ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФАСИЛЯТИВНОСТІ ЯК ВЛАСТИВОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Короткий опис

ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. К.Д. УШИНСЬКОГО

На правах рукопису

Казанжи Марія Йосипівна
УДК: 152.3+152.33+159

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФАСИЛЯТИВНОСТІ
ЯК ВЛАСТИВОСТІ ОСОБИСТОСТІ

19.00.01 загальна психологія, історія психології
дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
доктор психологічних наук,
професор Саннікова О.П.

Одеса 2006

ЗМІСТ
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ....................................................................4
ВСТУП.....................................................................................................................7
РОЗДІЛ І. Теоретико-методологічні основи дослідження психологічних особливостей фасилятивності як властивості особистості...14
1.1. Вихідні поняття та їх уточнення в контексті завдань дослідження.......14
1.2. Психологічний зміст феномену фасилятивність..25
1.3. Структура фасилятивності як складної властивості особистості...31
1.4. Особистість фасилітатора як детермінанта ефективної взаємодії.43
1.5. Теоретичний аналіз фасилятивності в контексті широкого спектру рис особистості.....56
РОЗДІЛ ІІ. Методичне забезпечення емпіричного дослідження фасилятивності......................................................................................................66
2.1. Організація та етапи емпіричного дослідження..........................................66
2.2. Методи та методики дослідження фасилятивності.69
2.3. Інструментальне забезпечення емпіричного дослідження показників фасилятивності..72
2.3.1. Процедура створення методик, що діагностують параметри фасилятивності..72
2.3.2. Методика дослідження формально-динамічних показників та тест-опитувальник якісних компонентів фасилятивності.76
2.3.3. Перевірка психометричних параметрів створених психодіагностичних інструментів...82
2.3.4. Стандартизація оригінальних тест-опитувальників.91
2.4. Методики діагностики широкого спектру властивостей особистості, що пов’язані з фасилятивністю..94
РОЗДІЛ ІІІ. Результати емпіричного дослідження психологічних особливостей фасилятивності100
3.1. Взаємозв’язки між показниками рис особистості, що вивчаються.100
3.1.1. Співвідношення формально-динамічних та якісних показників фасилятивності....100
3.1.2. Співвідношення показників фасилятивності та показників емпатії, психологічної проникливості, комунікативної креативності.102
3.1.3. Зв’язок фасилятивності з широким спектром рис особистості (в контексті факторної структури Р.Кеттелла).113
3.1.4. Взаємозв’язок показників фасилятивності та емоційності...119
3.1.5. Групування показників, що вивчаються, методом факторного аналізу..123
3.2. Психологічні особливості осіб з високим та низьким рівнем загального показника фасилятивності..128
3.2.1. Формально-динамічний аспект фасилятивності та інгібітності...129
3.2.2. Специфіка емпатії, психологічної проникливості, комунікативної креативності у осіб з високим та низьким рівнем загального показника фасилятивності....132
3.2.3. Аналіз профілів Р.Кеттелла у фасилятивних та інгібітних осіб139
3.3. Психологічні особливості осіб з певним типом фасилятивності....144
3.3.1. Формально-динамічна характеристика типів фасилятивності.146
3.3.2. Специфіка емпатії, психологічної проникливості, комунікативної креативності у осіб з мономодальним типом фасилятивності149
3.3.3. Специфіка факторної структури (за Р.Кеттеллом) у мономодальних типів фасилятивності..161
3.4. Особливості фасилятивності у осіб з певною емоційною диспозицією.165
ВИСНОВКИ.........................................................................................................183
ЛІТЕРАТУРА......................................................................................................187
ДОДАТКИ............................................................................................................206

ВСТУП
Актуальність дослідження психологічних особливостей фасилятивності як властивості особистості обумовлена низкою проблем сьогодення.
Зміни, які останнім часом відбуваються у нашому суспільстві, збільшення кількості соціальних проблем, екологічні катастрофи, життєві кризи, тощо є тими стресогенними факторами, які потребують надання професійної психологічної допомоги. Демократизація і гуманізація нашого суспільства, рух України в напрямку Європейської спільноти по-новому ставить питання навчання та виховання, що відображено в змісті психолого-педагогічного експерименту по впровадженню фасилітаційних підходів в рамках освітнього процесу, який здійснюється Міністерством освіти і науки України.
Актуальність розробки даної теми обумовлена також тими вимогами практики, що пред’являються до особистості психолога, вчителя, вихователя, які повинні здійснювати фасилятивні впливи в своїй діяльності та мати відповідні якості особистості. Все це вказує на нагальність та актуальність обраної теми дисертаційного дослідження. Саме гуманізація освіти і самого суспільства акцентує увагу дослідників на проблематиці фасилятивності.
Зазначимо, що дослідження різних аспектів фасилятивності здійснювалось в рамках філософії (Н.А.Бердяєв, Аристотель, М.Гендель, Д.Дідро, Ж.Ж.Руссо, Ж.-П.Сартр, Сократ, Р.Штайнер), педагогіки (Л.І.Божович, В.С.Сухомлинський, В.Ф.Шаталов та ін.), соціальної психології (В.А.Петровський, Р.Зайонс, Д.Майерс, В.Меде, Н.Триплет), екзистенціально-гуманістичної психології та психотерапії (А.Б.Орлов, М.Боуен, Ф.Бурнард, Д.Бюдженталь, А.Маслоу, Р.Мей, К.Роджерс, Р.Ферріс, В.Франкл, Д.Фрейберг, К.Ясперс), вікової та педагогічної психології (Н.А.Амінов, Л.С.Виготський, О.І.Власова, Є.Г.Врубльовська, О.О.Кондрашихіна, Г.С.Костюк, П.В.Лушин, М.В.Молоканов, Д.Еспі, Ф.Робак), тощо.
Сьогодні розробка даної проблеми, в основному, ведеться в напрямку вивчення фасилятивних впливів, та пошуку способів їх формування і розвитку саме в професійній діяльності представників соціономічних професій. Проте, розгляд фасилятивності як властивості особистості, як риси, що може забезпечити успішність допомагаючих дій будь-якої особистості, у тому числі і професіонала, є, на наш погляд, недостатнім.
Загалом, можна вслід за Г.О.Баллом, Є.Г.Врубльовською, А.Б.Орловим, П.В.Лушиним та багатьма іншими дослідниками проблематики фасилятивності, відзначити, що глобалізація сучасного світу акцентує увагу дослідників на важливому аспекті цього процесу гуманізації світу, яка проявляється в «людському вимірюванні» всіх проблем. Реформи в суспільстві та освіті, в основному, перетворюють лише форму, в меншій мірі торкаючись «людського вимірювання» - людей. Вивчення фасилятивності як властивості особистості дозволяє змістити акцент на особистісний фактор та виявити особливості психологічної якості, що вивчається, з позицій особистісного підходу. Недостатня розробка означеної проблематики в поєднанні з соціальною значущістю обумовлюють доцільність наукового пошуку в даному напрямку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження є складовою частиною теми кафедри загальної та диференціальної психології «Психологічні особливості професійного становлення педагога і практикуючого психолога в системі освіти», яка затверджена до виконання рішенням Вченої ради (протокол №5 від 27.12.1995р.) і входить до тематичного плану науково-дослідних робіт ПДПУ ім. К.Д.Ушинського. Тема узгоджена Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №6 від 27 червня 2006 року).
Метою роботи є дослідження фасилятивності як властивості особистості та її індивідуально-психологічних проявів.
Згідно з метою було визначено такі завдання дослідження:
1) на основі аналізу літературних джерел визначити логіку та напрямок теоретико - емпіричного дослідження фасилятивності, уточнити структуру та компонентний склад її показників, визначити спектр властивостей особистості, що пов’язані з феноменом, який вивчається;
2) розробити інструментарій, спрямований на діагностику формально-динамічних та якісних показників фасилятивності, відібрати методики діагностики кола рис особистості, гіпотетично пов’язаних з фасилятивністю;
3) провести емпіричне дослідження показників фасилятивності та означених рис особистості, визначити співвідношення між ними;
4) вивчити психологічні особливості осіб, які розрізняються рівнем загального показника фасилятивності та специфікою поєднання (типів) її якісних показників;
5) дослідити індивідуально-психологічні особливості фасилятивності у осіб з різним типом емоційності.
Об’єкт дослідження - психологічні особливості фасилятивності.
Предмет дослідження - формально-динамічні і якісні показники фасилятивності як властивості особистості, типове та індивідуальне в їх прояві.
Гіпотезу дослідження склало припущення, що фасилятивність є складною багаторівневою властивістю особистості, яка має свою структуру; індивідуально-психологічні особливості фасилятивності відображені в унікальному поєднанні її компонентів; певному поєднанню цих компонентів властива своя специфіка пов’язаних з ними рис особистості (емпатії, психологічної проникливості, комунікативної креативності, емоційної стабільності, екстраверсії та ін.).
Теоретико-методологічну основу дослідження склали уявлення про природу і сутність фасилятивності (С.Л.Братченко, Є.Г.Врубльовська, О.О.Кондрашихіна, П.В.Лушин, В.Д.Потапова, М.Боуен, Ф.Бурнард, А.Маслоу, Р.Мей, К.Роджерс, Д.Фрейберг); особливості психологічного впливу (Г.О.Балл, О.Є.Гуменюк, Є.Л.Доценко, Г.А.Ковальов, О.Б.Старовойтенко та ін.); континуально-ієрархічний підхід до дослідження особистості та її властивостей (О.П.Саннікова); вимоги до властивостей особистості представників соціономічних професій (Г.С.Абрамова, Н.А.Амінов, Н.В.Бачманова, О.Ф.Бондаренко, С.Д.Максименко, М.В.Молоканов, Н.А.Стафуріна, Т.М.Титаренко, Т.С.Яценко); уявлення про сприймання та взаємодію між людьми (А.М.Андрєєва, О.А.Бодальов, А.А.Борисова, Т.П.Гаврилова, В.А.Горяніна, О.А.Кисельова, В.А.Лабунская, Т.П.Скрипкіна); основи теорії емоційності (В.Д.Нєбиліцин, О.Є.Ольшаннікова, І.В.Пацявічус, В.О.Пінчук, О.П.Саннікова,), основи теорії емоцій (В.К.Вілюнас, К.Ізард та ін.), та емоційної регуляції діяльності (Е.Л.Носенко, О.Я.Чебикін та ін.); основні положення диференціальної психології про індивідуальні відмінності (А.Анастазі, В.Н.Дружинін, М.С.Єгорова, Є.П.Ільїн, В.Д.Небиліцин, Б.М.Теплов).
Методи дослідження. Мета і завдання дослідження зумовили необхідність використання системи методів і методик, яка включає: 1) теоретичні методи: аналіз та систематизацію теоретичних підходів та емпіричних результатів, що містяться у наукових літературних джерелах; 2) емпіричні методи: спостереження, опитування, що засновані на самооцінці та експертних оцінках, аналіз продуктів діяльності (контент-аналіз творів); 3) статистичні методи обробки отриманих даних, які здійснювалися за допомогою комп’ютерної програми SPSS 13.0 for Windows. Використовувався кількісний аналіз (кореляційний, факторний), а також якісний (метод «асів», «профілів»). В рамках статистичної обробки було застосовано критерій Р.Кеттелла, асиметрії та ексцесу, Колмогорова-Смирнова та параметричний t-критерій Ст’юдента.
Психодіагностичний комплекс склали як традиційні, стандартизовані психодіагностичні методики, так й спеціально розроблені задля означеної мети. Використовувалися: «Чотирьохмодальнісний тест-опитувальник емоційності», «Психодіагностичний модальнісний опитувальник емпатії» (О.П.Саннікова); «16-факторний особистісний опитувальник» - форми А і Б (Р.Кеттелл); «Тест-опитувальник психологічної проникливості» (О.П.Саннікова, О.І.Кисельова); «Тест-опитувальник комунікативної креативності» (О.П.Саннікова, Р.В.Бєлоусова).
Інструментальний комплекс діагностики формально-динамічних і якісних показників фасилятивності склали створені в співавторстві з О.П.Санніковою такі методики: «Методика дослідження формально-динамічних показників фасилятивності» (самооціночний та експертний варіанти), «Тест-опитувальник якісних компонентів фасилятивності» (самооціночний та експертний варіанти), а також методика «Розміщення себе на умовній шкалі фасилятивності» (ґрунтуючись на ідеї методики Дембо-Рубінштейн) (свідоцтва про реєстрацію авторських прав на науково-методичні твори № 17304 та № 17305).
Дослідження проводилось на базі Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського (вибірку дослідження склало 250 осіб віком 18-40 років). Вибірка стандартизації 310 осіб (стандартизація проводилась на базі ПДПУ ім. К.Д.Ушинського та Одеського національного політехнічного університету). Загалом у дослідженні прийняло участь 560 осіб.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що: уточнено й поглиблено уявлення про фасилятивність як властивість особистості; вперше обґрунтовано і досліджено структуру фасилятивності; вперше експліковано та описано формально-динамічні та якісні показники фасилятивності; теоретично обґрунтовано та емпірично виявлено типи фасилятивності особистості; досліджено індивідуально-психологічні особливості осіб, що розрізняються рівнем фасилятивності, а також своєрідністю поєднання якісних показників фасилятивності; вперше вивчена специфіка фасилятивності у осіб з різним типом емоційності.
Теоретичне значення дослідження полягає в поглибленні психологічних уявлень про фасилятивність як властивість особистості, її структуру; в теоретичному обґрунтуванні компонентного складу формально-динамічного та якісного рівнів фасилятивності; в розкритті типового та індивідуального в її проявах; в характері зв’язків з емпатією, психологічною проникливістю, комунікативною креативністю та іншими властивостями особистості.
Практичне значення роботи. Матеріали роботи були використані у процесі підготовки студентів при викладанні певних розділів загальної, педагогічної психології, та психології спілкування в південноукраїнському державному педагогічному університеті ім. К.Д.Ушинського. Самостійну практичну цінність представляє комплекс стандартизованих психодіагностичних методик, спрямованих на вивчення фасилятивності як властивості особистості, які можуть бути використано і у наукових, і у практичних цілях, зокрема, при профвідборі, профорієнтації, консультуванні. Методики можна рекомендувати також практичним психологам.
Основні результати теоретико-емпіричного дослідження були впроваджені в рамках навчального процесу в Одеському національному університеті ім. І.І.Мечникова (акт впровадження № 1 від 12 травня 2006р.), Одеському національному політехнічному університеті (акт впровадження №1 від 14 червня 2006р.) та в Одеській національній юридичній академії (акт впровадження №5 від 27 квітня 2006р.).
Особистий внесок автора в роботах, виконаних в співавторстві. Одержані автором емпіричні дані є самостійним внеском у розробку проблеми психологічних особливостей фасилятивності як властивості особистості. Статистичне опрацювання даних, узагальнення й інтерпретація отриманих результатів здійснені автором самостійно.
При створенні та апробації психодіагностичних методик, спрямованих на вивчення фасилятивності, автором здійснено постановку проміжних дослідницьких задач, зібрано емпіричний матеріал, проведено математико-статистичну обробку.
Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечується теоретичною обґрунтованістю вихідних положень, адекватністю підібраного психодіагностичного інструментарію, застосуванням сучасного апарату математичної статистики, поєднанням методів кількісного та якісного аналізу даних, обсягом та репрезентативністю вибірки, можливістю верифікації (оскільки чітко описана процедура дослідження).
Апробація результатів дослідження. Результати роботи були представлені та обговорені на міжнародних науково-практичних конференціях «Психологія сучасності: наука і практика» (Одеса, 2003), «Теоретико-методологічні проблеми дослідження психології особистості: досвід минулого &nd

Список літератури

ВИСНОВКИ
В роботі досліджувались та аналізувались психологічні особливості фасилятивності як властивості особистості.
Дослідження проводилось в двох напрямках. Перший напрямок був пов'язаний з питаннями концептуально-теоретичного характеру і включав концептуалізацію і описання феномену фасилятивності, що передбачало як наші попередні емпіричні дослідження, так і аналіз літературних джерел з даної проблематики та обрання теоретичного конструкту в рамках якого відбувалась подальша розробка даного феномену. Концептуальною основою для прискіпливого розгляду фасилятивності було обрано континуально-ієрархічну систему особистості (за О.П. Санніковою), що дозволило інтегрувати всі відомості щодо психологічних особливостей даного феномену. При описанні фасилятивності в рамках означеної концепції було обрано рівні в структурі особистості в межах яких відбувалось подальше вивчення фасилятивності, а саме формально-динамічний та якісний рівні. Другий напрямок - пошук рис особистості, які пов’язані з фасилятивністю та вивчення взаємозв’язків між ними. На перетині цих напрямків здійснювався пошук інформації про прояви фасилятивності, що виявляється в специфіці рис особистості носія даної якості.
Емпіричне дослідження включало створення психодіагностичного інструментарію (в співавторстві) та виявлення психологічних особливостей фасилятивності як властивості особистості. Емпірично виділено як за ступінню вираженості, так і за характером та своєрідністю поєднань компонентів, що входять до структури фасилятивності групи осіб; описано їх психологічні характеристики в контексті широкого спектру рис, що вивчаються. Також емпіричним шляхом було вивчено індивідуально-психологічні особливості фасилятивності у осіб з певною емоційною диспозицією.
Отримані результати дослідження дозволяють зробити такі узагальнення:
1. У дисертації на підставі теоретико-емпіричного дослідження феномену фасилятивності показана його складність та багатоаспектність. На основі аналізу літератури розширено розуміння феномену «фасилятивність», який представляє собою сукупність емоційних, когнітивних, поведінкових та вольових утворень, що поєднуються в інтегральну властивість, яка виявляється у здатності допомагати іншій людині, сприяючи її розвитку.
2. Структура фасилятивності в контексті континуально-ієрархічного підходу представлена як єдність її формально-динамічного, якісного, змістовно-особистісного та соціально-імперативного рівнів. Виділено та описано такі показники формально-динамічного рівня фасилятивності: потреба в фасилятивності, широта, легкість, гнучкість, усталеність, ініціативність та інтенсивність фасилятивності. Компонентний склад якісного рівня відображений такими складовими: емоційний, когнітивний, дійовий та регулятивно-вольовий компоненти фасилятивності.
3. Згідно правил психометрики розроблено в співавторстві: методика дослідження формально-динамічних показників фасилятивності (самооціночний та експертний варіанти), тест-опитувальник якісних показників фасилятивності (самооціночний та експертний варіанти) та методику «Розміщення себе на шкалі фасилятивності» (самооціночний та експертний варіанти). Апробація створених психодіагностичних інструментів показала високу ступінь їх валідності та надійності, проведена процедура стандартизації, що вказує на доцільність їх застосування як в наукових, так і в практичних цілях.
4. Емпіричне дослідження означених показників фасилятивності в контексті широкого спектру рис особистості показало існування значущих зв’язків між формально-динамічними та якісними її параметрами. Виявлено взаємозв’язок означених характеристик фасилятивності з параметрами емпатії, психологічної проникливості, комунікативної креативності, емоційності, факторами особистості (за Р.Кеттеллом).
Результати факторного аналізу дозволили виявити і описати комплекс взаємопов’язаних характеристик. Виділення фасилятивності в окремий фактор свідчить про те, що цей психологічний феномен є цілісним самостійним утворенням, яке є багатокомпонентною складною властивістю.
5. Емпірично виділено за ступінню загальної вираженості фасилятивності (комплексу якісних показників) групи фасилятивних та інгібітних осіб, описано їх психологічні характеристики в контексті широкого спектру рис, що вивчаються.
Встановлено, що фасилятивні особи мають високий рівень емпатії, специфіка якої виявляється в переважанні емоційної і предикативної емпатії; для них характерно спрямованість на розуміння іншої людини, виражена соціальна інтуїція, легкість вступу в соціальні контакти, яскрава експресивність, високий загальний рівень комунікативної креативності. Їм властива домінантність, сумлінність, безтурботність, сміливість, соціабельність, емоційна стабільність, екстравертованість, тощо.
6. Виявлено, що індивідуально-типові відмінності в проявах фасилятивності обумовлені характером і своєрідністю поєднань компонентів, що входять до її структури. Ступінь домінування одного з якісних компонентів емоційного, когнітивного, дійового чи регулятивно-вольового (тип фасилятивності) супроводжується специфічним поєднанням пов’язаних з фасилятивністю інших психологічних характеристик (емпатії, психологічної проникливості, комунікативної креативності та широкого спектру рис особистості представлених багатофакторною структурою Р.Кеттелла).
7. Емпірична перевірка положення про те, що емоційність є одним з факторів, що впливає на індивідуальну структуру фасилятивності, підтвердила існуючі положення теорії емоційності. Встановлено, що домінування певної модальності (тип емоційності) виявляється в специфічних проявах фасилятивності, що зумовлюється психологічною сутністю кожної з модальностей.
Дане дисертаційне дослідження не є вичерпним. Подальший науковий пошук можна здійснювати в напрямку глибшого вивчення показників фасилятивності змістовно-особистісного та соціально-імперативного рівнів, розробки психодіагностичного інструментарію, що діє на цих рівнях, пошуку гендерних, вікових відмінностей в проявах фасилятивності, вивченні психологічних особливостей полімодальних типів фасилятивності, висвітленні особливостей фасилятивності у представників соціономічних професій різного профілю, стажу роботи, тощо.

Література.
1. Айви А.Е., Айви М.Б., Саймэк-Даунинг Л. Психологическое консультирование и психотерапия. Методы, теории и техники: практическое руководство. М., 2000. 487с.
2. Аминов Н.А. Психофизиологические и психологические предпосылки педагогических способностей // Вопросы психологии, №5, 1988. с.71-77.
3. Аминов Н.А. Дифференциальный подход к исследованию структурной организации главных компонентов педагогических способностей // Вопросы психологии, №5, 1995. - с.5-17.
4. Аминов Н.А., Молоканов М.В. Социально-психологические предпосылки специальных способностей школьных психологов // Вопросы психологии, №1, 1992, с.74-83.
5. Аминов Н.А., Молоканов М.В. О компонентах специальных способностей будущих школьных психологов // Психологический журнал, №5, 1992 - с.104-110.
6. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. СПб.: Издательский дом «Питер», 2001. 263с.
7. Анастази А. Психологическое тестирование: В 2-х кн. / Пер. с англ.: Кн.1. М.: Педагогика, 1982. 318с.
8. Андрієнко В.О. Математична статистика для психологів: Навчальний посібник. Одеса: Астропринт, 1999. 232с.
9. Антонова Н.В. Личностная идентичность современного педагога и особенности его общения // Вопросы психологии, №9, 1997. с.23-30.
10. Анцыферова Л.И. Личность в динамике: некоторые итоги исследования. Психологический журнал, Т.13, №5, 1992. с.12-25.
11. Аргайл М. Психология счастья. СПб.: Питер, 2003. 271с.
12. Аристотель. Поэтика. Риторика. СПб.: Азбука, 2000. 285с.
13. Аронсон Э., Пратканис Э.Р. Эпоха пропаганды: механизмы убеждения, повседневное использование и злоупотребление. СПб.: Прайм ЕВРОЗНАК, 2003. 384с.
14. Аронсон Э., Уилсон Т., Эйкерт Р. Социальная психология. Психологические законы поведения человека в социуме. - СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2004. 560с.
15. Асмолов А.Г. Психология индивидуальности: Методологические основы развития личности в историко-эволюционном процессе: Учеб.-метод. пособие. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986. 96с.
16. Афанасиадис Керстен. Экспресс-методика определения альтруистической или эгоцентрической доминирующей тенденции в направленности поведения человека. Автореф. дис. канд. психол. наук. Минск, 1994. 23с.
17. Багмет І.М. Індивідуальні та гендерні відмінності альтруїзму-егоїзму особистості. - Автореф. дисканд. психол. наук. Одеса, 2004. 18с.
18. Балл Г.А. Психологическое содержание личностной свободы: сущность и составляющие // Психологический журнал, №5, 1997. с.7-19.
19. Балл Г.А., Бургин М.С. Анализ психологических воздействий и его педагогическое значение // Вопросы психологии, №4, 1994. с.56-66.
20. Балл Г.О. Сучасний гуманізм і освіта: Соціально-філософські та психолого-педагогічні аспекти. Рівне: «Ліста-М», 2003. 128с.
21. Балл Г.О. Здібності учнів та принципи їх урахування в підготовці до професійної праці // Професійно-технічна освіта. - №1, 1998. с.45-48.
22. Бальшакова А.Н. Методологические основы психодиагностики: Конспект лекций. Харьков: ХГАК, 2002. 86с.
23. Батаршев А.В. Многофакторный личностный опросник Р.Кэттелла: Практическое руководство. М.: ТЦ Сфера, 2002. 96с.
24. Бачманова Н.В., Стафурина Н.А. К вопросу о профессиональных способностях психолога. - Современные психолого-педагогические проблемы высшей школы. Вып.5., Л., 1985. с.78-86.
25. Белоус В.В. Пути гармонизации темперамента и деятельности. Вопросы психологии, №5, 1989. с.65-71.
26. Бердяев Н.А. О назначении человека. М., 1993. 296с.
27. Бєлоусова Р.В. Індивідуально-типові особливості комунікативної креативності. Автореф. дис. ... канд. психол. наук, Одеса, 2004. 19с.
28. Бігун Я.Й. Математичні методи в психології. Навчальний посібник. Чернівці: Рута, 2006. 76с.
29. Божович Л.И. Проблемы формирования личности. М.-Воронеж, 1995. 209с.
30. Бойко В.В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и на других. М.: Информационно-издательский дом «Филинъ», 1996. 472с.
31. Бондаренко А.Ф. Личностное а профессиональное самоопределение отечественного психолога-практика. Моск. психотерапевт. журнал, №1, 1993. с.63-76.
32. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості // Навчальний посібник для студентів старших курсів психологічних факультетів та відділень університетів, Харків, «Фоліо», 1996. 237с.
33. Борисова А.А. Психологическая проницательность: Монография. Ярославль: Изд-во ЯГПУ им. К.Д. Ушинского, 1999. 447с.
34. Борисова А.А. Проницательность как проблема психологии общения // Вопросы психологии, №4, 1990. с.117-122.
35. Борисова М.Н., Гуревич К.М., Ольшанникова А.Е., Равич-Щербо Н.В. Некоторые проблемы психофизиологии индивидуальных различий // Вопросы психологии, №5, 1976. - с. 15-35.
36. Борисюк А.С. Психологічні особливості формування професійних якостей майбутнього медичного психолога. Автореф. дис... канд. психол. наук. Івано-Франківськ, 2004. 20с.
37. Боуэн М. Духовность и личностно-центрированный подход. - Вопросы психологии, №3-4, 1992. с.24-33.
38. Братусь Б.С. К проблеме человека в психологии // Вопросы психологии, №5, 1997. с.3-19.
39. Бринза І.В. Особливості переживання професійної кризи у осіб з різним типом емоційності. Дис. канд. психол. наук. К., 2000. 233с.
40. Булах І.С. Психологія особистісного зростання підлітка: Монографія. К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2003. 340с.
41. Бурлачук Л.Ф., Грабская И.А., Кочарян А.С. Основы психотерапии: Учебн. пособие. - К.: Ника-Центр, 2001, -320с.
42. Бурлачук Л. Психодиагностика. СПб.: Питер, 2002. 352с.
43. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. - СПб.: Питер, 2000. 462с.
44. Бурнард Ф. Тренинг межличностного взаимодействия. СПб.: Питер, 2002. 304с.
45. Брэзиер Д. Любовь как необходимое условие: клиентцентрированный подход за пределами Я. В кн.: Карл Роджерс и его последователи: психотерапия на пороге ХХІ века. М.: Когито-Центр, 2005. с.78-99.
46. Бьюдженталь Д. Наука быть живым: Диалоги между терапевтом и пациентом в гуманистической терапии // Пер. с англ. А.Б. Фенько. М.: Независимая фирма «Класс», 1998. 336с.
47. Вартанов А.В., Вартанова И.И. Эмоции, мотивация, потребность в филогенезе психики и мозга. - Вестн. Моск. ун-та, сер. 14., Психология, №3, 2005. с.20-35.
48. Василишина Т.В. Емпатія як фактор ефективності педагогічного спілкування. Автореф. дисканд. психол. наук. Київ, 2000. 20с.
49. Василюк Ф.Е., Толмасова А.К., Цапкин В.Н. К читателю. Моск. психотер. журнал, №1, 1992. с.5-14.
50. Веккер Л.М. Психические процессы. Т.3., Издательство Ленинградского университета, Ленинград, 1981. 326с.
51. Вилюнас В.К. Эмпирические характеристики эмоциональной жизни // Психологический журнал, Т.18., №3, 1997. - с.26-35.
52. Вилюнас В. Психология эмоций. СПб.: Питер, 2006. 496с.
53. Винникот Д.В. Маленькие дети и их матери. М.: «Класс», 1998. 80с.
54. Вірна Ж.П. Мотиваційно-смислова регуляція у професіоналізації психолога. Автореф. дис. докт. психол. наук. К., 2004. 35с.
55. Власова О.І. Психологічна структура та чинники розвитку соціальних здібностей: Автореф. дис. докт. психол. наук. К., 2006. 45с.
56. Волошина И.А., Галицына О.В., Гребенников В.А., Знакова Т.А. Групповая работа как форма психологической поддержки человека в ситуации безработицы // Вопросы психологии, №4, 1999. - с. 43-51.
57. Воробьева Е.В., Дружинин В.Н. Воздействие общения экспериментатора с испытуемым на проявление психометрического интеллекта у подростков монозиготных близнецов // Психологический журнал, №1, 1997. - с.70-80.
58. Врублевская Е.Г. Развитие способности педагогов к фасилитирующему общению: Учебное пособие. Хабаровск, Изд-во «Колорит», 2001. 182с.
59. Выготский Л.С. Педагогическая психология. М.: Люкс, 2005. 671с.
60. Галин А.Л. Личность и творчество. Психологические этюды. Новосибирск, 1989. 124с.
61. Ганзен В.А. Системные описания в психологии. Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1984. 176с.
62. Гейлин Н. Человекоцентрированная семейная терапия. В кн.: Карл Роджерс и его последователи: психотерапия на пороге ХХІ века // Пер. с англ. М.: Когито-Центр, 2005. с.197-216.
63. Герриг Р., Зимбардо Ф. Психология и жизнь. 16-е изд. СПб.: Питер, 2004. 955с.
64. Гиппенрейтер Ю.Б., Карягина Т.Д., Козлова Е.Н. Феномен конгруэнтной эмпатии // Вопросы психологии, 1993, №4, с.61-68.
65. Гозман Л.Я. Психология эмоциональных отношений. М.: Изд-во МГУ, 1987. 176с.
66. Горянина В.А. Психологические предпосылки непродуктивности стиля межличностного взаимодействия // Психологический журнал, №6, 1997. с.73-83.
67. Готтсданкер Р. Основы психологического эксперимента: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. М.: Издательский центр «Академия», 2005. 368с.
68. Грининг Т. История и задачи гуманистической психологии // Вопросы психологии, №4, 1988. с.161-167.
69. Гуманістична психологія: Антологія: Навч. посіб. Для студ. вищ. навч. закладів: У 3-х т. // За ред. Р.Трача, Г.Балла. К.: Університетське видавництво «Пульсари», 2001. Т.1. 252с.
70. Гуменюк О.Є. Маніпуляція як різновид психологічного впливу // Практична психологія і соціальна робота, №5, 2003.
71. Гуменюк О. Освітнє спілкування як інформаційний, діловий, психосмисловий і самосенсовий різновиди обміну. - Психологія і суспільство, №3, 2005. с.73-94.
72. Ди Камп Идеальный тренер НЛП в действии. М.: «КСП+», 2003. 256с.
73. Дидро Д. Сочинения: В 2-х т.: Пер. с фр. М.: Мысль, 1986. Т.2. 604с.
74. Дмитерко Н. Рефлексивне мислення в контексті теоретичного та емпіричного пізнання психічної реальності. Психологія і суспільство, №4, 2005. с.93-97.
75. Додонов Б.И. Типы общей эмоциональной направленности людей и тенденции структурирования их эмоциональной сферы // Вопросы психологии, №1, 1972. - с. 45-55.
76. Доценко Е.Л. Манипуляция: психологическое определение понятия // Психологический журнал, №4, 1993. с.132-138.
77. Дрозов О.Ю. Основи експериментальної психології: навчальний посібник для студентів. Чернігів: УДПУ ім. Т.Г. Шевченка, 2005. 100с.
78. Дружинин В.Н. Психология общих способностей. СПб.: Издательство «Питер», 2000. 368с.
79. Духневич В.М. Психологічне благополуччя професіонала як умова його ефективної діяльності (на прикладі професії психолога). - Автореф. дис. ... канд. психол. наук. - Київ, 2002. 22с.
80. Егорова М.С. Психология индивидуальных различий. М.: Планета детей, 1997. 328с.
81. Елкінз Д. Духовність саме її бракує для психічного здоров’я. В кн..: Гуманістична психологія, том ІІ, Університетське видавництво ПУЛЬСАРИ, К., 2005. с.120-127.
82. Зимбардо Ф., Ляйппе М. Социальное влияние. СПб.: Питер, 2000. 448с.
83. Знаков В.В. Духовность человека в зеркале психологического знания и религиозной веры // Вопросы психологии, №3, 1998. с.104-114.
84. Зубкова І.Ю. Психологічні особливості Я-образу вчителя-професіонала за структурними компонентами цілісної моделі // Практична психологія і соціальна робота, №5, 2003. с.4-11.
85. Изард К. Психология эмоций. СПб.: Питер, 2003. 464с.
86. Ильин Е.П. Эмоции и чувства. СПб.: Питер, 2001. 752с.
87. Ильин Е.П. Психология индивидуальных различий. СПб.: Питер, 2004. 701с.
88. Ильин Г.Л. Нетрадиционные формы усвоения социального опыта в контексте психологии образования. Вопросы психологии, №3-4, 1992. с.19-23.
89. Инновационная психотерапия // Под ред. Д.Джоунса. СПб.: Питер, 2001. 384с.
90. Каган М.С., Эткинд А.М. Общение как ценность и как творчество // Вопросы психологии, №4, 1988. с.25-34.
91. Калина Н.Ф. Основы психотерапии. М.: «Рефл-бук»; К.: «Ваклер», 1997. 272с.
92. Калин В.К. На путях построения теории воли // Психологический журнал. т.10, №2, 1989. с.46-55.
93. Кан-Калик В.А., Ковалев Г.А. Педагогическое общение как предмет теоретического и прикладного исследования // Вопросы психологии, №4, 1985. - с.9-17.
94. Ковалев А.Г. Психология личности. М.: «Просвещение», 1969. 391с.
95. Ковалев Г.А. Три парадигмы в психологии три стратегии психологического воздействия // Вопросы психологии, №3, 1987. с.41-49.
96. Коврига Н.В. Стресозахисна та адаптивна функції емоційного інтелекту. Автореф. дис... канд. психол. наук, Київ,2003. 20с.
97. Кондаков И.М. Психология. Иллюстрированный словарь. М., 2003. - 264с.
98. Кондрашихіна О.О. Формування здатності до фасилітаційних впливів у майбутніх практичних психологів. - Дис... канд. психол. наук. Київ, 2004. 239с.
99. Копьев А.Ф. Особенности индивидуального психологического консультирования как диалогического общения: Автореф. дис. канд. психол. Наук. М.: АПН СССР, 1991. 18с.
100. Копьев А.Ф. Диалогический подход в консультировании и вопросы психологической клиники. Моск. психотерапевт. журнал, №1, 1992. с.33-48.
101. Кордуэлл М. Психология А-Я: Словарь-справочник // Пер. с англ. К.С. Ткаченко. М.: ФАИР-ПРЕСС, 2000. 448с.
102. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості // За ред. Л.М. Проколієнко. К.: Рад. школа, 1989. 608с.
103. Коучинг: истоки, подходы, перспективы / Сост. М.А. Данилова, Е.В. Фролова / Пер. с англ. С. Швецовой СПб.: Издательство «Речь», 2003. 110с.
104. Кейсмент П. Обучаясь у пациента // Пер. с англ. Воронеж: НПО «МОДЭК», 1995. - 256с.
105. Кисельова О.А. Особливості психологічної проникливості у осіб з різною емоційною диспозицією. Автореф. дис. ... канд. психол. наук. - Київ, 1999. 19с.
106. Клайн П. Справочное руководство по конструированию тестов. К.: ПАН Лтд, 1994. 276с.
107. Кляйн М. Зависть и благодарность. СПб.: Б.С.К., 1997. 96с.
108. Крупнов А.И. Психофизиологический анализ индивидуальных различий активности личности: Учебное пособие. Свердловск, Свердловский пединститут, 1983. 72с.
109. Кузнецова О.В. Индивидуально-типологические факторы адаптивности личности. Дисс. канд. психол. наук. Одесса, 2005. 233с.
110. Кулагин Б.В. Основы профессиональной психодиагностики. Л.: Медицина, 1984. 216с.
111. Куницына В.Н., Казаринова Н.В., Погольша В.М. Межличностное общение: Учебник для вузов. СПб.: Питер, 2003. 544с.
112. Кэррел С. Групповая психотерапия подростков. СПб.: Питер, 2002. 224с.
113. Лаак Я. тер. Психодиагностика: проблемы содержания и методов. М.: Издательство «Институт практической психологии», Воронеж: НПО «МОДЭК», 1996. 384с.
114. Лабунская В.А. Проблема обучения кодированию-интерпретации невербального поведения // Психологический журнал, №5, 1997. с.85-94.
115. Лазурский А.Ф. Классификация личностей // В кн. Психология личности. Тексты // Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер, А.А. Пузырея. М.: Изд-во МГУ, 1982. с.261-267.
116. Леонтьев А.А. Педагогическое общение. М., 1979. 47с.
117. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: Политиздат, 1977. 304с.
118. Лушин П.В. Психология личностного изменения. Кировоград, Полиграфическо-издательский центр ООО «Имэкс ЛТД», 2002. 360с.
119. Макаров В.В. Избранные лекции по психотерапии. М.: «Академический проект», Екатеринбург: «Деловая книга», 1999. 416с.
120. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія: Навч. посіб. 2-ге вид., стереотип. К.: МАУП, 2001. 256с.
121. Максимов В.Е. Коучинг от А до Я. Возможно все. СПб.: Издательство «Речь», 2004. 272с.
122. Малишева К.О. Синдром емоційного вигоряння психолога-консультанта: психологічні чинники, профілактика та корекція. Автореф. дис. канд. психол. наук. - К., 2003. 19с.
123. Малицкая Л.Б. Формирование профессиональной эмпатии у будущих учителей. Дисс. канд. психол. наук. Кривой Рог, 1995. 251с.
124. Малкина-Пых И.Г. Справочник практического психолога. Техники транзактного анализа и психосинтеза. М.: Изд-во ЭКСМО, 2004. 352с.
125. Маслоу А. Мотивация и личность // 3-е изд. СПб.: Питер, 2003. 352с.
126. Махнач А.В. К проблеме соотнесения динамических психических состояний и стабильных черт личности. Психологический журнал, №3, 1995. с.35-43.
127. Мелик-Пашаев А.А. Гуманизация образования: проблемы и возможности // Вопросы психологии, №5, 1989. - с.11-18.
128. Мельникова О.Т. Фокус-группы в маркетинговом исследовании: Методология и техники качественных исследований в социальной психологии: Учебное пособие. М., 2003. 272с.
129. Мельников В.М., Ямпольский Л.Т. Введение в экспериментальную психологию личности: Учеб. пособие для слушателей УПК, преподавателей пед. дисциплин ун-тов и пед. ин-тов. М.: Просвещение, 1985. 319с.
130. Мерлин В.С. Свойства личности как способности // Проблемы экспериментальной психологии личности, Пермь, 1970. с.8-50.
131. Меррилл Ч., Андерсен С. Исследование эффективности тренинговой программы «Человекоцентрированная экспрессивная терапия». В кн.: Карл Роджерс и его последователи: психотерапия на пороге ХХІ века. // Пер. с англ. М.: Когито-Центр, 2005. с.117-138.
132. Миллер Р., Санникова О.П. Методы модерации // Учебно-методическое пособие. Харьков «Алекс+», 2005. 60с.
133. Минигалиева М.Р. Взаимопонимание субъектов психологического консультирования: компоненты и процессы развития. Журнал практикующего психолога, Выпуск 8, 2002. с.37-52.
134. Михайлюк Е.Б. Психология влияния // Серия «Психологический практикум». Ростов н/Д: Феникс, 2003. 160с.
135. Молоканов М.В. Влияние личностных особенностей на профессиональный выбор в практической психологии. - Психологический журнал, №2, 1998. - с.79-96.
136. Молоканов М.В. Двухмерное пространство моделей коммуникативного взаимодействия. - Вопросы психологии, №5, 1995. - с.51-60.
137. Мураховская М. Методика ведения психологических групп с использованием гуманистического подхода // Украино-Немецкий Центр Позитивной психотерапии, 2001. 53с.
138. Мэй Р. Искусство психологического консультирования. Как давать и обретать душевное здоровье // Пер. с англ. М. Будыниной, Г. Пимочкиной. М.: Апрель Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2002. 256с.
139. Мэй Р. Открытие Бытия. М.: Институт Общегуманитарных Исследований, 2004. 224с.
140. Налимов В.В. В поисках иных смыслов. М.: Прогресс, 1993. 280с.
141. Нартова-Бочавер С.К. Два типа нравственной самоактуализации личности // Психологический журнал, №4, 1993. - с.24-31.
142. Нартова-Бочавер С.К. Психология личности и межличностных отношений. М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001. 416с.
143. Нартова-Бочавер С.К. «COPING BEHAVIOR» в системе понятий психологии личности // Психологический журнал, №5, 1997. с.20-30.
144. Нартова-Бочавер С.К. Экспериментальное исследование ситуационной изменчивости мотивации помощи. - Психологический журнал, 1992, №4, с. 15-23.
145. Нартова-Бочавер С.К. Психология помогающего поведения: новое экспериментальное исследование. - Психологический журнал, 1991, №4, Критика и библиография. с.174-177.
146. Наследов А.Д. Математические методы психологического исследования. Анализ и интерпретация данных. Учебное пособие. СПб.: Речь, 2006. 392с.
147. Наумчик Н.В. Исследование преобладающих тенденций поведения у студентов специальности Психология. Практична психологія та соціальна робота, №2, 2005. с. 50-53.
148. Небылицын В.Д. Избранные психологические труды. М.: Педагогика, 1990. 408с.
149. Небылицын В.Д. Темперамент. - В сб.: Психофизиологические исследования индивидуальных различий. М.: Наука, 1976. с.178-186.
150. Ожегов С.И. Словарь русского языка // Под. ред. проф. Н.Ю. Шведовой. М.: Рус. яз., 1984. 816с.
151. Ожиганова Г.В. Диагностика и формирование креативности у детей в процессе учебной деятельности // Психологический журнал, №2, 2001. - с. 75-85.
152. Ольшанникова Е.А. К психологической диагностике эмоциональности. В кн.: Проблемы общей, возрастной и педагогической психологии. М., 1978. с.93-105.
153. Ольшанникова Е.А. Эмоции и воспитание. М.: Знание, 1983. 80с.
154. Ольшанникова А.Е., Рабинович Л.А. Опыт исследования некоторых индивидуальных характеристик эмоциональности // Вопросы психологии, №3, 1974. - с. 65-73.
155. Орел В.Е. Феномен «выгорания» в зарубежной психологии: эмпирические исследования и перспективы // Психологический журнал, №1, 2001. - с.90-101.
156. Орищенко О.А. Диференційно-психологічний аналіз емпатії. - Автореф. дис. канд. психол. наук. Одеса, 2004. 21с.
157. Орлов А.Б. Фасилитатор и группа: от интерперсонального к транс-персональному общению. - Моск. психотерапевт. журнал, №2, 1994. - с.7-27.
158. Орлов А.Б. Человекоцентрированный подход в психотерапии. Вопросы психологии, №2, 2002. с.64-84.
159. Орлов А.Б. Психология личности и сущности человека: парадигмы, проекции, практики. М., 1995. 224с.
160. Основи практичної психології // В.Панок, Т.Титаренко, Н.Чепелєва та ін.: Підручник. К.: Либідь, 2003. 536с.
161. Палей И.М., Гербачевский В.К. Проблема личности в курсе психологии. Л.: Изд-во Ленингр. Ун-та, 1972. 31с.
162. Пацявичюс И.В. Соотношение индивидуально-типических характеристик эмоциональности с особенностями саморегуляции деятельности. Автореф. дис. канд. психол. наук. М., 1981. 26с.
163. Педагогический поиск // Сост. И.Н. Баженова. 2-е изд. М.: Педагогика, 1988. 472с.
164. Переверзева И. А. Психофизиологический анализ индивидуальных различий по эмоциональности (на примере функции контроля за эмоциональной экспрессией). Автореф. дис канд. психол. наук. М., 1986. 19с.
165. Петровский В.А. Принцип отраженной субъектности в психологическом исследовании личности // Вопросы психологии, №4, 1985. - с.17-30.
166. Пинчук В.А. Психологический анализ устойчивых особенностей эмоциональности. Дисс. канд. психол. наук. М., 1982. 215с.
167. Платон. Государство // Платон. Соч. в 3-х т., Т.3. М., 1971.
168. Плоткин А.А. Структура качественных индивидуальных особенностей эмоциональности // Вопросы психологии,№5, 1982. - с.36-40.
169. Пов’якель Н.І. Саногенне мислення у парадигмі становлення регулятивної культури професійного мислення майбутніх практичних психологів. Актуальні проблеми психології, Т.1., В. 13, К., 2004. с.77-80.
170. Поддьяков А.Н. Противодействие обучению и развитию как психолого-педагогическая проблема // Вопросы психологии, №1, 1999. - с.13-20.