Психолого-педагогічні умови гармонізації етнічної самосвідомості старшокласників

Короткий опис

Інститут психології ім. Г.С.Костюка
АПН України

На правах рукопису

Михальчук Юлія Олександрівна

УДК 159.923.2:159.922.4:37.035.6

Психолого-педагогічні умови гармонізації етнічної самосвідомості старшокласників

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
член кореспондент АПН України
доктор психологічних наук
професор Г.О.Балл

Київ 2005

ЗМІСТ

ВСТУП.................................................................................................

3

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи дослідження..................................

9

1.1.

Визначення базових понять................................................................

9

1.2.

Теоретико-методологічні основи дослідження етнічної самосвідомості ....................................................................................

35

1.2.1.

Специфіка етносамовизначення як індикатор внутрішньої діалогічності формування етнічної самосвідомості........................

36

1.2.2.

Конструктивність як форма сприйняття історичних подій......................................................................................................

53

1.2.3.

Толерантність та співпраця як основа гармонійного співіснування.......................................................................................

62

1.2.4.

Акультурація як системоутворювальна складова кроскультурної взаємодії...............................................................................................

73

1.3.

Концептуальна модель гармонізації етносамосвідомості старшокласників..................................................................................

85

Висновки до першого розділу

99

РОЗДІЛ ІІ. Експериментальне дослідження шляхів гармонізації етнічної самосвідомості старшокласників..........

105

2.1.

Експериментально-діагностична констатація ступеня гармонійності етносамосвідомості старшокласників......................

106

2.2.

Основні напрямки та організація формуючого експерименту.......................................................................................

145

2.3.

Аналіз результатів дослідження.........................................................

168

Висновки до другого розділу.

189

ВИСНОВКИ........................................................................................

194

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................

197

ДОДАТКИ...........................................................................................

218

ВСТУП
На сучасному етапі розвитку українського суспільства, характеристиками якого є, зокрема, етнотрансформаційні та етноеволюційні процеси, виникають різного роду суперечності. Останні виявляються у зіткненні усталених та зароджуваних норм, цінностей, що спричиняється, зокрема, поліетнічністю суспільства. З проблемою поліетнічності тісно пов’язані деструктивні етнічні конфлікти, що виникають на ґрунті вже згаданих протиріч та нетерпимості.
Подолання нетерпимості, налагодження конструктивної діалогічної взаємодії у суспільстві, формування стійкої етнопозиції представників етнічних спільнот є базисом для зміни соціального середовища у напрямку формування культури міжетнічного діалогу.
Через діалог, що видається єдино можливим засобом конструктивного входження етносу до світового співтовариства, відбувається розвиток етногруп, адже діалогічний спосіб мислення визначається знаходженням спільної мови, сприяє гуманізації стосунків, характеризується взаємоповагою, толерантністю, знаходженням взаємоприйнятного рішення. Зазначені питання останнім часом опинилися в центрі уваги багатьох вітчизняних дослідників, серед яких можна виділити роботи Г.О.Балла, О.Ф.Бондаренка, І.А.Зязюна, Л.М.Карамушки, С.Д.Максименка, В.В.Рибалки, Н.В.Чепелєвої, Т.С.Яценко та ін.
Надзвичайно важливим для успішної інтеграції в сучасному світі видається ідентифікація особи у багатоманітному етнокультурному просторі через усвідомлення та оцінювання власної індивідуальності, в тому числі її етнічної складової. Ціннісні пріоритети, стиль соціалізації, способи самопізнання, специфіка методів самоуправління все це безпосередньо пов’язане з етнічною самосвідомістю. Адже, розуміючи себе, простіше та легше враховувати цінності, пріоритети та стереотипи ближнього, зумовлені його власною етнопсихологічною ідентичністю.
Особливої ваги у рамках психологічної науки набуває дослідження етнічної самосвідомості молоді (В.В.Антоненко, М.Й.Боришевський, Л.Е.Орбан-Лембрик, Л.І.Пилипенко, М.І.Пірен, Т.М.Яблонська). Адже молодь є найбільш сензитивною соціальною групою в плані усвідомлення та подолання конфлікту між усталеними та зароджуваними нормами. Найбільш яскраво прояв даної особливості спостерігається у старших школярів, які і стали контингентом проведеного дослідження.
Вивчення шляхів гармонізації етнічної самосвідомості юнаків та юнок набуває особливої актуальності як у теоретичному, так і в практичному плані. Кількість праць, присвячених проблемам формування етнічної та національної свідомості, самосвідомості, етнічної соціалізації, розвиткові громадянської свідомості та самосвідомості, проблемам формування національної складової образу „Я”, етнічних стереотипів, невпинно зростає (Е.П.Белінська, А.М.Березик, М.Й.Боришевський, О.М.Васильченко, Б.А.Вяткін, П.І.Гнатенко, В.В.Горбунова, Н.О.Євдокимова, М.Б.Єшич, В.А.Кирсанов, К.В.Коростеліна, А.А.Налчаджян, Л.Е.Орбан-Лембрик, В.М.Павленко, М.І.Пірен, Ю.П.Платонов, Г.У.Солдатова, Т.Г.Стефаненко, Т.А.Устименко, В.Ю.Хотинець, В.Д.Хрущ, О.В.Шевченко, Г.Г.Шпєт, М.О.Шульга, Т.М.Яблонська). Значущим аспектом цієї проблеми постає гармонізація етнічної самосвідомості молодого покоління, яка, однак, ще не була предметом спеціального дослідження.
Важливим психолого-педагогічним знаряддям впливу на самосвідомість молоді є художнє слово. На уроках літератури в процесі вивчення художніх творів старшокласники отримують можливість: а) здобувати інформацію про історичне буття етносів; б) визначати авто- та гетеростереотипи різних етногруп; в) аналізувати динаміку розвитку факторів, що вплинули на формування етнічного характеру народу. Крім того, сукупність прийомів, предметних засобів у системі викладання літератури та методів психологічного впливу на учня сприяють тому, що через осмислення художніх образів активність учнів спрямовується на усвідомлення себе, свого внутрішнього „Я”, своєї ролі та призначення у світі, що сприяє саморозкриттю та самовираженню.
З огляду на актуальність та нерозробленість зазначеної проблеми ми зосередили свою увагу на дослідженні психолого-педагогічних умов гармонізації етнічної самосвідомості старшокласників.
Об’єкт дослідження процес розвитку етнічної самосвідомості у ранньому юнацькому віці.
Предмет дослідження психологічні чинники гармонізації етнічної самосвідомості старшокласників у контексті їх взаємин з оточуючими та в ході їх знайомства з літературними текстами різних культур.
Мета дослідження полягає у з’ясуванні психолого-педагогічних умов гармонізації етнічної самосвідомості у ранньому юнацькому віці.
Починаючи дослідження, ми запропонували наступну гіпотезу: організація спеціальної інформативно-творчої діяльності, спрямованої на підвищення когнітивної складності особистості і збагачення її ціннісно-смислової сфери, сприяє гармонізації етнічної самосвідомості школярів.
У відповідності до мети дослідження та висунутої гіпотези, було поставлено такі завдання:
1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми формування етнічної самосвідомості старшокласників.
2. Розробити концептуальну модель гармонізації етнічної самосвідомості юнаків та юнок.
3. Дослідити особливості формування когнітивного, афективного та конативного аспектів етносамовизначення, процесів акультурації, формування етнічної толерантності та з’ясувати ставлення учнів до історичних подій.
4. Розробити систему педагогічних впливів вчителя на школярів з метою гармонізації їх етнічної самосвідомості шляхом підвищення ціннісно-смислової когнітивної складності особистості в етнічній сфері.
Теоретико-методологічною основою дослідження стали: суб’єктний підхід до вивчення психіки і розкриття сутності людини як самотворчої, саморегулівної особистості (К.О.Абульханова-Славська, Б.Г.Ананьєв, В.А.Брушлінський, Л.С.Виготський, В.В.Зеньківський, І.С.Кон, Г.С.Костюк, Н.А.Кудрявцева, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, В.О.Моляко, С.Московичі, Ж.Піаже, М.Пірен, С.Л.Рубінштейн, В.О.Татенко); положення психологічної науки щодо етнічної свідомості та самосвідомості (В.С.Агеєв, Ю.Арутюнян, Р.Бернс, М.Й.Боришевський, П.І.Гнатенко, І.О.Кресіна, І.С.Кон, Л.Е.Орбан-Лембрик, В.М.Павленко, В.Ф.Петренко, Е.Сміт, Р.У.Солдатова, І.Стефаненко, В.Ю.Хотинець, П.Р.Чамата); висновки дослідження спілкування та його ролі в розвитку психіки і в педагогічній царині, зв’язку спілкування і спільної діяльності (Г.М.Андреєва, В.П.Бедерханова, І.Н.Богомолова, О.О.Бодальов, В.Л.Зливков, О.В.Киричук, О.І.Киричук, С.В.Кондратьєва, Н.Б.Кузьміна, О.М.Леонтьєв, Б.Ф.Ломов, С.Д.Максименко, О.Я.Митник, С.О.Мусатов, Т.Парсонс, А.В.Петровський, Г.Хоманс, М.Г.Ярошевський); діалого-культурологічний підхід в освіті (Г.О.Балл, В.С.Біблер, А.Г.Волинець, С.Ю.Курганов, В.Ф.Литовський); рекомендації щодо організації спільної діяльності школярів в класі, використання групових форм роботи (В.М.Бехтєрєв, П.П.Блонський, П.О.Ефруссі, М.В.Ланге, Х.Й.Лійметс, П.Мінченко, Е.Мейєр, І.П.Сахаров).
Для розв’язання поставлених завдань використовувався комплекс теоретичних та емпіричних методів дослідження: загальнонаукові методи теоретичного рівня (аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення, моделювання); методи емпіричного рівня (спостереження, бесіда, стандартизовані опитувальники, аналіз успішності школярів, психолого-педагогічний експеримент: констатуючий та формуючий); активне соціально-психологічне навчання; статистичні методи обробки даних; у формуючому експерименті застосовано розвивально-виховну програму з гармонізації етнічної самосвідомості старшокласників у вигляді групового тренінгу.
Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечується теоретико-методологічною обґрунтованістю вихідних положень та комплексним використанням методів, їх адекватністю меті та завданням дослідження, репрезентативністю експериментальних даних, їх кількісним та якісним аналізом з використанням методів математичної статистики, дисперсійного аналізу.
Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягають в тому, що в дисертації:
· визначено суть гармонізованої етнічної самосвідомості та розроблено концептуальну модель гармонізації етнічної самосвідомості юнацтва;
· з’ясовано особливості етносамовизначення школярів, які сприяють формуванню толерантної, відкритої до міжкультурного діалогу особистості;
· визначено фактори, необхідні для формування суб’єктно-конструктивного сприйняття історії учнями старших класів;
· розроблено систему якісних і кількісних характеристик, які дозволяють аналізувати психологічні чинники гармонізації етносамосвідомості учнів;
· визначено значення цих характеристик для розвитку етносамосвідомості школярів, її діалого-культурологічної самоорганізації, для формування толерантної особистості, відкритої до крос-культурної взаємодії;
· розроблено систему педагогічних рекомендацій щодо впливу вчителя на учнів з метою гармонізації їх етнічної самосвідомості.
Практична значущість дослідження полягає у тому, що було визначено вимоги до організації спеціальної інформативно-творчої діяльності, спрямованої на розвиток етнічної самосвідомості особистості у ранньому юнацькому віці, сформульовано психолого-педагогічні умови формування гармонійної етносамосвідомості, розроблено розвивально-виховну програму з гармонізації етнічної самосвідомості старшокласників.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні положення дисертації обговорювалися та дістали схвалення на ІV Міжрегіональному науково-практичному семінарі „Сучасний гуманізм і психологічні проблеми освіти” (Рівне, 2003), Шостій міжнародній конференції молодих науковців „Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (Київ, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Соціально-психологічні детермінанти особистісного становлення сучасної молоді” (КиївЛуганськ, 2003), VІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Економічні та гуманітарні проблеми розвитку суспільства в третьому тисячолітті” (Рівне, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Соціально-психологічні детермінанти трансформування гендерних стереотипів в умовах сучасного суспільства” (Рівне, 2003), Міжрегіональному науково-практичному семінарі „Особистісна орієнтація як провідний напрям удосконалення освіти” (Вінниця, 2004), Міжнародній науково-практичній конференції „Формування нової парадигми самосвідомості у психологічній науці” (Рівне, 2004), на засіданнях та звітних наукових конференціях кафедри загальної психології та психодіагностики Рівненського державного гуманітарного університету, кафедри психології Міжнародного університету „РЕГІ” імені академіка Степана Дем’янчука, засіданнях лабораторії методології і теорії психології Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України протягом 2001-2004 років. Результати дослідження апробовано автором у процесі проведення експерименту в загальноосвітніх школах міста Рівного.
Особистий внесок здобувача. Розроблені автором наукові положення та одержані емпіричні дані є самостійним внеском у розробку проблеми гармонізації етнічної самосвідомості школярів. У праці, написаній у співавторстві, автору належить визначення особливостей динаміки формування етнічної толерантності щодо представників інших етнічних груп.

Зміст та результати дослідження викладено у 11 публікаціях, із них 7 у виданнях, затверджених ВАК України

Список літератури

ВИСНОВКИ
У висновках підводяться підсумки проведеного теоретичного та емпіричного дослідження, окреслено перспективи подальшої розробки проблеми.

1.

Етнічна самосвідомість є функціональною системою, елементи якої мають бути взаємно адекватними та взаємодоповнювальними. Саме досягнення взаємної адекватності та взаємодоповнюваності згаданих елементів і визначає гармонійну етносамосвідомість, формування якої повинно відбуватися у навчально-виховному процесі.

2.

Запропоновано концептуальну модель гармонізації етносамосвідомості старшокласників, що включає низку критеріїв та коефіцієнтів. Критерії характеризують якісний бік етнічної самосвідомості юнаків та юнок і є наступними: а) позитивна етнічна ідентичність; б) конструктивне сприйняття історії; в) етнічна толерантність; г) розуміння акультураційних процесів та потреби діалогічної взаємодії між етносами.
Виділені критерії знайшли кількісну конкретизацію у наступних коефіцієнтах: а) групової солідарності; б) суб’єктно-конструктивного сприйняття історії; в) толерантнісної предиспозиції; г) акультураційної включеності.
Описана концептуальна модель сприяє діалого-культурологічній самоорганізації етносамосвідомості молоді та формуванню толерантної особистості, відкритої до міжкультурного діалогу. Результати застосування даної моделі у практиці свідчать про високий ступінь її адекватності.

3.

Основними типами етнічної ідентичності старшокласників та їх предиспозиціями є етноафіліативні та антиетноафіліативні тенденції (щодо власних етногруп). Рівень розвитку у старшокласників емоційного сприйняття представників інших культур є низьким, розуміння важливості збагачення культури етносу шляхом оволодіння здобутками світової культури та цивілізації є недостатнім. Більшість учнів не мають власної точки зору на історичні події минулого та теперішнього, не переосмислювали їх. Старшокласники виявляють негативне ставлення до представників деяких іноетнічних груп, що проявляється у небажанні налагоджувати діалого-конструктивні контакти. Для цієї вікової категорії актуальною є необхідність медіативно-діалогічного, творчого, критичного переосмислення етноцентричних стереотипів.

4.

Психологічними умовами гармонізації етнічної самосвідомості старшокласників є: а) етносамовизначення представників етнічної спільноти; б) суб’єктність у підході старшокласників до сприйняття історії; в) подолання старшокласниками негативізму та формування позитивного ставлення до представників іноетнічних груп; г) розуміння старшокласниками необхідності крос-культурної взаємодії.

5.

Основними педагогічними засобами змістового впливу на етносамосвідомість учнів з метою її гармонізації є: підвищення ціннісно-смислової складності когнітивної сфери особистості в етнічній царині (історичному та культурному контекстах); стимулювання розв’язання творчих завдань, що сприяє активізації творчого мислення; організація завдань та ігор, спрямованих на краще пізнання старшокласниками себе, своїх планів та очікувань; аналіз літературних текстів як особливої форми художнього спілкування; усвідомлення позицій партнерів у спілкуванні, розуміння думок та переживань інших людей; організація літературних та навчальних дискусій, що мають на меті в процесі творчої взаємодії вчителя та учнів відкривати для них смисл твору або проблеми, з’ясовувати нові для старшокласників питання; проведення групових занять, організованих за методами порівняльного аналізу, стимулювання історичної уяви, моделювання ситуації, організація конференцій, діалогів, дискусій.

6.

Застосування розвивально-виховної програми забезпечує появу в учнів експериментальних класів конструктивних змін у напрямку гармонізації їх етнічної самосвідомості та сприяє її діалого-культурологічній самоорганізації формуванню толерантної особистості, відкритої до крос-культурної взаємодії. Про це свідчать:
а) активізація процесів усвідомлення та прийняття учнями цінності власного „Я” через переосмислення своєї ролі та значення для етносу, представниками якого вони є;
б) оволодіння учнями стратегіями рефлексивного самоаналізу та ефективної комунікації;
в) розвиток у старшокласників навичок аналізу динаміки гармонізації власної етнічної самосвідомості під час тренінгової роботи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.

Абульханова К.А. О субъекте психической деятельности. М.: Наука, 1973. 287 с.

2.

Абульханова-Славская К.А., Брушлинский А.В. Философско-психологическая концепция С.Л.Рубинштейна. М.: Наука, 1989. 248 с.

3.

Агеев В.С. Психологическое исследование социальных стереотипов // Вопросы психологии. 1968. - №1. С. 95-101.

4.

Агеев В.С. Психология межгрупповых отношений. М.: Изд-во МГУ, 1983. 144 с.

5.

Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие: социально-психологические проблемы. М.: Изд-во МГУ, 1990. 240 с.

6.

Акопов Г.В., Иванова Т.В. Ментальность: провинциальная ментальность современной России (опыт междисциплинарных исследований) // Мир психологии. 2002. - №1. С. 224-237.

7.

Александренков Э.Г. „Этническое самосознание” или „этническая идентичность”? // Этнографическое обозрение. 1996. - №3. С. 13-40.

8.

Ананьєв Б.Г. Человек как предмет познания. Л.: Изд-во ЛГУ, 1968. 339 с.

9.

Андреева Г.М. Психология социального познания: Учебное пособие для студентов психологических и педагогических специальностей вузов. 2 изд. перераб. и доп. М.: Аспект Пресс, 2000. 288 с.

10.

Андрієвська В.В., Балл Г.О., Волинець А.Г. та ін. Діалогічна взаємодія у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи: Кн. для вчителя / За ред. Г.О.Балла, О.В.Киричука, Р.М.Шамелашвілі. К.: ІЗМН, 1997. 136 с.

11.

Анциферова Л.И. К психологии личности как развивающейся системы // Психология формирования и развития личности. М.: Наука, 1981. С. 5-9.

12.

Арутюнов С. Народы и культура: развитие и взаимодействие. М.: Наука, 1989. 246 с.

13.

Ахиезер А.С. Проблема переходов в социокультурных процессах и феномена осмысления переосмысления ситуации // Мир психологии. 2000. №1 (21). C. 217-229.

14.

Балл Г. Діалогічні засади гуманізації суспільних відносин // Освіта і управління. 2002. Т. 5, №3. С. 136-150.

15.

Балл Г.О. Діалогічні універсалії сучасного гуманізму // Гуманітарні науки. 2001. - №1. С. 15-18.

16.

Балл Г.О. Про психологічний зміст особистісної свободи // Педагогіка і психологія. 1996. - №3. С. 18-26.

17.

Балл Г.О. Проблема гуманізації освіти та діалогічний підхід // Діалогічна взаємодія у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи / За ред. Балла Г.О., Киричука О.В., Шамелашвілі Р.М. та ін. К.: ІЗМН, 1997. С. 6-27.

18.

Балл Г.О. Проблема етнічної ідентичності особи у світлі методології людинознавства / Етнонаціональний розвиток в Україні та стан української етнічності в діаспорі: сутність, реалії конфліктності, проблеми та прогнози на ХХІ століття. Київ-Чернівці: Київський військовий гуманітарний інститут, 1997. С. 7-11.

19.

Балл Г.О. Сучасний гуманізм і освіта: Соціально-філософські та психолого-педагогічні аспекти. Рівне: Ліста-М. 2003. 128 с.

20.

Балл Г.О., Волинець А.Г. Про ідейні засади розбудови освіти // Діалогічна взаємодія у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи / За ред. Балла Г.О., Киричука О.В., Шамелашвілі Р.М. та ін. К.: ІЗМН, 1997. С. 24-27.

21.

Бастун Н., Сиволоцька Л. Психологічні передумови гуманізації освіти в умовах соціальної кризи: подолання внутрішніх протиріч // Міжнародний семінар з гуманістичної психології та педагогіки (Рівне, 15-17 червня 1998 р.) Тези доповідей та повідомлень. Рівне, 1998. С. 19-20.

22.

Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского. М.: Советская Россия, 1979. 318 с.

23.

Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1986. 423 с.

24.

Белинская Е.П., Стефаненко Т.Г. Этническая социализация подростка. М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: Изд-во НПО „МОДЭК”, 2000. 208 с.

25.

Бердяев Н.А. Смысл истории // Вопросы истории. 1991. - №3. С. 25-92.

26.

Бердяев Н.А. Философия неравенства. М.: ИМА-пресс, 1990. 288 с.

27.

Березик А.М. Деякі питання сутності і джерел національної самосвідомості //Актуальні проблеми психології К.: 2001. т.І, ч. 3. С. 3-8.

28.

Библер В.С. Михаил Михайлович Бахтин или поэтика культуры. М.: Наука, 1991. 128 с.

29.

Библер В.С. Мышление как творчество /Введение в логику мысленного диалога/. М.: Политиздат, 1975. 399 с.

30.

Библер В.С. На гранях логики культуры. М.: Русское Феноменологическое обшество, 1997. 440 с.

31.

Библер В.С. Нравственность. Культура. Современность. М.: Знание, 1990. 62 с.

32.

Библер В.С. От наукоучения к логике культуры: Два философских введения в двадцать первый век. М.: Политиздат, 1991. 413 с.

33.

Блок М Апология истории или Ремесло историка /Пер. Е.М.Лысенко, прим. А.Я.Гуревича/. М.: Наука, 1986. 254 с.

34.

Блок М. Короли-чудотворцы. М.: Языки русской культуры, 1998. 709 с.

35.

Боделев А.А. Личность и общение: избранные труды. М.: Педагогика, 1983. 271 с.

36.

Боделев А.А. Общение и формирование личности // Вопросы психологии познания людьми друг друга и самопознания. Краснодар: Изд-во Кубанського ун-та, 1978. 19 с.

37.

Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе // В кн.: Психология личности. Т.2. Хрестоматия. Самара: БАХРАХ, 1999. С. 95-144.

38.

Боришевський М. Духовні цінності як детермінанта громадянського виховання особистості // Цінності освіти і виховання: Наук.-метод. зб-к., 1997. С. 21-25.

39.

Боришевський М.Й. Національна самосвідомість у громадянському становленні особистості. К.: Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, Центр. інститут післядипломної пед. освіти АПН України, 2000. 63 с.

40.

Боришевський М.Й. Національна самосвідомість у формуванні особистості громадянина / Етнонаціональний розвиток в Україні та стан української етнічності в діаспорі: сутність, реалії конфліктності, проблеми та прогнози на ХХІ століття. Київ-Чернівці: Київський військовий гуманітарний інститут, 1997. С. 330-338.

41.

Боришевський М.Й. Психологія самоактивності учнів у виховному процесі. Навчально-методичний посібник / За заг. ред. М.Й.Боришевського К.: ІЗМН, 1999. 192 с.

42.

Братусь Б.С. Аномалии личности. М.: Мысль, 1988. 301 с.

43.

Бромлей Ю.В. К вопросу о влиянии особенностей культурной среды на психику // Современная этнография. 1983. - №3. С. 28-34.

44.

Бромлей Ю.В. К разработке понятийно-терминологических аспектов национальной проблематики // Советская этнография, − 1989. − №6. С. 21.

45.

Бромлей Ю.В. Очерки теории этноса. М.: Наука, 1983. 412 с.

46.

Бромлей Ю.В. Современные проблемы этнографии. М.: Наука, 1981. 390 с.

47.

Брушлинский А.В. Проблема субъекта в психологической науке // Психологический журнал. 1991. Т.12, №6. С. 3-10.

48.

Вирост Й.С. Національна самосвідомість: проблеми визначення і аналізу // Філософська і соціологічна думка. 1989. - №7. - С. 20-25.

49.

Вундт В. Проблемы психологии народов / Перевод Н.Самсонова. М.: Космос, 1912. 447 с.

50.

Выготский Л.С. Мышление и речь: Психологические исследования / Г.Н.Шалогурова (ред.). М.: Лабиринт, 1996. 416 с.

51.

Вяткин Б.А., Хотинец В.Ю. Этническое самосознание как фактор развития индивидуальности // Психологический журнал. 1996. - Т.17, №5. С. 69-76.

52.

Гачев Г.Д. Национальные образы мира: Общ. вопр. Русский, Болгарский, Киргизский, Грузинський, Армянский / Предисл. Е.Сидорова. М.: Советский писатель, 1988. 445 с.

53.

Гегель Г.В.Ф. Лекции по истории философии. СПб.: Наука, 2000. 479 с.

54.

Гегель Г.В.Ф. Энциклопедия философских наук. Т.3.: Феноменология Духа. М.: Наука, 1977. 471 с.

55.

Гинзбург М.Р. Психологическое содержание личностного самоопределения // Вопросы психологии. 1997. №3. С. 43-52

56.

Гинзбург М.Р. Сформированность личностной идентичности как показатель успешности социализации в старшем подростковом и юношеском возрастах // Мир психологии. М. Воронеж, 1998. №1. С. 21-25.

57.

Глассер У. Школы без неудачников /Пер. с англ. Н.В.Изосимовой/. М.: Прогресс, 1991. 184 с.

58.

Гнатенко П.И. Национальная психология. Монография. Днепропетровск: ДГУ, 2000. 213 с.

59.

Гнатенко П.И., Павленко В.Н. Этнические установки и этнические стереотипы. Днепропетровск: ДГУ, 1995. 200 с.

60.

Гольберг М. Діалог і проблеми взаємодії культур // Діалог культур. Україна у світовому контексті. Матеріали перших міжнародних філософсько-культурологічних читань. Львів: Каменяр, 1996. С. 7-13.

61.

Горбунова В.В. Психологічні чинники формування етнічної свідомості у юнацькому віці: Автореф. Дис. ... канд.. психол. наук: 19.00.07 / Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. К., 2003. 19 с.

62.

Горбунова В.В. Психологічні чинники формування етнічної свідомості у юнацькому віці: Дис. ... канд.. психол. наук: 19.00.07 К., 2003. 168 с.

63.

Грись А.М. Психолого-педагогічні умови ефективного використання світоглядних діалогів у процесі навчання: Дис. ... канд.. психол. наук: 19.00.07. К., 2004. 248 с.

64.

Громадянська спрямованість та її виховання у дітей. Методичні рекомендації / М.Й.Боришевський, Н.Д.Володарська, О.І.Пенькова та ін. За заг.ред. М.Й.Боришевського. К.: Міленіум, 2002. 60 с.

65.

Грушевський М. Історія і її соціально-виховуюче значення // На порозі нової України: статті і джерельні матеріали. К., 1992. С. 20-24.

66.

Гуменюк Г.М. Формування національної самосвідомості учнів середнього шкільного віку засобами туристсько-краєзнавчої роботи / Монографія. - Івано-Франківськ: Плай. 2000. 98 с.

67.

Гумилев Л.Н. География этноса в исторический период /АН СРСР, Географическое общество СССР/. Л.: Наука, Ленингадское отделение. 1990. 278 с.

68.

Гуревич А.Я. Социальная история и историческая наука // Вопросы философии. - №4. 1990. С. 23-35.

69.

Гусейнов Г.И., Драгунский Д.В. Национальный вопрос: попытка ответа // Вопросы философии. 1989. №6. С. 43-59.

70.

Давыдова Г.И., Семенов И.Н. Теоретические и прикладные аспекты рефлексивной диалого-терапии // Журнал практического психолога. 2004. № 1. С. 93-107.

71.

Дашдамиров А.Ф. Нация и личность. Баку: Элли, 1976. 226 с.

72.

Дашдамиров А.Ф. Социально-психологические проблемы национальной определенности личности // Советская этнография. 1977. №3. С. 3-13.

73.

Діалог культур та освіта: Зб. статей до семінару / За ред. В.М.Титова. К., 1993. 89 с.

74.

Дробижева Л.М. Национальное самосознание: база формирования и социально культурные стимулы развития // Советская этнография. 1989. - №5. С. 3-10.

75.

Дробижева Л.М. Этническое самосознание русских в современных условиях: идеология и практика // Советская этнография. 1991. - №1. С. 3-13.

76.

Дробижева Л.М., Аклаев А.Р., Коротеева В.В., Солдатова Г.У. Демократизация и образы национализма в Российской Федерации. М.: Наука, 1996. 452 с.

77.

Дубов И.Г. Феномен менталитета: психологический анализ // Вопросы психологии. 1993. - №5. С. 20-29.

78.

Етнопсихологія /Л.Орбан, В.Хрущ, В.Ларіонова/. Івано-Франківськ: Прикарпатський університет ім. Василя Стефаника, 1994. 83 с.

79.

Ешич М.Б. Перед историческим выбором: к вопросу о толерантном этносознании и преодолении злой исторической памяти // Мир психологии. 2001. №4. С. 127-134.

80.

Жадан І., Шовкопляс Н. Толерантність в системі ставлень суб’єкта політичної активності // Соціально-психологічний вимір демократичних перетворень в Україні / За ред. Максименка С.Д. Циби В.Т., Шайгородського Ю.Ж. та ін. К.: Український центр політичного менеджменту, 2003. 512 с.

81.

Зайчук Б.О. Формування наукових підходів до вивчення національної самосвідомості / Проблеми загальноi та педагогічноi психологii, 2001. Т. III, ч. 5. С. 94-97.

82.

Зеник Б. Гарт націоналізмом: спогади дитини політв’язня // Слово. 1991. - №15. С. 5.

83.

Зливков В. Самоідентифікація педагога: персоналізація чи персоніфікація? // Міжнародний семінар з гуманістичної психології та педагогіки (Рівне, 15-17 червня 1998 р.). Тези доповідей та повідомлень. Рівне, 1998. С. 40-41.

84.

Зубченко В.В., Михальчук Ю.О. Особливості динаміки формування етнічної толерантності методами психотренінгу // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та ВНЗ. Збірник наукових праць. Випуск ІV, ч.І. Рівне., 2003. С. 50-55.

85.

Зязюн І.А. Педагогіка добра: ідеали і реалії / Начально-методичний посібник. К.: МАУП, 2000. 307 с.

86.

Ивановский В.В. Патриотическое чувство. М.: Наука, 1914. 50 с.

87.

Ильин И.А. О России. М.: Студия „ТРИТЭ” „Рос. Архив”, 1991. 31 с.

88.

Ильин И.А. Путь к очевидности. М.: Республика, 1993. 431 с.

89.

Історія України. Всесвітня історія: Програми для загальноосвітніх навчальних закладів (Нова редакція) // Історія України. 1998. - №33. С. 3-9.

90.

Кайгер В. Этнопсихологические факторы язык