РОЛЬОВА УЧАСТЬ ПАБЛІК РІЛЕЙШНЗ У ПРОЦЕСАХ ПОЛІТИЧНОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Короткий опис

РІВНЕНСЬКИЙ ІНСТИТУТ СЛОВ’ЯНОЗНАВСТВА
КИЇВСЬКОГО СЛАВІСТИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

На правах рукопису

ТИХОМИРОВА Євгенія Борисівна

УДК 327:32.019.5

РОЛЬОВА УЧАСТЬ ПАБЛІК РІЛЕЙШНЗ У ПРОЦЕСАХ ПОЛІТИЧНОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

23.00.03 – політична культура та ідеологія

дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора політичних наук

Науковий консультант Канцелярук Б.І.,
доктор політичних наук

Київ – 2005

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ І 13
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЛІ ПАБЛІК РИЛЕЙШНЗ У ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСАХ 13
1.1. Концептуальні підходи до проблеми глобалізації 14
1.2. Соціальні імперативи паблік рилейшнз 51
1.3. Джерельна база дослідження 70
Висновки до першого розділу 77
РОЗДІЛ 2 79
ГЛОБАЛІЗАЦІЯ КОМУНІКАЦІЙ З ГРОМАДСЬКІСТЮ 79
2.1. Актуалізація міжнародних комунікацій у глобалізуючому світі 79
2.2. Глобальні проблеми PR та роль МАПР 97
2.3. Технології комунікації глобальних акторів 114
2.3. Лобізм як чинник міжнародного піару 150
Висновки до другого розділу 179
РОЗДІЛ 3 181
PR-ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВИ ЯК СУБ’ЄКТА ГЛОБАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ 181
3.1. Концепція відкритого суспільства в контексті глобалізації 181
3.2. Національний і локальний рівні владних комунікацій
з громадськістю 204
3.3. Регіональні та міжнародні виміри PR-забезпечення глобального управління 212
Висновки до третього розділу 232
РОЗДІЛ 4 234
PR-ДІЯЛЬНІСТЬ НЕДЕРЖАВНИХ ГЛОБАЛЬНИХ АКТОРІВ 234
4.1. Інформаційна діяльність Організації Об’єднаних Націй 234
4.2. Комунікації з громадськістю НАТО 264
4.3. Зв’язки з громадськістю транснаціональних корпорацій 269
Висновки до четвертого розділу 278
РОЗДІЛ 5 280
PR-ПІДТРИМКА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ ТА ГЛОБАЛІЗАЦІЇ УКРАЇНИ 280
5.1. Європейський вимір інформаційного забезпеченняглобалізації 281
5.2. PR-діяльність України в європейській інтеграції 302
5.3. Міжнародний піар як інструмент формування іміджу глобалізації 317
5.4. Імперативи PR-забезпечення України в глобалізаційному простірі 345
ВИСНОВКИ 376
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ 383

ВСТУП

Актуальність теми дослідження ролі паблік рилейшнз у процесах політичної глобалізації обумовлена потребами теорії і практики включення національних держав у трансформаційні процеси культурно-політичного та ідеологічного розвитку на міжнародному та внутрішньополітичному рівнях існування. Входження держав в інтеграційний і глобалізаційний простір актуалізує проблеми гармонізації соціальних відносин, впровадження толерантності та встановлення двосторонньої комунікації між всіма учасниками глобалізаційного процесу, що неминуче йде на зміну принципам односторонніх асиметричних зв’язків і взаємодій.
Об’єктивна природа глобальних процесів не виключає необхідності цілеспрямованого впливу на них з боку всіх учасників. Глобалізація – “це рукотворний проект, а не стихійне лихо або природне явище. Це справа людських рук і людських інтересів. Перед нами лише один вибір – усі люди світу повинні впливати на цей процес, а не бути глиною – сировиною і дровами, що у цьому процесі згорять” [1]. У глобальному суспільстві вагомого значення набуває громадська думка. Для того, щоб певна ідея заволоділа свідомістю якнайбільшої кількості громадян, вона, по-перше, повинна викристалізуватися, по-друге, дійти до громадськості, стати відомою їй, і, по-третє, отримати в неї підтримку. Розвиток політичної культури та практично-політичне відображення в суспільній практиці наслідків ідеологічного сприйняття й світорозуміння окремої людини дедалі більше впливає на епохальні зрушення.
Серед існуючих комунікативних технологій, здатних розв’язати зазначені проблеми, безперечно, вагому роль відіграють міжнародні паблік рилейшнз, спрямовані на створення сприятливого соціального середовища існування різноманітних соціальних суб’єктів, які функціонують як на національному, так і на глобальному рівнях. Соціальна роль паблік рилейшнз виходить за межі корпоративних інтересів. В умовах глобалізації PR входять до концептуальної парадигми національних стратегій не лише держав, а й інших агентів глобалізації, де вони є не тільки одним із компонентів міжнародних впливів та формування позитивного іміджу, а й важливим чинником їх функціонування у світових глобалізаційних процесах.
Теоретичне дослідження феномену міжнародних комунікацій з громадськістю набуває особливої значущості для України, яка дедалі певніше стверджує себе у світовому співтоваристві, де глобальні стратегії окремих держав передбачають налагодження зв‘язків з представниками своєї громадськості і в рамках міжнародних інститутів та організацій, і неурядових міжнародних організацій, і на регіональному рівні для врегулювання питань, пов’язаних зі створенням сприятливого середовища функціонування учасників глобального процесу. Встановлення зв’язків України зі світовою громадськістю сприяє гармонізації відносин у національному, європейському та глобальному суспільствах.
Зазначеним зактуалізована потреба наукового дослідження проблеми рольової участи паблік рилейшнз у процесах політичної глобалізації, присвяченої аналізові функції PR у процесі гуманізації та демократизації глобалізаційних процесів.
Дослідження рольової участі паблік рилейшнз у процесах глобального розвитку пов’язано з аналізом широкого спектру проблем. Незважаючи на те, що предметна сфера, окреслена темою дисертаційної роботи, досі спеціально не досліджувалася, окремі її аспекти спорадично висвітлювалися в рамках розробки проблем глобалізації, глобалізму і альтерглобалізму, формування відкритого суспільства, світової інформаційної політики і міжнародних та європейських комунікацій, застосування PR-технологій у політичному житті суспільства і міжнародних відносинах.
Характеризуючи ступінь розробленості проблем рольової участі паблік рилейшнз у процесах політичної глобалізації, насамперед, слід відзначити, що, проблему загалом не можна вважати дослідженою, чітко окресленою, науково систематизованою, передусім, через те, що вітчизняні наукові розробки у сфері PR-забезпечення глобалізаційних процесів мають окремішний характер, стосуються лише окремих або суміжних проблем, тобто не є комплексним дослідженням феномену рольових функцій міжнародних комунікацій у глобальних процесах. Цим обумовлена потреба здійснення комплексного дослідження проблеми. Дана дисертаційна праця є одним з перших системних досліджень феномену міжнародних паблік рилейшнз та їх ролі у підвищенні рівня соціальної організованості, координованості зусиль світової спільноти, забезпеченні демократичних форм контролю, зворотного зв’язку в глобальному суспільстві та публічної підтримки глобалізації.
Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дослідження здійснене у рамках програми науково-дослідної роботи “Розробка міжнародно-правових, політичних та економічних основ розбудови української держави” (тема № 97128) і в рамках науково-дослідної роботи кафедри міжнародних комунікацій та зв‘язків з громадськістю Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Проблеми інформаційно-аналітичного забезпечення та створення іміджу України у зовнішньополітичній та зовнішньоекономічній сферах діяльності” (тема № 97131).
Метою дослідження є вивчення процесу гармонізації соціальних відносин глобального суспільства з допомогою розгортання потенціалу сучасних комунікативних технологій паблік рилейшнз.
Визначена мета обумовила наступні наукові завдання дослідження:
• з’ясувати сутність глобалізаційних процесів та їх ідеологічних трактувань з позицій глобалізму і альтерглобалізму, що є вихідним пунктом здійснення інформаційної підтримки глобалізаційних процесів;
• визначити рольову участь паблік рилейшнз як провідного елементу політичної культури та його місце на різних рівнях глобального управління;
• дослідити концепції відкритого суспільства як теоретичної основи функціонування системи паблік рилейшнз;
• виявити міжнародний вимір PR-технологій у процесах глобалізації та встановити специфіку стратегії української держави, спрямованої на адаптацію до умов глобалізаційного поступу;
• проаналізувати класифікаційні форми глобалізаційного дискурсу та з’ясувати специфіку відображення проблематики глобалізації у свідомості української громадськості;
• дослідити особливості державної PR-підтримки європейської інтеграції як важливої складової інтегрування України в глобальне суспільство;
• охарактеризувати імідж глобалізації, що сформувався в українській громадській думці, і обґрунтувати основні напрямки PR-забезпечення глобального поступу України та формування транснаціональної ідентичності українців.
Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є система міжнародних паблік рилейшнз в умовах глобалізації, коли питання рівноваги, стабільності, взаєморозуміння, досягнення консенсусу стають доленосними для існування людської спільноти, гармонізації стосунків та інтеракції на всіх рівнях міжнародного співробітництва.
Предмет дослідження – PR-діяльність різних акторів політичної системи міжнародних відносин, що здатна забезпечити адаптацію сучасного суспільства до умов глобалізації та публічну підтримку політики глобалізації з боку світової спільноти.
Методи дослідження базуються на таких принципах наукового пізнання, як об’єктивність, системність, єдність історичного і логічного, сходження від абстрактного до конкретного, а також на положеннях про нелінійний розвиток, співіснування порядку і хаосу в системах, що самі організуються. При формуванні концептуального підходу до розгляду рольової функції міжнародних паблік рилейшнз у процесах глобального розвитку використано міждисциплінарний підхід, результати досліджень з різних галузей наукового знання: історії, філософії, соціології, політології, глобалістики, комунікативістики. У дисертації застосовано методи наукового аналізу: системний, структурно-функціональний, компаративний, інституційний, а також емпіричні методи: термінологічний аналіз, контент - аналіз, соціологічне опитування.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному аналізі міжнародних паблік рилейшнз та їх ролі у формуванні нової політичної культури та політичної ідеології під час міжнародної взаємодії, забезпеченні демократизації зв’язків з громадськістю в глобальному суспільстві та координації публічної підтримки ідеології глобалізації. У дослідженні комплексно розкрито і систематизовано теоретичні і прикладні проблеми міжнародних паблік рилейшнз у контексті глобального розвитку, подано авторську концепцію PR-забезпечення політичної глобалізації України.
У процесі розробки концепції PR-забезпечення політики інтеграції України було сформульовано наступні положення, які містять наукову новизну:
• здійснено міждисциплінарний теоретичний аналіз політичної сутності глобалізаційних процесів з позицій ідеологій глобалізму та альтерглобалізму, проведено дискурсивний аналіз існуючих у науковій літературі та сформованих у громадській думці трактувань глобалізації;
• запропоновано авторське бачення структурних моделей ідеологій глобалізму та альтерглобалізму в контексті цивілізаційних ціннісних орієнтацій та їх місця і ролі у процесах світової інтеграції;
• обґрунтовано ідею доцільності застосування сучасних комунікативних технологій паблік рилейшнз в системі глобального управління з метою гармонізації соціальних відносин як чинника політичної культури;
• розкрито авторське тлумачення сутності міжнародних паблік рилейшнз та основних напрямків їх реалізації (формування іміджу акторів глобалізації; функціонування громадської думки як важливого фактора міжнародного середовища; інформаційне забезпечення прийняття рішень у процесах глобалізації);
• на засадах компаративного аналізу виявлено основні пріоритети PR-забезпечення діяльності держав, міжнародних організацій і транснаціональних корпорацій на національному, регіональному та глобальному рівнях;
• з’ясовано специфіку використання PR-технологій у діяльності міжнародних організацій і транснаціональних корпорацій;
• доведено комунікативну природу міжнародного лобізму та важливість його застосування в міжнародних відносинах;
• комплексно досліджено PR-підтримку європейської інтеграції України, запропоновано рекомендації щодо ефективного просування національних інтересів в об’єднаній Європі;
• вперше досліджено на регіональному рівні українську громадську думку щодо глобалізації, її акторів та наслідків, з’ясовано критерії експертних оцінок та зроблено висновки щодо регіональної специфіки сприйняття світових цивілізаційних процесів;
• представлено концепцію європейської та транснаціональної ідентичності як чинника політичної культури;
• обґрунтовано роль і значення формування іміджу глобалізації, адекватного конкретній глобалізаційній стратегії;
• запропоновано концепцію державної PR-програми для включення України у трансформаційні процеси світового культурно-політичного та ідеологічного розвитку.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тім, що теоретичні висновки можуть бути використані для подальших досліджень нового наукового напряму міжнародних паблік рилейшнз як фактора розвитку сучасних глобалізаційних процесів; для формування інформаційної складової політичної стратегії адаптації України до глобальних процесів; для створення державних PR-програм, зокрема Кабінету міністрів та Секретаріату Президента України (для розробки національної стратегії глобалізації та позитивного іміджу України), Міністерства закордонних справ України (для оптимізації міжнародного співробітництва на глобальному рівні), Державного комітету телебачення та радіомовлення України (для інформаційної підтримки іміджу України в міжнародному інформаційному просторі), Міністерства освіти і науки України (для впровадження нових напрямів фахової підготовки та нових навчальних дисциплін).
Політичний вимір результатів дослідження. Одержані результати можуть прислужитися у виробленні стратегії державотворення України, визначенні зовнішньополітичних пріоритетів держави в умовах динамічних глобалізаційних трансформацій, теоретичному обґрунтуванні концепції інформаційного простору, в кінцевому підсумку – і власне інформаційному суспільству в Україні.
Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження викладено у доповідях та виступах на міжнародних науково-практичних конференціях, семінарах та конгресах: міжнародній науковій інтернет-конференції “Нова глобальна економіка: тенденції та перспективи” (Львів, 15-16 березня 2001 року); міжнародній науковій конференції “Україна і слов’янський світ: історія та сучасність” (Рівне, 23-24 травня 2001 року); міжнародних конгресах “Розвиток інформаційного суспільства в Україні” (Київ, 4-6 грудня 2001 року) та “Інформаційне суспільство – стратегії розвитку в ХХІ сторіччі” (Київ, 1-2 квітня 2003 року); міжнародній науковій конференції “Регіональні та національні еліти: хто формує політику?” (Чернівці, 6-7 грудня 2001 року); міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток демократії та демократична освіта в Україні” (Одеса, 24-26 травня 2002 року); міжнародній науковій конференції “Когнітивні сценарії комунікації. На перехресті мов і культур” (Партеніт, 23-28 вересня 2002 року); міжнародному семінарі “Структура і зміст зв’язків з громадськістю в сучасному світі” (Луганськ, 28-29 жовтня 2002 року); міжнародних конференціях “Університети – міжнародні відносини – ЮНЕСКО” (Київ, 5-7 грудня 2002 року; 2-4 грудня 2004 року); науковому семінарі “Зовнішня політика України на початку ХХІ століття”(Рівне, 20-21 березня 2003 року); міжнародній науковій конференції “Молодь за інформаційне суспільство” (Київ, 11 квітня 2003 року); міжнародній науково-практичній конференції “Формування національних та загальнолюдських цінностей в системі вищої історичної освіти” (Дніпропетровськ, 17-18 квітня 2003 року); міжнародній науково-практичній конференції “Інформаційно-аналітична діяльність в міжнародних відносинах” (Хмельницький, 24 –25 квітня 2003 року); всеросійському конгресі політологів “Вибори в Росії і російський вибір” (Москва, 28-29 квітня 2003 року); всеросійському соціологічному конгресі “Російське суспільство і соціологія в ХХI столітті: соціальні виклики й альтернативи” (Москва, 30 вересня-2 жовтня 2003 року); міжнародному семінарі “Структура подання знань про світ, суспільство, людину: у пошуках нових смислів”(Луганськ, 4-6 листопада 2003 року); міжнародній науково-практичній конференції “Громадянське суспільство в стратегії розвитку правової демократичної держави” (Київ, 28 листопада, 2003 року); ІІ українсько-польській науково-практичній конференції “Управління великими містами: адміністрування та безпосередня демократія (проблеми теорії і практики)” (Львів, 4-5 грудня 2003 року); міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 170-річчю Київського національного університету імені Тараса Шевченка та 60-річчю Інституту міжнародних відносин “Моделювання міжнародних відносин” (Київ, 29-30 квітня 2004 року); міжнародній науково-практичній конференції “Молодь в умовах нової соціальної перспективи” (Житомир, 13-14 травня 2004 року); міжнародній науково-практичній конференції “Суспільство і влада: можливості діалогу” (Сімферополь, 21-22 травня 2004 року); міжнародній науковій конференції “Уявлення про Пограниччя: моделі, ідентичності, репрезентації” (Мінськ, 27-29 січня 2005 року).
Наукові аспекти, узагальнення та висновки дисертації обговорювалися на наукових семінарах, “круглих словах” і на засіданнях кафедри міжнародної інформації Рівненського інституту слов’янознавства Київського славістичного університету, були використані при підготовці навчальних програм нормативних та спецкурсів “Зв’язки з громадськістю”, “Зв’язки з громадськістю в міжнародних відносинах”, “Конфліктологія та теорія переговорів” та їх викладанні, а також в матеріалах навчального посібника “Зв’язки з громадськістю”, рекомендованого Міністерством освіти і науки України для вищих навчальних закладів.
Публікації. Основні наукові положення дисертації викладені у двох авторських монографіях, одній колективній монографії, 23 наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, у 8 наукових статтях у наукових збірках, у 13 публікаціях за результатами наукових конференцій.
Структурно дисертаційна робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Обсяг дисертації становить 421 стор., основний текст – 382 стор., список використаних джерел складається з 475 найменувань і займає 39 стор., додатки (окремий том) на 64 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми рольової участі паблік рилейшнз у процесах політичної глобалізації, які створили якісно нову ситуацію в сучасній системі комунікацій з громадськістю. Посилення взаємозалежності і взаємодії всіх глобальних суб’єктів актуалізувало проблеми гармонізації відносин на основі паблік рилейшнз як важливого чинника сучасної світової політичної культури.
Політологічний аналіз застосування піару для підтримки глобалізаційних процесів і міжнародного розвитку дав можливість реалізувати обраний концептуальний підхід: паблік рилейшнз стали значною мірою міжнародними, що зумовило не лише врахування, а, отже, й дослідження глобальних процесів як середовища здійснення міжнародної комунікації. Застосування системного, структурно-функціонального та емпіричного методів дослідження уможливило аналіз основних проявів рольової участі паблік рилейшнз у процесах глобального розвитку.
Основні наукові і практичні результати дисертації полягають у наступному:
1. Глобалізація – закономірний етап світового розвитку, який охоплює всі сфери життя людства. Підвищення рівня соціальної організованості й керованості глобальним суспільством потребує демократичних форм контролю та зворотного зв’язку, які неможливі без встановлення взаєморозуміння та довіри між акторами, що діють на всіх рівнях глобального управління. Консенсус та згода стають важливими чинниками протидії викликам глобалізації, подолання її негативних проявів.
2. Амбівалентність глобалізаційних процесів проявляється в існуванні суперечливих дискурсів глобалізації та її ідеологічних трактувань. Структурні моделі глобалізму і альтерглобалізму дають можливість з’ясувати притаманні їм стійкі ознаки. Основними цінностями глобалізму як ідеології „глобалізації згори” (капіталістичної глобалізації) є принцип приватної власності; економікоцентризм; ринковий фундаменталізм; вибірковий меркантилізм (протекціонізм); визнання значної ролі держави в регламентуванні підприємництва і ринкових відносин; визнання ролі громадянського суспільства, прав і свобод особистості, правової держави, демократичних політичних інститутів тощо. Основні цінності альтерглобалізму як ідеології „глобалізації знизу”, демократичної глобалізації, обумовлені його якісно іншою (порівняно з глобалізмом), набагато ширшою та складнішою, соціально-політичною базою, яку характеризують інтеркласовість; полідемографічність; екстериторіальність; соціальний та організаційний плюралізм, соціально-політичний і культурний детермінізм; економічний плюралізм; ідея зміцнення національних держав, з одного боку, та повсюдний розвиток інститутів самоврядування, з іншого.
3. Глобалізація формує нову складну соціальну систему, яка потребує для забезпечення корегування негативних і посилення позитивних ефектів глобалізації оптимальних засобів та механізмів, що діють на різних рівнях глобалізації – локальному, національному, регіональному та глобальному. Одним з пріоритетних глобальних чинників, без якого неможливе створення глобального суспільства, стає демократизація; „громадське замовлення” на демократію існує не лише в окремих країнах, а й підтримується міжнародним співтовариством. Для підвищення рівня соціальної організованості й керованості світовим співтовариством, його розвитку і забезпечення демократичних форм контролю та зворотного зв’язку в глобальному суспільстві, необхідно, щоб демократичні принципи переважали як на глобальному, так і на національному рівнях. У цих умовах особливого значення набуває проблема встановлення взаєморозуміння та довіри між акторами, які діють на всіх рівнях глобального управління. Одним з інструментів досягнення взаєморозуміння та довіри є PR-діяльність, без якої сучасна управлінська система фактично не може ефективно функціонувати.
4. PR (паблік рилейшнз, піар, зв’язки з громадськістю, комунікації з громадськістю) – це система теоретичних знань та практики їх застосування, що відображає ті комунікаційні процеси в суспільстві, які спрямовані на встановлення взаєморозуміння між різними соціально організованими суб’єктами та громадськістю. Міжнародні паблік рилейшнз – це комунікації, що виходять за рамки внутрішньосуспільної взаємодії; комунікації окремих суб’єктів глобального процесу (національні держави, їх коаліції, міжнародні організації), пов’язані з міждержавними відносинами; комунікації окремих суб’єктів глобального процесу (неурядові міжнародні організації, транснаціональні корпорації, національні фірми та організації, що виходять на міжнародні ринки), не пов’язані з міждержавними відносинами; внутрішні комунікації різних глобальних акторів як такі, що опосередковано впливають на глобальні процеси.
Загальна мета міжнародних PR – гармонізація міжнародних відносин та інформаційне забезпечення глобалізаційних процесів, формування позитивного іміджу глобалізації, довіри до інституцій глобального управління і підтримки з боку світової громадськості інтеграційних процесів на всіх рівнях архітектури світопорядку.
5. Розглядаючи відкритість і транспарентність державної влади як домінантний чинник її діяльності в добу глобалізації, зазначимо особливе значення PR-політики державно-політичних структур суспільства та довіри до них з боку громадськості. Транспарентність і відкритість влади можна розглядати як фактор демократичного розвитку; інструмент забезпечення прозорості влади; засіб підвищення активності громадян, їхньої свідомості та політичної культури; результат розвитку комунікацій між різними учасниками демократичного процесу; форму реалізації права громадян на повну й об’єктивну інформацію; принцип, без якого не може існувати відкрите суспільство та демократична політична система.
Основні пріоритети PR-забезпечення діяльності окремих глобальних акторів, зокрема національних держав, міжнародних організацій і транснаціональних корпорацій на національному, регіональному та глобальному рівнях зумовлені потребою створення позитивного іміджу певної країни (міжнародної організації чи транснаціональної корпорації), створення позитивного іміджу перших осіб, які уособлюють окремих глобальних акторів, а також пересічних громадян певної країни, формування громадської думки не лише на національному рівні (щодо власної держави, її внутрішньої та зовнішньої політики), а й на міжнародному, забезпечення світової громадськості об’єктивною інформацією про певну країну, міжнародну організацію, ТНК тощо.
6. PR-діяльність у глобальному середовищі рідко обмежується окремими технологіями: частіше йдеться про цілісну кампанію – сукупність заходів, які об’єднані єдиною метою, спрямовані на чітко визначені верстви громадськості та скоординовані у просторі та часі. Провідне значення серед інших інструментів міжнародного піару мають медіа рилейшнз, менеджмент новин, подієві комунікації, Інтернет-комунікації та лобізм. В реалізації технологій міжнародних PR дедалі вагомішу роль відіграє цивілізоване лобіювання – вплив на владні структури інших країн для ухвалення позитивних рішень щодо суб’єкту лобіювання. Лобізм є не тільки складовою частиною політичної системи, а й важливим елементом громадянського суспільства. PR-агентства надають різноманітні послуги у сфері комунікацій з органами влади, зокрема, просування якоїсь ідеї в органах державної влади або в транснаціональних структурах, теоретична розробка і практичне застосування комунікаційних стратегій щодо зміни рішення і законодавства, сприяння компаніям, державам і зарубіжним організаціям при проведенні комунікацій з органами державної влади власної країни, а також при проведенні комунікацій з владою інших держав.
7. Європеїзація та “брюсселізація” не можуть бути успішними без відповідної PR-підтримки. Досвід ЄС в застосуванні технологій комунікації з громадськістю показує: не можна покладати вирішення завдань, які виникають у цій сфері, лише на загальноєвропейські установи та організації, важлива роль тут належить державним структурам та інституціям, покликаним забезпечувати рух країни до європейського простору та існування в ньому. Україні на шляху до ЄС перешкоджають такі чинники: низький рівень громадської поінформованості щодо дій уряду в процесі євроінтеграції, брак знань і навичок державних службовців у сфері ефективного впровадження завдань європейської інтеграції країни та нестача аналітичних і методологічних матеріалів щодо пріоритетних питань інтеграції України до ЄС.
8. Інтеграційні та глобалізаційні процеси обумовили і проблему формування нових ідентичностей – європейської і транснаціональної, які є підґрунтям європейського та глобального об’єднання, важливою складовою інтеграції окремих країн в європейську співдружність і глобальне співтовариство. Європейська ідентичність розглядається як спільність долі, залежність народів Європи один від одного у спільному будівництві мирного європейського порядку, вона виражається у спільності цінностей, які засновані на толерантності, гуманізмі і братерстві, визнанні фундаментальних прав людини і норм права, зафіксованих в загальних принципах, що підтверджують індивідуальну і соціальну відповідальність.
9. Інтегрування у глобальний світ передбачає знаходження поряд з іншими адекватних інформаційних ресурсів – зокрема, пошуку можливостей реалізації глобального проекту на національному, регіональному та міжнародному рівнях. Актуальною для України є проблема розробки власної національної глобалізаційної стратегії, яка б а/ гармонійно об’єднувала активізацію внутрішніх ресурсів і різнобічних зв’язків зі світовим співтовариством; б/ забезпечувала максимальне використання можливостей, наданих глобалізацією, і мінімізувала її негативні наслідки; в/ забезпечуючи її поступове входження в глобальне суспільство, максимально враховувала б національні інтереси країни.
Входження України в глобалізаційний простір потребує не лише розробки відповідної стратегії адаптації, а й включення в таку стратегію програми PR-заходів – дій, спрямованих на формування позитивного іміджу глобалізації у пересічних громадян. Для забезпечення коректування негативних ефектів глобалізації і посилення позитивних, поряд з іншими, потрібні інформаційні засоби і механізми, що діють на різних рівнях глобалізації. Одним з них може й повинна стати послідовна робота з іміджем глобалізації, адаптована до національних стратегій глобалізації, яка передбачає регулярні виміри громадської думки щодо глобальних процесів.
10. Імідж глобалізації – це образ глобалізаційних процесів в уяві різноманітних груп громадськості. Структура іміджу глобалізації може бути представлена сукупністю показників, які визначають рівень глобалізованості окремих країн і застосовуються для встановлення індексу глобалізації: політичний, технологічний, економічний параметри та рівень розвиненості персональних контактів. Іміджмейкінг глобалізаційних процесів забезпечує позиціонування глобалізації, завдяки чому вона стає не просто знайомою, а й прогнозованою. В умовах, коли існують різні ідеологічні сприйняття глобалізаційних процесів, було б неправильно вважати, що імідж формується лише під ідеологічним тиском: більш сприятливий вплив на процес його формування має система інформування громадськості різними суб’єктами глобального поступу.
11. На формування іміджу глобалізації впливають існуючі стереотипи, вплив ідеологій глобалізму та альтерглобалізму та цілеспрямована PR-діяльність глобальних акторів. Ставлення населення до глобалізації не залежить від об’єктивного рейтингу глобалізації країн: імідж глобалізації, який проявляється в оцінках населенням глобалізації, залежить від інформаційних впливів і рівня обізнаності про глобалізаційний процес та його наслідки.
12. Проведене регіональне опитування громадської думки української громадськості щодо глобалізації, її акторів і наслідків свідчить, що позитивне ставлення до глобалізації та її наслідків обумовлюють такі характеристики: вища освіта; проживання в міській місцевості; приналежність до більш молодих вікових груп. Знижують ймовірність позитивної оцінки глобалізації та її наслідків: низький рівень освіти, проживання в сільській місцевості, приналежність до старшої вікової групи.
В умовах політичної глобалізації, коли проблеми рівноваги, стабільності, взаєморозуміння, досягнення консенсусу стають проблемами збереження людського суспільства, демократія надзвичайно актуалізує проблему гармонійності стосунків та інтеракції на всіх рівнях міжнародного політичного та соціокультурного співробітництва. Рольова участь паблік рилейшнз у процесах глобального розвитку виявляється у глобалізації явища паблік рилейшнз: комунікації з громадськістю перетворюються на важливий чинник процесу глобалізації взагалі та на необхідний інструмент формування позитивного іміджу глобалізації і транснаціональної ідентичності.

Список використаних джерел і літератури

1. Глобалізація і безпека розвитку: Монографія / О.Г.Білорус, Д.Г.Лук’яненко та ін. – К.: КНЕУ, 2001. – 773 c.
2. Waters M. Globalization. – L.; N.Y.: Routledge, 1996. – 185 p.
3. Покровский Н.Е. Россия и трансформационные процессы в современном мире. // Тезисы докладов и выступлений на II Всероссийском конгрессе “Российское общество и социология в ХХI веке: социальные вызовы и альтернативы”: в 3-х т. – М.: Альфа-М, 2003. – Т.2. – С. 622-625.
4. Чешков М. Глобалізація: сутність, сучасна фаза, перспективи // Ї. – 2000. – №19. – С.178-194.
5. Дугин А.Г. Философия глобализма – философия контрглобализма. Доклад на международной конференции “Глобализм и глобальная безопасность”, Москва, 2001. – http://arctogaia.com/public/kontrglobal.shtml.
6. Павленко Ю.В. Альтернативи цивілізаційного розвитку України // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Збірник наукових праць. – Випуск 37 (у двох частинах). Частина І. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2002. – С. 51-56.
7. Мы, народы: роль Организации Объединенных Наций в XXI веке. Доклад Генерального секретаря. – A/54/2000 – http://www.un.org/russian/conferen/millennium/2000.htm.
8. Проскурин С. Глобализация или глобализм? // Власть. – 2001. – №6. – С.53-59.
9. Бартелсон Й. Три концепции глобализации // Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература. Сер.11., Социология. – М.: РАН ИНИОН, 2002. – С. 6-11.
10. Бек У. Что такое глобализация? / Пер. с нем. А.Григорьева и В.Седельника; общая редакция и послесл. А.Филиппова. – М.: Прогресс-Традиция, 2001. – 304с.
11. Болгов В.А. Социокультурная специфика и парадигма глобализации // Беларусь-Россия-Китай: к новой парадигме истории. Сб. науч. тр. – Мн.: ИСПИ, 2003. – С.27-35.
12. Кирюхов Э.П. Глобализация социальных процессов в контексте логики мировой истории. // Тезисы докладов и выступлений на II Всероссийском конгрессе “Российское общество и социология в ХХI веке: социальные вызовы и альтернативы”: в 3-х т. – М.: Альфа-М, 2003. – Т.2. – С. 639-640.
13. Кирчів А. Передмова // Ї. – 2000. – №19. – С. 2.
14. How the Index Is Calculated. – http://www.foreignpolicy.com.
issue_janfeb_2003/gindexsidebar.html.
15. Чейз-Данн К. Глобализация: мир-системные перспективы // Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература. Сер.11., Социология. – М.: РАН ИНИОН, 2002. – С. 31-37.
16. Nye Joseph. Globalism Versus Globalization. –
http://www.theglobalist.com/DBWeb/StoryId.aspx?StoryId=2392
17. Валаскакис К. Глобализация и управление // Глобализация: Контуры ХХІ века: Реф. сб. Ч.1. – М.: РАН ИНИОН, 2002. – С. 182-192.
18. Илларионов А. Глобализация тормозит. – http://www.idelo.ru/205/1.html.
19..Sivanandan A. All that melts into air is solid: the hokum of New Times // Race&class. – 1990. – Vol. 31, №3. – P. 1-30; Heresies and prophecies: the social and political fall-out of the technological revolution: an interview.// Race&class. – 1996. – Vol. 37, №4. – P. 1-11.
20. Даниленко В.П. Глобалистская картина мира, или глобалистика, глобализм, антиглобализм, глобализация и антиглобалистская борьба – http://www.islu.irk.ru/danilenko/articles/glob.htm.
21. Максименко В. Происходит ли “глобализация”? // Pro et Contra. – Том 4. – Осень 1999. – Проблемы глобализации – http://pubs.carnegie.ru/p&c/vol4-1999/5/pdf.
22..Ожеван М.А. Інформаційна нерівність у альтернативних контекстах глобалізації й антиглобалізації // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Збірник наукових праць. – Випуск 37 (у двох частинах). Частина І. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2002. – С. 43-50.
23. Валлерстайн И. Конец знакомого мира. Социология ХХІ века / Пер. с англ. Под ред. В.Л. Иноземцева. – М.: Логос, 2003. – 368 с.
24. Гладких Ю. Глобалистика: трудный путь становления // Международная экономика и международные отношения. – 1994. – № 10. – С. 104-106.
25. Глобальный контекст постсоветской России. Очерки теории и методологии мироцелостности. – М.: Московский общественный научный фонд, 1999. – 297с.
26. Василенко И.А. Политическая глобалистика: Учебное пособие. – М.: Логос, 2000. – 358 с.
27. Аналітика, експертиза, прогнозування: Монографія / Макаренко Є.А., Рижков М.М., Ожеван М.А. та ін. – К.: Наша культура і наука, 2003. – 614 с.
28. Вітер І.І. Політика європейської інтеграції в контексті глобалістики // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Збірник наукових праць. – Випуск 36 (у двох частинах). Частина І. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2002. – С. 62-69.
29. Вітер І.І. Глобалістика – наука ХХІ століття // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Збірник наукових праць. – Випуск 37 (у двох частинах). Частина І. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2002. – С. 87-89.
30. Перегудов С.П. Неолиберальная глобализация: есть ли альтернатива? // Мировая экономика и международные отношения. – 2002. – № 4. – С. 22-28.
31. Грани глобализации: Трудные вопросы современного развития. – М.: “Альпина Паблишер”, 2003. – 592 с.
32. Галкин А.А. Поступь глобализации и кризис глобализма // Полития. – 2002. –№2. – С. 5-21.
33. Нарочницкая Е.А. Национальный фактор в эпоху глобализации // Процессы глобализации: экономические, социальные и культурные аспекты: пробл.-темат. сб. – М.: РАН ИНИОН, 2000. – С. 102-155.
34. Уткин А.И. Мировой порядок ХХІ века. – М.: Изд-во Эксмо, 2002. – 512с.
35. Поппер Карл. Відкрите суспільство та його вороги. Том 1. – К.: Основи, 1994. – 444 с.
36. Поппер Карл. Відкрите суспільство та його вороги. Том 2. – К.: Основи, 1994. – 494 с.
37. Аттали Ж. На пороге нового тысячелетия / Перевод с английского. – М.: Международные отношения, 1993. – http://www.patriotica.ru/authors/attali.html
38. Валлерстайн И. Миро-системный анализ. – http://history.tuad.nsk.ru/Author/Engl/W/WallersteinI/waller.htm
39. Фукуяма Ф. Глобалізація безконечна // Ї. – 2000. – №19. – С.36-41.
40. Фукуяма Ф. Доверие. Социальные добродетели и созидание благосостояния // Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология /Под ред. В.Л.Иноземцева. – М.: Academia, 1999. – С. 123-162.
41. Toffler A. Future Shock. – New York: Bantam Doubleday Dell, 1984. – 561 p.
42. Бжезінський З. Велика шахівниця. – Львів-Івано-Франківськ: Лілея, НВ, 2000. – 236 с.
43. Хантінгтон С. Зіткнення цивілізацій // Філософська і соціологічна думка. – 1996. – №1-2. – С. 17-23.
44. Фрідман Т. Лексус і олівкове дерево // Ї. – 2000. – №19. – С.19-35.
45. Комелио К. Гипотеза безграничного роста // Международный журнал социальных наук. – Май 2001. – №33. – С. 31-40.
46. Макинсон Д. От редакции // Международный журнал социальных наук. – Май 2001. – №33. – С. 7-8.
47. Kikeri Sunita, John Nellis and Mary Shirley. Privatization: The Lessons of Experience. – Washington: World Bank,1992. – 86 p.
48. Гелбрейт Д.К. Кризис глобализации // Проблемы теории и практики управления. – 1999. – №6. – С. 32-36.
49. Williamson J. The Washington Consensus Revisited // Economic and Social Development into the Twenty Century, Inter-American Development Bank /Ed. Emmerij L. Washington D.C., 1997. – P. 48-61
50. Малиновский П.В. Глобализация 90-х годов: время выбора // Глобализация: Контуры ХХІ века: Реф. сб. Ч.1. – М.: РАН ИНИОН, 2002. – С. 5-49.
51. Левин И.Б. Глобализация и демократия // Политические исследования. – 2003. – №2. – С. 53-70.
52. Пашков М.В., Абдулаев С.Г. Современная глобализация: ее смыслы и социальные последствия – http://www.ibci.ru/konferencia/page/statya08.htm.
53. Сорос Д. Тезисы о глобализации // Вестник Европы. – 2001 – №2. – http://magazines.russ.ru/vestnik/2001/2/sor.html.
54. Уткин А.И. Либерализм и государство – http://www.dvpt.ru/utkin1.htm.
55. Кондратьева Т.С. Глобализация и национальный суверенитет // Процессы глобализации: экономические, социальные и культурные аспекты. – М.: РАН ИНИОН, 2000. – С. 74-101.
56. Бербах Р., Робинсон У.И. Спор конца столетия: является ли глобализация эпохальным сдвигом? // Глобализация: Контуры ХХІ века: Реф. сб. Ч.1. – М.: РАН ИНИОН, 2002. – С. 113-126.
57. Колодко Гжегож В. Глобализация и перспективы развития постсоциалистических стран / Пер. с польск. – Мн.ЕГУ, 2002. – 200с.
58..Генов Н. Глобальные тенденции и социальные преобразования в Восточной Европе // Международный журнал социальных наук. – Май 2001. – №33. – С.119-128.
59. Журнал “Политик етранжер” о проблемах глобализации // Процессы глобализации: экономические, социальные и культурные аспекты: пробл.-темат. сб. – М.: ИНИОН, 2000. –С. 191-231.
60. Большой бизнес выстроили по ранжиру –
http://www.washprofile.org/arch%2009%2003/09.24%20-%20big%20business.html
61..Бек У. Политическая динамика в глобальном обществе риска // Мировая экономика и международные отношения. – 2002. – №5. – С. 10-19.
62. Робертсон Р., Хондкер Х. Дискурсы глобализации: предварительные размышления // Глобализация: Контуры ХХІ века: Реф. сб. Ч.1. – М.: РАН ИНИОН, 2002. – 127-131.
63. Померанц Г. Ступени глобализации // Вестник Европы. – 2002. – №6. – http://magazines.russ.ru/vestnik/2002/6/pom1.html.
64. Мысляева И. Антиглобаллисты: кто они и откуда? – http://www.dvpt.ru/mislyaeva.htm.
65. Стігліц Д. Непроста правда про глобалізацію // Науковий світ. – Січень 2004. – №1. – С.10-11.
66. Стігліц Дж. Глобалізація та її тягар. – К.: Вид. Дім “КМ Академія”, 2003. – 252 с.
67 Майданик К. Альтернативное движение: фаза консолидации // Альтерглобализм: теорія і практика “антиглобалистского движения” /Под ред. А.В.Бузгалина. – М.: Едиториал УРСС, 2003. – С.158-179.
68. Sachs Jeffrey D. The Globalization of Mass Politics – http://www.globalpolicy.org/globaliz/politics/2003/02antiwar.htm.
69. Лапшин А. Внутри понятий – http://www.patriotica.ru/actual/index.html.
70. Гейдар Джемаль. За единую идеологию контрглобализма – http://www.kontrudar.ru/article_4.html.
71. Антиглобализация: тенденции и противоречия (McDonald’s как жупел глобализма) – http://www.dvpt.ru/analytics.htm.
72. Глобализация. Модернизация. Россия. Круглый стол // Полис. – 2003. – №2. – 53-70.
73. Боуман Е. Глобализация снизу // Альтерглобализм: теория и практика “антиглобалистского движения” /Под ред. А.В.Бузгалина. – М.: Едиториал УРСС, 2003. – С.131-140.
74. Петрелла Р., Агитон К., Удри Ш.-А. Другая глобализация // Альтерглобализм: теория и практика “антиглобалистского движения” /Под ред. А.В.Бузгалина. – М.: Едиториал УРСС, 2003. – С.125-128.
75. Бузгалин А.В. Альтерглобализм как феномен современного мира // Полис. – 2003. – №2. – 71-85.
76. Маршалл Д. Капитализм конца ХХ столетия: новое понимание глобализации // Глобализация: Контуры ХХІ века: Реф. сб. Ч.ІІ. – М.: РАН ИНИОН, 2002. – 142-151.
77. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество, культура: Пер. с англ. под науч. ред. О.И.Шкаратана. – М.: ГУ ВШУ, 2000. – 608 с.
78. Рейнике В.Х. Глобальная государственная политика // Глобализация: Контуры ХХІ века: Реф. сб. Ч.ІІ. – М.: РАН ИНИОН, 2002. – С. 221-229.
79. Амин С. Глобализация общественной борьбы // Альтерглобализм: теория и практика “антиглобалистского движения” /Под ред. А.В.Бузгалина. – М.: Едиториал УРСС, 2003. – С. 123-124.
80. Богатуров А. Самооборона транснациональных сетей // Независимая газета. – 2.07.2003. – http://www.ng.ru.
81. Media release, 29 September 2002 – http://www.voice-of-the-people.net/ContentFiles/docs/VoP_Poverty_Results.pdf.
82. Истягин Л. Мирное движение и “антиглобализм”: история и современность. // Альтерглобализм: теория и практика “антиглобалистского движения” /Под ред. А.В.Бузгалина. – М.: Едиториал УРСС, 2003. – С.236-248.
83. Эриксон Д. “Антиглобализм”: наброски к социологическому портрету // Альтерглобализм: теория и практика “антиглобалистского движения” /Под ред. А.В.Бузгалина. – М.: Едиториал УРСС, 2003. – С.180-196.
84. Необходима политика обеспечения мирового порядка – http://www.deutschebotschaft-moskau.ru/ru/bibliothek/internationale-politik/1998-11/article05.html.
85. Huntington S.P. The lonely superpower // Foreign affairs. – 1999. – Vol. 78, № 2. – P. 35-49.
86. Ревель Жан-Франсуа. Друга молодість демократії: Майбутнє демократичного імпульсу. – К.: Сфера, 2001. – 275 с.
87. Наше глобальное соседство. Доклад Комиссии по глобальному управлению и сотрудничеству. – М.: Издательство “Весь мир”, 1996. – 403 с.
88. Необходима политика обеспечения мирового порядка – http://www.deutschebotschaft-moskau.ru/ru/bibliothek/internationale-politik/1998-11/article05.html.
89. Скотт М. Катлип, Ален Х. Сентер, Глен М. Брум. Паблик рилейшнз. Теория и практика. – М.: Издательский дом “Вильямс”, 2000. – 624 с.
90. Black Jay, Bryant Jennings. Introduction to media communication. – Medison, Brown &Benchmark, 1994. – 606 p.
91. Зернецька О.В. Медіа- і віртуальна дипломатія та підготовка кадрів в університетах США і Великої Британії // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Збірник наукових праць. – Випуск 37 (у двох частинах). Частина І. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2002. – С. 205-208.
92. Хейвуд Р. Все о Public Relations. – М., Лаборатория Базовых Знаний, БИНОМ, 1999. – 254 с.
93. Больше гибкости и прозрачности // Европа. – 2002. – №7-8. – http://www.eur.ru/newer/user/phporg.
94. Переломный момент демократии? – http://www.deutschebotschaft-moskau.ru/ru/bibliothek/internationale-politik/1998-04/article03.html.
95. Michael I. The politics of secrecy. – Harmondsworth, Penguin books, 1982. – 240 p.
96. Панарин А.С. Искушение глобализмом. – М.: Эксмо-Пресс, 2002. – 416 с.
97. Култыгин В.П. Социальное знание и реальность: противоречия в познании развития современного мира // Социологические исследования. – 1999. – №12. – С. 4-10.
98. Trust will be the challenge of 2003: poll reveals a lack of trust in all institutions, including democratic institutions, large companies, NGOS and media across the world. Press-rellease – http://www.voice-of-the-people.net/ContentFiles/docs/VoP_Trust_Survey.pdf.
99. Хурс М.Н. Интеграционные процессы в контексте формирования единого информационного пространства // Перспективы интеграции на рубеже тысячелетий: Материалы Международной научно-практической конференции (Минск, 21-22 декабря 2000 г.) – Минск: 2001. – С. 271-277.
100. Веб-конференция „PR во имя будущего: идеи и проекты для гражданского общества” – 29 марта 2002 г. – http://www. sovetnik.ru/Conference.
101. Bell D. The Cultural Contradictions of Capitalism. – New York: Basic Books, 1996. – 400 p.
102. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования. – М.: Academia, 1999. – 956 с.
103. Toffler A. The Third Wave. – New York: Bantam Doubleday Dell, 1981. – 537 p.
104. Huntingthon S. The Class of Civilizations and the Remaking of World Order. – New York: Simon&Schuster. – 1997. – 367 p.
105. Gіddеns A. The consequences of modernity.– Cambridge: 1990. – 200 p.
106. Held D. Democracy and globalization // Global governance. – 1997. – Vol. 3 – № 3. – P. 251-267.
107. Cовременная политическая теория. / Автор-составитель Д.Хєлд. / Пер. с англ. Под общей редакцией В.И.Даниленко. – М.: NOTA BENE, 2001. – 480 c.
108. Даль Р. О демократии. / Пер. с англ. А.С.Богдановского; под ред. О.А.Алякринського. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 202 с.
109. Пэрро Э. Размышления о глобализации // Глобализация: Контуры ХХІ века: Реф. сб. Ч.1. – М.: РАН ИНИОН, 2002. – С. 76-89.
110. Kiljunen K. Global governance. – Helsinki: Institute of development studies, 1999. – 50 p.
111. Huntington S.P. The lonely superpower // Foreign affairs. – 1999. – Vol. 78, № 2. – P. 35-49.
112. Глобализация и постсоветское пространство / Под. Ред. А.Соломонова и С.Кухтерина. – М.: Стови, 2001. – 224 с.
113. Глобальный контекст постсоветской России: Очерки теории и методологии мироцелостности. – М.: Московский общественный научный фонд, 1999. – 297 с.
114. Панарин А.С. Православная цивилизация в глобальном мире. – М.: Алгоритм, 2002. – 496 с.
115. Чешков М. Глобальный мир (Обзор зарубежных работ последнего десятилетия) // Pro et Contra. – Том 7, Осень 2002. – С. 210-224.
116. Кузин В., Рущин Д. На пути к глобальному информационному обществу // PR-диалог. – 2001. – №5. – С.12-15.
117. Юрьев А. Глобализация: страх или уверенность // PR-диалог. – 2001. – №3-4. – С.14-18.
118. Тимофеева Н. Поиск смысла жизни в эпоху глобализации // PR-диалог. – 2002. – №3. – С.12-13.
119. Глобалізація та національна стратегія України /О.Г.Білорус. – К.: ВО “Батьківщина”; Броди: Просвіта, 2001. – 300 с.
120. Культура. Цивілізація, Глобалізація (кінець ХІХ-початок ХХІ ст.): Монографія: В 2-х т. – Х.: Основа, 2001. – Т.1 – 518с., т.2 –398с.
121. Людина і культура в умовах глобалізації // Збірник наукових статей. – К.: Видавець ПАРАПАН, 2003. – 400с.
122. Гондюл В. П. Глобальні стратегії інформаційного суспільства в міжнародних відносинах ХХ століття // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Збірник наукових праць. Випуск 24 (у двох частинах). Частина І. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2000. – С. 195-202.
123. Гондюл В. П. Інформаційні цивілізації – міжнародні інформаційні відносини // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Збірник наукових праць. Випуск 12 (у двох частинах). Частина І. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 1999. – С 13-19.
124. Гондюл В. П. Інформаційна культура в міжнародних інформаційних відносинах // Міжнародний Конгрес “Інформаційне суспільство в Україні – стан, проблеми, перспективи”. Матеріали Конгресу. 25-27 вересня 2000 року, Національний технічний університет “Київський політехнічний інститут”. Київ, Україна. – С.85-89.
125. Литвиненко О.В., Бінько І.Ф., Потіха В.М. Інформаційний простір як чинник забезпечення національних інтересів України: Монографія. – К.: ІМВ КУ імені Тараса Шевченка, 1998. – 47 с.
126. Бінько І. Інформаційний простір як пріоритетний чинник забезпечення національних інтересів України. – http://www.uintei.kiev.ua/db/index.shtml.
127. Бондаренко В. О., Литвиненко О. В. Інформаційна безпека сучасної держави: концептуальні роздуми. – http://www.niurr.gov/ukr/publishing/panorama1~2_99/iv_1bo.htm.
128. Павленко Ю. Україна у світовому цивілізаційному процесі. // Вісник національної академії наук України. – 2002. – № 3. – С. 18-26.
129 Зернецька О.В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини. – К.: Освіта, 1999. – 351 с.
130. Зернецька О. Роль „поставлених подій” у міжнародній комунікації // Людина і політика.– 2000. – №2. – С.62-64.
131. Зернецька О. Трансформація типів новинних передач в політичній комунікації // Нова політика. – 2000. №1. – С. 194-198.
132. Зернецька О., Зернецький П. PR-маніпуляційний вплив. Комунікативна теорія і практика. // Політичний менеджмент. – 2003. – №3. – С.101-113.
133. Макаренко Є. Європейська інформаційна політика. – К.: Наша культура і наука, 2000. – 368 с.
134. Макаренко Є. Інформаційне суспільство: політика, право в програмній діяльності ЮНЕСКО. – К.: Наша культура і наука, 2001. – 385 с.
135. Макаренко Є.А. Міжнародні інформаційні відносини. – К.: Наша культура і наука, 2002. – 475 с.
136. Макаренко Є. А. Проблемний аналіз концепції регіональної та національної інформаційної політики // Міжнародний Конгрес “Інформаційне суспільство в Україні – стан, проблеми, перспективи”. Матеріали Конгресу. 25-27 вересня 2000 року, Національний технічний університет “Київський політехнічний інститут”. Київ, Україна. – С. 97-98
137 Макаренко Є. А. Інформаційно-аналітичне забезпечення зовнішньої політики: теоретичні та прикладні аспекти // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Збірник наукових праць. Випуск 12. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 1999. – С. 104-107.
138. Макаренко Є.А. Трансформація зовнішньополітичної діяльності. // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Збірник наукових праць. – Випуск 36 (у двох частинах). Частина І. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2002. – С. 3-13.
139. Almond G., Verba S. The Civic Culture: Political Attitudes and Democracy in Five Nations – L.: Sage Publications, 1989. – 380 p. – http://www.questia.com/PM.qst?a=o&d=10416404.
140. Бенхабиб С. Притязания культури. Равенство и разнообразие в глобальную єру /Пер. с англ.; под редю В.И.Иноземцева. – М.: Логос, 2003. – 350 с.
141. Рукавишников В., Халман Л., Эстер П. Политические культуры и социальные изменения. Международные сравнения. – М.: Совпадение, 1998. – 368 с.
142. Laswell H.D. Communication Research in Politics: Print, Radio and Film In a Democracy. Ed. by D.Waples. – Beverly Hills, 1942. – 310 р.
143. Laswell H.D. The Structure and Function of Communication in Society / The Communication Ideas. Ed. by L.V. Harper. – New York, 1948. – 355 р.
144. Lippman W. Public opinion. – New York: Macmillian, 1965. – 427 p.
145. Шампань П. Делать мнение: новая политическая игра. – М.: Socio-Logos, 1997. – 335 c.
146. Robinson E.J. Communication and Public Relations. – Colombus: Charles E.Merrill, 1966. – 618 p.
147. Землянова Л.М. Современная американская коммуникативистика: Теоретические концепции, проблемы, прогнозы. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1995. – 268 с.
148. Землянова Л. В. Зарубежная коммуникативистика. – М.: Изд-во МГУ, 1999. – 301 с.
149. Коробейников В.С. Пирамида мнений. Общественное мнение: природа и функции. – М.: Молодая гвардия, 1981. – 222 с.
150. Уледов А.К. Общественное мнение советского общества. – М.: Соцэкгиз, 1963. – 391 с.
151. Почепцов Г.Г. Теория и практика коммуникации: от речей президентов до переговоров с террористами. – М.: Центр, 1998 – 352 с.
152. Іванов В.Ф. Теоретико-методологічні основи вивчення змісту масової комунікації. – К.: Київський університет ім.Тараса Шевченка, 1996. – 204 с.
153. Костенко Н., Макеев С., Андронина Т. Медиа в выборах: между политикой и культурой / НАН Украины, Институт социологии. – К.: 1999. – 218 с.
154. Полторак В.А. Социология общественного мнения. Учеб. пособие. - К.: Арт-Пресс, 2000. – 264 с.
155. Масова комунікація: Підручник / А. З. Москаленко, Л. В. Губерський, В. Ф. Іванов, В. А. Вергун – К.: Либідь, 1997. – 216 с.
156. Парсонс Т. Система современных обществ. – М.: Аспект Пресс, 1997. – 270 с.
157. Дэвид Истон. Категории системного анализа политики // Политология: Хрестоматия. / Сост.: проф. М.А.Василик, доц. М.С.Вершинин. – М.: Гардарики, 2000. – С.319-331.
158. Almond G. Political development. Essays in the heuristic theory. – Boston: Little, Brown and company, 1970. – 331 p.
159. Сорос Джордж. Утвердження демократії. – К.: Основи, 1994. – 224 с.
160. Сорос Джордж. Криза глобального капіталізму (відкрите суспільство під загрозою) – К.: Основи, 1999. – 259 с.
161. Сорос Дж., Новий вигляд на открытое общество. − http://www.tsu.ru/~osi/news/permanent/Soros-article.htm.
162. Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритості. – Львів: Центр гуманітарних досліджень Львівського нааціонального університету, 2000. – 318 с.
163. Stirton L., Lodge M. Transparensy mechanisms: building publicness into public services// Journal of law and society, 2001, vol. 28, N 4. – P. 471-489.
164. Роберт Г. Механизмы прозрачности: открытость действий властей и подотчетность // Вопросы демократии. Электронный журнал Госдепартамента США. – Том 5, номер 2, Август 2000 – http://usinfo.state.gov/journals/itdhr/0800/ijdr/ijdr0800.htm
165. Ахиезер А.С. Как „открыть” закрытое общество. – http://scl.plus.centro.ru/otcr.htm.
166. Кара-Мурза С. Открытое общество за железным занавесом. – http://xtotem.hell.ru/murza.html.
167. Зуев К.Н. Информационная ответственность и перспективы открытого общества в России. // На пути к открытому обществу. Идеи Карла Поппера и современная Россия / Отв. ред. А.Н.Чумаков. – М.: Изд-во „Весь Мир”, 1998. – С. 247-248.
168. Клепацкий Л.Н. Проблемы эволюции международных отношений в контексте глобализации. – http://www.polit.spb.ru/art.php3?rub=115&id=9892.
169. Цымбурский В.Л. Открытое общество, или новые цели для Европы. – http://www.politstudies.ru/fulltext/1992/6/9.htm.
170. Возняк Т. Глобалізація як виклик людству. – http://www.ji-magazine.lviv.ua/n19texts/vozn-gl.htm.
171. Гнаткевич Ю. Проблема відкритості законодавчої влади України // Програма сприяння парламентові України – http://www.usukraine.org.
172. Аласуутари П. Глобализация и национальное государство: оценка дискуссии. – // Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература. Сер.11., Социология. – М.: РАН ИНИОН, 2002. – С. 27-31.
173. Терборн Г. Глобализации: измерения, исторические волны, региональные эффекты, нормативное регулирование. // Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература. Сер.11., Социология. – М.: РАН ИНИОН, 2002. – С. 11-16.
174. Глобальный дискурс: Сборник статей. /Под ред. Л.В.Савина. – Суми: ИТД “Університетская книга”, 2003. – 142 с.
175. Блэк С. Введение в паблик рилейшнз. Пер. с англ. – Ростов н/Д: Феникс, 1998. – 320 с.
176. Блэк С. Паблик рилейшнз: международная практика: пер. с англ. – М.: Издательский дом “Довгань”, 1997. – 180 с.
177. Буари Ф. Паблик рилейшнз или стратегия доверия. Пер. с фр. – М.: Издательский дом “Инфра-М”, 2001. – 178 с.
178. Bernays E. Public Relations. – Norman: University of Oklahoma Press, 1952. – 374 p.
179. Frank Jefkins. Public Relations Techniques. – London: Butterworth Heinemann, 2002. – 465 p.
180. Cutlip S.M., Center A.H., Broom G.M. Effective Public Relations – Englewood Cliffs, New Jersey: Prentice Hall, 1994. – 560 p.
181. Gruning E.J., Hunt T. Managing Public Relation. – Chicago: Harcourt Brace College Publishers, 1997. – 576 p.
182. Доти Д.И. Паблисити и паблик рилейшнз. Пер. с англ. – М.: Информационно-издательский дом “Филинъ”, 1996. – 285 c.
183. Оливер С. Стратегия в паблик рилейшнз / Пер. с англ. Под ред. А.Н. Андреевой. – СПб.: Издательский Дои “Нева”, 2003. – 160 с.
184. Wisse Hubert, Schoevers Lex. Cultivating networks. Aspects of international communication. Challenges in communication. // IPRA, Gold Paper. 2000. – №13. October. – http://www.ipranet.org.
185. Wright Donald. The evaluation of public relations education and the influence of globalisation. Survey of eight countries. // IPRA, Gold Paper, №12, 1997. – http://www.ipranet.org.
186. Albert Oeckl. Public relations education worldwide. // IPRA, Gold Paper, №2, 1976. – http://www.ipranet.org.
187. Globalisation: yes from an economic persepctive, but not for national identity, cultures and religion. IPRA’99 Tokyo conference. // IPRA newsletter. – Vol. 43, №1. – November 1999. – http://www.ipranet.org.
188. ПР сегодня: новые подходы, исследования, международная практика. / Пер. с англ. – М.: Консалтинговая группа “Имидж-Контакт”,ИНФРА-М,2002.– 492с.
189. Лаан Димпф ван дер. Европейские стандарты PR: возведение мос