ПРОФІЛАКТИКА ВІКТИМНОЇ ПОВЕДІНКИ ЖІНКИ ЯК ЖЕРТВИ ЗЛОЧИННОГО ПОСЯГАННЯ

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ЧЕХАНЮК ЛЕСЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 343.988

ПРОФІЛАКТИКА ВІКТИМНОЇ ПОВЕДІНКИ ЖІНКИ
ЯК ЖЕРТВИ ЗЛОЧИННОГО ПОСЯГАННЯ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Василевич Віталій Вацлавович
кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2010

ЗМІСТ

Перелік умовних позначень………………………………………...... 3
Вступ…………………………………………………………………….. 4
Розділ 1. Віктимологічна характеристика жінки як жертви злочину
1.1. Жінка як жертва та її роль у механізмі злочинної поведінки 13
1.2. Стан і тенденції злочинних посягань, вчинених щодо жінок в Україні 31
1.3. Віктимологічна детермінація злочинних посягань, учинених щодо жінок
Висновки до першого розділу
48
70
Розділ 2. Особливості віктимної поведінки жінок при вчиненні окремих видів злочинів
2.1. Віктимологічні аспекти насильницьких злочинів, учинених щодо жінок 73
2.2. Віктимологічні особливості корисливих злочинів, потерпілими від яких є жінки
91
2.3. Віктимологічні особливості корисливо-насильницьких злочинів, потерпілими від яких є жінки
Висновки до другого розділу
108
126
Розділ 3. Особливості віктимологічної профілактики злочинів, які вчинюються щодо жінок
3.1. Загальносоціальна віктимологічна профілактика злочинів, вчинених щодо жінок
130
3.2. Спеціальна віктимологічна профілактика поведінки жінок, які стали жертвами злочинних посягань
149
3.3. Індивідуальна віктимологічна профілактика поведінки жінок, які стали жертвами злочинних посягань
Висновки до третього розділу
171
188
Висновки
Додатки 193
201
Список використаних джерел 250

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров’я
ВРУ – Верховна Рада України
ЄС – Європейський Союз
ЗМІ – засоби масової інформації
КК України – Кримінальний кодекс України
КМУ – Кабінет Міністрів України
КПК України – Кримінально-процесуальний кодекс України
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
МВС – Міністерство внутрішніх справ України
МОМ – Міжнародна організація міграції
МОП – Міжнародна організація праці
ОВС – Органи внутрішніх справ України
ОБСЄ – Організація з безпеки та співробітництва в Європі
ООН – Організація об’єднаних націй
РФ – Російська Федерація
СБУ – Служба безпеки України
США – Сполучені Штати Америки

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасний етап розвитку України характеризується різноманітними негативними процесами, що відбуваються в економічній, політичній, соціальній та інших сферах життєдіяльності суспільства. Безробіття, зниження обсягів виробництва, незадовільні умови праці, низький розмір заробітної плати та інші негативні фактори обумовили не лише погіршення матеріального становища значної частини населення та зростання психологічної напруги, але й негативно позначились на криміногенній ситуації в державі. Так, за офіційними даними, лише в 2002–2008 рр. від злочинів постраждало понад два мільйони осіб, з яких понад 67 тисяч загинуло . При цьому серед усієї сукупності злочинних посягань особливе занепокоєння викликають ті, що спрямовані саме на осіб жіночої статі. Коло таких злочинів постійно розширюється, а особливий статус жінок як жертв уже ні в кого не викликає сумнівів.
Нині цю проблему вже не можна не помічати та залишати поза увагою. Так, лише за офіційними даними, жертвами кожного третього злочинного посягання стають жінки, частка яких серед потерпілих коливається в межах 28,6–32,6 % . Вони є жертвами кожної другої крадіжки, кожного третього шахрайства та розбійного нападу, кожного третього-четвертого пограбування, кожного четвертого вбивства, кожного шостого тяжкого тілесного ушкодження. А при вчиненні таких злочинів, як зґвалтування, сексуальні домагання, торгівля людьми, частка жінок є майже абсолютною. Якщо при цьому також враховувати недосконалість статистичної звітності, а також високий рівень латентності, характерний для злочинів, жертвами яких є жінки, то масштаби піднятої проблеми набувають загрозливого характеру. Крім того, помітна розповсюдженість злочинів, учинених щодо жінок, у структурі всієї злочинності, нестабільність їх динаміки, набуття нових негативних якісних характеристик, гранично високий ступінь їх суспільної небезпеки, труднощі в подоланні – це лише незначна частина з того, що обумовлює нагальну потребу в їх поглибленому дослідженні, кримінально-правовому та кримінологічному аналізі, а також розробці шляхів їх профілактики.
Потерпілий, його роль у формуванні та реалізації злочинного умислу були безпосереднім об’єктом дослідження в працях таких видатних науковців у галузі кримінології та кримінального права, як: Ю.М. Антоняна, В.В. Вандишева, П.С. Дагеля, І.М. Даньшина, О.М. Джужи, А.І. Долгової, А.П. Закалюка, А.Ф. Зелінського, В.Є. Квашиса, О.О. Кваши, В.П. Коновалова, М.Й. Коржанського, В.М. Кудрявцева, Н.Ф. Кузнецової, К.Б. Левченко, В.В Лунєєва, В.С. Малишева, М.І. Мельника, О.М. Мойсюка, В.О. Меркулової, О.Є. Михайлова, В.С. Мінської, Є.М. Моісеєва, В.І. Полубинського, В.Я. Рибальської, Д.В. Рівмана, В.О. Тулякова, Л.В. Франка, Г. Хентіга, Г.І. Чечеля, В.І. Шакуна, О.Ю. Юрченко та інших. Визнаючи досягнення цих учених, зауважимо, що сьогодні недостатньо розробленими залишаються більшість практичних питань, які стосуються специфіки віктимологічної профілактики злочинів, потерпілими від яких стають саме особи жіночої статі. Так, по-перше, в науковій літературі переважно розглядаються особливості віктимної поведінки потерпілих при вчиненні окремих видів злочинів (наприклад, вбивств і тілесних ушкоджень, крадіжок, зґвалтувань тощо), а також віктимологічні особливості окремих категорій громадян (неповнолітніх, іноземців, осіб похилого віку тощо). Водночас, заходи віктимологічної профілактики злочинів, учинених щодо жінок, до цього часу не знайшли ані належного висвітлення в теорії, ані реалізації на практиці. По-друге, в значній частині раніше проведених досліджень висвітлюються окремі аспекти характеристики злочинів, учинених щодо жінок у сімейно-побутовій сфері переважно особами чоловічої статі (чоловіками, співмешканцями, батьками тощо). Однак детальна віктимологічна характеристика поведінки жінок при вчиненні насильницьких, корисливих і корисливо-насильницьких злочинів комплексно, на монографічному рівні не проводилась. Крім того, в науковій літературі й досі не досліджено роль жінки як жертви злочину в механізмі злочину та її особистісні характеристики, що впливають на віктимність; в повному обсязі не вивчено детермінанти вчинення аналізованих злочинних посягань, а також механізм їх дії; не визначено основні напрями загальносоціальної, спеціальної та індивідуальної віктимологічної профілактики таких злочинів тощо. Зазначені обставини обумовили вибір теми дослідження, визначили його актуальність і науково-практичне значення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація ґрунтується на положеннях Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007–2009 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1767 (пп. 4, 8); Державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів від 27.12.06 № 1834; та Державної Концепції програми підтримки сім’ї у 2006–2010 рр., затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.05.04 № 259. Тема дисертації обговорена та схвалена на засіданні Вченої ради Київського національного університету внутрішніх справ (протокол № 17 від 26.12.06), включена до Плану науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2008 р. і зареєстрована в Управлінні координації та планування наукових досліджень Академії правових наук України (п. 600).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у розробці науково обґрунтованих заходів віктимологічної профілактики насильницьких, корисливих і корисливо-насильницьких злочинів, потерпілими від яких є жінки, на основі всебічного вивчення та комплексного аналізу їх стану, тенденцій, детермінаційних чинників і віктимологічних особливостей.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
– визначити місце віктимної поведінки жінок у механізмі злочинної поведінки, сформулювати її поняття та відмежувати від суміжних явищ;
– вивчити віктимогенні ситуації та поведінку жінок-жертв у механізмі злочинної поведінки, провести їх класифікацію та типологізацію;
– дослідити особливості рівня, структури, динаміки та детермінант насильницьких, корисливих і корисливо-насильницьких злочинів, потерпілими від яких є жінки;
– обгрунтувати віктимологічні особливості поведінки жінок при вчиненні насильницьких, корисливих і корисливо-насильницьких злочинів;
– запропонувати заходи загальносоціальної віктимологічної профілактики злочинів, учинених щодо жінок, а також розробити пропозиції з їх удосконалення;
– розробити заходи спеціальної віктимологічної профілактики поведінки жінок при вчиненні окремих видів злочинних посягань, а також запропонувати заходи з їх удосконалення;
– сформулювати пропозиції щодо удосконалення заходів індивідуальної віктимологічної профілактики поведінки жінок – жертв злочинних посягань.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають у результаті вчинення злочинів, потерпілими від яких є жінка.
Предмет дослідження – профілактика віктимної поведінки жінки як жертви злочинного посягання.
Методи дослідження. Відповідно до поставленої мети та завдань, у роботі використано сукупність як загальних, так і спеціальних методів і прийомів наукового пізнання, застосування яких дозволило всебічно проаналізувати об’єкт дослідження, а саме: діалектичний метод, за допомогою якого поглиблено понятійний апарат, визначено сутність і зміст заходів профілактики віктимної поведінки жінок при вчиненні окремих видів злочинів (розділи 1, 2, 3); аналіз і синтез, за допомогою яких з’ясовано місце профілактики віктимної поведінки жінок у системі заходів профілактики злочинності в цілому, та в системі заходів віктимологічної профілактики зокрема (підрозділи 1.1, 3.1, 3.3); системний підхід застосовувався з метою досягнення принципової єдності теоретико-пізнавальної основи розуміння структурно-функціональної характеристики віктимологічної профілактики як цілісної соціальної системи (підрозділи 1.1, 1.3); формально-логічний метод дозволив з’ясувати логіко-методологічні засади побудови основних дефініцій (підрозділи 1.1, 3.1, 3.3); формально-юридичний метод, який в поєднанні з методом логічного аналізу дозволив всебічно вивчити існуючу систему правових норм, які закріплюють систему заходів профілактики злочинності, а також окреслити напрями вдосконалення законодавства в цій сфері (розділи 1, 2, 3); історико-правовий метод дав змогу дослідити розвиток кримінологічної думки з проблем профілактики віктимної поведінки (підрозділ 1.1); методи класифікації та групування використовувались при аналізі наукових підходів до визначення віктимології, жертви злочину, потерпілого, різновидів віктимної поведінки жінок при вчиненні окремих злочинів, а також при дослідженні заходів профілактики віктимної поведінки жінок (розділи 1, 2, 3); порівняльно-правовий метод дозволив визначити сучасні тенденції та особливості віктимної поведінки жінок при вчиненні злочинів у їх динаміці, а також при порівняні з даними проведеного опитування (підрозділи 3.1, 3.2, 3.3); контент-аналіз документів використовувався при вивченні нормативних актів, що регулюють діяльність державних органів і громадських організацій в сфері реалізації заходів віктимологічної профілактики, виявленні на цій основі недоліків, та розробці рекомендацій, спрямованих на їх усунення (розділи 1, 3); статистичні та соціологічні методи використовувались під час характеристики якості роботи державних органів і громадських організацій в сфері реалізації заходів віктимологічної профілактики, а також з’ясуванні наявних у досліджуваній сфері проблем на основі проведення анкетувань (розділи 1, 2, 3).
Емпіричною основою дослідження є результати вивчення та аналізу більше 210 архівних кримінальних справ, що були розглянуті районними та апеляційними судами міст Києва, Хмельницького, Рівного, Львова, Житомира, Дніпропетровська, Харкова та Одеси у 2002–2007 рр. за ст.ст. 115, 121, 122, 125-127, 149, 152-156, 185-187, 189 та 190 КК України; результати проведеного опитування та анкетування біля 370 працівників ОВС, прокуратури та суду і 312 жінок (з яких 77,2 % були жертвами злочинних посягань); статистичні дані Департаменту інформаційних технологій МВС України про стан злочинності на території держави за 2002–2008 рр., а також результати вивчення довідково-публіцистичних і періодичних видань.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших в українській правовій науці комплексним монографічним дослідженням, що спеціально присвячене кримінологічному аналізу заходів профілактики віктимної поведінки жінок як жертв окремих видів злочинів. На основі проведеного дослідження сформульовано та обґрунтовано низку концептуальних положень, висновків і пропозицій, що мають важливе значення не лише для теорії, але й для правозастосовчої діяльності державних органів і громадських організацій.
Зокрема, вперше:
– сформульовано авторське визначення індивідуальної віктимологічної профілактики злочинів, учинених щодо жінок, як системи заходів, спрямованих на своєчасне виявлення жінок, які через власну поведінку, спосіб життя, професійну діяльність, соціальний статус, сукупність особистісних якостей, фізичних і психологічних особливостей можуть стати жертвами тих чи інших злочинів, а також здійснення щодо них та їх найближчого побутового оточення заходів віктимологічно-профілактичного впливу з метою активізації їх індивідуальних захисних можливостей, позитивної корекції поведінки, зменшення рівня чи повної ліквідації їх віктимності;
– визначено поняття віктимності жінки як потенційної чи реалізованої в конкретній життєвій ситуації підвищеної здатності жінки за певних обставин стати жертвою злочинного посягання, що обумовлено її статевими особливостями, а також комплексом інших вроджених або набутих соціальних, психологічних і фізичних якостей особистості та особливостей поведінки;
– обґрунтовано необхідність посилення кримінальної відповідальності за вчинення насильницьких злочинів одним членом сім’ї щодо іншого члена сім’ї, передбачивши такі факти окремим пунктом серед обставини, що обтяжують покарання (п. 14 ч. 1 ст. 67 КК України).
удосконалено:
– класифікацію віктимогенних ситуацій, що враховує як широкий спектр прояву поведінки жертви злочину та особи злочинця, так і ставлення оточуючих до злочинного посягання та його наслідків;
– класифікацію жінок-жертв злочинних посягань та типологізацію їх поведінки в різних віктимогенних ситуаціях, які враховують спосіб життя жінок, їх професійну діяльність, соціальний статус, сукупність фізичних і психологічних особливостей та особистісних якостей;
– систему заходів загальносоціальної, спеціальної та індивідуальної віктимологічної профілактики насильницьких, корисливих і корисливо-насильницьких злочинів, потерпілими від яких є жінки, що побудована з огляду на їх особистісні віктимологічні якості та особливості поведінки;
дістали подальший розвиток:
– зміст складових елементів механізму злочинної поведінки, основу яких складають три взаємопов’язані та взаємодоповнюючі компоненти: по-перше, негативні особистісні якості злочинця, по-друге, криміногенні умови мікросередовища та конкретної життєвої ситуації, по-третє, особистісні якості та особливості поведінки самої жертви злочину;
– положення про необхідність удосконалення Інструкції про єдиний облік злочинів та Інструкції про заповнення та подання документів первинного обліку злочинів, осіб, які їх вчинили, руху кримінальних справ від 26.03.02 № 20/84/293/126/18/5, зокрема шляхом їх доповнення статистичною карткою на потерпілу від злочину особу;
– положення про необхідність внесення змін і доповнень до Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» та КУпАП в частині уточнення понятійного та категоріального апарату, посилення уваги ОВС до роботи з потерпілими від сімейного насильства, а також удосконалення практики накладання стягнень на осіб, які вчиняють насильство в сім’ї.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки та пропозиції використовуються:
у правотворчій діяльності – при підготовці змін і доповнень до нормативно-правових актів, якими визначаються заходи віктимологічної профілактики окремих видів злочинів, а також система та структура органів, на які покладено їх реалізацію (Довідка Інституту законодавства Верховної Ради України про реалізацію наукових досліджень № 133/4-н від 24.03.09);
у навчальному процесі – під час викладання навчальних дисциплін «Кримінологія», «Соціологія», «Правова статистика» та спецкурсів «Профілактика злочинів», «Кримінологічна віктимологія», а також при підготовці навчальних посібників, лекцій, методичних рекомендацій та розділів підручників для студентів вищих навчальних закладів (Акт впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження в навчальний процес Київського національного університету внутрішніх справ від 31.08.09);
у правозастосовчій діяльності – для використання в системі службової підготовки працівників ОВС (Акт впровадження наукових розробок у практичну діяльність УМВС України в Кіровоградській області від 22.03.09 та акт впровадження наукових розробок у практичну діяльність Солом’янського РУ ГУ МВС України в м. Києві).
Результати проведеного дослідження також можуть бути використані в науково-дослідній роботі: для розширення та поглиблення теоретичних знань про особливості віктимної поведінки жінок під час вчинення окремих видів злочинів, а також про специфіку профілактичної діяльності державних органів і громадських організацій в цій сфері.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації, окремі її аспекти, одержані узагальнення і результати обговорювались на засіданнях кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Київського національного університету внутрішніх справ та оприлюднені на наукових та науково-практичних конференціях, зокрема на загальноуніверситетській підсумковій науково-теоретичній конференції «Актуальні проблеми науки та юридичної практики очима молодих учених» (м. Київ, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції «Правовий статус людини в умовах сучасного державотворення» (м. Тернопіль, 2008 р.) та науково-практичній конференції «Запобігання злочинам у сфері забезпечення національної безпеки України» (Київ, 2008 р.).
Публікації. Основні положення проведеного дослідження дістали відображення у восьми наукових статтях, п’ять з яких опубліковані в фахових виданнях, затверджених ВАК України, та трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають дев’ять підрозділів, висновків, 16 додатків на 48 сторінках, списку використаних джерел (239 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 272 сторінки, з них загальний обсяг тексту – 200 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації наводимо теоретичне узагальнення та пропонуємо нове вирішення наукового завдання, що полягає в науковому дослідженні проблеми віктимологічної профілактики злочинів, учинених щодо жінок, аналізі їх стану та динаміки, детермінант і віктимологічних особливостей, а також розробці основних напрямів і шляхів удосконалення законодавства в цій сфері. Найбільш важливими є такі висновки та пропозиції:
1. Визначено місце віктимної поведінки жінок у механізмі злочинної поведінки, сформульовано її поняття та відмежовано від суміжних явищ:
Механізм злочинної поведінки доцільно розглядати у вигляді взаємодії трьох взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих компонентів: 1) негативних особистісних якостей особи злочинця, що проявляються у вигляді антисуспільної мотивації його поведінки та визначають готовність особи в будь-який момент застосувати насильство; 2) криміногенних умов мікросередовища та конкретної життєвої ситуації; 3) особистісних якостей та особливостей поведінки самої жертви злочину;
Віктиміність жінок – це потенційна чи реалізована в конкретній життєвій ситуації підвищена здатність жінки за певних обставин стати жертвою злочинного посягання, що обумовлена її статевими особливостями, а також комплексом інших вроджених або набутих соціальних, психологічних і фізичних якостей особистості та особливостей поведінки.
2. Вивчено віктимогенні ситуації та поведінку жінок-жертв у механізмі злочинної поведінки, проведено їх класифікацію та типологізацію:
Віктимогенні ситуації, залежно від особливостей поведінки жінок, які стали жертвами злочинних посягань, можна об’єднати в чотири групи: а) ситуації, викликані провокуючим характером поведінки жінки-жертви злочину; б) ситуації, викликані нейтральним характером поведінки жінки-жертви та активними діями злочинця, направленими на створення сприятливих умов для вчинення злочину; в) ситуації, викликані нейтральною поведінкою жінки-жертви злочину та пасивністю оточуючих, що сприймається злочинцем як сприятлива умова та використовується ним на свою користь; г) ситуації, пов’язані з активними діями всього суспільства, в тому числі потенційних і реальних жертв злочинів, які спрямовані на унеможливлення вчинення злочинного посягання;
Залежно від ролі жінки в механізмі злочину, можна виділити чотири якісно однорідні типи її поведінки: а) поведінка-поштовх, що характеризується провокацією до вчинення злочину; б) поведінка, що зумовлює об’єктивну можливість вчинення злочину; в) позитивна, соціально-схвальна поведінка, що викликає в злочинця намір вчинити злочин; г) нейтральна поведінка, що характеризується відсутністю будь-якої провокації з боку жертви злочину та не впливає на вибір злочинцем варіанту поведінки.
3. Досліджено особливості рівня, структури, динаміки та детермінант насильницьких, корисливих і корисливо-насильницьких злочинів, потерпілими від яких є жінки:
Встановлено, що нині жінки стають жертвами кожного третього злочинного посягання, тоді як ними вчиняється лише кожен восьмий злочин. При цьому жінки стають жертвами кожної другої крадіжки, кожного третього грабежу, кожного третього-четвертого розбою, кожного четвертого умисного вбивства, кожного п’ятого-шостого умисного тяжкого тілесного ушкодження та кожного сьомого вимагання, а під час вчинення таких злочинів, як зґвалтування та торгівля людьми, частка жінок є майже абсолютною. Порівняно з показниками 2002 р., на 89,9 % збільшилась кількість жінок, потерпілих від торгівлі людьми, на 14,2 % потерпілих від грабежів, а також майже на третину зросла кількість потерпілих жінок-іноземців. За результатами дослідження, кількість зареєстрованих злочинів і осіб, які офіційно визнані потерпілими, далеко не відповідає реальній кількості жертв злочинних посягань: до правоохоронних органів, за даними автора, звернулося лише 38,3 % жінок, які стали жертвами злочинних посягань. (див. додаток Д, Е);
Усю сукупність причин і умов, які обумовлюють вчинення злочинів щодо жінок, можна подати у вигляді взаємодії трьох груп взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих компонентів: а) об’єктивно існуюча сукупність зовнішніх обставин, що сприяють вчиненню злочинів; б) суб’єктивно обумовлені особистісні властивості конкретного індивіда, який вчинив злочин; в) віктимологічні властивості жінки-жертви злочину (анатомо-фізіологічні особливості жіночого організму; особливості психічних процесів; вікові особливості та стан здоров’я; виконання материнських функцій; виконання соціальних функцій чи ролей; неналежні умови соціалізації та соціальної адаптації, що виражаються в антисуспільній спрямованості її поведінки).
4. Обґрунтовано віктимологічні особливості поведінки жінок при вчиненні насильницьких, корисливих і корисливо-насильницьких злочинів:
Аналіз вивчених кримінальних справ, у яких жінки стали жертвами насильницьких, корисливих і корисливо-насильницьких злочинів, дозволив виокремити чотири якісно однорідні типи їх поведінки: 1) поведінка-поштовх, яка характерна для 37,5 % жінок, які стали жертвами насильницьких злочинів, для 24,0 % жінок, які потерпіли від корисливо-насильницьких посягань, і для 11,9 % жінок, які стали жертвами корисливих злочинів; 2) безвідповідально-байдужа поведінка, яка створює об’єктивну можливість учинення злочину, характерна для 35,8 % жінок, які стали жертвами корисливих посягань, для 34,4 % жінок, які стали жертвами насильницьких злочинів і для 34,0 % жінок, які потерпіли від корисливо-насильницьких посягань; 3) нейтральна поведінка, що характерна для 44,8 % жінок, які стали жертвами корисливих злочинів, для 30,0 % жінок, які потерпіли від корисливо-насильницьких посягань і для 21,9 % жінок, які стали жертвами насильницьких злочинів; 4) позитивна, соціально-схвальна поведінка, що викликає в злочинця намір вчинити злочин, властива для 12,0 % жінок, які потерпіли від корисливо-насильницьких посягань, для 7,5 % жінок, які стали жертвами корисливих злочинів і для 6,3 % жінок, які стали жертвами насильницьких злочинів.
5. Запропоновано заходи загальносоціальної віктимологічної профілактики злочинів, учинених щодо жінок, а також розроблено пропозиції з їх удосконалення:
З метою формування в Україні дієвої віктимологічної політики, спрямованої на зниження рівня віктимізації жінок у суспільстві, а також удосконалення методів і форм кримінологічної та віктимологічно профілактики злочинів, учинених щодо них, ми обґрунтували доцільність прийняття Комплексної програми профілактики віктимної поведінки жінок на 2010–2015 роки. При цьому, з урахуванням віктимогенної детермінації більшої частини злочинних посягань, учинених щодо жінок, така програма має включати такі напрями: 1) забезпечення гендерної рівності жінок; покращення їх становища на ринку праці; сприяння стабільному та перспективному професійному зростанню та соціальній активності жінок; зменшення рівня жіночого безробіття; подолання майнового розшарування між жінками та чоловіками; надання соціального захисту та соціальної допомоги жінкам; 2) усунення найбільш негативних соціальних факторів (алкоголізму, наркоманії тощо) та покращення якості профілактичної роботи в маргінальному середовищі; 3) профілактика найбільш поширених злочинів, що вчиняються щодо жінок: зґвалтувань, розбещення неповнолітніх, примушування до вступу в статевий зв’язок, проституції, торгівлі жінками тощо; 4) оздоровлення сімейного мікросередовища; зменшення рівня сімейно-побутового насильства, недопущення дитячої бездоглядності та безпритульності; скорочення кількості розлучень; покращення благополуччя в родинах; 5) приведення у відповідність із сучасними вимогами чинних нормативно-правових актів, які регулюють окремі аспекти профілактики сімейно-побутового насильства.
6. Розроблено заходи спеціальної віктимологічної профілактики поведінки жінок при вчиненні окремих видів злочинних посягань, а також запропоновано заходи з їх удосконалення:
До основних напрямів спеціальної віктимологічної профілактики злочинів, учинених щодо жінок, пропонуємо відносити: оздоровлення сімейного мікросередовища, зменшення рівня сімейно-побутового насильства, недопущення дитячої бездоглядності та безпритульності, скорочення кількості розлучень і покращення благополуччя в родинах. З метою вирішення цих завдань необхідно привести у відповідність із сучасними вимогами чинні нормативно-правові акти, що регулюють окремі аспекти профілактики сімейно-побутового насильства. Зокрема ми пропонуємо внести такі зміни та доповнення:
до Закону України «Про попередження насильства в сім’ї»
• з метою переорієнтації кризових центрів і центрів медико-соціальної реабілітації на роботу з особами, які вчиняють сімейно-побутове насильство, пропонуємо уточнити понятійний та категоріальний апарат Закону, зокрема розширити поняття «попередження насильства в сім’ї» (ч. 9 ст. 1), виклавши його в такій редакції: «попередження насильства в сім’ї – система соціальних і спеціальних заходів, спрямованих на усунення причин й умов, які сприяють вчиненню насильства в сім’ї, припинення насильства в сім’ї, що готується чи вже почалося, притягнення до відповідальності осіб, винних у його вчиненні, корекція їх поведінки, а також медико-соціальна реабілітація жертв насильства в сім’ї»;
• з метою посилення уваги працівників ОВС до потерпілих від насильства в сім’ї та включення останніх до профілактичного обліку ОВС, пропонуємо внести зміни до ч. 1 ст. 6 Закону, доповнивши її п. 4 такого змісту: «беруть на профілактичний облік осіб, які стали чи можуть стати жертвами насильства в сім’ї, та проводять з ними віктимологічно-профілактичну роботу».
до Кодексу України про адміністративні правопорушення
• з метою удосконалення практики накладання стягнень на осіб, які допускають насильство в сімейно-побутовій сфері, пропонуємо виключити з санкції статті 173-2 КУпАП покарання у вигляді штрафу та передбачити, натомість, покарання у вигляді громадських робіт, виклавши абзац 2 ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у такій редакції «… тягнуть за собою громадські роботи на строк до сорока годин або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, а в разі якщо за обставинами справи, з урахуванням особи порушника, застосування цих заходів буде визнано недостатнім, – адміністративний арешт на строк до п’яти діб»; а абзац 2 ч. 2 ст. 173-2 КУпАП в такій редакції: «… тягнуть за собою громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, а в разі якщо за обставинами справи, з урахуванням особи порушника, застосування цих заходів буде визнано недостатнім, – адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб»;
до Кримінального кодексу України
• з метою посилення кримінальної відповідальності за вчинення насильства в сім’ї пропонується доповнити ч. 1 ст. 67 КК України («Обставини, які обтяжують покарання») окремим пунктом 14 та викласти його в такій редакції: «вчинення насильницького злочину щодо члена сім’ї». З метою належного застосування запропонованої норми надати її тлумачення у відповідній постанові Пленуму Верховного суду України.
Також, беручи до уваги особливу небезпеку проституції, торгівлі жінками та інших пов’язаних із ними злочинів, доцільно спрямувати основний масив заходів спеціальної віктимологічної профілактики в такі напрями: а) проведення просвітницької роботи серед населення, підвищення рівня його правового виховання та формування адекватної громадської думки з проблем сексуальних посягань. З цією метою необхідно створити спеціальні навчальні програми, спрямовані на підвищення обізнаності про масштаби поширення проституції та торгівлі людьми, її причини, наслідки, заходи профілактики; запровадити обов’язкові профілактичні бесіди працівників консульських і дипломатичних установ з молодими жінками, які виїжджають за кордон; запровадити обов’язкову видачу пам’яток і буклетів з інформацією про основні правила поведінки в іноземній країні, адреси та номери телефонів, за якими можна отримати консультацію; б) забезпечення безпеки свідків і жертв злочинів сексуальної спрямованості. При цьому необхідно розробити ефективні програми захисту для свідків і потерпілих; збільшити державне фінансування в цій сфері; налагодити співпрацю з різноманітними недержавними організаціями; в) надання тимчасового притулку, належної медичної, психологічної, юридичної та матеріальної допомоги потерпілим, потенційним жертвам і членам їх родини, а також їх соціальний супровід (надання консультацій та іншої необхідної інформації; надання послуг перекладача; відновлення втрачених документів); г) підвищення рівня довіри жертв до правоохоронних органів, шляхом якісного розслідування випадків причетності посадових осіб до таких злочинів; д) посилення міжнародної співпраці в сфері протидії работоргівлі, проституції та інших злочинів.
7. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення заходів індивідуальної віктимологічної профілактики поведінки жінок – жертв злочинних посягань:
Заходи індивідуальної віктимологічної профілактики злочинів, учинених щодо жінок, пропонуємо реалізувати шляхом: а) організації виховально-девіктимізаційної роботи з жінками з метою ознайомлення їх з основами безпечної поведінки в кризових ситуаціях; в) розробки та розповсюдження спеціальних листівок, пам’яток, буклетів та інших друкованих видань, які міститимуть основні положення особистої безпеки; г) включення віктимологічної профілактики до загальної профілактичної системи як основного та невід’ємного компонента; д) удосконалення системи підготовки кадрів для ОВС, запровадження обов’язкового вивчення курсу «кримінологічна віктимологія» в усіх навчальних закладах системи МВС; е) залучення штатного психолога до роботи з потерпілим; є) зниження рівня латентності злочинів шляхом подолання пасивності та інертності потерпілих.
З метою підвищення ефективності віктимологічної профілактики злочинів, учинених щодо жінок, а також надходження та впорядкування інформації про реальних і потенційних жертв злочинів, пропонуємо удосконалити Інструкцію про єдиний облік злочинів та Інструкцію про заповнення та подання документів первинного обліку злочинів, осіб, які їх вчинили, руху кримінальних справ, зокрема шляхом їх доповнення статистичною карткою на потерпілу від злочину особу (Форма 2.1.). При цьому основну увагу пропонуємо зосередити на якості, повноті та об’єктивності отриманої інформації, яка має відображати комплекс віктимологічно значимих ознак і характеристик потерпілих від злочинів жінок, зокрема: а) соціально-демографічні (стать, вік, освіта, рід занять, соціальний статус, сімейний стан, склад сім’ї, житлово-побутові умови, матеріальне становище тощо); б) психофізіологічні (фізичне здоров’я, психічні відхилення тощо); в) морально-психологічні (риси характеру, антисуспільні інтереси тощо); г) ознаки, які характеризують поведінку потерпілої (поведінка-поштовх, безвідповідально-байдужа, позитивна та соціально-схвальна поведінка); д) ознаки, які характеризують взаємозв’язок потерпілої зі злочинцем (взаємовідносини в сім’ї, побуті, за місцем роботи чи навчання; тривалість сімейно-побутових чи професійних конфліктів, а також фактори, які їх викликають); е) ознаки, які характеризують мікросередовище, що провокує чи підвищує віктимність потенційних жертв (привалювання насильницьких традицій, аморальність, грубість, зловживання алкогольними напоями, наркотичними чи токсичними речовинами тощо); є) ознаки, які характеризують шкоду, завдану потерпілій (фізичну, матеріальну, моральну).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Про стан злочинності за 2002–2008 рр. [Електронний ресурс]: офіційна інформація Державного департаменту інформаційних технологій МВС України. – Режим доступу :
http://
2. Ривман Д. В. Криминальная виктимология / Ривман Д. В. – СПб. : Питер, 2002. – 304 с.
3. Джужа О. М. Віктимологія на захисті прав і законних інтересів жертви злочину / О. М. Джужа // Право України. – 2002. – №2. – С. 133–138.
4. Кримінологічна віктимологія : навчальний посібник / [Моісеєв Є. М., Джужа О. М., Василевич В. В. та ін.] ; за заг. ред. проф. О. М. Джужі. – К. : Атіка, 2006. – 352 с.
5. Полубинский В. И. Виктимологические аспекты профилактики преступлений : [учебное пособие] / Полубинский В. И. – М. : Акад. МВД СССР, 1980. – 77 с.
6. Полубинский В. И. Правовые основы учения о жертве преступления / Полубинский В. И. – Горький : Горьковская высшая школа МВД СССР, 1979. – 84 с.
7. Мойсюк О. М. Вiктимологiчна профілактика порушень безпеки дорожнього руху (ст. 215 КК України) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / О. М. Мойсюк. – К., 1999. – 18 с.
8. Франк Л. В. Потерпевшие от преступления и проблемы советской виктимологии / Франк Л. В. – Душанбе : Ирфон, 1977. – 235 с.
9. Рыбальская В. Я. О виктимологическом анализе преступности несовершеннолетних / В. Я. Рыбальская // Виктимологические проблемы борьбы с преступностью. – Иркутск, 1982. – С. 32–42.
10. Коновалов В. П. Изучение потерпевших с целью совершенствования профилактики правонарушений / Коновалов В. П. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1982. – 72 с.
11. СССР и международное сотрудничество в области прав человека: документы и материалы / [редкол.: А. Л. Адамишин (отв. ред.) и др.] ; М-во иностр. дел СССР. – М. : Междунар. отношения, 1989. – 708 с.
12. Ривман Д. В. О некоторых понятиях криминальной виктимологии / Д. В. Ривман // Виктимологические проблемы борьбы с преступностью. – Иркутск, 1982. – С. 15–24.
13. Туляков В. О. Віктимологія (соціальні та кримінологічні проблеми) / Туляков В. О. – Одеса : Юрид. літ., 2000. – 336 с.
14. Невалинний М. Визначення поняття сім’ї та членів сім’ї потерпілого / М. Невалинний // Право України. – 1996. – № 8. – С. 52–53.
15. Ривман Д. В. Виктимология / Д. В. Ривман, В. С. Устинов. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2000. – 332 с.
16. Остроумов С. С. О виктимологии и виктимности / С. С. Остроумов, Л. В. Франк // Советское государство и право. – 1976. – № 4. – С. 74–79.
17. Франк Л. В. Виктимология и виктимность. (Об одном новом направлении в теории и практике борьбы с преступностью) : [учеб. пособие] / Франк Л. В. – Душанбе : Тадж. гос. ун-т, 1972. – 113 с.
18. Михайлов О. Є. Віктимологічні аспекти профілактики некорисних насильницьких злочинів / Михайлов О. Є. – К. : НВТ «Правник» – НАВСУ, 1998. – 44 с.
19. Дагель П. С. Потерпевший в советском уголовном праве / П. С. Дагель // Потерпевшие от преступления : [тематический сборник том 85 / отв. ред. П. С. Дагель]. – Владивосток, 1974. – С. 16–37.
20. Механизм преступного поведения / отв. ред. В. Н. Кудрявцев и др. – М. : Наука, 1981. – 248 с. – (Сер. “Право и социология”).
21. Дубовик О. Л. Принятие решения в механизме преступного поведения и индивидуальная профилактика пре ступлений : [учеб. пособие] / Дубовик О. Л. – М. : Аккад. МВД СССР, 1977. – 76 с.
22. Антонян Ю. М. Роль конкретной жизненной ситуации в совершении преступления / Юрий Миранович Антонян. – М.: Акад. МВД СССР, 1973. – 71 с.
23. Кудрявцев В. Н. Причинность в криминологии / Кудрявцев В. Н. – М. : Юрид. лит., 1968. – 158 с.
24. Франк Л. В. Некоторые теоретические вопросы становления советской виктимологии / Л. В. Франк // Потерпевшие от преступления : [тематический сборник том 85 / отв. ред. П. С. Дагель]. – Владивосток, 1974. – С. 5–16.
25. Криминология : [учебник] / под ред. В. П. Кудрявцева. – М. : Юрист, 2002. – 686 с.
26. Джужа О. М. Проблеми потерпілого від злочину: (Кримінологічний та психологічний аспекти) : [навчальний посібник] / О. М. Джужа, Є. М. Моісеєв ; МВС України. УАВС. – К. : УАВС, 1994. – 51 с.
27. Шнайдер Г. Й. Криминология / Шнайдер Г. Й. ; [пер. с нем.]. – М. : Прогресс – Универс, 1994. – 504 с.
28. Левицька Л. Віктимність неповнолітніх як чинник детермінації насильницьких злочинів / Л. Левицька // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – №2. – С. 95–99.
29. Костицький В. В. Насилля над жінками! // Уряду України, Президенту України, законодавчій, виконавчій владі : аналітичні розробки / А. І. Комарова. – Т. 23 : Жінка в Україні. – К., 2001 – С 364–381.
30. Лейкина Н. С. Причины конкретного преступления и личность преступника в аспекте индивидуализации наказания / Н. С. Лейкина // Преступность и ее предупреждение : [сборник статей / под ред. Н. П. Кана, М. Д. Шаргородского]. – Л., 1971. – 224 с.
31. Зелинский А. Ф. Криминология : [курс лекцій] / Зелинский А. Ф. – Харьков : Прапор, 1996. – 260 с.
32. Карпухин Ю. Проституция : закон и реальность / Ю. Карпухин, Ю. Торбин // Милиция. – 1992. – № 11. – С. 16–20.
33. Курс кримінології : Загальна частина : підручник : [у 2 кн.] / [О. М. Джужа, П. П. Михайленко, О. Г. Кулик та ін.] ; за заг. ред. О. М. Джужі. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
34. Жиляев И. Уровень жизни населения Украины до и после финансового кризиса 1998 года / И. Жиляев // Економіка. Фінанси. Право. – 2000. – № 7. – С. 10–14.
35. Десятников В. Приказано важить / В. Десятников // Правда Украины. – 2001. – № 106. – 29 августа.
36. Time. – 1980. – Mey 26. – p. 49.
37. Безработица – трагедия миллионов / [Любимова В. В., Бурджалов Ф. Э., Гаузер Н. Д., Гришин И. В.] ; под ред. Н. Д. Гаузера. – М.: Экономика, 1983. – 240 с.
38. Криминология : приглашение к дискуссии : [монография] / А. В. Баляба, Э. В. Виленская, Э. А. Дидоренко, Б. Г. Розовский. – Луганск : РИО ЛИВД, 2000. – 318 с.
39. Головкін Б. Громадська думка щодо торгівлі людьми : кримінологічний погляд на проблему / Б. Головкін, В. Батиргараєва // Право України. – 2003. – № 7. – С. 34–39.
40. Надьон О. Торгівля жінками : чинники, складові та шляхи подолання / О. Надьон // Право України. – 2003. – № 6. – С. 16–22.
41. Пузирний В. Правовий захист жінок при працевлаштуванні і прийнятті на роботу / В. Пузирний // Право України. – 2004. – № 1. – С. 33–36.
42. Криминология : [учебник для юрид. вузов] / под ред. В. Н. Бурлакова, В. П. Сальникова. – СПб. : С.–Петербург. акад. МВД России, 1998. – 576 с.
43. Ильяшенко А. Н. Криминологическая характеристика жертв насилия в семне / А. Н. Ильяшенко // Российский следователь. – 2005. –№ 5. – С. 33–37.
44. Чеханюк Л. В. Вдосконалення законодавства України щодо захисту жертв насильства у сім’ї / Л. В. Чеханюк // Право України. – 2007. – №6. – С. 119–122.
45. Тацій В. Я. До читачів / В. Я. Тацій // Проблеми насильства в сім’ї : правові та соціальні аспекти / [упоряд. О. М. Руднєва ; наук. ред. А. П. Гетьман]. – Харків, 1999. – С. 3–4.
46. Посчитали – прослезились... // Зеркало недели. – 2003. – № 46. – 29 ноября.
47. Коробко В. Дети улицы : свобода, ведущая к криминалу / В. Коробко // Наша газета. — 2003. — 30 мая. – С. 6–7.
48. Дереча Л. Роль алкоголю в етимології злочинів (деякі питання судової медико-біологічної експертизи) / Л. Дереча // Вісник Академії правових наук України. – Х., 2001. – № 1 (24). – С. 198–208.
49. Кислюк М. Глас народа : наши законы слишком абстрактны для успешной борьбы с феноменом наркомафии / М. Кислюк // Телеграф. – 2001. – 10 декабря – 16 декабря.
50. Диль Е. Жить нельзя колоться. Ставя запятую, помните: количество больных СПИДом наркоманов кастет / Е. Диль // Телеграф. – 2001. – 24 декабря – 30 декабря.
51. Піщенко Г. Кримінологічна характеристика наркоманії в Україні / Г. Піщенко, С. Мінченко // Право України. – 2005. – №.9. – С. 63–66.
52. Уряд готує Стратегію подолання наркоманії // Людина і праця. – 2004. – № 10. – С. 8.
53. Антипенко В. Що таке причини та умови злочинів? / В. Антипенко // Право України. – 2001. – № 5. – С. 88–92.
54. Забрянский Г. И. Социология преступности несовершеннолетних / Забрянский Г. И. – Минск : Минсктип–проект, 1997. – 174 с.
55. Зелінський А. Ф. Детермінація злочину : [навчальний посібник] / А. Ф. Зелінський, Л. П. Оніка. – Харків : УкрЮА, 1994. – 52 с.
56. Туркевич І. До питання про причини агресивної злочинності / І. Туркевич // Радянське право. – 1990. – № 7. – С. 59–61.
57. Рыбальская В. Я. Виктимологические исследования в системе криминологической разработки проблем профилактики преступлений несовершеннолетних / В. Я. Рыбальская // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1980. – Вып. 33. – С. 32–40.
58. Меркулова В. О. Жінка як суб’єкт кримінальної відповідальності : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.08 / Меркулова Валентина Олександрівна. — К., 2003. – 403 с.
59. Бовуар С. Друга стать : [в 2 т.] / Бовуар С. ; [перек. з франц. Н. Воробйова, П. Воробйов, Я. Собко]. – К. : Основи, 1994. –
Т.1. – 1994. – 390 с.
60. Бушан Г. Наука о человеке : несколько глав из антропологии или естественной истории человека / Бушан Г. ; [перевод с нем. А. И. Колмогорова ; под ред. проф. Д. Н. Анучкина]. – М. : Типография "Рекорд", 1911. – 341 с.
61. Винкель Ф. Общая гинекология. Изучение женщины : [лекции] / Винкель Ф.; [перевод с нем. Н. А. Мусатова]. – М. : Современные проблемы, 1911. – 411 с.
62. Кабанис Пьер Жан. Отношения между физической и нравственной природой человека : [в 2 т.] / Пьер Жан Кабанис ; [пер. с франц. П. А. Бибиков]. – СПб.: Тип. И. И. Глазунова, 1865 – 1866. –
Т.1. – 1865. – 381 с.
63. Лапинский М. Н. О развитии личности у женщины / Лапинский М. Н. – К. : Типография С. В. Кульженко, 1915. – 159 с.
64. Форель А. Половой вопрос : [в 2 вып.] / Август Форель ; [пер. с нем. С. Э. Фукс]. – СПб. : Тип. А. С. Суворина, 1906. –
Вып.1. – 1906. – 679 с.
65. Знаков В. В. Половые различия в понимании неправды, лжи и обмана / В. В. Знаков // Психологический журнал. – 1997. – № 1. – С. 26.
66. Курбатов В. И. Женская логика / Курбатов В. И. – Ростов-на-Дону : Ростов. ун-т, 1993. – 215 с.
67. Майерс Д. Социальная психология : [учебное пособие для студентов и аспирантов] / Дэвид Дж. Майерс ; [пер. с англ. В. Гаврилов и др.] – СПб. : Питер, 1998. – 682 с.
68. Василевская А. Д. Об особенностях женского алкоголизма / А. Д. Василевская // Вопросы теории и практики борьбы с пьянством и алкоголизмом : сборник научных трудов. – М., 1981. – С.99–104.
69. Катриченко Т. Жіночий алкоголізм / Т. Катриченко // Главред. – 2008. – 5 листопада.
70. Джужа О. Щодо механізму злочинної поведінки / О. Джужа, В. Василевич, А. Кирилюк // Право України. – 2005. – № 6. – С. 66–71.
71. Герасимова О. Г. Проституция и СПИД / О. Г. Герасимова, Г. В. Куликов // Проституция и преступность. – М., 1991. – С. 179–180.
72. Надьон О. Міжнародна жіноча міграція : соціальний та правовий аспекти / О. Надьон // Право України. – 2004. – №3. – С. 29–33.
73. Подшивалов В. Е. Незаконная миграция : международно-правовой поход / В. Е. Подшивалов // Изв. вузов. Правоведение. – 2002. – № 4. – С. 185–192.
74. Гаухман Л. Д. Насилие как средство совершения преступления / Гаухман Л. Д. – М. : Юридическая литература, 1974. – 167с.
75. Насильственная преступность / под ред. В. Н. Кудрявцева и А. В. Наумова. – М. : Спарк, 1997. – 139 с.
76. Боровська О. П. Гендерний аспект проблеми насильства в сім’ї і суспільстві / О. П. Боровська, Т. Г. Прохоренко // Вісник Міжнародного Слов’янського університету. – Харків, 2006. – Т. IX. – № 1. – С. 7–12.
77. Даль В. Толковый словарь живого великорусского язика : [в 4 т.] / Даль В. - М. : Русский язык, 1978 – . –
Т.2 –: И–О. – 1979. – 779 с.
78. Глинский Я. И. Криминология : [курс лекций] / Глинский Я. И. – СПб., 2002. – 377 с.
79. Ожегов С. И. Словарь русского языка : ок. 57 000 слов / Ожегов С. И. ; под ред. Н. Ю. Шведовой. – [14-е изд. стереотип.] – М. : Русский язык, 1983. – 797 с.
80. Гусейнов А. А. Понятие насилия и ненасилия / А. А. Гусейнов // Вопросы философии. – 1994. – №6. – С. 367–370.
81. Кривощекова Н. В. О криминологическом понятии «насильственная преступность» / Н. В. Кривощекова // Методические вопросы криминологических исследований. – М., 1983. – С. 90–91.
82. Кудрявцев В. Н. Правовое поведение : норма и патология / Кудрявцев В. Н. ; АН СССР. Ин-т государства и права. – М. : Наука, 1982. – 287 с.
83. Гаухман Л. Д. Проблемы уголовно-правовой борьбы с насильственными преступлениями в СССР / Лев Давидович Гаухман. – Саратов : Сарат. ун-т, 1981. – 159 с.
84. Побегайло Э. Ф. Насильственная преступность : современные тенденции, перспективы борьбы / Э. Ф. Побегайло // Советское государство и право. – 1988. – № 9 . – С. 73–75.
85. Курс кримінології : Особлива частина : підручник : [у 2 кн.] / [М. В. Корнієнко, Б. В. Романюк, І. М. Мельник та ін.] ; за заг. ред. О. М. Джужи. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 480 с.
86. Курс советской криминологии. Предупреждение преступности / под ред. В. Н. Кудрявцева [и др.]. – М. : Юрид. лит., 1986. – 352 с.
87. Жалинский А. Э Насильственная преступность и уголовная политика / А. Э. Жалинский // Советское государство и право. – 1991. – № 3. – С. 101–112.
88. Лунеев В. В. Преступность XX века. Мировые, региональные и российские тенденции (Мировой криминологический анализ) / Лунеев В. В. ; Ин-т государства и права Российской АН. – М. : НОРМА, 1997. – 498 с.
89. Рекомендації Парламентських слухань «Актуальні завдання та проблеми попередження гендерного насильства» // Життя проти СНІДу. – 2006. – №12. – С. 2–7.
90. Матвейчева И. Пояснительная записка к проекту Федерального закона Российской Федерации «О предупреждении и профилактике насилия в семье» / И. Матвейчева // Защити меня. – 2007. – № 1. – С. 55–56.
91. Надеждина Л. Бьет – значит любит?! / Л. Надеждина // Социальная защита. – 2006. – № 6. – С. 7–8.
92. Христова Г.О. Законодавче забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків : міжнародний досвід та національні особливості / Г. О. Христова, О. О. Уварова. – Харків : Райдер, 2006. – 72 с.
93. Шинкаренко О. Д. Психологічні особливості жертв подружнього насильства / О. Д. Шинкаренко // Практична психологія та соціальна робота. – 2000. – № 3. – С. 25–28.
94. Пантин А. В. Принципы краткосрочной психотерапии в условиях курорта женщин, подвергшихся сексуальному насилию / А. В. Пантин, Р. А. Суховершин // Психотерапия. – 2007. – № 3 (51). – С. 27–28.
95. Шаповалова Н. А. Ближайшие и отдаленные последствия сексуального насилля / Н. А. Шаповалова // Медицинская психология. – 2001. – № 1.2. – С. 78–86.
96. Платонова Н. В. Проблемы сексуального насилия в детском воздасте / Н. В. Платонова // Психиатрия : [научно-практический журнал]. – 2007. – № 2 (26). – С. 55–68.
97. Минко А. И. Алкоголизм – междисциплинарная проблема (выявление, лечение, профилактика) / А. И. Минко // Український вісник психоневрології. – Харків, 2001. – Т.9. – Вип. 4 (29). – С. 6–7.
98. Хаузерман Н. Проблемы сексуального домогательства на работе в США / Н. Хаузерман // Сексуальное домогательство на работе. – М., 1996. – С. 22–31.
99. Сексуальные домогательства на работе. Что это такое и как себя за щитить [Електронний ресурс] / Т. А. Лопатина, М. Г. Авидзба, Л. Д. Ситницина, Д. А. Михайлюков. – Режим доступу :
http://www.owl.ru/books/harrasment/index.html
100. В организациях ЕС женщин сексуально домогаются [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://photo.rbn.ru/photo/normal/o/ACF24D.jpg
101. Женщина в переходной период. Центральная и Восточная Европа/СНГ/Балтия. Региональный мониторинговый доклад ЮНИСЕФ 1999. - № 6. – 179 с.
102. Дашковська О. Р. Жінка як суб’єкт права в аспекті гендерної рівності : [монографія] / Дашковська О. Р. – Харків : Право, 2005. – 224 с.
103. Марценюк Т. Гендерна дискримінація на ринку праці в Україні : соціологічний аналіз / Т. Марценюк // Праця і закон. – 2008. – № 2 (98). – С. 16–19.
104. Антонян Ю. М. Убийство ради убийства / Антонян Ю. М. – М. : Щит, 1998. – 233 с.
105. Минская В. С. Особенности потерпевшего и его криминологическое значение / В. С. Минская // Потерпевший от преступления : [тематический сборник том 85 / отв. ред. П. С. Дагель]. – Владивосток, 1974. – С. 81–97.
106. Чеханюк Л. В. Віктимологічна характеристика осіб похилого віку як жертв злочинів / Л. В. Чеханюк // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 8. – С. 127–130.
107. Кримінологія і профілактика злочинів. Особлива частина : [курс лекцій у 2-х кн.] / Александров Ю.В. Гаврилишин А.П., Джужа О.М. [та ін.]. – Київ : Національна академія внутрішніх справ України, 2000. – 201 с.
108. Зелінський А. Ф. Корислива злочинна діяльність / А. Ф. Зелінський, М. Й. Коржанський. – К. : Ґенеза, 1998. – 144 с.
109. Зелінський А. Ф. Кримінологія : [навчальний посібник] / Зелінський А. Ф. – Х. : Рубікон, 2000. – 240 с.
110. Вандышев В. В. Виктимологическая характеристика краж личного имущества / В. В. Вандышев // Проблемы совершенствования борьбы с преступностью. – Иркутск, 1985. – С. 123–129.
111. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К. : Каннон, А.С.К., 2003. – 1104 с.
112. Піщенко Г. Характеристика загальнокримінальної корисливої злочинності та її детермінація / Г. Піщенко // Право України. – 2007. – № 5. – С. 74–78.
113. Ермакова Л. А. Жертвы мошенничества: виктимологическая профілактика / Л. А. Ермакова // Гражданин и право. – 2006. – № 7. – С. 84–92.
114. Ривман Д. В. Виктимологические факторы и профилактика пре ступлений : [учебное пособие] / Ривман Д. В. – Ленинград : Высшее полит. училище МВД СССР, 1975. – 154 с.
115. Криминология : [учебник] / под ред. В. Н. Кудрявцева, В. Е. Эминова. – М. : Юристъ, 1995. – 512 с.
116. Антонян Ю. М. Понятие и криминологическая классификация насильственных пре ступлений / Ю. М. Антонян, В. А. Казакова // Современная преступность : новые исследования. – М., 1993. – С. 31–33.
117. Белоцерковский С. Д. Некоторые аспекты криминологической характеристики рэкета как разновидности вымогательства / С. Д. Белоцерковский // В сб. научных трудов. – М., 1996. – С.
118. Батиргареєва В. С. Кримінологічна характеристика та попередження розбоїв, поєднаних з проникненням у житло : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Батиргареєва В. С. – Х., 2002. – 266 с.
119. Мартиненко О. А. Кримінологічні проблеми мотивів та мотивації хуліганства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія ; кримінально-виконавче право” / О. А. Мартиненко. – Х., 1997. – 23 с.
120. Коноваленко О. Корисливо-насильницькі злочини проти власності : їх кількісно-якісний аналіз / О. Коноваленко // Право України. – 2006. – № 2. – С. 70–73.
121. Коноваленко О. Рівень і тенденції корисливо-насильницьких злочинів проти приватної власності / О. Коноваленко // Право України. – 2007. – № 2. – С. 69–81.
122. Корягина О. В. Уголовно-правовая и криминологическая характеристика вымогательств : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология ; уголовно-исполнительное право” / О. В. Корягина. – М., 1998. – 20 с.
123. Шегабудинов Р. Вымогательство и сопряженные с ним преступления: Криминологический аспект исследования : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология ; уголовно-исполнительное право”/ Р. Шегабудинов. – М., 2001. – 20 с.
124. Джужа О. М. Проблеми протидії секс-бізнесу (Кримінологічні та кримінально-правові аспекти) : [науково-практичний посібник] / О. М. Джужа, В. О. Іващенко. – К. : НАВСУ, 2000. – 48 с.
125. Косенко С. С. Кримінологічна характеристика статевих злочинів, які вчиняються щодо неповнолітніх (за матеріалами анкетування учнів шкіл і ПТУ м. Києва) / С. С. Косенко // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – №10. – С. 103 – 106.
126. Про торгівлю людьми. Огляд доповіді Державного Департаменту США // Соціальна робота в Україні : теорія і практика. – 2006. – № 3. – С. 165–178.
127. Доклад Госдепартамента США за 2005 год [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://crime.vl.ru.
128. See: United States Department of State (2004). Trafficking of Persons Report. Washington.
129. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http//www.migration.org.ua/index.php? Mobule=page&pid=818&SSID=7
130. Первая Всероссийская ассамблея неправительственных организаций по проблеме торговли людьми [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.womencw/ru/traffic/chapter 06.html.
131. European Union situation report on east European organized crime. Based on information from 1996 to 2000. Europol. Luxemburg: Office for Official Publications of the European Communities, 2001.
132. Аніщук Н. До проблеми работоргівлі жінками / Н. Аніщук // Право України. – 2002. – № 9. – С. 99–101.
133. Живий товар з України // Життя проти СНІДу : [всеукраїнський молодіжний науково-популярний журнал]. – 2007. – № 4. – С. 18–19.
134. Левченко К. Б. Торгівля людьми : міф чи реальність / К. Б. Левченко, Л. Г. Ковальчук // Безпека життєдіяльності. – 2007. – № 9. – С. 6–7.
135. Соціальна робота в Україні : теорія та практика : [посібник для підвищення кваліфікації працівників центрів соціальних служб для молоді] / за заг. ред. А. Я. Ходорчук. – К. : ДЦССМ, 2002. – 172 с.
136. Запобігання контрабанди жінок з України : українська інформаційна компанія / Міжнародна Організація з Міграції. – К., 1998. – 140 с.
137. Тюріна В. А. Соціалізація та життєві установки старшокласниць / В. А. Тюріна // Вісник Університету внутрішніх справ. Спеціальний випуск : Боротьба з торгівлею жінками : проблема і вдосконалення законодавства та завдання органів внутрішніх справ України. — Харків, 1999. – С. 87–92.
138. Карпов Н. Криминалистические аспекты борьбы с торговлей людьми / Н. Карпов // Закон и жизнь. – 2006. – № 2. – С. 14–19.
139. Кулажникова С. С. Торговля людьми в международном и региональном аспектах / С. С. Кулажникова // Вестник Дальневосточного отделения Российской академии наук. – 2006. – № 6. – С. 133–137.
140. Клипицкий И. А. Торговля людьми : законодательство и судебная практика / И. А. Клипицкий, Г. П. Мельконян // Российская юстиция. – 2006. – № 12. – С. 39–41.
141. Монтескъе Ш. Избранные произведения / Шарль Луи де Монтескье. – М. : Мысль, 1955. – 800 с.
142. Михайлов О. Є. Профілактика насильственних злочинів органами внутрішніх справ : [навчальний посібник] / О. Є.