Романів Людмила Вікторівна. Патогенез токсичної нефропатії у щурів різного віку

Короткий опис

Романів Людмила Вікторівна. Патогенез токсичної нефропатії у щурів різного віку : дис... канд. мед. наук: 14.03.04 / Тернопільський держ. медичний ун-т ім. І.Я.Горбачевського. - Т., 2006.

Романів Л.В. Патогенез токсичної нефропатії у щурів різного віку. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.04 патологічна фізіологія. Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України. Тернопіль, 2006.
Дисертація присвячена вивченню патогенетичних аспектів нефропатій у різновікових щурів, індукованих дихлоридом ртуті (сулемою). У роботі наведено теоретичне обґрунтування та практичне вирішення проблеми вікових особливостей функції нирок та стану водно-сольового обміну в нормі та при токсичних нефропатіях. Досліди проведено на 174 білих безпородних щурах-самцях. Встановлено, що нирки статевонезрілих, статевозрілих та старих щурів, у цілому, ефективно регулюють водно-сольовий гомеостаз, забезпечуючи стабільність осмотичного та іонного складу плазми крові при навантаженні водою і сольовим розчином з визначеними віковими особливостями ниркових процесів фільтрації і реабсорбції. Найбільш висока здатність нирок регулювати осмотичний гомеостаз встановлена у групі молодих статевозрілих тварин, а найменша - у щурів старшої вікової групи у зв’язку зі зниженням ниркового функціонального резерву і зміною канальцевої реабсорбції води та осмотично активних речовин. Доведено, що нирки молодих статевозрілих щурів найбільш чутливі до токсичного впливу дихлориду ртуті, що виявляється у зниженні кліренсу креатиніну, посиленні протеїнурії і фосфатурії, у той час як чутливість нирок статевонезрілих щурів значно менша. Встановлено, що у щурів старшої вікової групи при токсичній сулемовій нефропатії знижується здатність ефективно регулювати осмотичний гомеостаз внаслідок зменшення клубочкової фільтрації та відсутності ниркового функціонального резерву, на фоні порушення обміну оксиду азоту.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягає у з’ясуванні вікових особливостей функціонального стану нирок при сулемовій нефропатії в умовах індукованого діурезу, та зроблено наступні висновки:
1. Нирки статевонезрілих, статевозрілих і старих щурів, у цілому, ефективно регулюють водно-сольовий гомеостаз, забезпечуючи стабільність осмотичного та іонного складу плазми крові при навантаженні водою і сольовим розчином з наявністю вікових особливостей ниркових процесів фільтрації і реабсорбції.
2. У групі статевонезрілих тварин виявлені найбільш низькі показники кліренсу креатиніну (564±49 мкл/хв) на фоні максимальних значень стандартизованої на 1 мл клубочкового фільтрату екскреції осмотично активних речовин ((1,44±0,12)х10-2), білка ((1,52±0,12)х10-3мг/мл) і неорганічних фосфатів.
3. Найбільш ефективна здатність нирок регулювати осмотичний гомеостаз встановлена у групі молодих статевозрілих тварин як за рахунок найбільш високих показників ниркового функціонального резерву, так і ефективної регуляції канальцевого транспорту осмотично активних речовин.
4. Вікові особливості осморегулюючої функції нирок щурів старшої вікової групи не пов'язані з патологічними змінами діяльності нирок, а обумовлені перебудовою внутрішньониркових і системних механізмів регуляції водно-сольового балансу, спрямованих на зменшення ниркових втрат води та осмотично активних речовин. Внаслідок чого здатність регулювати осмотичний гомеостаз у щурів старшої вікової групи найменша у зв'язку зі зниженням ниркового функціонального резерву і зміною канальцевої реабсорбції води й осмотично активних речовин на фоні протеїнурії.

Цикл оксиду азоту відіграє важливу роль у реалізації ниркового функціонального резерву у здорових тварин усіх вікових груп, однак показники ниркового кліренсу хімічно стабільних метаболітів ендогенного оксиду азоту - нітритів і нітратів - мають виражені вікові особливості з максимумом утворення у молодих статевозрілих тварин.

6. У молодих статевозрілих щурів відмічається найбільш висока чутливість нирок до токсичного впливу дихлориду ртуті, що виявляється у зниженні швидкості клубочкової фільтрації за кліренсом ендогенного креатиніну, посиленні протеїнурії і фосфатурії.

Найбільша вираженість токсичної нефропатії у статевозрілих щурів знаходиться в прямій залежності від порушення клубочково-канальцевого балансу, що спричиняє зменшення швидкості клубочкової фільтрації. Чутливість нирок статевонезрілих щурів до токсичної дії дихлориду ртуті значно менша.

8. У старих щурів при токсичній сулемовій нефропатії порушується здатність ефективно регулювати осмотичний гомеостаз внаслідок зменшення клубочкової фільтрації та недостатнього функціонального ниркового резерву, на фоні порушення обміну оксиду азоту.