Психосемантична структура етнічної свідомості

Короткий опис

Міністерство освіти і науки України
Київський національний лінгвістичний університет

На правах рукопису

Лозова Ольга Миколаївна
УДК 159.95 (043.3)

Психосемантична структура
етнічної свідомості

19.00.01 загальна психологія, історія психології

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора психологічних наук

Науковий консультант
Бондаренко Олександр Федорович,
доктор психологічних наук,
професор

Київ 2008

ЗМІСТ
ВСТУП..................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1
ПСИХОЛОГІЧНА СУТНІСТЬ ЕТНІЧНОЇ СВІДОМОСТІ
1.1. Проблема свідомості у філософсько-психологічній проекції...............16
1.2. Змістова й структурна специфіка етнічної свідомості...........................37
1.3. Феноменологія образу й моделі світу в аспекті етнічної свідомості...58
1.4. Особливості етнічної свідомості як знакового
опосередкування дійсності..............................................................................74
1.5. Етнічний гештальт-контекст як спосіб
світосприймання етносу..................................................................................91
1.6. Методологічні підстави психосемантичної реконструкції
етнічного образу світу....................................................................................104
Висновки з розділу 1......................................................................................118
РОЗДІЛ 2
ДІАХРОНІЧНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ УНІВЕРСУМУ У СВІДОМОСТІ СХІДНИХ СЛОВ’ЯН
2.1. Методична організація дослідження.....................................................121
2.2. Психосеміотика простору й часу у давніх і сучасних слов'ян............137
2.3. Семіозис життєдіяльності слов'янського героя ...................................156
2.4. Аксіологічний та каузальний аспекти слов’янського світу................178
2.5. Cемантика національного та етнічного у свідомості сучасних
українців: віковий аспект..........198
2.6. Порівняльний аналіз поняттєвого структурування світу давніми
і сучасними східними слов'янами в контексті міфології...........................218
Висновки з розділу 2......................................................................................231
РОЗДІЛ 3
ПСИХОСЕМАНТИЧНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ЕТНІЧНОЇ СВІДОМОСТІ В КУЛЬТУРНОМУ ДИСКУРСІ. ВІЗУАЛЬНИЙ ОБРАЗ СВІТУ
3.1. Кроскультурні особливості естетичного сприймання візуальних
об'єктів.............................................................................................................233
3.1.1. Р е з у л ь т а т и с е м а н т и з а ц і ї в і з у а л ь н и х
о б ’ є к т і в...................................................................................................236
3.1.2. П о р і в н я л ь н и й а н а л і з п е р ц е п ц і ї а в т о-
е т н і ч н и х т а і н о е т н і ч н и х в і з у а л ь н и х о б ’ є к т і в......267
3.2. Психосемантика автокультурного та інокультурного живопису.......283
3.3. Семантика перцепції сучасного кінодискурсу та архітектури...........303
Висновки з розділу 3......................................................................................324
РОЗДІЛ 4
ПСИХОСЕМАНТИЧНІ ТА КУЛЬТУРНІ ФАКТОРИ УКРАЇНСЬКОГО ДИСКУРСУ
4.1. Етноспецифічний текст у когнітивному вимірі...................................328
4.2. Ідилічний етос української ментальності.............................................352
4.3. Психосемантика прози та публіцистики: етнічне
й соціокультурне............................................................................................365
4.4. Психосемантична структура поетичного твору
в контексті етноспецифічної бібліотерапії..................................................386
4.4.1. Ф о р м и й м е т о д и е т н о с п е ц и ф і ч н о ї
б і б л і о т е р а п і ї.....................................................................................386
4.4.2. П с и х о с е м а н т и ч н і а с п е к т и б і б л і о т е р а п е в-
т и ч н о г о п о т е н ц і а л у п о е з і ї.....................................................396
4.5. Змістова структура етнічного образу світу східних слов’ян...............411
Висновки з розділу 4......................................................................................418
ВИСНОВКИ.........................................................................................................421
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................429

ВСТУП

Актуальність теми даного дослідження безпосередньо випливає з необхідності соціокультурної інкорпорації України до загальносвітового суспільного, духовного та культурного буття з одночасним збереженням самобутності етнічних культур і ментальностей усіх народів, що її населяють. Державна концепція національного виховання дітей та молоді визначає морально-світоглядні якості українського етносу основою формування національних цінностей особистості, її толерантності до представників інших націй, що для поліетнічного та полікультурного українського суспільства є запорукою міжетнічної злагоди.
В той же час неодноплановість сучасних глобалізаційних тенденцій, за яких етноеволюційні процеси нерідко поступаються місцем етнотрансформаційним, доволі гостро ставить питання про створення передумов для паритетного діалогу та полілогу народів. Можливий конфлікт народів і цивілізацій, що загрожує людству глобальною антропологічною катастрофою, визначається не лише соціально-психологічними відмінностями спільнот, розбіжностями їхніх культур та релігій [242; 327], але й специфікою їхніх ментальностей. Відтак, у зв'язку з нагальною потребою сучасного суспільства в полікультурному діалоговому (у розумінні М.М.Бахтіна) співіснуванні етносів і постала необхідність дослідження глибинних ментальних проявів етносу, а саме його етнічної свідомості.
Наукова розробка теми від початку спиралася на такі реалії. По-перше, невіддільність етнічного життя від соціального та культурного контексту потребує розгляду будь-якого прояву етнічності в системі «етнос культура», тобто в етно-культуро-соціопсихологічному вимірі. Цей факт зумовлює використання в дослідженнях етносу певної методології та надбань тих наукових галузей, які зосереджують увагу на психічних індикаторах проявів етнічності. В цьому сенсі специфіка дослідження етнічної свідомості визначається багатоаспектністю та полідисциплінарністю самої предметної галузі, яка розглядається одночасно кількома науковими напрямками, що й зумовило комплексність авторського підходу до вирішення означених вище питань.
По-друге, інтимна природа етнічної свідомості, її принципова невимірюваність стандартизованими методами психодіагностики передбачає використання дослідницької парадигми, максимально спроможної, з одного боку, фіксувати людську суб’єктивність, з іншого об’єктивно вимірювати знаково-символічну сутність етнічної культури. Можливість конструктивного вирішення даної проблеми вбачаємо в методологічних принципах та методичному апараті двох наукових галузей психосемантики та психосеміотики. Психосемантику при цьому розглядаємо не лише в якості засобу об’єктивованого виміру суб’єктивного змісту свідомості, але водночас як інструмент конструювання власне предмету дослідження. Психосеміотику розцінюємо як засіб об’єктивного виміру знаково-символічної природи етносоціокультури, цього змістового наповнення етнічної свідомості. Дані ж етнічної психології як системи загальнотеоретичних настанов і підходів до визначення шляхів етнопсихогенезу, специфічних рис етнічної ментальності у нашому випадку виконують функції фонових знань.
По-третє, етнічна свідомість може розглядатись як у діахронічному плані (етногенез), так і в плані становлення етнічності в онтогенезі. Застосування єдиної операціональної моделі категоріальних структур індивідуальної й суспільної свідомості, яка припускає реконструкцію образу світу, властивого етнічній спільноті, моделі семантичних просторів свідомості дозволило авторові компаративно дослідити ментальні прояви як давньої, так і сучасної етнічної свідомості, а також свідомості етнофорів юнацького та зрілого віку.
Психосемантичний підхід до проблематики психології етносу забезпечений цілим рядом експериментальних досліджень. Зокрема, семантику етнічних стереотипів досліджуює В.Ф.Петренко [348], етнічну ідентифікацію Г.У.Солдатова [429] і К.В.Коростеліна [193], специфіку етнічної самосвідомості В.Ю. Хотинець [491], ціннісно-мотивіційну сферу етнічної свідомості Н.О.Низовських [331], ентосоціальну специфіку свідомості суб’єктів психотерапевтичного процесу О.Ф.Бондаренко [36], етнопсихологічні уявлення О.М.Васильченко [63], психосемантичну структуру етноцентризму О.В.Улибіна [472], психосемантику ментальності В.В.Андрієвська [3]. Проте, способи та обсяг розкриття структурно-змістових характеристик свідомості у цих роботах не ставлять перед дослідниками завдання побудови концептуальної психосемантичної моделі етнічної свідомості, дослідження співвіднесеності етнокультурних та соціокультурних компонентів свідомості або окреслення контурів етнічної збереженості людини в сучасному світі. Таким чином, наявність окремої об’єктної галузі та власної методолого-методичної бази дозволяє говорити про сучасну психосемантику як галузь когнітивної психології, яка має свій предмет, дозволяє коректно описувати свідомість етнофора і моделювати системи індивідуальних та колективних значень.
Виходячи з вищесказаного, було визначено наукову проблему даної дисертаційної розробки. Вона полягає в дослідженні та реконструюванні змісту, принципів структурації та відтворювання в соціокультурному досвіді форм психічного відображення дійсності, властивих певному етносу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дисертаційне дослідження є складовою частиною загальної наукової теми кафедри психології Київського національного лінгвістичного університету «Етичний персоналізм: теорія та практика вітчизняних витоків психологічного консультування» (державний реєстраційний № 01064U001332) та наукової теми кафедри соціальної роботи Чернігівського державного інституту економіки і управління «Соціально-психологічні основи середовищної грамотності» (державний реєстраційний № 0106U004103). Тема затверджена на засіданні Вченої ради Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України 24.04.2006 р. (протокол № 4) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 9 від 28.11.2006 р.).
Об’єкт дослідження: етнічна свідомість як опредметнена у фіксованій системі значень форма свідомості етносу.
Предмет дослідження: психосемантичний зміст системи перцептивних, рефлексивних та категоріальних структурних компонентів етнічної свідомості (на прикладі східних слов’ян).
Основна мета дослідження полягає у визначенні змісту етнічної свідомості та чинників, що його конституюють. Для цього було розроблено семантико-семіотичний підхід до пізнання етнічної свідомості, на ґрунті якого побудовано її концептуальну модель та досліджено психосемантичний зміст.
Гіпотези дослідження полягають у передбаченні того, що:
1) сталі способи життєдіяльності етносу детермінують структурування, осмислення та категоризацію предметів та явищ світу, формують етнічний образ світу як продукт етнічної свідомості. Відтак схожість чи відмінність психосемантичного змісту етнічного образу світу представників двох етносів зумовлюється мірою близькості їхнього історико-культурного досвіду;
2) етнічна свідомість конституюється на основі взаємодії перцептивних, предметно-діяльнісних, аксіологічних та рефлексивних способів відображення світу. Трансформація їх в етнічно та соціокультурно зумовлені категорії свідомості в онтогенезі зумовлює вікову динаміку змісту етнічної свідомості;
3) протягом етногенезу зміст етнічної свідомості має зазнавати динамічних змін: він підлягає історично зумовленим трансформаціям, частково втрачається, частково залишається незмінним, тобто є сумою етнічних констант. Фіксація цієї динаміки в експерименті мусить свідчити про міру семантичної збереженості етносу.
4) експериментальна констатація відмінності семантичних особливостей перцепції тих самих об’єктів представниками різних етносів може свідчити про наявність сукупності психічних фактів, що забезпечують етнізований характер індивідуального сприймання, тобто про наявність етнічного гештальт-контексту перцепції;
5) за відсутності у перцепції етносу тенденції віддавати перевагу автоетнічним знакам (візуальним або вербальним) постає проблема диференціації етнічного гештальт-контексту від інших, соціокультурних (ментальнісних) контекстів, які забезпечують переважання зразків культурного дискурсу залежно від їхньої модальності, видових варіацій, напрямків, жанрів.
Реалізація поставленої мети та верифікація гіпотез передбачають вирішення таких основних завдань дослідження:
1. узагальнення теоретико-методологічних засад загальнопсихологічного вивчення етнічної свідомості та розробка системного концептуального підходу до вивчення структури етнічної свідомості;
2. психосемантична реконструкція первинних структур свідомості давніх східних слов'ян: дослідження оцінності, емоційності, реактивності, просторової й часової категоризації світу і порівняння їх з еквівалентними семантичними структурами наших сучасників;
3. експлікація кроскультурних особливостей сприймання та оцінки досліджуваними культурних зразків різномодальної семантики (вербальної та візуальної);
4. порівняльне дослідження продуктивності етнокультурних та соціокультурних гештальт-контекстів сучасної етнічної свідомості;
5. визначення ролі й місця у структурі етнічної свідомості семантики зразків культурного дискурсу залежно від їхніх видових модифікацій, напрямків, жанрів;
6. виявлення міжетнічних розбіжностей у сприйманні різнокультурних об’єктів українцями й росіянами та окреслення вікової динаміки цього процесу в межах одного етносу;
7. побудова концептуальної змістової моделі образу світу на основі розкриття структурно-змістових характеристик східнослов’янської етнічної свідомості.
Методи дослідження. Дослідження передбачає застосування таких методів і технік:
· теоретичні методи (проблемно-логічний метод, індукція, абстрагування, узагальнення, систематизація, моделювання) застосовувалися для узагальнення теоретико-методологічних та експериментальних засад дослідження, розробки концептуального підходу до вивчення структури етнічної свідомості та побудови її змістової моделі;
· емпіричні методи техніка дистанційного вивчення культури (Р.Бенедикт), метод психо-історичної реконструкції (І.Г.Білявський), метод семіотичного аналізу категорії граничних підстав (О.С.Кирилюк), метод семантичних універсалій (О.Ю.Артем’єва), схема смислового аналізу дискурсу (Д.О.Леонтьєв), метод вільних вербальних асоціацій (О.І.Степанова) впроваджувалися під час реконструкції первинних структур свідомості давніх східних слов'ян, при з’ясуванні основних особливостей існування універсальних понять в етнічній свідомості сучасних слов’ян, у дослідженні кроскультурних особливостей естетичного сприймання візуальних та вербальних культурних об'єктів, в окресленні семантичного простору етноспецифічних текстів. Діапазон методів було розширено за рахунок таких авторських методик дисертантки: етнопсихологічний опитувальник, етнічний семантичний диференціал, художній семантичний диференціал, методика індивідуальної етнобібліотерапевтичної бесіди;
· інтерпретаційні (структурний, філогенетичний) та організаційні (компаративний) методи забезпечували порівняльні характеристики поняттєвого структурування світу давніми і сучасними східними слов'янами, аналіз історико-культурних та літературних джерел;
· методи математичної обробки даних (факторний аналіз, кореляційний аналіз, контент-аналіз) поряд із якісним аналізом застосовувалися для узагальнення та систематизації набору ознак вищезазначених досліджуваних об’єктів та встановлення зв’язку між експериментальними змінними.
Методологічне підґрунтя роботи складають такі положення: ідея опосередкованості психічного відображення формами соціально-історичного досвіду людини, зокрема, принцип сигніфікативності значення, ідея інтеріоризації культурного знаку (Л.С.Виготський, С.Л.Рубінштейн, О.М.Леонтьєв), теорія значення як перетвореної форми діяльності, ідея предметної опосередкованості свідомості (Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв), психосемантичний підхід когнітивної психології до вивчення свідомості людини (О.Ю.Артем’єва, О.Ф.Бондаренко, В.Ф.Петренко, О.Г.Шмельов), концепція феномену розуміння та психології смислу (Г.О.Балл, О.О.Брудний, О.М.Леонтьєв, Д.О.Леонтьєв, Г.С.Костюк, С.Л.Рубінштейн, Н.В.Чепелєва, Г.Г.Шпет,), засади генетичної психології (С.Д.Максименко), предметно-поняттєве поле ментальності як феномену колективної свідомості (М.М.Бахтін, Л.С.Виготський, Г.Д.Гачев, А.Я.Гуревич, Б.Ф.Поршнєв), семіотична концепція етнокультури (В.В.Іванов, В.Т.Куєвда, Ю.М.Лотман, О.М.П’ятигорський, В.М.Топоров, Б.О.Успенський,), теорія міфу в структурі колективної свідомості (Я.А.Голосовкер, М.Еліаде, С.Б.Кримський, К.Леві-Стросс, О.Ф.Лосєв, Е.М.Мелетинський, О.О.Потебня, В.Я.Пропп, М.Ю.Савельєва, Дж.Фрезер), принцип розвитку знаків та їхніх функцій у філогенезі (М.В.Гамезо, Б.Ф.Ломов, В.Ф.Рубахін, Ч.Морріс, Ч.Пірс), соціально-психологічні та особистісні концепції сутності національної та етнічної свідомості (М.Й.Боришевський, Ю.В.Бромлей, Л.М.Гумільов, Л.М.Дробіжева, І.С.Кон, С.В.Лур'є, Л.Е.Орбан-Лембрик, М.І.Пірен, Г.У.Солдатова, В.Ю.Хотинець), феноменологію етнонаціональної самоідентифікації (А.М.Березін, О.М.Васильченко, З.С.Карпенко, К.В.Коростеліна, В.М.Павленко, Т.Г.Стефаненко, С.О.Таглін,), концепція етичного персоналізму (О.Ф.Бондаренко).
Базисною концепцією моделювання служить концепція образу світу О.М.Леонтьєва, розроблена в рамках діяльнісної методології. Методологічну основу реконструкції етнічного образу світу (як системи значень) у дослідженні складає положення теорії діяльності про діяльнісну природу психічного, принцип єдності свідомості та діяльності, що в сукупності дозволяє розглядати особистісний досвід людини як системотвірний фактор індивідуальної системи значень і смислів (у нашому випадку етнічний образ світу).
Методологічний базис експериментальної та диференціальної психології суб’єктивної семантики особистості (О.Ю.Артем’єва) покладає теоретичне підґрунтя під моделювання суб’єктивних семантик цілої спільноти, продуктом функціонування яких є образ світу, закарбований в етнічній свідомості. Такі моделі будуються, виходячи з цілісного інтегрального концепту (оцінки, поля, семантичного простору, семантичних універсалій), в силу чого є моделями змістовими. Відтак психосемантична модель етнічної свідомості східних слов’ян, отримана в ході дослідження, виступає концептуальною змістовою моделлю структури свідомості.
Наявність методологічної колізії існування двох реальностей людини у світі та світу в людині долається за рахунок положення С.Л.Рубінштейна про єдину структуру світу разом із діяльним суб’єктом, що знаходиться всередині його [400]. Тому накопичений на сьогодні численний експериментальний матеріал доводить принципову можливість описання не лише суб’єктивного досвіду людини, але й самої людини, адже суб’єктивне приписування стимулові певних якостей (дефініції, асоціації, реконструкції) характеризує не лише стимул, але й того, хто його сприймає.
Відомо, що сприймання й усвідомлення людиною світу обумовлене (й обмежене) тією конкретно-історичною системою значень, яка вбирає в себе сукупний суспільний досвід і культуру спільноти, що до неї належить людина. Звідси походять такі базисні поняття дослідження як поняття образу світу, притаманного кожній культурі, постульоване у психосемантиці уявлення про опосередкованість людського сприймання системами значень (Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, О.Р.Лурія), ідея накладання у свідомості на теперішнє слідів попереднього досвіду індивіда (О.Ю.Артем’єва).
Найважливіша для нашого дослідження функція значення полягає в культурному структуруванні чуттєвих образів свідомості (в сенсі етно- та соціокультурного структурування). Категоріально важливим є також принцип предметності значення, який початково задається предметністю самого сприймання та обумовлює ставлення суб’єкта до сприйманого ним об’єкта. Образ світу (зокрема, етнічний), таким чином, формує модель ставлення етносу до світу.
Численний доробок представників Московсько-тартуської семіотичної школи (Ю.М.Лотман, В.В.Іванов, О.М.П’ятигорський, Б.О.Успенський, В.М.Топоров та ін. [452; 474; 462]), представників європейської семіотичної традиції (Ч.Пірс [354], Ч.Морріс [320]) та теоретиків психосеміотики [220] дозволив розглянути етнічну культуру як сукупність текстів (структура яких моделює і відбиває структуру етнічної свідомості), уточнити такі поняття, як етнокультурний, знак, образ, символ, мова культури, укласти психосеміотичну типологію етнокультурних та соціокультурних знаків.
Окремий напрямок семіотичних досліджень мистецтвометрія (роботи Ч.Осгуда, М.Шапіро, М.Бензе, В.Е.Сіммата, К.Бремона [412

Список літератури

ВИСНОВКИ

Дана дисертаційна робота присвячена висвітленню психосемантичних засад колективної свідомості етносу. Інтерпретація різноманітного експериментального матеріалу, добутого як у кроскультурних, так і в монокультурних вимірювальних процедурах, дозволила зробити окремі узагальнення щодо психосемантичної структури та змісту етнічної свідомості етнофорів переважно українського та російського походження. Відповідно до сформульованих завдань та з урахуванням отриманих експериментальних даних можна зробити такі висновки.
1. У процесі розробки системного концептуального підходу до вивчення феномену етнічної свідомості була виявлена й обґрунтована доцільність використання комплексного аналізу предмета з позиції двох психологічних дисциплін: психосемантики та психосеміотики. Методологічним базисом роботи обрана культурно-історична концепція як провідник ідеї опосередкованості психічного відображення формами соціально-історичного досвіду людини, теорія значення як перетвореної форми діяльності, семіотична концепція культури у психосеміотичній проекції. Теоретичним підґрунтям для моделювання суб’єктивних семантик у свідомості етнічної спільноти стали напрацювання експериментальної психосемантики та диференціальної психології суб’єктивної семантики особистості. Етнічний образ світу розглядався як продукт функціонування цих семантичних утворень.
2. Експериментально здійснено психосемантичну реконструкцію первинних структур свідомості давніх східних слов'ян: досліджено специфіку оцінності, емоційності, реактивності, просторової й часової категоризації світу. Діахронічно-компаративний аналіз суб’єктивної семантики свідомості давніх та сучасних східних слов’ян полягав у комплексному аналізі групи релевантних для етнічної свідомості понять-універсалій методами психо-історичної реконструкції, вільних асоціацій та семантичного диференціювання. Констатований у такий спосіб зміст етнічної свідомості підлягав семіотичній формалізації методом структурування категорій граничних підстав.
Семантичний зміст простору психологічного центру давнього слов’янина, з його семантикою народження й біологічного існування (аліментарний світоглядний код годування-поїдання в його рослинно-землеробській модифікації), з ритуально-дублюючою онтологією безсмертя, з різкою опозицією до периферійного простору (як світу агресивного, з онтологічним очікуванням смерті, діяльнісним за ремісничо-формозмінним типом), цей зміст у свідомості нашого сучасника позбавлений ритуально-дублюючого онтологічного шару семантики, натомість сповнений соціальною символікою демонстративного престижу.
Збережений давній поділ слов’янського топосу на центр (середину) та периферію виразно ілюструє відоме положення Б.Ф.Поршнєва про той визначальний для етногенезу характер розрізнення категорій ми та вони, коли остання історично передує першій [369]. Сучасна свідомість, як і раніше, пов'язана з cемантикою серединного простору категоріями народження, соціальної діяльності та аліментарності (спільного споживання).
Порівняльний аналіз поняттєвого структурування світу давніми і сучасними східними слов'янами показав, що семантика категорії «життя» у давнину репрезентує дихотомію життя-смерть через міф, який виправдовує неминуче: смерть тут обертається на безсмертя. Натомість, сучасний семіозис тлумачить життя в гедоністичному ключі.
Констатовано, що реактивність як основа вчинковості у сучасного східного слов'янина пов’язана з семантикою народження (родового), біологічного, соціально-діяльнісного пластів психічного. Збережено телеологічний та аксіологічний аспекти слов’янської ментальності: глибинна семантика причин людських вчинків залишається незмінною. Психічні реалії минулого, що позначилися на формуванні ментальності сучасної людини етнічні константи виражаються семами життя, Ерос, агресивність, соціально-перетворювальна діяльність, народження.
Семантика, з якою можна було б пов'язати формування сучасного міфу про людину, пов'язана з ідеалізацією всіх проявів життя, еросу й експансією соціально-діяльнісного в ньому. В якості компонентів новітнього міфу про безсмертя також розцінюємо: ідеалізацію цінностей любові та свободи та міф про причини людських вчинків. Новизною останнього міфу є те, що він рефлексується суб'єктом, і те, що сакральне в ньому сьогодні стає аліментарно-еротичним. Формується нова семантика, характерна ідеалізацією свого, нова міфологія престижності.
Підтверджено наявність, з одного боку, низки понять-універсалій, кваліфікованих як етнічні константи (39.2% досліджених семантичних одиниць), з іншого втрату або трансформацію в етногенезі окремих універсалій (21.7% від загального матеріалу). Центральна зона, спільна для етноконстант і трансформантів, охоплює 30.4% всього семантичного матеріалу. Неоміфологічний компонент етнічної свідомості склали 8.7% семантичних одиниць. Ці дані підтверджують гіпотезу про семантичну збереженість українського етносу.
3. Експліковано кроскультурні особливості сприймання та оцінки досліджуваними культурних зразків різномодальної семантики. Особливостями візуальної семантики східних слов’ян виступають: жанрова та тематична толерантність, переважання іноетнічних культурних об’єктів, рівноцінність конкретних та абстрактних зображень, явна або неявна присутність у зображенні людини, тенденція до об’єднання живих істот, прихильність до горизонтального просторового зображення, різноманітна кольорова гама, переважання заокруглених форм, наявність центрального образу або героя, полярність, предметність образу, рослинно-тваринна тематика зображення, жовтогаряча, синя та зелена кольорова гама, площинно-об’ємне зображення.
Доведено, що ознаками етнічного образу світу українців, репрезентованого засобами кіномистецтва, є поєднання: тематики українського кінодіалекту, символіки барокко, романтично-символічної семантики кінотвору, хронотопіки раннього модернізму, природи як основи архітектоніки твору, історичної основи хроніки подій, язичницько-християнської метафорики, канонізації героя, первинного синкретичного ритуалу.
Особливостю вербальної семантики є те, що тексти високого експресивного навантаження сприймаються й оцінюються слов’янським читачем на засадах соціокультурного прийняття та етнокультурного заперечення. Фактор сила виявляється тісно пов'язаним переважно з екзистенціальною, а фактор оцінка з когнітивною сферою суб'єктивного світу особистості. Подвоюється оцінність суджень відносно текстів, що відкидаються реципієнтами, зменшується якість сили у відношенні прийнятних текстів.
4. Доведено відмінність семантичних особливостей перцепції тих самих об’єктів представниками різних етносів, що засвідчило наявність етнічного гештальт-контексту сприймання світу, який диференціюється від інших, соціокультурних (ментальнісних) контекстів сприймання. При цьому у східних слов’ян етнічний гештальт-контекст сприймання актуалізує 57,5% змістових одиниць свідомості, а соціокультурні гештальт-контексти 42,5 %.
Показано, що перцепт, будучи суб'єктивованим утворенням, активізує у свідомості реципієнта властивий йому етнічний гештальт-контекст, крізь який свідомість апелює до етнічної картини (образу) світу, експлуатуючи етнічні константи свідомості. У цьому знайшло своє експериментальне підтвердження положення Р.Арнхейма про те, що цільові об'єкти перцепції доступні лише в їхніх гештальт-контекстах і тому не можуть бути сприйняті як такі, у своїй інваріантості й об'єктивності. Перцепт, будучи інваріантним суб'єктивним утворенням, активізує у свідомості реципієнта властиві йому етнічні контексти гештальту, тобто всі фізичні й психічні факти, у яких характер індивідуального сприйняття визначається його позицією й роллю в складі етнічного цілого. Через етнічні контексти гештальту свідомість може апелювати до етнічної картини світу, експлуатуючи етнічні константи свідомості.
5. Констатовано як етнокультурну, так і соціокультурну детермінованість сприймання об’єктів представниками однієї етнічної спільноти у проекції їхньої свідомості на художні об’єкти, різні за культурним походженням, різної модальності та видових модифікацій, напрямків, жанрів (поезії, прози, публіцистики, кіно, архітектури, живопису), що підтвердило гіпотезу про диференціацію етнічного гештальт-контексту від соціокультурних гештальт-контекстів,
Кроскультурні особливості естетичного сприймання візуальних об’єктів у цілому виявилися пов’язаними з належністю зразка живопису до тієї чи іншої національної культури, з його віднесеністю до певного культурного напрямку, з його жанром і, зрештою, з етнічною належністю самого реципієнта. Водночас слов’яни демонструють тенденцію вважати візуальний об’єкт етнічно своїм незалежно від його належності до тієї чи іншої національної культури, культурного напрямку або жанру, за винятком зразків архітектури та кіно, де поділ на «своє» й «чуже» є радикально етнічним.
Експериментально констатовано, що твори високого експресивного навантаження сприймаються й оцінюються слов’янським читачем на засадах соціокультурного прийняття та етнокультурного заперечення. Психосемантика сучасної поезії у свідомості українського читача специфічна порівняно невеликою розмаїтістю оцінних критеріїв та дублювання змісту факторів: подвоюється оцінність суджень відносно текстів, що відкидаються реципієнтами, зменшується якість сили відносно прийнятних текстів. При семантичній оцінці поетичного твору фактор сила тісно пов'язаний з екзистенціальною, а фактор оцінка з когнітивною сферою суб'єктивного світу особистості.
Окреслена явна межа між своїм і чужим у різних типах текстів. Знакове наповнення свого культурного об’єкта експресивне й багате. Психосемантика чужої знаковості представлена менш виразно й стосується категорій сила, довіра, свідоме, активність, істина, незвичайність. Найбільш статистично виразним фактором етнічно свого виступає позитивно наповнений фактор сили, етнічно чужого активності або оцінки. Свій дискурс захоплює, він близький, рідний, високий та, незважаючи на силу, ненапружений, статичний, щедрий та інтуїтивний. Чужий здебільшого слабкий, не викликає довіри, незвичайний та далекий. Динаміка семіозису «своє чуже», згідно з даними експерименту, пролягає вектором «чуттєве раціональне».
6. Отримані дані дозволяють говорити про виразну психосемантичну схожість перцепції українців та росіян, що підтверджує гіпотезу про зумовленість етнічного образу світу мірою близькості історико-культурного досвіду цих народів. Сприймання автокультурних і гетерокультурних об’єктів українцями та росіянами у високій мірі схоже між собою: кореляція міжетнічних показників сприймання візуальних об’єктів дещо переважає показники вербальних, що свідчить про більшу архетиповість візуальної семантики порівняно з вербальною. Та ж тенденція стосується вікового аспекту сприймання: висока кореляція показників старшої й молодшої груп щодо перцепції візуальних об’єктів контрастує з порівняно невисокою кореляцією показників щодо вербальних об’єктів.
Підтверджено також гіпотезу про онтогенетичну динаміку етнічної семантики від юнацького до зрілого віку в сенсі прийняття етнофором свого етнічного. Зокрема, експериментально констатовано, що провідним критерієм соціокультурного прийняття етнічно чужорідних текстів, як і соціокультурного заперечення автоетнічних текстів, виступає вік досліджуваних: від юнацького до зрілого віку послідовно зростає етнічна компетентність та вимогливість респондентів.
Виявлені етнічні та соціокультурні властивості свідомості східних слов’ян дозволили авторові закласти предметні та методичні основи етнобібліотерапії: розроблено типологію форм етнобібліотерапії та методику індивідуальної етнобібліотерапевтичної бесіди, досліджено жанрово-тематичну структуру бібліотерапевтичного читання українського читача, укладено рекомендований список творів художньої літератури для бібліотерапевтичної роботі з юнацтвом.
7. Розкриття структурно-змістових характеристик етнічної свідомості дозволило укласти її концептуальну структурну модель. Етнічна свідомість у цій моделі репрезентована як цілісність, внутрішньо диференційована структурою етнічної свідомості та структурою суб’єктивного досвіду етнофора. Етнічний образ світу виступає підсистемою, внутрішнім стрижнем цих двох надсистем.
Створення структурної психосемантичної моделі етнічного образу світу продемонструвало продуктивність підходу до вивчення структури і змісту свідомості через співвіднесеність двох дослідницьких площин: фіксації етнокультурних та соціокультурних компонентів перцепції художнього знака, з одного боку, та структурування свідомості за критеріями архітектоніки суб’єктивного досвіду, з іншого. Верифікованість такого підходу знайшла своє підтвердження в отриманні множини семантико-семіотичних одиниць, континуум яких внутрішньо непротирічно утворює систему з цілісною структурою.
Перспективи подальшого дослідження теми стосуються: специфіки становлення змісту етнічної свідомості в онтогенезі; реконструкції неоміфологічних компонентів етнічної свідомості сучасників; поглиблення практичної призначеності отриманих результатів, зокрема, дослідження ефектів їхнього застосування у діяльності двох вищезазначених галузей психотерапії.
Автор сподівається, що його праця стане посильним внеском у загальний доробок вітчизняних психологічних досліджень, зокрема, скеровуваних розробленою В.В.Рибалкою програмою «Особистість ХХІ століття», яка передбачає «комплексне наукове вивчення особистості як системного соціально-психолого-індивідуального, культурно-історичного, діяльнісного утворення, в якому концентруються, зберігаються, примножуються і через яке передаються і трансформуються від покоління до покоління неперервно зростаючі можливості цивілізації [391, с. 187]». Вбачаємо, що саме така особистість буде здатною виробити нову цивілізаційну модель «планетарного менталітету» [242] не у вузькому вимірі технократичної раціональності, а в сукупному гуманістичному вимірі споконвічної мудрості народів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агафонов А. Ю. Основы смысловой теории сознания / Агафонов А. Ю. СПб. : Речь, 2003. 296 с.
2. Акопов Г.В. Феномен ментальности как проблема сознания / АкоповГ. В., Иванова Т. В. // Психологический журнал. 2003. Т. 24, № 1. С. 4755.
3. Андрієвська В.В. Проблеми психосемантичного дослідження ментальності / В. В. Андрієвська // Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості (Луцьк, 1823 червня 1994 р.). К. ; Луцьк: Волинський держ. ун-т ; Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України, 1994. Ч. 1, Р. 1. С. 2023.
4. Анц Т. Психополітика після Фройда в літературі експресіонізму й авангарду / Анц Т. // Експресіонізм: зб. наук. праць / упоряд. Т. Гаврилів. Львів : Класика, 2002. С. 5468.
5. Арнхейм Р. Визуальное мышление / Рудольф Арнхейм // Зрительные образы: феноменология и эксперимент: Хрестоматия по психологии для научных работников, преподавателей и студентов / сб. перев. Душанбе : Изд-во Тадж. ун-та, 1973. Ч. 23. С. 929.
6. Арнхейм Р. Искусство и визуальное восприятие: психология творческого взгляда / Рудольф Арнхейм. М. : Прогресс, 1974. 392 с.
7. Арнхейм Р. Объективные перцепты, объективные ценности / Рудольф Арнхейм // Новые очерки по психологии искусства. М. : Прометей, 1994. С. 318351.
8. Артемьева Е.Ю. Основы психологии субъективной семантики / Артемьева Е. Ю. ; под ред. И. Б. Ханиной. М. : Наука; Смысл. 1999. 350 с. Бібліогр. : с. 314349.
9. Артемьева Е.Ю. От субъективной семантики к семантике интеллектуальных систем / Е.Ю.Артемьева, В.П.Серкин // Психологическая наука и практика : тезисы докл. и сообщений Всесоюз. научно-практической конф. Новосибирск: СО АН СССР, 1987. С. 2125.
10. Артемьева Е.Ю. Описание структур субъективного опыта / Е.Ю.Артемьева, Ю.К. Стрелков, В.П. Серкин // Мышление, общение, опыт. Ярославль: Изд-во ЯрГУ, 1983. С. 99108.
11. Асмолов А. Г. Психология личности / Асмолов А. Г. М. : Изд-во МГУ, 1990. 336 с.
12. Бабаков В.Г. Национальное сознание и национальная культура (методологические проблемы) / Бабаков В.Г., Семенов В.М. М. : Ин-т философии РАН, 1996. 70с.
13. Байбурин А. К. Семиотические аспекты функционирования вещи // Этнографическое изучение знаковых средств культуры / А. К. Байбурин. Л. : Наука, 1989. С. 6389.
14. Балева М.В. Полимодальное Я: этнический и кросскультурный аспекты (на материале удмуртских и русских студентов) : автореф. дис. на соискание учёной степени канд. психол. наук : спец. 19.00.01 «Общая психология, психология личности, история психологии» / М.В. Балева. Пермь, 2004. 22 с.
15. Балл Г.А. Методолого-психологічні роздуми в гуманістичному контексті / Г. А. Балл // Соціальна психологія. 2007. № 2 (22). С. 1426.
16. Балл Г. А. Категорії значення і смислу в аналізі соціальної поведінки / Г. А. Балл // Соціально-психологічний вимір демократичних перетворень в Україні / ред. С. Д. Максименко, В. Т. Циба, Ю. Ж. Шайгородський. К. : Укр. центр політ. менеджменту, 2003. С. 6167.
17. Барабанщиков В. А. Восприятие и событие / Барабанщиков В. А. ; РАН, Ин-т психологии. СПб. : Алетейя, 2002. 512 с.
18. Барабанщиков В.А. Системность. Восприятие. Общение / Барабанщиков В. А., Носуленко В. Н. М. : ИП РНА, 2004. 480, [1] с.
19. Баронин А. С. Этническая психология / Баронин А. С. К. : Тандем. 2000. 264 с.
20. Бахтин М. М. Вопросы литературы и естетики / Бахтин М. М. М. : Худ. л-ра, 1975. 235 с.
21. Бахтин М.М. Формы времени и хронотопа в романе. Очерки по исторической поэтике // Эпос и роман / Бахтин М. М. СПб. : Азбука, 2000. С. 11193.
22. Бахтин М. М. Проблема автора / М. М.Бахтин // Работы 20-х годов / М.М.Бахтин К. : Next, 1994. С. 238256.
23. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества / Бахтин М. М. М. : Искусство, 1979. 411 с.
24. Безногий и безрукий богатыри [Текст] // Народные русские сказки : избр. тексты / [ под ред. М. Азадовского]. Л. : Гослитиздат, 1940. С. 266270.
25. Белявский И.Г. Общественно-историческая детерминация формирования и развития личности / И.Г.Белявский, Н.Ф.Будиянский // Психологическая наука: проблемы и перспективы: докл. Всесоюз. конф., посвященной 90-летию Г. С. Костюка. К., 1992. Т.1. С. 3845.
26. Белявский И. Г. Проблемы исторической психологии / Белявский И. Г., Шкуратов Б. А. Ростов-на-Дону : Изд-во РГУ, 1982. 224 с.
27. БелянинВ.П. Экспериментальное исследование психолингвистических закономерностей смыслового восприятия текста: дис. ... кандидата психол. наук : 19.00.01 / БелянинВалерийПавлович. М., 1983. 208 с.
28. Беме Я. Аврора. О тройственной жизни человека / Якоб Беме. М. : Политиздат, 1950. 415 с.
29. Бергсон А. Творческая эволюция / Анри Бергсон. М. : Канон-пресс, 1998. 398 с.
30. Бергсон А. Непосредственные данные сознания. Время и свобода воли / Анри Бергсон. СПб., 1914. 167 с.
31. Бердяев Н. А. Судьба России. Опыты по психологии войны и национальности / Бердяев Н. А. М. : Изд-во МГУ, 1990. 240 с.
32. Березін А.М. Психологічні чинники генезису національної самосвідомості особистості: дис. ... кандидата психол. наук: 19.00.07 / Березін Андрій Миколайович. К., 2002. 208 с. Бібліогр. : с. 186204.
33. Беркли Д. Трактат о принципах человеческого познания / Д. Беркли // Сочинения. М. : Мысль, 1978. 556 с.
34. БехтельЭ.Е. Контекстуальное опознание / Э.Е.Бехтель, А.Э.Бехтель. СПб. : Питер, 2005. 336 с. : ил.
35. Боднар М.Б. Вплив етнопсихологічних життєвих орієнтацій на самоактуалізацію студентської молоді: дис. ... кандидата психол. наук : 19.00.05 / Боднар Марія Богданівна. К., 2004. 216 с. Бібліогр. : с. 151167.
36. Бондаренко А. Ф. Понятийный тезаурус этического персонализма как русской традиции в психотерапии / А.Ф.Бондаренко // Журнал практикующего психолога. 2005. Вып. 11. С. 3949.
37. Бондаренко А.Ф. Социальная психотерапия личности (психосемантический подход) / Бондаренко А. Ф. К. : КГПИИЯ, 1991. 189 с. Библиогр. : с. 177187.
38. Бондаренко А. Ф. Социальная психотерапия личности. Реконструкция предмета: дис. доктора психол. наук : 19.00.01 / Бондаренко Александр Фёдорович К., 1992. 387 с. Библиогр. : с. 327361.
39. Боришевський М. Й. Національна культура як джерело громадянської активності особистості / М. Й. Боришевський // Зб. наук. пр.: філософія, соціологія, психологія / Прикарпатський ун-т ім. В. Стефаника. Вип. 5, Ч. 1. Івано-Франківськ, 2000. С. 912.
40. Боришевський М.Й. Національна самосвідомість та ідентифікація громадян як чинник демократичних перетворень в українському суспільстві / М.Й.Боришевський // Соціально-психологічний вимір демократичних перетворень в Україні. К. : Український центр політичного менеджменту, 2003. С. 138144.
41. Боришевский М. И. Теоретические вопросы самосознания личности / М.И.Боришевский // Психологические особенности самосознания подростка. К. : Вища школа, 1980. С. 538.
42. Бочковський О. Вступ до націології / Бочковський О. К. : Ґенеза, 1998. 144 с.
43. Братусь Б. С. Нравственное сознание личности. Психологическое исследование / Братусь Б. С. М. : Знание, 1985. 64 с.
44. Братусь Б. С. Психологические аспекты нравственного развития личности / Братусь Б. С. М. : Знание, 1977. 64 с.
45. Братусь Б. С. Смысловая вертикаль сознания личности (к 20-летию со дня смерти А. Н. Леонтьева) / Б. С. Братусь // Вопросы философии. 1999. № 11. С. 8189.
46. Бремон К. Логика повествовательных возможностей / К. Бремон // Семиотика и искусствометрия. Современные зарубежные исследования / под ред. Ю.М.Лотмана. М. : Мир, 1972. С. 108135.
47. Брентано Ф. О происхождении нравственного познания / Ф. Брентано. СПб. : Алетейя, 2000. 185 с.
48. Бромлей Ю. В. Очерки теории этноса / Бромлей Ю. В. М. : Наука, 1983. 412 с.
49. Бромлей Ю. В. Этнос и этнография / Бромлей Ю. В. М. : Наука, 1973. 283 с.
50. Брудный А. А. Семантика языка и психология человека / БрудныйА.А. Фрунзе : Илим, 1972. 239 с.
51. Бруно Д. Избранное [Текст] / Д.Бруно. Самара : Агни, 2000. 591 с. : ил. ; 1 л. портр.
52. Будняк Д. Тріада : етнос мова культура слов’ян / Данута Будняк. К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2003. 132, [1] с.
53. Бурлюк Д. Карусель // Український авангард 19101930 рр. : [Образотворчий матеріал / упоряд. Д. О. Горбачов]. К. : Мистецтво, 1996. С. 266.
54. Буря на Чорному морі [Текст] // Думи : історико-героїчний цикл/ [упоряд. та приміт. О.І.Дея; вступне слово М.П.Стельмаха]. К. : Дніпро, 1982. С. 6063.
55. Бутенко Н. П. Словник асоціативних означень іменників в українській мові / Бутенко Н. П. К. : Вища школа. 1989. 244 с.
56. Быстроумный [Текст] // Бой на Калиновом мосту : русские героические сказки / [вступ. слово Е.А.Исаев ; послесл. и примеч. Ю.А.Медведев]. Л. : Лениздат, 1985. С. 330337.
57. Бэкон Ф. Новый Органон // Сочинения в 2 т. / Френсис Бэкон. М. : Мысль, 1978. (Филос. наследие). Т. 2. С. 5229.
58. Вавило и скоморохи [Текст] // Былины / [вступ. ст., подгот. текста и примеч. Б.Н.Путилова]. Л. : Сов. писатель, 1957. С. 310315.
59.