ПУБЛІЧНО-ПРАВОВИЙ СПІР ЯК ПРЕДМЕТ ЮРИСДИКЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНИХ СУДІВ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО

На правах рукопису

ТИМОШЕНКО Катерина Олегівна

УДК 342.9

ПУБЛІЧНО-ПРАВОВИЙ СПІР ЯК ПРЕДМЕТ ЮРИСДИКЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНИХ СУДІВ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Наукові керівники:
АВЕР’ЯНОВ Вадим Борисович,
доктор юридичних наук, професор,
академік НАПрН України;

ПЕДЬКО Юрій Сергійович,
кандидат юридичних наук

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП ........................................................................................................... 3

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади визначення юрисдикції адміністративних судів
1.1 Поняття юрисдикції адміністративних судів ........................................ 12
1.2 Публічно-правові відносини як сфера виникнення спорів, підвідомчих адміністративним судам .........................................................
33
1.3 Поняття, ознаки та зміст публічно-правового спору ........................... 53
Висновки до Розділу 1 .................................................................................. 93

РОЗДІЛ 2. Види публічно-правових спорів та особливості розмежування судових юрисдикцій
2.1 Види публічно-правових спорів, підвідомчих адміністративним судам України ................................................................................................
99
2.2 Особливості визначення юрисдикції щодо спорів за зверненнями фізичних та юридичних осіб ........................................................................
139
2.3 Особливості визначення юрисдикції щодо спорів за зверненнями суб’єктів владних повноважень ...................................................................
162
Висновки до Розділу 2 .................................................................................. 189

ВИСНОВКИ .................................................................................................. 194

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................. 199

ВСТУП

Актуальність теми. Створення адміністративних судів та прийняття Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) стали важливим етапом на шляху становлення і розбудови України як демократичної соціальної правової держави, головним обов’язком якої є утвердження та забезпечення прав та свобод людини і громадянина. Адміністративна юстиція покликана стати надійним гарантом захисту прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб від порушень з боку органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Досвід функціонування адміністративної юстиції в Україні свідчить про відсутність чіткого розуміння поняття та сутності публічно-правового спору як предмету юрисдикції адміністративних судів, що породжує виникнення у судовій практиці багатьох проблемних питань, пов’язаних із визначенням характеру спору та його юрисдикційної належності. Це зумовлено недосконалістю норм КАС України, які визначають предмет юрисдикції адміністративних судів, та відсутністю у законодавстві чітких критеріїв, які б дозволяли відмежувати публічно-правовий спір від приватноправового та дійти однозначного висновку, що даний спір є предметом юрисдикції адміністративних судів.
Слід зауважити, що подібна ситуація є типовою для кожної країни, що впроваджує нову систему спеціалізованих судів. Як свідчить зарубіжний досвід, успішному подоланню проблеми розмежування судових юрисдикцій значною мірою сприяє вирішення зазначених питань на теоретичному рівні, комплексне наукове дослідження публічно-правового спору як предмету юрисдикції адміністративних судів.
Аналіз вітчизняної джерельної бази підтверджує, що проведені на даний час дослідження сутності, змісту та особливостей публічно-правового спору як предмету юрисдикції адміністративних судів, не мають комплексного характеру. Окремі аспекти, присвячені проблематиці публічно-правового спору, знайшли відображення у працях представників вітчизняної науки загальної теорії держави і права, конституційного та адміністративного права, теорії державного управління, зокрема: В. Б. Авер’янова, О. Ф. Андрійко, В. М. Бевзенка, Ю. П. Битяка, М. А. Бояринцевої, О. В. Бринцева, І. П. Голосніченка, С. В. Ківалова, І. Б. Коліушка, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпакова, А. Т. Комзюка, Є. Б. Кубка, О. В. Кузьменко, Р. О. Куйбіди, Д. М. Лук’янця, О. М. Пасенюка, Ю. С. Педька, В. Г. Перепелюка, Н. Б. Писаренко, О. П. Рябченко, А. О. Селіванова, В. С. Стефанюка, М. М. Тищенка, О. І. Харитонової, В. І. Шишкіна та інших.
При підготовці дисертаційного дослідження також широко використовувалися праці російських дослідників, а саме: С. С. Алексєєва, Г. В. Атаманчука, Д. М. Бахраха, О. Т. Боннера, О. Б. Зеленцова, Ю. М. Козлова, Г. І. Петрова, Н. Г. Салищевої, Ю. М. Старилова, Ю. О. Тихомирова, Н. Ю. Хаманевої, Д. М. Чечота, О. П. Шергіна та інших, а також праці зарубіжних і вітчизняних авторів кінця ХІХ – початку ХХ ст., зокрема: Р. Гнейста, О. Ф. Євтіхієва, А. І. Єлістратова, М. Д. Загряцкова, М. О. Куплеваського та інших.
Водночас доводиться констатувати, що у вітчизняній правовій науці та практиці відсутнє комплексне дослідження сутності публічно-правового спору як предмету юрисдикції адміністративних судів. Це зумовлює актуальність даного дисертаційного дослідження та необхідність відповідних наукових розробок та узгоджень судової практики розгляду зазначених спорів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах планових тем відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України «Теоретичні і практичні проблеми розвитку організаційно-правового механізму реалізації виконавчої влади в Україні» (номер державної реєстрації 0104U007588) та «Розвиток демократичних засад державного управління в Україні: проблеми адміністративно-правового забезпечення» (номер державної реєстрації 0106U008728).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теоретичних засад аналізу публічно-правового спору як предмету юрисдикції адміністративних судів в Україні, а також розробка конкретних висновків і пропозицій щодо вдосконалення законодавчого регулювання та практики судового розгляду зазначених спорів.
Відповідно до поставленої мети було визначено такі основні завдання дослідження:
з’ясувати поняття юрисдикції адміністративних судів та її предмет;
розкрити публічно-правові відносини як сферу виникнення публічно-правових спорів;
визначити поняття, ознаки та розкрити зміст публічно-правового спору;
здійснити класифікацію публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів;
виробити критерії відмежування публічно-правового спору як предмету адміністративно-судової юрисдикції від спорів, які є предметом інших судових юрисдикцій;
розробити пропозиції щодо вдосконалення КАС України та інших актів законодавства України щодо визначення юрисдикційної належності публічно-правових спорів.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають при розгляді та вирішенні адміністративними судами публічно-правових спорів.
Предметом дослідження є правові засади здійснення юрисдикції адміністративними судами України, сутність, зміст і види публічно-правових спорів як предмету юрисдикції адміністративних судів.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи складають сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових принципів і підходів та спеціально-наукових методів пізнання: діалектичний метод, методи системного аналізу, насамперед у структурному та функціональному аспектах, методи аналізу та синтезу, а також порівняльно-правовий, історико-правовий, формально-логічний метод тлумачення правових норм. За допомогою діалектичного методу досліджено особливості публічно-правових відносин, вироблено критерії відмежування публічно-правового спору від приватноправового та сформульовано висновки і пропозиції щодо вдосконалення адміністративного та адміністративно-процесуального законодавства України. Системний метод дозволив здійснити комплексний аналіз публічно-правового спору як предмету юрисдикції адміністративних судів, виявити його характерні ознаки. На підставі методів аналізу та синтезу проведено класифікацію публічно-правових спорів, досліджено окремі види спорів за участю суб’єкта владних повноважень та зроблено висновки щодо їх належності до предмету юрисдикції адміністративних судів. За допомогою методу формально-логічного тлумачення правових норм досліджено понятійний апарат КАС України та розроблено пропозиції щодо його вдосконалення. Історико-правовий метод застосовано при дослідженні ґенези поняття юрисдикції адміністративних судів. Порівняльно-правовий метод використовувався при аналізі норм вітчизняного та зарубіжного законодавства, які визначають предмет юрисдикції адміністративних судів. За допомогою методу узагальнення юридичної практики досліджено особливості розгляду адміністративними судами окремих категорій публічно-правових спорів, виявлено проблеми, що виникають при визначенні юрисдикційної належності спорів, та запропоновано шляхи їх вирішення.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертаційна робота є одним із перших в українській адміністративно-правовій науці науковим дослідженням проблематики публічно-правового спору як предмету юрисдикції адміністративних судів.
У межах здійсненого дослідження сформульовано низку теоретичних положень і висновків, зокрема:
вперше:
науково обґрунтовано і визначено, що предметом юрисдикції адміністративних судів мають бути публічно-правові спори, спрямовані на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними публічно-владних повноважень;
запропоновано авторське визначення публічно-правового спору як протиріччя (юридичного конфлікту) між суб’єктами публічно-правових відносин, предметом якого є протиправна поведінка (рішення, дії, бездіяльність) суб’єкта владних повноважень, а підставою – факт порушення названим суб’єктом прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб або факт незаконного втручання в компетенцію іншого суб’єкта владних повноважень;
запропоновано авторське визначення публічного інтересу, під яким розуміється відображений у законі комплекс обумовлених об’єктивною дійсністю потреб соціально-політичної (держава) чи соціальної (народ, територіальна громада) спільноти, зафіксований у компетенції органів державної влади, органів місцевого самоврядування та спрямований на досягнення благ, які мають загальносуспільну вагу;
доведено, що всі спори, пов’язані з державною реєстрацією майнових прав та їх обмежень, належать до юрисдикції адміністративних судів, оскільки державна реєстрація прав та їх обмежень є одним із видів адміністративних послуг, а реєстратори (у тому числі державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси) при вчиненні відповідних дій виступають суб’єктами владних повноважень, які виконують делеговані повноваження;
удосконалено:
визначення суб’єкта владних повноважень, у якому замість терміну «владні управлінські функції» запропоновано вживати термін «публічно-владні повноваження», які доцільно розглядати як повноваження органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб’єкта, надані йому відповідно до чинного законодавства України, які забезпечують публічно-владний вплив, спрямований на утвердження і забезпечення прав та свобод людини і громадянина та охорону публічного інтересу;
визначення адміністративного договору, під яким розуміється дво- або багатостороння угода, укладена між суб’єктами публічного права при реалізації ними своєї адміністративної правосуб’єктності, з яких хоча б один є носій публічно-владних повноважень, предметом якої є вчинення дій (передача повноважень, розподіл предметів відання тощо), спрямованих на забезпечення публічного інтересу;
положення про те, що під час оскарження до адміністративного суду рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень необхідно враховувати два фактори: 1) прийняття протиправного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності) у процесі реалізації адміністративних, а не цивільних (господарських) правовідносин; 2) публічно-владний статус такого суб’єкта саме у тих правовідносинах, з яких виник спір, навіть, якщо за своїм загальним правовим статусом він не є суб’єктом владних повноважень у розумінні КАС України;
дістало подальшого розвитку:
положення про те, що ініціація розгляду публічно-правового спору об’єктивно обумовлює процесуалізацію конфліктних правовідносин між суб’єктами спору: з моменту передачі такого спору на розгляд адміністративного суду відбувається трансформація публічно-правових відносин конфліктного типу (відносин нерівності) у публічно-спірні правовідносини, які характеризуються процесуальною рівністю сторін. Публічно-спірні правовідносини виникають з моменту відкриття провадження в адміністративній справі судом першої інстанції, тобто з моменту вступу у ці правовідносини третього суб’єкта – суду;
визначення охоронюваного законом інтересу, під яким дисертант розуміє юридичний дозвіл, що безпосередньо не закріплений у правових нормах, а лише випливає з їх змісту, та не забезпечений конкретними юридичними обов’язками інших осіб; при цьому охоронювані законом інтереси можуть бути предметом судового захисту лише за умови їх чіткої ідентифікації з конкретними правами і свободами людини і громадянина;
положення про те, що спори за позовами суб’єктів владних повноважень до суб’єктів господарювання щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій необґрунтовано віднесено до предмету юрисдикції адміністративних судів, оскільки за своєю природою та підставами виникнення такі спори є господарськими; запропоновано надати право на застосування таких санкцій безпосередньо органам виконавчої влади та внести відповідні зміни до законодавства;
пропозиція щодо внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України з метою приведення окремих норм у відповідність до завдань адміністративного судочинства та обмеження випадків застосування адміністративними судами заходів адміністративного примусу до фізичних і юридичних осіб, шляхом вилучення з предмету юрисдикції адміністративних судів спорів за зверненнями суб’єктів владних повноважень «в інших випадках, встановлених законом», а саме: п. 5 ч. 4 ст. 50 та п. 3–4 ч. 1 ст. 183-2 – виключити, а п. 5 ч. 2 ст. 17 викласти в наступній редакції: «спори за зверненнями суб’єктів владних повноважень у випадках, встановлених цим Кодексом».
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації теоретичні узагальнення, висновки та рекомендації можуть бути використані:
у науково-дослідницькій сфері – для подальших наукових досліджень, спрямованих на поглиблення теоретичного розуміння публічно-правового спору як предмету юрисдикції адміністративних судів;
у правотворчій сфері – при вдосконаленні чинного адміністративного та адміністративно-процесуального законодавства, в першу чергу – окремих положень КАС України;
у судовій практиці – при розгляді спорів, що виникають з публічно-правових відносин, а також при підготовці роз’яснень та рекомендацій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України та Вищого господарського суду України з питань застосування норм чинного законодавства щодо розмежування справ адміністративної юрисдикції та інших судових юрисдикцій;
у навчальному процесі – при викладанні навчальних дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративне процесуальне право», «Адміністративна юрисдикція», «Адміністративна юстиція» тощо.
Апробація результатів дисертації. Висновки і положення дисертації доповідалися та обговорювалися на засіданні відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Результати дослідження оприлюднені у доповідях на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: «Верховенство права: питання теорії і практики» (м. Київ, 5–6 грудня 2005 р.; тези опубліковано); «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Луцьк, 17–18 березня 2006 р.; тези опубліковано); «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 2–3 червня 2006 р.; тези опубліковано); «Шості осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 26–27 жовтня 2007 р.; тези опубліковано); «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Луцьк, 14–15 березня 2008 р.; тези опубліковано); «Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи» (м. Тернопіль, 11 квітня 2008 р.; тези опубліковано); «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 30–31 травня 2008 р.; тези опубліковано); «Правова система України в світлі європейського вибору» (м. Київ, 13 червня 2008 р.; тези опубліковано); «Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні» (м. Львів, 26 вересня 2008 р.; тези опубліковано); «Сьомі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 28–29 листопада 2008 р.; тези опубліковано); «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Луцьк, 20–21 березня 2009 р.; тези опубліковано); «Współczesne przemiany państwa i prawa w krajach Europy Środkowej i Wschodniej» («Current Transformations of Central and East European States and Their Laws») (Польща, м. Люблін, 27–29 березня 2009 р.; тези опубліковано); «Закарпатські правові читання» (м. Ужгород, 28–30 квітня 2009 р.; тези опубліковано); «Запорізькі правові читання» (м. Запоріжжя, 15–16 травня 2009 р.; тези опубліковано); «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 29–30 травня 2009 р.; тези опубліковано); «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Луцьк, 19–20 березня 2010 р.; тези опубліковано); «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 4–5 червня 2010 р.; тези опубліковано); «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Луцьк, 25–26 березня 2011 р.; тези опубліковано); «Проблеми державотворення і правотворення в умовах модернізації України» (м. Київ, 16 червня 2011 р.; тези опубліковано).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи знайшли відображення в 4 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях України, та 19 тезах доповідей на наукових конференціях.
Структура дисертаційної роботи визначається її метою та завданнями. Робота складається зі вступу, двох розділів, які об’єднують шість підрозділів, висновків на списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 224 сторінки, з них 26 сторінок – список використаних джерел, який налічує 237 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

На підставі проведеного дослідження дисертантом сформульовано наступні висновки та пропозиції.
1. Проведене дослідження видів юрисдикційної діяльності органів публічної влади дозволяє стверджувати, що юрисдикційна діяльність адміністративних судів є самостійним видом адміністративно-юрисдикційної діяльності органів державної влади та реалізується шляхом здійснення правосуддя в адміністративних справах.
Поняття адміністративної судової юрисдикції має дві складові: матеріальну та процесуальну. У матеріальному (статичному) аспекті – це повноваження адміністративного суду щодо розгляду публічно-правових спорів (предметна компетенція адміністративного суду); у процесуальному (динамічному) аспекті – реалізація адміністративним судом повноважень щодо здійснення правосуддя (функціональна компетенція адміністративного суду).
Аналіз норм КАС України свідчить про те, що предметом юрисдикції адміністративних судів України є всі публічно-правові спори, за винятком тих, які відповідно до Конституції України та законів України підлягають вирішенню в порядку іншого судового провадження. Водночас, обґрунтовано висновок щодо необхідності приведення предмету адміністративної судової юрисдикції у відповідність до завдань адміністративного судочинства, а саме: віднесення до юрисдикції адміністративних судів лише тих публічно-правових спорів, які спрямовані на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. При цьому захист прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб розглядається не як процес, а як результат вирішення публічно-правових спорів.
2. На основі узагальнення наведених дисертантом ознак публічно-правових відносин, сформульовано їх визначення як відносин, врегульованих нормами публічного права, що виникають між суб'єктами, які реалізують публічно-галузеву правосуб’єктність, пов’язані з виконанням публічно-владних повноважень, спрямованих на забезпечення прав та свобод людини і громадянина та реалізацію публічного інтересу, а також підлягають захисту як в адміністративному, так і в судовому порядку.
3. Закріплення в КАС України такої ознаки суб’єкта владних повноважень як «здійснення ним владних управлінських функцій», значною мірою звужує предмет юрисдикції адміністративних судів. Виходячи з цього, запропоновано внести зміни до п. 7 ст. 3 КАС України, замінивши термін «владні управлінські функції» на термін «публічно-владні повноваження» та закріпити в КАС України визначення останнього.
4. До основних ознак публічно-правового спору дисертант відносить наступні: 1) виникнення спору з публічно-правових відносин; 2) в основі спору лежить юридичний конфлікт між сторонами названих правовідносин; 3) особливий суб’єктний склад: хоча б одним із учасників такого спору, як правило, є орган чи посадова особа, наділена публічно-владними повноваженнями, покладеними на нього в силу законодавства, та уповноважений приймати рішення (вчиняти дії), які стосуються прав та обов’язків іншого суб’єкта – учасника правовідносин; 4) предметом спору є протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень; 5) предметом судового захисту в такому спорі є суб’єктивні права (публічні та приватні), свободи та, за певних умов, охоронювані законом інтереси сторони спору – приватної особи; 6) підставою виникнення спору є порушення суб’єктом владних повноважень прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів іншого (інших) учасників правовідносин, а також невиконання ним обов’язків, встановлених законодавством, або втручання у компетенцію іншого суб’єкта – носія публічної влади; 7) таке порушення (втручання) має бути вчинене саме у процесі реалізації названим суб’єктом своїх публічно-владних повноважень. Елементами змісту публічно-правового спору є: сторони, предмет та підстави. Виходячи з наведеного, сформульовано авторське визначення публічно-правового спору.
5. Автором проведено класифікацію публічно-правових спорів, підвідомчих адміністративним судам, за суб’єктом звернення (ініціатором спору). Обраний критерій дозволяє поділити вказані спори на дві групи: 1) спори що розглядаються за зверненнями фізичних та юридичних осіб (до цієї групи належать спори, передбачені пп. 1-2 ч. 2 ст. 17 КАС України); 2) спори, що розглядаються за зверненнями суб’єктів владних повноважень (ця група об’єднує спори, передбачені пп. 3-5 ч. 2 ст. 17 КАС України). При цьому слід зауважити, що адміністративно-договірні спори можуть ініціюватися невладним суб’єктом, який є стороною договору.
Що стосується виборчих спорів (п. 6 ч. 2 ст. 17 КАС України), то їх, на думку дисертанта, не можна віднести до жодної з наведених груп, оскільки згадані спори мають конституційно-правовий характер. Віднесення таких спорів до юрисдикції адміністративних судів зумовлено публічно-правовим характером даних спорів та відсутністю іншого механізму їх судового вирішення.
6. При визначенні юрисдикційної належності спорів, що виникають із договірних правовідносин за участю суб’єктів владних повноважень, необхідно враховувати, що адміністративні договори характеризуються наступними ознаками: 1) суб’єктний склад: хоча б однією із сторін договору є суб’єкт владних повноважень; 2) реалізація обома сторонами при укладенні договору адміністративної правосуб’єктності; 3) предмет договору – вчинення дій, що випливають з адміністративно-правового статусу сторін договору та спрямовані на виникнення, зміну чи припинення публічно-правових відносин між ними; 4) мета договору – задоволення публічного інтересу. Виходячи з цього, адміністративним договором є дво- або багатостороння угода, укладена між суб’єктами публічного права, хоча б одним з яких є носій публічно-владних повноважень, при реалізації обома сторонами своєї адміністративної правосуб’єктності. Предметом адміністративного договору є вчинення дій (передача повноважень, розподіл предметів відання тощо), спрямованих на забезпечення публічного інтересу. Відповідно, предметом адміністративної юрисдикції є спори, що виникають саме з таких договорів. У зв’язку з цим пропонується вдосконалити визначення адміністративного договору, наведене у п. 14 ст. 3 КАС України.
7. При розмежуванні публічно-правових і приватноправових спорів слід враховувати, що рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень можуть бути предметом оскарження в адміністративному суді лише тоді, коли вони прийняті (вчинені) у процесі реалізації адміністративних, а не цивільних (господарських) правовідносин, і органи, що їх видали (вчинили) при цьому діють як суб’єкти владних повноважень, що здійснюють публічно-владні функції. Так, спори з приводу оскарження рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо відведення земельної ділянки є справами адміністративної юрисдикції, оскільки названі органи при прийнятті таких рішень діють як суб’єкти владних повноважень. Натомість, спори, що виникають із договорів купівлі-продажу, оренди земельної ділянки, однією зі сторін яких виступають відповідні органи, є справами цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки при укладенні таких договорів зазначені органи реалізують повноваження власника землі.
8. На підставі аналізу норм чинного законодавства України зроблено висновок про те, що всі спори, пов’язані з державною реєстрацією майнових прав та їх обмежень, належать до юрисдикції адміністративних судів, оскільки реєстратори під час вчинення відповідних дій виступають суб’єктами владних повноважень, які виконують делеговані повноваження. Таким чином, при визначенні судової юрисдикції щодо спору з приводу оскарження рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу (посадової особи) необхідно враховувати його статус саме у тих правовідносинах, з яких виник спір, навіть якщо за своїм загальним правовим статусом такий орган (посадова особа) не є суб’єктом владних повноважень у розумінні КАС України.
9. Віднесення до юрисдикції адміністративних судів спорів за зверненнями суб’єктів владних повноважень щодо застосування заходів адміністративного примусу до фізичних та юридичних осіб суперечить завданням адміністративного судочинства та правозахисній природі інституту адміністративної юстиції, адже діяльність адміністративних судів має правозахисний характер і несумісна із застосуванням будь-яких заходів державно-владного примусу до фізичних та юридичних осіб. Надання адміністративному суду повноважень щодо застосування заходів адміністративного примусу до невладних суб’єктів повинно мати екстраординарний характер та застосовуватися у виняткових випадках, коли законом передбачено, що тільки ухвалення судового рішення дозволяє органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування повноцінно реалізувати надані повноваження. Автором запропоновано внести зміни до КАС України шляхом вилучення з предмету юрисдикції адміністративного суду спорів за зверненнями суб’єктів владних повноважень «в інших випадках, встановлених законом». Такі зміни дозволять привести норми, що визначають юрисдикцію адміністративних судів, у відповідність до завдань адміністративного судочинства, закріплених у ст. 2 КАС України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В. Кодекс адміністративного судочинства України: необхідність і шляхи усунення концептуально-понятійних вад / В. Авер’янов, Д. Лук’янець, Ю. Педько // Право України. – 2006. – № 3. – С. 7–12.
2. Авер’янов В. Б. Забезпечення прав і свобод людини в сфері виконавчої влади / В. Б. Авер’янов // Правова держава. Щорічник наукових праць. – К. : Ін-т держави і права ім. М. В. Корецького НАН України, 1998. – Вип. 9. – С. 16–22.
3. Авер’янов В. Б. Нова доктрина українського адміністративного права: концептуальні позиції / В. Б. Авер’янов // Право України. – 2006. – № 5. – С. 11–17.
4. Авер’янов В. Б. Понятійно-термінологічні новели Кодексу адміністративного судочинства України: дискусійні проблеми / В. Б. Авер’янов // Право України. – 2011. – № 4. – С. 12–38.
5. Адміністративна юстиція: європейський досвід та пропозиції для України / [автори-упоряд.: І. Б. Коліушко, Р. О. Куйбіда]. – К. : Факт, 2003. – 536 с.
6. Адміністративна юстиція України: проблеми теорії і практики : настільна книга судді / [за заг. ред. О. М. Пасенюка]. – К. : Істина, 2007. – 608 с.
7. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т. / [редкол.: В. Б. Авер’янов (голова) та ін.]. – К. : Юрид. думка, 2004–2005. –
Т. 1: Загальна частина. – 2004. – 584 с.
8. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т. / [редкол.: В. Б. Авер’янов (голова) та ін.]. – К. : Юрид. думка, 2004–2005. –
Т. 2: Особлива частина. – 2005. –624 с.
9. Адміністративне право України : підручник / [Битяк Ю. П., Гаращук В. М., Дяченко О: В: та ін.] ; за ред. Ю. П. Битяка. – К. : Юрінком інтер, 2005. – 544 с.
10. Адміністративне процесуальне (судове) право України : підручник / [за заг. ред. С. В. Ківалова]. – Одеса : Юрид. літ., 2007. – 356 с.
11. Адміністративне судочинство України : підручник / [авт. кол.: Пасенюк О. М. (кер.), Панченко О. М., Авер’янов В. Б. та ін.] ; за заг. ред. О. М. Пасенюка. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 672 с.
12. Алексеев С. С. Право: азбука, теория, философия. Опыт комплексного исследования / Алексеев С. С. – М. : Статут, 1999. – 711 с.
13. Амджадін Д. М. Розбудова системи адміністративного судочинства в Україні: проблеми та потреби розвитку (за даними соціологічних досліджень) / Амджадін Д. М., Гончарук О. С., Павличенко П. Г. ; за наук. ред. Ю. Привалова, Ю. Саєнка. – К. : Центр соціальних експертиз Ін-ту соціології НАН України, 2006. – 184 с.
14. Андрійцьо В. Д. Адміністративне судочинство України : у 2 т. / В. Д. Андрійцьо, П. А. Трачук ; за ред. П. А. Трачука. – Ужгород : Гражда, 2009–2009. –
Т. 1. – 2009. – 286 с.
15. Андрійцьо В. Д. Адміністративне судочинство України : у 2 т. / В. Д. Андрійцьо, П. А. Трачук ; за ред. П. А. Трачука. – Ужгород: Гражда, 2009–2009. –
Т. 2. – 2009. – 322 с.
16. Анохіна Л. С. Суб’єкти адміністративної юрисдикції в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Л. С. Анохіна. – Харків, 2001. – 19 с.
17. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : [курс лекций] / Атаманчук Г. В. – [3-е изд., доп.]. – М. : Омега-Л, 2005. – 579 с.
18. Афанасьєв К. К. Адміністративний договір як форма державного управління (теоретико-правовий аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / К. К. Афанасьєв. – Харків, 2002. – 20 с.
19. Банчук О. А. Загальна характеристика основних теорій розмежування публічного та приватного права / О. А. Банчук // Молодь у юридичній науці : зб. тез Міжнар. наук. конф. молодих вчених [«Четверті осінні юридичні читання»], (21–22 жовтня 2005 р.) : у 3 ч. – Ч. 1: Загальнотеоретичні та історичні юридичні науки. Конституційне право. – Хмельницький : Вид-во Хмельницького ун-ту управління та права, 2005. – С. 4–6.
20. Бахрах Д. Н. Административное право. Часть Общая : [учебник] / Бахрах Д. Н. – М. : БЕК, 1993. – 310 c.
21. Бевзенко В. Особливості реалізації адміністративного процесуального статусу суб’ктів владних повноважень в адміністративному процесі України / В. Бевзенко // Право України. – 2008. – № 4. – С. 116–120.
22. Бевзенко В. М. Особливості визначення підвідомчості публічно-правових спорів / В. М. Бевзенко, С. М. Мінько // Вісник господарського судочинства. – 2007. – № 3. – С. 122–126.
23. Беляневич В. Е. Справи про визнання недійсними актів державних та інших органів в практиці арбітражних судів України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.04 «Господарське право; господарсько-процесуальне право» / В. Е. Беляневич. – К., 2001. – 17 с.
24. Беляневич О. А. Адміністративні договори та розмежування юрисдикції спеціалізованих судів / О. А. Беляневич // Вісник господарського судочинства. – 2006. – № 1. – С. 117–124.
25. Битяк Ю. Процесуальна форма відправлення правосуддя в спорах за участю суб’єктів владних повноважень / Ю. Битяк, Н. Писаренко // Право України. – 2006. – № 10. – С. 78–81.
26. Битяк Ю. П. Державна служба в Україні: організаційно-правові засади : [монографія] / Битяк Ю. П. – Харків : Право, 2005. – 304 c.
27. Битяк Ю. П. Становлення та шляхи забезпечення доступності правосуддя в адміністративному судочинстві / Ю. П. Битяк // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 1 (32). – С. 51–60.
28. Большая Советская энциклопедия : в 50 т. / [гл. ред. Б. А. Введенский]. Издание второе – М. : Государственное научное издательство» Большая Советская энциклопедия», 1950–1958. –
Т. 49. – 1957 – 797 с.
29. Большой юридический словарь [авт.-сост. В. Н. Додонов, В. Д. Ермаков, М.А. Крылова и др.] ; под ред. А. Я. Сухарева и др. – М. : Инфра-М, 1998. – 790 с.
30. Боннер А. Т. Судебная практика по делам возникающим из административно-правовых отношений / А. Т. Боннер // Советское государство и право. – 1992. – № 2. – С. 141–149.
31. Бородін І. Л. Адміністративно-юрисдикційний процес : [монографія] / Бородін І. Л. – К. : Алерта, 2007. – 184 с.
32. Бояринцева М. А. Адміністративно-правовий статус громадянина України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Бояринцева М. А. – К., 2005. – 213 с.
33. Бринцев О. В. Розмежування компетенції адміністративних і господарських судів: проблеми та перспективи / Бринцев О. В. – Харків : Право, 2007. – 64 с.
34. Бринцев О. В. Сутність правових спорів у сфері підприємництва та способи їх вирішення : дис. … канд. юрид. наук :12.00.03 / Бринцев О. В. – Харків, 2001. – 228 с.
35. Бринцев О. В. Щодо критеріїв спеціалізації судів в аспекті реформування судової системи України / О. В. Бринцев // Право України. – 2006. – № 7. – С. 7–10.
36. Бюджетний кодекс України від 08 липня 2010 р. № 2456-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 50–51. – Ст. 572.
37. Виконавча влада і адміністративне право / [за заг. ред. В. Б. Авер’янова]. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. – 668 с.
38. Висновок Центру політико-правових реформ щодо поширення компетенції адміністративних судів на спори, які виникають з приводу укладення договорів купівлі-продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств у процесі приватизації [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.pravo.org.ua/index.php/2010-03-07-18-06-07/adminyust/174-conclusion-of-the-center-for-political-and-legal-reforms-to-extend-the-competence-of-administrative-courts-in-disputes-arising-on-contracts-to-purchase-blocks-of-shares-of-public-companies-in-the-privatization-process-ua.
39. Висновок Центру політико-правових реформ щодо сфери публічно-правових відносин [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http: http://www.pravo.org.ua/index.php/2010-03-06-00-08-13/2010-03-06-00-21-27/48-conclusioncppr.
40. Витрук Н. В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе / Витрук Н. В. – М. : Наука, 1979. - 229 с.
41. Вінник О. М. Публічні та приватні інтереси в господарських товариствах: проблеми правового забезпечення : [монографія] / Вінник О. М. – К. : Атіка, 2003. – 352 с.
42. Вовк П. В. Захист прав, свобод та інтересів громадян в адміністративних судах першої інстанції : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Вовк П. В. – Одеса, 2009. – 200 с.
43. Габричидзе Б. Н. Административное право : учебник / Габричидзе Б. Н., Чернявский А. Г., Ким-Кимен А. Н. – М. : Проспект, 2004. – 480 с.
44. Гнейст Р. Правовое государсгво и административные суды Германии / Р. Гнейст ; [пер. с нем. А. И. Фустова ; под ред. М. Свешникова]. – СПб., 1896.
45. Голосніченко І. П. Адміністративний процес : [навч. посібник] / І. П. Голосніченко, М. Ф. Стахурський ; за заг. ред. І. П. Голосніченка. – К. : ГАН, 2003. – 256 с.
46. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-IV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 462.
47. Господарський процесуальний кодекс України від 06 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
48. Гордон В. М. Иски о признании / Гордон В. М. – Ярославль, 1906. – 371 с.
49. Гукасян Р. Е. Проблема интереса в советском гражданском процесуальном праве / Гукасян Р. Е. – Саратов : Приволжское книжное издательство, 1970. – 190 с.
50. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози ; пер. с франц. В. А. Туманова. – М. : Междунар. отношения, 1996. – 400 с.
51. Демин А. В. Общие вопросы теории административного договора / Демин А. В. – Красноярск : Изд-во Краснояр. гос. ун-та, 1998. – 92 с.
52. Демократичні засади державного управління та адміністративне право : монографія / [за заг. ред. В. Б. Авер’янова]. – К. : Вид-во «Юридична думка», 2010. – 496 с.
53. Державне управління: європейські стандарти, досвід та адміністративне право / [Авер’янов В. Б., Дерець В. А., Школик А. М. та ін.] ; за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Юстініан, 2007. – 288 с.
54. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / [за заг. ред. В. Б. Авер’янова]. – К. : Факт, 2003. – 384 с.
55. Евтихиев А. Ф. Основы советского административного права / А. Ф. Евтихиев // Антологія української юридичної думки : в 6 т. / [редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін.]. – К. : Видавничий Дім «Юридична книга», 2002–2003. –
Т. 5: Поліцейське та адміністративне право. – 2003. – С. 480–505.
56. Елисейкин П. Ф. Процессуальное понимание спора о праве и его критика / П. Ф. Елисейкин // Проблемы защиты субъективных прав и советское гражданское судопроизводство. – Ярославль : Ярославский гос. ун-т., 1981. – С. 3–16.
57. Єлістратов А. І. Адміністративне право : [лекції] / А. І. Єлістратов ; [ред. та упоряд. В. В. Галунько та С. В. Діденко]. – Херсон : ВАТ «ХМД», 2007. – 268 с.
58. Завальна Ж. В. Концептуальні засади договірного регулювання адміністративно-правових відносин : [монографія] / Завальна Ж. В. – Суми : ВВП «Мрія» ТОВ, 2010. – 360 с.
59. Загряцков М. Д. Административная юстиция и право жалобы: в теории и законодательстве / Загряцков М. Д. – [2-е изд., доп.]. – М. : Право и жизнь, 1925. – 244 с.
60. Зайцев И. М. Сущность хозяйственных споров / Зайцев И. М. – Саратов : Саратовский ун-т, 1974. – 156 с.
61. Закон Республіки Польща «Про Головний адміністративний суд» від 11 травня 1995 р. // Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України. – К. : Факт, 2003. – С. 367–381.
62. Закон Республіки Польща про провадження в адміністративних судах від 30 серпня 2002 р. // Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України. – К. : Факт, 2003. – С. 382–401.
63. Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу» від 12 грудня 1991 р. № 1975-XII (в редакції Закону від 18 лютого 1999 р. № 437-XIV) // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 15. – Ст. 86.
64. Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV (в редакції Закону від 04 листопада 2010 р. № 2677-VI) // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 19. – Ст. 142.
65. Закон України «Про Вищу раду юстиції» від 15 січня 1998 р. № 22/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 25. – Ст. 146.
66. Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 р. № 2232-XII (в редакції Закону від 04 квітня 2006 р. № 3597-IV) // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 38. – Ст. 324.
67. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів» від 15 грудня 2006 р. № 483-V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 9. – Ст. 77.
68. Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 03 липня 1991 р. № 1286-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 33. – Ст. 443.
69. Закон України «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб» від 22 грудня 1995 р. № 493/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 3. – Ст. 9.
70. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 р. № 448/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 51. – Ст. 292.
71. Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 р. № 509-XII (в редакції Закону від 24 грудня 1993 р. № 3813-XII) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 15. – Ст. 84.
72. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 р. № 1952-IV (в редакції Закону від 11 лютого 2010 р. № 1878-VI) // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 18. – Ст. 141.
73. Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
74. Закон України «Про дипломатичну службу» від 20 вересня 2001 р. № 2728-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 5. – Ст. 29.
75. Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 р. № 3353-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 31. – Ст. 338.
76. Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 листопада 2003 р. № 1255-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 11. – Ст. 140.
77. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 р. № 1058-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 49. – Ст. 376.
78. Закон України «Про здійснення державних закупівель» від 01 червня 2010 р. № 2289-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 33. – Ст. 471.
79. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. № 959-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 29. – Ст. 377.
80. Закон України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 р. № 898-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 38. – Ст. 313.
81. Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 07 жовтня 2010 р. № 2591-VI // Голос України. – 2010. – № 191.
82. Закон України «Про колективні договори і угоди» від 01 липня 1993 р. № 3356-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 36. – Ст. 361.
83. Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р. № 422/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.
84. Закон України «Про кредитні спілки» від 20 грудня 2001 р. № 2908-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 15. – Ст. 101.
85. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
86. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 09 квітня 1999 р. № 586-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20. – Ст. 190.
87. Закон України «Про національний архівний фонд та архівні установи» від 24 грудня 1993 р. № 3814-XII (в редакції Закону від 13 грудня 2001 р. № 2888-III) // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 11. – Ст. 81.
88. Закон України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 р. № 3425-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.
89. Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 р. № 2269-XII (в редакції Закону від 14 березня 1995 р. № 98/95-ВР) // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 15. – Ст. 99.
90. Закон України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 р. № 161-XIV (в редакції Закону від 02 жовтня 2003 р. № 1211-IV) // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 10. – Ст. 102.
91. Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 р. № 3773-VI // Голос України. – 2011. – № 199.
92. Закон України «Про приватизацію державного майна» від 04 березня 1992 р. № 2163-XII (в редакції Закону від 19 лютого 1997 р. № 89/97-ВР) // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 17. – Ст. 122.
93. Закон України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 р. № 1789-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
94. Закон України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність» від 17 червня 2004 р. № 1807-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 38. – Ст. 470.
95. Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 р. № 2493-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 33. – Ст. 175.
96. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 р. № 2011-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 15. – Ст. 190.
97. Закон України «Про соціальні послуги» від 19 червня 2003 р. № 966-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45. – Ст. 358.
98. Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11 липня 2002 р. № 93-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 40. – Ст. 290.
99. Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів» від 08 вересня 2005 р. № 2850-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 51. – Ст. 548.
100. Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 07 липня 2010 р. № 2453-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 41-42. – Ст. 529.
101. Закон України «Про фізичну культуру і спорт» від 24 грудня 1993 р. № 3808-XII (в редакції Закону від 17 листопада 2009 р. № 1724-VI) // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 7. – Ст. 50.
102. Закон України «Про Фонд державного майна України» від 09 грудня 2011 р. № 4107-VI // Голос України. – 2012. – № 2.
103. Закон України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17 березня 2011 р. № 3166-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 38. – Ст. 385.
104. Зеленцов А. Б. Административно-правовой спор (теоретико-методологические подходы к исследованию) / А. Б. Зеленцов // Правоведение. – 2000. – № 1. – С. 65–74.
105. Зеленцов А. Б. Теоретические основы правового спора : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.01, 12.00.14 / Зеленцов А. Б. – М., 2005. – 435 с.
106. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. № 2768-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3. – Ст. 27.
107. Інформаційний лист Верховного Суду України від 26 грудня 2005 р. № 3.2.-2005 // Вісник господарського судочинства. – 2006. – № 2. – С. 124–126.
108. Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України «Про деякі питання практики застосування адміністративними судами норм Кодексу адміністративного судочинства України та інших нормативно-правових актів» від 25 липня 2007 р. № 09.1-22/688 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/v_688760-07.
109. Інформаційний лист Вищого господарського Суду України «Про деякі питання, пов’язані із розмежуванням компетенції господарських і адміністративних судів» від 07 лютого 2006 року № 01-8/301 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://melnik81a-sud-7.skif.com.ua/news/659/.
110. Інформаційний лист Вищого господарського суду України «Про практику Верховного Суду України у справах зі спорів за участю органів Пенсійного фонду України» від 03 лютого 2006 р. № 01-8/297 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v_297600-06.
111. Ківалов С. В. Адміністративна юрисдикція / С. В. Ківалов // Юридична енциклопедія : в 6 т. / [редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін.]. – К. : Вид-во «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1998–2004. –
Т. 1. – 1998. – С. 49.
112. Кодекс адміністративного судочинства України від 07 липня 2005 р. // Урядовий кур’єр. – 2005. – № 153–154.
113. Кодекс адміністративного судочинства України : наук.-практ. коментар / [за ред. С. В. Ківалова, О. І. Харитонової]. – Харків : ТОВ «Одісей», 2005. – 552 с.
114. Кодекс адміністративного судочинства України : наук.-практ. коментар : у 2 т. / [за заг. ред. Р. О. Куйбіди]. – К. : Книги для бізнесу, 2007–2007. –
Т: 1. – 2007. – 552 с.
115. Кодекс адміністративного судочинства України : наук.-практ. коментар : у 2 т. / [за заг. ред. Р. О. Куйбіди]. – К. : Книги для бізнесу, 2007–2007. –
Т. 2. – 2007. – 728 с.
116. Кодекс про адміністративну юстицію Франції 2001 р. // Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України. – К. : Факт, 2003. – С. 218–259.
117. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – № 51. – С. 1122.
118. Козлов Ю. Н. Административные правоотношения / Козлов Ю. Н. – М. : Юрид. лит., 1976. – 184 с.
119. Коліушко І. Адміністративні суди: для захисту прав людини чи інтересів держави? / І. Коліушко, Р. Куйбіда // Право України. – 2007. – № 3. – С. 3–8.
120. Коломоєць Т. О. Адміністративна юрисдикція в Україні: питання теорії та практики / Коломоєць Т. О. – Запоріжжя : Запорізький держ. ун-т, 2000. – 38 с.
121. Колпаков В. К. Адміністративне право України : [підручник] / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
122. Комаров С. А. Общая теория государства и права : [курс лекций] / Комаров С. А. – [2-е изд., исправ. и доп.]. – М. : Манускрипт, 1996. – 312 с.
123. Константій О. Суб’єктивні публічні права як об’єкт забезпечення адміністративним судочинством / О. Константій // Право України – 2006. – № 8. – С. 96–99.
124. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
125. Конституція Автономної Республіки Крим : затверджена Законом України від 23 грудня 1998 р. № 350-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 5. – Ст. 43.
126. Конфліктологія : підручник / [за ред. Л. Н. Герасіної та М. І. Панова]. – Харків : Право, 2002. – 256 с.
127. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права / Коркунов Н. М. – [8-е изд.]. – СПб., 1908. – 479 с.
128. Корф С. А. Административная юстиция в России : в 2 т. / Корф С. А. – СПб. : Типография Тренке и Фюсно, 1910. – Т. 2. – 507 с.
129. Краткий словарь иностранных слов / [под ред. И.В. Лёхина, Ф.Н. Петрова]. – М. : Гос. изд-во иностр. и национ. словарей, 1950. – 438 с.
130. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. № 1001-05 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – С. 15.
131. Кряжков А. В. Публичный интерес: понятие, виды и защита / А. В. Кряжков // Государство и право. – 1999. – № 10. – С. 91–100.
132. Кудрявцев В. Н. Юридический конфликт / В. Н. Кудрявцев // Государство и право. – 1995. – № 9. – С. 9–14.
133. Кудряшева А. И. Особенности производства по делам, возникающим из административно-правовых отношений / А. И. Кудрявцева // Суд и применение закона. – М. : Юрид. лит., 1982. – С. 161–162.
134. Кузнєцова Н. С. Господарська і адміністративна юрисдикція: проблеми розмежування / Н. С. Кузнєцова // Вісник господарського судочинства. – 2008. – № 2. – С. 77–79.
135. Куйбіда Р. І знову про компетенцію адміністративних судів / Р. Куйбіда // Юридичний вісник України. – 2007. – № 26. – С. 1, 4.
136. Куйбіда Р. Проблема адміністративного договору у доктрині, законодавстві, на практиці / Р. Куйбіда // Право України. – 2009. – № 3. – С. 76–84.
137. Куйбіда Р. О. Межі адміністративної юрисдикції / / Р. О. Куйбіда // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць / [редкол.: С. В. Ківалов (голова ред.) та ін. ; відп. за вип. Ю. М. Оборотов]. – Одеса : Юрид. літ., 2007. – Вип. 35. – С. 283–285.
138. Куплеваскій Н. Административная юстиція в Западной Европе. 1. Административная юстиція во Франціи / Н. Куплеваскій // Антологія української юридичної думки : в 6 т. / [редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін.]. – К. : Видавничий Дім «Юридична книга», 2002–2003. –
Т. 5: Поліцейське та адміністративне право. – 2003. – С. 143–174.
139. Ладиченко В. Механізм самообмеження державної влади / В. Ладиченко // Юридична Україна. – 2007. – № 5. – С. 4–8.
140. Лемейер К. Административная юстиция / К. Лемейер. – СПб., 1905.
141. Литвинова Г. П. Проблеми розмежування юрисдикції спеціалізованих судів України: випадковість чи закономірність? / Г. П. Литвинова, С. В. Ребриста // Вісник господарського судочинства. – 2006. – № 1. – С. 24–26.
142. Лозина-Лозинский М. А. Административная юстиция и преобразование Правительствующего Сената / М. А. Лозина-Лозинский // Журнал Министерства юстиции. – 1907. – № 1. – С. 121–169.
143. Малеин Н. С. Охраняемый законом интерес / Н. С. Малеин // Советское государство и право. – 1980. – № 1. – С. 28–29.
144. Малько А. В. Субьективное право и законный интерес / А. В. Малько // Правоведение. – 2000. – № 3. – С. 30–48.
145. Марченко М. Н. Правовые системы современного мира : [учеб. пособие] / Марченко М. Н. – М. : ИКД «Зерцало-М», 2001. – 528 c.
146. Матиевский М. Д. Субъективная сторона спора о праве гражданском / М. Д. Матиевский // Материально-правовые и процессуальные проблемы защиты субъективных прав. – Ярославль : Ярослав. гос. ун-т, 1983. – С. 36–43.
147. Мельник Р. Ще раз про сутність та ознаки публічно-правових відносин / Р. Мельник // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2008. – № 4. – С. 55–63.
148. Москаленко В. Кто на свете всех административнее? / В. Москаленко // Юридическая практика. – 2005. – № 41 (407). – С. 16.
149. Наказ Міністерства юстиції України «Про визначення реєстраторів Державного реєстру обтяжень рухомого майна» від 07 липня 2006 р. № 57/5 : зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 липня 2006 р. за № 802/12676 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 28. – Ст. 2045.
150. Науково-практичний коментар до Кодексу адміністративного судочинства України : в 2 т. / за заг. ред. В. К. Матвійчука. – К. : Алерта, КНТ, 2008–2008. –
Т. 1. – 2008. – 787 с.
151. Науково-практичний коментар Кодексу адміністративного судочинства України / [авт. кол.: Пасенюк О. М. (кер.), Панченко О. Н., Авер’янов В. Б. та ін.] ; за заг. ред. О. М. Пасенюка. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 704 с.
152. Оглядовий лист Вищого адміністративного Суду України «Про практику застосування адміністративними судами приписів Кодексу адміністративного судочинства України стосовно визначення юрисдикції адміністративних справ (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України)» від 21 грудня 2007 р. № 1329/9/1/13-07 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.vasu.gov.ua/ua/generalization_court_practice.html?_m=publications&_t=rec&id=1150.
153. Основи адміністративного судочинства та адміністративного права / [за заг. ред. Р. О. Куйбіди, В. І. Шишкіна]. – К. : Конус-Ю, 2006. – 255 с.
154. Пасенюк О. М. Підходи до удосконалення законодавства та практики у сфері розмежування видів судової юрисдикції / О. М. Пасенюк // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2009. – № 1. – С. 3–9.
155. Пахолок Л. І. Адміністративна юстиція в зарубіжних країнах: виникнення і сучасний стан / Л. І. Пахолок // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 5 (27). – С. 49–54.
156. Педько Ю. С. Адміністративна юстиція і компетенційні спори / Ю. С. Педько // Адміністративне право в контексті європейського вибору України : зб. наук. праць. – К. : Міленіум, 2004. – С. 165–167.
157. Педько Ю. С. Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів публічної влади в Україні: питання теорії та законодавчого визначення / Ю. С. Педько // Правова держава. Щорічник наук. праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2008. – Вип. 19. – С. 198–206.
158. Педько Ю. С. Публічно-правовий спір – предмет юрисдикції адміністративних судів України / Ю. С. Педько // Актуальні проблеми застосування Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України. – : міжнар. наук.-практ. конф., 25–26 січня 2007 р. : тези доп. / [за заг. ред. проф. В. В. Комарова]. – Харків : Нац. юрид. акад. України, 2007. – С. 249–252.
159. Педько Ю. С. Публічно-спірні правовідносини в адміністративному судочинстві України: ознаки і структура / Ю. С. Педько // Часопис Київського університету права. – 2007. – № 4. – С. 97–103.
160. Педько Ю. С. Становлення адміністративної юстиції в Україні : [монографія] / Педько Ю. С. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – 208 с.
161. Педько Ю. С. Юрисдикція / Ю. С. Педько // Юридична енциклопедія : в 6 т. / [редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін.]. – К. : Вид-во «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1998–2004. –
Т. 6: Т–Я. – 2004. – С. 490.
162. Перепелюк В. До питання про визначення поняття «владна управлінська функція» / В. Перепелюк // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2007. – № 4. – С. 41–48.
163. Перепелюк В. Місце адміністративного суду у процедурі застосування та стягнення штрафних санкцій із суб’єктів господарювання / В. Перепелюк // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2008. – № 3. – С. 40–49.
164. Перепелюк В. Передача спорів «держава проти особи» до підвідомчості публічної адміністрації – один із способів розвантаження адміністративних судів / В. Перепелюк // Вісник Вищого адмін