ПРОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ В УКРАЇНІ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Короткий опис

ЗМІСТ
ВСТУП …………………………………………………………….......... 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ В УКРАЇНІ ………………........................................

10
1.1. Проходження державної служби як центральний інститут державної інститут державної служби ……………………………........................................
10
1.2. Поняття та структура проходження державної служби …………..... 23
Висновки до першого розділу…………………………........................ 48

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПРОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ В УКРАЇНІ ……………………......

50
2.1. Право на проходження державної служби ………….......................... 50
2.2. Державна посада як елемент проходження державної служби ......... 61
2.3. Організаційні засади проходження державної служби ...................... 89
2.4. Поняття та структура службової кар’єри як елемента проходження державної служби ………………………..............................................
118
2.5. Умови проходження державної служби ………….............................. 133
Висновки до другого розділу …………………………....................... 151

РОЗДІЛ 3. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ В УКРАЇНІ ………………..............

155
3.1. Конкурсна процедура щодо вступу на державну службу ………...... 155
3.2. Процедура щодо призначення на державну службу …...................... 168
3.3. Атестаційна процедура у державній службі …………....................... 175
3.4. Процедура щодо оцінювання діяльності державних службовців ..... 198
Висновки до третього розділу…………………………........................ 207

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………..........
210
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ …….............…………......... 215

ВСТУП

Актуальність теми. Розбудова демократичної правової соціальної держави Україна передбачає подальший розвиток інституту державної служби як важливого інструменту формування та реалізації державної політики, управління державою, забезпечення прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина, з урахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду. Державна служба є ключовим елементом державного управління, від ефективного функціонування якого залежить послідовний і сталий розвиток держави. Саме державна служба є важливою сполучною ланкою між державою в особі державних органів та людиною і громадянином при реалізації останніми своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Важливим чинником комплексного публічного соціально-правового інституту державної служби є проходження державної служби, під час якого, власне, й забезпечуються реалізація основних завдань і функцій держави, надання управлінських послуг, зростають її авторитет, стабільність та престижність.
Сучасне законодавство про державну службу не повною мірою задовольняє зростаючі потреби забезпечення реалізації прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, ефективного виконання завдань та функцій держави, не відповідає рівню зрілості суспільства. Воно не забезпечує стабільності та престижності державної служби, суворого дотримання вимог щодо політичної нейтральності державних службовців, недопущення ними незаконного впливу на них при виконанні службових обов’язків. Статус, умови матеріального забезпечення та соціального захисту державних службовців не відповідають рівню покладеної на них відповідальності.
Невизначеність кар’єрної перспективи, правова незахищеність від суб’єктивізму керівників, особливо напружені умови роботи та інші фактори роблять державну службу непривабливою, зокрема для молоді, призводять до відтоку з державної служби значної частини висококваліфікованих спеціалістів.
Процедура прийняття на державну службу і просування по ній, діяльність державних службовців залишаються недостатньо відкритими та прозорими, має місце суб’єктивізм під час прийняття управлінських рішень, не забезпечується належний контроль у цій сфері з боку суспільства.
Таким чином, одним із основних завдань юридичної науки є подальші наукові напрацювання та теоретичне забезпечення побудови в Україні професійної політично нейтральної державної служби європейського зразка.
Проблеми проходження державної служби в дисертації розглядаються з використанням як наукових праць вчених-адміністративістів, так і представників науки управління, конституційного, трудового, інших галузей права. Наведені в їхніх працях теоретичні положення дозволили більш повно і всебічно охарактеризувати сутність та зміст державної служби, державної посади, проходження державної служби, службової кар’єри та законодавство у цій сфері діяльності.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали наукові праці таких учених, як В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко, С. С. Алексєєв, Г. В. Атаманчук,
А. П. Альохін, О. М. Бандурка, Д. М. Бахрах, Л.Р. Біла, К. С. Бєльський,
І. П. Голосніченко, В. М. Горшеньов, І. Є. Данильєва, Є. В. Додін, С. Д. Дубенко,
М. І. Іншин, Д.П. Калаянов, Р. А. Калюжний, С. В. Ківалов, Д. А. Керімова,
Л. Є. Кисіль, Л. В. Коваль, В. Л. Коваленко, Ю. М. Козлов, І. Б. Коліушко,
В. К. Колпаков, В. Р. Кравець, О. Д. Крупчан, Є. Б. Кубко, Б. М. Лазарєв, Б. Д. Лебін, Г. І. Леліков, О. Є. Луньов, В. К. Малиновський, В. М. Манохін, Т. В. Мотренко,
Н. Р. Нижник, О. Д. Оболенський, В. Ф. Опришко, Р. С. Павловський, І. М. Пахомов, О. В. Петришин, Г. І. Петров, В. І. Попова, Ю. О. Розенбаум, О. П. Рябченко,
Ю. М. Старілова, С. С. Студенікін, М. С. Студенікіна, О. Ф. Фрицький, В. В. Цвєтков, В. М. Шаповал, Ю. С. Шемшученко, Л. С. Явич, О. М. Якуба, Ц. А. Ямпольська,
М.К. Якимчук та ін.
Їхні наукові напрацювання та теоретичні положення стали складовою фундаменту становлення та розвитку інституту державної служби. Водночас, адаптація інституту державної служби до стандартів Європейського Союзу зумовлює переосмислення ряду науково-теоретичних положень щодо державної служби, удосконалення чинного законодавства про державну службу, створення відповідних умов функціонування державної служби. Насамперед це стосується проходження державної служби. Зазначене й зумовило необхідність здійснення цього дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до плану наукової роботи кафедри адміністративного і фінансового права Одеської національної юридичної академії „Правове забезпечення механізму реалізації адміністративної реформи в Україні” і є частиною роботи академії в рамках загальнонаукової тематики „Правові проблеми становлення і розвитку сучасної української держави” (державний реєстраційний номер 0101U001195).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є здійснення наукового аналізу та визначення поняття і сутності, місця і значення проходження державної служби у комплексному публічно-правовому інституті державної служби, юридичної природи, видів та етапів службової кар’єри, умов проходження державної служби у контексті адаптації інституту державної служби до стандартів Європейського Союзу.
Згідно з поставленою метою в роботі передбачено вирішення таких важливих наукових завдань:
визначити роль і місце проходження державної служби в інституті державної служби;
проаналізувати чинне законодавство про проходження державної служби та сформулювати пропозиції щодо його удосконалення;
уточнити поняття та елементи проходження державної служби, здійснити розмежування понять «проходження державної служби» і «просування по державній службі»;
обґрунтувати значення державної посади для проходження державної служби, її правовий статус та види;
встановити процесуальні засади проходження державної служби та виокремити їх види;
встановити органи управління проходженням державної служби, визначити їхні повноваження;
з’ясувати поняття, сутність, види та етапи службової кар’єри, її місце і роль у проходженні державної служби.
Об’єктом дослідження є державна служба України як комплексний публічний соціально-правовий інститут.
Предметом дослідження є організаційно-правові аспекти проходження цивільної державної служби в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою роботи є сукупність підходів, методів і прийомів наукового пізнання. Системний підхід є основою методологічної конструкції всієї дисертаційної роботи і визначає стратегію дослідження правової природи та основних етапів проходження державної служби в умовах адміністративної реформи, що дозволяє розглянути її шляхом використання різних методів дослідження. Основним методом став загальнонауковий діалектичний метод, який дозволив проаналізувати чинне законодавство щодо регулювання державної служби як публічно-правового інституту в Україні. Широко використовувалися методи системного та структурно-функціонального аналізу при розгляді основних етапів проходження державної служби. За допомогою порівняльно-правового методу з’ясовувалося закономірне й випадкове, загальне й особливе у проходженні державної служби та просуванні по державній службі, проходженні державної служби в Україні та в інших країнах, виявлялися спільні та відмінні риси правового регулювання проходження державної служби нормами адміністративного та трудового права. За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат, визначено сутність та особливості державної посади, правового статусу державної посади, службової кар’єри, умов проходження державної служби.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним монографічним дослідженням поняття, сутності, етапів, умов проходження державної служби та їхнього правового регулювання в контексті адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу.
Здійснення дисертаційного дослідження дало змогу одержати такі результати, що мають наукову новизну:
уперше виокремлено і досліджено службові процедури як процесуальні засади проходження державної служби в Україні та їхні види: конкурсна процедура, процедура щодо призначення на державну службу, атестаційна процедура, процедура щодо оцінювання діяльності державних службовців, процедура щодо присвоєння рангу, процедура щодо службового розслідування;
запропоновано:
авторське визначення поняття «державна посада» з огляду на її місце і роль у проходженні державної служби як державно-правової установки, яка визначає місце, обов’язки, права й відповідальність особи, що її виконує, засновується у нормативно визначеному порядку і фінансується з державного бюджету;
авторське визначення поняття правового статусу державної посади як системи завдань і обов’язків, повноважень і прав, кваліфікаційних вимог і порядку заміщення, взаємозамінності і грошового утримання, яка визначає місце і роль посади в державному органі та регулюється нормами різних галузей права;
авторське визначення службової кар’єри з огляду на її роль у структурі державної служби як нормативно урегульованого цілеспрямованого просування особи по державній службі для реалізації державних інтересів та задоволення своїх інтересів шляхом заміщення нею вищої посади або присвоєння їй вищого рангу;
дістало подальшого розвитку:
положення про те, що проходження державної служби як публічно-правовий субінститут має власну структуру, яка являє собою урегульовану переважно нормами адміністративного права сукупність елементів, що розміщуються у нормативно визначеній послідовності;
положення про те, що умовами проходження державної служби є урегульовані нормами права обов’язкові державні установки щодо визначення, забезпечення та гарантування організації та функціонування державної служби;
співвідношення понять „проходження державної служби” та „просування по державній службі”, визначення їхнього місця і значення для правового інституту державної служби;
положення про виокремлення підстав щодо класифікації службової кар’єри на види за: видом діяльності; можливістю її здійснення; швидкістю просування; напрямом розвитку; місцем проходження; характером реалізації;
виокремлення основних етапів службової кар’єри: входження, становлення, сталість, зрілість, завершення;
зміни та доповнення до чинного законодавства про державну службу щодо удосконалення правового регулювання проходження державної служби.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації пропозиції можуть бути використані у:
науково-дослідній сфері – для подальшого розвитку теоретичних положень адміністративного права, адміністративного процесуального права, службового права та здійснення спеціальних науково-теоретичних досліджень окремих аспектів державної служби України;
правотворчості – для удосконалення Законів «Про Державну службу», «Про боротьбу з корупцією», Положення про атестацію державних службовців, Положення про проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців;
правозастосуванні – для удосконалення організаційно-правових засад проходження державної служби;
навчальному процесі – для підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, для викладання відповідних розділів дисциплін „Адміністративне право України”, „Адміністративно-процесуальне право України”, «Службове право України».
Апробація результатів дослідження. Дисертацію обговорено на засіданні кафедри адміністративного та фінансового права Одеської національної юридичної академії. Положення, висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, доповідалися на: 8-й (60-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (Одеса, квітень
2005 р.), 9-й (61-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (Одеса, квітень
2006 р.), 10-й (62-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (Одеса, квітень
2007 р.), науково-практичній конференції «Треті Прибузькі юридичні читання» (Миколаїв, листопад 2007 р.).
Основні результати теоретичного дослідження використовувалися при викладанні відповідних тем при проведенні семінарських занять із курсу „Адміністративне право України”, «Державна служба України».
Публікації. Основні положення й результати дисертації знайшли відображення у п’яти наукових статтях, три з яких опубліковано у наукових фахових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць у різних галузях знань, сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення правового регулювання проходження державної служби в Україні. До найбільш важливих висновків слід віднести:
1. Проходження державної служби є основним чинником державної служби, в якому відображається сама сутність державної служби як комплексного публіч
но-правового інституту з точки зору її реалізації. Проходження державної служби слід розглядати у трьох аспектах: інституційному, організаційному, процесуальному.
В інституційному аспекті проходження державної служби – це система правових норм (переважно норм публічного права: конституційного, адміністративного, фінансового), що регулюють державно-службові відносини, які виникають, змінюються та припиняються у зв’язку зі вступом на державну службу, просуванням по ній, реалізацією умов проходження державної служби та її припиненням. Тобто проходження державної служби є субінститутом державної служби, якому притаманні комплексність, публічність, соціально-правовий характер.
В організаційному аспекті проходження державної служби – це сукупність елементів, які визначають структуру та послідовність проходження державної служби. Процесуальний аспект проходження державної служби проявляється у службових процедурах.
2. Організаційний аспект проходження державної служби визначає його внутрішню структуру, яку становить система взаємообумовлених та взаємопов’язаних елементів: встановлення державної посади; прийняття на службу (конкурс, призначення, зарахування, вибори), прийняття присяги, правообмеження, випробувальний строк, стажування, перепідготовка та підвищення кваліфікації, атестація, щорічна оцінка діяльності державного службовця, просування по державній службі (службова кар’єра), ротація, службове розслідування, заохочення, юридична відповідальність, припинення державної служби.
3. Важливим елементом проходження державної служби є державна посада, яка, власне, і є тим чинником, який пов’язує державний орган, державного службовця та громадянина. Враховуючи, що визначення поняття «посада» у ст. 1 Закону «Про державну службу» є досить абстрактним, таким, що не визначає її сутності та особливостей, запропоновано авторське визначення поняття: посада – це державно-правова установка, яка визначає місце, обов’язки, права й відповідальність особи, що її виконує, засновується у нормативно-визначеному порядку і фінансується з державного бюджету. Державний службовець не займає посаду, як це передбачається чинним законодавством, а виконує її, тобто виконує державно-правову установку.
4. Виокремлено такі особливості посади: 1) є структурною одиницею державного органу; 2) має характер державної установки; 3) утворюється у спеціальному порядку і має правове закріплення; 4) їй відповідає встановлене коло службових обов’язків і прав; 5) опосередковує здійснення державних повноважень особою, яка її займає; 6) є незалежною від державного службовця, який її виконує, а державний службовець не може бути її власником; 7) завдання, функції та повноваження, закріплені за посадою, мають державно-владний характер; 8) є похідною від державного органу і сполучною ланкою між державним органом і державним службовцем; 9) утримується за рахунок коштів державного бюджету.
5. Державна посада характеризується правовим статусом, який являє собою систему завдань і обов’язків, повноважень і прав, кваліфікаційних вимог і порядку заміщення, взаємозамінності і грошового утримання, що визначає місце і роль посади в державному органі та регулюється нормами різних галузей права. Отже, основними елементами правового статусу державної посади є: завдання; обов’язки; повноваження; права; знання, вміння, навики; кваліфікаційні вимоги; порядок і умови заміщення; відповідальність; взаємозаміна; грошове утримання.
6. Аналіз чинного законодавства про державну службу та наукових праць з державної служби дав змогу виокремити чотири види державних посад: політичні, адміністративні, судові, патронатні. Політичні посади – це державні посади, які засновані у встановленому порядку, передбачені у штатному розписі державного органу, наділені повноваженнями формувати або забезпечувати державну політику, фінансуються за рахунок коштів державного бюджету і надають особам, які її виконують, статусу політичних діячів. Адміністративні посади – це державні посади, які засновані у встановленому порядку, передбачені у штатному розписі державного органу, наділені державно-владними повноваженнями щодо забезпечення реалізації завдань і функцій держави, фінансуються за рахунок коштів державного бюджету і надають особам, які її виконують, статусу державного службовця. Судові посади – це державні посади, які засновані у встановленому порядку, передбачені штатними розписами судових органів, наділенні повноваженнями щодо здійснення правосуддя, надають особам, які їх виконують, статусу судів і фінансуються за рахунок коштів державного бюджету. Патронатні посади – це державні посади, які засновані у встановленому порядку, передбачені штатними розписами окремих державних органів, наділені консультативними та дорадчими повноваженнями, передбачають безпосередню діяльність на керівника чи іншу посадову особу даного органу (непублічна діяльність) і фінансуються за рахунок коштів державного бюджету.
7. Службова кар’єра – це нормативно урегульоване цілеспрямоване просування особи по державній службі для реалізації державних та задоволення своїх інтересів шляхом заміщення нею вищої посади або присвоєння їй вищого рангу. Як комплексне публічно-правове явище службова кар’єра має внутрішню структуру, яку визначають етапи: 1) входження: прийняття на державну службу, ознайомлення з функціональними обов’язками, проходження випробувального строку та професійного навчання, набуття першого досвіду; 2) становлення: адаптація до обраної професійної спеціалізації, формування системного уявлення про структур
но-функціональні зв’язки, специфіка управлінської праці, зайняття керівної посади нижчого рівня; 3) сталість: оволодіння професією, досягнення стійкого становища в установі; 4) зрілість: максимальне використання власного кар’єрного потенціалу, коли компетентність перевищує кваліфікаційно-посадові вимоги, нарощування авторитету, наявність привабливого іміджу, високий рейтинг; 5) завершення: високий статус, визнання професіоналізму й компетентності, вшанування заслуг, відчуття необхідності передати іншим свої знання та досвід, перехід на патронатні посади.
8. Важливе значення для теорії державної служби в цілому і службової кар’єри, зокрема, має питання щодо виділення типів службової кар’єри. У чинному законодавстві про державну службу це питання не є врегульованим, а в теорії адміністративного права йому приділено занадто мало уваги. Дослідження різних аспектів питання щодо типів ділової кар’єри, які використовуються у кадровому менеджменті, та врахування особливостей державної служби та її проходження, чинного законодавства про державну службу дали змогу виділити такі типи службової кар’єри: 1) за видом діяльності: а) посадова: зміна статусу державного службовця, його соціальної ролі; б) професійна: досягнення високих результатів, визнання в конкретному виді професійної діяльності; 2) за можливістю здійснення:
а) потенційна: очікувана, запланована державним службовцем або кадровою службою органу; б) реальна: досягнута у певному виді діяльності та конкретному органі; 3) за швидкістю просування: а) прискорена: скорочене перебування на одній посаді найбільш професійних, компетентних службовців; б) стрімка: несподіване заміщення керівних посад; 4) за напрямом розвитку: а) вертикальна: просування по службових сходинах; б) горизонтальна: переміщення в іншу сферу функціональної діяльності в межах одного рівня управління; 5) за місцем проходження: а) динамічна: супроводжується неодноразовою зміною місць при вертикальному просуванні чи горизонтальному переміщенні;
б) статична: здійснюється на одному робочому місці та на тій самій посаді шляхом професійного зростання; 6) за характером реалізації: а) типова: досягнення найвищого рівня визнання і зростання шляхом проходження повного циклу державної служби;
б) стала: відрізняється постійністю і незмінністю професійної діяльності.
9. Органи управління проходженням державної служби – це спеціальні державні органи або підрозділи державних органів, до компетенції яких належать визначення, забезпечення й реалізація правових та організацій-
но-процесуальних засад проходження державної служби. Серед них можна виокремити: 1) органи управління проходженням державної служби – це органи, призначені підтримувати і розвивати системи відносин проходження державної служби, управління її персоналом, забезпечення порядку, умов і процедур реформування державної служби, підвищення професіоналізму і компетентності державних службовців; 2) органи забезпечення проходження державної служби – це органи або, як правило, підрозділи державного органу, завданнями якого є виконання або організація виконання норм, правил і приписів законодавства про державну службу щодо специфіки цього державного органу.
10. Процесуальними засадами проходження державної служби є службові процедури, які являють собою послідовно здійснювані дії стосовно вирішення конкретної справи щодо проходження державної служби. До службових процедур належать: конкурсна процедура, процедура щодо призначення на державну службу, атестаційна процедура, процедура щодо оцінювання діяльності державних службовців, процедура щодо присвоєння рангу, процедура щодо службового розслідування та ін. З метою удосконалення службових процедур в Адміністратив
но-процедурному кодексі України пропонується передбачити відповідний розділ – «Службові процедури».

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Авер’янов В. Б. Адміністративна реформа і правова наука // Право України. – 2002. – № 3. – С. 20 – 27.
2. Авер’янов В. Б. Адміністративне право України: доктринальні аспекти реформування // Право України. –1998. – № 8. – С. 8 – 13.
3. Авер’янов В. Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационные структуры. – К.: Наук. думка, 1990. – 117 с.
4. Авер’янов В. Б. Органи виконавчої влади в Україні. – К.: Ін-Юре, 1997. – 48 с.
5. Авер’янов В. Б. Система органів виконавчої влади України: проблеми реформування // Адміністративна реформа в Україні: шлях до Європейської інтеграції: Зб. наук. пр. – К.: ООО “АДЕФ–Україна”, 2003. – С. 42 – 45.
6. Авер’янов В. Б. Система органів виконавчої влади: проблеми реформування у світлі конституційних вимог // Право України. – 2003. – № 9. –
С. 24 – 30.
7. Аверьянов В. Б. Функции и организационная структура органа государственного управления. – К.: Наук. думка, 1979. – 148 с.
8. Административное право зарубежных стран: Учеб. пособ. – М.: Спарк, 1996. – 229 с.
9. Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк,
В. М. Гаращук, О. В. Дяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 544 с.
10. Адміністративне право України: шляхи реформування: Доповідь відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України // Матеріали “круглого столу” з обговорення напрямків правових реформ в Україні, 20 січня 1999 р. – К., 1999. – 32 с.
11. Алехин А. П., Кармолицкий А. А., Козлов Ю. М. Административное право Российской Федерации: Учеб. изд. – М.: ЗЕРЦАЛО, 1997. – 672 с.
12. Алехин А. П., Козлов Ю. М. Административное право Российской Федерации. – М: ТЕИС, 1995. – 280 с.
13. Андрійко О. Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.07 / НАН України; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 1999. – 38 с.
14. Андрійко О. Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади: Дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.07. – К., 1999. – 390 с.
15. Атаманчук Г. В. Обеспечение рациональности государственного управления. – М.: Юрид. лит., 1990. – 352 с.
16. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления: Курс лекций. – М.: Юрид. лит., 1997 – 399 с.
17. Атаманчук Г.В. Сущность государственной службы: история, теорія, закон, практика: Монографія. – М.: Изд-во РАГС, 2004. – С. 118
18. Бандурка О. М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. – Х., 1998. – 480 с.
19. Бахрах Д. Н. Административное право: Учебник. – М., 1987. – 156 с.
20. Бахрах Д. Н. Государственная служба в Российской Федерации. – Екатеринбург, 1995.
21. Бельский К. С. Административная власть государственного служащего // Служба в государственных и общественных организациях. – Свердловск, 1988.
22. Бельский К. С. О функциях исполнительной власти // Государство и право. – 1997. – № 3. – С. 14 – 21.
23. Бергман В. Право и система государственной службы в Германии
// Проблемы теории и практики управления. – 1992. – № 5. – С. 86 – 89.
24. Битяк Ю. П. Адміністративна реформа і проблеми удосконалення законодавчої діяльності в Україні // Адміністративна реформа в Україні: шлях до Європейської інтеграції: Зб. наук. пр. – К., 2003. – С. 68 – 73.
25. Битяк Ю. П. Державна служба в Україні, її види // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 3. – С. 58 – 65.
26. Битяк Ю. П. Державна служба в Україні: організаційно-правові засади: Монографія. – Х.: Право, 2005. – 304 с.
27. Битяк Ю. П. Конституційно-правові засади становлення та розвитку державної служби в Україні // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 2. – С. 72 – 82.
28. Битяк Ю. П. Оновлення змісту діяльності органів виконавчої влади – головна мета адміністративної реформи в Україні // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – № 4. – С. 10 – 19.
29. Битяк Ю. П. Поняття посади і посадової особи, класифікація посад // Адміністративне право України: Підручник: У 2 т. – К., 2003. – Т. 1: Загальна частина. – С. 313 – 318.
30. Битяк Ю. П. Правові засади забезпечення прав людини і громадянина в сфері державної служби // Проблеми законності: Респ. міжвід. наук. зб. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 1998. – Вип. 36. – С. 97 – 104.
31. Битяк Ю. П. Правові засади та напрямки розвитку кадрової політики в Україні // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. – Одеська нац. юрид. акад., 2003. – Вип. 19. – С. 32 – 36.
32. Битяк Ю. П. Проблеми визначення системи законодавства про державну службу // Право України. – 2006. – № 4. – С. 25-29.
33. Битяк Ю. П. Проблеми нормативно-правового регулювання оцінки діяльності державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування // Вісник Академії правових наук України: Зб. наук. пр. – Х.: Право, 2005. – № 4. – С. 116 – 123.
34. Битяк Ю. П. Співвідношення правового статусу посади та посадової особи // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. пр. – Х.: Право, 2005. – Вип. 10. – С. 22 – 32.
35. Битяк Ю. П. Становлення та шляхи забезпечення доступності правосуддя в адміністративному судочинстві // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 1. – С. 51 – 60.
36. Битяк Ю. П., Петришин О. В. Авторський проект Закону України “Про службу в державних органах та їх апараті” // Вісник Академії правових наук України. – Х.: Право. – 1998. – № 1. – С. 150 – 169.
37. Битяк Ю. П., Петришин О. В. Державні секретарі в системі органів виконавчої влади // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. пр. – Х.: Право, 2001. – Вип. 1. – С. 91 – 98.
38. Біла Л.Р. Атестаційне провадження у державній службі // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. – Вип. 16 / Редкол.: С.В. Ківалов (голов. ред.) та ін.; Відп. за вип. Ю.М. Оборотов. – Одеса: Юрид. л-ра, 2002. – С. 296-302.
39. Біла Л.Р. Види державних посад: проблеми теорії та правового регулювання // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. - Вип. 35 / Редкол.: С.В. Ківалов (голов. ред.) та ін.; Відп. за вип. Ю.М. Оборотов. – Одеса: Юрид. л-ра, 2007. – С. 49-54.
40. Біла Л.Р. Державна посада: проблеми визначення та правового регулювання // Часопис адміністративістики. – 2007. – № 1. – С. 14-19.
41. Біла Л.Р. Деякі питання оцінки діяльності державних службовців // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. – Т. 2. – Одеса: Юрид. л-ра, 2003. – С. 70-82.
42. Біла Л.Р. Законодавство про державну службу // Правничий довідник для професійних суддів / За заг. ред. С.В. Ківалова. – Одеса: Юрид. л-ра, 2003. –
600 с. – С. 193-285.
43. Біла Л.Р. Конкурсне провадження у державній службі // Митна справа. – 2002. – № 5. – С. 93-98.
44. Біла Л.Р. Основні етапи проходження державної служби та їх правове забезпечення // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. – Вип. 11.
/ Редкол.: С.В. Ківалов (голов. ред.) та ін.; Відп. за вип. Ю.М. Оборотов. – Одеса: Юрид. л-ра, 2001. – С. 358-363.
45. Біла Л.Р. Поняття державно-службових відносин та їхня правова природа // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. – Т. 1. – Одеса: Юрид. л-ра, 2002. – С. 171-184.
46. Біла Л.Р. Посада як елемент правового статусу державного службовця
// Актуальні проблеми політики: Зб. наук. пр. / Голов. ред. С.В. Ківалов; Відп. за вип. Л.І. Кормич. – Одеса: ПП «Фенікс», 2007. – Вип. 31. – С. 94-101.
47. Біла Л.Р. Право на державну службу та механізм його реалізації
// Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. – Вип. 19. / Редкол.:
С.В. Ківалов (голов. ред.) та ін.; Відп. за вип. Ю.М. Оборотов. – Одеса: Юрид.
л-ра, 2003. – С. 52-58.
48. Біла Л.Р. Правовий статус державної посади: поняття і структура
// Південноукраїнський правничий часопис. – 2007 . – № 4. – С. 216-219.
49. Біла Л.Р. Правообмеження у державній службі // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. пр. / Голов. ред. С.В. Ківалов; Відп. за вип. Л.І. Кормич. – Одеса: Юрид. л-ра, 2001. – Вип. 10. – С. 51-56.
50. Біла Л.Р. Провадження у державній службі // Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред.
В.Б. Авер'янова. – К.: Факт, 2003. – С. 317-341.
51. Біла Л.Р. Провадження щодо призначення на посаду державного службовця // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. пр. / Голов. ред.
С.В. Ківалов; Відп. за вип. Л.І. Кормич. – Одеса: Юрид. л-ра, 2001. – Вип. 16. –
С. 190-197.
52. Біла Л.Р. Службова кар’єра: теоретико-правові питання // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. – Т. 5. – Одеса: Юрид. л-ра, 2006. –
С. 143-151.
53. Біла Л.Р. Теоретичні положення атестації державних службовців в Україні // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. – Вип. 26. / Редкол.: С.В. Ківалов (голов. ред.) та ін.; Відп. за вип. Ю.М. Оборотов. – Одеса: Юрид. л-ра, 2005. – С. 28-39.
54. Біла Л.Р. Щодо визначення поняття та змісту правового статусу державного службовця // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. – Т. 6. – Одеса: Юрид. л-ра, 2007. – С. 131-140.
55. Брэбан Г. Французское административное право. – М.: Прогресс, 1988. – 488 с.
56. Василенко И. А. Система государственной службы в США: современное состояние // Вестник государственной службы. – 1994. – № 4. – С. 32-36.
57. Волошина В. В, Титов К. А. Государственная служба Российской Федерации: теоретико-правовые аспекты. – М.: Луч, 1995. – 179 с.
58. Габричидзе Б. Н., Коланда В. М. Принцип профессионализма в государственной службе // Государство и право. – 1995. – № 12.– С. 19-25.
59. Глозман В. А. Право и проверка деловых качеств работников. – Мн.: БГУ, 1981. – 71 с.
60. Глушков В. О. Проблеми вдосконалення правової основи боротьби з корупцією: Аналіз практики застосування положень (норм) Закону України “Про боротьбу з корупцією” // Коррупция: региональные и отраслевые тенденции. – Одеса: ФЕНІКС, 2003. – С. 54 – 60.
61. Голосниченко І. П. Значення адміністративного права в умовах демократичних перетворень // Право України. – 1998. – № 11. – С. 21 – 22.
62. Голосніченко І. П. Напрямки реформування адміністративного права України // Право України. – 1998. – № 8. – С. 9 – 13.
63. Голосніченко І. П. Попередження корисливих проступків засобами адміністративного права. – К.: Вища шк., 1991. – 207 с.
64. Государственная служба (комплексный подход): Учеб. пособ. – 2-е изд. – М.: Дело, 2000. – 440 с.
65. Государственная служба в зарубежных странах. – М.: ИНИОН РАН, 1996. – 166 с.
66. Государственная служба в России: проблемы становления: – Сб. науч. труд. – М., 1993.
67. Государственная служба и государственные служащие во Франции. – М., 1994. – 292 с.
68. Государственная служба основных капиталистических стран. – М., 1977.
69. Государственный служащий: культура поведения и деловой этикет / Под ред. Е. В. Охотского. – М., 1999.
70. Данильева И. О политической нейтральности государственных служащих // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 9. – С. 78 – 81.
71. Данильєва І. Є. Принципи організації та функціонування державної служби в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. – К., 2005. – 24 с.
72. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 т.: Т.1. – Репринт. изд. – М.: Рус. яз., 1989. – С. 462.
73. Державна служба: організаційно-правові основи і шляхи розвитку / За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. В.Б. Авер’янова. – К.: Ін-Юре, 1999. – 272 с.
74. Державне управління в Україні: Навч. посіб. / За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. В.Б. Авер’янова. – К., 1999. – 266 с.
75. Державне управління в умовах адміністративної реформи в Україні / За заг. ред. Н. Р. Нижник, О. Д. Крупчана. – К., 2002. – 95 с.
76. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування / За заг. ред. О. Ю. Оболенського. – Хмельницький: Поділля, 1999. – 570 с.
77. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. В.Б. Авер’янова – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
78. Державний службовець в Україні (пошук моделі) / Н. Р. Нижник,
В.В. Цвєтков, Г.І. Леліков, О.Д. Крупчан та ін. – К.: Ін-Юре, 1998. – 272 с.
79. Дубенко С. Д. Державна служба і державні службовці в Україні: Навч.-метод. посіб. – К.: Ін-Юре, 1999. – 244 с.
80. Дубенко С. Д. Державна служба: сучасний стан і напрямки розвитку
// Державне управління: теорія та практика. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 175 – 189.
81. Дубенко С. Д. Зміст інституту державної служби та його особливості у сфері виконавчої влади // Державна служба: організаційно-правові основи і шляхи розвитку. – К., 1999. – С. 84 – 98.
82. Елистратов А. И. Должностное лицо и гражданин // Вопросы административного права. – Книга 1: Сб. ст.: Науч. изд-е. – М.: Тип.
А. И. Мамонтова, 1916. – С. 76 – 90.
83. Етика поведінки державних службовців. – К.: Асоціація державних службовців, 1999. – С. 24.
84. Ефремов Л. Об опыте организации Британской государственной службы // Советская юстиция. – 1991. – № 19.
85. Єдина номенклатура посад службовців // Бюлетень Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і зарплати. – 1967. – № 11.
86. Загальна теорія держави і права: Підручник / За ред. М.В. Цвіка,
В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина – Х.: Право, 2002. – 432 с.
87. Загальні методичні рекомендації щодо проведення щорічної оцінки виконання посадовими особами покладених на них обов'язків і завдань: Наказ Головдержслужби України від 30.06.2004 р. // www.rada.gov.ua
88. Залюбовська І. К. Парламентський контроль за діяльністю органів виконавчої влади як засіб забезпечення законності у сфері державного управління: Дис. ... канд. юрид. наук. – Одеса, 2002. – 178 с.
89. Іншин М. І. Правове регулювання службово-трудових відносин в Україні. – Х.: Вид-во НУВС, 2004. – 337 с.
90. Іншин М. І. Проблеми правового регулювання праці державних службовців України: Автореф. дис. ... д-р юрид. наук: 12.00.05. – К., 2005. – 40 с.
91. Іншин М. І. Трудові правовідносини в системі державної служби // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. – Одеса, 2000. – № 9. –
С. 113 – 118.
92. Казанцев Н.М. Толковый словарь правового содержания понятий государственной службы. – М., 1996.
93. Кивалов С. В., Била Л. Р. Административное право Украины: Учеб.-метод. пособ. – 2-е изд. – Одесса: Юрид. л-ра, 2002. – 320 с.
94. Кисіль Л. Є. Поняття “посадова особа” у правовій науці і законодавстві
// Державна служба: організаційно-правові основи і шляхи розвитку / За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. В.Б. Авер’янова. – К., 1999. – С. 121 – 128.
95. Кисіль Л. Є. Поняття посади та посадової особи у змісті інституту державної служби // Державне управління: теорія та практика. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 189 – 195.
96. Ківалов С., Орзіх М. Парламентський контроль в умовах держав
но-правової реформи в Україні // Юрид. вестник. – 1999. – № 4. – С. 68 – 70.
97. Ківалов С.В., Біла Л.Р. Державна служба в Україні: Підручн. – Одеса: Юрид. л-ра, 2003. – 368 с.
98. Ківалов С.В., Біла Л.Р. Закон про державну службу: Наук.-практ. коментар. – О.: Фенікс, 2007. – 316 с.
99. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р.
// Офіційний вісник України. – 2005. – № 32. – Ст. 1918.
100. Кодекс доброчесної поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави: Проект Закону України // www.rada.gov.ua
101. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – Додаток до № 50. – Ст. 375.
102. Колісник В. П. Володіти мовою – обов’язок службових осіб // Державна служба і громадянин: реалізація конституційних прав, свобод, обов’язків: Наук. зб. – Х., 2000. – С. 102 – 107.
103. Коліушко І. Адміністративна реформа в Україні // Право України. – 1998. – № 2. – С. 10 – 14.
104. Коліушко І. Б. Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні: – К.: Факт, 2002. – 260 с.
105. Коліушко І. Проблеми правового забезпечення адміністративної реформи // Адміністративна реформа в Україні: шлях до європейської інтеграції: Зб. наук. пр. – К., 2003 – С. 59 – 63.
106. Коліушко І., Тимощук В. Про запровадження у сферу виконавчої влади посад державних політичних діячів // Право України. – 2000. – № 2. – С. 10 – 14.
107. Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 752 с.
108. Колтун В. “Етика” і “ефективність” у державній службі // Зб. наук. праць Української академії державного управління при Президентові України. – 2000. – № 1. – С. 180-192.
109. Комзюк А. Т. Застосування заходів дисциплінарного впливу до працівників органів внутрішніх справ, які вчинили адміністративні проступки
// Вісник ун-ту внутрішніх справ. – 1999. – Вип. 8. – С. 101 – 104.
110. Комзюк А. Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та органі¬заційно-правові питання реалізації. – Х., 2002. – 336 с.
111. Конституція України. Із змінами, внесеними Законом України від
8 грудня 2004 року № 2222-ІV. – К., 2006.
112. Концепція адміністративної реформи в Україні. – К., 1999.
113. Коцемир В. Професійно-кваліфікаційна характеристика, посадова інструкція як основа роботи з державними службовцями // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 2001. – № 2. – С. 376-383.
114. Кравець В. Р. Атестація державних службовців в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. – Одеса, 2004. – 20 с.
115. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
116. Кубко Є. Б. Про предмет адміністративного права // Право України. – 2000. – № 5. – С. 3 – 6.
117. Лапка О. Соціальний захист деяких категорій державних службовців: визначення його поняття // Право України. – 2001. – № 3. – С. 47 – 49.
118. Лозовий В. О., Петришин О. В. Професійна етика юриста. – Х.: Право, 2004. – 176 с.
119. Малиновський В. Я. Державна служба: теорія і практика: Навч. посіб. – К.: Атіка, 2003. – 160 с.
120. Манохин В. М. Советская государственная служба. – М.: Юрид. лит., 1966. – 196 с.
121. Манохин В. М. Служба и служащий в Российской Федерации: правовое регулирование. – М.: Юристъ, 1997. – 296 с.
122. Мелешко Х. Т. Правовые проблемы аттестации рабочих и служащих. – Минск, 1990. – 121 с.
123. Местная государственная служба. – М., 1993. – 201 с.
124. Муніципальне право України: Підручник / За ред. В. Ф. Погорілка,
О. Ф. Фрицького. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 348 с.
125. Наукові засади реформування державної служби в Україні: Наукова доповідь / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К., 2000. – 56 с.
126. Неумивайченко Н. Правила поведінки державних службовців: практичні питання // Право України. – 2001. – № 2. – С. 80 – 83.
127. Нижник Н. Політична культура державних службовців // Вісник державної служби України. – 1998. – № 1. – С. 64-70.
128. Нижник Н. Україна – державне управління, шляхи реформування. – К.: Б. и., 1997. – 70 с.
129. Нинюк М. Особливості формування моральної культури державних службовців як різновиду професійної етики // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 2001. – № 4 – С. 395-399.
130. Нинюк М. Патріотизм, професіоналізм, порядність – основні складові підвищення кваліфікації державних службовців // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 2002. – № 2 – С. 356-360.
131. Нинюк М. Формування етичної культури як різновиду професійної етики в процесі підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 2003. – № 3. – С. 307-316.
132. Ноздрачев А.Ф. Государственная служба: Учебн. для подгот. госуд. служащих. – С.: Статут, 1999.
133. Оболенский А. Д. Эволюция государственной службы в Великобритании // Государство и право. – 1996. – № 16. – С. 122 – 124.
134. Оболенський О. Д. Державне управління і державна служба України: реформування у світлі світового досвіду // Формування демократичного та ефективного державного управління в Україні: Матер. наук.-практ. семінару,
11– 12 березня 2002 р. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 352 с.
135. Ожегов С.И. Словарь русского языка: Около 57 000 слов / Под ред.
Н. Ю. Шведовой . – М.: Рус. яз. 1987.
136. Овсянко Д. М. Административное право. – М., 1997. – 448 с.
137. Пахомов І. М. Адміністративно-правові питання державної служби в СРСР. – К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1971. – 128 с.
138. Пахомов І. М. Адмі¬ністративна реформа: як її розуміти? (Роздуми над книгою) // Право України. – 2001. – № 3. – С. 144 – 146.
139. Петришин А. В. Государственная служба. Историко-теоретические предпосылки, сравнительно-правовой и логико-понятийный анализ: Монография. – Х.: Факт, 1998. – 168 с.
140. Петров Г.И. Основы советского социального управления. – Л., 1974.
141. Питання Секретаріату Президента України: Указ Президента України від 27.01.2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 7. – Ст. 390.
142. Положение об Управлении Президента Российской Федерации по вопросам государственной службы: Указ Президента Российской Федерации от 8.06.2004 г. // www.dokument.kremlin.ru
143. Положення про Секретаріат Президента України: Затв. Указом Президента України від 27.01.2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 7. – Ст. 390.
144. Попков В. Д. Этика советской государственной службы. – М.: Юрид. лит., 1970. – 200 с.
145. Правове регулювання державної служби у Франції // Державне адміністрування за рубежем. – Вип. 4. – К., 1993. – 89 с.
146. Правове регулювання державної служби у Франції. – К.: Ін-т держ. управління. і самоврядування при Кабінеті Міністрів України, 1993. – 88 с.
147. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 05.10.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266.
148. Про введення в дію Закону України “Про державну службу”: Постанова Верховної Ради України від 16.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 491.
149. Про вдосконалення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців: Постанова Кабінету Міністрів України від 16.04.1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 16. – С. 12.
150. Про відпустки: Закон Президента України від 15.11.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 2. – Ст. 5.
151. Про внесення змін до статей 34 і 35 Закону України “Про статус народного депутата України”: Закон України від 04.07.2002 р. // Офі¬ційний вісник України. – 2002. – № 31. – Ст. 1450.
152. Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України від 13.12.2001 р. // // www.rada.gov.ua
153. Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів: Постанова Кабінету Міністрів України від 13.12.1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. – Ст. 2469.
154. Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України від 26.01.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 13. – Ст. 110.
155. Про Державну прикордонну службу України: Закон України від 03.04.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 27. – Ст. 208.
156. Про державну службу: Закон України від 16.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
157. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50.
158. Про деякі заходи щодо оптимізації керівництва в системі центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 26.05.2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 22. – Ст. 989.
159. Про деякі питання впорядкування статусу державних службовців: Указ Президента України від 11.06.2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 24. – Ст. 1070.
160. Про деякі питання застосування статей 4, 15, 27 Закону України “Про державну службу”: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 1994 р.
// Зібрання постанов Уряду України. – 1994. – № 40. – Ст. 252.
161. Про деякі питання організації діяльності Ради національної безпеки і оборони України: Указ Президента України від 08.02.2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 8. – Ст. 434.
162. Про дипломатичні ранги України: Закон України від 28.11.2002 р.
// Офіційний вісник України. – 2002. – № 52. – Ст. 2349.
163. Про дипломатичну службу: Закон України від 20 вересня 2001 р.
// Офіційний вісник України. – 2001. – № 41. – Ст. 1881.
164. Про Дисциплінарний статут митної служби України: Закон України від 6.09.2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 42. – Ст. 467.
165. Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України: Закон України від 22.02.2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 12. – Ст. 791.
166. Про Довідник типових професійних характеристик посад державних службовців (випуск 76): Наказ Головдержслужби України від 01.09.1999 р.
// Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2002. – № 1.
167. Про затвердження Дисциплінарного статуту прокуратури України: Постанова Верховної Ради України від 6.11.1991 р. // www.rada.gov.ua
168. Про затвердження Загальних правил поведінки державного службовця: Наказ Головдержслужби України від 23.10.2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 45. – Ст. 1971.
169. Про затвердження Загального порядку проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обо¬в’яз¬ків і завдань: Наказ Головдержслужби України 31.10.2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 48. – Ст. 2546.
170. Про Загальний порядок проведення іспиту кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців, затверджений наказом Головдержслужби України від 10.05.2002 р. // www.rada.gov.ua
171. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування пункту 21 Положення про формування кадрового резерву для державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 р. // Наказ Головдержслужби України від 20.01.2007 р. // www.rada.gov.ua
172. Про затвердження Положення про Головне управління державної служби України: Постанова Кабінету Міністрів України від 26.09.2007 р.
// www.rada.gov.ua
173. Про затвердження Положення про порядок проведення Головдержслужбою перевірок: Наказ Головдержслужби України від 18.05.2000 р. // www.rada.gov.ua
174. Про затвердження Положення про порядок стажування у державних органах: Постанова Кабінету Міністрів України від 01.12.1994 р. // Збірник постанов Уряду України. – 1995. – № 2. – Ст. 35.
175. Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 1. – Т. 1. – Ст. 27.
176. Про затвердження Положення про ранги державних службовців: Постанова Кабінету Міністрів України від 19.06.1996 р. // www.rada.gov.ua
177. Про затвердження Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і Положення про єдиний порядок підготовки, перепідготовки та підвищення ква¬ліфікації керівників державних підприємств, установ і організацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1997 р. // Офіційний вісник України. – 1997. – № 7. – С. 57.
178. Про затвердження Положення про формування кадрового резерву для державної служби: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 р.
// Офіційний вісник України. – 2001. – № 9. – Ст. 367.
179. Про затвердження Порядку розгляду питань, пов’язаних з призначенням на посади та звільненням з посад керівників, заступників керівників центральних органів виконавчої влади, урядових органів державного управління, державних підприємств та їх об'єднань, а також голів місцевих державних адміністрацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 13.12.2001 р. // www.rada.gov.ua
180. Про затвердження Порядку перебування на державній службі працівників патронатної служби членів Кабінету Міністрів України та голів місцевих державних адміністрацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 19.05.1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 20. – Ст. 902.
181. Про затвердження Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантни