ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНОЇ ФРУСТРАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

Короткий опис

Львівський національний університет імені Івана Франка

На правах рукопису

Вовк Анна Олександрівна

УДК 159.923

ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНОЇ
ФРУСТРАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

19.00.01 загальна психологія, історія психології

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
психологічних наук

Науковий керівник:
Неровня Ольга Вікентіївна
кандидат педагогічних наук, доцент

Львів 2006

ЗМІСТ

ВСТУП. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .4

РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМА ДЕТЕРМІНАЦІЇ ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНОЇ ФРУСТРАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13
1.1. Поняття екзистенціальної фрустрації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .13
1.2. Психологічні чинники екзистенціальної фрустрації особистості в працях зарубіжних та вітчизняних психологів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .27

РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНОЇ ФРУСТРАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49
2.1. Обґрунтування вибору групи для дослідження психологічних чинників екзистенціальної фрустрації особистості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49
2.2. Методи дослідження психологічних чинників екзистенціальної фрустрації особистості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 58
2.3. Психологічні чинники екзистенціальної фрустрації особистості . . . . . . . . . . . 72
2.3.1. Порівняння психологічних профілів осіб з низьким і високим показниками життєвої осмисленості. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .72
2.3.2. Зв’язок сутнісних рис і особливостей спрямованості особистості з показником життєвої осмисленості. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 81
2.3.3. Системний зв’язок між сутнісними рисами, особливостями спрямованості особистості і показником життєвої осмисленості. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 102
2.3.4. Якісна специфіка життєвих стратегій і вплив особливостей спрямованості на сутнісні особистісні риси . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 117

РОЗДІЛ 3 . СТВОРЕННЯ ПРОГРАМИ ГРУПОВИХ ПСИХОКОРЕКЦІЙНИХ ЗАНЯТЬ ДЛЯ ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНО ФРУСТРОВАНИХ ОСІБ . . . . . . . . . . 136
3.1. Принципи, напрямки і форми роботи з екзистенціально фрустрованими особами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 136
3.2. Результати психокорекційної роботи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .146

ВИСНОВКИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 160

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 164

ВСТУП

Актуальність дослідження. Сучасне суспільство існує в атмосфері масштабних змін масової свідомості, знецінення життєвих орієнтирів попередніх поколінь, інтенсивної плюралізації стилів життя. Процес здійснення людиною життєвих виборів може супроводжуватись переживанням стану екзистенціальної фрустрації.. Як видно з досліджень К.Попєльського, М.Сів’як-Кобаяші, В.Франкла та інших, серед загальної кількості невротичних розладів екзистенціальні неврози, пов’язані з блокованою потребою в сенсі життя, становлять 20-30 %. Такою самою за кількістю є група осіб, які переживають екзистенціальну фрустрацію. Екзистенціальна фрустрація є психічним станом, що супроводжується переживаннями апатії, нудьги, депресії і за умови тривалості і відсутності конструктивного розв’язання переходить в екзистенціальний невроз. Такий психічний стан в суспільстві виявляється в різноманітних формах узалежнень, розлученнях, самогубствах, загальному поширенні деструктивних і самодеструктивних тенденцій, так званому стані соціоноопатології, який характеризується почуттями відчуження, розчарування і депресії.
Cучасна молодь знаходиться в дуже складній ситуації внаслідок подвійного навантаження відповідальності за життєвий вибір: через специфіку вікового періоду і через особливості суспільно-культурної ситуації. В молодому віці ціннісно-орієнтаційна діяльність є дуже інтенсивною (Б. Ананьєв, М. Боришевський, І. Кон, С. Максименко, І. Маноха, Е. Носенко, В. Носков), при цьому людина позбавлена суспільних ціннісних орієнтирів, які б її повністю задовольняли, а також особистих критеріїв через брак життєвого досвіду. Усі люди потрапляють у складні життєві обставини, проте не всі спроможні собі зарадити; виникнення різноманітних психологічних проблем залежить не просто від присутності або відсутності стресу, а від співвідношення стресу з індивідуальними захисними механізмами (В. Франкл, І. Ялом), життєвої стійкості особистості (С. Мадді), особистісного потенціалу (Д. Леонтьєв), „мужності бути” (П. Тілліх), особистісного адаптаційного потенціалу (А. Маклаков), емоційного інтелекту (Е. Носенко), структури життєвого світу (Т.Титаренко), особистісної надійності (Г. Балл). Проте, перераховані вище концепції розглядають перш за все проблему успішної, продуктивної життєдіяльності, оптимального функціонування, особистісного здоров’я, але відсутні інтегральні концепції, які б пояснювали причини виникнення екзистенціальної фрустрації.
Формування життєвих стратегій молоді не буде повним без грунтовної підготовки до застосування знань, умінь та навичок у розв’язанні кризових ситуацій, які завжди супроводжують здійснення життєво важливих виборів. Знання особистісних характеристик, які відповідають за набуття або втрату життєвого сенсу, дозволяє створити програму групової психокорекційної роботи для використання в рамках психологічної служби вищого навчального закладу, отже, актуальність проблеми екзистенціальної фрустрації обумовлена не тільки необхідністю теоретичного вивчення, але і вимогами практики, що потребує створення психокорекційних програм, спрямованих на своєчасну психологічну реабілітацію та попередження екзистенціальних фрустрацій.
Зважаючи на те, що поняття екзистенціальної фрустрації в сучасній психологічній літературі виокремлено і сформульовано недостатньо чітко, необхідність створення інтегральних концепцій детермінант екзистенціальної фрустрації, а також вагомість цієї проблеми для розв’язання практичних завдань психокорекції було визначено тему дисертаційного дослідження „Психологічні чинники екзистенціальної фрустрації особистості”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження та його результати входять до комплексної теми кафедри психології Львівського національного університету імені Івана Франка НДР № 01034005918 «Розвиток особистості в умовах становлення Української держави», яка входить до науково-дослідної роботи філософського факультету Українська духовна культура: особливості становлення і розвитку” (шифр 3Ф-413Б), № державної реєстрації 0199V003619.
Об’єкт дослідження екзистенціальна фрустрація особистості як психологічний феномен.
Предмет дослідження індивідуально-психологічні риси особистості як чинники виникнення екзистенціальної фрустрації та її попередження і подолання у студентської молоді.
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та емпіричному виявленні психологічних властивостей особистості, які спричиняють до екзистенціальної фрустрації; виокремленні сутнісних рис та особливостей усвідомленої мотивації, що можуть зумовлювати виникнення екзистенціальної фрустрації, а при інших якісних і кількісних особливостях сприяти її подоланню; розробленні програми корекційних заходів, спрямованих на подолання і профілактику екзистенціальної фрустрації.
В основу дослідження покладено гіпотезу про те, що сутнісні риси і особливості спрямованості особистості (емоційна нестійкість, недоброзичливість, закритість до нового досвіду, недостатня сумлінність, утилітарно-матеріальна спрямованість особистості, вузьке коло інтересів, недостатньо розвинуті механізми цілепокладання) в період вікової кризи можуть спричиняти до екзистенціальної фрустрації. За цілеспрямованого розвитку сутнісних рис та ефективної усвідомленої мотивації можна прогнозувати підвищення життєвої осмисленості, що свідчить про доцільність застосування корекційних заходів для подолання і попередження екзистенціальної фрустрації особистості.
У відповідності з об’єктом, предметом та гіпотезою визначені наступні завдання:
1. Узагальнити сучасні підходи до вивчення проблеми екзистенціальної фрустрації, уточнити поняття екзистенціальної фрустрації; визначити на концептуальному рівні ймовірні чинники екзистенціальної фрустрації особистості;
2. Побудувати модель прикладного психологічного дослідження психологічних чинників екзистенціальної фрустрації особистості;
3. Визначити характер зв’язків між сутнісними рисами, особливостями спрямованості особистості й екзистенціальною фрустрацією особистості;
4. Виявити психологічні чинники, що сприяють осягненню життєвого сенсу і подоланню екзистенціальної фрустрації;
5. Розробити програму психологічного тренінгу, спрямованого проти екзистенціальної фрустрації.
Теоретико-методологічними засадами дослідження є науково-психологічні положення про сенс як домінуючу життєву інтенцію на реалізацію певної цінності (О. Бреусенко, О. Золотухіна-Аболіна, Д. Леонтьєв, І. Маноха, В. Чудновський), про екзистенціальну фрустрацію як психологічний стан, пов'язаний з фрустрованою потребою в життєвому сенсі (К. Попєльський, С. Мадді, А. Маслоу, Р. Мей, Ж. Нюттен, В. Франкл, І. Ялом), про системний вплив сутнісних рис та особливостей спрямованості особистості на осягнення життєвого сенсу (Г. Балл, О. Бреусенко, В. Васютинський, С. Васьківська, О. Донченко, З. Карпенко, О. Колісник, Д. Леонтьєв, С. Мадді, І. Маноха, Е. Носенко, В. Татенко, Т. Титаренко, В. Франкл, В. Чудновський, Ю. Швалб, І. Ялом), про теорію емоцій та емоційної регуляції діяльності (Т. Кириленко, Г. Костюк, С. Максименко, Е. Носенко, О. Саннікова), про сензитивність юнацького і раннього молодого віку для формування світогляду і ціннісно-орієнтувальної діяльності (Б. Ананьєв, М. Боришевський, І. Кон, С. Максименко, Н. Максимова, І. Маноха, Е. Носенко, В. Носков, К. Юнг), п’ятифакторна теорія особистості (Л. Голдберг, А. Коста, Р. МакКрей), когнітивно-експерієнціальна теорія (С. Епштейн).
Методи дослідження: теоретичного рівня аналіз проблеми на підставі літературних джерел, побудова моделі дослідження; емпіричного рівня психодіагностичний метод, представлений стандартизованими та проективними методиками (методика діагностики ступеню задоволеності основних потреб; методика вивчення цільової спрямованості особистості; опитувальник суїцидального ризику; методика Ніємі для визначення основних сфер самореалізації; методика М. Рокича для визначення ієрархії життєвих цінностей; методика СЖО для визначення рівня осмисленості життя; особистісний опитувальник 16 PF Р. Кеттелла; опитувальник САМОАЛ (адаптований Н. Каліною Personal Orientation Inventory); методика діагностики рівня соціальної фрустрованості Л. Вассермана; методика діагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і Р. Даймонда) і метод контент-аналізу; метод формуючого експерименту. Отримані дані піддавались кількісному аналізу (кореляційний, факторний, кластерний) з подальшою їх якісною інтерпретацією, використанням методу профілей (асів) та узагальненням. Статистична обробка та графічна презентація результатів здійснювалась на базі статистичних програм Excel, Statistica.
У дослідженні була задіяна 151 особа віком від 17 до 23 років (студенти різних курсів і факультетів Львівського національного університету імені Івана Франка). Для дослідження цієї проблеми була обрана група студентів вищого навчального закладу тому, що в зв’язку із зміною соціального статусу студенти переживають психологічну кризу, яка часто супроводжується переживанням екзистенціальної фрустрації; факт навчання молодої людини у закладі вищої освіти є своєрідним гарантом, що дотепер життя в неї складалося благополучно, отже, можна казати про максимальну обумовленість психологічної кризи саме внутрішніми чинниками. Студентська молодь як найбільш рефлектуюча частина молоді може слугувати моделлю для дослідження екзистенціальної фрустрації та її чинників і розробки програми корекційних заходів для її попередження і подолання. В інших представників молоді криза може бути теж викликана фрустрованою потребою в життєвому сенсі, але набувати ззовні іншого вигляду наприклад, завуальовано протікати в формі адикції. Наше дослідження вимагає вибору досліджуваних, в яких яскраво і відкрито представлена ця криза; при цьому можна буде переносити результати, отримані у носіїв кризи в найбільш „чистому” вигляді на більшість людей взагалі. При цьому важливо, щоб досліджуваними були студенти класичного університету, які слухають велику кількість гуманітарних дисциплін, що різнобічно формують світогляд людини.
Наукова новизна одержаних результатів.
· Уточнено поняття екзистенціальної фрустрації особистості. Набула подальшого розвитку, знайшла обґрунтування і конкретно-психологічне тлумачення ідея про системну детермінацію екзистенціальної фрустрації особистості.
· Вперше розглядається вплив відкритої сумлінності особистості на осягнення і переживання нею життєвого сенсу. Поглиблено і розширено розуміння взаємовідношень між стійкими характеристиками особистості та показниками переживання екзистенціальної фрустрації.
· Вперше створена програма групової психокорекційної і превентивної роботи, спрямованої проти екзистенціальних фрустрацій.
Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечується системною організацією дослідження і обґрунтованістю вихідних теоретико-методологічних засад, застосуванням стандартизованих і валідних методик дослідження, адекватних меті та завданням роботи, поєднанням методів математичної статистики з якісним психологічним аналізом отриманих емпіричних даних, перевіркою теоретичних положень у психологічному експерименті. Можлива верифікація і відтворюваність експериментальної ситуації та отриманих результатів, що забезпечується описом процедури та умов дослідження.
Теоретичне значення дослідження полягає в уточненні поняття екзистенціальної фрустрації, поглибленні знань про зв’язок між особистісними властивостями та почуттями втрати і набуття життєвого сенсу, психологічному поясненні та обґрунтуванні впливу сутнісних рис та особливостей спрямованості особистості на розвиток і переживання екзистенціальної фрустрації.
Було доведено, недостатній рівень розвитку такої системної особистісної риси як відкрита сумлінність обумовлює формування екзистенціальної фрустрації. Водночас, та сама риса за умов достатнього рівня розвитку обумовлює осягнення життєвого сенсу.
Отримані в роботі результати можуть бути використані у розвитку теорії особистості, теорії емоцій, підходів психологічного консультування і психокорекції. Також теоретичне значення роботи полягає у розкритті характеру зв’язків сутнісних особистісних характеристик з особливостями спрямованості особистості, що поглиблює знання про взаємозв’язок і системну організацію різнорівневих характеристик особистості, у визначенні індивідуально-психологічних особливостей особистості, які зумовлюють втрату або осягнення життєвого сенсу, що поглиблює знання про організацію ціннісно-орієнтаційної діяльності особистості.
Практичне значення роботи полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані в роботі психологічних служб закладів вищої освіти в процесі профілактичної, консультативної, корекційної роботи з особами, що переживають екзистенціальну фрустрацію. Було доведено, що рівень розвитку відкритої сумлінності піддається психологічній корекції в умовах групових тренінгових занять.
Результати дослідження були використані автором при створенні семінар-тренінгу „Психологічна допомога потерпілим при екстремальних ситуаціях”, що входить в навчальну програму психологічного відділення філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, також можуть бути використані у процесі підготовки та викладанні певних розділів з загальної, вікової психології, психологічного консультування і корекції
Апробація результатів відбулася на Третій, Четвертій та П’ятій Всеукраїнських конференціях Проблеми особистості: результати та перспективи досліджень” (Київ, 2000, 2001, 2002), на Міжнародній науковій конференції Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології” (Київ, 2001), Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів Ломоносов2002” (Москва, 2002), на Міжнародних міжвузівських науково-практичних конференціях студентів та аспірантів Психология ХХІ века” (Санкт-Петербург, 2002, 2003, 2004), науковій конференції студентів та аспірантів Актуальні проблеми психології молоді” (Львів, 2002), Всеукраїнській науковій конференції Психологічні проблеми на шляху від зовнішньої до внутрішньої свободи” (Львів, 2002) та Міжнародній науковій конференції „Психологічні проблеми суспільства епохи трансформації” (Львів, 2003), симпозіумі Духовні та соціально-психологічні аспекти допомоги дітям із загальними порушеннями розвитку в системі інтеграційної освіти” (Львів, 2004), науковому семінарі „Психологічне здоров’я: проблеми та перспективи досліджень”(Львів, 2005), а також на щорічних звітних наукових конференціях та науково-методичних семінарах кафедри психології ЛНУ ім. І.Франка.
По темі дослідження опубліковано 7 статей Психологічні чинники екзистенціальної фрустрації особистості” в Науковому віснику ЛНУ ім.І.Франка (випуск 2, 2000, С.284-293), Психокорекційна робота з екзистенціально фрустрованими особами” в журналі Педагогіка та психологія професійної освіти”(№4, 2001, С. 118-125), „Екзистенціальна фрустрація та спрямованість особистості” в журналі „Педагогіка та психологія професійної освіти” (№2, 2002, С.147-155), Духовність студентської молоді” у збірнику наукових праць Інститута психології ім.Г.С.Костюка AПН України „Проблеми загальної та педагогічної психології”(т.ІV, ч.6, с.4652), „Психологічні чинники набуття життєвого сенсу” у збірнику наукових праць Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України „Проблеми загальної та педагогічної психології” (2004, т.IV, вип.1.С.6775), „Життєві модуси сучасних студентів” у збірнику наукових праць Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України „Актуальні проблеми психології”(2003, т.1, ч.11, с.98-101), Апробація програми групових психокорекційних занять для профілактики і подолання екзистенціальної фрустрації у студентів” в журналі Педагогіка і психологія професійної освіти” (№6, 2005, с.132-142).
Структура і обсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатку. Дисертація має загальний обсяг 252 сторінки (основний текст 163 сторінки), містить 9 таблиць та 9 ілюстрацій; список використаних джерел складається з 302 найменувань, з них 45 іноземними мовами.

Список літератури

ВИСНОВКИ

1. Невід’ємними характеристиками людського існування є екзистенціальна тривога та екзистенціальна провина, пов’язані з свободою та відповідальністю людини. Якщо людина прагне уникнути переживання екзистенціальної тривоги і провини, виникають стани невротичної тривоги і провини. Суспільство існує в стані екзистенціального вакууму, браку адекватних емоційно значущих ціннісних орієнтирів, і це стає додатковою передумовою складності протікання ціннісно-орієнтаційної діяльності в сучасному світі. Все це може привести до формування стану екзистенціальної фрустрації. Але для цього необхідна ще одна група передумов: внутрішні психологічні передумови (т.з «екзистенціальна слабкість»), яка і обумовлює формування екзистенціальної фрустрації. Екзистенціальна фрустрація особистості - це психологічний стан, головним компонентом якого є почуття браку або відсутності життєвого сенсу. Поняття екзистенціальної фрустрації важко відмежувати від поняття екзистенціального неврозу, оскільки вони відрізняються тільки мірою вираження симптоматики.
Поширення екзистенціальних фрустрацій в суспільстві проявляє себе в різноманітних формах узалежнень, сексуальних девіаціях, розлученнях, самогубствах, загальному поширенні деструктивних і самодеструктивних тенденцій Коли ці види колективних неврозів поширюються і досягають високого рівня інтенсивності або тривають довгий час, вони можуть перейти в стан соціоноопатології. Цей стан характеризується занепадом ціннісних орієнтацій, почуттями алієнації, розчарування і депресії. Отже, стан екзистенціальної фрустрації є дуже небезпечним і потребує своєчасного виявлення, здійснення психокорекційного впливу, розробки різноманітних заходів превентивної і психокорекційної роботи. Сучасні психологічні дослідження вказують на необхідність пошуку причин екзистенціальної фрустрації серед сутнісних рис особистості (емоційної стійкості, доброзичливості, сумлінності, відкритості досвіду) і особливостей спрямованості (цінностей, цілей, інтересів).
2. Серед сутнісних рис особистості, що спричиняють до екзистенціальної фрустрації можна назвати низьку доброзичливість (низьку соціальну адаптованість, соціальну фрустрованість, схильність до ескапізму, недостатнє прийняття інших, недовіру до людей і схильність до маніпуляцій в міжособистісній взаємодії); знижену сумлінність, що проявляється у зовнішньому локусі контролю, недостатній орієнтації у часовому вимірі власного існування, нездатності до постановки емоційно значущих цілей і наполегливого їх досягнення; закритість до нового досвіду, „вузькість” існування людини (недостатньо розвинуті потреби у пізнанні, творчості, нездатність до спонтанності і гнучкості у спілкуванні); емоційну нестійкість, що свідчить про неуспішність попередньої життєвої стратегії, недостатність ресурсів адаптації до власної життєвої ситуації (що знаходить відображення у схильності до бурхливого емоційного реагування і максималізмі, слабкому емоційному самоконтролі, тривожності і депресивності). Також причина втрати життєвого сенсу може знаходитися у ставленні людини до самої себе, що проявляється в уявленні про власну нікчемність і неспроможність, про неможливість вирішення власних життєвих проблем. Спричиняти до утворення екзистенціальної фрустрації можуть особливості спрямованості, а саме особливості цілепокладання та ціннісної ієрархії особистості, недооцінка творчості, пізнання, праці і розвитку як джерел життєвого сенсу, надання переваги матеріальним цінностям. Оскільки наші досліджувані є студентами, до втрати життєвого сенсу також приводить недооцінка навчання і самоосвіти як джерел життєвого сенсу, оскільки для студентів навчальна діяльність в більшості випадків є основною.
3. Найбільш важливим для корекції життєвої позиції особистості і підвищення загальної життєвої осмисленості є відновлення просторово-часової цілісності екзистенції, а саме збільшення залучення особистості у просторовий і часовий виміри її життя, що дає відчуття задоволеності життям, його повноти і насиченості, спричиняє до зростання його контрольованості, досягнення гармонійного поєднання трьох екзистенціальних модусів. Також великого значення для збільшення почуття життєвої осмисленості набувають автономність, саморозуміння, спонтанність та аутосимпатія, що є основою стійкої позитивної Я-концепції, яка дає можливість адекватного самовираження і взаєморозуміння з іншими людьми. Важливим для справи пошуку життєвого сенсу є вміння знаходити емоційно значущі цілі і наполегливо їх досягати, покладаючи відповідальність за успіхи і поразки перш за все на себе самого, здатність до соціальної творчості, до засвоєння і використання власного і чужого життєвого досвіду.
4. Найбільш важливою інтегральною характеристикою, потрібною для набуття людиною життєвого сенсу, є якість, яка поєднує в собі відкритість досвіду і сумлінність в широкому їх розумінні, тобто коли у відкритість досвіду входить доброзичливість і сприятливе ставлення до світу, людей і себе самого, а сумлінність розуміється не тільки як сила волі і здатність вибудовувати і втілювати ефективну життєву перспективу, але і надання переваги загальнолюдським, духовним цінностям. Цей гармонійний, узгоджений розвиток відкритості досвіду і сумлінності пропонується називати відкритою сумлінністю, або гармонійною екстравагантністю екзистенції.
5. Створена в рамках дослідження програма групових психокорекційних занять продемонструвала свою ефективність у подоланні екзистенціальної фрустрації. В результаті занять спостерігалися зміни як сутнісних рис, так і особливостей спрямованості особистості у потрібному напрямку: зареєстроване зростання показника життєвої осмисленості, показників сумлінності, емоційної стійкості, доброзичливості і відкритості новому досвіду; також зросла кількість надситуативних, імагінативних та альтруїстичних цілей. Ефективність запропонованих психокорекційних заходів остаточно підтвердила гіпотезу про наявність внутрішніх чинників екзистенціальної фрустрації особистості. Створена програма психокорекційних заходів рекомендована для застосування в роботі психологічних служб закладів вищої освіти.
6. Питання внутрішніх психологічних чинників екзистенціальної фрустрації особистості потребує подальших досліджень. Необхідно звернути увагу на екзистенціальні фрустрації різних періодів життя людини - можливо, вони пов'язані з різними внутрішніми детермінантами. Цікавим є питання гендерних відмінностей у формуванні і переживанні екзистенціальних фрустрацій. Необхідно розробити психодіагностичний інструмент, який дозволить оцінювати рівень розвитку такої особистісної характеристики як відкрита сумлінність, або гармонійна екстравагантність. Варто звернути увагу на розробку більш тривалих психокорекційних програм для досягнення значних позитивних особистісних зрушень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абакумова-Кочюнене Ю. Возможности экзистенциальной терапии „трудных” подростков: [electronic sourses]:http://www.hpsy.ru/public/x017.htm
2. Абрамова Г.С. Введение в практическую психологию. М.: Academia, 1996.224 с.
3. Абросимова Е.А. Анализ концепций смерти в философии С.Кьеркегора и М.Хайдеггера: [electronic sourses]: http://www.hpsy.ru/public/x009.htm
4. Абросимова Е.А. Уязвимость экзистенциальной психологии: [electronic sourses]: http://www.hpsy.ru/public/x016.htm
5. Абульханова-Славская К.С. Стратегия жизни. М.:Мысль, 1991.299 с.
6. Агафонов А.Ю. Человек как смысловая модель мира. Пролегомены к психологической теории смысла. Самара: Издательский Дом «БАХРАХ-М», 2000. 336 с.
7. Александрова Л.А. К концепции жизнестойкости в психологии: [electronic sourses]: http://institut.smysl.ru/alekseeva.php
8. Александрова Ю.В. Нравственное переживание как путь преодоления раскола” смысла жизни // Психолого-педагогические и философские аспекты проблемы смысла жизни. М.: Психологи. ин-т РАО, 1997.С.140 144.
9. Алексєєва О.А., Кишенко Г.І. Студентське життя в Києві та Мюнхені: спільне та специфічне (за р-тами соціологічного дослідження) // Вісник КНУТШ, №12-13 (2002), С.10-16.
10. Я сам строю свою жизнь /Алиева М.А., Гришанович Т.В и др. СПб.: Речь, 2001.216 с.
11. Ананьев Б.Г. Некоторые проблемы психофизиологии студенческого возраста. М.: Знание, 1972.
12. Анцыферова Л.И. Психология повседневности: жизненный мир личности и техники” ее Бытия // Психологический журнал. 1993., №2.- С. 3 17.
13. Аргайл М. Психология счастья. М.: Прогресс, 1990.332 с.
14. Артемьева Е.Ю. Основы психологии субъективной семантики. М .: Смысл, 1999.352 с.
15. Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирование личности. М.: Мысль, 1976.158 с.
16. Асеев В.Г. Личность и значимость побуждений. М.: ИП РАН,1993.224 с.
17. Асмолов А.Г. Деятельность и установка . М.: Изд.МГУ, 1979.150 с.
18. Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования. М.: Изд. МГУ, 1984.104 с.
19. Асмолов А.Г., Братусь Б.С., Зейгарник Б.В., Петровский В.А., Субботский Е.В. О некоторых перспективах исследования смысловых образований личности // Вопросы психологии.- 1979, №3.С.3545.
20. Балл Г.О. Внутрішня свобода особи і особистісна надійність у контексті гуманізації освіти // Практична психологія і соціальна робота, №9, 2003.С. 1-7.
21. Балл Г.О. Психолого-педагогічні засади гуманізації загальної та професійної освіти // Вісник національного технічного університету „КПІ”, №1, 2001.С.57-69.
22. Балл Г.О. Сучасний гуманізм і освіта: Соціально-філософські та психолого-педагогічні аспекти. Рівне: Ліста-М, 2003.128с.
23. Бассин Ф.В. К развитию проблемы значения и смысла // Вопросы психологии. 1973, №6.С.1324.
24. Белорусов С. Психология страха смерти:[electronic sourses]:http://pravbeseda.org/library/books/raz4.html
25. Бердяев Н.О самоубийстве (Психологический этюд). М.: Изд. МГУ, 1992.23 с.
26. Бинсвангер Л. Экстравагантность:[electronic sourses]:http://elenakosilova.narod.ru/studia/verstiegenheit.htm
27. Бодалев А.А. Вершина в развитии взрослого человека: [electronic sourses]: http://www.hpsy.ru/public/x796.htm
28. Бодалев А.А. О предмете акмеологии // Психологический журнал. 1993, №5.С.7379.
29. Бондар Т.В. Система цінностей різних груп молоді як складова молодіжної субкультури // Соціологія. Психологія. Педагогіка. Вісник КНУТШ, №15-16 (2003), С.13-17.
30. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості. Харків, 1996.283 с.
31. Боришевський М.Й. Духовні цінності в становленні особистості громадянина // Педагогіка і психологія. 1997.- №1. С.144150.
32. Боровиков В. Statistica: искусство анализа данных на компьютере. Для профессионалов. СПб.: Питер, 2001.656 с.
33. Боуэн М.В.-Б. Духовность и личностно-центрированный подход // Гуманистическая и трансперсональная психология: Хрестоматия. Мн.: Харвест, М.: АСТ, 2000.С. 159187.
34. Братусь Б.С. Аномалии личности. М.: Мысль, 1988.304 с.
35. Братусь Б.С. Двойное бытие души и возможность христианской психологии // Вопросы психологии. 1998, №4.С.7179.
36. Братусь Б.С. К проблеме человека в психологии: [electronic sourses]: http://www.ipk.alien.ru/books/vopr_psi/bratus.txt
37. Братусь Б.С. К изучению смысловой сферы личности // Вестн. Моск. Ун-та. Сер.14, Психология. 1981, №2.С.4656.
38. Братусь Б.С. Личностные смыслы по А.Н.Леонтьеву и проблема вертикали сознания //Традиции и перспективы деятельностного подхода в психологии: школа А.Н.Леонтьева. М.: Смысл, 1999.С.284298.
39. Братусь Б.С. Нравственное сознание личности: психологическое исследование. М.: Знание, 1985.64 с.
40. Братусь Б.С. Один из возможных подходов к проблеме патологии личности // Журн. невропатологии и психиатрии им. С.С.Корсакова. Вып.6.,1971, Т. 71.С.851854.
41. Братченко С.Л. Экзистенциально-гуманистический подход в психологии и психотерапии: [electronic sourses]:http://www.hpsy.ru/public/x006.htm
42. Брeусенко О.А. Динаміка ціннісно-смислової сфери особистості в умовах екзистенціальної кризи : Автореф. дис...канд. псих. наук: 19.00.01 /КНУ імені Т. Г. Шевченка. К., 200020 с.
43. Бреусенко-Кузнецов А.А. Онтологическая проекция экзистенциального кризиса // Вісник національного технічного університету України „Київський політехнічний інститут”, №1 (7), 2003.С.115-128.
44. Брєусенко-Кузнецов О.А. Ціннісно-смислова сфера особистості та її екзистенціальна динаміка // Вісник національного технічного університету „КПІ”, № 1, 2001.С.71-81.
45. Бурлачук Л.Ф., Королев Д.К. Адаптация опросника для диагностики пяти факторов личности // Вопросы психологии, №1, 2001.С.126-134.
46. Бурлачук Л.Ф. Введение в проективную психологию. К.: Ника-Центр, Вист-С, 1997.128 с.
47. Бурлачук Л.Ф., Грабская И.А., Кочарян А.С. Основы психотерапии. К.: Ника-Центр, 2001. 320 с.
48. Бурлачук Л.Ф., Коржова Е.Ю. Психология жизненных ситуаций. М.:РПА, 1998. 263 с.
49. Бурцева Е.В., Кирсанова Л.И. Вина: антропологические предпосылки: [electronic sourses]: http://institut.smysl.ru/burceva_kirsanova.php
50. Буякас Т.М. Инициальный путь развития личности: возможности психологической работы // Вопросы психологии, №5, 2003. С.68-79.
51. Бьюдженталь Дж. Двойственность и открытость // Судьба и воля: психология свободы: Хрестоматия. Мн.: Харвест; М.: ООО «Издательство АСТ», 2000.С.331353.
52. Бьюдженталь Дж., Хиири М. Психотерапия: события настоящего времени. Фактически: психотерапия, ориентированная на опыт:[electronic sourses]:http://www.hpsy.ru/public/x020.htm
53. Вайзер Г.А. Смысл жизни и возраст // Психолого-педагогические и философские аспекты проблемы смысла жизни. М., 1997.С.91110.
54. Вайнцвайг П. Десять заповедей творческой личности. М.: Прогресс, 1990.187 с.
55. Васильев Я.В. Методика исследования целевой направленности личности. Н.: Николаев. гос. педагог. ин-т, науч.-иссл.центр «Темп», 1993.12 с.
56. Васильев Я.В. Надситуативность в структуре личности. Н.: Николаев. гос. педагог. ин-т, науч.-иссл.центр «Темп», 1994. 264 с.
57. Варламова Е.П. Работа с экзистенциальными феноменами в рефлексивной судьбологии:[electronicsourses]:http://psychol.ras.ru/ippp_pfr/j3p/pap.php?id=20020103
58. Васильева Ю.А. Особенности смысловой сферы личности при нарушениях социальной регуляции поведения // Психол. журнал. 1997., №2, Т.18.С.5878.
59. Василюк Ф.Е. Психология переживания. М.: Изд. МГУ, 1984.200 с.
60. Васьківська С.В. Консультативний аналіз трансформації любовних стосунків // Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки: Збірник наукових праць. К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2005. Вип..4. С.43-49.
61. Васьківська С.В. Метафора архетипічного циклу досвіду в психологічному консультуванні // Наукові записки Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України / За ред.. акад.. С.Д. Максименка. К.: Главник, 2005. Вип.26, в 4-х томах. Т.1. С.222-230.
62. Васьківська С.В. Егалітарний шлюб: міф чи реальність // Наукові студії із соціальної та політичної психології: Збірник статей / Ін-т соціальної та політичної психології; Редкол.: С.Д. Максименко, М.М. Слюсаревський та ін. К., 2005. Вип. 11(14). С.54-63.
63. Васютинський В.О. Творчість і влада: суперечлива єдність у просторі взаємодії // Психологічні перспективи. вип.7, 2005. С.22-28.
64. Васютинський В.О. Інтеракційні виміри особистісного і соцієтального буття // Соціальна психологія, №3, 2005. С.8-19.
65. Васютинський В.О. Колективна феноменологія: «що саме» є за «Великою Логікою Вчинку» В. Роменця // Актуальні проблеми соціології, психології та педагогіки: Матеріали Всеукр. наук-практ. конф. «Тенденції розвитку психології в Україні: Історія та сучасність». К.: Либідь, 2006. С.43-49.
66. Выготский Л.С. Мышление и речь. М.; Л.: Соцэкгиз, 1934.ХХХV, 324 с.
67. Газман О.С. Базовая культура и самоопределение личности // Базовая культура личности: теоретические и методологические проблемы. М.: Изд. АПН СССР, 1989. С.511.
68. Ганжин В.Т. Смыслоприобретения и смыслоутраты в культуре и биографии личности (опыт аксиологического анализа проблематики) // Психолого-педагогические и философские аспекты проблемы смысла жизни. М.: Психологич. ин-т РАО, 1997.С.177184.
69. Гейгер Г. Об Абрахаме Маслоу и его последних работах: [electronic sourses]: http://viktr.narod.ru/library/maslow/gg.htm
70. Гнездилов А.В. Психология и психотерапия потерь. СПб.: Речь, 2002.162 с.
71. Гремлинг С., Ауэрбах С. Практикум по управлению стрессом. СПб.: Питер, 2002.240 с.
72. Гринсон Р. Техника и практика психоанализа. Воронеж: НПО «МОДЭК», 1994.495 с.
73. Гобл Ф. Третья сила: психология Абрахама Маслоу: [electronic sourses]: http://viktr.narod.ru/library/maslow/g1.htm
74. Горлач Н.И. Смысл жизни (мысли вразброс). Харьков: Изд. Центр «Единорог», 2001.256 с.
75. Гуральський А. Тренінг творчості. Львів: ЛОНМІО, 1994.38 с.
76. Гуревич П.С. Экзистенциализм Бубера: [electronic sourses]:http://www.hpsy.ru/public/x005.htm
77. Гусельцева М.С. Культурно-историческая психология и „вызовы” постмодернизма // Вопросы психологии. 2002, №3.С.119131.
78. Денисов А. 10 дней абсурда, или пробуждение сознания. СПб.: ИД ВЕСЬ, 2001.192 с.
79. Джексон П. Импровизация в тренинге. СПб. Питер, 2002.256 с.
80. Донченко О.А. Соціальне самопочуття і якість життя з погляду теорії психофракталу // Психологічні перспективи, вип..4, 2003. С.97-102.
81. Донченко О.А. Homo fractalis // Психологічні перспективи, вип. 3, 2003, С.3-12.
82. Дружинин В.Н. Варианты жизни: очерки экзистенциальной психологии. М. ПЕР СЄ; СПб.: ИМАТОН-М, 2000.135 с.
83. Дубчак Г.М. Внутрішньо особистісні конфлікти студентів у період навчання у вузі: Автореф. дис...канд. псих. наук: 19.00.01 / Ін-т психології імені Г. С. Костюка АПН України.К., 2000.19 с.
84. Духневич В.М. Психологічне благополуччя професіонала як умова його ефективної діяльності (на прикладі професії психолога): Автореф. дис...канд. псих. наук: 19.00.01 /КНУ імені Т. Г. Шевченка. К., 2002.22 с.
85. Дюркхайм Калфрид. О двойственном происхождении человека. - СПб.: Импакс, 1992. 156 с.
86. Ефременков И. Какого цвета глаза у страха (излечение онтологических заболеваний дело рук самих пациентов):[electronic sourses]:http://exlibris.ng.ru/printed/art/2000-11-30/5_glaz.html
87. Жизненный путь личности: Вопросы теории и методологии социально-психологического исследования. К.: Наук. думка, 1987.277 с.
88. Життєвий успіх очима молоді // Практична психологія та соціальна робота. 1998, №5.С.
89. Зажирко М.П. До проблеми акме” в контексті практичної психології // Практична психологія та соціальна робота. 1998, №5.С.
90. Залесский Г.Е. Психология мировоззрения и убеждений личности. М.: МГУ, 1994.144 с.
91. Запорожец А.В. Избранные психологические труды: В 2 т. М.: Педагогика, 1986. Т.1.318 с.
92. Зеер Э.Ф. Психология профессий. Екатеринбург, 2001.
93. Зеличенко А. Кризисы опустошенности. Психотехника // Судьба и воля: психология свободы: Хрестоматия. Мн.: Харвест; М.: ООО «Издательство АСТ», 2000.С.422490.
94. Знаков В.В. Духовность человека в зеркале психологического знания и религиозной веры // Вопросы психологии. 1998, №3.С.104115.
95. Золотухина-Аболина О.В. Повседневность и другие миры опыта. Ростов-на-Дону, 2003. 192с.
96. Зотова Н.Н., Родина О.Н. Исследования профессионального становления студентов-психологов //Вестн.моск. ун-та, сер. 14 Психология, 2003, №3
97. Іваненко Б.Б. До питання про сутність особистісної психокорекції майбутнього практичного психолога // Збірник наукових праць Інституту психології ім.. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. К., 2004, т. IV, випуск 1.384 с.
98. Іванцев Н.І. Динаміка ціннісних орієнтацій студентської молоді протягом професійної підготовки.: Автореф. дис....канд. псих. наук. К., 2001. 19 с.
99. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. СПб.: Питер, 2000.512 с.
100. Каліна Н.Ф. Лінгвістична психотерапія: Автореф. дис...д-ра псих. наук: 19.00.01 / Ін-т психології імені Г.С.Костюка АПН України.К., 2000.32 с.
101. Колісник О. Духовний потік психіки // Соціальна психологія. - №2, 2006. С.16-30.
102. Колісник О. Саморозвиток духовності особистості // Практична психологія і соціальна робота. - №2, 2006. С.12-18.
103. Карамушка Л.М., Малигіна М.П. Використання інтерактивних технік у процесі підготовки менеджерів та персоналу освітніх організацій до управління. Методичні рекомендації. К Рівне, 2003.20с.
104. Карпенко З.С. Психологічні основи аксіогенезу особистості: Автореф. дис...д-ра псих. наук: 19.00.07 / Нац. пед. ун-т імені М.П.Драгоманова.К., 1999.37 с.
105. Карпинский К.В. Типология смыслопонимания личности: [electronic sourses]: http://www.psychology.ru/lomonosov/tesises/ib.htm
106. Карпова Н.Л. Психологические аспекты смысла жизни // Психологический журнал. 1996, №6.С.
107. Кацуки С. Практика дзэн. Железная флейта. М.: Refl-book, 1993.336 с.
108. Каширский Д.В. Мотивационно потребностная сфера подростков с психологическими проблемами // Вопросы психологии. 2002, №1.С.26 38.
109. Кемпински А. Психопатология неврозов. Варшава: Польское медицинское издательство, 1975.400 с.
110. Кемпински А. Экзистенциальная психиатрия. М.: Совершенство, 1998.320 с.
111. Керрел С. Групповая психотерапия подростков. СПб.: Питер, 2002.224с.