РІШЕННЯ, ДІЇ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТА ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ ЯК ПРЕДМЕТ ОСКАРЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ПРИТЯГНЕННЯ ДО АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

СТЕПАНОВ ІГОР ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 351.74 : 342.922

РІШЕННЯ, ДІЇ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТА ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ ЯК ПРЕДМЕТ ОСКАРЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ПРИТЯГНЕННЯ ДО АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, доцент
Чабан Валентин Павлович

Київ – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 МІСЦЕ ОСКАРЖЕННЯ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ ДОСЛІДЖЕНЬ ІНСТИТУТУ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 12
1.1. Оскарження в системі заходів забезпечення законності 12
1.2. Суб’єкти оскарження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності та їх правовий статус 30
1.3. Суб’єкти владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності та їх правовий статус 58
Висновки до розділу 1 72
РОЗДІЛ 2 РІШЕННЯ, ДІЇ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ У СПРАВАХ ПРО ПРИТЯГНЕННЯ ДО АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 77
2.1. Поняття та види рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень 77
2.2. Рішення суб’єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності як предмет оскарження 88
2.3. Дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності як предмет оскарження 107
Висновки до розділу 2 133
РОЗДІЛ 3 ПРОЦЕСУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ОСКАРЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО ПРИТЯГНЕННЯ ДО АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 136
3.1. Особливості звернення до адміністративного суду 136
3.2. Порівняльний аспект процесуальних особливостей оскарження в порядку Кодексу адміністративного судочинства України та Кодексу України про адміністративні правопорушення 150
Висновки до розділу 3 167
ВИСНОВКИ 170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 177
ДОДАТКИ 198

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Кодекс України про адміністративні правопорушення – КУпАП
Кодекс адміністративного судочинства України – КАСУ
Кримінальний процесуальний кодекс України – КПКУ
Кодекс адміністративного судочинства України – КАСУ
Державна автомобільна інспекція – ДАІ
Вищий адміністративний суд України – ВАСУ
ст. – стаття (-ті)
р. – рік (року)
рр. – роки (років)

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасні проблеми трансформації суспільних відносин в Україні, розроблення нових правових механізмів реалізації положень Конституції України, проведення адміністративної реформи внесли і продовжують вносити істотні зміни до змісту публічного управління.
На сучасному етапі розвитку суспільства метою адміністративно-правового регулювання є вдосконалення форм і методів управлінської діяльності, установлення і регламентація таких взаємовідносин громадян і органів публічної влади, за яких кожній людині має гарантуватися дотримання й охорона прав і свобод, а також ефективний захист цих прав і свобод у разі їх порушення. Як свідчать статистичні дані, протягом 1991−2011 рр. у справах про адміністративні правопорушення до відповідальності було притягнуто близько 200 млн осіб. У світлі сучасних правотворчих процесів в Україні, зорієнтованих на практичну реалізацію положень Конституції щодо побудови демократичної, соціальної, незалежної, правової держави, визнання особи найвищою соціальною цінністю, актуальності набувають питання захисту прав, свобод та інтересів особи, насамперед, під час застосування органами публічної влади заходів примусового характеру.
Пріоритети сучасної діяльності правоохоронних органів, які є учасниками провадження в справах про адміністративні правопорушення, сьогодні не відповідають запитам і масштабам демократизації країни. Їх незаконні рішення, дії, бездіяльність завдають шкоди, насамперед, інтересам громадян, хоча в межах установлених процедур правовий захист держави гарантовано й у випадку порушення таких прав та законних інтересів зазначеними суб’єктами.
Оскарження громадянами незаконних рішень, дій, бездіяльності суб’єктів владних повноважень посідає провідне місце серед способів захисту їх прав у справах про адміністративні правопорушення. Так, у І півріччі 2012 р. суди по першій інстанції розглянули 2,3 млн справ (цивільних, адміністративних, кримінальних, господарських, справ про адміністративні правопорушення), постанов, подань, клопотань, позовних заяв, заяв, скарг. В апеляційному порядку суди закінчили провадження у 699,6 тис. справ та матеріалів усіх категорій. Як зазначає Верховний Суд України, якість розгляду адміністративних справ погіршилась. За останній рік збільшилася на 12,3% кількість скасованих і змінених в апеляційному порядку постанов у адміністративних справах. За I півріччя 2012 р. на розгляд до окружних адміністративних та загальних місцевих судів у порядку адміністративного судочинства надійшло 427,7 тис. справ. На розгляді місцевих загальних судів у I півріччі 2012 р. перебувало 558,5 тис. справ про адміністративні правопорушення. За цей період кількість апеляційних скарг на постанови місцевих загальних судів у справах про адміністративні правопорушення, що надійшли на розгляд до апеляційних судів становила 8,1 тис.
Розроблення проблем оскарження громадянами незаконних рішень, дій, бездіяльності суб’єктів владних повноважень у процесі здійснення провадження в справах про адміністративні правопорушення, з урахуванням запровадження адміністративного судочинства, є для вітчизняної адміністративно-правової науки новим напрямом наукового пошуку. Низка питань, що пов’язані з визначенням чіткої компетенції суб’єктів владних повноважень, вимог, які висуваються до їх рішень і дій, та можливостей адміністративної юстиції під час захисту прав особи в справах про адміністративні правопорушення потребують ґрунтовних наукових досліджень.
Саме тому для адміністративно-правової науки є актуальним дослідження проблем, що виникають у відносинах між громадянином і суб’єктом, який здійснює державно-владні управлінські функції, якщо громадянин уважає, що при реалізації таких функцій було порушено його права й законні інтереси. Необхідним також є комплексний аналіз процесуальних форм, які застосовують уповноважені суб’єкти, та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо захисту прав особи в адміністративних судах.
Окремі аспекти адміністративного оскарження в контексті застосування заходів адміністративного примусу досліджували багато вітчизняних учених, а саме: В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурка, Ю.П. Битяк, І.Л. Бородін, В.М. Гаращук, І.П. Голосніченко, Є.В. Додін, Р.А. Калюжний, А.А. Коваленко, І.Б. Коліушко, С.В. Ківалов, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, А.М. Кравчук, О.В. Кузьменко, Є.В. Курінний, Д.М. Лук’янець, Н.М. Мироненко, О.В. Негодченко, Н.Р. Нижник, В.І. Олефір, А.Ю. Осадчий, С.В. Пєтков, В.Г. Перепелюк, О.П. Рябченко, А.О. Селіванов, С.Г. Стеценко, В.Д. Сущенко, М.М. Тищенко, В.В. Цвєтков, В.П. Чабан, Ю.С. Шемшученко, В.К. Шкарупа, Х.П. Ярмакі та ін. Однак комплексного наукового дослідження сучасних проблем оскарження в справах про адміністративні правопорушення до сьогодні не було проведено.
Таким чином, необхідність подальшого розроблення теоретичних питань і практичних рекомендацій щодо оскарження в справах про адміністративні правопорушення зумовлює актуальність обраної дисертантом теми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Зведеного плану науково-дослідних робіт АПрН України на 2008 та 2009 рр. за темою «Права людини: міжнародні стандарти та державно-юридичні засоби забезпечення в Україні» (номер державної реєстрації 0105U009016), відповідно до плану науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2010 р. (розділ 3, п. 90) та цільової комплексної програми наукових досліджень «Проблеми розвитку і вдосконалення процесуального законодавства в Україні та практики його застосування» (номер державної реєстрації 010U002887). Її проблематика безпосередньо випливає з положень Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України 8 квітня 2008 р. № 311/2008 (розділ 2, п. 1 «Реформування кримінального та адміністративно-деліктного законодавства»). Конкретне наукове завдання щодо підготовки дисертації з обраної тематики сформульовано в рішенні кафедри адміністративного права і процесу Київського національного університету внутрішніх справ від 4 березня 2009 р. (протокол № 15).
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в розкритті змісту оскарження в справах про адміністративні правопорушення та розробленні рекомендацій і пропозицій щодо вдосконалення нормативного регулювання й практики застосування такого оскарження.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких задач:
- розкрити правову природу адміністративної правосуб’єктності суб’єктів владних повноважень у справах про адміністративні правопорушення;
- визначити правові аспекти застосування адміністративного затримання особи й інших заходів забезпечення провадження та гарантій захисту прав особи при застосуванні таких заходів, а також надати пропозиції щодо вдосконалення нормативного регулювання;
- проаналізувати судову практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень на стадії адміністративного розслідування;
- визначити систему фахових вимог до суб’єктів владних повноважень, які, відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), наділені компетенцією проводити адміністративне розслідування та виносити постанови в адміністративних справах;
- довести необхідність установлення адміністративної відповідальності посадових осіб за порушення прав особи під час здійснення провадження в справах про адміністративні правопорушення;
- класифікувати правові форми публічної влади, що застосовують у справах про адміністративні правопорушення;
- сформулювати дефініції таких понять, як рішення, дії, бездіяльність суб’єкта владних повноважень, які є предметом оскарження в справах про адміністративні правопорушення;
- розглянути особливості оскарження в справах про адміністративні правопорушення, що здійснюються в порядку адміністративного судочинства;
- окреслити напрями вдосконалення правової регламентації та порядку звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом на рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають під час здійснення провадження в справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Предметом дослідження є правові засади оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становить сукупність загальнонаукових і спеціальних прийомів пізнання, що забезпечують системність дослідження. Так, діалектичний метод пізнання дав змогу розглянути проблеми забезпечення законності під час застосування заходів адміністративного примусу в розвитку та взаємозв’язку з основними інститутами адміністративного права й адміністративно-деліктного законодавства, виявити сталі напрями й закономірності такого розвитку (підрозділ 1.1). Історико-правовий метод уможливив вивчення історіографії наукових досліджень, становлення та розвиток інституту оскарження в справах про адміністративні правопорушення (підрозділи 1.1, 2.1, 3.1). Системно-структурний підхід використано при дослідженні інтегративних зв’язків між складовими адміністративно-процесуального примусу та способами забезпечення законності, насамперед, з оскарженням у справах про притягнення до адміністративної відповідальності (підрозділ 1.2, 1.3). Відповідно до логіко-семантичного підходу, сформульовано поняття і дефініції (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 2.3). Методи моделювання, аналізу та синтезу використано при розробленні пропозицій з удосконалення законодавства (підрозділи 1.2, 1.3, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2), порівняльно-правовий − для виявлення переваг та недоліків застосування оскарження в інстанційному порядку та в порядку адміністративного судочинства (підрозділ 3.2), соціологічний – при вивченні адміністративної практики щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення (підрозділи 2.2, 2.3, 3.1).
Емпіричну базу дослідження становлять офіційні дані, акумульовані Державною службою статистики України, органами правосуддя, іншими відповідними структурами публічної адміністрації; результати вивчення практики діяльності суб’єктів владних повноважень щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення та адміністративних судів за 2008–2011 рр.; аналіз 135 справ про адміністративні правопорушення; узагальнені дані анкетування 274 осіб – працівників правоохоронних органів; проекти нормативних актів, нормативний матеріал, що втратив чинність, емпіричні дані з наукових і публіцистичних видань, соціологічних оглядів, засобів масової інформації та мережі Інтернет.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших у вітчизняній правовій науці комплексним дослідженням правових засад оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, у якому здійснено теоретичне обґрунтування та запропоновано нові підходи до розв’язання проблеми такого оскарження.
Проведене дослідження теоретичних і прикладних питань, пов’язаних з особливостями оскарження в справах про адміністративні правопорушення, обґрунтування необхідності нормативного закріплення деяких важливих аспектів забезпечення законності в Кодексі України про адміністративні правопорушення та Кодексі адміністративного судочинства України, надало можливість дисертанту сформулювати та аргументувати основні положення, що відображають новизну дослідження, зокрема:
вперше:
- на підставі нової доктрини адміністративного права розкрито зміст правової природи правосуб’єктності в провадженні в справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
- доведено необхідність створення дієвого механізму захисту прав особи шляхом запровадження адміністративної відповідальності за порушення прав особи під час застосування до неї заходів забезпечення провадження посадовими особами правоохоронних органів;
- запропоновано оновити формулювання дефініцій таких категорій, як рішення, дії та бездіяльність суб’єктів владних повноважень у справах про адміністративні правопорушення;
- надано конкретні пропозиції щодо усунення штучних обмежень стосовно можливості звернення до адміністративного суду з мотивів підвідомчості справи про адміністративні правопорушення районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судам;
- сформульовано пропозиції щодо нової редакції низки статей КУпАП та КАС України в частині нормативно-правового регулювання оскарження в справах про адміністративні правопорушення;
удосконалено:
- наукові підходи до характеристики особливостей процесуального порядку оскарження в справах про адміністративні правопорушення;
- розуміння правової природи заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, адміністративного затримання та доставлення;
дістало подальшого розвитку:
- наукове розуміння місця адміністративної юстиції в механізмі захисту прав, свобод та інтересів особи в справах про адміністративні правопорушення;
- теоретичне обґрунтування гарантій забезпечення законності під час застосування заходів адміністративного примусу в справах про адміністративні правопорушення;
- дослідження проблематики правових форм публічного управління в контексті застосування їх у справах про адміністративні правопорушення;
- існуючі пропозиції щодо підстав застосування окремих заходів.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані та викладені положення, висновки і пропозиції мають загальнотеоретичне значення для науки адміністративного права та є важливими для практичної діяльності суб’єктів оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності й можуть бути використані у:
- науково-дослідній сфері − для розширення меж розуміння правової природи оскарження в справах про адміністративні правопорушення та здійснення подальших наукових розробок у цій сфері;
- законотворчому процесі − під час підготовки змін до чинного КУпАП, КАСУ (акт впровадження Комітету з питань правової політики Верховної Ради України від 20 травня 2011 р. № 04-29/17-584);
- правозастосовній діяльності − у практичній діяльності правоохоронних органів (акт впровадження УМВС у Миколаївській області від 5 вересня 2011 р.);
- навчальному процесі − при викладанні лекцій з навчальних дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративний процес», «Адміністративно-деліктне право», «Адміністративна відповідальність» (акт впровадження Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ від 1 червня 2011 р.).
Публікації. Основний зміст дисертаційної роботи відображено в десяти публікаціях, з яких – п’ять наукових статей, що опубліковані у фахових наукових виданнях, і п’ять тез у збірниках науково-практичних конференцій і семінарів.

Список літератури

ВИСНОВКИ

За результатами проведеного дослідження правових засад оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності дисертантом сформульовано відповідні висновки та пропозиції.
1. Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття правосуб’єктності учасників провадження в справах про адміністративні правопорушення. Автором запропоновано таке визначення. Здатність мати процесуальні права та обов’язки в провадженні в справах про адміністративні правопорушення (адміністративна правоздатність у справах про адміністративні правопорушення) http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2747-15&fpage=1&text=%EF%F0%E0%E2%EE%E7%E4%E0%F2%ED%B3%F1%F2%FC&x=-115&y=-3275 - w1_2визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами). Особисто здійснювати свої процесуальні права та обов’язки в справах про адміністративні правопорушення, у тому числі доручати ведення справи уповноваженому представнику (адміністративна дієздатність у справах про адміністративні правопорушення), можуть фізичні особи, які досягли 16 років і не визнані судом недієздатними. Особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов’язки в справах про адміністративні правопорушення, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), можуть органи державної влади, інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи, підприємства, установи, організації (юридичні особи). Запропоновано доповнити КУпАП новою ст. 245-1 «Правосуб’єктність у провадженні в справах про адміністративні правопорушення» відповідного змісту.
2. Дисертант уважає, що така дія, як повідомлення про затримання особи є важливою гарантією дотримання прав особи, тому потребує відповідного процесуального оформлення. На думку автора, КУпАП необхідно доповнити статтею, у якій передбачено роз’яснення прав особи, яка затримується в адміністративному порядку. Це пов’язано з тим, що право особі в порядку ст. 268 КУпАП роз’яснюється під час складення протоколу, а адміністративне затримання передує в часі цій процесуальній дії. Тому права особі необхідно роз’яснювати під час затримання. Запропоновано доповнити КУпАП ст. 266-1 такого змісту:
«Стаття 266-1. Права особи, стосовно якої застосовуються заходи забезпечення провадження
Особа, стосовно якої застосовуються заходи забезпечення провадження, має право: отримати письмове роз’яснення про мету застосування заходів забезпечення провадження, вимагати негайного повідомлення про затримання особи й місце її перебування близьким особам, ознайомитися з протоколом про адміністративне затримання або протоколом щодо здійснення інших заходів забезпечення провадження та отримати копії всіх процесуальних документів, які складаються під час застосування заходів забезпечення провадження, заявляти клопотання, отримати в письмовому вигляді зміст статей цього Кодексу, якими визначено порядок, строки та особливості застосування заходів забезпечення провадження.
У разі виникнення в затриманих осіб усної або письмової вимоги про залучення захисника уповноважені посадові особи не мають права вимагати від них надання будь-яких пояснень або свідчень до його прибуття.
Про виникнення вимоги про залучення захисника або про відмову в його залученні в протоколі про адміністративне затримання здійснюється відповідний запис, який скріплюється підписом затриманої особи.
При затриманні особам усно надаються роз’яснення ч. 1 ст. 63 Конституції України та, одночасно, в друкованому вигляді − ст.ст. 28, 29, 55, 56, 59, 62 і 63 Конституції України».
3. Доповнення КУпАП нормою, що лише закріплює права особи, стосовно якої застосовуються різноманітні заходи забезпечення провадження, є недостатнім, якщо не передбачити відповідальності за порушення прав особи. Тому цілком обґрунтованою є пропозиція автора про доповнення КУпАП ст. 186-1, у якій передбачено відповідальність за порушення прав особи під час застосування заходів забезпечення провадження, такого змісту:
«Стаття 186-1. Порушення прав особи під час застосування заходів забезпечення провадження
Порушення прав особи під час застосування до неї заходів забезпечення провадження посадовими особами правоохоронних органів,
тягне за собою накладення штрафу від 50 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке посадову особу було піддано адміністративному стягненню або вчинене групою посадових осіб,
тягне за собою накладення штрафу від 250 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Введення такої статті надасть можливість суттєво вплинути на ситуації, пов’язані з незаконним затриманням особи та оскарженням таких дій суб’єктів владних повноважень.
4. Розглянувши конкретні судові справи автор доводить точку зору про помилковість правової позиції Вищого адміністративного суду України, згідно з якою: якщо справа підвідомча щодо розгляду органам адміністративної юрисдикції (за винятком судів), то всі їх рішення, дії чи бездіяльність, у тому числі й на стадії адміністративного розслідування, можуть бути предметом оскарження до адміністративного суду; якщо ж справа підвідомча суду, то рішення, дії чи бездіяльність уповноважених осіб на стадії адміністративного розслідування оскарженню в порядку адміністративного судочинства не підлягають.
5. Суб’єктами кваліфікації правопорушень можуть бути посадові особи 70 різних суб’єктів владних повноважень. У зв’язку з цим, виникає питання про професійну підготовленість посадових осіб таких суб’єктів щодо здійснення кваліфікації адміністративного правопорушення. Здійснення адміністративно-правової кваліфікації потребує не тільки наявності спеціальної підготовки в галузі матеріального та процесуального законодавства, а й уміння використовувати спеціальні знання в практичній діяльності. Тому питання професійної підготовки посадових осіб органів адміністративної юрисдикції є важливим превентивним чинником майбутнього оскарження рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб під час проведення адміністративного розслідування. Можна дійти висновку, що професійний рівень посадових осіб, які здійснюють адміністративне розслідування, має відповідати певним вимогам і критеріям.
6. Кодекс України про адміністративні правопорушення вимагає ґрунтовної юридичної підготовки, знання процесуальних особливостей особами різної фахової (неюридичної) підготовки. Ураховуючи перелік посадових осіб, на яких цим Кодексом покладено обов’язок розглядати справи про адміністративні правопорушення і виносити постанову в справі, то виникає низка запитань щодо їх кваліфікації (перелік наведено в роботі). Викликає сумнів наявність відповідної кваліфікації зазначених осіб для проведення провадження на стадії винесення постанови. Якщо фахову кваліфікацію таких осіб ми не можемо ставити під сумнів, то можемо поставити під сумнів юридичну кваліфікацію, достатню для здійснення провадження. Тому відповідна юридична підготовка зазначеної категорії осіб потребує організації спеціальної підготовки загальнодержавного рівня. Доцільним також є значне звуження кола посадових осіб суб’єктів владних повноважень, що уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення.
7. Рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень – це адміністративно-юрисдикційна діяльність посадових чи службових осіб, які реалізують заходи адміністративної відповідальності. Актами адміністративної відповідальності є документи, що видають суб’єкти владних повноважень під час виконання покладених на них завдань та функцій. Акт адміністративної відповідальності охоплює єдність рішення й документа, усного розпорядження, умовного сигналу як засобу передачі цього рішення.
8. Бездіяльністю є пасивна поведінка суб’єктів владних повноважень, невиконання обов’язків, що покладаються на них відповідними нормативними актами, стосовно притягнення до адміністративної відповідальності правопорушників. Бездіяльність суб’єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності – це невиконання посадовими й службовими особами у встановлені терміни та в належному порядку обов’язків, що на них покладені, невиконання дій, які, відповідно до закону або іншого нормативного акта, зобов’язані були здійснити (невжиття відповідних заходів щодо притягнення до адміністративної відповідальності, порушення строків притягнення до адміністративної відповідальності та строків провадження у справі про адміністративне правопорушення, дослідження, аналіз та оцінка не всіх необхідних доказів у справі тощо).
9. Типами рішень і дій суб’єктів владних повноважень слід уважати розпорядчі правозастосовні акти щодо застосування заходів адміністративної відповідальності. Рішення суб’єктів владних повноважень стосовно притягнення до адміністративної відповідальності – це адміністративно-юрисдикційна діяльність посадових чи службових осіб, які реалізують адміністративні стягнення.
10. Положення глави 24 КУпАП та ст. 12 Закону України «Про звернення громадян» передбачають адміністративний шлях оскарження рішень суб’єктів владних повноважень, їх посадових чи службових осіб стосовно застосування адміністративного стягнення, що реалізується за спеціальними процедурами паралельно.
11. В Україні сформувалися два основних шляхи оскарження – адміністративний (позасудовий) та судовий, які тісно взаємопов’язані. Адміністративне (позасудове) оскарження рішень суб’єктів владних повноважень, їх посадових чи службових осіб щодо застосування адміністративного стягнення належить до сфери публічного управління і є одним з атрибутів державно-управлінської діяльності. Суть його полягає в прийнятті уповноваженим на те органом (посадовою особою) юридично владного рішення, у якому дається оцінка законності рішення, що заперечується, яке зумовило спірну ситуацію.
12. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. Метою звернення особи до суду з позовом про визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справі про адміністративне правопорушення є поновлення справедливості. Досягнення цієї мети є необхідним з позицій сучасного розуміння принципу верховенства права. Будь-які штучні обмеження можливості звернення до адміністративного суду з мотивів підвідомчості справи про адміністративні правопорушення районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судам є порушенням принципу верховенства права. З метою усунення цієї помилки автором запропоновано внесення відповідних змін до КАСУ.
П. 3 ч. 3 ст. 17 КАСУ запропоновано викласти в такій редакції:
«Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:
3) про винесення постанов у справах про адміністративні правопорушення районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, − господарськими судами, апеляційними судами, вищими спеціалізованими судами та Верховним Судом України».
Така редакція надає можливість особі оскаржувати всі рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень у справах про адміністративні правопорушення, крім перегляду постанов у справах, які виносяться в судовому порядку.
13. Особливість застосування ст. 99 КАСУ полягає в тому, що ст. 289 КУпАП установлено строки оскарження постанови в справі про адміністративні правопорушення. Тому постанову в справі про адміністративне правопорушення необхідно оскаржити в десятиденний строк і до адміністративного суду. Водночас ст. 267 КУпАП передбачено можливість оскарження застосування заходів забезпечення провадження, але строків такого оскарження не встановлено. Тому в разі оскарження заходів забезпечення провадження застосовується шестимісячний строк, відповідно до ст. 99 КАСУ.
14. Існує різний процесуальний порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень у справах про адміністративні правопорушення. Це призводить до того, що місцевий загальний суд може виступати або як інстанція, яка виносить постанову в такій справі, або як місцевий адміністративний суд, який розглядає скаргу на постанову іншого органу адміністративної юрисдикції. Дисертант пропонує встановити єдину процедуру розгляду скарг у справах про адміністративні правопорушення. Такі скарги мають розглядатися виключно місцевими адміністративними судами. Але це потребує позбавлення місцевих загальних судів повноважень розгляду справ про адміністративні правопорушення.
15. В результаті проведеного дослідження можна прийти до висновку, що частину другу статті 171-2 КАС України необхідно розуміти так, що рішення місцевого загального суду як адміністративного суду, які прийняті в межах статті 293 КУпАП, у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає. Це означає, що адміністративний суд може приймати рішення, які передбачені КАС України, але оскарженню не підлягають лише ті, які відповідають вимогам статті 293 КУпАП. Всі інші судові рішення (зокрема ухвали), які постановляються місцевими загальними судами, як адміністративними у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. База даних «Законодавство України» // Офіційний сайт Верховної Ради України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi.
2. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.ukrstat.gov.ua/.
3. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції у I півріччі 2010 р. // Офіційний сайт Верховного Суду України [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/.
4. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції у 2009 р. // Офіційний сайт Верховного Суду України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/DB726E471C0C7D96C22577CB0043223F?OpenDocument&CollapseView&RestrictToCategory=DB726E471C0C7D96C22577CB0043223F&Count=500&.
5. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції у I півріччі 2012 р. // Офіційний сайт Верховного Суду України [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/45621B3620E398D6C2257 AA0003BDFE1?OpenDocument&CollapseView&RestrictToCategory=45621B3620E398D6C2257AA0003BDFE1&Count=500&.
6. Курінний Є. В. Адміністративне право України: тенденції трансформації в умовах реформування : Навч. посіб. / Є. В. Курінний. – Дніпропетровськ : Юридична академія МВС України, 2002. – 92 c.
7. Проблемы теории государства и права / По ред. М. Н. Марченко. – М. : «Проспект», 1999. – 504 с.
8. Права громадян у сфері виконавчої влади: адміністративно-правове забезпечення реалізації та захисту / За заг. ред. Авер’янова В. Б. – К. : Наукова думка, 2007. – С. 23–35.
9. Нерсесянц В. С. Философия права : Учебник / В. С. Нерсесянц. – М. : Изд-кая група ИНФРА-М-НОРМА, 1997. – 652 с.
10. Алексеев С. С. Восхождение к праву. Поиски и решения / С. C. Алексеев. – М. : Изд-во НОРМА, 2002. – С. 152–165.
11. Байтин М. И. Сущность права (Современное правоприменение на грани двух веков) / М. И. Байтин. – М. : ООО ИД «Право и государство», 2005. – Изд. 2-е, доп. – 544 с.
12. Явич Л. С. Общая теория права / Л. С. Явич ; под ред. Королева А. И. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1976. – 286 с.
13. Шукліна Н. Г. Зміст конституційного принципу визнання людини найвищою соціальною цінністю / Н. Г. Шукліна // Право України. – 2010. – № 11. – С. 76–83.
14. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность: (очерк теории) / С.Н. Братусь. – М. : Юридическая литература, 1976. – 215 с.
15. Алексеев С. С. Общая теория права : [Курс в двух томах] / С. С. Алексеев. – Том I. Общая теория права. – М. : Юрид. лит., 1981. – 361 с.
16. Рипинский С. Ю. Состав правонарушения как основание имущественной ответственности государства за причинение вреда предпринимателям / С. Ю. Рипинский // Правоведение. – 2001. – № 6 – С. 86–97.
17. Михайленко О. В. Имущественная ответственность за вред, причиненный осуществлением публичной власти: теоретические аспекты и проблемы ее реализации на практике / О. В. Михайленко. – М. : Волтерс Клувер, 2007. – 342 с.
18. Конституція України : Закон України вiд 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996 (23 липн.). – № 30. – Ст. 141.
19. Бойцова В. В. Ответственность государства за действия должностных лиц: публично-правовая или частно-правовая? / Бойцова В. В., Бойцова Л. В. // Правоведение. – 1993. – № 1. – С. 72–79.
20. Лазаревский Н. Ответственность за убытки, причиненные должностными лицами: Догматическое исследование / Н. Лазаревский. – С.-Петербург : Типография «Слово», 1905. – 712 с.
21. Науково-практичний коментар до Кодексу адміністративного судочинства України : [В 2-х т.] / За заг. ред. В. К. Матвійчука ; В. К. Матвійчук, І. О. Хар. – Т. 2. – К. : Алерта, КНТ, 2008. – 751 с.
22. Греца Я. В. Правовий механізм реалізації та захисту прав і законних інтересів суб’єктів податкових правовідносин : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Я. В. Греца // Ужгородський нац. ун-т. – Ужгород, 2006. – 198 с.
23. Салищева Н. Г. Работа государственных органов по разрешению предложений, заявлений и жалоб граждан / Салищева Н. Г., Смолярчук В. И. // Советское государство и право. – 1968. – № 10. – С. 64–73.
24. О порядке рассмотрения предложений, заявлений и жалоб граждан : Указ Президиума Верховного Совета СССР от 12.04.1968 // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1968. – № 17. – Ст. 144; 1980. – № 11. – Ст. 192.
25. Хаманева Н. Ю. Теоретические проблемы административно-правового спора / Н. Ю. Хаманева // Государство и право. – 1998. – № 12. – С. 29–36.
26. Про звернення громадян : Закон України від 02.10.1996 // Відомості Верховної Ради України – 1996. – № 47. – Ст. 256.
27. Мамут Л. С. Народ в правовом государстве / Л. С. Мамут. – М. : Норма, 1999. – 160 с.
28. Негодченко О. В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ: організаційно-правові засади : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.07 / О. В. Негодченко // Національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2003. – 477 с.
29. Антологія української юридичної думки : [В 6-ти т.] / Редкол. Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. – Т. 5 : Поліцейське та адміністративне право / Упорядники : Ю. І. Римаренко, В. Б. Авер’янов, І. Б. Ксенко ; Відп. ред. Ю. І. Римаренко, В. Б. Авер’янов. – К. : Вид-чий дім «Юридична книга», 2003. – 600 с.
30. Букреев В. И. Этика права: От истоков этики и права к мировоззрению : Учеб. пособие / Букреев В. И., Римская И. Н. – М. : Юрайт, 1998. – 334 с.
31. Аристотель. Соч. в 4 т. / Аристотель. – М. : Мысль, 1983. – Т. 4 – 840 с.
32. Самохина Г. С. Полибий: Эпоха. Судьба. Труд. / Г. С. Самохина. – СПб. : Изд-во С.-Петербургского ун-та, 1995. – 192 с.
33. Цицерон. Диалоги: О государстве. О законах / Цицерон. – М. : Наука, 1966. – 223 с.
34. Августин Аврелий. О граде Божием / Августин Аврелий. – М. : АСТ, 2000. – 1294 с.
35. Гоббс Т. Избранные сочинения : в 2 т. / Т. Гоббс. – М. : Наука, 1991. – Т. 2. – 736 с.
36. Английское свободомыслие / Д. Локк, Д. Толанд, А. Коллинз. – М. : Мысль, 1981. – 301 с.
37. Монтескье Ш. Л. О духе законов : Пер. с фр. / Ш. Л. Мотескье. – М. : Мысль, 1999. – 672 с.
38. Фергюсон А. Опыт истории гражданского общества / А. Фергюсон / Пер. с англ. И. И. Мюрберг ; под ред. М. А. Абрамова. – М. : РОССПЭН, 2000. – 391 с.
39. Кант И. Критика чистого разума : Соч. : в 8 т. / И. Кант. – М. : Чоро, 1994.– Т. 3. – 741 с.
40 Пейн Томас. Избранные сочинения / Пейн Томас. – М. : Мысль, 1969. – 198 с.
41. Шульженко Ф. П. Історія політичних і правових вчень / Ф. П. Шульженко. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 464 с.
42. Коломоєць Т. О. Адміністративний примус у публічному праві України: теорія, досвід та практика реалізації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : 12.00.07 / Т. О. Коломоєць // Нац. ун-т внутрішніх справ. – Х., 2005. – 43 с.
43. Комзюк А. Т. Адміністративний примус в правоохоронній діяльності міліції в Україні : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.07 / А. Т. Комзюк // Нац. ун-т внутрішніх справ. – Х., 2002. – 408 с.
44. Мацелик Т. О. Адміністративний примус в діяльності органів державної податкової служби України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Т. О. Мацелик // Національна академія держ. податкової служби України. – Ірпінь, 2005. – 197 с.
45. Баклан О. В. Контрольно-наглядова діяльність та адміністративний примус в сфері охорони праці (на матеріалах підрозділів державного нагляду за охороною праці Головного штабу МВС України) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / О. В. Баклан // Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2002. – 239 с.
46. Серафімов В. В. Адміністративний примус у сфері торговельного мореплавства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 / В. В. Серафімов // Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2000. – 22 с.
47. Хаманева Н. Ю. Конституционное право граждан на подачу обращений / Н. Ю. Хаманева // Государство и право. – 1996. – № 11. – С. 10–18.
48. Грибок І. О. Оскарження рішень органів виконавчої влади в адміністративному порядку : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / І. О. Грибок // НАН України ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2006. – 220 с.
49. Дем’янова О. В. Оскарження ухвал в цивільному судочинстві : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / О. В. Дем’янова // НАН України ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2008. – 192 с.
50. Калиновський О. В. Правові та організаційні засади оскарження рішення про порушення кримінальної справи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.09 / О. В. Калиновський // Київський нац. ун-т внутрішніх справ. – К., 2009. – 20 с.
51. Костюченко О. Ю. Апеляційне оскарження судових рішень у кримінальному процесі України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / О. Ю. Костюченко // Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2004. – 237 с.
52. Осадчий А. Ю. Організаційно-правове забезпечення оскарження громадянами незаконних дій органів виконавчої влади у судах : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / А. Ю. Осадчий // Одеська нац. юрид. академія. – Одеса, 2004. – 175 с.
53. Теремецький В. І. Право на апеляційне оскарження вироку та процесуальний порядок його реалізації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.09 / Теремецький Владислав Іванович // Харківський нац. ун-т внутрішніх справ. – Х., 2010. – 18 с.
54. Тищенко О. І. Проблеми обрання та оскарження запобіжного заходу у вигляді взяття під варту в досудовому провадженні по кримінальній справі : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / О. І. Тищенко // Нац. юрид. академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2007. – 215 с.
55. Федотова Г. В. Оскарження дій та рішень міліції як органу дізнання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.09 / Г. В. Федотова // Київський нац. ун-т внутрішніх справ. – К., 2008. – 20 с.
56. Черечукіна Л. В. Процесуальний порядок заяви клопотань і подання скарг про провадження слідчих дій, їх вирішення та оскарження процесуальних рішень : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.09 / Л. В. Черечукіна // Нац. академія внутрішніх справ України. – К., 1998. – 18 с.
57. Чернушенко Є. А. Апеляційне оскарження в цивільному процесі України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Є. А. Чернушенко // Одеська нац. юрид. академія. – Одеса, 2003. – 229 с.
58. Тарануха В. П. Звернення громадян як засіб забезпечення законності в діяльності місцевих органів виконавчої влади : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / В. П. Тарануха // Нац. академія внутрішніх справ України. – К., 2003. – 233 с.
59. Кодекс адміністративного судочинства України : Закон України від 06.07.2005 №2747–IV : за станом на 09.09.2010 // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35–37. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=2747–15.
60. Колпаков В. К. Адміністративне право України : Підручник / В. К. Колпаков. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
61. Коваль Л. Адміністративне право України : Курс лекцій / Л. Коваль. – – К. : Основи, 1994. – 154 с.
62. Бахрах Д. Н. Административное право : Учебник для вузов / Д. Н. Бахрах. – М. : Изд-во БЕК, 1996. – 355 с.
63. Бандурка А. М. Административный процесс : Учебник / Бандурка А. М., Тищенко Н. М. – Харьков : Изд-во НУВД, 2001. – 353 с.
64. Кримінальний процесуальний Кодекс України : Закон України від 13.04.2012 № 4651–VI // Голос України. – 2012. – № 90–91 (19 травн.).
65 Про екологічну експертизу : Закон України від 09.02.1995 № 3639/1997 // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 8 (21 лют.). – Ст. 54.
66. Про прокуратуру : Закон України від 05.11.1991 № 1789–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
67. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху : Закон України від 24.09.2008 № 586–VI // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 10–11 (13 березн.). – Ст. 137 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.nau.ua/doc/?code=586–17.
68. Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ бурштину : Наказ Державної комісія України по запасах корисних копалин від 10.02.2003 № 29 // Офіційний Вісник України. – 2003. – № 9 (14 березн.). – Ст. 427 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.nau.ua/doc/?code=z0155–03.
69. Про затвердження Методики проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності суб’єктів господарювання : Наказ КРУ від 04.08.2008 № 300. // Офіційний Вісник України. – 2008. – № 83 (10 лист.). – Ст. 2801 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1150.1097.2&nobreak=1.
70. Кодекс України про адміністративні правопорушення : введений в дію Постановою Верховної Вади Української РСР від 07.12.1984 // ВВР УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
71. Ківалов С. В. Адміністративне право України : Навч.-метод. посібник / Ківалов С. В., Біла Л. Р. – Одеса : Юрид. л-ра, 2001. – 304 с.
72. Васильев А. С. Административное право Украины (общая часть) : Учебн. пособие / А. С. Васильев. – X. : «Одиссей», 2002. – 288 с.
73. Адміністративне право України : [Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.] ; За ред. Ю. П. Битяка. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.
74. Клюшниченко А. П. Организация административно–юрисдикционной деятельности органов внутренних дел в свете Основ законодательства СССР об административных правонарушениях : Учеб. пособие // А. П. Клюшненко. – К. : КВШ МВД СССР, 1983. – 56 с.
75. Про міліцію : Закон України від 20.12.1990 № 565–XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991 (22 січн.). – № 4. – Ст. 20.
76. Про Конституційний Суд України : Закон України вiд 16.10.1996 № 422/96–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996 (3 груд.). – № 49. – Ст. 272. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=422%2F96–%E2%F0.
77. Про затвердження Порядку надання роз’яснень окремих положень податкового законодавства : Наказ Державної податкової адміністрації України від 12.04.2003 №326/7647 // Офіційний вісник України. – 2003 (8 травн.). – № 17. – Ст. 794 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.nau.ua/doc/?code=z0326–03.
78. Про роз’яснення положень Кримінально-процесуального кодексу України : Лист МВС України від 30.04.2005 № 13/7–4017 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.nau.ua/doc/?doc_id=275441.
79. Лист Державного департаменту автомобільної інспекції МВС України від 21.10.2007 № 4/8–7124 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.nau.ua/doc/?doc_id=289388.
80. Про адвокатуру та адвокатську діяльність : Закон України від 05.07.2012 № 5076–VI // Голос України. – 2012 (14 серп.). – №№ 148–149 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5076–17.
81. Про безоплатну правову допомогу : Закон України від 02.06.2011 № 3460–VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011 (23 грудн.). – № 51. – Ст. 577.
82. Степанов І. В. Провадження в справах про адміністративні правопорушення при накладенні адміністративних стягнень / І. В. Степанов // Адміністративне право в сучасному вимірі : матер. IV наук.-практ. семінару / Редкол. : В. К. Колпаков (голова), О. В. Кузьменко, В. А. Ліпкан, І. Д. Пастух. – К. : ФОГ Ліпкан О. С., 2010. – С. 149−152.
83. Про схвалення Методичних рекомендацій щодо доступу акціонерів та інших заінтересованих осіб до інформації про акціонерне товариство : Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.01.2005 № 27 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.nau.ua/doc/?code=vr027312–05.
84. Про засади запобігання і протидії корупції : Закон України від 07.04.2011 № 3206–VI // Голос України. – 2011 (15 черв.). – № 107 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.nau.ua/doc/?doc_id=631058.
85. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) : Рішення вiд 01.12.2004 № 18-рп/2004 // Голос України. – 2005 (20 січн.). – № 10 [Електронний ресурс]. –Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=v018p710–04.
86. Комзюк А. Т. Адміністративний примус: деякі загальні проблеми дослідження та правового регулювання в контексті забезпечення прав людини / А. Т. Комзюк // Право України. – 2005. – № 4. – С. 46–49.
87. Весельська Т. Ф. Адміністративні процедури затримання, огляду, вилучення та їх оскарження в адміністративному судочинстві [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Весельська Т. Ф. // Нац. академія внутрішніх справ. – К., 2010. – 217 с.
88. Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2011 № 10-рп у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пункту 5 частини першої статті 11 Закону України «Про міліцію» (справа про строки адміністративного затримання) // Офіційний вісник України. – 2011 (7 лист.) . – № 84. – Ст. 3089. – 117 с.
89. Довідка про результати вивчення та узагальнення практики розгляду справ за позовами фізичних осіб із приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності // Офіційний сайт Вищого адміністративного суду України [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.vasu.gov.ua/ua/generalization_court_practice.html?_m=publications&_t=rec&id=1402&fp=11.
90. Єдиний державний реєстр судових рішень [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/5096160/
91. Степанов І. В. Реалізація мети адміністративного судочинства щодо оскарження в справах про адміністративні правопорушення / І. В. Степанов // Вісник Запорізького нац. ун-ту. Юридичні науки. – 2012. – № 2 (Ч. II). – С. 168–172.
92. Лук’янець Д. М. Адміністративно-деліктні відносини в Україні: теорія та практика правового регулювання / Д. М. Лук’янець. – Суми : Университетська книга, 2006. – 367 с.
93. Гагай П. С. Адміністративно-правова кваліфікація деліктів, пов’язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 / Гагай Полікарп Сергійович // Київ. нац. ун-т внутрішніх справ. – К., 2010. – 20 с.
94. Про затвердження Інструкції про порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері охорони державної таємниці та конфіденційної інформації, що є власністю держави: наказ Служби безпеки України від 17.08.2006 № 549 : за ред. від 17.08.2006 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 37. – Ст. 2552 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=z1047–06&c=1#Card.
95. Степанов І. В. Законність рішень та дій суб’єктів владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності / І. В. Степанов // Публічне адміністрування в сучасних умовах : матер. VI наук.-практ. семінару / Редкол. : О. В. Кузьменко (голова), І. Д. Пастух, О. К. Волох. – К.; Х. : Ніка Нова, 2012. – С. 191–193.
96. Положення про адміністративні комісії Української РСР : Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 09.03.1988 № 5540–XI [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5540-11.
97. Степанов І. В. Центральні органи виконавчої влади: проблеми регламентації системності / І. В. Степанов // Підприємництво, господарство і право. – 2009. − № 8 (164). – С. 81−84.
98. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади : Указ Президента України від 09.12.2010 № 1085 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1085/2010.
99. Про центральні органи виконавчої влади : Закон України від 17.03.2011 № 3166–VI // Голос України. – 2011 (9 квітн.). – № 65. – Ст. 385.
100. Адміністративне право України. Академічний курс. Загальна частина / В. Б. Авер’янов (голов. редкол.). – К. : Юрид. Думка, 2004. – 584 с.
101. Судова практика Верховного Суду України у справах про адміністративні правопорушення / За заг. ред. П. П. Пилипчука. – К. : Ін Юре, 2007. – 328 с.
102. Заец А. П. Система советского законодательства: проблемы сопоставимости / А. П. Заец. – К. : Наукова думка, 1987. – 97 с.
103. Васильєв Р. Ф. Акты управления (значение, проблема исследований, понятие) : Монография / Р. Ф. Васильєв. – М. : Изд-во Моск. Ун-та, 1987. – 142 с.
104. Краткий словарь по социологии / Под ред. Гвишиани Д. М. и Лапина Н. И. – М. : 1989. – 201 с.
105. Коренев А. П. Административное право. Общая и Особенная части : Учебник / А. П. Коренев. – М. : МВШМ МВД СССР, 1986. – 487 с.
106. Коренев А. П. Нормы административного права и их применение / А. П. Коренев. – М. : Юрид. лит., 1978. – 144 с.
107. Охранительный механизм в правовой системе социализма : Межвуз. сб. / Под ред. Н. В. Витрука. – Красноярск : Изд-во Краснояр. ун-та, 1989. – 208 с.
108. Княгинин К. Н. Охранительные правоприменительные акты (вопросы теории и технологии). – Свердловск : Изд-во Уральского ун-та, 1991. – 107 с.
109. Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен : Монографія / В. К. Колпаков. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 528 с.
110. Юсупов В. А. Теория административного права / В. А. Юсупов. – М. : Юрид. лит., 1985. – 160 с.
111. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ у 2001–2011 роках : Аналіт.-стат. зб. – К. : ГШ МВС України, 2002–2012. – 550 с.
112. Язык закона (черты, особенности, пути развития) / Под ред. Пиголкина А. С. – М. : Юрид. лит., 1990. – 191 с.
113. Коренев А. П. Кодификация советского административного права. (Теоретические проблемы) / А. П. Коренев. – М. : Юрид. лит., 1970. – 136 с.
114. Сильченко Н. В. Кодификационные акты и их типы / Н. В. Сильченко // Советское государство и право. – 1980. – № 10. – С. 122–126.
115. Інструкція з діловодства в органах і підрозділах внутрішніх справ : затверджена наказом МВС України від 24.11.2003. № 1440 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://document.ua/pro-zatverdzhennja-instrukciyi-pro-organizaciyu-dilovodstva--doc92716.html.
116. Зразки документів з адміністративної діяльності міліції / Упоряд. : Остапенко О. І., Новиков В. В., Чистоклетов Л. Г. – К : МВС України, 1995. – 64 с.
117. Колпаков В. К. Адміністративна відповідальність (адміністративно-деліктне право) : Навч. посіб. / В. К. Колпаков – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 256 с.
118. Чабан В. П. Поняття та місце актів адміністративного примусу в системі актів управління / В. П. Чабан // Науковий вісник Нац. академії внутрішніх справ України. – К. : Нац. академія внутрішніх справ України, 2000. – № 1 – С. 47–58.
119. Положення про Міністерство внутрішніх справ України : Указ Президента України від 17.10.2000 № 1138/2000 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/383/2011.
120. Бахрах Д. Н. Административное принуждение в СССР, его виды и основные тенденции развития : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : специальность 711 – государственное и административное право / Д. Н. Бахрах. – М., 1972. – 39 с.
121. Василюк С. Правотворча і правозастосовча діяльність: їх діалектична єдність / С. Василюк // Право України. – 1996. – № 10. – С.48–53.
122. Сильченко Н. В. Количественное соотношение между видами актов и проблемы теории закона / Н. В. Сильченко // Советское государство и право. – 1988. – № 12. – С. 13–21.
123. Бєлкін Д. Конституція України – закон прямої дії / Д. Бєлкін // Право України. – 1997. – № 1. – С. 71.
124. Кодекс поведінки посадових осіб по підтримці правопорядку : Резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 17.12.1979 № 34/169 // ООН : Резолюції і рішення прийняті Генеральною Асамблеєю ООН на тридцять четвертій сесії [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_282.
125. Пиголкин А. С. Демократические основы создания нормативных актов / Пиголкин А. С., Рахманина Т. Н. // Советское государство и право. – 1989. – № 11. – С. 10–18.
126. Женунтій В. І. Регламентація індивідуальної профілактики правопорушень / Женунтій В. І., Біленчук П. Д. // Право України. – 1992. – № 4. – С. 42–43.
127. Шаповал В. Конституція України я