ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ПІДЛІТКІВ В УМОВАХ РОДИННОЇ ДЕПРИВАЦІЇ

Короткий опис

ДРОГОБИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису
УДК 37. 015.3

Лялюк Галина Миколаївна

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

СОЦІАЛІЗАЦІЇ ПІДЛІТКІВ

В УМОВАХ РОДИННОЇ ДЕПРИВАЦІЇ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
доктор філософських наук,
професор
Скотна Н.В.

Дрогобич - 2007

ЗМІСТ

ВСТУП..........................................................................................................

4-9

РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ПІДЛІТКІВ В УМОВАХ

РОДИННОЇ ДЕПРИВАЦІЇ .......................................................

10-59

1.1. Соціалізація як об’єкт вітчизняних та зарубіжних соціально-
психологічних досліджень...

10-26

1.2. Зміст та механізми соціалізації підлітків в умовах родинної
депривації..

27-35

1.3. Особливості формування ціннісних орієнтацій депривованих
підлітків.

36-39

1.4. Розвиток самосвідомості підлітка в умовах родинної депривації...

40-47

1.5. Функціонування механізмів психологічного захисту в процесі

соціалізації депривованого підлітка...................................................

48-55

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ДІАГНОСТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ

ЗМІСТОВО-ДИНАМІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК

СОЦІАЛІЗАЦІЇ ПІДЛІТКІВ-ВИХОВАНЦІВ ДИТЯЧИХ

БУДИНКІВ ТА ПІДЛІТКІВ З РОДИН.................................

60-136

2.1. Програма та методи констатувального етапу дослідження..

60-64

2.2. Аналіз мотиваційно-смислової сфери особистості підлітків...........

65-76

2.3. Особливості самосвідомості підлітків................................................

77-95

2.4. Тривожність і рівень почування самотності.................

96-104

2.5. Механізми психологічного захисту особистості депривованих
підлітків та підлітків з родин...

105-120

2.6. Особливості самоефективності підлітків...........................................

121-126

2.7. Соціальна адаптованість та моральна нормативність підлітків-
вихованців дитячих будинків та підлітків з родин....

127-134

РОЗДІЛ 3. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ОПТИМІЗАЦІЇ

РОЗВИТКУ ТА КОРЕКЦІЇ ОСОБИСТОСТІ ПІДЛІТКІВ-

ВИХОВАНЦІВ ДИТЯЧИХ БУДИНКІВ...............................

137-168

3.1. Програма та методи формувального етапу дослідження..................

137-139

3.2. Робота практичного психолога з активізації особистісного
зростання підлітків-вихованців дитячих будинків

140-160

3.3. Аналіз результатів формувального етапу дослідження....................

161-166

ВИСНОВКИ ................................................................................................

169-172

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...................................................

173-188

ДОДАТКИ ...................................................................................................

189-211

ВСТУП
Актуальність дослідження. Побудована на основі Державної національної програми Освіта” (Україна ХХІ століття) нова модель освіти в Україні покликана переорієнтувати навчально-виховний процес на становлення продуктивно мислячої, духовно здорової і творчої особистості, здатної розв’язувати проблеми сьогодення і майбутнього. Виховання та соціальне середовище нерозривно взаємопов`язані у процесі соціалізації особистості підготовки її до життя у безперервно мінливому світі. Істотним і особливо складним аспектом цих завдань є особистісний розвиток дітей, які виховуються в умовах родинної депривації дитячих будинках, інтернатних закладах різного типу. У контексті актуальної проблематики суспільства феномен депривації набуває окремого наукового статусу насамперед через деструктивний вплив на всю систему соціально-психологічного буття дітей, позбавлених батьківської опіки. Родинна депривація як перманентний негативний супутник сирітства гальмує перебіг особистісного становлення дитини- сироти, забарвлюючи його дискомфортними й девіантними сегментами.
Особливо проблемним в особистісному розвитку сиріт є підлітковий вік. На цьому етапі зберігається вирішальний формувальний вплив родини на розвиток особистості підлітка, зокрема його самосвідомості, самопізнання, ставлення до себе й саморегуляції. Внутрішньосімейні взаємини, ціннісні орієнтації, моральні принципи та норми родини закладають основи активного ставлення підлітка до себе як до суб’єкта виховного впливу, сприяють утвердженню його позитивних рис: відповідальності, ініціативності, впевненості у власних силах, прагнення до самовдосконалення, адекватної самооцінки, готовності самостійно приймати рішення й відповідати за їх виконання. У підлітків, позбавлених цього впливу, розвиток названих якостей деформується. Відтак, особливості соціалізації підлітків в умовах родинної депривації є актуальною психолого-педагогічною проблемою, що з особливою гостротою постає у період переживання складних демократичних змін, економічної, моральної кризи суспільства.
Вітчизняні та зарубіжні дослідження, спрямовані на вивчення особливостей психічного розвитку дітей поза родиною (І. Бех, В. Вінс, Я. Гошовський, І. Дубровіна, Т. Землянухіна, Н. Карасьова, М. Кулеша, Й. Лангмейер, М. Лісіна, З. Матейчек, Л. Осьмак, А. Прихожан, Н. Толстих, Т. Юферєва) вказують на те, що родинна депривація є негативним чинником особистісного становлення дітей-вихованців інтернатних закладів. Однак більшість цих робіт присвячена дошкільному та молодшому шкільному періодам. Водночас, проблеми особистісного розвитку підлітків в умовах родинної депривації висвітлені недостатньо і потребують подальшого вивчення. Тому дослідження психологічних особливостей соціалізації підлітків-вихованців дитячих будинків дозволить поглибити знання про вплив соціалізуючого потенціалу родинних стосунків на становлення особистості, а отже, сприятиме пошуку психологічних чинників поліпшення умов розвитку дітей, позбавлених батьківського піклування.
Недостатня теоретична й експериментальна розробленість проблеми соціалізації підлітків, які з дитинства були позбавлені родинного виховання і перебувають в дитячих будинках та потребують послідовно-виваженої систематичної та індивідуально-зорієнтованої роботи з ними, зумовила вибір теми дисертаційного дослідження: „Психологічні особливості соціалізації підлітків в умовах родинної депривації”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилось згідно з планами наукових розробок кафедри практичної психології Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка „Соціально-перцептивні детермінанти фахової підготовки студентів-психологів” (№ 0198V000062). Тему дисертаційного дослідження затверджена вченою радою університету (протокол № 3 від 18.03. 2004р.) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 9 від 28.11. 2006 р.).
Об’єктом дослідження виступив процес соціалізації підлітків як соціально-психологічне явище.
Предмет дослідження змістово-динамічні характеристики процесу соціалізації підлітків в умовах родинної депривації.
Мета дослідження полягає у вивченні психолого-педагогічних чинників, які сприяють процесу соціалізації підлітків або гальмують його.
Гіпотези дослідження:
- змістово-динамічні характеристики соціалізації підлітків в умовах родинної депривації мають ряд особливостей, специфіка взаємозв’язку між ними визначає відмінності в особистісному розвитку депривованих підлітків і підлітків з родин;
- цілеспрямована система розвивально-виховних та психокорекційних заходів, що забезпечать активізацію розвитку самосвідомості підлітків зумовить позитивні зміни у їх соціалізації; внаслідок цих впливів почнуть ефективно діяти такі психологічні фактори соціалізації, як рефлексивне ставлення до себе, здатність перебудувати свою смислову сферу.
Завдання дослідження
1. Здійснити теоретичний аналіз наукових досліджень з проблеми соціалізації підлітків.
2. Визначити і проаналізувати змістовно-динамічні характеристики соціалізації підлітків, позбавлених родинного впливу.
3. Виявити психолого-педагогічні умови оптимізації процесу соціалізації
підлітків-вихованців дитячих будинків та експериментально перевірити їх
ефективність.
4. Підготувати і здійснити апробацію комплексної програми роботи практичного психолога з активізації особистісного зростання підлітків в умовах родинної деривації.
Методологічними засадами дослідження слугували психологічні теорії соціалізації, розвитку свідомості та самосвідомості особистості (Г. Андреєва, Е. Бернс, І. Кон, В. Москаленко, Л. Орбан-Лембрик, Т. Титаренко, О. Тихомандрицкая, В. Столін, С. Рубіштейн, К. Юнг); положення про закономірності функціонування і розвитку ціннісно-орієнтаційної та мотиваційної сфери особистості ( Л. Виготський, І. Бех, М. Боришевський, Г. Костюк, З. Карпенко, С. Максименко, В. Москалець, І. Пасічник, В. Роздобудько, М. Савчин, Л. Співак, О. Ставицька. В. Федорчук, П. Чамата); системний підхід до розуміння особистості та її становлення (Г. Балл, М. Боришевський, С. Максименко, В. Мерлін, К. Платонов, А. Фурман, Н. Чепелєва), загально-психологічні принципи формування особистості в підлітковому віці ( Л. Божович, І. Булах,Т. Драгунова, Б. Ельконін, Л. Обухова), положення та принципи гуманістичної психології (К. Роджерс); моделі соціалізації (З. Фройд, Т. Парсонс, Б. Скіннер, Ж. Піаже, А. Маслоу, А. Бандура, Е. Еріксон).
Методи дослідження. Для досягнення мети й розв’язання поставлених завдань використано такі теоретичні методи: аналіз, порівняння, узагальнення наукової та навчально-методичної інформації, пов’язаної з проблемами соціалізації підлітків; методи емпіричного дослідження: спостереження, тестування, опитування, бесіди, анкетування; статистичні методи обробки отриманих даних, які здійснювались за допомогою комп’ютерної програми STATISTICA. Використовувався факторний аналіз, кореляційний аналіз, параметричне порівняння середніх величин (t критерій Ст’юдента).
У дослідженні брали участь підлітки дитячих будинків Львівської обл. (м.Дрогобич, м.Борислав) та підлітки загальноосвітніх шкіл м.Дрогобич. Загальна кількість досліджуваних становила 118 осіб віком від 12 до15 років.
Наукова новизна одержаних результатів. Одержано нові дані щодо соціалізації підлітків, позбавлених виховного впливу родини, зокрема, встановлено відмінності у структурі ціннісних орієнтацій та змістовних характеристиках самосвідомості, зокрема, у розвитку емоційної сфери, показниках соціальної адаптованості, моральної нормативності та функціонуванні психологічних механізмів захисту; показано міру вияву компенсаторних механізмів соціалізації підлітків в умовах родинної депривації, описано їх специфіку; визначено психолого-педагогічні умови, що сприяють оптимізації процесу соціалізації підлітків-вихованців дитячих будинків.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає у поглибленні існуючих уявлень про особливості соціалізації підлітків в умовах родинної депривації; розробці концептуальних основ соціалізації підлітків-вихованців дитячих будинків, виокремленні істотних психологічних індикаторів розвитку особистості підлітка в умовах родинної депривації та визначенні психолого-педагогічних умов оптимізації їх особистісного зростання.
Практичне значення результатів дослідження полягає у тому, що вони можуть бути використані педагогами, психологами, соціальними працівниками для підвищення ефективності організації виховної роботи в дитячих будинках, закладах інтернатного типу, загальноосвітніх школах. Результати дослідження використовуються при викладанні курсів вікової, педагогічної та соціальної психології.
Надійність та вірогідність отриманих даних забезпечується теоретико-методологічним обгрунтуванням вихідних положень дослідження; комплексним використанням надійних і валідних діагностичних методик, адекватних меті та завданням дослідження; поєднанням кількісного та якісного аналізу емпіричних даних; використанням методів математичної статистики для доведення достовірності результатів емпіричного дослідження.
Апробація та впровадження результатів дослідження здійснювалась у формі доповідей та повідомлень на І Міжнародній науково-практичній конференції „Особистість у розбудові відкритого демократичного суспільства в Україні” (м. Івано-Франківськ, 2000), Міжнародній науково-практичній конференції „Психолого-педагогічні проблеми соціальної роботи та професійна підготовка до неї: теорія, практика” (м. Самбір, 2002), Міжнародній науково-практичній конференції „Теоретико-методологічні проблеми дослідження психології особистості: досвід минулого погляд в майбутнє”(м. Одеса, 2004), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Особистість у розбудові відкритого демократичного суспільства в Україні” (м. Дрогобич, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції „Генеза буття особистості” (м. Київ, 2006).
Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес дитячих будинків (довідка № 195 від 7.12.2006р.), (довідка № 201 від 6.12.2006 р.) та СШ № 5 м. Дрогобич (№ 121 від 8.12.2006 р.). Матеріали дослідження використовуються при читанні курсу „Вікова психологія” для студентів, що навчаються за спеціальністю „Практична психологія”, „Соціальна педагогіка” Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка ( довідка № 1348 від 8.12.2006р ).
Публікації. Головні положення дисертації висвітлено у 8 одноосібних публікаціях автора, 4 з них у фахових виданнях ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 207 найменувань, та додатків. Основний зміст дисертації викладено на 172 сторінках комп’ютерного тексту. Робота містить 12 таблиць і 6 рисунків.

Список літератури

ВИСНОВКИ
1. В результаті теоретичного аналізу доведено, що соціалізація це складний, діалектичний процес взаємозалежної динаміки соціальної адаптації та інтеріоризації, розвитку і саморозвитку, наслідком якого є утвердження „самості” особистості. Основу соціалізації складає процес засвоєння та активне відтворення людиною знань, умінь, навичок, норм, цінностей, соціально-культурного досвіду, соціальних якостей і ролей, способів взаємодії особистості з навколишнім світом, які сприятимуть подальшому успіху суб’єкта в нових соціальних умовах. Вирішення проблем соціалізації особистості стає можливим завдяки формуванню ідентичностей особистості. Соціалізація, освіта й виховання нерозривно пов’язані між собою. Соціальне середовище, в якому формується особистість, розглядається як система можливостей, вимог та очікувань, яка виконує спрямовуючі функції щодо цього процесу.
2. Родина перша і основна соціальна підструктура, що презентує особистості модель суспільних взаємин, створює матеріальний та соціокультурний осередок для її виховання, забезпечує емоційний комфорт та почуття захищеності, виступає як система прямих та опосередкованих виховних впливів відповідно до віку дитини. Родина зберігає свій базовий, визначальний соціалізуючий вплив і в підлітковому віці, відіграючи референтну роль у світоглядно-ціннісному самовизначенні суб’єкта та здобутті ним своєї самоідентичності.
3. Основою соціалізації підлітків є розвиток їх самосвідомості, що носить глибоко соціальний характер. Підлітковий вік є сензитивним періодом для переосмислення уявлень про себе та свій внутрішній світ. Становлення психосоціальної ідентичності підлітка відбувається в процесі інтенсивного розвитку їх самосвідомості. Засвоєння норм і цінностей у дітей цього віку відбувається накладаючись на психологічну кризу, яка є характерною для цього періоду. Родинна депривація є психотравмуючим чинником, який істотно поглиблює цю кризу. Кризові стани призводять до зростання рівня особистісної тривоги, емоційної вразливості.
4. Родинна депривація це тривале часткове або повне позбавлення дитини соціалізуючого потенціалу родинного виховання, незадоволення потреби в родинно-емоційній залежності. Змістовною особливістю родинної депривації підлітка є незадоволення його основних вітальних потреб. Родинна депривація деструктивно впливає на процес ідентифікації та самоусвідомлення суб’єкта на ефективне засвоєння ним соціальних ролей, норм і цінностей, зумовлюючи специфіку формування соціальних смислових орієнтацій. Дефіцит патернів «дорослості» в зоні інтимно-особистісного спілкування депривованого підлітка деформує механізм ідентифікації, що стає причиною його непідготовленості до виконання ряду соціальних ролей.
5. Встановлено, що змістово-динамічні характеристики підлітків в умовах родинної депривації мають ряд особливостей, а тому специфіка взаємозв’язку між ними обумовлює психологічну динаміку процесу їх соціалізації. Я - концепція” депривованого підлітка, мобілізує захисні механізми в його конфлікті з реальністю, тим самим особистість наближається до передпатологічного функціонування захисних механізмів, залежно від того, як підліток сприймає деприваційну ситуацію загалом. У кінцевому результаті надмірне функціонування механізмів психологічного захисту призводить до соціальної дезадаптованості, ускладнень процесу соціалізації особистості в цілому. Умови родинної депривації накладають специфічний відбиток на розвиток особистості підлітка та зумовлюють певні труднощі у його соціалізації.
6. Експериментально-діагностичне дослідження змістово-динамічних характеристик соціалізації підлітків-вихованців дитячих будинків та підлітків з родин дало можливість виявити відмінності та з’ясувати психологічні особливості соціалізації підлітків в умовах родинної депривації. Зміст і структура ціннісних орієнтацій підлітків, позбавлених позитивного впливу родини, свідчать про деформацію ціннісно-смислових показників їх самовизначення, вказують на їхню велику залежність від ситуативних впливів та орієнтацію на зовнішній контроль. Підліткам-вихованцям дитячих будинків бракує чітких життєвих орієнтирів, вони не здатні планувати своє майбутнє, їм притаманна соціальна інфантильність та конформізм, для них характерним є перенесення відповідальності за своє життя на суспільство, домінування патерналістської позиції над власною активністю щодо самореалізації.
7. Виявлено відмінності в структурі самосвідомості, зокрема, "Я-концепції" підлітків-вихованців дитячих будинків та їх однолітків з родин. У підлітків, позбавлених родинного впливу, зафіксовано нижчий рівень інтегральної самооцінки, самоповаги, очікувань позитивного ставлення з боку інших, самокерування та інтересу до себе. У цього контингенту досліджуваних виявлено високий рівень тривожності, домінування почуття самотності та інтенсивності функціонування таких механізмів захисту, як регресія, заміщення, компенсація.
У підлітків, що виховуються у родинах, загальна інтернальність вища, ніж у підлітків-вихованців дитячого будинку. Відповідно прослідковуються відмінності у сфері виробничих взаємин, а також суттєві відмінності у сфері здоров’я і хвороб. Рівень соціальної адаптованості, моральної нормативності підлітків з родин вищий, ніж у підлітків-вихованців дитячих будинків.
Виявлені результати на етапі констатувального етапу дослідження дають підставу стверджувати про наявність відхилень в особистісному розвитку, а отже виникнення труднощів у процесі соціалізації підлітків-вихованців дитячих будинків. В зв’язку з цим виникає необхідність у ресоціалізації депривованих підлітків, завдяки чому вони зможуть підвищити самооцінку, самоповагу, гармонізувати Я-концепцію та самосвідомість.
8. Розроблено та обґрунтовано „Програму роботи практичного психолога з активізації особистісного зростання підлітків-вихованців дитячих будинків”. В її основу покладено виявлені за допомогою теоретичного аналізу змістово-динамічні характеристики соціалізації особистості та найважливіші її чинники для дітей підліткового віку. За результатами формувального етапу дослідження було виявлено позитивну динаміку змін показників особистісного розвитку підлітків експериментальної групи. Зокрема, знизився рівень тривожності, підвищилась інтегральна самооцінка, зріс рівень самоповаги, аутосимпатії, самоінтересу, очікувань позитивного ставлення від інших, самокерування.
Результати контрольного зрізу та їх порівняння з результатами констатувального етапу засвідчили ефективність формувального експерименту та підтвердили правильність провідної гіпотези дисертаційної роботи.
Впроваджена програма стала ефективним психолого-педагогічним засобом особистісного зростання підлітків, підвищила перспективу успішності соціалізації в цілому. Розроблена програма, дозволяє рекомендувати її для підготовки майбутніх вчителів, психологів та для підвищення кваліфікації педагогічних кадрів дитячих будинків.
Одержані під час дослідження дані поглиблюють розуміння особливостей соціалізації особистості підлітків в умовах родинної депривації, та забезпечують розв’язання важливих психолого-педагогічних завдань. В практичному значенні це дає змогу визначити реальні психологічні труднощі процесу соціалізації підлітків, прогнозування їхньої поведінки у різних ситуаціях, а відтак, адекватного психолого-педагогічного впливу на них.

Проведене дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів цієї наукової проблематики. Зокрема, перспективним є дослідження гендерних особливостей процесу соціалізації підлітків, позбавлених батьківського піклування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абраменкова В.И. Психология характера школьников подросткового возраста. К.,1974 С.139-150.
2. Авдулаевская Е.П. Баклушинский С.А. Особенности социализации подростка в условиях быстрых социальных изменений // Ценносно- нормативные ориентации старшекласников. Труды по социологии образования Т.3. Выпуск 4. М.;1995. С.118-132.
3. Адлер А. Понять природу человека. СПб: „Академ. Проект”, 1997.—265с.
4. Аксельруд О.В. Залежність форм психологічного захисту від
індивідуально-типологічних особливостей суб’єкта // Психологія
суб’єктивної активності. К., 1993. С. 109-110.
5. Алворд М., Бейкер П. Как работать с агресивными детьми: Видеокурс.
М.: Катарсис, 1998. 195 с.
6. Алексієнко Т.Ф. Молода сім`я в сучасному виховному процесі
// Педагогіка і психологія. 1998. №4 С.53-59.
7. Алексієнко Т.Ф. Ціннісні орієнтації сімейного виховання:
концепція реалізації // Рідна школа. 1997. №10 С.69-72.
8. Алексєєва М.І., Чалая К.О. Спілкування в сім’ї та формування
особистості підлітка // Психологія: Респ. Наук.-метод. Зб. К.; Рад.
шк., 1990. Вип. 34. 95 с.
9. Альбуханова-Славская К.А. Стратегии жизни. М.: Мысль, 1991. 299с.
10. Ананьев Б.Г. О психологических эффектах социализации. В кн.: Человек
как предмет познания. Ленинград:ЛГУ, 1971. 338 с.
11. Андреева Г.М. Социальная психология. М.: Изд-во МГУ, 1980 414 с.
12. Андреева Г.М., Хелкана К., Дубовская Е.М., Стефаненко Т.С., Тихомандрицкая О.А. Уровень социальной нестабильности и
особенности социализации в старшем школьном возрасте // Весник
МГУ, серия 14. Психология, 1997, №4 - С.31 - 41.
13. Андреенкова Н.З. Проблема социализации личности // Социологические исследования - 1970. Вып.3. с.43 - 44.
14. Анисимов С.Ф. Мораль й поведение. М.: Мысль, 1985. - 158 с.
15. Анастази А. Психологическое тестирование. — М.: Пе­дагогика, 1982.
Кн.1 — 320 с., Кн. 2 — 336 с.
16. Анн Л.Ф. Психологический тренинг с подростками. СПб.: Питер,
2006. 271с
17. Антонова А.Г. Психология переживания подростка., -- К.,1988, --15 с.
18. Антонова -Турченко О.Г., Семенюк О.А. Психолого-педагогічні
умови формування моральних орієнтацій важковиховуваних
підлітків // Система цінностей як регулятор педагогічної взаємодії.
Київ-Дрогобич, 1994, - С.135-136.
19. Асанова Н.К. Психосоциальное развитие младенцев и детей
воспитывающихся в учереждениях: Метод. Пособие / Под ред. Н.К.
Асановой. М.: Ин-т детской психотерапии и психоанализа,
1997. - 32 с.
20. Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирование личности. М.:
Мысль, 1976. -158 с.
21. Асмолов А.Г. Психология личности. М., 1990. 339 с.
22. Бабайцева В.К. Личностно-ориентированный тренинг. М.,
1997. 225 с.
23. Баб’як Т.І. Психокорекційна робота з дітьми та підлітками, що зазнали
насильства. Львів: ВНТЛ, 1999. 48с.
24. Бадалян Л.О. Невропатология. — М.: Просвещение, 1987. 317 с.
25. Байярд Р.Т., Байярд Д. Ваш беспокопньш подросток. —М.:
Просвещение, 1991. — 224 с.
26. Бандура А. Уолтерс Р. Принципы социального научения //
Совр. зарубежная социальная психология. М.; МГУ , 1984. С.55-60.
27. Басин Ф.В. Проблема бессознательного в неосознаваемых формах
висшей нервной деятельности. — М.: Ме­дицина, 1968. — 468 с.
28. Басин Ф.В., Бурлакова М.К., Волков В.Н. Проблема психологической
защиты / / Психологический журнал. — 1988. — №3. — С. 30—41.
29. Белинская Е.П., Тихомандрицкая О.А. Социальная психология личности.
М., 2001. 301 с.
30. Берн Э. Введение в психиатрию й психоанализ для непосвященных. --
С.- Петербург: МФИН, 1992. — 448 с.
31. Бернс Р. Развитие Я-концепции й воспитание.— М.: Про­гресс,
1986. 420 с.
32. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання. Київ, 1998. 204 с.
33. Бех І..Д. Роль самосвідомості у вихованні учнів // Початкова школа.
1988. -№ 6. С.4-8.
34. Бодалев А.А. Личность и общение // Бодалев А.А. Избранные труды.
М.: МГУ, 1983. 271 с.
35. Божович Л.И. Личность й ее формирование в детском возрасте. — М.:
Педагогика, 1968. — 464 с.
36. Бодалев А.А. Личность и общение. - М.: Прогрес, 1986. 137 с.
37. Боришевський М.Й. Моральні переконання та їх формування у дітей.
Т- во „Знання” УРСР. Сер.: Педагогічна. 391.- 1979. - 47с.
38. Боришевський М.Й. Сімейне виховання як гарант морального
становлення особистості // Початкова школа. 1995. № 4 С.4-9.
39. Братусь Б.С. Аномалии личности. - М. 1988. С.74-101.
40. Брушлинский А.В. Проблема субьекта главная в психологии. Сучасна
психологія в ціннісному вимірі. Т. 1. К., 1994. 325 с.
41. Буева Л.П. Человек, деятельность, общение. М.,1983. 221 с.
42. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по
психологической диагностике. — Киев: Наук, думка,1989.— 200 с.
43. Буянов М.И. Ребенок из неблагополучной семьи. — М.: Просвещение,
1988, — 208 с.
44. Васютинський В.А. Особенности полеролевого самоопределения
мальчиков-подростков из неполной семьи // Психологическая наука :
проблемы и перспективы. К. 1990. Ч.1. С.31-32.
45. Васютинський В.А. Інтеракційна психологія влади. К., 2005. 492 с.
46. Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга. М., 1999. 167 с.
47. Векилова С.А. Психология семейных отношений: конспект лекций.
М.:АСТ; СПб.: Сова, 2005. 235 с.
48. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. М.,
1990., -- 288 с.
49. Весна Е.Б. Проблемы социализации и ее эффектов в развитии личности и
ее смысловых установок // Мир психологии. 2001. - №2. С.154 165. 50. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. , - Т.2. М., 1982.
С.238- 290.
51. Галян О.І. Психологічні особливості педагогічного впливу у взаєминах
вчителя та учнів // Система цінностей як регулятор педагогічної
взаємодії. Тези доповідей науково-практичної конференції. Київ
Дрогобич: «Коло», 1994 С. 49-50
52. Галян І.М. Місце ціннісних орієнтацій у формуванні оцінних ставлень
// Система цінностей як регулятор педагогічної взаємодії. Тези доповідей
науково-практичної конференції. Київ Дрогобич, 1994 С.47-49
53. Гарбузов В.И. Нервные дети. — Л.: Медицина, 1990. — 174с.
54. Гименский Я.И. Стадии социализации индивида // Человек и общество,
вып. ІХ. - Л., 1971. С.15-23.
55. Годфруа Ж. Что такое психология: в 2 т. М.: Просвещение, 1992.
56. Голик А.Н. Социальная психиатрия сиротства. М.: Лаборатория
базовых знаний, 2000. 192 с.
57. Гордин Л.Ю. Воспитание и социализация // Советская педагогика.
1991. № 2. - С.40-46.
58. Горностай П.П. Социализация личности и психологические роли //
Теоретические и прикладные вопросы психологии Вып.3. ч.1.-
СПб, 1997. С.329-332.
59. Гошовський Я.О. Особливості я-концепції підлітків в умовах
деприваційної взаємодії // Ситема цінностей як регулятор педагогічної
взаємодії. Київ-Дрогобич, 1994. С.51-53.
60. Гошовський Я.О. Становлення образу „Я” в підлітків школи-інтернату в
умовах депривації батьківського впливу. К.: Вища шк., 1995. -165 с.
61. Грановская Р.М. Елементы практической психологии. Л.; 1988, - 271 с.
62. Гуляр О.О. Конфліктна сім`я та її вплив на формування особистості
дитини. Методичні рекомендації по роботі з дітьми вулиці”. УДЦССМ,
1999. 88 с.
63. Данченко Е.А., Титаренко Т.М. Личность, конфликт, гармония. К.,1987.
64. Діти державної опіки: проблеми, розвиток, підтримка: Навчально-
методичний посібник в 2-х кн. К.: Міленіум, 2005. 286 с.
65. Драгунова Т.В. Проблема конфликта в подростковом периоде // Вопросы
психологии. 1972. - №2. С.25-38.
66. Дубровина И.В., Лисина М.И. Особенности психического развития детей
в семье и в домах ребенка // Возрастные особенности психического
развития детей. М., 1982. 192 с.
67. Захаров А.И. Психотерапия неврозов у детей и подростков. М.,
1982. 362 с.
68. Землянухина Т.М., Лисина М.И. Особенности общения и
любознательности у воспитанников закрытых детских учереждений в
раннем возрасте // Возрастные особенности психического развития детей.
М., 1982. С.36 -56.
69. Зейгарник Б.В. Патопсихология. М.: Изд. Моск. ун-та, 1986. 287 с.
70. ЗотоваО.И., Кряжева И.К. Некоторые аспекты социально-
психологической адаптации личности // Методологические проблемы
социальной психологии. М.: Наука, 1979. С.219-232.
71. Исаев Д.Н. Эмоциональный стресс, психосоматические и соматические
расстройства у детей. СПб.: Речь, 2005. 400 с.
72. Карпенко З.С. Герменевтика психологічної практики. К.: РУТА, 2001.
160 с.
73. Карпенко З.С. Аксіопсихологія особистості. К.: ТОВ „Міжнародна
фінська агенція”, 1998.- 216с.
74. Карпенко З.С. Теологічний проект розбудови психології особистості. //
Зб. наук. праць ІІ Міжнарод. Конференції „Особистість у розбудові
відкритого демократичного суспільства України”., - Дрогобич: - „Коло”,
2005. С.54-55.
75. Керич П.К. Семейный контекст. // Вопросы психологии. 1990.
№1 с.158-164.
76. Кле М. Психология подростка. М., 1991. 167 с.
77. Ковалев С.В. Психология семейных отношений. М. 1987.- 234 с.
78. Ковбас Б., Костів В. Основи родинної педагогіки ( у 3 х т.) 2 т.-
Івано-Франківськ., 2006. 286 с.
79. Кон И.С. Социология личности. - М. - 1967.
80. Кон И.С. Ольшанский В.Б. Социализация. // Философский словарь. М.,
1970, -Т.5.
81. Кондратьев М.Ю. Социальная психология закрытых образовательных
учреждений. СПб.: Питер, 2005. 304 с.
82. Кондратьева С.В., Роздобудько В.М. Основы индивидуального подхода /
Понимание педагогом школьника как сторона педагогического
мастерства. Киев, 1975. 45 с.
83. Кондрашенко В.Т. Девиантное поведение у подростков. Минск:
Беларусь,1988. 207 с.
84. Копець Л.В., Куценко Г.В. Про деякі труднощі сімейного виховання /
Психологія: Респ. Наук.-метод. Зб. К.; Рад. Шк., 1990. Вип. 34. 95 с.
85. Корнев М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підручник. К.:
Либідь, 1995 304 с.
86. Корнієнко І.О. Інтерактивні методи корекційного впливу на поведінку
дитини. Львів, 1999. - 85 с.
87. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток
особистості., К., 1989. 608 с.
88. Кравченко Т.В. „Життєві сценарії” сім’ї та їхній вплив на соціальний
розвиток особистості // Педагогіка і психологія. 2002. - № 1-2 С. 61-67
89. Крайнюк В.М. Сімейне благополуччя як умова психічного здоров’я
особистості // Проблеми заг. та пед. психол.: Зб. Наук. Праць Ін-ту
психол. Ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. Т.3.
ч.3. К., 2001. С .110 114.
90. Крейг Г. Психология развития. СПб.: Питер, 2000. 992 с.
91. Кулачківська С.Є., Тищенко С.П. Вихователь як фасилітатор
особистісного зростання дитини // Розвиток ідей Г.С. Костюка в сучасних
психологічних дослідженнях : Наук. Записки Ін-ту АПН України психол.
ім. Г.С.Костюка / за ред. С.Д.Максименка. Вип. 20. ч.2. К., 2000.
С. 328 -333.
92. Курганська Л.О. Сімейні чинники формування соціальної орієнтації
дитини // Проблеми заг. та пед. психол.: Зб. наук. праць Ін-ту психол. ім.
Г.С.Костюка АПН України / за ред. С.Д.Максименка. Т.3. ч.3. К.,
2001. С.122-126.
93. Ладивір С.О., Стадник Г.А. Розвиток пізнавальної активності дітей у
процесі їхнього спілкування з батьками / Психологія: Респ. Наук.-метод.
Зб. К.; Рад. Шк., 1990. Вип. 34. 95 с.
94. Лангмейер Й., Матейчек З. Психическая депривация в детском возрасте.
Прага: Мед. Изд. Авиценум, 1984. 335с.
95. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность., М. 1977. 303 с.
96. Леонгард К. Акцентуированые личности. Киев: Вища школа,
1989. -375 с.
97. Лишенные родительского попечительства: Хрестоматия: Учебное пособие
для студентов пед. ун-тов и ин-тов / сост. В.С.Мухина. М.:
Просвещение, 1991. 223 с.
98. Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. Л.,
1983. 256 с.

99. Лукашевич М.Г. Соціалізація. Виховні механізми і технології.
- К., 1998.- 87 с.
100. Майерс Д. Социальная психология. Перевод с англ.-Питер. 1996., - 684 с.
101. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці.
К.:Наукова думка., 1998. 226 с.
102. Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі: - к.: Форум, 2002. Т.1:
Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології. 319с.
103. Максимова Н.Ю., Мілютіна К.Л., Піскун В.М. Основи дитячої
патопсихології: Навч. Посібн. К.: Перун, 1996. 464 с.
104. Макушина О.П. Причины психологической зависимости от родителей в
подростковом возрасте // Вопр. Психол. 2002. - №5. С.239-245.
105. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы / Пер. с англ. М.:
Смысл, 1999. 425 с.
106. Москаленко В.В. Социализация личности (Философский аспект). К.:
Выща школа , 1986.- 200 с.
107. Москаленко В., Романова В. Особливості статеворольової соціалізації в
умовах трансформації суспільства // Соціальна психологія. 2003. - № 1.
С.107- 115.
108. Москалець В.П. Психологічне обгрунтування української національної
школи. Львів: Світ, 1994.- 144 с.
109. Москалець В.П. Специфіка гри як діяльності та чинника особистісного
розвитку. // Зб. наук. праць ІІ Міжнарод. Конференції „Особистість у
розбудові відкритого демократичного суспільства України”., - Дрогобич:
- „Коло”, 2005. С.58-67.
110. Мухина В.С. Возрасная психология: феноменология и развития, детство,
отрочество., Учеб. для студ. вузов., М :”Академия”, 2000. 456 с.
111. М