ПРОФІЛАКТИКА КОРИСЛИВИХ ТА КОРИСЛИВО-НАСИЛЬНИЦЬКИХ ЗЛОЧИНІВ, СКОЄНИХ ЖІНКАМИ НА ТЛІ НАРКОМАНІЇ

Короткий опис

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОРИСЛИВИХ ТА КОРИСЛИВО-НАСИЛЬНИЦЬКИХ ЗЛОЧИНІВ, СКОЄНИХ ЖІНКАМИ 14
1.1 Жіноча злочинність: історико-правовий аспект 14
1.2. Корисливі та корисливо-насильницькі злочини за законодавством України та інших країн: правовий аналіз 27
1.3 Особливості скоєння жінками злочинів корисливої та корисливо-насильницької спрямованості 61
РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОФІЛАКТИКИ ЖІНОЧОЇ ЗЛОЧИННОСТІ КОРИСЛИВОЇ ТА КОРИСЛИВО-НАСИЛЬНИЦЬКОЇ СПРЯМОВАНОСТІ 76
2.1 Детермінанти корисливої і корисливо-насильницької злочинності жінок 76
2.2 Загальна превенція жіночої злочинності 92
2.3 Спеціальні заходи профілактики жіночої злочинності корисливої та корисливо-насильницької спрямованості 111
РОЗДІЛ 3 ЖІНОЧА НАРКОМАНІЯ ЯК ФАКТОР ЗЛОЧИННОСТІ ТА МЕДИКО-ЮРИДИЧНІ ЗАСОБИ ЇЇ ПРОФІЛАКТИКИ 127
3.1 Соціально-демографічна характеристика засуджених жінок, хворих на наркоманію 127
3.2 Соціально-психологічні характеристики засуджених наркоманок: загальне та особливе 140
3.3. Медико-юридичні засоби профілактики жіночої злочинності корисливої та корисливо-насильницької спрямованості 154
ВИСНОВКИ 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 183
ДОДАТКИ 214

ВСТУП
Актуальність теми дисертаційного дослідження. Сучасні умови громадського життя, що супроводжуються протиріччями в соціально-політичних та економічних процесах, мають настільки ж суперечливий вплив на стан злочинності в цілому, як і на стан жіночої злочинності зокрема. Гострота криміногенної ситуації в Україні відзначається не тільки небезпечними масштабами злочинності, а й зростаючим рівнем її руйнівного впливу на життєдіяльність суспільства. Тому важливо концептуально встановити і проаналізувати конкретні механізми поширення злочинності, що сприятиме визначенню найбільш ефективних шляхів її нейтралізації та зменшення.
Політична нестабільність, загострення соціально-економічних проблем прискорили розвиток негативних явищ у динаміці та структурі злочинності. Незважаючи на те, що в останні роки спостерігається нестійка тенденція до зменшення рівня злочинності (пік його у нашій країні припадає на 2000 рік, коли було зареєстровано 558,7 тис. злочинів), він не може не турбувати суспільство. Соціально зумовленими є і негативні тенденції у кримінологічній характеристиці осіб, котрі скоїли злочини. В умовах соціальних проблем, що загострюються, посилюється вплив на злочинність алкоголізму і наркоманії, а також спостерігається зростання злочинності серед жінок.
Вибіркові кримінологічні дослідження, присвячені проблемам жіночої злочинності, незмінно виявляють кількісні та якісні її особливості, відмінні від злочинності чоловіків, що дозволило виділити цей вид злочинів із структури всієї злочинності як відносно самостійний структурний елемент.
Особливу актуальність в останні роки набувають проблеми попередження корисливих і особливо корисливо-насильницьких злочинів, скоєних жінками. Це зумовлюється негативними тенденціями, пов’язаними із злочинністю серед жінок, що проявилися в останнє десятиліття: зростанням її в цілому і несприятливими змінами у структурі; перевагою в ній злочинів з корисливою і корисливо-насильницькою спрямованістю; значним матеріальним збитком, котрий завдається корисливими злочинами різним формам власності; необхідністю проведення цілеспрямованої профілактичної роботи з урахуванням специфічних причин і умов, що сприяють скоєнню злочинів жінками; попередження віктимної поведінки жінок, стосовно яких скоюються корисливі та корисливо-насильницькі злочини. Крім того, на загальних зборах Кримінологічної асоціації України було підкреслено відсутність належної роботи щодо вивчення та усунення причин і умов злочинності, зокрема, у тій їх частині, яка пов’язана з особою злочинця та індивідуальною профілактикою [153, с. 7].
Незважаючи на посилення уваги до цих питань, ще недостатнім є рівень наукової розробки проблем корисливої та корисливо-насильницької злочинності серед жінок, її впливу на інші види злочинності, особливо на злочинність неповнолітніх, а також на віктимологічні аспекти корисливих і корисливо-насильницьких злочинів, скоєних жінками. Проблема жіночої злочинності висвітлена у працях Ю.М. Антоняна, О.М. Бандурки, А.А. Габіані, В.О. Глушкова, А.А. Глієвого, М.М. Голоднюка, І.М. Даньшина, О.М. Джужи, Н.М. Дорогих, В.М. Зирянова, А.Ф. Зелінського, В.С. Зеленецького, О.М. Костенка, І.В. Корзуна, І.П. Лановенка, Ф.А. Лопушанського, М.П. Мелентьєва, О.С. Міхліна, А.А. Музики, В.П. Пєткова, В.М. Трубникова, О.Я. Свєтлова, Г.С. Семакова, В.В. Скибицького, В.М. Смітієнка, В.А. Серебрякової, Є.В. Середи, С.Я. Фаренюка, Т.А. Шулежко, О.Н. Ярмиша та інших учених. При цьому практично всі дослідники підкреслювали особливе значення соціальних умов життєдіяльності і вплив процесів їхньої докорінної зміни на формування злочинної поведінки жінок. Однак більшість досліджень, присвячених проблемам жіночої злочинності у цілому й особливо проблемам злочинів корисливої спрямованості, відносилися до періоду відносно стабільного соціально-економічного розвитку суспільства. У зв’язку з тим, що роль жінок у скоєнні корисливо-насильницьких злочинів вважалася незначною, дослідники жіночої злочинності не заглиблювалися у вивчення цієї проблеми.
Однак розгляд усіх злочинів цих категорій у межах однієї дисертації є неможливим через велику кількість даних складів злочинів. Тому в дослідженні звертається увага тільки на злочини, що розслідуються по лінії карного розшуку, а саме: крадіжки, грабежі і розбої. Крадіжки розглядаються через їхню найбільшу поширеність серед злочинів, скоєних жінками. Що стосується грабежів і розбоїв, то протягом тривалого часу відзначалося, що участь у них жінок мінімальна і при цьому вони виступають переважно у „других ролях”, у зв'язку з чим вивченню цих злочинів не приділялося належної уваги. Незважаючи на те, що сьогодні вони скоюються набагато рідше, ніж крадіжки, в останні роки їх реєстрація має стійку тенденцію до збільшення. У 2003 році злочини корисливої спрямованості склали більше половини всіх зареєстрованих злочинів (353,9 тис.) [318, с.3]. Тому необхідним є їх більш детальний розгляд у нашій роботі.
Ще один актуальний аспект дисертаційного дослідження зумовлюється ступенем його нерозробленності, а саме: зв’язок стану та поширенням наркоманії у нашій країні з корисливими і корисливо-насильницькими злочинами, скоєними жінками. Згідно з офіційними статистичними даними у 2003 р. виявлено близько 58 тис. злочинів, пов’язаних із незаконним обігом наркотиків. Кількість зареєстрованих споживачів наркотиків у країні складає 107,1 тис., із них жінок — майже 26%, з яких — 68% у віці до 30 років. За підрахунками спеціалістів, з урахуванням латентності фактичні показники перевищують наведені дані майже в 10 разів. Усе викладене вище й зумовлює актуальність теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Пропоноване дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематики фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр. (Рішення Колегії МВС України від 28 лютого 1995 року №4км/2 та Наказу МВС України від 3 грудня 2002 року № 553), Плану проведення заходів у НУВС щодо виконання вимог Указу Президента України „Про заходи щодо зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” від 18 лютого 2002 року № 143 на 2002 рік та на перспективу, Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., Комплексної програми кадрової політики в органах внутрішніх справ та забезпечення законності і дисципліни на 2002-2003 рр.
Також обраний напрямок дослідження базується на науковій програмі кафедри кримінального права та кримінології Національного університету внутрішніх справ, складеної на виконання п.49 Плану наукових досліджень та розробок з удосконалення діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ України на 2002-2005 рр., пп. 1-13 тематики пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр., затверджених Наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 року, п.1.1., п.1.3., п.1.4. “Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр.”
Мета дисертаційного дослідження полягає в аналізі, оцінці, узагальненні даних про стан жіночої корисливої і корисливо-насильницької злочинності, що реєструється по лінії карного розшуку, її причин і умов; вивчення проблеми наркотизму серед жінок у профілактичному аспекті; особливостей особистості жінок-злочинниць, впливу жіночої злочинності на інші види злочинності; прогнозі можливих її змін; визначенні завдань, методів, форм і принципів організації попередження зазначених злочинів, а також дослідженні процесу організації попередження таких злочинів і розробці комплексу заходів для його вдосконалення.
Досягнення мети дисертаційного дослідження передбачає розв’язання таких завдань:
– показати сучасний стан наукової розробки аналізованої проблеми у кримінології;
– простежити жіночу злочинність в історико-правовому аспекті;
– дати правову характеристику корисливих та корисливо-насильницьких злочинів обраної категорії;
– виявити кримінологічно значимі особистісні ознаки жінок, які скоїли злочини корисливої і корисливо-насильницької спрямованості;
– розглянути стан, структуру, динаміку сучасної жіночої злочинності корисливої і корисливо-насильницької спрямованості, а також заходи боротьби з нею;
– визначити комплекс причин та умов, що мають істотний вплив на формування протиправної поведінки жінок-злочинниць корисливої і корисливо-насильницької спрямованості;
– спрогнозувати ефективність загальносоціальних і спеціально-кримінологічних заходів, спрямованих на попередження зазначених злочинів та розробити науково обґрунтовані рекомендації щодо вдосконалення заходів профілактики корисливої і корисливо-насильницької жіночої злочинності;
– вивчити та систематизувати фактори, що зумовлюють стан наркотизму серед жінок;
– розглянути соціально-психологічні та соціально-демографічні характеристики засуджених жінок, хворих на наркоманію;
– розробити теоретичні основи вдосконалення системи правових заходів боротьби з наркотизмом серед жінок як одного з факторів профілактики злочинності;
– розробити практичні рекомендації щодо боротьби з явищами наркологічної залежності серед жінок та пов’язаними з цим злочинами корисливої спрямованості.
Об’єктом дослідження є профілактика корисливих та корисливо-насильницьких злочинів, скоєних жінками на тлі наркоманії, властиві особливості й характеристики таких видів злочинів.
Предметом дослідження є кримінологічна природа корисливої і корисливо-насильницької злочинності серед жінок на тлі наркоманії, а також організація попередження таких видів жіночої злочинності.
Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність загальних та спеціальних наукових методів, що в комплексі застосовуються дисертантом для розв’язання завдань та досягнення мети дослідження. Головним з них є філософський діалектичний метод наукового пізнання державно-правових процесів та явищ. Дослідження змісту, особливостей скоєння жінками злочинів корисливої та корисно-насильницької спрямованості здійснювалося за допомогою історико-правового та формально-логічного методу пізнання. Конкретно-соціологічний метод застосовувався при дослідженні детермінантів злочинності серед жінок. Характеризуючи заходи профілактики корисливої та корисливо-насильницької жіночої злочинності, визначаючи її зміст та значення у діяльності правоохоронних органів України, автором використано статистико-порівняльний метод. Велика кількість нормативного матеріалу зумовила широке застосування формально-юридичного та порівняльно-правового спеціальних методів наукового пізнання.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертація є першим в українській юридичній науці комплексним дослідженням профілактики корисливих та корисливо-насильницьких злочинів, скоєних жінками, здійсненим з урахуванням нових ідей і тенденцій розвитку суспільних відносин у цій сфері, а також із визначенням напрямів удосконалення сучасного законодавства з метою підвищення ефективності боротьби зі злочинністю.
Вивчення проблеми дало змогу обґрунтувати ряд висновків, рекомендацій і пропозицій, зокрема:
– показати з нових позицій аналіз стану наукової розробки проблеми в сучасній кримінології та деяких суміжних галузях науках;
– простежити історико-правовий аналіз жіночої злочинності;
– надати подальшого розвитку дослідженням правової характеристики корисливих та корисливо-насильницьких злочинів;
– виявити характерні кримінологічно-значимі особистісні ознаки жінок, котрі скоїли злочини корисливої та корисливо-насильницької спрямованості;
– розглянути стан, структуру, динаміку сучасної жіночої злочинності корисливої і корисливо-насильницької спрямованості, а також стан заходів для боротьби з нею;
– поглибити знання про детермінанти протиправної поведінки корисливої і корисливо-насильницької спрямованості жінок-злочинниць;
– розробити систему заходів по підвищенню ефективності профілактики корисливої і корисливо-насильницької жіночої злочинності;
– узагальнити досягнення кримінологічної теорії про поняття та сутність наркотизму як фактора, що об'єднує криміногенні феномени алкоголізму (пияцтва), наркоманії та токсикоманії;
– запропонувати нову систематизацію факторів, які зумовлюють стан наркотизму серед жінок;
– вперше на сучасних наукових засадах охарактеризувати соціально-психологічні та соціально-демографічні риси засуджених жінок, хворих на наркоманію;
– запропонувати теоретичні основи вдосконалення системи правових заходів боротьби з наркотизмом серед жінок як одного з факторів профілактики злочинності;
– розробити практичні рекомендації щодо боротьби з явищами наркологічної залежності серед жінок та пов’язаними з цим злочинами корисливої спрямованості.
Нормативною базою роботи є Конституція України, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правові акти Міністерства внутрішніх справ України, чинне кримінальне, кримінально-виконавче та інше законодавство, нормативно-правові акти вищих органів державної влади й управління України, окремі документи міжнародно-правового характеру, що стосуються питань боротьби з жіночою злочинністю та її попередження.
Емпіричну основу дослідження склали результати вивчення кримінальної статистики і практики судових органів України, Росії та інших країн СНД. На основі спеціально розроблених анкет зібрано, систематизовано та вивчено відповіді 200 жінок, засуджених за скоєння корисливих злочинів. Окремо проведено анкетування 423 засуджених жінок, хворих на наркоманію, які перебувають на лікуванні.
Вивчено 150 особових справ засуджених жінок, котрі відбувають покарання в місцях позбавлення волі, та проаналізовано 150 кримінальних справ про корисливі і корисливо-насильницькі злочини, скоєні жінками на території України. Також були узагальнені та проаналізовані результати спостережень і опитувань жінок, що скоїли злочини зазначених видів, проведених у період практичної роботи автора на посаді начальника УМВС України в Кіровоградській області, начальника Департаменту МВС України і заступника міністра внутрішніх справ України.
При підготовці дисертації використовувалися дані спеціальних переписів засуджених 1979 і 1989 рр. і контрольного перепису засуджених 1994 р., дані Держкомстату колишнього СРСР, статистичні матеріали МВС України, дані ряду кримінологічних досліджень, розпочатих іншими авторами.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені в дисертації положення можуть бути використані при вирішенні проблем детермінації й організації профілактики корисливих і корисливо-насильницьких злочинів, скоєних жінками, а також у соціальній психології і педагогіці стосовно кримінологічно значимих аспектів.
Теоретичні результати дослідження можуть бути використані при викладанні курсу кримінології у вищих та середніх навчальних закладах, при підготовці лекцій і навчальних посібників з цієї тематики, під час практичної організації попередження жіночих корисливих і корисливо-насильницьких злочинів. Крім того, результати дослідження впроваджені у діяльність підрозділів УМВС Кіровоградської області та інших областях, використані у навчально-методичних матеріалах Національного університету внутрішніх справ та його структурних підрозділах, зокрема, Кіровоградському, Одеському, Херсонському, Кримському юридичних інститутах та Сумській філії Національного університету внутрішніх справ.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Результати дисертаційного дослідження в цілому, окремі її аспекти, одержані результати та висновки обговорювались на міжкафедральному засіданні кафедр загальноправових дисциплін, кримінального права та кримінології, кримінального процесу та криміналістики, адміністративного права та адміністративної діяльності, соціально-економічних дисциплін Національного університету внутрішніх справ та на другій звітній науково-практичній конференції “Правове забезпечення виборчого процесу в Україні: науково-практичні проблеми” у Кіровоградському юридичному інституті Національного університету внутрішніх справ (м. Кіровоград 17 травня 2004 року).
Публікації. Основні положення, висновки, пропозиції і рекомендації, сформульовані у дисертації, знайшли відображення у п’яти наукових статтях, опублікованих автором у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У результаті проведеного дослідження можна констатувати, що проблема жіночої злочинності корисливої та корисливо-насильницької спрямованості, яка формується на тлі наркоманії, є актуальною і потребує нових наукових розробок стосовно загальних та спеціальних заходів її превенції, медико-юридичних заходів профілактики наркоманії серед жінок.
Використовуючи методи наукового пошуку, зокрема історико-правового (дослідження жіночої злочинності); формально-логічного (особливості скоєння злочинів корисливої спрямованості); конкретно-соціологічного (детермінанти жіночої злочинності); статистико-порівняльного (заходи профілактики корисливої та корисливо-насильницької жіночої злочинності) тощо, сформульовано ряд висновків і пропозицій, необхідних для розв’язання існуючих проблем:
Провівши аналіз злочинів корисливої та корисливо-насильницької спрямованості серед жінок у нашій країні, їх впливу на інші види злочинності, можна зазначити, що сьогодні ще є недостатнім рівень наукової розробки цієї актуальної проблеми. Недооцінка значимості вивчення цього питання може негативно вплинути на загальний рівень злочинності у державі.
Ізоляція від економічного виробництва та суспільної діяльності, залежність жінки від чоловіка протягом усього періоду розвитку людства, зумовлювало побутовий характер жіночої злочинності, що виражалося у скоєнні жінками переважно насильницьких злочинів. Із виникненням капіталістичних відносин, включенням жінки у промислове виробництво, активізацією її громадського життя, наближенням соціальних умов життя до становища чоловіків, злочини корисливої спрямованості стають традиційно переважаючими серед жінок-злочинниць.
Правовий аналіз корисливої та корисливо-насильницької злочинності свідчить, що на законодавчому рівні в Україні розроблена система заходів охорони майнових прав особи, її життя та здоров’я, що відповідає передовим тенденціям розвитку сучасного законодавства та світової кримінальної науки.
В Україні фіксується тенденція до зростання як жіночої злочинності взагалі, так і жіночої злочинності корисливої та корисливо-насильницької спрямованості, а також:
 посилення жорстокості, насильства при скоєнні таких злочинів жінками;
 усе більша заміна ролі жінок з пасивної виконавиці, підсобниці у скоєнні цих злочинів на роль ініціатора й організатора;
 зростання кількості суто жіночих груп і груп з перевагою в їх складі жінок;
 зближення особливостей чоловічої і жіночої злочинності, в тому числі за способами скоєння злочинів і за способами насильницьких дій.
Поведінка злочинниць корисливої і корисливо-насильницької спрямованості має свої особливості, відмінні від поведінки чоловіків:
 велика лабільність, ранимість, уразливість жіночої психіки;
 надмірна емоційність, запальність, залежність від стану емпатії або ж симпатії референтних груп;
 значна залежність від умов виховання у батьківській родині, більш складна ситуація у власній сім'ї, неблагополучне особисте життя;
 підвищене прагнення забезпечити матеріальний добробут сім'ї у складних економічних умовах будь-якими, в тому числі й протиправними, методами;
 велика залежність власної злочинної поведінки від впливу мікросередовища і конкретних осіб.
В Україні існує ряд факторів, які роблять жінок найбільш уразливою і відносно криміногенною соціальною групою, що потребує посиленої уваги всіх суб’єктів профілактики жіночої злочинності:
 об'єктивно значна залежність жінки від системи здійснюваних в умовах реформ соціальних гарантій;
 соціальна незахищеність жінок, їх нерівноправне, незважаючи на всі декларації, становище у суспільстві порівняно з чоловіками;
 історично сформована прив’язаність жінки до найбільш залежних від державного патерналізму сфер діяльності і непропорційно велика зайнятість жінок на робочих місцях з перевагою неспеціалізованої чи ручної праці;
 особливості традиційної поведінки жінок на ринку праці: пасивність, менша схильність до професійної мобільності, більше прагнення до соціального комфорту на робочому місці, ніж до професійної самореалізації та росту;
 більша, ніж у чоловіків, невідповідність формальної освіти реальній кваліфікації, а реальної освітньо-кваліфікаційної структури - фактичним потребам ринку праці;
 реальні труднощі „подвійної зайнятості”, що загострюються розпадом неадекватної соціальної інфраструктури, конфліктом установок і цінностей трудової та сімейної сфер;
 низький рівень моралі в суспільстві та моральна деградація значної частини жінок, які пов'язують своє благополуччя з проституцією, звідництвом, злодійством тощо.
Дієвими заходами профілактики жіночої корисливої та корисливо-насильницької злочинності всіх рівнів можуть бути:
 проведення аналітичної роботи стосовно виявлення видів нефінансової підтримки сімей і шляхів її надання;
 зменшення зайнятості на виробництві певної категорій жінок, самотніх матерів, матерів з дітьми–інвалідами, жінок, котрі мають маленьких дітей, за рахунок відповідної соціальної політики, яка замінила б втрачений заробіток сімейною допомогою на дітей;
 внесення істотних змін у соціально-економічну політику держави, зокрема, підвищення конкурентоспроможності жінок на існуючому ринку праці і тим самим компенсування об'єктивно не усунутих факторів, що породжують відносну неконкурентоспроможність жінок, формування нової структури зайнятості та нового сучасного ринку праці;
 внесення змін у трудове законодавство, встановивши для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування жінок, які мають двох або більше малолітніх дітей;
 проведення змін у соціальній політиці, забезпечивши фінансування соціальних пільг для жінок з державного бюджету, тим самим підвищивши їх конкурентоспроможність на ринку праці;
 забезпечення державного сприяння жіночим організаціям та асоціаціям, які реально допомагають жінкам;
 законодавче забезпечення розробки, впровадження та використання тестів професійних можливостей і кваліфікації, максимально широке використання цих тестів при прийомі на роботу. Відмова у роботі жінці, яка успішно склала такі тести, може стати основою для обвинувачення в дискримінації, що буде певною соціальною гарантією дійсно компетентним працівникам;
 створення державного структурного антидискримінаційного органу з прав жінок та прийняття Державної програми боротьби з жіночою злочинністю в Україні, яка передбачала б встановлення соціальних і правових гарантій, а також пільги для жінок, звільнених з місць позбавлення волі, можливість створення Фонду допомоги жінкам, які перебувають у місцях позбавлення волі, та жінкам, які відбули покарання, інші організаційно-правові заходи підтримки розглянутої групи жінок;
 розробка реальної програми щодо організації активної взаємодії органів внутрішніх справ із засобами масової інформації в усіх аспектах профілактики жіночої злочинності;
 безвиняткове застосування та суворий контроль за порушенням правил адміністративного нагляду за раніше засудженими жінками;
 продовження контролю підрозділів кримінальної міліції у справах неповнолітніх за дівчатами й після досягнення ними повноліття, до 21-23 років або вступу до шлюбу;
 більш активне використання стосовно жінок ст. 106 та ст. 115 КПК України із наступним звільненням під заставу;
У підході при формуванні українського законодавства пропонується в подальшому застосовувати такий підхід, при якому визнається розходження між громадянами чоловічої і жіночої статі. Відповідно, що й побудована системи прав навколо них повинна відбуватися по-різному — не один, а кожний з представників різних статей повинен братися за базову модель громадянина.
Крім потреби проведення кримінологічної експертизи законів, необхідність якої очевидна, пропонується також проводити гендерну експертизу правових норм.
Необхідне здійснення державної підтримки наукових розробок у галузі гендерних досліджень, а також пропаганда наукових знань з проблем ролі і статусу жінки в суспільстві.
За аналогією з розробленою системою ювенальної юстиції доцільно вивчити та розробити питання про феміністичну юстицію, яка повинна враховувати кримінально-правові, кримінально-процесуальні і кримінально-виконавчі аспекти жіночої злочинності.
Потрібно переглянути деякі положення кримінально-виконавчого законодавства, що стосуються засуджених жінок, зокрема:
 створити сприятливі умови їх утримання, які б враховували специфіку статі, психології і фізіології. Цьому можуть сприяти заходи щодо розукрупнення існуючих установ по відбуванню покарання за рахунок організації нових у тих регіонах, де вони відсутні;
 необхідно зняти будь-які обмеження на тривале побачення зі своїми неповнолітніми дітьми для засуджених жінок;
 при установах відбування покарання створити спеціальні блоки матері та дитини, де б перебували жінки, засуджені за скоєння злочинів і які мають дітей віком до 3-х років;
 змінити систему установ по виконанню покарання для жінок, додавши до існуючих за чинним законодавством двох видів режиму - загального та суворого - посилений режим, де б утримувались особи, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі;
 створити окремі установи по відбуванню покарання за видами злочинів або об'єднати таких злочинниць у межах одного відділу соціально-психологічної служби, що дозволить більш повно враховувати особливості різних категорій правопорушниць, диференційовано організовувати роботу щодо їх виправлення;
 закріпити провідну роль виховання засуджених жінок, заборонивши підпорядкування процесу виправлення економічними показниками їх діяльності;
 передбачити складання індивідуальних програм переконання і виправлення засуджених жінок з метою диференційного проведення соціально профілактичної роботи, у разі потреби застосовуючи для цього зарубіжний досвід;
 припинити практику, що посилює соціальну ізоляцію засуджених жінок, користуючись такими заходами тільки з метою забезпечення безпеки.
При рецидиві жіночої злочинності спостерігається зміна мотивації корисливої і корисливо-насильницької поведінки з побутового й емоційного рівня на більш професійний.
Пропонується ввести у склад органів внутрішніх справ спеціальну службу з охорони моралі з наданням її співробітникам відповідних повноважень.
Сформульовані у результаті дослідження соціально-демографічна та соціально-психологічна характеристики жінок, хворих на наркоманію, які відбувають кримінальне покарання, потребують продовження спеціального наукового вивчення та широкого використання у кримінологічній практиці всіма суб’єктам попередження злочинності.
Встановлено факт прямої залежності кримінальної активності від виду і тяжкості (стадії) наркоманії. Вона підтверджується тим, що до початку наркотизації кримінальна активність у жінок виявляється досить рідко. З початком вживання наркотиків кримінальна активність хворих різко зростає. Пік кримінальної активності у жінок, хворих на наркоманію, збігається з завершенням формування психічної, а головне, фізичної залежності від наркотиків.
Результати вивчення кримінологічних характеристик у хворих на наркоманію жінок, засуджених за скоєння злочинів, свідчать, що для хворих на гашишизм характерним є більш ранній прояв кримінальної активності, а також скоєних злочинів, пов'язаних з агресією і насильством, а для хворих на опіоманію і полінаркоманії характерні злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних речовин. Частка цих злочинів істотно зростає відповідно до зростання сили патологічного потягу до наркотиків, тобто спрямованості злочинних зазіхань у хворих на наркоманії багато в чому визначається вагомістю хворобливих розладів.
Ефективними факторами, здатними позитивно вплинути на засуджених наркоманок, можуть бути:
 створення сприятливих умов для анонімного лікування;
 диференційована постановка на профілактичний облік;
 підготовка серії спеціальних короткометражних документальних і художніх фільмів, які б відображали згубність наслідків наркоманії, використання засобів масової інформації в антинаркотичній компанії;
 розробка системи соціально-реабілітаційного контролю для закріплення результатів лікування та індивідуально-психологічної підготовки засуджених наркоманок до життя на волі;
 істотні змінити ставлення до хворих на наркоманію.
Важливою обставиною, яку потрібно враховувати при плануванні заходів профілактики поширення наркоманії серед спеціального контингенту, є процес розповсюдження наркотизму.
Кримінологічною особливістю злочинної поведінки жінок є скоєння групових злочинів. Усі корисливі злочини (шахрайства, крадіжки) скоюються хворими, як правило, у стані легкого (комфортного) наркотичного сп'яніння, насильницькі злочини скоюються переважно у стані важкого наркотичного сп'яніння.
Усе наведене свідчить про те, що поставлена у досліджені мета досягнута, а завдання виконані.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ
1. Виправно-трудовий кодекс України. — К., 2000.
2. Законодавство України про охорону праці. Т.1-5. — К.,
3. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996р. — К.: Преса України, 1997. – 80 с.
4. Кримінальний кодекс України: Офіційний текст.- К.: Юрінком Інтер, 2001.- 240 с.
5. Кримінальний кодекс України: Прийнятий Верховною Радою України 31 березня 2001 року / Видання неофіційне. – Х.: Видавництво НУВС, 2001. – 160 с.
6. Кримінально-виконавче законодавство України (збірник нормативних актів). Харківський інститут внутрішніх справ. — Х., 1993.
7. Кримінально-процесуальний кодекс України. Цивільний процесуальний кодекс України/ Верховний Суд України; Відп. ред. В.Т. Маляренко.- К.: Юрінком Інтер, 2001.- 352 с.
8. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. — 2-ге вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С. Сценко. — К.: А.С.К., 2002. — 968 с. — (Нормативні документи та коментарі)
9. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року /За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка.- К.: Каннон, А.С.К., 2001.- 1104 с.
10. Пpо порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п’ятеро і більше дітей: Постанова Кабінету Міністрів від 16 травня 1992 p. № 244.
11. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 р.
12. Про внесення змін і доповнень до КК і КПК України та до Положення про комісії в справах неповнолітніх України: Закон України від 23 грудня 1993 р.
13. Про Декларацію про загальні засади державної політики України стосовно сім'ї та жінок: Постанова Верховної Ради України від 5 березня 1999 року № 475-XIV.
14. Про державну допомогу сім'ям з дітьми: Закон України від 17.11.1992 р.
15. Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності органів внутрішніх справ та громадських формувань з охорони громадського порядку: Указ Президента України від 16 червня 1999 року № 650/99.
16. Про запобігання захворюванню на СПІД та соціальний захист населення: Закон України від 12.02.1991 р. (в редакції від 3.03.1998 р.).
17. Про запобігання насильства в сім'ї: Закон України від 15 листопада 2001 року № 2789-III.
18. Про затвердження граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками / Наказ Міністерства охорони здоров’я України № 241 від 10.12.93.
19. Про затвердження Національного плану дій на 1997-2000 роки щодо поліпшення становища жінок і підвищення їх ролі у суспільстві: Постанова Кабінету Міністрів від 8 вересня 1997 р. № 993.
20. Про затвердження Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок / Наказ Міністерства охорони здоров’я України № 256 від 29.12.93.
21. Про затвердження Положення про кримінальну міліцію у справах неповнолітніх: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 липня 1995 року № 502.
22. Про затвердження Порядку проведення конкурсу проектів програм, розроблених громадськими організаціями, стосовно дітей, молоді, жінок та сім'ї: Постанова Кабінету Міністрів від 25 липня 2002 р. № 1062.
23. Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними: Закон України від 15 лютого 1995 р.
24. Про заходи щодо виконання Закону України “Про охорону праці”: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 січня 1993 р. № 64.
25. Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян: Указ Президента України № 456/99 від 27.04.1999 р.
26. Про комплексну програму профілактики злочинності на 2001-2005 роки: Указ Президента України від 25 грудня 2000 року.
27. Про комплексну цільову програму боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки: Указ Президента України від 17 вересня 1996 р. № 837/96 // Урядовий кур'єр. – 1997.
28. Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності: Постанова ПВС №12 від 25 грудня 1992 року
29. Про Національний план дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню гендерної рівності у суспільстві на 2001-2005 роки: Постанова Кабінету Міністрів від 6 травня 2001 р. № 479.
30. Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів: Закон України від 15 лютого 1995 р. (в редакції від 1999 р.).
31. Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх: Закон України від 24 січня 1995 р.
32. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993.— № 35.
33. Про освіту: Закон України від 23.05.1991 р. (в редакції від 1996 р.).
34. “Про прокуратуру”; “Про служби безпеки України”; “Про міліцію”; “Про оперативно-розшукову діяльність”; “Про адвокатуру”: Закони України. — К.: Бібліотека газети „Іменем закону”, 1993.
35. Про підвищення соціального статусу жінок в Україні: Указ Президента України від 25 квітня 2001 року № 283.
36. Про Програму вивільнення жінок із виробництв, пов'язаних з важкою працею та шкідливими умовами, а також обмеження використання їх праці у нічний час на 1996-1998 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 березня 1996 р. № 381.
37. Про профілактику злочинів: Проект Закону України від 12 травня 1998 р.
38. Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці №156 про рівне ставлення і рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними обов'язками: Закон України від 22 жовтня 1999 року № 1196-XIV.
39. Про рекомендації парламентських слухань з питань місцевого самоврядування щодо реалізації законодавства у сфері молодіжної політики: Постанова Верховної Ради України від 6 липня 1999 року № 882-ХІV.
40. Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні: Закон України від 5.02.1993 р. (в редакції від 23.03.2000 р.).
41. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону: Закон України від 22 червня 2000 року № 1835-Ш.
42. Уголовный кодекс Украинской ССР: Научн.-практ. коммент. / Н.Ф. Антонов, М.И. Бажанов, Ф.Г. Бурча. – К.: Политиздат Украины, 1987. – 880 с.

ЛІТЕРАТУРА
43. Аванесов Г.А. Криминология и организация предупреждения преступлений. – М., 1995.
44. Аванесов Г.А. Криминология и социальная профилактика. — М., 1980.
45. Аванесов Г.А. Криминология, прогностика, управление. — Горький, 1975.
46. Аванесов Г.А. Криминология. — М.: Академия МВД СССР, 1984.
47. Айвазова С. Мужчины и женщины на выборах. Гендерный анализ избирательных кампаний 1999 и 2000 гг. в России / С. Айвазова, Г. Кертман. М.: Изд-во „Аслан”, 2000. – 68 с.
48. Алексеев А.И. Криминология: Курс лекций. - М.: Изд-во “Щит” - М., 1999.
49. Алексеев А.И. Причины преступлений и устранение их органами внутренних дел / А.И. Алексеев, А.Б. Сахаров. — М., 1985.
50. Алексеев А.И. Профилактика рецидива преступлений / А.И. Алексеев, Ю.В. Солопанов. — М., 1980.
51. Алферов Ю.А. Наркомания в ИТУ: Опыт работы с осужденными наркоманами.— Домодедово, 1991.
52. Аменов С.Б. Предупреждение насильственной преступности: достижения, проблемы // Вопросы борьбы с преступностью. 1988. — № 47.
53. Аналітична доповідь Українського центру економічних і політичних досліджень „Тіньова економіка та організована злочинність в Україні: сучасний стан та проблеми боротьби з ними”. — К., 1996.
54. Андреев И.Д. Методологические основы познания социальных явлений. — М., 1977.
55. Аніщук Н. Правове становище українських жінок в історичному минулому // Право України. — 2002. — №3 — С.155-157.
56. Антонян Ю.М. Изучение личности преступника: Учебное пособие.— М.: ВНИИ МВД СССР, 1982.
57. Антонян Ю.М. Опасные девицы / Ю.М. Антонян, Л.В. Перцева, Л.С. Сабліна // Социологические исследования. — 1991. — №6.
58. Антонян Ю.М. Основные черты теории и личности преступника в криминологии // Сов. гос-во и право. — 1984.— № 3.
59. Антонян Ю.М. Преступность женщин // Соц. законность. — 1991. — № 7. — С.18-21.
60. Антонян Ю.М. Преступность и психические аномалии / Ю.М. Антонин, С.В. Бородин. — М.: Наука, 1987.
61. Антонян Ю.М. Преступность среди женщин. — М., 1992. – 256 с.
62. Антонян Ю.М. Проблемы индивидуальной профилактики преступлений // Пути совершенствования мер по предупреждению преступлений. — 1988.
63. Антонян Ю.М. Психология преступника и расследование преступлений / Ю.М Антонян ., М.И. Енакеев, В.Е. Эминов. — М.: Юрист, 1996.
64. Антонян Ю.М. Социальная среда и формирование личности преступника: Учебное пособие. — М., 1975.
65. Аргунова І.Н. Правовые меры борьбы с наркотизмом / І.Н. Аргунова, А.А. Габиани. — М., 1989.
66. Ахмедов Г.А. Наркомания: преступность. Ответственность / Г.А. Ахмедов, М.М. Кадыров. — Ташкент, 1989.
67. Бабаев М.М. Социальные последствия преступности. — М.: Академия МВД СССР, 1982.
68. Бакрия Е. Проблемы криминологии: Диагностика криминологической ситуации. — М., 1983.
69. Басков В.И. Уголовная преступность и борьба с ней // Вестник МГУ. Серия II. Право. — 1991. — № 4.
70. Берекишвили Л.Ш. Криминологическая характеристика женщин, совершающих преступления / Г.А. Ахмедов, М.М. Кадыров. — М., 1976. – 45 с.
71. Библия. Кн. свящ. писания Ветхого и Нового Завета. — М., 1994 — 1376 с.
72. Блувштейн Ю.Д. Введение в курс криминологии / Ю.Д. Блувштейн, А.М. Яковлев. — Минск, 1983.
73. Бойко А.М. Характеристика осіб, які вчиняють економічні злочини, у зарубіжній кримінології // Вісті Кримінологічної асоціації України. Альманах. Випуск 1. – Х.: Видавництво НУВС, 2004. – 200 с. – С. 61-64
74. Блувштейн Ю.Д. Понятие личности преступника // Сов. гос.-во и право. — 1979. — № 8.
75. Блувштейн Ю.Д. Предупреждение преступлений. — Минск, 1980.
76. Блувштейн Ю.Д. Профилактика преступлений /. Ю.Д. Блувштейн, М.И. Зарин, В.В. Романов. — Минск, 1986. – 286 с.
77. Блувштейн Ю.Д. Система субъектов и тактика профилактики правонарушений. — М., 1980. – 64 с.
78. Боголюбова Т.А. Наркотизм и наркобизнес: стратегия борьбы // Научная информация по вопросам борьбы с преступностью. — 1991. — № 130.
79. Бондаренко Л.Ю. Роль женщины: от прошлого к настоящему // Обществ. науки и современность. — 1996. — №6. — С. 163-170.
80. Борьба с вовлечением несовершеннолетних в преступную деятельность. — К., 1986.
81. Борьба с контрабандой наркотиков в СНГ // Борьба с преступностью за рубежом. — 1993. — № 5.
82. Брагинская Г.Л. Ранняя профилактика правонарушений и формы борьбы с делинквентностью учащихся в американской школе // Ранняя профилактика правонарушений несовершеннолетних. — М., 1978.
83. Бучко М.Б. Методологічні аспекти сучасної корисливої злочинності в Україні // Вісті Кримінологічної асоціації України. Альманах. Випуск 1. – Х.: Видавництво НУВС, 2004. – 200 с. – С. 11-16
84. Валицкая В.И. Проблемы городской преступности: (по материалам X Конгресса международного общества социальной защиты) / В.И. Валицкая, Б.В. Коробейников // Вопросы борьбы с преступностью. — М., 1983. —Вып. 38.
85. Вермеш Миколш. Основные проблемы криминологии: Пер. с венгер.— М., 1978.
86. Вицин С.Е. Моделирование в криминологии: Учебное пособие. — М., 1973.
87. Вишерский Н. Распределение заключённых по полу и преступлениям. Современная преступность. — М., 1928. — 78 с.
88. Власов В. С. Причины и условия преступности в СССР. — Ярославль, 1987.
89. Волд Г. Теоретическая криминология. — Нью-Йорк, 1958.
90. Волков В.С. Мотивы преступлений: уголовно-правовые и социально-психологические исследования. — Казань, 1982.
91. Волошин Н.И. Структура преступного поведения рецидивистов / Н.И. Волошин, А.Ф. Зелинский. — М., 1979.
92. Волошина Л.А. О системном подходе к изучению сущности преступности // Вопросы борьбы с преступностью. — М., 1972.
93. Воронин Ю.А. Система борьбы с преступностью в США. — Екатеринбург, 1990.
94. Габиани А.А. На краю пропасти: наркомания и наркоманы. — М., 1990.
95. Габиани А.А. Наркотики в среде учащейся молодежи // Социалистические исследования. — 1990. — № 9.
96. Габиани А.А. О некоторых результатах конкретно-социологического исследования женщин, ведущих аморальный образ жизни // Актуальные вопросы предотвращения правонарушений. — Тбилиси, 1986. — Вып. 3.
97. Габиани А.А. Состояние, динамика, структура женской преступности / А.А. Габиани, Н. Бронева // Актуальные вопросы предупреждения правонарушений: Сборник. — 1984. — Вып. 2. — С.3-27.
98. Габиани А.А. Социальное лицо женщин-преступниц и проституток: (По результатам эмпир. гендер. исслед.) / А.А. Габиани, Л.А. Меликишвили. — Тбилиси: Н.-и. центр по пробл. борьбы с преступностью МВД Респ. Грузия, 1993. — 210 с.
99. Гаврилишин А.П. Преступность и ее основные характеристики: Лекция / А.П. Гаврилишин, А.Н. Джужа. — К.: УАВД, 1993.
100. Гапова Е. Гендерные политики в национальном дискурсе //Гендерные исследования. — 1998. — № 2. — С.24-36.
101. Гасанов Э. Антинаркотизм: понятие, направление, проблемы // Законность. - 1995.— № 9.
102. Гасанов Э. Наркомания наступает // Соц. законность. — 1991. — № 3.
103. Гаухман Л.Д. Проблемы уголовно-правовой борьбы с насильственными преступлениями в СССР. — Саратов, 1981.
104. Гендерна експертиза українського законодавства. Концептуальні засади / Відп. ред. Т.М. Мельник. К.: Логос, 2001.
105. Гендерна експертиза українського законодавства. Сутність, необхідність та методологічні основи / Відп. ред. Т.М. Мельник. К.: Логос, 2001.
106. Гернет М.Н. Общественные причины преступности. Избранные произведения. — М., 1974. — 639 с.
107. Гернет М.Н. Преступление и борьба с ним в связи с эволюцией общества. — М., 1916.
108. Гернет М.Н. Преступность за границей и в СССР: Избранные произведения. — М., 1974. — 639 с.
109. Герцензон А.А. Введение в советскую криминологию. — М., 1965.
110. Гилинский Я.И. Проблема причинности в криминологической науке // Сов. гос-во и право. — 1986. — № 8.
111. Глухих И.Г. Основные тенденции преступности среди несовершеннолетних на современном этапе: Сборник статей адъюнктов и соискателей. — М.: Юр. институт МВД России, 1995. – 178 с.
112. Гоголева Л.Л. Вовлечение несовершеннолетних в преступную деятельность: Виктимологический аспект: Учебное пособие / Л.Л. Гоголева, В.И. Женунтий, Т.Д. Цибуленко. — К.: КВШ МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинского, 1991.
113. Голіна В.В. Попередження злочинності: Конспект лекцій - Х, 1994.
114. Гонопольский М.Х. Себя преодолеть. — Алма-Ата, 1987.
115. Горкин А.В. Борьба с наркобизнесом - социально-экономические и юридические аспекты // Сов. государство и право. - 1991. — № 1.
116. Горщаков А.А. Теневая экономика: опыт криминологического исследования / А.А. Горщаков, Е.А. Дидоренко, В.М. Иванов, Б.Г. Розовский. — Луганск, 1997.
117. Горянов К.К. Проблемы прогнозирования преступности в региональном разрезе / К.К. Горянов, Л.В. Кондратюк // Вопросы борьбы с преступностью. — 1983. — Вып. 39.
118. Гришаев П.И. Советская криминология: Учебное пособие. — М., 1975.
119. Гришаев П.И. Структура полной причины преступности. Классификация причин и условий преступности: Лекция. — М.: Изд-во “ВЮЗИ”, 1984.
120. Губанов А.В. Полиция государств Западной Европы: основные черты организации и деятельности. — М. 1997. — 37 с.
121. Гуров А.И. Криминальный профессионализм // Человек и закон. — 1990. — № 9.
122. Гуров А.И. Криминологическая характеристика профессиональной преступности // Криминология. — М., 1994.
123. Гуров А.И. Предупреждение организованной преступности // Пути совершенствования мер по предупреждению преступлений. — М., 1988.
124. Гуров А.И. Профессиональная преступность: прошлое и современность. — М., 1990 — 304 с.
125. Даль В. Толковый словарь. — М., 1881. — Т. 2.
126. Даньшин И. Н. Введение в криминологическую науку. — Х., 1998.
127. Даньшин И.Я. Из истории криминологических учреждений в Украинской ССР в 20-30-е годы // Вопросы борьбы с преступностью. — М., 1980. — Вып. 32.
128. Державна програма боротьби зі злочинністю // Голос України. 1993 р. – 30 липня.
129. Джужа О.М. Пенітенціарна кримінологія та спеціально-попереджувальна діяльність / О.М. Джужа, А.В. Кирилюк. — К., 1997.
130. Джужа О.М. Проблеми кримінальної віктимології (кримінологічний, психологічний та пенітенціарний аспекти) / О.М. Джужа, С.М. Моісеєв. — К., 1998.
131. Дидковская С.П. Наркомания: уголовно-правовые и медицинские проблемы / С.П. Дидковская, Е.В. Фесенко, С.П .Гарницкий. — К., 1989.
132. Долгова А.И. Взаимодействие и причинность в криминологии // Вопросы борьбы с преступностью. — 1981. — Вып. 34.
133. Долгова А.И. Системно-структурный характер преступности и ее причин // Вопросы борьбы с преступностью. — 1984. — Вып. 41.
134. Долгова А.И. Социально-психологические аспекты преступности несовершеннолетних. — М., 1981.
135. Дорошевич В.М. Сахалин. Каторга. — М., 1993.— 675 с.
136. Дубинин Н.П. Генетика, поведение, ответственность / Н.П. Дубинин, И.И. Карпец, Кудрявцеве. — 2-е изд., перераб. и доп. — М., 1989.
137. Дутов М.А. Нравственно-психологическая характеристика осужденных женщин, переведенных в исправительно-трудовые колонии-поселения // Проблемы охраны прав и интересов осужденного. — Кемерово, 1985. — С. 970-104.
138. Дужка О.М. Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та особлива частини): Навчальний посібник / О.М. Дужка, Є.М. Моісеєв, В.В. Василевич. – К.: Атака, 2001. -368 с.
139. Елисеев С.А. Вопросы теории и практики предупреждения корыстных преступлений. — Томск, 1989. — С.17
140. Емельянове П. Преступность несовершеннолетних с психическими аномалиями. — Саратов, 1981.
141. Ефимова Е.Ю. Феминизация преступности: криминологические и преступно-правовые аспекты // Тр. Моск. гос. юрид. акад. — 1997. — № 2. — С.150-156.
142. Жалинский А.Э. Насильственная преступность и уголовная политика // Сов. гос-во и право. — 1991. — № 4.
143. Жалинский А.Э. Содержание уголовной политики // Уголовная политика в борьбе с преступностью. — Свердловск, 1986. — С. 12-18.
144. Жалинский А.Э. Эффективность профилактики преступлений и криминологическая информация / А.Э. Жалинский, М.В. Костицкий. — Львов: Вища школа. Изд-во при Львов. ун-те, 1980.
145. Женская преступность. Энциклопедия преступлений и катастроф. — М., 1996. — 618 с.
146. Женская преступность: Жены перед лицом уголовного суда / Подгот. текста: Т.И. Линник, П.В. Кочетковой. — Минск: Литература, 1997. — 576 с.
147. Женщины в российской тюрьме: Проблемы, свидетельства, взгляд изнутри: Сб. материалов / Сост. Л. Альперн. — М.: Обществ. центр содействия реформе уголовного правосудия, 2000. — 84 с.
148. Женщины в СССР в 1990 г. // Статистические материалы. - 1990.
149. Жеребкина И. Двойная ловушка демократии: постсоветский феминизм между универсализмом // Гендерные исследования. — 1999. — № 2. — С.37-47.
150. Жижиленко А.А. Преступность и ее формы. — М., 1922.
151. Журавкова Л. Профилактика преступности несовершеннолетних // Сов. юстиция. — 1990. — № 18.
152. Закалюк А.П. Громадський вплив і попередження правопорушень.: Курс лекцій. — Одеса, 1997.
153. Закарлюк А.П. Стан та перспективи розвитку кримінологічної науки в Україні // Вісті Кримінологічної асоціації України. Альманах. Випуск 1. – Х.: Видавництво НУВС, 2004. – 200 с. – С.3-11.
154. Зворикин А.А. Методика изучения типологических особенностей личности и выявление особенностей её характеру / А.А. Зворикин, Е.В. Черносвитов. — М., 1980.
155. Зеленецкий В.С. Предупреждение преступлений следователем. — Х., 1975.
156. Зелинский А.Ф. Криминальная мотивация хищений и иной корыстной деятельности. — К., 1990.
157. Зелинский А.Ф. Рецидив преступлений и личность рецидивиста. — Волгоград, 1980.
158. Зелінский О.Ф. Кримінологія. — Х.: Рубікон, 2000.
159. Зелінський О.Ф. Методика кримінологічних досліджень. — Харків, 1992.
160. Зырянов В.Н. Групповая преступность женщин и ее предупреждение органами внутренних дел. — Горький, 1988. – 42 с.
161. Зеленский А.Ф. Криминология: Курс лекций. –X., 1996.
162. Игошев К.Е. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения. — Горький, 1974. – 168 с.
163. Иншаков С.М. Криминология: Учебное пособие. - М.: Юриспруденция, 2002. - 352 с.
164. Кальман А.Г. Криминалистическая характеристика взаимосвязи преступности и наркомании // Проблемы социалистической законности. — Х., 1991. — Вып. 25.
165. Карпец И.И. Актуальные проблемы борьбы с организованной преступностью. — М., 1990.
166. Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы. — М.: Юрид. лит., 1973.
167. Карпец И.И. Преступление: иллюзии и реальность. — М., 1992. – 352 с.
168. Кондратюк Л.В. Антропология преступлений (микро-криминология). — М.: Изд-во “НОРМА”, 2001. — 344 с.
169. Карпец И.И. Проблемы преступности. — М.: Юрид. лит., 1969.
170. Карпец И.И. Современные проблемы криминологии. — М., 1982.
171. Карпец И.И. Экономика и преступность // Законность.— 1992. — №3. — С.49-52.
172. Кафаров Т.М. Проблемы рецидивного преступления в советском уголовном праве. — М., 1991.
173. Кирилова И.А. Характеристика женщин, отбывающих наказание в ИТК / И.А. Кирилова, О.Б. Лысягин. — М., 1981. – 61 с.
174. Кларк Р. Преступность в США : Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1975.
175. Клейменов М. Уголовно-правовое прогнозирование // Соц. законность. — 1990. — № 7.
176. Ковалкин А.А. Деятельность органов внутренних дел по выявлению и предупреждению группового сбыта наркотических средств / А.А. Ковалкин, Н.С. Хруппа, В.Л. Чубарев. — К., 1993.
177. Ковалкин А.Л. Латентная преступность и ее выявление органами внутренних дел: Учебное пособие. — К.: КВШ МВД СССР, 1985.
178. Колесов Д.В. Не допустить беды: О сущности и профилактики наркомании и токсикомании. — М.: Педагогика, 1988.
179. Комплексное изучение системы воздействия на преступность / Под ред. В.В. Орехова — Л., 1978.
180. Комплексное планирование профилактики правонарушений. — М., 1979.
181. Кондратюк Л.В, Система криминологических показателей и методы их вычисления. — М., 1978.
182. Коржанский М.Й. Нариси уголовного права. — К.: Тов-во “Генеза”, 1999.
183. Корзун И.В. Криминологическая характеристика и профилактика женской преступности: Дис. ... канд. юр. наук. — М., 1994. – 183 c.
184. Коробейников Б.В. Изучение факторов, влияющих на изменение уровня и структуру преступности / Б.В. Коробейников, І.А. Селиванов, К.Ф. Скворцов // Сов. гос. и право. — 1992. — №1. — С.71-78.
185. Косоплечее Н.Я. Методы криминологического исследования: Пособие для специалистов, разрабатывающих проблемы преступности. — М.: ВНИИ МВД СССР, 1984.
186. Кравченко Ю.Ф. Міліція України. — К.: Генеза, 1999.
187. Крестовский В.В. Петербургские трущёбы: В 2-х кн. Кн. 1. М., 1996. — 676 с.
188. Кривощекова И. Преступления, о которых не знает статистика. О латентной преступности, которая не получила отражения в уголовной статистике // Экономика и жизнь. — 1990.
189. Криминология / Под ред проф.. Н.Ф. Кузнецовой, проф. Г.М. Миньковского. – М., 1998.
190. Криминология. Общая часть: Учебник / Под ред. В.В. Орехова. – М., 1992.
191. Криминология: Учебник для юридических вузов / Под ред. А.И. Долговой. — М., 1997. – 779 с.
192. Криминология: приглашение к дискуссии: Монография / Авт. кол.: А.В. Беляба, Э.В. Виленская, Э.А. Дпдоренко, Б.Г. Розовский. — Луганск: РИО ЛИВД, 2000.
193. Криминология: Учебник / Под редакцией акад. В.Н. Кудрявцева, проф. В.Е. Эминова — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Юрист, 2000.
194. Криминология: Учебник / Под редакцией В.Н. Кудрявцева, В.Е. Эминова.—М.: Юрист, 1995. – 511 с.
195. Криминология: Учебник для юридических вузов / Под общей ред. докт. юрид. наук, профессора А.И. Долговой. — М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА, 1999.
196. Кримінально-виконавче право України: Загальна та Особлива частини: Навч. посіб. / За заг. ред. О.М. Джужи. — 2-е вид., перероб. та допов. — К.: Юрінком-Інтер, 2002.
197. Кримінально-трудовий кодекс України (із змінами та доповненнями станом на 20 січня 2002 року). — Х.: Одісей, 2002. — 224 с.
198. Кримінологія і профілактика злочинів: Особлива частина: Курс лекцій: У 2-х кн. / Ю.В. Александров, А.П. Гавріишин, О.М. Джужа ; За заг. ред. О.М. Джужи — К.: НАВС України, 2000.
199. Кримінологія. Особлива частина: Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / М. Даньшин, В.В. Голіна, О.Г. Кальман ; За ред. І.М. Даньшина. — Х.: Право, 1999.
200. Кримінологія: Підручник для студентів вищих навч. закладів / За заг. ред. О.М. Джужи. — К.: Юрінком-Інтер, 2002.
201. Криминология: Учебник для юрид вузов / Под ред. В.Н. Бурлакова, В.П.Сальникова – М., 1998.
202. Кудрявцев В.Н. Закон, проступок, ответственность. — М., 1986.
203. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология.— М., 1982.
204. Кудря