ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ВПРОВАДЖЕННЯ СУЧАСНИХ ОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

Короткий опис

Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України
__________________________________________________________________
На правах рукопису
УДК 159.92:37.011.32

ДЗЮБА Лілія Анатоліївна

ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ
ВПРОВАДЖЕННЯ СУЧАСНИХ ОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ
У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Д И С Е Р Т А Ц І Я

на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Третьяченко Вікторія Віталіївна
доктор психологічних наук, професор

Луганськ 2003

ЗМІСТ ВСТУП4
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ
СУЧАСНИХ ОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ У ВИЩОМУ
НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ12
1.1 Особливості діяльності вищих навчальних закладів в сучасних умовах...12
1.2 Впровадження сучасних освітніх технологій як засіб підвищення ефективності функціонування вищого навчального закладу.36
1.3 Психологічні передумови професійного становлення готовності
студентів до впровадження сучасних освітніх технологій.69
Висновки до першого розділу.80
РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИКА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕМПИРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ ЕФЕКТИВНОГО
ВПРОВАДЖЕННЯ СУЧАСНИХ ОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ...83
2.1 Методика та організація дослідження психологічних чинників
ефективної навчальної взаємодії в умовах впровадження сучасних
освітніх технологій.83
2.2 Аналіз структури інтегральної індивідуальності студентів як психологічного чинника ефективної навчальної взаємодії в
умовах впровадження сучасних освітніх технологій..89
2.3 Зв’язок між інтегральною індивідуальністю студентів та
викладачів у процесі впровадження сучасних освітніх технологій118
Висновки до другого розділу144
РОЗДІЛ 3
ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ЕФЕКТИВНОГО ВПРОВАДЖЕННЯ
СУЧАСНИХ ОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ У ВИЩОМУ
НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКДАДІ ...147
3.1 Психологічний та науково-методичний супровід ефективного
впровадження сучасних освітніх технологій.147
3.2 Критерії ефективності впровадження сучасних освітніх
технологій у вищих навчальних закладах..160
Висновки до третього розділу...184
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...191
ДОДАТКИ...210

ВСТУП
Актуальність дослідження. Глобальні зміни у світі, перетворення, що відбуваються в суспільстві в цілому, потребують істотних змін у системі освіти, принципах її організації, формах і методах навчально-виховного процесу, впровадження сучасних технологій навчання і виховання. У період духовного й національного відродження України, становлення її як незалежної держави процес гуманізації суспільства набуває все більшої актуальності.
Треба відзначити, що в навчально-виховній системі традиційного вищого навчального закладу існують певні суперечності, які суттєво ускладнюють ситуацію впровадження у ньому сучасних освітніх технологій. Такі суперечності існують:
- між орієнтацією на систему знань як основу підготовки фахівця високого рівня та недостатньою увагою до його особистісного розвитку;
- між традиційним підходом до оцінки якості підготовки спеціаліста та вимогами соціального оточення сучасного освітнього простору стосовно впровадження сучасних освітніх технологій у вищому навчальному закладі;
- між необхідністю впровадження ефективних освітніх технологій і недостатнім науково-методичним та психолого-організаційним забезпеченням розробки й поширення сучасних освітніх технологій, а також розвитку структур, які їх супроводжують.
Таке становище актуалізує необхідність розробки та впровадження сучасних освітніх технологій як максимального виявлення творчості, нових підходів та управління включенням принципово нових елементів у традиційну систему навчання і виховання.
Впровадження сучасних освітніх технологій підготовки спеціалістів у вищих навчальних закладах не зводиться лише до покращення суми знань та професійної спрямованості майбутніх фахівців, а передбачає досягнення нової якості організації діяльності суб’єктів навчально-виховного процесу з урахуванням сучасних підходів.
Особливу актуальність у навчально-виховному процесі набуває створення розвиваючої ситуації (під ситуацією ми розуміємо сукупність психолого-освітніх умов). Основним функціональним полем розвиваючої ситуації у вищих навчальних закладах є аудиторні практичні заняття, на яких відбувається взаємодія викладача та студента.
Сучасна філософська, культурологічна й психолого-освітня науки створили значну систему теоретико-практичних знань із питань організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах. Системно-діяльнісний підхід як теоретико-методологічна основа дослідження психолого-освітніх проблем вищої школи та психолого-генетичний підхід розробки та впровадження сучасних технологій в освіті вивчалися в роботах В.Афанасьєва, Г.Балла, М.Євтуха, О.Винославської, В.Кременя, С.Максименка, В.Садовського, М.Смульсон, Е.Машбіц, А.Пригожина, А.Фурмана, Ю.Швалба та ін.
Актуальність дослідження психологічних чинників впровадження сучасних освітніх технологій у вищому навчальному закладі підвищується тим, що у вітчизняній психолого-освітній науці кількість розробок дисертаційного та монографічного рівня, безпосередньо присвячених цій проблемі, ще не є достатньою.
Проте ефективність підготовки спеціалістів у вищому навчальному закладі як результат впровадження системи сучасних освітніх технологій, що ґрунтувалися б на сучасних наукових позиціях, духовному та професійному розвитку особистості, та дії психологічних чинників впровадження цих технологій у психологічній літературі майже не розглядалась.
Безпосередньо впровадження технологій навчання у вищих навчальних закладах різного рівня студіювали В.Беспалько, В.Бондар, Г.Бордовський, О.Гаврилюк, О.Долженко, М.Кларін, Н.Корсунська, І.Прокопенко, А.Слободянюк, Д.Чернилевський, Ф.Янушкевич.
Теоретичні й практичні аспекти сучасних освітніх технологій організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах розглядалися у дисертаційних дослідженнях різних років. Так, технології організації навчання студентів у вищих навчальних закладах представлені в дослідженнях О.Гохберг, О.Євдокимова, А.Слободянюка.
Соціокультурна та психолого-освітня значущість психологічних чинників впровадження сучасних освітніх технологій підготовки спеціалістів у технічному, педагогічному вищому навчальному закладі й недостатня розробленість проблеми в теорії та практиці обумовили вибір теми дисертаційної роботи "Психологічні чинники впровадження сучасних освітніх технологій у вищому навчальному закладі".
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано в рамках кафедральних тем Життєві стратегії молоді в умовах суспільства, що трансформується”(регістраційний номер ГН-27-02) та Формування психологічної культури учнівської молоді”, які розроблялися протягом 1998-2002 років на кафедрі психології Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля під керівництвом доктора психологічних наук, професора В.Третьяченко. Тему узгоджено Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні від 18.06.2002 р. (прот.№ 6).
Зважаючи на актуальність і недостатню розробленість даної проблеми об'єктом дослідження є навчально-виховний процес у вищому навчальному закладі.
Предмет дослідження психологічні особливості впровадження сучасних освітніх технологій у вищому навчальному закладі.
Мета дослідження: розробка системи психологічних чинників впровадження сучасних освітніх технологій у вищому навчальному закладі освіти та визначення психологічних умов підготовки студентів і викладачів до їх застосування.
Гіпотеза дослідження припускає, що психологічним чинниками впровадження сучасних освітніх технологій у вищому навчальному закладі є:
- готовність студентів до впровадження сучасних освітніх технологій та позитивна мотивація навчальної діяльності в цій ситуації;
- готовність викладачів і студентів до творчої діяльності;
- методи активізації інноваційної діяльності студентів;
- психологічний клімат педагогічного процесу, майстерність педагогів та сучасне управління вищим навчальним закладом.
Всі ці чинники є підґрунтям створення психологічних умов та психологічної готовності студентів і педагогів до їх застосування, оптимізації навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі.
Для досягнення мети дослідження, перевірки висунутої гіпотези були висунуті такі завдання дослідження:
1. Визначити психологічні особливості функціонування вищих навчальних закладів в сучасних умовах .
2. Розкрити роль сучасних освітніх технологій як засобу підвищення ефективності функціонування вищих навчальних закладів.
3. Виокремити систему психологічних чинників, що сприяють успішному впровадженню сучасних освітніх технологій у вищому навчальному закладі.
4. Вивчити психологічні умови підготовки студентів та педагогів до впровадження сучасних освітніх технологій у вищому навчальному закладі.
Методологічною основою дослідження послугували посилання на наукові теорії та психолого-освітні концепції стосовно підготовки фахівців у вищому навчальному закладі.
Важливу роль в осмисленні змісту, структури та психологічних особливостей впровадження сучасних освітніх технологій у вищому навчальному закладі в галузі методології та проблем розвитку в психології, що розкривають сутність та особливості досліджуваної проблематики, відіграли праці О.Донченка, О.Запорожця, Г.Костюка, М.Мамардашвілі, С.Максименка, та ін., які обґрунтовують цілісність навчання як єдності всіх його компонентів (М.Данилов, В.Ільїн та ін.). Важливими орієнтирами сутності психологічної готовності учасників освітнього процесу до впровадження сучасних освітніх технологій, структури, детермінанти та функції емоційно-оціночного ставлення до навчання та розробки активних методів психологічної підготовки стали праці В.Казміренка, Д.Корольова, В.Третьяченко. Ці теорії та концепції у своєму загальному вигляді дають напрямок дослідження психологічних чинників, розробки та впровадження сучасних освітніх технологій у вищому навчальному закладі, конструюванню та змістовній розробці сучасних освітніх технологій навчання студентів у вищих навчальних закладах.
Для розв’язання поставлених завдань та перевірки гіпотез використовувався комплекс методів:
- теоретичні теоретичний аналіз наукової літератури з проблем освітньої та вікової психології, управління навчальною діяльністю у вищому навчальному закладі;
- емпіричні тестування (використовувалася методика дослідження структури розумових здібностей; опитувальник Р.Кеттела; методика дослідження соціально-психологічних особливостей у вигляді опитувальника рівня суб’єктивного контролю (РСК) на основі шкали локусу контролю Дж.Роттера, опублікованого Є.Бажиним (1984) і трансформованого нами для встановлення з’вязку між різними формами поведінки, особливостями особистості та рівнем інтернальності інтелекту та ін.), анкетування, експертні оцінки, контент аналіз;
- методи статистичної обробки даних факторний аналіз, кластерний аналіз.
Дослідженням було охоплено 70 студентів інженерно-економічного напрямку підготовки та 54 студенти напрямку підготовки з комп'ютерної інженерії Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля і Краснодонського окремого факультету інженерії та менеджменту. Окрім того, було залучено для тестування 297 абітурієнтів цих навчальних закладів та Слов’янського педагогічного інституту. Нами зроблено аналіз роботи 57 викладачів кафедри іноземних мов, психології та інших Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Всього досліджувалося понад 500 респондентів.
Наукова новизна роботи полягає:
- у визначенні психологічних особливостей функціонування вищих навчальних закладів;
- у класифікації сучасних освітніх технологій у вищій школі;
- у впровадженні системи психологічних чинників сучасних освітніх технологій у навчальний процес вищого навчального закладу;
- у розробці моделі управління науково-методичним забеспеченням процесу впровадження сучасних освітніх технологій за оптимальним сприянням психологічних чинників у вищому навчальному закладі;
- у створенні моделі психолого-організаційного устрою освітнього простору вищого навчального закладу;
- у дослідженні психологічних умов підготовки студентів та педагогів до впровадження сучасних освітніх технологій у навчальний процесс вищого закладу освіти.
Практичне значення роботи полягає в розробці комплексної методики виявлення психологічних чинників впровадження сучасних освітніх технологій у вищому навчальному закладі та науково-практичних рекомендацій, які застосовувалися керівниками, практичними психологами, викладачами Східноукраїнського національного університету імені В. Даля (м. Луганськ) на інженерно-економічному напрямку підготовки студентів та напрямку комп’ютерної інженерії, Луганського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю Історія та англійська мова”, Луганського політехнічного коледжу за спеціальністю Електрифікація та автоматизація сільського господарства” з метою характеристик майбутніх фахівців, створення психологічних умов якісного розвитку, а також освітнього простору у вищому навчальному закладі.
Особистий внесок здобувача. Розроблені автором наукові положення та одержані емпіричні дані є самостійним внеском у розробку проблеми психологічних основ впровадження сучасних освітніх технологій у вищому навчальному закладі. У статтях з 1 або 2 співавторами особистий внесок пошукувача становить 50%, в науково-методичних рекомендаціях 25%.
Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечена всебічним розглядом предмета дослідження, методологічною та теоретичною обгрунтованістю його вихідних позицій, використанням взаємодоповнюючих методів, що відповідають меті та завданням дослідження; тривалістю експерименту, репрезентативністю вибірки експериментальних даних; кількісним і якісним аналізом емпіричних даних; використанням методів математичної статистики.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на: Міжнародних науково-практичних конференціях Університет та регіон” (2000, 2001 рр., м. Луганськ); - Всеукраїнській науково-практичній конференції Тенденції та сучасні психолого-освітні проблеми підготовки фахівців у вищій школі” (24-25 квітня 2002 р.,
м. Луганськ); на засіданнях кафедри психології Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля ( 1999-2002 рр.,
м. Луганськ); на Міжнародних науково-практичних конференціях Психологічні та соціально-економічні проблеми трансформації сучасного суспільства” (2001, 2002 рр., м. Луганськ); Міжнародній науково-практичній конференції Організаційна психологія: інноваційні підходи та технології” (2002 р., м. Київ).
Публікації. Одержані теоретичні положення і висновки дисертації та їх основний зміст відображено у 7 фахових статтях , 1 науково-методичних рекомендаціях та 4 тезах наукових конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 236 найменуваннями робіт вітчизняних і зарубіжних авторів, 3 рисунків та 25 таблиць, 4 додатків. Загальний обсяг дисертації сягає 190 сторінок.

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Сучасний підхід до аналізу функціональних елементів системи підготовки фахівців є необхідним кроком виявлення психологічних чинників та передумовою впровадження сучасних освітніх технологій, і тому вимагає залучення результатів нових наукових досліджень з урахуванням як досягнень соціології, педагогіки та інформатики, так і філософії освіти та освітньої психології. Усе це є основою методологічного підходу до розгляду на цій основі спеціальної організації навчання. Ми маємо на увазі принципи, за якими впроваджуються сучасні освітні технології та які дають можливість занурення студентів у штучно створені проблемні ситуації.
Створення психологічних умов можливого вирішення проблем у освітній діяльності надає майбутнім спеціалістам можливості поширення психологічного поля та формування уяви про вихід із будь-якої неоднозначної виробничої ситуації, що склалася. При цьому необхідно, щоб у формуванні психологічних чинників впровадження сучасних освітніх технологій у вищому навчальному закладі були створені умови для дослідження суб’єктів педагогічної діяльності у зоні впливу їх психологічного поля, найважливішими складовими якого є :
- рівень інтелекту суб‘єктів педагогічної взаємодії;
- організаційний клімат;
- організована психолого-педагогічна комунікація;
- активні методи психологічної підготовки учасників освітнього процесу;
- правила динамічного впливу на розвиток психологічного поля суб‘єктів та динаміку розвитку освітнього простору вищого навчального закладу.
І все ж таки головним чинником та основою активного навчання є психологічна готовність студентів до процесу впровадження сучасних освітніх технологій в навчально-виховний процес вищого навчального закладу. Тут, як показано в дослідженні, базовим є принцип безпосередньої участі (взаємодії), коли створюється відповідний освітній простір вищого навчального закладу, в якому доводиться працювати студенту. А впровадження сучасних освітніх технологій та їх зміст містить у собі конкретні проблемні ситуації майбутньої діяльності, що розвиває здатність майбутніх фахівців розв’язувати практичні завдання менеджменту сукупністю психолого-педагогічних умов підготовки спеціалістів як оргуправлінців підприємства.
Проте, процес розв’язання проблеми має закінчитися отриманням кінцевого результату. Саме він, порівняно із запланованим, дозволить визначити ступінь методологічної розробленості класифікації сучасних освітніх технологій підготовки фахівців у вищому навчальному закладі. Звичайно, в системі освіти кінцевий результат можна отримати тільки як результат організації цілісного освітнього процесу вищого навчального закладу.
Будь-яке об’єднання зусиль у межах освітньої системи (у тому числі й у вищому навчальному закладі) передбачає творчий пошук суб’єктів педагогічної діяльності, а також їх зацікавленость успішністю справи підготовки фахівців. Тому значення психологічних чинників та сукупність психологічних умов управління та впровадження сучасних освітніх технологій є дуже важливим фактором сприяння якісті цього процесу. Методологічне ж підґрунтя є науковою базою, яке може забезпечити винайдення більш оптимального управлінського рішення.
Процес впровадження сучасних освітніх технологій в навчально-виховний процес викликає суттєві динамічні зміни у викладацькій діяльності, на підставі чого збільшується роль педагогічної культури викладача як суб’єкта управління в навчальному процесі. Ці зміни носять дискретний, циклічний характер, тісно пов’язаний з життєвим циклом нововведення та залежать від дії психологічних чинників , головними з яких є:
- готовність студентів до впровадження сучасних освітніх технологій та позитивна мотивація їхньої навчальної діяльності у цій ситуації;
- готовність викладачів і студентів до творчої діяльності;
- застосування методів активізації інноваційної діяльності студентів;
- оптимальний психологічний клімат освітнього процесу та майстерність педагогів
- врахування психологічних аспектів управління вищим навчальним закладом.
Психологічні чинники ефективного впровадження сучасних освітніх технологій спрямовані не тільки на збереження вже наявного результату, а на його трансформацію, перехід в іншу якість. Тут неминучими є ризик неоптимальності або навіть нежиттєздатності запропонованого, необхідність ревізії застарілих норм і ролей, а доволі часто - кардинальна їх зміна. Для виявлення останніх необхідне впровадження експертних систем (оцінок) на кожному з етапів навчання студентів у вищому навчальному закладі.
Із застосуванням сучасних освітніх технологій у вищих навчальних закладах відбуваються суттєві зміни у підготовці фахівців у викладацькій діяльності, зокрема у місці і основних функціях викладача, як суб’єкта управління в навчальному процесі та його педагогічній культурі.
Специфікою управління освітніми процесами виступає недостатня поінформованість про суб’єкти діяльності. Це певною мірою ускладнює реалізацію кожного з трьох етапів освітнього управління та впровадження сучасних освітніх технологій підготовки спеціалістів у вищих навчальних закладах:
- відображення інформаційного стану об’єкту управління;
- формування і прийняття рішень стосовно організації навчально-виховного процесу;
- реалізація прийнятих рішень.
Отже можна констатувати, що існуючі цілі в системі підготовки спеціалістів слід вважати проміжними, а не кінцевими. Традиційно вони орієнтують педагогічну практику на підготовку фахівця конкретного профілю як об’єкта управління, виконавця. Таке припущення дозволило виявити невідповідність традиційних цілей вищих навчальних закладів соціальному замовленню, поставленому перед цим рівнем освіти, й, як наслідок, невідповідності теперішнього рівня підготовки кадрів у вищих навчальних закладах рівню сучасних вимого, що потребує кардинальних змін. Причини цих недоліків криються у недостатньому рівні навчання та усього процесу підготовки спеціаліста, бо спеціаліста у закладі освіти готують, а майбутнього управлінця та висококультурного спеціаліста, як бачимо з дослідження, бракує. Тому:
1. Необхідно не тільки замінити існуючу ієрархію цілей, заповнити її новим змістом, але й застосувати новий спосіб завдання цілей. Він розкритий існуючим досвідом впровадження сучасних освітніх технологій, у роботах С.Архангельського, Т.Левченко та іншіх і представлений у вигляді вибору системи задач чи умінь, щодо здійснення майбутньої професійної діяльності. Для майбутнього керівника такими уміннями виступають організаторські, управлінські й контрольно-коригуючі.
2. У вищих навчальних закладах навчальні програми соціально-гуманітарних та інших загальноосвітніх дисциплін завдання готовності до опанування у вищому навчальному закладі управлінськими якостями майже не включають, а у навчальних програмах дисциплін − недостатньо розроблені. Але саме на початковому етапі навчання відповідніі види діяльності, їх цикли мають реалізовуватися, створюючи оргуправлінський базис і досвід майбутнього керівника.
3. Потребують змін науково-методичний супровід навчального процесу та підготовка викладачів і управлінців для системи вищої освіти, яка має змінювати не тільки свої форми, а й зміст; що необхідно забезпечити на рівні конкретних вищих навчальних закладів, де власне й здійснюється впровадження сучасних освітніх технологій.
У дослідженні велика увага приділялася аналізу та уточненню змісту базових понять стосовно психолого-педагогічного забезпечення та науково-методичного супроводу психологічних чинників впровадження сучасних освітніх технологій у вищому навчальному закладі, таких як новація”, технологія”, освітня технологія”, психологічна культура”, готовність до діяльності”, психологічна готовність”, психологічне поле”, педагогічна взаємодія”, соціально психологічний клімат”, освітній простір” та ін., оскільки з розуміння останніх власне й починається формування системи самих психологічних чинників у свідомості професійної та психологічної готовності педагога. Й тільки після цього керівник приймає рішення або викладач починає робити практичні дії із впровадження сучасних освітніх технологій у вищому навчальному закладі.
Підбиваючи загальні підсумки проведеного дослідження, можна сказати, що за здійсненим порівняльним аналізом наукових підходів до розкриття сутності психологічних чинників впровадження сучасних освітніх технологій та їх науково-методичного супроводу у вищому навчальному закладі була розроблена і апробована модель психологічних чинників та умов, які сприяють оптимизації впровадження сучасних освітніх технологій у вищому навчальному закладі.
У дослідженні обґрунтовано систему механізмів дії психологічних чинників впровадження сучасних освітніх технологій у вищому навчальному закладі, а також і критеріїв ефективності цього процесу. Наукове проектування або моделювання забезпечує на етапі впровадження в інноваційний навчальний процес найбільш ефективну побудову оргструктури навчально-виховного закладу з підготовки фахівців у ньому за умов оптимізації організаційного і психологічного кліматів його освітнього простору, де саме й реалізується науково-методичний та психологічний супровід впровадження сучасних освітніх технологій, іншими словами ефективність впровадження сучасних освітніх технологій у вищому навчальному закладі визначається такими параметрами, як:
- мотивація освітньої діяльності учасників навчання як їхньої паритетної співпраці;
- наявність повноцінного інформаційного, ділового і психологічного міжсуб'єктного обмінів, які виконують регуляційні функції, підтримуючи функціонування освітнього закладу;
- формування специфічного соціально-психологічного простору як результат здійснення реальної проектної діяльності, що фіксує позиції партнерів у ситуаціях розвивальної взаємодії.
Перспектива подальшої роботи полягає у розробці універсальних моделей впровадження в освітній процес інноваційних технологій, які б враховували як психологічні, так і соціальні чинники.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. М.: Наука, 1980. 334 с.
2. Абдульханова-Славская К.А. Личностные типы мышления // Когнитивная психология. М.: Наука, 1986. С.154 178.
3. Абдуллина О., Маркова Н. Инновации и стандарты: мониторинг педагогического образования // Высшее образование в России. 1999. - № 5. С. 78-62.
4. Айламазьян А.М., Лебедева М.М. Деловые игры и их использование в психологическом исследовании // Вопросы психологии. 1986. - № 2. С. 5-12.
5. Акофф Р.Л., Эмери Ф.И. О целеустремленных системах / пер. с англ. под ред. И.А. Ушакова. М.: Сов. радио, 1974. 272 с.
6. Алексєєнко Т.А., Сушанко В.В., Сверида Б.В., Середюк М.Д. Етапно-блокова технологія навчання // Нові технології навчання: Науково-методичний збірник: Вип. 14. К.: ІСДО, 1995. С. 3-9.
7. Алешина Ю.Е.; Петровская Л.А. Психологическая компетентность пропогандиста. М.: Знание, 1989. 64 с.
8. Аллинг Э. Підготовка к общению при помощи видеотренинга // Проблемы подготовки к общению. Таллин: Изд-во Таллинск. ун-та, 1979. С. 31-40.
9. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1968. 338 с.
10. Андрющук А.О., Задорожна О.М. Рейтингова технологія навчання у вищих та середніх закладах освіти. Луганськ: Видавництво Східноукраїнського державного університету, 1997. 52 с.
11. Анкудінов В.Є., Ульченков Г.А. Метод поопераційного контролю навчального процесу в умовах сучасного вищого навчального закладу // Проблеми освіти: наук. - метод. Зб. К.: ІСДО, 1995. Вип. 2. С. 87-92.
12. Архангельский С.И. Учебный процесс в высшей школе, его закономерные основы и методы. М.: Высшая школа, 1980. 368 с.
13. Архангельский С.И. Лекции по научной организации учебного процесса в высшей школе. М.: Высшая школа, 1976. 200 с.
14. Астахова Е.В. Трансформация социальных функций высшего образования в современных условиях. Харьков: ХГИ «НУА». 75 с.
15. Астахова К.В. Духовне життя суспільства на межі століть: роль вищої освіти// духовність і художньо-естетична культура: Міжвідомч. наук. зб./ Керівн. автор. кол.: А.І.Комарова, Б.С.Ступка, О.С.Тимошенко та ін. Київ: Інститут Проблеми людини”, 2000. том 17. 634 с.
16. Афанасьев В.Г. Системность и общество. М.: Политиздат, 1980.
368 с.
17. Балабанова Л.М. Категория нормы в психологии студенческого возраста (теоретико-методологические аспекты): Монография. Харьков, 1999 280 с.
18. Безрукова В.С. Педагогика. Проективная педагогика: учебное пособие для инж. - пед. инст. и индустр. - пед. техникумов. Екатеринбург: Изд-во "Деловая книга", 1996. 344 с.
19. Беляева А.П. Интегративно-модульная педагогическая система профессионального образования. Спб: Ин-т профтехобразования РАО, 1997. 226 с.
20. Беркита К.Ф. Організація професійного навчання бакалаврів у фінансово-економічних коледжах: дис. канд. пед. наук (13.00.04) / Інститут пед. і психол. проф. освіти АПН України. К.: 1999. 287 с.
21. Беспалько В.П. Педагогика и прогрессивные технологии обучения. М.: Новая школа. 1995.-228 с.
22. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. М.: Просвещение, 1989. 192 с.
23. Богданова І.М. Професійна підготовка майбутніх вчителів на основі застосування новітніх технологій: Автореферат дис. докт. пед. наук. К., 1998. 40 с.
24. Боголюбов В.И. Педагогическая технология: эволюция понятия// Советская педагогика. 1991. - № 9. С. 123-128.
25. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: навч. Посібник для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти. К.: ВВП "Компас", 1997. 64 с.
26. Бондар В.І. Дидактика: ефективні технології навчання студентів. К.: Вересень, 1996. 129 с.
27. Бондар В.І. Теорія і практика модульного навчання у вищих закладах освіти// Освіта і управління. 1999. № 1. Т.3. С. 64-73.
28. Бордовский Г.А., Извозчиков В.А. Новые технологии обучения: вопросы терминологии // Педагогика. 1993. - № 5. С. 12-14.
29. Бугерко А.А. Організація навчально-виробничого процесу у вищому професійному училищі-агрофірмі: Дис... канд. пед. наук (13.00.04)/ інститут пед. і психол. проф. освіти АПН України. К.: 1998. 362 с.
30. Бударный А.А. Проектирование процесса обучения // Сред. спец. образование. 1974. №1. с.47-51; №9. с. 43-46; 1975. - №3. С. 48-51.
31. Булгаков В. Захистити спеціальну освіту в Україні // Освіта України. 1998. № 45. С. 5.
32. Васильев И.Б. Социально-педагогические условия организации и деятельности высших профессиональных училищ: Дис. канд. пед. наук (13.00.01) / Украинская инж. - пед. Академия. Х.: 1995. 213 с.
33. Васильєв І.Б. Ідеологія професіоналізму: сучасна та на перспективу// Освіта і управління. 1997. №3. С. 22-28.
34. Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології, досвід (дидактичний аспект): для працівників від. освіти, кер. та вчителів шк., студ. Х.: Скорпіон, 2000. 120 с.
35. Ващенко В. Инновационность и инновационное образование // Аlma mater. 2000. - № 6. С. 23-25.
36. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход: методическое пособие. М.: Высшая школа, 1991. 204 с.
37. Виноградов В., Синюк А. Подготовка специалиста как человека культуры// Высшее образование в России. 2000. - № 2. С. 40-42.
38. Володарская И.А., Митина А.М. Цели обучения в педагогике высшей школы. М.: НИИВШ, 1986. 48 с.
39. Воронкова В.Г. Молода людина повинна стати носієм духовної іскри”// проблеми вдосконалення виховної роботи у вищій школі в сучасних умовах: тези доп. на Всеукр. наук.-практ. конференції. 16-18 грудня 1998 Р. Дніпропетровськ: ПДАБТАА, 1998. С. 50-52.
40. Выготский Л.С. История развития высших психических функций // Собр. соч.: В 6-ти т. Т.3. М.: Педагогика, 1982. С. 3-328.
41. Гаврилюк О. Сучасні технології навчання оновлення освітнього процесу у профтехучилищі // Рідна школа. 2000. № 12. С. 32-35.
42. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Основи педагогіки та психології вищої школи в Україні: навчальний посібник. К.: ІНТЕЛ, 1995. 168 с.
43. Гарунов М.Г., Семушина Л.Г., Фокин Ю.Г., Чернышев А.П. Этюды дидактики высшей школы. М.: НИИ ВО, 1994. 135 с.
44. Герасина Л.Н. Современная высшая школа в условиях реформирования образования. Харьков: Основа, 1993. 140 с.
45. Гершунский Б. С. Философия образования для ХХI века. (в поисках практико-ориентированных образовательных концепций). М.: Изд-во «Совершенство», 1998. 608 с.
46. Горчакова-Сибирская М.П. Педагогическая технология: структура, подходы к проектированию // Профессиональное образование. 2000. №5. С. 17-18.
47. Гузеев В.В. Образовательная технология: от приема до философии. М.: Сентябрь, 1996. 112 с.
48. Гузеев В.В. От методик к образовательной технологии // Народное образование. 1998. № 7. С. 84-91.
49. Гуменюк О.Є. Модульно-розвивальне навчання: соціально-психологічний аспект. К.: Школяр, 1998. 112 с.
50. Гуревич К.М. Тесты интеллекта в психологии // Вопросы психологии. 1980. - № 2.
51. Гуревич Р.С. Теоретичні і методичні основи організації навчання у професійно-технічних навчальних закладах. К.: Вища школа, 1998. 229 с.
52. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. М.: Педагогика, 1986. 240 с.
53. Дещинський Ю.Л. Методичні основи підготовки спеціалістів зв’язку з технічного обслуговування комп’ютерної техніки: дис канд. пед. наук (13.00.04) / Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. К.: 1998. 179 с.
54. Дзюба Л.А. Концепция научно-методической программы самостоятельного обучения иностранным языкам с использованием средств мультимедиа ПК / Збірник наукових праць Східноукраїнського національного університету (матеріали VI міжнародної науково-практичної конференції Університет і регіон” 28-30 листопада 2000 р.). /За заг. ред. проф. В.А. Слащова. Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту, 2000 р. 192 с.
55. Дзюба Л.А. Проблеми навчання іноземної мови у ВНЗі / Теоретичні і прикладні проблеми психології та педагогіки № 2(2) 2001. Збірник наукових праць. Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту, 2002 р.
264 с.
56. Дзюба Л.А. Психологічна характеристика сумісної навчальної діяльності студентів на заняттях англійської мови / Збірник наукових праць Східноукраїнського національного університету (матеріали VI Міжнародної наукової-практичної конференції Університет і регіон” 5-6 грудня 2001 року)./За заг. ред. проф. В.А. Слащова. Луганськ: Вид-во східноукр. нац. ун-та, 2001р. 282 с.
57. Долженко О.В, Шатуновский В.Л. Современные методы и технология обучения в техническом вузе: метод. пособие. М.: Высшая школа, 1990. 191 с.
58. Дружинин В.Н. Психология общих способностей. М.: Латерна-Вита, 1995. 268 с.
59. Дудченко В.С. Инновационный метод: новая парадигма науки и практики // Социологические исследования. 1996. - № 7. С. 39-46.
60. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психологические проблемы готовности к деятельности. Минск: 1976. 176 с.
61. Ерецкий М.И. Совершенствование обучения в техникуме: учебно-методическое пособие. М.: Высшая школа, 1987. 264 с.
62. Ермола А.М. Новые подходы в управлении образованием // Мастерская гуманности: информ. вестник №2. Харьков: ИМЦ, 1994. С. 4-11.
63. Євдокимов О.В. Нові педагогічні технології організації навчання студентів: Дис. канд. пед. наук (13.00.01) /Харківський держ. пед. ун-т ім. Г.С.Сковороди. Х.:1997. 181 с.
64. Євтух М.Б. Основні напрями реформування вищої освіти в Україні // Гуманізація навчально-виховного процесу у вищій школі: наукові праці міжнародної науково-практичної конференції (27-29 вересня 1999 Р.). Слов’янськ: Слов’янський державний педінститут, 1999. С. 5-8.
65. Зайчук В.О. Зміст і форми підготовки кадрів у профтехучилищах сільськогосподарського профілю в Україні: дис...канд. пед. наук (13.00.01) / Український інститут підвищення кваліфікації керівних кадрів освіти. К.: 1994. 249 с.
66. Закон України Про вищу освіту”. www. gdo. kiev. ua/files/2002/08/327.htm від 17.01.02.
67. Зязюн І.А. Філософські проекції освіти і освітніх технологій // Шлях освіти. 1996. №1. С. 8.
68. Зязюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічної дії. Київ: 1997. 302 с.
69. Инновационный менеджмент: справ. Пособие / Под ред. П.Н. Завлина, А.К. Казанцева, Л.Э. Миндели. СПБ.: Наука, 1997. 212 с.
70. Казмиренко В.П. Социальная психология. К.: МЗУУП, 1993. 348 с.
71. Карамушка Л.М. Психологічні основи управління у системі середньої освіти: Навч. посібник. К.: ІЗМН, 1997. 180 с.
72. Кігель Р.Ю. Вища школа і перехід до ринкової економіки. Вінниця: ВДГУ, 1994. 415 с.
73. Кіяшко О.О. Взаємозв’язок мети та новітніх педагогічних форм організації навчання під час підготовки спеціаліста// Гуманізація навчально-виховного процесу у вищій школі: Міжнар. наук. - практ. конф. (27-29 вересня 1999 року). Слов’янськ: Слов’янський державний педінститут, 1999. С. 74-78.
74. Кіяшко О.О. Інноваційні технології в педагогічній діяльності в освітньому навчальному закладі // Освіта на Луганщині. 1999. №2 (11). С. 71-73.
75. Кларин М.В. Инновации в мировой педагогике: обучение на основе исследования, игры и дискуссии. (анализ зарубежного опыта). Рига: НПЦ Еэксперимент”, 1995. 176 с.
76. Кларин М.В. Инновации в обучении: метафоры и модели: анализ зарубежного опыта. М.: Наука, 1997. 142 с.
77. Кларин М.В. Инновационные модели обучения в зарубежных педагогических поисках: Пособие по спецкурсу для высших пед. учебн. завед., инст. усовершенств. учит. М.: Арена, 1994. 222 с.
78. Кларин М.В. Инновационные модели обучения в современной зарубежной педагогике // Педагогика. 1994. № 5. С. 104-109.
79. Кларин М.В. Интерактивное обучение инструмент освоения нового опыта // Педагогика. 2000. № 7. С. 12-18.
80. Кларин М.В. Педагогическая технология в учебном процессе. Анализ зарубежного опыта. М.: Знание, 1989. 80 с.
81. Кларин М.В. Технологии обучения. Идеал и реальность. Рига: пед. Центр «Эсперимент», 1999. 120 с.
82. Кларк М. Технология образования или педагогическая технология перспективы. 1983. № 2. С.78.
83. Клиланд Дж., Кинг В. Системный анализ и целевое управление / пер. С англ. М.: Сов. радио, 1974. 280 с.
84. Коберник О. Проектування навчально-виховного процесу: управлінський аспект // Освіта і управління. 1997. Т.4. №4. С. 42-47.
85. Кобыляцкий И.И. Основы педагогики высшей школы. Киев-Одесса: Вища школа, 1978. 286 с.
86. Коваленко О.Е. Методичні основи технології навчання. Х.: Основа, 1996. 184 с.
87. Коваль С.Б. Психологічні чинники розвивальної комунікативної ситуації у вищих закладах освіти. Автореферат дис.... канд. псих. наук (19.00.07), Івано-Франківськ, 2001.
88. Ковальский С. Руководитель и подчиненный. М.: Прогресс, 1973. 191с.
89. Козаков В., Дзвiнчук Д. Мета як основний фактор ефективного освітнього менеджменту // Освіта i управління. 1997. №3. С. 28-32. Корольов Д.К. Структура, детермінанти та функції емоційно-оціночного ставлення до життя. Автореферат дис... канд. псих. наук. К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. 2001.
90. Коротков Э.Н. Технологии проблемно-деятельностного обучения в высшем учебном заведении. М.: ВПА, 1990. 170 с.
91. Коротяєв Б.І., Гришин Е.О., Устенко О.А. Гнучкі педагогічні технології // Педагогіка вищої школи. К.:1990. С. 45-67.
92. Коротяєв Б.І., Гришин Е.О., Устенко О.А. Педагогіка вищої школи. К.: РУМК ВО, 1990. 173 с.
93. Корсак К.В. Стан і головні тенденції розвитку базової профосвіти в західній Європі // Освіта i управління. 1999. № 1. Т.3. с. 143.
94. Корсунська Н. Про визначення поняття технологія навчання”. Аналіз ситуації // Педагогіка і психологія пр