ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ І ЇЇ РОЛЬ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

МАВДРИК МИКОЛА ЯРОСЛАВОВИЧ

УДК 342.72/73

ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ І ЇЇ РОЛЬ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

Спеціальність 12.00.02 – конституційне право; муніципальне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Марцеляк Олег Володимирович,
доктор юридичних наук, професор,
Заслужений юрист України

Харків – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………...……………………3
РОЗДІЛ 1. Конституційні основи організації і діяльності прокуратури як органу з забезпечення прав і свобод людини і громадянина……...………..12
1.1. Становлення і розвиток прокуратури України як інституту охорони і захисту прав і свобод людини і громадянина ……………………………..………..12
1.2. Місце прокуратури України в механізмі забезпечення прав і свобод людини і громадянина………………………………………………………………..35
Висновки до першого розділу…………………………………………………57

РОЗДІЛ 2. Роль прокуратури України у забезпеченні прав і свобод людини і громадянина…………………………………...………………………….63
2.1. Функції та повноваження прокуратури щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина………………………………………………………………...63
2.2. Форми і методи діяльності органів прокуратури у сфері забезпечення прав і свобод людини і громадянина ………………………………………………100
2.3. Акти прокурорського реагування – правова форма реалізації прокуратурою владних повноважень щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина …………………………………………….…………………………...128
2.4. Шляхи удосконалення конституційно-правового статусу прокуратури України та її діяльності у сфері забезпечення прав і свобод людини і громадянина на сучасному етапі …………………………………….……………………………148
Висновки до другого розділу……………………………………...………...178
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………..191

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Розвиток України як правової, демократичної, соціальної держави і становлення в нашій країні громадянського суспільства неможливі без визнання фундаментальних цінностей, що лежать в їх основі, передусім прав і свобод людини і громадянина, ефективність забезпечення яких залежить як від їх конституційного закріплення та правової регламентації, так й від діяльності органів держави, інших інституцій щодо їх реалізації, охорони і захисту. Це обумовлює необхідність дослідження проблеми забезпечення прав і свобод людини та громадянина в Україні, з урахуванням наявних можливостей органів державної влади, місцевого самоврядування, інших інституцій, які реалізують правозахисну та правоохоронну функції і, перш за все, органів прокуратури, головним критерієм оцінки діяльності яких виступає рівень правової захищеності громадян та забезпечення режиму законності в державі.
У зв’язку з цим набуває неабиякої важливості проведення комплексного дослідження щодо заявленої проблематики з метою виявлення переваг та недоліків забезпечення прав і свобод людини і громадянина прокуратурою України.
Актуальність роботи визначається також тим фактом, що в Україні триває судова реформа, реформа правоохоронних органів, розпочата конституційна реформа, потенціал яких варто використати для розробки та вжиття заходів щодо вдосконалення вітчизняного механізму забезпечення прав і свобод людини і громадянина, що дозволить не тільки належним чином гарантувати права і свободи, але й позитивно вплине на становлення України як демократичної, правової держави.
Крім того, за часи існування незалежної України питанню забезпечення прав і свобод людини та громадянина органами прокуратури не приділялося належної уваги в науці конституційного права в контексті самостійного дослідження, а лише характеризувався ряд окремих його аспектів у межах дослідження гарантій прав і свобод чи в межах аналізу механізму забезпечення прав і свобод людини і громадянина в Україні.
Отже, необхідність дослідження місця і ролі прокуратури України в механізмі забезпечення прав і свобод людини і громадянина визначена нинішнім станом вітчизняної правової науки та відсутністю поглибленої й всебічної теоретичної розробки цієї проблеми. Це свідчить про наукову та практичну значущість, актуальність і перспективність дисертаційної роботи.
Теоретичною основою роботи стали праці вітчизняних вчених-правників: М. О. Баймуратова, О. М. Бандурки, Ю. М. Бисаги, Т. М. Заворотченко, В. В. Клочкова, А. М. Колодія, М. В. Косюти, О. В. Марцеляка, М. І. Мичко, А. Ю. Олійника, М. П. Орзіха, В. Ф. Погорілка, Є. М. Поповича, П. М. Рабіновича, О. Ф. Скакун, В.О. Серьогіна, В. В. Сухоноса, В. Я. Тація, Ю. М. Тодики, О. Ф. Фрицького, М. В. Цвіка, Ю. С. Шемшученко, О. Н. Ярмиша; а також зарубіжних вчених-конституціоналістів: С. С. Алексєєва, Н. В. Вітрука, В. Д. Ломовського, Ф. Люшера, Н. В. Мельникова, В. Є. Чиркіна та ін. Праці цих вчених створили методологічну та науково-теоретичну базу для проведення аналізу особливостей забезпечення прав і свобод людини та громадянина прокуратурою України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася в межах та відповідно до Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 рр., затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24 вересня 2010 р. № 14-10 та Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 роки, затверджених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27 грудня 2010 р., протокол № 10.
Мета і задачі дослідження. Мета даного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України, наукових розробок вітчизняних та зарубіжних вчених-праників, узагальнення національного досвіду у сфері діяльності прокуратури України визначити роль і місце органів прокуратури в механізмі забезпечення прав і свобод людини і громадянина.
Досягнення зазначеної мети зумовлює вирішення таких задач:
- виявити основні тенденції й етапи становлення і розвитку прокуратури України як інституту охорони і захисту прав і свобод людини і громадянина;
- дослідити правову природу механізму забезпечення прав і свобод людини і громадянина та його основні елементи, визначити місце прокуратури України в цьому механізмі;
- з’ясувати сутність та дати наукову характеристику проблемі забезпечення прав і свобод людини та громадянина в Україні органами прокуратури;
- окреслити та проаналізувати функції і повноваження прокуратури України в сфері забезпечення прав і свобод людини і громадянина;
- вияснити та дослідити форми і методи діяльності вітчизняних органів прокуратури у сфері забезпечення прав і свобод людини і громадянина;
- охарактеризувати акти прокурорського реагування як правову форму реалізації прокуратурою владних повноважень щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;
- визначити шляхи удосконалення діяльності прокуратури України у сфері забезпечення прав і свобод людини і громадянина;
- сформулювати пропозиції та рекомендації, спрямовані на подальший розвиток та вдосконалення законодавства України щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина органами прокуратури.
Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що складаються в сфері забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Предметом дослідження є прокуратура України та її роль в забезпеченні прав і свобод людини і громадянина.
Методи дослідження. Методологічна основа дисертації зумовлена характером та змістом мети і задач дисертаційної роботи, а також складністю та багатоаспектністю об’єкта і предмета дослідження. Її основу становлять філософські принципи пізнання соціальних явищ, а також система загальнонаукових та спеціально-наукових методів, органічне поєднання яких забезпечує достовірність теоретичних висновків та цілісне сприйняття предмета дослідження в усій системі його зв’язків і взаємозалежностей з іншими елементами правової системи України.
Завдяки використанню методів аналізу та синтезу, індукції та дедукції, абстракції встановлено ознаки та вироблено поняття „механізму забезпечення прав і свобод людини і громадянина в Україні”, „забезпеченням прав і свобод людини і громадянина органами прокуратури” (підрозділ 1.2.), розкрито переваги забезпечення прав і свобод органами прокуратури України (підрозділ 1.2., розділ 2). Характеризуючи систему та види органів державної влади, що здійснюють функцію забезпечення прав і свобод людини і громадянина в Україні, знайшов своє застосування формаль¬но-юридичний метод (підрозділ 1.2.); історико-правовий метод використаний при дослідженні становлення інституту прокуратури в Україні (підрозділ 1.1.); порівняльно-правовий метод дозволив розкрити особливості забезпечення прав і свобод людини та громадянина прокуратурою України у порівнянні з досвідом діяльності органів прокуратури інших країн (підрозділи 2.1.-2.4.); структурно-функціональний метод застосовано при дослідженні функцій, повноважень, форм та методів діяльності прокуратури України в сфері забезпечення прав і свобод людини і громадянина (під¬розділи 2.1.-2.2.); ме¬тод правового моделювання використано при обґрунтуванні пропозицій щодо удосконалення вітчизняного законодавства у сфері конституційно-правового регулювання діяльності прокуратури України щодо забезпечення прав і свобод (підрозділи 2.1.-2.4.) та ін.
Кожен із охарактеризованих методів використовується в органічному поєднанні з іншими, що дало змогу сформувати цілісну методологічну систему дослідження ролі прокуратури України в забезпеченні прав і свобод людини і громадянина.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першою спробою комплексного монографічного дослідження місця і ролі прокуратури України в механізмі забезпечення прав і свобод людини і громадянина.
Наукова новизна одержаних результатів виражається у таких теоретичних положеннях і висновках, що виносяться на захист:
уперше:
- запропоновано дефініцію забезпечення прав і свобод людини і громадянина прокуратурою України як гарантований Конституцією і законами України спосіб охорони та захисту прав і свобод, що реалізується незалежними та централізованими державними органами – органами прокуратури за заявами та скаргами громадян або за власною ініціативою та полягає в убезпеченні від посягань на права і свободи, зобов’язанні порушника припинити незаконні дії та поновити порушені права чи усунути перешкоди в їх реалізації та попередити можливість виникнення порушень в подальшому у формі акту прокурорського реагування;
– теоретично обґрунтовано переваги забезпечення прав і свобод органами прокуратури, такі як: самостійність і незалежність прокуратури України від інших органів державної влади; централізованість та розгалуженість органів прокуратури; можливість органів прокуратури здійснювати захист прав і свобод громадян не тільки за заявами та повідомленнями про порушення їх прав, але й за власною ініціативою прокурора; можливість здійснювати заходи щодо попередження порушень прав і свобод людини і громадянина, усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню; обов’язковість актів прокурорського реагування, вимог та вказівок прокурора, що відповідають чинному законодавству; альтернативність більш тривалим та фінансово затратним судовим процедурам;
 запропоновано класифікувати функції прокуратури України за різними крите¬ріями, зокрема, за: 1) суб’єктами діяльності: а) загальні функції прокуратури України; б) функції Генеральної прокуратури України; в) функції прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, міських, районних, міжрайонних, районних в містах; г) функції спеціалізованих прокуратур; ґ) функції Генерального прокурора України; д) функції прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та інших прокурорів (на правах обласних); є) функції прокурорів міських, районних, міжрайонних, районних в містах прокуратур; е) функції колегій прокуратур; 2) за пріоритетністю: основні та неосновні (допоміжні); 3) за терміном реалізації: постійні та тимчасові; 4) за механізмом реалізації: прості та складні (комплексні); 5) за сферами діяльності: внутрішні та зовнішні; 6) за способами та засобами діяльності: а) наглядова; б) правозахисна; в) представницька; г) підтримування державного обвинувачення; ґ) координаційна; д) співпраці з органами влади, місцевого самоврядування, установами, організаціями; е) інформаційна; є) правовідновлююча; ж) консультативна; з) функція ініціювання реформ (реформаторська); и) попереднього слідства тощо.
удосконалено:
 періодизацію становлення прокуратури України як інституту охорони та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні та виділено чотири етапи цього процесу. Перший етап – становлення інституту прокуратури за часів перебування України в складі Російської імперії та інших держав складається з двох періодів: 1) з моменту створення прокуратури у 1722 р. і до судових реформ Олександра ІІ; 2) з судових реформ Олександра ІІ – до становлення Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Другий етап – становлення інституту прокуратури в Україні в часи визвольних змагань і боротьби України за незалежність в 1917-1921 рр. включає такі періоди: 1) від утвердження УНР до Української гетьманської держави; 2) з утвердження Української гетьманської держави до поновлення УНР за часів Директорії; 3) від поновлення УНР до утвердження УСРР. Третій етап – створення і розвиток інституту прокуратури в радянській Україні складається з таких періодів: 1) від створення прокуратури УРСР як складової ланки державного апарату УРСР до її підпорядкування прокуратурі СРСР; 2) від утворення Прокуратури СРСР і підпорядкування їй прокуратури УРСР до створення прокуратури незалежної України. Четвертий етап – нормативно-правове закріплення статусу прокуратури в незалежній Україні включає такі періоди: 1) з проголошення незалежності України до прийняття Конституції України 28 червня 1996 р.; 2) після прийняття Основного Закону України до наших часів.
 поняття функцій прокуратури України, під якими слід розуміти визначені Конституцією та іншими нормативно-правовими актами України основні напрями та види її діяльності, які втілюються в компетенції цього державного органу, що зумовлюються об’єктивними потребами державного та суспільного розвитку з погляду завдань держави, у яких виражаються і конкретизуються сутність, соціальне призначення та роль прокуратури України відповідно до її місця в механізмі держави для досягнення визначеної мети та вирішення завдань і реалізуються в передбачених чинним законодавством формах;
 поняття форм діяльності прокуратури України, під якими слід розуміти зовнішньо виражені однорідні дії, які здійснюються органами прокуратури у передбачених законодавством правових та неправових (позаправових) рамках, спрямовані на реалізацію ними своїх повноважень та за допомогою яких досягаються поставлені перед цими органами цілі та завдання;
 поняття акту прокурорського реагування, під яким слід розуміти прийнятий у встановленому законом порядку індивідуальний правовий акт-волевиявлення прокурора, який є зовнішнім проявом реалізації органами прокуратури своїх повноважень, виданий у письмовій формі та спрямований на усунення виявлених порушень закону, причин та умов, що їм сприяли, шляхом створення, зміни чи припинення прав та обов’язків учасників конкретних правових відносин або притягнення до відповідальності конкретних осіб за вчинене ними правопорушення.
дістали подальшого розвитку:
 теоретико-правове дослідження наглядової, правозахисної та представницької функцій прокуратури України у зв’язку із прийняттям нового Кримінального процесуального кодексу України та Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури”;
 порівняльно-правовий аналіз конституційно-правового статусу та особливостей діяльності прокуратури України з забезпечення прав і свобод людини і громадянина та прокуратур інших країн;
 характеристика шляхів удосконалення конституційного статусу прокуратури України як органу, що здійснює забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Зроблено висновок, що функцію загального нагляду прокуратури було б доцільніше спрямувати в сферу забезпечення прав і свобод людини і громадянина. У такому випадку відповідна функція може бути визначена як “нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими особами, громадськими об’єднаннями, суб'єктами підприємницької діяльності та їх керівниками”;
 аналіз нормативно-правових актів, які регулюють діяльність прокуратури України із забезпечення прав і свобод людини і громадянина, на підставі чого запропоновано зміни до Закону України “Про прокуратуру”.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані: у науково-дослідній діяльності – для подальших досліджень конституційно-правового статусу прокуратури України та механізму забезпечення прав і свобод людини і громадянина в Україні; у сфері нормотворчості – під час удосконалення Закону України “Про прокуратуру” відповідно до поданих у роботі висновків й пропозицій; у навчальному процесі – при викладанні навчальних курсів “Конституційне право України”, “Державне право зарубіжних країн”, розробці та вдосконаленні спеціальних курсів, таких як “Конституційні права, свободи і обов’язки громадян”. Матеріали дослідження, положення та висновки можуть бути використані в навчальній літературі, при підготовці навчальних програм, методичних рекомендацій та підручників з вищезазначених курсів та спецкурсу; у практичній діяльності – в роботі прокуратури України, формуванні правової культури політичних і громадських діячів та громадян України.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри фундаментальних юридичних дисциплін Навчально-наукового інституту права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ. Окремі положення, висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, отримали також апробацію в наукових доповідях на: науково-практичному семінарі “Актуальні проблеми сучасного державотворення в Україні” (м. Харків, 2010 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми правової системи і державотворення в Україні” (м. Черкаси, 2011 р.), IV міжнародній науково-практичній конференції “Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку” (м. Суми, 2011 р.), науково-практичній конференції “Суверенність, незалежність, конституційність: становлення та розвиток Української держави” (м. Харків, 2011 р.), ІІІ Науковому круглому столі “Верховенство права – основоположний принцип правової держави” (м. Харків, 2011 р.), V міжнародній науково-практичній конференції “Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку” (м. Суми, 2012 р.).
Публікації. Основні результати дослідження висвітлені у восьми публікаціях, п’ять з яких опубліковано у фахових юридичних виданнях України, та у трьох тезах доповідей на наукових конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації подано теоретичне узагальнення й запропоновано вирішення наукового завдання, пов’язаного із з’ясуванням особливостей забезпечення прокуратурою України прав і свобод людини і громадянина. За результатами дослідження зроблено такі висновки:
1. Становлення прокуратури України як одного з провідних інститутів охорони і захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні має досить довгу історію, в якій доцільно виділити чотири етапи. Перший етап – становлення інституту прокуратури за часів перебування України в складі Російської імперії та інших держав охоплює значні історичні періоди станів українського суспільства і державності та складається з двох підетапів: 1) з моменту створення прокуратури у 1722 р. і до судових реформ Олександра ІІ; 2) з судових реформ Олександра ІІ – до визвольних змагань і становлення Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки (1917–1921 рр.). Другий етап – нормативно-правове закріплення інституту прокуратури за часів боротьби України за незалежність в 1917-1921 рр. включає такі періоди: 1) від утвердження Української Народної Республіки до Української гетьманської держави; 2) з утвердження Української гетьманської держави до поновлення Української Народної Республіки за часів Директорії; 3) від поновлення Української Народної Республіки до утвердження Української Соціалістичної Радянської Республіки. Третій етап – створення і розвиток інституту прокуратури в радянській Україні складається з двох періодів: 1) від створення Прокуратури УРСР як складової ланки державного апарату УРСР до її підпорядкування прокуратурі СРСР; 2) від утворення Прокуратури СРСР і підпорядкування їй прокуратури УРСР до створення прокуратури незалежної України. Четвертий етап – правове закріплення статусу прокуратури в Конституції та законах незалежної України складається з двох періодів: 1) з проголошення незалежності України до прийняття Конституції України 28 червня 1996 р.; 2) після прийняття Основного Закону України і до сьогоднішнього часу.
2. Сучасний стан визначення правового статусу прокуратури України потребує реформування, яке має відбуватися в комплексі з реформуванням організації та діяльності судової і правоохоронної систем з урахуванням як міжнародних та європейських стандартів, так і власного історичного досвіду діяльності прокуратури України.
3. Механізм забезпечення прав і свобод людини і громадянина в Україні слід розуміти як цілісну систему правових форм, заходів і засобів, взаємодія яких спрямована на реалізацію прав і свобод людини і громадянина, убезпечення від посягань на права і свободи та на попередження їх порушень, підтвердження або поновлення оскаржуваних чи порушених прав і свобод. Він охоплює два складових елементи: нормативний (матеріально-правовий і процесуально-правовий) і інституційний.
4. Одну з ключових ролей в інституційному механізмі забезпечення прав і свобод людини і громадянина відіграють органи прокуратури, діяльність яких спрямована на всебічне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих, культурних та екологічних прав і свобод людини та громадянина. До переваг забезпечення прав і свобод людини і громадянина органами прокуратури порівняно з іншими органами державної влади, однією з функцій яких також є захист або охорона прав і свобод людини і громадянина можна віднести: самостійність і незалежність прокуратури України від інших органів державної влади; централізованість та розгалуженість органів прокуратури; можливість органів прокуратури здійснювати захист прав і свобод громадян не тільки за заявами та повідомленнями про порушення законності, але й за власною ініціативою прокурора; можливість здійснювати заходи щодо попередження порушень, усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню; обов’язковість актів прокурорського реагування, вимог та вказівок прокурора, що відповідають чинному законодавству; альтернативність більш тривалим та фінансово затратним судовим процедурам.
5. Під забезпеченням прав і свобод людини і громадянина органами прокуратури можна розуміти гарантований Конституцією і законами України спосіб охорони та захисту прав і свобод, що реалізується незалежними та централізованими державними органами – органами прокуратури за заявами та скаргами громадян або за власною ініціативою та полягає в убезпеченні від посягань на права і свободи, зобов’язанні порушника припинити незаконні дії та поновити порушені права чи усунути перешкоди в їх реалізації та попередити можливість виникнення порушень в подальшому у формі акту прокурорського реагування.
6. Засобом реалізації завдань прокуратури України щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина виступають її функції під якими слід розуміти визначені Конституцією та іншими нормативно-правовими актами України основні напрями та види її діяльності, які втілюються в компетенції цього державного органу, що зумовлюються об’єктивними потребами державного та суспільного розвитку з погляду завдань держави, у яких виражаються і конкретизуються сутність, соціальне призначення та роль прокуратури України відповідно до її місця в механізмі держави для досягнення визначеної мети та вирішення завдань і реалізуються в передбачених чинним законодавством формах.
7. Функції прокуратури України можна класифікувати за наступними критеріями: 1) суб’єктами діяльності: а) загальні функції прокуратури України; б) функції Генеральної прокуратури України; в) функції прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, міських, районних, міжрайонних, районних в містах прокуратур; г) функції спеціалізованих прокуратур; ґ) функції Генерального прокурора України; д) функції прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та інших прокурорів (на правах обласних); є) функції прокурорів міських, районних, міжрайонних, районних в містах прокурорів; е) функції колегій прокуратур; 2) за пріоритетністю: основні та неосновні (допоміжні); 3) за терміном реалізації: постійні та тимчасові; 4) за механізмом реалізації: прості та складні (комплексні); 5) за сферами діяльності: внутрішні та зовнішні; 6) за способами та засобами діяльності: а) наглядова; б) правозахисна; в) представницька; г) підтримування державного обвинувачення; ґ) координаційна; д) співпраці з органами влади, місцевого самоврядування, установами, організаціями; е) інформаційна; є) правовідновлююча; ж) консультативна; з) функція ініціювання реформ (реформаторська); и) попереднього слідства та ін. Пріоритетне місце серед цих функцій посідають наглядова, правозахисна та представницька функції прокуратури України.
8. Органи прокуратури здійснюють свої функції у притаманних їм способах, засобах, формах і методах. Під формами діяльності прокуратури України розуміють зовнішньо виражені однорідні дії, які здійснюються органами прокуратури у передбачених законодавством правових та неправових (позаправових) рамках, спрямовані на реалізацію ними своїх повноважень та за допомогою яких досягаються поставлені перед цими органами цілі та завдання.
Правові форми діяльності прокуратури України врегульовані нормами права і пов’язані із здійсненням нею у чітко визначеному законодавством порядку юридично значимих дій, які тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Для прокуратури України у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина властиві такі форми діяльності, як: правотворча, правозастосовча, контрольно-наглядова, установча та інтерпретаційна.
Неправові (позаправові) форми діяльності органів прокуратури не вимагають повного і суворого юридичного оформлення, не пов’язані з учиненням юридично значущих дій і прийняттям правових актів. Ці форми діяльності прокуратури можна поділити на організаційні й матеріально-технічні. До основних організаційних форм діяльності органів прокуратури в сфері забезпечення прав і свобод людини і громадянина можна віднести: розгляд звернень громадян та їх особистий прийом, скликання та проведення координаційних та міжвідомчих нарад, надання інформації за запитами тощо. Серед допоміжних форм діяльності прокуратури України у сфері прав людини можна виділити: заслуховування звітів підконтрольних прокуратур та їх посадових осіб; проведення прес-конференцій, надання інтерв’ю та здійснення інших форм зв’язків з громадськістю; офіційні та робочі зустрічі з посадовими особами і фахівцями; оприлюднення інформації про прокурорську діяльність тощо. Матеріально-технічна діяльність прокуратури України, має допоміжний характер і охоплює обсяг її фінансової, господарської та бюджетної роботи, а також роботи з різноманітними запитами, підготовкою проектів правових актів, інформацій, довідок, звітів, ведення діловодства, статистична звітність і т. ін.
9. Під методами діяльності прокуратури України слід розуміти передбачені законодавством конкретні прийоми і способи організації роботи та безпосереднього функціонування органів прокуратури, спрямовані на реалізацію функцій і вирішення завдань, що стоять перед цими органами. До них можна віднести організаційні та соціально-психологічні. Серед організаційних методів діяльності прокуратури України в сфері забезпечення прав і свобод людини і громадянина можна виділити планування, координацію діяльності, вироблення рішень, інформаційне забезпечення, організацію виконання і контроль за виконанням, роботу з кадрами та ін. Соціально-психологічними методами є переконання і примус.
10. Результати здійснення прокуратурою своїх повноважень в сфері забезпечення прав і свобод людини і громадянина втілюються в її актах, у тому чисті й в актах прокурорського реагування. Під актом прокурорського реагування, на нашу думку, слід розуміти прийнятий у встановленому законом порядку індивідуальний правовий акт-волевиявлення прокурора, який є зовнішнім проявом реалізації органами прокуратури своїх повноважень, виданий у письмовій формі та спрямований на усунення виявлених порушень закону, причин та умов, що їм сприяли, шляхом створення, зміни чи припинення прав та обов’язків учасників конкретних правових відносин або притягнення до відповідальності конкретних осіб за вчинене ними правопорушення.
Основними правовими засобами реагування прокурора на виявлені порушення прав і свобод людини і громадянина є подання та постанова прокурора.
11. Враховуючи те, що сьогодні стоїть питання щодо подальшого удосконалення конституційного статусу прокуратури України, вважаємо, що сучасним реаліям життя України найбільшою мірою відповідає незалежна, єдина, централізована система органів прокуратури багатофункціонального універсального типу. Функцію ж загального нагляду прокуратури було б доцільніше спрямувати в сферу забезпечення прав і свобод людини і громадянина. У такому випадку відповідна функція прокуратури може бути визначена як нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими особами, громадськими об’єднаннями, суб'єктами підприємницької діяльності та їх керівниками.
12. Для здійснення ефективного захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина механізм забезпечення прав і свобод органами прокуратури має бути покращено. На погляд дисертанта, удосконалення цього механізму має відбуватися шляхом модернізації правового статусу органів прокуратури, а саме:
а) вважаємо за необхідне визначити метою діяльності прокуратури України не тільки всебічне утвердження верховенства закону та зміцнення правопорядку, але й всебічне дотримання (всемірну захищеність) прав і свобод людини і громадянина, про що внести відповідні зміни до ст. 4 Закону України “Про прокуратуру”;
б) враховуючи те, що проблема боротьби зі злочинністю та корупцією в Україні на сьогодні є гостро актуальною і потребує консолідації зусиль не тільки правоохоронних, але й правозахисних органів, а також те, що здійснення координації у боротьбі зі злочинністю найбільш ефективно може виконуватися саме органами прокуратури, вважаємо за необхідне доповнити ст. 5 Закону України “Про прокуратуру” вищезазначеною функцією: “координація діяльності правоохоронних органів з питань протидії злочинності”, а повноваженням, формам і методам діяльності, що конкретизують цю функцію присвятити окремий розділ або главу закону;
в) приймаючи до уваги те, що Законом України “Про прокуратуру” питання міжнародного співробітництва прокуратури України майже не регулюється (окрім ст. 26, яка передбачає вирішення Генеральним прокурором питань, що випливають з міждержавних угод), пропонуємо усунути цей недолік шляхом присвячення міжнародному співробітництву прокуратури України з відповідними органами інших держав окремої статті закону з визначенням підстав і форм такого співробітництва;
г) враховуючи те, що існує необхідність чіткого законодавчого врегулювання питання встановлення критеріїв неприйнятності звернень органами прокуратури, вважаємо за необхідне внести доповнення до ст. 12 Закону України “Про прокуратуру”, що залишається без розгляду звернення яке: 1) не містить даних про прізвище та місце проживання автора або з якого неможливо встановити авторство (анонімне звернення); 2) надійшло від особи, визнаної недієздатною; 3) подане в інтересах іншої особи без оформленого у встановленому законом порядку доручення. Прокурор відмовляє в розгляді звернення, якщо його розгляд відноситься до компетенції суду. Прокурор відмовляє в проведенні перевірок за зверненнями громадян, юридичних осіб, зверненнями та запитами депутатів усіх рівнів, за винятком заяв та повідомлень про злочини, розслідування яких належить до компетенції органів прокуратури, якщо ці заяви попереднього не розглядалися керівниками компетентних органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та контролю. Такі звернення надсилаються за належністю з роз’ясненням права на звернення за захистом своїх порушених прав і свобод до відповідних органів державної влади та контролю, органів місцевого самоврядування, або до суду;
ґ) звертаючи увагу на те, що законодавством України не встановлюється форма, в якій має бути повідомлено прокурору про наслідки розгляду подання та вжиття відповідних заходів, вважаємо, що в ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” необхідно закріпити, що таке повідомлення має бути здійснено в письмовій формі;
д) у зв’язку з тим, що законодавством України не передбачено обов’язок посадової особи чи відповідного органу повідомити прокурору про розгляд постанови, пропонуємо викласти ч. 2 ст. 24 Закону України “Про прокуратуру” в наступній редакції: “Постанова про ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності підлягає розгляду повноважною посадовою особою або відповідним органом у 10-денний строк з дня її надходження, якщо інше не встановлено законом. Про результати виконання постанови прокурору повідомляється негайно у письмовій формі”;
е) вважаємо за необхідне закріпити на законодавчому рівні право законодавчої ініціативи за Генеральною прокуратурою та ще один вид акту прокурорського реагування, який сприятиме посиленню ролі прокуратури України як правозахисного органу і більш ефективному забезпеченню прав і свобод людини і громадянина в Україні – конституційне подання Генерального прокурора України;
є) враховуючи перераховані нами вище переваги забезпечення прав і свобод людини і громадянина органами прокуратури, пропонуємо доповнити ст. 121 Конституції України п. 5 такого змісту: “нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, громадськими об’єднаннями, суб'єктами підприємницької діяльності та їх керівниками”. Дане положення Конституції України потребуватиме конкретизації щодо врегулювання питання визначення предмету нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, повноважень прокурора при його здійсненні та ін., яку має бути здійснено в Законі України “Про прокуратуру”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1966. – 187 с.
2. Бабенко В. І. Прокурор у галузі охорони довкілля: сутність, повноваження, організація : навч. посібн. / В. І. Бабенко, М.В. Руденко. – К. : Ін Юре, 2005. – С. 73–74.
3. Байтин М. И. О формах осуществления функций социалистического государства / М. И. Байтин // Ученые записки Саратовского юридического института. – 1969. – Вып. 18. – С. 260–273.
4. Бокарев Д. Прокурорский надзор за законностью избрания мер пресечения в стадии предварительного расследования : учебн. пособ. / Д. Бокарев, В. Зеленский, Д. Финько. – Харьков : ИПК, 1989. – 234 с.
5. Бандурка О. М. Прокуратура: думки про її організацію / О. М. Бандурка // Право України. – 1995. – № 8. – С. 40–43.
6. Батанов О. В. Муніципальна влада в Україні: проблеми теорії та практики : монографія / О. В. Батанов ; відп. ред. М. О. Баймуратов. – К. : Юридична думка, 2010. – 656 с.
7. Березовская С. Г. Прокурорский надзор за законностью правовых актов органов управления в СССР / С. Г. Березовская. – М. : Госюриздат, 1959. – 136 с.
8. Бессарабов В. Г. Защита российской прокуратурой прав и свобод человека и гражданина / В. Г. Бессарабов, К. А. Кашаев. – М. : Городец, 2007. – 464 с.
9. Боботов С. В. Конституционная юстиция / С. В. Боботов. – М. : ЕАВ,1994. – 126 с.
10. Бойко І. В. Правовий статус громадян у сферi виконавчої влади : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. : спец. 12.00.02 “конституційне право” / І. В. Бойко. – Х., 2000. – 19 с.
11. Большая Советская Энциклопедия / под ред. А. М. Прохорова. – 3-е изд. – М. : Советская Энциклопедия, 1975. – Т. 22. – 628 с.
12. Бурмистров К. Л. Прокурорский надзор как форма советской государственной деятельности : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук / К. Л. Бурмистров. – М., 1973. –16 с.
13. Бусел В. Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови / В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : Перун, 2002. – 1428 с.
14. Веретенников В. И. Очерки истории генерал-прокуратуры в России до-Екатерининского времени / В. И. Веретенников. – Х., 1915. – 247 с.
15. Вигівська Л. Щодо загальних засад прокурорського нагляду / Л. Вигівська // Вісник прокуратури. – 2011. – № 1. – С. 30–34.
16. Висновок про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України “Про внесення змін до Конституції України”, направленого Головою Верховної Ради України, вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про внесення змін до статей 76, 78, 81, 82 та інших Конституції України) : у справі від 12 грудня 2003 р. № 3-в/2003. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ccu.gov.ua/uk/ doccatalog/list?currDir=8788
17. Витрук Н. В. Конституционный статус личности в СССР / Н. В. Витрук. – М. : Юрид. лит., 1985. – 173 с.
18. Ворсінов Г. Проблеми розвитку прокуратури України в умовах формування правової держави / Г. Ворсінов // Право України. – 1996. – № 1. – С. 37–40.
19. Гараджаев Д. Я. Конституционные права и свободы человека и гражданина в странах Содружества Независимых Государств и международно-правовые стандарты (на материалах Украины, России, Азербайджана) : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук. : спец. 12.00.02 “конституционное право” / Д. Я. Гараджаев – Одеса, 1998. – 17 с.
20. Георгіца А.З. Сучасний парламентаризм : проблеми теорії та практики : дис. … докт. юрид. наук : 12.00.02 / Георгіца Аурел Зиновійович. – Чернівці, 1999. – 458 с.
21. Глух Ф. К. Охраняя советскую законность / Ф. К. Глух // В интересах государства и трудящихся. – К., 1982. – С. 4.
22. Головатий С. П. Конституція України 1996 року в системі європейського конституціоналізму / С. П. Головатий // Право України. – 1997. – № 8. – С. 3–6.
23. Головкін О. В. Форми та методи наглядової діяльності органів прокуратури України у сфері охорони довкілля [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/.../Golovkin.pdf
24. Грошевой Ю. М. Тенденции развития законодательства Украины о прокурорском надзоре / Ю. М. Грошевой // Закон Украины “О прокуратуре” : теория и практика его применения. Краткие тезисы докладов и научных сообщений Республиканской научно-практической конфе¬ренции. – X., 1992. – С. 3.
25. Гурджи Ю. А. Процессуальное обеспечение прав личности : вопросы теории : монография / Ю. А. Гурджи. – Одесса : Пальмира, 2006. – 173 с.
26. Гусаров В. Стратегія прокурорського нагляду / В. Гусаров, М. Руденко // Право України. − 1995. − № 8. – С. 24–26.
27. Гуценко К. Ф. Правоохранительные органы : учебник / К. Ф. Гуценко, М. А. Ковалев. – М. : Зерцало, 1997. – 368 с.
28. Давиденко Л. М. Місце прокуратури у системі державної влади України / Л. М. Давиденко // Вісник академії правових наук України. – 1995. – № 3. – C. 58–65.
29. Давиденко Л. М. Цель, задачи и функции прокуратуры / Л. М. Давиденко // Закон Украины “О прокуратуре” : теория и практика его применения. Краткие тезисы докладов и научных сообщений Республиканской научно-практической конфе¬ренции. – X., 1992. – С. 12.
30. Даев В. Г. Основы теории прокурорского надзора / В. Г. Даев, М. Н. Маршунов. – Л. : ЛГУ, 1990. – 135 с.
31. Декларація про державний суверенітет України від 16 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
32. Долежан В. Перспективи трансформації функцій прокуратури України / В. Долежан // Вісник національної академії прокуратури України. – 2011. – № 2. – С. 45–49.
33. Долежан В. В. Проблема компетенции прокуратуры : автореф. дис. … на соискание уч. степени д-ра юрид. наук : спец. 12.00.11 “судоустройство ; прокурорский надзор ; адвокатура” / В. В. Долежан. – М., 1991. – 48 с.
34. Дунас Т. Роль прокуратури у захисті прав і свобод людини та громадянина / Т. Дунас // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 2. – с. 100–104.
35. Ефимичев С. П. Разделение властей и проблемы борьбы с преступностью / С. П. Ефимичев // Проблемы совершенствования прокурорского надзора (к 275-летию Российской прокуратуры) : материалы научно-практической конференции. – М., 1997. – С. 176–183.
36. Жаровська І. М. Правові форми здійснення державної влади в сучасному суспільстві / І. М. Жаровська // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Серія : Право. – 2010. – № 934. – С. 207–211.
37. Заворотченко Т. М. Конституцiйно-правовi гарантії прав i свобод людини й громадянина в Україні : монографія / Т. М. Заворотченко. – Д. : Вид-во днiпропетр. нац. ун-т., 2007. – 256 с.
38. Заворотченко Т. М. Поняття конституцiйно-правових гарантій прав i свобод людини та громадянина в Україні / Т.М. Заворотченко // Держава i право : зб. наук. праць. Юридичні і полiтичнi науки. – К. : “ДП НАН України ”, 2001. – Вип. 13. – С. 94–99.
39. Закон України “Про прокуратуру” : наук.-практ. коментар. / [Д. М. Бакаєв, Ю. М. Грошевий, В. В. Долежан та ін. ІПК Генер. прокуратури України] Харків : Рита, 1993. 176с.
40. Збірник узаконень та розпоряджень Робітничо-селянського Уряду України // 1924. – № 4–5. – С. 69–77.
41. Збірник законів та розпоряджень робітничо-селянського уряду України // 1934. – № 14. – С.1–2.
42. Звирбуль В. К. Перспективы развития прокурорского надзора в правовом государстве / В. К. Звирбуль // Сов. государство и право. – 1990. – № 9. – С. 53–59.
43. Звітність “Основні показники роботи прокурора” за 12 місяців 2011 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.gp.gov.ua/ua/ stst2011.html?dir_id=104404
44. Звітність “Основні показники роботи прокурора” за 6 місяців 2012 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.gp.gov.ua/ua/ stst2011.html?dir_id=106781
45. Звягинцев А. Г. Око государево. Российские прокуроры XVIII в. / А. Г. Звягинцев, Ю. Т. Орлов. – Т. 1. – М. : РОССПЭН, 1994. – 311 с.
46. Зиманов З. С. Теоретические проблемы республиканской Конституции / З. С. Зиманов // Государство и право. – 1992. – №2. – С. 5–9.
47. Казанцев С. М. История царской прокуратуры / С. М. Казанцев. – СПб. : Санкт-Петербургский университет, 1993. – 216 с.
48. Казарина А. Х. Общий надзор прокуратуры в системе государственного контроля за сохранностью социалистического имущества / А. Х. Казарина // Контроль за сохранностью социалистического имущества на предприятиях: сб. науч. тр. – М. : Всесоюз. ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1983. – С. 40–48.
49. Кайнов В. И. Роль прокуратуры Российской Федерации в системе разделения властей: теоретико-правовой аспект / В. И. Кайнов, М. М. Садыгова // История государства и права. – 2007. – № 9. – С. 4–5.
50. Калмыков Ю. Пять причин “войны законов” / Ю. Калмыков // Известия. – 1991. – 5 апреля.
51. Карпачова Н. І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні : перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини / Н. І. Карпачова – К. : Книжкова друкарня Наукової книги, 2000. – 377 с.
52. Клочков В. Взаємодія Генеральної прокуратури та Конституційного Суду щодо захисту прав і свобод людини і громадянина / В. Клочков // Вісник прокуратури. – 2003. – № 12. – С. 36–40.
53. Клочков В. В. Становление правового государства в Российской Федерации и функции прокуратуры : круглый стол / В. В. Клочков // Государство и право. – 1994. – № 5. – С. 3–34.
54. Клочков В. В. Функции прокуратуры: понятие, соотношение с деятельностью, классификация / В. В. Клочков // Прокуратура, законность, государственный контроль : сб. научн. трудов. – М. : Манускрипт, 1995. – С. 3–17.
55. Клочков В. Г. Історія прокуратури України / В. Г. Клочков. – К., 2001. – 137 с.
56. Кодекс адміністративного судочинства України : Закон України вiд 6 липня 2005 р. № 2747-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35–36, № 37. – Ст. 446.
57. Кодекс України про адміністративні правопорушення : Закон України від 7 грудня 1984 року № 8073-Х // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
58. Комаров В.В. Конституционный контроль: опыт сравнительного анализа (Россия, субъекты Федерации, страны – участницы СНГ и страны Балтии) / В. В. Комаров // Конституционное и муниципальное право. – 1998. – № 1. – С. 48–55.
59. Комаров С. А. Общая теория государства и права : учебник, 3-е изд., переработ. и допол. / С. А. Комаров. – М. : Юрайт, 1997. – 412 с.
60. Комментарий к Федеральному закону “О Счетной палате Российской Федерации” / [К. В. Сурков, А. В. Коровников, Ю. Ф. Кваша, С. О. Шохин ; под общ. ред. С. В. Степашина]. – М. : Фин. контроль, 2002. – 264 с.
61. Комментарий к Федеральному закону от 17 января 1992 г. № 2202-1 “О Прокуратуре Российской Федерации” (постатейный) / В. А. Кузьмин, Е. В. Китрова. - [Б. м. : б. и.], 2007. - Режим доступа: Система Консультант Плюс.
62. Конвенція право захист прав людини і основних свобод від 1950 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=995_004
63. Конституция Азербайджанской Республики [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://ru.president.az/azerbaijan/constitution
64. Конституция Болгарии [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://worldconstitutions.ru/archives/120
65. Конституция Испании [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.uznal.org/constitution.php?text=Spain&language=r
66. Конституция Португалии [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://worldconstitutions.ru/archives/141/11
67. Конституция Республики Армения [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.genproc.am/ru/85/#06
68. Конституция Республики Беларусь [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.belarus.net/conendru.htm
69. Конституція (Основний закон) Української радянської соціалістичної республіки [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://static.rada.gov.ua/ site/const/istoriya/1937.html
70. Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки [Електронний ресурс]. – Режим доступу : //http://static.rada.gov.ua/site/const/istoriya/1978.html
71. Конституція України : від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
72. Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів : схвалено Указом Президента України від 10 травня 2006 р. № 361/2006 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/361/2006/page
73. Концепція реформування кримінальної юстиції України : затверджено Указом Президента України від 8 квітня 2008 р. № 311/2008 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року “Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів” [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/ laws/show/311/2008
74. Кореневский Ю. В. Становление правового государства в Российской Федерации и функции прокуратуры : круглый стол / Ю. В. Кореневский // Государство и право. – 1994. – № 5. – С. 3–34.
75. Корнаш І. Визначення місця інституту прокуратури серед гілок державної влади / І. Корнаш // Вісник прокуратури. – 2009. – № 3. – С. 36–43.
76. Корнійчук Є. В. Незалежний суд – невід’ємний атрибут правової держави та гарантія захисту прав / Є.В. Корнійчук // Незалежний суд – гарантія захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина : матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. – Чернівці : Чернівецький національний університет. – 2009. – С. 60–65.
77. Костенко Н. Прокуратура – опора президентской власти / Н. Костенко // Российская юстиция. – 1995. – № 4. – С. 38–39.
78. Косюта М. Перспективи реформування законодавства про прокуратуру / М. Косюта // Вісник прокуратури. – 2007. – № 7. – С. 13–14.
79. Косюта М. В. Проблеми та шляхи розвитку прокуратури України в умовах побудови демократичної правової держави : дис. … докт. юрид. наук : 12.00.10 / Косюта Михайло Васильович. – Одеса, 2002. – 467 с.
80. Косюта М. В. Прокурорська система України в умовах демократичного суспільства : монографія / М. В. Косюта. – Одеса : Юридична література, 2002. – 376 с.
81. Кривобок В. Актуальні питання визначення статусу прокуратури в умовах перехідного періоду / В. Кривобок // Право України. – 2000. – № 10. – С. 85–87.
82. Крилова І. І. Акти прокурорського реагування: правовий статус та реалізація : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 “судоустрій; прокуратура та адвокатура” / І. І. Крилова. – К., 2010. – 22 с.
83. Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13.04.2012 р. № 4651-VI [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show /4651%D0%B0-17/print1337239840475162
84. Кружиліна О. А. Органи судової влади в механізмі захисту прав і свобод громадян України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 “конституційне право ; муніципальне право” / О. А. Кружиліна. – Х., 2012. – 23 с.
85. Лазарев В. В. Конституционный Суд Австрии / В. В. Лазарев // Государство и право. – 1993. – № 9. – С. 51–62.
86. Левченко Ю. Н. Проблеми захисту прав людини на сучасному етапі розвитку суспільства / Ю. Н. Левченко // Мiж. наук. конфер. “Україна в контексті процесу глобалiзацiї: нові реалії та національна стратегія”, 23-24 листопада 2001 р., м. Дніпропетровськ. – Д., 2001. – С. 113-115.
87. Ломовской В. Д. Прокурорско-надзорные правоотношения / В. Д. Ломовской. – Ростов : Изд-во Ростовского университета, 1987. – 159 с.
88. Лукашева Е. А. Право, мораль, личность / Е. А. Лукашева; [отв. ред. В. М. Чхиквадзе]. – М. : Наука, 1986. – 262 с.
89. Лучковська С. Г. Окремі аспекти вдосконалення механізму судового захисту прав і свобод людини і громадянина / С. Г. Лучковська // Вісник Технологічного університету поділля. – 2002. – № 4. – С. 32–33.
90. Люшер Ф. Конституционная защита прав и свобод личности / Ф. Люшер – М. : Прогресс-Универс, 1993. — 393 с.
91. Манов Г. Правовое государство и советский федерализм / Г. Манов // Советское государство и право. – 1991. – № 1. – С. 3–11.
92. Марочкин И. Е. Пределы общего надзора / И. Е. Марочкин // Закон Украины “О прокуратуре”: теория и практика его применения. – Х., 1992., С. 33–34.
93. Марцеляк О.В. Спеціалізовані органи парламентського контролю в Україні: статус і функціонування / О.В. Марцеляк, Ю.М. Коломієць, Г.В. Зубенко. – Х. : ТОВ “ПРОМЕТЕЙ-ПРЕС”, 2006. – 268 с.
94. Матеріали про результати роботи міжнародно-правового управління Генеральної прокуратури України у 2011 році [Електронний ресурс]. - Режим доступу : //http://www.gp.gov.ua/ua/zvitmu.html
95. Медушевский А. Н. Идея разделения властей / А. Н. Медушевский // Вестн. Рос. Акад. наук. – 1994. – Т. 64. – № 1. – С.21–31.
96. Мелкумов В.Г. Советская прокуратура и проблемы общего надзора. – Душанбе : Ирфон, 1970. – 244 с.
97. Мельник Н. В. Прокурорская власть / Н. В. Мельник // Государство и право. – 2002. – № 2. – С. 14–20.
98. Мельник О. В. Реформування законодавства про прокуратуру: аналіз проектів змін до Конституції та нового Закону України “Про прокуратуру” / О. В. Мельник // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Серія: Право. – 2010. – № 919. – С. 21–25.
99. Мельников Н. В. Прокуратура России и ее роль в обеспечении конституционных прав и свобод граждан : дис. … докт. юрид. наук : 12.00.02 / Мельников Николай Васильевич. – Ростов-на-Дону, 2001. – 310 с.
100. Михайленко О. Р. Прокуратура України : підручник / О. Р. Михайленко. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 315 с.
101. Михеєнко М. М. О необходимости преобразования прокуратуры // Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні: вибрані твори / М. М. Михеєнко. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – С. 194–199.
102. Мичко М. І. Прокуратура України: роль і місце в системі державної влади / загальні підходи до визначення прокуратури в системі розподілу влади / М. І. Мичко. – Донецьк, 1999. – 256 с.
103. Мичко М. І. Проблеми функцій і організаційного устрою прокуратури України : дис. … докт. юрид. наук : 12.00.10 / Мичко Микола Іванович. – Х., 2001. – 376 с.
104. Мичко М. Завдання та функції прокуратур у країнах Європи / М. Мичко // Вісник прокуратури. – 2011. – № 5. – С. 110–120.
105. Муніципальне право України : підручник / [за ред. В. Ф. Погорілка, О. Ф. Фрицького]. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
106. Муравьев Н. В. Наказ министерства юстиции, генерал-прокурора чинам прокурорского надзора судебных палат и окружных судов / Н. В. Муравьев // Дореволюционные юристы о прокуратуре (сборник статей). – СПб., 2001. – С. 238–239.
107. Муравьев Н. В. Прокурорский надзор в его устройстве и деятельности / Н. В Муравьев. – М. : Тип. А. И. Мамонтова и Ко, 1889. – 144 с.
108. Мурашин Г. А. Органы прокуратуры в механизме Советского государства / Г. А. Мурашин. – К. : Наук. думка, 1972. – 178 с.
109. Мурашин Г. Правові акти прокуратури України: деякі сучасні аспекти їх підготовки та застосування / Г. Мурашин, О. Мурашин // Вісник прокуратури, 2008. – № 1. – С. 15–21.
110. Мурза В. В. Передумови створення прокуратури УСРР / В. В. Мурза // Вісник національного університету внутрішніх справ. – 2001. – Вип. 12. – Ч. 1. – С. 206–209.
111. Мурза В. В. Структура та організація роботи органів прокуратури УСРР (20-ті – початок 30-х рр. ХХ ст.) / В. В. Мурза // Вісник національного університету внутрішніх справ. – 2001. – Вип. 15. – С. 156–162.
112. Наливайко О. І. Правовий захист людини як предмет дослідження загальної теорії права / О. І. Наливайко // Держава і право : збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 12. – К. : Ін-т держави і права імені В. М. Корецького НАН України. – 2001. – С. 18–24.
113. Наливайко О. І. Теоретико-правові проблеми захисту прав людини : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 “теорія та історія держави і права ; історія політичних і правових учень” / О. І. Наливайко. – К., 2002. – 18 с.
114. Наливайко О. І. Теоретико-правовi проблеми захисту прав людини : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Наливайко Олег Іванович. – К., 2002. – 179 с.
115. Новиков С.Г., Рагинский М.Ю. Прокуратура в системе Советского государственного аппарата / С. Г. Новиков, М. Ю. Рагинский // Сов. государство и право. – 1974. – № 3. – С.43–48.
116. Олiйник А. Ю. Конституцiйно-правовий механізм забезпечення основних свобод людини i громадянина в Україні : монографія / А. Ю. Олійник. – К. : Алерта, КНТ, Центр навчальної літератури, 2008. – 472 с.
117. О Прокуратуре : Закон Грузии от 22.02.2007 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.genproc.am/ru/93/
118. О прокуратуре : Закон Латвии от 19.05.1994 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.pravo.lv/likumi/56_zoprt.html
119. О прокуратуре Республики Беларусь : Закон Республики Беларусь от 08.05.2007 г. № 220-З. [Электронный ресурс] – Режим доступа : http://www.pravo.by/ main.aspx?guid= 3871&p0= H10700220&p2={NRPA}
120. О Прокуратуре : Закон Республики Казахстан от 21.12.1995 г. № 2709. [Электронный ресурс] – Режим доступа : http://prokuror.kz/rus/vm/ normativno_pravovye_akty_gprk/zakon_o_prokurature
121. О прокуратуре Российской Федерации : Федеральный Закон от 17.01.1992 г., № 2202-1. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://genproc.gov.ru/ documents/legal-base/document-595
122. Орзіх М. Міжнародно-правові стандарти і права людини в Україні / М. Орзіх // Право України. – 1992. – № 4. – С. 7–11.
123. Панич Н. Ю. Становлення та розвиток інституту прокуратури в Галичині у складі Австрії і Австро-Угорщини (1849 – 1918 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 “теорія та історія держави