбуватися про неповнолітніх і які в силу цього використали залежний стан потерпілих осіб від себе, що значно полегшило вчинення таких злочинів (це, зокрема, стосується ст. ст. 152 та 153 КК України) або залишають за межами підвищеної відповідальності значну групу осіб, які, як і батьки та особи, що їх заміняють, також повинні турбуватися про неповнолітніх (такі вади мають місце у ст. ст. 155 та 156 КК України). Це не відповідає ст. 19 Конвенції про права дитини, яка вимагає захищати дітей від сексуальних зловживань з боку батьків, опікунів або інших осіб, які повинні турбуватися про них.
По-четверте, згідно за чинним кримінальним законодавством неповнолітні не мають належного захисту від посягань на свої права під виглядом релігійної чи громадської діяльності, що має особливо актуальне значення після подій, пов’язаних з “Білим братством”, “Аум Сінрікьо” та іншими подібними об’єднаннями. Стаття 181 КК України не враховує як характерних рис таких об’єднань, так і обмежує коло суб’єктів злочину, передбаченого нею, тільки організаторами та керівниками антигромадських релігійних груп, що у свою чергу не дозволяє притягати до відповідальності інших осіб, які, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер діяльності подібних утворень, втягували до них неповнолітніх. Вказані вади КК України потрібно усунути і привести національне кримінальне законодавство у відповідність з Конвенцією про права дитини.
Потрібно відмітити, що праць, спеціально присвячених проблемам захисту прав неповнолітніх кримінальним законодавством взагалі і України окремо, дуже мало. Серед праць, для яких характерний комплексний підхід до цієї проблематики, в першу чергу слід виділити роботи таких дослідників, як О.М.Ігнатов, М.І. Трофимов, І.К. Туркевич, В.І. Лановенко Г.М. Міньковський, А.П.Тузов, А.А. Примаченок, К.К. Сперанський, Н.С. Юзікова, С.С. Яценко. Для інших праць притаманне акцентування уваги на окремих питаннях кримінально-правової охорони неповнолітніх. Так, проблеми захисту життя, здоров’я та волі неповнолітніх розглядалися, зокрема, в роботах Р.З. Авакяна, М.І. Бажанова, С.В. Бородіна, М.І. Загороднікова, Л.І. Глухарьової, А.М. Дубровіної, А.А. Музики, Н. Петрової, Е.Ф. Побєгайла, М.Д. Шаргородського. Питання охорони статевої недоторканності неповнолітніх, їх нормального статевого розвитку знайшли відображення в роботах Ю.В. Александрова, Б.А. Бліндера, Т.В. Кондрашової, І.І. Лановенка, А. Халікова, Ю.М. Антоняна, В.П. Голубєва, Ю.М. Курякова та ін. Проблеми захисту неповнолітніх від негативного впливу деструктивних релігійних об’єднань, а також їх характерні риси розглядалися в роботах Є.Г. Балагушкіна, Р.Р. Галіакбарова, П.С. Гуревича, Й.Р. Григулевича, В.В. Клочкова, Л.М. Мітрохіна, Б.А. Садурського. Питання відповідальності батьків або осіб, що їх заміняють, за вчинення злочинів проти неповнолітніх знайшли відображення в працях П.П. Михайленка, Л. Войнаренко, Л. Короткової, О. Вихрова, І.П. Васильківської.
Переважна більшість праць, присвячених кримінально-правовій охороні неповнолітніх, має не стільки правотворчий, скільки правозастосовчий характер, тобто вони спрямовані, в першу чергу, на розробку пропозицій щодо більш ефективного застосування існуючого законодавства з охорони прав неповнолітніх. Проте в умовах наявності значних прогалин в кримінальному законодавстві України і його невідповідності в ряді випадків Конвенції про права дитини можливості підвищення ефективності захисту прав неповнолітніх дуже обмежені і тому зараз потрібно внести відповідні корективи до Кримінального кодексу України, які дійсно дозволять захищати права неповнолітніх більш ефективно.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи відповідає науковому напрямку досліджень Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова “Дослідження проблем гуманітарних наук”, затвердженим планом науково-дослідних робіт Національного педагогічного університету (Протокол №5 засідання Вченої ради університету від 25.12.1994 р.), пов’язана з програмами науково-дослідної роботи кафедри правознавства Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, зокрема, з темою “Проблеми розвитку кримінального права в Україні”, і охоплюється навчальними програмами та планами.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо посилення захисту прав неповнолітніх кримінальним законодавством України і приведення останнього у відповідність з вимогами Конвенції про права дитини.
Для досягнення мети були поставлені наступні задачі:
• проаналізувати склади злочинів, передбачених ст. ст. 115, 119, 121, 122, 125, 126, 127, 128, 129, 134, 143, 146, 149, 151, 152, 153, 155, 156, 166, 181 КК України з точки зору ефективності захисту прав неповнолітніх і відповідності Конвенції про права дитини;
• порівняти вітчизняне і зарубіжне кримінальне законодавство з питань охорони прав неповнолітніх;
• використати історичний досвід кримінально-правової охорони неповнолітніх у світі при розробці пропозицій по вдосконаленню кримінального законодавства України;
• дослідити діяльність об’єднань, які під виглядом релігійної чи громадської діяльності посягають на права неповнолітніх;
• опрацювати наукову літературу, матеріали практики застосування кримінально-правових норм, що захищають неповнолітніх;
• обґрунтувати необхідність змін чинного кримінального законодавства у бік посилення відповідальності за вчинення злочинів проти неповнолітніх.
Звичайно, в одній роботі неможливо дослідити всі аспекти захисту прав неповнолітніх. В дисертації розглядаються проблеми кримінально-правового захисту найбільш важливих, фундаментальних прав, її обсяг не дозволив зупинитися на проблемах захисту інших прав неповнолітніх, гарантованих Конвенцією про права дитини, таких як право на захист від незаконного зловживання наркотичними засобами і психотропними речовинами та використання дітей у протизаконному виробництві таких речовин і торгівлі ними, право на захист від економічної експлуатації та інших, які теж актуальні і повинні привернути увагу дослідників.
Об’єкт дослідження - кримінально-правова охорона неповнолітніх в Україні.
Предмет дослідження - проблеми захисту прав неповнолітніх кримінальним законодавством України.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої в роботі мети були використані наступні методи дослідження. Формально-логічний метод застосовувався при опрацюванні наукової літератури з теми дослідження та аналізі практики Апеляційного суду м. Києва. Дисертантом було проведене вибіркове вивчення 200 кримінальних справ (за період 1990-2000 рр.), де потерпілими виступали неповнолітні. Порівняльно-правовий метод використовувався при дослідженні та порівняльному аналізі охорони прав неповнолітніх вітчизняним та зарубіжним законодавством з метою використання світового досвіду з цього питання. Зокрема, вивчалося кримінальне законодавство Російської Федерації, Франції, Швеції, Бєларусі, Казахстану та інших країн. За допомогою історичного, історико-правового та діалектичного методів досліджувався історичний розвиток кримінально-правової охорони дітей та підлітків в різних країнах світу, а також в Російській імперії (19-поч.20 ст.) та Радянському Союзі, її обумовленість факторами суспільного розвитку. Системно-функціональний та структурно-функціональний методи, а також метод узагальнення надали можливість дослідити внутрішню структуру об’єднань, які під виглядом релігійної чи громадської діяльності посягають на права неповнолітніх, визначити їх типологію. Методи спостереження, дедукції та індукції використовувалися при дослідженні причин поширення впливу деструктивних релігійних та громадських об’єднань в Україні, їх характерні риси та засоби впливу на неповнолітніх. Дисертант особисто вивчав діяльність “Білого братства”, “Нового Акрополю”, “Слова віри” та інших об’єднань, що посягають на права особи. В роботі також було широко використане контент-аналітичне дослідження періодичної преси з питань порушення прав неповнолітніх.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим комплексним науковим дослідженням проблем захисту прав неповнолітніх (зокрема, прав на такі фундаментальні блага, як життя, здоров’я, воля, нормальний статевий та духовний розвиток) кримінальним законодавством України.
Автором розроблені і виносяться на захист такі положення:
1. Виходячи з необхідності відповідності кримінального законодавства України сьогоднішнім реаліям та вимогам Конвенції про права дитини, пропонується визнати вчинення злочинів, передбачених ст. ст.115, 119, 121, 122, 125, 126, 127, 128, 129, 134, 143, 146, 151 КК України щодо неповнолітнього обставинами, що обтяжують відповідальність.
2. Обґрунтовується необхідність встановлення кримінальної відповідальності за підбурювання до самогубства та пособництво у самогубстві іншої особи або замаху на нього і внесення потрібних доповнень до ч.1 ст.120 КК України.
3. Пропонується нова редакція диспозиції ч.2 ст.126 КК України і законодавче визначення мордування як умисного заподіяння фізичного чи морального страждання шляхом насильницьких дій, а також нова редакція ч.1 ст.127 КК України і визначення катування як умисного заподіяння фізичного чи морального страждання шляхом насильницьких дій з метою спонукати потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі.
4. Наголошується на важливості визнання випадків вчинення злочинів, передбачених ст. ст. 115, 121, 126, 127 КК України на расовому, національному чи релігійному ґрунті, обставинами, які обтяжують відповідальність, і внесення потрібних змін до диспозицій вказаних статей.
5. Вказується на необхідність нової редакції диспозиції ст.117 КК України і вказівки на ту обставину, що за цією статтею кваліфікується тільки умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу після пологів, вчинене в обумовленому пологами стані.
6. Пропонується передбачити в ст.129 КК України відповідальність за погрозу вбивством або насильством, визнавши у якості обставини, що обтяжує відповідальність, вчинення цього злочину щодо неповнолітнього.
7. Обґрунтовується необхідність нової редакції диспозиції ч.1 ст.149 КК України: “Продаж, інша оплатна передача людини, а так само здійснення стосовно неї будь-якої іншої незаконної угоди”.
8. Пропонується передбачити в ст.166 КК України відповідальність за всі випадки злісного невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування.
9. Вказується на необхідність встановлення підвищеної відповідальності для батьків, педагогів або інших осіб, які повинні турбуватися про неповнолітню чи неповнолітнього, за вчинення злочинів, передбачених статтями 152, 153, 155 та 156 КК України.
10. Запропоновано передбачити в ст.181 КК України відповідальність за посягання на права особи під приводом здійснення релігійної або громадської діяльності, визнавши у якості суб’єктів злочину організаторів, керівників та активних учасників деструктивних релігійних або громадських об’єднань та встановити підвищену відповідальність за втягування до таких об’єднань неповнолітніх.
11. Пропонується створити на державному рівні Центр допомоги жертвам деструктивних релігійних та громадських об’єднань, фахівці якого (юристи, психологи, лікарі, педагоги, релігієзнавці) будуть надавати таким особам та членам їх сімей юридичну та психологічну допомогу, сприяти їх соціальній реабілітації, інформувати громадськість про небезпеку, яку становлять такі об’єднання (особливо для неповнолітніх).
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання отриманих рекомендацій для вдосконалення чинного кримінального законодавства України, а також під час розробки програм боротьби зі злочинністю. Потрібно відмітити, що зроблені під час підготовки нового КК України пропозиції дисертанта щодо встановлення підвищеної відповідальності за доведення неповнолітнього до самогубства та за втягування в діяльність деструктивних релігійних груп неповнолітніх збіглися з позицією законодавця, що знайшло відображення відповідно у ч.3 ст.120 та ч.2 ст.181 нового КК України.
Дисертаційне дослідження може бути корисним в плані практичного використання в діяльності працівників правоохоронних органів, зокрема при розслідуванні злочинів, вчинених на релігійному ґрунті, а також при аналізі діяльності деструктивних релігійних та громадських об’єднань.
Положення роботи можуть бути використані в навчальному процесі при викладанні курсу “Кримінальне право України”, а також при підготовці відповідних підручників та навчальних посібників, у науково-дослідній роботі.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях “Європа на порозі нового тисячоліття” з нагоди 50-річчя створення Ради Європи (м. Київ, 5 травня 1999 року) і “Молодь на зламі тисячоліть: нове тисячоліття - нові проблеми?” (м. Київ, 16 травня 2000 року), науково-практичній конференції “Теорія та практика застосування чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах”, присвяченої 15-річчю факультету підготовки кадрів оперативних служб Національної академії внутрішніх справ України (м. Київ, 25 квітня 2002 року).
Публікації. Результати дисертації опубліковані у наступних виданнях:
1. Киренко С. Захист життя неповнолітніх кримінальним законодавством України // Право України. - 2000. - №9. - С. 61-64.
2. Киренко С. Кримінально-правова охорона неповнолітніх: новий КК - старі проблеми // Право України. - 2002. - №6. - С. 39-41.
3. Киренко С.Г. Боротьба з посяганнями на права неповнолітніх під приводом здійснення релігійної чи громадської діяльності // Адвокат. - 2002. - № 2-3. - С. 14-15.
4. Киренко С.Г. Охорона здоров’я та статевої недоторканності неповнолітніх кримінальним законодавством України // Європа на порозі нового тисячоліття: Зб. наук. ст. - К.: Академія праці і соціальних відносин, 1999. - С. 254-256.
5. Киренко С.Г. Тоталітарні секти та молодь: кримінально-правовий аспект // Молодь на зламі тисячоліть: нове тисячоліття - нові проблеми?: Зб. наук. ст. - К.: Академія праці і соціальних відносин, 2000. - С. 28-31.
6. Киренко С.Г. Захист особистої свободи неповнолітніх кримінальним законодавством України // Тези науково-практичної конференції "Теорія та практика застосування чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах". – Ч.2. - К.: Національна академія внутрішніх справ України. - 2002. - С. 146-147.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Конвенція про права дитини зобов’язує державу всебічно захищати права осіб у віці до 18 років (тобто неповнолітніх). Забезпечення ефективного захисту прав неповнолітніх вимагає наявності в державі відповідної законодавчої бази. У цьому ракурсі потрібно відмітити Закон України “Про охорону дитинства”, що визнає охорону дитинства в Україні стратегічним загальнонаціональним пріоритетом. Особливе значення в охороні прав неповнолітніх має кримінальне законодавство, яке покликане захищати їх від злочинів. Неповнолітні, в силу своїх вікових особливостей, мають набагато менше (порівняно з дорослими) можливостей захистити себе від агресії з боку інших осіб, вони в ряді випадків беззахисні перед злочинцем, фізичні та психічні травми, заподіяні їм внаслідок злочинних дій, можуть мати набагато більш серйозні наслідки ніж аналогічні травми у дорослих людей і тому неповнолітні потребують посиленої охорони з боку кримінального закону. Сам факт вчинення злочину проти неповнолітнього свідчить про підвищену суспільну небезпеку особи злочинця і це повинно враховуватися кримінальним законом. Не випадково Конвенція про права дитини 1989 р. (як і Декларація прав дитини 1959 р.) наголошує, що дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони та піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. Вчинення злочинів проти неповнолітніх становить небезпеку для держави, посягаючи, фактично, на її майбутнє. Дуже тривожним симптомом є зменшення неповнолітнього населення України внаслідок травм, самогубств, вбивств. Таким чином, посилений захист прав неповнолітніх повинен стати пріоритетом у кримінальному законодавстві України. Це вимагає приведення вітчизняного кримінального законодавства (в першу чергу - Кримінального кодексу України) у відповідність з Конвенцією про права дитини.
Кримінальний кодекс України 2001 р. значно розширив перелік злочинів, вчинення яких щодо неповнолітніх значно обтяжує покарання (ст.ст.120, 130, 142 та ін.). Однак аналіз діючого кримінального законодавства України з точки зору захисту прав неповнолітніх свідчить, що воно в ряді випадків не відповідає Конвенції про права дитини та існуючим у суспільстві реаліям. Не мають відповідної кримінально-правової оцінки значна кількість злочинів проти життя, здоров’я, волі, нормального статевого та духовного розвитку неповнолітніх. Проведене в роботі дослідження вітчизняного кримінального законодавства (як сучасного, так і минулих років), законодавства зарубіжних країн, наукової літератури та процесів, що відбуваються в суспільстві, дозволяє прийти до обґрунтованих висновків про необхідність змін чинного кримінального законодавства України у бік посилення відповідальності за вчинення злочинів проти неповнолітніх.
Таким чином, з метою усунення прогалин у вітчизняному законодавстві, приведення його у відповідність з вимогами Конвенції про права дитини та підвищення ефективності кримінально-правової охорони неповнолітніх в Україні, необхідно:
1. Визнати випадки вчинення злочинів, передбачених статтями 115, 119, 121, 122, 125, 127, 134, 143, 146, 151 КК України щодо неповнолітнього обставинами, що обтяжують відповідальність, для чого внести відповідні зміни та доповнення до пункту 2 частини другої ст.115, частини другої статей 119, 121, 122, 125, 127, 134, 146, 151, а також частини третьої ст. 143 КК України.
2. Передбачити кримінальну відповідальність за підбурювання до самогубства та за пособництво у самогубстві або замаху на нього і викласти ч.1 ст.120 у такій редакції: “Доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство, що є наслідком жорстокого з нею поводження, шантажу, примусу до протиправних дій або приниження її людської гідності, а так само інше діяння, яке сприяло самогубству або замаху на нього, - карається…”
3. Статтю 117 КК України викласти у такій редакції: “Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу після пологів, вчинене в обумовленому пологами стані, - карається…”
4. Частину другу статті 126 КК України викласти у такій редакції: “Мордування, тобто умисне заподіяння фізичного чи морального страждання шляхом насильницьких дій, - карається…”
5. Доповнити статтю 126 КК України частиною третьою: “Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені щодо двох або більше осіб, неповнолітнього, особи, яка перебувала у безпорадному стані або в матеріальній чи іншій залежності від винного, на расовому, національному чи релігійному ґрунті, а так само вчинені групою осіб, або з метою залякування потерпілого чи його близьких, - караються…”
6. Частину першу статті 127 КК України викласти у такій редакції: “Катування, тобто умисне заподіяння фізичного чи морального страждання шляхом насильницьких дій з метою спонукати потерпілого або іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, карається...”
7. Визнати вчинення злочинів, передбачених статтями 115, 121, 127 КК України на расовому, національному чи релігійному ґрунті обставинами, які обтяжують відповідальність, і внести зміни та доповнення до частини другої статей 115 (доповнити пунктом: “вчинене на расовому, національному чи релігійному ґрунті”), 121, 127 КК України.
8. Статтю 128 КК України доповнити частиною другою: “Ті самі дії, вчинені щодо неповнолітнього, - караються…”
9. Статтю 129 КК України викласти у такій редакції:
Погроза вбивством або насильством

1) Погроза вбивством або насильством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, - карається…
2) Те саме діяння, вчинене щодо неповнолітнього, членом організованої групи, - карається…
10. Частини першу та другу статті 149 КК України викласти у наступній редакції:
1) Продаж, інша оплатна передача людини, а так само здійснення стосовно неї будь-якої іншої незаконної угоди, - караються…
2) Ті самі дії, вчинені щодо неповнолітнього, кількох осіб, повторно, за попередньою змовою групою осіб, пов’язані із законним чи незаконним переміщенням особи через державний кордон України, з використанням службового становища або особою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності, - караються…
11. Статтю 166 КК України викласти у наступній редакції:
1) Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, - карається…
2) Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть потерпілого, істотну шкоду його здоров’ю або інші тяжкі наслідки, - карається…
12. Частину четверту статті 152 КК України викласти в наступній редакції: “Зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, вчинене батьком, педагогом або іншою особою, яка повинна турбуватися про неповнолітню чи неповнолітнього, а також зґвалтування малолітньої чи малолітнього, - карається…”
13. Частину 3 статті 153 викласти в наступній редакції: “Те саме діяння, вчинене батьком, педагогом або іншою особою, яка повинна турбуватися про неповнолітню чи неповнолітнього, вчинене щодо малолітньої чи малолітнього, або якщо воно спричинило тяжкі наслідки, - карається…”
14. Частину 2 статті 155 викласти в наступній редакції: “Ті самі дії, вчинені батьком, педагогом або іншою особою, яка повинна турбуватися про потерпілу чи потерпілого, або якщо вони спричинили безплідність чи інші тяжкі наслідки, - караються…”
15.Частину 2 статті 156 викласти в наступній редакції: “Ті самі дії, вчинені щодо малолітньої особи або батьком, педагогом чи іншою особою, яка повинна турбуватися про потерпілу чи потерпілого, - караються…”
16. Статтю 181 КК України викласти у такій редакції:
Посягання на права особи під приводом здійснення релігійної або громадської діяльності

1) Активна участь в діяльності релігійного чи громадського об’єднання, діяльність якого посягає на права особи, поєднана із заподіянням шкоди здоров’ю людей або статевою розпустою чи зі спонуканням до вчинення протиправних діянь, а рівно пропаганда, спрямована на вчинення вищевказаних діянь, - карається…
2) Організація або керівництво релігійним чи громадським об’єднанням, яке містить ознаки, вказані в частині першій цієї статті, - караються…
3) Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, поєднані із втягуванням в діяльність такого об’єднання неповнолітніх, - караються…
17. Враховуючи міжнародний досвід, створити на державному рівні Центр допомоги жертвам деструктивних релігійних та громадських об’єднань, фахівці якого (юристи, психологи, лікарі, педагоги, релігієзнавці) будуть надавати таким особам та членам їх сімей юридичну та психологічну допомогу, сприяти їх соціальній реабілітації, інформувати громадськість про небезпеку, яку представляють такі об’єднання (особливо для неповнолітніх).
Практичне значення одержаних в дисертації результатів полягає у можливості використання отриманих рекомендацій для вдосконалення чинного кримінального законодавства України, а також під час розробки програм боротьби зі злочинністю. Потрібно відмітити, що зроблені під час підготовки нового КК України пропозиції щодо встановлення підвищеної відповідальності за доведення неповнолітнього до самогубства та за втягування в діяльність деструктивних релігійних груп неповнолітніх збіглися з позицією законодавця, що знайшло відображення відповідно у ч.3 ст.120 та ч.2 ст.181 КК України 2001 року.
Дисертаційне дослідження може бути корисним в плані практичного використання в діяльності працівників правоохоронних органів, зокрема при розслідуванні злочинів, вчинених на релігійному ґрунті, а також при аналізі діяльності деструктивних релігійних та громадських об’єднань, оскільки загроза, яку вони являють як для неповнолітніх, так і для дорослих осіб, настільки велика, що нехтувати цією проблемою не можна ні в якому разі і потрібно бути завжди готовими захистити права людини від будь-яких посягань.
Положення роботи можуть бути використані в навчальному процесі при викладанні курсу “Кримінальне право України”, а також при підготовці відповідних підручників та навчальних посібників, у науково-дослідній роботі.
Посилення кримінально-правової охорони неповнолітніх, підвищення ефективності боротьби зі злочинами проти них дозволить Україні зберегти той великий людський потенціал, який становлять собою діти, а отже - і майбутнє держави.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. - К.: “Юрінформ”, 1992. - 199 с.
2. Петрова Н. Проблеми правового становища дітей в Україні // Український часопис прав людини. - 1996. - №1.- С. 24-31.
3. Вінгловська О. Діти України потребують правового захисту // Право України. - 1996. - №4. -С. 31-33.
4. Колесников В. “Ребенок 21 века”. Каким ему быть? // Вечерние вести. - 2001. - 5 ноября.
5. Грядет 10-я годовщина вымирания украинцев // Сегодня. - 2002. - 12 августа.
6. Закон України “Про охорону дитинства” від 26 квітня 2001 року // Урядовий кур’єр. - 2001. - 6 червня.
7. Лановенко В.І. Кримінально-правова охорона неповнолітніх // Вісник Київського університету. Серія права. - К., 1975. - №16. - С. 75-79.
8. Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. - Днепропетровск: “Пороги”, 1992. - 167 с.
9. Брайнин Я.М. Уголовный закон и его применение. - М.: “Юридическая литература”, 1967. - 240 с.
10. Игнатов А.Н., Красиков Ю.А. Уголовное право: Курс лекций. (Лекция 1: Введение в изучение уголовного права. Уголовный закон). - М.: НОРМА, 1996. - 64 с.
11. Кузнецова Н.Ф. Новый Уголовный кодекс Франции // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. - М., 1994. - №2. - С. 34-43.
12. Крылова Н.Е. Новый Уголовный кодекс Франции. Особенная часть // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. - М., 1995. - №2. - С. 69-75.
13. Злочинність в Україні: Статистичний збірник (1990-2000). - К.: Державний комітет статистики України. - 2001. - 100 с.
14. Заглада Л. Детоубийца // Факты и комментарии. - 2000. - 18 февраля.
15. Валерко В. Смерть на початку життя // Іменем закону. - 1998. - 19 червня.
16. Архів Апеляційного суду міста Києва. Кримінальна справа № 55-205. - 1995 р.
17. Архів Апеляційного суду міста Києва. Справа № 2-12. - 1998 р.
18. Скрипник Н. В Мариуполе задержан сексуальный маньяк, подозреваемый в убийстве двоих детей // Факты и комментарии. - 1999. - 6 мая.
19. Туркевич І.К. Кримінально-правова охорона прав неповнолітніх. // Матеріали науково-практичної конференції "Концепція розвитку законодавства України". - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. - С. 442-443.
20. Бородин С.В. Убийство: квалификация и наказание по российскому праву. - М.: Юрист. - 1994. - 204с.
21. Новый Уголовный кодекс Франции. - М.: Издательство "Юридический колледж МГУ", 1993. - 212 с.
22. Колычев В. На двери в комнату юного убийцы-сатаниста был изображен Бог, горящий в огне // Факты и комментарии. - 1999. - 5 августа.
23. Наумов А.В. Мотивы убийств. - Волголград: Высшая школа МВД СССР, 1969. - 135 с.
24. Данинг Д. Оккультные убийства: Пер. с анг. - М.: Панорама, 1998. - 384 с.
25. Снегирев Ю. По приказу Сатаны // Криминальное обозрение. - 1997. -№11. - С. 7
26. Постанова президії Київського міського суду від 13 квітня 1995 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1996. - №3. - С. 128 – 130.
27. Бодня Т. Жестокая игра в дочки-матери // Вечерние вести. - 2000. - 4 октября.
28. Шаргородский М.Д. Преступления против жизни и здоровья. - М.: Госюриздат. - 1948. - 511 с.
29. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях. - М.: СТЕЛС: БИМПА, 1995. - 305 с.
30. Сердюков М.Г. Судебная гинекология и судебное акушерство. - М.: Медицина, 1964. - 302 с.
31. Игнатов А. Н. Уголовный закон охраняет права несовершеннолетних. - М.: Юридическая литература, 1971 - 84 с.
32. Бородин С.В. Квалификация убийств по советскому уголовному праву, - М.: Юридическая литература, 1963. - 221 с.
33. Кошицький С. Такому прощення немає // Іменем закону. - 1998. - 26 червня.
34. Ястреба В. Смертний вирок немовлятам винесла і виконала…мати // Іменем закону. - 1998. - 31 липня.
35. Глухарева Л.И. Уголовная ответственность за детоубийство. - М.: ВЮЗИ, 1984. - 57 с.
36. Побегайло Э.Ф. Умышленные убийства и борьба с ними. Уголовно-правовое и криминологическое исследование. - Воронеж: Издательство Воронежского университета, 1965. - 205 с.
37. Загородников Н.И. Преступления против жизни по советскому уголовному праву. - М.: Госюриздат, 1961. - 278 с.
38. Решетников Ф.М. Особенная часть уголовного права зарубежных государств. - М.: Университет дружбы народов им. Патриса Лумумбы, 1976. - 80 с.
39. Крылова Н.Е. Основные черты нового Уголовного кодекса Франции. - М.: СПАРК, 1996. - 123 с.
40. Сауфанов Ф. Экспертиза психического состояния матери, обвиняемой в убийстве новорожденного ребенка // Российская юстиция. - 1998. - №3. - С. 29-30.
41. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Каннон, 2001.- 1104 с.
42. Бородин С.В. Преступления против жизни. - М.: Юристъ, 1999. - 356с.
43. Ярмыш Н.Н. Уголовная ответственность за доведение до самоубийства: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Укр. юрид. акад. - Х., 1992. - 13 с.
44. Шестопалова Л.М. Самогубство та доведення до самогубства: заходи протидії: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна академія внутрішніх справ України. - К., 2001. - 20 с.
45. Борисова Т., Лавреха К. Прыжок с крыши из-за двойки // Вечерние вести. - 2001. - 24 апреля.
46. Хорошко В. Самоубийство детей. - М.: Типография Сытина. - 1909. - 115 с.
47. Примаченок А.А. Проблемы борьбы с преступностью несовершеннолетних. - Минск: Наука и техника, 1980. - 240 с.
48. Нікітін А.В. Проблема молодіжного самогубства на рубежі століть // Молодь на зламі тисячоліть: нове тисячоліття - нові проблеми?: Зб. наук ст. - К.: Академія праці і соціальних відносин, 2000. - С. 51-56.
49. Коваленко Г. Хочу умереть молодым // Сегодня. - 1999. - 8 июня.
50. Аксенова Л. Всего один день // Комсомольская правда. - 1968. - 26 сентября.
51. Киренко С. Захист життя неповнолітніх кримінальним законодавством України // Право України. - 2000. - №9. - С. 61-64.
52. Авакян Р.З. Доведение до самоубийства как уголовно наказуемое деяние. - Ереван: Издательство АН Арм ССР, 1971. - 131 с.
53. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 415 с.
54. Никифоров А.С. Ответственность за телесные повреждения по советскому уголовному праву. - М.: Госюриздат, 1959. - 128 с.
55. Дубовец П.А. Ответственность за телесные повреждения по советскому уголовному праву. - М.: Юридическая литература, 1964. - 159 с.
56. Загородников Н.И. Преступления против здоровья. - М.: Юридическая литература, 1969. - 166 с.
57. Перший закон у світі проти тілесних покарань // Правові аспекти захисту дітей в Україні: національне законодавство та міжнародні угоди. - К.: Українська правнича фундація, 1996. - С. 57-63.
58. Орлов В.С., Белякова А.М., Пронина В.С. Правовая охрана детства. - М.: Знание, 1975. - 191 с.
59. Колычев В. С пулей в мозгу отныне придется жить 13-летнему крымчанину Алеше Дьяченко // Факты и комментарии. - 1999. - 10 августа.
60. Киренко С. Охорона здоров’я та статевої недоторканності неповнолітніх кримінальним законодавством України // Європа на порозі нового тисячоліття: Зб. наук. ст. - К.: Академія праці і соціальних відносин, 1999. - С. 254-256.
61. Трибушная Л. Маньяк-расист всадил нож в спину девятилетнему негритенку прямо на детской площадке // Факты и комментарии. - 1999. - 14 июля.
62. Ключко Р.Н. Уголовно-правовые проблемы трансплантации органов и тканей человека: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Белорусский государственный университет. - Гродно, 1996. - 19 с.
63. Горелик И.И. Правовые аспекты пересадки органов и тканей. - Минск: Вышейшая школа, 1971. - 91 с.
64. Примаченок А.А. Проблемы борьбы с преступностью несовершеннолетних. - Минск: Наука и техника, 1980. - 240 с.
65. Кассиль Г.Н. Боль и обезболивание. - М.: Наука, 1965. - 317 с.
66. Чечель Г.И. Квалификация истязания по действующему законодательству. - Барнаул: Алтайский государственный университет, 1989. - 69 с.
67. Саркисов Г.С., Красиков Ю.А. Ответственность за преступления против жизни, здоровья, свободы и достоинства личности. - Ереван: Айястан, 1990. - 101 с.
68. Сташис В.В., Бажанов М.І. Особа під охороною кримінального закону. - Х.: Право, 1996. - 224 с.
69. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Под ред. Скуратова Ю.И., Лебедева В.М. - М.: Издательская группа ИНФРА-М - НОРМА, 1997. - 832 с.
70. Трибушная Л. Испугавшись маминого гнева, восьмилетняя Катя убежала из дому и… замерзла // Факты и комментарии. - 1999. - 26 марта.
71. Кузнецов Ф. Шумят сосны в Рудневке // Литературная газета. - 1967. - 4 октября.
72. Кравець Є. Навчальні заклади чи дитячі в’язниці? // Український часопис прав людини. - 1996. - №1. - С. 32-35.
73. Трибушная Л. Маленького раба мучители пытали утюгом и зашивали нитками рот. А соседи, зная это, боязливо молчали… // Факты и комментарии. - 1999. - 10 сентября.
74. Заглада Л. “Я - зэк номер 218!” - так должна была отвечать 17-летняя девушка своим мучителям, продержавшим ее две недели в крохотном подвале // Факты и комментарии. - 1999. - 19 ноября.
75. Бодня Т. Аборт - это шаг к психической болезни // Вечерние вести. - 2001.- 16 августа.
76. Фищук О. Цивилизация детоубийц // Вечерние вести. - 2000. - 16 марта.
77. Осадчая О. Непосредственные и отдаленные результаты операции искусственного аборта // Здравоохранение Белоруссии. - 1963.- №3.- С. 59-60.
78. Сердюков М.Г. Чем вреден и опасен аборт. - М.: Медгиз, 1951. - 86 с.
79. Серебренникова А.В. Преступные деяния против жизни по УК ФРГ // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. - М., 1997. - №3.- С. 57-63.
80. Козочкин И. Новый УК Испании // Российская юстиция. - 1996. - №9. - С. 51-52.
81. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны. - М.: Академия МВД СССР, 1980. - 248 с.
82. Трачук О. 13-летнего Костю Ковалева, ставшего очевидцем дорожной аварии, пришлось прятать от расправы за пределами Луганской области // Факты и комментарии. - 1999. - 13 января.
83. Миньковский Г.М., Тузов А.П. Профилактика правонарушений среди несовершеннолетних. - К.: Политиздат Украины, 1987. - 215 с.
84. Читлов Д.С. Охрана здоровья граждан от тяжких насильственных посягательств. Уголовно-правовое и криминологическое исследование. - Саратов: Изд-во Университета, 1974. - 184 с.
85. За возвращение сына похитители потребовали от херсонского предпринимателя 30 тысяч долларов // Факты и комментарии. - 1999 - 19 марта.
86. Дубровина А.Н. Расследование похищений и подмена детей. - М.: Типография Академии МВД СССР, 1988. - 51 с.
87. Левит А. Разыскивая похищенную 6-летнюю дочь, мать проделала путь, равный кругосветному путешествию // Факты и комментарии. - 1999. - 6 марта.
88. Бажанов М.И. Уголовная ответственность за преступления против личности. - К.: Вища школа, 1977. - 43 с.
89. Денисова А. Чтобы дети не убежали, мама посадила 10-летноего Сашу на цепь вместо пса, а 11-летнюю Настю - в темный погреб и ушла из дома на три дня // Факты и комментарии. - 2000. - 17 марта.
90. Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против личности в УК УССР и судебной практике. - Харьков: Вища школа, 1987 - 216 с.
91. Уголовный кодекс Швеции. - М.: Московский государственный университет имени М.В. Ломоносова, 2000. - 167 с.
92. Киренко С.Г. Захист особистої свободи неповнолітніх кримінальним законодавством України //Тези доповідей науково-практичної конференції "Теорія та практика застосування чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах". – Ч. 2. - К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2001. - С. 146-147.
93. Евграшина М., Денисова А. Спасения от родительского террора дети ищут на улицах, в больницах, на кладбищах // Факты и комментарии. - 1998. - 14 октября.
94. Бабушка продавала внука // Вечерние вести.-2001. - 10 июля.
95. Запобігання торгівлі людьми: Навчально-методичний посібник / Горбунова О.Г., Левченко Б.В., Лизогуб Б.В., Орлеан А.М., Савич Л.Л., Удалова О.А., Швед О.В. - К.-Х.: Видавництво Національного університету внутрішніх справ, 2001. - 176 с.
96. Дурченко В. Повивальные "бабки" и крестные отцы // Очерки криминапьного Петербурга. - СПб.: "Библиополис", 1997. - С. 327-331.
97. Радецький В.С. Міжнародне співробітництво по запобіганню злочинності серед неповнолітніх // Адвокат. - 1998. - №1. - С.36-39.
98. Против работорговли // Наша газета. - 2001. - 15 июня.
99. Коробчук П. Секс-трасса из Донбасса // Вечерние вести.- 2000.-10 марта.
100. Бодня Т. Проданы в рабство по собственному желанию // Вечерние вести.- 2001.- 16 мая.
101. Наумов О. Зелений владика нічних пристрастей // Іменем закону. - 2000. - 4 лютого.
102. Живой товар из глубинки // Вечерние вести. - 2001. - 18 января.
103. Звітує Київська міліція // Іменем закону. - 2000. - 4 лютого.
104. В поток украинских проституток, едущих на Запад, вовлечены уже 12-летние // Вечерние вести. - 2000. - 6 сентября.
105. Несовершеннолетних девушек вывозили за границу по поддельным паспортам // Факты и комментарии. - 2000. - 25 июля.
106. Іващенко В.О. Кримінологічні та кримінально-правові аспекти боротьби з торгівлею жінками та дітьми : Автореферат дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна академія внутрішніх справ України. - К., 2000. - 19 с.
107. Пуговица Н. Младенцы на экспорт // Сельская жизнь. - 1997. - 23 сентября.
108. Для політичних гурманів. Латвійська дитина коштує від 14 до 30 тисяч доларів // Іменем закону. - 2000. - 18 січня.
109. Ардабацкая Е. Проданные дети // Комсомольская правда. - 1998. - 6 февраля.
110. Турченко С. Младенцы на вывоз // Труд-Украина. - 2000. - 13 января.
111. Пряхина Д. Ребенка нашли в Интернете // Парламентская газета. - 2000. - 11 февраля.
112. Доценко Ю. Ось такий подарунок…// Голос України. - 1993. - 14 грудня.
113. Нечипоренко М. Відкупив дідусь онука // Голос України. - 1995. - 18 квітня.
114. Меняют детей на квартиры // Труд. - 1992. - 19 декабря.
115. Рубрика “Биржа”// Аргументы и факты. - 1992. - № 42.
116. Киренко С. Кримінально-правова охорона неповнолітніх: новий КК - старі проблеми // Право України. - 2001. - №6. - С. 39-41.
117. Осадчий В.И. Уголовно-правовые аспекты торговли людьми // Вісник Запорізького державного університету: юридичні науки: Зб. наук. пр. - Запоріжжя: ЗДУ, 2001. - №1. - С. 243-246.
118. Денісова Т.А., Мінаєв М.М. Проблемні питання встановлення суб’єктивної сторони торгівлі людьми // Вісник Запорізького державного університету: юридичні науки: Зб. наук. пр. – Запоріжжя: ЗДУ, 2001. - №1. - С. 212-219.
119. Свиридов Б. Мертвий закон про “живий” товар. Чому? // Голос України. - 1998. - 7 липня.
120. Шость Н.В., Козир М.К., Ситник О.М. Енциклопедія сучасного права неповнолітніх. - К.: Рідна мова, 1997. - 384 с.
121. Белякова А.М., Ермаков В.Д., Миньковский Г.М. Охрана прав несовершеннолетних: Пособие. - М.: Издательство “Знание”, 1983. - 192 с.
122. Сперанский К.К. Проблемы уголовно-правовой борьбы с преступлениями несовершеннолетних и против несовершеннолетних (уголовно-правовые и криминологические аспекты): Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.08 / МГУ им. М.В. Ломоносова. - М., 1992. - 38 с.
123. Негоденко В.К. Відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність. - К.: Наукова думка, 1971. - 71 с.
124. Михайленко П.П. Кримінальне право, кримінальний процес та кримінологія України. У 3-х томах. - К.: Генеза, 1999. - 944 с.
125. Короткова Л., Вихров О. Підвищувати відповідальність батьків за виховання дітей // Право України. - 1996. - №4. - С. 46-48.
126. Юзікова Н.С. Проблеми кримінально-правового захисту інтересів неповнолітніх. - Дніпропетровськ: Видавництво Дніпропетровського університету, 1999. - 171 с.
127. Васильківська І.П. Кримінологічні аспекти сімейного виховання: Автореф дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - К., 2001. - 19 с.
128. Коваленко Г. "Докажите, что у меня есть дочь" // Сегодня. - 2002. - 19 августа.
129. Войнаренко Л. Позбавляти не тільки батьківських прав, але й волі // Голос України. - 1993. - 9 липня.
130. Александров Ю.В. Борьба с изнасилованиями (по материалам УССР): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.715, 12.718 / Объед. сов. ин-та философии и ин-та гос. и права АН УССР. - К., 1970. - 22 с.
131. Кондрашова Т.В. Квалификация изнасилования. - Свердловск: Свердловский юридический институт, 1988. - 76 с.
132. Лановенко И. И. Теоретические основы ранней профилактики половых преступлений. - К.: Национальная академия внутренних дел Украины, 1997. - 204 с.
133. Макаренко А.С. Сочинения: В 7 т.- т.4. - М.: Акад. пед. наук РСФСР. Институт теории и истории педагогики, 1951. - 536 с.
134. Халиков А. Ответственность за посягательства на интересы несовершеннолетних. - Нукус: Каракалпакстан, 1983. - 142 с.
135. Десятникова И. Президент детского благотворительного фонда, известный ученый, около пяти лет насиловал удочеренных им маленьких девочек // Факты и комментарии. - 2000. - 25 февраля.
136. Более года отчим насиловал 12-летнюю падчерицу //Факты и комментарии. - 2001. - 11 октября.
137. Архів Апеляційного суду міста Києва. Справа № 2-72. - 1996 р.
138. Трофимов Н.И. Обстоятельства, способствующие преступным посягательствам на духовное и физическое развитие несовершеннолетних, и меры их предупреждения. - Иркутск: Иркутский государственный университет, 1980. - 81 с.
139. Осипчук Н. Хто калічіть юні душі? // Україна молода. - 1999. - 8 квітня.
140. Кеплер В. Один з чотирьох. - К.: Науковий центр сексології, 1997. - 224 с.
141. Уложение о наказаниях уголовных и исправительных 1885 года. Комментарий, издано Н.С. Таганцевым. - Петроград: Государственная типография, 1915. - 1285 с.
142. Трофимов Н.И. Уголовно-правовая охрана духовного и физического развития несовершеннолетних: Автореф. дис... д-ра. юрид. наук: 12.00.08 / МГУ им. М.В. Ломоносова. - М., 1979. - 36 с.
143. Блиндер Б.А. Уголовно-правовая охрана свободы и достоинства женщины. - Ташкент: Ташкентский государственный университет им. В.И.Ленина, 1970. - 160 с.
144. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Під ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. - К.: Форум, 2001.- Ч.2. - 942с.
145. После годичного сожительства с собственным отцом 13-летняя девочка едва не покончила жизнь самоубийством // Факты и комментарии. - 1999. - 13 июля.
146. Козлов И. Бродяга-алкоголик в течение семи лет изнасиловал и убил 140 детей // Факты и комментарии. - 1999. - 2 ноября.
147. Крупина Л. Знакомясь на улице с мальчиками, педофил представлялся…начальником уголовного розыска // Факты и комментарии. - 2000. - 2 апреля.
148. Уголовний кодекс Украины: Научно-практический комментарий / Под ред. Шакуна В.И., Яценко С.С. - К.: Фита, 1995. - 864 с.
149. Кон И. Что такое найти себя // Известия. - 1965. - 21 августа.
150. Сергушев М. Став рабой книжного образа Тарзана, мать попыталась сделать из собственного сына супермена и “мужчину для себя” // Факты и комментарии. - 2000. - 27 января.
151. Балагушкин Е. Г. Критика современных нетрадиционных религий. - М.: Изд-во МГУ, 1984. - 286 с.
152. Гуревич П. С. Бесхрамовые боги. - Л.: Лениздат, 1984 - 134 с.
153. Гуревич П. С. Спасет ли мессия? - М.: Политиздат, 1981. - 272 с.
154. Григулевич И. Р. Пророки “Новой истины”. - М.: Политиздат, 1983. - 303 с.
155. Митрохин Л. Н. Религиозные “культы” в США. - М.: Знание, 1984. - 64 с.
156. Митрохин Л. Н. Религии “Нового века”. - М.: Советская Россия, 1985. - 157 с.
157. Сперанский К.К. Уголовно-правовая борьба с преступлениями несовершеннолетних и против несовершеннолетних. - Ростов-на-Дону: Издательство Ростовского университета, 1991. - 178 с.
158. Киренко С.Г. Тоталітарні секти та молодь - кримінально-правовий аспект // Молодь на зламі тисячоліть: нове тисячоліття - нові проблеми? - К.: Академія праці і соціальних відносин, 2000. - С. 28-31.
159. Яценко С.С. Про вдосконалення інституту кримінально-правової охорони громадського порядку // Сучасні проблеми держави та права. - К.: Видавництво “Либідь” при Київському університеті, 1990. - С. 120-124.
160. Яценко С.С. Уголовно-правовая охрана общественного порядка.: Сравнительно-правовой аспект - К.: Вища школа. Изд-во при Киевском гос. ун-те, 1986. - 124 с.
161. Евграшина М. Не приняв идей Сахаджи-йоги, молодая женщина лишилась работы и едва не оказалась за решеткой // Факты и комментарии. - 1999. - 10 августа.
162. Аврахов Т. От слова веры к тоталитаризму духовному. И государственному? // Киевские ведомости. - 1998. - 13 января.
163. Ливрага Х.-А. Как философский идеал сочетается с окружающим миром // Афина (Информационный бюлетень “Нового Акрополя” Украины). - МСМХСУ. - №10. - С. 17-21.
164. Тайные общества и секты. - Минск: Литература, 1996. - 624 с.
165. Левченко С.М. Місце деструктивних культів у сучасному світі // На межі тисячоліть: християнство як феномен культури: Зб. наук. пр. - К.: МІЛП, 2000. - С. 486-493.
166. Кривоногов Ю. А. Биоэнергия и человек. - К.: Общество “Знание” УССР, 1987. - 47 с.
167. Кривоногов Ю. А. Ключи от Царства Небесного: Цикл лекций по высшей йоге и биоэнергетике, 1988-1989 гг.- К.: АТМА, 1990. - 232 с.
168. Киренко С. Тоталитарные секты - полигон и инструмент власти // Досье секретных служб. - 2000. - № 5. - С. 26-31.
169. Козин А. Зомбирование реально и опасно // Интересная газета. - 1999. - № 10.
170. Архів Апеляційного суду м.Києва. Кримінальна справа № 55-118. - Т.1. - 1994 р.
171. Рушковский А. Под небом голубым есть город золотой... // Киевские ведомости. - 1997. - 9 апреля.
172. Гавриш А. 14-летний подросток выпрыгнул с балкона одиннадцатого этажа по религиозным мотивам? // Факты и комментарии. - 2001. - 28 сентября.
173. Корчинский А. За смерть маленьких дочек - семь лет тюрьмы // Сегодня. - 2002. - 18 мая.
174. Заглада М. “Увидев девушку, я почувствовал прилив какой-то силы и неодолимое желание убить”, - сказал 17-летней студент ПТУ, осужденный за то, что задушил девятиклассницу и спрятал отчлененную голову жертвы // Факты и комментарии. - 2000. - 5 мая.
175. Кащенкова К. Секти як джерело контролю свідомості // Молодь на зламі тисячоліть: нове тисячоліття - нові проблеми? - К.: Академія праці і соціальних відносин, 2000. - С. 178-182.
176. Максименко Е. Осужденные сатанисты призвали на помощь силы зла // Коммерсант. - Dayli. - 1998. - 2 апреля.
177. Пундик Л.Є. Вплив церков харизматичного спрямування на дітей та молодь // На межі тисячоліть: християнство як феномен культури: Зб. нак. пр. - К.: МІЛП, 2000. - С. 544-553.
178. Галас Я., Евграшина М. Два года директор школы насаждала в коллективе идеи религиозной секты, а уволена была... за финансовые нарушения // Факты и комментарии. - 1999. - 17 июня.
179. Аврахов Т. Станет ли нигериец Сандей Аделаджа украинцем // Киевские ведомости. - 1998. - 3 января.
180. Аврахов Т. Из подвалов храма на передовую Апокалипсиса выведет воинство “Белого лотоса” его Учитель // Киевские ведомости. - 1998. - 10 апреля.
181. Детям дали ржавые кровати и заставили молиться // Вечерние вести. - 2001. - 26 июля.
182. Стрелков В. Воскрешение Дракулы или Кто сеет мистицизм // Человек и закон. - 1986. - С. 28-46.
183. Мельниченко С. Метвого главаря банды видели живим // Сегодня. - 2002. - 15 августа.
184. Кулік В., Голобуцька Т., Голобуцький О. Молода Україна: сучасний організований молодіжний рух та неформальна ініціатива: Дослідження. - К.: Центр дослідження проблем громадянського суспільства, 2000. - 460 с.
185. Київ: громадські організації і благодійні фонди. Довідник. - К.: Центр інновацій та розвитку, 2001. - 480 с.
186. Шапошникова Л.В. Сотрудница космических сил / Предисловие ко второму изданию кн.: Письма Елены Рерих, 1929-1938: В 2 т. - Т.1. - Минск: Белорусский фонд Рерихов; ПРАМЕБ, 1992. - 444 с.
187. Сенкевич А.Н. Елена Блаватская. - М.: Олимп; ООО “Фирма “Издательство АСТ”, 1999. - 208 с.
188. Евграшина М. “Мы вложим в подсознание ваших детей столько информации, сколько нам нужно...” // Факты и комментарии. - 1998. - 21 октября.
189. Козлов А. Обучив иностранному языку за три месяца, фирма может лишить вас сна и аппетита на всю оставшуюся жизнь // Факты и комментарии. - 1999. - 1 сентября.
190. Гук О., Омельченко Ю. Солдаты Четвертого рейха любят свою Украину // Сегодня. - 2002. - 3 июня.
191. Пэтэушники побрились под скинхедов и избили сына камерунского дипломата // Сегодня. - 2002. - 7 августа.
192. Чепурко В. Скин-одиночка пошел резать прохожим глотки в честь Гитлера, ставшего для него идолом // Сегодня. - 2002. - 29 мая.
193. Садурский Б.А. Борьба с преступлениями, возникающими в среде религиозных груп (на материалах практики органов прокуратуры и судов Украинской ССР): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 718 / АН Украинской ССР. Совет института философии и сектора государства и права. - К., 1968. - 20 с.
194. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. С.С.Яценка. - К.: А.С.К., 2002. - 936 с.
195. Примаченок А.А. Уголовно-правовые проблемы ответственности несовершеннолетних и охраны их прав и интересов (по законодательству БССР): Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.08 / АН СССР. Институт государства и права. - М., 1985. - 33 с.
196. Галиакбаров Р. Р. Уголовная ответственность за посягательства на личность и права граждан под видом исполнения религиозных обрядов. - Омск: Омская высшая школа милиции, 1981. - 76 с.
197. Киренко С. Религия и политика: грани стираются // Досье секретных служб. - 2000. - № 7-8. - С. 16-21.
198. Клочков В. В. Религия, государство и право. - М.: Мысль, 1978. - 287 с.
199. Уголовное право УССР. Особенная часть / Под ред. М.И.Бажанова, П.С.Матышевского, В.В.Сташиса. - К.: Выща школа. Головное издательство, 1989. - 503 с.
200. Киренко С.Г. Боротьба з посяганнями на права неповнолітніх під приводом здійснення релігійної чи громадської діяльності // Адвокат. - 2002. - № 2-3. - С. 14-15.
201. Проблема новітніх релігійних рухів у Європарламенті // Релігійна свобода: історичне підґрунтя, правові основи і реалії сьогодення: Наук. зб. - К.: Відділ релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.Сковороди, 1998. - С. 125-127.