Развадовська Маргарита Вікторівна. Внутрішньоуправлінська діяльність Верховної Ради України (організаційно- правові засади)

Короткий опис

Развадовська Маргарита Вікторівна. Внутрішньоуправлінська діяльність Верховної Ради України (організаційно- правові засади) : дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національний ун-т внутрішніх справ. - Х., 2005

Развадовська М.В.Внутрішньоуправлінська діяльність Верховної Ради України (організаційно-правові засади). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. Національний університет внутрішніх справ. Харків, 2005.
Дисертацію присвячено комплексному теоретико-прикладному дослідженню внутрішньоуправлінської діяльності Верховної Ради України. Аналізується сутність внутрішньоорганізаційних відносин в українському парламенті, їх особливості та види. Досліджується правове регулювання внутрішньоуправлінської діяльності Верховної Ради України, її форми і методи. Особлива увага приділяється визначенню організаційних засад діяльності Голови Верховної Ради України та його заступників, порядку роботи народних депутатів в комітетах, комісіях і депутатських групах (фракціях), аналізу організації роботи Апарату Верховної Ради України. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення внутрішньоуправлінської діяльності Верховної Ради України.

В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні сутності організаційно-правових засад внутрішньоуправлінської діяльності Верховної Ради України, особливостей та видів її внутрішньоорганізаційних відносин, а також формулюванні науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення організації діяльності Верховної Ради України. Дисертантом сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі:
1. Внутрішньоуправлінську діяльність Верховної Ради України можна розглядати як різновид державного управління, яке повинно забезпечувати взаємодію апаратів (служб) Верховної Ради України, їх керівників, народних депутатів як єдине ціле з метою забезпечення виконання норм ст. 85 Конституції України у межах, передбачених ч. 2 ст. 6 Конституції України.
2. Виділено дві неодмінні умови, яким має відповідати внутрішня організація органу законодавчої влади України:

наявність визначених правил, якими він керується під час проведення своїх засідань, організації дебатів, голосування тощо;
обов’язкове дотримання встановлених правил всіма учасниками парламентської діяльності.

3. Для того, щоб Верховна Рада України, приймаючи закони, визначала межі управлінської діяльності та формувала державну політику, повинні виконуватися такі умови:
здатність до ефективного функціонування, уникнення внутрішніх конфліктів і чітке дотримання свого регламенту;
володіння всебічною інформацією про стан справ у державі;
наявність такої організаційної структури, яка б ефективно забезпечувала постійні комітети, парламентарів аналітичними матеріалами з різних проблем державного будівництва, політики, економіки, культури, освіти, медицини, новітніх технологій тощо.
4. До форм організації діяльності Верховної Ради України належать: основні (сесії; засідання депутатських груп і фракцій, Погоджувальної ради, комітетів, підкомісій і робочих груп, тимчасових слідчих і спеціальних комісій; персональна робота Голови Верховної Ради України, його заступників, голів комітетів; парламентські та комітетські слухання; індивідуальна робота народних депутатів у парламенті та виборчих округах) і допоміжні (особистий прийом громадян і посадових осіб; робота із зверненнями громадян; проведення прес-конференцій та інтерв’ю; участь в міжпарламентських заходах, а саме Загальні збори Національної парламентської групи України, засідання Виконавчого комітету Національної парламентської групи України; участь народних депутатів України в наукових, міжпарламентських щорічних та спеціалізованих конференціях і зустрічах; закордонні візити делегацій депутатів і парламентського керівництва тощо).
5. Методами організації діяльності Верховної Ради України названо: планування, вироблення і прийняття рішень, контроль за виконанням прийнятих рішень, координацію, роботу з персоналом.
6. Статус та діяльність парламенту України значною мірою залежать від того, як здійснюється керівництво під час його пленарних засідань та в періоди, коли йде підготовка питань для наступного їх розгляду повним складом законодавчого органу. Тобто, Голова Верховної Ради України відіграє в організації її діяльності надзвичайно важливу, ключову роль. Дослідження еволюції моделі керівництва парламентом України дозволило сформулювати такі її етапи: 1) до 1991 р.; 2) 1991-1992 р.; 3) 1992-1996 р.; 4) 1996-2000 р.; 5) 2000 і по наш час. Їх узагальнення дозволило сформулювати пропозицію щодо доцільності відтворення колегіального керівного органу (його функції з березня 2000 р. отримала Погоджувальна рада).
7. Апарат Верховної Ради України надає народним депутатам такі адміністративні послуги: 1) науково-дослідна робота; 2) підготовка документації; 3) адміністративна допомога.
8. Колегіальний орган, який складають народні депутати України, і апарат Верховної Ради, який формується з державних службовців, мають принципово відмінну основу статус первинних структуроутворюючих одиниць, який визначається законами. Цим зумовлені різні засади, на яких здійснюється управління названими складовими. Депутатський корпус Верховної Ради організує свою діяльність на самоврядних засадах, а діяльність парламентського апарату здійснюється на організаційно-управлінських принципах, суттєво відмінних від самоврядування. Обидві складові парламенту взаємодіють в єдиному законотворчому процесі, пов’язані спільними технологіями цього процесу, тому повинні мати спільний управлінський центр, який би спрямовував і координував їх діяльність. Це можливо лише за умови побудови управління парламентом як окремою державною установою із специфічною двоєдиною організаційною структурою, в якій пріоритетною є структурна частина, що складають народні депутати України, власне Верховна Рада України, як вона визначена в Конституції.
9. Є підстави розглядати діяльність керівництва Верховної Ради України, народних депутатів як окремий різновид державної служби в її загальнотеоретичному широкому розумінні. Депутати вирішують найважливіші питання державного життя шляхом прийняття законів, і тому функціонування парламенту не може бути виключеним із загального механізму державного управління суспільством, а діяльність депутатів із цілісного уявлення про систему державно-службової діяльності. З позицій сучасних підходів до розуміння парламентаризму не викликає ніяких сумнівів те, що формування дієздатного і відповідального законодавчого органу в Україні неможливе без переходу депутатів на професійні засади роботи.
10. Всі напрямки діяльності Верховної Ради та її заходи забезпечують державні службовці апарату, тому організаційно-правові аспекти його діяльності необхідно розглядати комплексно: як соціальний інститут, організаційно-технологічну систему і найважливіший інструмент забезпечення законодавчої влади. Звідси й основні принципи його побудови: відповідність структури апарату структурі парламенту; підпорядкованість і підзвітність Верховній Раді; статус юридичної особи.
11. До критеріїв ефективності діяльності Верховної Ради України варто віднести: 1) ступінь забезпечення повноти і якості правового регулювання певної сфери або галузі суспільних відносин; 2) цілеспрямованість; 3) ступінь відповідності напрямків змісту і результатів діяльності підрозділів Апарату Верховної Ради України; 4) достатній для виконання законотворчої діяльності рівень правової, фінансово-економічної та організаційно-кадрової забезпеченості.