Психологічні новоутворення як проблема вікової психології

Короткий опис

Дніпропетровський національний університет

УДК 159.922.7
На правах рукопису

Шамне Анжеліка Володимирівна

Психологічні новоутворення
як проблема вікової психології

19.00.07- педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового
ступеня кандидата психологічних наук

Науковий керівник
Меньшикова Н.Л.,
кандидат психологічних
наук, доцент

Дніпропетровськ
2004

Зміст
Вступ...........................................................................................................4
Розділ 1
Теоретичний аналіз підходів до розуміння та дослідження феномену і
поняття новоутворення у психології та інших науках......................... ......12
1.1. Новоутворення як міждисциплінарне поняття:
аналіз загального змісту.............................................................. ...... ..12
1.2. Дослідження проблеми новоутворень у психології .18
1.2.1. Передумови постановки проблеми новоутворень
у психології і її теоретичне обгрунтування у роботах
Л.С.Виготського............................................................................ ... ....18
1.2.2. Розуміння та вивчення проблеми новоутворень у діяльнісному
підході до аналізу психічного розвитку...........................................24
1.2.3. Новоутворення як явище, поняття та проблема психічного
розвитку на сучасному етапі розвитку психологічної науки....31
Висновки до 1 розділу...................................................................................39
Розділ 2
Концептуальні основи дослідження феномену новоутворення
в онтогенезі.....................................................................................................43
2.1. Особливості та специфічні характеристики психічного
розвитку в онтогенезі як цілісного, динамічного,
системно-організованого процесу..................................................43
2.2. Реалізація механізмів структурної реорганізації вікового
розвитку та рекомбінації системи його детермінант
як конституюча функція психологічних новоутворень
дитинства (функціонально-генетичний вимір аналізу)........52
2.3. Процесуально-генетичний (онтогенетичний) та
структурно-змістовий виміри аналізу новоутворень
психічного розвитку дитини.....................................70
Висновки до 2 розділу.....................................................................................88
Розділ 3
Експериментальне дослідження функціонально-генетичних,
процесуально - генетичних та структурно-змістових
характеристик основних новоутворень періоду переходу від
дитинства до дорослості. ...................................................................................91
3.1. Постановка проблеми, методи і організація дослідження.... ........91
3.2. Динаміка та особливості становлення новоутворень
самосвідомості і ціннісно-мотиваційної сфери в період
підлітково-юнацького віку.......................................................... ..........116
3.2.1. Динаміка та особливості становлення нової форми
самосвідомості................................................................................... .....116
3.2.2. Динаміка та особливості становлення новоутворень
ціннісно-мотиваційної сфери......................................................... ........135
3.3. Дослідження функціонально-генетичних характеристик
новоутворень самосвідомості та ціннісно-мотиваційної сфери
в період переходу від дитинства до дорослості....................................149
3.3.1. Аналіз показників становлення особистісного рівня регуляції
поведінки та діяльності................................................................ .......... 149
3.3.2. Дослідження внутрішньо регулюючої ролі новоутворень
самосвідомості і ціннісно-мотиваційної сфери в процесах
функціонування та розвитку..................................................... .............159
3.3.3. Динаміка взаємозв'язків типологічних форм
(варіантів) новоутворень підлітково-юнацького віку з особливостями
реалізації їх регулюючої функції в процесах розвитку...................... .170
Висновки до 3 розділу....................................................................... . ......188
Висновки................................................................................................. .....192
Список використаних джерел............................................................... .....195
Додатки.........................................................................................................213

ВСТУП

Актуальність дослідження. Розвиток гуманістичної орієнтації сучасної освіти і реалізація особистісно-розвиваючих моделей навчання й виховання підростаючого покоління суттєво залежать від науково обґрунтованого виявлення психологічних характеристик та нормативів розвитку дітей різного віку. Важливого значення у зв’язку з цим набуває поглиблене вивчення феномену новоутворення, який є вираженням і сутнісною ознакою психічного розвитку, критерієм його періодизації, важливою складовою психологічного портрету” вікових періодів дитинства, діагностичним показником рівня психічного розвитку дитини (Л.С. Виготський, І.Д. Бех, Л.І. Божович, М.Й. Боришевський, В.В. Давидов, Д.Б. Ельконін, О.В. Запорожець, Г.С. Костюк, В.К. Котирло, С.Д. Максименко, Л.М. Проколієнко, В.Е. Чудновський та ін.).
Теоретична і практична значущість проблеми новоутворень психічного розвитку зумовлює традиційно високий інтерес до неї як в загальній, так і в галузевій психології (передусім віковій, педагогічній, психодіагностиці), стрімко зростаючу останнім часом кількість праць, присвячених тим аспектам вивчення психологічних новоутворень, які відповідають теоретичним підходам дослідників. При цьому поза увагою науковців залишається питання експлікації поняття новоутворення”, визначення й обґрунтування його логіко-теоретичного статусу, ролі і місця у поняттєво-термінологічному апараті психологічної науки.
Здобутий протягом десятиліть рівень знань з проблеми новоутворень (теоретичних положень, конструктивних ідей, емпіричних даних) потребує критичного аналізу, переосмислення, узагальнення, створення на цій основі багатовимірної, системної моделі цього явища. Актуальним є завдання різнобічного та комплексного вивчення феномену новоутворення психічного розвитку як складної психологічної реальності у єдності функціональних, процесуально-генетичних і структурно-змістових вимірів. Це дозволить більш чітко визначити місце і роль вікових новоутворень у процесі психічного розвитку в онтогенезі, їх функціональне значення у динамічній реорганізації структури психічного розвитку при переході від одного етапу вікового розвитку до іншого. Це також сприятиме глибшому розумінню психологічних особливостей вікового розвитку, подальшому удосконаленню системи навчання і виховання, оптимізації цілеспрямованих впливів на розвиток і формування психологічних новоутворень дітей різного віку.
Об’єкт дослідження феномен психологічних новоутворень.
Предмет дослідження характеристики психологічних новоутворень у контексті психічного розвитку особистості.
Мета роботи полягала у вивченні функціональної ролі, місця і призначення феномену психологічних новоутворень в динаміці психічного розвитку в онтогенезі, визначенні базових вимірів їх аналізу і систематики та створенні на цій основі цілісної, багатовимірної теоретичної моделі цього явища.
Загальна гіпотеза дослідження: феномен психологічних новоутворень є складним багатовимірним явищем, єдністю процесуально-генетичних, функціонально-генетичних і структурно-змістових характеристик. Він відіграє провідну функціональну роль у реорганізації структур психічного розвитку, рекомбінації системи детермінант і переході від однієї вікової стадії до іншої.
Реорганізуючий вплив виникаючих новоутворень на розвиток здійснюється опосередковано через їх вплив на хід та характер функціонування індивіда як нових функціональних органів і факторів внутрішньої регуляції поведінки та діяльності, інтеграторів нових субординаційних і координаційних відносин між рівнями психічної регуляції та психічними структурами, що їх забезпечують. В кінці вікового періоду розвитку система його новоутворень діалектично знімається” та інтегрується в якісно новому рівні психічної регуляції (новому способі функціонування), реалізація та апробація механізмів якого є умовою переходу і змістом наступного етапу розвитку.
Експериментальна перевірка загальної гіпотези дослідження потребує конкретизації стосовно певних вікових періодів. Для експериментального дослідження було обрано підлітковий і ранній юнацький вік період переходу від дитинства (у широкому сенсі) до дорослості та в його межах період переходу від підліткового до раннього юнацького віку.
Часткові (експериментальні) гіпотези:
1. Процес якісної трансформації структур психічного розвитку в період переходу від дитинства до дорослості тісно пов’язаний із системно-реорганізуючим впливом, який чинять на вказаний розвиток основні новоутворення підліткового віку. Вони визначальним чином впливають на зміну характеру функціонування в якості функціональних органів розвитку нових форм, механізмів і рівнів внутрішньої регуляції поведінки та діяльності особистості.
2. В кінці підліткового віку система діахронічно виникаючих психологічних новоутворень знімається” та інтегрується в якісно новому типі внутрішньої регуляції поведінки особистісному рівні саморегуляції. Провідним його компонентом є новий ціннісно-смисловий механізм регуляції поведінки та діяльності, апробація і функціонування якого є змістом розвитку в період раннього юнацького віку.
3. Специфіка взаємозв’язку структурно-змістових і функціонально-генетичних характеристик феномену новоутворення виявляє себе через зв’язок типологічних форм (варіантів) виявлення основних новоутворень підлітково-юнацького віку з особливостями реалізації їх реорганізуючого впливу на процеси функціонування та розвитку особистості.
Для досягнення мети дослідження та перевірки загальної та часткових гіпотез було поставлено такі завдання :
1) здійснити теоретичний аналіз стану дослідження проблеми новоутворень; розкрити сутність і зміст поняття „новоутворення”, на основі чого запропонувати свій вариант його визначення;
2 проаналізувати особливості динаміки психічного розвитку в онтогенезі як цілісного, системно-організованого процесу;
3) дослідити особливості структурно-змістових, процесуально-генетичних і функціонально-генетичних характеристик феномену новоутворення. Створити на цій основі багатовимірну системну модель цього явища і визначити його роль та місце в процесах переходу від одного вікового періоду розвитку до іншого;
4) здійснити операціоналізацію зазначеної моделі: емпірично дослідити характеристики основних новоутворень підлітково-юнацького віку та особливості реалізації їх реорганізуючої функції в процесах функціонування і розвитку особистості.
Теоретико-методологічну основу дослідження складають основні положення філософської методології пізнання розвитку, загальнонаукові підходи до вивчення його як системно-цілісного процесу, загальнопсихологічні принципи розвитку, системності, детермінізму, єдності свідомості та діяльності, принцип активності, положення про розвиток психіки в діяльності (Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, М.О. Леонтьєв); концепція віку, запропонована Л.С. Виготським і розвинена у роботах І.Д. Беха, М.Й. Боришевського, Л.І. Божович, О.В. Запорожця, В.В. Давидова, Г.С. Костюка, В.К. Котирло, Д.Б. Ельконіна, С.Д. Максименка, В.Ф. Моргуна, Л.М. Проколієнко та інших; основні положення теорії генетичної психології (Г.С. Костюк, С.Д. Максименко).
В ході виконання роботи автор спирається на теоретичні положення, розроблені у вітчизняній та зарубіжній психологічній науці з питань розвитку особистості, її свідомості, самосвідомості та саморегуляції.
Спрямованість на дослідження феномену новоутворення як складної багатовимірної психологічної реальності визначила специфіку використання методичного інструментарію: застосування історико-критичного аналізу та узагальнення, типізації, моделювання, методичних процедур і принципів системного, кібернетичного, еволюційного підходів.
Для розв’язання поставлених завдань застосовувався комплекс взаємодоповнюючих методів: аналіз та узагальнення положень, викладених в літературі з проблеми новоутворень психічного розвитку, спостереження, бесіди, анкетування, тестування, експертні оцінки. В емпіричному дослідженні були використані наступні методики: модифікований опитувальник РСК (Е.Ф. Бажин, Є.А. Голинкіна, Н.М. Еткінд, 1984), методика Шкала соціально-психологічної адаптації” (СПА), розроблена К. Роджерсом і Р. Раймондом та адаптована Т.В. Снегірьовою (1987), методика О.Б. Фанталової (2001) Діагностика внутрішнього конфлікту”, методика Здатність самоуправління” М.М. Пейсахова (1997), Методика особистісного диференціалу”, адаптована в НДІ ім. В.М. Бехтерева, методика Готовність до саморозвитку” В. Павлова (2001). Частина матеріалу була отримана за допомогою спеціально розробленої анкети і модифікованого варіанту методики Хто Я” (V. Kuhn, T. Mc Partland, 1954; Ф. Патакі, 1983). При обробці отриманих даних використовувалися статистичні методи (кореляційний аналіз, перевірка узгодженості оцінок експертів розрахунком коефіціента конкордації, Н-критерій Крускала-Уолліса, критерій Колмогорова-Смирнова, j*-критерій Фішера, контент-аналіз).
Комплексне дослідження методом поперечних зрізів проводилося в 2002 2003 н.р. в групах школярів 5-х, 7-х, 9-х, 11-х класів, а також зі студентами стаціонарної та заочної форм навчання КДПУ (всього 229 обстежених). Дослідженням (методом анкетування) було охоплено також учнів 1-11 класів (10 вікових груп) середніх шкіл № 57, 71, 91, 111, 125 і обласного ліцею-інтернату для сільської молоді м. Кривого Рогу (загальною кількістю 857 обстежених).
Наукова новизна і теоретична значущість роботи визначається розробкою концептуальних основ дослідження феномену новоутворення як компоненту структури психічного розвитку і системи його детермінант у контексті узагальнення і поглиблення уявлень про психічний розвиток в онтогенезі як динамічний, системно-організований процес.
Обрана стратегія аналізу проблеми новоутворень дозволила систематизувати в рамках загальнопсихологічної теорії розвитку емпіричні і теоретичні дослідження з проблеми новоутворень та підходів до її вивчення. Представлена робота є першою спробою системного багатовимірного вивчення феномену психологічного новоутворення у єдності його структурно-змістових, процесуально-генетичних і функціонально-генетичних характеристик. Предметом спеціального дослідження виступила функціональна роль вікових новоутворень у реорганізації структури психічного розвитку і рекомбінації системи його детермінант.
На основі методологічних положень щодо логіки виведення і вивчення поняття здійснено логіко-теоретичне обґрунтування психологічного статусу поняття новоутворення”, виявлено специфіку власне психологічної реальності, позначуваної цим терміном, здійснено спробу його визначення.
Запропонована теоретична концепція феномену новоутворення, об’єктивована у багатовимірній моделі цього явища, та отримані в експериментальному дослідженні дані про системно-реорганізуючу функцію вікових новоутворень в період переходу від дитинства до дорослості розширюють та поглиблюють уявлення про діалектичну сутність психічного розвитку в онтогенезі. На основі аналізу психологічної літератури розроблена багатовимірна класифікація всіх виявлених у дослідженнях вікових новоутворень дитинства, які систематизовано на основі вікового (система новоутворень кожного вікового періоду) та структурно-змістового (новоутворення когнітивного і психосоціального розвитку тощо) підходів. Теоретична значущість дослідження полягає також у тому, що певні теоретичні положення і висновки дисертації (зокрема, ті, що стосуються характеристик феномену психологічного новоутворення як функціонального органу розвитку) мають методологічне значення і можуть бути використані для подальшої розробки загальнопсихологічної теорії розвитку, для більш поглибленого вивчення особливостей окремих психологічних новоутворень різних вікових періодів.
Практична значущість дослідження: поглиблено уявлення про діагностичну значущість вікових новоутворень як показників та критеріїв нормативного характеру психічного розвитку дитини. Отримані карти новоутворень” кожного вікового періоду розвитку дитини (від народження до ранньої юності) можуть бути використані в системі особистісно-орієнтованого навчально-виховного процесу, в практиці психологічної служби для психодіагностики та корекційної роботи.
У дослідженні отримано теоретичні та експериментальні дані, які можуть бути використані: педагогами-практиками з метою оптимізації процесів навчання і виховання; в практиці підготовки і перепідготовки вчителів та психологів; в навчальних посібниках, спецкурсах, лекціях з метою удосконалення знань про особливості динаміки, сутність та характеристики вікових новоутворень дитинства.
Результати дослідження впроваджені : 1) в навчальний процес Криворізького державного педагогічного університету (КДПУ), де теоретичний і експериментальний матеріал дисертації використовується при читанні лекцій із загальної, вікової та педагогічної психології; його узагальнено в методичних рекомендаціях студентам з курсу вікової психології; матеріали дослідження використовуються у системі підвищення кваліфікації вчителів (ФПК), в науково-дослідницькій підготовці студентів спеціальності Практична психологія” КДПУ; 2) в практику навчально-виховного процесу шкіл Жовтневого району м. Кривого Рогу (№ 57, 71, 91, 111, 125, обласний ліцей-інтернат для сільської молоді), де результати дослідження застосовуються вчителями для повнішого психологічного забезпечення навчально-виховного процесу.
Надійність та вірогідність даних дослідження забезпечувалися його системною організацією відповідно до мети та завдань дослідження, використанням взаємодоповнюючих методик й методичних прийомів, поєднанням кількісного та якісного аналізу даних, одержаних в експериментальній частині, застосуванням методів математичної статистики, достатньою репрезентативністю вибірки досліджуваних вікових груп.
Апробація роботи. Основні положення і результати дослідження були апробовані на засіданнях кафедри психології КДПУ і кафедри загальної та соціальної психології ДНУ, на засіданнях методичних семінарів факультету психології і соціології ДНУ і кафедри психології КДПУ, методичних об’єднань, педрад та психолого-педагогічних семінарів вчителів та психологів шкіл Жовтневого району м. Кривого Рогу, на звітних конференціях ДНУ (2001, 2002) та КДПУ (2004), на Міжнародних науково-практичних конференціях Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології (Київ, 2001), Проблема імітаційно-ігрового підходу до організації навчального процесу у вищій школі” (Кривий Ріг, 2001), Методика організації наукової роботи з молоддю” (Кривий Ріг, 2001), Теорія та методика викладання математики” (Кривий Ріг, 2002), VI Костюківські читання (Київ, 2003), Актуальні проблеми використання інноваційних технологій в системі особистісно-орієнтованої освіти” (Кривий Ріг, 2003), „Проблеми і перспективи культурологічної особистісно-орієнтованої освіти” (Кривий Ріг, 2003), „Розвиток особистості в полікультурному слов’янському освітньому просторі” (Кривий Ріг, 2004)
Публікації. Основний зміст дисертації відображений у 18 публікаціях, з них 7 у виданнях, включених до переліку ВАК. У роботах, написаних у співавторстві (4 статті), автору належать основні теоретичні положення та результати операціоналізації розробленої ним моделі новоутворень.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний текст роботи викладений на 194 сторінках, містить 8 таблиць, малюнок, схему і графік. Бібліографія містить 322 найменування робіт, з них 13 іноземною мовою. Робота ілюстрована представленими в додатках 33 таблицями, 14 графіками та 77 малюнками (графами) загальним обсягом 90 сторінок.

Список літератури

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розв’язання проблеми новоутворень психічного розвитку, яке базується на різнобічному та комплексному вивченні функціонально-генетичних, процесуально-генетичних та структурно-змістових характеристик феномену новоутворення як складної психологічної реальності, його функціональної ролі і значення у динаміці психічного розвитку в онтогенезі. Теоретична концепція феномену новоутворення об’єктивована у багатовимірній моделі цього явища, у визначенні сутності та змісту поняття „новоутворення”, у створених картах” новоутворень всіх вікових періодів дитинства тощо. Вона здатна поглибити уявлення про діалектичну сутність психічного розвитку, особливості та специфічні характеристики його новоутворень з метою подальшого використання цих даних в психолого-педагогічній практиці, психодіагностиці і психокорекції. Цим цілям відповідають і отримані в ході експериментального дослідження результати, які підтвердили висунуті гіпотези та евристичність емпіричного використання теоретичної моделі феномену новоутворення.
Узагальнення матеріалів дослідження дозволило сформулювати наступні висновки:
1. Теоретико-методологічне вивчення особливостей і специфічних характеристик феномену новоутворення у контексті аналізу психічного розвитку як цілісного, динамічного процесу дозволило довести загальну гіпотезу дослідження: а) показати, що новоутворення психічного розвитку є багатовимірною, поліморфною і системно-організованою єдністю процесу та результату утворення нових психологічних якостей; б) визначити провідну функціональну роль вікових новоутворень у реорганізації структур розвитку і рекомбінації системи його детермінант; в) обґрунтувати механізм реалізації конституючої функції новоутворень у розвитку їх вплив на зміну характеру функціонування через зняття” та інтеграцію в якісно нових рівнях, формах й механізмах внутрішньої регуляції поведінки і діяльності.
2. На прикладі підлітково-юнацького віку, як періоду складної трансформації структур психічного розвитку, показано, що система діахронічно виникаючих новоутворень самосвідомості та ціннісно-мотиваційної сфери підліткового віку в кінці його знімається” і інтегрується в якісно новому рівні особистісної саморегуляції, визначальним компонентом якого є новий ціннісно-смисловий механізм регуляції поведінки й діяльності, реалізація і апробація якого здійснюється в наступний віковий період у процесах життєвого і особистісного самовизначення юнаків та дівчат.
3. Експериментально доведено, що зв’язок функціонально-генетичних і процесуально-генетичних характеристик вікових новоутворень виявляється на двох рівнях їх функціонального (регулюючого) впливу на розвиток: на першому з них вони виступають як внутрішні фактори зміни характеру функціонування, на другому (в момент зміцнення і стабілізації новоутворення як компоненту психічної організації та суб’єктної характеристики індивіда) вони починають функціонувати в якості системотвірних регуляторів та механізмів нового, більш ефективного способу функціонування (саморегуляції поведінки і діяльності), що є основою реорганізації структур розвитку і переходу до більш високого його рівня в онтогенезі.
4. Встановлено залежність функціонального впливу новоутворень на процеси функціонування і розвитку від типологічних форм (варіантів) їх виявлення в онтогенезі. На прикладі операціоналізації структурно-змістового виміру аналізу новоутворення через типи локусу контролю доведена специфічність регулюючої функції самосвідомості інтерналів та екстерналів, яка виявляється у тому, що інтернали реалізують більш високий та адекватний рівень (характер) функціонування і розвитку.
5. Результати дослідження довели, що в момент виникнення (початку тривалості”) новоутворень взаємозв’язок їх структурно-змістових і функціонально-генетичних характеристик опосередковується (перекривається”) зв’язком останніх з процесуально-генетичними характеристиками, що показало функціональну значущість у розвитку генетично початкового етапу виявлення якісної визначеності явищ психіки.
6. Широкий онтогенетичний контекст досліджуваних вікових виборок дозволив отримати дані, які конкретизували і поглибили уявлення про вікові (специфіка зміни етапів диференціації-інтеграції психічних стркутур, системність процесів розвитку та їх реорганізація у контексті зв’язку функціонування та розвитку, гетерохронність і наступність процесів розвитку і його новоутворень, різноякісність виявлення регулюючої функції самосвідомості) та індівідуально-типологічні (типологічні особливості розвитку саморегуляції, самосвідомості, ціннісно-мотиваційної сфери, поведінки і соціально-психологічної адаптованості осіб підліткового та юнацького віку з інтернальним та екстернальним локусом контролю) особливості психічного розвитку в період переходу від дитинства до дорослості.

Список використаних джерел

1. Абульханова К.А. О субъекте психической деятельности. М.: Наука, 1973. 268 с.
2. Абульханова-Славская К.А. Личностные механизмы регуляции деятельности // Проблемы психологии личности. Советско-финский симпозиум. М.: Наука, 1982. С. 92-98.
3. Абульханова-Славская К.А. Активность и сознание личности как субъекта деятельности // Психология личности в социалистическом обществе. Активность и развитие личности. М.: Наука, 1989. С.110 134.
4. Аверьянов А.Н. Система: философская категория и реальность.-М.: Мысль,1976. 219 с.
5. Авдеева Н.Н., Елагина М.Т., Мещерякова С.Ю. Формирование личности ребенка в дошкольном возрасте // Психологические основы формирования личности.М.: ВИНИИ Школа и педагогика” АПН СССР,1986. С.149 161.
6. Авдеева Н.Н., Елагина М.Т., Мещерякова С.Ю. Развитие личности на ранних этапах детства // Психология личности в социалистическом обществе. Личность и ее жизненный путь. М.: Наука,1990. С. 102 113.
7. Авраменкова В.В. Социальная психология детства в контексте развития отношений ребенка в мире // Вопр. психологии. 2002. № 1. С.3 16.
8. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Л.: ЛГУ, 1968. 338 с.
9. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. Л.: ЛГУ, 1977. 380 с.
10. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды : В 2-х т. Т.1. М.: Педагогика, 1980. 230 с.
11. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды : В 2-х т. Т.2. М.: Педагогика, 1980. 218 с.
12. Анцыферова Л.И. Методологические проблемы психологии развития // Принцип развития в психологии / Под ред. Л.И. Анцыферовой. М.: Наука, 1978. С. 3 20.
13. Анцыферова Л.И. Некоторые теоретические проблемы психологии личности // Вопр. психологии. 1978. № 1. С. 37 50.
14. Анцыферова Л.И. К психологии личности как развивающейся
системы // Психология формирования и развития личности. М.: Наука, 1981. С. 3 19.
15. Анцыферова Л.И. Системный подход к изучению формирования и развития личности // Проблемы психологии личности. Советско-финский симпозиум. М.: Наука, 1982. С. 140 147.
16. Анцыферова Л.И. Личность с позиции динамического подхода // Психология личности в социалистическом обществе.Личность и ее жизненный путь. М.:Наука, 1990. С. 717.
17. Анцыферова Л.И. Поздний период жизни человека: типы старения и возможности поступательного развития личности // Психол. журнал. 1996. Т.17. № 6. С. 60 71.
18. Анцыферова Л.И. Архетипическая теория развития личности Карла Густава Юнга // Психол. журнал. 2000. Т.21. № 2. С. 16 26.
19. Анцыферова Л.И., Завалишина Д.Н., Рыбалко Е.Ф. Категория развития в психологии // Категории материалистической диалектики в психологии. М.: Наука, 1988. С. 22 55.
20. Арсеньев А.С., Библер В.С., Кедров Б.М. Анализ развивающегося понятия. М.: Наука, 1967. 208 с.
21. Арсеньев А.С. Парадоксальная универсальность человека // Развитие личности. 1998. № 2. С. 61 75.
22. Асеев В.Г. О диалектике детерминации психического развития // Принцип развития в психологии / Под ред. Л.И. Анцыферовой. М.: Наука, 1978. С. 21 38.
23. Аскин Я.Ф. Философский детерминизм и научное познание. М.: Наука, 1977. 195 с.
24. Асмолов А.Г. Деятельность и уровни установок // Вестн. Моск. ун-та, Сер. Психология. 1977. № 1. С. 3 12.
25. Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования. М.: Просвещение, 1984. 104 с.
26. Бажин Е.Ф., Голынкина Е.А., Эткинд А.М. Опросник уровня субъективного контроля (УСК). М.: Смысл, 1993. 16 с.
27. Белоусова А.К. Новообразования в структуре совместной мыслительной деятельности учащихся: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.07 /Ростов. гос. ун-т. Ростов-н/Д, 1992. 19 с.
28. Белоусова А.Н., Мищик М.И., Бойко К.Л. Психолого-педагогические проблемы развития личности. З.: ЗГУ, 1992. 58 с.
29. Берг Л.С. Труды по теории эволюции. 1922 1930. Л.: Наука, 1977. 238с.
30. Бернс Р. Что такое Я концепция / Психология самосознания. Хрестоматия. Самара: Бахрах М, 2000. С. 333 383.
31. Бернштейн Н.А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности. М.: Медицина, 1966. 349 с.
32. Бех І.Д. Категорія ставлення” в контексті розвитку образу Я”
особистості // Педагогіка і психологія. 1997. № 9. С. 9 21.
33. Бодалев А.А. Психология о личности. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1988. 188 с.
34. Бойко Е.И. Время реакции человека (история, теория, современное состояние и практическое значение хронометрических исследований). М.: Медицина, 1964. 183 с.
35. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возросте. М.: Просвещение, 1968. 464 с.
36. Божович Л.И. Психологические закономерности формирования личности в онтогенезе // Вопр. психологии. 1976. № 6. С. 45 53.
37. Божович Л.И. Концепция культурно-исторического развития психики и ее перспективы // Вопр. психологии. 1977. № 2. С. 27 39.
38. Божович Л.И. Психологический анализ условий формирования и строения гармонической личности // Психология формирования и развития личности / Под ред. Л.И. Анцыферовой. М.: Наука, 1981. С. 257 284.
39. Божович Л.И. Избранные психологические труды: Проблемы формирования личности. М.: Междунар. пед. академия, 1995. 209 с.
40. Божович Л.И., Славина Л.С. Психическое развитие школьника и его воспитание. М.: Педагогика, 1979. 195 с.
41.Божович Л.И., Славина Л.С., Ендовицкая Т.В. Опыт экспериментального изучения произвольного поведения // Вопр. психологии. 1976. № 4. С. 55 68.
42. Большая Советская энциклопедия / Гл. ред. А.М. Прохоров. Т.18. М.: Советская энциклопедия, 1974. 631 с.
43. Боришевський М.Й. Індивідуальні відмінності самоконтролю в поведінці молодших школярів // Психологія: Респ. наук. метод. зб. К.: Рад. школа. 1968. Вип. 6. С. 74 82.
44. Боришевский М.Й. Влияние позиции подростка на саморегуляцию поведения // Вопр. психологии. 1972. № 5. С. 121 128.
45. Боришевский М.Й. Развитие саморегуляции поведения школьников: Дис д-ра психол. наук в форме науч. доклада: 19.00.07. Інстітут психології ім. Г.С.Костюка. К., 1992. 78 с.
46. Боришевський М.Й. Психологічні механизми розвитку особистості // Педагогіка і психологія. 1996. № 3. С. 26 33.
47. Боришевський М.Й. Духовні цінності як детермінанта громадянського виховання особистості // Цінності освіти і виховання / За ред. О.В. Сухомлинської. К.: Міленіум. 1997. С. 12 21.
48. Боришевський М.Й., Киричук О.І. Самосвідомість як детермінанта саморозвитку особистості // Ментальність.Духовність.Саморозвиток.Тези доповідей та матеріали Міжнародної науково-практичної конференції ( 1823 червня 1994р.) / За ред. О.В. Киричука, О.П. Колісника, М. Л.А. Чепи. I частина. Київ Луцьк. 1994. С. 406 408.
49. Боришевский М.Й., Сапожникова Л.С. О некоторых психологических механизмах трансформации социального воздействия во внутренние регуляторы поведения ребенка // Тезисы научных сообщений советских психологов к ХХI Международному психологическому конгрессу. М. 1976. С. 42 45.
50. Братусь Б.С. К проблеме человека в психологии // Психология личности. М.: ООО Вопросы психологии”. 2001. С. 177 191.
51. Бреслав Г.М. Эмоциональные особености формирования личности в детстве. Норма и отклонения. М.: Педагогика, 1990. 207 с.
52. Брушлинский А.В. Проблема развития и психология мышления // Принцип развития в психологии / Под ред. Л.И. Анцыферовой. М.: Наука, 1978. С. 38 62.
53. Брушлинский А.В. Мышление и прогнозирование. М.: Мысль, 1979. 230 с.
54. Брушлинский А.В. Проблемы психологии субъекта. М.: РАН, 1994.109с.
55. Буганова В.Н. Дискретность психического развития в масштабе времени:Дис... канд. психол. наук: 19.00.01. Одесса, 1997. 215 с.
56. Бурменская Г.В. Типологический анализ онтогенеза индивидуальних различий // Вопр. психологии. 2002. № 2. С. 5 13.
57. Бурменская Г.В., Карабанова О.А., Лидерс А.Г. Возрастно-психологическое консультирование. Проблемы психического развития детей. М.: МГУ, 1990. 187 с.
58. Бутаков А.А. Изменчивость и устойчивость и проблема реальной истории объективных законов // Философские науки. 1973. № 5. С. 41 52.
59. Вайзер Г.А. Смысл жизни и двойной кризис в жизни человека // Психол. журнал. 1998. Т.19. № 5. С. 3 14.
60. Венгер Л.А., Мухина В.С. Психология. М.: Просвещение, 1988. 336с.
61. Весна Е.Б. Развитие взаимоотношений с миром взрослых как определяющее условие личностного становления подростка: Автореф. дисс. канд. психол. наук: 19.00.07 /НИИ общей и пед. психологии АПН СССР. М., 1991. 26 с.
62. Водопьянов П.А. Устойчивость в развитии живой природы. Минск: Высшая школа, 1974. 172 с.
63. Возрастная и педагогическая психология. Учеб. пособие для студентов пед. институтов / Под ред. А.В. Петровського. М.: Просвещение, 1973. 288 с.
64. Возрастные и индивидуальные особенности младших подростков / Под ред. Д.Б. Эльконина, Т.В. Драгуновой. М.: Просвещение, 1967. 216 с.
65. Волкова Т.А. Динамика ценностных ориентаций в структуре личностных характеристик у школьников: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.07 / Ленингр. гос. ун-т. Л., 1983. 15 с.
66. Выготский Л.С. Собр.соч: В 6т. Т.1. М.: Педагогика, 1982. 488 с.
67. Выготский Л.С. Собр.соч: В 6т. Т.2. М.: Педагогика, 1982. 504 с.
68. Выготский Л.С. Собр.соч: В 6т. Т.3. М.: Педагогика, 1983. 368 с.
69. Выготский Л.С. Собр.соч: В 6т. Т.4. М.: Педагогика, 1984. 432 с.
70. Выготский Л.С. Собр.соч: В 6т. Т.5. М.: Педагогика, 1983. 368 с.
71. Выготский Л.С. Собр.соч: В 6т. Т.6. М.: Педагогика, 1984. 400 с.
72. Ганзен В.А. Системные описания в психологии. Л.: ЛГУ, 1984.187с.
73. Гегель Сочинения. Т.VIII. М. Л., 1935. 473с.
74. Гинзбург Г.Р. Использование метафоры изменения при работе со старшими подростками // Психол. наука и ообразование. 1997. № 1. С. 66 75.
75. Гласс Дж., Стенли Дж. Статистические методы в педагогике и психологии: Пер. с англ./ Под общ.ред. Ю.П. Адлера. М.: Прогресс, 1976. 495 с.
76. Гонсалес Рей Фернандо Луис Функции личности в жизнедеятельности человека: Автореф. дис д-ра. психол. наук: 19.00.01 /Моск. гос. ун-т. М., 1986. 39с.
77. Гордеева Н.Д., Зинченко В.П. Функциональная структура действия. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. 197 с.
78. Горлова Е.А. Практика обучения и содержание возрастных новообразований младших школьников в контексте возрастной периодизации Л.С. Выготского // Культурно-историческая психология развития. Материалы первых чтений, посвященных памяти Л.С. Выготского (15-17 ноября 2000г.). М: Смысл, 2000. С. 58-63.
79. Грушин Б.А. Очерки логики исторического исследования (процесс развития и проблемы его научного воспроизведения). М.: Наука, 1961. 215с.
80. Гуськова Т.В., Елагина М.Г. Личностные новообразования у детей в период кризиса 3 лет // Вопр. психологии. 1987. № 5. С. 78 85.
81. Гуткина Н.И. О психологической сущности рефлексивных ожиданий // Психология личности: теория и эксперимент. М.: Педагогика, 1982. С. 100 108.
82. Давыдов В.В. О понятии развивающего обучения // Педагогика. 1995. № 1. С. 29 39.
83. Давыдов В.В. Теория развивающего обучения. М.: Интор, 1996. 544 с.
84. Давыдов В.В., Маркова А.К. Развитие мышления в школьном возрасте // Принцип развития в психологии / Под ред. Л.И. Анциферовой. М.: Наука,1978. С. 245 316.
85. Давыдов В.В., Слободчиков В.И., Цукерман Г.А. Младший школьник как субъект учебной деятельности // Вопросы психологии. 1992. № 3. С. 14 19.
86. Дмитрова Т.В. Образ Я” як регулятор міжособистісних стосунків у ранній юності: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.07/ Ін-т психології ім. Г.С.Костюка. К., 1993. 19 с.
87. Дмитрова Т.В., Рожковський Ц.Й. Внутрішній світ особистості як джерело саморозвитку // Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості. Тези доповідей та матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (18-23 червня 1994р.) / За ред. О.В. Киричука, О.П. Колісника,М. Л.А. Чепи. I частина. Київ Луцьк, 1994. С. 430 432.
88. Драгунова Т.В. Подросток. М.: Просвещение, 1976. 173 с.
89. Дригус М.Т., Новотный Д. Психологические механизмы развития ответственности личности // Психологическая наука: проблемы и перспективы. Часть I. Личность и ее становление. К., 1990. С. 60 61.
90. Дружинин В.Н. Экспериментальная психология: Учебник для вузов.2-е изд., доп. СПб.: Питер, 2003. 320 с.
91. Дусавицкий А.К. Развитие личности в учебной деятельности. М.: Дом педагогики, 1996. 195 с.
92. Елфимов Г.М. Возникновение нового. Философ. очерк. М.: Наука, 1983. 216 с.
93. Ермолова Т.В., Мещерякова С.Ю., Ганошенко Н.И. Особенности личностного развития дошкольников в предкризисной фазе и на этапе кризиса 7-ми лет // Вопр. психологии. 1999.- № 1. С. 50 60.
94. Забегайлова И.В. Типология становления произвольной регуляции в младшем школьном возросте // Вестн. Моск. ун-та. Сер.14. Психология. 2000.№ 4. С. 20 33.
95. Завадский К.М. Проблема прогресса живой природы // Вопр. философии. 1967. № 9. С. 124 136.
96. Завадский К.М.Развитие эволюционной теории после Дарвина (18591920-е годы). Л.: Наука, 1973. 180 с.
97. Завадский К.М., Колчинский Э.И. Эволюция эволюции: Ист.-теорет. очерки проблемы. Л.: Наука, 1977. 236 с.
98. Завалишина Д.Н., Барабанщиков В.А. Детерминация и развитие психики // Принцип системности в психологических исследованиях. М.: Наука, 1990. С.3 9.
99. Запорожец А.В. Значение ранних периодов детства для формирования детской личности // Принцип развития в психологии / Под ред. Л.И. Анцыферовой. М.: Наука, 1978. С. 243 267.
100. Запорожец А.В. Избран. психол. труды. Т.1. М.: Педагогика, 1986. 318 с.
101. Захарова А.В., Боцманова М.Э. Особенности рефлексии как психического новообразования в учебной деятельности // Формирование учебной деятельности школьников / Под ред. В.В. Давыдова и др. М.: Педагогика, 1982. С. 152 168.
102. Захарова А.В. Генезис самооценки: Автореф. дис д-ра психол. наук: 19.00.01 / НИИ общей и пед. психологии АПН СССР. М.,1989. 41 с.
103. Злочевський С.Є., Котирло В.К. Психічні новоутворення в ранньому онтогенезі// Психології: Респ. наук.-метод.зб. К.: Рад. школа,1985, вип. 22.С.19 27.
104. Зинченко В.П. Идеи Л.С. Выготского о единицах анализа психики // Психол. журнал. 1981. № 2. С. 118 132.
105. Зинченко В.П. Психологическая теория деятельности (воспоминания о будущем”) // Мир психологии. 2001. № 1(25). С. 242 249.
106. Зинченко В.П., Моргунов Е.Б. Человек развивающийся. Очерки российской психологии. М: Тривола, 1994. 304 с.
107. Золотых А.К. Особенности формирования учебно-познавательного мотива как одного из новообразований учебной деятельности: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.07 / Моск. гос. пед. ин-т. М., 1979. 18 с.
108. Иванников В.А. Психологические механизмы волевой регуляции. М: Изд-во МГУ, 1991. 142 с.
109. Идобаева О.А., Подольских А.И. К проблеме методов исследования депрессивности у подростков // Журнал практического психолога. 1988. № 8. С. 4 13.
110. Ильичев Л.Ф., Давыдова Т.А. Материалистическая диалектика и проблема развития // Вопр. философии. 1985. № 3. С. 20 29.
111. Иорданский Н.Н. Основы теории эволюции. М.: Наука, 1979. 172 с.
112. Кабанова-Меллер Е.Н. Формирование приемов умственной деятельности и умственное развитие учащихся. М.: Педагогика, 1968. 207 с.
113. Карандашев Ю.Н. Возрастная функционально-стадиальная периодизация психического развития детей: Автореф. дис д-ра психол. наук: 19.00.01 / Ленингр. гос. пед.ин-т. Л., 1991. 42 с.
114. Категории материалистической диалектики в психологии. М.: Наука, 1988. 244 с.
115. Ким. Дж.-О., Мьюлелер У., Клекка У.Р. Факторный, дискриминантный и кластерный анализ / Пер. с англ. М.: Наука, 1989. 305 с.
116. Климов К.Л. Основы психологии. М.: Феникс, 1997. 229 с.
117. Ковальчук М.В. Проблемы целостности в психологии личности: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.01 / Ин-т психологии АН СССР. М., 1987. 18 с.
118. Ковач Д. Регулятивная роль психических функций в поведении // Вопр. психологии. 1972. № 1. С. 142 145.
119. Комарова Т.К. Психологические особенности самопознания у старшеклассников: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.07 / НИИ общей и пед. психологии АПН СССР. М., 1987. 19 с.
120. Кон И.С. Категория Я” в психологии // Психол. журнал. 1981. Т.2. № 3. С. 25 37.
121. Конопкин О.А. Психологические механизмы регуляции деятельности. М.:Просвещение, 1980. 185 с.
122. Конопкин О.А. Функциональная структура саморегуляции деятельности и поведения // Психология личности в социалистическом обществе: Активность и развитие личности. М.: Наука, 1989. С. 158 172.
123. Корнилов А.П. Диагностика регулятивной функции самосознания // Психол. журнал. 1995. Т.16. № 1. С. 107 114.
124. Коссаковский А. Психическое развитие личности в онтогенезе // Психология личности в социалистическом обществе: Активность и развитие личности. М.: Наука, 1989. С. 37 67.
125. Костюк Г.С. Проблема развития ребенка в советской психологии // Вопр. психологии. 1967. № 6. С. 23 45.
126. Костюк Г.С. Принцип развития в психологии // Методологические и