Раєвнєва Олена Валентинівна. Механізми управління розвитком підприємства в умовах трансформаційної економіки

Короткий опис

Раєвнєва Олена Валентинівна. Механізми управління розвитком підприємства в умовах трансформаційної економіки : Дис... д-ра наук: 08.00.04 2007

Раєвнєва О. В. Механізми управління розвитком підприємства в умовах трансформаційної економіки. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.04 економіка та управління підприємствами (за видами діяльності). Харківський національний економічний університет, Харків, 2007.
Дисертацію присвячено розробці та обґрунтуванню теоретико-кон-цептуальних засад і методичного інструментарію формування механізму управління розвитком підприємства обробної промисловості з урахуванням нелінійної природи перебігу економічних процесів, що притаманні трансформаційній економіці України.
Науково обґрунтовано та запропоновано концепцію й методологічні засади управління розвитком підприємства, методологічне підґрунтя формування механізму управління розвитком підприємства та його локальних механізмів управління цілями розвитку, діагностики та прийняття рішень з управління розвитком. Дістали подальшого розвитку: синергетичний підхід та його категоріальний апарат, заснований на врахуванні циклічної поведінки підприємства, що розвивається в дисипативному оточенні; методичний підхід щодо ретроспективної та перспективної діагностики рівня та тенденцій розвитку підприємства на підставі визначення стадії та фази циклу його розвитку; методичне забезпечення реалізації запропонованих механізмів, яке містить відповідні методики; алгоритми та технології, комплекс економіко-математичних моделей, що виступають інструментарієм розв’язання завдань дослідження.

У дисертації теоретично обґрунтовано й запропоновано нове вирішення актуальної наукової проблеми управління розвитком підприємства в умовах високого ступеня нестабільності та мінливості зовнішнього середовища трансформаційної економіки України на підставі розробки її методологічних, інструментальних та прикладних компонентів.
1. З моменту отримання Україною незалежності фокусом проведення економічних трансформацій і реформ була побудова класичного капіталізму. Обрана на початкових етапах і згодом підтримувана експортно орієнтована стратегія розвитку країни призвела до розвитку найжорстокішої системної кризи. Розроблена класифікація періодів, що містить три трансформаційних етапи, дозволила виділити глибинні причини й особливості виникнення кризи, отже, призначена для об’єктивної оцінки макроекономічного оточення підприємства з метою вибору доцільної стратегії його розвитку.
2. Теоретично доведено та обґрунтовано існування проблеми управління розвитком підприємств на підставі визначення джерел її виникнення тобто комплексу суперечностей та локальних управлінських проблем, з якими стикаються українські підприємства в процесі діяльності в умовах трансформаційної економіки. В якості факторів, що обумовлюють дану проблему, виділено: складність ринку, відомість події, спосіб визначення майбутніх змін, кваліфікація топ-менеджменту підприємства, фаза його розвитку, наявність екстенційних правил реагування. Це дозволило визначити шляхи подальшого розвитку теорії менеджменту завдяки дослідженню поведінки складних систем у нелінійних дисипативних середовищах.
3. Доведено, що проблема управління розвитком підприємства є складною та слабкоструктурованою. Тому одним із дієвих методів її дослідження має бути метод декомпозиції. Базуючись на аналізі сутності даної проблеми, виділено основні її складові та відповідно до них проведено угрупування кола локальних проблем, що виникають у практиці діяльності підприємства. Визначено типові підходи щодо вирішення проблеми розвитку підприємства та запропоновано альтернативні підходи, що зумовлюють необхідність її вирішення у межах концепції управління розвитком підприємства.
4. На основі аналізу теоретико-методологічних та концептуальних засад теорії економічного розвитку запропоновано авторське формулювання поняття розвитку як процесу зміни глобальних цілей підприємства. Це дозволило отримати такі теоретичні висновки: визначення глобальної мети розвитку є результатом діагностики внутрішніх граничних можливостей підприємства, конкурентного зовнішнього оточення й існуючої парадигми розвитку однорідних підприємств; цілі функціонування підприємства необхідно розглядати як основний інструмент контуру регулювання системи управління розвитком; розвиток системи припускає виникнення нових дисипативних структур, які необхідно класифікувати на принципово нові та модифіковані.
5. Обґрунтовано, що теоретичний вектор існування підприємства необхідно описувати тріадою «впливи суперечності розвиток». Запропоновано класифікацію суперечностей, що уможливлює визначення загальних, специфічних джерел і наслідків їх виникнення в процесі розвитку підприємства й дозволяє керівникам своєчасно формувати відповідні комплекси антиципативних та адаптивних рішень з управління поведінкою підприємства в майбутньому. Розроблено схему зв'язку суперечностей з механізмами і способами їх розв’язання, а також запропоновано адекватні стадіям циклу розвитку підприємства види управління, в межах яких дані суперечності можуть бути розв’язані.
6. Процес розвитку підприємства запропоновано розглядати як нелінійний та хвильовий. З огляду на те, що спонукальною причиною цього процесу виступають різноманітні впливи та збурення зовнішнього та внутрішнього середовищ підприємства, розроблено їх класифікацію з урахуванням ознак джерела виникнення, характерні риси і якісні особливості та матричну модель їх сукупної взаємодії, що дозволяє діагностувати фазу розвитку підприємства, ймовірний атрактор його розвитку на підставі визначення сили та суб'єктів впливу.
7. Методологія управління розвитком підприємства в сучасних умовах має бути заснована на врахуванні нелінійного, стохастичного характеру протікання економічних процесів як зовнішнього, так і внутрішнього середовищ підприємства, притаманних трансформаційним економікам. Дослідження цих процесів доцільно проводити на підставі синергетичного підходу, який дозволяє вивчати поведінку складної соціально-економічної системи, що розвивається в умовах високого ступеня невизначеності зовнішнього оточення; системи універсальних, загальнотеоретичних, специфічних принципів та принципів управління розвитком підприємства; комплексу базових понять: цикл, криза, точка біфуркації, точка кризи, стадія і фаза розвитку підприємства, атрактор розвитку, управління розвитком.
8. Для формування нової парадигми розвитку національних підприємств у трансформаційному ринковому середовищі запропоновано та обґрунтовано концепцію управління їх розвитком, що об’єднує два дослідницьких рівня рівень розуміння і вивчення процесу розвитку та рівень дослідження процесу управління розвитком підприємства. Перший рівень дає змогу комплексного дослідження проблеми розвитку підприємств у трансформаційних умовах розвитку світової і національної економіки, другий доводить необхідність постановки проблеми управління розвитком підприємства і розробки відповідного комплексу механізмів як інструментів даного управління. Реалізація концепції сприяє забезпеченню стратегічної конкурентоспроможності промислового підприємства за рахунок підвищення якості та ефективності рішень з управління його розвитком.
Удосконалено класифікацію процесу розвитку, що на основі ознак угрупування клас, тип і вид, дозволяє визначати наявність домінуючої тенденції, характер трансформаційних перетворень та силу адаптивних властивостей підприємства і забезпечує прийняття адекватних рішень з управління його розвитком.
9. Доведено необхідність подальшої розбудови методологічного інструментарію проблеми управління розвитком підприємства з урахуванням нелінійної парадигми розвитку підприємств. З цією метою теоретично обґрунтовано та запропоновано концептуальні засади формування механіз-му управління розвитком підприємства та його локальних механізмів: управління цілями розвитку, діагностики та прийняття рішень з управління розвитком, що базуються на дослідженні узгодженої взаємодії циклів розвитку системоформуючих сфер життєдіяльності та уможливлюють своєчасне формування управлінських рішень з адаптивної поведінки підприємства в майбутньому відповідно до стадій розвитку його зовнішнього та внутрішнього середовищ.
10. Ядром механізму управління розвитком підприємства виступає локальний механізм діагностики, що в трансформаційних умовах господарювання дозволяє менеджерам оцінювати й аналізувати стан та тенденції розвитку підприємства з урахуванням синергетичного ефекту розвитку зовнішнього і внутрішнього середовищ. Розроблено методичний підхід, заснований на принципах нелінійної динаміки, дослідженні процесу розвитку підприємства як взаємодії циклів розвитку виробничої, фінансової, трудової сфер його життєдіяльності, який дає змогу визначити реальні можливості підприємства з урахуванням синхронізації чи десинхронізації тенденцій їх розвитку.
11. У дисертації обґрунтовано та розроблено методичний підхід до формування локального механізму прийняття рішень, особливістю та практичною значущістю якого є продукування управлінських рішень з подальшого сталого розвитку чи локалізації кризових явищ підприємства відповідно до певної стадії та фази циклу його розвитку на підставі визначення компенсаційних і кризоутворюючих сфер, джерел формування негативних тенденцій та своєчасного визначення точок виникнення криз у циклі розвитку підприємства.
12. Розроблено методичне забезпечення локального механізму управління цілями розвитку підприємства, засноване на співставленні прагнень зацікавлених в діяльності підприємства сторін (внутрішніх та зовнішніх акціонерів, працівників, кредиторів, інвесторів) з його можливостями, обумовленими стадіями циклу розвитку зовнішнього та внутрішнього середовищ. Запропоновані розробки дозволяють своєчасно обирати нову чи корегувати існуючу мету розвитку підприємства і, як наслідок, посилювати дієвість та практичну значущість загального механізму управління розвитком підприємства.
13. Для практичної реалізації запропонованого механізму управління розвитком підприємства розроблено імітаційну модель управління розвитком підприємства у вигляді системи кінцево-різничних рівнянь, яка дозволяє формувати ефективні та своєчасні управлінські рішення щодо доцільної поведінки підприємства з урахуванням прогнозованої стадії циклу його розвитку. Підґрунтям запропонованої моделі є комплекс моделей: вибору доцільної мети розвитку відповідно до можливостей підприємства та зовнішнього середовища, обумовлених певною стадією розвитку; ретроспективної та перспективної діагностики стадії і фази циклу розвитку підприємства й системоформуючих сфер його життєдіяльності; розпізнавання моментів виникнення стратегічної та тактичної кризи в циклі розвитку підприємства; визначення фрактальності в його тенденціях розвитку. Розроблений комплекс моделей дозволяє забезпечити якісне управління розвитком підприємства в майбутньому і, таким чином, звести до мінімуму можливі його збитки та підвищити адаптивні властивості.