РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЮ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЮ СЛУЖБОЮ УКРАЇНИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ІЗ ЗАСУДЖЕНИМИ В УСТАНОВАХ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ЛУЧКО СЕРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 343.81

РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЮ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЮ СЛУЖБОЮ УКРАЇНИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ІЗ ЗАСУДЖЕНИМИ
В УСТАНОВАХ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
Богатирьов Іван Григорович,
доктор юридичних наук, професор

Харків – 2012

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ............................................ 3
ВСТУП................................................................................................. 4
РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ІЗ ЗАСУДЖЕНИМИ В УСТАНОВАХ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ......................................................................

13
1.1. Витоки становлення і розвитку соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань..........................................
13
1.2. Поняття та зміст соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань.....................................................................
30
1.3. Зарубіжний досвід соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань.....................................................................
53
Висновки до розділу 1............................................................ 80
РОЗДІЛ 2. ПОРЯДОК ТА УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ІЗ ЗАСУДЖЕНИМИ В УСТАНОВАХ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ......................................................................

82
2.1. Нормативно-правове забезпечення соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань..........................................
82
2.2. Суб’єкти здійснення соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань.....................................................................
120
2.3. Особливості проведення соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань.....................................................................
138
Висновки до розділу 2............................................................. 154
РОЗДІЛ 3. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ІЗ ЗАСУДЖЕНИМИ В УСТАНОВАХ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ..................................................................................................

157
Висновки до розділу 3............................................................ 176
ВИСНОВКИ........................................................................................ 177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................... 183
ДОДАТКИ........................................................................................... 209

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВТК Виправно-трудовий кодекс
ГТУ Головне тюремне управління
ДДУПВП Державний департамент України з питань виконання покарань
ДКВС Державна кримінально-виконавча служба
ДПтС Державна пенітенціарна служба
ЄПП Європейські пенітенціарні правила
КДіР Карантину, діагностики і розподілу
КВК Кримінально-виконавчий кодекс
КК Кримінальний кодекс
МСППУ Мінімальні стандартні правила поводження з ув’язненими
НКВС Народний комісаріат внутрішніх справ
ООН Організація Об’єднаних Націй
РРФСР Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
СНД Співдружність Незалежних Держав
СПС Соціально-психологічна служба
СРСР Союз Радянських Соціалістичних Республік
США Сполучені Штати Америки
Уповноважений Уповноважений Верховної Ради України з прав людини
УРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка
УСРР Українська Соціалістична Радянська Республіка
ЦСССДМ Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

ВСТУП

Актуальність теми. Проголошені Конституцією й законами України соціальні цілі й завдання, якими визначено основні вектори розвитку українського суспільства, його політичних і владних структур, спрямовують діяльність державних органів і громадських організацій у сфері виконання кримінальних покарань на дотримання принципів пріоритету загальновизнаних людських цінностей, забезпечення життя й здоров'я людини, примату прав людини над державними та суспільними інтересами за умови їх гармонійного поєднання, гуманізму й милосердя, справедливості та моральності. Тому організація й проведення в установах виконання покарань соціальної роботи із засудженими є одним з найважливіших напрямків розвитку сучасної пенітенціарної політики України, який потребує відповідного наукового осмислення й нормативно-правового забезпечення.
Станом на 1 травня 2012 р. у 182 установах, які належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби (далі – ДПтС) України, трималося 153508 засуджених . Враховуючи, що саме контингент, який перебуває в установах виконання покарань, складає переважну більшість засуджених та зважаючи на його криміногенний склад, вітчизняна пенітенціарна політика, базуючись на вироблених міжнародним співтовариством стандартах, повинна забезпечувати реалізацію низки таких концептуальних засад: надання засудженим можливості користуватись всіма правами людини й громадянина (з урахуванням визначених законом і встановлених вироком суду обмежень); гарантування поваги з боку держави законних інтересів засуджених, охорони їхніх прав та свобод; забезпечення необхідних умов для їх виправлення й ресоціалізації; реалізація права засуджених на соціальне забезпечення відповідно до законів України; сприяння соціальному й правовому захисту, забезпечення особистої безпеки засуджених.
Складність реалізації зазначених завдань обумовлена наявністю встановлених законом обмежень прав та свобод засуджених у період відбування покарання, а також потребою у відтворенні в умовах позбавлення волі елементів звичайного укладу життя, що дозволяє покращити ресоціалізацію особи в подальшому. Від того, наскільки відтворені в період ізоляції умови наближаються до умов життя особи в суспільстві, залежить ефективність виправлення й ресоціалізації засуджених, відчуття ними власної людської гідності.
Організація та зміст соціальної роботи в установах виконання покарань, її нормативно-правове забезпечення має полегшити вирішення цих проблем, сприяти більш ефективному виправленню й ресоціалізації засуджених, їх адаптації у суспільстві після звільнення від відбування покарання. Реалізація Державною кримінально-виконавчою службою (далі – ДКВС) України такої роботи регламентується Конституцією України, нормами кримінально-виконавчого та іншого законодавства України, положеннями низки міжнародно-правових актів. Однак, поняття «соціальна робота із засудженими» не отримало в них нормативного закріплення. Не відображені у цих актах й принципи та організаційно-правові особливості проведення в установах виконання покарань соціальної роботи із засудженими. Зазначені пробіли в сфері нормативного регулювання соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань не усунуто поки що й теорію кримінально-виконавчого права, в якій також відсутні чіткі й вичерпні визначення поняття «соціальна робота із засудженими», не розроблено інші ключові характеристики відповідного інституту.
Теоретичні й організаційно-правові аспекти соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань є предметом вивчення комплексу наук – кримінально-виконавчого права, пенітенціарної педагогіки й психології, теорії соціальної роботи та державного управління. З урахуванням складного характеру проблематики дисертаційного дослідження його теоретичне підґрунтя утворюють праці вітчизняних та зарубіжних правознавців (В. Андрущенко, І. Богатирьова, В. Беха, В. Василець, С. Ветошкіна, О. Джужі, Т. Денисової, М. Дєткова, М. Гуцуляка, М. Гернета, А. Кистяківського, В. Казанцева, О. Колба, М. Кузнєцова, В. Курбатова, В. Меркулової, С. Лузгіна, О. Лук'янчука, Н. Лучинського, А. Піонтковського, С. Познишева, В. Наливайко, О. Неживець, М. Панасюка, А. Савченка, Т. Семигіна, А. Степанюка, В. Трубникова, І. Ускачової, Т. Уханова, С. Шамсунова, І. Фойницького, С. Харченко, С. Халимона, Є. Холостова, Ю. Шинкарьова, М. Шаргородського, Д. Ягунова, І. Яковець та ін.), а також фахівців в галузі психології й педагогіки (О. Александрової, О. Беци, О. Боголюбової, Н. Васильєвої, М. Дебольського, М. Дідика, Г. Радова, В. Синьова, М. Клімова, В. Кривуші, В. Медведєва, О. Сєверова та ін.). Наукові здобутки цих та деяких інших фахівців містять низку системних положень та висновків, які прямо або опосередковано стосуються інституту соціальної роботи із засудженими й створюють методологічні передумови для ефективного його дослідження у реаліях сьогодення. Однак, нормативно-правовій базі здійснення соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань в існуючих дослідженнях приділено недостатню увагу, що перешкоджає формуванню системного уявлення про неї, виявленню її значення для виправлення й ресоціалізації засуджених, не сприяє усуненню прогалин у теоретичних та правових основах цього нового для кримінально-виконавчого права інституту.
Вивчення результатів наявних у сфері кримінально-виконавчого права наукових досліджень проблем соціальної допомоги засудженим, аналіз міжнародного та національного законодавства, яке регламентує цю діяльність, оцінка проблем функціонування відділень соціально-психологічної служби (далі – СПС) установ виконання покарань дають можливість здійснити подальше поглиблення теоретичних знань про зазначений інститут, його історію та розвиток, а також визначити шляхи вдосконалення нормативно-правового й організаційного забезпечення соціальної роботи із засудженими. Зазначені обставини в сукупності вказують на необхідність і можливість розгляду в рамках самостійного дослідження теоретичних, правових та організаційних аспектів становлення й розвитку інституту соціальної роботи в установах виконання покарань України та обумовлюють вибір теми дисертаційного дослідження, його спрямованість та зміст.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дослідження ґрунтується на положеннях Концепції Державної програми розвитку Державної пенітенціарної служби України, схваленої Указом Президента України від 10 грудня 2010 р. № 401/2008, Пріоритетних напрямах розвитку правової науки на 2011–2015 рр., затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24 вересня 2010 р. № 14-10, відповідає тематиці пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення та впровадження в практичну діяльність органів і установ виконання покарань на період 2011–2015 рр., затверджених Науковою радою Державного департаменту України з питань виконання покарань 15 листопада 2010 р. (протокол № 1), планів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на 2012 р. Тема дисертації затверджена Вченою радою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ 28 березня 2012 р. (протокол № 7).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є комплексний аналіз теоретичних і практичних аспектів соціальної роботи як засобу виправлення і ресоціалізації засуджених в установах виконання покарань, розробка пропозицій з удосконалення чинного законодавства та рекомендацій, спрямованих на покращення практики діяльності установ виконання покарань щодо реалізації соціальної роботи із засудженими.
Відповідно до поставленої мети було сформульовано такі задачі:
– дослідити витоки становлення і розвитку соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань;
– розкрити поняття та зміст соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань, а також її значення для виправлення і ресоціалізації засуджених;
– вивчити зарубіжний досвід соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань;
– дослідити нормативно-правове забезпечення соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань;
– визначити суб’єктів здійснення соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань;
– розкрити особливості проведення соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань;
– проаналізувати концептуальні засади соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань;
– розробити пропозиції з удосконалення чинного законодавства України, що регламентують реалізацію соціальної роботи із засудженими та сформулювати рекомендації, спрямовані на покращення практики діяльності установ виконання покарань у цьому напрямі.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері реалізації соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань.
Предметом дослідження є реалізація Державною кримінально-виконавчою службою України соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань.
Методи дослідження обрано з урахуванням поставленої мети, задач дослідження, його об’єкта і предмета. У ході дослідження використані сучасні методи наукового пізнання, зокрема: діалектичний метод дозволив дослідити й обґрунтувати відповідний понятійний апарат та розкрити зміст соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань (підрозділ 1.2); історико-правовий метод дав можливість розглянути стан наукової розробки теми дослідження, а також дослідити генезис соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань (підрозділ 1.1); формально-логічний метод був використаний як універсальний спосіб аргументування окремих положень та висновків (підрозділи 1.2, 2.2, розділ 3); логіко-юридичний метод дозволив визначити прогалини та суперечності, які існують у кримінально-виконавчому законодавстві України щодо регламентації соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань (підрозділ 2.1); порівняльно-правовий метод дав змогу оцінити відповідні положення зарубіжного законодавства та сформулювати з урахуванням іноземного досвіду пропозиції щодо удосконалення вітчизняного кримінально-виконавчого законодавства та нормативно-правових актів у сфері виконання кримінальних покарань (підрозділ 1.3); статистичні методи дозволили опрацювати емпіричну базу як одне з основних джерел отримання відомостей про предмет дослідження (підрозділи 2.2, 2.3, розділ 3); соціологічні методи були використані при опитуванні засуджених, персоналу ДКВС України та обробці отриманих результатів.
Емпіричну базу дослідження склали статистичні показники ДПтС України за 2007–2011 рр., узагальнені дані результатів анкетування 262 начальників відділень СПС установ виконання покарань з різних регіонів України, які проходили перепідготовку на базі Білоцерківського училища професійної підготовки персоналу ДКВС України у 2011–2012 рр., узагальнені дані анкетування 430 засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань Житомирської, Луганської, Львівської, Рівненської, Сумської областей, результати вивчення 150 особових справ засуджених. У роботі також була використана інформація, яка висвітлена в оглядах, бюлетенях, інформаційних листах, наказах ДПтС України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших монографічних досліджень в Україні щодо реалізації Державною кримінально-виконавчою службою України соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань. У дисертації сформульовано нові у концептуальному плані положення, важливі для науки кримінально-виконавчого права, а саме:
вперше:
– досліджено витоки становлення і розвитку соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань, що дозволило виокремити три періоди їхнього розвитку, зокрема: 1) дореволюційний (до 1917 р.); 2) радянський (1917–1991 рр.); 3) пострадянський (сучасний) (з 1991 р.);
– сформульовано визначення поняття «соціальна робота із засудженими в установах виконання покарань», під якою розуміється комплексна діяльність персоналу органів і установ виконання покарань та інших соціальних інституцій із надання соціальної допомоги і підтримки, здійснення соціального захисту засуджених, з використанням організаційно-правових, соціально-економічних, психолого-педагогічних та ідеологічних засобів, що створює передумови для їх виправлення в період відбування покарання і ресоціалізації після звільнення, сприяння у трудовому і побутовому влаштуванні особам, які звільнені від відбування покарання;
– проаналізовано нормативно-правове забезпечення соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань, що дозволило обґрунтувати пропозиції щодо змін і доповнень до чинного законодавства;
– визначено концептуальні засади соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань, в рамках реалізації яких розроблено проект «Положення про соціального працівника установи виконання покарань»;
удосконалено:
– поняття ресоціалізації засуджених, під яким пропонується розуміти процес, спрямований на становлення, відновлення, збереження та розвиток соціально корисних властивостей, зв'язків і відносин особи як у період відбування покарання, так і після звільнення, шляхом добровільного залучення її до комплексу організаційно-правових, соціально-економічних, психолого-педагогічних, медичних, ідеологічних та інших заходів пенітенціарного та постпенітенціарного впливу з метою виправлення асоціальних ціннісних орієнтацій, усунення негативних наслідків ізоляції та набуття нею соціального і правового статусу повноправного члена суспільства;
– положення щодо виховного впливу на засуджених до позбавлення волі, зокрема таких його складових: об’єкт, суб’єкти, заходи заохочення і стягнення;
– удосконалено функціонування соціально-психологічної служби установи виконання покарань, зокрема включення до штату установ виконання покарань посад соціальних працівників із розрахунку 1 посада на відділення соціально-психологічної служби;
дістали подальшого розвитку:
– пропозиції щодо поліпшення (у тому числі й шляхом внесення змін і доповнень до КВК України) правового статусу засуджених у сфері їх соціального захисту та пенсійного забезпечення;
– напрями, методи та форми соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань;
– сучасні підходи щодо узгодження з існуючими міжнародними стандартами поводження із засудженими умов тримання засуджених в установах виконання покарань в Україні.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані висновки та пропозиції можуть бути використані у:
– правозастосовній діяльності – використання результатів, одержаних під час дослідження, дасть змогу удосконалити практичну діяльність установ виконання покарань щодо реалізації соціальної роботи із засудженими (акт впровадження ДПтС України від 6 квітня 2012 р. № 6/1–250);
– науково-дослідницькій роботі – як матеріали для подальшої розробки загальних і спеціальних питань кримінально-виконавчого права щодо соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань (акт впровадження навчально-наукового інституту права та психології Національної академії внутрішніх справ від 19 грудня 2011 р. № 46/6-1282);
– навчальному процесі – при викладанні дисципліни «Кримінально-виконавче право», при підготовці підручників і навчальних посібників (акт впровадження Інституту кримінально-виконавчої служби від 18 травня 2012 р. № 181-33).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації, її висновки та пропозиції доповідалися здобувачем на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Захист прав і свобод людини і громадянина в Україні» (м. Бровари, 2011 р.), «Протиправна поведінка: погляд крізь призму юридичної науки» (м. Ніжин, 2012 р.), «Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю неповнолітніх: вітчизняний та міжнародний досвід» (м. Дніпропетровськ, 2012 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження відображено у семи наукових працях, з яких чотири опубліковано у фахових виданнях, три – у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації вирішено конкретне наукове завдання, яке полягає у виявленні сучасних тенденцій здійснення соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань та розробці пропозицій, спрямованих на удосконалення практики її реалізації Державною кримінально-виконавчою службою України, а також законодавства України з питань соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань. Найбільш важливими є наступні висновки:
1. Визначено історичні періоди формування соціальної роботи як фахової діяльності та професії, зокрема: 1) дореволюційний (до 1917 р.); 2) радянський (1917–1991 рр.); 3) пострадянський (сучасний) (з 1991 р.). Зазначено, що у більшості наукових праць вітчизняних та зарубіжних вчених соціальна робота розглядається у трьох аспектах: як практична професійна діяльність; навчальна дисципліна та галузь наукових знань. Обґрунтовано соціальну роботу із засудженими як професійну діяльність персоналу ДКВС України.
2. Дисертантом уточнено поняття «ресоціалізація засуджених» – це процес, спрямований на становлення, відновлення, збереження та розвиток соціально корисних властивостей, зв'язків і відносин особи як у період відбування покарання, так і після звільнення, шляхом добровільного залучення її до комплексу організаційно-правових, соціально-економічних, психолого-педагогічних, медичних, ідеологічних та інших заходів пенітенціарного та постпенітенціарного впливу з метою виправлення асоціальних ціннісних орієнтацій, усунення негативних наслідків ізоляції та набуття нею соціального і правового статусу повноправного члена суспільства.
3. Сформульовано визначення соціальної допомоги засудженим в установах виконання покарань як ключового елемента соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань: це комплекс державних і недержавних організаційно-правових, соціально-економічних, психолого-педагогічних та ідеологічних заходів у вигляді сприяння, підтримки та послуг, які надаються засудженим персоналом органів і установ виконання покарань та інших соціальних інституцій, з метою подолання та пом'якшення життєвих труднощів, підтримання їх соціального статусу і повноцінної життєдіяльності та спрямовані на створення передумов для відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства та успішної ресоціалізації й соціальної адаптації.
4. Запропоноване нове для пенітенціарної науки визначення соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань, під якою автор пропонує розуміти комплексну діяльність персоналу органів і установ виконання покарань та інших соціальних інституцій із надання соціальної допомоги і підтримки, здійснення соціального захисту засуджених, з використанням організаційно-правових, соціально-економічних, психолого-педагогічних та ідеологічних засобів, що створює передумови для їх виправлення в період відбування покарання і ресоціалізації після звільнення, сприяння у трудовому і побутовому влаштуванні особам, які звільнені від відбування покарання.
5. В результаті порівняльно-правової характеристики соціальної роботи із засудженими в кримінально-виконавчому законодавстві країн СНД дисертантом пропонується використання у діяльності вітчизняних установ виконання покарань позитивного зарубіжного досвіду, зокрема: відновлення (зміцнення) соціально корисних зв'язків засуджених з допомогою постійних побачень із близькими та родичами; надання начальником установи виконання покарань у певних випадках тривалих виїздів за межі установи; обов'язкове державне та недержавне соціальне страхування засуджених; надання засудженим установами виконання покарань предметів першої потреби безкоштовно; законодавче закріплення права працюючих засуджених на щорічну оплачувану відпустку та ін.
6. Доведено, що соціальна робота із засудженими в установах виконання покарань – це перспективний засіб виправлення і ресоціалізації засуджених. Враховуючи той факт, що правове регулювання питань соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань не передбачається кримінально-виконавчим законодавством України автор пропонує внесення відповідних змін і доповнень до ч. 3 ст. 6 КВК України.
7. Виокремлено напрями соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань, зокрема: гарантування засудженим права на соціальне забезпечення, у тому числі й на отримання пенсій; залучення до загальноосвітнього і професійно-технічного навчання; матеріально-побутове та медико-санітарне забезпечення засуджених; підтримання зв’язків із суспільством (через надання короткострокових/тривалих побачень, короткочасних виїздів за межі установи виконання покарань); організація дозвілля засуджених; підготовка засуджених до звільнення; надання засудженим соціальних послуг.
8. Встановлено, що нормативно-правове забезпечення соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань забезпечить механізм ефективності правового регулювання соціальної роботи із засудженими, створить умови визначення реального стану (рівень) соціального захисту даних осіб, сприятиме удосконаленню правотворчої та правозастосовної діяльності установ виконання покарань у сфері забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів засуджених.
9. Визначено роль суб’єктів здійснення соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань. Виявлено державні установи, які надають засудженим певні соціальні послуги, зокрема: центри зайнятості (20 %); центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (13 %); міграційна служба (6,5 %); органи реєстрації актів громадського стану (2,7 %); органи пенсійного забезпечення (1,9 %).
10. Доведено потреби посилення взаємодії ДПтС України та її територіальних органів із різними регіональними службами та підтверджено цей висновок результатами опитування персоналу ДКВС України (51,5 % респондентів вказано на відсутність практики звернення з боку установ виконання покарань до територіальних соціальних служб з питань надання соціальних послуг засудженим, 30,5 % – на відсутність практики залучення до надання соціальної допомоги засудженим об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, у тому числі благодійних організацій та окремих громадян).
11. Визначено наступні особливості проведення соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань: постійна ізоляція засуджених від зовнішнього світу, регулярний нагляд за їх поведінкою; дотримання правил розпорядку дня; вимушене спілкування засудженого з одним і тим же оточенням; ризики загострення психологічних особливостей засудженого (депресія, страх, неспокій тощо); конфліктні ситуації між засудженими і персоналом установ виконання покарань та ін.
12. Сформульовано концептуальні засади соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань. Доведено, що недосконалість правового регулювання соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань та практики її реалізації перешкоджає досягненню кінцевої мети кримінально-виконавчого законодавства – виправленню і ресоціалізації засуджених. Обґрунтовано необхідність включення до штату установ виконання покарань посад соціальних працівників із розрахунку однієї такої посади на відділення СПС.
13. Для удосконалення нормативно-правового забезпечення соціальної роботи із засудженими в установах виконання покарань пропонується внесення змін до КВК України:
– ст. 6 викласти у такій редакції:
«Стаття 6. Виправлення і ресоціалізація засуджених та їх основні засоби
1. Виправлення засудженого – процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
2. Ресоціалізація засудженого – процес, спрямований на становлення, відновлення, збереження та розвиток соціально корисних властивостей, зв'язків і відносин особи як у період відбування покарання, так і після звільнення, шляхом добровільного залучення її до комплексу організаційно-правових, соціально-економічних, психолого-педагогічних, медичних, ідеологічних та інших заходів пенітенціарного та постпенітенціарного впливу з метою виправлення асоціальних ціннісних орієнтацій, усунення негативних наслідків ізоляції та набуття нею соціального і правового статусу повноправного члена суспільства.
Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.
3. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціальна робота, виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
4. Засоби виправлення і ресоціалізації засуджених застосовуються з урахуванням виду покарання, особистості засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів вчиненого злочину, поведінки засудженого під час відбування покарання, а також наявності певних соціальних проблем».
– доповнити ч. 1 ст. 8 абзацом сьомим такого змісту:
«на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;
– доповнити ч. 1 ст. 111 абзацом четвертим такого змісту:
«необхідність попереднього вирішення питань трудового і побутового влаштування після звільнення»;
– ч. 2 ст. 115 викласти у такій редакції:
«2. Засудженим надається індивідуальне спальне місце і постільні речі. Вони забезпечуються одягом, білизною і взуттям за сезоном з урахуванням статі і кліматичних умов, а в лікувальних закладах – спеціальним одягом і взуттям. Також засуджені забезпечуються індивідуальними засобами гігієни (як мінімум милом, зубною щіткою, зубною пастою (зубним порошком), туалетним папером, одноразовими бритвами (для чоловіків), засобами особистої гігієни (для жінок))»;
– доповнити ст. 119 частинами 4 і 5 та викласти їх у такій редакції:
«4. Засуджені, які залучаються до оплачуваних робіт, мають право на оплачувану щорічну відпустку. Тривалість оплачуваної щорічної відпустки, а також умови та порядок її надання визначаються законодавством про працю.
5. Засуджені, які залучаються до робіт зі шкідливими і важкими умовами праці, мають право на щорічну додаткову відпустку. Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України»;
– перше речення ч. 2 ст. 121 викласти у такій редакції:
«Відшкодування засудженими витрат на їхнє утримання провадиться після відрахування прибуткового податку, аліментів, відрахувань до Пенсійного фонду України та інших обов'язкових відрахувань»;
– змінити назву ст. 122 «Пенсійне забезпечення засуджених до позбавлення волі» на «Обов’язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення засуджених до позбавлення волі»;
– доповнити ст. 122 частиною першою, в якій зазначити, що засуджені до позбавлення волі, які залучаються до оплачуваних робіт, підлягають обов'язковому державному соціальному страхуванню. У зв'язку з цим частини 1–4 даної статті вважати відповідно частинами 2–5.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аладьина Л. С. Уголовно-исполнительная политика Российского государства (вторая половина XVII – первая четверть XIX в.) : монография / Л. С. Аладьина. – Владимир, 2003. – 174 с.
2. Ананьев О. Перспективы социальной работы с осужденными / О. Ананьев, М. Кузнецов // Ведомости уголовно-исполнительной системы. – 2006. – № 8. – С. 22–23.
3. Ансель М. Новая социальная защита / М. Ансель. – М. : Прогресс, 1970. – 312 с.
4. Багреева Е. Г. О совершенствовании воспитательной и социальной работы с осужденными в свете реформирования УИС / Е. Г. Багреева // Уголовно-исполнительная система : право, экономика, управление. – 2005. – № 4. – С. 9–12.
5. Багреева Е. Г. Социальная работа с осужденными как средство их исправления / Е. Г. Багреева // Актуальные вопросы оказания социально-психологической помощи в уголовно-исполнительной системе : материалы науч.-практ. конф., (Владимир, 7–8 апр. 2009 г.). – Владимир : Изд-во Владим. юрид. ин-та, 2009. – С. 11–15.
6. Багреева Е. Г. Субкультура осужденных и их ресоциализация : монография / Е. Г. Багреева. – М. : ВНИИ МВД РФ, 2001. – 175 с.
7. Байдаков Г. П. Основные принципы исправления и перевоспитания осужденных / Г. П. Байдаков // Личность преступника и исполнение уголовных наказаний : сб. науч. тр. – М., 1991. – С. 56–66.
8. Бандурка A. M. Общая теория социальной адаптации освобожденных от отбывания наказания (правовой и социально-психологический анализ уголовно-исполнительной политики по реабилитации осужденных) / Бандурка A. M., Денисова Т. А., Трубников В. М. – Х. ; – Запорожье : НУВД, ЗГУ, 2002. – 440 с.
9. Безпалько О. В. Соціальна робота в Україні : навч. посібник / Безпалько О. В., Звєрєва І. Д., Харченко С. Я.. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 256 с.
10. Белюкина Н. «Хочется стать лучше...» Из опыта работы Торезской организации Донецкой областной Лиги деловых и профессиональных женщин / Н. Белюкина // Інформаційний бюлетень АСПЕКТ. – 2002. – № 2. – С. 24–25.
11. Беляева Л. И. Патронат в России (ХІХ – нач. ХХ вв.) / Беляева Л. И. – М. : Академия МВД РФ, 1996. – 115 с.
12. Бобылева И. Ю. Факторы, влияющие на достижение цели исправления и перевоспитания, в отношении лиц, осужденных к длительным срокам лишения свободы / И. Ю. Бобылева // Проблемы дифференциации исполнения наказаний : [сб. науч. тр. / отв. ред. А. В. Бриллиантов]. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1991. – С. 60–67.
13. Бовин Б. Г. Разработка базовых типовых программ по организации индивидуальной воспитательной, социальной, психологической работы с различными категориями осужденных / Б. Г. Бовин, Д. Е. Дикопольцев // Место и роль уголовно-исполнительной системы в механизме Российского государства : материалы межвуз. науч.-практ. конф. (Самара, 10 марта 2011 г.). – Самара : Изд-во Самар. юрид. ин-та ФСИН России, 2011. – С. 21–24.
14. Богатирьов І. Проблемність наукових досліджень у галузі кримінально-виконавчого права України / І. Богатирьов // Право України. – 2008. – № 1. – С. 106–110.
15. Богатирьов І. Г. Кримінально-виконавче право України : підручник / І. Г. Богатирьов. – К. : Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 352 с.
16. Богатирьов І. Г. Українська пенітенціарна наука : монографія / І. Г. Богатирьов. – Д. : ДДУВС, 2008. – 318 с.
17. Большой психологический словарь / под ред. В. Зинченко, Б. Мещерякова. – СПб. : Прайм – ЕВРОЗНАК, 2003. – 672 с.
18. Большой толковый психологический словарь / пер. с англ. ; Ребер Артур. – Т. 2. – М. : ООО «Издательство АСТ» ; «Издательство «Вече», 2001. – 560 с.
19. Бочарова В. Г. Педагогика социальной работы / В. Г. Бочарова. – М. : SvR – Apryc, 1994. – 375 с.
20. Бриллиантов А. В. Дифференциация наказания и степень исправления осужденных к лишению свободы : монография / А. В. Бриллиантов. – М. : ВНИИ МВД России, 1997. – 132 с.
21. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. акад. НАН України Ю. С. Шемшученка. – К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. – 992 с.
22. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та CD) / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2007. – 1728 с.
23. Ветошкин С. А. Педагогическая сущность социальной работы в пенитенциарном учреждении / С. А. Ветошкин // Социальная работа в УИС : концепции и перспективы развития : материалы Междунар. науч.-практ. конф. – Рязань : Академия права и управления Минюста России, 2003. – С. 49–55.
24. Ветошкин С. А. Пенитенциарная педагогика в теории и практике : монография / С. А. Ветошкин. – М. : МГСУ «Союз», 2001. – 240 с.
25. Виноградов В. В. Педагогические аспекты социальной работы с осужденными в исправительном учреждении / В. В. Виноградов // Социальная работа в свете новых Европейских пенитенциарных правил : теория и практика : сб. материалов междунар. науч.-практ. конф. (Вологда, 23–24 апр. 2007 г.). – Вологда : ВИПЭ ФСИН России, 2007. – С. 185–189.
26. Виноградов В. В. Педагогические основы социальной работы с осужденными / В. В. Виноградов // Государственная политика в области назначения и исполнения уголовных наказаний : сб. материалов междунар. науч.-практ. конф. (Вологда, 20–21 нояб. 2008 г.). – [в 2-х частях]. – Вологда : ВИПЭ ФСИН России, 2008. – Ч. 1. – С. 203–207.
27. Виправно-трудовий кодекс України. – К. : Атіка, 2002. – 64 с.
28. Виправно-трудовий кодекс Української РСР. – К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1971. – 84 с.
29. Волженкин Б. В. Экономические преступления / Б. В. Волженкин – СПб. : Юрид. центр Пресс, 1999. – 296 с.
30. Вступ до соціальної роботи : навч. посібник / за ред. Т. В. Семигіної, І. І. Миговича. – К. : Академвидав, 2005. – 304 с.
31. Высотина Л. А. Педагогические основы процесса исправления и перевоспитания осужденных в ИТУ / Л. А. Высотина – М. : Юрид. лит.,
1977. – 200 с.
32. Гель А. П. Кримінально-виконавче право України : навч. посібник / Гель А. П., Семаков Г. С., Яковець І. С. ; за ред. проф. А. Х. Степанюка. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 624 с.
33. Гернет М. Н. История царской тюрьмы : в 5 т. / М. Н. Гернет –
[3-е изд.]. – М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1960. – Т. 1 : 1762–1825. – 384 с.
34. Годованець В. Ф. Конституційне право України : конспект лекцій / В. Ф. Годованець. – К. : МАУП, 2000. – 216 с.
35. Греков М. Л. Тюремные системы: состояние, перспективы : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Греков Михаил Леонидович. – Краснодар, 2000. – 195 с.
36. Дебольский М. Г. Психологический анализ взаимоотношений между администрацией ИТУ и осужденными / М. Г. Дебольский // Педагогическое наследие А. С. Макаренко и проблемы воспитания осужденных : материалы всесоюз. науч.-практ. конф., посвященной 90-летию со дня рождения А. С. Макаренко (г. Рязань, 22–24 дек. 1977 г.). – Рязань : НИиРИО РВШ МВД СССР, 1978. – С. 148–149.
37. Детков М. Г. Наказание в царской России. Система его исполнения / М. Г. Детков. – М. : Интерправо, 1994. – 119 с.
38. Долженкова Г. Д. Некоторые проблемы правового регулирования и организации социальной работы в исправительных учреждениях / Г. Д. Долженкова // Актуальные проблемы пенитенциарной науки и практики : сб. материалов междунар. науч.-практ. конф. – М. : НИИ УИС Минюста России, 2004. – Ч. 2. – С. 57–58.
39. Долженкова Г. Д. Социальное обеспечение как один из факторов, влияющих на социальную адаптацию осуждённых к лишению свободы : монография / Г. Д. Долженкова – М. : НИИ УИС Минюста Российской Федерации, 2004. – 256 с.
40. Дрижак В. В. Пенітенціарна педагогіка : навч. посібник / Дрижак В. В. – Чернігів : Чернігівський юридичний коледж Державного департаменту України з питань виконання покарань, 2009. – 270 с.
41. Европейские пенитенциарные правила // Збірник нормативних актів з кримінально-виконавчого права України / В. М. Трубников, Ю. В. Шинкарьов. – Х. : Харків юридичний, 2008. – С. 127–167.
42. Європейська соціальна хартія (Переглянута) (ETS № 163) від 3 трав. 1996 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_062.
43. Загальна декларація прав людини : прийнята і проголошена у резолюції 217 A (III) Генеральною Асамблеєю від 10 груд. 1948 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_015.
44. Загальна характеристика Державної пенітенціарної служби України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.kvs.gov.ua/peniten/control/main/uk/publish/article/628075;jsessionid=ED1B11A10D9653700E4AFE794E8263DB. – Загол. з екрану.
45. Збірник нормативних документів і методичних рекомендацій з питань організації виховної та соціально-психологічної роботи серед осіб, засуджених до позбавлення волі / [уклад. С. Скоков, Ю. Олійник, О. Янчук]. – К. : МП «Леся», 2002. – 312 с.
46. Звіт про виконання Плану заходів щодо реалізації основних напрямів діяльності Державної пенітенціарної служби України на 2012 р. (за І квартал 2012 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.kvs.gov.ua/punish/control/uk/publish/article?art_id=82977&cat_id=66359.
47. Звіт щодо реалізації рекомендацій і зауважень Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує людську гідність, поводженню чи покаранню, викладених у доповіді Уряду України за результатами візиту до України у період з 9 до 21 верес. 2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.cpt.coe.int/documents/ukr/2011-30-inf-ukr.pdf. – Загол. з екрану.
48. Исправительно-трудовая педагогика / под ред. И. Т. Богатырева. – М. : Академия МВД СССР, 1978. – 378 с.
49. Іваньков І. В. Аналіз проблем запровадження громадського моніторингу в установах Державного департаменту України з питань виконання покарань : посібник / І. В. Іваньков. – К. : КІМ, 2007. – 536 с.
50. Іваньков І. В. Роль і значення першої кодифікації виправно-трудового законодавства в Україні для організаційно-правових засад діяльності органів та установ виконання покарань / І. В. Іваньков // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 2005. – № 10. – С. 351–358.
51. Іваньков І. В. Тюремні установи України в системі карально-охоронного механізму держави (кінець ХІХ – середина ХХ ст.) : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Іваньков Ігор Володимирович. – К., 2005. – 212 с.
52. Казанцев В. Н. Социальная работа в пенитенциарных учреждениях (на примере Германии и Швейцарии) / В. Н. Казанцев // Вопросы социологии и социальной педагогики : сб. науч. тр. – Рязань, 2001. – С. 134–137.
53. Кантур Н. Н. Социальная работа с осужденными как средство их исправления / Н. Н. Кантур // История, современное состояние и перспективы развития УИС : материалы межрегион. науч.-практ. конф. (Краснодар, 30 апр. 2010 г.). – Краснодар, 2010. – С. 113–118.
54. Карпачова Н. І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні : доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини / Н. І. Карпачова – К., 2008. – 400 с.
55. Китов А. И. Современное состояние и перспективы психологии управления / А. И. Китов // Вопросы психологии. – 1977. – № 4. – С. 8–10.
56. Кожахмет А. С. Международные тюремные конгрессы и их роль в развитии пенологии / А. С. Кожахмет, И. В. Слепцов // Реформирование пенитенциарных учреждений и актуальные вопросы ресоциализации осужденных (в свете требований Концепции развития уголовно-исполнительной системы Российской Федерации до 2020 г.) : сб. материалов междунар. науч.-практ. конф. (г. Вологда, 24–25 нояб. 2011 г.) : в 2 ч. – Вологда, 2011. – Ч. 1. – С. 99–103.
57. Колб О. Г. Установа виконання покарань як суб’єкт запобігання злочинам : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.08 / Колб Олександр Григорович. – К., 2007. – 509 с.
58. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11) : прийнята Радою Європи 4 листоп. 1950 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_004.
59. Конституція України від 28 черв. 1996 р. [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр/print133283 8698986714.
60. Корабльова О. Підходи до виправлення правопорушників / О. Корабльова // Соціальна політика і соціальна робота. – 2002. – № 2. – 160 с.
61. Краинский Д. В. Материалы к исследованию истории русских тюрем в связи с историей учреждения Общества Попечительного о тюрьмах / Д. В. Краинский – Чернигов : Типография Губернского Земства, 1912. – 132 с.
62. Кривуша В. І. Особливості ресоціалізації неповнолітніх злочинців / В. І. Кривуша – К. : «МП Леся», 2000. – 140 с.
63. Кримінально-виконавче право : навч. посібник / [Бадира В. А., Денисов С. Ф., Денисова Т. А. та ін.] ; за ред. Т. А. Денисової. – К. : Істина, 2008. – 400 с.
64. Кримінально-виконавче право України : (Загальна та Особлива частини) : навч. посібник / [Джужа О. М., С. Я. Фаренюк, В. О. Корчинський та ін.] ; за заг. ред. О. М. Джужи. – [2-е вид., перероб. та доп.]. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 448 с.
65. Кримінально-виконавче право України : підручник / [Джужа О. М., Богатирьов І. Г., Колб О. Г. та ін.] ; за заг. ред. докт. юрид. наук, проф. О. М. Джужи. – К. : Атіка, 2010. – 752 с.
66. Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 лип. 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 3–4. – Ст. 21 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1129-15.
67. Кримінально-виконавчий кодекс України : науково-практичний коментар / А. Х. Степанюк, І. С. Яковець ; за заг. ред. А. Х. Степанюка. – [вид. друге, доп. і перероб.]. – Х. : ТОВ «Одіссей», 2008. – 560 с.
68. Кузнецов М. И. Социальная работа в пенитенциарных системах зарубежных стран : учеб. пособие / Кузнецов М. И., Казанцев В. Н., Ивашин Д. В. ; М-во юстиции Рос. Федерации, Акад. права и упр. – Рязань, 2004. – 109 с.
69. Лачина В. О. Создание «попечительного о тюрьмах общества» как попытка гуманизации российской пенитенциарной системы начала XIX в. / В. О. Лачина // История государства и права. – 2009. – № 5. – С. 12–14.
70. Лукьянчук Е. О. Правовые и организационные аспекты социальной работы с осужденными, отбывающими наказание в виде лишения свободы : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Лукьянчук Елена Олеговна. – Вологда, 2007. – 203 с.
71. Лукьянчук Е. О. Социальная работа с осужденными: проблема определения понятия / Е. О. Лукьянчук // Международные стандарты исполнения наказаний и российская пенитенциарная практика : материалы междунар. студ. науч.-практ. конф. – М. : НИИ ФСИН России, 2006. – С. 259–261.
72. Лучко С. В. Зарубіжний досвід соціальної роботи із засудженими в кримінально-виконавчому законодавстві країн СНД / С. В. Лучко // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2011. – № 3 (55). – С. 239–247.
73. Лучко С. В. Правове регулювання соціальної роботи в установах виконання покарань / С. В. Лучко // Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю неповнолітніх : вітчизняний та міжнародний досвід : матеріали міжнар. наук.-практ. конф (Дніпропетровськ, 27–28 квіт. 2012 р.). – Дніпровпетровськ : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2012. – С. 250–251.
74. Лучко С. В. Теоретичні та практичні засади визначення соціальної роботи із засудженими в кримінально-виконавчих установах Державної пенітенціарної служби України / С. В. Лучко // Вісник Запорізького національного університету : збірник наук. праць. Юридичні науки. – Запоріжжя : Запоріз. нац. ун-т, 2012. – С. 243–247.
75. Макаренко А. С. Сочинения в семи томах / А. С. Макаренко . – Т. 5. – М. : Изд-во Академии пед. наук, 1958. – 559 с.
76. Методичні рекомендації щодо організації планування соціально-виховної роботи із засудженими від 18 трав. 2004 р.
77. Мигович І. І. Теорія і методи соціальної роботи : навч. посібник / І. І. Мигович, М. П. Лукашевич. – К., 2002 – 340 с.
78. Минимальные стандартные правила обращения с заключенными // Збірник нормативних актів з кримінально-виконавчого права України / В. М. Трубников, Ю.В. Шинкарьов. – Х. : Харків юридичний, 2008. – С. 78–89.
79. Минимальные стандартные правила Организации Объединенных Наций, касающиеся отправления правосудия в отношении несовершеннолетних («Пекинские правила») от 29 нояб. 1985 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступа : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_211.
80. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права : прийнято 16 груд. 1966 р. Генеральною Асамблеєю ООН [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_043.
81. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права : прийнято 16 груд. 1966 р. Генеральною Асамблеєю ООН [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_042.
82. Мокрецов А. И. Личность осужденного : социальная и психологическая работа с различными категориями лиц, отбывающих наказание : учеб.-метод. пособие / А. И. Мокрецов, В. В. Новиков. – М. : НИИ ФСИН России, 2006. – 220 c.
83. Мокринский С. П. Наказание, его цели и предположения / С. П. Мокринский. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1902. – 456 с.
84. Морозов А. М. Об организации социальной работы с осужденными в ФРГ / А. М. Морозов // Социальная работа в УИС : концепции и перспективы развития : материалы междунар. науч.-практ. конф. – Рязань : Изд-во Акад. права и управления Минюста России, 2003. – С. 136–146.
85. Наприс А. В. Актуальные проблемы развития психологической службы УИС / А. В. Наприс // Вопросы теории и практики управления в условиях реформирования УИС : сб. науч. тр. – Рязань : Акад. права и упр. Минюста России, 2001. – С. 142–151.
86. Науково-практичний коментар до Кримінально-виконавчого кодексу України / [Богатирьов І. Г., Джужа О. М., Богатирьова О. І. та ін.] ; за заг. ред. докт. юрид. наук, проф. І. Г. Богатирьова. – К. : Атіка, 2010. – 344 с.
87. Ожегов С. И. Словарь русского языка / С. И. Ожегов ; под ред. Н. О. Шведовой. – [20-е изд., стереотип.]. – М. : Рус. яз., 1989. – 968 с.
88. Олійник О. І. Народний комісаріат внутрішніх справ України (1917–1941 рр.): структура, функції, діяльність : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Олійник Олександр Іванович. – Х. , 2000. – 205 с.
89. Основні положення про організацію соціально-психологічної роботи із засудженими до позбавлення волі // Збірник методичних документів [уклад. С. Скоков, О. Янчук, Ю. Олійник]. – К. : Управління виховної та соціально-психологічної роботи зі спецконтингентом Державного департаменту України з питань виконання покарань, 2000. – 17 с.
90. Основы социальной работы : учебник / отв. ред. П. Д. Павленок. – [2-е изд., испр. и доп.]. – М. : ИНФРА–М, 2003. – 395 с.
91. Панасюк М. Специфіка соціальної роботи в місцях позбавлення волі. Соціологічне дослідження / М. Панасюк // Соціальна політика і соціальна робота. – 2002. – № 2. – С. 44–63.
92. Пастушеня А. Н. Личностно ориентированный подход к социальной работе с осужденными в условиях лишения свободы / А. Н. Пастушеня // Социальная работа в свете новых Европейских пенитенциарных правил: теория и практика : сб. материалов междунар. науч.-практ. конф. (Вологда, 23–24 апр. 2007 г.). – Вологда : ВИПЭ ФСИН России, 2007. – С. 81–88.
93. Педагогічні основи ресоціалізації злочинців / [Синьов В. М., Радов Г. О., Кривуша В. І., Беца О. В.]. – К. : МП «Леся», 1997. – 272 с.
94. Пенитенциарные системы зарубежных стран : учеб.-практ. пособие / сост. В. И. Гуржий, М. П. Мелентьев. – К. : РИО МВД Украины, 1993. – 104 с.
95. Печников А. П. Главное тюремное управление Российского Государства (1879 – октябрь 1917 гг.) : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.01 / Печников Андрей Павлович. – М., 2002. – 415 c.
96. Поздняков В. Особенности социальной, психологической и воспитательной работы с различными категориями осужденных к лишению свободы / В. Поздняков // Ведомости уголовно-исполнительной системы. – 2007. – № 8. – С. 23–25.
97. Поздняков В. И. Реформирование отрядной системы и подготовка нового Положения об отряде осужденных в исправительных учреждениях / В. И. Поздняков // Состояние и перспективы научного обеспечения организации воспитательной работы с осужденными : материалы науч.-практ. конф. (г. Вологда, 25–27 апр. 2001 г.). – Вологда : ВИПЭ Минюста России, 2001. – 272 с.
98. Познышев С. В. Очерки тюрьмоведения / С. В. Познышев. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1915. – 344 с.
99. Положение о Всероссийском и губернских (областных, краевых) комитетах помощи содержащимся в местах заключения и освобожденных из них : утв. постановлением НКВД РСФСР 25 янв. 1925 г. // Бюл. НКВД РСФСР. – № 5(145) от 4 фев. 1925 г.
100. Положення про відділення соціально-психологічної служби установи виконання покарань : наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 17 берез. 2000 р. № 33 // Збірник нормативних документів і методичних рекомендацій з питань організації виховної та соціально-психологічної роботи серед осіб, засуджених до позбавлення волі [уклад. С. Скоков, Ю. Олійник, О. Янчук]. – К. : МП «Леся», 2002. – 312 с.
101. Преступление и наказание в Англии, США, Франции, ФРГ, Японии : Общая часть уголовного права. – М. : Юрид. лит., 1991. – 288 с.
102. Про введення в дію норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарчого призначення кримінально-виконавчих установ, спеціальних виховних установ, слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України : наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 6 трав. 2000 р. № 84 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0310-00.
103. Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо забезпечення прав засуджених осіб в установах виконання покарань : Закон України від 21 січня 2010 р. № 1828-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 12. – Ст. 114 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1828-17.
104. Про внесення змін до наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 17 берез. 2000 р. № 33 : наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 5 черв. 2007 р. № 144.
105. Про Державну кримінально-виконавчу службу України : Закон України від 23 черв. 2005 р. № 2713-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 30. – Ст. 409 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2713-15.
106. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності : Закон України від 23 вересня 1999 р. № 1105-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 46-47. – Ст. 403 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1105-14.
107. Про зайнятість населення : Закон України від 1 березня 1991 р. № 803-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 14. – Ст. 170 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/803-12.
108. Про затвердження Державної програми покращення умов тримання засуджених та осіб, взятих під варту, на 2006-2010 роки : постанова Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. № 1090 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1090-2006-п.
109. Про затвердження Інструкції з оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі : наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 4 жовтня 2004 р. № 191 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z1328-04.
110. Про затвердження Інструкції з організації нагляду за засудженими, які відбувають покарання у кримінально-виконавчих установах : наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 22 жовтня 2004 р. № 205/ДСК [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1412-04/ed20080823.
111. Про затвердження Інструкції про порядок інформування органами й установами виконання покарань стосовно взятих під варту і засуджених іноземців : наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 27 травня 2002 р. № 135 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0548-02%20.
112. Про затвердження Інструкції про порядок проведення медико-соціальної експертизи інвалідів, які відбувають покарання в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах : наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства охорони здоров’я України від 27 квітня 2000 р. № 79/91 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0320-00.
113. Про затвердження Інструкції про порядок розгляду звернень громадян, їх особистого прийому в органах, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах і навчальних закладах Державної кримінально-виконавчої служби України : наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 30 липня 2008 р. № 208 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1065-08.
114. Про затвердження Інструкції про умови тримання і порядок примусового годування в установах кримінально-виконавчої системи осіб, які відмовляються від уживання їжі : наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 12 червня 2000 р. № 127 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0444-00.
115. Про затвердження нормативно-правових актів з питань тримання і поведінки осіб, узятих під варту, і засуджених у слідчих ізоляторах Державного департаменту України з питань виконання покарань : наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 20 вересня 2000 р. № 192 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0751-00.
116. Про затвердження нормативно-правових актів щодо надання соціально-медичних послуг бездомним громадянам та особам, звільненим з місць позбавлення волі : наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 24 січня 2007 р. № 28/26 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0129-07.
117. Про затвердження Переліку закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України : наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 24 грудня 2004 р. № 247 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0142-05.
118. Про затвердження плану заходів з реалізації Концепції соціальної адаптації осіб, які відбували покарання у виді позбавлення волі на певний строк, до 2015 року : розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 р. № 740-р [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/740-2009-р.
119. Про затвердження Положення про банно-пральне обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах : наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 11 жовтня 2006 р. № 193 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z1310-06.
120. Про затвердження Положення про навчальний центр при установі виконання покарань : наказ Міністерства освіти і науки України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 26 лют. 2004 р. № 153/32 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0313-04.
121. Про затвердження Положення про організацію харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Д