Психологічні особливості переживання суб’єктом юнацької кризи

Короткий опис

Національний педагогічний університет
імені М.П.Драгоманова

Лановенко Юлія Іванівна

УДК 159.922.8:159.923.2

Психологічні особливості переживання суб’єктом
юнацької кризи
19.00.07 педагогічна та вікова психології

Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Хомич Галина Олексіївна
канд. психол. наук, доцент

КИЇВ 2005

ЗМІСТ

ВСТУП...

4

РОЗДІЛ 1. Проблема переживання суб'єктом кризових періодів

12

1.1 Категоріальний простір понять суб'єкт та суб'єктність...

12

1.2. Аналіз теорій психічного розвитку особистості підліткового та юнацького віку

20

1.3. Сутність переживання суб'єктом кризових періодів...

38

1.3.1. Нормативні та ненормативні кризи: обмеженість процесуально-формального підходу...

39

1.3.2. Кризовість людського існування в межах екзистенціалізму

51

Висновки до 1 розділу.

59

РОЗДІЛ 2. Дослідження переживання суб'єктом юнацької кризи...

61

2.1. Нормативна криза юнацького віку
з погляду екзистенціальної парадигми

61

2.2. Модель здійснення первинної екзистенціальної інтеграції....

73

2.3. Програма емпіричного дослідження
переживання суб'єктом юнацької кризи..

86

Висновки до 2 розділу.

105

РОЗДІЛ 3. Особливості переживання суб'єктом юнацької кризи:
екзистенціальний аналіз

107

3.1. Екзистенціальний зміст переживань юнаків

107

3.1.1. Потребова сфера..

109

3.1.2. Переживання як емоційна реакція.

118

3.1.3. Переживання як подолання перешкод...

129

3.1.4. Переживання соціальної ситуації дорослішання..

137

3.1.5. Переживання суб'єктом процесу
самоусвідомлення..

143

3.2. Тип дорослішання як інтегральний показник
переживання юнацької кризи...

146

3.3. Основні чинники здійснення первинної
екзистенціальної інтеграції...

160

3.3.1. Динаміка рівнів самоусвідомлення
суб'єкта юнацького віку

160

3.3.2. Вплив кризового стану суб'єкта на динаміку
процесу самоусвідомлення...

165

3.3.3. Характеристика рівнів здійснення суб'єктом
первинної екзистенціальної інтеграції

168

Висновки до 3 розділу.

180

ВИСНОВКИ..

183

Список використаних джерел ..

187

Додатки...

200

ВСТУП

У сучасному житті збільшується кількість травматогенних факторів, які спричиняють виникнення життєвих криз. Це призводить до загострення тих криз людського життя, які зумовлені закономірностями психічного розвитку людини, оскільки на них додатково впливають непсихологічні чинники” різки соціально-економічні зміни у суспільстві. Подібна подвійна кризовість вимагає від психологічної науки оптимізації засобів подолання кризових періодів життя, для виявлення котрих необхідне знання щодо закономірностей перебігу цих періодів.
В цілому на основі факторів, які зумовлюють появу криз, виділяють нормативні (закономірні, обов‘язкові) та ненормативні (випадкові, біографічні) кризи. Перші виникають внаслідок психічного розвитку людини, другі внаслідок життєвих подій. Такий розподіл криз має своє теоретичне обгрунтування: нормативні кризи висвітлені в межах теорій психічного розвитку, акцент в яких робиться на вивченні особливостей процесу становлення людини, тому в цих теоріях охоплюється лише період дорослішання, зростання дитини; ненормативні в межах теорій життєвого шляху людини, тут відбувається розгляд життєвого шляху в цілому, оскільки сама ця категорія конкретизується у термінах, що описують собою перебіг всього життя людини.
Узагальнено психічний розвиток розглядається як дискретний процес набуття певних якостей, в якому стабільні періоди чергуються із кризовими. Вивчення закономірностей перебігу цього розвитку представлено, в основному, трьома напрямками:
q біогенетичний вирішальним фактором психічного розвитку є дозрівання певних фізіологічних функцій організму, яке відбувається за загальними природними законами (А.Гезелл, А.Фрейд, З.Фрейд, С.Холл). Звідси перебіг психічного розвитку, як дискретного періодичного процесу, по-перше, прив‘язаний до зростання організму, по-друге, набуває обов‘язкового характеру, і по-третє, вплив соціального середовища на безпосереднє зростання дитини не має ніякого значення, тому використання будь-яких виховних впливів не є необхідним;
q соціогенетичний зростання обумовлене соціальним оточенням; тобто, в психіці дитини є тільки те, що було в неї закладено в результаті застосування певних виховних впливів (А.Бандура, Р.Бенедикт, М.Мід, Р.Селман, Р.Хевігхерст). Поза уваги дослідників повністю залишилася сама особистість з її індивідуальною психічною організацією, а розвиток представлений лише як набуття нових форм поведінки;
q діалектичний психічний розвиток представлений як динамічна конвергенція біологічного дозрівання та соціального становлення (Б.Г.Ананьєв, Л.І.Божович, Ш.Бюлєр, Л.С.Виготський, Д.Б.Ельконін, Е.Еріксон, І.С.Кон, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко). Періодичності стабільних та кризових етапів також надається ознака обов‘язковості; однак виникнення криз можливо у тому разі, коли між зовнішньою соціальною ситуацією та внутрішніми змінами психіки виникає протиріччя. Розв’язання цього протиріччя відбувається через появу відповідних для конкретного віку психічних новоутворень. Звідси психічний розвиток дитини можна скорегувати створенням певних умов її існування.
Особлива увага в теоріях психічного розвитку приділялася вивченню кризових періодів дорослішання (нормативних криз), оскільки вони є зламними у зростанні дитини.
Вихідним положенням в дослідженнях життєвого шляху (Г.С.Абрамова, К.О.Абульханова-Славська, Б.Г.Ананьєв, Л.І.Анциферова, М.І.Боришевський, Ф.Є.Василюк, Л.П.Гримак, Д.О.Леонтьєв, О.М.Леонтьєв, Н.А.Логінова, С.Д.Максименко, І.П.Маноха, А.Т.Москаленко, В.А.Роменець, С.Л.Рубінштейн, В.Ф.Сержантов, Л.В.Сохань, В.А.Татенко, Т.М.Титаренко, В.Е.Чудновський) є презентація людини суб‘єктом свого життя. При визначенні цієї категорії наголошувався примат самостійної активності людини в процесі власної життєтворчості. Це призвело до зосередження на дорослій особистості, яка вже здійснила своє світоглядне та смисложиттєве самовизначення.
Хронологічно початок світоглядного становлення особистості припадає на нормативну кризу підліткового віку, як новоутворення світогляд формується у юнацькому віці (Л.С.Виготський). Здійснених в теоріях психічного розвитку процес юнацького зростання представлений, як розгортання дії біологічних та психічних факторів. При цьому вченими не розкривається, яким чином сам юнак, як суб‘єкт проживання, або переживання свого життя, впливає на своє світоглядне становлення, які психологічні особливості властиві цьому процесу переживання.
Особливу увагу привертає той факт, що момент несформованості світоглядних, смисложиттєвих позицій суб'єкта є одним з симптомів розгортання екзистенціальної кризи (Г.А.Вайзер, О.А.Бреусенко, В Франкл). Звідси на особливості переживання суб'єктом юнацької кризи впливають і глибинно-психологічні чинники екзистенціального змісту.
Наше дослідження присвячене розкриттю глибинно-психологічних особливостей переживання суб’єктом кризи юнацького віку. Необхідність розробки цієї проблеми складає теоретичну актуальність нашої роботи. Для її вирішення нами було проаналізовано різноманітні дослідження нормативних (Г.С.Абрамова, Б.Г.Ананьєв, Л.І.Анциферова, Н.А.Бахтадзе, Г.А.Вайзер, В.Н.Вінс, С.М.Далакішвілі, Т.В.Кесаревська, М.Д.Нікурадзе) та ненорматив­них, або життєвих, біографічних криз життєвого шляху людини (А.Г.Амбрумова, Л.І.Анциферова, Р.А.Ахмеров, Ф.Є.Василюк, Ф.Дальто, Л.Г.Дика, С.Н.Жеребцов, Е.Ф.Зеєр, Т.Б.Карцева, О.О.Лазебна, Н.А.Логінова, А.В.Махнач, В.В.Очеретяний, К.Роджерс, Е.Е.Симанюк, В.М.Слуцький, Н.В.Тарабріна, Т.М.Титаренко, І.Ялом).
Аналіз змістовного навантаження суб’єктного аспекту юнацького періоду спрямував наше дослідження до екзистенціальної філософії (Н.Аббан‘яно, М.Гайдеггер, А.Камю, С.К‘єркегор, Х.Ортега-і-Гасет, Ж.П.Сартр, К.Ясперс) та екзистенціальної психології (Дж.Бьюдженталь, Р.Мей, В.Франкл, І. Ялом), оскільки в процесі реалізації самопізнавальної активності, як Я-утворення цього віку, відбувається усвідомлення суб‘єктом суті власної екзистенції.
Процес усвідомлення юнаком екзистенціальної (глибинно-сутнісної) інформації спирається на її емоційне переживання у більш ранні періоди життя (Г.С.Абрамова). Відтак при рефлексії власної екзистенції у юнацькому віці відбувається, перш за все, інтеграція тих знань та уявлень про себе, які вже є у досвіді суб’єкта. Це дає нам підстави передбачати, що в юнацькому віці самопізнавальний досвід набуває певного інтегративного сенсу.
Явище екзистенціальної інтеграції фіксує на собі інтереси дослідників різних галузей психології, однак у вітчизняній науці майже немає робіт, які б операціоналізували суб'єктний підхід до вивчення процесу дорослішання, розкривали змістовне навантаження суб'єктного аспекту, актуалізували значення дослідження даного аспекту для практичного використання у психологічній роботі. Отже, соціальна і психологічна значущість, недостатня теоретична і прикладна розробленість визначеної проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження Психологічні особливості переживання суб'єктом юнацької кризи”.
Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми кафедри загальної та практичної психології Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди Розвиток особистості в різних умовах соціалізації” (протокол № 4 від 9.11.2004) та кафедри психології та педагогіки Академії муніципального управління Психолого-педагогічний аспект підготовки сучасних управлінських кадрів (екзистенціальний аспект)” (протокол № 12 від 7.12.2004). Тема дисертації затверджена Вченою радою Академії муніципального управління (протокол № 3 від 25.02.2005 р.) та Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 2 від 28.02.2005 р.).
Об’єктом нашого дослідження є криза юнацького віку.
Предметом специфіка переживання суб’єктом нормативної кризи юнацького віку.
Мета нашого дослідження полягає у розкритті психологічних особливостей процесу переживання суб’єктом юнацької кризи та встановленні чинників здійснення суб'єктом первинної екзистенціальної інтеграції.
В основу нашого дослідження покладено припущення: за своїм суб’єктним змістом нормативна криза юнацького віку є екзистенціальною; усвідом­лення суб’єктом своїх глибинно-сутнісних, екзистенціальних переживань зумовлює подолання кризового періоду.
Для досягнення мети та перевірки гіпотези вирішувалися такі завдання:
1. Визначити теоретичні і методичні підходи до вивчення проблеми юнацької кризи.
2. Розкрити специфіку поняття суб'єктний аспект переживання юнацької кризи” і визначити його глибинно-психологічний (екзистенціальний) зміст.
3. Проаналізувати особливості представленості у свідомості суб’єкта юнацького віку глибинно-сутнісних, екзистенціальних переживань та розробити модель здійснення первинної екзистенціальної інтеграції.
4. Встановити екзистенціально-змістовні складові психічної організації суб'єк­та юнацького віку та конкретизувати чинники здійснення суб'єктом первин­ної екзистенціальної інтеграції під час переживання ним юнацької кризи.
Теоретико-методологічну основу дисертаційного дослідження склали: положення про особистість як суб‘єкта життя (Г.С.Абрамова, К.О.Абульханова-Славська, Б.Г.Ананьєв, М.І.Боришевський, П.В.Лушин, І.П.Маноха, В.А.Роменець, С.Л.Рубінштейн, В.О.Та­тенко); психогенетичний підхід та вчення про закономірності розвитку психіки (Л.І.Божович, І.Д.Бех, І.С.Булах, Л.С.Ви­готський, Д.Б.Ель­конін, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко,); вчення про життєві кризи особистості (Л.І.Анциферова, Ф.Є.Ва­силюк, О.А.Донченко, Т.М.Титаренко); гуманістичний підхід зосередженості на індивідуальності” (А.Маслоу, Ф.Перлз, К.Роджерс); екзистенціальний психотерапевтичний підхід (Дж.Бьюдженталь, Р.Мей, В.Франкл, І. Ялом).
Для реалізації поставлених завдань були використані наступні методи дослідження: теоретичні системно-структурний аналіз, узагальнення; емпіричні контент-аналіз реальних ситуацій дорослішання, глибинне інтерв‘ю, включене спостереження за різними видами активності, проективні методики, методика дослідження життєвої перспективи, метод експертних оцінок; статистичні класифікація, кластерізація, кореляційний та факторний аналізи (при застосуванні Microsoft Excel 97 та STATGRAPHICS Vers. 3.0).
Дослідження було здійснено у формі лонгитюду, проводилося на базі психологічної служби Академії муніципального управління в м. Києві впродовж 2001-2003 років у три етапи. В першій серії дослідження прийняло участь 132 студента віком від 17 до 20 років, в другій 108 студентів (учасники першої серії дослідження).
Наукова новизна та теоретичне значення дослідження:
¨ вперше обгрунтовано необхідність виділення суб‘єктного аспекту переживання нормативної кризи юнацького віку;
¨ визначено особливості актуалізації в свідомості суб’єкта юнацького віку глибинно-сутнісних, екзистенціальних переживань; розроблено модель здійснення суб'єктом первинної екзистенціальної інтеграції; конкретизовано чинники інтеграції суб’єктом юнацького віку власних екзистенціальних переживань;
¨ поглиблено наукове уявлення про проблему переживань суб'єкта як зумовлюючого чинника перебігу кризових періодів життя;
¨ набуло подальшого розвитку використання категорій екзистенціальної психо­логії про представленість в свідомості суб'єкта екзистенціальних переживань.
Практичне значення роботи полягає в обгрунтуванні та апробації методичних засобів для діагностики рівня екзистенціальної інтегрованості суб'єкта юнацького віку; у визначенні перспективи використання суб’єктного аспекту переживання нормативної кризи психічного розвитку на спрямування психологічних змін особистості у бік особистісного зростання. Отримані результати визначили нові резерви щодо можливостей розробки конкретних психоте­рапевтичних прийомів у роботі практичного психолога із юнаками для подолання екзистенціальної кризи.
Достовірність та надійність результатів дослідження забезпечувалися методологічним та теоретичним обгрунтуванням вихідних позицій; послідовною реалізацією теоретичних положень; застосуванням методу системно-структурного аналізу до вивчення психологічних особливостей переживання юнацької кризи студентами ВУЗу; використанням комплексу валідних методів у відповідності до предмету, мети і завдань дослідження; поєднанням якісного та кількісного аналізу отриманих результатів; застосуванням методів математичної статистики.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні теоретичні та емпіричні положення дисертації доповідалися та отримали схвалення: на засіданнях кафедри загальної та інженерної психології Київського Університету ім. Т.Г.Шевченка, кафедри психології та педагогіки Академії муніципального управління, кафедри загальної та практичної психології Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди; на звітній науковій конференції викладачів Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (м. Київ, 2004 р.); на наукових конференціях Психологічній службі системи освіти України 10 років: здобутки, проблеми і перспективи” (м. Запоріжжя, 2001 р.), Теоретико-методологічні проблеми розвитку особистості в системі неперервної освіти” (м. Київ, 2004 р.), Орієнтири та напрямки психолого-педагогічної науки в контексті нових стандартів освіти” (м. Київ, 2005 р.).
Результати дослідження впроваджувались у практику: навчального процесу студентів Академії муніципального управління (довідка №02-500 від 4.04.2005 р.); навчально-тренінговому процесу студентів Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди (довідка №161 від 1.04.2005 р.); навчально-тренінгового процесу учбового центру Шанс” (довідка №67 від 12.12.2004 р.).
Структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (190 найменувань, з них 16 іноземними мовами) та двох додатків на 18 сторінках. Основний зміст дисертації викладений на 184 сторінках, текст містить 2 таблиці та 18 рисунків на 12 сторінках.
Основні результати дослідження були викладені у наступних публікаціях:
1. Лановенко Ю.І. Життєва та вікова криза: взаємозв‘язок та розбіжності між ними // Вісник КНУ ім. Тараса Шевченка. К., 2000, вип.8, с.41-43.
2. Лановенко Ю.І. Екзистенціальна криза: визначення та обгрунтування // Віс­ник КНУ ім. Тараса Шевченка. К., 2001, вип.11, с.53-55.
3. Лановенко Ю.І. Батьки та діти. Хто винен? // Практична психологія та соціальна робота. К., 2002, № 3, с.18-20.
4. Лановенко Ю.І. Категоріальний апарат досліджень перебігу життя людини // Соціальна психологія. К., 2003, № 2, с.29-36.
5. Лановенко Ю.І. Психологічне визначення сутнісних характеристик людського буття // Соціальна психологія. К., 2004, № 2 (4), с.146-154.
6. Лановенко Ю.І. Переживання суб’єктом свого дорослішання // Соціальна психологія. К., 2004, № 4 (6), с.113-122.
7. Лановенко Ю.І. Типологія адаптаційного подолання кризи підліткового віку // Соціальна психологія. К., 2004, № 4 (6), с.137-145.
8. Лановенко Ю.І. Розвиток психологічної думки щодо кризовості людського життя // Психологічній службі системи освіти України 10 років: здобутки, проблеми і перспективи. Матеріали Всеукраїнської ювілейної науково-практичної конференції 22-23 жовтня 2001 р. Запоріжжя, 2002, с. 62-64.
9. Лановенко Ю.І. Життєва криза та професійна криза: проблема їх перехресного обумовлення // Теоретики-методологічні проблеми розвитку особистості в системі неперервної освіти: Матеріали методологічного семінару АПН України 16 грудня 2004 р. К., 2005, с. 516-521.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації представлено вирішення проблеми особливостей переживання суб'єктом юнацької кризи; здійснено понятійне та змістовне визначення. суб‘єктного аспекту переживання нормативної кризи; розкрито особливості представленості у свідомості суб’єкта юнацького віку глибинно-сутнісних, екзистенціальних переживань; розроблено модель здійснення первинної екзистенціальної інтеграції; встановлено екзистенціально-змістовні складові психічної організації суб’єкта юнацького віку; конкретизовано чинники здійснення первинної екзистенціальної інтеграції суб'єкта під час переживання ним юнацької кризи
1. Основою для здійснення посткризової адаптації суб'єкта є система смисложиттєвих (світоглядних) орієнтирів. Аналіз юнацького періоду життєвого шляху людини показав, що цей вік, завершуючи перехід від дитинства до дорослості, є сенситивним у процесі становлення смисложиттєвих орієнтирів. Здійснення смисложиттєвого самовизначення неможливе без активного впливу людини на своє життя, тобто поза прояву її суб'єктності. Розгляд юнацької кризи з точки зору суб’єктного підходу (яким чином юнак, як суб’єкт життєтворчості переживає власне зростання), призвело дослідження до визначення змістовного навантаження кризи в межах екзистенціальної філософії та екзистенціальної психології, оскільки при реалізації самопізнавальної активності та здатності до саморефлексії відбувається розкриття зростаючим суб’єктом сутнісних основ (кінцеві даності існування”) свого власного життя здійснюється як вибір між конфліктними протилежностями живого” та неживого буття”.
2. Поняття первинна екзистенціальна інтеграція” визначено, як свідоме смисложиттєве самовизна­чення зростаючого суб'єкта, яке він здійснює вперше на своєму життєвому шляху. Розробці моделі первинної екзистенціальної інтеграції суб’єкта передував теоретичний аналіз її основних компонентів: рівнів самоусвідомлення (ситуаційний рівень, рівень Я-концепції, екзистенціальний рівень), сфер життєдіяльності (Я Я”, Я Інший”, Я Діяльність”) та безпосередньо етапів переживання процесу інтеграції знання про себе (розкриття, прийняття та реалізації). Останній компонент моделі (етапи) був покладений в основу схеми контент-аналізу первинної екзистенціальної інтеграції суб’єкта в емпіричному дослідженні.
3. Переживання суб'єктом юнацької кризи характеризується наступними особливостями (прояв екзистенціального змісту на рівні складових психічної організації суб'єкта):
- потребова сфера потреби, які стають актуальними в юнаць­кому віці, набувають для суб‘єкта смисложиттєвої значущості, тобто вони основою для формування цілей життя, побудови уявлень та планів на майбутнє;
- емоційна сфера процес задоволення цих значущих потреб незалежно від результату, супроводжується сутнісними почуттями страху (негативне очікування), віри (впевненість у необхідності досяг­нення цього результату) та образи (розчарування від взаємодії із світом);
- вольова сфера спосіб задоволення смисложиттєвих потреб стає способом існування суб‘єкта; поява будь-якої перешкоди на цьому шляху задоволення актуалізує неприйняття юнаком свого способу існування, свого життя взагалі.
4. Здійснення суб’єктом первинної екзистенціаль­ної інтеграції обумовлено такими чинниками (в основному це виявилися чинники внутрішнього порядку, тобто такі, які утворюються самим суб’єктом, а не зовнішнім середовищем):
- когнітивна сфера прогрес у внутрішній системі смисложиттєвих орієнтирів неможливо здійснити поза зростанням рівня самоусвідом­лення, який в свою чергу не залежить від поступового, пов’язаного з віком добутком у досвіді;
- емоційно-мотиваційна сфера для здійснення первинної екзистенціаль­ної інтеграції обов’язковим є:
1) відсутність у суб’єкта стану внутрішнього спокою та безтур­ботності (звідси дитячі та підліткові розчарування виявилися за своїм життєвим сенсом стимулятором, або каталізатором для сутнісного розуміння цього життя),
2) вмотивова­ність юнака саме в дієвій та успішній реалізації своїх планів та мрій;
- вольова сфера розвиток у внутрішній світоглядній системі неможливо здійснити без активних дій в світі речей та світі людей, однак таких, які за своїм характером являються адаптаційними, гармонійними, неагресивними стосовно світу та людей;
- присутність в житті юнака зовнішньої системи інтерпретації переживань (старшого друга”) сприяє його прийняттю свого способу існування, що призводить до зняття внутрішньої напруги та, в результаті, блокуванні приросту в екзистенціальній інтегрованості.
5. Основною особливістю у переживанні суб’єктом юнацької кризи виступив той факт, що незважаючи на позитивну динаміку у здійсненні первинної екзистенціальної інтеграції протягом юнацького періоду, дві третини досліджуваних знаходилися на різних стадіях пошуку смисложиттєвих орієнтирів. Звідси, за своїм суб’єктним змістом молоді люди пережили під час свого юнацького дорослішання екзистенціальну кризу, як відсутність у власному житті смисложиттєвих орієнтирів. Крім того, внутрішня обумовленість” чинників здійснення первинної екзистенціальної інтеграції ставить перебіг юнацького дорослішання у залежність від активності самого юнака, що допускає розробку конкретних психотерапевтичних прийоми для подолання вікової кризи.
6. Виникнення нормативної кризи юнацького віку зумовлено не тільки законами психічного розвитку та соціальними обставинами, але й глибинно-психологічними процесами, переживання яких складає змістовну характеристику суб’єктного аспекту кризи. Актуалізація екзистенціальних переживань ініціює дорослішання в цілому, а сам юнацький вік є специфічним у процесі інтеграції знань і переживань
Проведене наукове дослідження проблеми переживання суб'єктом юнацької кризи не вичерпує всіх її аспектів. Ми вважаємо перспективним і актуальним, по-перше, розширити дослідницький віковий коридор, в основному у бік дитинства, (це призведе до нового, більш широкого вивчення існуючих наукових надбань), а по-друге, розробити адекватну для кожної вікової когорти емпіричну програму дослідження екзистенціальних переживань. Крім того, конкретизації потребують такі питання:
- чи є глибинне почуття неприйняття суб‘єктом свого способу існування відмінною рисою перехідного віку, або ж воно актуалізується ще в дитинстві;
- який генезис проходять способи подолання перешкод, і від яких чинників (внутрішньоособистісних, індивідуальних біографічних подій, соціальної ситуації розвитку тощо) залежить вибір та фіксація у поведінці суб‘єкта дорослішання того чи іншого способу подолання;
- у разі впливу на процес дорослішання юнака травмуючої події, від яких факторів залежить подальше прискорення або гальмування цього процесу;
- як впливає гендерний фактор на здійснення первинної екзистенціальної інтеграції.

Кінцевою метою впровадження вище окресленої дослідницької перспективи є розробка конкретних психотерапевтичних прийомів, спрямованих на розкриття та розвиток в юнаків здатності свідомо конструювати, творити своє життя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абрамова Г.С. Возрастная психология. Екатеринбург: Деловая книга, 1999. 621 с.
2. Абрамова Г.С. Практическая психология. М.: Academia, 1997. 365 с.
3. Абрамова Г.С. Теория взаимодействия и опыт ее применения в психологическом консультировании индивидов: Автореф. дис доктора психол. наук. Минск, 1996. 27 с.
4. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. М.: Наука, 1980. 335 с.
5. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1991. 299 с.
6. Абульханова-Славская К.А., Брушлинский А.В. Философско-психологи-ческая концепция С.Л.Рубинштейна. М., Наука, 1989. - Кн.1. 248 с.
7. Айви А. Цілеспрямоване інтерв'ювання і консультування: Сприяння розвитку клієнта. К.: Сфера, 1998. 342 с.
8. Алексеев В.А. Развитие самосознания на рубеже подросткового и юношеского возрастов: Автореф. дис канд. психол. наук. М., 1985. 19 с.
9. Амбрумова А.Г. Анализ состояний психологического кризиса и их динамика // Психологический журнал. 1985. - Т.6. - №6. С. 27-35.
10. Ананьев Б.Г. Психология и проблемы человекознания. М. Воронеж, 1996. 384 с.
11. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. СПб.: Питер, 2001. 288 с.
12. Анцыферова Л.И. К психологии личности как развивающейся системы // Психология формирования и развития личности. М.: Наука, 1981. С.3-18.
13. Анцыферова Л.И. Личность в динамике: некоторые итоги исследования // Психологический журнал. 1992. - Т.13. - № 5. С. 12-25.
14. Анцыферова Л.И. Личность в трудных жизненных условиях: переосмысливание, преобразование ситуаций и психологическая защита // Психологический журнал. 1994. - Т.15 - № 1. С. 3-18.
15. Анцыферова Л.И. Новые стадии поздней жизни: время теплой осени или суровой зимы? // Психологический журнал. 1994. - Т.15. - № 3. С. 99-105.
16. Анцыферова Л.И. Поздний период жизни человека: типы старения и возможности поступательного развития личности // Психологический журнал. 1996. - Т.17. - №. 6. С. 60-71.
17. Анцыферова Л.И. Психология самоактуализирующейся личности в работах Абрахама Маслоу // Вопросы психологии. 1973. - № 4. С.73-82.
18. Анцыферова Л.И. Эпигенетическая концепция развития личности Эрика Г. Эриксона // Принцип развития личности. М., 1978. С. 212-242.
19. Апраушев А.В. Рукотворение души. М., 1986. 96 с.
20. Ассаджоли Р. Психосинтез: теория и практика. М.: PEFL-book, 1994. 314 с.
21. Ахмеров Р.А. Биографические кризисы личности: Автореф. дис канд. психол. наук. М., 1994. 24 с.
22. Балл Г.А. Психологическое содержание личностной свободы: сущность и составляющие // Психологический журнал. 1997. - Т.18. - № 5. С. 7-19.
23. Бастун Н.А. Проблемний підліток та духовність дорослих // Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості. К. Луцьк, 1994. - Ч.2. 442 с.
24. Батищев Г.С. Философская концепция человека и креативности в наследии С.Л.Рубиншнейна // Вопросы философии. 1989. - № 4. С. 98-105.
25. Бабкин Л.М. К спорам о логико-историческом определении индивидуаль-ности// Одиссей: человек в истории. М.: Наука, 1990. - Вып. 2. С. 46-55.
26. Бахтадзе Н.А., Далакишвили С.М., Никурадзе М.Д. Исследование личностных особенностей долгожителей // Психологический журнал. 1989. - Т.10. - № 4. С. 94-103.
27. Берн Э. Трансакционный анализ и психотерапия. СПб.: Братство, 1992. 224 с.
28. Блонский П.П. Избранные педагогические и психологические сочинения: В 2т. М.: Педагогика, 1979. - Т.1. 304 с.
29. Божович Л.И. Избранные психологические труды. Проблемы формиро-вания личности. М., 1995. 212 с.
30. Божович Л.И. Личность и её формирование в детском возрасте. М.: Просвещение, 1968. 464 с.
31. Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе // Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии / Под ред. И.И.Ильясова, В.Я.Ляудис. М., МГУ, 1981. С. 129-138.
32. Бондаренко Н.Д. Апология безысходности. М.: Мысль, 1984. 235 с.
33. Бреусенко О.А. Динаміка ціннісно-смислової сфери особистості в умовах екзистенціальної кризи: Автореф. дис канд. психол. наук. К., 2000. 20 с.
34. Бугайова Н.М. Психологічні фактори суїцидальної поведінки: Автореф. дис канд. психол. наук. К., 1997. 20 с.
35. Буланова Е.Е. Личностный смысл самоубийства // Тези доповідні Четвер-тої Міжнародної конференції молодих науковців 26-28 вересня 2001 року. «Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень». К., 2001. С.145-146.
36. Бушай І.М. Психологічні особливості розвитку Я-образу акцентуйованих підлітків: Автореф. дис канд. психол. наук. К., 2000. 19 с.
37. Бьюдженталь Дж. Наука быть живым М.: «Класс», 1998. 336 с.
38. Бюлер Ш. Жизненный путь человека как психологическая проблема. М., 1983. 321 с.
39. Вайзер Г.А. Смысл жизни и двойной кризис в жизни человека // Психологический журнал. 1998. - Т.19. - № 5. С. 3-14.
40. Василюк Ф.Е. Жизненный мир и кризис: типологический анализ критиче­ских ситуаций // Психологический журнал. 1995. - Т.16, № 3. С.90-101.
41. Василюк Ф.Е. Психология переживания. М., МГУ, 1984. 200 с.
42. Василюк Ф.Е. Тип переживания различных критических ситуаций // Психологический журнал . 1995. - Т.16. - № 5. С. 104-114.
43. Василюк Ф.Е. Уровни построения переживания и методы психологической науки // Вопросы психологии. 1998. - № 5. С. 27-37.
44. Венгер А.Л. Психологическое консультирование и диагностика. М.: «Генезис», 2001. 154 с.
45. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. М., МГУ, 1990. 285 с.
46. Выготский Л.С. История развития высших психических функций: Собр. соч-й в 6 т. М.: Педагогика, 1984. - Т.3. С. 5-328.
47. Выготский Л.С. Педология подростка: Собр. соч-й в 6 т. М.: Педагогика, 1984. - Т.4. С. 5-242.
48. Выготский Л.С. Проблема возраста: Собр. соч-й в 6 т. М.: Педагогика, 1984. - Т.4. С. 244-268.
49. Гиль С.С. Педагогические условия самореализации подростков: Автореф. дис канд. пед. наук. Екатеринбург, 1994. 22 с.
50. Головаха Е.И., Кроник А.А. Психологическое время личности. К.: Наукова думка, 1984. 208 с.
51. Гримак Л.П. Резервы человеческой психики. М.:Политиздат, 1987.- 286 с.
52. Гроф С. За пределами мозга: Рождение, Смерть и Трансценденция в Психотерапии. М.: Соцветие, 1992. 498 с.
53. Гуревич А.Я. Ещё несколько замечаний к дискуссиям о личности и индивидуальности в истории культуры // Одиссей: человек в истории. М.: Наука, 1990. - Вып.2. С. 49-62.
54. Джидарьян И.А. Развитие С.Л.Рубинштейном общественно-исторической концепции потребностей // Психологический журнал. 1989. - Т.10. - № 4. С. 56-66.
55. Дикая Л.Г., Махнач А.В. Отношение человека к неблагоприятным жизненным событиям и факторы его формирования // Психологический журнал. 1996. - Т.17. - № 3. С. 137-148.
56. Долгов К.М. От Киркегора до Камю: Очерки европейской философско-этической мысли ХХ в. М.: Искусство, 1990. 399 с.
57. Дольто Ф. На стороне подростка. М.: Аграф, 1997. 279 с.
58. Евсеенко В.В. Влияние межличностного взаимодействия в социальной микросреде на эмоциональное состояние подростков: Автореф. дис канд. психол. наук. Минск, 1999. 20 с.
59. Жеребцов С.Н. Взаимосвязь ценностных ориентаций и значительных событий жизненного пути личности в юношеском возрасте: Автореф. дис. канд. психол. наук. Минск, 2001. 20 с.
60. Жизненный путь личности. К.: Наукова думка, 1987. 279 с.
61. Запорожец А.В. Избранные психологические труды. Психология развития ребенка. М.: Педагогика, 1986. - Т.1.- 320 с.
62. Зеер Э.Ф., Сыманюк Э.Э. Кризисы профессионального становления личности // Психологический журнал. 1997. - Т.18. - № 6. С. 35-44.
63. Зейгарник Б.В. Теория личности Курта Левина. М., МГУ, 1981. 118 с.
64. Зиглер Д., Хьелл Л. Теории личности. СПб.: Питер, 1998. 608 с.
65. Зотов А.Ф., Мельвиль Ю.А. Буржуазная философия середины ХІХ начала ХХ. М., 1988. 520 с.
66. Иванова Ю.В. Рефлексия значимого выбора старшего школьника: Автореф. дис канд. психол. наук. Минск, 1996. 21 с.
67. Ілійчук В.І. Саморегуляція підлітків у подоланні конфліктної поведінки: Автореф. дис канд. психол. наук. К., 1996. 20 с.
68. Казначеев В.П., Спирин Е.А. Социоприродный феномен человека: многообразие изменений и свойств // Психологический журнал. 1989. - Т.10. - № 5. С. 5-13.
69. Камю А. Избранное: Повести; Роман; Рассказы и очерки: Пер. с фр. / Предисл. С.Великовского. Минск: Нар. асвета, 1989. 496 с.
70. Камю А. Миф о Сизифе. Эссе об абсурде // Сумерки богов / Под ред. А.А.Яковлевой. М.: Политиздат, 1989. С. 222-318.
71. Карвало Р. де, Крипнер С. Проблема метода в гуманистической психоло-гии // Психологический журнал. 1993. - Т.14. - №2. С. 113-126.
72. Карцева Т.Б. Личностные изменения в ситуациях жизненных перемен // Психологический журнал. 1988. - Т.9. - № 5. С. 120-128.
73. Келле А. Гуманистическая психология третий путь психологии? // Психология исследования познавательных процессов личности. М.: Наука, 1983. С. 94-109.
74. Кесаревская Т.В. К вопросу о нижнем пороге зрелости // Возрастная психология взрослых / Под ред. Б.Г.Ананьева. Л., 1971. - Вып. 2. - с.3-10.
75. Китаев-Смык Л.М. Психология стресса. М.: Наука, 1983. 368 с.
76. Кон И.С. Психология ранней юности. М.: Просвещение, 1989. 255 с.
77. Кон И.С. Психология старшеклассника: Пособие для учителей. М.: Просвещение, 1980. 192 с.
78. Кон И.С. Ребенок и общество. М.: Наука, 1988. 270 с.
79. Кононенко Т.В. Екзистенціальний вибір і любов як аксіологічні функції особистості: Автореф. дис канд. філос. наук. Харків, 2000. 19 с.
80. Конончук Н.В. О психологическом смысле суицидов // Психологический журнал. 1989. - Т.10. - № 5. С. 95-102.
81. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особис­тості. К.: Радянська школа”, 1989. 608 с.
82. Костюк Г.С. Принцип развития в психологии // Методологические и теоре-тические проблемы психологии / Под ред. Е.В.Шороховой. М.: Наука, 1969. С. 118-152.
83. Крутецкий В.А., Лунин Н.С. Очерки психологии старшего школьника. М.: Учпедгиз, 1963. 123 с.
84. Кузікова С.Б. Корекція Я-концепції як умова подолання конфліктності у підлітків: Автореф. дис канд. психол. наук. К., 2000. 21 с.
85. Лазебная Е.О., Тарабрина Н.В. Синдром посттравматических стрессовых нарушений: современное состояние и проблема // Психологический журнал. 1992. - Т.13. - № 2. С. 14-29.
86. Левин К. Теория поля в социальных науках. СП.б.: Речь, 2000. 368 с.
87. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: Политиздат, 1975. 304 с.
88. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. М.: Мысль, 1965. 573 с.
89. Леонтьев Д.А. Жизненный мир человека и проблема потребностей // Психологический журнал. 1992. - Т.13. - № 2. С. 107-117.
90. Леонтьев Д.А. Личность: человек в мире и мир в человеке // Вопросы психологии. 1989. - № 3. С. 11-21.
91. Леонтьев Д.А. Психология смысла: природа, строение и динамика смысловой реальности. М.: Смысл, 1999. 487 с.
92. Лисовский В.Т. Зависимость жизненных планов молодежи от пола и возраста // Возрастная психология взрослых / Под ред. Б.Г.Ананьева. Л., 1971. - Вып. 2. С. 20-27.
93. Лисовский В.Т. Молодежь как социальная категория // Возрастная пси-хология взрослых / Под ред. Б.Г.Ананьева. Л., 1971. - Вып. 2. С. 11-13.
94. Логинова Н.А. Развитие личности и ее жизненный путь // Принцип развития в психологии. М.: Наука, 1978. С. 156-172.
95. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. М.: Наука, 1984. 442 с.
96. Лосев А.Ф. Дерзание духа. М.: Политиздат, 1988. 364 с.
97. Лосский Н. Введение в философию. СПб., 1991. - Ч.1. 478 с.
98. Лушин П.В. Психология личностного изменения. Кировоград, 2002, 352 с.
99. Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі: [В 2 т]. К.: Форум”, 2002. 335 с.
100. Максимова Н.Ю. Склонности подростков к аддитивному поведению // Психологический журнал. 1996. - Т.17. - № 3. С. 149-152.
101. Маноха И.П. Человек и потенциал его бытия. К.: Стимул, 1995. 256 с.
102. Маноха І.П. Професійний потенціал особистості: досвід онтологічного дослідження: Автореф. дис канд. психол. наук. К., 1993. 22 с.
103. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы. М.: Смысл,1999.- 425 с.
104. Маслоу А. Самоактуализация // Психология личности. Тексты / Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер. М., МГУ, 1982. С. 108-117.
105. Менде Г. Очерк о философии экзистенциализма. М., 1958. 252 с.
106. Методи психодіагностики підлітків: Навч. посібник з пропедевт. практи-ки / Під ред. О.Д.Кравченко, В.Ф. Моргуна. Полтава, 1995. 124 с.
107. Мид М. Культура и мир детства: Избр. произведения. М.: Наука, 1988. 482 с.
108. Мороз Л.І. Особливості прояву ціннісних орієнтацій у міжстатевій поведінці молоді раннєюнацького віку: Автореф. дис. канд. психол. наук. К., 1993. 19 с.
109. Москаленко А.Т., Сержантов В.Ф. Личность как предмет философского познания. Новосибирск: Наука, 1984. 319 с.
110. Москаленко А.Т., Сержантов В.Ф. Смысл жизни и личность. Новосибирск: Наука, 1989. 204 с.
111. Мэй Р. Вклад экзистенциальной психотерапии // Экзистенциальная психология. Экзистенция/ Пер. с англ. М.Зандворова, Ю.Овчинниковой. М.: Апрель Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001. С. 141-200.
112. Мэй Р. Любовь и воля. М., 1997. 376 с.
113. Наранхо К. Гештальт-терапия: Отношение и Практика атеоретического эмпиризма. Воронеж: Модэк, 1995. 304 с.
114. Наш проблемный подросток: понять и договориться / Под ред. Л.А.Регуш. СПб.: Союз, 2001. 191 с.
115. Обухов Я.Л. Детская агрессивность и проблема анального характера в концепции Анны Фрейд. М., 1997. 18 с.
116. Ортега-и-Гассет Х. Что такое философия? М.: Наука, 1991. 408 с.
117. Основи практичної психології / В.Панок, Т.Титаренко, Н.Чепелєва та ін. К.: Либідь, 1999. 536 с.
118. Очеретяний В.В. Індивідуальна свідомість та адаптація особистості до критичних ситуацій (раціональне пояснення): Автореф. дис. канд. соціол. наук. К., 1994. 21 с.
119. Пасічник Р.Ф. Психологічні особливості особистісного самовизначення старшокласників: Автореф. дис. канд. психол. наук. К., 1999. 20 с.
120. Подмазин М.М. Сибиль Е.И. Как помочь подростку с «трудным характером». К., 1996. 106 с.
121. Проблемы человека в современной философии / Под ред. Н.Ф.Балакиной и др. М.: Наука, 1969. 431 с.
122. Процесс мышления и закономерности анализа, синтеза и обобщения. Эксперимен­тальные исследования / Под ред. С.Л.Рубинштейна. М.: АН СССР, 1960. 168 с.
123. Психологическая диагностика: Учебное пособие / Под ред. К.М.Гуревича, Е.М.Борисовой. М.: Изд-во УРАО, 2000. 2-е изд., испр. 304 с.
124. Психологическая помощь и консультирование в практической психоло-гии / Под ред. М.К.Тутушкиной. СПб.: Дидактика Плюс, 1999. 352 с.
125. Психологический словарь / Под ред. В.П.Зинченко, Б.Г.Мещерякова. М.: Педагогика Пресс, 1998. - 2-е изд. 440 с.
126. Психологія життєвих криз / Відп. ред.Т.М.Титаренко. К.: Агропромвидав України, 1998. - 348 с .
127. Радчук Г.К. Проблема самореалізації в гуманістичній психології // Наукові записки ТДПУ. Педагогіка і психологія. Тернопіль, 1998. - №4. - С.99-101.
128. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста. СПб.: Питер, 2000. 624 с.
129. Ремшмидт Х. Подростковый и юношеский возраст: проблемы становления личности. М., 1994. 287 с.
130. Роджерс К.-Р. Взгляд на психотерапию. Становления человека. М.: Прогесс, Универс, 1994. 480 с.
131. Роджерс К.-Р. К науке о личности // История зарубежной психологии. Тексты / Под ред. П.Я. Гальперина, А.Н. Ждан М., МГУ, 1986. - С.200-231.
132. Роменец В.А. Жизнь и смерть в научном и религиозном истолковании. К.: Здоровье, 1989. 190 с.
133. Роменець В.А. Психологія творчості. К.: Либідь, 2001. - Вид. 2-ге, доп. - 288 с.
134. Рубинштейн С.Л. Принцип творческой самодеятельности к философским основам современной педагогики // Вопросы философии. 1989. - № 4. С.21-32.
135. Рубинштейн С.Л. Проблема развития в психологии // Основы общей психологии. М., 1989. - Т.1. С. 106-115.
136. Рубинштейн С.Л. Человек и мир // Проблемы общей психологии. М.: Педагогика, 1976. С. 253-381.
137. Сартр Ж.П. Экзистенциализм это гуманизм // Сумерки богов / Под ред. А.А. Яковлевой. - М.: Политиздат, 1989. С. 319-344.
138. Селье Г. Стресс без дистресса. М.: Прогресс, 1979. 124 с.
139. Симонов П.В. Что такое эмоция? М.: Наука, 1966. 95 с.
140. Слуцкий В.М. Формирование жизненных планов детей в условиях резких социальных изменений // Психологический журнал. 1995. - Т.16. - № 2. - С.60-69.
141. Смирнов В.Е. Проявление способностей в юношеском возрасте //