Каталог / ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ / Механізми державного управління
скачать файл: 
- Назва:
- РОЗВИТОК ДЕРЖАВНО-ГРОМАДСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВХОДЖЕННЯ ДО БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ
- Альтернативное название:
- РАЗВИТИЕ ГОСУДАРСТВЕННО-ОБЩЕСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ КАЧЕСТВОМ ВЫСШЕГО ОБРАЗОВАНИЯ УКРАИНЫ В УСЛОВИЯХ Вхождения в Болонский процесс
- ВНЗ:
- ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
- Короткий опис:
- НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
На правах рукопису
ШЕВЧЕНКО СЕРГІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ
УДК 351.851(477)
РОЗВИТОК ДЕРЖАВНО-ГРОМАДСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
ЯКІСТЮ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВХОДЖЕННЯ
ДО БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ
25.00.02 – механізми державного управління
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління
Науковий консультант:
Луговий Володимир Іларіонович,
дійсний член НАПН України,
доктор педагогічних наук, професор
Дніпропетровськ – 2012
ЗМІСТ
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ВИЩОЇ ОСВІТИ 17
1.1. Теоретико-методологічне обґрунтування поняття
“якість вищої освіти” та його складових 17
1.2. Менеджмент якості вищої освіти як похідна
менеджменту якості: генеза та розвиток 30
1.3. Філософські засади сутності та змісту державного управління якістю вищої освіти як одного з видів соціального управління 43
1.4. Функції державного управління якістю вищої освіти в Україні 58
1.4.1. Сутність, специфіка й особливості моніторингу як джерельного базису для оцінювання якості вищої освіти 58
1.4.2. Оцінювання – основна функція державного управління якістю вищої освіти 70
Висновки до розділу 1 81
РОЗДІЛ 2. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ТА СТРАТЕГІЯ
ДЕРЖАВНО-ГРОМАДСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ЇЇ ВХОДЖЕННЯ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ 89
2.1. Еволюція відносин держави з громадськістю
в управлінні якістю вищої освіти в Україні 89
2.2. Концептуальні підходи до державно-громадського управління якістю вищої освіти 100
2.3. Стратегічні напрями адаптації та модернізації вищої освіти України в контексті вимог Болонського процесу 114
2.4. Забезпечення якості вищої освіти в Україні
в умовах її входження до єдиного європейського освітнього простору: здобутки та державно-управлінські проблеми (2005–2010 рр.) 126
Висновки до розділу 2 142
РОЗДІЛ 3. ФОРМУВАННЯ Й РОЗВИТОК МЕХАНІЗМІВ
ДЕРЖАВНО-ГРОМАДСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ
ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ ЇЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ
ТА СВІТОВОЇ ІНТЕГРАЦІЇ 147
3.1. Проблеми формування вітчизняного механізму
державно-громадського управління якістю вищої освіти 147
3.2. Механізми взаємодії інституційних структур держави
та громадськості в оцінюванні якості вищої освіти:
зарубіжний досвід 159
3.3. Принципи формування державно-громадського механізму управління якістю вищої освіти в Україні 177
3.4. Упровадження державно-громадського механізму управління якістю вищої освіти – невідкладний засіб реалізації
державної освітньої політики в Україні 190
Висновки до розділу 3 208
РОЗДІЛ 4. ЧИННИКИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНО-ГРОМАДСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ
ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ 216
4.1. Упровадження стандартів якості вищої освіти – невід’ємний складник державно-громадського механізму управління нею 216
4.2. Якість підготовки управлінських кадрів як необхідна умова ефективного розвитку державно-громадського механізму управління якістю вищої освіти в Україні 228
4.3. Національна рамка кваліфікацій – сучасний інструмент класифікації кваліфікацій 237
4.4. Концепція ефективного державно-громадського механізму управління якістю вищої освіти в Україні 247
Висновки до розділу 4 270
РОЗДІЛ 5. УДОСКОНАЛЕННЯ ІНСТРУМЕНТАРІЮ
ДЕРЖАВНО-ГРОМАДСЬКОГО МЕХАНІЗМУ
УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ВИЩОЇ ОСВІТИ 277
5.1. Державно-управлінські аспекти вдосконалення ліцензування вищих навчальних закладів України 277
5.2. Акредитація вищих навчальних закладів – основний інструмент розвитку державно-громадського механізму управління якістю
вищої освіти 287
5.3. Впровадження освітнього аудиту у вищій школі – інноваційний управлінський професійно-громадський інструмент
забезпечення розвитку її якості 298
5.4. Ранжування вищих навчальних закладів як суспільно визнаний засіб впливу на забезпечення їх конкурентоспроможності 309
5.5. Формування параметрів для оцінювання якості вищої освіти з використанням компетентнісного підходу 324
Висновки до розділу 5 336
ВИСНОВКИ 345
ДОДАТКИ 355
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 372
ВСТУП
Актуальність теми. Усвідомлення пріоритету якості освіти в цивілізаційному розвитку провідними країнами світу стає дедалі очевиднішим. Головною рисою сучасного соціально-економічного стану України є вплив державного управління на якість вищої освіти, який ґрунтується на демократичних принципах, урахуванні громадської думки шляхом поєднання державного й громадського компонентів в управлінні.
Визнаючи умови сучасного постіндустріального суспільства, демократичні перетворення в суспільному житті, інформаційно-технологічні та комунікативні зміни, посилення процесів світової глобалізації та суспільної конкуренції, держава ставить перед вищою освітою завдання підготовки компетентних фахівців високої якості, що є головним фактором їх конкурентоспроможності та економічного розвитку України.
Глибина перетворень у галузі державного управління в цілому й вищої освіти зокрема, темпи їх здійснення не задовольняють потреб і вимог особистості, суспільства й держави. Зростання самосвідомості українців “знесилюють” колишні методи державного управління, що тримались на силовому тиску. Системоформувальним чинником кризового державного управління, результатом якого є низька конкурентоспроможність вітчизняної економіки й технологічне відставання, є недостатня увага органів державного управління різного рівня до проблем розвитку вищої освіти та управління її якістю. Нерозуміння ними сучасних провідних тенденцій суспільства уможливило зростання масовості вищої освіти, збільшення кількості університетів без кореляції з якісними освітніми показниками, що є наслідком малоефективного традиційного державного управління вищою освітою.
Державно-громадське управління цим процесом має відбуватися в контексті завдань європейської освіти, що гарантуватиме довіру між державами, студентами, роботодавцями й забезпечуватиме мобільність кваліфікацій та привабливість у європейському просторі вищої освіти. Цим пояснюється приєднання України до Болонського процесу, що є її відповіддю на запити сучасного соціокультурного простору.
Вітчизняні наукові дослідження в галузі державного управління, філософії, педагогіки все більш переконливо розкривають сутність цієї проблеми на основі збереження фундаментальності та науковості національної вищої освіти, її відповідності актуальним і перспективним потребам держави, суспільства та особистості.
Як у науковому, так і в практичному вимірах розроблення механізмів управління якістю вищої освіти є складною проблемою. Вітчизняні науковці В.Д. Бакуменко, Т.М. Безверхнюк, В.М. Бесчастний, М.М. Білинська, Л.А. Гаєвська, Н.Г. Діденко, Н.М. Драгомирецька, С.Б. Жарая, О.М. Іваницька, В.М. Лобас, М.І. Лахижа, В.І. Луговий, Т.О. Лукіна, С.В. Майборода, В.Я. Малиновський, Т.В. Маматова, В.М. Мартиненко, О.П. Мещанінов, Н.Р. Нижник, В.М. Огаренко, О.С. Поважний, Л.Л. Прокопенко, С.М. Серьогін, В.В. Сиченко, М.Ф. Степко, Ж.В. Таланова, В.І. Токарева, І.І. Хожило, Ю.П. Шаров та інші роблять значний внесок у її розв’язання.
Теорію управління якістю освіти значно поглибили праці В.П. Андрущенка, В.Г. Вікторова, Д.І. Дзвінчука, К.В. Корсака, В.Г. Кременя, О.І. Ляшенка, В.В. Олійника, М.І. Романенка, Є.М. Суліми, Д.В. Табачника, О.А. Удода, Ю.О. Шабанової та ін. У численних публікаціях В.І. Байденка, І.А. Зимньої, Н.В. Кузьміна, О.І. Субетто, Ю.Г. Татур та інших висвітлено компетентнісний, системно-діяльнісний, особистісно-діяльнісний, ціннісний підходи до управління якістю вищої освіти.
Але малодослідженими залишаються питання розвитку механізмів державного управління якістю вищої освіти з урахуванням еволюції менеджменту якості, європейського та світового досвіду участі в цьому процесі громадськості, конкретні засоби розв’язання проблеми.
У результаті все більше загострюється суперечність між потребами держави, суспільства, громадян у конкурентоспроможній якості вищої освіти, яка б забезпечувала високий рівень життя українців, певне позиціювання України в Європі та світі, й відсутністю науково-теоретичного обґрунтування, прикладних розробок з розвитку відповідних механізмів державного управління.
Такий стан державного управління вищою освітою визначає актуальність та пріоритетність одного з напрямів фундаментальних і прикладних досліджень, пов’язаного з розробленням державно-громадського механізму управління якістю вищої освіти, який може стати фундаментом для створення сучасних перспективних моделей державного управління якістю вищої освіти в Україні.
Існуюча практика довела, що підвищення якості вищої освіти через задіяння лише методів адміністративно-командного управління не є ефективним. Саме тому філософська осмисленість сутності управління, зростання ознак суб’єктності громадськості, її значущість і відповідальність за перетворення суспільних інститутів, серед яких один з найважливіших – вища освіта та її якість, освіченість студента, фахівця – далеко не повний перелік чинників, які вказують на важливість розвитку державно-громадського управління якістю вищої освіти України.
Цим пояснюється актуальність розв’язання науково-практичної проблеми обґрунтування теоретичних засад розвитку державно-громадського управління якістю вищої освіти та механізму його здійснення, чинників забезпечення цього механізму та шляхів удосконалення відповідного інструментарію, що дасть змогу забезпечити конкурентоспроможну якість національної вищої освіти в умовах її входження до європейського освітнього простору.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах науково-дослідних робіт Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за такими темами: “Соціокультурні, ментальні та духовні аспекти підготовки управлінської еліти в Україні (з використанням тренінгових технологій)” (номер державної реєстрації 0108U003401, 2008 р.); “Процес європеїзації та її вплив на публічне адміністрування” (номер державної реєстрації 0109U000465, 2009 р.); “Управління персоналом публічної влади: світоглядний аспект” (номер державної реєстрації 0109U000468, 2010 р.); “Базові засади соціального розвитку як сфери публічного адміністрування” (номер державної реєстрації 0110U002237, 2010–2011 рр.), у яких автор брав участь як виконавець. Дисертантом досліджено сутність, зміст та напрями підготовки управлінських кадрів у контексті євроінтеграційних процесів, вищу освіту як базовий соціальний інститут з позицій інституціональних і структурних перетворень у сучасному суспільстві, чинники, параметри якості вищої освіти як показники соціального розвитку суспільства.
Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування наукових засад розвитку державно-громадського управління якістю вищої освіти, шляхів удосконалення механізму реалізації державно-громадського управління якістю вищої освіти в Україні для досягнення конкурентоспроможної якості національної вищої освіти в умовах її входження до європейського освітнього простору.
Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:
– проаналізувати стан розробленості проблеми дослідження;
– здійснити теоретичний аналіз категорійно-поняттєвого апарату, уточнити й поглибити зміст основних понять і категорій: “якість вищої освіти”, “державне управління якістю вищої освіти”, “державна політика у сфері якості вищої освіти”, “державно-громадське управління якістю вищої освіти”, “державно-громадський механізм управління якістю вищої освіти”, “освітній аудит у сфері вищої освіти”;
– розкрити основні функції органів державного управління вищою освітою щодо забезпечення її якості в Україні;
– визначити концептуальні підходи до державно-громадського управління якістю вищої освіти, стратегію адаптації та модернізації вищої освіти України в контексті вимог Болонського процесу;
– виявити здобутки та проблеми в забезпеченні державою якості вищої освіти в Україні в умовах її входження до європейського освітнього простору у 2005–2011 рр.;
– науково обґрунтувати необхідність упровадження державно-громадського механізму управління якістю вищої освіти як засобу реалізації державної освітньої політики в Україні;
– виявити чинники забезпечення розвитку механізму державно-громадського управління якістю вищої освіти;
– розробити концепцію ефективного державно-громадського механізму управління якістю вищої освіти;
– обґрунтувати теоретичні положення щодо вдосконалення інструментарію забезпечення державно-громадського механізму управління якістю вищої освіти в Україні, запропонувати систематизовані блоки параметрів для зовнішнього та внутрішнього оцінювання якості вищої освіти.
Об’єкт дослідження – процес державного управління вищою освітою України.
Предмет дослідження – розвиток державно-громадського механізму управління якістю вищої освіти в Україні в умовах входження до Болонського процесу.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що реальне підвищення якості вітчизняної вищої освіти, її конкурентоспроможність у європейському освітньому просторі стануть можливими завдяки впровадженню державно-громадського механізму управління якістю вищої освіти відповідно до запропонованої концепції, з урахуванням визначених чинників розвитку та вдосконаленого інструментального забезпечення.
Методи дослідження. Основою методології дослідження є системний аналіз, структурно-функціональний, синергетичний, компетентнісний, історичний підходи тощо.
З метою виконання завдань дослідження використано такі методи:
– спостереження, описова статистика – для опрацювання статистичних і текстових даних різноманітних інформаційних джерел з проблеми державного управління якістю вищої освіти, виявлення на емпіричному рівні її сутності, місця й ролі, організації та провідних тенденцій розвитку з метою їх теоретичного узагальнення (підрозділи 3.1, 3.3, 4.1, 3.4, 4.3, 5.1, 5.2);
– аналіз і синтез емпіричних даних і положень, що містяться у фаховій літературі, працях вітчизняних та зарубіжних учених, міжнародних і національних документах та дослідженнях, нормативно-правових актах у галузі державного управління, вищої освіти, включаючи електронні ресурси, а також отриманих у дисертаційній роботі емпіричних результатів – для визначення стану дослідженості проблеми (підрозділи 1.2, 3.1, 4.2); уточнення сутності поняттєво-категорійного апарату (підрозділи 1.1, 1.3, 1.4, 2.4, 3.1, 4.1, 5.3); з’ясування закономірностей, тенденцій, особливостей державно-управлінських процесів у сфері забезпечення якості вищої освіти в контексті входження України в європейський освітній простір, а також для формулювання висновків дослідження (підрозділи 2.2, 2.3, 2.4, 3.4);
– порівняльний (зокрема, рейтинговий) аналіз, індукція й дедукція, аналогія, абстрагування, які уможливили порівняння різних вітчизняних, зарубіжних зразків формування та розвитку механізмів взаємодії органів державного управління якістю вищої освіти й громадських, незалежних структур в оцінюванні якості вищої освіти (підрозділи 3.2, 5.3); виявлення індикаторів, критеріїв, результатів рейтингів ВНЗ (підрозділи 1.4.1, 1.4.2, 5.4, 5.5);
– історико-генетичний – для з’ясування ґенези державно-громадського управління якістю вищої освіти та можливостей урахування уроків історії в сьогоденні (підрозділи 1.2, 2.1).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад розвитку державно-громадського управління якістю вищої освіти та відповідного механізму, чинників його забезпечення та шляхів удосконалення інструментарію досягнення конкурентоспроможної якості національної вищої освіти в умовах її входження до європейського освітнього простору.
Основні положення, що мають елементи новизни, полягають у такому:
уперше:
– обґрунтовано теоретико-методологічні підходи до державно-громадського управління якістю вищої освіти в Україні та підвищення ефективності його впливу на забезпечення розвитку громадської складової в системі управління, здійснення переходу від директивного державного до регуляторного державно-громадського управління якістю вищої освіти;
– доведено необхідність упровадження державно-громадського механізму управління якістю вищої освіти як дієвого засобу реалізації державної освітньої політики з урахуванням входження України до Болонського процесу, створення із цією метою Національного агентства з управління якістю вищої освіти (НАУЯВО) як основного оператора у сфері громадсько-професійної оцінки якості й гарантій якості вищої освіти в Україні;
– розроблено концепцію ефективного державно-громадського механізму управління якістю вищої освіти як вирішального чинника її підвищення, входження України до загальноєвропейських систем транснаціонального незалежного оцінювання, створення державної системи гарантій якості вищої освіти та забезпечення її ефективності як маркетингового інструменту, об’єднання управлінським механізмом процедур ліцензування та акредитації, збільшення участі в них громадськості, студентів, прискореного створення у ВНЗ систем внутрішнього й зовнішнього забезпечення якості вищої освіти тощо;
– сформульовано дефініцію поняття “освітній аудит у сфері вищої освіти” як процедури здійснення незалежними акредитованими експертами перевірки та оцінювання (з подальшим декларуванням гарантованої достовірності професійного судження) діяльності ВНЗ в цілому, досягнення заявленого ним рівня якості вищої освіти та її гарантій, освітніх стандартів, відповідно до яких формуються професійні, ділові та особистісні компетенції студентів і забезпечується їх конкурентоспроможність в освітньому просторі;
– на основі компетентнісного підходу розроблено блоки параметрів для зовнішнього та внутрішнього оцінювання якості вищої освіти на програмовому й інституціональному рівнях у межах процедур акредитації або освітнього аудиту;
удосконалено:
– теоретичний зміст окремих дефініцій, що утворюють категорійно-поняттєвий апарат державно-громадського управління якістю вищої освіти та забезпечують можливість подальшої розробки механізмів його реалізації: “якість вищої освіти”, “державне управління якістю вищої освіти”, “державна політика у сфері якості вищої освіти”, “державно-громадське управління якістю вищої освіти”, “державно-громадський механізм управління якістю вищої освіти”;
– тлумачення змістової та операціональної сутності, специфіки й особливостей основних функцій державно-громадського управління якістю вищої освіти, суб’єктів освітньої політики, спрямованої на забезпечення якості вищої освіти;
– інструментарій забезпечення державно-громадського механізму управління якістю вищої освіти в Україні: процедури ліцензування та акредитації, освітній аудит у сфері вищої освіти, який поєднує внутрішню й зовнішню оцінки якості вищої освіти, моніторинг освітніх програм і ранжування ВНЗ та здійснюється аудиторськими, акредитаційними й експертними агентствами;
дістали подальшого розвитку:
– стратегія адаптації вищої освіти України до європейських норм і стандартів забезпечення якості вищої освіти, керівних принципів європейського простору вищої освіти щодо здійснення політики прозорості через розвиток відповідних інструментів, діалогу з громадськістю щодо більш ефективного управління й фінансування вищої освіти, залучення на всіх рівнях управління ВНЗ студентів, сприяння можливостям їх прозорого працевлаштування, забезпечення мобільності на третьому циклі освіти й навчання докторантів для об’єднання європейського простору вищої освіти з європейським дослідницьким простором;
– чинники дієвого впливу на забезпечення розвитку механізму державно-громадського управління якістю вищої освіти в Україні (упровадження стандартів якості вищої освіти, якості підготовки управлінських кадрів, упровадження Національної рамки кваліфікацій, вдосконалення законодавчої та нормативно-правової бази, створення незалежних професійних і громадських інституцій у сфері якості вищої освіти тощо);
– шляхи модернізації державно-громадського управління якістю вищої освіти в Україні на основі концептуальних і технологічних цінностей та переваг країн світу, взаємодії інституційних та громадських структур в оцінюванні якості вищої освіти, забезпечення її гарантій для укріплення довіри і привабливості європейського освітнього простору, надання міжнародної освіти, підтримки громадської відповідальності за забезпечення гарантій якості з широким залученням зацікавлених сторін до цього процесу, визнання ENQA, ESU, EUA, EURASHE (група E4) звіту про упровадження та застосування “європейських стандартів і керівних принципів для гарантії якості” (ESG) тощо.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження були використані: під час розробки проекту Закону України “Про вищу освіту”, внесеного Кабінетом Міністрів України (довідка про впровадження Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України від 18.04.2012 р. № 04-22/16-366); у процесі розробки проекту Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012–2021 рр., схваленої ІІІ Всеукраїнським з’їздом працівників освіти (довідка департаменту вищої освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 23.03.2012 р. № 44-23/809); при розробці Положення про Національне акредитаційне агентство України, методичного забезпечення акредитації ВНЗ та вищих професійних училищ, удосконаленні ліцензування, інституціональної й програмової акредитації, при розробці проектів положень про освітній аудит вищої школи, ранжування ВНЗ тощо (акт про впровадження Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 09.02.2012 р. № 14.1/10-361); при визначенні змісту підвищення кваліфікації керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників системи вищої та професійної освіти України, у різних формах навчальної діяльності, здійснюваної кафедрами менеджменту освіти, економіки та маркетингу, філософії і освіти дорослих Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти, університетської та професійної освіти і права Інституту відкритої освіти, управління навчальними закладами та педагогіки вищої школи Інституту менеджменту та психології Університету менеджменту освіти НАПН України (довідка про впровадження від 12.01.2012 р. № 01-02/16); при формуванні тематики та змісту апаратних навчань працівників головного управління освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрації, розробленні методологічних засад та “Положення про національну систему рейтингового оцінювання діяльності вищих навчальних закладів” (довідка про впровадження від 04.01.2012 р. № 12/0/211-12).
Результати роботи також використовуються в навчальному процесі Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України при розробці й удосконаленні змісту програм підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування в центрі підвищення кваліфікації ДРІДУ НАДУ (акт про впровадження від 30.12.2011 р.), Національного гірничого університету (акт про впровадження від 10.01.2012 р.), при розробці навчальних модулів та вдосконаленні змісту навчально-методичних комплексів з дисциплін “Педагогіка вищої школи”, “Управління навчально-методичною діяльністю ВНЗ” тощо, розробленні та вдосконаленні напрямів і тематики магістерських досліджень зі спеціальностей “Педагогіка вищої школи”, “Управління навчальним закладом” тощо..
Особистий внесок здобувача. Усі подані в дисертації оригінальні наукові результати одержано автором самостійно. Ідеї й розробки дослідників, у співавторстві з якими було підготовлено окремі публікації, у дисертації не використовувались. Особистий внесок автора у спільні наукові праці наведений у списку опублікованих робіт за темою дисертації.
Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження оприлюднені автором на 2 міжнародних конгресах, 12 міжнародних, 4 за міжнародною участю, 1 всеукраїнській та 5 регіональних науково-практичних конференціях, семінарах, конгресах, зокрема таких: Міжнародна наукова конференція “Проблеми державного управління та місцевого самоврядування в умовах сучасного політичного вибору України” (Запоріжжя, 2007), YІІІ Міжнародний науковий конгрес “Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 2008), Міжнародний управлінський форум “Управління сьогодні та завтра” (Хмельницький, 15–16 травня 2008), ІУ Міжнародна конференція “Стратегія якості в промисловості та освіті” (Болгарія, Варна, 2008), Науково-практична конференція за міжнародною участю “Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (Одеса, 2008), Міжнародна науково-практична конференція “Розвиток публічного адміністрування на засадах менеджменту: європейський контекст” (Дніпропетровськ, 2009), Міжнародна науково-практична конференція “Демократичне врядування: наука, освіта, практика” (Київ, 2009), ІУ Міжнародна науково-практична конференція “Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору” (Київ, 2009), Міжнародна науково-методична конференція “Наука. Освіта. Технології – 2009” (Республіка Білорусь, Барановичі, 2009), ІХ Міжнародна науково-практична конференція “Проблеми управління якістю підготовки фахівців в умовах інтеграції в міжнародний освітній простір” (Рівне, 2009), УІ Міжнародна конференція “Стратегія якості в промисловості та освіті” (Болгарія, Варна, 2010), Науково-практична конференція за міжнародною участю “Галузь науки “Державне управління”: історія, теорія, впровадження” (Київ, 2010), У Міжнародна науково-практична конференція “Управління в освіті” (Львів, 2011), Всеукраїнський круглий стіл “Педагогічні проблеми забезпечення якості професійної підготовки фахівців в умовах євроінтеграції” (Дніпропетровськ, 2011) та ін.
Публікації. За результатами дослідження за темою дисертації опубліковано 3 монографії, 21 стаття в наукових фахових виданнях, 1 наукова розробка, 7 статей в інших наукових виданнях, 23 тези доповідей на наукових конференціях. Загальний обсяг публікацій становить 53,4 д. а.
Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 427 сторінок, обсяг основного тексту – 354 сторінки. Робота містить 5 рисунків і 14 таблиць. 1 додаток розміщений на 17 сторінках. Список використаних джерел складається із 509 найменувань і розміщений на 56 сторінках.
- Список літератури:
- ВИСНОВКИ
У дисертації виявлено й науково обґрунтовано низку нових важливих науково-практичних проблем, узагальнено теоретичні засади розвитку державно-громадського управління якістю вищої освіти, механізму та чинників його забезпечення, шляхів удосконалення відповідного інструментарію досягнення конкурентоспроможної якості національної вищої освіти. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу. Їх узагальнення дає можливість сформулювати висновки й внести пропозиції, які мають теоретичне та практичне значення.
1. З’ясовано, що проблема розвитку державно-громадського управління якістю вищої освіти України в умовах входження до Болонського процесу, незважаючи на її актуальність, досі не одержала адекватної системної й комплексної теоретичної та емпіричної інтерпретації у вітчизняних наукових дослідженнях з державного управління, педагогіки, філософії, соціології. Сам термін “управління якістю вищої освіти” не набув конвенціального тлумачення як в Україні, так і за її межами, що дає підстави стверджувати: наукова розробка цієї проблеми в галузі державного управління є недостатньою.
2. Здійснено теоретичний аналіз категорійно-поняттєвого апарату, уточнено зміст основних понять і категорій дослідження, а саме: “якість вищої освіти”, “державне управління якістю вищої освіти”, “державна політика у сфері якості вищої освіти”, “державно-громадське управління якістю вищої освіти”, “державно-громадський механізм управління якістю вищої освіти”, що дає змогу застосовувати їх для з’ясування ґенези та шляхів розв’язання проблеми державно-громадського управління якістю вищої освіти.
Сформульовано дефініцію поняття “освітній аудит у сфері вищої освіти”.
Якість вищої освіти окреслено як суспільну характеристику, багатовимірне методологічне поняття, яке різнобічно відображає суспільне життя: соціальні, економічні, політичні, педагогічні, демографічні та інші життєво значущі для розвитку людини аспекти життя. Як системний об’єкт її характеризують якість мети, якість педагогічного процесу і якість результату.
Визначено, що державно-громадське управління якістю вищої освіти – один з видів соціального управління, що виявляється в спільній, взаємоузгодженій і взаємодоповнюючій діяльності державних і недержавних органів, суспільних інституцій, об’єднань, утворень громадськості з відповідним розподілом між суб’єктами управління прав, обов’язків, повноважень і відповідальності за їх реалізацію, предметом якої є конкурентоспроможна якість вищої освіти (як системи, процесу і результату) та її відповідність актуальним і перспективним потребам особистості, суспільства й держави. Воно визначає мету, політику у сфері якості вищої освіти й відповідальність, що забезпечується шляхом реалізації відповідних державно-громадських управлінських механізмів, інших засобів впливу, включаючи планування якості, її забезпечення, оперативне управління нею, оцінку, процеси поліпшення якості вищої освіти в межах існуючих систем якості.
3. Розкрито функції органів державного управління вищою освітою щодо забезпечення її якості в Україні, зокрема зміст моніторингу як функції інформаційного забезпечення та сутність процедури власне оцінювання як основної функції державно-громадського управлінню якістю вищої освіти.
Обґрунтовано необхідність посилення значущості в сучасній практиці державного управління якістю вищої освіти організаційно-управлінського, кадрового, соціального та інших видів моніторингу, доцільність виокремлення інтегративних та інформаційно-сутнісних груп явищ, процесів, параметрів, чинників впливу на її якість у моніторингові індикатори. Імператив має бути за показниками відстежуваних явищ, якості самого процесу та застосованого інструментарію, а не тільки за процедурою (кількість спостережень, число об’єктів спостереження, частота знімання показників тощо).
Доведено необхідність створення інституцій моніторингу якості вищої освіти на центральному рівні, обласних органах державної виконавчої влади або на автономних засадах, результати діяльності яких слугували б джерельною базою для впровадження державно-громадського управлінського механізму, здійснення державної політики в галузі якості вищої освіти.
Підкреслено, що потребують розвитку процеси внутрішнього й зовнішнього оцінювання якості вищої освіти за критеріями, які б узгоджувались із загальноприйнятими нормами міжнародного оцінювання, визначали якість і рівень освіти та науки у ВНЗ, давали оцінку його культурній і просвітницькій діяльності. Об’єктивність має досягатися власне властивостями методу вимірювання, розробкою нових індикаторів якості вищої освіти.
В контексті участі України в Болонському процесі набуває стрімкої актуальності еволютивне надбання процедури оцінювання якості вищої освіти – застосування до неї “метаоцінки” – контролю за застосовуваними процедурами оцінювання, аналіз рівня їх автентичності за науково опрацьованими міжнародними технологіями та прийнятою в конкретній країні практикою.
На відміну від попередньої функції держави – контролю за результатами освітнього процесу, яка зумовила малоефективну діяльність державно-управлінських органів у витрачанні державних ресурсів і забезпеченні якості підготовки “готового продукту вищої освіти”, на часі – перехід до державно-громадського управління якістю вищої освіти, за якого контроль – це лише одна з багатьох функцій цілісного багатофункціонального процесу, що має забезпечити розвиток вищої освіти, тобто якісно нові зміни в галузі освіти в цілому, її основних процесах і результатах.
4. Визначено концептуальні підходи до державно-громадського управління якістю вищої освіти, стратегію модернізації та адаптації вищої освіти України в умовах її входження до Європейського простору: системний та синергетичний підходи, системний метод і системний аналіз. Пріоритетності набули прогностичний компонент та моделювання майбутніх станів якості вищої освіти, за якими вбачається перспектива філософських течій інструменталізму, екзистенціоналізму, феноменології, а також модусів мислення: нелінійності, посибілізму, трансгресивності.
Доведено, що стратегічними напрямами входження України до країн з високою економічною конкурентоспроможністю є здійснення органами державного управління переходу від екстенсивного до інтенсивного використання людських ресурсів шляхом тісної міжурядової та міжвузівської співпраці. Тому державно-громадське управління якістю вищої освіти ми розглядаємо як управління, здатне до самоорганізації, моделювання нових відносин у форматі “органи державного управління – вищий навчальний заклад – громадськість”. У нормативно-правовій базі входження України до Болонського процесу має бути визнана провідною державно-громадська форма управління вищою освітою, а її якість – основою процесу й результату.
5. Забезпечення якості вищої освіти в Україні в умовах її входження до єдиного європейського освітнього простору дає підстави констатувати, що цілі, визначені Болонською декларацією, в Україні ще не досягнуті. Отримані досить “скромні” здобутки та незначна динаміка вказаного процесу поступаються виявленим масштабним державно-управлінським проблемам значної ваги.
Стримує процеси забезпечення якості вищої освіти відсутність національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, громадських та незалежних структур з її оцінювання з відповідними повноваженнями від держави. Проблемними залишаються зовнішня оцінка якості вищої освіти та участь у ній студентів. Не вплинув на розвиток зазначених процесів такий державно-управлінський ресурс як створення системи національних ВНЗ. На статичних позиціях залишились упровадження моніторингу якості вищої освіти, процедура акредитації ВНЗ, в якій професійна громадськість і суспільство фактично не впливають на її результат.
6. Є підстави стверджувати, що в сучасному вітчизняному державному управлінні якістю вищої освіти не набули розвитку незалежні форми та механізми участі громадян, роботодавців, професійних спільнот. Зафіксовано відсутність державно-громадського механізму управління якістю вищої освіти й доведено необхідність його формування та упровадження як невідкладного засобу реалізації державної освітньої політики, політики якості вищої освіти. Визначено принципи, мету, завдання, інструменти державно-громадського механізму управління якістю вищої освіти.
Доведено, що якість вищої освіти та громадсько-державне управління нею має визначатися цілями державної освітньої політики, яка, в свою чергу, має брати витоки із Закону України “Про вищу освіту”, відображатися в Національній стратегії розвитку освіти в Україні на 2012–2021 рр., Концепції державно-громадського механізму управління якістю вищої освіти (її слід якнайшвидше розробити та ухвалити рішенням Уряду як складову Стратегії), державних освітніх стандартах. Із цією метою запропоновано створення в державі Національного агентства з управління якістю вищої освіти (НАУЯВО) – незалежного координуючого органу для оцінювання якості вищої освіти на інституційному та програмовому рівнях, здійснення освітнього аудиту, академічного визнання й міжнародного обміну як національного центру Європейської інформаційної мережі із визнання (ENIC/NARIC), громадсько-професійної акредитації, поширення практики громадсько-професійної сертифікації слухачів освітніх програм ВНЗ, промоутерів з входження до міжнародних асоціацій з акредитації освітніх програм тощо. НАУЯВО має стати основним оператором у сфері громадсько-професійної оцінки якості й гарантій якості вищої освіти в Україні, який здійснює свою діяльність шляхом застосування механізму визнання.
У найближчі роки доцільно організувати постійно діюче науково-комунікаційне утворення (наприклад, національну раду, конференцію) з включенням кращих інтелектуальних сил України, керівників ВНЗ, органів державного управління вищою освітою, професійної громадськості з проблем пошуку та вироблення оптимальних рішень реалізації основних положень Болонської конвенції, проблем управління якістю вищої освіти. Базисними при цьому можуть стати Всеукраїнська спілка та регіональні ради ректорів ВНЗ, відділення НАПН України, Академія державного управління при Президентові України. Необхідно досягти в Україні визнання легітимності застосовуваних процедур і методик їх здійснення, форм представлення результатів оцінювання усіма сторонами-учасниками механізму: органами державного управління вищою освітою, НАПН, НАУЯВО, ВНЗ, споживачами освітніх послуг, роботодавцями, громадськими утвореннями, самою державою як провідником освітньої політики.
7. Доведена необхідність цілеспрямованого впливу ефективного державно-громадського механізму на управління якістю вищої освіти в Україні з урахуванням таких концептуальних позицій:
– розвитку керівних принципів європейського простору вищої освіти та відповідних інструментів для забезпечення прозорої освітньої політики, входження України до загальноєвропейських систем транснаціонального незалежного оцінювання;
– створення державної системи гарантій якості вищої освіти та забезпечення її ефективності як маркетингового інструменту, підтримки громадської відповідальності за забезпечення гарантій якості з широким залученням до цього процесу зацікавлених сторін, визнання ENQA, ESU, EUA, EURASHE (група E4) звітів про упровадження та застосування “Європейських стандартів і керівних принципів для гарантії якості” (ESG);
– упровадження у ВНЗ систем внутрішнього й зовнішнього забезпечення якості освіти, удосконалення й об’єднання в один управлінський механізм процедур ліцензування та акредитації, здешевлення їх вартості, збільшення участі в них громадськості, студентів;
– забезпечення мобільності на третьому циклі підготовки, що сприятиме об’єднанню європейського простору вищої освіти з європейським дослідницьким простором;
– здійснення переходу від директивного державного до регулюючого державно-громадського управління, відхід від редукціонізму в напрямку удосконалення;
– діалогу з громадськістю щодо більш ефективного управління й фінансування вищої освіти, залучення до всіх рівнів управління ВНЗ студентів та сприяння можливостям їх прозорого працевлаштування;
– здійснення поетапної передачі ВНЗ, підпорядкованих 26 міністерствам і відомствам, до сфери управління МОНмолодьспорту України, оптимізація їх мережі шляхом об’єднання і створення потужних ВНЗ, розширення їх участі у формуванні держзамовлення з метою підвищення його ефективності, відповідності ринку праці та стратегії розвитку країни, створення регіональних дослідницьких університетів;
– заснування національної премії з якості вищої освіти з метою підтримки ВНЗ та освітніх організацій у підвищенні їх конкурентоздатності за рахунок ефективності управління і поліпшення якості процесів тощо.
8. Розкрито найвагоміші чинники забезпечення розвитку механізму державно-громадського управління якістю вищої освіти в Україні: упровадження стандартів якості вищої освіти й Національної рамки кваліфікацій, підвищення якості підготовки управлінських кадрів.
Доведено, що результат дії в Україні чинних державних стандартів вищої освіти виявився неефективним у рамках національної системи освіти та стандартів забезпечення якості, ухвалених у Європейському освітньому просторі. Вони не відображають інтересів держави, замовників і споживачів освітніх послуг, працівників ВНЗ та є неконкурентоспроможними в європейському форматі. Органами державного управління вищою освітою, науковцями, громадськістю мають бути створені стандарти третього покоління з урахуванням вищості розробок та рекомендацій Європейської асоціації із забезпечення якості вищої освіти та якомога повнішого застосування власних надбань. Вимоги стандартів вищої освіти мають містити критерії оцінювання її якості, засоби захисту спеціальностей від змістової деформації й дріб’язкових спеціалізацій у ВНЗ, а також захищати права і свободи ВНЗ, бути основою державного фінансування ВНЗ, яке має залежати від досягнутого рівня якості освіти.
Обґрунтовано, що нові стандарти мають враховувати заяву міністрів у Берлінському комюніке про основну відповідальність за забезпечення якості у сфері вищої освіти кожним ВНЗ, що має становити основу для підзвітності академічної системи в межах національної системи забезпечення якості. Одним із чинників розвитку механізму державно-громадського управління якістю вищої освіти має бути належна якість підготовки управлінських кадрів, моніторинг якості професійної компетентності державних службовців; в органах державної влади імперативом має бути професіоналізм та повага до професіоналів, які вибудовуватимуть державне управління якістю вищої освіти не на засадах контролю, а на основі усталеної демократії, де суспільство контролює владу.
Актуалізується значущість запровадження національної рамки кваліфікацій (НРК), яка покликана сприяти розв’язанню таких стратегічних завдань: впровадження європейських стандартів і принципів забезпечення якості освітніх послуг з урахуванням вимог роботодавців до знань, умінь і компетенцій випускників ВНЗ; забезпечення гармонізації національних норм законодавства у сфері освіти та соціально-трудових відносин; сприяння національному й міжнародному визнанню кваліфікацій, здобутих в Україні, тощо.
9. Визначено шляхи вдосконалення інструментарію державно-громадського механізму управління якістю вищої освіти в Україні:
– забезпечення органами державного управління якістю вищої освіти акредитаційної процедури таким механізмом, за якого ВНЗ сам ініціював би проведення акредитації й для цього попередньо подавав інформацію про внутрішню систему управління якістю та її ефективність; необхідність оцінювання якості діяльності ВНЗ у прямій залежності від затребуваності його випускників на ринку праці та їх успішної кар’єри; досягнення прозорості шляхом оприлюднення самоаналізу ВНЗ і кінцевого результату акредитації, широкого залучення до неї громадськості, роботодавців, соціальних об’єднань тощо;
– розроблення в Україні власної системи ранжування ВНЗ, яка б стимулювала досягнення вагомих результатів у підвищенні якості вищої освіти, забезпечувала об’єктивне й достовірне відображення в суспільстві показників її якості й розвитку; ідентифікацію високого місця в академічному рейтингу як зручного інструменту для маркетингу й просування університетів та навчальних програм; необхідність упровадження інституціонального застосування академічних рейтингів і процедур ранжування в цілому (посилання на них у рекламі, політичних процесах, “вигідне” соціально-економічне порівняння тощо);
– розкриття процедури освітнього аудиту у вищій школі як інструменту державно-громадського механізму управління якістю вищої освіти, що забезпечить поєднання внутрішньої та зовнішньої оцінки її якості, дасть змогу повноцінно здійснювати процедури громадської акредитації; визнання державою й громадськістю, суб’єктами освітнього аудиту незалежних інституцій, що мають право на здійснення відповідних аудиторських процедур; з урахуванням розгортання співпраці з громадськими аудиторськими, акредитаційними агентствами, створювати умови для набуття аудитом якості вищої освіти статусу не рекомендованої, а необхідної двосторонньо вмотивованої процедури, яка має “додавати вартість” вищої освіти, тобто поліпшувати її якість.
10. Запропоновано систематизовані блоки параметрів для зовнішнього та внутрішнього оцінювання якості вищої освіти на програмовому й інституціональному рівнях у межах процедур акредитації або освітнього аудиту.
Втім, розроблений перелік параметрів для оцінювання якості вищої освіти не можна вважати повним і остаточним, оскільки змінюються цінності, потреби людей, ринкова затребуваність компетенцій. Процес оцінювання як відношення реального стану до стандартизованого еталону за умови принципової його змінюваності й неоднозначності має бути предметом перманентного наукового дослідження.
Подальшого наукового опрацювання в Україні потребують механізми здійснення громадської оцінки якості вищої освіти, забезпечення внутрішніх гарантій якості процедур незалежної акредитації, формування ефективних стратегій взаємодії органів державного управління та професійної громадськості у сфері оцінювання гарантій якості вищої освіти, проблеми управління якістю електронного навчання на основі європейських стандартів тощо.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аврамов Ю. Независимая общественно-профессиональная оценка качества в свете Болонской декларации / Ю. Аврамов, Н. Калашников, Е. Крылова, Н. Хохлов // Высшее образование в России. – 2007. – № 3. – С. 118–124.
2. Агентство по общественному контролю качества образования и развитию карьеры [Электронный ресурс]. – Режим доступа: www.akkork.ru/2.
3. Адамов А.П. К вопросу оптимизации показателей государственной аккредитации высшего учебного заведения / А.П. Адамов, Н.Г. Азаев // Инновационные методы и средства оценки качества образования : материалы 4-й науч.-метод. конф. – М. : МГУП, 2006. – С. 6–10.
4. Акофф Р. Акофф о менеджменте : пер. с англ. / Р. Акофф ; под ред. Л.А. Волковой. – СПб. : Питер, 2002. – 448 с.
5. Алферов Ю.С. Роль общественности в управлении образованием в зарубежных странах / Ю.С. Алферов // Педагогика. – 1994. – № 3. – С. 100–107.
6. Амбросов А. Громадська оцінка якості бізнес-освіти / А. Амбросов, О. Сердюк // Синергія : аналітичний журнал з менеджменту. – 2003. – № 3 (7). – С. 25–29.
7. Анализ мировых тенденций развития научно-образовательной деятельности. Аналитический обзор. – Екатеринбург : Изд-во Уральск. ун-та, 2006. – 298 с.
8. Андреев А. Знания или компетенции ? / А. Андреев // Высшее образование в России. – 2005. – № 2. – С. 3–11.
9. Андрущенко В.П. Інноваційний розвиток освіти в стратегії “українського прориву” / В.П. Андрущенко // Вища освіта України. – 2008. – № 2. – С. 10–17.
10. Андрущенко В.П. Організоване суспільство. Проблема організації та суспільної самоорганізації в період радикальних трансформацій в Україні на рубежі століть: досвід соціально-філософського аналізу / В.П. Андрущенко. – К. : ТОВ “Атлант ЮЕмСі”, 2005. – 498 с.
11. Андрущенко В.П. Основи сучасної філософії освіти : навч. посіб. / В.П. Андрущенко, Д.І. Дзвінчук. – К. ; Івано-Франківськ : Місто НВ, 2009. – 456 с.
12. Андрущенко В.П. Сучасна соціальна філософія : курс лекцій / В.П. Андрущенко, М.І. Михальченко. – 2-ге вид., доп. – К. : Генеза, 1996. – 368 с.
13. Аніловська Г.Я. Університетська освіта : навч. посіб. / Г.Я. Аніловська, Н.С. Марушко, Л.М. Томаневич. – Л. : Магнолія 2006, 2009. – 370 с.
14. Анисимов И.Ф. Управление качеством среднего профессионального образования : монография / И.Ф. Анисимов, В.Е. Сосопко. – Казань : Институт СПО РАО, 2001. – 256 с.
15. Аниськина H.H. Управление развитием вуза на основе системы менеджмента качества : науч.-метод. пособ. / Н.Н. Аниськина, Л.А. Громова, В.В. Тимченко, С.Ю. Трапицын. – СПб. : Изд-во ООО “Книжный дом”, 2008. – 160 с.
16. Антология русского качества / под ред. В.В. Бойцова, Ю.В. Крянова. – М. : Стандарты и качество, 2000. – С. 10–12, 27–30.
17. Ануфрієва О.Л. Використання кваліметрії для оцінки якості освіти / О.Л. Ануфрієва // Вища освіта України. – К. : Ін-т ВО АПН України : Гнозис, 2006. – Додаток 3 (Т. 3). Тематичний випуск “Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору”. – С. 12–18.
18. Анфилатов В.С. Системный анализ в управлении : учеб. пособ. / В.С. Анфилатов, А.А. Емельянов, А.А. Кукушкин ; под ред. А.А. Емельянова. – М. : Финансы и статистика, 2002. – 368 с.
19. Апкарова Е. Болонский процесс и система высшего образования Франции / Е. Апкарова // Высшее образование в России. – 2008. – № 10. – С. 112–115.
20. Аронов A.M. Подходы к формированию общественно- профессиональных механизмов оценки качества высшего профессионального образования / А.М. Аронов // Модели инновационных вузов : сб. науч. тр. – М., 2005. – С. 100–123.
21. Астахова М.С. Механізми формування якості освіти в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності / М.С. Астахова, Н.В. Середа // Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія : щоквартальний наук.-практ. журнал. – Х. : НТУ “ХПІ”, 2008. – № 1. – С. 79–85.
22. Атаманчук Г.В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы) : учеб. пособ. / Г.В. Атаманчук. – М. : ОАО “НПО”, Экономика, 2000. – 303 с.
23. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления : курс лекций / Г.В. Атаманчук. – 2-е изд., дополн. – М. : Омега-Л, 2004. – 584 с.
24. Аудит // Википедия : свободная энциклопедия [Электронный ресурс]. – Режим доступа: www.wikipedia.org./wiki.
25. Афанасьева О.Ю. Модель специалиста как основной критерий повышения качества подготовки / О.Ю. Афанасьева, Ю.В. Афанасьев // Система управления качеством высшего образования : материалы 4-й международ. науч-практ. конф. – Воронеж : ВГУ, 2004. – С. 154–157.
26. Бабин І.І. Стратегія й сучасні тенденції розвитку вищої освіти в контексті європейського простору вищої освіти / І.І. Бабин // Педагогіка і психологія : Вісник АПН України. – 2009. – № 2 (63). – С. 61–71.
27. Бабкіна О. Проблеми підвищення якості вищої освіти в Україні у контексті Болонських реформ / О. Бабкіна // Освіта і управління. – 2006. – № 1. – Т. 9. – С. 91–94.
28. Бажин И.И. Исследование систем управления : компакт-учебник / И.И. Бажин. – Х. : Консул, 2004. – 336 с.
29. Байденко В.И. Выявление состава компетенций выпускников вузов как необходимый этап проектирования ГОС ВПО нового поколения : метод. пособ. / В.И. Байденко. – М. : Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 2006. – 172 с.
30. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: Проблеми теорії, методології, практики : монографія / В.Д. Бакуменко. – К. : УАДУ, 2000. – 320 с.
31. Балла М.І. Новий англо-український словник : понад 160 000 слів і словосполучень / М.І. Балла. – 5-те стер. вид. – К. : Чум. Шлях, 2008. – 668 с.
32. Бахмутский А.Е. Методика оценки качества образования / А.Е. Бахмутский. – Ижевск, 2003. – 101 с.
33. Бачинський П. Моніторинг якості управління загальноосвітніми навчальними закладами / П. Бачинський // Ефективність державного управління : зб. наук. пр. – Л. : ЛРІДУ НАДУ, 2006. – Вип. 11. – С. 205–209.
34. Белов В. Система оценки качества образования / В. Белов // Высшее образование в России. – 2002. – № 1. – С. 44–50.
35. Белътюкова С.С. Определение удовлетворенности потребителей в системе менеджмента качества вуза с использованием элементов метода диагностики / С.С. Белътюкова // Университетское управление: практика и анализ. – 2006. – № 2. – С. 69–73.
36. Бенчмаркинг в лучшем виде! : пер. с англ. / под ред. Б. Резниченко. – СПб. : Питер, 2004. – 176 с.
37. Бермус А.Г. Управление качеством профессионально-педагогического образования : дис. на соискание уч. степени д-ра пед. наук : 13.00.08 / А.Г. Бермус ; Ростовский государственный педагогический университет. – Ростов-н-Дону, 2003. – 430 с.
38. Бесчастний В.М. Механізми державного управління розвитком вищих навчальних закладів системи МВС України: теорія, методологія та практика : монографія / В.М. Бесчастний. – Донецьк : Юго-Восток, 2009. – 407 с.
39. Бесчастний В.М. Пріоритети подальшого розвитку державного управління в галузі освіти / В.М. Бесчастний // Держава та регіони. Серія: Державне управління : наук.-вироб. журнал. – 2008. – № 4. – С. 14–17.
40. Бетурлакин В.В. Повышение качества образования в условиях глобализации / В.В. Бетурлакин // Образование в современном мире: глобальное и локальное. – Саратов : Научная книга, 2004. – С. 175–176.
41. Бибик С.П. Словник іншомовних слів: тлумачення, словотворення та слововживання / С.П. Бибик, Г.М. Сюта ; за ред. С.Я. Єрмоленко ; худож.-оформлювач О.С. Юхтман. – Х. : Фоліо, 2006. – 623 с.
42. Білинська М.М. Державне управління галузевою стандартизацією в умовах реформування вищої медичної освіти в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра наук з держ. упр. : 25.00.02 / М.М. Білинська ; НАДУ при Президентові України. – К., 2004. – 31 с.
43. Білинська М.М. Державне управління галузевими стандартами в умовах реформування вищої медичної освіти в Україні : монографія / М.М. Білинська. – К. : Вид-во НАДУ, 2004. – 246 с.
44. Блауберг И.В. Становление и сущность системного похода / И.В. Блауберг, Э.Г. Юдин. – М : Наука, 1973. – 270 с.
45. Болонський процес і навчання впродовж життя / упоряд. М.Ф. Степко, Б.В. Клименко, Л.Л. Товажнянський. – Х., 2004. – 110 с.
46. Болонский процесс: итоги десятилетия / под науч. ред. д-ра пед. наук, профессора В.И. Байденко. – М. : Исслед. центр проблем качества подготовки специалистов, 2011. – 446 с.
47. Болонский процесс: Концептуально-методологические проблемы качества высшего образования (книга-приложение 3) / под науч. ред. д-ра пед. наук, профессора В.И. Байденко. – М. : Исслед, центр проблем качества подготовки специалистов, 2009. – 304 с.
48. Болонський процес 2020 – Європейський простір вищої освіти у новому десятиріччі : комюніке конференції Європейських міністрів, відповідальних за вищу освіту, Льовен і Лувен-ла-Ньов, 28–29 квітня 2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.mon.gov.ua.
49. Болотов В.А. Развитие инструментальных технологий контроля качества образования: стандарты профессионализма и парадоксы роста / В.А. Болотов // Высшее образование сегодня. – 2005. – № 4. – С. 16–21.
50. Болотов В.А. Системы оценки качества образования : учеб. пособ. / В.А. Болотов, Н.Ф. Ефремова. – М. : Университетская книга : Логос, 2007. – 192 с.
51. Болюбаш Я. Контури проблем гармонізації національних та міжнародних стандартів вищої освіти / Я. Болюбаш // Моделі гармонізації національних міжнародних стандартів освіти у контексті Болонського процесу : матеріали міжнарод. семінару, 27–28 трав. 2004 р. – Л., 2004. – С. 19–21.
52. Бордовская Н.В. Оценка качества высшего образования: идея уровневого подхода / Н.В. Бордовская // Высшее образование сегодня. – 2002. – № 9. – С. 18–20.
53. Бордовская Н.В. Система управления качеством образования в вузе / Н.В. Бордовская // Оценка качества образования в российских вузах. Опыт и проблемы : материалы межвузовского семинара. – СПб., 2004. – С. 16–32.
54. Бордовский Г.А. Концептуальные подходы к управлению качеством современного образования / Г.А. Бордовский, С.Ю. Трапицын // Информационный бюллетень. – СПб. : Изд-во РГПУ им. А.И. Герцена, 2006. – № 1 (29). – С. 5–19.
55. Бордовский Г.А. Модели и методы внешнего и внутреннего оценивания качества образования в вузах / Г.А. Бордовский, О.А. Граничина, С.Ю. Трапицын // Междисциплинарные исследования и гуманитарные технологи : науч.-метод. материалы. – СПб. : Книжный дом, 2008. – 340 с.
56. Будапештсько-Віденська Декларація про створення Європейського простору вищої освіти [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.mon.gov.ua.
57. Булавин Л. Кто в университете самый главный? Нет, не ректор [Электронный ресурс] / Л. Булавин. – Режим доступа: www.zn.ua/3000/
3300/65184/?printpreview.
58. Булах І. Якість освіти та управління нею: головні показники визначення якості освіти / І. Булах // Післядипломна освіта в Україні. – 2006. – № 1 (8). – С. 71–74.
59. Бутко М. Кадрова домінанта державного менеджменту в трансформаційний період / М. Бутко // Вісник державної служби України. – 2006. – № 4. – С. 37–42.
60. Ваганов Б.М. Внедрение системы управления качеством – ключ к обеспечению качества образования / Б.М. Ваганов, М.Д. Кацпельсон, А.Д. Тябин // Качество образования как основной фактор совершенствования подготовки специалистов в условиях модернизации российского образования : материалы Всероссийского совещания-семинара. – М. : Изд-во ИПР СПО, 2003. – С. 63–68.
61. Вайс Керол Г. Оцінювання: методи дослідження програм та політики / Г. Вайс Керол ; пер з англ. Р. Ткачука та М. Корчинської ; наук. ред. пер. О. Кілієвич. – К. : Основи, 2000. – 671 с.
62. Вакарчук І.О. Вища освіта України – європейський вимір: стан, проблеми. перспективи / І.О. Вакарчук // Вища школа. – 2008. – № 3. – С. 3–18.
63. Вакарчук І.О. Мета реформ у вищій школі – якість і доступність освіти : доповідь міністра освіти і науки на розширеній підсумковій колегії Міністерства освіти і науки України від 2 квіт. 2009 р. / І.О. Вакарчук // Вища школа. – 2009. – № 4. – С. 3–30.
64. Валивач П.Е. Особенности управления качеством высшего военно-морского электротехнического образования / П.Е. Валивач, А.И. Субетто // Управление качеством высшего образования: теория методология, организация практика. – СПб. ; Кострома : Смольный ин-т РАО, 2005. – Т. 2. – С. 130–137.
65. Ван Дайк Н. Двадцять років ранжирування університетів / Н. Ван Дайк // Вища школа. – 2006. – № 5–6. – С. 48–66.
66. Васенее Ю.Б. Рейтинговые системы в вузе. Их роль в оценке качества образования / Ю.Б. Васенее, М.В. Михайлов // Материалы конференции КС и УМО вузов в области инновационных междисциплинарных образовательных программ 14–15 апреля 2005 г. – СПб., 2005. – № 6. – С. 52–63.
67. Васильев В. Новая парадигма оценки качества образования / В. Васильев, Т. Тягунов // Высшее образование в России. – 2007. – № 2. – С. 19–23.
68. Васильева Е.Ю. Концепция системы оценки качества деятельности профессорско-преподавательского состава в вузе : дис. на соискание уч. степени д-ра пед. наук. / Е.Ю. Васильева. – СПб., 2006. – 438 с.
69. Василькова В.В. Порядок и хаос в развитии социальных систем: (Синергетика и теория социальной самоорганизации) / В.В. Василькова. – СПб. : Лонь, 1999. – 480 с. – (Серия “Мир культуры, истории, философии”).
70. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ “Перун”, 2005. – 1728 с.
71. Верхоглядова Н.І. Управління конкурентоспроможністю вищої освіти в процесі формування людського капіталу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра екон. наук : 08.02.03 / Н.І. Верхоглядова ; Дніпропетровський національний ун-т. – Д., 2005. – 32 с.
72. Вища освіта України – європейський вимір: стан, проблеми, перспективи : матеріали до підсумкової колегії МОН України (21 березня 2008 року, м. Київ) // Освіта України. – 2008. – № 21–22. – С. 1–24.
73. Вікторов В.Г. Акредитаційні аспекти управління якістю освіти / В.Г. Вікторов // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. – О. : ОРІДУ НАДУ, 2006. – № 1 (25). – С. 213–217.
74. Вікторов В.Г. Регулювання якості освіти як філософсько-освітянська проблема : дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філос. наук : 09.00.10 / Вікторов Віктор Григорович ; Інститут вищої освіти АПН України. – К., 2006. – 320 с.
75. Вікторов В.Г. Управління якістю освіти (соціально-філософський аналіз) : монографія / В.Г. Вікторов. – Д. : Пороги, 2005. – 286 с.
76. Винокуров В.А. Качество менеджмента – основа современной управленческой парадигмы / В.А. Винокуров // Менеджмент в России и за рубежом. – 2006. – № 6. – С. 9–19.
77. Вища освіта України. – 2009. – Додаток 1 (№ 2). – Тематичний випуск “Наука і вища освіта в Україні: міра інтеграції”. – 308 с.
78. Внукова Н. Якість освіти у реалізації завдань Болонського процесу / Н. Внукова // Новий колегіум. – 2005. – № 6. – С. 9–13.
79. Вознички Д. Рейтинги общественных и частных ВУЗов Польши: совместно или по отдельности [Электронный ресурс] / Д. Вознички, Р.З. Моравски // Высшее образование в Европе. Рейтинги и табели о рангах высших учебных заведений. – 2002. – № 4. – Т. XXVII. – Режим доступа: www.aha.ru/~moscow64/educational_book.
80. Володина Г.Е. Управление качеством высшего образования : дис. на соискание уч. степени канд. экон. наук : 13.00.01 / Г.Е. Володина ; Институт педагогики социальной работы Российской академии образования. – М., 2003. – 459 с.
81. Воротилов В. Анализ основных подходов к определению качества образования / В. Воротилов // Высшее образование в России. – 2006. – № 11. – С. 49–51.
82. Воскобойникова М. Качество образования как фактор конкурентоспособности вуза / М. Воскобойникова, Н. Пугачева, И. Чепурышкин // Высшее образование в России. – 2008. – № 10. – С. 139–143.
83. Вроейнстийн А.И. Оценка качества высшего образования / А.И. Вроейнстийн. – М. : Изд-во МНЭПУ, 2000. – 179 с.
84. Гамаюнов В.Г. Формування дидактичного менеджменту в системі державного управління освітою : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр. : 25.00.05 / В.Г. Гамаюнов ; Дон ДАУ. – Донецьк, 2003. – 21 с.
85. Гапон В.В. Оцінювання освітньої діяльності вищих навчальних закладів: компаративний аналіз та моделі порівняльної педагогіки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : 13.00.01. / В.В. Гапон ; Інститут вищої освіти АПН України. – К., 2006. – 22 с.
86. Глобализация и конвергенция образования: технологический аспект : науч. изд-е / под общ. ред. проф. Ю.Б. Рубина. – М. : ООО “Маркет ДС Корпорейшн”, 2004. – 540 с.
87. Голубенко О. Національна рамка кваліфікації у контексті європейських перетворень освітнього простору / О. Голубенко, Т. Морозова // Вища школа. – 2009. – № 3. – С. 44–56.
88. Гончаренко С.У. Про критерії оцінювання педагогічних досліджень [Електронний ресурс] / С.У. Гончаренко // Українська педагогіка – Скарбничка. – Режим доступу: www.ped.sumy.ua/index.php?
view=article&catid.
89. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник / С.У. Гончаренко. – К. : Либідь, 1997. – 376 с.
90. Горбунова Л.С. Методологічні засади трансформації вищої освіти в контексті Болонського процесу / Л.С. Горбунова // Вища освіта України. – К. : Ін-т вищої освіти АПН України : Гнозис, 2006. – Додаток 3 (т. 1). Тематичний випуск “Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору”. – С. 75–80.
91. Грабовський В.А. Державно-громадське управління загальною середньою освітою на районному рівні : дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр. : 25.00.02 / В.А. Грабовський ; УАДУ при Президентові України. – К., 2002. – 16 с.
92. Грабовський В. Факторно-критеріальне моделювання діяльності районного управління освіти на державно-громадських засадах / В. Грабовський // Управління сучасним містом. – 2005. – № 1–2. – С. 177–184.
93. Граничина O.A. Изучение значимости показателей качества образовательного процесса, используемых при определении рейтингов высших учебных заведений / О.А. Граничина // Высшее образование сегодня. – 2007. – № 1. – С. 57–61.
94. Граничина O.A. Использование современных квалиметрических методов при оценке качества образования в вузе / О.А. Граничина // Известия РГПУ им. А.И. Герцена. Сер. Общественные и гуманитарные науки. – 2008. – № 11 (75). – С. 185–192.
95. Граничина O.A. Общие тенденции развития национальных систем оценки качества высшего образования в России и ведущих европейских странах / О.А. Граничина // Исследование, разработка и применение высоких технологий в промышленности. – СПб. : Изд-во Политехнич. ун-та, 2006. – С. 429–431.
96. Граничина O.A. Содержание оценивания качества образовательного процесса в вузе: отвечает ли оно реалиям сегодняшнего дня? / О.А. Граничина // Актуальные вопросы современного ун
- Стоимость доставки:
- 200.00 грн