ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО ДЕРЖАВНУ РЕЄСТРАЦІЮ ФІЗИЧНИХ ОСІБ-ПІДПРИЄМЦІВ

Короткий опис

З м і с т
Стор.
ВСТУП...........................................................................................................4

Розділ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО ДЕРЖАВНУ РЕЄСТРАЦІЮ ФІЗИЧНИХ ОСІБ-ПІДПРИЄМЦІВ
1.1. Сутність та місце реєстраційного провадження в адміністративному процесі...................................................................................10
1.2. Поняття та особливості провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців...............................................................33
1.3. Правове регулювання провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців...............................................................61

Розділ 2. СУБ’ЄКТИ ТА ПРОЦЕДУРИ ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО ДЕРЖАВНУ РЕЄСТРАЦІЮ ФІЗИЧНИХ ОСІБ-ПІДПРИЄМЦІВ …………………………………..……………………..……86
2.1. Суб’єкти провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців……………………………………………….........86
2.2. Процедури провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців ………………………………………………….115
2.2.1. Процедура первинної державної реєстрації фізичної особи, яка має намір стати підприємцем………………………………121
2.2.2. Процедури державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу-підприємця (зміни щодо імені фізичної особи або її місця проживання), які містяться в Єдиному державному реєстрі…………………………………………………………..…136
2.2.3. Процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця………147
2.2.4. Процедура внесення до Єдиного державного реєстру судового рішення щодо відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ……….171
2.2.5. Процедура заміни свідоцтва про державну реєстрацію у зв’язку з його втратою або пошкодженням …………..………..173
2.3. Шляхи удосконалення провадження в справах про державну реєстрацію осіб-підприємців............................................................................177

ВИСНОВКИ...........................................................................................196

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..........................................201

ДОДАТКИ……………………………………………………………..218
ВСТУП
Актуальність теми. Основна мета адміністративної реформи, яка вже майже десятиліття проводиться в Україні, полягає у поетапному створенні такої системи державного управління, за якої кожній людині буде гарантовано реальне додержання і охорона з боку виконавчої влади належних їй прав і свобод, а також ефективний захист цих прав і свобод у разі їх порушення. До найважливіших прав людини і громадянина Конституція України відносить право на підприємницьку діяльність, практична реалізація якого фізичною особою починається з державної реєстрації. Саме державна реєстрація підтверджує появу нового суб’єкта підприємництва. Такий підхід характерний для більшості національних систем правового регулювання засобів державного впливу на відносини господарювання. Державна реєстрація фізичної особи, яка має намір стати підприємцем, здійснюється в межах особливого виду адміністративного провадження – провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців. Зважаючи на важливість забезпечення реалізації зазначеного конституційного права громадян, виникає потреба у дослідженні теоретичних засад та процедур здійснення провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців, а також визначенні шляхів його удосконалення.
Разом з тим в наш час відсутні спеціальні дослідження, присвячені аналізу теоретичних і правових засад та практики здійснення зазначеного виду провадження. Проблеми державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності протягом тривалого часу привертали увагу переважно представників науки цивільного та господарського права. Вчені-адміністративісти розглядали в своїх працях лише деякі аспекти реєстрації, тобто комплексні дослідження адміністративно-правових питань державної реєстрації фізичних осіб-підприємців та процедур її здійснення не проводились, що і обумовлює актуальність теми дисертації.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п.1.2 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р., п. 3.2 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ від 12 грудня 2005 р.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу теоретичних засад, чинного законодавства України та практики його реалізації визначити сутність, правові засади та процедури провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців, а також шляхи його удосконалення. Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:
– на основі аналізу сутності та структури адміністративного процесу визначити місце в ньому провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців;
– визначити поняття та особливості провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців;
– з’ясувати систему чинного законодавства, яке регламентує провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців, сформулювати рекомендації щодо її розвитку;
– визначити суб’єктів провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців та особливості їх правового статусу;
– охарактеризувати процедури провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців;
– визначити шляхи удосконалення нормативних засад та процедур провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері державної реєстрації фізичних осіб-підприємців.
Предмет дослідження становлять організаційно-правові питання провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців. В роботі використовувались також окремі методи наукового пізнання. Зокрема, за допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат, визначено сутність реєстраційного провадження (підрозділ 1.1). Порівняльно-правовий та системно-структурний методи широко використовувались для визначення поняття і характеристики особливостей провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців (підрозділ 1.2). Аналіз законодавства України, яке регулює провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців, був проведений за допомогою як загальнонаукових – системного, формально-логічного, – так спеціально-юридичних методів – історико-юридичного, порівняльно-правового тощо (підрозділ 1.3). Для з’ясування правового статусу суб’єктів (підрозділ 2.1) і процедур (підрозділ 2.2) провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців використано документальний аналіз та компаративний метод. Компаративний, логіко-семантичний методи, документальний аналіз використовувались для визначення шляхів удосконалення провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців (підрозділи 2.3). Вимоги формальної логіки щодо послідовності, визначеності, несуперечності і обґрунтованості суджень дотримувалися при формулюванні висновків і пропозицій відповідно до мети дослідження.
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали загальнотеоретичні наукові праці, розробки фахівців в галузі конституційного, адміністративного та інших галузей права – В.Б. Авер’янова, А.Б. Агапова, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, О.С. Васильєва, І.А. Галагана, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, В.М. Горшеньова, А.А. Дьоміна, Є.В. Додіна, М.І. Єропкіна, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, І.Г. Кириченка, Л.В. Коваля, Ю.М. Козлова, І.Б. Коліушка, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.П. Коренєва, О.В. Кузьменко, Б.М. Лазарева, В.А. Лорії, Н.П. Матюхіної, А.О. Нечитайленка, В.Ф. Опришка, О.І. Остапенка, Р.С. Павловського, І.В. Панової, С.Д. Подлінєва, Л.Л. Попова, В.М. Протасова, Н.Г. Саліщевої, А.О. Селіванова, В.Д. Сорокіна, В.С. Стефанюка, М.С. Студенікіної, Ю.О. Тихомирова, М.М. Тищенка, В.П. Тимощука та ін. Нормативною основою роботи є Конституція України, чинні законодавчі та інші нормативно-правові акти, які регулюють провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців. Дисертант звертався також до актуальної політико-правової публіцистики, на сторінках якої дискутується багато питань, що стосуються проблем удосконалення управлінських процедур в цілому і провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців, зокрема. Емпіричну базу дослідження становлять матеріали, що характеризують діяльність суб’єктів провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців ряду областей за останні роки.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним дослідженням, присвяченим визначенню сутності, правових засад та процедур провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
– удосконалено визначення реєстраційного провадження, під яким розуміється діяльність публічної адміністрації (органів виконавчої влади та місцевого самоврядування) щодо розгляду і вирішення індивідуально-конкретних справ в сфері державної реєстрації шляхом внесення відомостей про об’єкти реєстрації у відповідний реєстр з метою встановлення юридично значущих фактів і прав суб’єктів реєстраційних правовідносин та винесення за їх результатами індивідуального акта в межах нормативно врегульованої процедури;
– дістало подальший розвиток визначення поняття провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців як діяльності публічної адміністрації щодо засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, встановлених законом, шляхом внесення відомостей про фізичну особу до відповідного реєстру;
– подальшого розвитку набула характеристика правового статусу суб’єктів провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців;
– удосконалено визначення стадії провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців з урахуванням принципу „єдиного вікна”, здійснено їх детальну характеристику;
– вперше державна реєстрація фізичних осіб-підприємців характеризується як адміністративна послуга, тобто як діяльність публічної адміністрації зі створення необхідних умов для реалізації громадянами та іншими суб’єктами адміністративних відносин своїх прав у сфері здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування;
– удосконалено визначення поняття та здійснено детальну характеристику процедур провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців за принципом „єдиного вікна”;
– сформульовано ряд конкретних пропозиції і рекомендацій щодо удосконалення законодавства, яким регулюється провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
– у сфері науково-дослідної діяльності – основні висновки дослідження може бути використано для подальшої розробки теорії адміністративного процесу та адміністративних проваджень;
– у правотворчості – використання результатів дослідження буде сприяти удосконаленню правового регулювання державної реєстрації фізичних осіб-підприємців;
– у правозастосуванні одержані результати може бути використано з метою удосконалення діяльності посадових осіб органів державної реєстрації суб’єктів підприємництва;
– у навчальному процесі – матеріали дисертації уже використовуються під час проведення занять з дисципліни “Адміністративне право України”, зокрема, під час вивчення окремих видів адміністративних проваджень. Їх враховано також у науково-методичних розробках, підготовлених за участю автора.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (м. Харків, 2005) та на симпозіумі професорсько-викладацького складу ВНЗ МВС України „Адміністративне право і адміністративна діяльність органів внутрішніх справ” в рамках IV Національної науково-теоретичної конференції „Українське адміністративне право: стан і перспективи реформування” (м. Сімферополь, 2005), а також на засіданнях кафедри адміністративного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладено у трьох статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, а також у двох тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ
В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць у різних галузях знань, автором запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні сутності, правових засад та процедур провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців. Дисертантом сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі:
Проаналізувавши поняття та структуру адміністративного процесу, дисертант дійшов висновку, що реєстраційне провадження є структурним елементом адміністративного процесу, йому властиві загальні риси останнього. Реєстраційне провадження – це діяльність публічної адміністрації щодо розгляду і вирішення у встановленому порядку індивідуально-конкретних справ в сфері державної реєстрації шляхом внесення відомостей про об’єкти реєстрації у відповідний реєстр з метою встановлення юридично значущих фактів і прав суб’єктів реєстраційних правовідносин та винесення за результатами індивідуального акта в межах нормативно врегульованої процедури.
Додатково аргументується доцільність використання терміна „публічна адміністрація” для позначення всієї системи публічних інституцій та їх діяльності. Під цим поняттям розуміється організація і діяльність органів та установ, які забезпечують виконання закону, діють в публічних інтересах і наділені прерогативами публічної влади.
Провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців визначається як діяльність публічної адміністрації щодо засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, шляхом внесення відомостей про фізичну особу-підприємця до відповідного реєстру.
В характеристиці провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців особлива увага приділяється визначенню її мети. Метою державної реєстрації є легітимація, тобто визнання (підтвердження) державою факту створення підприємця, та легалізація діяльності суб’єктів господарювання, тобто дозвіл з боку держави займатися підприємницькою діяльністю.
Акцентовано увагу на реалізації принципу „єдиного вікна”, який впроваджено Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва як специфічний механізм процедури державної реєстрації суб’єктів підприємництва. В дисертації принцип „єдиного вікна” використовується як наскрізний, тобто визначення практично всіх понять та процедур провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців здійснено з урахуванням цього принципу.
Провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців розглядається і як вид діяльності публічної адміністрації, і як сукупність реєстраційних правовідносини, які виникають між суб’єктами з приводу державної реєстрації. Суб’єктів реєстраційних правовідносин як виду процесуальних правовідносин поділено на три групи: суб’єкти, що здійснюють реєстраційні та післяреєстраційні процедури; суб’єкти, що беруть участь у провадженні з метою реалізації своїх прав і законних інтересів; особи, які залучаються до участі у провадженні з метою сприяння вирішення адміністративної (реєстраційної) справи.
Як різновид адміністративного провадження провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців визнається особливим видом управлінської діяльності уповноважених державних органів щодо здійснення державного управління в сфері державної реєстрації. Відповідно суб’єктами провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців є уповноважені на те державні органи та органи місцевого самоврядування.
Під об’єктом реєстраційних правовідносин (якщо розглядати провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців як сукупність процесуальних правовідносин) розуміється діяльність щодо здійснення (проведення) державної реєстрації, з приводу якої виникають реєстраційні відносини між реєстратором та фізичною особою, що реалізують передбачені адміністративно-правовими нормами права і обов’язки. Обґрунтовується віднесення до числа елементів складу реєстраційних правовідносин юридичних фактів, оскільки якщо реєстраційні правовідносини виникають на основі певних матеріальних правовідносин, то змінюються і припиняються вони на підставі юридичних фактів – подій і дій. Відзначено і ту обставину, що поняття юридичного стану (зокрема, фізична особа-підприємець) має в плані реєстраційних правовідносин важливе самостійне значення. Юридичний стан становить якусь обставину, що існує тривалий час безперервно або періодично й породжує юридичні наслідки.
На основі аналізу існуючих точок зору на поняття акта управління зроблено висновок, що свідоцтво про державну реєстрацію є актом управління, який містить рішення владного суб’єкта провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців, тобто рішення державного реєстратора, яке має бути спеціально оформлене в визначеному законом порядку.
Державна реєстрація розглядається як адміністративна послуга, тобто як діяльність публічної адміністрації зі створення необхідних умов для реалізації громадянами та іншими суб’єктами адміністративних відносин своїх прав у сфері здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування. Ідентифікувати діяльність органів виконавчої влади щодо проведення державної реєстрації як надання адміністративної послуги дозволив розгляд ознак, властивих останнім: державна реєстрація надається за заявою фізичної особи; державна реєстрація проводиться виключно публічною адміністрацією шляхом реалізації владних повноважень; право на отримання особою конкретної адміністративної послуги та відповідне повноваження адміністративного органу має визначатися лише законом; результатом державної реєстрації в процедурному значенні є адміністративний акт – свідоцтво про державну реєстрацію та відповідні довідки про постановку на облік в органах, які здійснюють післяреєстраційні процедури.
Зроблено висновок, що провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців залежно від об’єкта державної реєстрації включає ряд відносно самостійних реєстраційних процедур: процедури первинної державної реєстрації фізичних осіб-підприємців, процедури державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, процедури внесення до Єдиного державного реєстру судового рішення про скасування державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та процедури заміни свідоцтва про державну реєстрацію у зв’язку з його втратою або пошкодженням. Кожна з зазначених процедур провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців має чотирирівневу структуру: дії – етапи – стадії – провадження.
Визначено кількість та охарактеризовано стадії провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців з урахуванням принципу „єдиного вікна”: І. Порушення провадження. ІІ. Оскарження рішення чи дій державного реєстратора (факультативна). ІІІ. Розгляд реєстраційної справи. ІV. Оскарження рішення чи дій державного реєстратора (також факультативна). V. Прийняття рішення щодо внесення запису про проведення державної реєстрації фізичної особи до Єдиного державного реєстру. VІІ. Взяття фізичної особи-підприємця на облік органами державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондами соціального страхування. VІІІ. Виконання рішення.
Основним напрямком удосконалення правових засад провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців названо прийняття Адміністративно-процедурного кодексу. Норми Адміністративно-процедурного кодексу мають стати важливим засобом забезпечення законності управлінської діяльності, в тому числі у сфері здійснення зазначеного провадження. Сформульовано також пропозиції щодо внесення змін до Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, Цивільного кодексу України та інструкцій Уповноважених учасників, якими регулюються післяреєстраційні процедури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Салищева Н.Г. Административный процесс в СССР. – М. – 1964. – 168 с.
2. Самойленко А.В. Административные штрафы милиции как средство охраны советского правопорядка: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 1971., – 18 с.
3. Крупчан О. Запровадження адміністративної юстиції // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 2.– с.80 –86., с. 84.
4. Старилов Ю.Н. Административная юстиция. Теория, история, перспективы. – М., 2001. – 463 с.
5. Махина С.И. Административный процесс: проблемы теории, перспективы правового регулирования. Воронеж, Изд-во Воронежского гос. ун-та, 1999. – 460 с.
6. Махина С.Н. Управленческий и административные процессы: проблемы теории и перспективы правового регулирования. Автореф. Дис. … канд. юрид. Наук. Саратов, 1998. – 19 с.
7. Сорокин В.Д. Проблемы административного процесса. – М.: Юрид. лит., 1968. – 142 с.
8. Студеникин С.С. Социалистическая система государственного управления и вопрос о предмете советского административного права // Вопросы советского административного права. М., 1949.
9. Петров Г.И. Задачи кодификации советского административного права // Советское государство и право. М., 1958., – № 6.
10. Лунев А.Е. Вопросы административного процесса // Правознавство. – 1962. – № 2. – с.27 – 33.
11. Административное право. Учебник / Под ред. Ю.М. Козлова, Л. Попова. М, 2002. – 450 с.
12. Манохин В.М., Адушкин Ю.С., Багишаєв З.А. Российское административное право. Учебник. – М., 1996.
13. Кодекс адміністративного судочинства // Офіційний вісник України, 2005, № 32., – ст. 1918.
14. Галлиган Д.Н., Полянский В.В., Старилов Ю.Н. Административное право: история развития и основные современные концепции. – М.: Юристъ, 2002. – 410 с.
15. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Автор-упорядник В.П.Тимошук. – К.: Факт, 2003. – 496 с.
16. Адміністративна реформа для людини за загальною редакцією І.Б Коліушка – К.: Факт, 2001. – 72 с.
17. Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України (автори-упорядники І.Б.Коліушко, Р.О.Куйбіда). – К.: Факт, 2003. – 536 с.
18. Адміністративний процес / Під ред. Н.В. Сухаревої. – М., 2004. – 70 с.
19. Словарь иностранных слов. – М., 1995. – 985 с.
20. Байтин М.И., Яковенко О.В. Теоретические вопросы правовой процедуры // Журнал российского права. – 2000. – № 8. – С.96-100.
21. Пропозиції Центру політико-правових реформ. Адміністративно-процедурний кодекс України // Матеріали семінару „Стан та перспективи розвитку адміністративного права: законодавство, наука, освіта”. – Львів, 2001. – 1-13 жовтня.
22. Державне управління в Україні: Навчальний посібник / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К., 1999. – 265 с.
23. Авер’янов В. Реформування українського адміністративного права: ґрунтовний привід для теоретичної дискусії // Право України. – 2003. –№ 5.
24. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.
25. Гонцяж Я., Гнидюк Н. Адміністративна реформа: нездійснені мрії та втрачені можливості. – К.: Міленіум, 2002. – С 51 – 54.
26. Гнидюк Н. Публічна адміністрація як об’єкт структурних змін // Збірник наукових праць УАДУ. – 2001. Вип. 1. – С 203-205.
27. Izdebski Н., Kulesza М. Administracja publiczna. Zagadnienia ogolne – Warszawa: LIBER, 1999. – S. 17-23.
28. Административное право зарубежных стран: Учебник / Под ред. А.Н. Козырина и М.А. Штатиной. – М.: Спарк, 2003. – 420 с.
29. Панейко Ю. Теоретичні основи самоврядування. – Мюнхен, 1963. – 194 с.
30. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, –1999. –736 с.
31. Козлов Ю.М. Административное право: Учебник. – М.: Юристъ, 1999. – 320с.
32. Коренев А.П. Административное право России. Учебник. В 3-х частях. Часть I. – M.: МЮИ МВД России. Изд-во „Щит-М”, 1999. – 280 с.
33. Адміністративне право України. Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький, В. М. Гаращук та ін. За ред. Ю. П. Битяка. – Харків: Право, 2000. – 520 с.
34. Юридична енциклопедія. Том 2. – Видавництво „Українська енциклопедія” ім. М.П. Бажанова., – К., 1999., – 400 с.
35. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: „Українська енциклопедія”, 1998. – 736 с.
36. Рябко А.И. Социальный контроль и его правовые форм (вопросы теории). Монография. Ростов-на-Дону: РЮИ МВД России, 1999. – 180 с.
37. Административное право: Учебник / Под ред. Ю.М. Козлова и Л.Л. Попова. – М.: Юристь, 2000. – 460 с.
38. Бахрах Д.Н. Административное право России. Учебник для вузов. – М., 2000. – 450 с.
39. Лазарев И.М. Административные процедуры в сфере взаимоотношений фаждан и их организаций с органами исполнительной власти в Российской Федерации. Автореф. Дисс. канд. юрид. наук. – М., 2002.
40. Назарова Ю. Гарантии свободы предпринимательской деятельности в сфере регистрации. // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – №1.
41. Красовська А. Державна реєстрація як умова реалізації права на підприємництво в Україні. // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 7.
42. Протасов В.Н. Что и как регулирует право. М., 1995. – 203 с.
43. Бандурка А.М., Тищенко Н.М. Административный процесс: Учебник. – Харьков: Изд-во НУВД, 2001. – 352с.
44. Масленников М.Я. Административно-юрисдикционный процесс: Сущность и актуальные вопросы правоприменения по делам об административных правонарушениях. – Воронеж: Воронежский ун-т, 1990. – 207 с.
45. Сорокин В.Д. О видах производств в советском административном процессе // Вестн. Ленингр. ун-та. – Вып. 1. Сер. Экономика, философия, право. – 1986. – № 5.
46. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31-32. – ст. 263.
47. Господарський Кодекс України // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – ст. 462.
48. Про власність: Закон України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 20. – ст. 249.
49. Про підприємництво: Закон України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 14. – ст. 168.
50. Фролов Ю.М. Право людини і громадянина на підприємницьку діяльність в Україні: конституційно-правовий аспект // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – № 8.
51. Шукліна Н. Г. Загальні засади конституційно-правового статусу людини і громадянина, – У кн.: Конституційне право України / За ред. В.Ф. Погорілка. – К., 2000.
52. Чиркин В. Е. Конституционное право зарубежных стран. – М., 1997. – 420 с.
53. Савчук А.П. Роль органов внутренних дел в укреплении законности и охране прав граждане сфере предпринимательства: Автореф. к.ю н. за спеціальністю 12.00.02. – К., 1992. – 20 с.
54. Саниахметова Н. Всеобщая декларация прав человека и право на предпринимательскую деятельность в Украине / Всеобщая декларация прав человека и Украина (тезисы и материалы обсуждения) // Юридический вестник – 1999.– № 1.
55. Право на предпринимательскую (экономическую) деятельность – В кн.: Баглай М.В., Туманов В.А. Малая энциклопедия конституционного права. – М., 1998.
56. Ионова Ж.А. Правовые проблемы легитимации предпринимательства // Государство и право. – 1997. – № 5. – С. 46-49.
57. Ноздрачев А. Статус предпринимателя. // Хозяйство и право. – 1994. – № 1. – С. 26-31.
58. Федеральный закон „Об акционерных обществах”. Практика применения. Порядок регистрации. Образцы учредительныхдокументов. Воробьев И.О., Дрокин О.Г., Игнатенко А.Л., Изотова С.В. и др. / Под ред. Воробьева И.О. – М: Филинъ, 1996.
59. Брызгалин А. Государственная регистрация субъектов предпринимательства // Советская юстиция. – 1996. – № 24.
60. Єршова И.В., Иванова Т.М. Предпринимательское право: Учеб. пособие. – М.: Юриспруденция, 1999. – 336 с.
61. Соловйова Л. Виникнення правосуб’єктності підприємств: деякі питания // Право України. – 2002. – № 27. – С. 36-39.
62. Марков Владимир Иванович Создание и регистрация субъектов предпринимательства негосударственного сектора экономики Специальность 12.00.04 – Хозяйственное право. хозяйственно-процессуальное право. Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук Научный руководитель – Хахулин Виктор Васильевич, кандидат юридических наук, доцент Донецк – 2004.
63. Порядок взаємодії суб’єктів інформаційного обміну щодо надання та використання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету статистики України від 7 грудня 2005 р. № 121/560/406, постанова правління Пенсійного фонду України від 7 грудня 2005 р. № 23-3, постанова правління Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття від 7 грудня 2005 р. № 368.
64. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. - Х.: Ун-т внутр. справ, 1998. – 480 с.
65. Козлов Ю.М. Административные правоотношения. – М.: Юрид. лит., 1976.
66. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М.: Наука, 1974.
67. Александров Н.Г. Законность и правоотношения в советском обществе. – М.: Госюриздат, 1955. –250 с.
68. Петров Г.И. Советское административное право. Часть общая. – Л., ЛГУ, 1961. – 380 с.
69. Бахрах Д.Н. Административное право Российской Федерации (России). Курс лекций по общей части административного права. Вып. 1. – Екатеринбург, 1993.
70. Курс административного права и процесса / Под ред. Ю.А.Тихомирова. – М., 1998.
71. Про додаток з доходів фізичних осіб: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 37. – ст. 308.
72. Лазарев Б.М. Управленческие процедуры. – М.: Наука, 1988. – 272 с.
73. Оцінка якості адміністративних послут // Тимощук В.П., Кірмач А.В. – К.: Факт, 2005. – 88 с.
74. Алексеев С.С. Теория государства и права. – М.: Издательство НОРМА, 2000. – 595 с.
75. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. – М., 1972. – 258с.
76. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум. Ун-т внутр. дел, 2000. – 704 с.
77. Общая теория права и государства: Учебник / Ред. В.В. Лазарева. – М.: Юрист, 1994. – 360 с.
78. Загальна теорія держави і права: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Харків: Право, 2002. – 432 с.
79. Баулин Ю.В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния. – Харьков, 1991. – 360с.
80. Алексеев С.С. Право: азбука - теория - философия: Опыт комплексного исследования. – М., 1999.
81. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. – М.: Юристъ, 1999. – 672 с.
82. Тодыка Ю.Н., Супрунюк Е.В. Конституция Украины – основа стабильности конституционного строя и реформирования общества / Отв. ред. Цвик М.В. – Симферополь, 1997. – 312с.
83. Самсонов В.Н. Административное законодательство: понятие, содержание, реформа. – Харьков, 1991. – 41с.
84. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. –1984. – Додаток до №51. – ст. 1122.
85. Цивільний Кодекс України // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 461.
86. Про державну податкову службу в Україні: Закон України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 6. – ст. 37.
87. Про систему оподаткування: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 39. – ст. 510.
88. Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 2. – ст. 10.
89. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 14. – ст. 71.
90. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 46-47. – ст. 403.
91. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: Закон України // Відомості Верховної Ради України. –2000. – № 22. – ст. 171.
92. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: Закон України // Офіційний вісник України. – 2003. – № 33. – ст. 1770.
93. Про боротьбу з корупцією: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – ст. 266.
94. Про громадянство України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – ст. 65.
95. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – ст. 161.
96. Питання Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва: Указ Президента України від 25 травня 2000 року. // Офіційний Вісник України. – 2000. – № 22.
97. Про Положення про Ліцензійну палату України: Указ Президента України від 16 липня 1997 року № 648 // Офіційний вісник України. – 1997. –№18.
98. Про Положення про Державний комітет України з питань розвитку підприємництва: Указ Президента України від 30 жовтня 1997 року № 1206 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 7.
99. Про внесення змін і доповнень до деяких указів Президента України: Указ Президента України від 27 листопада 1997 року № 1311 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 12.
100. Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 15 грудня 1999 року № 1573 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. – ст. 2435.
101. Про визнання такими, що втратили чинність, деяких нормативно-правових актів: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2003 р. № 1821 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 48. – ст. 2510.
102. Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів: Постанова Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 10. – ст. 632.
103. Разумович Н.М. Источники и форма права // Сов. государство и право. – 1988. – № 3. – С.20-26.
104. Сурилов А.В. Теория государства и права: Учеб. пособие. – Одесса., 1989. – 439 с.
105. Наказ Держпідприємництва № 50 від 8 червня 2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 24. – ст. 1368.
106. Наказ Держпідприємництва від 20 жовтня 2005 року № 97 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 44. – ст. 2785.
107. Наказ Держпідприємництва від 6 квітня 2004 р. № 39 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 16. – ст. 1139.
108. Наказ Держпідприємництва від 6 червня 2004 р. № 67 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 27. – ст. 1832.
109. Бухгалтер, 2004, 09, № 34.
110. Юридичний вісник України. – 2003. – 05. – № 18-19.
111. Про затвердження Порядку обліку платників податків, зборів (обов’язкових платежів): Наказ Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року №80 / Офіційний вісник України. – 1998. – № 11. – ст. 431.
112. Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України: Постанова правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 № 21-1 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 3. – ст. 148.
113. Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття: Наказ Міністерства праці та соціальної політики України 18.12.2000 № 339 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 4. – ст. 140.
114. Про затвердження Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду: Постанова правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 червня 2001 р. № 16 // Закон і Бізнес. – 2002. – № 2.
115. Нечитайленко А.А. Основы теории права: Учебное пособие. – Х.: Консум, 1998. – 176 с.
116. Про затвердження Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України: Постанова правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 № 36 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 57. – ст. 2296.
117. Про місцеве самоврядування в України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – ст. 170.
118. Про затвердження тимчасового Порядку взаємодії управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з органами статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондами соціального страхування при здійсненні державної реєстрації суб’єктів господарської діяльності: Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради харківської області від 01.06.2005 № 637.
119. Фурса С.Я., Щербак С.В. Виконавче провадження в Україні. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002. – 480 с.
120. Галаган И.А. Сущность и общее назначение процессуальных норм и отношений в советском праве. – М., 1988. – 264 с.
121. Скакун О.Ф. Теорія держави і права (енциклопедичний курс). – Харьків: Еспада, 2005. – 839 с.
122. Васильев А.С. Административное право Украины (общая часть): Учебное пособие. – Харьков: „Одиссей”, 2003. – 288 с.
123. Алексеев С.С. Теория права. – Харьков: БЕК, 1994. – 224 с.
124. Погребной И. М. Общетеоретические проблемы производств в юридическом процессе: Дисс. … канд. юрид. наук. Харьков, 1982. – 198 с.
125. Масленников М. Я. Административно-юрисдикционный процесс. – Воронеж, 1990. – 420 с.
126. Лукьянова Е. Г. Теория процессуального права. – М.: Издательство НОРМА, 2003. – 240 с.
127. Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва: Указ Президента України від 25 травня 2000 року № 721/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 22. – ст. 888.
128. Положення про Пенсійний фонд України: Указ Президента України від 1 березня 2001 р. № 121/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 9. – ст. 350.
129. Положення про Єдиний реєстр страхувальників Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності: Постанова правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 24 грудня 2001 р. № 53 // Бухгалтер. – 2007. – № 14.
130. Положення про реєстр страхувальників за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності: Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 04.03.2003 № 14 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2006. – № 7.
131. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Видавничий Дім „Ін-Юре”, 2002. – 668 с.
132. Коваль Л. Адміністративне право України. – К., 1994. – 208 с.
133. Бахрах Д.Н. Индивидуальные субъекты административного права // Государство и право. – 1994. – № 3. – С. 16-24.
134. Новоселов В.И. Правовое положение граждан в советском государственном управлении. – Саратов, 1976. – 236 с.
135. Матузов Н.И. Личность. Права. Демократия (Теоретические проблемы объективного права). – Саратов, 1972. – 292 с.
136. Тимчасовий порядок реєстрації фізичних осіб за місцем проживання: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. № 35.
137. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 31. – ст. 440.
138. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов.– М.: Изд-во БЕК, 1996. – 368 с.
139. Про затвердження Державного класифікатора України: Наказ Держстандарту України від 22 жовтня 1996 р. № 441.
140. Про затвердження Тимчасового порядку узяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платників страхових внесків: Постанова правління Пенсійного фонду України від 21 червня 2005 р. № 10-1 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 29. – ст. 1735.
141. Концепція реформи адміністративного права України: Підготовлена робочою групою Кабінету Міністрів України з підготовки Концепції реформи адміністративного права та проекту Адміністративного кодексу України. – К.: 1998. – 87с.
142. Люхтергандт О. Проект Адміністративного процедурного кодексу України та сучасне адміністративне процедурне право // Юридичний журнал. – 2002. – №5. – с. 24-28.
143. Тимощук В.П. До проблеми правового регулювання адміністративно-процедурних відносин // Юридичний журнал. – 2003. – №3 (9). – с. 36-38.
144. Про електронний цифровий підпис: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36. – ст. 276.
145. Про електронні документи та електронний документообіг: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36. – ст. 275.
146. Матюхіна Н.П. Управління персоналом органів внутрішніх справ України (Теоретичні та прикладні аспекти) / Університет внутрішніх справ / О.М. Бандурка (заг.ред.). – Х. : Вид-во Ун-ту внутрішніх справ, 1999. – 286с.
147. Авер’янов В.Б., Денисов В.Н., Сіренко В.Ф. Законодавство: проблеми ефективності. – К.: Наукова думка, 1995.
148. Авер’янов В.Б., Крупчан О.Д. Виконавча влада: конституційні засади і шляхи реформування. – Харків: Право, 1998. – 37 с.
149. Агапов А.Б. Учебник административного права. – М.: Городец, 1999. – 558 с.
150. Административное право и административный процесс: старые и новые проблемы (по материалам “Лазаревских чтений”) // Государство и право. – 1998. – № 8. – С. 5-32.
151. Адмистративное право: Учебник. – М.: Юрид. лит., 1967. – 493 с.
152. Алехин А.П., Кармолицкий А.П., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник. – М.: ЗЕРЦАЛО, ТЕИС, 1996. – 640 с.
153. Анджиєвський В.С., Тимченко І.А. Нове законодавство про адміністративні правопорушення. – Київ: Політвидат України, 1987. – 107 с.
154. Бахрах Д.Н., Ренов Э.Н. Производство по делам об административных правонарушениях. – М.: Знание, 1989. – 96 с.
155. Бельский К.С. О принципах административного права (выступление на “Лазаревских чтениях”) // Государство и право. – 1998. – № 8. – С. 7-8.
156. Васильев А.С., Додин Е.В., Туманов В.Т. Предпрениматель, его права, обязанности, ответственность. – Одесса, 1994.
157. Васильев Р.Ф. Акты управления. – М.: МГУ, 1987. – 140 с.
158. Гаращук В.М. Сутність, принципи та гарантії законності // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. Тацій В.Я. – Х.: НЮАУ, 2000. – Вип. 42. – С.106-112.
159. Головченко В.В., Ковальський В.С. Юридична термінологія: довідник. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 224 с.
160. Грущинський І.М., Кравчук В.М., Пограничний Є.П. Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності. Науково-практичний посібник. – Л.: Престиж-Інформ, 2000. – 268 с.
161. Демин А.А. Теория административного процесса: соотношение материального и процессуального права // Правовая наука и реформа юридического образования – Воронеж, 1996. – Вып. 6. – С. 94-114.
162. Жилинский С.Э. Правовая основа предпринимательской деятельности (предпринимательское право): Курс лекций. – М.: НОРМА-ИНФРА М, 1998. – 672 с.
163. Забалуева М.Ф. Административная ответственность должностных лиц аппарата государственного управления: Дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1987.
164. Законодательство Украины о предпринимательстве (по состоянию на 15 марта 2000 г.). – Х.: ООО “Одиссей”, 2000. – 416 с.
165. Коваль Л.В. Административно-деликтное отношение. – Киев: Вища школа, 1979. – 230 с.
166. Коваль Л.В. Яким бути адміністративному кодексу України // Право України. – 1993. – № 3. – С. 24-25.
167. Коліушко І. Адміністративна реформа в Україні // Право України. 1998.– № 2. – С.10-14.
168. Масленников М.Я. Административно-юрисдикционный процесс // Сов. государство и право. - 1988. – № 10. – С. 83-89.
169. Німченко В. Напрями реформування адміністративного права України // Право України. – 1998. – № 8. – С. 19.
170. Никеров Г.И. Реформы административного права и процесса // США: Экономика. Политика. Идеология. – 1987. – № 10. – С. 107-115.
171. Общая теория государства и права: Академ. курс: Учеб. для вузов: В 2-х т. / Отв. ред. М.Н. Марченко. – М.: Зерцало, 1998. – Т.2: Теория права. – 639 с.
172. Онищенко Т. Предпринимательская деятельность без создания юридического лица. – Х.: Фактор, 2000. – 368 с.
173. Панова И.В. Административный процесс в Российской Федерации:понятие, принципы и виды // Правоведение. – 2000. – № 2. – С.114-127.
174. Предпринимательское (хозяйственное) право: Сб. нормативных актов. Учебное пособие / Автор-составитель, отв. ред. Дойников И.В. – М.: Былина, 1998. – 484 с.
175. Предпринимательское (хозяйственное право): Учебник. – В 2 т. / Андреев В.К., Андреева Л.В., Голубков А.Ю. и др. / Отв. ред Олейник О.М. – Т.1. – М.: Юристъ, 1999. – 727 с.
176. Проект Концепції реформи адміністративного права України / В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, І.П. Голосніченко та ін. – К. – 1998.
177. Протасов В.Н. Основы общеправовой процессуальной теории. – М.: Юрид. лит-ра, 1991. – 197 с.
178. Протасов В.Н. Юридическая процедура. – М.: Юрид. лит-ра, 1991. – 169 с.
179. Саніахметова Н.О. Правовий захист підприємництва в Україні: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 336 с.
180. Словарь административного права / Бачило И.Л., Гандилов Т.М., Гришковец А.А. и др. – М.: Фонд “Правовая культура”, 1999. – 320 с.
181. Словарь иностранных слов. – 19-е изд., стер. – М.: Рус. яз., 1990. – 624 с.
182. Сморгунов Л.В. Сравнительный анализ административных реформ в западных странах // Вестник Моск. ун-та. Сер.12. Полит. науки. – 2000. – № 1. – С.54-77.
183. Спиридонов Л.И. Теория государства и права: Учеб. пособие. – М.: Проспект, 1996. – 304 с.
184. Стефанюк В. Адміністративний процесуальний кодекс України. Яким йому бути? // Право України. – 1999. - № 12. – С. 15-20.
185. Сурилов А.В. Теория государства и права: Учеб. пособие. – Одесса., 1989. – 439 с.
186. Теория права и государства / О.Ф. Скакун, Н.К. Подберезский. -Х.,1997. - 496 с.
187. Теория юридического процесса / Под ред. В.М. Горшенева. – Харьков, 1985. – 192 с.
188. Тихомиров Ю.А. О концепции развития административного права и процесса // Государство и право. – 1998.– № 1. – С.5-14.
189. Фатхутдінова О.В. Принципи юридичного процесу // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип.5.– К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України; Видавничий Дім “Юридична книга”, 2000. – С. 19.
190. Честнов И.Л. Универсальны ли права человека? (Полемические размышления о Всеобщей декларации прав человека) // Правоведение. – 1999. – № 1. – С. 73-82.
191. Шергин АП. Административная юрисдикция. – М.: Юрид. лит., 1979. – 143 с.