Психологічна освіта старшокласників як чинник їх життєвого самовизначення

Короткий опис

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г.С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

Панченко Світлана Миколаївна

УДК 159.922.7/8

Психологічна освіта старшокласників
як чинник їх життєвого самовизначення

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник: Максименко С.Д.,
доктор психологічних наук, професор, академік, дійсний член АПН України

Київ 2003

ЗМІСТ
ВСТУП ...
РОЗДІЛ 1. Життєвий шлях та життєве самовизначення особистості як предмети психологічного дослідження
1.1. Життєвий шлях особистості: пріоритети суб'єктивної парадигми ..
1.2. Детермінанти життєвого самовизначення особистості упродовж її життєвого циклу та в юнацькому віці...

РОЗДІЛ 2. Методи, організація і результати констатуючого експерименту
2.1. Програма та методи дослідження життєвого самовизначення старшокласників
2.2. Результати аналізу й інтерпретація даних констатуючого етапу дослідження....
2.3. Зміст та задачі психологічної освіти старшокласників як чинника їх життєвого самовизначення

РОЗДІЛ 3. АКТИВІЗАЦІЯ ЖИТТЄВОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ ЗАСОБАМИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ
3.1. Програма та методичне забезпечення курсу «Психологія в моєму житті»........
3.2. Активізація життєвого самовизначення старшокласників як результат формуючого експерименту.
ВИСНОВКИ....
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...
ДОДАТКИ....

ВСТУП
Актуальність дослідження. Розвиток українського суспільства характеризується значними трансформаціями усіх сфер його життєдіяльності, втіленням демократичних принципів суспільного та індивідуального життєустрою, що підсилює прагнення особистості до свободи самовизначення відповідно до своїх життєвих цілей і пріоритетів, і, водночас, потребує здатності до прийняття самостійних рішень і дій у нових умовах, до свідомого вибору власної життєвої позиції, до усвідомлення себе як суб’єкта власної активності.
Життєве самовизначення старшокласників здійснюється протягом шкільного періоду їх життя, коли освіта та виховання вважаються визначальними чинниками. Проте зміна соціально-економічних умов, суперечливий вплив соціального середовища, втрата звичних ціннісних орієнтирів негативно позначаються на спрямуванні суспільного навчання та виховання. За цих умов значна частина молоді виявляється не готовою до здійснення самостійного вибору життєвих пріоритетів, знаходження особистісних сенсів у виборі життєвого шляху створення адекватних своїм можливостям життєвих програм, до відповіді на питання щодо змісту й призначення власного «Я».
У психолого-педагогічній літературі проблема життєвого самовизначення розглядається в широкому контексті, зокрема, в річищі концепції життєвих прагнень (Ш. Бюлер), концепцій особистості, як суб'єкта життя (Б. Ананьєв, С. Рубінштейн, В. Роменець, Т. Титаренко), теорії мистецтва життєтворчості (В. Доній, О. Донченко, І. Єрмаков, Г. Несен, Л. Сохань, В. Шинкарук та ін.), особистісного, професійного, громадянського самовизначення (Г. Костюк, С. Рубінштейн, О. Леонтьєв, Л. Анциферова, С. Максименко, М. Боришевський, Л. Божович, З. Головаха, І. Дубровіна, О. Киричук, Р. Пасічняк, В. Сафін, В. Семиченко, Л. Синютка, Т. Снегірьова, Л. Сохань, В. Татенко, Т. Титаренко, Є. Шумілін).
З появою нових підходів та шкіл гуманістичного спрямування погляди вчених на особистість та можливості її життєвого самовизначення еволюціонували від розгляду особистості як носія окремих рис до її бачення як системи, від погляду на учня як об'єкта прищеплення знань до ствердження його як суб'єкта життєтворчості.
Низька соціальна ефективність змісту освіти, багато в чому застаріла технологія навчання, реальний рівень освіченості, психологічної та життєвої компетентності молоді не забезпечують швидкого адаптування молодої людини до складних і динамічних змін у структурі людської життєдіяльності. Продуктивним кроком на шляху подолання зазначених явищ може слугувати, вважаємо, спроба оновлення змісту та форм навчання школярів уведення в зміст навчальної програми для учнів старшого шкільного віку спеціального курсу з психології, спрямованого на розв’язання задачі загальної психологічної освіти старшокласників, з одного боку, як чинника актуалізації здатності учнів до самопізнання, саморозвитку й самовизначення з іншого.
За всієї важливості накопиченого у педагогічній і віковій психології досвіду теоретико-експериментального дослідження психології старшокласника проблема життєвого самовизначення останнього в умовах спеціальної організації процесу засвоєння ним в рамках шкільного спецкурсу з психології базових її понять і технік залишається відкритою. Очевидна наукова й практична значущість порушеної проблеми і зумовила відповідний вибір теми даного дослідження «Психологічна освіта старшокласників як чинник їх життєвого самовизначення».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в межах комплексної теми лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України «Психологічне забезпечення розвитку особистості в системі безперервної освіти». Номер держреєстрації 196U006943.
Тема затверджена вченою Радою Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України (протокол № 5 від 25. 04. 2002 р.) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 6 від 18. 06. 2002 р.).
Об’єкт дослідження процес життєвого самовизначення та особистісного становлення старшокласників.
Предмет дослідження психолого-педагогічні умови підтримки та стимулювання життєвого самовизначення старшокласників засобами психологічної освіти.
Мета дослідження теоретично обґрунтувати сутність і зміст життєвого самовизначення старшокласників і експериментально дослідити розвивальний та формувальний вплив психологічної освіти на психологічні механізми життєвого самовизначення старшокласників.
Гіпотеза дослідження процес життєвого самовизначення в період старшого шкільного віку стимулюється і якісно збагачується завдяки перетворенню сутнісного змісту опорних психологічних знань у фактор смислової регуляції діяльності.
У відповідності з метою і сформульованою гіпотезою були поставлені такі завдання:
1. Проаналізувати стан наукової розробки проблеми життєвого самовизначення у старшому шкільному віці та визначити її психологічний зміст.
2. Сконструювати зміст навчального курсу з психології та здійснити раціональний вибір методів навчання, виходячи з провідної ідеї спрямування цього змісту й методів у площину життєвого самовизначення старшокласників.
3. З'ясувати ефективність запровадження організованої психологічної освіти у навчально-виховний процес школи, як чинника життєвого самовизначення старшокласників.
4. Експериментально дослідити динаміку розвитку важливих складових особистості, єдністю яких забезпечується життєве самовизначення старшокласників за умов спеціально організованої психологічної освіти.
Методологічну основу дослідження склала система пояснювальних принципів психологічної теорії особистості (К. Абульханова-Славська, Л. Божович, Г. Костюк, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн та ін.), концепція діяльнісного опосередкування особистісного розвитку (С. Максименко, А. Петровський), наукові уявлення про активність та самоактивність особистості в процесі її становлення (М. Боришевський, О. Конопкін, І. Осницький, І. Трофимова, П. Якобсон), в тому разі і на етапі юнацького віку (М. Алексєєва, Л. Божович, І. Дубровіна, Д. Ельконін, Г. Костюк, І. Кон, В. Слободчиков).
Для реалізації мети й завдань дослідження був використаний комплекс методів, який включав спостереження, бесіди, опитування, стандартизовані методики, психолого-педагогічний експеримент, що складався з констатуючої, формуючої та контрольної частин.
Дослідження здійснювалось упродовж 1998 2001 років. Дослідженням було охоплено загалом понад 500 випробуваних (300 учнів старших класів, 120 практичних психологів і 86 директорів шкіл).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в ньому:
- охарактеризовано стан розвитку особистісних складових життєвого самовизначення старшокласників, особливості їх суб'єктної активності та креативності в умовах традиційної освіти та запропоновано шляхи їх підтримки й розвитку засобами психологічної освіти;
- розроблено програму психологічної освіти старшокласників за провідною ідеєю її спрямування у площину їхнього життєвого самовизначення та методичні поради щодо її запровадження;
- встановлено провідні чинники, якими зумовлюється розвивальний ефект розробленої програми, зокрема як фактора актуалізації механізму особистісної рефлексії.
Теоретичне значення дослідження полягає у поглибленні уявлень щодо сутності та змісту життєвого самовизначення та його психологічних особливостей в юнацькому віці. Здійснено глибокий історичний аналіз, узагальнення вітчизняного та закордонного досвіду шкільної психологічної освіти. Розкриті психолого-педагогічні умови стимулювання й якісного збагачення процесу життєвого самовизначення старшокласників засобами психологічної освіти.
Практичне значення дослідження. Отримані результати та висновки можуть бути використані при підготовці практичних психологів, студентів психологічних відділень педвузів, слухачів курсів підвищення кваліфікації. Розроблена програма спецкурсу може застосовуватись у практиці навчально-виховного процесу старшокласників як важлива складова технології особистісно-орієнтованого навчання.
Надійність та вірогідність отриманих даних забезпечувалися різнобічним теоретичним аналізом досліджуваної проблеми; використанням методів і методичних прийомів, які відповідали меті та завданням дослідження; достатньою репрезентативністю і гомогенністю вибірки; поєднанням якісного і кількісного аналізу отриманих емпіричних фактів; застосуванням сучасних методів математичної статистики із залученням комп’ютеризованої програми обробки даних.
Особистий внесок автора. Розроблені автором методичні процедури, зміст психологічної освіти та одержані експериментальні дані є самостійним внеском у дослідження проблеми життєвого самовизначення старшокласників. Розробки та ідеї, які належать співавторам публікацій, в дисертації не використовуються.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Головні тези і результати дослідження доповідалися на регіональній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми психологічної роботи в навчально-виховному закладі» (Суми, 1998 р.); на Всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Післядипломна освіта: перспективи розвитку» (Київ, 2000 р.), «Безперервна підготовка педагогічних кадрів гуманітарного профілю: теорія, практика, перспективи» (Ялта, 2000 р.), «Реалізація сучасних вимог до контролю й оцінювання навчальних досягнень учнів і студентів у вивченні природничо-математичних дисциплін» (Херсон, 2001 р.), «Проблеми дидактики фізики в загальноосвітній школі» (Умань, 2001 р.); на Міжнародних наукових конференціях: «Сучасні технології, економіка та екологія в промисловості, на транспорті та сільському господарстві» (Алушта, 2001 р.), «Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології» (Київ, 2001 р.), на засіданнях лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.
Результати дослідження використовувалися у процесі читання лекцій слухачам курсів підвищення кваліфікації Сумського ОІППО, працівникам психологічної служби області.
Публікації. Основний зміст та результати дослідження відображені у 10 публікаціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що нараховує 180 найменувань та 16 додатків. Робота викладена на 221 сторінці друкованого тексту і містить 1 схему, 19 таблиць, 6 рисунків та 9 діаграм.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Узагальнення результатів дослідження дало підстави для таких висновків:
1. Життєве самовизначення учнівської молоді досягається за умови реалізації ідеї нерозривного зв'язку навчання та розвитку та їх спрямованості у площину суб'єктивної активності вихованців, саморозвитку та самоствердження.
2. Встановлено, що притаманні юнацькому віку потреби в самопізнанні, саморозвитку, оволодінні засобами рефлексії, формуванні певної смислової системи, розвитку ціннісно-орієнтаційної діяльності та почуття відповідальності, у стабілізації й ієрархізації мотиваційної сфери не задовольняються в умовах традиційної освіти.
3. Результати констатуючого етапу дослідження підтвердили, що низький рівень психологічної освіченості, недостатній розвиток структурних компонентів самосвідомості (нестійкість і неадекватність самооцінки, низька здатність до рефлексії); низький рівень сформованості диференційованої структури ціннісних орієнтацій; перевага матеріальних цінностей над духовними, інтелектуальними, суспільно значущими; поверхове усвідомленні сенсу власного життя, низька здатність до відповідальних, самостійних дій і т.д. значною мірою обумовлюється стихійним характером їхнього розвитку, чи є результатом адаптивного розвитку особистості учнів.
4. Доведено, що розроблений зміст курсу психологічної освіти, спеціально організована пізнавальна, комунікативна, предметно-практична та творча діяльність не тільки спрямовані на здобуття знань, умінь, навичок, а й стимулюють та якісно збагачують важливі складові психологічної організації особистості: світоглядну, ціннісно-цільову, мотиваційно-потребову, гармонійною єдністю яких забезпечується процес життєвого самовизначення. Виявлені динамічні зміни в розвитку суб'єктності поведінки школярів.
5. Отримані в результаті застосування спецкурсу з психології показники психологічної освіченості дозволили встановити значне поглиблення старшокласниками уявлень про психіку людини, розуміння ними основних психічних якостей та станів. Кількість учнів експериментальної групи (ЕГ), що досягли високого рівня психологічної освіченості, зросла з 20,3% до 67,6%.
6. Зміст курсу психологічної освіти справив гармонізуючий вплив на світоглядну складову життєвого самовизначення: збагатив суб'єктивний досвід старшокласників; ліквідував брак наукових психологічних знань та практичних вмінь їх застосування в розв'язанні життєвих проблем; якісно збагатив систему концептуальних уявлень досліджуваних про людину та людську психіку; сприяв розвитку важливих компонентів самосвідомості.
7. Завдяки розвитку механізму особистісної рефлексії засобами психологічної освіти стають можливими: поглиблення розуміння учнями власних психологічних особливостей, побудова позитивної Я-концепції, розширення й збагачення їх уявлень про себе як носія власної активності з одночасним зростанням показників адекватності самооцінки учнів, упевненості у собі.
8. Одержані дані щодо динаміки ціннісних орієнтацій старшокласників показали значне зростання в ЕГ кількості учнів із високим рівнем сформованості ієрархічної структури як термінальних, так і інструментальних цінностей, встановлено посилення соціально значущої спрямованості останніх. Побудова старшокласниками ЕГ системи цілей самовдосконалення практично підводить їх до самовизначення в житті, на основі якого здійснюється самореалізація.
9. За умови спеціально організованої психологічної освіти сфера мотиваційних засобів реалізації життєвого самовизначення старшокласників ЕГ розширилась та збагатилась соціальними мотивами діяльності. Головними імпульсами активності респондентів ЕГ стали: потреба проявляти власну активність в визначенні свого місця в суспільстві, потреба належати соціальній спільності, потреба в самопізнанні, самовдосконаленні, самовизначенні, прагнення до соціальної творчості готовність до зміни умов життя й праці, зміни самого себе. Розгляд особливостей мотиваційного аспекту життєвого самовизначення виявив тенденцію до збільшення кількості учнів ЕГ, що керуються в діяльності та поведінці мотивом досягнення, спрямованістю на успіх.
10. До позитивних результатів формуючого експерименту слід віднести також факт підвищення рівня довільності поведінки, самоконтролю та аналізу своїх вчинків, уміння адекватно реагувати на свій успіх і поразку. Кількість учнів ЕГ, що використовували прийоми саморегуляції емоційних станів та поведінки у створюваних та реальних життєвих ситуаціях зросла у 2,8 разів і склала 56% від загального їх числа.
11. Підсумкові результати порівняльного аналізу переконливо доводять, що психологічну освіту старшокласників (озброєння учнівської молоді базовими знаннями і первинними техніками з галузі психології як однієї з центральних антропологічних дисциплін) можна вважати важливим чинником їх життєвого самовизначення та особистісного саморозвитку.

Проте, виконане дослідження не претендує на розв’язання всіх аспектів проблеми, що вивчалася. Подальші дослідження мають бути спрямовані на пошук та виявлення ефективних мета-знань, тобто методів та прийомів пізнання в змісті психологічної освіти. Важливою є розробка оптимальних форм взаємодії учасників освітнього процесу (психолога та учнів). Доцільними вважаємо аналіз можливостей впровадження аналогічної програми для учнів середнього шкільного віку, що потребує, зі свого боку, докладнішого вивчення умов і засобів впровадження, адекватних психологічним особливостям даного віку.

Список використаних джерел
1. Аббаньяно, Николо. Мудрость жизни /А. Л. Зорин (пер. с ит.). СПб: Алетейя, 1996. 320 с.
2. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. М.: Наука, 1980. 335 с.
3. Абульханова-Славская К.А. Диалектика человеческой жизни. М.: Мысль, 1977. 224 с.
4. Абульханова-Славская К.А. О путях построения типологии личности //Психологический журнал. 1983. Т. 4. №1. С. 18.
5. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1991. 299 с.
6. Абульханова-Славская К.А., Брушлинский А.В. Философско-психологическая концепция С.Л. Рубинштейна. М.: Наука, 1989. 245с.
7. Авдуевская Е.П., Араканцева Т.А. Проблема юношеского самоопределения в практике школьной психологической службы //Введение в практическую и социальную психологию: Пособие для дополн. образования. А.И. Донцов, Ю.М. Жуков и др. М.: Смысл, 1996. 373 с.
8. Автократов С.П. Учебник психологии. СПб., 1866. С. 164.
9. Адамов В.Ф. Учебник элементарной психологии. СПб., 1906. 148 с.
10. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2-х томах /Под ред. Б.Ф. Ломова, А.А. Бодалева. М.: Педагогика, 1980. т.1. 230 с.
11. Ананьев Б.Г. О воспитательных задачах преподавателя психологии в средней школе. //В помощь преподавателю психологии в средней школе. Л.: Ленинградский филиал АПН РСФСР и Лененградский институт усовершенствования учителей, 1948. 82 с.
12. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. М.: Наука, 1977. 380 с.
13. Анисимов О.С. Новое управленческое мышление: сущность и пути формирования. М.: Экономика, 1991. 351 с.
14. Анциферова Л.И. Психология повседневности: жизненный мир личности и «техники» ее бытия //Психологический журнал. 1993. № 2. С. 3-17.
15. Асмолов А.Г. Психология личности: Принципы общепсихологического анализа: Учеб. для студ. вузов. М.: Изд-во МГУ, 1990. 367 с.
16. Ахмеров Р.А., Кроник А.А. Уроки жизнетворчества в школе сценарии груповых занятий по формированию у детей конструктивного отношения к времени жизни //Соціально-психологічна реабілітація дітей і підлітків, що постраждали від Чорнобильської катастрофи. Київ, 1992. 188 с.
17. Бадмаев Б.Ц. Психология: как ее изучать и усвоить: Учебно-методическое пособие для студентов вузов. М.: Учебная литература, 1997. 156 с.
18. Бажин Е.Ф., Голынкина С.А, Эткинд А.М. Метод исследования уровня субъективного контроля //Психологический журнал. 1984. Т. 5. № 3.
19. Балл Г.А. Концепция самоактуализирующейся личности в гуманистической психологии. Киев: Донецк, 1993. 33 с.
20. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры: Пер. с англ. /Общ. ред. М.С. Мацковского М.: Прогресс, 1988. 399 с.
21. Берн Э. Трансакционный анализ и психотерапия. СПб., 1992. 224 с.
22. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание: Пер. с англ. /Общ. ред. В.Я. Пилиповского. М.: Прогресс, 1986. 420 с.
23. Блонский П.П. Результаты анкеты по вопросу о постановке преподавания в средней школе //Вопросы философии 1910. № 1. С. 42.
24. Блонский П.П Избр. пед. и психол. соч.: В 6 томах. М., 1954. Т.4. С. 81.
25. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. М.: Просвещение, 1968. 398 с.
26. Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе //Вопросы психологии. 1979. № 4. С. 23-24.
27. Бондар Н.Є. Формування особистісної репрезентації життєвого шляху в юнацькому віці: Автореф. дисканд. психол. наук: 19.00.07 /Інститут психології. К., 1998. 17 с.
28. Боришевський М.Й. Развитие саморегуляции поведения школьников //Дис д-ра психол. наук в форме научного доклада. К., 1992. 72 с.
29. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. К.: Наукова думка, 1989. 199 с.
30. Буякас Т.М. Проблема и психотехника самоопределения личности. //Вопросы психологии. 2002. № 2. С.28-39.
31. Васильева О.С, Демченко Е.А. Изучение основных характеристик жизненной стратегии человека //Вопросы психологии. 2001. №2. С. 74-85.
32. Василюк Ф.Е. Психология переживания. М.: Изд-во МГУ, 1984. 200 с.
33. Весна Е.Б. Развитие взаимоотношений с миром взрослых как определяющее условие личностного становления подростка: Автореф. дис канд. психол. наук. М., 1991. 26 с.
34. Воронин Л.Г, Маш Р.Д. Методика проведения факультативных занятий по физиологии высшей нервной деятельности и психологии. М.: Просвещение, 1979. 160 с.
35. Воронин Л.Г., Колбановский В.Н., Маш Р.Д. Физиология высшей нервной деятельности и психология.: Пособие для факультативных занятий в ІХ-Х классах. М.: Просвещение, 1970. 224 с.
36. Гегель Г. В. Феноменология духа: Соч. в 14 т. М., 1959. Т. 4. С. 22.
37. Гинзбург М.Р. Личностное самоопределение как психологическая проблема //Вопросы психологии. 1988. №2. С. 2126.
38. Гинзбург М.Р. Психологическое содержание личностного самоопределения. //Вопросы психологии. 1994. № 3. С. 43-52.
39. Головаха Е.И. Жизненная перспектива и профессиональное самоопределение молодежи /АПН УССР Ин-т философии. К: Наукова думка, 1988. 144 с.
40. Головаха Е.И. Формирование и развитие жизненной перспективы в юности и зрелом возрасте //Жизненный путь личности. К.: Наукова думка, 1987. С. 225-236.
41. Грановская Р.М., Крижанская Ю.С. Творчество и преодоление стереотипов. СПб.: ОМS, 1994. 192 с.
42. Гримак Л.П. Общение с собой. Начала психологии активности. М.: Политиздат, 1991. 320 с.
43. Грищенко Ж.М., Поликарпов В.А.Самоопределение молодежи в условиях перестройки: опыт социальной типологии //Социол. исслед. 1990. №7. С. 94-96.
44. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения: Опыт теорет. и экспер. псих. исслед. М.: Педагогика, 1986. 240 с.
45. Дружинин В.Н. Психология общих способностей. М.: Латерна Вита, 1995. 152 с.
46. Дубровина И.В., Круглов Б.С. Психологические аспекты формирования ценностных ориентаций и интересов школьников. М.: АПН СССР, 1983. С. 27-36.
47. Дьяченко М.И., Кандыбова Л.А. Психологические проблемы готовности к деятельности. Минск: Изд-во Беларус. ун-та, 1975. 175 с.
48. Ельницкій К. Очерки по исторіи педагогики: Пособіе для занимающихся воспитаніемъ дътей и для учебныхъ заведеній, въ которыхъ преподается педагогика. С.-Петербургъ: Изданіе М. М. Гутзаца, 1907. 183 с.
49. Етнопсихологічні орієнтири сімейного виховання /За ред. Л.Е. Орбан. Івано-Франківськ: Прикарпатський ун-т, 1996. 96 с.
50. Ждан А.Н. История психологии: Учебник. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. 367 с.
51. Жизненный путь личности. /Под ред. Л.В. Сохань. К.: Наукова думка, 1987. 230 с.
52. Жизнь как творчество: Социально-психологический анализ /В.И. Шинкарук, Л.В. Сохань, Н.Н. Шульга и др. К.: Наукова думка, 1985. 302 с.
53. Життєві кризи особистості: Наук.-метод. посібник: у 2-х ч. /Л.В. Сохань, І.Г. Єрмаков (кер. авт. кол.); В.М. Доній (ред.); Інститут змісту і методів навчання. К.: ИСБН, 1998. ч. 2. 565 с.
54. История зарубежной психологии. 30-60 годы ХХ века. Тексты. М., 1986.
55. История психологии. Тексты /Под ред. П.Я. Гальперина, А.Н. Ждан: 3-е изд. Екатеренбург: Деловая книга, 1999. 480 с.
56. Казмиренко В.П. Социальная психология организаций. К.: ИСБН, 1993. 384 с.
57. Карпенко З.С. Психокорекція розвитку дитини. Івано-Франківськ, 1994. 132 с.
58. Кенкманн П.О. Роль системы образования в жизненном самоопределении молодежи: Докт. дис: 19.00.07. Тарту, 1985.
59. Климов Е.А. Какую психологию и как преподавать будущим педагогам //Вопросы психологии. 1998. №2. С. 57-61.
60. Комарова Т.К., Кондратьева С.В. Взаимосвязь самопознания и познания других людей в ранней юности //Психологичекий журнал. 1991. Т.12. №3. С. 30-38.
61. Кон И. С. Откытия "Я". М.: Политиздат, 1978. 366 с.
62. Кон И.С. Дружба: Этикопсих. очерк. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Политиздат, 1987. 348 с.
63. Кон И.С. Психология ранней юности: Книга для учителей. М.: Просвещение, 1989. 256 с.
64. Кон И.С. Психология старшеклассника. М.: Просвещение, 1982. 207 с.
65. Кон И.С. В поисках себя. М.: Просвещение, 1984. 272 с.
66. Концепція розвитку загальної середньої освіти (проект) //Освіта України. 2000. № 33. С. 9.
67. Корнилов К.Н. Психологические опыты. М., 1906. С. 100.
68. Кремень В.Г. Психолого-педагогічна наука в ідеологічній проекції //Матер. методол. сем. АПН України "Психологічна наука і ідеологія" /2 листопада 1998 р. К.: Гнозис, 1998. С. 3-6.
69. Криппнер де Карвалло. Проблема методов в гуманистической психологии //Психологический журнал. 1993. № 2. С. 34.
70. Кроник А.А. Субъективная картина жизненного пути как предмет психологического исследования //Дисд-ра психол. наук в форме научного доклада. М., 1993. 70 с.
71. Круглов Б.С. Социальная направленность личности //Формирование личности старшеклассника /Под ред. И.В. Дубровиной. М.: Педагогика, 1989. С. 12-25.
72. Лаптева И.Д. Личностное обособление как фактор профессионального самоопределения старшеклассников. Автореф. дис. канд. пед. наук. Томск, 1999. С. 18.
73. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: Политиздат, 1977. 304 с.
74. Логинова Н.А. Биографический метод в психологии и смежных науках /Автореф. диск. психол. н. Л., 1975. 20 с.
75. Логинова Н.А. Жизненный путь человека как проблема психологии //Вопросы психологии. 1985. №1. С. 28-35.
76. Логинова Н.А. Развитие личности и ее жизненный путь //Принцип развития в психологии. М., 1978. С.
77. Логинова Н.А. Шарлотта Бюлер представитель гуманистической психологии //Вопросы психологии. 1980. № 1. С. 154-158.
78. Лучшие психологические тесты для профотбора и профориентации /Под ред. А.Ф. Кудряшова, Петрозаводск: "Партком", 1992. 318 с.
79. Ляудис В.Я. Методика преподавания психологии. Учебно-методическое пособие. 3-е изд., испр. и доп. М.: Изд-во УРАО, 2000. 128 с.
80. Мамардашвили М.К. Психологическая типология пути. СПб.: Русск. христ. гуманит. ин-т, 1997. 328 с.
81. Максименко С.Д. Основи генетичної психології: Навч. посібник К.: НПЦ Перспектива, 1998. 220 с.
82. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці: методологія, методи, програми, процедури. Навчальний посібник для вищої школи. К.: Наукова думка, 1998. 216 с.
83. Мартынюк И.О. Проблемы жизненого самоопределения молодежи: Опыт прикладного исследования /Отв. ред. Н.И. Соболева, АН Украины. Ин-т социологии. К.: Наукова думка, 1993. 116 с.
84. Маслоу А. Самоактуализированные люди: исследование психического здоровья: Пер. А.М. Татлыбаевой //Мотивация и личность. СПб,1999. Гл. 11.
85. Миславский Ю.А. Саморегуляция и активность личности в юношеском возрасте /НИИ общей и пед. психологии АПН СССР. М.: Педагогика, 1991. 152 с.
86. Мистецтво життєтворчості особистості: Наук.-метод. посібник: У 2 ч. /Ред. рада В.М. Доній та ін. К.: ІЗМН, 1997. ч. 1: Теорія і технологія життєтворчості. 391 с.
87. Мистецтво життєтворчості особистості: Наук.-метод. посібник: У 2 ч. /Ред. рада В.М. Доній та ін. К.: ІЗМН, 1997. ч. 2: Життєвий потенціал нової школи. 936 с.
88. Михайлов И.В. Психология в системе работы по профориентации //Вопросы психологии. 1975. №1. С. 137-139.
89. Михайлов И.В. Роль психологического просвещения в активизации самооценки //Вопросы психологии. 1975. № 3. С. 131-133.
90. Моляко В.О. Психологічна готовність до творчої праці. К.: Т-во "Знання" УРСР, 1989. 48 с.
91. Монтень М. Опыты: избранные главы. М., 1991. С. 121-122.
92. Научно-технический прогресс и творческий потенциал человека /Л.В. Сохань, Т.А. Тихонович. К.: Наукова думка, 1988. 302 с.
93. Некрасова Е. В. Особенности переживания времени жизни в раннем юношеском возрасте //Проблемы формирования ценностных ориентаций и активности личности в ее онтогенезе. М., 1987. С. 92-99.
94. Некрасова Е.В. Психологическое время в структуре самосознания личности в раннем юношеском возрасте //Диск. психол. н. М., 1988. 175 с.
95. Немов Р.С. Психология: учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. 4-е изд. М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. Кн. 2: Психология образования. 608 с.
96. Немов Р.С. Психология: учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. 4-е изд. М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. Кн. 3: Психодиагностика. 640 с.
97. Нечаев А.П. Как преподавать психологию? 2-е изд. М., 1913. 143 с.
98. Нечаев А.П. Учебник по психологии для средних учебных заведений. СПб., 1911. С. 151.
99. Образование в конце ХХ века: Материалы круглого стола //Вопросы философии. 1996. №9. С. 3-21.
100. Овчинников В.Ф. Научно-технический прогресс и развитие творческого потенциала работника производства. Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1974. 175 с.
101. Оганян Г.З. Роль психологических знаний в развитии личности. Ереван: Луис, 1980. 154 с.
102. Ольденбург Ф.Ф. Мысли о постановке преподавания психологии в средней школе./Цит. по книге Ю.А. Самарина. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1950. 162 с.
103. Орбан Л.Е. Життєва перспектива особистості: акмеологічний аспект аналізу //Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. Івано-Франківськ: Вид-во "Плай" Прикарпатського ун-ту, 1996. Вип. 1. Ч. 1. С. 14-25.
104. Основи практичної психології /В.Панок, Т.Титаренко, Н.Чепелєва та ін.: Підручник. К.: Либідь, 1999. 536 с.
105. Основи психології: Підручник /За ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. 2-ге вид., стереотип. К.: Либідь, 1996. 632 с.
106. Парыгин Б.Д. Научно-техническая революция и личность: Соц.-психол. проблемы, М.: Политиздат, 1978. 240 с.
107. Пасічняк Р.Ф. Основні фактори становлення самосвідомості індивіда //Зб. наук. пр.: філософія, соціологія, психологія. Івано-Франківськ: Вид-во "Плай" Прикарпатського ун-ту, 1996. Вип 1. Ч. 1. С. 49 55.
108. Петровский А.В., Ярошевский М.Г. История и теория психологии: Для студентов вузов. Ростов на Дону: Феникс, 1996. Т. 1. 416 с.
109. Підготовка практичних психологів: досвід проблеми і перспективи. Пропозиції Міжнародної науково-методичної конференції. Полтава, 2000 //Практична психологія та соціальна робота. 2000. № 8. С. 20.
110. Пономарев Я.Л. Психология творчества и педагогика. М.: Педагогика, 1982. 448 с.
111. Попова М.В. Психология как учебный предмет в школе. М.: Гуманитарный издательский центр, 2000. 287 с.
112. Пряжникова Е.Ю., Пряжников Н.С. Профессиональное самоопределение: проблема соотношения образовательного Госстандарта и уникальности личности //Журн. практ. психол, 1999. № 4. С. 28-34.
113. Психологические исследования. Практикум по общей психологи для студентов педагогических вузов. М.: Издательство Институт практической психологии". Воронеж: НПО "МОДЭК", 1996. 176 с.
114. Психологическая программа Life Line. Биографические тесты и медитации. М.: СП Параграф, 1991. 141 с.
115. Психологические особе