ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ

Короткий опис

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ І ОСВІТИ ДОРОСЛИХ
АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису

СЕРГЄЄНКОВА ОКСАНА ПАВЛІВНА

УДК 159.9 232:378.147.111

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора психологічних наук

Науковий консультант
РИБАЛКА ВАЛЕНТИН ВАСИЛЬОВИЧ
доктор психологічних наук, професор

Харків - 2007

ВСТУП
Актуальність дослідження. У Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті освіту визнано дієвим чинником модернізації суспільства, а перспективним завданням стає розвиток освітньої системи країни. Виходячи з цього, готовність учителів до реформування має спиратись на їх глибокі переконання в необхідності внесення змін в оточуючу дійсність ринкових стосунків. Головним освітнім завданням в умовах ринкових відносин є підготовка кваліфікованих, конкурентоспроможних фахівців з високим рівнем професійних знань, вмінь, навичок; виховання соціально-активних членів суспільства, формування у них наукового світосприймання, творчого мислення, високих людських якостей, національної самосвідомості (Н.Г.Ничкало).
Сучасна практика показує, що функції сучасної педагогічної діяльності постійно змінюються й поповнюються у зв’язку зі зростанням соціальних вимог і, відповідно, необхідним стає корекція цілей, змісту, форм організації професійної підготовки учителів. Найперше, потребує перегляду процес формування особистісно орієнтованої професійно-педагогічної спрямованості майбутніх учителів. Щоб сформувати в майбутнього учителя професійно-педагогічну спрямованість на свою діяльність, необхідним складовим цього має стати формування професійної індивідуальності, як сутнісного, інтегрованого новоутворення особистості. На практичній актуальності такого процесу у соціальній ситуації реформування освіти акцентована увага нашого дослідження.
За вимогою сьогодення практично необхідним є наукове визначення психолого-педагогічних систем саморозвитку творчої, відповідальної особистості як суб’єкта особливого виду продуктивної діяльності. Формування соціально-психологічної компетентності, культури професійного самовизначення та забезпечення систематизованої психологічної взаємодії предметних й методичних знань дають можливість майбутньому педагогу визначати структуру успішної майбутньої діяльності та стійку власну професійну позицію в ній.
Отже, професійна індивідуальність це психологічне новоутворення особистості, в якому особистісні та професійні властивості інтегровані таким чином, що забезпечують успішну професійну діяльність та самодостатність майбутнього учителя. Для формування такого особистісного психологічного новоутворення потрібний тривалий, неперервний, цілеспрямований розвиток індивідуальних властивостей особистості та відповідних структурних компонентів її професійної діяльності.
Формування професійної індивідуальності майбутнього учителя безпосередньо пов’язане з його здатністю до самоактуалізації за критеріями професійної та особистісної готовності, індивідуальної професійно-предметної компетентності, до гармонізації взаємодії із соціальним середовищем.
У рамках здійснюваної педагогічної діяльності професійна індивідуальність — це не лише певний перелік теоретичних проблем розвитку. У практиці підготовки майбутнього учителя необхідність формування професійної індивідуальності визначається нормативними документами та вимогами суспільства до підготовки висококваліфікованого фахівця освіти, який ефективно вирішуватиме професійні питання конкурентноздатності освіти у виробничій та невиробничій галузях. Особливо, на ці аспекти акцентована увага в Державній програмі Вчитель”: Перехід від індустріального до інформаційно-технологічного суспільства неможливий без впровадження особистісно орієнтованих технологій навчання, максимальної індивідуалізації навчального процесу, створення умов для саморозвитку і самонавчання дітей, осмислення, визначення ними своїх можливостей і життєвих цінностей” [85]. Зрозуміло, це стосується тих спеціальностей, які сьогодні вже стрімко розвиваються згідно з соціальним замовленням. До таких спеціальностей відносяться практична психологія у поєднанні з іноземною мовою, економічна психологія з методиками початкового навчання та інші. Соціально-економічні зміни в Україні зумовили необхідність розробки концепції реформування підходів та постановки нової наукової проблеми формування професійної індивідуальності майбутніх учителів. На сьогодні значно розширилось поле завдань професійної підготовки, теоретичного та практичного наповнення, психологічного та функціонально-рольового навантаження на зміст навчання студентів. Висуваються нові вимоги до розвитку індивідуальних властивостей та професійних здібностей майбутніх учителів.
Оскільки вчителі виступають своєрідними посередниками між державним та реальним замовленням, то їхні професійні дії мають узгоджуватись, з одного боку, з потребами конкретного освітнього середовища, а з іншого — можливостями держави щодо їх задоволення. Така соціальна роль вчителя вимагає коригування державного нормативу про діяльність працівників освіти. Розв’язання означеної проблеми передбачає пошук такої фахової моделі спеціаліста, яка б поєднувала соціальне призначення діяльності вчителя з його професійно-індивідуальними потребами та відповідала сучасному попиту споживачів продукту освіти.
Наукою досліджуються, але дискусійними залишаються питання про те, як швидко діє і в якому часовому інтервалі протікає погоджена взаємодія особистості і вибраної нею діяльності. Адже, така взаємодія, з одного боку, зв’язана з тим, що організацію, проектування, планування, стимулювання і забезпечення (технічне, матеріальне, правове) і управління діяльністю майбутніх учителів здійснюють практики. В кожній із цих галузей існують свої специфічні задачі, свої закони роботи, норми і правила, які в більшості випадків не співвідносяться з природними особливостями, можливостями особистості майбутнього учителя. З другого боку, сама особистість не завжди підготовлена до вибраної нею педагогічної діяльності. У особистості виникають розбіжності в уявленнях про професію учителя і про свою роль в підготовці до педагогічної діяльності, реалізацію мети і власних індивідуально-психологічних можливостей. Результати аналізу досліджень, в яких вченими розкрито причинно-наслідкові зв’язки, що забезпечують взаємодію і взаємопідтримку між окремими індивідуальними властивостями, що створюють професійно-орієнтовану індивідуальну цілісність особистості, дозволили простежити важливі закономірності розвитку індивідуальних рис особистості. Розвиток кожної риси це своєрідний шлях, який відіграє особливу роль у професійній діяльності майбутнього учителя. У зв’язку з цим зростає увага до вивчення психологічних основ формування у студентів педагогічного університету професійної індивідуальності за особистісними стратегіями самоідентифікації, самопізнання, самоменеджменту, які стануть шляхами їх подальшого професійного саморозвитку.
Організація розвитку ідентифікаційного процесу, природозумовленого потенціалу, вироблення у студентів способів саморозвитку забезпечує соціальну, психофізіологічну адаптацію до суспільно-професійних змін, стимулює майбутніх учителів до активного самостійного пошуку власної соціальної позиції, посилює суб’єктивний компонент у формуванні професійної значущості й індивідуальної ролі у виконанні діяльності. Визначення психологічних основ розвитку професійної індивідуальності студентів в умовах реформування системи освіти є тією науковою проблемою, що розкривається в дисертаційному дослідженні. Індивідуальність - це особлива форма буття людини в суспільстві, в рамках якої вона живе і діє як автономна та неповторна система, зберігаючи свою цілісність і тотожність самій собі в умовах неперервних внутрішніх і зовнішніх змін. В якості індивідуальності людина володіє здібністю до саморегулювання, саморозвитку, самовдосконалення тощо.
При вирішенні питання про психологічні основи та принципи наукового дослідження професійної індивідуальності варто виходити з положення про те, що будь-яка психологічна властивість особистості не може бути описана якою-небудь однією одиницею виміру — різні рівні реалізації якостей вимагають як різних прийомів опису, так і різних одиниць виміру. У формуванні професійної індивідуальності майбутнього учителя мають діяти фактори, якими, з одного боку, забезпечується особистість учителя, з другого його педагогічна діяльність. В нашому дослідженні такими факторами визначилися психологічні новоутворення, в яких об’єднуються особистісно-значимі якості учителя, специфіка і вимоги професійної діяльності учителя та її функціонально-рольові вияви. Ці новоутворення відображаються в структурі провідної діяльності студентів навчально-професійній, в умовах якої проводиться дослідження.
Таким чином, професійну індивідуальність в психологічних аспектах її формування доцільно аналізувати як інтегроване психологічне новоутворення особистості, що набуває сутнісного змісту в умовах професійно-навчальної діяльності та гарантує майбутньому вчителю творчу активність і підтримку в неперервному розвитку пізнавального інтересу до індивідуальних можливостей власної особистості.
Дослідженню вихідних наукових категорій суб’єкт”, особистість”, індивідуальність”, розвиток та формування”, неперервність освіти”, Я-концепція”, самопізнання”, менеджмент та самоменеджмент”, ідентифікація”, самореалізація”, що стали провідними в означеній проблемі професійної індивідуальності студентів присвячено наробки відомих вчених у галузі філософії, соціології психології, педагогіки. Такі поняття та категорії досліджуються з позицій філософії, психофізіології, психології розвитку, психології праці, соціальної психології, педагогічної психології, психології особистості, психології професіоналізації та професіогенезу особистості тощо (К.О.Абульханова-Славська, Г.О.Балл, І.Д.Бех, О.Ф.Бондаренко, М.Й.Боришевський, О.К.Дусавицький, І.А.Зязюн, Н.В.Кларін, Є.О.Клімов, Н.А.Кузьміна, О.І.Кульчицька, О.М.Леонтьєв, П.В.Лушин, С.Д.Максименко, М.О.Моляко, В.Ф.Моргун, Н.А.Побірченко, В.Д.Потапова, В.В.Рибалка, С.О.Сисоєва, О.Г.Солодухова , В.О.Татенко, Т.М.Титаренко, Ю.М.Швалб, Н.В.Чепелєва, Т.С.Яценко та інші) [4, 28, 35, 45, 49, 92, 101, 118, 119, 136, 139, 143, 148, 157, 179, 182, 219, 223, 236, 277, 278, 294, 301, 329, 323, 339].
Теоретико-методологічними основами формування професійної індивідуальності студентів поряд з іншими виступають інтегровані наукові принципи саморозвитку та цілеспрямованої організації професійної діяльності. Вони інтегрують систему напрямів становлення особистості, сформульованих у культурно-історичній теорії походження і формування психіки і свідомості Л.С.Виготського [66]; теорії інтегральної індивідуальності В.С.Мерліна; теорії взаємодії особистості і діяльності О.М.Леонтьєва і С.Л.Рубінштейна [143, 246]; теорії розвивального навчання і принципів побудови особистісно орієнтованої професійної підготовки Б.В.Давидова, В.В.Рибалки [84, 223, 224]; закономірностях психічного розвитку і виховання, теорії і методології багатовимірності особистості, категорії часу (І.Д.Бех, С.Д.Максименко, В.Ф.Моргун, К.К.Платонов, Б.Й.Цуканов) [36, 156, 157, 216, 313].
За результатами аналізу наукових праць можна стверджувати, що визначену проблему формування професійної індивідуальності доцільно вивчати як важливий напрям професійної підготовки майбутніх учителів у взаємодії особистості студента та його провідної й майбутньої діяльності. Проблема полягає не лише в безпосередній недооцінці професійної індивідуальності студентів — майбутніх учителів, а у виявленні її критеріїв, що мають визначатися у співвіднесенні з впливами соціальних змін. Тому дослідження психологічних основ формування професійної індивідуальності в особистості студентів ще залишається проблематично суперечливою не лише для психолого-педагогічної теорії, а й для практичної її реалізації.
Важливість теоретичного змісту проблеми полягає в тому, щоб співвіднести професійну індивідуальність студентів і соціальні освітні трансформації, природозумовлений потенціал індивідуальності особистості з її системотворчими чинниками, з практичною діяльністю. Формування професійної індивідуальності студентів є процесуальним за умов розвивальної координації зовнішніх змін, у яких відображається зміст освітніх соціальних трансформацій з внутрішніми, якими є зміст і рівень індивідуальної активності студентів.
Результати досліджень сучасних психологів, наш практичний досвід, проведене спостереження дають змогу передбачати, що студенти усвідомлено координують індивідуальні властивості і професійно необхідні якості суб’єкта діяльності - учителя, апробовуючи у практичній реалізації набуті професійно-функціональні ролі. Це відбувається на завершальному етапі професійного навчання та на етапі входження й адаптації випускників ВНЗ до професійного середовища, за нормативом — це період бакалаврської і магістерської практики.
Наукою і практикою підтверджено, що до процесу набуття професійно-функціональних ролей, їх саморозвитку можна і потрібно готуватися заздалегідь, створюючи середовище оволодіння способами самопізнання, особистісною ідентичністю та раціональною організацією діяльності. З моменту залучення дитини до діяльності учіння, тобто зі вступом до школи, і протягом усього навчання в учнів розвивається особистісна і професійна відповідальність за успіхи в навчанні. Психологічною базою формування індивідуальності є поведінкова гнучкість, креативність мислення, індивідуальне ціннісне ставлення до людей як суб’єктів творення розвивальної інформації. Завдяки їм майбутній учитель реалізує індивідуальний потенціал, перетворюючи його у власне психологічне новоутворення — професійну індивідуальність.
Професійну індивідуальність студентів, за вихідними науковими позиціями та нашим практичним досвідом, у контексті її формування можуть складати наступні компоненти: аналізувати задану і формулювати власну місію й мету професійної діяльності; моделювати альтернативні варіанти структурних компонентів професійної зайнятості; інтеріоризувати передовий педагогічний досвід у спосіб пізнання змісту індивідуальної професійної компетентності; володіння індивідуально вибраною стратегією вироблення соціально-необхідних ідей і стилем їх реалізації в особистісно-значущому професійному середовищі; самооцінювання і самоконтроль індивідуальних досягнень на психодіагностичній основі тощо.
Наукову специфіку дослідження психологічних основ формування професійної індивідуальності складають інтегрований зміст теоретично визначених особливостей професійної діяльності педагога, обґрунтована ефективність особистісно зорієнтованого та діяльнісного підходів у професійному навчанні студентів, результативність становлення основних психологічних передумов формування професійної індивідуальності, концептуально сформульовані зони” активного навчання та зони” творчої самостійності студентів, особистісні стратегії професійного саморозвитку та їх усвідомлений вибір студентами, результати індивідуально змодельованого студентами освітнього середовища. З цією метою доцільним в дисертації було проведення теоретичного оцінювання стану дослідження проблеми, експериментальне вивчення становлення структурних психологічних передумов професійної індивідуальності та експериментальна перевірка концептуальної програми формування професійної індивідуальності у системи підготовки суб’єктів освітянської діяльності. У такого суб’єкта провідними мають бути сформульовані індивідуальні професійно-функціональні ролі учителя, здатного до викладацької, науково-пошукової, дослідницької, експериментально-прогнозувальної роботи тощо.
Психологічні основи формування професійної індивідуальності майбутніх учителів на етапах розвитку в суспільстві ринкової освіти пов’язано зі змінами в їх особистості. Учителям, як найбільш численній кількості кваліфікованих фахівців, покликаних реформувати шкільну освіту, треба вміти адекватно реагувати на її перетворення. Тому, є актуальною проблема дослідження психологічних основ формування професійної індивідуальності студентської молоді. Для її розв’язання потрібно зберегти досягнення вітчизняної школи та накопичити новий інтелектуально-духовний потенціал молоді. Відносини з ринковим господарюванням у студентів мають подвійний характер: по-перше, молоді спеціалісти намагаються змінити сучасне освітнє середовище; по-друге, вони підпадають одночасно його впливові, нерідко пристосовуються до його вимог, змінюючи власну поведінку. У майбутніх вчителів з помітним запізненням виникають потреби покращити власну якість загально-педагогічної освіти і забезпечити собі особистісне неперервне професійне зростання. Тому потрібно переорієнтувати студентську молодь на інші виміри та цінності її професійного навчання.
Дискусійними у практичній реалізації залишаються питання інноваціювання організаційної системи професійного навчання у закладах освіти різних ступенів акредитації та форм власності, розвитку професіонала своєї справи, надання індивідуальних просторів для самореалізації молодим спеціалістам тощо. Сьогодні практика освітніх реформ замінюється обговоренням теоретичних концепцій, технологій професійної освіти, стандартів нових навчальних дисциплін, спецкурсів. Загальні психолого-педагогічні науки і її галузеві практичні сфери, за результатами проведених теоретико-методологічних досліджень, ще не мають достатньо чіткої теорії і методології дослідження психологічних основ формування інтегрованої за змістом професійно-індивідуальної компетентності майбутніх учителів, рівнів професійної майстерності, на кінець, професіоналізму фахівців, здатних працювати на ринку освітніх послуг, слабо діє тематичний психодіагностичний інструментарій, безпосередньо спрямований на самодіагностичне виявлення професійної придатності, готовності, компетентності. Більше того, питання про специфічність професійно-індивідуальної компетенції вчителя”, її функції, шляхи ефективного становлення, ще недостатньо актуалізовані, незважаючи на велику кількість як зарубіжних, так і вітчизняних досліджень.
Принциповими моментами у визначенні психологічних основ формування професійної індивідуальності студентів були врахування психологічної сензитивності студентського віку, опора на зв’язки зовнішніх впливів із внутрішніми можливостями студентів сприйняти їх, актуалізація психологічних особистісних новоутворень у студентів, які в подальшому є підставою для прогнозування рівня професійної компетентності майбутніх учителів.
Специфіка формування професійної індивідуальності студентів у багатьох аспектах залишається суперечливою проблемою. Проблема організації особистісного розвитку в професійному навчанні на університетському рівні не є завершеною. Тож питанням ставлення студентів до професійного навчання, їх готовності до оволодіння психолого-педагогічними знаннями та майбутньою професійною діяльністю, індивідуальною професійною компетентністю у варіативних формах, оволодіння способами діагностичного самоконтролю в університеті тощо не відведено належного місця.
Формування професійної індивідуальності спеціаліста освіти передбачає його ґрунтовну психологічну підготовку. Відсутність достатньої психологічної освіти учителів неминуче призводить до поширеного формалізму в шкільному навчанні та вихованні. Зустрічаються учителі, які не здатні аналізувати й регулювати стосунки з учнями, ефективно організувати навчально-виховний процес, знаходити індивідуальні підходи до вихованців, професійно грамотно вирішувати неочікувані ситуації у своїй діяльності., тому змушений вдаватися до методів тиску на учнів, погроз тощо. Недостатня психологічна підготовка вчителя — одна з причин нечуйності, жорстокості, байдужості, значних помилок у вихованні, що може призвести до психологічного надлому особистості школяра і навіть до каліцтва людської долі. Психологічна підготовка вчителя складається з соціально-психологічної культури та його професійно-психологічної обізнаності. Так, будь-яка професійна діяльність без високої соціальної зрілості й психологічної культури спеціаліста є лише ремеслом.
Доцільно зробити акцент, що саме в студентському віці відбуваються переструктуризація індивідуального потенціалу, вихід його за межі власне природозумовлених властивостей, соціальне наповнення змісту ціннісними утвореннями, формування стратегій неперервного професійного саморозвитку. У студентів виникає потреба вдосконалити соціальний норматив, власну соціальну роль, ствердити при цьому власну позицію та набути відповідного соціального статусу саме оволодіваючи обраною професійною діяльністю.
У дисертації конструктивно визначаються теоретичні і методологічні підходи до формування у студентів професійної індивідуальності у їх реальному практичному змісті. У такому контексті постає особливо актуальним інтегроване дослідження психологічних основ формування професійної індивідуальності майбутніх учителів, адже їх зміст може визначити конструктивний характер майбутньої професійної діяльності, позначатися на конкурентноздатності учителя, забезпечувати успішність оволодіння ускладненим фахом на етапі професійної підготовки у вищому навчальному закладі.
Організація процесу формування професійної індивідуальності здійснюється на засадах суб’єктного, особистісно орієнтованого та діяльнісного підходів, що розроблено в практиці професійної підготовки фахівців. Означені підходи забезпечуються змістом навчального матеріалу та формами його подачі студентам в умовах університетського навчання; засобами та прийомами формулювання викладачами загальних та індивідуальних мотиваційно-цільових настановлень; суб’єктним та індивідуальним оцінюванням об’єктивних вимірів якості навчання.
Розвивально-формуючий їх параметр є провідним в організації формування професійної індивідуальності студентів. Зміст його складають загально визнані функції професійної освіти: дослідницько-діагностична; організаційно-інформаційна (забезпечення соціально-професійного навчання); контрольно-діагностична. Реалізація названих функцій здійснюється спрямуванням ідентифікаційних процесів студентів на формування професійної здатності, самоідентичності, впровадженням у програму професійного навчання нових спецкурсів, тренінгів, розвивальних семінарів, практичних семінарів тощо.
Значущість та недостатня розробленість теоретичних і прикладних аспектів означених вище проблем зумовили вибір теми даного дослідження: Психологічні основи формування професійної індивідуальності майбутніх учителів”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у межах плану розробки комплексної наукової теми відділу педагогічної психології і психології праці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України Розвиток психологічної культури учнівської молоді в системі неперервної професійної освіти” (РК №0102U000399).
Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України (Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України) (26 червня 2003р., протокол №9) і узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (23 вересня 2003р., протокол №7).
Об’єкт дослідження професійна індивідуальність майбутніх учителів.
Предмет дослідження психологічні основи формування професійної індивідуальності майбутніх учителів.
Мета дослідження полягала у проведенні цілісного теоретико-методологічного аналізу стану наукової дослідженості й розвитку проблеми професійної індивідуальності та системно-поетапному визначенні психологічних основ її формування у майбутніх учителів.
Основні гіпотези дослідження:
1. Психологічні основи формування професійної індивідуальності визначаються в умовах динаміко-інтегративних процесів, що відбуваються в особистості та відповідній структурі навчально-професійної діяльності студентів.
2. Професійна індивідуальність майбутнього учителя розкривається як інтегральна якість особистості, що проявляється в динамічному об’єднанні своєрідних психофізіологічних ознак, неповторних психічних властивостей та соціально-психологічних утворень особистості.
3. Формування професійної індивідуальності аналізується як процес усвідомленого вибору студентами сукупності навчально-професійних дій, що базуються на взаємодії індивідуальних властивостей особистості та нормативно визначених професійних знань, умінь та навичок.
4. Концептуально обґрунтовані стимульно-дослідницькі зони” активного навчання та прогнозувально-пошукові зони” творчої самостійності студентів утворюють провідні психологічні основи формування їх професійної індивідуальності.
5. Системно-поетапне формування професійної індивідуальності дає підстави для розкриття психологічної готовності студентів до самовизначення змісту успішної професійної діяльності та власного місця в ній.
6. Інтегрований психодіагностичний інструментарій є визначальним засобом ефективного супроводу формування професійної індивідуальності майбутніх учителів.
Відповідно до об’єкта, предмета та мети сформульовано основні завдання дослідження:
1. Визначити теоретико-методологічні підходи до проблеми професійної індивідуальності та психологічні основи її формування у майбутніх учителів.
2. Обґрунтувати залежність освітніх професійних систем в їх змістовній багатоваріантності від рівня здатності студентів відображати й усвідомлювати інтегровані зміни, що детермінують їхню суспільну та професійну діяльність.
3. Концептуально обґрунтувати психологічні основи формування професійної індивідуальності у студентів шляхом створення зон” активного навчання та зон” творчої самостійності.
4. Дослідити основні психологічні передумови формування професійної індивідуальності, серед яких: ставлення студентів до професійної діяльності, особистісна готовність до оволодіння професійною діяльністю, індивідуально-професійна компетентність та продуктивність адаптації індивідуальних властивостей особистості до соціальних нововведень.
5. Обґрунтувати категорію психологічної готовності студентів до самовизначення змісту успішної професійної діяльності та рівня самодостатності, як можливого показника професійної індивідуальності майбутнього учителя.
6. На підставі визначених напрямів дослідження обґрунтувати, апробувати та впровадити в практику вузівської підготовки учителів системно-поетапний підхід до формування у них професійної індивідуальності.
Основними теоретичними і методологічними засадами дослідження стали: фундаментальні положення про розвиток та формування особистості (Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, О.В.Скрипченко та інші); концепції особистості як суб’єкта власної життєтворчості (К.О.Абульханова-Славська, М.Й.Боришевський, О.М.Лактіонов, С.Л.Рубінштейн, В.О.Татенко); теоретичні засади вивчення психологічної готовності студентів до професійної діяльності, становлення в них професійної предметної компетенції, обдарованості та творчості (Г.О.Балл, О.Ф.Бондаренко, І.А.Зязюн, В.О.Моляко. О.І.Кульчицька, Н.І.Пов’якель, С.О.Сисоєва, Н.В.Чепелєва, А.В.Фурман, Т.Б.Хомуленко); положення психології праці учителя та основні принципи особистісно зорієнтованого підходу (І.Д.Бех, Л.В.Долинська, О.К.Дусавицький, Н.В.Кузьміна, О.М.Пєхота, В.В.Рибалка, М.В.Савчин, В.А.Семиченко); положення про психологічні, психофізіологічні механізми та соціально-економічні основи становлення усвідомленої структури професійної діяльності (Б.Г.Ананьєв, В.В.Давидов, Є.О.Климов, Н.А.Побірченко, В.Д.Потапова, О.В.Скрипченко, В.Г.Тарасу, Б.М. Теплов, Б.Й.Цуканов, Т.С.Яценко).
Для розв’язання поставлених завдань використовувався комплекс методів дослідження: теоретичні: аналіз науково-дослідницьких джерел; синтез сутнісного змісту результатів дослідження, узагальнення та систематизація наукових даних; емпіричні: спостереження, моделювання, анкетування, бесіда, аналіз продуктів діяльності, експертна оцінка, експеримент (констатувальний, формувальний); психодіагностичні: тематична самодіагностика (самоконтроль і самомоніторинг); діагностографія опис-характеристика професійної індивідуальності на ґрунті психодіагностичних результатів дослідження; статистичні: визначення середніх величин, відсоткових співвідношень, кореляційний аналіз та інші методи статистичної обробки даних.
Організація дослідження. Дослідження здійснювалося впродовж 19982006 років. Для пілотажного дослідження розроблено і реалізовано авторський проект Психологічні виміри якості підготовки фахівців у навчальному закладі”. Всього дослідженням було охоплено 345 студентів І,ІІІ та ІУ, У курсів. До участі в експерименті було запрошено викладачів кафедри психології Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди, учителів загальноосвітніх шкіл м. Києва та м. Львова, методистів районних відділів освіти, що перебували на курсах при Київському та Львівському інститутах післядипломної освіти вчителів. Проводилося анкетне опитування освітян на тему: ”Визначення професійно значущих педагогічних якостей учителя” за посередництва газети Директор школи”(видавництво Шкільний світ”).
Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота виконувалася на базі Київського державного лінгвістичного університету, Переяслав-Хмельницького педагогічного університету імені Григорія Сковороди, загальноосвітніх експериментальних шкіл м. Києва №№ 41, 96, 161, 197, 295, гімназії Діалог” м. Києва, спеціалізованої загальноосвітньої школи № 4, Інституту післядипломної освіти вчителів м. Львова, Інституту післядипломної освіти м. Біла Церква, загальноосвітньої школи № 3 м. Обухова, Київської області.
Наукова новизна та теоретична значущість дослідження полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній психології дослідженням професійної індивідуальності з позиції її формування у майбутніх учителів. До наукових результатів належить наступне:
- вперше визначено проблему професійної індивідуальності учителя у перехідний період зіткнення інноваційного та традиційного у системі вищої школи; проведено теоретико-методологічний аналіз вихідних положень поняття професійної індивідуальності у світовій психолого-педагогічній науці; створено понятійну основу професійної індивідуальності на вихідній тезі про те, що вона є психологічним новоутворенням, в якому особистісні та професійні властивості поєднані таким чином, що забезпечують успішну професійну діяльність та самодостатність майбутнього учителя; обґрунтовано доцільність дослідження професійної індивідуальності у взаємодії особистості й діяльності на позиціях особистісно зорієнтованого та діяльнісного підходів у провідній діяльності студентів; визначено психологічні передумови формування професійної індивідуальності, якими виступають ставлення студентів до професійної діяльності, особистісна готовність до

Список літератури

ВИСНОВКи

Психологічні основи формування професійної індивідуальності майбутніх учителів у своїй головній сутності інтегрують зміст результатів теоретичного аналізу проблеми, методологічно обґрунтованої концепції дослідження, дослідження психологічних передумов формування професійної індивідуальності.
Підводячи підсумки проведеного дослідження, можна сформулювати такі висновки:
1. У дисертації наведене нове теоретико-експериментальне вирішення наукової проблеми, що виявляється у розкритті поняття професійної індивідуальності, розробці та визначенні вихідного категоріального апарату, визначенні структурно-динамічної організації формування професійної індивідуальності у майбутніх учителів.
Професійна індивідуальність це психологічне новоутворення особистості, в якому особистісні та професійні властивості інтегровані таким чином, що забезпечують успішну професійну діяльність та самодостатність майбутнього учителя. Професійна індивідуальність як інтегроване психологічне новоутворення особистості набуває сутнісного змісту в умовах навчально-професійної діяльності, гарантує майбутньому учителю творчу активність і підтримку в успішній професійній діяльності та в неперервному розвитку пізнавального інтересу до індивідуальних можливостей власної особистості.
2. Категоріальний простір поняття професійної індивідуальності складався в цілому із сутності індивідуальності, що зумовлює самобутність особистості й забезпечує постійність її взаємовідносин із зовнішнім світом. Індивідуальність людини в професії вирізняє її неповторність, яка пов’язана зі способом буття в якості самостійного суб’єкта професійної діяльності.
3. Сутнісним результатом впливу соціальної ситуації та взаємодії зовнішніх і внутрішніх чинників на підготовку студентів стає поява у них нової за суттю пізнавальної потреби визначати власну фахову позицію у вирішенні професійних завдань та створювати власне освітньо-інноваційне середовище для впровадження соціально-економічних змін у зміст і форми розвитку індивідуально-орієнтованої професійної діяльності.
4. Концептуальні основи формування професійної індивідуальності майбутніх учителів розроблено з врахуванням актуальності реального призначення вищої професійної освіти, актуалізованого усвідомлення студентами власного індивідуального творчого потенціалу; профopiєнтування майбутніх учителів на набуття індивідуальної професійної компетентності, завдяки чому забезпечується розв’язання практичних завдань неперервної професійної освіти.
Психологічні основи формування професійної індивідуальності майбутніх учителів у змістовній взаємодії зон” активного навчання та зон” творчої самостійності сприяють виробленню у студентів психологічної готовності до самовизначення структурного змісту успішної майбутньої професійної діяльності та власного місця в ній.
5. Формування професійної індивідуальності доцільно аналізувати як процес усвідомленого вибору студентами сукупності навчально-професійних дій, які базуються на взаємодії індивідуальних властивостей особистості та нормативно визначених професійних знань, умінь та навичок. Психологічні основи формування професійної індивідуальності визначаються у двох взаємопов'язаних аспектах особистісному та соціально-економічному. На першому особистісному сформованість професійної індивідуальності закономірно залежить від актуалізованого природозумовленого потенціалу особистості студентів, їх системи ставлень до професійного навчання, готовності до оволодіння професійною діяльністю та індивідуально-професійної компетентності. На другому соціально-економічному професійна індивідуальність зумовлена потребою освіти у спеціалістах з інтегрованою спеціальністю, готових забезпечити власне професійне зростання та саморозвиток системи знань, умінь, навичок, що відповідають новим соціальним потребам, детерміновані рівнями продуктивної адаптації індивідуальних властивостей особистості до змін та ринкових нововведень в освіті.
6. Дослідження психологічних передумов формування професійної індивідуальності засвідчило такі позитивні результати: студенти успішно оволодівають новими підходами в адаптуванні індивідуальних властивостей до сучасних соціально-професійних цінностей та вимог; простежуються помітні зрушення у динаміці набуття ними пошуково-дослідницької компетентності; виявлено здатність поставити пізнавальну задачу; зросла цінність набуття рефлексивного аналізу на засадах ділової співпраці. Проблематичним для студентів залишилося планування діяльності, самоорганізація діяльності, вибір об'єкту для вивчення передового педагогічного досвіду.
7. Системно-поетапне дослідження психологічних основ формування професійної індивідуальності майбутніх учителів здійснено засобами тематичного психодіагностичного комплектування методик для експериментального дослідження та самодослідження. У експериментальному дослідженні одержано наступні результати: усвідомлене ставлення студентів до професійної підготовки; особистісна готовність студентів до самоактивізації індивідуальних властивостей особистості у самовизначенні структурного змісту майбутньої педагогічної діяльності; вибір стратегії професійного саморозвитку; моделювання освітньо-професійного середовища на перевірку сформованості індивідуального бачення” власної моделі особистості сучасного фахівця освіти.
8. Практична результативність дослідження відображена в змісті таких психологічних основ формування професійної індивідуальності: спрямованість процесу навчання на формування професійно-індивідуальних предметних компетенцій майбутнього учителя; впровадження особистісно зорієнтованого й діяльнісного підходів та системно-поетапної організації навчання, в умовах яких актуалізується природозумовленість та соціально-економічна детермінованість формування професійної індивідуальності у студентів; реалізація цілеспрямованої актуальної і потенційної творчості студентів в трансформації психологічних знань у вибір стратегії професійного саморозвитку та моделювання структури професійно-індивідуальної діяльності.
9. Визначений і експериментально апробований комплекс особистісно орієнтованих психологічних основ формування професійної індивідуальності відповідає основним завданням державної програми Вчитель”. Продуктивна їх реалізація вимагає удосконалення психологічного змісту професійної підготовки майбутніх учителів. Провідним аспектом такої є активізація індивідуальності як необхідного чинника розвитку психологічного новоутворення в особистості майбутніх учителів. Завдяки новоутворенню забезпечується ефективне входження особистості в ринкове середовище праці.
Підвищенню якості підготовки майбутнього учителя в даному експерименті сприяли, з одного боку, впровадження особистісно орієнтованих засад у системно-поетапне визначення психологічних основ формування професійної індивідуальності; з іншого розробка психологічних характеристик змісту стратегій, їх впровадження в експериментальне навчання й організована на основі індивідуальних властивостей спрямованість студентів на вибір стратегії професійного саморозвитку.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів надзвичайно складної наукової проблеми. Перспективу подальшого дослідження вбачаємо у вивченні соціально-психологічних та економічних чинників розвитку професійної суб’єктності у майбутніх учителів, формування прагнень студентів до самоосвіти, реалізацію індивідуальних властивостей особистості, що забезпечують сформованість соціальної відповідальності майбутніх учителів за конкурентоспроможність вітчизняної освіти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К.А. Проблема определения субъекта в психологии// Субъект действия, взаимодействия, познания. М., 2001. С. 36-52.
2. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. -М.: Наука, 1980. - 334 с.
3. Абульханова-Славская К.А. Категория субъекта в современной психологии // Сучасна психологія у ціннісному вимірі: Матеріали третіх Костюківських читань, м. Київ, 20-22 груд. 1994 р.: У 2 т. - Т.1. - К., 1994. - С. 4-10.
4. Абульханова К.А. О субъекте психической деятельности. - М.: Наука, 1973. - 287 c.
5. Абульханова-Славская К.А. Развитие личности в процессе жизнедеятельности // Психология формирования и развития личности. -М, 1981. - С. 19-44.
6. Абульханова -Славская К.А. Стратегия жизни. - М.: Мысль, 1991. - 299 с.
7. Авдеева Н. Ключевые компетенции новая парадигма результата образования // Педагогика. - 2003. - №5. - С.34-39.
8. Адлер А. Наука жить: пер. с англ. и нем. - К.: «Port-Royal», 1997. - 288 с.
9. Адлер А. Понять природу человека.: Пер. с англ. - СПб.: Акад. Проект, 1997. - 256 с.
10. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии: Пер. с нем. - М.: Фонд за экономическую грамотность, 1995. - 296 с.
11. Айзенк Г.Ю. Структура личности: Пер. с англ. - СПб: Ювента; М: КПС+, 1999. - 464 с.
12. Активность и жизненная позиция личности: Сб.науч.тр. / Отв. ред. А.В.Брушлинский. - М., 1988. - 228 с.
13. Алексеева М.И. Мотивы учебной деятельности студентов // Проблемы высшей школы. - К., 1976. - Вып. 25. - С. 31-38
14. Алексєєва М.І. Моральні цінності у свідомості української молоді // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Зб. наук. праць. - К.: Інф.-вид. центр Тов-ва «Знання» України, 2001. - Вип. 3. - С. 153-156.
15. Аминов И.А., Морозова Н.А., Смятских А.Л. Психодиагностика педагогических способностей. Протесты: Метод. пособ. - М., 1994. - 221 с.
16. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. - М..: Наука, 1977. -380с.
17. Ананьев Б.Г. Психологическая структура человека как субъекта // Человек и общество. -Л.: Изд-во ЛГУ, 1967. - Вып. 2. - С. 235-249.
18. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1968. - 338 с.
19. Андреева Г.М. Психология социального познания. М.: Аспект-Пресс, 1997. 319 с.
20. Андрієвська В.В. До проблеми розуміння та інтеграції особистістю свого професійного розвитку // Творча спадщина Г.С.Костюка та сучасна психологія: До 100-річчя від дня народження Г.С.Костюка: Матеріали ІІІ з’їзду Тов. психологів України. - К., 2000. - С. 7 - 16.
21. Антипова В.М., Лаптева Г.С. Педагогический мониторинг как средство управления реформированием и развитием образовательного учреждения. Ростов-на-Дону: «Фолио», 1998. 298 с.
22. Анцыферова Л.И. К психологии личности как развивающейся системы //Психология формирования и развития личности. - М.: Наука, 1981. - С. 3-19.
23. Анцыферова Л.И. Психология повседневности: жизненный мир личности и «техники» ее Батия // Психол. журнал - 1993. - Т.14. - № 2. - С. 3-18.
24. Асеев В.Г. Значимость и временная стратегия поведения // Психол. журнал, 1981, № 6. С. 28 - 37.
25. Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования. - М.: Изд-во МГУ, 1984. - 104 с.
26. Асмолов А.Г. Психология индивидуальности: Методологические основы развития личности в историко-эволюционном процессе. - М: Изд-во МГУ, 1986. - 96 с.
27. Афанасьев В.Г. Системность и общество. М., 1990. 398 с.
28. Балл Г.О. Формування готовності до професійної праці у контексті гуманізації освіти/Г.О.Балл, П.С.Перепелиця // Психологічні аспекти гуманізації освіти: Кн.. для вчителя / За ред. Г.О.Балла. К., Рівне, 1996. С. 78-90.
29. Балл Г.А. Концепция самоактуализации личности в гуманистической психологии. - К.: Донецк, 1993. - 32 с.
30. Балл Г.О. Втілення принципів гуманістичної психології в професійну педагогіку // Психологія особистісно орієнтованої підготовки молоді: Навч.-метод. посіб. / За ред. В.В.Рибалки. - К.; Тернопіль, 2002. - С. 152-167.
31. Балл Г.О. Духовність професіонала і педагогічне сприяння її становленню: орієнтири психологічного аналізу // Професійна освіта: педагогіка і психологія. 2000. - №2. С. 217 - 231.
32. Балл Г.О. Сутність і становлення особистісної надійності у контексті проблем неперервної професійної освіти // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. 2001. Вип. 1. С. 254 - 258.
33. Белоус В.В., Щебетенко А.И. Психология интегральной индивидуальности. - Пятигорск, 1995. 160 с.
34. Бердяев Н.А. Самопознание (Опыт философской автобиографии). — M.,1991.- 445 с.
35. Бех І.Д. Від волі до особистості. - К.: Україна. - Віта, 1996. - 202 с.
36. Бех И.Д. Нравственность личности: стратегия становления. - Ровно, 1991. - 146 с.
37. Бех І.Д. Особистісно-орієнтований виховний процес сходження до людяності // Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992 2002 / Академія педагогічних наук України. Частина 1. Харків: ОВС”, 2002 С. 69 - 83.
38. Бех І.Д. Індивідуальний досвід діяння як фактор розвитку особистісного потенціалу студентської молоді // Зб. наук. праць Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти: - Ч.1. Харків: НТУ ХПУ”, 2002. С. 70-76.
39. Бех І.Д. Виховання особистості: Монографія: У двох кн. К.: Либідь, 2003. Кн. 2. Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади. 344 с.
40. Бехтерев В.М. Объективная психология. - М.: Наука, 1991. - 480 с.
41. Битянова Н.Р. Психология личностного роста: Практ. пособ. по проведению тренинга личностного роста психологов, педагогов, соц. работников. - М.: МПА, 1995. - 64 с.
42. Богоявленская Д.Б. Субъект деятельности в проблематике творчества // Вопр. психологии. - 1999. - № 2. - С. 35-41.
43. Бодалев А.А. Акме-эффект личностного осуществления в процессе социализации и индивидуализации взрослого человека // Мир психологии. - 1998. - № 1. - С. 59-65.
44. Божович Л.И. Проблемы формирования личности // Избр. психол. тр. - М.: Ин-т практ. психологии; Воронеж: НПО МОДЭК”, 1995. - 352 с.
45. Бондаренко А.Ф. Социальная психотерапия личности. К.: КГПИИЯ, 1991. 189 с.
46. Бондаренко А.Ф. Личностное и профессиональное самоопределение отечественного психолога-практика // Московский психотерапевтический журнал. 1993. - № 1. С.63 - 76.
47. Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика: Учеб. пособ. для студ. психол. ф-тов и отделений ун-тов. - К.: Укртехпрес, 1997. - 216 с.
48. Борисенков Е.П. Климат и деятельность человека. М., 1982. 134с.
49. Боришевський М.Й. Духовні цінності як детермінанта громадянського виховання особистості // Цінності освіти і виховання: Наук.-метод. зб. - 1997. - С. 21-25.
50. Боришевський М.Й., Кушнірук В.М. Гуманізація оцінних ставлень як умова попередження конфліктів у педагогічному процесі // Зб. наук. доповідей наук.-практ. Конференції 20-21 травня 1997р. Вінниця, ВДТУ, 1997. С. 33-35.
51. Братченко С.Л., Миронова М.Р. Личностный рост и его критерии// Психологические проблемы самореализации личности. - СПб. - 1998. С. 38-63.
52. Брушлинский А.В. Деятельность субъекта и психическая деятельность // Деятельность: теория, методология, проблемы. - М.: Из-во полит. лит-ры, 1990. - 366 с.
53. Брушлинский А.В. Зона ближайшего развития и проблема субъекта деятельности // Психол. журнал. - Т.15. - №3. - 1994. - С. 17-22.
54. Брушлинский А.В. Проблемы психологии субъекта. - М.: МП РАН, 1994. - 109 с.
55. Брушлинский А.В. Проблема субъекта в психологической науке // Психол.журнал. -1991. - Т.12. - № 6. - С. 3-10.
56. Брушлинский А.В. Проблема субъекта — главная в психологи // Сучасна психологія у ціннісному вимірі: Матеріали третіх Костюківських читань, м.Київ, 20-22 грудня 1994 р.: В 2 т., Т. І. - К., 1994. - С. 23-29.
57. Брушлинский А.В. Субъект: мышление, учение, воображение // Избр. психол. тр. - Воронеж: НПО «МОДЕК», 1996. - 390 с.
58. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. - К.: Здоров’я, 1989. - 168 с.
59. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. - СПб.: Питер, 2000. - 528 с.
60. Булах І.С., Алексєєва Ю.А. Розвиток моральної самосвідомості особистості підлітка: Навч.-метод. Посібник. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2003. 72 с.
61. Булах І.С., Долинська Л.В. Духовність і креативність як потенціали становлення професійної культури майбутніх вчителів // Психологія: Зб.наук.праць. Вип. ІІ. К: НПУ імені М.П.Драгоманова, 1998. С. 87-92.
62. Буякас Т.М. О феномене наслаждения процессом деятельности и условиях его возникновения (по работам М.Чиксентмихайл) // Весник МГУ. Серия «Психология», 1995. Т.2. С.53 - 61.
63. Вайзер Г.А. Профессионал: смысл жизни и акме // Общество и безопасность, 2001. № 1. С. 78-79
64. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. М.: Изд-во МГУ, 1990. 288с.
65. Вірна Ж.П. Професійна ідентифікація: побудова і валідізація тесту кольорових відношень для діагностики усвідомлення професійного образу // Практ. психологія і соц. робота. - 2002. - № 3. - С. 21-24.
66. Выготский Л.С. История развития высших психических функцій // Собр. соч.: В 6-ти т. - Т.З. - М.: Педагогика, 1983. — 368 с.
67. Волобуєва Т.Б. Управлінський супровід моніторингу якості освіти. Харків: Основа, 2004. 94с.
68. Воробьева Л.И., Снегирева Т.В. Психологический опыт личности: к обоснованию похода // Вопр. психологии. - 1990. - № 2. - С.5 -13.
69. Время деятельности личности: Психол. исследования / Отв. ред. Вл. Ковалев. - Черновцы, 1991. - 128 с.
70. Вундт В. Введение в психологию: Пер. с нем. - М.: Космос, 1912. - 120 с.
71. Гальперин П.Я. Теория поэтапного формирования умственных действий // Научно-метод. сборник. Л., 1969. 215с.
72. Гамезо М.В., Герасимова В.С., Горелова Г.Г., Орлова Л.М. Возрастная психология: личность от молодости до старости. М.: Ноосфера, 1999 272с.
73. Головаха Е.И., Кроник А.А. Психологическое время личности. - К.: Наук. думка, 1984. - 207 с.
74. Головаха O.I. Кроник О.О. Психологічний час як регулятор життєвого шляху особистості // Мистецтво життетворчості особистості: У 2 ч. Ч. І. - К., 1997. - С. 227-237.
75. Головин С.Ю. Словарь практического психолога. - Минск: Изд-во ООО «Харвит», 1998. 798 с.
76. Гоноболин Ф.Н. О некоторых психологическах качествах личности учителя // Вопросы психологии. 1975. - №1. С.100-111.
77. Гончаренко С.У. Проблеми інтеграції та диференціації у професійній освіті // Педагогіка і психологія професійної освіти. 1999. - №1. С. 23-25.
78. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. К.: Либідь, 1997. 376 с.
79. Горський В.С. Проблема виховання «нової інтелігенції» в сучасному українському суспільстві // Інтелігенція - гуманна об’єднувальна сила сучасного суспільства. - К., 1999. - С. 22-27.
80. Готтсданкер Р. Основы психологического эксперимента: Учеб. пособ.: Пер. с англ. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. - 464 с.
81. Гершунский Б.С. Философия образования для XXI века: (В поисках практико-ориентированных образовательных концепций). - М.: Совершенство, 1998. 608 с.
82. Гласс Дж., Стэнли Дж. Статистические методы в педагогике и психологии. М.: Прогресс, 1976. 495 с.
83. Гушлевська І. Поняття компетентності у вітчизняній та зарубіжній педагогіці. Шлях освіти, 2004. - №3. С. 22-24
84. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения: опыт теоретического и экспериментального исследования. М.: Педагогика, 1986. 240с.
85. Державна програма Вчитель”. К.: Редакція загальнопедагогічних газет. 2002. 40 с.
86. Державні стандарти базової та повної середньої освіти. Проект, 2003р. 85 с.
87. Додонов Б.И. Гармоническое развитие и типологическое своеобразие личности // Психология формирования и развития личности. - М., 1981. 116 с.
88. Долинська Л.В., Максимчук Н.П. Розширення системи ціннісних орієнтацій майбутнього вчителя активними методами навчання // Психологія. Зб. наук. пр. - К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2000. - Вип. 3(10). - С. 273-283.
89. Долинська Л.В. Психолого-педагогічні умови особистісно-професійного зростання майбутнього вчителя // Психологія. Зб.наук.праць. Вип.ІІІ. К.: НПУ ім.. М.П.Драгоманова, 1998, С. 21-25.
90. Донченко О. Психологія трансперсональних конструктів // Психологія і суспільство. - 2001. - №3. - С. 44-104.
91. Допрофесійна педагогічна підготовка учнівської молоді в контесті реалізації цільової комплексної програми «Вчитель» / Зб. матеріалів всеукраїнської наук.-прак. конф.: В 3 ч. Ч.ІІІ, 8-10 квіт. 1998р. - Кривий ріг, Дніпропетровськ, 1998. - 151 с.
92. Дусавицкий А.К. Развитие личности в учебной деятельности. М.: Дом педагогіки, 1996. 204с.
93. Ермолаева Е.П. Преобразующие и идентификационные аспекты профессиогенеза // Психол. журнал. - 1998. - № 4. - С. 80-87.
94. Жизненный путь личности / Отв.ред. Л.В.Сохань. - К.: Наук. думка, 1987. - 280 с.
95. Життєва компетентність особистості // Науково-методичний посібник/ За ред. Л.В.Сохань, І.Г.Єрмакова та ін. К.: Богдана, 2003. 520с.
96. Забродин Ю.М. Процессы принятия решения на сенсорно-перцептивном уровне // Проблема принятия решения: Сб. статей. - М.: Наука, 1976. - 319 с.
97. Закон України Про освіту” від 25.05.1991р. № 1060-ХІІ // Освіта України. Нормативно-правові документи. К.: Міленіум, 2001. С.11-38.
98. 3еер Э.Ф., Сыманюк Э.Э. Кризисы профессионального становления личности // Психологический журнал. - 1997. - №6. -