ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЛЬОВОЇ ПОВЕДІНКИ РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ ПІДЛІТКІВ У МАЛІЙ ГРУПІ

Короткий опис

ІНСТИТУТ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

Горбенко Світлана Леонідівна

УДК: 316.614-056.37-053.6

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЛЬОВОЇ ПОВЕДІНКИ РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ ПІДЛІТКІВ У МАЛІЙ ГРУПІ

19.00.08 спеціальна психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Хохліна О.П.,
доктор психологічних наук,
професор

Київ - 2007

ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................................4

РОЗДІЛ І. Проблема рольової поведінки у психолого-педагогічній
літературі
1.1.Засвоєння ролей як проблема соціалізації підростаючого покоління................................................................................................................11

1.2.Соціальні ролі школярів: класифікація, суть та шляхи корекції їх виконання...............................................................................................................26

1.3.Проблема рольової поведінки школярів у спеціальній психолого-педагогічній літературі.........................................................................................37

Висновки до першого розділу..............................................................................47

РОЗДІЛ ІІ. Експериментальне вивчення психологічних особливостей рольової поведінки розумово відсталих підлітків у малій групі (класі)
2.1.Обгрунтування методики констатуючого етапу дослідження.
Методика дослідження..........................................................................................50

2.2.Результати дослідження та їх аналіз..............................................................67

Висновки до другого розділу..............................................................................110

РОЗДІЛ ІІІ. Психолого-педагогічні умови формування
рольової поведінки у розумово відсталих школярів підліткового віку
3.1.Обгрунтування методики формуючого етапу дослідження.
Методика дослідження........................................................................................114

3.2.Результати дослідження та їх аналіз............................................................144

Висновки до третього розділу............................................................................158

ВИСНОВКИ.............................................................................................................................161

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................................166

ДОДАТКИ.................................................................................................................................182

ВСТУП
Інтенсивність соціально-економічних змін у нашій державі загострило проблему соціалізації та особистісного зростання дитини в сучасних умовах життєдіяльності. Особливо актуальною в психології і педагогіці є проблема засвоєння молоддю соціальних ролей, через які здійснюється опанування суспільним досвідом. У цьому плані найважливіше значення для учнів загальноосвітньої школи є виконання ролі школяра. У житті учня-підлітка, зважаючи на його вікові психологічні особливості, вагоме місце займає міжособистісне спілкування. Неофіційний статус у системі міжособистісних стосунків накладає значний відбиток як на виконання основної ролі ролі школяра, так і на виконання інших ролей, пов’язаних з офіційним статусом дитини у шкільному колективі. Важливо враховувати й те, що у підлітковому віці проходить такий етап соціалізації, як індивідуалізація, що характеризується самопізнанням, самоствердженням дитини, що також позначається на особливостях рольової поведінки. Все це зумовлює важливість та актуальність вивчення рольової поведінки учня-підлітка відповідно до його рольового набору. Не менш актуальною ця проблема є для успішної соціалізації та підготовки до самостійного життя розумово відсталої дитини.
Проблема рольової поведінки та міжособистісних стосунків у психолого-педагогічній науці знайшла своє відображення у працях Б.Г.Ананьєва, Г.М.Андрєєвої, П.П.Горностая, А.І.Донцова, О.П.Єлісєєва, О.В.Киричука, А.Б.Коваленко, Я.Л.Коломинського, І.С.Кона, М.Н.Корнєва, В.Г.Криська, І.О.Мартинюка, В.В.Москаленко, Л.Е.Орбан-Лембрик, Б.Д.Паригіна, А.В.Петровського, П.Я.Пригунова, В.Г.Романової, С.Л.Рубінштейна, М.В.Савчина, А.Л.Свенцицького, Л.Д.Столяренко, В.А.Ядова, М.Г.Ярошевського та ін. Водночас слід зазначити, що ця проблема майже не розроблена у спеціальній психології, зокрема щодо учнів допоміжної школи. Опосередковано вона розглядається у працях таких дефектологів, як І.Д.Бех, Л.С.Виготський, А.Д.Виноградова, В.А.Вярянен, Є.А.Гордієнко, Г.М.Дульнєв, І.Г.Єременко, В.В.Кобильченко, Н.Л.Коломинський, Л.І.Кузьмайте, В.П.Левицький, М.П.Матвєєва, Ж.І.Намазбаєва, М.С.Певзнер, Б.І.Пінський, С.Я.Рубінштейн, Є.П.Синьова, Н.М.Стадненко, С.В.Степанюк, К.М.Турчинська, Л.М.Шипіцина, Ж.І.Шиф, В.І.Шиша та ін.
Зокрема, Н.Л.Коломинський вивчав питання розвитку особистості учнів допоміжної школи. Особливості особистісних взаємостосунків учнів старших класів допоміжної школи з’ясовували І.Д.Бех, В.А.Вярянен. Особливості статево-рольової поведінки розумово відсталих молодших школярів досліджував В.П.Левицький. Однак, незважаючи на значущість, проблема рольової поведінки розумово відсталих учнів підліткового віку не була предметом вивчення у спеціальній психології та корекційній педагогіці. А саме, не досліджувалися психологічні особливості їх рольової поведінки залежно від соціального статусу школяра та позиції в малій групі (класі). Не вивчалося і питання корекційного впливу на рольову поведінку учнів зазначеної категорії з метою сприяння їх соціалізації. Все це і визначило вибір теми дисертаційного дослідження „Психологічні особливості рольової поведінки розумово відсталих підлітків у малій групі”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до напряму науково-дослідної роботи Інституту спеціальної педагогіки АПН України „Реформування змісту спеціальної освіти дітей з особливими потребами” та комплексної тематики лабораторії олігофренопедагогіки „Науково-педагогічні засади удосконалення змісту освіти школярів з обмеженими розумовими можливостями” (реєстраційний номер 0101 V000606). Воно пов’язане із загальною проблемою підготовки дітей з особливостями розвитку до самостійної життєдіяльності, їх адаптації до нових суспільних відносин та інтеграції у суспільство. Тема дисертаційного дослідження затверджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 6 від 15.06.04).
Об’єкт дослідження процес соціалізації розумово відсталої дитини.
Предмет дослідження психологічні особливості рольової поведінки розумово відсталих учнів підліткового віку та психолого-педагогічні умови її формування.
Мета дослідження підвищення ефективності соціалізації розумово відсталої дитини на основі: 1) вивчення її рольової поведінки у малій групі, а саме виконання ролі школяра та інших конвенційних ролей у малій групі (зумовлених офіційним статусом) у зв’язку з виконанням міжособистісних ролей (зумовлених неофіційним статусом); 2) формування рольової поведінки на підставі спеціального добору психолого-педагогічних засобів (змісту, методів, організаційних форм) відповідно до сутності, складових, характеристик цієї поведінки та особливостей її прояву у дітей.
Гіпотеза дослідження. Вивчення психологічних особливостей рольової поведінки та цілеспрямоване її формування у розумово відсталих підлітків сприятиме підвищенню рівня їх соціалізації та зростанню особистісної зрілості за умови впровадження у виховний процес психолого-педагогічих умов, які:
- побудовані на теоретичних засадах, що враховують сутність рольової поведінки та її складових, повноту характеристик і особливості прояву у дітей;
- передбачають поетапне становлення змістового, емоційно-мотиваційного та власне поведінкового компонентів рольової поведінки, особистісно-прийнятого характеру виконання ролей, спрямованості рольової поведінки на підтримку і налагодження стосунків у групі та на розв’язання завдань, поставлених перед групою, позитивного ставлення до членів малої групи;
- забезпечуються адекватною методикою формування рольової поведінки.
Завдання дослідження:
1. На основі теоретичного аналізу психолого-педагогічної літератури з’ясувати сутність проблеми виконання та засвоєння соціальних ролей школярами, розкрити зміст основних понять.
2. Виявити психологічні особливості рольової поведінки розумово відсталих підлітків.
3. Визначити й експериментально апробувати психолого-педагогічні умови формування рольової поведінки розумово відсталих підлітків.
Методи дослідження. Для вирішення першого завдання використовувався теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження. Для розв’язання другого завдання використовувались методи: опитування викладачів і вихователів (анкетування) з метою з’ясування змісту конвенційних ролей; метод експертної оцінки - для оцінювання рівня успішності виконання підлітками конвенційних ролей за зовнішніми проявами їх поведінки та вивчення особливостей рольової поведінки учнів залежно від характеру прийняття ролі; методика вивчення спрямованості особистості Б.Басса для виявлення спрямованості рольової поведінки учнів; методи опитування, спостереження і природний експеримент для вивчення компонентів рольової поведінки: змістового, емоційно-мотиваційного, власне поведінкового; метод соціометрії Дж.Морено для вивчення неформального статусу підлітка у групі. Для розв’язання третього завдання використовувались теоретичний аналіз літератури і формуючий експеримент. На констатуючому та формуючому етапах дослідження були застосовані методи кількісної й якісної обробки емпіричних даних.
Експериментальна база дослідження. Дослідною роботою на констатуючому етапі дослідження було охоплено 102 учня та 30 педагогів Київських допоміжних шкіл-інтернатів №№ 10, 12, 16 та Республіканської Керченської допоміжної школи-інтернату №2; на формуючому етапі 38 учнів Київської допоміжної школи-інтернату № 16.
Наукова новизна одержаних результатів полягає насамперед у тому, що дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням психологічних особливостей рольової поведінки розумово відсталих підлітків у малій групі.
Уточнено:
сутність рольової поведінки, параметри її вивчення і складові формування, показники і критерії оцінювання, зміст виконання основних конвенційних ролей розумово відсталих підлітків.
Вперше:
структуровано та розроблено методику вивчення рольової поведінки у розумово відсталих підлітків;
одержано нові експериментальні дані щодо особливостей рольової поведінки розумово відсталих підлітків у малій групі, а саме виконання конвенційних ролей школяра, старости, санітара, природознавця, бібліотекаря, чергового за показниками: успішність виконання ролей відповідно до еталону; характер прийняття ролі (ритуальний, особистісно-прийнятий, нульовий); спрямованість рольової поведінки (зорієнтована на розв’язання завдання, на підтримку стосунків у групі, на себе); сформованість структурних компонентів рольової поведінки (змістового, емоційно-мотиваційного, власне поведінкового) у зв’язку з неофіційним статусом у малій соціальній групі (класі);
визначено психолого-педагогічні умови формування рольової поведінки в учнів допоміжної школи у позакласній виховній роботі на основі спеціального добору змісту, методичних засобів, організаційних форм поетапного корекційно-виховного впливу, відповідно до її сутності, складових, повноти характеристик, змістових ліній (напрямів) становлення та особливостей прояву досліджуваного явища у дітей.
Практичне значення одержаних результатів. Спеціально організований корекційно-виховний вплив, відповідно до визначених психолого-педагогічних умов, сприяє становленню у розумово відсталих підлітків рольової поведінки, як умови їх соціалізації. З’ясована сутність та зміст виконання конвенційних ролей, складові, показники сформованості, розроблена методика можуть бути використані в процесі вивчення рольової поведінки розумово відсталих підлітків. Отримані дані про особливості виконання рольової поведінки, розроблене психолого-педагогічне забезпечення її формування самодостатні для застосування у навчально-виховному процесі допоміжної школи. Результати дослідження суттєві для врахування при створенні програм, посібників з виховної роботи для допоміжних шкіл, навчальної літератури для студентів-дефектологів, для слухачів системи безперервної освіти, педагогів-практиків.
Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечується теоретичним обґрунтуванням його вихідних позицій, відповідністю використовуваних методів меті та завданням дослідження, кількісним та якісним аналізом емпіричних даних.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження висвітлювалися на Міжнародних та Всеукраїнських наукових і практичних конференціях: „Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі” (м. Київ, 2004, 2005, 2006, м. Запоріжжя, 2006), „Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами” (м. Київ, 2004, 2005), „Реабілітація дітей з особливостями психофізичного розвитку: сучасність і перспективи” (м. Сімферополь, 2005), „Актуальні проблеми сучасної психології” (м. Луцьк, 2006), „Сучасні підходи інтеграції та соціалізації дітей з особливими потребами” (м. Луцьк, 2006), „Актуальні питання супроводу дітей з особливими потребами: медичні, психологічні, педагогічні аспекти” (м. Луцьк, 2006), на засіданнях лабораторії олігофренопедагогіки Інституту спеціальної педагогіки АПН України (2004-2007), на нарадах працівників освіти у допоміжних школах, присвячених питанням виховання, соціальної адаптації та психологічної реабілітації дітей у сучасному середовищі.

Публікації. Основний зміст роботи відображено у 15 публікаціях з теми дисертаційного дослідження. З них статей у фахових наукових журналах і збірниках наукових праць 7, матеріалів та тез конференцій 8.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Теоретико-експериментальне дослідження проблеми рольової поведінки розумово відсталих підлітків у малій групі (класі) дало змогу узагальнити такі найбільш суттєві його результати.
Одним із найважливіших шляхів становлення особистості дитини в процесі соціалізації є виконання нею рольової поведінки. Рольова поведінка це практичне виконання соціальних ролей, реальні вчинки людини, опосередковані суспільними вимогами і очікуваннями, її особистісними властивостями, а також уявленнями про оточуючих і про саму себе.
Серед соціальних ролей вирізняють ролі конвенційні і міжособистісні. Конвенційні (або офіційні) ролі це стандартний шаблон поведінки, що очікується та вимагається від людини, яка займає певну статусну позицію у групі. Основна конвенційна роль для учнів роль школяра. До конвенційних ролей школяра відносяться також ролі, пов’язані з його офіційним статусом у класі: староста, санітар, бібліотекар, природознавець, черговий. За допомогою виконання та засвоєння цих ролей дитина залучається до окремих сфер життєдіяльності, суспільних відносин. Виконання конвенційних ролей тісно пов’язане з виконанням дитиною міжособистісних (чи неформальних) ролей, зумовлених її неофіційним статусом.
Особливості виконання рольової поведінки у розумово відсталих підлітків визначаються її спрямованістю (на розв’язання завдання, на підтримку стосунків у групі чи на себе), характером прийняття ролі (ритуальний, особистісно прийнятий чи нульовий), рівнем сформованості її компонентів (змістового, емоційномотиваційного, власне поведінкового).
Успішність виконання розумово відсталими дітьми конвенційних ролей значною мірою визначається соціальною ситуацією їх розвитку (зростання в умовах спеціально організованого та корекційно спрямованого навчання і виховання у спеціальному освітньому закладі, вікові особливості їх особистісного становлення та ін.). Однак виявлено, що рольова поведінка учнів зазначеної категорії загалом характеризується середнім рівнем успішності.
Рольова поведінка більшості розумово відсталих підлітків носить ритуальний характер вони дотримуються правил, визначених роллю, формально, без зацікавленості. Однак еталон рольової поведінки учнів, з огляду на ефективність засвоєння ними суспільного досвіду, вбачається в особистісно-прийнятому характері виконання конвенційних ролей, на досягнення якого має спрямовуватись корекційно-виховна робота з дітьми у допоміжній школі.
Розумово відсталим підліткам найбільшою мірою притаманна спрямованість рольової поведінки на підтримку і налагодження стосунків у групі, на задоволення потреби у спілкуванні, симпатію та дружбу. Спрямованість рольової поведінки на розв’язання завдання мають діти, які, в основному, виконують конвенційну роль старости. Отримані дані свідчать про необхідність проведення з дітьми роботи щодо формування у них спрямованості рольової поведінки на розв’язання завдання, що є вершинною характеристикою її становлення у зазначеному напрямі.
У розумово відсталих учнів підліткового віку в цілому переважає середній рівень сформованості змістового, емоційно-мотиваційного та власне поведінкового компонентів рольової поведінки. Тобто, розумово відсталі діти потребують цілеспрямованого формування усіх компонентів поведінки, особливо щодо виконання конвенційних ролей школяра, старости, чергового. Недостатня сформованість в учнів змістового компонента визначається недоліками їх знань про правила виконання конвенційних ролей за показниками повноти, адекватності та усвідомленості. Емоційно-мотиваційний компонент рольової поведінки досліджуваних характеризується позитивним, але недостатньо стійким та дієвим ставленням до її виконання. Найбільше сформованим в учнів допоміжної школи виявився власне поведінковий компонент виконання конвенційних ролей, але має недоліки за показником самостійності.
Виявлено наявність певного зв’язку між особливостями виконання розумово відсталими підлітками конвенційних ролей та їх неофіційним статусом у класі. Так, розумово відсталі підлітки, які виконують міжособистісну роль „зірки”, мають середній рівень успішності виконання конвенційних ролей при особистісно-прийнятому та ритуальному характерах їх виконання. Переважною спрямованістю „зірок” є спрямованість на налагодження стосунків. Майже половина „відкинутих” та „ізольованих” також мають середній рівень успішності виконання конвенційних ролей, але їх поведінка характеризується більшою мірою ритуальним виконанням ролей. „Знехтувані” спрямовують рольову поведінку лише на себе, більшості з них властивий нульовий характер прийняття конвенційних ролей і низький рівень сформованості компонентів рольової поведінки.
Ефективність формування у розумово відсталих підлітків рольової поведінки визначається дотриманням низки психолого-педагогічних умов. Ними передбачено здійснення цілеспрямованої педагогічної роботи засобами спеціально дібраних змісту, методики та організаційних форм корекційно-виховного впливу, відповідно до сутності, складових, найважливіших характеристик, змістових ліній становлення та особливостей прояву рольової поведінки в учнів.
Формування рольової поведінки у розумово відсталих школярів підліткового віку здійснюється за напрямами:
- засвоєння учнями знань про правила виконання конвенційних ролей; формування позитивного ставлення до виконання конвенційних ролей; застосування знань про правила рольової поведінки на практиці;
- формування особистісно-прийнятого характеру виконання ролей;
- формування спрямованості рольової поведінки на підтримання і налагодження стосунків у групі та на розв’язання завдань, поставлених перед групою;
- формування позитивного ставлення до членів малої групи.
Формування в учнів рольової поведінки за визначеними напрямами здійснюються в процесі позакласної виховної роботи у допоміжній школі завдяки використанню спеціально розроблених занять, в основу яких покладається система рольових ігор різних типів (опис, демонстрування, тренування, відображення, сенсибілізація). Змістом рольових ігор є суть основних конвенційних ролей розумово відсталих школярів.
В процесі виконання занять використовуються усі найважливіші методи навчання та виховання (формування свідомості, організація діяльності та засвоєння досвіду суспільної поведінки, стимулювання діяльності та поведінки). Формування рольової поведінки передбачає застосування переважно фронтальної форми роботи. Але, враховуючи наявність у дітей різних рівнів та особливостей рольової поведінки, використовуються також групова та індивідуальна форми роботи.
В цілому, організація формування в учнів допоміжної школи рольової поведінки базується на загальних та спеціальних принципах навчально-виховного процесу: корекційно-розвивальної спрямованості, систематичності і послідовності, наступності і безперервності, цілісності, доступності, поєднання вимогливості і поваги до особистості, диференціації і індивідуалізації на основі врахування особливостей розвитку дітей, їх вікових можливостей, створення емоційно-збагачених ситуацій, особистісно-розвивального спілкування, опори на співпереживання, систематичного аналізу вихованцем власних і чужих вчинків.
Позитивні результати формуючого експерименту стали підставою для висновку про ефективність визначених психолого-педагогічних умов формування рольової поведінки в учнів допоміжної школи.
Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів розв’язання проблеми. Зокрема, потребує подальшого вивчення питання особливостей прояву та формування рольової поведінки у розумово відсталих осіб на інших вікових етапах, враховуючи інший склад рольового набору, більш широкий діапазон показників аналізу тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Авдєєва І.М. Корекція рольових уявлень педагогів про психічні особливості підлітка // Педагогіка і психологія. 2003. №3-4. С.120-131.
2.Альбрехт Э.Я. Психолого-педагогическая характеристика нарушений поведения у подростков, страдающих олигофренией: Атореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.03. М., 1976. 24с.
3.Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Л.: Лен. университет, 1968. 335с.
4.Ананьев Б.Г, О проблемах современного человекознания. 2-е изд. СПб.: Питер, 2001. 272с.
5.Андреева Г.М. Социальная психология. М.: МГУ, 1980. 414 с.
6.Андреева Г.М., Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. Современная социальная психология на Западе (теоретическое направление). М.:МГУ, 1978. 271с.
7.Аникеева Н.П. Психологический климат в коллективе. М.: Просвещение, 1989. 224с.
8.Аркин Е.А. Об изучении детского коллектива. М.: Новая Москва, 1927. 37с.
9.Аронсон Э. Общественное животное. Введение в социальную психологию: Пер.с англ. М.А.Ковальчука под ред В.С.Магуна. М.: Аспект Пресс, 1998. 117с.
10.Аронсон Э., Уилсон Т., Эйкерт Р. Социальная психология. Психологические законы поведения человека в социуме. СПб.: Питер, 2002. С.361-391.
11.Баряева Л.Б. Обучение сюжетно-ролевой игре детей с проблемами интеллектуального развития: Учеб.-метод. пособие. СПб.: Изд-во РГПУ им. А.И. Герцена; Изд-во «СОЮЗ», 2001. 416с.
12.Бгажнокова И.М. Психология умственно отсталого школьника. М.: Просвещение, 1987. 96с.
13.Бгажнокова И.М., Мусукаева Ф.В. Особенности понимания и использования общекультурных норм поведения умственно отсталыми подростками // Дефектология. 1998. №5. С.46-52
14.Белинская Е.П., Тихомадрицкая О.А. Социальная психология личности: Учебн. пос. М.: Аспект-Пресс, 2001, 301с.
15.Белкин А.С. Особенности классного коллектива учащихся вспомогательной школы // Седьмая научная сессия по дефектологии, М., 1975. 310с.
16.Беляев Б.В. Проблема коллектива и его экпериментально-психологическое изучение // Психология. М., Л., 1929, вып.2, ч.1, С.13-26.
17.Берн Э. Игры, в которые играют люди: психология человеческих взаимоотношений. Люди, которые играют в игры: психология человеческой судьбы : Пер. с англ. / Под общ. ред. М.С.Мацковского, М.: Центр общечелов. ценностей, 1996. 330с.
18.Бех Д.И. Некоторые особенности взаимоотношений умственно отсталых старшеклассников // Изучение личности аномального ребенка. М., 1967. С.10-11.
19.Бехтерев В.М., Ланге М.В. Влияние коллектива на личность // Педология и воспитание. М., 1928. С.31-48 .
20.Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. М.: Просвещение, 1968. 464с.
21.Борисова Н.А. Коррекционно-педагогическая работа по развитию способности к замещению у детей с интеллектуальной недостаточностью: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.03. М., 2004. 20с.
22.Буфетов Н.М. Формирование моральной оценки поступков людей у уч-ся всп. школы: Автореф. дис. ... канд. пед наук: 13.00.03.- М., 1983.-21с.
23.Вержиховська О.М. Формування моральних якостей у розумово відсталих молодших школярів у позакласній виховній роботі: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.03. К., 2001. 20с.
24.Виноградова А.Д. К изучению межличностных отношений учащихся всп. шк. // Седьмая научная сессия по дефектологии. М., 1975. С.329-330.
25.Вікова психологія / За ред. Г.С.Костюка. К.: Рад. шк., 1976. С.91-97.
26.Власова Т.А. Государственная забота о воспитании и обучении аномальных детей и пути развития советской дефектологии // Дефектология. 1970. №2. С.3-20.
27.Волков И.П. Социальная психология малых групп и коллективов: Автореф. дис. ... д-ра псих. наук: 19.00.05. Л., 1978.-25с.
28.Выготский Л.С. Игра и ее роль в психическом развитии ребенка //Вопросы психологии. 1966. №6. С.62-76.
29.Выготский Л.С. Коллектив как фактор развития аномального ребенка // Вопросы дефектологии. 1931. №1. С.3.
30.Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6-ти т. / Под ред. Д.Б. Эльконина. М.: Педагогика, 1984. Т.4: Детская психология. 432с.
31.Вярянен В.А. Оценка своего положения в коллективе подростками вспомогательной школы // Дефектология. 1971. №4. С.21-23.
32.Вярянен В.А. Особенности личных взаимоотношений между учащимися старших классов вспомогательной школы: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.03. М., 1971. 17с.
33.Гаврилов О.В. Особливості соціальної поведінки дітей з глибокою розумовою відсталістю // Дефектологія. 1992. №3. С.19.
34.Глуханюк Н.С. Практикум по общей психологи: Учеб.пособие / Н.С.Глуханюк, Е.В.Дьяченко, С.Л.Семонова.-2-е изд., перераб. и допол. М.: Изд-во Московського психолого-социального института: Воронеж: НПО „МОДЭК”, 2003. 224с.
35.Говорун Т.В. Соціалізація статі як фактор розвитку Я-концепції: Автореф. дис. ... д-ра псих. наук: 19.00.07. К., 2002. 35с.
36.Годовникова Л. Программа групповых занятий с младшими подростками из классов КРО // Школьный психолог. 006. 1. .36-41.
37.Гозман И.Г., Цепи С.М. Исследование личности в коллективе учащихся всп. шк. социометрическими методами // Изучение личности аномального ребенка. М., 1977. С.25-26.
38.Гольдштейн А., Хомик В. Тренінг умінь спілкування: як допомогти проблемним підліткам: Пер. з англ. В.Хомика. К.: Либідь, 2003. 520с.
39.Гончарук Н.М. Дослідження міжособистісних стосунків учнів допоміжної школи // Дефектологія. 2003. №1. С.25-27.
40.Гордиенко Е.А. Особенности формирования взаимоотношений умственно отсталых учащихся в коллективе // Изучение личности аномального ребенка. М., 1977. С.31-32.
41.Горностай П.П. Психологічні ролі у структурі особистості // Наукові студії із соціальної та політичної психології/ Ред. кол.: С.Д.Максименко, М.М.Слюсаревський та ін. К.: Агропромвидав України, 1999. Вип. 2(5). С.104-111.
42.Гоффман Э. Представление себя другими в повседневной жизни: Пер. c англ. / Общ. ред. и пред. А.Ковалева. М.: Универс, 2000. С.137.
43.Грецов А.Г. Тренинг общения для подростоков. СПб.: Питер, 2005. 160с.
44.Дарвичене Л.И. Особенности личных взаимоотношений между учащимися мл. кл. всп. шк.: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.03. М., 1971. 14с.
45.Донцов А.И. Проблемы групповой сплоченности. М., 1977. 128с.
46.Донцов А.И. Психология коллектива. Методологические проблемы исследования. М.: Изд-во МГУ, 1984. 208с.
47.Дубовская Е.М. Влияние лидера на сверстников в юношеских группах: Атореф. дис. ... канд. псих. наук: 19.00.05. М., 1984. 16с.
48.Дульнев Г.М. Воспитательная работа во вспомогательной школе / Под ред. Г.М.Дульнева. М.: Акад. пед. наук РСФСР, 1961. 240с.
49.Дульнев Г.М. Учебно-воспитательная работа во вспомогательной школе / Под ред. Т.А.Власовой и В.Г.Перовой. М.: Просвещение, 1981. 176с.
50.Желтобрюхова Р.М. Общение старшеклассников как средство усиления их включенности в учебную деятельность: Дис. ... канд псих. наук: 19.00.07. К., 1985. 165с.
51.Заброцький М.М. Основи вікової психології : Навч. посібник. Тернопіль: Навч. книга Богдан, 2003. 112с.
52.Завацька Н.Є. Особливості особистісної диференціації узалежненої поведінки підлітків та її корекція: Дис. ... канд. псих. наук: 199.00.07. К., 2002. 193с.
53.Задрягаев Г.Г. Психологическая характеристика умственно отсталых подростков с трудностями поведения: Автореф. дис. канд. псих. наук: 19.00.10 / НИИ дефектологи АПН СССР. М., 1986. 17с.
54.Занков Л.В. Психология умственно отсталого ребенка. М.: Учпедгиз, 1939.
55.Залужный А.С. Детский коллектив и методы его изучения. М., Л.: Госиздат, 1931. 143с.
56.Егорова М.А. Особенности психологических новообразований подростков в школе-интернате // Дефектология. 2006. №1. С.25-29.
57.Елисеев О.П. Практикум по психологии личности. С.Петер.: СПб, 2001. 560с.
58.Еременко И.Г. Олигофренопедагогика. К.: Вища шк., 1995. 327с.
59.Ілляшенко Т.Д., Стадненко Н.М. Аномальна дитина в школі: Навч.-метод. посібник. К.: ІСДО, 1995. 120с.
60.Инкельс А. Личность и социальная структура // Социология сегодня. Проблемы и перспективы. М.: Прогресс, 1965. С.288.
61.Капустин А.И., Тарасенко Н.В. Формирование у учащихся вспомогательной школы оценочных суждений о поступках человека // Коррекционно воспитательная работа во вспомогательной школе. М., 1987. С.31-36.
62.Кириченко Т.В. Психологічні механізми саморегуляції поведінки підлітків: Дис. ... канд. псих. наук: 19.00.07. К., 2001. 249с.
63.Киричук В.О. Психолого-педагогічні умови стимулювання соціально-комунікативної активності старшокласників: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.03/ Нац. пед.унів. ім. М.П.Драгоманова. К, 1998. 18с.
64.Киричук А.В. Общение в классном коллективе как объект педагогического управления: Автореф. дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.03. К., 1974. 58с.
65.Киричук А.В. Структура и динамика взаимоотношений в коллективе // Коллектив, личность ребенка, внутриколлективные отношения. М., 1970. С.137-148.
66.Киппер Д. Клинические ролевые игры и психодрама. М., 1993. С.4.
67.Клочек Л.В. Розвиток процесів ідентифікації і відособлення у підлітковому і ранньому юнацькому віці: Автореф. дис. ... канд. псих. наук: 19.00.07/ Національний педагогічний університет ім.. М.Драгоманова. К., 2005. 20с.
68.Кобильченко В.В. Психологічні основи групової психокорекції // Дефектологія. 1999. №2. С.36.
69.Ковалев В.В. Систематика и дифференциация расстройств личности с нарушениями поведения у детей и подростков // Невропатология и психиатрия. 1975. №10. С.36-43.
70.Ковалева А.И. Социализация личности: норма и отклонение. М., 1996. 223с.
71.Коллектив. Личность. Общение: Словарь социально-психологических понятий / Под ред. Е.С.Кузьмина, В.Е.Семенова. Л.: Лениздат, 1987. 144с.
72.Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений в малых группах (общие и возрастные особенности). Минск: БГУ им.Ленина, 1976. 350с.
73.Коломинский Я.Л., Березовин Н.А. Некоторые педагогические проблемы социальной психологии. М.: Знание, 1977. 63с.
74.Коломинский Н.Л. Развитие личности учащихся вспомогательной школы. К.: Рад. шк., 1978. 86с.
75.Коломинский Н.Л. Самооценка и уровень притязаний учащихся ст. кл. всп. шк. в учебной деятельности и межличностных отношениях: Автореф. дис. канд. псих. наук. М., 1972. 21с.
76.Комар Т.В. Особистісна рефлексія як чинник соціального становлення підлітків: Дис. ... канд. псих. наук: 19.00.07. К., 2003. 204с.
77.Кон И.С. Социология личности. М.: Политиздат, 1967. 383с.
78.Кон И.С. Социологическая психология. М.:МПСИ; Воронеж: „МОДЭК”, 1999. С.73-75.
79.Кондратьева С.В. Межличностное понимание и его роль в общении (на метериалах средней образовательной школы). Л., 1977. 51с.
80.Корнев М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підручник. К., 1995. 304с.
81.Краткий словарь по социологии /Под общей ред. Д.М. Гвишиани, Н. И. Лапина; сост. Э.М.Коржева, Н.Ф.Наумова. М.: Политиздат, 1989. С.290.
82.Кричевский Р.Л., Дубовская Е.М. Психология малой группы. М.: МГУ, 1991. 207с.
83.Крысько В.Г. Социальная психология. С.Петербург: СПБ, 2003. 296 с.
84.Крысько В.Г. Словарь-справочник по социальной психологии. СПб.: Питер, 2003. 416с.
85.Кузнецова Л.В. Использование игры в коррекционных целях // Воспитание детей с ЗПР в процессе обучения. М., 1981. С.89-96.
86.Кузьмайте Л.И. Некоторые особенности личных взаимоотношений умственно отсталых детей мл. кл.// Дефектология. 1970. №3. С.30-36.
87.Кузьмин Е.С. Основы социальной психологии. Л.: ЛГУ, 1967. 121с.
88.Кузьмина В.К. Дети с расстройствами поведения. К.: Рад. Школа, 1981. 80с.
89.Лазаренко Т.М. Психологічна адаптація до процесу навчання дітей 6-8 років із ЗПР: Атореф. дис. ... канд. псих. наук: 19.00.08. К., 2002. 21с.
90.Лактионова Г.М. Крупный город как среда социализации // Соціально-педагогічні та медико-психологічні заходи протидії вживанню наркогенних засобів неповнолітніми і молоддю: Науково-методичний посібник /Упорядник- за г. ред. О.І.Пилипенко . К., А.Л.Д., 1995. С.16-31.
91.Леонтьев А.Н. Психологические основы дошкольной игры // Проблемы развития психики. М.: МГУ, 1981. С.481-508.
92.Лейтц Г. Психодрама: теория и практика. Классическая психодрама Я.Л.Морено: Пер. с нем. /Общ. ред. и предисл. Е.В.Лопухиной. М.: Прогресс, 1994. С.84.
93.Липа В.А. Психологические основы педагогической коррекции. Славянск, 2001. 400с.
94.Лубовский В.И. Психологические проблемы аномального развития детей. М.: Педагогика, 1989. 104с.
95.Макаренко А.С. Коллектив и воспитание личности. Ташкент: Прогресс, 1978. 384с.
96.Мартинюк І.О. Складові життєтворчості особистості // Психологія і педагогіка життєтворчості: Навч.-метод. посібник ; ред. рада: В.М.Доній (гол.), Г.М.Несен (заст. гол.), Л.В.Сохань, І.Г.Єрмаков (наук.ред) та ін. К., 1996. С.183-193.
97.Матвєєва М.П. Особливості „Я-образу” розумово відсталих підлітків: Дис... канд. псих. наук: 19.00.08. К., 1994. 170с.
98.Майерс Д. Социальная психология. С.Питербург, Москва-Харьков, Минск: Питер, 1999. 688с.
99.Ментс М.В. Эффективный тренинг с помощью ролевих игр. СПб.: Питер, 2002. 207с.
100.Мерсиянова Т.Н. Выполнение практических заданий учащимися вспомогательной школы К.: Рад. школа, 1985. 81с.
101.Миллер С. Психология игры. СПб.: Университетская книга, 1999. 230с.
102.Мнухин С.С., Исаев Д.Н. О процессах адаптации при олигофрении // Восстановительная терапия и социально-трудовая реабилитация. Л, 1965. 205с.
103.Москаленко В.В. Соціальна психологія: Підручник. К.: Центр навчальної літератури, 2005. 624с.
104.Москаленко В.В. Социализация личности. К.: Вища школа, 1986. 200с.
105.Москвичев С.Г. Мотивация, деятельность и управление. Киев -Сан-Франциско, 2003. 492с.
106.Мудрик А.В. Общение как вид деятельности детей // Ребенок в системе коллективных отношений. М., 1972. С.162-166.
107.Мясищев В.Н. Психология отношений / Под ред. А.А.Бодалева: Институт практической психологии. Воронеж: НПО «МОДЭК», 1995. 356с.
108.Налчадпсян А. Ролевое поведение. Социальная психология: Словарь-справочник. Минск, 2001. Т.1. С.216-218.
109.Намазбаева Ж.И. Развитие личности умственно отсталого школьника : Дис. ... д-ра. псих.. наук. М., 1986. 220с.
110.Новикова Л.И. Методологические проблемы формирования коллектива // Сов. педагогика. 1972. №5. С.51-63.
111.Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. К.: Либиль, 1990. 191с.
112.Обучение детей с нарушениями интеллектуального развития: (Олиофренопедагогика): Учебн. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / Б.П.Пузанов, Н.П.Коняева, Б.Б.Горекин и др.; Под ред. Б.П.Пузанова. М.: Издательский центр «Академия», 2001. 272с.
113.Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Навч. посібник. К.: Академвидав, 2003. 448с.
114.Осипова А.А. Общая психокоррекция: Учебное пособие для студентов вузов. М.: ТЦ Сфера, 2004. 512с.
115.Основи практичної психології / В.Панюк, Т.Титаренко, Н.Чепелева та ін.:2-ге, стереотип. К.:Либідь, 2001. 536с.
116.Основы психологии: Практикум / Ред.-сост. Л.Д.Столяренко, изд.3-е, доп. и перераб.-Ростов н/Д: Фенікс, 2002. 704с.
117.Основы специальной психологии: Учеб. пособ. для студ. сред. пед. учеб. заведений / Л.В.Кузнецова, Л.И.Переслени, Л.И.Солнцева и др. М.: Изд-кий центр „Академия”, 2002. С. 90-150.
118.Особенности умственного развития учащихся вспомогательной школы / Ред. кол.: Ж.И. Шиф (гл.ред.) и др. М.: Просвещение, 1965. 344с.
119.Парыгин Б.Д. Основы социально-психологической теории. М.: Мысль, 1971. 345с.
120.Пайнс Э, Маслач К. Практикум по социальной психологии: 4-е межд. издание.