ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ СТАРШОКЛАСНИКІВ

Короткий опис

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
На правах рукопису
БОЙКО Дмитро Миколайович
УДК 159.9:34:178-057.8
ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ СТАРШОКЛАСНИКІВ
19.00.07 педагогічна та вікова психологія
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук
Науковий керівник
Кульчицька Олена Іполитівна
доктор психологічних наук,
професор
Київ 2005

ЗМІСТ
ВСТУП.......................................................................................................... 3
РОЗДІЛ І.
Процес формування правової культури старшокласників як психологічна проблема.......................................................................................................
1.1.Теоретичний аналіз поняття „правової культури”...............................
1.2.Аналіз психолого-педагогічних досліджень проблеми правової культури молоді
1.3.Визначення психологічних факторів впливу на формування правової культури учнівської молоді...........................................................................................
Висновки до першого розділу....................................................................
РОЗДІЛ ІІ.
Емпіричне вивчення психологічних особливостей прояву правової культури старшокласників..........................................................................................
2.1.Комплексна програма і методика визначення рівня розвитку правової культури старшокласників............................................................................................
2.2.Результати констатуючого експерименту з вивчення проявів правової культури старшокласників............................................................................................
2.3.Психолого-педагогічні умови формування правової культури за результатами констатуючого експерименту........................................................................
Висновки до другого розділу.....................................................................
РОЗДІЛ ІІІ.
Розробка та експериментальна перевірка ефективності концептуальної моделі формування правової культури учнів старших класів.........................
3.1.Концептуальна психолого-педагогічна модель формування правової культури старшокласників............................................................................................
3.2.Родинне, освітнє і громадське середовище як чинник формування правової культури старшокласників............................................................................
3.3.Аналіз результатів експериментальної перевірки концептуальної моделі формування правової культури старшокласників.......................................
Висновки до третього розділу....................................................................
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ............................................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................
ДОДАТКИ.....................................................................................................

ВСТУП
Актуальність та доцільність дослідження. В сучасних умовах, коли здійснюється визначення та закріплення на законодавчому рівні принципу гуманізму, переорієнтація освіти на розвиток особистості, визнання пріоритету загальнолюдських цінностей особливого значення набуває проблема правового виховання молоді, формування її правової культури. Саме правова освіта покликана забезпечити правову соціалізацію особи через систему правових знань і розвиток правового мислення, формування ставлення молоді до правових норм як внутрішньої цінності. Процес формування правової культури учнів передбачає свідоме сприйняття та засвоєння ними правових знань, як цінностей, і втілення їх у правову поведінку.
Проте, різного роду деформації у суспільстві, що породжують бездуховність та свавілля, особливо у молодіжному середовищі, є небезпечними для держави. Саме тому формування у підростаючого покоління правової культури є надійним і ефективним засобом боротьби проти цих негативних явищ. Оволодіння молоддю необхідного обсягу правових знань та юридичних правил у нерозривному зв’язку з системою моральних цінностей, естетичних смаків, етичних норм поведінки є запорукою виховання правослух­няної особистості, яка дотримується норм права і знає свої обов’язки.
У Конституції України визначено, що честь, гідність, недоторканість і безпека людини є найвищою соціальною цінністю. Засвоєння основ правознавства в навчальному процесі постає одним із оптимальних шляхів формування в молоді правової свідомості і правової поведінки. Саме школа повинна формувати в молоді правову культуру, чітке розуміння власних прав і свобод, обов’язків перед суспільством і окремою людиною. Адже злочинність та правопорушення неповнолітніх і молоді, наркоманія, вживання алкоголю, пограбування, агресивна поведінка, статева невитриманість тощо є найважливішими проблемами сьогодення. Тому формування в учнівської молоді моральних якостей, поваги до закону і загальноприйнятих норм поведінки у суспільстві, позитивного погляду на здоровий спосіб життя є пріоритетним напрямом виховної діяльності навчальних закладів освіти.
У практиці інформаційного правового забезпечення освітянських закладів використовуються провідні положення теорії правознавства. В наукових працях вчених, педагогів та психологів особливе значення надається гуманістичному підходу до формування в учнів правової культури, що передбачає поєднання правових знань та правової поведінки (Г.О.Балл, С.У.Гончаренко, І.А.Зязюн, М.В.Костицький, В.Г.Кремень, В.С.Медведєв, Н.Г.Ничкало, С.І.Яковенко), підкреслюється необхідність розробки методичних посібників для вчителів з правознавства (С.В.Бобровник, І.В.Зуб, О.Д.Наровлянський, І.Б.Усенко) та підручників з правознавства для загальноосвітніх навчальних закладів (П.І.Гнатенко, В.М.Калашніков, К.А.Марков), висвітлюється психологічний досвід з проблеми специфіки інформаційного забезпечення засвоєння учнями правових знань (О.Г.Асмолов, Б.С.Братусь, Л.Н.Коган, І.С.Кон, О.М.Леонтьєв, В.О.Шатенко, А.І.Титаренко), наголошується необхідність створення психологічних умов формування правосвідомості учнів, необхідності використання інноваційних педагогічних технологій (В.Т.Кондратенко, В.О.Моляко, Л.П.Одерій, В.М.Оржеховська, В.Ф.Орлов, С.О.Сисоєва, Н.О.Ткачова, В.Т.Якубовський).
Нормативно-правову базу дослідження становлять: Конституція України, Закони України „Про освіту” та „Про загальну середню освіту”, Державна національна програма „Освіта” (Україна ХХІ століття), Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти, Комплексна програма профілактики злочинності на 2001-2005 роки, Національна програма „Діти України”, Національна програма правової освіти населення.
Незважаючи на широке використання термінів „культура”, „культура особистості”, „правова культура”, „правове виховання”, їх зміст недостатньо конкретизований, не визначені психологічні умови формування правової культури старшокласників у процесі засвоєння правових знань. Актуальною залишається потреба в розробці засобів корекції девіантної поведінки учнів на основі даних про правову поведінку.
Таким чином, проблема визначення психологічних умов формування правової культури старшокласників вимагає поглибленого вивчення та наукового обґрунтування. Враховуючи актуальність та недостатній рівень розробки даної проблеми, було визначено таку тему дослідження: „Психологічні умови формування правової культури старшокласників”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до тематичного плану наукових досліджень Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України як складова колективної теми відділу психології профорієнтації Психологія професійної орієнтації в неперервній освіті (2002-2004 рр.)”, РК № 0102U000396. Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (протокол № 10 від 28 листопада 2002 року) та зареєстровано у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 3 від 25 березня 2003р.).
Об’єкт дослідження правова культура старшокласників.
Предмет дослідження психолого-педагогічні умови формування правової культури старшокласників.
Мета дослідження полягає у виявленні закономірностей та механізмів формування правової культури учнівської молоді та вдосконалення на цій основі навчально-виховного процесу у загальноосвітніх навчальних закладах.
Концептуальна ідея дослідження: теоретичне і експериментальне вивчення психолого-педагогічних особливостей становлення правової культури як особистісної цінності старшокласників, а також впровадження спеціальної програми її формування сприяє покращенню позитивних правових форм поведінки молоді.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що вирішальною умовою формування у старшокласників правової культури є створення системи психолого-педагогічних засобів усвідомлення учнями цінності правових знань, правового мислення і правової поведінки в їх єдності.
Відповідно до мети та висунутої гіпотези визначено такі завдання:
провести психолого-педагогічний аналіз наукових досліджень з проблеми формування правової культури старшокласників як важливої складової їх загальної культури;
виявити психологічні умови формування правової культури старшокласників;
визначити психологічні фактори впливу на розвиток правової культури старшокласників;
розробити та експериментально перевірити концептуальну модель формуючого впливу на розвиток правової культури старшокласників;
Розробити методичні рекомендації щодо формування правової культури учнівської молоді.
Методологічну основу дослідження становлять: філософсько-психологічні положення про єдність історичного і логічного, теоретичного та емпіричного; системного й особистісного; діяльнісного і культурологічного; психологічні принципи детермінізму, відображення єдності психіки і діяльності (Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, Б.Ф.Ломов, К.К.Платонов, С.Л.Рубінштейн, О.М.Ткаченко); принципи єдності особистісного та професійного самовизначення (І.А.Зязюн, Є.О.Клімов); методологічні засади особистісно орієнтованої освіти (Г.О.Балл, В.Ф.Моргун, О.К.Дусавицький, О.Ф.Іванова, Д.Ф.Крюкова, В.І.Панченко, Н.А.Побірченко, Е.О.Помиткін, В.В.Рибалка, В.В.Синявський, С.О.Сисоєва, Т.С.Яценко та ін.).
Теоретичну основу дослідження становлять: концептуальні положення про єдність свідомості і діяльності, розроблені в працях Б.Г.Ананьєва, Л.С.Виготського, В.В.Давидова, Г.С.Костюка, О.М.Леонтьєва, К.К.Платонова, С.Л.Рубінштейна; положення гуманістичної психології та педагогіки розроблені такими вченими, як Г.О.Балл, С.У.Гончаренко, І.А.Зязюн, Є.В.Єгорова, В.О.Моляко, В.Ф.Моргун, В.Г.Кремень, Н.І.Литвинова, С.Д.Максименко, А.Маслоу, Н.Г.Ничкало, Г.Оллпорт, К.Роджерс, Н.В.Чепелєва, Т.С.Яценко та інші; психолого-педагогічні ідеї щодо розвитку гармонійної особистості у працях таких вчених, як Г.О.Балл, Л.Я.Гозман, Я.Л.Коломінський, І.С.Кон, О.І.Кульчицька, І.П.Маноха, О.М.Отич, Н.А.Побірченко, Е.О.Помиткін, Л.П.Пуховська, В.В.Синявський, Б.О.Федоришин; теоретичні і методичні положення стосовно розвитку правової свідомості особистості як форми суспільної свідомості, викладені у працях: П.Д.Біленчука, Г.П.Васяновича, М.І.Городиського, М.В.Костицького, О.І.Коченова, В.Н.Кудрявцева, В.С.Медвєдєва, В.В.Оксамитного, М.В.Савчина, В.Г.Панка, В.О.Татенка, Н.О.Ткачової, С.І.Яковенка та інших; теоретичні положення про діяльність шкільного психолога, що розроблені О.Ф.Бондаренком, І.В.Дубровіною, С.В.Васьківською, Є.В.Єгоровою, З.Г.Кісарчук, Н.Г.Литвтновою, С.Д.Максименком, В.Г.Панком, Н.В.Чепелєвою, Т.С.Яценко та ін.
Методи дослідження. Для перевірки висунутої гіпотези та вирішення поставлених завдань дослідження використовувалися такі методи: теоретичні теоретичний аналіз, систематизація й узагальнення наукових даних, за допомогою яких проведений теоретикометодологічний аналіз основних понять правової психології, визначено концептуальні уявлення про правову культуру як психологічний феномен; емпіричні спостереження, опитування, тестування, констатуючий експеримент, що були використані з метою вивчення проявів правової культури у старшокласників; розвивальні формуючий експеримент, за допомогою якого перевірялася програма розвитку правової культури старшокласників; обробки та інтерпретації методи статистичної обробки даних, що були використані з метою кількісної і якісної інтерпретації та узагальнення результатів експерименту.
Організація дослідження. Дослідження виконувалося у три етапи протягом 2000-2004 років.
На першому етапі (2000-2001 роки) вивчався стан розробки проблеми дослідження у психологічній, юридичній і філософській науковій літературі. Сформульовано гіпотезу, визначено мету і завдання дослідження, теоретичні підходи до проблеми правової культури. Розроблено комплексну програму і методики дослідження, проведено пілотажне дослідження щодо виявлення ефективності комплексу методик.
На другому етапі (2001-2003 роки) була проведена експериментальна перевірка програми дослідження прояву та розвитку правової культури у старшокласників та визначені засоби математичної обробки кількісних результатів дослідження.
На третьому етапі (2003-2004 роки) було проаналізовано процес та результати дослідження умов формування правової культури старшокласників, здійснено їх інтерпретацію, оформлена дисертаційна робота.
Експериментальна база дослідження. Основною базою проведення експериментального дослідження були два загальноосвітніх навчальних заклади Обухівського району Київської області. В констатуючому експерименті брали участь 210 учнів загальноосвітніх шкіл, а також вчителі з правознавства і директори шкіл, які оцінювали рівень сформованості в учнів правової культури. Для перевірки результатів психолого-педагогічного експерименту в контрольну та експериментальну групи увійшли 48 старшокласників.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше обґрунтовано концептуальні положення про залежність правової культури старшокласників від рівня розвитку правосвідомості як установки на правову поведінку; визначено психологічні умови формування правової культури учнів, розроблено комплекс методик діагностування розвитку правової культури учнів; подальшого розвитку дістали теоретичні та практичні положення про фактори соціально-психологічного впливу на формування правової культури старшокласників.
Теоретичне значення дослідження полягає у розширенні наукових знань про психологічну сутність правової культури, визначенні ролі мотиваційного, когнітивного і регулятивного компонентів в її структурі; виявленні психологічних детермінант і механізмів її розвитку і функціонування.
Практичне значення дослідження полягає у розробці та експериментальній перевірці комплексу методів діагностування та розвитку правової культури старшокласників, які можуть бути використані вчителями загальноосвітніх навчальних закладів; визначенні та застосуванні методичних засобів щодо професійної орієнтації учнів на юридичну професію; у складанні на основі узагальнення результатів дисертаційного дослідження методичних рекомендацій, які можуть бути задіяні психологічною службою загальноосвітньої школи у роботі з групами ризику”.
Розроблені матеріали сприятимуть оптимізації процесу формування у старшокласників свідомої установки на правову поведінку, а також профілактиці злочинності та правопорушень.
Результати дисертаційного дослідження впроваджено у школах м.Обухова та Обухівського району Київської області: Козинській загальноосвітній школі ІІІІ ступенів (Довідка №47 від 21.05.04р.); Обухівській загальноосвітній школі ІШ ступенів № 1 (Довідка №31 від 28.05.04р.); Обухівській загальноосвітній школі ІШ ступенів № 2 (Довідка №52 від 14.05.04р.).
Особистий внесок автора полягає у розробці теоретичних положень щодо сутності правової культури як єдності ціннісно-мотиваційного, когнітивного-інформаційного і поведінково-регулятивного компонентів; експериментальному вивченні наявного рівня правової культури учнівської молоді; визначенні психологічних механізмів та особливостей формування правової культури у юнацькому віці; розробці методики формування правової культури старшокласників.
Вірогідність отриманих результатів забезпечена: методологічною та теоретичною обґрунтованістю вихідних концептуальних уявлень про правову культуру як психологічного феномена соціально-правової і моральної поведінки; комплексним використанням сучасних дослідницьких методів, адекватних предмету, меті і завданням дослідження; репрезентивною вибіркою досліджуваних; поєднанням кількісного і якісного аналізу отриманих результатів із застосуванням методів математичної статистики.
Положення, що виносяться на захист:
1. Теоретичне обґрунтування поняттєвого апарату дослідження правової культури особистості.
2. Положення про психологічні особливості формування правової культури учнівської молоді.
3. Концептуальна модель формування правової культури старшокласників.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідалися на міжнародних і загальноукраїнських конференціях: Костюківських читаннях Психологія у ХХІ столітті: перспективи розвитку” (Київ, 2003р.); Міжнародній науково-практичній конференції Неперервна професійна освіта педагогічних працівників: теорія і практика” (Черкаси, 2003р.); Міжнародній науковій конференції Ломоносовські читання” (м.Севастополь, 2003р.); Всеукраїнській конференції Проблеми розвитку мислення в учнів загальноосвітніх шкіл і ліцеїв” (м.Севастополь, 2003р.); Всеукраїнській конференції Професійне формування особистості” (Київ, 2003р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображено в 11 одноосібних наукових працях, з них 6 статей у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 2 статті у збірниках наукових праць та журналах, 3 статті у збірниках матеріалів конференцій.
Структура дисертації. Дисертація складається з вступу; трьох розділів; висновків до розділів; загальних висновків, списку використаних першоджерел з 248 найменувань (з них 25 іноземними мовами); 2 додатків на 17 сторінках. Робота містить 12 таблиць на 12 сторінках, 8 рисунків на 4 сторінках. Загальний обсяг дисертації 196 сторінок і основна її частина займає 175 сторінок.

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Результати дисертаційного дослідження дають підстави стверджувати, що вихідна методологія є правильною, поставлені завдання реалізовано, мету досягнуто, сукупність одержаних наукових висновків та практичних рекомендацій має важливе значення для психологічної теорії і практики освітянської роботи у середніх навчальних закладах. Матеріали дисертації забезпечують науково обгрунтовану інтерпретацію поняття правова культура”. Практичне використання висновків, рекомендацій сприятиме оптимальному вирішенню завдань, які на даному етапі стоять перед проблемою правового виховання учнівської молоді.
1. Теоретичний аналіз філософсько-юридичних і психолого-педагогічних досліджень з проблеми формування правової культури старшокласників свідчить про тісний взаємозв’язок між загальною та правовою культурою, між правом та мораллю. Правова культура учнівської молоді розглядається як єдність зовнішнього і внутрішнього: право як особистісна цінність і установка на правослухняну поведінку. Визначено й обґрунтовано психологічний склад правової культури старшокласників, до якого входять такі взаємопов’язані компоненти як ціннісно-мотиваційний, когнітивно-інформаційний, поведінково-регулятивний.
Завдяки ціннісно-мотиваційному компоненту формуються ціннісно-правові орієнтири, правові переконання, правосвідомість як установка на правову поведінку. Когнітивно-інформаційний компонент спрямований на набуття старшокласниками правових знань і формування правового мислення як особистісних цінностей. За допомогою поведінково-регулятивного компоненту забезпечуються позитивні прояви правової поведінки учнів та досягається активізація саморегуляції та самовдосконалення поведінки.
2. За допомогою відповідного психологічного інструментарію досліджено конструктивні та деструктивні прояви правової культури старшокласників та визначено змістові показники ціннісно-мотиваційного, когнітивно-інформаційного та поведінково-регулятивного компонентів.
3. В дослідженні було визначено психологічні умови формування правової культури учнівської молоді. До психологічних умов, які впливають на розвиток правової культури старшокласників можна віднести позитивні цілеспрямовані психолого-педагогічні впливи: розвиток в учнів інтересу до правознавчих дисциплін, формування знань про свої права і обов’язки, усвідомленого ставлення до необхідності додержання норм закону, розвиток механізмів рефлексії та негативні впливи оточення: низький рівень правової культури батьків, їх негативне ставлення до законодавчих і правоохоронних органів, безтурботне виховання дітей, низький рівень матеріального забезпечення сім’ї, негативні впливи засобів масової інформації і криміналізованої літератури.
4. Доведено, що розвиток правової культури учнів відбувається нерівномірно, що зумовлено індивідуально особистісною зрілістю індивіда, ступенем сформованості в нього моральних переконань і установок.
5. Розроблена та експериментально перевірена концептуальна модель формування правової культури учнівської молоді в умовах навчально-виховного процесу, яка забезпечує цілеспрямований позитивний психолого-педагогічний вплив на розвиток правової культури особистості у взаємодії всіх її компонентів: ціннісно-мотиваційного, когнітивно-інформаційного і поведінково-регулятивного, активізацію внутрішньої суб’єктної рефлексії і зовнішньої суб’єкт-суб’єктної взаємодії, а також створення психологічних умов для реалізації комплексної програми навчально-виховної роботи школи у взаємодії з родиною.
Концептуальна модель включає розроблені в дослідженні психологічні умови розвитку правової культури учнівської молоді, психологічні фактори впливу на формування правосвідомості як установки на правову поведінку учнів, а також комплекс психологічних методів діагностики, формування і психокорекції правової поведінки.

6. В результаті дослідження проблеми було розроблено методичні рекомендації щодо формування правової культури учнівської молоді, які передбачають врахування психологічних факторів в організації навчального процесу з правознавства та психологічну допомогу батькам у вихованні правової культури і правової поведінки дітей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абрамова Г.С. Возрастная психология. Екатеринбург: Деловая книга. 1999. 269 с.
2. Алексеев. С.С. Философия права: история и современность, проблемы тенденции, перспективы. - М.: Норма, 1998. 36 с.
3. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Л.: Ленингр. ун-т, 1968. 339 с.
4. Андреева Г.М. Социальная психология: Учебн. М.: МГЦ, 1980. 415 с.
5. Анисимов С.Ф. Мораль и поведения. М.: Мысль, 1979. 11с.
6. Анненков В.П. Особливості формування ціннісних орієнтацій учнівської молоді. К., 1999. 137 с.
7. Антонян Ю.М., Бородин С.В. Преступность и психические аномалии. М.: Наука, 1987. 208 с.
8. Антонян Ю.М. Жестокость в нашей жизни. М.: ИНФРА Т, 1995. 315 с.
9. Бабанський Ю.К. Оптимизация процесса обучения (общепедагогический аспект). М.: Педагогика, 1988. 256 с.
10. Балл Г.О. Сучасний гуманізм і освіта: Соціально-філософські та психолого-педагогічні аспекти. Рівне: Ліста-М”, 2003. 128 с.
11. Балл Г.О. Психолого-педагогічні засади гуманізації загальної та професійної освіти// Вісник Націон. Техн. Ун-ту України Київ. Політехнічний інс-т”: Філософія. Психологія. Педагогіка. К.: Політехніка, 2001. С.17-70.
12. Балл Г.О.Особистісна надійність та її співвідношення з особистісною свободою// Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992-2002: Зб.наук. праць до 10-річчя АПН України. -- Х., 2003. Ч.1. С.537-550.
13. Балюк В.А. Правовое воспитание учащихся: Учебн.пособие. - Новосибирск: Новосиб. пед.ин-т, 1986. 101 с.
14. Бердяев Н. Философия неравенства /Сост., авт. предисл. Л.В.Поляков. М.: ИМА-Пресс, 1990. 285 с.
15. Бекешина И.Э. Структура личности: методологический анализ. К.: Наукова думка, 1986. 127 с.
16. Бризгалов І.В. Юридична деонтологія. К:, 1998. 41 с.
17. Библер В.С. Нравственность. Культура. Современность. М.: Знание, 1990. 64 с.
18. Біленчук П.Д., Сливка С.С. Правова деонтологія. К.: АТІКА, 1999. 320 с.
19. Божович Л.И. К развитию эффективно-потребностной сферы человека// Проблемы общей возрастной и педагогической психологии / Под ред. В.В.Давыдова. М.: Педагогика, 1978. С. 168-179.
20. Бурлачук Л.Ф. Словарь-справочник по психологической диагностике. К.: Наукова думка, 1989. 197 с.
21. Боришевський М.И. Развитие нравственных убеждений школьников. К.: Радянська школа, 1986. 182 с.
22. Братусь Б.С. Аномалии личности. М.: Мысль, 1988. 302 с.
23. Выготский Л.С. Собр. соч.: В 6-ти т. М.: Педагогика. 1984. т.4. 206 с.
24. Воловик П.М. Теорія імовірностей і математична статистика в педагогіці: Монографія. К.: Рад. Школа, 1969. 223 с.
25. Гегель Г. Философия права: Пер. с нем. М.: Мысль, 1990. 524 с.
26. Глебов А.П. Методологические и теоретичнечкие проблемы юридической науки// Правоведение. 1998. - № 3. C.86-89.
27. Глоточкин А.Д., Пирожков В.Ф. Исправительно-трудовая психология: Учебник для вузов МВД. Рязань: РВШ МВД СССР, 1985. 356 с.
28. Глюк Шелдон и Элеонора. Техника исследования: отбор и объединение по парам делинквентов и неделинкветов// Социология преступности. М.: «Прогресс», - 1996. С. 149-172 .
29. Головченко В.В. Эффективность правового воспитания Понятие, критерии, методика, измерения. К.: Наукова думка, 1985. 127 с.
30. Гончаренко С.У., Мальований Ю.І. Гуманізація і гуманітаризація освіти// Шлях Освіти. 2001. -- №2. С. 2-7; № 3. С.2-8.
31. Гончаренко С.У. Методологічні характеристики педагогічних досліджень// Вісник АПН України.: Щокв. наук. теорет. та інформ. часоп. 1993. -- № 1. С.11-23.
32. Городиський М.І. Правова освіта майбутнього вчителя: Монографія/ За ред. М.В.Подберезького. К.: Науковий світ, 2001. 128 с.
33. Гурова Л.Л. Психологический анализ решения задач. Воронеж, 1976. 328 с.
34. Джекебаев У.С. О социально-психологических аспектах преступного поведения. Алма-Ата: Наука, 1971. 203 с.
35. Демин М.В. Анализ структуры сознания. М.: Моск. ун-т, 1980. 38 с.
36. Деркач Н.І. Збірник задач і вправ з правознавства. Чернівці: Чернівецький інститут післядипломної освіти, 2002. 31 с.
37. Джонсон Д. Инжереное и художественное конструирование. М.: 1976. 269 с.
38. Диалектика научного познания: Очерк диалект. логики/ Д.П.Горский, И.С.Нарский. М.: Наука, 1978. 479 с.
39. Долгова А.К. Социально-психологические аспекты преступности несовершеннолетних. М.: Юрид.лит., 1981. 159 с.
40. Дубровський В.Ф., Наровлянський О.Д. Конституція України. Тести. К.: Магістр, 1996. 98 с.
41. Закалюк А.П. Факторы, обуславливающие особую жестокость // Юридическая психология: Хрестоматия по психологии/ Сост. Т.Н.Курбатова; Гл ред. В.Усманов. С.П.б.: Питер, 2001. С.159-171.
42. Ермоленко А.Н. Этика ответственности и социальное бытие человека (современная немецкая практическая философия). К.: Наукова думка, 1994. 200 с.
43. Жилина Л.Н. Потребности, культура потребления и ценностные ориентации личности. М.: АОН, 1988. 220 с.
44. Завадская Ж.Е., Шевченко Л.В. Воспитание ответственности у старшеклассников. Минск. Нар. Аскета, 1981 152 с.
45. Загальна теорія держави і права: Навч. посібник/А.М.Колодій, В.В.Копейчиков, С.Л.Лисенков; Нац.пед.ун-т ім. М.П.Драгоманова. К.: Юрінком, 1997. 320 с.
46. Зайцев И.М. О природе правовых понятий // Некоторые философские проблемы государства и права: сб.статей. Саратов: Юрид. ин-т, 1974. Вып.2. С. 76-88.
47. Закалюк А.П. Общественное воздействие и предупреждение правонарушений. К.: Наукова думка, 1975. 263 с.
48. Закон України „Про освіту”. К.: Генеза, 1997. 36 с.
49. Залесский Г.Е. Психологические вопросы формирования убеждений. М.: Изд-во МГУ, 1983. 119 с.
50. Залесский Г.Е. Психология мировоззрения и убеждений личности. М.: Моск.ун-т., 1994. 144 с.
51. Заличенко А.И. Психология духовности. М.: Изд-во. Трансперсонального института, 1996 . 400 с.
52. Зинченко В.П. Миры сознания и структура сознания// Вопросы психологии. 1991. -- № 2. С. 15-36.
53. Зейгарник Б.В. Патопсихология: Учебн. ВНЗ. М.: Изд-во МГУ. -- 1998. 238 с.
54. Зелинский А.Ф. Криминальная психология. К.: Юринком интер, 1999. 237 с.
55. Знаменская Т., Разбаш О. Свобода-право-закон. Правовая идеология в правовом государстве// Общественные науки. 1989. -- № 4. С.36-51.
56. Золотухина-Абалина Е.В. О специфике высших духовных ценностей// Философские науки. 1987. -- № 4. С.11-18.
57. Зязюн І.А. Педагогіка добра: ідеали і реаліз: Наук.-метод. посіб. К.: МАУП, 2000. 312 с.
58. Зязюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічної дії: Навч.посіб. К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1997. 302 с.
59. Зязюн І.А. Емоційно-почуттєве в освітніх технологіях і педагогічній творчості// Єдність раціонального та емоційно-почуттєвого в освітньо-виховних системах: Наук.-метод.зб. Харків: Харків пед.ун-т, 1996. С.9-12.
60. Иванов Н.Г. Нравственность, безнравственность, преступность// Государство и право. 1994. -- № 11. С.21-28.
61. Иващенко А.В. Формирование разумных потребностей у старших школьников // Советская педагогика. 1986. -- № 10. С.38-41
62. Ивин А.А. Ценности и понимание// Вопросы философии. 1970. -- № 8. С.31-43.
63. Ильин В.С. Формирование личности школьника (целостный процес). М.: Педагогика, 1984. 144 с.
64. Ильин И.А. О сущности правосознания/ Составитель и автор вступительной статьи И.Н.Смирнов. М.: Рарогь, 1993. 235 с.
65. Ильин И.А. Философия права. Медиум, 1993.
66. Іова В.Ю. Формування правової культури особистості на засадах духовності: Навч. метод. посіб.—Хмельницький: Абетка, 2001. 167 с.
67. Индивидуальная работа с трудновоспитуемыми учащимися: Метод.реком./Мин-во просвещения УССР. К.: Рад.школа, 1981. 64 с.
68. Кабанова-Меллер Е.Н.Психология формирования знаний и навыков у школьников. Проблема приемов умственной деятельности. М.: Акад.пед.наук РСФСР, 1962. 376 с.
69. Казамырчин В.Н. Право методы его изучения. М.: Юридическая литература, 1965. 204 с.
70. Караковский В. Общечеловеческие ценности основа учебно-воспитательного процесса// Воспитание школьников. 1993. -- № 2. С.4-8.
71. Карвацкая Г.Ф. Моральная мотивация сознания и поведения// Вопросы философии. 1982. -- № 11. С.92—100.
72. Керимов Д.А. Психология и право// Государство и право. 1992. № 12. С.10-21.
73. Костюк Г.С. Психологія: Підручник. К.: Радянська школа, 1984. 569 с.
74. Коэн С. Содержание делинквентной субкультуры// Социология преступности. М.; Прогрес. 1966. С.314-322.
75. Клайнпетер У., Реслер Г.Д. Основные принципы психотерапии в детском и подростковом возрасте // Психогігієна детей.
76. Климов Е.А. Индивидуальный стиль деятельности в зависимости от топологических свойств нервной системы. Казань; КГУ, 1969. 267 с.
77. Клямко Э.И. Оправовом содержании презумпции невиновности// Государство и право. 1994. -- №2. С.82-90.
78. Ковалев В.И.Мотивы поведения и деятельности. М.: Наука, 1988. 191 с.
79. Коваленко А.И. Общая теория государства и права. М.: Теис, 1996. 115 с.
80. Конституція України і основи правознавства в школі: книга для вчителя/ Український центр правничих студій. К., 1999. 355 с.
81. Кодекс про шлюб та сім’ю України. К.: Атака, 2000. 72 с.
82. Козлов В.А. Проблема предмета и методологии общей теории права. Л.: Ленингр.ун-т, 1989. 116 с.
83. Колесов Д.В. Воля и нравственность// Советская педагогика. 1990.
84. Кочетов А.И. Работа с трудными детьми: Книга для учителя. М.: Просвещение, 1986. 160 с.
85. Коченов М.М. Цели, содержание и приемы изучения следователем психологии обвиняемого// Юридическая психология: Хрестоматия по психологии/ Слсь. Т.Н. Курбатова; Гл.ред. В.Усманов. Питер, - С Пб: 2001. С. 205-237.
86. Коляда И.А., Булда А.А. Основы правознавства. 9 кл: Метод. посіб. для вчителів. К.: АСК, 2000. 235 с.
87. Комаров В.Ф. Методические указания к проведению имитационной игры «У озера». -- Новосибирск: Наука, 1986. 72 с.
88. Комаров С.А. Общая теория государства и права. Учебн. пособ. для ВНЗ. М.: Манускрипт, 1996. 314 с.
89. Корн Альберт. Содержание делинквентной культуры// Социология преступности. М.: «Прогресс», 1996.- С. 314-322 с.
90. Комаров В.Ф. Введение в управленческие имитационные игры. Л.: Наука, 1980. 272 с.
91. Комаров В.Ф. Управленческие имитационные игры/ Отв. ред. Г.В.Гренбэк. Новосибирск: Наука, 1989. 268 с.
92. Короткова Л., Вихров О. Правознавство дисципліна обов’язкова// Рідна школа. 1996. - № 3. С.55-57.
93. Котов А.К., Галочкин Н.Т. Организация правового воспитания. Алма-Ата, 1983. 230 с.
94. Котюк В.О. Теория права: Курс лекцій: Навч. посіб. для юрид. ф-тів вузів. К.: Вентурі, 1996. 208 с.
95. Крюкова Д.Ф. Проблема розвитку пізнавальних здібностей молоді у навчально-виховному процесі // Теорія і практика управління соціальними системами / Філософія, Психологія. Педагогіка. Соціологія. , 2003. № 2. С.102 - 112.
96. Кримінальний кодекс України: Закон України від 5 квітня 2001 р. № 2341-111. К., 2003. 239 с.
97. Кудрявцев В.Н. Закон, поступок, ответственность. М.: Наука, 1986. 488 с.
98. Кудрявцев В.Н. Механизм преступного поведения// Юридическая психология. С.Пб, 2001. С.91-112.
99. Кудрявцев В.Н. Право и поведение. М.: Юрид. лит., 1978. 191 с.
100. Кудрявцев В.Н. Социальные отклонения: Введение в общую теорию. М.: Юрид.лит, 1984. 320 с..
101. Кульчицкая Е.И. Внутренний судья. К: Политиздат Украины, 1987. 104 с.
102. Лахтадир А.М. Молодіжна злочинність: джерела, характер і особливості, шляхи запобігання їй // Рідна школа. 1992. - № 7. С.25-28.
103. Лебедев В.И. Личность в экстремальных условиях. М.: Политиздат, 1989. 304 с.
104. Левитов Н.Д. О психических состояниях человека. М.: Просвещение, 1964. —344 с.
105. Леонтьев А.Н. Психология общения. М.: Смысл, 1999. 365 с.
106. Леонтьев А.Н. Деятельность, сознание, личность. М: Политиздат, 1977. 304 с.
107. Лукашевич Е.А. Право, мораль, личность. М.: Наука, 1986. 262 с.
108. Макарова Е.А. Традиции и обновления в праве: проблемы ценностного подхода// Государство и право. 1996. - № 5. С.105-108.
109. Малеин Н.С. О моральном вреде // Государство и право. 1993. - № 3. с. 32-39.
110. Майерс Дэвид. Социальная психология/ Пер. с англ: В.Гаврилов и др.; Гл.ред. Е.Строганова. С.Пб.: Питер, 2001. 750 с.
111. Максименко С.Д. Теорія і практика психолого-педагогічного дослідження. К.: НДІП, 1990. 240 с.
112. Марьенко И.С. Нравственное становление личности школьника. М.: Педагогика, 1985. 104 с.
113. Макаренко А.С. Собрание сочинений. В 8-ми томах. М.: Педагогика, 1982. Т. 1. - 366 с.
114. Маноха І.П. Психологія потаємного «Я». К.: Поліграфкнига, 2001. 448 с.
115. Менчинская Н.А. Психология усвоения знаний в школе. М.: 1992 269 с.
116. Меню О. Правова культура в умовах розбудови незалежної України: поняття, структура //Право України. 2001. - № 4. С.21-23.
117. Методика правового воспитания учащихся: Учебн. пособ. для студ.пед.ин-тов/ Под ред. А.В. Мицкевича, В.М.Обухова. М.: Просвещение, 1982. 223 с.
118. Методика преподавания основ Советского государства и права: Пособ. для учителя// Г.П.Давыдов, И.Я.Лернер, Л.С.Бахмутова. М.: Просвещение, 1984. 160 с.
119. Методические проблемы правоведения /Под ред. Марченко М.Н. М.: Моск. гос. ун-т, 1994 167 с.
120. Михайленко А.Р. Основи государства и права. Старшеклассникам и абитуриентам. К.: Фемина, 1994. 118 с.
121. Мостовая И.М. Юридическая психология. 2 изд., доп. К.: Вира-Р, 1999. 119 с.
122. Моргун В.Ф. Профессиональная ориентация будущих педагогов: полтавский вариант // Учитель, которого ждут / Под ред. И.А.Зязюна. М.: Просвещение, 1986. С. 64 - 86.
123. Назаренко Є.В. До питання про поняття правової культури // Правова культура і підприємництво. Збірник наукових праць. Донецький інститут підприємництва. 1999. С. 17-21.
124. Назаренко Е.В. Формирование развитого социалистического правосознания основная цель правого воспитания // Проблемы правоведения. 1977. Вып. 36. С.21-29.
125. Новик Ю.И. Психологические проблемы правового регулирования. Минск: Университетское, 1989. 136 с.
126. Оксамытный В.В. Правомерное поведение личности. К.: Наукова думка, 1985. 173 с.
127. Оксамытный В.В. Правовое воспитания важнейший фактор формирования социальной активности личности. К.: Наукова думка, 1979. 74 с.
128. Организация и эффективность правового воспитания/Редкол.: Л.А.Керимов. М.: Мысль, 1983. С.285.
129. Оржеховська В.М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх: Навч.-метод. посіб. К.: ВІАН, 1996. 352 с.
130. Оржеховська В.М. Формування соціальної відповідальності учнів у с учасній школі // Педагогіка і психологія. 1996. - № 4. С.25-32.
131. Орзих М.Ф. Содержание методологии юридической науки // Правоведение. 1973 - № 1 С. 17-24.
132. Основи правових знань. Підручник для учнів ПТНЗ. -- /П.І. Гнатенко, В.М. Калашников, К.А.Марків. К.: Юридична книга, 2000. 222с.
133. Основи правознавства. Навч. посіб./М.О.Баймуратов, Л.Д.Біла, Є.В.Додін. К.: Знання, 2000. 358 с.
134. Панок В.Г., Цушко І.І. Стратегія розвитку психологічної служби системи освіти України. К.: Ніка-Центр. 2004. 107 с.
135. Платонов К.К. Проблемы способностей. М.: Наука, 1984. 252 с.
136. Пернацкий В.И. Проблема активності сознания //Активно-творческая функция сознания. Иваново: Иван. пед. ин-т, 1970. 199.
137. Петражицький Л.И. Введение в изучение права и нравственности. Основы эмоциальной психологии. Изд. 3-ею с.-Петербург, 1908. Часть-1 Методические основы теории права и нравственности. Часть 2-я Психологические основы теории права и нравственности. 265 с.
138. Пирожков В.Ф. Криминальная психология. М.: Ось-89, 2001. 702 с.
139. Пилипенко Л.І. Соціальна рефлексія як чинник громадського становлення особистості // Збірник наукових праць Інституту психології ім.Г.С.Костюка. К.: 2004, Том УІ. Вип. 2. С. 236 240.
140. Плавич В.П. Убежденность: философско-социологический анализ. К.: Либідь, 1991. -207 с.
141. Платов В.Я. Деловые игры: разработка, организация, проведение. М.: Профиздат, 1991. 187 с.
142. Платонов К.К. Структура и развитие личности. М.: Наука, 1986 25 с.
143. Побірченко Н.А. Формування особистісної готовності учнів загальноосвітньої школи до підприємницької діяльності: Монографія. К.: Знання, 1999. 286 с.
144. Побірченко Н.А. Професійно-ціннісна спрямованість старшокласників// Директор школи. 1999. - № 5 (53). С.9.
145. Побірченко Н.А.Психологія відображення у свідомості учнів навчальної діяльності, орієнтованої на неперервну освіту// Неперервна професійна освіта: теорія і практика. 2001. Вип.1 С.81-87.
146. Покровский И.Ф. О правовой активности личности и формирования ее правосознания // Вестник Ленингр. ун-та. 1971. - № 17. С. 13-18.
147. Помиткін Е.О. Духовний розвиток учнів у системі шкільної освіти: Науково-методичний посібник. К.: ІЗМН, 1996. 164 с.
148. Попов В. Некоторые социально-психологические факторы превращения знаний в убеждения и действие // Политическое самообразование. 1983. - № 1. С. 117-125.
149. Потопейко Д.А. Правосознание как особое существенное явление. К.: Наукова думка, 1970. -111 с.
150. Правители преступного мира. М.: Зеленый парус. 1992. 274 с.
151. Профілактика правопорушень і злочинності в учнівському середовищі/ АПН України, ІПППО. К., 2003. 78 с.
152. Психологическая диагностика: проблемы и исследования. М.: Педагогика, 1981. 268 с.
153. Практическая психодиагностика. Методика и тесты / Учебное пособие / Редактор-составитель Д.Я.Райгородский. Самара: «БАХРАХ», 1998. 672с.
154. Право, правосознание, мировозрение // Вопросы философии. 1975. -№ 12. С.151-155.
155. Право: Правосознание и мировозрения // Советсткое государство и право. 1975. -№ 7. С. 41-51.
156. Правовое воспитание и социальная активность населения/ Н.И.Козюбра, В.П.Зенин, В.А.Чехович; Отв.ред.Б.М.Бабий. К.: Наукова думка, 1979. 327 с.
157. Правовое воспитание молодежи/ Н.И. Козюбра, В.В.Оксамытный, П.М.Рабинович. К.: Наукова думка, 1985. 319 с.
158. Правовое воспитание учащихся. Из опыта работы/ Сост. Г.П.Давыдов. М.: Просвещение, 1979. 159 с.
159. Правовое воспитание трудящихся: Вопр. теории и практики/ Отв.ред. Ф.Ш.Аксянов. Фрунзе: Илим, 1978. 194 с.
160. Правосвідомість майбутнього вчителя: соціально-педагогічні засади формування: Метод. реком./Уклад. Я.В.Кічук. К.: Четверта хвиля, 2001. 71 с.
161. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх: Проблеми спільної роботи комісії у справах неповнолітніх та органів освіти України/ Редкол.: М.Д. Ярмоленко та ін. К.: Академпресс, 1994. 111 с.
162. Прохоров В.С. Преступление и ответственность. Л.: Ленингр. Ун-т, 1984. 136 с.
163. Психологические механизмы регуляции социального поведения.: Св.стат./Отв.ред. М.И. Бобнева, Е.В.Шерохова. М.: Наука, 1979.-335 с.
164. Психологические проблемы развития нравственных убеждений: Межвуз.сб.науч.тр. / Редкол.: Л.А.Матвеева (отв.ред.) и др. Л.: Ленинград ун-т, 1987. 130 с.
165. Психология развивающейся личности/ Под ред. А.И.Петровского; НИИ общей и пед.психологии.. М.: Педагогика, 1987. 240 с.
166. Психологія особистісно орієнтованої професійної підготовки учнівської молоді: Науково-методичний посібник / Під ред. В.В.Рибалки; автори: Г.О.Балл, М.В.Бастун, П.В.Вихрущ, В.І.Гордієнко, Д.Ф.Крюкова, Л.В.Никоненко, В.І.Панченко, П.С.