ПРОФЕСІЙНА ПРАВОСВІДОМІСТЬ І ПРАВОВА КУЛЬТУРА ДІЛЬНИЧНОГО ІНСПЕКТОРА МІЛІЦІЇ (ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ І УДОСКОНАЛЮВАННЯ)

Короткий опис

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ЗМІСТУ ТА СТРУКТУРИ ПРАВОСВІДОМОСТІ І ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ ДІЛЬНИЧНИХ ІНСПЕКТОРІВ МІЛІЦІЇ 16
1.1. ПОНЯТТЯ, ФОРМИ, СУТНІСТЬ І СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ВИНИКНЕННЯ ТА ЕВОЛЮЦІЇ СУСПІЛЬНОЇ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ 16
1.2. ПОНЯТТЯ ТА ПОСТМОДЕРНІСТСЬКІ УЯВЛЕННЯ ПРО СВІДОМІСТЬ
І ПРАВОСВІДОМІСТЬ (СТРУКТУРА ТА ФУНКЦІЇ) 46
1.3. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЙНОЇ ПРАВОСВІДОМОСТІ ДІЛЬНИЧНИХ ІНСПЕКТОРІВ МІЛІЦІЇ, ЯК ЮРИСТІВ (ОЗНАКИ, ВИДИ, СПЕЦИФІКА) 58
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ................................................................................................69
РОЗДІЛ 2. ШЛЯХИ, ФОРМИ І МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ
Й УДОСКОНАЛЮВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПРАВОСВІДОМОСТІ
ТА ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ ДІЛЬНИЧНИХ ІНСПЕКТОРІВ МІЛІЦІЇ 75
2.1. ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗМІСТУ, НАПРЯМІВ І ФОРМ ПРАВОВИХОВНОЇ РОБОТИ З ДІЛЬНИЧНИМИ ІНСПЕКТОРАМИ МІЛІЦІЇ У ВИМІРІ ФОРМУВАННЯ
ТА ПОЛІПШЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПРАВОСВІДОМОСТІ І ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ 75
2.2. ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА З ДІЛЬНИЧНИМИ ІНСПЕКТОРАМИ МІЛІЦІЇ ЯК НАПРЯМОК ФОРМУВАННЯ ТА ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПРАВОСВІДОМОСТІ І ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ 97
2.3. НОРМАТИВНІ ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПРАВОСВІДОМОСТІ
ТА ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ ДІЛЬНИЧНОГО ІНСПЕКТОРА МІЛІЦІЇ....................................128
2.4 СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА ЗАХИЩЕНІСТЬ ЯК ОБ’ЄКТИВНИЙ ЧИННИК СТАНОВЛЕННЯ ТА ПОСТУПУ СУЧАСНОЇ ПРАВОСВІДОМОСТІ І ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ.........................147
2.5. ТЕОРЕТИЧНА МОДЕЛЬ ПРОФЕСІЙНОЇ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ ДІЛЬНИЧНИХ ІНСПЕКТОРІВ МІЛІЦІЇ 159
ВИСНОВКИ ДО 2 РОЗДІЛУ 175
ВИСНОВКИ 181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 192
ДОДАТКИ 214
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Сучасна Україна розвивається на конституційно визначених засадах демократичної, соціальної та правової держави. Проте така держава неможлива без правової культури більшості її громадян, і передусім працівників правоохоронних органів (зокрема ді-льничних інспекторів міліції).
Досвід державного будівництва незалежної України свідчить, що без високого, на рівні світових стандартів, професіоналізму правоохоронців побудувати правову державу з розвинутою ринковою економікою практи-чно неможливо.
Загальна постановка проблеми визначається необхідністю підвищен-ня рівня професійної правосвідомості та правової культури працівників правоохоронної сфери (зокрема ОВС) як запоруки вирішення нагальних соціально-правових проблем.
Сьогодні є надзвичайна потреба у відповідній сучасним умовам жит-тя ефективній системі правовиховного впливу, яка враховувала б усі особ-ливо¬сті світогляду сучасного працівника органів внутрішніх справ, останні досягнення правознавства, психології, філософії та сформувала високу професійну правосвідомість і правову культуру дільничного інспектора міліції.
Проблема формування правосвідомості та правової культури особи (працівника органів внутрішніх справ), незважаючи на глибокі історичні корені та певну активізацію досліджень у цій галузі, в даний період зали-шається недостатньо розробленою в юридичній науці.
Перші вказівки на необхідність поважати закон зустрічаємо ще в працях Платона, Цицерона, римських юристів. Особливе місце посідає по-вага до права і закону у вчених мислителів епохи Просвітництва та пер-ших буржуазних революцій, у фундаментальних працях Канта і Гегеля. Увагу до культурного виховання приділяли українські філософи, правоз-навці та політичні діячі – Т. Шевченко, М. Драгоманов, В. Винниченко, М. Грушевський, Б. Кістяківський. Над визначенням правосвідомості та пра-вової культури працювали правознавці радянського періоду – М. Мату-зов, М. Козюбра, В. Сальников, В. Копєйчиков, А. Потопейко та ін.
В сучасній Україні увага науковців зосереджена на проблемі право-вого виховання громадян, зокрема працівників ОВС, на подоланні право-вого нігілізму та визначенні пріоритетних методів і засобів правовиховно-го впливу. Отже, існує потреба системного вивчення шляхів формування і вдосконалення професійної правосвідомості та правової культури дільнич-ного інспектора міліції, що набуває принципового значення. Таке дослі-дже¬ння дає можливість узагальнити як досягнення сучасного наукового знання, передусім правознавства, так і набутий досвід (позитивний і нега-тивний) органів внутрішніх справ щодо використання найефективніших форм і методів цієї правозастосовчої діяльності.
Незважаючи на важливість та актуальність розробки проблеми фор-мування й удосконалення професійної правової свідомості та правової ку-льтури дільничного інспектора міліції, вона не знайшла належного висвіт-лення в юридичній літературі. Увага багатьох спеціалістів з цієї проблеми досі зосереджувалась на висвітленні або загальних, переважно соціальних і філософських аспектів або ж на вивченні професійної правосвідомості і правової культури працівників органів внутрішніх справ у цілому.
До того ж значна кількість досліджень об’єктивно не враховує особ-ливостей сучасного етапу державного будівництва. Між тим практичний досвід діяльності органів внутрішніх справ у сучасних умовах свідчить про необхідність наукового осмислення стану та шляхів підвищення пра-вової культури такої специфічної категорії працівників міліції, як дільнич-ний інспектор. При цьому йдеться про необхідність проведення комплекс-ного, монографічного дослідження назрілих як теоретико-методологічних, так і суто практичних проблем з цього питання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає програмному документу “Програма формування по-зитивного іміджу міліції України на 2003-2007 рр. (Рішення Колегії МВС України від 10.01.2003 р. № 1 КМ/ 1ДСК ”, “Програмі розвитку партнер-ських відносин між міліцією і населенням на 2000-2005 рр.”, планам “Про-грами реформування освітянської діяльності МВС України” затвердженої Наказом МВС України № 1213 від 20.10.2003 р., основним напрямам нау-кових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 2001-2005 рр.
Дисертаційне дослідження є також частиною комплексної наукової програми шляхів удосконалення підготовки дільничного інспектора мілі-ції, яка виконується у Санкт-Петербурзькому юридичному університеті МВС Російської Федерації під керівництвом заслуженого діяча науки Ро-сійської Федерації, доктора юридичних наук, професора, академіка В.П. Сальникова та узгоджується з програмою співробітництва між МВС України та Росії.
Метою і завданням дослідження є аналіз теоретико-методологічних і визначення практико-організаційних засад діяльності органів внутрішніх справ щодо впровадження найефективніших механізмів формування й удосконалення професійної правосвідомості і правової культури дільнич-ного інспектора міліції в сучасній Україні. Їх реалізація потребує послідо-вного вирішення таких дослідницьких завдань:
 охарактеризувати сучасні теоретико-методологічні уявлення про соціально-психологічну та етико-моральну сутність кате-горій “професійна правосвідомість і правова культура дільни-чного інспектора міліції”;
 з’ясувати їх філософські та соціальні особливості як різновид професійної правосвідомості та професійної правової культури працівників органів внутрішніх справ;
 визначити прийнятну модель формування та удосконалення професійної правової культури дільничного інспектора міліції;
 проаналізувати чинну нормативну основу, яка використовуєть-ся у виборі засобів виховного впливу на дільничного інспекто-ра міліції, визначивши її позитивні та негативні складові;
 виявити реальну міру соціально-правової захищеності дільни-чного інспектора міліції та її вплив на стан і рівень професійних правових свідомості та культури;
 з’ясувати зміст, форми і провідні напрямки правовиховної ро-боти з дільничним інспектором міліції щодо формування та удосконалення професійної правосвідомості і правової культу-ри;
 обґрунтувати доцільність та ефективність комплексного підхо-ду до використання різноманітних засобів індивідуальної ро-боти як найважливішого фактору формування професійної правосвідомості і правової культури в сучасних умовах;
 узагальнити набутий досвід і надати практичні рекомендації щодо засобів формування професійної правосвідомості та пра-вової культури дільничного інспектора міліції, виходячи з його соціально-правових функцій в сучасному українському суспі-льстві.
Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що фо-рмуються в процесі становлення та розвитку професійної правосвідомості і професійної правової культури дільничного інспектора як специфічного працівника міліції, в умовах становлення України як соціальної демокра-тичної правової держави.
Предметом дослідження є особливості змісту та шляхи формування і вдосконалення професійної правосвідомості та правової культури діль-ничного інспектора міліції в соціально-правових координатах існуючого українського суспільства.
Методи дослідження. Дисертаційна праця базується на комплексі за-гальноприйнятих в сучасному соціальному пізнанні методів вивчення сус-пільно-правових явищ. Йдеться про пізнання тенденцій поступу професій-них якостей працівників органів внутрішніх справ у системі “правоохо-ронні структури – суспільство” залежно від взаємозв’язків органів внут-рішніх справ із правом, мораллю та іншими соціальними феноменами, еволюцією дільничних інспекторів міліції як специфічного загону органів внутрішніх справ та розвитком їх суспільно-правових функцій.
Соціальність професійної правосвідомості та правової культури ді-льничного інспектора міліції розглядається як форма і наслідок впливу ор-ганів внутрішніх справ, права, суспільства і культури. Водночас ми не аб-солютизуємо умовні опозиції “суспільство – дільничний інспектор міліції” і “право-професійні правосвідомість і правова культура дільничного інспек-тора міліції”, оскільки професійні якості дільничного інспектора міліції іс-нують і функціонують в середині суспільства та власне органів внутрішніх справ. Тому соціально-правова визначеність чи, точніше сказати, детермі-нованість професійних рис дільничного інспектора міліції оцінюється при-наймні у двох вимірах: з боку суспільних і правових впливів, що мають переважно зовнішній та об’єктивний у даному випадку характер, і внутрі-шніх, переважно суб’єктивних чинників, пов’язаних з особливостями фун-кціонування органів внутрішніх справ взагалі та дільничного інспектора міліції зокрема.
Наголосимо, що детермінація не охоплює всіх видів взаємодії. Вона розглядається як відносна необхідність, оскільки доповнюється вірогідни-ми, випадковими і нелінійними зв’язками. Отже, включення суб’єкта в со-ціально-правову детермінацію шляхів формування і вдосконалення профе-сійних правових свідомості та культури дільничного інспектора міліції на-дає всьому цьому процесу соціокультурних і гуманістичних ознак.
Інакше кажучи, шляхи формування й удосконалення професійної правосвідомості і правової культури дільничного інспектора міліції вивча-лись поліваріантно, причому кожен варіант реалізації суспільно-правової необхідності все більшою мірою залежить від вибору влади, органів внут-рішніх справ і позиції дільничного інспектора міліції, що робить зрозумі-лою певну свободу їх дій: у межах правового поля.
Варто підкреслити, що соціально-правова детермінація шляхів фор-мування і вдосконалення професійної правової свідомості й культури діль-ничного інспектора міліції враховує тенденцію гуманізації та аксіологізації сучасного пізнання, вивчення “людського фактору” на противагу невипра-вданому домінуванню предметно-речових підходів. Водночас дисертант прагнув реалізувати обидва підходи шляхом поєднання формування фор-малістичних та антиформалістичних підходів у соціальних координатах часу і правового поля сучасного українського суспільства.
Відповідно до предмету, мети та дослідницьких завдань дисертації обрано методи дослідження. Так, із загальнонаукових дисертант спирався на об’єктивність, деполітизованість і світоглядний плюралізм, системність, методи наукової класифікації та типологізації, аналізу й синтезу, логіки наукового пізнання.
Наприклад, комплексний багатофакторний соціокультурний та сус-пільно-правовий аналіз дозволив виявити наслідки впливу внутрішніх і зо-внішніх чинників на статус, стан, функції дільничного інспектора міліції залежно від рівня професійних правових свідомості і культури.
Структуралізм як випробуваний метод правового пізнання дозволив послідовно проаналізувати основні елементи правосвідомості та правової культури дільничного інспектора міліції, а при характеристиці їх взаємодії з суспільно-правовими реаліями виокремити провідне і маргінальне, виді-лити їх структурні функції та роль у службовій діяльності дільничного ін-спектора міліції. Структурно-функціональний аналіз у межах системного підходу дозволив охопити предмет дисертації як ціле з відповідними під-системами (структури другого рівня) та їх складовими (структури третьо-го рівня). А викори¬стання “реалістичної онтології структур”, що виходить з пріоритетного поділу на структуру й дію, дало можливість врахувати дію і взаємодію суспільних, владних і правоохоронних структур (інститу-тів). Це дозволило проаналізувати реальні тенденції еволюції професійної правосвідомості та правової культури дільничного інспектора міліції в су-часних умовах, у конкретному соціально-правовому просторі і часі.
Діяльнісний підхід (професійні якості дільничного інспектора міліції – єдність теорії та практики, знання і діяльності) передбачає суспільно-правову зумовленість формування й удосконалення професійної правосві-домості і правової культури дільничного інспектора міліції. Це дозволило проаналізувати активний, детермінований процес не лише змістом профе-сійних якостей дільничного інспектора міліції, але й їх світоглядними фун-кціями. У такий спосіб ціннісно-моральні якості дільничного інспектора міліції розглядаються як канал детермінації професіоналізму та службової діяльності дільничного інспектора міліції.
Природно, що основними в дисертації стали методи власне юридич-ного дослідження (йдеться про комплекс методів, які найбільшою мірою кореспондуються з об’єктом , предметом, метою та завданнями роботи).
Так, соціально-правові явища досліджувались із застосуванням кон-кретно-історичних підходів, соціологізму, правового моделювання, стати-стичного і документального аналізу, порівняльно-правового вивчення за-конодавчих та інших нормативних актів (при цьому особливу увагу при-ділено оцінці відомчого нормативного регулювання досліджуваних явищ). Довели свою ефективність у процесі дослідження контент-аналіз літерату-ри і службової документації, спостереження за службовою діяльністю ді-льничного інспектора міліції. Конкретно-соціологічний метод допоміг врахувати психологію сприйняття дільничним інспектором міліції право-вої дійсності функціонування державно-правових інститутів. Спеціально-юридичний метод сприяв конкретизації юридичних понять “професійна правосвідомість” і “правова культура дільничних інспекторів міліції”. Ме-тод правового моделювання сприяв відтворенню моделі професійно пра-вової культури дільничного інспектора міліції.
Варто наголосити, що при доборі методів, їх використанні й особли-во при визначенні міри застосування певного методу дисертант виходив з того, що в першу чергу мова йде про узгодження кожного з методів із сис-темним аналізом природи професійної правосвідомості та правової куль-тури дільничних інспекторів міліції, що необхідно для оптимізації їх фор-мування й удосконалення діяльності міліції.
Отже, все вищезгадане свідчить, що використаний в дисертаційному дослідженні методологічний інструментарій дозволяє встановити достові-рну картину шляхів формування та удосконалення професійної правосві-домості і правової культури дільничного інспектора міліції.
Емпірична основа дослідження включає складені, заповнені, та від-повідним чином оброблені й упорядковані дані конкретно-соціологічного дослідження, проведеного автором у м. Києві, Херсонській та Миколаївсь-кій областях. За репрезентативною вибіркою було опитано 800 дільничних інспекторів міліції та 500 громадян. Про достовірність і коректність отри-маної інформації свідчить те, що серед опитаних працівників власне орга-нів внутрішніх справ старші дільничні інспектори міліції складають 29 %, дільничні інспектори міліції – 71 %. Вікова структура представлена у дос-лідженні таким чином: особи віком до 25 років складають 21 % опитаних, 25 –30 років – 36 %, 31-35 років – 23 %, 36-40 років – 14 %, понад 40 ро-ків – 6 % опитаних (див. Додаток А). Цей статистичний ряд можна продо-вжити, але всі інші визначальні покажчики включених до вибірки дільнич-них інспекторів міліції (освіта, стаж служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді, сімейний стан, матеріальне становище, національність тощо) є репрезентативними щодо всіх дільничних інспекторів міліції Укра-їни і створюють за умови відповідної обробки об’єктивну й достовірну ін-формаційну картину. Аналогічний стан спостерігається й при аналізі відо-мостей щодо опитаних громадян.
Науково-теоретичну базу дослідження склали праці провідних вітчи-зняних і зарубіжних правознавців та науковців інших галузей соціального знання (правознавців, філософів, соціологів, педагогів, культурологів, психологів, економістів тощо), які презентують провідні напрямки соціа-льно-правового знання.
Так, було використано фундаментальні теоретичні положення вче-них-правознавців В.Сальникова (про роль конституційних актів у закріп-ленні морально-політичної оцінки законодавчо-нормативних актів), В.Котюка (про теорію права як провідне джерело розвитку правосвідомо-сті і правової культури), О.Скакун і І.Овча¬ренка (про оціночне розуміння професійно-правової активності у координатах юридичної деонтології), А.Мамонтіна і В.Гриба (закономірно¬сті поступу вітчизняної правосвідо-мості в історичній ретроспективі), С.Алексєєва (про ознаки і структуру со-ціальної цінності права), С.Сливки і А.Лікаса (про взаємозв’язок загальної і професійної культури, їх структуру і функції), класика вітчизняної юрис-пруденції Л.Петражицького (про взаємообумовленість права і моралі, со-вісті, переконань та ознаки дефініції “правова совість”), виважені положен-ня І.Фар¬бера про нормативно-регулюючі можливості правосвідомості, І.Ільїна (про сутність правосвідомості), В.Копейчикова і А.Колодія (про структуру і зміст правосвідомості).
Особливо плідні результати дало використання у дисертаційному дослідженні запропонованого В.Сальниковим функціонального підходу щодо вивчення правової культури. Витримали перевірку часом і не втра-тили в цілому свого теоретичного значення висновки М.Ібрагімова, В.Кулі¬ченка і Б.Сєдіна (про шляхи формування правової етики працівни-ків органів внутрішніх справ), В.Тищенка (про особливості правового ви-ховання різних категорій населення), В.Камінської та О.Ратінова (про вза-ємообумовленість правової культури та правосвідомості).
Природно, що у процесі дослідження проблеми формування та удо-ско¬налення правосвідомості та правової культури автор спирався на ви-сновки й теоретичні узагальнення філософів і фахівців з філософії права (В.Андріанова, О.Бандур¬ки, М.Ібрагімова, С.Ли¬сен¬кова, О.Ундова, Б.Чмі-ля), політологів Є.Аграновської та М.Розумовича, економіста А.Гальчинського.
Визначаючи форми й методи виховної роботи, дисертант виходив з відповідних положень психології та педагогіки про особистість, соціально-психологічної зумовленості поступу правової культури і правосвідомості. Тому варто згадати узагальнюючі праці психологів В.Андросюка, Л.Казміренко, Г.Юхновця та педагогів В.Галузинського, В.Регуль¬ського, М.Поліковського, О.Садченка. Праці культурологів Є.Попова, В.Полікарпова, М.Іовчука, Л.Когана про зміст, струк¬туру і функції важли-вої категорії - “культура”, про культуру як міру самореалізації особистості також є частиною науково-теоретичної бази дисертаційного дослідження.
І хоча ідеї загальновизнаних авторів вітчизняної та світової науки “не старіють” (скажімо, положення А. Макаренка), все ж дисертант прагнув у повному обсязі використати теоретичний потенціал сучасних праць. Адже в більшості з них є прагнення усвідомити модерні процеси (хоча, природ-но, не всі їх положення виглядають бездоганними). Наприклад, це синтети-чна праця М. Коваля “Введение в юридическую специальность” чи ряд монографій С. Сливки про професійну етику працівників органів внутріш-ніх справ, цікава монографія О. Арсентьєвої про особливості формування морально-правової культури у працівників органів внутрішніх справ на сучасному етапі.
Отже, залучена до нашого дослідження методологічна, фактологіч-но-емпірична та науково-теоретична база створюють надійний підмурок для успішного вирішення поставлених у дисертаційному дослідженні за-вдань.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за рахунок отриманих результатів розширюється уявлення про загальне по-няття правосвідомості, правової культури та професійної правосвідомості. Воно визначається авторською концепцією аналізу проблеми, комплекс-ним підходом до оцінки шляхів формування і вдосконалення професійної правосвідомості та правової культури дільничного інспектора міліції в су-часних умовах. У результаті подано відповідні науково-теоретичні уза-гальнення та практичні рекомендації, що зводяться до такого:
 уточнено поняття та зміст категорій “правосвідомість”, “правова культура”, “професійна правосвідомість” юристів, співробітників ОВС та дільничних інспекторів міліції на підставі узагальнення та критичного аналізу положень філософії, соціології, культуро-логії, психології та відповідних висновків правових наук. Про-фесійна правосвідомість дільничних інспекторів міліції – це пра-восвідомість специфічної групи осіб, що професійно займаються правозастосовчою та правоохоронною діяльністю, мають фахо-ву освіту й підготовку, спільність цілей і соціальних завдань, ін-тересів, цінностей, стереотипів і настроїв, використовують нале-жні їм форми та методи роботи для забезпечення правопорядку у визначених сферах діяльності;
 вперше визначено об’єктивні чинники становлення й еволюції правосвідомості та правової культури;
 запропановано науково обґрунтовані, практично ефективні та гранично конкретні рекомендації щодо шляхів, форм і методів формування та вдосконалення професійної правосвідомості й правової культури дільничного інспектора міліції в реально іс-нуючому соціально-правовому просторі і часі;
 визначено роль і місце в цьому процесі нормативного регулю-вання та правового виховання;
 сприйнято спробу довести провідну роль соціально-економічних, політичних, психологічних, етичних і правових чинників формування професійної правосвідомості та правової культури в процесі індивідуальної роботи з дільничним інспек-тором міліції, яку потрібно проводити на якісно новому, дійсно сучасному рівні;
 сформульовано рекомендації та підготовлено пропозиції за ре-зультатами дослідження до проекту Наказу МВС “Про органі-зації індивідуальної роботи з дільничними інспекторами мілі-ції”(Акт впровадження в практику №18 від 29 листопада 2001 р.);
 сформульовано авторську модель професійно-правової культу-ри дільничного інспектора міліції;
 підготовлено рекомендації до Верховної Ради України з приво-ду необхідності підвищення рівня соціально-правової захищено-сті дільничних інспекторів міліції як об’єктивного чинника та пі-дґрунтя щодо формування професійної правосвідомості і право-вої культури дільничних інспекторів міліції.
Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дос-лідження полягає в тому, що матеріали, теоретичні положення, наукові узагальнення та практичні рекомендації (в першу чергу авторська модель правової культури дільничного інспектора міліції) можуть бути викорис-тані в плануванні правовиховної, навчально-методичної та науково-дослідної роботи у вищих навчальних закладах системи МВС України, а також в процесі професійної підготовки і перепідготовки та безпосередньої службової підготовки дільничних інспекторів міліції у практичних органах МВС України.
Особистий внесок здобувача полягає в обґрунтуванні теоретичних положень, які характеризують сутність професійної правосвідомості та правової культури дільничного інспектора міліції; в розробці шляхів фор-мування й удосконалення правової культури у дільничного; у підготовці методичних рекомендацій щодо нового якісного рівня індивідуальної ро-боти з дільничними інспекторами міліції; у впровадженні основних висно-вків дисертації в умовах сучасної практики правоохоронної та правозасто-совчої роботи, через написання наукових статей, законодавчих пропози-цій.
Апробація результатів дисертації. Концепція та основні положення дисертації у 1997-2002 рр. доповідались на 5 науково-практичних конфе-ренціях, читаннях, круглих столах:
 Міжнародній науково-практичній конференції “Державно-правові проблеми Північного Причорномор’я: Історія та сучас-ність” (Сімферополь – Алушта, травень 1999 р.);
 Міжнародному семінарі “Права людини та правоохоронна дія-льність: взаємодія бібліотечно-інформаційних працівників та професорсько-викладацького складу” (Київ, лютий 2000 р.);
 Міжнародна науково-практичній конференції “Проблеми взає-морозуміння, співпраці та взаємодії органів охорони правопо-рядку з населенням” (Донецьк, червень 2000 р.);
 Факультетській науково-практичній конференції “Наукові та ме-тодичні проблеми підготовки спеціалістів-юристів” (Херсон, ХФЗЮІ МВС України, червень 2000 р.);
 Факультетській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми підготовки спеціалістів для слідчих підрозділів орга-нів внутрішніх справ” (Херсон, ХФЗЮІ МВС України, травень 2002 р.).
Дисертацію обговорено і схвалено кафедрою теорії держави і права Національної академії внутрішніх справ України, а її матеріали викорис-товуються у науково-педагогічній та науково-дослідній роботі серед кур-сантів і слухачів в процесі підготовки та перепідготовки дільничних інспе-кторів міліції у Херсонському юридичному інституті Національного уні-верситету внутрішніх справ.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображено у 5 наукових працях автора, у тому числі в 4 наукових статтях у фахових ви-даннях. Загальний обсяг публікацій з теми дослідження сягає 2,3 друкова-них аркушів.
Структура дисертації зумовлена її метою і дослідницькими завдан-нями. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатку.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Підсумовуючи дисертаційне дослідження, в першу чергу наголоси¬мо, що проблема шляхів формування й удосконалення професійної правосвідо¬мості та правової культури дільничних інспекторів міліції є актуальною в світлі завдань органів внутрішніх справ щодо побудови правової соціальної держави з ринковою економікою. В сучасних умовах трансформаційного суспільства з його динамікою соціально-правових відносин необхідно знайти адекватні форми і засоби вирішення цього питання. Існуюча література і нормативні акти не повною мірою відповідають існуючим реаліям. Саме цим і зумовлені вибір предмету, мети і дослідницьких завдань дослідження.
Між тим для їх успішного вирішення існує достатня теоретико-мето-дологічна база. Сучасне соціальне знання взагалі та юриспруденція зокре¬ма мають у своєму арсеналі науково-важливий і випробуваний методичний ін-струментарій для успішного вирішення поставлених дослідницьких завдань. В сукупності зі створеною нами достовірною базою емпіричних відомостей все це у комплексі створює надійний фундамент праці.
Дисертант розглядає професійні якості дільничних інспекторів міліції як соціально зумовлений об’єктивний феномен. Проведений аналіз дозволяє охарактеризувати правосві¬домість як специфічну структуровану форму суспільної свідомості, особливості якої виявляються у системі притаманних їй функцій. Серед них найбільшої ува¬ги в роботі надано регулятивній через її значимість в діяльності дільничних інспекторів міліції.
В сучасних умовах правові ідеологія та психологія дільничних інспекторів міліції перебувають у стані нестійкої рівноваги через особливості соціально-правового простору і часу та невирішеності проблем соціально-право¬вого захисту дільничних інспекторів міліції. Внаслідок їх взає¬модії та міри відповідності (або кореляції) вирішального значення набуває суб’єктивний фактор, а покажчиком їх відповідності виступає практика, реаль¬на професійна правосвідомість.
Використання підходів психологічної школи дозволило не лише з’ясу¬вати структуру правосвідомості дільничних інспекторів міліції, закономірності формування правомірних і не¬правомірних її складових, а й накреслити шляхи необхідної корекції. Проведе¬ний аналіз довів слушність розгляду професійної правової культури як міру і спосіб службової самореалізації особи дільничного інспектора міліції.
Ми переконались у доцільності використання діяльнісного підходу у процесі з’ясування статичної та динамічної картини професійної культури дільничних інспекторів міліції, що до того ж передбачає цілком конкретні шляхи їх удосконалення у координатах сучасних суспільно-пра¬вових реалій.
Критичне вивчення професійної правової субкультури дільничних інспекторів міліції дозволило переконатись в тому, що саме право¬мірна поведінка як усвідомлена професійна діяльність утворює визначальний “каркас” власне структури правосвідомості. А використання структурно-функціо¬наль¬них та аналогічних підходів дозволило розділити гуманістичну (правове ми¬слення на засадах гуманізму в першу чергу) та унітарно-технічну складові у повсякденній діяльності дільничних інспекторів міліції.
Такий комплексний аналіз, як засвід¬чує наведений в роботі матеріал, надав можливість з’ясувати детермінуючий вплив об’єктивних і суб’¬єктив¬них факторів на формування та поступ правової культури. У такому річищі теоретично обґрунтовано активну роль державних структур, передусім органів внутрішніх справ і самих дільничних інспекторів міліції у підвищенні правової культури та намічені цілком конкретні практичні рекомендації.
Розуміючи природність існування в суспільстві соціально-правових кон-фліктів і колізій, дисертант виходив з того, що в осяжному майбутньому подо-лати правове безкультур’я дільничних інспекторів міліції буде дуже важко. Проте ця констатація лише підтвер¬джує, що основою правової культури дільничних інспекторів міліції є незаперечне визнання правових норм і соціальних цінностей та відповідна діяльність.
Професійна правосвідомість і правова культура відіграють активну роль у дії механізму правового регулювання соціального життя, причому ця роль не¬впинно зростає. Визначальним елементом їх є саме практична діяльність, що реалізує відповідні якості.
Наслідки дослідження дозволяють стверджувати, що професійна право-свідомість дільничних інспекторів міліції визначається їх соціально-право¬вими функціями, особливостя¬ми правозастосовчої та правоохоронної діяльності, наявністю стійкої системи професійних поглядів, установок, ціннісних орієнтацій. Особливості правосві¬домості дільничних інспекторів міліції обумовлені специфікою їх службової діяльності, зокрема безпосеред¬нім впливом суспільно-правового буття в усій його складності та неоднозначності.
Ми переконані, що розвиток правосвідомості дільничних інспекторів міліції детермінується комплексом об’єктивних і суб’єктивних чинників, причому вирішальне значен¬ня мають обґрунтовані їх підбір, розстановка, виховання і зростання професіо¬налізму. На стан двох останніх категорій безпосередньо впливає професійна правова культура.
Зазначимо, що дільничним інспекторам міліції необхідно на практиці забезпечити законну міру співвідношення особистих, колективних, державних і суспільних інтересів. У цьому плані повага до права повинна узгоджуватися з правосвідомістю, службовою дисципліною, професіоналізмом. Оскільки повага до права не є сталою, про що наголошується у роботі, необхідна цілеспрямована робота з підвищення ролі і значення поваги до права. Ця повага до дільничних інспекторів міліції в першу чергу реалізується у службовій дисципліні, постійній готовності стати на захист зако¬ну.
Природно, що Конституція, закони і чинні нормативні акти лише у принциповому плані окреслюють шляхи формування й розвитку професійної правосвідомості та правової культури дільничних інспекторів міліції. До того ж ці динамічні категорії перебувають під впливом комплексу об’єктивних і суб’єктивних факторів.
Так, у широкому сенсі цей вплив визначається соціально-правовим середовищем, курсом України на побудову демократичної соціальної держави з ринковою економікою. Відповідно принципової ваги набуває професійно-правова активність та безпосередня правосвідомість, активна життєва позиція, що є діяльнішою складовою професійно-правової культури дільничних інспекторів міліції. Ця активність ре¬алізується через сумлінне і професійне виконання службових обов’язків у пра¬вових координатах. Підмурок для цього складається з відповідної комплексної системи знань, умінь, навичок, правового мислення, професійної пра¬восвідомості і правомірної діяльності.
Важко переоцінити роль і значення нормативного регулювання у процесі формування професійної правосвідомості і правової культури. Природно, що основним показником належної професійно-правової культури дільничного є високий, дійсно, творчий і глибокий рівень засвоєння правових норм і нормативно-правових актів, що визначають букву і дух чинного правового поля. При цьому особливу увагу слід приділяти гранично конкретній практиці застосування цих нормативно правових актів щодо конкретних соціально-правових колізій певного регіону, міста і навіть дільниці.
Підкреслимо, що чинна законодавчо-нормативна база і саме життя по-ставило перед дільничними інспекторами міліції завдання переорієнтації суспільної правосвідомості і право¬вої культури на нових засадах. Вкрай необхідним, життєво важливим є також завоювання довіри і підтримки громадян. Це досягається в першу чергу забез¬печенням особистої та майнової безпеки громадян, наданням їм адресної і кон¬кретної допомоги щодо забезпечення їх законних прав на засадах гуманізму.
Проведене дисертантом соціологічне дослідження підтвердило слушність думки вчених-юристів щодо значної й часом вирішальної ролі рис особистості у визначенні рівня правової культури. Принципової ваги набувають сьогодні правові почуття та емоції, інтелектуально-правова совість через часове відставання законодавчо-нормативної бази від суспільно-правових реалій. На-ведений матеріал свідчить, що ці категорії виконують свої функції лише у ме-жах правової регламентації суспільства, в міру відповідності таким спе-цифічним категоріям, як правомірне-неправомірне, юридична совість, правова гіпотеза юридичної норми.
Наголосимо, що найдосконаліша правова регламентація не заперечує певної свободи дільничних інспекторів міліції, і ця свобода може стати на службу закону і суспільству при наявності відповідної правосвідомості. Адже для перетворення позитивного по¬тенціалу правосвідомості у діючий фактор необхідні воля і рішучість законо¬давця та правозастосовувача (у дослідженні – це дільничний інспектор міліції).
Отже, саме життя вказує на необхідність для суспільства мати дільничного інспектора міліції – особистість, для якої інтереси служби й суспільства перетворюються у правову діяльність на основі професійної правової культури і правосвідомості. Тому головним критерієм рівня професійно-правової культури дільничних інспекторів міліції є сполучення у сучасному соціальному просторі й часі суспільно-правових відносин і права у цивілізований спосіб. Відповідно, як засвідчило дослідження, необхідно орієнтуватись на освічених, енергійних, чесних і відданих справі дільничних інспекторів міліції. При цьому слід уникати кадро¬вих чисток, плекати професійне ядро, забезпечувати сполучення необхідних традицій і виважених новацій.
Професійна правосвідомість і правова культура дільничних інспекторів міліції відіграє самостійну та активну роль у механізмі правового регулювання соціальних відносин. В сучасних умовах роль цих феноменів зростає внаслідок загострення боротьби зі злочинністю, незадовільного державного забезпечення працівників міліції. Проте й неминуче в майбутньому підвищення соціального статусу дільничних не зменшить ролі професійної правосвідомості і правової культури в діяльності дільничних. Аналіз процесів демократизації в Україні свідчить, що правова культура є чільним фактором зміцнення правової законності та соціальної справедливості і надійним гарантом верховенства закону. Саме тому правова культура працівників органів внутрішніх справ є однією з основних умов становлення правової держави, фактором правової активності та відповідальності.
У цьому контексті правова культура виступає в якості субкультури та є специфічним якісним станом правової життєдіяльності суспільства з точки зору поступу регулятивних можливостей права, правових цінностей і моральних ідеалів, міри засвоєння права та реалізації творчого потенціалу особи, суспільства, держави. Тому визначальними складовими правової культури є право, моральність, правосвідомість, правомірна поведінка.
Правова культура функціонує в сфері правових явищ, правомірної діяльності і поведінки. Тому автор згоден з В. Копєйчиковим, який вважає правову культуру системою правових цінностей відповідно до рівня пра¬вового прогресу суспільства, що відображає у правовій формі стан свободи і соці-альних цінностей. В цьому розумінні правова культура складається з культури правосвідомості, культури правової поведінки та культури юридичної пра-ктики. Залежно від її носіїв доцільно виділити правову культуру суспільства, особистості та професійної групи. Виходячи з такого тлумачення і враховуючи мету праці, автором було використано комбінацію двох методологічних підходів – структурно-функціонального та аксіологічного.
Професійна правова культура дільничних інспекторів міліції складається з професійної правосвідомості, юридичних знань, професійної підготовки і вміння орієнтуватися в соціально-правовій дійсності. В ідеалі дільничний має бути в очах громадян і правовим еталоном.
Це вимагає істотних позитивних зрушень у професійній правосвідомості та правовій культурі дільничних і всього складу співробітників ОВС України, що обумовлено посиленням демократизму та посиленням ролі і значення служби дільничних, оскільки вона є основою охорони правопорядку, профілактики злочинності, зв’язків міліції з населенням. Дільничному необхідно у межах правового поля забезпечити рівновагу особистих, колективних і суспільних інтересів.
Наголосимо: наш практичний досвід, набуті знання і проведений аналіз свідчать, що професійні правова культура і правосвідомість дільничних існують лише за дотримання службової дисципліни. У широкому соціально-правовому контексті професійна правосвідомість обумовлена специфікою соціальної рольової функції, рольової позиції особистості.
Об’єктивно-суб’єктивний аналіз зовнішніх і внутрішніх факторів еволюції професійної правосвідомості приводить до того, що професійна правосвідомість як система правових суджень регулює діяльність дільничних інспекторів міліції, створюючи тим самим середовище реального функціонування права. Тому покажчиком про¬фесійно-правової культури дільничних інспекторів міліції є відповідний до суспільних потреб рівень ре-алізації правових норм у визначеному вимогами законів і рисами громадянсь-кого суспільства правовому полі.
Проведене дослідження, передусім соціологічне опитуван¬ня, засвідчило брак і нестачу у чималої частини дільничних інспекторів міліції професіоналізму загальної культури і службового сумління. Тому спеціальна правовиховна робота серед дільничних інспекторів міліції є необхідною. Запорукою її ефективності є продуманість, виваженість і ком¬плексність, динамізм щодо змін суспільно-правових відносин і вимог насе¬лення та норм громадянського суспільства. Правове виховання слід проводити у межах і критеріях діяльнісного підходу, а найбільш раціональними його формами є правові освіта і самоосвіта, пропаганда й індивідуальна робота.
Зазначимо, що правове виховання дільничного інспектора міліції доцільно визначити як цілеспрямовану та систематичну діяльність державних органів і громадських організацій, вплив юридичної теорії та практики на свідомість співробітника з метою виховання і формування професійного рівня правосвідомості з урахуванням існуючих соціально-правових реалій.
Оскільки професійна освіта складає основу правовиховання, їй треба надати головну роль. Водночас слід прищепити та постійно удосконалювати у дільничних інспекторів міліції готовність і навички самоосвіти та самовиховання. Останнє слід контро¬лювати: поставити мету давати конкретні завдання, накреслити індивідуальний план, використовувати систему відповідних методів, окреслити заходи заохочення тощо.
Система професійної освіти має бути спрямована на прищеплення комплексу правових якостей, в першу чергу – знання і розуміння права, володіння навичками і вміннями виконання службових обов’язків, здатності самостійно у правовий спосіб вирішувати виникаючі проблеми як у штатних, так і позаштатних ситуаціях, поваги до права, розуміння прав і свобод людини як основи сучасного права, правової позитивної відповідальності та активної правової діяльності.
Таким чином, правовиховна робота з дільничними інспекторами міліції є виправданим, недорогим та ефективним шляхом формування й удосконалення професійної правосвідомості і правової культури дільничних інспекторів міліції. Вона дозволяє враховувати реальні потреби, постійно узагальнювати накопичений досвід, задовольняти специфічні вимоги кожної дільниці, надає службовій підготовці цілеспрямованості. Слід наголосити, що у правовихованні перевагу слід надати індивідуальній роботі.
Її необхідність логічно випливає не лише з науково-теоретичних посту-латів і свідчень практики, але й підтверджується результатами авторського соціологічного дослідження. З урахуванням всіх цих даних індивідуальна робота має бути спрямована на усунення некомпетентності, підвищення право-вої культури, набуття навичок спілкування, виховання почуття відповідальності та гуманізму, удосконалення професіоналізму.
Водночас слід чітко уявляти, що об’єктивною передумовою і єдиною базою для дійсно плідної та ефективної індивідуальної (та й усієї іншої) виховної роботи може стати реальне, а не формально-статистичне покращення якісного складу служб дільничних інспекторів міліції. Йдеться про збереження кадрового ядра, відмову від штучних показників омолодження і відмови від послуг ветеранів, покращення освітньо-кваліфікаційного складу, реалізації комплексу заходів (матеріальне заохочення, диференційна оплата, можливості службового зростання, рішуче звільнення від непритаманних службових функцій) щодо закріплення кадрів. Очевидно, що служба дільнич¬них дійсно має стати основою, а дільничний має розпрощатися зі статусом “позаштатного оперативника”.
Наголосимо, що у процесі формування та удосконалення професійної правосвідомості і правової культури дільничних інспекторів міліції слід виходити з реальних негативних впливів об’єктивних (реформування всіх сфер життя, соціальна напруга) і суб’єктивних (некомплект, наслідки “кадрової революції”, незадовільне соціальне забезпечення) факторів. Все це підсилює значення саме індивідуальної роботи, оскільки об’єктивні та суб’єктивні труднощі й негараз¬ди щодо кожного дільничного інспектора міліції набувають цілком конкретного характеру. Відповідно й напрямки та методи індивідуальної роботи повинні мати персонально-адресний характер.
Наголосимо, що відповідні керівники та виконавці індивідуальної виховної роботи з дільничними інспекторами міліції повинні мати достатні важелі впливу й належну компетенцію, а тому спочатку слід підготувати саме їх. Так, ми вважаємо доцільним використати інститут наставництва. Для підвищення його результативності доцільно при міністерстві створити школи наставників дільничних інспекторів міліції з науково-кон¬сультатив¬ною групою. Остання має не лише узагальнювати набутий досвід та оперативно реагувати на нові проблеми, але й надавати допомогу на місцях у цій справі. На неї можна покласти й відповідальність за дотримання основних вимог до індивідуальної роботи (комплексність, цілеспрямованість, система¬тичність, облік, недопустимість формалізму з дільничними інспекторами міліції).
Таким чином, сучасні умови вимагають істотного посилення ролі індивідуальної роботи у формуванні та удосконаленні професійної пра¬восвідо-мості і правової культури дільничних інспекторів міліції. При правильній організації вона з мінімальними витратами і за порівняно короткий час дозволить суттєво підвищити майже всі якісні та кількісні риси професіоналізму дільничних інспекторів міліції, зокрема пра¬восвідомість та правову культуру як базові щодо професіоналізму в цілому.
Серед зовнішніх факторів впливу на формування і підвищення рівня професійної правосвідомості та правової культури дільничних інспекторів міліції чи не найсуттєвіше значення має ступінь їх соціально-правової захищеності. Цей ступінь визначається комплексом об’єктивних і суб’єк¬тивних критеріїв – співвідношенням матеріального забезпечення, реального “споживчого кошика”, стандартів життєвого рівня та відповідних пануючих серед населення і правоохоронців уявлень про соціальну справедливість, кореляцією між мірою праці дільничних і мірою її оцінки державою, станом відповідної законодавчо-нормативної основи та її реальним втіленням тощо.
У всякому разі сучасний стан соціально-правового захисту дільничних інспекторів міліції не сприяє, а гальмує формування та удосконалення професійної правосвідомості і правової культури дільничних. Час пропагандистських заходів давно минув. Інакше кажучи, грошове забезпечення необхідно підвищувати не на відсотки, а в рази і порівнювати його не з попередньою зарплатою чи злиденними статками вчителів, а хоча б з офіційно визнаним прожитковим мінімумом.
Матеріали дослідження свідчать, що без кардинального вирішення цієї проблеми не можна подолати настроїв соціальної апатії, байдужості до служби й навіть суїциду. Дисертант переконаний, що цю проблему необхідно вирішувати комплексно, послідовно і постійно, тому що життя кожного дня висуває нові проблеми та вимоги, суттєво корегуючи наші уявлення про зміст і рівень соціально-правової захищеності дільничних інспекторів міліції.
На думку дисертанта, в першу чергу потрібно забезпечити неухильне дотримання чинного законодавства щодо соціально-правового захисту дільничних інспекторів міліції: зокрема відновити у повному обсязі всі відповідні соціальні гарантії. По-друге, в процесі поліпшення матеріального становища органів внутрішніх справ слід приділити належну їм увагу, підвищити їх професійний соціальний статус. Нарешті вбачаємо доцільним створити спеціальну державну систему матеріального і морального заохочення дільничних інспекторів міліції із залученням ресурсів МВС, місцевих органів влади, внесків громадськості.
Підсумовуючи наголосимо, що належний соціально-правовий захист за-безпечить реалізацію чималого позитивного потенціалу дільничних інспекторів міліції, який поки перебуває у “згорнутому” стані. Це повною мірою стосується окремих шляхів фор¬мування та удосконалення професійної правосвідомості і правової культури дільничних інспекторів міліції, яка є однією з передумов активної та ефективної діяльності дільничних інспекторів міліції щодо гармонізації соціально-правових відносин в Україні.
Як практичний підсумок дисертаційної праці слід вважати обґрунтування авторської моделі професійної правової культури дільничних інспекторів міліції. При цьому в неї закладено як запобіжники невирішених рішень та дій дільничного, так і відповідні основи для активної професійної правоохоронної діяльності. Базовими рисами розробленої сучасної моделі професійної правової культури дільничного слід вважати:
1) знання і розуміння законодавства, чинних нормативно-правових актів, чітке усвідомлення функціональних прав і обов’язків;
2) сформовані на творчому рівні вміння й навички використання правового інструментарію, юридичної техніки, рекомендацій науки і передової практики у повсякденній діяльності;
3) розуміння соціально-правової значущості та цінності прав людини, права і закону;
4) правове мислення;
5) правову активність;
6) звичку, навіть внутрішню необхідність, дотримуватись дійсно демократичної, правомірної поведінки.
Проведений в дисертації аналіз переконує, що в разі практичного її втілення в життя дільничний інспектор міліції буде знати, вміти та вирішувати професійні завдання на рівні сучасних соціально-правових вимог.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Агешин Ю.А. Правовые знания и правовая культура человека. – М., 1975. – 125 с.
2. Аграновская Е.В. Правовая культура и обеспечение прав личности./Отв.ред. Е.А. Лукашева: АН СССР, Институт государства и права. – М.: Наука, 1988. – 142 с.
3. Алексеев С.С. Социальная ценность права в советском обществе. – М.: Юрид. лит., 1971. – 223 с.
4. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций в 2-х томах. – Свердловск, 1972 – Т. 1. – 396 с.
5. Алексеев С.С. Общая теория права. – М.: Юрид. лит., 1982. – Т.2 – 359 с.
6. Алексеев С.С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве. – М.: Юрид. лит. 1989. – 286 с.
7. Аналіз анкетування по вивченню стану організації роботи та побуту дільничних інспекторів міліції (м. Київ) // УОП та АР ГУАСМ МВС України 2000 р.
8. Анализ современной политико-правовой практики в Украине дает основания утверждать, что и сейчас правосознание нашего народа остается на уровне полицейского государства // Теория государства и права. – Бизнесинформ. – 1997. – № 20.
9. Ануфрієв М. Кадровий потенціал – запорука успіху // Міліція України. – 1997. – № 5-6. – С. 7-8.
10. Аржанников Н.М., Лойт Х.Х., Суслин Э.В. Индивидуальная воспитательная работа в органах внутренних. Организация, рекомендации, методика: Пособие. – Ленинград, 1988. – 52 с.
11. Арсентьева А.Г. Нравственно-правовая культура и её формирование у сотрудников органов внутренних дел: Дисс... канд. юрид. наук. - Санкт-Петербург, 1996. – 218 с.
12. Ахмедов Чингиз Норман-оглы. Организационно-правовые основы деятельности участкового инспектора милиции: Дисс… канд. юрид. наук. – Санкт-Петербург, 1999.- 214 с.
13. Балин Л.Е. Правовое воспитание и его роль в профессиональной деятельности ОВД: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – М., 1980.- 21с.
14. Балюк Г.И. Взаимосвязь правовой культуры и демократии в социалистическом обществе: Автореф. дис… канд. юр. наук. 12.00.01 / АН УССР Институт государства и права. – Киев, 1987. – 16 с.
15. Бандурка О. Крок до правової держави // Радянське право. – К., 1993 № 3. – С. 11-12.
16. Бандурка О.М. Потрібно змінити дві речі – звітність і мислення // Іменем закону. - 2003 – 17 січн. - №3(5339). – С. 6
17. Баранов П.П. Работники органов внутренних дел как носители (субъекты) профессионального правосознания. – Ростов – на - Дону, 1988. – 115 с.
18. Баранов П.П. Теоретические и методологические основы изучения профессионального правосознания работников органов внутренних дел. – Ростов – на – Дону, 1988. – 183 с.
19. Баранов П.П. Проблемы сформированности профессионального правосознания работников органов внутренних дел. – Ростов-на-Дону, 1989. – 197 с.
20. Баранов П.П. Профессиональное правосознание работников ОВД: социальная обусловленность проблемы, её содержание и логический анализ // Вопросы теории государства и права. - Саратов, 1991. – Вып. № 9. – С. 101-108.
21. Бауман З. Спор о постмодернизме // Социологический журнал. – 1994. - № 4. – С.69-76
22. Берман В.В., Обухов В.М. Знать и соблюдать законы советского государства: Пособие для учащихся / Под ред. Н.В. Черноголовкина. – М.: Просвещение, 1981.- 80 с.
23. Білий П. Правова держава і правова культура: взаємозв’язок та результативність // Право України. – 1997. – № 12. – С. 75-76.
24. Білий П. Про правову культуру працівників ОВС //Право України. – Київ, 1997. – № 14. – С. 40-41.
25. Боер В.М. Правовая информированность и формирование правовой культуры личности (вопросы теории): Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Санкт-Петербург, 1993.- 19 с.
26. Боештян К.М. Профессиональная правовая культура и её формирование у работников полиции Республики Молдова: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – Санкт-Петербург, 1997.- 18 с.
27. Бондуровский В.В. Формирование правовой культуры курсантов и слушателей государственными образовательными учреждениями пожарной безопасности МВД России: Дис… канд. юр. наук. – Санкт-Петербург, 1999. – 201 с.
28. Борги скорочуються //Урядовий кур’єр. – 2001. – № 105.
29. Борисов А.В., Кудрявцев А.В. Концептуальные основы работы с персоналом органов внутренних дел в современных условиях. – М., 1992. – 97 с.
30. Большая Советская Энциклопедия. (В 30-ти т.) /Гл. ред. А.М. Прохоров. Изд. 3-е. – М.: «Советская Энциклопедия», 1970. Т.1 – 608с.
31. Братющенко Ю.В. Правовое воспитание военнослужащих. – Ленинград, 1978.- 88 с.
32. Булатов А.С. Юридическая ответственность (общетеоретические проблемы): Автореф. дис… канд. юрид. наук. – Ленинград, 1985. – 19 с.
33. Бура Н.А. Функции общественного правосознания /АН УССР Институт государства и права. – К.: Наук. думка, 1986. – 85 с.
34. Бурлацкий Ф.М., Галкин А.А. Современный Левиафан: Очерки политической социологии капитализма. – М.: Мысль, 1985. – 384 с.
35. Васькович. Проблеми правового виховання молоді // Право України. – 1997. – № 2. – С. 49-50.
36. Виммер Иржи. Проблемы формирования правовой культуры (правосознания) слушателей сержантских школ МВД ЧССР: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – М., 1990. – 22 с.
37. Введение в культурологию: Учебное пособие для вузов / Руководитель авт. кол. и отв. ред. Е.В. Попов. – М.: ВЛАДОС, 1995. – 336с.
38. Волков А.Я. и др. /Волков А.Я., Паращенко В.Н., Колбасин Д.А. Юридическая ответственность работников милиции за вред, причиненный гражданину или организации: Учебное пособие. МВД СССР Высш. шк. – Минск, 1991. – 65 с.
39. Воронова Ю.В. Правовое воспитание в трудовом коллективе и его особенности // Вестник МГУ. – Сер. 11. Право. – Москва, 1989. – № 1. – С. 88-91.
40. Гавриленко Г. Правова держава і правова культура // Право України. – 1993. – № 1. – С. 28-31.
41. Глитовицкий Евгений. Создается впечатление, что изменения судоустройства блокируются // Зеркало недели. – 2001. – № 23. – С. 2.
42. Годаванець В., Кампо В., Тертичний В. Правова просвіта громадян України: методологічні проблеми розроблення концепції // Право України. – 1999. – № 1. – С. 27-31.
43. Головченко В.В. Эффективность правового воспитания: понятие, критерии, методика измерения. – К.: Наук. думка, 1985. – 127 с.
44. Головченко В.В. Бізнес і правосвідомість // Юридичний вісник України. – 1997. – № 42. – С. 4.
45. Голубев Г.А. Понятие правового воспитания: социально-фило-софский аспект // Философские науки. – М:, 1989. – № 1. – С. 19.
46. Гом’єн Донна. Короткий путівник Європейською конвенцією з прав людини / Пер. з англ. Т. Іваненко та О. Павличенка. – Львів: Кальварія, 2000. – 182 с.
47. Горбатюк Н.А. Некоторые особенности формирования правосознания работников милиции. Проблемы совершенствования организации и деятельности советской милиции в условиях формирования правового государства: Сборник научных трудов. – Минск, 1991. – С. 138-139.
48. Гражданское общество и правовое государство: предпосылки формирования. – М., 1991. – 94 с.
49. Гранат Н.Л. Правовое сознание и социалистическая законность в деятельности ОВД. – М., 1984. – 158 с.
50. Гранин А.Ф. Правовая культура работников учреждений внутренних дел. – К., 1969. – 67 с.
51. Гранин А.Ф. Социалистическая правовая культура и правовой прогресс //Административно-правовые аспекты правового воспитания личного состава органов внутренних дел: Сб. науч. тр. – Киев: НИиРИО КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1984. – С. 15.
52. Гриб В.В. Правосознание и его формирование в России на рубеже ХІХ–ХХ веков (в понимании русских юристов): Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Санкт-Петербург, 1998. – 18 с.
53. Грошевой Ю.М. Профессиональное правосознание судьи и социалистическое правосудие. – Харьков: Виша школа, 1986. – 185 с.
54. Грошевой Ю.М., Рабинович П.М. Рецензия на книгу Н.Я. Соко¬лова «Профессиональное сознание юриста» // Правоведение. – 1990. – № 4. – С. 109.
55. Гусарєв С.Д., Олійник А.Ю., Слюсаренко О.Л. Основи загальної теорії держави і права (терміни, визначення, елементи змісту) – К.: НАВСУ, 1998. – 237 с.
56. Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія: Науково-методичний та навчальний посібник / За ред. доктора юр. наук, професора, академіка АПрН України В.В. Копейчикова.– К., 1999. – 506 с.
57. Гудков Л. Общество – культура – человек // Свободная мысль. – М., 1991. – № 17. – С. 58-59
58. Гуцериев Х.С., Сальников В.П., Федоров В.П., Худяк А.И. Правовая и духовная культура сотрудников правоохранительных органов. – Санкт-Петербург: Санкт-Петербургский юридический институт МВД России, 1995. – 156 с.
59. Давидович В.Е., Жданов Ю.А. Сущность культуры. – Ростов на Дону: Изд-во Рост. гос. ун-та, 1979. – 263 с.
60. Давыдов Г.П., Иовчук М.Т., Коган Л.Н. Советская социалистическая культура: Формирования правовой культуры личности в правовом государстве. – В кн.: Актуальные проблемы юридического всеобуча в условиях формирования социалистического правового государства. – М., 1990. – С. 47-49
61. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. – М., 1991. – Т. 4. – 683 с.
62. Денисов В.И. Теория государства и права. – М.: Юрид. лит., 1948. – 521 с.
63. Димитров А.В. Учебно-методические материалы для слушателей (курсантов) учебных заведений МВД СССР по организации самовоспитания и самообразования / Под ред. И.В. Горлинского. – М., 1990. – 32 с.
64. Евграшина М., Сметанская О. Нож в сердце вонзил себе милиционер на глазах своих детей // Факты. – 2000.- 21 марта.
65. Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини. – К.: Видавн. центр “Друк”, 1998.- 72 с.
66. Ефремов Г.Х. Особенности правосознания молодежи и задачи правового воспитания // Правовая культура молодёжи и формирование правомерного поведения. – М., 1985. – С. 18-22.
67. Жалинский А.Э. Правовая культура и её значение в сфере борьбы с преступностью. В кн.: Правовая культура молодежи. – М., 1992. – 186 с.
68. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник // За ред. В.В. Копейчикова. – К., Юрінком Інтер, 1998. – 320 с.
69. Зайкова Т.Ф. Повышение правосознания в системе предупреждения правонарушений среди несовершеннолетних / Правонарушения среди молодежи и меры их предупреждения. – Фрунзе, 1985. – С. 61-77.
70. Закон України «Про міліцію». Ст. 1. – К., 1990. – С. 3.
71. Запорожцева Г.Є. Професійно-психологічна підготовка дільничних інспекторів міліції / За ред. Г.І. Васильєва – Одеса: НДРВВ OIBC, 2000. – 164 с.
72. Звіт перед українським народом (Про оперативно-службову діяльність органів внутрішніх справ України у 2000 році). – К., 2001. – С. 4-15.
73. Зорченко Е.А. Формирование правовой культуры трудящихся. – Минск, 1984. – 127 с.
74. Ибрагимов М.М., Куличенко В.В., Съедин Б.Г. Профессиональная этика и эстетическая культура сотрудников органов внутренних дел: Учебное пособие. – К.: НИиРИО КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1990. – 304 с.
75. Ильин И.А. О сущности правосознания. – М., 1993. – 228 с.
76. Ильин И.А. Родина и мы. – Смоленск, 1995. – 511 с.
77. Индивидуальная воспитательная работа сотрудников органов внутренних дел: Учебное пособие / Под ред. С.Ф. Зыбина. – Ленинград: ВПУ им. 60-летия ВЛКСМ МВД СССР, 1988. – 92 с.
78. Иовчук М.Т., Коган Л.Н. Советская социалистическая культура: Исторический опыт и современные проблемы. – М.: Политиздат, 1979. – 208 с.
79. К разработке концепции развития юридического образования в СССР на 1990-2000 г.г.// Сов. государство и право. – 1990. - № 5. – С.35-47.
80. Каминская В.И., Ратинов А.Р. Правосознание как элемент правовой культуры / Правовая культура и вопросы правового воспитания: Сб. науч. тр. – М.: Всесоюзн. ин-т по изучению и разработке мер предупреждения преступности, 1974. – С. 43.
81. Кейзеров Н.М. Политическая и правовая культура. Методика, проблемы. – М.: Юрид. лит, 1983. – 356 с.
82. Кідрук Ю. Про правове забезпечення діяльності міліції // Право України. – 1995. – № 12. – С. 55-57.
83. Ким М.П. О культуре как предмете исторического изучения. – М.: Мысль, 1974. – 122 с.
84. Кистяковский Б.А. Социальные науки и право: Очерки по методологии социальных наук и общей теории права. – М., 1916. – 638 с.
85. Кнапп В., Герлох А. Логика в правовом сознании. – М., Прогресс, 1987. – 298 с.
86. Кондратьєв Я.Ю. Загальна характеристика психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ: Лекція. - К., 1999. – 40 с.
87. «Крок» 2003-й: еволюція у форматі «нон-стоп» // Іменем закону. – 2003. – 17 січня. - № 3(5339). – С.3.
88. Коваль Н.В. Введение в юридическую специальность (деонтоло-гический аспект): Курс лекций – Донецк: Центр подготовки абитуриентов, 1988. – 192 с.
89. Козлихин И.Ю. Позитивизм и естественное право // Госуд. и право. – 2000. - № 3. – С. 5-11.
90. Козловський А.А. Право як пізнання: вступ до гносеології права. – Чернівці: Рута, 1999. – 295 с.
91. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Курс лекций. 2-е изд., испр. и доп. – Москва, 1995. – 311 с.
92. Коммунистическое воспитание: Словарь /Под общей ред. Л.Н. Понамарева и Ж.Т. Тощенко – М.: Политиздат, 1984. – 302 с.
93. Кон И.С. Социология личности. – М.: Политиздат, 1967. – 383 с.
94. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Просвіта, 1996. – 80 с.
95. Копейчиков В.В. Правовое воспитание и развитие социалистической личности /Административно-правовые аспекты правового воспитания личного состава ОВД. – К., 1984. – С. 49-59.
96. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фак. вузів. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
97. Крыжановский А.Ф. Формирование профессионального правового сознания специалистов народного хозяйства: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – К., 1987. – 16 с.
98. Кудрявцев В.П. Правосознание юриста // Советская юстиция. – М., 1974. – № 10. – С. 3-4.
99. Кудрявцев В.П. Правовое поведение: норма и патология. – М.: Наука, 1982. – 287 с.
100. Кудрявцев В.П. Право и поведение. – М.: Юрид. лит., 1978.- 186 с.
101. Кузнецов И.А. Формирование правовой культуры сотрудников ОВД в условиях реализации концепции правового государства: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – Санкт-Петербург, 1997. – 19 с.
102. Кузнецов Э.В., игумен Вениамин (Новик). Кризис современного правосознания // Правоведение. – М., 1994. – № 3. – С. 7.
103. Куприянов А. Библейские корни правосознания россиян // Российская юстиция. – М., 1988. – № 1.
104. Курагин Г.Г. Правовая культура в деятельности милиции. Её понятие и значение для предупреждения и раскрытия преступлений: Сборник статей. – М., 1970. – С. 86.
105. Курагин Г.Г. Механизм ведомственного правового регулирования деятельности органов внутренних дел (МВД СССР, Всесоюзн. науч. исслед. ин-т) . – М., 1976. – 52 с.
106. Лапин Н.И. Кризис отечестве