РЕАЛІЗАЦІЯ ФУНКЦІЙ ПРАВА В УМОВАХ РОЗВИТКУ ДЕМОКРАТИЧНОЇ , ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

Дроботов Сергій Анатолійович

УДК 340.114.3

РЕАЛІЗАЦІЯ ФУНКЦІЙ ПРАВА В УМОВАХ РОЗВИТКУ ДЕМОКРАТИЧНОЇ , ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ

12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
академік НАПрН України, доктор юридичних наук, професор,
Медведчук Віктор Володимирович

Острог – 2011
ЗМІСТ

ВCТУП…………………………………………………………………………4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ МОДЕЛІ
АНАЛІЗУ ФУНКЦІЙ ПРАВА У СУЧАСНІЙ ДЕРЖАВІ
1.1. Функції права як проблема сучасних теоретично-правових
досліджень………………………………………………………………… 15
1.2. Специфіка функціонування права в умовах правової
держави……………………………………………………………………..29
1.3. Система функцій права у демократичній державі…………….…….61
Висновки до Розділу 1…………………………………………………… 69

РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА ФУНКЦІЙ ПРАВА В УМОВАХ РОЗВИТКУ
ДЕМОКРАТИЧНОЇ І ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ: ПОНЯТТЯ,
СТРУКТУРА ТА ЕЛЕМЕНТИ
2.1. Класифікація функцій права та їх системний зв'язок:
сучасні парадигми дослідження…………………………………………73
2.2. Регулятивна функція права у правовій і демократичній
державі……………………………………………………………………103
2.3. Зміст і забезпечення охоронної функцій права в умовах
демократії і правової державності………………………………… …. 114
Висновки до Розділу 2…………………………………………………...128

РОЗДІЛ 3. ФУНКЦІЇ ПРАВА В ПРОЦЕСІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИНЦИПІВ ДЕМОКРАТИЧНОЇ І ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ
3.1. Ідеологічна функція права і її реалізація у сучасній
демократичній державі…………………………………………………132
3.2. Аксіологічна, когнітивна та виховна функції права у
формуванні правової держави і громадянського суспільства……….. 147
3.3. Забезпечення ефективності функціонування права в
умовах сучасної України……………………………………………….163
Висновки до Розділу 3………………………………………………….173

ВИСНОВКИ………………………………………………………………177

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………..185

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлюється тим, що в умовах становлення України як демократичної і правової держави правової держави на право покладається особлива роль, яка не обмежується лише встановленням загальних для держави і суспільства «правил гри», а включає у себе ще й телеологічний елемент, який визначає найважливіші орієнтири розвитку всієї сукупності суспільних відносин, встановлює ті універсальні цінності, які стимулюють розвиток держави і суспільства. Таким чином в умовах становлення і утвердження в Україні правової держави саме право поступово набуває ролі головного фактора, завдяки якому здійснюється цілеспрямований вплив на державу і суспільство. Цей аспект існування права описується через такі поняття як «функції права» і «функціонування права». Таким чином державний розвиток України і становлення громадянського суспільства значно актуалізують питання визначення ролі і значення у цьому складному процесі права. У цьому сенсі на рівні науки теорії держави і права постає цілий ряд важливих проблем щодо специфіки функціонування права у демократичній державі, а також визначення тих нових властивостей, які притаманні праву в умовах демократичного розвитку. Однією з таких проблем є аналіз реалізації функцій права, які відображають сутність права у демократичній державі, його соціальне призначення і до певної міри – те соціальне середовище, у якому реалізується правовий вплив на ті чи інші конкретні суспільні відносини.
Стосовно загальної теоретичної актуальності звернення до цієї проблеми необхідно наголосити на тому, що аналіз права та його розвитку, який реалізується сучасною юридичною наукою, не може залишати осторонь питання функціонування права у суспільстві, адже саме через категорію «функції права» стає можливим чітко встановити і визначити соціальну природу і соціальне призначення права, які проявляються у впливі права на суспільні відносини та на поведінку індивідів і їх груп. У цьому сенсі, знання структури права, його сутності, ознак і принципів не може не враховувати його функції. В плані методології це дозволяє поєднати та скоординувати власне структурний метод із методом функціонального аналізу, що надає більш цілісне і повне наукове знання про феномен права. Також слід відзначити й те, що наразі питання функцій права у сучасній науці теорії держави і права не є остаточно розв’язаним, оскільки можна зустріти різні підходи не тільки до визначення номенклатури функцій права, але й до того які з них вважати основними, а які похідними. Що ж до практичної актуальності цього дослідження, вона, на наше переконання, пов’язується з тим, що поза наявністю цілісної і обґрунтованої теорії функцій права та їх системи унеможливлюється цілеспрямований правовий вплив на розвиток Української держави і суспільства. Тобто, використовуючи право як важливий інструмент суспільних перетворень і одночасно визнаючи за ним виняткову роль у соціальному розвиткові, необхідно мати комплексне знання про його функції, про те, яким чином воно впливає або може впливати на суспільство, державу й індивіда. Також вважаємо за потрібне вказати на те, що аналіз змісту та переліку функцій права дозволяє визначити тип як держави, так і суспільства, з якими ми маємо справу у тому чи іншому конкретному випадку. Це дає підстави говорити про виняткову методологічну актуальність такого дослідження, оскілки воно дозволяє встановити один з базисних критеріїв визначення типу держави, а також рівня розвитку певного конкретно взятого суспільства.
Під час роботи над дисертацією було використано фундаментальні роботи з теорії прав сучасних вітчизняних юристів (В.Акуленко, К.Бабенко, Ю.Барабаш, Р.Гринюк, О.Зайчук, В.Ковальчук, А.Колодій, С.Максимов, В.Медведчук, О.Мурашин, Н.Оніщенко, М.Панов, Н.Пархоменко, О.Петришин, С.Погребняк, Д.Прокопов, О.Пушкіна, П.Рабінович, О.Сердюк, В.Скрипнюк, О.Скрипнюк, Т.Тарахонич, В.Тацій, О.Тодика, Ю.Тодика, В.Федоренко, А.Француз, М.Хаустова, М.Цвік, С.Шевчук, Ю.Шемшученко, О.Ющик, І.Яковюк), російських правників (О.Лейст, С.Алексєєв, В.Нерсесянц, Д.Керімов, Т.Радько, І.Фарбер, С.Левіна, В.Карташов, Н.Вопленко, А.Абрамов, І.Ахметгараєв, М.Байтін, В.Коган, П.Оль, Р.Лівшиць, В.Лебедєв, А.Ємельянов, О.Малько, І.Малінова) зарубіжних юристів та теоретиків, що займаються або займались суспільно-правовою проблематикою (Дж.Кін, Р.А.Даль, Ю.Габермас, В.Біркемайєр, В.Хорн, Дж.Тейзінг, Т.Парсонс, Т.Ванханен, Е. де Ясаі, Л.Козер, Г.Радбрух, Б.Леоні, Л.Фуллер, Р.Дворкін, Г.Л.А.Харт, Л.Штраус, Г.Яспер, К.Ейхенбергер, Л.Дюгі, Г.Еллінек, Р.Ієрінг), представників вітчизняної та російської правової думки кінця ХІХ початку ХХ століття (Г.Шершеневич, Б.Кістяківський, М.Коркунов, І.Ільїн, М.Алексєєв, Ф.Тарановський, Л.Петражицький, П.Михайлов, С.Муромцев, С.Котляревський, Ф.Кокошкін, П.Новгородцев, П.Виноградов).
Водночас, слід зазначити, що необхідність подальшого науково-теоретичного розроблення проблем функціонування права в цілому та реалізації його окремих функцій зумовлена недостатністю системних вітчизняних досліджень в частині встановлення взаємозв’язків між реалізацією функцій права та процесом побудови демократичної і правової держави. Вагомість окреслених проблем, їх актуальність і нагальність вирішення зумовили вибір теми дисертаційного дослідження та визначити коло питань, що в ньому розглядаються.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри державно-правових дисциплін правничого факультету Національного університету «Острозька Академія» в межах науково-дослідної теми «Права людини: досвід комплексного аналізу» (№ 2201020). Тема дисертації відповідає пріоритетним напрямкам розвитку правової науки на період 2005 – 2010 років у галузі теорії держави і права, затверджених загальними зборами Академії правових наук України і узгоджується з темою «Теоретичні проблеми реалізації нової Конституції України» (№ 0196U012890).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є проведення всебічного аналізу теорії і практики реалізації функцій права в умовах демократичної і правової держави, характеристика теоретико-методологічних моделей дослідження функцій права у сучасній державі, визначення поняття та елементів системи функцій права в умовах розвитку демократичної і правової держави, з’ясування ролі функцій права в процесі забезпечення принципів демократичної і правової держави.
Для досягнення зазначеної мети в дисертації поставлено такі завдання:
- охарактеризувати функції права як актуальну і важливу проблему сучасних теоретично-правових досліджень;
- дослідити специфіку функціонування права в умовах правової держави, а також проаналізувати систему функцій права у демократичній державі;
- з’ясувати зміст сучасних парадигм дослідження за засобів класифікації функцій права, визначити основи їх системного зв'язку;
проаналізувати специфіку реалізації регулятивної функції права у правовій і демократичній державі, уточнити її дефініцію;
- розкрити зміст і дослідити процес забезпечення охоронної функцій права в умовах демократії і правової державності;
- з’ясувати роль ідеологічної функції права і її реалізації у сучасній демократичній державі;
- проаналізувати аксіологічну, когнітивну та виховну функції права у процесі формування правової держави і громадянського суспільства;
- дослідити засоби та механізми забезпечення ефективності функціонування права в умовах сучасної України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини та їх ознаки, що визначають специфіку формування і реалізації системи функцій права у демократичній і правовій державі.
Предметом дослідження є теорія і практика реалізації функцій права в умовах демократичної і правової держави.
Методи дослідження. Дисертаційне дослідження ґрунтувалось на сучасних здобутках науки теорії держави і права, історії політичних і правових вчень, філософії права. Визначальними науково-методологічними принципами дослідження стали: принцип об’єктивності, принцип неупередженості аналізу, принцип послідовності аргументації, принцип формально логічної і фактологічної доведеності результатів, принцип взаємозв’язку між теорію та практикою реалізації функцій права, принцип історизму.
Методологічну основу дослідження становлять сучасні положення науки теорії держави і права, які визначають зміст, сутність та характер, форми, засоби та методи реалізації функцій права у демократичній і правовій державі. Основним загальнонауковим методом дослідження став діалектичний метод пізнання правової та соціальної дійсності, застосовуваний з дотриманням принципів цілісності, загальності, взаємозв’язку та взаємозумовленості функцій права та суспільного середовища. На підставі цього розв’язання сформульованих у дисертації завдань здійснювалося в єдності розгляду внутрішньої сутності права та його соціальних детермінант. Метод системного аналізу дав можливість проаналізувати взаємозв’язок між окремими функціями права, визначити їх зв’язки та причини, що впливають на ефективність їх реалізації (підрозділи 1.1; 2.1; 3.2). Компаративно-правовий метод застосовано для порівняльної характеристики різних підходів до визначення ролі функцій права у розвиткові правової і демократичної держави, а також різних моделей класифікації функцій права (підрозділи 1.2; 1.3; 2.1; 3.1). З допомогою історично-правового методу простежено окремі аспекти виникнення й становлення окремих функцій права у демократичній і правовій державі (підрозділи 2.2; 2.3; 3.1; 3.2). Формально-юридичний метод було застосовано для аналізу законодавства України, що забезпечує ефективність реалізації соціальних та юридичних функцій права (підрозділи 2.2; 2.3; 3.3). Методи класифікації, групування, й системно-структурний метод уможливили класифікацію функцій права та засобів та форм їх реалізації (підрозділи 2.1; 2.2; 2.3; 3.2), дослідження специфіки системи функцій права у демократичній і правовій державі (підрозділи 1.2; 1.3), визначення елементів підсистем соціальних і юридичних функцій права (підрозділи 2.2; 2.3). Застосування функціонального методу, який відіграв винятково важливу роль в ході цього дослідження і який було застосовано у всіх без виключення розділах дисертації, дало змогу встановити основні напрями впливу права на суспільні відносини, а також тлумачити їх як специфічні функції права. Для розроблення пропозицій щодо забезпечення ефективності реалізації функцій права у сучасній Україні застосовувались методи прогнозування й моделювання (підрозділ 3.3). Також важливу роль відіграло застосування методології суспільних дисциплін, що дозволила провести чіткі корелятивні зв’язки між типом домінуючих суспільних відносин та характером функціонування права. Це дозволило розглядати право не формально-абстрактно, а як реальний чинник розвитку суспільних відносин та регулятивного впливу на трансформації держави та соціуму в цілому.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним дослідженням теорії та практики реалізації функцій права в умовах демократичної і правової держави, в якому визначають основні детермінанти реалізації функцій права у такій державі, окреслюють закономірності розвитку конкретних функцій права, визначається їх специфіка по відношенню до даного типу держави і громадянського суспільства.
В результаті проведеного дослідження автором запропоновані й обґрунтовані теоретичні та практично прикладні науково значущі концептуальні положення:
вперше:
- обґрунтовано авторське визначення, відповідно якого функція права - це фундаментальна юридична категорія, сутність якої полягає у тому, що вона відображає внутрішньо притаманну праву властивість, яка діяльнісно реалізується і зумовлюється його сутністю як важливого феномена суспільного буття та розкривається як система взаємопов’язаних напрямів його впливу на соціальну реальність, що спричиняються об’єктивно існуючими у державно організованому суспільстві інтересами й потребами;
- доведено, що функціонування права в удвох демократії і правової державності засвідчує, що трансформація однієї або декількох функцій права з необхідністю спричиняє зміни й у інших функціях, що є переконливим підтвердженням системного характеру функцій права і дає теоретичні підстави для наукового вжитку поняття «система функцій права»;
- аргументовано, що в умовах демократії відбувається розширення напрямів впливу права на суспільні відносини, а отже й урізноманітнення його функцій, що викликано збільшенням кількості та розмаїття самих суспільних відносин, які набувають ознак складності, багато вимірності та багаторівневості;
- доведено, що всі теоретико-методологічні підходи до класифікації функцій права в умовах демократичної і правової держави можна розподілити на дві основні групи: а) ті, які віднаходять критерій у самому праві як один з елементів проявів сутності права або одну з його ознак; б) ті, які знаходять цей критерій за межами права – насамперед у тих суспільних відносинах, які є предметом правового впливу;
- обґрунтовано, що в умовах демократичної і правової держави більш правильно застосовувати не ієрархічно-вертикальну, а координаційну або корелятивну модель співвідношення функцій права, яка відображає домінування горизонтальних зв’язків між основними соціальними функціями, які є рівною мірою значимими для практичної реалізації права при домінуванні даного типу суспільних відносин.
удосконалено:
- положення, що в процесі загального правового регулювання та охорони суспільних відносин у демократичній і правовій державі, функції права вивільняють широке поле для участі громадян у житті держави, яке ґрунтується на ряді конституційно і законодавчо визнаних прав і свобод людини і громадянина;
- дефініцію регулятивної функції права у демократичній і правовій державі як цілеспрямованого правового впливу, завдяки якому окреслюються чіткі правила поведінки різних суб’єктів права при однозначному закріпленні меж державного втручання у сферу особистих прав і свобод громадян, встановлюються юридичні права та взаємні обв’язки учасників суспільних правовідносин з метою забезпечення верховенства права, пріоритету прав і свобод людини і громадянина, забезпечення загальносуспільних потреб та інтересів;
- визначення охоронної функції права у демократичній і правовій державі постає як цілеспрямованого правового впливу, що знаходиться у тісному зв’язку з рівнем розвитку права, правової культури та правової системи, завдяки якому визначаються найважливіші суспільні відносини і цінності, що перебувають під охороною держави і суспільства, а також заборонені державою суспільно небезпечні і небажані діяння, примусові заходи щодо суб’єктів правопорушень, встановлюється юридична відповідальність за порушення закріплених правом моделей соціальної взаємодії та суспільної поведінки.
дістали подальшого розвитку:
- положення про те, що для того, щоб право могло юридично закріпити і перевести в розряд урегульованих суспільні відносини, які складають основу нормального існування соціуму, саме право повинно мати статус такого регулятора, який рівною мірою впливає на суспільство і державу, і чиї норми є рівною мірою обов’язкові для всіх учасників правовідносин, незалежно від того чи вони представляють суспільство, чи йдеться про державу, органи державної влади, їх посадових або службових осіб;
- положення про те, що в процесі реалізації ідеологічної функції права доцільно виділяти два її аспекти, якими є: а) зовнішнє диспозитивне та імперативне регулювання ідеологічних відносин в суспільстві, б) внутрішній вплив на правову ідеологію та правову свідомість;
- положення про те, що відносна автономність виховної функції права у демократичній і правовій державі заснована на диференціації таких елементів її змісту, як: а) об'єкт - індивідуальна, групова і суспільна правосвідомість і соціально значимі форми поведінки; б) засоби впливу - власне правові засоби впливу та засоби правового виховання; в) мета - якісна зміна різних елементів правової культури та її рівнів.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені у ній матеріали, положення і висновки можуть бути використані:
- у науково-дослідній сфері, для подальших досліджень феномена права та його функціонування в сучасних умовах розвитку суспільних відносин, розробки нових та удосконалення існуючих моделей теоретичного аналізу функцій права, запровадження нових методологічних підходів вивчення конкретних функцій права, побудови загальної концепції взаємозв’язку між функціями права, специфікою їх реалізації та типом держави, обґрунтування корелятивних відносин між визначенням рівня забезпеченості принципів демократичної і правової держави та ефективністю функціонування права;
(акт впровадження в навчальний процес Національного університету «Острозька академія» від 24 березня 2011 р.);
- у правотворчій сфері, для удосконалення вітчизняного законодавства в частині забезпечення ефективності реалізації функцій права, для розробки концепції розвитку правової системи сучасної України, системи заходів щодо сприяння розвиткові правової культури громадян України, а також загальної державної програми сприяння розвиткові громадянського суспільства і демократії, при прийнятті конкретних нормативно-правових актів у сфері правового регулювання та охорони необхідних для становлення демократичної і правової держави суспільних відносин;
- у правовиховній сфері, для поширення правових знань, які сприяють підвищенню ефективності реалізації конкретних функцій права і забезпечують утвердження у суспільній правовій свідомості почуття поваги до права, усвідомлення загальної суспільної значущості реалізації його функцій, розуміння основних напрямів його впливу на суспільні відносини;
(акт впровадження Верховної Ради України від 10 червня 2010р. № 05-10; акт впровадження Верховної Ради України від 16 червня 2010р. № 04-10 );
- у навчально-методичному процесі, для викладання нормативних курсів «Теорія держави і права», «Філософія права», «Історія правових вчень», для розробки спецкурсу «Функції права: проблеми теорії і практики забезпечення», а також як фактологічний і теоретичний матеріал для підготовки підручників, посібників, навчально-методичних комплексів, навчально-методичних програм та рекомендацій з зазначених курсів.
Апробація результатів дисертації. Положення дисертації розглядались й обговорювались на засіданнях кафедри державно-правових дисциплін правничого факультету Національного університету «Острозька Академія» відповідно до звітного плану підготовки здобувача. За матеріалами дисертації було підготовлено і проведено три методологічних семінари для викладачів та аспірантів кафедри на теми «Функції права як предмет досліджень сучасної юридичної науки» (грудень 2010 р.), «Законодавче забезпечення реалізації соціальних функцій права: проблеми і перспективи» (березень 2011 р.), «Форми реалізації функцій права: тенденції розвитку у сучасній Україні» (червень 2011 р.). У 2010 та 2011 рр. автор брав участь у підготовці і проведенні щорічного круглого столу «Актуальні проблеми реформування державної влади в Україні» у 2011 р. було представлено доповідь на тему: «Демократизація держави як шлях до підвищення ефективності функціонування права».
Основні результати дослідження доповідались й обговорювались на наступних науково-практичних конференціях, наукових семінарах, «круглих столах»: «Дні порівняльного правознавства» (Київ, 8-11 квітня 2009 р.), «Верховенство права і демократія» (Острог, 2 жовтня 2009 р.), «Конституційно-правові проблеми розвитку сучасної Української держави» (Острог, 19 березня 2010 р.), «Порівняльне правознавство: філософські, історико-теоретичні та галузеві аспекти» (Львів, 28 травня 2010 р.) «Сучасний конституційний процес і реформування органів державної влади в Україні» (Острог, 12 березня 2011р.).
Публікації. Основні положення дисертації відображено у 5 наукових статтях, всі з яких вийшли у виданнях, що визнані фаховими ВАК України з юридичних наук, та 2 тезах доповідей.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що поділяються на дев’ять підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Основний текст дисертації викладений на 184 сторінках. Список використаних джерел складається з 309 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи результати проведеного у нашій дисертації дослідження теоретичних і практичних проблем забезпечення функцій права в умовах демократичної і правової держави, необхідно насамперед визначити ступінь повноти реалізації сформульованих на початку роботи завдань, а також відповідність дисертаційного викладу матеріалу логіці висвітлення даної теми.
Відповідно до сформульованих нами завдань, у першому розділі було представлено дослідження теоретико-методологічних моделей аналізу функцій права у сучасній державі, яке включало у себе наукову характеристику функцій права як однієї з фундаментальних проблем сучасних теоретично-правових досліджень, а також визначення та розкриття специфіки функціонування права в умовах демократичної і правової державності.
У другому розділі дисертації було надано аналіз системи функцій права в умовах розвитку демократичної і правової держави, який включав у себе дослідження способів класифікації функцій права та визначення їх системного зв'язку, визначення специфіки регулятивної функції права у правовій і демократичній державі, а також змісту і забезпечення охоронної функцій права в умовах демократії і правової державності.
Нарешті у третьому розділі дисертації було охарактеризовано функції права в процесі забезпечення принципів демократичної і правової держави, що передбачало дослідження ідеологічної функції права і специфіки її реалізації у сучасній демократичній державі, аналіз аксіологічної та когнітивної функцій права у формуванні правової держави і громадянського суспільства, а також визначення засобів забезпечення ефективності функціонування права в умовах сучасної України, ми можемо зробити наступні висновки.
Таким чином, порівнюючи зміст роботи та порядок викладу матеріалу з порядком дисертаційних завдань, можна стверджувати, що вони є чітко взаємопов’язаними, що дає підстави зробити висновок про формальну повноту викладеного матеріалу та про його відповідність загальній меті дисертаційного дослідження. Утім, крім власне формального аспекту проведеного дослідження, слід наголосити, що у його ході нами було отримано ряд важливих висновків, які розкривають теоретичний і практичний зміст проведеного аналізу функцій права у демократичній і правовій державі. Ці висновки можуть бути узагальнені і систематизовані наступним чином:
1. Функції права - це фундаментальна юридична категорія, сутність якої полягає у тому, що вона відображає внутрішньо притаманну праву властивість, яка діяльнісно реалізується і зумовлюється його сутністю як важливого феномена суспільного буття та розкривається як система взаємопов’язаних напрямів його впливу на соціальну реальність, що спричиняються об’єктивно існуючими у державно організованому суспільстві інтересами й потребами. Проведене дослідження засвідчує наявність безпосереднього зв’язку між типом держави і системою функцій права, яке регулює як найважливіші суспільні відносини, так і порядок функціонування самої системи державної влади. Ефективність реалізації кожної з притаманних праву функцій, прямо залежить від того, наскільки чітко на нормативному рівні визначено принципи, завдяки яким право посідає належне йому місце в системі соціального регулювання. Водночас, за певних умов державно-правової організації або за певних державно-правових режимів цілий ряд функцій права або зникає взагалі, або їхній зміст спотворюється настільки, що їх існування має винятково формальний або декларативний характер. У цьому сенсі спостерігається чітка залежність між статусом та значущістю права у суспільному і державному житті із тим як саме воно функціонує і як воно сприймається у суспільстві.
2. Специфіка функціонування права у правовій державі визначається наступними властивостями: а) для правової держави право є рівною мірою пов’язаним і з державою і з суспільством; б) в процесі функціонування права держава, яка є правовою, не може використовувати його як один з інструментів або засобів безперешкодного нав’язування власної волі суспільству; в) в умовах правової державності як держава, так і суспільство виступають рівноправними партнерами, а отже функції права є рівною мірою важливими і визначальними і для держави і для суспільства; г) для правової держави функції права є запорукою існування і розвитку громадянського суспільства, тоді як для не правової держави функції права спрямовуються на знищення всіх паростків громадянського суспільства, на викорінення суспільної свободи та автономної ініціативності громадян; д) в умовах правової держави рівень дискреційності функцій права сягає мінімальних величин, тоді як для не правової держави і право і процес його функціонування покликані забезпечити нав’язування суспільству та індивідам імперативної волі держави, яка бере до розрахунки тільки свої інтереси. Для демократичної держави право слугує гарантією, яка убезпечує владу від авторитарних або тоталітарних тенденцій. Тому всі функції права у демократичній державі забезпечують стабільність й відтворюваність тих суспільних відносин, які характеризують даний державно-правовий режим. В процесі загального правового регулювання та охорони суспільних відносин функції права вивільняють широке поле для участі громадян у житті держави, яке ґрунтується на ряді конституційно і законодавчо визнаних прав і свобод людини і громадянина.
3. Трансформація однієї або декількох функцій права з необхідністю спричиняє зміни й у інших функціях. Це є переконливим підтвердженням системного характеру функцій права і дає теоретичні підстави для наукового вжитку поняття «система функцій права». Таким чином дослідження процесів реалізації будь-якої з функцій права передбачає звернення й до інших функцій або принаймні врахування того ефекту, який матиме трансформація тієї чи іншої досліджуваної функції права на систему функцій права в цілому. В умовах демократичної державності основними факторами, які зумовлюють специфіку функціонування права є такі: а) регулюючи порядок організації та функціонування державної влади, право гарантує певний тип відтворення суспільних відносин, що лежать в основі демократичної держави; б) в умовах демократії відбувається розширення напрямів впливу права на суспільні відносини, а отже й урізноманітнення його функцій, що викликано збільшенням кількості та розмаїття самих суспільних відносин, які набувають ознак складності, багато вимірності та багаторівневості; в) спільним для функцій права у демократичній державі є те, що всі вони покликані забезпечити суспільну активність індивідів, яка має реалізується у правових формах і не має ознак протиправної поведінки.
4. Головну відмінність наявних у юридичній науці підходів до класифікації і систематизації загальних соціальних функцій права становить критерій зазначеної класифікації. У цьому сенсі всі теоретико-методологічні підходи можна розподілити на дві основні групи: а) ті, які віднаходять критерій у самому праві як один з елементів проявів сутності права або одну з його ознак; б) ті, які знаходять цей критерій за межами права – насамперед у тих суспільних відносинах, які є предметом правового впливу. Важливою перевагою тих методологічних підходів, які прагнуть віднайти іманентний праву критерій класифікації і систематизації функцій права, є те, що вони дозволяють побудувати універсальну систему функцій права, яка може застосовуватись не тільки по відношенню до певного конкретного суспільства, але й по відношенню до будь-якого суспільства, яке знаходиться на такій стадії свого розвитку, коли виникла і усвідомлена об’єктивна потреба у праві.
5. Аналізуючи функції права у демократичній і правовій державі, необхідно вказати на найважливіші типи суспільних відносин, що визначають відповідні функції права і створюють основу демократичної і правової державності такими типами суспільних відносин є насамперед економічні, політичні та соціокультурні. При цьому у сучасних умовах парадигма ієрархічно-вертикального зв’язку між цими трьома сферами суспільних відносин, а отже й між трьома групами функцій права, відходить у минуле. Це дає підстави відмовитись від усталеної ієрархії функцій права, коли на домінантну позицію посідає економічна функція права, після чого розташовується - політична, і завершує все - соціокультурна функція. На відміну від цього, більш правильно застосовувати не ієрархічно-вертикальну, а координаційну або корелятивну модель співвідношення функцій права, яка відображає домінування горизонтальних зв’язків між трьома рівною мірою значимими для функціонування права у демократичній і правовій держави типами суспільних відносин.
6. Уточнення доктринальної дефініції регулятивної функції права по відношенню до правової і демократичної держави дозволяє охарактеризувати її як цілеспрямований правовий вплив, завдяки якому окреслюються чіткі правила поведінки різних суб’єктів права при однозначному закріпленні меж державного втручання у сферу особистих прав і свобод громадян, встановлюються юридичні права та взаємні обв’язки учасників суспільних правовідносин з метою забезпечення верховенства права, пріоритету прав і свобод людини і громадянина, забезпечення загальносуспільних потреб та інтересів. Основними механізмами забезпечення регулятивної функції права є правова інституціоналізація суспільних відносин та правове моделювання суспільних відносин, які представляють саму регулятивну функцію в двох аспектах: статичному і динамічному. Найважливішими ознаками регулятивної функції права у правовій та демократичній державі є її вплив як на суспільство, так і на державу, забезпечення нею чіткого встановлення меж державного втручання у сферу автономного існування індивідів і громадянського суспільства, стабільність правового регулювання в частині дотримання фундаментальних принципів права.
7. Основне призначення охоронної функції права полягає у превентивній охороні суспільних відносин, запобіганні порушень норм права. З цього випливає, що ефективність цієї функції права тим вище, чим більше суб'єктів права підкорилися розпорядженню норм права та виконали вимогу заборони. До специфічних властивостей охоронної функції права слід віднести такі: а) вона характеризує право як особливий спосіб детермінації поведінки людей, що виражається у впливі на їх волю правових санкцій, встановленням заборон і реалізацією юридичної відповідальності; б) вона служить джерелом інформації для суб'єктів суспільних відносин про те, які соціальні цінності взяті під охорону за допомогою відповідних і відомих громадянам правових приписів; в) вона є показником політичного і культурного рівня суспільства, і може засвідчити пріоритет гуманних начал в праві. Водночас специфікою реалізації охоронної функції у демократичній і правовій державі є: а) урівноваження у ній кратичного і превентивного аспектів (по мірі розвитку правової держави та утвердження її принципів роль останнього з цих аспектів постійно збільшується), б) суспільна легітимність і гуманність механізмів та засобів впливу на тих суб’єктів, якими було вчинено правопорушення.
8. Ідеологічна функція права є однією з соціальних функцій права, яка спрямована на ідеологічні відносини в суспільстві і виражається у впливі права на формування певної правової ідеології, а також на визначення, регулювання і охорону певного типу ідеологічних відносин. В процесі реалізації ідеологічної функції права доцільно виділяти два її аспекти, якими є: а) зовнішнє диспозитивне та імперативне регулювання ідеологічних відносин в суспільстві, б) внутрішній вплив на правову ідеологію та правову свідомість. Регулятивний вплив права на ідеологічні відносини у демократичній і правовій державі засновується на фундаментальному принципі ідеологічного плюралізму. Водночас ідеологічна функція права реалізується й через вплив права на розвиток та зміст правової ідеології, а через неї – на правову свідомість в цілому. Завдяки ідеологічній функції права, ідеологічні відносини у демократичній державі розвиваються не хаотично, а у межах тих загальних правових норм і правових ідей, які випливають з загального поняття демократії і демократичного врядування. При цьому здійснюється вплив права на формування ідеологічних засад сприйняття особи як вищої соціальної цінності, гармонізацію суспільних інтересів, забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина тощо, а отже ідеологічна функція права, виявляється важливими фактором утвердження демократії та підтримання стабільності демократичного державно-правового режиму.
9. Аксіологічна функція права у демократичній і правовій державі постає як одна з соціальних функцій права, що являє собою специфічний напрям впливу права на аксіологічний рівень правової свідомості, реалізується через акумуляцію фундаментальних суспільних цінностей, які, набуваючи правової форми, стають правовими цінностями та правовими принципами. Завдяки аксіологічній функції права досягаються два важливі для суспільного розвитку завдання: а) акумуляція фундаментальних суспільних цінностей, які, набуваючи правової форми, стають правовими цінностями та правовими принципами; б) вплив на аксіологічний рівень правової свідомості. Аксіологічна функція дозволяє, з одного боку - сформувати на рівні права й укорінити у суспільній правовій свідомості певні цінності, а з іншого - забезпечити їх запровадження у практику безпосереднього нормативного регулювання суспільних відносин, оскільки закони повинні відповідати не лише певним формальним ознакам, але репрезентувати фундаментальні правові цінності, що робить їх законами не лише формально, а ще й матеріально. Когнітивна функція права, відносячись до тієї ж групи соціальних функцій права, реалізується як вплив права з інформування суб’єктів правовідносин про дозволені і недозволені форми суспільної поведінки і суспільних відносин, пізнання права і його змісту з метою орієнтації суб’єкта в оточуючій його правовій дійсності і включення у правове життя соціуму. Виховна функція права в умовах демократії і правової державності являє собою важливий напрям впливу права на правову свідомість і правову поведінку індивідів та їх груп, реалізується через укорінення у суспільній свідомості певних загальноприйнятних та передбачених правом форм поведінки та соціальної взаємодії, вироблення у громадян навичок та знань, які забезпечують правомірну поведінку всіх суб’єктів права. Зазначена функція є проявом виховних можливостей права, має своїм безпосереднім об'єктом правосвідомість усіх верств населення, опосередковано впливає на соціально значущу поведінку індивідів, а отже від ефективності її реалізації залежать засвоєння і оцінка права, ефективність дії нормативних актів, рівень законності в країні тощо.
10. Процес забезпечення ефективності функціонування права включає у себе два основні елементи: а) розвиток та удосконалення самого права і правової системи України, формування загальносуспільної атмосфери поваги до права і до базових правових та праволюдинних цінностей, підвищення рівня правової культури у всіх сферах суспільних відносин; б) зміни у діяльності держави та органів державної влади, які покликані забезпечувати нормативний розвиток права, сприяти реалізації як окремих функцій права, так і системи функцій права в цілому, гарантувати дієвість та ефективність правового регулювання, підтримувати на належному рівні правопорядок.
Отже зафіксувавши ці висновки можна стверджувати, що в процесі цього дослідження було повністю підтверджено вихідну гіпотезу щодо наявності безпосереднього зв’язку між реалізацією окремих функцій права та системи функцій права в цілому і основними властивостями домінуючого типу державної організації суспільних відносин. Зокрема було визначено основні напрями зв’язку та кореляції між функціонуванням права і демократичною і правовою державою. Все це дозволяє у подальшому, із залученням досліджень інших елементів правової системи, розбудувати загальну теоретичну модель розвитку права в умовах демократії і правової державності, що стане в нагоді в процесі проведення як державно-правової реформи в Україні, так і розробки концептуальної стратегії розвитку держави, громадянського суспільства і права в Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамов А.И. Понятие функции права / А.И. Абрамов // Журнал российского права. - 2006. - № 2. - С. 71-83.
2. Абрамов А. И. Регулятивная функция права в системе функций права / А.И. Абрамов // Вестник Волжского университета им. В. Н. Татищева. - 2003. - Вып. 31. - С. 3-18.
3. Абрамов А.И. Регулятивная функция права как особое правовое явление / А. И. Абрамов // Вестник Волжского университета им. В. Н. Татищева. - 2003. - Вып. 34. - С. 75-94.
4. Абрамов А.И. Теоретические и практические проблемы реализации функций права. Монография / А.И.Абрамов. - Самара : ООО «Офорт», 2008. - 318 с.
5. Авер’янов В.Б. Зміна домінант у доктринальному тлумаченні предмета адміністративного права / В.Б. Авер’янов // Правова держава : Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2005. – Вип. 16. – С. 317-325.
6. Авер’янов В.Б. Методологічні засади реформування українського адміністративного права / В.Б. Авер’янов // Правова держава : Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – Вип. 12. – С. 292-300.
7. Авер’янов В.Б. Принцип верховенства права у сфері виконавчої влади: питання теорії та практика реалізації / В. Б. Авер’янов // Право України. – 2010. – № 3. – С. 72-79.
8. Автономов А.С. Правовая онтология политики: к построению системы категорий / А.С. Автономов. - М. : ООО «Инфограф», 1999. - 384 с.
9. Агафонова Г.Ю. К вопросу о понятии и месте стимулирующей функции права в системе функций права / Г.Ю. Агафонова // Юридический аналитический журнал. - 2003. - № 2. - С. 5-7.
10. Алексеев Н.Н. Основы философии права / Н.Н. Алексеев. – СПб. : Лань, 1999. – 251 с.
11. Алексеев Н.Н. Очерки по общей теории государства. Основные предпосылки и гипотезы государственной науки / Н.Н. Алексеев. – М. : Зерцало, 2008. – 216 с.
12. Алексеев С.С. Государство и право / С. С. Алексеев. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. – 152 с.
13. Алексеев С.С. Государство и право : проблемы теории / С.С. Алексеев. – М. : Юридическая литература, 1996. – 192 с.
14. Алексеев С.С. Право на пороге нового тысячелетия: Некоторые тенденции мирового правового развития – надежда и драма современной эпохи / С.С. Алексеев. – М. : Зерцало, 2000. – 244 с.
15. Алексеев С.С. Право: азбука - теория - философия : Опыт комплексного исследования / С.С. Алексеев. - М. : «Статут», 1999. - 712 с.
16. Алексеев С.С. Философия права / С.С. Алексеев. – М. : Издательство НОРМА, 1998. – 336 с.
17. Арендт Х. Джерела тоталітаризму / Х. Арендт. – К. : Дух і літера, 2002. – 539 с.
18. Арон Р. Демократия и тоталитаризм / Р. Арон. – М. : Текст, 1993. – 303 с.
19. Арон Р. Избранное: Введение в философию истории / Р. Арон. – М. : ПЕР СЭ, СПб.: Университетская книга, 2000. – 543 с.
20. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления: Курс лекций / Г. В. Атаманчук. – М. : Издательство ОМЕГА-Л, 2005. - 584 с.
21. Ахметгараев И.Р. Функции права: эволюция и модернизация / И.Р. Ахметгараев // Пробелы в российском законодательстве. - 2009. - № 4. - С. 85-86.
22. Бабенко К.А. Конституційні засади розвитку і регулювання політико-правових відносин в Україні : монографія / К.А. Бабенко. -К. : Ін Юре, 2008. - 480 с.
23. Бадоев М.Т. Место демографической функции в системе функций права / М.Т. Бадоев // Юридические записки молодых ученых и аспирантов ЯрГУ. Сборник статей. - Ярославль: Изд-во Яросл. ун-та , 2003. - Вып. 2. - С. 25-28.
24. Байниязов Р.С. Правосознание и правовой менталитет в России / Р. С. Байниязов. – Саратов : СЮИ, 2008. – 211 с.
25. Байтин М.И. Сущность права. Современное нормативное правопонимание на грани двух веков / М.И. Байтин. - Саратов : СГАП, 2001. - 416 с.
26. Бакалінська О.О. Організаційно-правові засади захисту економічної конкуренції в Україні / О.О. Бакалінська. - К. : КНТЕУ, 2005. - 190с
27. Барабаш Ю.Г. Державно-правові конфлікти в теорії та практиці конституційного права / Ю. Г. Барабаш. - Х. : Право, 2008. - 220 с.
28. Барабаш Ю.Г. Державно-правові конфлікти: поняття, сутність, ключові ознаки / Ю.Г. Барабаш // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2008. – Вип. 47. – С. 67-75.
29. Барабаш Ю. Г. Дострокові вибори як засіб врегулювання державно-правових конфліктів / Ю. Г. Барабаш // Право України. - 2007. - № 11. - С. 126-130.
30. Барнашова Л.П. Воспитательная функция советского права и правовое воспитание / Л.П. Барнашова // Вопросы теории права и государственного строительства. - 1979. - Вып. 2. - С. 37-41.
31. Бауман З. Глобалізація. Наслідки для людини і суспільства / Ігор Андрущенко (пер. з англ.) / З. Бауман. – К. : ВД «Києво-Могилянська академія», 2008. – 109 с.
32. Бегунов Ю.К., Лукашев А. В., Пониделко А.В. 13 теорий демократии / Ю.К. Бегунов, А.В.Лукашев, А. В. Пониделко. - СПб. : Издательский дом «Бизнес-Пресса», 2002. - 240 с.
33. Безух О.В. Проблеми правового регулювання економічної конкуренції в Україні: монографія / О. В. Безух. - К.; Т. : Підручники і посібники, 2008. - 192с.
34. Бержель Ж.-Л. Общая теория права / Ж.-Л.Бержель. - М. : NOTA BENE, 2000. - 576 с.
35. Бобровник С.В. Права людини та сучасна держава: шляхи узгодження взаємодії / С. В. Бобровник // Правова держава: Щорічник наукових праць Ін-ту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2007. – Вип. 18. – С. 69-76.
36. Бобылев А. И. Понятие, принципы и функции права / А.И. Бобылев // Право и политика. - 2004. - № 4. - С. 4-14.
37. Богініч О.Л. Генеза права як права сили / О.Л. Богініч // Держава і право : Зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2009. - Вип. 46. - С. 14–18.
38. Бондарук Т. Теорія правоутворення Георга Фрідріха Пухти / Т. Бондарук // Правова держава : Щорічник наук. пр. Ін-ту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2009. – Вип. 20. – С. 51–57.
39. Буржуазное общество в поисках стабильности / Отв. ред. А. А. Галкин. - М. : Наука, 1991. - 272 с .
40. Валитов С.С. Правовое регулирование конкуренции в Украине: монография / С. С. Валитов. - Донецк : Юго-Восток, 2009. - 307с.
41. Ветютнев Ю.Ю. О правовой случайности и правовом хаосе / Ю. Ветютнев // Журнал российского права. – 2003. – № 7. – С. 72-78.
42. Виноградов П. Г. Очерки по теории права / П. Г. Виноградов. - М. : Т-во А. А. Левинсон, 1915. - 164 с.
43. Власенко Н. А. Язык права / Н. А. Власенко. – Иркутск : ВСКИ, 1997. - 173 с.
44. Волковицька Н.О. Онтологічний та аксіологічний елементи у сучасній правовій свідомості / Н.О. Волковицька // Юридична Україна. – 2010. – № 3 (87). – С. 32-38.
45. Волковицька Н.О. Поняття правової свідомості та її структури: теоретичні і методологічні проблеми дослідження / Н.О. Волковицька // Юридична Україна. – 2010. – № 2 (86). – С. 28-34.
46. Волковицька Н.О. Правова свідомість у розвиткові правової системи України / Н.О. Волковицька // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2009. - № 11. – С. 84-90.
47. Волковицька Н.О. Проблеми деформації правової свідомості і розвиток демократії в Україні / Н.О. Волковицька // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2009. – Вип. 46. – С. 63-70.
48. Волковицька Н.О. Функції правової свідомості у процесі утвердження демократії в Україні / Н.О. Волковицька // Юридична Україна. – 2010. – № 4 (88). – С. 35-41.
49. Вопленко Н.Н. Сущность, принципы и функции права. Учебное пособие / Н. Н. Вопленко. Волгоград : Изд-во Волгогр. ун-та , 1998. 56 с.
50. Галкин А. А., Красин Ю. А. Россия на перепутье. Авторитаризм или демократия: варианты развития / А. А. Галкин, Ю. А. Красин. – М. : Весь мир, 1998. – 164 с.
51. Галузин А. Ф. Безопасность как категория, принцип, функция права / А.Ф. Галузин // «Черные дыры» в Российском Законодательстве. Юридический журнал. - 2004. № 4. С. 141-153.
52. Гобозов И.А. Философия политики / А.И. Гобозов. – М. : ТЕИС, 1998. 154 с.
53. Головченко В.В. Эффективность правового воспитания: понятие, критерии, методика измерения / В.В. Головченко. К.: Наукова думка, 1985. 189 с.
54. Голосніченко Д. Поняття повноважень, їх владна природа та походження від суверенітету Українського народу / Д. Голосніченко // Право України. – 2007. – № 2. – С. 123-127.
55. Горбатенко В.П. Стратегія модернізації суспільства: Україна і світ на зламі тисячоліть / В.П. Горбатенко. – К. : Видавничий центр «Академія», 1999. 240 с.
56. Горбунова Л. М. Історія дослідження ідеї та поняття законності / Л. М. Горбунова // Право України. – 2004. – № 2. – С. 3-8.
57. Горбунова Л.М. Конституційні засади забезпечення законності у нормотворчості / Л. М. Горбунова // Право України. – 2004. – № 7. – С. 15-20.
58. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе / В. М. Горшенев. М. : Юридическая литература, 1972. 258 с.
59. Господарський кодекс України від 16. 01. 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. 2003. № 18, № 19-20, № 21-22. Ст. 144.
60. Гредескул Н.А. К учению об осуществлении права. Интеллектуальный процесс, требующийся для осуществления права. Социально-юридическое исследование / Н. А. Гредескул. – Х. : Тип. А. Даре, 1900. – 248 с.
61. Гринюк Р.Ф. Ідея правової держави: теоретико-правова модель і практична реалізація / Р. Ф. Гринюк. К. : «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. 388 с.
62. Гринюк Р.Ф. Поняття законності та її вплив на процес розбудови правової держави / Р.Ф. Гринюк // Правничий часопис Донецького університету. – 2003. – № 1 (9). – С. 3-9.
63. Гринюк Р.Ф. Формальний та матеріальний аспекти у дослідженні правової держави: проблеми теоретико-методологічного аналізу / Р. Ф. Гринюк // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. – № 10. – С. 5-16.
64. Груздев В. В. Человек и право: исторические, общетеоретические и цивилистические очерки : монография / В. В. Груздев. Кострома : КГУ им. Н. А. Некрасова, 2010. 463 с.
65. Даль Р.А. Демократия и ее критики / Р. А. Даль. М. : РОССПЭН, 2003. 576 с.
66. Даль Р. А. О демократии / Р. А. Даль. М. : Аспект Пресс, 2000. 208 с.
67. Даль Р. А. Поліархія. Участь у політичному житті та опозиція / Р. А. Даль. – Х. : Каравела, 2002. 216 с.
68. Даниленко В. Н. Политические партии и буржуазное государство / В. Н. Даниленко. М.: Юридическая литература, 1984. 192 с.
69. Держава і громадянське суспільство в Україні: проблеми взаємодії / За ред. І. О. Кресіної. – К. : Логос, 2007. – 316 с.
70. Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи / За ред. Ю. С. Шемшученка. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 656 с.
71. Дивид Р. Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К.Жоффре-спинози. – М. : Международные отношения, 1998. – 399 с.
72. Дмитриев Ю. А., Исраелян В. Б. Избирательное право и процесс в российской Федерации / Ю. А. Дмитриев, В. Б. Исраелян. – Ростов-на-Дону: Изд-во «Феникс», 2004. – 864 с.
73. Домаков В. В. Онтология понятий функции права и нормы права на этапе реформирования российской экономики / В.В. Домаков // Философия права. 2007. № 1 С. 27-34.
74. Дроботов С.А. Регулятивна функція права у правовій державі : поняття і ознаки / С.А. Дроботов // Держава і право : Зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки. К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2010. Вип. 50. С. 45–51.
75. Дроботова Т. Б. Забезпечення принципів правової держави і розвиток державно-правового режиму в Україні / Т.Б. Дроботова // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2009. – Вип. 46. – С. 77-82.
76. Дроботова Т.Б. Розвиток державно-правового режиму України у світлі запровадження конституційної реформи: проблеми і перспективи / Т. Б. Дроботова // Юридична Україна. – 2010. – № 2. – С. 35-41.
77. Дюги Л. Общество, личность и государство / Л. Дюги. СПб. : Вестник знания, 1914. 77 с.
78. Еллинек Г. Общее учение о государстве / Г. Еллинек. СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2004. 752 с.
79. Емельянов А.С. Юридическая квалификация и реализация охранительной функции финансового права / А.С. Емельянов. Тюмень : Изд-во Тюмен. юрид. ин-та МВД России, 2002. 107 с.
80. Енгибарян Р. В., Краснов Ю. К. Теория государства и права / Р. В. Енгибарян, Ю. К. Краснов. – М. : Норма, 2007. – 576 с.
81. Загальна теорія держави і права / За ред. М. В.Цвіка, О. В. Петришина. – Х. : Право, 2009. – 584 с.
82. Задорожня Г. Специфіка державного захисту прав і свобод людини та громадянина в Україні / Г. Задорожня // Право України. – 2008. – № 1. – С. 28-30.
83. Заєць А. П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду / А. П. Заєць. – К. : Парламентське видавництво, 1999. – 248 с.
84. Заєць А.П. Роль права в організації і функціонуванні держави (історія й сучасність) / А. П. Заєць // Правова держава : Щорічник наукових праць Ін-ту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. К. : «Юридична книга», 2000. Вип. 11. С. 27-40.
85. Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. Поняття, зміст, сутність та види систематизації законодавства / О.В.Зайчук, Н.М. Оніщенко // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2003. – Вип. 14. – С. 8-13.
86. Заморська Л. До питання про визначення категорії «норма права» / Л. Заморська // Право України. – 2011. – № 4. – С. 159-163.
87. Затонский В. А. Эффективная государственность / В. А. Затонский. – М. : Юристъ, 2006. – 286 с.
88. Иванников И. А. Проблемы государства и права России начала ХХІ века. / И. А. Иванников. – Ростов н/Д. : Изд-во Рост. ун-та, 2003. – 352 с.
89. Иванчишин П. А. Общество. Государство. Власть / П. А. Иванчишин. М. : Граница, 1994. 384 с.
90. Иеринг Р. фон. Борьба за право / Р. фон Иеринг. – М. : Тип. Грачева, 1874. – 80 с.
91. Иеринг Р. фон. Юридическая техника / Сост. А. В. Поляков / Р. фон Иеринг. – М. : Статут, 2008. 125 с.
92. Ильин И. А. Путь духовного обновления / И. А. Ильин // Ильин И. А. Путь к очевидности. – М. : Республика, 1993. – С. 134-289.
93. Іщенко І.А. Поняття ефективності правового регулювання : теоретичні і методологічні аспекти аналізу / І. А. Іщенко // Держава і право : Зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки. К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2010. Вип. 50. С. 56–63.
94. Карташов В. Н. Правовая культура: понятие, структура, функции / В. Н. Карташов. – Ярославль : Ярославский гос. ун-т, 2008. – 200 с.
95. Кафарський В.І. Політичні партії України: конституційно-правове регулювання організації та діяльності : Монографія / В.І. Кафарський. – К.: Логос, 2008. – 560 с.
96. Кафарський В. Нація і держава: культура, ідеологія, духовність / В. Кафарський. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 1999. – 332 с.
97. Керимов А.Д. Современное государство: вопросы теории / А.Д. Керимов. М. : Норма, 2008. 144 с.
98. Кин Дж. Демократия и гражданское общество / Дж. Кин. – М. : Прогресс-Традиция, 2001. 400 с.
99. Кистяковский Б.А. Социальные науки и право. Очерки по методологии социальных наук и общей теории права / Б.А. Кистяковский. М. : М. и С. Сабашниковы, 1916. 708 с.
100. Кистяковский Б.А. Философия и социология права / Б.А. Кистяковский. СПб. : РХГИ, 1999. – 800 с.
101. Ковальчук В. Б. Легітимність державної влади в правовій теорії та державно-правовій практиці. К. : Логос, 2011. 392 с.
102. Коган В. М. Культурно-организационные функции права / В.М. Коган // Российский криминологический взгляд. 2011. № 1. С. 253-265.
103. Козер Л. Функции социального конфликта / Л. Козер. М. : Идея-Пресс, Дом интеллектуальной книги, 2000. 208 с.
104. Козюбра М. Верховенство права: українські реалії та перспективи / М. Козюбра // Право України. 2010. № 3. С. 6-18.
105. Колодій А.М. Принципи права України / А.М. Колодій. – К. : Юрінком Інтер, 1998. –208 с.
106. Конституционное право / Отв. ред. А. Е. Козлов. – М. : Издательство БЕК, 1996. 464 с.
107. Конституційне право України / За род. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики. – К. : Український центр правничих студій, 1999. – С.135. ( 376 с.).
108. Конституція України : Науково-практичний коментар / Голова редкол. В. Я. Тацій.– Харків, К. : Вид-во «Право», Видавничий дім «ІнЮре», 2003. – 808 с.
109. Копієвська О. Р. До проблеми формування правової культури особи в Україні / Копієвська О. Р. // Держава і право. Юридичні і політичні науки: Збірник наукових праць. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006. – Вип. 34. – С. 104-109.
110. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права / Н. М. Коркунов. СПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2004. 430 с.
111. Коркунов Н.М. О научном изучении права / Н.М. Коркунов // Журнал гражданского и уголовного права: Май. Издание С.-Петербургского Юридического Общества. СПб. : Тип. Правительствующего Сената, 1882. Кн. 5. С. 159-194.
112. Котюк В.О. Теорія права / В.О. Котюк. – К. : Вентурі, 1996. 208 с.
113. Крисюк Ю. Соціальний і правовий порядок як реалізація ідеї права / Ю. Крисюк // Право України. –2004. – № 8. – С. 25-29.
114. Кузнецов И.И. Функции права и государства: диалектика понятий / И. А. Кузнецов // Современные проблемы юридической науки. Сборник научных трудов. М.: Издательский дом «Юпитер», 2003. Вып. 1. С. 138-150.
115. Кулапов В.Л., Малько А.В. Теория государства и права / В.Л. Кулапов, А. В. Малько. – М. : Норма, 2008. – 384 с.
116. Кунєв Ю. Об’єкт правознавства: системодіяльнісний підхід / Ю. Кунєв // Право України. – 2008. – № 3. – С. 32-35.
117. Ладиченко В.В. Правова політика у сфері формування нової парадигми відносин держави і особи / В.В. Ладиченко// Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006. – Вип. 34. – С. 17-24.
118. Ладиченко В. Гуманістична парадигма організації державної влади / В. Ладиченко // Юридична Україна. – 2005. – № 9. – С. 4-10.
119. Лебедев В.М. Воспитательная функция советского трудового права / В. М. Лебедев. М.: Юридическая литература, 1981. 168 с.
120. Левина С.В. Место и роль воспитательной функции в системе функций права / С.В. Левина // Общество и право. 2010. № 1 (28). С. 68-73.
121. Легуша С.М. Структура правової свідомості / С. М. Легуша // Правова держава : Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2007. – Вип. 18. – С. 95-101.
122. Лейст О.Э. Сущность права. Проблемы теории и философии права / О. Э. Лейст. – М. : Зерцало, 2008. – 452 с.
123. Лемак В.В. Принцип верховенства права в Україні: основні загрози / В.В. Лемак // Право України. 2010. № 3. С. 44-51.
124. Лившиц Р. З. Теория права / Р. З. Лившиц. – М. : Изд-во БЕК, 2001. – 224 с.
125. Лук’янець Д.М. Про деякі питання методології правового регулювання / Д.М. Лук’янець // Правова держава : Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2005. – Вип. 16. – С. 125-134.
126. Лукаш О.Л. Верховенство права як фундаментальний принцип державної влади в Україні / О.Л. Лукаш // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. – № 8 (70). – С. 94-102.
127. Лукаш О.Л. Принцип законності та його значення для конституційного розвитку України / О.Л. Лукаш // Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні: Матеріали VІІI Всеукраїнської науково-практичної конференції (26-27 квітня, 2007 р.). – Острог : правничий факультет Національного університету «Острозька академія», 2007. – С. 25-27.
128. Лукашева Е.А. Человек, право, цивилизации : нормативно-ценностное измерение / Е. А. Лукашева. М. : Норма, 2009. 384 с.
129. Магновський І. Демократична, правова, соціальна, правова держава і громадянське суспільство: єдність та обумовленість / І. Магновський // Право України. – 2005. – № 7. С. 25-29.
130. Маклаков В.В. Конституционное право зарубежных стран. Общая часть: учебник для студ. юрид. вузов / В. В. Маклаков. – М. : Волтерс Клувер, 2006. 896 с.
131. Максимов С.И. Правовая реальность : опыт философского осмысления / С. И. Максимов. Х. : Право, 2002. 328 с.
132. Максимов С.І. Принципи легітимації права / С.І. Максимов // Державне будівництво та місцеве самоврядування : Зб. наук. пр. 2004. Вип. 7. С. 3–13.
133. Максимов С.І. Філософія права : сучасні інтерпретації : вибрані праці, статті, аналітичні огляди, переклади (2003–2010 pp.) / С. І. Максимов. X. : Право, 2010. 336 с.
134. Малеев К.К вопросу о некоторых наших ответах / К. Малеев // Громадянин. 1995. № 6-7. С. 6-10.
135. Малинова И.П. Философия правотворчества / И. П. Малинова. Екатеринбург : Изд-во УрГЮА, 1996. 168 с.
136. Малиновский В.Я. Державне управління / В. Я. Малиновский. К. : Атіка, 2003. 576 с.
137. Малько А.В. Политическая и правовая жизнь России: актуальные проблемы / А. В. Малько. – М. : Юристъ, 2000. – 256с.
138. Малько А.В. Теория государства и права / А. В. Малько. – М. : Юристъ, 2006. – 304 с.
139. Мальцев Г.В. Понимание права : подходы и проблемы / Г.В. Мальцев. М. : Прометей, 1999. 419 с.
140. Мамут Л.С. Народ в правовом государстве / Л.С. Мамут. М. : НОРМА, 1999. 160 с.
141. Манан П. Общедоступный курс политической философии / П. Манан. – М. : Московская школа политических исследований, 2004. 336 с.
142. Матійко М.В. Інформаційна функція цивільного права: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Одеська національна юридична академія / М. В. Матійко. О., 2009. 20с.
143. Медведчук В.В. Правова наука і правова держава: проблеми взаємозв’язку і розвитку / В.В. Медведчук // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 2 (33) – 3 (34). – С. 37-53.
144. Медведчук В. В. Цінн