ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЦІННІСНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ

Короткий опис

Прикарпатський університет імені Василя Стефаника

На правах рукопису

Сметаняк Владислав Ігорович

УДК 159.923.2

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЦІННІСНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Науковий керівник
Карпенко Зіновія Степанівна
доктор психологічних наук,
професор

Івано-Франківськ -- 2003

ЗМІСТ

ВСТУП ....... 4
РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади дослідження феномену ціннісного самовизначення особистості в ранній юності..... 11
1.1 Проблема ціннісного самовизначення у психології особистості....11
1.1.1 Особистість як суб’єкт ціннісного самовизначення..11
1.1.2 Феномен ціннісного самовизначення особистості в екзистенційно-гуманістичному ракурсі... 24
1.1.3 Ціннісне самовизначення в концепціях
аксіогенезу особистості..... 36
1.2 Ціннісне самовизначення в контексті життєздійснення особистості в ранньому юнацькому віці....47
1.2.1 Онтогенетичні передумови ціннісного самовизначення в ранній юності...47
1.2.2 Ціннісне самовизначення як функція
Я-концепції ....56
1.2.3 Пріоритетні сфери ціннісного самовизначення старшокласників..73
РОЗДІЛ 2 Організаційно-методичні засади дослідження особливостей ціннісного самовизначення старшокласників......81
2.1 Методологічне обгрунтування і психодіагностичне забезпечення психолого-педагогічного експерименту....81
2.2 Стандартні показники ціннісного самовизначення старшокласників .91
2.3 Рандомізація вибірки та результати констатуючого зрізу ціннісного самовизначення старшокласників .95
2.4 Тренінг ціннісного самовизначення старшокласників: завдання, план і умови проведення.105
РОЗДІЛ 3 Оцінка ефективності психокорекції ціннісного самовизначення старшокласників...110
3.1 Зміст тренінгу ціннісного самовизначення
старшокласників ...110
3.2. Результати контрольного зрізу психологічних
особливостей ціннісного самовизначення старшокласників ...132
3.3 Феноменологічний аналіз динаміки ціннісного самовизначення старшокласників...154
ВИСНОВКИ...163
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 167
ДОДАТКИ..182

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасне економіко-політичне становище в Україні, соціокультурні перспективи державотворення висувають до індивіда нові вимоги. Суспільство потребує відповідальної, активної особистості, зі сформованими громадянськими, моральними якостями, високим професіоналізмом, гуманістичним світоглядом. Така особистість повинна керуватися загальнолюдськими духовними настановленнями, усвідомлювати свою роль у суспільно-політичних, культуротворчих процесах, вміти ставити гідні цілі та досягати їх.
Рівень розвитку особистості, її внесок в культурно-історичну спадщину людства визначаються зрілістю вищих психічних (духовних) утворень (цінностей, цілей, ідеалів, смислу життя). Саме вони визначають, на які об’єкти особистість спрямує свій творчо-перетворювальний потенціал.
Величезне значення в регулюванні поведінки людини відіграють цінності. Спрямовуючи життєдіяльність особистості в соціумі, цінності виступають в якості ідеалів, реалізація яких в повному обсязі неможлива. Однак цінності визначають цілі та наміри особистості, які можливо задовільнити частково через участь в конкретній діяльності.
Освітні інститути, загальний соціокультурний простір пропонують особистості, що розвивається, широкий діапазон цінностей. У процесі становлення себе суб’єктом саморозвитку особистість повинна вступити в дієвий контакт зі світом цінностей і визначитись, які з них конгеніальні внутрішнім схильностям, а які слід відкинути як невідповідні. Приймаючи певні цінності, людина прагне втілити їх у життя, вибороти і, за потреби, відстояти, часом ціною власного життя.
На етапі ранньої юності відбувається інтенсивний розвиток ціннісно-смислової сфери особистості, в ході якого мінливі індивідуальні інтенції узгоджуються з усталеними нормативними смислами. У цьому контексті ціннісне самовизначення старшокласників виступає контрапунктом у розвитку особистості, справляючи величезний вплив на все подальше життя людини. Тому вивчення передумов, чинників, тенденцій і закономірностей ціннісного самовизначення в ранній юності, виявлення шляхів оптимізації ціннісних пошуків старшокласників є важливим завданням сучасної психолого-педагогічної науки.
Незважаючи на важливість проблеми особистісного (насамперед ціннісного) самовизначення, інтерес до неї з боку психологів виник порівняно недавно. В радянській психології до її вивчення вперше звернувся С.Л.Рубінштейн, який розглядав самовизначення як внутрішню детермінацію поведінки та діяльності особистості, пов’язуючи його з активною життєвою позицією суб’єкта. Суб’єктний підхід до дослідження проблеми продовжили К.О.Абульханова-Славська, А.В.Брушлинський, О.Б.Старовойтенко, В.О.Татенко та інші. Прикметно, що в радянській психології інтерес до проблеми самовизначення, зокрема ціннісного, проявлявся слабко й епізодично. Досліджувалося, в основному, професійне самовизначення, існування інших аспектів лише декларувалося.
Посилення інтересу до даної проблеми відзначається в останні роки. До вікових аспектів самовизначення звертались В.В.Барцалкіна, М.Р.Гінзбург, З.С.Карпенко, І.С.Кон, І.С.Мар’єнко, В.А.Орлов, Р.Ф.Пасічняк, Л.В.Потапчук, В.Ф.Сафін, Д.І.Фельдштейн, І.Г.Шендрік та інші.
З числа зарубіжних учених ціннісне самовизначення у контексті становлення ідентичності вивчали Е.Еріксон, Дж.Марша, Дж.Марсіа.
Грунтовний аналіз самовизначення здійснив В.Ф.Сафін. Він виділив кілька суб’єктних здібностей, які детермінують процес самовизначення. Це потенції (можливості), інтенції (бажання) і поссіденції (досвід). Самовизначення, за В.Ф.Сафіним, відбувається в результаті усвідомлення особистістю цих компонентів, співвідношення їх з вимогами соціального середовища.
В останні роки намічається тенденція до застосування холістичного підходу до вивчення особистості та ціннісного самовизначення зокрема. На засадах цього підходу побудована концепція аксіопсихіки і аксіогенезу З.С.Карпенко. В ній індивід розглядається в єдності його ієрархічно-структурних (особистість) та динамічно-функціональних (суб’єкт) характеристик, тобто у вертикальному та горизонтальному вимірах. За З.С.Карпенко, самовизначення зумовлюється складним динамічним співвідношенням елементарних суб’єктних здатностей (компонентів хочу”, можу” і володію”), системних (емерджентних) суб’єктних властивостей з особистісними новоутвореннями ціннісного змісту: нормовідповідної поведінки як результату прийняття особистістю мотивів і цілей конкретної діяльності (треба”), соціальних установок і ціннісних орієнтацій як морально-смислових переживань (мушу”), часових і смислових (екзистенційних) цілей загальної життєдіяльності (буду”), есхатологічних устремлінь індивіда (приймаю”).
Незважаючи на помітне пожвавлення у вивченні самовизначення, залишаються малодослідженими наступні проблеми: психологічні механізми ціннісного самовизначення в особистісному становленні, зв’язок ціннісного самовизначення з особистісним, соціальним, професійним, життєвим самовизначенням, з розвитком Я-концепції. Недостатньо усталеними є і методологічні підходи до вирішення цієї проблеми, зокрема вивчення особистості, що самовизначається, насамперед як суб’єкта життєтворчості. Практично відсутні корекційні методики, спрямовані на оптимізацію ціннісного самовизначення старшокласників. Цими причинами зумовлений вибір теми дисертаційного дослідження: Психологічні особливості ціннісного самовизначення старшокласників”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану розробки колективної наукової теми кафедри педагогічної та вікової психології Прикарпатського університету імені Василя Стефаника «Інноваційні психотехнології оптимізації аксіогенезу особистості» (протокол № 5 від 25.12.2001 р.).
Об’єктом дослідження є феномен ціннісного самовизначення в ранній юності.
Предмет дослідження передумови, чинники, психологічні механізми і тенденції ціннісного самовизначення старшокласників.
Мета дослідження полягає в теоретичному обгрунтуванні й експериментальному підтвердженні ефективності системи розвивально-корекційних заходів, сприятливих для оптимального ціннісного самовизначення старшокласників.
Провідною гіпотезою дослідження було припущення про те, що психологічними особливостями ціннісного самовизначення старшокласників є розширення діапазону усвідомлюваних мотивів цілісної життєдіяльності, переструктурування цінностей-цілей на основі реорганізації суб’єктних властивостей (цінностей-засобів), що забезпечують еволюційно більш високий рівень ціннісного самовизначення особистості.
Завдання роботи:
1. З’ясувати теоретичні засади дослідження проблеми ціннісного самовизначення в сучасній психології і розробити концептуальну модель ціннісного самовизначення старшокласників.
2. Теоретично обгрунтувати й діагностично зафіксувати зв’язки між змістом ціннісно-смислової сфери та рівнем розвитку суб’єктності в ранній юності.
3. Здійснити експериментальну верифікацію ефективності системи розвивально-корекційних методик (тренінгу), спрямованих на оптимізацію процесу ціннісного самовизначення старшокласників.
Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження стали філософсько-психологічні положення про суб’єктність як сутність особистості (К.О.Абульханова-Славська, Г.О.Балл, М.Й.Боришевський, З.С.Карпенко, О.М.Леонтьєв, А.В.Петровський, С.І.Подмазін, С.Л.Рубінштейн, В.О.Татенко); закономірності психічного розвитку особистості в юнацькому віці (І.Д.Бех, Л.І.Божович, Е.Еріксон, Я.Л.Коломінський, І.С.Кон, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, Л.Е.Орбан-Лембрик, В.П.Москалець, М.В.Савчин, С.Л.Рубінштейн); дослідження структури і генезу Я-концепції (Р.Бернс, Л.С.Виготський, Е.Еріксон, І.С.Кон, В.В.Столін); дослідження структурно-динамічних особливостей ціннісно-смислової сфери особистості (І.Д.Бех, Ф.Ю.Василюк, М.Р.Гінзбург, З.С.Карпенко, Д.О.Леонтьєв, Т.М.Титаренко, В.Франкл, Н.В.Чепелєва); методичні принципи психокорекції особистості (О.Ф.Бондаренко, І.В.Вачков, Н.Ф.Каліна, Г.І.Марасанов, Г.І.Рогов, К.Фопель, Т.С.Яценко).
Для розв’язання накреслених завдань були використані такі методи дослідження: теоретичні аналіз, синтез, абстрагування, класифікація, індукція, дедукція; психодіагностичні тест СЖО Д.О.Леонтьєва, методика дослідження цільової спрямованості особистості Я.В.Васильєва, проективна методика незакінчених речень, опитувальник складових ціннісного самовизначення З.С.Карпенко; формуючі тренінг ціннісного самовизначення (авторська розробка); організаційні лонгітюдне дослідження; інтерпретаційні структурний і генетичний аналіз; статистичні знаходження середніх величин та їх достовірності, кореляційний аналіз.
Наукова новизна дослідження полягає в отриманні достовірних емпіричних даних про диспозиційно-мотиваційні рівні ціннісного самовизначення в ранній юності; встановленні зв’язку між рівнем актуалізації суб’єктності та ефективністю ціннісного самовизначення; експериментальному підтвердженні концептуальної моделі тренінгу ціннісного самовизначення, спрямованого на оптимізацію аксіогенезу в ранній юності.
Теоретичне значення одержаних результатів полягає в розширенні й поглибленні знань про структурно-динамічні особливості ціннісного самовизначення старшокласників як системну смислотворчу функцію аксіопсихіки особистості; з’ясуванні онтогенетичних передумов і соціокультурних чинників, що впливають на процес ціннісного самовизначення; уточненні уявлення про психологічні механізми і вікові тенденції ціннісного самовизначення старшокласників у контексті їх особистісного становлення;
Практичне значення роботи полягає в розробці ефективних засобів психокорекції ціннісно-смислової сфери старшокласників (системи тренінгових занять), що можуть застосовуватися шкільною психологічною службою для оптимізації ціннісного самовизначення в ранній юності.
Надійність та вірогідність отриманих результатів забезпечувалася методологічною обгрунтованістю вихідних теоретичних засад, використанням взаємодоповнюючих методів, адекватних меті та завданням дослідження, перевіркою статистичної достовірності отриманих результатів.
Апробація роботи здійснювалася на звітно-наукових конференціях професорсько-викладацького складу Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ, 2000-2003рр.), Всеукраїнській науковій конференції Психолого-педагогічні засади професійного становлення особистості практичного психолога і соціального педагога в умовах вищої школи” (Тернопіль, 2003р.), Четвертих Костюківських читаннях в Інституті психології імені Г.С.Костюка АПН України (Київ, 2003р.). Результати дослідження обговорювались на засіданнях кафедри педагогічної та вікової психології Прикарпатського університету імені Василя Стефаника протягом 1999-2003рр., внутріуніверситетських конференціях, а також на регіональних конференціях.
Публікації. Зміст та результати дисертації відображені в п’яти публікаціях автора, чотири з яких надруковані у фахових виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 178 найменувань. Основний зміст дисертації викладено на 166 сторінках. Робота містить 23 таблиці та 7 рисунків.