РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ В УМОВАХ ПРОТИДІЇ, ЯКА ЧИНИТЬСЯ З ВИКОРИСТАННЯМ СОЦІАЛЬНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ

Короткий опис

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Гутнік Ксенія Володимирівна

УДК.343.98 (477)

РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ В УМОВАХ ПРОТИДІЇ, ЯКА ЧИНИТЬСЯ З ВИКОРИСТАННЯМ СОЦІАЛЬНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ

Спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова
діяльність

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Михайлов Михайло Анатолійович
кандидат юридичних наук, доцент

ХАРКІВ – 2010

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 2
ВСТУП…………………………………………………………………........................ 3

РОЗДІЛ 1. ПРОТИДІЯ РОЗСЛІДУВАННЮ ЗЛОЧИНІВ ТА СОЦІАЛЬНА НАПРУЖЕНІСТЬ…………………………………………………………………… 12
1.1. Поняття та форми протидії розслідуванню злочинів 12
1.2. Поняття соціальної напруженості та її вплив на процес розслідування злочинів 33
1.3. Проблеми розслідування злочинів, які мають великий суспільний резонанс 54
Висновки до розділу 1 71

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПОДОЛАННЯ ПРОТИДІЇ РОЗСЛІДУВАННЮ ЗЛОЧИНІВ, ЯКА ЧИНИТЬСЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ФАКТОРІВ СОЦІАЛЬНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ 74
2.1. Тактичні заходи подолання протидії розслідуванню злочинів в умовах соціальної напруженості 74
2.2. Забезпечення таємниці досудового слідства при розслідуванні злочинів в умовах соціальної напруженості 96
2.3. Діяльність слідчого (дізнавача) щодо зниження соціальної напруженості при розслідуванні злочинів 110
Висновки до розділу 2 126

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ТАКТИКИ ПРОВЕДЕННЯ ОКРЕМИХ СЛІДЧИХ ДІЙ В УМОВАХ ПРОТИДІЇ РОЗСЛІДУВАННЮ ЗЛОЧИНІВ, ЯКА ЧИНИТЬСЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ФАКТОРІВ СОЦІАЛЬНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ 129
3.1. Особливості проведення слідчого огляду в умовах протидії розслідуванню, яка чиниться з використанням факторів соціальної напруженості 132
3.2. Особливості тактики проведення затримання, обшуку та виїмки в умовах протидії розслідуванню, яка чиниться з використанням факторів соціальної напруженості 142
3.3. Особливості тактики проведення допиту, відтворення обстановки та обставин події, пред’явлення для впізнання 157
Висновки до розділу 3 175

ВИСНОВКИ 178

ДОДАТКИ 186

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 221

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АР Крим – Автономна Республіка Крим
ГУ – Головне управління
ДАІ – державна автомобільна інспекція
ДТП – дорожно-транспортна пригода
ЗМІ – засоби масової інформації
ІТТ – ізолятор тимчасового тримання
КК – Кримінальний кодекс
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс
МВС – Міністерство внутрішніх справ
СБУ – Служба безпеки України
УМВС – управління Міністерства внутрішніх справ

ВСТУП

Актуальність теми. Розбудова демократичної, правової та соціально орієнтованої держави неможлива без реального захисту прав та свобод громадян. Злочинність є не тільки постійною перепоною на цьому шляху, але й однією з основних загроз національній безпеці будь-якої країни. Вплив злочинності на політичну та соціально-економічну стабільність має зворотну залежність. Злочинність негативно діє на політичну та соціально-економічну стабільність у країні, а політична та економічна криза, яка сьогодні спостерігається в Україні, сприяє зростанню злочинності. В умовах нестабільності кримінал активно намагається реалізувати свої інтереси через політику та економіку, але, на жаль, і політична влада та економічна еліта нерідко намагаються вирішити свої проблеми кримінальним шляхом. Злочинна діяльність поступово набуває більш організованих форм, підвищує свій професіональний рівень, виникають нові «інтелектуальні» види злочинів, поширюються корумповані зв’язки злочинного світу із владою всіх рівнів тощо.
У цих умовах все більше розповсюдження та розвиток отримує таке негативне соціальне явище, як протидія діяльності правоохоронних органів, зокрема розслідуванню злочинів різної тяжкості. При цьому з метою протидії розслідуванню злочинів зацікавлені особи нерідко використовують фактори соціальної напруженості, пов’язані з міжнаціональними та міжрелігійними відносинами, з проблемами у ставленні населення до правоохоронних органів, у економічній та політичній сфері тощо. Значну роль при використанні соціальної напруженості з метою протидії розслідуванню злочинів відіграють засоби масової інформації, які використовуються суб’єктами протидії для створення підвищеного суспільного резонансу навколо злочину з метою привернути увагу громадськості та ініціювати й керувати відповідною реакцією. Використання факторів соціальної напруженості не тільки значно полегшує суб’єктам протидії розслідуванню злочинів здійснення їхньої протиправної діяльності, але й служить каталізатором соціальної напруженості, загострюючи її, подеколи доводячи до критичної позначки, що значно ускладнює політичну, соціально-економічну, міжнаціональну і, врешті-решт, криміногенну обстановку як в окремому регіоні, так і в країні в цілому.
Таким чином, враховуючи складну політичну і соціально-економічну ситуацію у нашій країні, триваючі процеси реформування багатьох соціальних інститутів, багатонаціональний склад населення, співіснування різних релігійних конфесій та інші соціальні фактори, наочною є потреба розробки наукових засад подолання протидії розслідуванню злочинів, що чиниться з використанням факторів соціальної напруженості.
Проблемі протидії розслідуванню злочинів присвячені праці таких вітчизняних та зарубіжних вчених як: О. В. Александренко, Е. У. Бабаєва, В. П. Бахін, В. Д. Берназ, Р. С. Бєлкін, А. Ф. Волобуєв, А. В. Дулов, В. І. Гончаренко, С. Ю. Журавльов, Г. Г. Зуйков, А. В. Іщенко, В. М. Карагодін, Н. С. Карпов, І. П. Козаченко, В. П. Колмаков, В. О. Коновалова, В. П. Корж, В. С. Кузьмічов, В. К. Лисиченко, В. Т. Нор, В. О. Образцов, В. А. Овєчкін, Ф. М. Сокиран, В. В. Тіщенко, А. Ю. Федоренко, В. Ю. Шепітько, Р. М. Шехавцов, М. Є. Шуміло, Б. В. Щур та ін.
Однак, не зважаючи на пильну увагу вчених до аналізованого явища, сьогодні існує багато спірних позицій щодо сутності протидії розслідуванню злочинів: немає єдності думок як щодо самого цього поняття, так і механізму та форм протидії, що, перш за все, пов’язано зі складністю та багатогранністю цього процесу.
Протидія розслідуванню злочинів, яка чиниться з використанням факторів соціальної напруженості, та можливі шляхи й засоби її подолання на рівні комплексного спеціального монографічного дослідження дотепер не вивчалися, що зумовлює практичну та теоретичну значущість і актуальність теми даного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри криміналістики, судової медицини та психіатрії Харківського національного університету внутрішніх справ та ґрунтується на основних положеннях п. 2.5.105 наказу МВС України № 755 від 05.07.2004 р. «Пріоритетні напрямки наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 років». Тема дослідження відповідає тематиці рекомендованих Академією правових наук України пріоритетних напрямків розвитку правової науки на 2005–2010 роки (постанова № 2/04-2 від 18.06.2004 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення наукових положень і рекомендацій щодо подолання протидії розслідуванню злочинів, яка чиниться з використанням факторів соціальної напруженості, на основі теоретичного узагальнення сучасних наукових праць та емпіричних даних щодо вказаного явища.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно було вирішити такі основні завдання:
– визначити поняття «протидія розслідуванню злочинів», її ознаки, сутність, форми;
– встановити зміст поняття «соціальна напруженість» та дослідити її вплив на процес розслідування злочинів;
– окреслити особливості та проблеми у розслідуванні злочинів, які мають великий суспільний резонанс;
– визначити роль та місце заходів подолання протидії розслідуванню злочинів у криміналістичній тактиці, їх види та принципи застосування;
– визначити проблеми та шляхи забезпечення таємниці досудового слідства при розслідуванні злочинів в умовах соціальної напруженості;
– розробити науково обґрунтовані практичні рекомендації щодо діяльності слідчого по зниженню соціальної напруженості при розслідуванні злочинів;
– сформулювати науково обґрунтовані практичні рекомендації щодо тактичних можливостей подолання протидії розслідуванню злочинів, яка чиниться з використанням факторів соціальної напруженості, при проведенні окремих слідчих дій (слідчого огляду, затримання, обшуку, виїмки, допиту, відтворення обстановки та обставин події, пред’явлення для впізнання).
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають при розслідуванні злочинів в умовах соціальної напруженості.
Предмет дослідження складають організаційні й тактичні засади подолання протидії розслідуванню злочинів, яка чиниться з використанням факторів соціальної напруженості.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації склала сукупність методів наукового пізнання, основним з яких є діалектичний метод. У процесі дослідження було використано загальнонаукові методи пізнання: історичний, системно-структурний, формально-логічні, конкретно-соціологічні, а також статистичні методи збору, узагальнення та аналізу інформації, і це дало можливість отримати найбільш повну інформацію про явище, що вивчається, та здійснити обґрунтування нових положень, теоретичних висновків, пропозицій і практичних рекомендацій.
Методи спостереження, опису, порівняння, класифікації використовувалися для визначення типових ознак форм та способів протидії розслідуванню злочинів. Історичний метод застосовувався при дослідженні появи і розвитку окремих теорій, концепцій, поглядів учених-криміналістів з проблем протидії розслідуванню злочинів (поняття, форм та способів протидії та її подолання тощо). Методи логіки (аналіз, синтез, індукція, дедукція) використано при вивченні нормативних актів, матеріалів кримінальних справ, аналітичних матеріалів, концепцій, позицій авторів з окремих питань, що охоплюються предметом дослідження. Системно-структурний метод став у пригоді у ході розгляду механізму використання факторів соціальної напруженості з метою протидії розслідуванню злочинів; для дослідження окремих елементів криміналістичної тактики (системи тактичних прийомів, комбінацій та операцій, комплексів слідчих дій та оперативно-розшукових заходів тощо). Конкретно-соціологічні методи (опитування, анкетування, експертні оцінки) було застосовано для збирання додаткової інформації про способи протидії розслідуванню злочинів, що вчиняється з використанням факторів соціальної напруженості, засоби її подолання тощо. Статистичні методи (групування, зведення, аналізу кількісних показників) уможливили узагальнення результатів аналізу матеріалів кримінальних справ й опитування окремих груп респондентів.
Нормативну базу дослідження склали Конституція України, міжнародно-правові акти, нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств України, інші чинні законодавчі та нормативно-правові акти, спрямовані на протидію злочинності. Теоретичною основою дослідження стали праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі криміналістики, кримінального процесу, кримінального та адміністративного права, кримінології, теорії управління, психології (загальної, соціальної та юридичної), оперативно-розшукової діяльності, соціології, при опрацюванні яких використовувався комплексний міжгалузевий підхід і метод порівняльного аналізу наукової та методичної літератури.
Емпіричну базу дослідження становлять узагальнені дані, отримані в ході аналізу матеріалів 78 кримінальних справ; опитування 264 практичних працівників правоохоронних органів України (слідчих: ОВС – 120; прокуратури – 30; СБУ – 35; оперативних працівників: ОВС – 40; СБУ – 25; податкової міліції – 14); аналізу 200 матеріалів відмови у порушенні кримінальної справи; контент-аналізу повідомлень засобів масової інформації за 2003–2009 рр.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що робота є першим спеціальним комплексним монографічним дослідженням проблем подолання протидії розслідуванню злочинів, що чиниться з використанням факторів соціальної напруженості, проведеним на базі основних положень теорії криміналістики з урахуванням сучасних тенденцій у політичній, соціально-економічній, соціально-правовій та інших сферах життя нашого суспільства.
Теоретичні висновки і результати дисертаційного дослідження отримано на підставі особистих досліджень автора. Найбільш значущі результати, що виносяться на захист, полягають у наступному:
− вперше встановлено та систематизовано основні фактори соціальної напруженості, які використовуються при протидії розслідуванню злочинів, зокрема: напруження у міжнаціональних відносинах, у відносинах «правоохоронні органи – населення», у економічній сфері, у міжрелігійних відносинах, у політичній сфері та у взаєминах «влада – населення»;
− вперше досліджено механізм використання факторів соціальної напруженості суб’єктами протидії;
− вперше визначено роль засобів масової інформації у протидії розслідуванню злочинів з використанням факторів соціальної напруженості, що використовуються суб’єктами протидії для створення штучного суспільного резонансу навколо розслідування злочину з метою залучення уваги громадськості та ініціації, а також керування реакцією громадськості;
− вперше виявлено найбільш типові ситуації виникнення суспільного резонансу при розслідуванні злочинів (міжнаціональний характер злочинних діянь; тяжкі та особливо тяжкі наслідки злочину, скоєного у сфері економіки; багатоепізодний злочин, вчинений ОПГ; політичне підґрунтя скоєння злочину; релігійний характер злочину; вчинення злочину громадським (публічним) діячем або відносно нього; вчинення злочину працівником правоохоронного органу та інші) та механізм його штучного підвищення суб’єктами протидії.
− удосконалено поняття «соціальна напруженість», під якою слід розуміти особливий психічний стан соціальної системи (групи, спільноти, суспільства), обумовлений виникненням і розвитком соціальних протиріч, пов’язаних з негативними об’єктивними чинниками, що характеризується наявністю певного потенціалу деструктивності соціальної організації і виявляється в ненормативній індивідуальній та груповій поведінці;
− удосконалено поняття «протидія розслідуванню злочинів» та «подолання протидії розслідуванню злочинів». Протидію розслідуванню злочинів слід розуміти як умисні, протиправні дії або бездіяльність зацікавлених осіб, спрямовані на перешкоджання реалізації завдань кримінального судочинства особами, які розслідують злочини. Подолання протидії розслідуванню злочинів – це діяльність уповноважених суб’єктів, яка спрямована на припинення або нейтралізацію перешкоджання зацікавленими особами реалізації завдань кримінального судочинства на стадії розслідування;
− удосконалено класифікацію форм та способів протидії розслідуванню злочинів наступним чином: залежно від суб’єкта; за кількістю суб’єктів; за механізмом реалізації; за впливом на сліди злочинної діяльності; за змістом протидії; за спрямованістю;
− удосконалено систему процесуальних (слідчі дії й оперативно-розшукові заходи) і непроцесуальних (тактичні прийоми, комбінації й операції) заходів подолання протидії розслідуванню злочинів;
− удосконалено систему заходів щодо зниження соціальної напруженості при розслідуванні злочинів на рівні діяльності правоохоронних органів (пропагандистська, інформаційна робота, організація переговорного процесу, а також проведення спеціальних заходів щодо зниження рівня протистояння суб’єктів напруженості) та рівні діяльності слідчого (дізнавача) (конструктивна взаємодія зі ЗМІ та громадськістю).
− набули подальшого розвитку концепція забезпечення таємниці досудового слідства, надано практичні рекомендації щодо збереження слідчим таємниці досудового слідства при розслідуванні злочинів в умовах соціальної напруженості, наявності суспільного резонансу та протидії з боку зацікавлених осіб;
− набули подальшого розвитку теоретичні положення тактики проведення окремих слідчих дій, а саме: запропоновано конкретні тактичні рекомендації щодо проведення слідчого огляду, затримання, обшуку, виїмки, допиту, відтворення обстановки та обставин події, пред’явлення для впізнання при розслідуванні злочинів в умовах протидії, що чиниться із використанням факторів соціальної напруженості.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені у дисертаційному дослідженні положення, висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані:
– у науково-дослідній роботі – для подальшої розробки загальної теорії криміналістики, а також тактики розслідування злочинів в умовах соціальної напруженості;
– у правотворчості – з метою вдосконалення чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства, інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність правоохоронних органів із протидії злочинності;
– у діяльності правоохоронних органів – для оптимізації слідчої діяльності з подолання протидії розслідуванню злочинів, що чиниться із використанням факторів соціальної напруженості;
– у навчальному процесі – при викладанні курсу «Криміналістика», підготовці підручників, навчальних та довідкових посібників, методичних матеріалів.
Результати дисертаційного дослідження впроваджені в практичну діяльність СУ ГУ МВС України в АР Крим (акт впровадження від 29 жовтня 2009 р.), також знайшли своє застосування у навчальному процесі юридичного факультету Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського (акт впровадження від 30 жовтня 2009 р.), Кримського юридичного інституту Одеського державного університету внутрішніх справ (акт впровадження від 18 вересня 2009 р.), Кримського економічного інституту ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (акт впровадження від 11 вересня 2009 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались на наукових і науково-практичних конференціях: «Використання сучасних досягнень криміналістики у боротьбі зі злочинністю» (Донецьк, 2005 р.), «VІІ звітна науково-практична конференція» (Сімферополь, 2005 р.), «Проблеми розвитку та модернізації податкових і правоохоронних органів України, боротьба з корупцією та злочинністю» (Ірпінь, 2005 р.), «Круглий стіл, присвячений 45-річчю прийняття та набуття чинності Кримінально-процесуального кодексу України» (Сімферополь, 2007 р.), «Проблеми кримінально-процесуального та цивільного процесуального права», присвяченій пам’яті професорів кафедри правосуддя М. М. Михеєнка та М. Й. Штефана» (Київ, 2008 р.), «Реалізація національних економічних інтересів України в рамках євроінтеграційних процесів» (Сімферополь, 2009 р.), а також обговорювались на засіданнях кафедри кримінального процесу та криміналістики, судової експертизи Харківського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладено у 8 наукових публікаціях (з них 4 – статті, надруковані у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України).

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, яке виявляється в розробці системи наукових положень і рекомендацій щодо подолання протидії розслідуванню злочинів, яка чиниться з використанням факторів соціальної напруженості. Найбільш важливі результати дослідження відображено у наступних висновках:
1. Протидія розслідуванню злочинів – це умисні, протиправні дії або бездіяльність зацікавлених осіб, спрямовані на перешкоджання реалізації завдань кримінального судочинства особами, які розслідують здочини.
2. Найбільш розповсюдженими способами протидії є: вплив на правоохоронний орган, у проваджені якого знаходиться кримінальна справа, з боку інших державних органів, створення ними умов, що утрудняють його нормальну діяльність (постійні безпідставні перевірки тощо); необґрунтовані обвинувачення в каральних методах роботи та різного роду дискримінації; використання ЗМІ для створення «потрібної» громадської думки щодо певних подій, діянь окремих осіб тощо; використання ЗМІ для створення негативної громадської думки з метою дискредитації правоохоронного органу (працівників, що займаються розслідуванням злочину); організація і проведення акцій протестів (мітингів, демонстрацій, пікетів державних установ, голодувань, блокувань доріг і інших об’єктів), у тому числі з метою перешкоджання проведенню оперативно-слідчих заходів, з боку окремих громадян, представників громадських, релігійних організацій, політичних партій тощо; надання органам слідства недостовірної інформації про характер і обставини злочину; лжесвідчення.
Вибір суб’єктами конкретних форм і способів (їх комбінацій) протидії залежить від взаємодії суб’єктивних факторів (особистість суб’єкта, що здійснює протидію, його особистісні якості та соціальний статус, мотивація) та об’єктивних (відповідно до вчиненого злочину) факторів (слідча ситуація на певному етапі розслідування, ситуація у суспільстві, що склалася навколо розслідуваного злочину, категорія розслідуваної кримінальної справи).
У кожному третьому випадку форми і способи протидії змінюються по мірі просування розслідування – від інформаційних до фізичних. При цьому протидія набуває більш складних та жорстоких форм. Чим тяжчий злочин, досудове слідство по якому проводиться, тим більша кількість випадків зміни форм і способів протидії.
3. Соціальну напруженість слід визначити як особливий психічний стан соціальної системи (групи, спільноти, суспільства), обумовлений виникненням і розвитком соціальних протиріч, пов’язаних з негативними об’єктивними чинниками, який характеризується наявністю певного потенціалу деструктивності соціальної організації і виявляється в ненормативній індивідуальній та груповій поведінці.
Соціальна напруженість може виражатися як в установках на ненасильницькі, легітимні форми соціального протесту, так і в орієнтаціях соціальних суб’єктів на нелегітимні, дестабілізуючі ситуацію форми протестної поведінки. Відповідно до зростання неефективності легітимних засобів впливу на соціальні, економічні, політичні процеси у суспільстві, зневіри у них, зростає звернення до незаконних. У свою чергу, як легітимні, так і незаконні форми можна розділити на силові (реалізовані з застосуванням насильства) і несилові.
4. Фактори соціальної напруженості, які можуть використовуватися суб’єктами протидії розслідуванню злочинів, та можливі способи їх використання тісно пов’язані з причинами виникнення та розвитку соціальної напруженості – сукупністю економічних, політичних, соціальних і інших процесів, хід і спрямованість плину яких приводить до виникнення в суспільстві нестабільної ситуації. У цілях протидії розслідуванню зацікавленими суб’єктами використовуються переважно наступні фактори соціальної напруженості: напруження у міжнаціональних стосунках; напруження у відносинах «правоохоронні органи – населення»; напруження у економічній сфері; напруження у міжрелігійних відносинах; напруження у політичній сфері та напруження у відносинах «влада – населення».
5. Значну роль при використанні соціальної напруженості з метою протидії розслідуванню злочинів відіграють ЗМІ. Вони використовуються суб’єктами протидії для створення штучного суспільного резонансу навколо розслідування злочину з метою привернути увагу громадськості й ініціації, а також керування реакцією громадськості. Їх використання можливе як «усліпу», не розкриваючи представникам ЗМІ кінцевої мети їх роботи з цього напрямку, так і при їхньому безпосередньому сприянні суб’єктам протидії (зловживання свободою масової інформації).
Необхідно розробити порядок акредитування в правоохоронних органах журналістів, що спеціалізуються на висвітленні проблем законності в країні, а також порядок і процедуру узгодження обнародування тільки за письмовою згодою слідчого підготовлюваних до обнародування працівниками ЗМІ матеріалів, що містять інформацію про розслідування конкретних злочинів. При цьому необхідне законодавче закріплення відповідальності за недотримання працівниками ЗМІ відповідної вимоги, а також їх право на оскарження відмови слідчого у дозволі на публікацію відповідної інформації вищестоящому керівництву.
Доцільно розробити порядок залучення в необхідних випадках працівників ЗМІ для участі в проведенні слідчих дій при розслідуванні резонансних злочинів в умовах підвищеної соціальної напруженості і порядок реалізації (обнародування) отриманої при цьому інформації. Окремого розгляду при цьому вимагають критерії допустимості реалізації відповідного матеріалу (обсягу і часу його реалізації).
6. Суспільний резонанс стосовно розслідування злочинів – підвищена увага і реакція з боку громадськості до факту вчинення злочину і процесу його розслідування, обумовлені існуючою соціальною напруженістю у певній сфері життєдіяльності суспільства (природний резонанс) або штучно створені зацікавленими особами, зокрема за допомогою ЗМІ (штучний резонанс).
Найбільш типові ситуації виникнення природного суспільного резонансу при розслідуванні злочинів: 1. злочин мав політичний характер, був вчинений проти громадського (публічного) діяча або був вчинений громадським (публічним) діячем; 2. злочин мав економічний характер; 3. злочин мав релігійний, міжнаціональний або расовий характер; 4. злочин був вчинений стосовно працівника ЗМІ; 5. злочин вчинено працівником правоохоронних органів; 6. злочин мав серійний характер; 7. злочин мав багатоепізодний характер (вчинений організованим злочинним угрупованням тощо); 8. злочин було вчинено способом, небезпечним для життя багатьох людей; 9. злочин вчинено з особливою жорстокістю, стосовно малолітнього чи особи похилого віку тощо.
Штучний резонанс створюється суб’єктами протидії, які, знаючи про соціальну напруженість у певній сфері життєдіяльності регіону (країни), розповсюджуючи потрібну інформацію про злочин, зокрема через ЗМІ, впливають на свідомість людей з метою привернути увагу до розслідування конкретної кримінальної справи і викликати суспільну реакцію як з метою загального ускладнення розслідування, так і з метою викликати конкретну реакцію з боку громадськості і, маскуючись під діяльність громадськості, здійснити свої цілеспрямовані дії для перешкоджання розслідуванню злочину.
7. Подолання протидії розслідуванню злочинів – це діяльність уповноважених суб’єктів, яка спрямована на припинення або нейтралізацію перешкоджання зацікавленими особами реалізації завдань кримінального судочинства на стадії розслідування.
Зазначена діяльність здійснюється за допомогою здійснення слідчих дій, оперативно-розшукових заходів і реалізації відповідних тактичних прийомів, комбінацій й операцій та має специфічну систему принципів, що визначають основні положення використання заходів подолання протидії розслідуванню злочинів, і складається з ряду взаємозалежних стадій (етапів).
8. Специфіка та особливості застосування безпосередньо заходів подолання протидії розслідуванню злочинів, що вчиняється з використанням факторів соціальної напруженості, пов’язані з залученням до протидії розслідуванню широких мас населення, та, відповідно, необхідністю використання слідчим (дізнавачем) з метою її подолання, перш за все, ресурсів ЗМІ та допомоги громадськості, а також заходів, спрямованих на забезпечення нерозголошення інформації щодо розслідування, забезпечення оперативно-розшукових заходів та заходів щодо охорони громадського порядку при проведенні окремих слідчих дій.
9. Діяльність правоохоронних органів зі зниження рівня соціальної напруженості полягає у пропагандистській, інформаційній роботі, організації переговорного процесу, а також у проведенні спеціальних заходів щодо зниження рівня протистояння суб’єктів напруженості.
Діяльність слідчого (дізнавача) у цій сфері обмежена рамками розслідування конкретного злочину і реалізується шляхом активної роботи слідчого у двох напрямах: 1) діяльність щодо конструктивної взаємодії з ЗМІ; 2) діяльність щодо конструктивної взаємодії безпосередньо з громадськістю.
10. Ефективним заходом зниження соціальної напруженості, виникнення чи зрістання якої пов’язане з діяльністю зацікавлених осіб з протидії розслідуванню злочину, є особиста зустріч слідчого (керівника слідчої бригади, начальника слідчого відділу, керівника правоохоронного органу) з представниками громадськості. Метою таких зустрічей є: адекватне юридично грамотне роз’яснення ситуації, що склалася, розвінчання хибних думок населення, попередження про відповідальність за протидію розслідуванню, отримання інформації про настрої населення, їх активність і спрямованість, аналітична оцінка отриманої інформації й коректування на її основі тактики розслідування, забезпечення контакту з населенням, демонстрація поваги прав і інтересів представників громадськості, конкретних груп населення, залучення населення до сприяння розслідуванню.
11. У випадку прояву соціальної напруженості, що штучно стимулюється зацікавленими особами на поведінковому рівні в діяльності окремих суб’єктів, соціальних груп, актуальності набуває розробка і проведення цілеспрямованих оперативно-розшукових заходів (операцій), спрямованих на локалізацію конфлікту, зниження його гостроти, «дроблення» на більш дрібні і тим самим на зниження соціальної напруженості. Враховуючи це, ефективними засобами подолання протидії розслідуванню є застосування в ході оперативно-розшукової діяльності такого тактичного прийому, як «дифамація», а також використання найбільш оптимальної форми реалізації інформації, що має криміналістичну значимість, як тактична операція «інсценування».
12. Особливе значення при проведенні слідчих дій в обстановці протидії розслідування, яка чиниться з використанням факторів соціальної напруженості, має підготовчий етап. Перед початком слідчої дії слідчий повинен не тільки психологічно підготуватися сам, але й підготувати залучених по допомогу співробітників і громадян. При цьому слід дотримуватися тактичної обережності і вжити заходів, що необхідні для охорони слідчої таємниці.
При підготовці до затримання, крім психофізіологічних характеристик затримуваної особи необхідно з’ясувати ступінь її суспільної небезпеки; характер взаємовідносин з місцевим населенням; приналежність до тих або інших громадських, релігійних рухів, політичних партій тощо.
Особливо уважно слід підходити до підбору громадян – учасників слідчих дій, зокрема понятих і статистів (при пред’явленні для упізнання). Значну роль у цьому відіграє допомога оперативних працівників і дільничних інспекторів міліції, адже вони найкраще знають обстановку на підконтрольній території і контингент, що на ній мешкає.
13. Для зниження морально-психологічної напруженості у взаємовідносинах оперативно-слідчої групи і населення доцільним уявляється залучення до участі в слідчих діях найбільш впливових і авторитетних у певній сфері життєдіяльності громадських діячів (представників органів державної влади, політичних сил, лідерів релігійних рухів, національних громад, діячів науки і мистецтва тощо).
14. Особливої уваги при проведенні слідчих дій потребує питання залучення в групу осіб, що володіють спеціальними знаннями. Окрему увагу слід приділити залученню до проведення слідчих дій медиків. Лікар може засвідчити відсутність небезпеки для життя і здоров’я заходів, здійснюваних для подолання опору особи.
Величезне значення для подолання нерозуміння, як способу протидії при допиті, є участь в ньому перекладача, проте всі його дії при цьому повинні перебувати під жорстким контролем слідчого. Значну допомогу в цьому може надати використання в ході допиту звуко-, відеозапису.
15. Необхідно належним чином забезпечити недопущення прямого фізичного перешкоджання проведенню слідчих дій з боку зацікавлених осіб, включаючи масове залучення населення. Слідчий при плануванні проведення огляду місця події на підставі аналізу наявної вихідної оперативно-розшукової інформації може збільшити склад оперативно-слідчої групи, у передбаченому законом порядку забезпечити участь відповідних підрозділів і служб в охороні місця проведення слідчої дії і громадського порядку при її проведенні. Доцільно залучати до проведення слідчого огляду в умовах протидії розслідуванню працівників-кінологів.
16. В умовах соціальної напруженості, коли населення готове до активного вираження протесту, слід по можливості уникати проведення «відкритого» затримання особи. З метою ефективного проведення затримання особи і недопущення конфліктів з особами, що її оточують, при проведенні цієї слідчої дії доцільне застосування тактичної операції «інсценування», а також проведення затримання двома групами. Одна група захоплення проводить безпосереднє захоплення і нейтралізацію опору затримуваного; інша знаходиться поблизу і, при необхідності, може допомогти групі захоплення відвернути увагу оточуючих від того, що відбувається («розсіяти» конфлікт) і усунути перешкоди в проведенні затримання.
17. Розслідування злочинів в умовах соціальної напруженості, а тим більш при протидії зацікавлених осіб характеризується численністю, різноманітністю та складністю системи слідчих дій, які мають відповідну специфіку їх проведення. При їх проведенні слідчий повинен враховувати соціально-психологічну обстановку і можливий природний вплив вчиненого злочину на рівень соціальної напруженості в регіоні.
Під час проведення слідчого огляду й обшуку не слід приділяти занадто уваги огляду таких предметів і речей, вид яких може викликати новий приплив емоцій, сприяти прояву конфлікту (предметів, що стосується інтимної сторони життя, віросповідання тощо). Такі предмети більш уважно потрібно оглянути в кабінеті слідчого. Необхідно утримуватися від будь-яких зауважень, оцінок стосовно способу життя і поведінки осіб, які мешкають у місці проведення слідчої дії, слід враховувати особливості національного характеру їх життя.
До проведення виїмки треба вдаватися лише при наявності достовірної інформації про місцезнаходження шуканих документів. У випадку наявності в слідчого сумнівів з цього приводу, доцільніше провести груповий обшук у всіх місцях з метою оперативного вилучення всіх можливих об’єктів, що мають значення для розслідування злочину.
Особливої морально-етичної та релігійної коректності, а також ретельного планування вимагає проведення в умовах соціальної напруженості ексгумації. Для успішного пред’явлення для впізнання необхідне забезпечення можливості його безконтактного проведення.
Виявлені факти протидії, як і заходи, прийняті слідчим для її подолання, особливо примусові заходи до підозрюваного та інших осіб, повинні максимально повно фіксуватися в протоколі слідчої дії.
18. При проведенні слідчих дій необхідно активно використовувати техніко-криміналістичні засоби, включаючи сучасні досягнення науки і техніки.
Використання звуко-, відеозапису дозволить не тільки фіксувати важливі показання учасників слідчої дії й іншу важливу доказову інформацію, але й значною мірою сприяє недопущенню активних дій з боку протидіючих суб’єктів.
Коли слідчий не має можливості як з тактичної, так і з етичної точки зору провести відтворення обстановки та обставин події за місцем злочину, необхідно проводити таку слідчу дію в умовах, коли місце виступає в опосередкованому вигляді – шляхом відображення на якомусь матеріальному носії, зокрема з використанням тривимірної проекції, змодельованої із застосуванням комп’ютерних технологій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александренко О.В. Криміналістичні проблеми подолання протидії розслідуванню: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Александренко Олена Віталіївна. – К., 2004. – 256 с.
2. Александренко О.В. Поняття та сутність протидії на попередньому розслідуванні / О.В. Александренко // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – К., 2000. – Вип. № 1. – С. 90.
3. Аленин Ю.П. Процессуальные особенности производства следственных действий / Аленин Ю.П. – Кировоград: Центрально-Украинское издательство, 2002. – 264 с.
4. Андреев И.С. Курс криминалистики / Андреев И.С., Грамович Г.И., Порубов Н.И.; под ред. Н.И. Порубова. – Мн.: Высш. шк., 2000. – 336 с.
5. Антонян Ю.М. Психология преступника и расследования преступлений / Антонян Ю.М., Еникеев М.И., Эминов В.Е. – М., 1996. – 163 с.
6. Арипов Т.А. Сущность и виды противодействия установлению истины в стадии предварительного следствия / Т.А. Арипов // Пути совершенствования деятельности следственных аппаратов органов внутренних дел: сб. науч. тр. / отв. ред. Абдумаджитов Г.А. – Т. Ташк. высш. школа, 1987. – 166 с.
7. Архив Белогорського районного суду АР Крим. Кримінальна справа № 1-193/1996.
8. Архів Алуштинського МВ. Кримінальна справа № 413916 від 10.07.2002 р.
9. Архів Алуштинського МВ. Кримінальна справа № 515820 від 06.12.2003 р.
10. Архів Армянського МВ. ЖРЗПЗ № 163 від 10.02.2005 р.
11. Архів Бахчисарайського РВ. Відмовний матеріал № 1147 від 21.07.2006 р.
12. Архів Бахчисарайського РВ. Відмовний матеріал № 1301 від 08.09.2004 р.
13. Архів Бахчисарайського районного суду АР Крим. Кримінальна справа № 10705240027 від 20.01.2007 р.
14. Архів Євпаторійського МВ. ЖРЗПЗ № 2745 від 25.05.2006 р.
15. Архів Євпаторійського МВ. ЖУІ № 9 від 14.03.2007 р.
16. Архів Київського РВ м. Сімферополь. ЖРЗПЗ № 163 від 08.01.2009 р.
17. Архів Кіровського РВ. Відмовний матеріал № 348 від 10.07.2002 р.
18. Архів Красногвардійського РВ. Відмовний матеріал № 278 від 24.04.2002 р.
19. Архів Нижньогірського МВ. Кримінальна справа № 10805330021 від 10.02.2008 р.
20. Архів Сімферопольського РВ. Кримінальна справа № 59358 від 14.03.2001р.
21. Архів СУ ГУМВС України в АР Крим. Кримінальна справа 22/06 від 12.08.2006 р.
22. Архів СУ ГУМВС України в АР Крим. Кримінальна справа 13/07 від 02.06.2007 р.
23. Архів Судацького МВ. ЖРЗПЗ № 658 від 03.07.2002 р., № 661 від 04.07.2002 р.
24. Архів Судацького МВ. Кримінальна справа № 10805200072 (ЖРЗПЗ № 617 від 18.04.2008 р.)
25. Архів Судацького МВ. Кримінальна справа № 614107 від 13.01.2004 р.
26. Архів Судацького МВ. Кримінальна справа № 82255 від 14.02.2004 р.
27. Архів УІТ ГУМВС України в АР Крим. Кримінальна справа № 10505240008.
28. Архів Феодосійського МВ. ЖУІ № 82 від 06.09.2007 р.
29. Архів Феодосійського МВ. ЖРЗПЗ № 3406 від 08.06.2006 р.
30. Архів Феодосійського міського суду АР Крим. Кримінальна справа № 1-7/08.
31. Архів Центрального районного суду м. Сімферополь. Кримінальна справа № 1-750/04.
32. Архів Центрального РВ Сімферопольського МУ. Відмовний матеріал № 4061 від 28.09.2005 р.
33. Архів Центрального РВ Сімферопольського МУ. Відмовний матеріал № 3052 від 01.07.2008 р.
34. Афанасьев В.Г. Социальная информация и управление обществом / Афанасьев В.Г. – М.: Политиздат, 1975. – 408 с.
35. Ахиезер А.С. Россия: критика исторического опыта / Ахиезер А.С. – М., 1991. – 471 с. – т. 3.
36. Бабаева Э.У. Актуальные вопросы криминалистической теории преодоления противодействия уголовному преследованию / Э.У. Бабаева // «Черные дыры» в российском законодательстве. – 2004. – № 3. – С. 199 – 203.
37. Баев О.Я. Тактика уголовного преследования и профессиональной защиты от него. Следственная тактика: Научно-практическое пособие / Баев О.Я. – М.: Экзамен, 2003. – 320 с.
38. Басиста І.В. Вдосконалення практики пред’явлення для впізнання поза візуальним спостереженням особи як засобу протидії злочинності / І.В. Басиста // Вісник Львівського юридичного інституту МВС України. – Львів, 2004. – № 3. – С. 56 – 60.
39. Басиста І.В. Особливості проведення пред’явлення для впізнання поза візуальним спостереженням особи / І.В. Басиста // Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська академія». –К., 2005. – Т. 38. – С. 16 – 18.
40. Басиста І.В. Пред’явлення особи для впізнавання поза її візуальним спостереженням: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Басиста Ірина Володимирівна. – К., 2006. – 231 с.
41. Басиста І.В. Тактика проведення пред’явлення для впізнання поза візуальним спостереженням особи / І.В.Басиста // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 10. – С. 141 – 143.
42. Бахин В.П. Понятие и сущность криминалистической тактики / Бахин В.П., Карпов Н.С. // Современные проблемы криминалистики. – М., 1998. – С. 9 – 19.
43. Бахин В.П. Преступная деятельность как объект криминалистического изучения / В.П. Бахин, Н.С. Карпов. – К., 1999. – 21 с. – (Лекция).
44. Бахін В.П. Тактика допиту / В.П. Бахін, В.К. Весельський. – К.: НВТ «Правник», 1997. – 64 с.
45. Барелин Е. Бахчисарайский беспредел/ Е. Барелин // Русичи. – 27 мая-15 июня 2008 г. – № 10 (113). – С. 1.
46. Белкин Р.С. Криминалистика: учебный словарь-справочник / Р.С. Белкин. – М.: Юристъ, 1999. – 268 с.
47. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. Злободневные вопросы российской криминалистики / Белкин Р.С. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – 240 с.
48. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия / Р.С. Белкин. – 2-е изд., доп. – М.: Мегатрон XXI, 2000. – 334 с.
49. Белкин Р.С. Курс криминалистики: в 3 т. / Р.С. Белкин. – М. Акад. МВД СССР, 1997 – . – Т. 1. – 408 с.
50. Белкин Р.С. Курс криминалистики: в 3 т. / Р.С. Белкин. – М.: Юристъ, 1997 –. – Т. 3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. – 1997. – 480 с.
51. Белкин Р.С. Тактика следственных действий / Р.С. Белкин, Е.М. Лифшиц. – М.: Новый юрист, 1997. – 176 с.
52. Берназ В.Д. Психологія протидії слідчій діяльності / В.Д. Берназ // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2000. – № 2. – С. 79.
53. Берназ В.Д. Тактичне рішення слідчого в умовах протидії розслідуванню: криміналістичні та психологічні проблеми дослідження / В.Д. Берназ // Право і безпека. – 2004/3. – № 1. – С. 45 – 47.
54. Бертовский Л.В. Использование дезинформации при выявлении и расследовании преступлений / Л.В. Бертовский, В.А. Образцов, С.В. Андреев // Российский следователь. – 2005. – № 8. – С. 2 – 5.
55. Бирюков В.В. Научные и практические основы использования компьютерных технологий для фиксации криминалистически значимой информации: [монография] / Бирюков В.В. – Луганск: РИО ЛАВД, 2002. – 264 с.
56. Бицадзе Б.Р. Актуальные вопросы проблемы реализации принципа гласности на предварительном следствии и в суде: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / Б.Р. Бицадзе. – М., 1991. – 21 с.
57. Бобраков И.А. Воздействие преступников на свидетелей и потерпевших и криминалистические методы его преодоления: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Бобраков Игорь Александрович. – М., 1997. – 230 с.
58. Борягин Н.И. Некоторые вопросы психологии производства обыска / Борягин Н.И. – М., 1959. – С. 122-123. – (Науч. тр. НИИМ; сб.1).
59. Брусницын Л.В. Меры безопасности для содействующих уголовному правосудию /Л.В. Брусницын // Государство и право. – 1998. – № 9. – С. 45 - 56.
60. Быховский И.Е. Допустимость тактических приемов при допросе / Быховский И.Е., Глазырин Ф.В., Питерцев С.К. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1989. – 48 с. – (Учебное пособие).
61. Быховский И.Е. Осмотр места происшествия / Быховский И.Е. – М.: Юрид. лит., 1979. – 223 с. – (Справочник следователя).
62. Быховский И.Е. Проверка показаний на месте /И.Е. Быховский, Н.А. Корниенко. – Л.: РИО Ин-та усовершенствования следственных работников при Прокуратуре СССР, 1988. – 68 с. – (Учеб. пособие).
63. Васильев А.Н. Тактика допроса при расследовании преступлений / А.Н. Васильев, Л.М. Карнеева. – М., 1972. – 207 с.
64. Вахин А.А. Особенности исследования динамики социальной напряженности по материалам СМИ / А.А. Вахин, А.Л. Журавлев // Знание. Понимание. Умение. – 2004. – № 1. – С. 101 – 108.
65. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [укл. і голов. ред. Бусел В.Т.]. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. – 1440 с.
66. Весельський В.К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні і тактичні аспекти): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 / В.К. Весельський. – К., 1999. – 17 с.
67. Водолазский Б.Ф. Поведение работника милиции в конфликтной ситуации / Б.Ф. Водолазский, А.А. Лубеницкий // Труды ВШМ МВД СССР. – Омск, 1973. – № 14. – С.68 – 69.
68. Войников В.В. Тактика обеспечения безопасности в уголовном судопроизводстве: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Войников Вадим Валентинович. – Калининград, 2002. – 185 с.
69. Волобуев А.Ф. Следственная тактика и ее взаимосвязь с методикой расследования преступлений: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес; криміналістика і судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / А.Ф. Волобуев. – Х., 1984. – 14 с.
70. Волобуєв А.Ф. Наукові основи комплексної методики розслідування корисливих злочинів у сфері підприємництва: дис. ... доктора юрид. наук: 12.00.09 / Волобуєв Анатолій Федотович. – Х., 2001. – 426 с.
71. Волобуєв А.Ф. Подолання протидії організованих злочинних груп по розслідуванню економічних злочинів / А.Ф. Волобуєв // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. – 1999. – № 3. – С. 201 – 213.
72. Волобуєв А.Ф. Розслідування і попередження розкрадань майна в сфері підприємництва / Волобуєв А.Ф. [за ред. О.М. Бандурки]. – Х.: Рубікон, 2000. – 272 с.
73. Волобуєв А.Ф. Тактика допиту: [лекція] / Волобуєв А.Ф. – Х.: Ун-т внутр. справ, 1997. – 28 с.
74. Волобуєва О.О. Взаємодія слідчого з фахівцями під час збору інформації про особу, що скоїла злочин: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Волобуєва Олена Олексіївна. – К., 2004. – 236 с.
75. Волынский А.Ф. Организованное противодействие раскрытию и расследованию преступлений (проблемы теории и практики) / А. Ф. Волынский, В.П. Лавров // Организованное противодействие расследованию преступлений и меры по его нейтрализации: науч. практ. конф., 29 - 30 окт. 1996 г.: доклад. – М., 1997. – С. 95.
76. Волынский А.Ф. Противодействие раскрытию и расследованию преступлений: общественная опасность и роль криминалистических методов и средств в его преодолении / А.Ф. Волынский, А.Ю. Федоров. – Ростов-на-Дону, 2000. – С. 103.
77. Воронов А.М. Общественное мнение как критерий оценки эффективности деятельности органов внутренних дел по обеспечению общественной безопасности / А.М. Воронов, Н.М. Кожуханов // Российский следователь. –2005. – № 8. – С. 58 – 59.
78. Выявление причин преступности и предупреждение преступлений. Общие положения / [Гришанин П.Ф., Зуйков Г.Г., Кривошеев А.С., Ратинов А.Р. и др.]; под ред.: Г.Г. Зуйкова, М.И. Якубовича. – М.: НИиРИО МВШ МООП СССР, 1967. – 179 c.
79. Гаврилов А.К. Задержание подозреваемого в совершении преступления / А.К. Гаврилов. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1984. – 268 с. – (Следственные действия: Учеб. пособие).
80. Герасіна Л.М. Проблеми соціології юридичного конфлікту / Л.М. Герасіна, М.Л. Панов // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучастного суспільства: збірник наукових праць. – Х.: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна, 1999. – С. 155 – 159.
81. Геселев О. Теоретичні та практичні аспекти проблематики протидії розслідуванню / О. Геселев, Г. Щербакова // Вісник прокуратури. – 2008. – № 1(79). – С. 25 – 32.
82. Гинзбург А.Я. Опознание в следственной, оперативно-розыскной и экспертной практике: учебно-практ. пособие / Гинзбург А.Я. - М.: Ассоциация работников правоохранительных органов РФ, 1996. - 122 с.
83. Гмырко В.П. К вопросу о тактических комбинациях в расследовании / В.П. Гмырко // Вопросы охраны правопорядка и борьбы с правонарушениями: межвуз. тематич. сборник. – Караганда, 1983. – С. 30.
84. Головецький М.О. Тактика узнавання і впізнання під час досудового слідства: дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.09 / Головецький Михайло Олексійович. – Х., 2002. – 195 с.
85. Головин А. Ю. Криминалистическая систематика: [монографія] / Головин А. Ю.; под общ. ред. Н. П. Яблокова. – М.: ЛексЭст, 2002. – 336 с.
86. Голубев В.В. Опыт преодоления противодействия в процессе расследования уголовных дел / В.В. Голубев // Организованное противодействие раскрытию и расследованию преступлений и меры по его нейтрализации. – М., 1997. – С. 153 – 155.
87. Гончаренко В.Г. Науково-технічні засоби в роботі слідчого / Гончаренко В.Г. – К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1972. – 208 с.
88. Гончаренко В.И. Научно-технические средства в следственной практике / Гончаренко В.И. – К.: Вища школа, 1984. – 48 с.
89. Грамович Г.И. Научно-технические средства: современное состояние, эффективность использования в раскрытии и расследовании преступлений: [учебное пособие] / Грамович Г.И. – Минск, 1989. – 250 с.
90. Гримак Л.В. Психологические методы активизации памяти свидетелей и потерпевших: [методическое пособие] / Л.В. Гримак, А.И. Скрыпников. – М.: ВНИИ МВД России, 1997. – 52 с.
91. Гриценко обіцяє дати грошей Луценку для розкриття злочинів 90-х років [Електронний ресурс] / Незалежне Інтернет-видання Forpost – Режим доступу: http://test.4post.com.ua/politics/100195.html
92. Грищенко О.М. Основи теорії міжнародної журналістики / О.М. Грищенко, В.І. Шкляр. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2002. – 304 с.
93. Гросс Г. Руководство для судебных следователей как система криминалистики / Гросс Г. – М.: ЛексЭст, 2002. – 1088 с.
94. Губина Н.В. Социальная напряженность в трудовом коллективе / Н.В. Губина // Социс. – 1998. – № 11. – С.17 – 25.
95. Гузь В.І. Організація та тактика діяльності підрозділів внутрішньої безпеки по протидії розвідницьким заходам злочинних формувань / В.І. Гузь // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: зб. наук. праць. – Х., 1997. – Вип. 3 і 4. – С. 144 – 148.
96. Гуляев А.П. Задержание лиц, подозреваемых в совершении преступления / Гуляев А.П., Данилюк С.А., Забарин С.Н. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1988. – 44 с.
97. Гурський М. Осінні вбивства в Криму зіпсували правоохоронцям статистику [Електронний ресурс] / Кримінал – Режим доступу: http://www.kontrakty.com.ua/ukr/gc/nomer/1997/45-97/krym45.htm
98. Гуткин И.М. Актуальные вопросы уголовно-процессуального задержания / Гуткин И.М. – М.: Академия МВД СССР, 1980. – 90 с.
99. Далин В.Е. Теоретические и организационные вопросы конспирации данных предварительного следствия / В.Е. Далин // Организаторская деятельность по повышению качества следственной работы: сб. науч. тр. – Волгоград, 1984. – С. 92 – 98.
100. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского современного языка. – М. Политиздат, 1959 – . – Т. 4. – 688 с.
101. Дарендорф Р. Элементы теории социального конфликта / Р. Дарендорф // Социс. – 1994. – № 5. – С. 142 – 147.
102. Дементьев В.В. Соотношение противодействия расследованию, сокрытия и инсценировки преступления / В.В. Дементьев, В.В. Степанов // Актуальные проблемы криминалистики на современном этапе: междунар. науч. конф. – Уфа: РИО БашГУ, 2003. – Ч. 2. – С. 133 – 137.
103. Домарев В.В. Защита информации и безопасность компьютерных систем / В.В. Домарев. – К.: Диасофт, 1999. – 480 с.
104. Донецька область: екс-начальник УМВС ігнорував інформацію про резонансні злочини [Електронний ресурс] / Новини України – Режим доступу: http://ua.proua.com/news/2005/04/18/184115.html
105. Доспулов Г.Г. Психология допроса на предварительном следствии / Г.Г. Доспулов. – М.: Юрид. лит., 1976. – 112 с.
106. Драголюк В. Жертви «великих перегонів». Кримські правоохоронці оприлюднюють подробиці резонансних убивств [Електронний ресурс] / щоденна інформаційно-політична газета Україна молода 08.04.2006 – № 065. – Режим доступу: http://umoloda.kiev.ua/number/651/113/23617/
107. Драпкин Л.Я. Особенности информационного поиска в процессе расследования и тактика следствия / Л.Я. Драпкин // Проблемы повышения эффективности предварительного следствия: науч.практ. конф.: тезисы докл. – Л., 1976. – С. 52 – 55.
108. Дубинский А.Я. Некоторые вопросы правовой регламентации задержания подозреваемого в совершении преступления/ А. Я. Дубинсий // Материалы теорет. конф. по итогам научн.-исслед. работы профессорско-преподавательского состава за 1972 год. – Киев: КВШ МВД СССР, 1973. – С. 87 – 92.
109. Дубягин Ю.П. Руководство по розыску и расследованию неочевидных убийств (криминалистические, судебно-медицинские, антропологические, уголовно-процессуальные аспекты) / Ю.П. Дубягин. – М., 1997. – 480 с.
110. Дулов А.В. О разработке тактических операций при расследовании преступления / А.В. Дулов // 50 лет Советской прокуратуры и проблемы совершенствования предварительного следствия. – Л., 1972. – С. 23 – 26.
111. Дулов А.В. Основы психологического анализа на предварительном следствии / Дулов А.В. – М.: Юридическая литература, 1973. – 168 с.
112. Дулов А.В. Судебная психология / Дулов А.В. – Минск: Вышэйш. школа, 1970. – 392 с.
113. Дулов А.В. Тактические операции при расследовании пре ступлений / Дулов А.В. – Минск: Изд-во БГУ им.В.И.Ленина, 1979. – 128 с.
114. Жариков Ю.Ф. О некоторых методах обнаружения закладочных устройств / Ю.Ф. Жариков, Ю.Ю. Орлов, Л.И. Громовенко // Бизнес и безопасность. – 1998. – № 3. – С. 20 – 22.
115. Журавель В.А. Допрос потерпевшего и использование его показаний для построения методики расследования отдельных видов преступлений: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Криминальный процесс и криминалистика; судебная експертиза» / В.А. Журавель. – Х., 1983. – 17 с.
116. Журавлев С.Ю. Противодействие деятельности по раскрытию и расследованию преступлений и тактика его преодоления: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / С.Ю. Журавлев. – Н.-Новгород, 1992. – 18 с.
117. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 р. / Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – 1992. – №22. – Ст. 303.
118. Заяць Д.Д. Перевірка показань на місці: процесуальні та криміналістичні питання / Д.Д. Заяць // Вісник Прокуратури. – 2003. – № 8. – С. 69 – 74.
119. Заяць Д.Д. Ситуації перевірки показань на місці: сутність та види / Д.Д. Заяць // Вісник Запорізького юрид. ін-ту. – 2003. – № 4. – С. 257 – 263.
120. Заяць Д.Д. Ситуаційний підхід до тактики перевірки показань на місці: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Заяць Дмитро Дмитрович. – Х., 2005. – 216 с.
121. Здравомыслов А.Г. Власть и общество / А.Г. Здравомыслов // Социологический журнал. – 1994. – №2. – С. 4 – 16.
122. Зинатуллин З.З. Уголовно-процессуальное принуждение и его эффективность (Вопр. теории и практики) / Зинатуллин З.З. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1981. – 136 с.
123. Золотарь А.В. Проблемы защиты от несанкционированного сбора информации техническими средствами: Метод. разработка / Золотарь А.В. – К.: УАВД, 1996. – 32 с.
124. Зорин Г.А. Криминалистическая методология / Зорин Г.А. – Минск: Амалфея, 2000. – 608 с.
125. Зорин Г.А. Руководство по тактике допроса: учебно-практическое пособие / Зорин Г.А. – М.: ООО Изд-во «Юрлитинформ», 2001. – 320 с.
126. Зорин Г.А. Теоретические основы криминалистики / Зорин Г.А. – Минск: Амалфея, 2000. – 416 с.
127. Иванов В.Н. Межнациональные конфликты: социологический аспект / В.Н. Иванов // Социологические исследования. – 1992. – №4. – С. 15 – 22.
128. Иванов А.Н. Обыск как средство поиска и предварительного исследования материальных источников криминалистической информации: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Иванов Александр Николаевич. – Саратов, 1999. – 196 с.
129. Иванов О.И. Социальная напряженность и социальный конфликт / О.И. Иванов // Вестник Санкт-Петербургского университета. – 2005. – Сер. 6, вып. 3. – С. 24 – 30.
130. Игнатов С.Д. Следственная тайна и ее пределы / С.Д. Игнатов // Правовая рефор-ма и проблемы ее реализации. – Краснодар, 1989. – С. 257 – 258.
131. Ильченко Ю.И. Психологические проблемы следственной тактики / Ильченко Ю.И. – Краснодар: Изд-во Кубанского ун-та, 1990. – 79 с.
132. Ієрусалімов І.О. Інформаційне забезпечення використання науково-технічних досягнень у розслідуванні злочинів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес; криміналістика і судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / І.О. Ієрусалімов. – К., 1998. – 16 с.
133. Карагодин В.Н. Преодоление противодействия предварительному расследованию / Карагодин В.Н. – Свердловск: Изд-во Уральского ун-та, 1992. – 176 с.
134. Карнеева Л.М. Пределы использования тактических приемов допроса / Л.М. Карнеева // Тактические приемы допроса и пре