Рачинська Галина Василівна. Управлінські рішення з вибору технологічних процесів у машинобудівному виробництві

Короткий опис

Рачинська Галина Василівна. Управлінські рішення з вибору технологічних процесів у машинобудівному виробництві : Дис... канд. наук: 08.00.04 - 2010

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
На правах рукопису
РАЧИНСЬКА ГАЛИНА ВАСИЛІВНА
УДК 65.012.32:658.310.8] :621
УПРАВЛІНСЬКІ РІШЕННЯ З ВИБОРУ ТЕХНОЛОГІЧНИХ
ПРОЦЕСІВ У МАШИНОБУДІВНОМУ ВИРОБНИЦТВІ
Спеціальність: 08.00.04. - Економіка та управління підприємствами
(машинобудування та приладобудування)
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Науковий керівник:
доктор економічних наук, професор Чухрай Наталія Іванівна,
Львів - 2010 
ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ ЗАСАДИ ПРИЙНЯТТЯ І РЕАЛІЗАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ З ВИБОРУ ТЕХНОЛОГІЧ-НИХ ПРОЦЕСІВ У МАШИНОБУДІВНОМУ ВИРОБНИЦТВІ 11
1.1. Сутність і види управлінських рішень 11
1.2. Технологічні процеси виготовлення машин як об’єкти управлінських
рішень 25
1.3. Загальні і спеціальні принципи реалізації управлінських рішень з вибору
технологічних процесів у машинобудівному виробництві 48
Висновки до першого розділу 58
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ У МА-ШИНОБУДІВНОМУ ВИРОБНИЦТВІ ЩОДО ОБГРУНТУВАННЯ НЕОБХІДНОСТІ ПРИЙНЯТТЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ 63
2.1. Сучасний стан технологічних процесів виготовлення машин 63
2.2. Показники оцінювання технологічних процесів у машинобудівному ви-робництві 77
2.3. Чинники, які впливають на показники оцінювання технологічних проце-сів у машинобудівному виробництві 110
Висновки до другого розділу 125
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКИХ РІ-ШЕНЬ З ВИБОРУ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ У МАШИНОБУ¬ДІВНОМУ ВИРОБНИЦТВІ 131
3.1. Система забезпечення реалізації управлінських рішень з вибору техно-
логічних процесів 
3.2. Визначення ефективності управлінських рішень з вибору технологічних
процесів у машинобудівному виробництві 145
3.3. Регулювання управлінських рішень за підсумками визначення їх ефекти-вності 156
Висновки до третього розділу 169
ВИСНОВКИ 175
ДОДАТКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення науко¬во-практичного завдання щодо прийняття і реалізації управлінських рішень з вибору технологічних процесів у машинобудівному виробництві. За результа-тами дисертаційного дослідження можна зробити такі висновки:
1. Раціональність прийняття і реалізації управлінських рішень як завер-шального етапу процесу управління машинобудівним підприємством визначає успіх його господарювання. Технологічні процеси машинобудівного виробниц-тва виступають одним із об’єктів управлінських рішень, оскільки забезпечують певний рівень конкурентоспроможності машинобудівної продукції, технологіч-ну гнучкість виробництва, знижують собівартість продукції тощо. Незважаючи на велику кількість наукових праць і значні досягнення в теорії та практиці управлінської діяльності загалом, а також у прийнятті управлінських рішень з вибору раціональних технологічних процесів у машинобудівному виробництві (ТПМВ), є частина питань, які досліджені фрагментарно і продовжують зали-шатись дискусійними. До них треба віднести: низький рівень формалізації і си-стемності показників, які характеризують ТПМВ, а також чинників, які впли-вають на їх значення; відсутність адекватно побудованого і науково- обґрунтованого організаційного механізму реалізації управлінських рішень з вибору ТПМВ; неприйнятність існуючих підходів до визначення результатив-ності управлінських рішень тощо. Значною мірою суперечності виникають че-рез відсутність чіткості у формулюванні термінів і понять, через недосконалість низки класифікацій у теорії прийняття і реалізації управлінських рішень тощо. Базуючись на функціонально-динамічному і системно-процесійному наукових підходах, у дисертації сформульовано низку висновків, а також розроблено ре-комендації, які мають теоретичну і практичну цінність. Теоретичне значення мають такі положення дисертації, як уточнення сутності понять «управлінське рішення», «управлінське інноваційне рішення» і їх види, принципи реалізації управлінських рішень з вибору ТПМВ, класифікація показників, які характери-зують ТПМВ, а також чинники, які впливають на їх значення, об’єкти, напрям¬ки і методи регулювання управлінських рішень з вибору технологічних проце¬сів у машинобудівному виробництві тощо. Це зумовило необхідність подаль¬шого удосконалення процесу прийняття і реалізації управлінських рішень з ви¬бору технологічних процесів у машинобудівному виробництві.
2. В системі управління машинобудівним підприємством усі рішення, об’єктом яких є виробничо-господарські проблеми або потенційні можливості до економічного, соціального або інших видів розвитку доцільно трактувати як управлінські. Ключовими ознаками будь-якого управлінського рішення є спо-нукальний чинник прийняття управлінського рішення; суб’єкти управління; один або більше варіантів досягнення цілей формування рішення.
Щодо управлінських інноваційних рішень, то їх доцільно трактувати як рішення, яке є результатом вибору серед альтернативних варіантів рівня розви-тку об’єкта управління щодо способів, напрямків, засобів його удосконалення. Управлінські інноваційні рішення характеризуються певними параметрами, які охоплюють часові, функціональні, кількісні, якісні, вартісні та мотиваційні ас-пекти. На сьогодні не існує чіткого, загальноприйнятого підходу щодо процесу вироблення управлінського інноваційного рішення, проте загалом при розкрит¬ті сутності цього процесу теоретики менеджменту виділяють такі етапи: виник-нення ситуації, яка потребує прийняття рішень, збір і обробка інформації щодо отриманих методів менеджменту; виявлення та оцінювання альтернатив, закла-дених у розроблених методах менеджменту, вибір альтернатив; прийняття і ре-алізація управлінського рішення, оцінка результатів. Проведені дослідження дозволили конкретизувати етапи процесу прийняття і реалізації управлінського інноваційного рішення. На відміну від існуючих процесів прийняття і реалізації управлінських рішень, нами виділено етапи з позиції видів управлінської інфо-рмації необхідної для керівників підприємства. Це суттєво уточнює цілі кожно-го з етапів, їх змістовність, сприяє оптимізації управлінських зусиль щодо прийняття управлінських інноваційних рішень.
Найпоширенішими напрямками удосконалення ТПМВ на засадах прий-няття і реалізації управлінських інноваційних рішень є впровадження маловід- ходних технологій виготовлення і обробки заготовок деталей машин та викори-стання верстатів з числовим програмним керуванням; створення гнучкого ав-томатизованого виробництва.
При прийнятті і реалізації управлінських рішень щодо вибору раціональ-них технологічних процесів у машинобудівному виробництві доцільно викори-стовувати загальні і спеціальні принципи пізнання дійсності. До перших нале-жать: принцип історизму, розвитку, єдності кількості та якості, системності, ка-узальності, заперечення. У свою чергу, спеціальними є: принцип економічної ефективності, раціональності управління технологічними процесами, парамет- ричності, конфіденційності, безпеки життєдіяльності та екологічності. Їх до-тримання суб’єктами управління ТПМВ, на засадах врахування взаємозв’язків між ними сприятиме обґрунтованості ухвалених управлінських рішень, а також знизить ризик їх реалізації.
3. Показники, які характеризують ТПМВ, слабо формалізовані і недоста-тньо систематизовані. За результатами проведених досліджень, за змістом виді-лено показники: витрат ресурсів, якості, гнучкості, продуктивності, а за видами технологічних процесів такі: показники, які характеризують технологічні про-цеси за характером їх впливу на процес виготовлення машин; показники, які характеризують технологічні процеси за величиною перерв; показники, які ха-рактеризують технологічні процеси за кількістю компонентів; показники, які характеризують технологічні процеси за етапами виробництва; показники, які характеризують технологічні процеси за типами виробництва тощо.
Для формалізації процесу прийняття управлінських інноваційних рішень, що націлені на удосконалення управління ТПМВ, доцільно враховувати чинни-ки, які впливають на вищевказані показники. До цих чинників належать чинни-ки, пов’язані із показниками витрат (обсяг матеріальних витрат, обсяг витрат на оплату праці, обсяг витрат на соціальне забезпечення, обсяг амортизаційних ві-драхувань, обсяг інших операційних витрат, способи обчислення обсягу витрат, характер зміни попиту на машинобудівну продукцію тощо); чинники, пов’язані із показниками якості (способи встановлення нормативних значень показників точності, а також способи їх обчислення; використовувані матеріали; способи обробки заготовок; використовувані способи з’єднання вузлів, механізмів, агре-гатів; професійність кадрів і добросовісність виконання ними покладених на них функцій; пріоритети, які ставлять розробники машин до показників якості; характер зміни попиту на машинобудівну продукцію тощо); чинники, пов’язані із показниками гнучкості (застосовуваний підприємством вид виробництва, пріоритети власників і керівників підприємства, цільова споживча аудиторія, обсяг витрат на переналагодження виробництва, обсяг амортизаційних відраху-вань від використовуваного обладнання, використовуваний спосіб нарахування амортизації, рівень підготовки фахівців, здатних здійснити переналагодження технологічних процесів, наявність додаткових (невикористаних) виробничих потужностей, характер зміни попиту на готову продукцію тощо); чинники, пов’язані із показниками продуктивності (час простоїв використовуваного об-ладнання, обсяг бракованої продукції, кваліфікація працівників, повнота забез-печення робочих місць необхідними умовами праці і виробничими ресурсами, використовувана система стимулювання працівників до належного виконання покладених на них функцій, використовувані способи контролю діяльності працівників підприємства тощо).
Аналіз постійно-діючих і тимчасових (випадкових) чинників доцільно проводити у алгоритмізованій формі. Цей алгоритм повинен передбачати: роз-поділ виділених чинників на чинники прямої і опосередкованої дії; акумулю-вання інформації про можливі шляхи перетворення виділених чинників з нега-тивних на позитивні; групування отриманої інформації на традиційні і нетради-ційні (інноваційні) шляхи впливу на чинники; формування моделей потенцій¬них рішень; виділення і порівняння аргументів «за» і «проти» кожного з них.
З метою встановлення рівня важливості виділених чинників, а також для побудови моделі аналізу чинників, що впливають на показники, які характери-зують ТПМВ, доцільно використати метод експертних оцінок, а також кластер- ний аналіз. Інформацію про коефіцієнти вагомості чинників, які впливають на ТПМВ, а також інформацію про зв’язки між чинниками необхідно використо-вувати також під час аналізування альтернативних управлінських рішень на предмет доцільності їх реалізації з метою удосконалення управління ТПМВ. Аналітику під час аналізу слід керуватись коефіцієнтами значущості, а в якості допоміжної інформації використовувати дані про існуючі дендрити, тобто зв’язки структури. Ці дані є корисними для моделювання рішень, націлених на удосконалення ТПМВ, зокрема: для дослідження прийнятності різних варіантів управлінських рішень, для розв’язання виробничо-господарських проблем, ви-користанні потенційних можливостей розвитку підприємства тощо. Отриману інформацію необхідно враховувати також при розробці і реалізації комплексу заходів, націлених на створення умов для реалізації вже ухваленого управлін-ського рішення.
4. Від рівня формалізації процесу прийняття і реалізації управлінського рішення, а також рівня професійної підготовки керівників підприємства зале-жить раціональність управлінських інноваційних рішень. Нами побудовано си-стему забезпечення реалізації управлінських рішень з вибору ТПМВ. Її впрова-дження відбувається під впливом отримання керівниками ТПМВ управлінської інформації із внутрішнього і зовнішнього середовищ підприємства про об’єкт управління, стан реалізації управлінських рішень, а також спонукальні чинники прийняття і реалізації управлінських рішень. На підставі отриманої інформації суб’єкти, які здійснюють керівництво ТПМВ, за необхідності коригують раніше встановлені цілі і ухвалюють управлінські рішення щодо впливу на об’єкт уп-равління (ТПМВ). Ці рішення адресуються суб’єктам, відповідальним за вико-нання окремих операцій у ТПМВ.
Реалізація будь-яких управлінських рішень, в тому числі інноваційних, передбачає цілеспрямований вплив працівників керуючої підсистеми управлін¬ня на працівників керованої підсистеми управління. Цей вплив можливий тому, що керівники підприємства мають певну владу над суб’єктами керованої підси-стеми управління. Для того, щоб ця влада була більш дієвою, керівники підпри-ємства застосовують різні її форми і стилі керівництва. Застосовувані форми влади і стилі керівництва з часом можуть змінюватись або комбінуватись, що є ознакою креативних пошуків у напрямку досягнення вищого рівня ефективнос¬ті впливу керівників на підлеглих. У свою чергу, за допомогою методів управ¬ління відбувається реалізація функцій менеджменту.
Щодо коригувальних (регулюючих) заходів під час реалізації управлінсь-ких рішень, то вони можуть стосуватись: зміни організаційної структури уп-равління, перерозподілу функцій і повноважень, осіб відповідальних за реаліза-цію рішення, перегляду умов реалізації рішення (фінансових, матеріально - технічних, психологічних, екологічних тощо), зміни способів контролю за ви-конанням рішення тощо. Ці зміни реалізовують керівники підприємства, зокре-ма ті, які здійснюють управління.
5. Для наближення управлінських зусиль до очікуваного результату управлін-ські інноваційні рішення повинні постійно оцінюватись і аналізуватись. Оцінку управлінських рішень, як правило, здійснюють на основі визначення результа-тивності роботи всього трудового колективу або результативності діяльності апарату управління. Однак, застосування критерію результативності як повно-цінного замінника ефективності, а також доведення його первинності є спір¬ним. Відносні показники у вимірюванні досягнення запланованих результатів завжди мали пріоритет над абсолютними. Оскільки відносні величини дозво¬ляють співставити отриманий результат з понесеними витратами, одержаними доходами, вкладеним капіталом, а також дозволяють співставити декілька об’єктів. Враховуючи те, що у дисертації розглядаються управлінські іннова-ційні рішення з вибору ТПМВ, є підстави стверджувати, що існуючі підходи з оцінювання результативності управлінських рішень є занадто загальними і не-конкретними для нашого випадку. З огляду на це, в результаті проведених дос-ліджень виділено три альтернативних підходи до оцінки ефективності управ-лінських рішень з вибору ТПМВ. Перший передбачає обчислення коефіцієнта ефективності вкладень, пов’язаних із реалізацією управлінського рішення. Другий зводиться до виявлення тенденцій зміни значень показників, які харак- теризують ТПМВ (показники витрат, якості, гнучкості і продуктивності). Тре¬тій ґрунтується на оцінюванні ефективності управлінських рішень на основі ідентифікації факту досягнення мети рішення, яка виступила у ролі спонукаль-ного чинника для його прийняття і реалізації.
В управлінні будь-яким об’єктом, в тому числі ТПМВ, коригувальні рі-шення є результатом реалізації суб’єктами управління функції регулювання внаслідок контролю значень показників, які характеризують об’єкт управління. Загалом, функція регулювання безпосередньо пов’язана із функціями плану-вання і контролю. Результатом реалізації функції планування є конкретизація параметрів очікуваного стану об’єкта управління, в даному випадку - ТПМВ. Виробничо-господарська діяльність підприємства та її результати є об’єктами контролю. Виконання функції контролю завершується ідентифікацією парамет-рів фактичного стану об’єкта управління і виявленням відхилення параметрів фактичного стану об’єкта управління від очікуваного. Виявлені відхилення є підставою для розробки регулюючих рішень. Етапи реалізації цих рішень, а та-кож їх наслідки є об’єктами контролю.
6. Проведені дослідження показали, що в управлінні ТПМВ доцільно ви-діляти основні і резервні об’єкти формування управлінських рішень і їх регу-лювання. До основних об’єктів формування і регулювання управлінських інно-ваційних рішень віднесено ТПВЗ, ТПОД і ТПСМ. Щодо резервних об’єктів ре-гулювання управлінських рішень, то вони лежать поза межами ТПМВ, але є складовими елементами і одночасно етапами виробничого процесу машинобу-дівного підприємства. Йдеться про ресурси підприємства і готову продукцію. Виходячи з вищезазначеного, логічно-обґрунтованим є те, що в управлінні ТПМВ перелік об’єктів регулюючих рішень ширший, ніж перелік об’єктів фо-рмування інноваційних рішень.
При виборі раціональних ТПМВ до способів регулювання управлінських рішень віднесено: застосування нових способів виготовлення і обробки дета¬лей; комбінування існуючих або запровадження нових методів з’єднання вуз¬лів, механізмів і агрегатів; встановлення диференційованих цін на готову про¬дукцію в залежності від умов її збуту, наприклад: території, груп споживачів, форми оплати, валюти розрахунку тощо.
З огляду на те, що між ознаками спонукальних чинників, сутності управ-лінських рішень і критеріями їх оцінювання є лінійний зв'язок, то вибір одного або декількох методів регулювання безпосередньо залежить від виду спонука-льного чинника, який викликав прийняття управлінського рішення з вибору ТПМВ. Нами сформовано класифікацію чинників, які спонукають прийняття управлінських рішень з вибору ТПМВ. До класифікаційних ознак і видів цих чинників належать: за причиною виникнення (виробничо-господарські пробле-ми, ініціатива окремих працівників, отримання інформації про нові можливос-ті); за змістом (зростання обсягу бракованої продукції, перевищення обсягу ві-дходів виробництва над діючими нормами, зростання кількості виробничих травм, досягнення неприпустимо високих показників викиду шкідливих речо-вин у навколишнє середовище, значна кількість простоїв виробничого облад-нання, низька якість обробки заготовок, невідповідність властивостей викорис-товуваних заготовок існуючим потребам, низька якість складання готової про-дукції, низький рівень продуктивності праці, високий рівень складності перена-лагодження обладнання для виробництва нової продукції погіршення трудової дисципліни, загострення кризових явищ, загострення конкуренції. зміна погля-дів і переконань керівників підприємства, посилення в окремих працівників бажання саморозвиватись, виявлення готовності інших організацій до науково - виробничої кооперації, виявлення нових сфер застосування продукції підпри-ємства, тобто нових ринків збуту тощо); за характером (інженерно-технічні, фахово-дисциплінарні, економіко-фінансові, психологічні тощо).
У відповідності до розроблених нами методичних рекомендацій з оцінки ефективності управлінських рішень, першим етапом оцінки рішень є ідентифі-кування виду спонукального чинника, що викликав розроблення конкретного управлінського рішення. Виконання цього завдання доцільно здійснювати за допомогою використання побудованої класифікації. Вона необхідна також і під час прийняття регулюючого рішення за результатами оцінки ефективності управлінських рішень. Так, якщо проведений аналіз показав, що спонукальним чинником прийняття управлінського рішення була виробничо-господарська проблема, пов’язана із необхідністю покращання значень показників економіч-ного розвитку, а критерієм оцінювання ефективності рішення виступав рівень ефективності витрат на прийняття і реалізацію управлінського рішення, то се¬ред напрямів регулювання управлінського рішення доцільно виділити: об’єктивні і суб’єктивні чинники, від яких залежить рівень ефективності витрат на прийняття і реалізацію управлінських рішень. Наступними аспектом управ-лінських рішень, які можуть виступити об’єктами регулювання за результатами їхньої оцінки, є правильність встановлення мети управлінського рішення, об-ґрунтованість вибору критеріїв його ефективності, а також наслідки впливу прийнятого рішення на значення показників, які характеризують ТПМВ (показ-ники витрат, якості, гнучкості і продуктивності). Логічним є стверджувати, як-що в результаті реалізації управлінського рішення його мету досягнуто і зна-чення показників, які характеризують ТПМВ, набули позитивної зміни, то підс-тав для формування регулюючих рішень немає. В інших випадках доцільним є проаналізувати причини виникнення відхилень між фактичними і очікуваними параметрами рішень і розробити регулюючі рішення для усунення виявлених відхилень.
7. На основі результатів дисертаційної роботи можна рекомендувати:
- Міністерству промислової політики України при розробленні нормативних документів використовувати методичні рекомендації із визначення ефек-тивності управлінських рішень з вибору технологічних процесів у маши-нобудівному виробництві;
- Міністерству освіти і науки України при підготовці фахівців у сфері виро-бничого менеджменту використовувати уточнений понятійний апарат, принципи реалізації управлінських рішень, запропоновану класифікацію чинників, які впливають на значення показників оцінювання технологіч¬них процесів у машинобудівному виробництві.
- керівникам машинобудівних підприємств і окремих інноваційних проектів застосовувати на практиці запропоновану систему показників оцінювання технологічних процесів машинобудівного виробництва, а також модель оцінювання відносної ефективності альтернативних варіантів технологіч¬них процесів.