ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗАСВОЄННЯ ПРИРОДНИЧОГО МАТЕРІАЛУ МОЛОДШИМИ ШКОЛЯРАМИ З ПОРУШЕННЯМ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ

Короткий опис

ІНСТИТУТ Спеціальної педагогіки АПН україни

На правах рукопису

Мякушко Оксана Іванівна

УДК: 159.95: 371.321:502.2:376.36

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗАСВОЄННЯ
ПРИРОДНИЧОГО МАТЕРІАЛУ МОЛОДШИМИ ШКОЛЯРАМИ
З ПОРУШЕННЯМ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ

19.00.08 спеціальна психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
доктор педагогічних наук, професор
Тарасун Валентина Володимирівна

Київ - 20062

ЗМІСТ

ВСТУП ........................................................................................... 4
1. Науково-методичні засади дослідження проблеми оволодіння природничими знаннями молодшими школярами........... . 11
1.1. Психологічні основи процесу оволодіння природничими знаннями. . 12
1.1.1. Картина світу в структурі пізнавальної діяльності людини. . 14
1.1.2. Інформаційна модель рівневої структури пізнавальної діяльності. 18
1.1.3. Модель компонентної структури пізнавальної діяльності. 40
1.2. Особливості пізнавальної діяльності дітей з порушенням мовленнєвого розвитку (ПМР). 46
1.3. Психолого-педагогічний аналіз процесу оволодіння та шляхів формування природничих знань у молодших школярів.. 55
Висновки 65
2. Діагностика особливостей засвоєння природничих знань учнями з ПМР . 67
2.1. Етапи дослідження стану засвоєння природничого матеріалу. 67
2.2. Методика вивчення стану знань, умінь та навичок з природознавства. . 71
2.2.1. Методика діагностики рівнів засвоєння природничого матеріалу. 71
2.2.2. Методика поелементного оцінювання стану засвоєння програмового матеріалу з природознавства 72
2.3. Особливості засвоєння природознавства молодшими школярами з ПМР.. 75
2.3.1. Рівні засвоєння природничого матеріалу 76
2.3.2. Поелементна оцінка стану оволодіння природничим матеріалом. 82
2.3.3. Якісний аналіз стану засвоєння програмового матеріалу 95
Висновки.. 125
3. Психологічні умови забезпечення інтенсифікації процесу засвоєння природничого матеріалу учнями з ПМР... 130
3.1. Причини труднощів засвоєння природничого матеріалу учнями з ПМР... 130
3.1.1. Науково-методичні підходи дослідження причин труднощів засвоєння природознавства... 130
3.1.2. Стан сформованості рівневої та компонентної структури пізнавальної діяльності молодших школярів з ПМР. 141
3.2. Обґрунтування спеціальної системи психолого-педагогічних умов організації засвоєння цілісної природничонаукової картини світу молодшими школярами з ПМР.. 185
3.2.1. Шляхи формування операціональної складової регулятивного компонента психіки в учнів з ПМР.... 193
3.2.2. Експериментальна методика формування в учнів з ПМР цілісної картини природничих знань.... 198
3.2.3. Результати апробації експериментальної методики навчання..... 202
Висновки.. 210
ВИСНОВКИ 217
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ. 221

ВСТУП

Актуальність дослідження. Розв’язання проблеми модернізації сучасної освіти відповідно до Державної національної програми Освіта. Україна ХХІ століття” вимагає подальшої розробки змісту особистісно орієнтованої освіти та створення новітніх технологій навчання, спрямованих на формування в учнів цілісного наукового світогляду. Важлива роль у вирішенні цих завдань сучасної загальноосвітньої школи належить природничонауковій галузі, яка інтегрує знання про світ і місце людини в ньому. Удосконалення шкільної освіти, спрямованої на розвиток творчої особистості, передбачає також комплексне формування в учнів усіх компонентів мислення і створення умов, які допоможуть дітям здобути освіту відповідно до їхніх можливостей (І.Бех, В.Бондар, Л.Вавіна, С.Гончаренко, І.Єременко, В.Засенко, І.Зязюн, О.Киричук, С.Максименко, В.Синьов, Є.Соботович, В.Тарасун, Л.Фомічова, О.Хохліна, М.Шеремет, М.Ярмаченко).
Теоретичний аналіз і узагальнення наукових досліджень у галузі логопедії свідчать про їх спрямованість на розв’язання важливої проблеми, пов’язаної з виявленням характерних вад мовлення, аналізом структури і природи цих порушень, вивченням особливостей психічного розвитку дітей з порушенням мовленнєвого розвитку (ПМР), забезпеченням корекційно спрямованого формування мовлення (Н.Жукова, А.Колупаєва, Р.Лєвіна, Е.Мастюкова, І.Марченко, Л.Переслені, Є.Соботович, Л.Спірова, В.Тищенко, Т.Філічева, Т.Фотекова, Н.Чередніченко, А.Ястребова та ін.). На сьогодні проведені ґрунтовні дослідження з проблеми труднощів у засвоєнні молодшими школярами з ПМР математики та мови: виявлено особливості засвоєння та з’ясовано причини труднощів оволодіння учнями цих навчальних предметів, розкрито зв’язок навчальних досягнень учнів з особливостями їх мовленнєвого та інтелектуального розвитку, визначено оригінальні й ефективні шляхи удосконалення процесу їхнього навчання (Н.Гаврилова, А.Гермаковска, В.Тарасун, М.Шевченко). Втім проблема засвоєння учнями з ПМР природознавства не була предметом спеціальних досліджень, хоча аналіз педагогічної практики спеціальних шкіл для дітей з ПМР свідчить про наявність труднощів у процесі його вивчення.
Успішність засвоєння молодшими школярами природничих знань обумовлена ефективністю психолого-педагогічної організації їх навчально-пізнавальної діяльності. На сьогодні у загальній психолого-педагогічній літературі висвітлено низку питань, пов’язаних з дослідженням особливостей засвоєння молодшими школярами з нормальним розвитком природничого матеріалу, проблеми формування у них природничих понять, побудови змісту і методики викладання курсу природознавства (М.Бабій; В.Ільченко, Г.Ковальова, Л.Кудояр, А.Лебідь, А.Ліпкіна, Л.Нарочна, М.Скаткін, А.Степанюк та ін.). Досягнуто значних успіхів у вивченні проблеми засвоєння природознавства, визначені причини неуспішності його вивчення та засоби підвищення ефективності процесу оволодіння ним для різних категорій учнів з особливостями психофізичного розвитку (ОПФР): розумово відсталими (М.Мірочник, В.Печерський, Л.Стожок, А.Усвайська та ін.), учнями із ЗПР (В.Балаєва, Т.Сак та ін.), слабозорими (Н.Малюхова, М.Фадіна та ін.), глухими (О.Регицька, М.Титова та ін.) і слабочуючими (Л.Ніколаєва, Г.Шумська та ін.). Разом з тим, у проблемі пошуку ефективних шляхів формування в учнів з ОПФР цілісної природничонаукової картини світу залишається відкритим ряд питань психологічного, дидактичного і методичного характеру, що пов’язані як зі складністю і неоднозначністю проблеми інтеграції природничих знань, так і з необхідністю врахування особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей цих категорій. Отже, з’ясування характеру впливу мовленнєвих порушень на результативність і якість засвоєння молодшими школярами з ПМР природничих знань, визначення причин труднощів у їх оволодінні є необхідним етапом для знаходження шляхів ефективної організації процесу навчання учнів природознавству.
Актуальність проблеми та її недостатня розробленість дали підставу для обрання теми дослідження: Психологічні особливості засвоєння природничого матеріалу молодшими школярами з порушенням мовленнєвого розвитку”. Робота виконана відповідно до плану досліджень Інституту спеціальної педагогіки АПН України і пов’язана з комплексною темою Психологічна діагностика розумового розвитку дітей як фактор їх корекційного навчання” (РК №0196 V 54427). Тема дисертації затверджена Вченою радою інституту (протокол №2 від 22.02.2001 р.) та Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 4 від 11.04.2001 р.).
Об’єкт дослідження процес навчання учнів з ПМР природознавства.
Предмет дослідження особливості засвоєння молодшими школярами з ПМР предметного і процесуального змісту природознавства.
Мета дослідження визначити мовленнєві та когнітивні чинники, що зумовлюють особливості засвоєння учнями з ПМР природничого матеріалу, та науково обґрунтувати і розробити технологію навчання природознавства, спрямовану на формування у них цілісної природничонаукової картини світу.
Гіпотеза дослідження. Порушення мовленнєвого розвитку зумовлюють особливості структури навчально-пізнавальної діяльності (прийому, переробки і зберігання навчальної інформації), що спричиняє виникнення труднощів у засвоєнні учнями з ПМР природничих знань. Своєчасне прогнозування та запобігання виникнення цих труднощів можливе за умови визначення характерних особливостей навчально-пізнавальної діяльності учнів з ПМР і застосування спеціальної системи психолого-педагогічних засобів організації їх навчання. Ми передбачили, що цілеспрямоване формування у молодших школярів з ПМР операціональної складової регулятивного компонента психіки (планів, стратегій і тактик навчально-пізнавальної діяльності) сприятиме підвищенню рівня засвоєння ними природничих знань та формуванню у них цілісної природничонаукової картини світу.

Відповідно до поставленої мети та висунутої гіпотези визначено такі завдання:
1. Здійснити теоретичний аналіз наукових джерел з проблеми оволодіння природничим матеріалом молодшими школярами з ОПФР та нормальним розвитком.
2. Розробити комплекс діагностичних методик вивчення особливостей засвоєння природничого матеріалу молодшими школярами з ПМР.
3. Визначити особливості оволодіння учнями з ПМР предметним і процесуальним змістом природознавства, виявити типи та причини труднощів у його засвоєнні.
4. Науково обґрунтувати та апробувати психолого-педагогічні шляхи підвищення ефективності організації навчально-пізнавальної діяльності учнів з ПМР із застосуванням гештальтно-фреймового підходу до організації і представлення знань та розвитку у дітей навчальних природничих здібностей.
Теоретико-методологічною основою дослідження є: концепція корекційно-превентивного навчання (В.Тарасун), когнітивна парадигма освіти (А.Дмитрієва, Н.Кучугурова та ін.), вчення про діалектичний зв’язок мовлення та мислення (Л.Виготський, О.Леонтьєв, О.Лурія, Ж.Піаже, Є.Соботович, О.Шахнарович та ін.), положення про трьохкомпонентну і трьохрівневу будову функціональної структури психіки (А.Волков, Ю.Мікадзе, Г.Сонцева), гносеологічна модель пізнавальної діяльності (П.Алексєєв, О.Панін), гештальтний і фреймовий підхід до організації і представлення знань (К.Дункер, М.Мінський, В.Тарасун, М.Шехтер), цілісний підхід у природознавстві (В.Межжерін), концепція формування цілісності знань про живу природу (А.Степанюк).
Для розв’язання поставлених завдань нами розроблена програма дослідження, реалізація якої передбачала використання комплексу методів: теоретичних аналіз та систематизація наукових даних з проблеми дослідження; емпіричних включене спостереження, метод експертних оцінок, констатуючий і формуючий експерименти; статистичних (на базі комп’ютерної програми Excel).
Основні експериментальні бази дослідження: спеціальні загальноосвітні школи-інтернати для учнів з тяжкими порушеннями мовлення (м. Києва та м. Василькова), середня загальноосвітня школа № 304 (м. Києва). За час проведення дослідження (2000-2004 рр.) обстежено всього 100 молодших школярів з ПМР (ринолалія, складна дислалія і дизартрія, ускладнені лексико-граматичним недорозвитком) з нормальним слухом і збереженим інтелектом, а також всього 90 учнів з нормальним розвитком.
Наукова новизна та теоретичне значення дослідження:
Синтезовано інформаційну модель чотирьохрівневої структури пізнавальної діяльності учнів з урахуванням паралельної (у різних формах) переробки інформації на кожному рівні пізнавальної діяльності.
Визначено компоненти навчальних природничих здібностей та отримано нові експериментальні дані щодо рівня їх розвитку в учнів з ПМР.
Вперше визначено психолого-педагогічні особливості засвоєння природничого матеріалу учнями з ПМР і розкрито причини труднощів оволодіння ним.
Обґрунтовано психолого-педагогічні умови забезпечення корекційно-розвивальної спрямованості методики засвоєння учнями з ПМР цілісної природничонаукової картини світу шляхом формування у них операціональної складової регулятивного компонента психіки.
Практичне значення одержаних результатів. Виділені рівнева і компонентна структури пізнавальної діяльності можуть бути використані для удосконалення діагностики специфічних закономірностей прийому, переробки і зберігання навчальної інформації в учнів з ОПФР і розробки на цій основі нових технологій навчання. Результати дослідження розширюють уявлення про психічну структуру порушень пізнавальної діяльності в учнів з ПМР. Обґрунтована й апробована психолого-педагогічна система засобів підвищення ефективності засвоєння природознавства, яка базується на ідеї засвоєння цілісної картини світу, може стати підґрунтям для удосконалення процесу навчання молодших школярів з ПМР та виступати засобом їх соціально-психологічної адаптації. Розроблені й апробовані діагностично-розвивальні методики (навчальних досягнень у природознавстві та навчальних природничих здібностей) можуть використовуватись психологами, педагогами та логопедами спеціальних і масових навчальних закладів. Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес загальноосвітніх спеціальних шкіл-інтернатів для дітей з ПМР (м. Києва, м. Василькова, м. Кам’янець-Подільского, м. Львова, м. Хотина). Методичні розробки і результати дослідження включені у зміст лекційного курсу Методика навчання природознавству” для студентів Інституту корекційної педагогіки і психології НПУ ім. М.П.Драгоманова.
Особистий внесок автора полягає у: синтезуванні інформаційної моделі чотирьохрівневої структури пізнавальної діяльності; визначенні компонентів навчальних природничих здібностей; виявленні особливостей, типів та причин труднощів у засвоєнні молодшими школярами з ПМР програмового матеріалу з природознавства; розробці комплексів діагностико-розвивальних методик (навчальних досягнень у природознавстві та навчальних природничих здібностей); обґрунтуванні психолого-педагогічних умов забезпечення корекційно-розвивальної методики засвоєння учнями з ПМР цілісної природничонаукової картини світу.
У дисертації використовуються матеріали опублікованих у співавторстві з В.В.Тарасун: статті Програма з природознавства: реалії та перспективи удосконалення”, в якій дисертантом визначено недостатньо досліджені питання даної проблеми; науково-методичного посібника «Трансверсальні здібності: оцінювання і розвиток», в якому дисертантом розроблено методику розвитку у дітей з ОПФР універсальних базових категорій, що забезпечують формування початкових уявлень про світ.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження доповідалися і були схвалені на 7 конференціях різного рівня: міжнародних «Механізми та критерії діагностики психофізичного розвитку дітей у системі координаційної роботи» (Дніпропетровськ, 1999), Перші Драгоманівські читання” (Київ, 2003), Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи дослідження” (Київ, 2003); Всеукраїнській Сучасні технології та індивідуальні методи дослідження проблеми корекційно-компенсаторного навчання і виховання дітей з особливими потребами: методологія, досвід, практика” (Київ, 2002); звітних наукових конференціях Інституту спеціальної педагогіки АПН України Дидактичні та соціально-психологічні аспекти розвитку дефектологічної науки та педагогічної практики на порозі 21 століття” (Київ, 1999), «Наукові засади стандартизації спеціальної освіти в Україні» (Київ, 2000), Спеціальна освіта в Україні: погляд у майбутнє” (Київ, 2004).
Публікації. Зміст дисертації відображено у 7 одноосібних публікаціях та 2 публікаціях у співавторстві, в тому числі: 5 статей у фахових журналах та збірниках наукових праць, тези конференції, методичні рекомендації, науково-методичний посібник, програми для загальноосвітньої школи для дітей з тяжкими порушеннями мовлення.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (468 найменувань) та 3 додатків (на 79 сторінках). Основний зміст роботи викладено на 220 сторінках. У дисертації подано 76 таблиць і 26 рисунків.

Список літератури

Висновки

1. На підставі аналізу наукових джерел з гносеології та різних галузей психології встановлено, що в рамках інформаційного та структурно-функціонального підходів до психічної діяльності процес засвоєння природничих знань можливо розглядати як психічний процес відображення дійсності від сприймання предметного світу до одержання узагальненої картини світу. Картина світу виступає при цьому висхідним пунктом і результатом пізнавального процесу. На основі мультидисціплінарного підходу синтезовано інформаційну модель чотирьохрівневої структури пізнавальної діяльності, визначено її компонентну структуру.
2. Відповідно до моделі засвоєння знань (як результату), спеціально розроблено комплексну методику визначення результативності засвоєння учнями з ПМР природ-ничого матеріалу, яка враховує характер розумової діяльності та ступінь самостійності при виконанні учнями діагностичних завдань. Застосування даної методики дозволило встановити, що як для учнів з ПМР, так і для дітей з нормальним розвитком характерним є переважно репродуктивний рівень засвоєння природничого матеріалу та емпіричний, фрагментарний і несистематизований у цілісну сітку понять характер засвоєних знань. З’ясовано, що особливості мовленнєвого розвитку учнів визначили якісні відмінності типів обробки ними навчальної інформації: для учнів з ПМР у більшій мірі притаманна емпірична спрямованість у засвоєнні природознавства з опорою на образне мислення, при якому конкретно-чуттєвий матеріал відіграє більш значущу роль, ніж вербалізовані знання; для учнів КГ характернішою є спрямованість на засвоєння логічних зв’язків предметного змісту. Виявлено тенденцію зниження рівня засвоєння природознавства учнями з ПМР зі зростанням рівня складності мовленнєвих порушень, однак одержані дані не дозволяють говорити про прямий зв'язок між цими змінними.

3. Виявлено, що недостатній розвиток словесного узагальнення, обмежений термінологічний словник і порушення логіко-граматичних конструкцій (через опущення складових речення), ускладнив процес формулювання і обґрунтування учнями з ПМР своїх думок і призвів до труднощів у визначенні ними понять, при описі та порівнянні об’єктів і явищ природи, узагальненні і структуруванні навчальної інформації. Аналіз і систематизація особливостей утруднень у засвоєнні учнями з ПМР предмета дозволило виділити п’ять їх типів, які стосуються прийому, переробки і запам’ятовування природничої інформації.
4. Дослідження стану сформованості компонентної структури пізнавальної діяльності дозволило виявити специфічний характер її порушення в учнів з ПМР та одержати нові експериментальні дані про рівень розвитку її складових. Учні з ПМР виявили нижчий (порівняно з учнями з нормальним розвитком) рівень сформованості навчальних здібностей, що забезпечують: узагальнене, опосередковане відображення зв’язків об’єктів та явищ природи у вербально-логічному, образному та інтуїтивному мисленні; закарбування інформації у короткочасній пам’яті; фіксацію в оперативній пам’яті інформації, поданої у вербальній формі (за умов її смислової переробки). Виявлені особливості розвитку навчальних природничих здібностей в учнів з ПМР стали причиною того, що молодші школярі відображали предметні образи (і природне довкілля в цілому) на рівні зразків-еталонів, здійснюючи асоціації за суміжністю; спостерігали за об’єктами та явищами природи, предикативно описуючи їх з переліком ряду суттєвих і несуттєвих ознак; при прогнозуванні і знаходженні природних закономірностей не міркували, а пригадували аналогічні факти з життєвого досвіду; при прийомі, переробці і запам’ятовуванні одержаної інформації спрямовували увагу переважно на побіжне сприймання деталей зовнішньої сторони об’єктів й явищ природи, а не на її смислове структурування.
5. Узагальнення результатів обстеження стану сформованості навчальних природничих здібностей дало, разом з тим, підставу пов’язати труднощі засвоєння природознавства учнями з ПМР з порушенням у них нормального ходу розвитку мовленнєвої діяльності. Недостатнє засвоєння системи лексичних значень та словесних понять обумовило обмеження в учнів з ПМР процесу опрацювання знань про світ перцептивним рівнем обробки інформації, що позначилось на специфіці типу їхньої обробки інформації, для якої характерним є домінування наочно-образного мислення і образного кодування інформації. У молодших школярів з нормальним мовленнєвим розвитком виявлено переважання вербально-логічного виду мислення і концептуального кодування інформації.
6. Встановлено, що виявлені особливості пізнавальної діяльності учнів з ПМР зумовили утруднення структурної смислової переробки ними навчального природничого матеріалу (при проведенні осмисленого, цілеспрямованого й інтерпретуючого сприймання об’єктів та явищ природи, у переробці інформації, наданої у вербальній формі) та відображення її результатів засобами мовлення (при формулюванні думок і вираженні чуттєвого досвіду). Це обумовило орієнтацію молодших школярів з ПМР на переважно механічне запам’ятовування програмового матеріалу, що призвело до зниження їх можливості самостійно і осмислено структурувати навчальну природничу інформацію навколо категоріального апарату предмета.
7. Обґрунтовано і експериментально підтверджено доцільність спрямування корекційно-превентивного навчання молодших школярів з ПМР на формування у них операціональної складової регулятивного компонента психіки, а саме: плану (картини світу), стратегії (гештальтно-фреймової організації знань) і тактик (навчальних природничих здібностей) обробки інформації. Встановлено, що формування в учнів концептуальних знань предметного змісту має відбуватись одночасно з розвитком у дітей природничих здібностей, забезпечуючи підґрунтя оволодіння ними процесуальним змістом природознавства. Організацію смислового сприймання предметного змісту доцільно здійснювати (у рамках формування цілісної картини світу) в напрямі, що відповідає спіральному розвитку сприймання: від початкової природничонаукової картини світу (як нерозчленованої цілісності) через її диференціацію в гештальтно-фреймових схемах знань і завершуватись інтеграцією інформації (одержаної на чотирьох рівнях пізнавальної діяльності) в уточненій і диференційованій картині світу.
8. Доведено, що цілеспрямоване формування в учнів з ПМР (відповідно гештальтно-фреймовому підходу) цілісних когнітивних схем (смислових понятійних структур) полегшило прийом, переробку і зберігання ними навчальної інформації. Разом з тим такий підхід забезпечив формування цілісної картини природничих знань, їх категоризацію та смислове структурування; сприяв розвитку їх лексико-граматичної структури мовлення. В цілому оволодіння учнями з ПМР природничонауковою логікою та підвищення їх інтересу до навчання сприяло підвищенню рівня розвитку синтаксичного компонента граматичної системи усного мовлення. При цьому, однак, стан відтворення звуко-складової форми слова в учнів з дизартричними порушеннями і ринолалією потребував подальшого логопедичного впливу.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми засвоєння і формування природничих знань в учнів з ПМР. Подальші перспективи її розробки можуть полягати у виявлені: зв’язку ефективності формування природничих знань з навчальною мотивацією учня, особливостями його когнітивного стилю; можливості застосування гештальтно-фреймового підходу до організації знань у процесі навчання предметам з інших наук природничого циклу; шляхів вирішення проблеми інтеграції знань з різних предметів у молодшій школі в цілісну картину світу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Айзенк Г.Ю. Интеллект: новый взгляд // Вопросы психологии. 1995. №1. С. 111-131.
2. Аквилеева Г.Н., Клепинина З.А. Наблюдения и опыты на уроках природоведения. М.: Просвещение, 1988. 96 с.
3. Александров И.О., Максимова Н.Е., Горкин А.Г., Шевченко Д.Г. Комплексное исследование структуры индивидуального знания // Психол. журнал. 1999. Т.20, №1. С.49-69.
4. Алексеев П.В., Панин А.В. Теория познания и диалектика. М.: Высшая школа, 1991. 383 с.
5. Ананьев Б.Г. Анализ трудностей в процессе овладения детьми чтением и письмом // Изв. АМН РСФСР. 1950. Вып. 70. С. 5672.
6. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. М.: Наука, 1977. 380 с.
7. Андрусишин Л. Особливості довільної пам’яті у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ // Дефектологія. 1999. №4. С. 15-19.
8. Анохин П.К. Очерки по физиологии функциональных систем. М.: Медицина, 1975. 446 с.
9. Ануфриев А.Ф., Костромина С.Н. Как преодолеть трудности в обучении детей. М.: Ось-89”, 1999. 224 с.
10. Артемьева Т.И. Методологический аспект проблемы способностей. М.: Наука, 1977. 184 с.
11. Асмолов А.Г. Мнимые дилеммы проблемы установки в необихевиоризме // Психологические исследования М.: Изд-во МГУ, 1975. Вып. 5. С. 12-21.
12. Асмус В.Ф. Проблема интуиции в философии и математике. М.: Мысль, 1969. 312 с.
13. Ахутина Т.В., Каширская Е.В. Нейропсихологический анализ индивидуальных особенностей переработки лексической информации // Вопр. психологии. 2000. №3. С.93-101.
14.Бабаева Е.А. К вопросу о готовности к школьному обучению детей с речевой патологией // Тез. докл. 10-й научной сессии по дефектологии Современные исследования по проблемам учебной и трудовой деятельности аномальных детей” Ч. 2. М.: АПН СССР. 1990. С. 329-330.
15.Бабанский Ю.К. Методы обучения в современной общеобразовательной школе. М.: Просвещение, 1982. 192 с.
16.Бабій М.Ф. Формування природничих понять в учнів п’ятих класів: Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07 / Ін-т психології АПН України. К., 1995. 24 с.
17.Балабан А.М. Школа-парк: школа свободы и выбора // Первое сентября. 1997. 18 марта; 25 марта.
18.Балаева В.И. О роли структурирования изучаемого материала и эффективности его усвоения младшими школьниками с задержкой развития // Дефектология. 1979. №6. С. 5154.
19.Барабанова В.Г. Профессионально-ориентированный контекст как средство формирования когнитивной стратегии студента при обучении чтению в неязыковом вузе // Тез. междунар. конф. Когнитивная парадигма”. Пятигорск. 2000. С. 7-10.
20.Бартєнєва Л. Нормативні показники мовленнєвої готовності дошкільників до оволодіння нормами правопису // Дефектологія. 2002. №4. С. 41-42.
21.Беккер К.П., Совак М. Логопедия. М.: Медицина, 1981. 288 с.
22.Бєскова Н.В., Сак Т.В. Природознавство. Підручник для 3-го класу спеціальної загальноосвітньої школи інтенсивної педагогічної корекції. К.: Благовіст, 2000. 127 с.
23.Бєскова Н.В., Сак Т.В. Природознавство. Підручник для 4-го класу загальноосвітньої спеціальної школи інтенсивної педагогічної корекції. К.: Богдана, 2004. 180 с.
24.Бєх І.Д. Виховання особистості. К.: Либідь, 2003. кн.1.: Особистісноорієнтований підхід: теоретико-технологічні засади. 280 с.
25.Бельтюков В.И. Взаимодействие анализаторов в процессе восприятия и усвоения устной речи (в норме и патологии). М.: Педагогика, 1977. 176 с.
26.Беляев Б.В. Очерки по психологии обучения иностранным языкам. М.: Просвещение, 1965. 227 с.
27.Бердяев Н.А. Самопознание (опыт философской автобиографии). М.: Книга, 1991. 448 с.
28.Бернштейн Н.А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности. М.: Медицина, 1966. 349 с.
29.Берулава Г.А. Диагностика естественнонаучного мышления // Педагогика. 1993. №1. С. 1822.
30.Беспалько В.П. Опыт разработки и использования критериев качества усвоения знаний // Советская педагогика. 1968. №4. С. 52-69.
31.Блум Ф., Лейзерсон А., Хофстедтер Л. Мозг, разум, поведение. М.: Мир, 1988. 248 с.
32.Богданов А.А. Тектология. Всеобщая организационная наука. М.: Экономика, 1989. Кн. 1. 304 с.
33.Богоявленский Д.Н., Менчинская Н.А. Психология усвоения знаний в школе. М: Издво АПН РСФСР, 1959. 253 с.
34.Богуславська Л.О., Гончаренко С.А., Кондратенко Л.О. Особливості психофізичного розвитку дітей шестилітнього віку // Готовність дитини до школи / Під ред. С.Максименко К.: ГЛАВНИК, 2004. С.56-89.
35.Бойправ М.Д. Учебный эксперимент как психологическое условие формирования научных понятий (на материале ботаники в пятом классе): Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07 / НИИ психологии УССР. К., 1982. 24 с.
36.Бондар В.І. Модернізація галузі «спеціальна освіта»: уроки на майбутнє // Дефектологія. 2004. №4. С.2-7.
37.Боно Э. де. Шесть шляп мышления. СПб.: Изд-во Питер”, 1997. 256 с.
38.Бройль Л. де. По тропам науки. М.: Изд-во иностр. лит., 1962. 408 с.
39.Брунер Дж. Процесс обучения. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1962. 83 с.
40.Брунер Дж. Психология познания. М.: Прогресс, 1977. 412 с.

41.Брушлинский А.В. Психология мышления и кибернетика. М.: Мысль, 1970. 191 с.
42.Брушлинский А.В. О мышлении как процессе // Генетические и социальные проблемы интеллектуальной деятельности. Психология. Вып. IV. Алма-Ата: Казни. 1975. С. 3-9.
43.Бурлакова М.К. Коррекция сложных речевых расстройств. М.: В.Секачев: ЭКСМО-Пресс, 2001. 365 с.
44.Бычкова Л.П. Влияние структуры стимульного ряда и его субъективного представления на продуктивность кратковременного запоминания: Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.01 / Ин-т психологии РАН. М., 1998. 22 с.
45.Бэкон Фр. Сочинения в 2-х томах. М.: Мысль, 1978. Т. 2: Новый органон. С. 5-214.
46.Вавіна Л.С.Формування в учнів допоміжної школи навичок усного зв’язного мовлення // Дефектологія. 1997. № 4. С.48-53.
47.Вавіна Л. Науково-теоретичні засади удосконалення змісту початкової освіти сліпих і слабозорих учнів // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі. Вип.5 К.: Наук. світ. 2004. С.8-11.
48.Василева Н.Ц. Особенности невербального и вербального мышления у подростков с общим недоразвитием речи: Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.10 / НИИ дефектологии АПН СССР. М., 1991. 17 с.
49.Веккер Л.М. Психические процессы: В 2-х т. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1974. Т. 1. 334 с.
50.Веккер Л.М. Психические процессы. Л.: Изд-во ЛГУ, 1981. Т. 3: Субъект. Переживание. Действие. Сознание. 326 с.
51.Величковский Б.М. От уровней обработки к стратификации познания // Вопр. психологии. 1999. №4. С.58-74.
52.Венгер Л.А. Овладение опосредованным решением познавательных задач и развитие когнитивных способностей ребенка // Вопр. психологии. 1983. №2. С. 4350.

53.Вимірювання інтелекту дітей. / За ред. Ю.З.Гільбуха. К.: РОВО Укрвузполіграф”, 1992. Ч.1: Людський інтелект і його вимірювання: теорія і практика 133 с.
54.Висковатова Т.П. Система превентивно-коррекционной работы и ее алгоритм в условиях функционального объединения «школа-детский сад» // Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології. т.3. К.: Міленіум. 2002 С.38-40.
55.Власенко И.Т., Голод В.И., Алле А.Х. Нейропсихологическое изучение детей / Методы исследования нарушений речи у детей. М.: Изд-во АПН СССР, 1982. С. 144-161.
56.Возрастные возможности усвоения знаний (младшие классы) / Под ред. Д.Б.Эльконина и В.В.Давыдова. М.: Просвещение, 1966. 442 с.
57.Волков А.М., Микадзе Ю.В., Солнцева Г.Н. Деятельность: структура и регуляция. М.: Издво МГУ, 1987. 215 с.
58.Вопросы психологии способностей (у детей школьного возраста) / Под. ред. В.А.Крутецкого. М.: Педагогика, 1973. 216 с.
59.Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6-ти т. М.: Педагогика, 1983. Т. 3: Проблемы развития психики. 367 с.
60.Выготский Л.С. Проблемы дефектологии. М.: Просвещение, 1995. 527 с.
61.Выготский Л.С. Мышление и речь: психологическое исследование. М.: Лабиринт, 1996. 416 с.
62.Гаврилова Н.С. Особливості засвоєння математичних знань молодшими школярами з порушеннями мовленнєвого розвитку: Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.08 / Ін-т спец. педагогіки АПН України. К., 2004. 20 с.
63.Гальперин П.Я. Управляемое формирование психических процессов. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1977. 198 с.
64.Гальперин П.Я., Талызина Н.Ф. Современное состояние теории поэтапного формирования умственных действий // Вестник МГУ. Психология. 1979. №4. С. 5463.
65.Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии. М.: Изд-во Рос. пед. агенства, 1988. С. 261264.
66.Гільбух Ю.З. Темперамент і пізнавальні здібності школяра. К.: РОВО Укрвузполіграф”, 1992. 216 с.
67.Гейзенберг В. Физика и философия. Часть и целое. М.: Наука, 1989. 400 с.
68.Герд А.Я. Естествознание как отдельный предмет начальной школы. Пг.: Жизнь и знания, 1917. 114 с.
69.Глухов В.П. Особенности творческого воображения у детей дошкольного возраста с общим недоразвитием речи // Недоразвитие и утрата речи. М.: МГПИ, 1985. С.18-23.
70.Глухов В.П. Из опыта логопедической работы по формированию связной речи детей с ОНР дошкольного возраста на занятиях по обучению рассказыванию // Дефектология. 1994. №2. С. 56-73; №4. С. 56-73.
71.Голод В.И. Особенности функциональной ассиметрии мозга в речевых процессах у детей школьного возраста при недоразвитии речи // Дефектология. 1983. №5. С. 22-27.
72.Голубева Э.А. Способности и индивидуальность. М.: Прометей, 1993. 107 с.
73.Гольдин А.М. Концепции познания и образовательные системы // Вопросы психологии. 2000. №1. С. 156-157.
74.Гоноболин Ф.Н. Психологический анализ педагогических способностей / Способности и интересы. М.: Издво АПН РСФСР, 1962. С. 232274.
75.Гоноболін Ф.Н. Психологія. К.: Вища школа, 1975. 264 с.
76.Гончаренко С.У. Методологические и теоретические основы формирования у учащихся средней школы естественнонаучной картины мира: Автореф. дис. докт. пед. наук: 13.00.01; 13.00.02 / Киев. пед. ин-т им. А.М.Горького. К., 1989. 56 с.
77.Горбачева Е.М. Предметная ориентация мышления как основа избирательности семантической активности // Вопр. психологии. 1999. - №3. С.64-74.
78.Горбов С.Ф., Чудинова Е.В. Действие моделирования в учебной деятельности школьников (к постановке проблемы) // Психологическая наука и образование. 2000. №2. С. 96-110.

79.Горский Д.П. Обобщение и познание. М.: Мысль, 1985. 208 с.
80.Горюнова Н.Б., Дружинин В.Н. Операциональные дескрипторы ресурсной модели общего интеллекта // Психол. журнал 2000. Т. 21, №4. С. 57-64.
81.Гохлернер М.М. Шляхи підвищення ефективності уроку з іноземної мови. Харків: Рад. школа, 1952. 32 с.
82.Грибова О.Е. К проблеме анализа коммуникации у детей с речевой патологией // Дефектология. 1995. №6. С.7-16.
83.Григорьева Л.П., Алиева З.С., Бернадская М.Э., Благосклонова Н.К. и др. Проблемы психофизиологии развития познавательных процессов у детей со сложными нарушениями // Дефектология. 2002. №4. С. 3-14.
84.Григорян Л.А. От трех до семи: музыкально-психологическое исследование. Ер.: Совет. грох, 1986. 288 с.
85.Громова О.Е. Идеографическая письменная система «Блиссимволика» как компенсирующая стратегия общения при отсутствии речи // Дефектология. 2000. №5. С. 72-77.
86.Давыдов В.В. Виды обобщений в обучении. М.: Педагогика, 1972. 424 с.
87.Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения: Опыт теоретического и экспериментального психологического исследования. М.: Педагогика, 1986. 240 с.
88.Даниленко В.П. (2004) Языковая картина мира в концепции Л.Вайсгербера // http:/www.islu.ru/danilenko/articles/vaisart.htm.
89.Данілявічютє Е. Психолінгвістичний підхід до розроблення критеріїв оцінювання навичок читання у дітей молодшого шкільного віку // Дефектологія. 2002. №4. С. 46-48.
90.Дацюк М.А. Особливості учбової діяльності учнів 2 класу при формуванні природничих понять: Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07./ НИИ психологии УССР. К., 1980. 23 с.
91.Державна національна програма Освіта: Україна ХХІ століття”. К.: Радуга, 1994. 61 с.

92.Дмитриева А.Е. Развитие когнитивной направленности личности на начальном этапе онтогенеза // Тез. междунар. конф. Когнитивная парадигма”. Пятигорск. 2000. С. 104-105.
93.Доблаев Л.П. Способности и их воспитание. Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1960. 34 с.
94.Доблаев Л.П. Смысловая структура учебного текста и проблема его понимания. М.: Педагогика, 1982. 176 с.
95.Додонов Б.И. Структура и динамика мотивов деятельности // Вопр. психологии. 1984. №4. С. 5861.
96.Дружинин В.Н. Метафорические модели интеллекта // Психол. журн. 1999 Т. 20, №6. С. 44-52.
97.Дружинин В.Н. Психология общих способностей. СПб: Изд-во Питер”, 2000 368 с.
98.Дубнищева Т.Я. Концепции современного естествознания. Новосибирск: ООО Изд-во ЮКЭА”, 1997. 832 с.
99.Дубровский Д.И. Информация, сознание, мозг. М.: Высш. школа, 1980. 286 с.
100. Дубровский Д.И. Проблема идеального. М.: Мысль, 1983. 228 с.
101. Дункер К. Подходы к исследованию продуктивного мышления // Хрестоматия по общей психологии. Психология мышления. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. С. 35-46.
102. Єремєєва В.Д, Хрізман Т.П.. Хлопчики і дівчатка два різних світи. К.: Редакція загальнопедагогічних газет, 2003. 112 с. (Б-ка «Шкільного світу». Дитячий садок. Початкова освіта.)
103. Єременко І. До питання про стандартизацію освіти дітей з порушеннями інтелектуального розвитку // Дефектологія. 2000. №4. С.4-8.
104. Желателев Д.В. Феномен интуиции, или принятие решений в ситуации неопределенности // Психологическая газета. 2002. Т.76, №1. С. 22-24.
105. Жизнь животных. В 7-ми т. / Гл. ред. В.Е.Соколов. М.: Просвещение, 1989. Т.7: Млекопитающие. 558 с.

106. Жинкин Н.И. О кодовых переходах во внутренней речи // Вопр. языкознания. 1954. №6. С. 26-38.
107. Жинкин Н.И. Речь как проводник информации, оптимизирующий работу интеллекта. М.: Наука, 1982. 160 с.
108. Жукова Н.С., Мастюкова Е.М., Филичева Т.Б. Логопедия. Екатеринбург: Изд-во АРД ЛТД, 1998. 320 с.
109. Засенко В.В. Спеціальна освіта в Україні: реалії та перспективи // Імідж сучасного педагога. 2004. №8-9. С. 3-5.
110. Захарченко В.Г. Формування зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку засобами сюжетно-рольової гри: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.01 / УДПУ ім. М.П.Драгоманова. К., 1997. 18 с.
111. Зимняя И.А. Психологические аспекты обучения говорению на иностранном языке. М.: Просвещение, 1985. 160 с.
112. Зламанюк Л.М. Розвиток образного мислення старшокласників у процесі вивчення природничонаукових дисциплін: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.09 / Криворізький державний педуніверситет. Кривий Ріг, 2003. 21 с.
113. Зуев В.Ф. Начертание естественной истории, изданное для народных училищ Российской империи. СПб, 1786. Т. 1. 240 с.; Т. 2. 220 с.
114. Зязюн І.А.Педагогіка добра: ідеали і реалії. К.: Мауп, 2000. 310 с.
115. Иваненко С.Ф. Формирование восприятия речи у детей с тяжелыми нарушениями произношения. М.: Просвещение, 1984. 144 с.
116. Иванова Т.Н. Экскурсии и туристические походы как путь формирования познавательного интереса к окружающему у детей с глубокими нарушениями зрения // Дефектология. 1988. №4. С.4447.
117. Иванова А.Я., Мандрусова Э.С. Принципы психологического исследования умственной деятельности детей дошкольного возраста с патологией речи // Нарушение речи у дошкольников М.: Просвещение, 1972. С. 129-143.
118. Ивошкувене Р.Р. Об особенностях памяти детей с недоразвитием речи // Тез. докл. 10-й науч. сессии по дефектологии Современные исследования по проблемам учебной и трудовой деятельности аномальных детей”. Ч. 2. М.: АПН СССР. 1990. С. 347-348.
119. Ільченко В.Р., Гуз К.Ж. Освітня програма «Довкілля». Інтеграція змісту природничо-наукової освіти: концептуальні засади. Київ-Полтава: ПОІПОПП, 1999. 120 с.
120. Ипполитова А.Г. Открытая ринолалия. М.: Просвещение, 1983. 95 с.
121. КабановаМеллер Е.Н. О роли наглядного материала в процессе абстракции и обобщения у школьников // Вопр. психологии. 1955. №2. С. 1536.
122. КабановаМеллер Е.Н. Формирование приемов учебной деятельности у школьников. М.: Педагогика, 1968. 288 с.
123. Кабардов М.К. Коммуникативноречевые и когнитивнолингвистические способности // Способности и склонности. М.: Педагогика, 1989. С. 103128.
124. Калмыкова З.И. Темп продвижения как один из показателей индивидуальных различий учащихся // Вопр. психологии. 1961. №2. С.41-50.
125. Калмыкова З.А. Продуктивное мышление как основа обучаемости. М.: Педагогика, 1981. 200 с.
126. Караулов Ю.И. Русский язык и языковая личность. М.: Наука, 1987. 263 с.
127. Каше Г.А. Подготовка к школе детей с недостатками речи. М.: Просвещение, 1985. 207 с.
128. Киреенко В.И. Психология способностей к изобразительной деятельности. М.: Издво АПН РСФСР, 1959. 303 с.
129. Киричук О.В. Психолого-педагогічна діагностика розвитку учнів та колективу школи. К., 1998. 280 с.
130. Клейберг Ю.А., Сиротюк А.П. Динамическая активность мыслительных процессов младших школьников с разным типом функциональной ассиметрии полушарий головного мозга // Мир психологии. &ndas