Романенко Катерина Михайлівна . Конституційне право громадянина на освіту в Україні: стан і тенденції розвитку

Короткий опис

Романенко Катерина Михайлівна . Конституційне право громадянина на освіту в Україні: стан і тенденції розвитку. : Дис... канд. наук: 12.00.02 - 2009.

Романенко К.М. Конституційне право громадянина на освіту в Україні: стан і тенденції розвитку. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 - конституційне право. Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. Харків. 2008.
У дисертації досліджуєтьсяконституційне право людини і громадянина на освіту в контексті його соціальних детермінант, взаємозалежності соціальних та юридичних аспектів. Здійснено аналіз наукових підходів до інтерпретації сутності права на освіту як складової забезпечення демократичного розвитку суспільства та самоактуалізації особистості в сучасних умовах. Визначено міжнародний контекст, концептуальні та нормативно-правові засади зближення соціального та юридичного змісту права на освіту у «суспільстві освіти». Визначені основні ознаки соціоцентричної методології дослідження права на освіту та її переваги. Обгрунтовані соціальні критерії розширення змісту права на освіту та напрями їх реалізації у законодавстві. Сформульовано власне бачення змісту конституційного права на освіту в умовах формування в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки. Досліджено напрями удосконалення нормативно-правового забезпечення конституційного права на освіту в загальносоціальному, державно-управлінському та ринковому вимірах.
На основі проведеного дослідження сформульовано узагальнення, пропозиції та рекомендації, спрямовані на вдосконалення механізму забезпечення конституційного права на освіту у контексті тенденцій розвитку українського суспільства.

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення та вирішене наукове завдання, яке полягає у визначенні змісту та напрямів розвитку конституційного права людини та громадянина в Україні у контексті загальноцивілізаційного розвитку та модернізації українського суспільства. Здійснене дослідження дає можливість зробити такі висновки:
1. Право на освіту в незалежній Україні досліджується передусім як складова прав та свобод громадян з пріоритетністю інтересів людини та громадянина, а також як елемент функціонування громадянського суспільства і соціально орієнтованої ринкової економіки. Однак належного аналізу питань взаємозв’язку конституційно-правового забезпечення розвитку права на освіту в Україні з соціальними умовами, детермінантами та потребами українського суспільства поки що не здійснено.
2. Найбільш повно соціальні детермінанти права на освіту проявляються через його інтерпретацію як базису культурних прав людини та громадянина. Сутність права на освіту знаходить свій вияв у його визначенні. В об’єктивному розумінні означене право виступає як правовий інститут, у суб’єктивному як потенціал його носія. Їх поєднання містить основні аспекти детермінації змісту та форм реалізації права на освіту. Існуючі у літературі визначення його компонентів, що базуються на статтях Конституції України, слід доповнити такими: правом на рівний доступ до різних видів освіти в залежності лише від особистих здібностей; правом на якісну освіту як складову загальної цілі соціального розвитку забезпечення якості життя; правом на самоосвіту в умовах наявності комп’ютерних мереж, і відповідно правом на електронну освіту.
3. Соціоцентрична методологія дослідження права на освіту передбачає пріоритетну увагу до таких його аспектів: позитивного права на освіту як відображення потреб суспільства та індивіда, зв’язок правових норм та соціально-економічних потреб суспільства, ціннісно-соціокультурне наповнення права на освіту, правове забезпечення потреб розвитку людини, взаємозв’язок права на освіту та інших громадянських прав і свобод, право на освіту в умовах формування «суспільства освіти», діалектика суб’єктивного та об’єктивного права на освіту, поєднання адміністративно-правових та цивільно-правових відносин у контексті взаємодії імперативного та диспозитивного методів правового регулювання, принципи права на освіту, механізми соціально-правового гарантування.
4. В Україні загалом сформована законодавча база суб’єктивного права громадян на освіту у вигляді системи законодавчих та нормативних актів про освіту. Однак існує низка проблем конституційно-правового регулювання, яка найбільш наочно виявляється у рішеннях Конституційного Суду з питань забезпечення права на освіту українських громадян. Специфікою конституційно-правового та законодавчого регулювання права на освіту є формування в Україні окремої правової підсистеми. На сьогодні освітнє право сформувалося як галузь законодавства, проте не як галузь права. Це має знайти відображення у формуванні Зібрання законів про освіту.
5. Національне законодавство України стосовно права на освіту та його гарантій формується на основі світових та європейських стандартів у цій сфері. Основою розвитку конституційного права на освіту в Україні є створення механізмів його забезпечення на рівні європейських стандартів. До найважливіших напрямів розвитку конституційного права на освіту в Україні доцільно віднести: удосконалення правових механізмів виконання державних гарантій права на освіту шляхом надання базовому галузевому Закону «Про освіту» статусу конституційного, законодавче закріплення державного бюджетного фінансування за індивідуальними суб’єктами права на освіту, законодавчу підтримку спрямування ресурсів громадянського суспільства на потреби освіти, перехід до загальної вищої освіти, підтримку індивідуальних зусиль громадян щодо підвищення свого освітнього рівня, конституювання права на електронну освіту, узгодження розвитку системи освіти та суміжних соціальних сфер.
6. У сфері конституційно-правових гарантій права на освіту основною проблемою є забезпечення відповідності галузевого законодавства конституційним принципам. Основний галузевий Закон «Про освіту» має ряд недоліків, які потребують його уточнення та доопрацювання. Передусім слід сказати про відсутність змістовного зв’язку з відповідною статтею Конституції України, регуляторна діяльність держави розглядається лише на технологічному рівні (державна політика у галузі освіти), поза завданнями забезпечення права на освіту. На основі узагальненого аналізу недоліків та прогалин вітчизняного освітнього законодавства у роботі запропоновані конкретні зміни до законодавства, зокрема до Закону «Про освіту» та системи державного управління освітньою галуззю, спрямовані на удосконалення механізмів гарантування права на освіту в Україні, розширення його змісту, збільшення ефективності діяльності державних органів управління у сфері забезпечення конституційного права на освіту, удосконалення нормативно-правових засад регулювання освітнього ринку.