РОЗВИТОК МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СУДНОБУДІВНОЇ ГАЛУЗІ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

Короткий опис

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Чорноморський державний університет імені Петра Могили

На правах рукопису

Беглиця Володимир Петрович
УДК 354:65.014.1.477

РОЗВИТОК МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СУДНОБУДІВНОЇ ГАЛУЗІ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
ПОВАЖНИЙ Олександр Станіславович,
доктор економічних наук,
професор

Миколаїв – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СУДНОБУДІВНОЇ ГАЛУЗІ 13
1.1. Умови та національні вектори розвитку суднобудування 13
1.2. Особливості дослідження механізмів державного регулювання суднобудівної галузі в умовах глобальної конкуренції 34
1.3. Зарубіжний досвід державного регулювання суднобудівної галузі 53
Висновки до розділу 1 75
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СУДНОБУДІВНОЇ ГАЛУЗІ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ 79
2.1. Концептуальні положення розвитку механізмів державного регулювання суднобудівною галуззю України 79
2.2. Методичні підходи до визначення механізмів сприяння державою формування конкурентної суднобудівної галузі 100
2.3. Інституціональні важелі механізму регулювання суднобудівної галузі в умовах глобальної конкуренції 121
Висновки до розділу 2 142
РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ДІЮЧИХ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СУДНОБУДІВНОЇ ГАЛУЗІ 146
3.1. Аналіз тенденцій розвитку світового ринку суднобудування 146
3.2. Оцінка перспектив ринкової сегментації суднобудування 177
3.3. Механізми підтримки технологічного розвитку світового суднобудування 191
Висновки до розділу 3 208
РОЗДІЛ 4. РОЗРОБКА ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО МЕХАНІЗМУ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ СУДНОБУДУВАННЯ 214
4.1. Формування механізмів структурно-інноваційної модернізації суднобудівної галузі 213
4.2. Удосконалення фінансово-кредитної політики інвестування суднобудівної галузі 231
4.3. Розвиток та використання лізингової форми комерційних відносин 261
Висновки до розділу 4 283
РОЗДІЛ 5. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО ТА ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СУДНОБУДІВНОЇ ГАЛУЗІ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ 287
5.1. Обґрунтування напрямів розвитку організаційно-економічного механізму реструктуризації суднобудівного виробництва 287
5.2. Розвиток корпоративних інтегрованих структур у суднобудівній галузі 305
5.3. Концептуальні засади національної стратегії забезпечення конкурентоспроможності суднобудування 323
Висновки до розділу 5 342
ВИСНОВКИ 347
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 355
ДОДАТКИ 389

ВСТУП

Актуальність теми. Стабільний економічний розвиток країни головним чином залежить від успішного функціонування підприємств промислового комплексу. Суднобудівна промисловість має всі необхідні передумови для того, аби в майбутньому стати одним з локомотивів розвитку економіки країни в умовах сучасної глобальної конкуренції. Україна як морська держава зберегла з радянських часів потужну суднобудівну базу, підприємства галузі стабільно вносять значні грошові кошти до державного бюджету країни і є бюджетоутворюючими для міст розташування. Крім того, суднобудівна промисловість є комплексною та сприяє розвитку багатьох суміжних галузей та видів виробництв, таких як чорна та кольорова металургія, енергопостачання, транспортна галузь та інше. До того ж, суднобудівна промисловість внаслідок трудомісткості вимагає залучення значної кількості робітників, сприяючи тим самим зайнятості населення. Таким чином, суднобудівна промисловість виконує важливі економічну і соціальну функції та створює кумулятивний ефект не тільки в самих підприємствах галузі, але й в суміжних галузях та видах виробництв.
Суднобудування також є дуже важливою галуззю важкої промисловості, яка багато в чому впливає на конкурентоспроможність країни, визначає її престиж та перспективи розвитку в умовах глобальної конкуренції. Акумулюючи в своїй продукції досягнення великої кількості суміжних галузей промисловості (металургії, машинобудування, електроніки та ін.), суднобудування одночасно стимулює розвиток цих галузей, досягнення ними високого науково-технічного рівня.
Саме тому розроблення теоретико-методологічних засад державного регулювання суднобудівної галузі в умовах глобальної конкуренції представляються в сучасних умовах винятково актуальною науковою проблемою. Вирішення цієї проблеми має будуватися на серйозному науково-практичному обґрунтуванні механізмів управління та напрямів забезпечення розвитку державного регулювання суднобудівної галузі.
Певну увагу різним питанням державного регулювання суднобудівної галузі, зокрема в загальному контексті розвитку зовнішньоекономічної діяльності України приділяли відомі вітчизняні та закордонні вчені, такі, як
В. П. Александрова, А. Л. Бейкун, Б. В. Буркинський, Т. П. Вахненко,
М. П. Войнаренко, В. Г. Горник, А. В. Гріньов, В. М. Гуреєв, Б. В. Деревянко,
Г. Єфімова, О. О. Ілюхін, О. М. Кондрашов, О. М. Котлубай, Р. А. Марецький,
І. М. Олійченко, В. М. Пашин, К. Пісьменна, М. В. Пискун, О. С. Поважний,
О. М. Сафронова, А. С. Соломко. Проте, сучасні механізми державного регулювання суднобудівної галузі в напряму забезпечення конкурентоспроможності галузі вимагають доопрацювання та удосконалення.
Аналіз наукових досліджень свідчить про наявність значної кількості праць вітчизняних і зарубіжних авторів, що стосуються державного регулювання суднобудівної галузі. В той же час ще відсутні наукові праці, узагальнені історико-теоретичні дослідження, які були б присвячені проблемі державного регулювання суднобудівної галузі в умовах глобальної конкуренції.
Необхідність комплексного дослідження цієї проблеми виходить з можливості відтворити цілісну картину становлення сучасних напрямів державного регулювання суднобудівної галузі, осмислити й узагальнити коло малодосліджених питань, які фактично випадали з поля зору фахівців інших галузей науки, а також змоделювати основні організаційно-правові засади діяльності органів державного управління з удосконалення механізмів державного регулювання суднобудівної галузі в умовах глобальної конкуренції. Всі ці обставини й зумовили вибір теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки були отримані у межах наукових тем Чорноморського державного університету імені Петра Могили “Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку” (номер державної реєстрації 0106U005193(39) та «Організація державного управління в умовах становлення та розвитку політичної системи України: політико-правові, історичні та регіональні аспекти» (державний реєстраційний номер 0109U000451). Роль автора, як співвиконавця, полягає в розробці механізмів державного регулювання суднобудівної галузі в умовах глобальної конкуренції.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретичних та методологічних засад, а також розроблення науково-практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів державного регулювання суднобудівної галузі в умовах глобальної конкуренції.
Для досягнення мети дослідження було вирішено такі завдання:
– провести аналіз ґенези управлінської думки й основних інструментів її забезпечення з метою теоретичного переосмислення і практичного вирішення проблем державного регулювання суднобудівної галузі в умовах глобальної конкуренції;
– визначити умови досягнення переваг суднобудівної галузі України в умовах глобальної конкуренції;
– проаналізувати та висвітлити напрями використання позитивного зарубіжного досвіду державного регулювання суднобудівної галузі;
– обґрунтувати базові напрями розвитку механізмів державного регулювання суднобудівною галуззю України;
– удосконалити підходи до визначення механізмів сприяння державою формування конкурентної суднобудівної галузі;
– розробити напрями сприяння державою розвитку перспективних сегментів ринку суднобудування України;
– запропонувати підхід до структурно-інноваційної модернізації суднобудівної галузі;
– визначити механізми державної фінансово-кредитної підтримки інноваційного розвитку суднобудівної галузі в умовах глобальної конкуренції;
– обґрунтувати організаційно-економічний механізм реструктуризації суднобудівного виробництва в умовах глобальної конкуренції;
– запропонувати систему управління суднобудівною галуззю в умовах глобальної конкуренції;
– сформулювати концептуальні положення стратегії розвитку суднобудівної галузі та національної стратегії забезпечення конкурентоспроможності суднобудування;
– запропонувати науково-практичні рекомендації щодо розвитку механізмів державного регулювання суднобудівної галузі в умовах глобальної конкуренції.
Об’єкт дослідження – державне регулювання розвитку промисловості України.
Предмет дослідження – розвиток механізмів державного регулювання суднобудівної галузі в умовах глобальної конкуренції.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної і споріднених з ними наук. У роботі використано: історичний та логічний методи – для дослідження еволюції постановки проблеми й етапності її вирішення; абстрактно-логічний – для теоретичного узагальнення й формування висновків; економіко-статистичний – для аналізу сучасного стану державного регулювання суднобудівної галузі в умовах глобальної конкуренції; методи аналізу і синтезу – для розробки системи розвитку державного регулювання суднобудівної галузі в умовах глобальної конкуренції; експериментальний – для розробки напрямів державного регулювання суднобудівної галузі в умовах глобальної конкуренції; порівняльного аналізу – для зіставлення ефективних форм і механізмів державного регулювання суднобудівної галузі в умовах глобальної конкуренції.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у новому вирішенні наукової проблеми обґрунтування теоретичних та методологічних засад та розробленні науково-практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів державного регулювання суднобудівної галузі в умовах глобальної конкуренції.
Вперше:
– розроблено інституційні механізми державного регулювання суднобудівної галузі в умовах глобальної конкуренції шляхом: розвитку інноваційних форм та методів; запровадження кластерної моделі, яка поєднує державні, галузеві і регіональні інтереси та дозволяє задіяти значні потенційні джерела інноваційної конкурентоспроможності в умовах організаційно-структурної трансформації суднобудівної галузі; створення державної спеціалізованої лізингової компанії з метою оптимізації процесу взаємодії на ринку логістичних послуг, ефективної передачі технологій, реалізації державно-приватного партнерства; формування корпоративної інтегрованої структури з контрольним пакетом акцій держави та створенням привабливих умов для залучення приватних інвесторів;
– теоретично обґрунтовано концептуальні положення національної стратегії забезпечення конкурентоспроможності суднобудування як невід’ємної складової державної промислової політики, а саме необхідність: розроблення та втілення цільових програм; забезпечення умов оптимального використання інноваційних інструментів; зазначення відповідних механізмів, що враховують поточні результати діяльності суднобудівних підприємств в умовах змінної кон’юнктури ринку, а саме: управління інноваційною діяльністю, управління фінансовими потоками, управління витратами, підвищення якості продукції;
– обґрунтовано базові напрями розвитку механізмів державного регулювання суднобудівною галуззю України, а саме: трансфер передових технологій і систем взаємозв’язків суднобудівних підприємств з науковими установами; ініціювання мережевих взаємозв’язків між фірмами, адміністрацією та громадськими організаціями; створення на межі науки й економіки еластичних продуктивних систем (кластер, промисловий район); підвищення якості людських ресурсів шляхом навчання, надання консалтингових послуг, інформування та поширення прикладів позитивної діяльності;
вдосконалено:
- підходи до визначення механізмів сприяння державою формування конкурентної суднобудівної галузі шляхом визначення відносних факторних переваг суднобудівної галузі та мобілізації креативного потенціалу власного населення, а також збалансованого залучення висококваліфікованих іноземних робітників і створення привабливих соціальних умов;
– підхід до структурно-інноваційної модернізації суднобудівної галузі внаслідок реалізації державної інвестиційної програми як структурного елементу довгострокової стратегії забезпечення конкурентоспроможності суднобудівної галузі України в умовах глобальної конкуренції;
– механізми державної фінансово-кредитної підтримки інноваційного розвитку суднобудівної галузі в умовах глобальної конкуренції, а саме: розроблення системи податкових пільг комерційним банкам, які надають середньострокові і довгострокові кредити суб’єктам інноваційного розвитку; запровадження механізмів гарантійного повернення кредиту; створення мережі регіональних агентств для ведення реєстру кредитних історій позичальників; зниження ризиків при кредитуванні та зменшення витрат при розгляді проектів;
дістали подальшого розвитку:
– формування механізмів державного регулювання суднобудівною галуззю в умовах глобальної конкуренції, зокрема: розробка відповідної стратегії продуктивного використання національних умов і ресурсів; оперативне реагування на зміни в конкурентному оточенні; постійна модернізація технологічної і організаційної структури; врахування тенденцій розвитку світового ринку та ефективна координація розвитку галузі на цих засадах;
– напрями використання позитивного зарубіжного досвіду щодо державного регулювання суднобудівної галузі, а саме: пряме субсидування будівництва суден; надання дешевих кредитів, застосування прискореної амортизації, податкових послаблень; розміщення державних замовлень на будівництво торгових і військових судів на національних верфях; списання урядом збитків та надання фінансової допомоги при модернізації та реконструкції суднобудівних верфей, а також при виконанні науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт; планування цільового використання коштів від утилізації суден на їх нове будівництво;
– система сприяння державою розвитку перспективних сегментів ринку суднобудування України у напрямах: управління судами на базі електронної картографії і супутникової навігації; управління морськими об’єктами в акваторіях портів, стаціонарних і плаваючих платформ в шельфовій зоні; використання засобів гідроакустики і зв’язку нового покоління для виконання робіт під водою; розвиток засобів радіозв’язку, радарних комплексів інформаційного забезпечення, систем радіолокаційно-оптичного спостереження;
– організаційно-економічний механізм реструктуризації суднобудівного виробництва в умовах глобальної конкуренції на принципах: пріоритетності розвитку підприємств в інтересах виконання державних програм; рівнодоступності наукового потенціалу (конструкторських бюро та наукових інститутів) для всіх підприємств галузі; створення оптимальної організаційної структури управління об’єднаннями суднобудівних підприємств; об’єднання технологічно однотипних підприємств; вирівнювання фінансово-економічних умов функціонування суднобудівних підприємств;
– тлумачення поняття «державна промислова політика щодо розвитку суднобудування» як цільова діяльність держави, що спрямована на структурні перетворення в суднобудівній галузі з метою створення сучасного інноваційного і здатного до саморозвитку суднобудівного комплексу, який відповідає умовам глобальної конкуренції.
Практичне значення одержаних результатів. Результати теоретико-методологічних досліджень знайшли впровадження у вирішенні питань вдосконалення механізмів державного регулювання суднобудівної галузі в умовах глобальної конкуренції.
Практичні розробки щодо впровадження механізмів фінансово-кредитної підтримки суднобудівних підприємств в напрямку інноваційного розвитку галузі в умовах глобальної конкуренції використані Комітетом Верховної Ради України з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва (довідка про впровадження від 15.12.2011 р. № 04-31/12-696/233367). Результати досліджень щодо удосконалення механізмів державного регулювання суднобудівної галузі в умовах глобальної конкуренції використані при вдосконаленні нормативно-правої бази Міністерством промислової політики України (довідка про впровадження від 20.11.2010 р. № 01/4-3-639). Результати досліджень використані Миколаївською обласною державною адміністрацією під час удосконалення державної регіональної економічної політики (довідка про впровадження від 21.04.2011 р. № 1789/02). Запропоновані в дисертаційній роботі знайшли практичне застосування при укладенні перспективних контрактів державного підприємства «Суднобудівний завод імені 61 комунара» Міністерства інфраструктури України (довідка № 36/1000 від 13.12.2011 р.).
Теоретичні положення, сформульовані рекомендації та пропозиції були використані в навчальному процесі Чорноморського державного університету імені Петра Могили при розробці програм та викладанні нормативних і спеціальних курсів таких як: "Державне регулювання економіки", "Публічне адміністрування" (довідка № 31-11 від 12.11.2011р.).
Особистий внесок здобувача. Результати дисертаційної роботи отримані здобувачем самостійно в процесі проведення досліджень.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації доповідались і обговорювались на конференціях, конгресах і семінарах, зокрема: “Збалансований (сталий) місцевий розвиток: теоретичні та практичні аспекти” (м. Київ, 2008 р.); “Інвестиційна складова сталого розвитку регіону” (м. Харків, 2008 р.); “Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування”(м. Київ, 2009 р.); “Формування ринкової економіки” (м. Київ, 2009 р.); “Антикризові механізми регіонального та муніципального розвитку” (м. Київ, 2010 р.); «Інновації в суднобудуванні та океанотехніці» (Миколаїв, 2010), «Наука в інформаційному просторі» (Дніпропетровськ, 2011), «Актуальні проблеми та перспективи розвитку публічного управління в Україні» (Запоріжжя, 2011), «Економічна безпека держави і науково-технологічні аспекти її забезпечення» (Черкаси, 2011), «Актуальні питання сучасної економіки» (Умань, 2011), «Публічне управління: від теорії до практики» (Севастополь, 2011), «Інновації у ХХІ столітті» (Сімферополь, 2012).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 41 наукових працях загальним обсягом 37,3 обл.-вид. арк., у тому числі в авторській монографії, 23 статтях у наукових фахових виданнях з державного управління, 10 інших виданнях.
Обсяг та структура роботи. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи – 390 стор. Дисертація містить 14 таблиць на 12 стор., 27 рисунків на 25 стор., додаток на 2 стор. Список використаних джерел включає 310 найменувань на 33 стор.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено нове вирішення наукової проблеми обґрунтування теоретико-методологічних засад та розроблення науково-практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів державного регулювання суднобудівної галузі в умовах глобальної конкуренції. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дало змогу сформулювати наступні висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення:
1. З метою теоретичного осмислення і практичного вирішення проблем державного регулювання суднобудівної галузі в умовах глобальної конкуренції проведено аналіз ґенези управлінської думки й основних інструментів її забезпечення.
Встановлено, що в міру розвитку економіки і ринкових інститутів розвивалися теорії управління, виникла державна промислова політика, яка є важливою складовою загальнодержавної політики. Вона спрямована на досягнення промисловістю якісно нового рівня розвитку, посилення промислового потенціалу держави, задоволення потреб населення, зростання обсягів виробництва і підвищення конкурентоспроможності промислової продукції, особливо в умовах глобальної конкуренції. Визначено, що метою державної промислової політики є створення сучасного, інтегрованого у світове виробництво і здатного до саморозвитку промислового комплексу, який відповідатиме аналогічним утворенням у розвинутих державах світу.
Тому дослідження державної промислової політики щодо розвитку суднобудування в умовах глобальної конкуренції є актуальним на сьогодні і потребує розвитку.
Під державною промисловою політикою щодо розвитку суднобудування, автором запропоновано розуміти цільову діяльність держави, що спрямована на структурні перетворення в суднобудівній галузі з метою створення сучасного інноваційного і здатного до саморозвитку суднобудівного комплексу, який відповідає умовам глобальної конкуренції.
2. Визначено, що досягнення переваг суднобудівної галузі України в умовах глобальної конкуренції вимагає від влади удосконалення розроблення механізмів державного регулювання суднобудівної галузі, зокрема: розроблення відповідної стратегії продуктивного використання національних умов і ресурсів; оперативне реагування на зміни в конкурентному оточенні; постійну модернізацію технологічної та організаційної структури; врахування тенденцій розвитку світового ринку та ефективну координація розвитку галузі на цих засадах.
3. Виділено напрями використання позитивного зарубіжного досвіду державного регулювання суднобудівної галузі, а саме: пряме субсидування будівництва суден; надання дешевих кредитів, застосування прискореної амортизації, податкових послаблень; розміщення державних замовлень на будівництво торгових і військових судів на національних верфях; списання урядом збитків та надання фінансової допомоги при модернізації та реконструкції суднобудівних верфей, а також при виконанні науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт; планування цільового використання коштів від утилізації суден на їх нове будівництво.
Виявлено, що Україні, через складні процеси ринкової трансформації, які негативно позначалися на діяльності суднобудівної галузі, необхідно якомога швидше визначатися з тими сегментами, де найбільш гостро постає питання забезпечення власних потреб в судах тих чи інших типів і класів. Відповідно до вже існуючих державних програм розвитку суднобудування найбільш актуальними сегментами національного ринку було визначено будівництво суден рибопромислового флоту, морського та річкового транспорту, а також військових кораблів.
4. Обґрунтовано базові напрями розвитку механізмів державного регулювання суднобудівною галуззю України, серед яких: трансфер технологій і систем взаємозв’язків суднобудівних підприємств з науковими установами; ініціювання мережевих взаємозв’язків між фірмами, адміністрацією та громадськими організаціями; створення еластичних продуктивних систем (кластер, промисловий район) на межі науки й економіки; підвищення якості людських ресурсів шляхом освіти, навчань, надання консалтингових послуг, інформування та поширення прикладів позитивної діяльності.
5. Удосконалено підходи до визначення механізмів сприяння державою формування конкурентної суднобудівної галузі шляхом визначення відносних факторних переваг суднобудівної галузі та мобілізації креативного потенціалу власного населення, а також збалансованого залучення висококваліфікованих іноземних робітників та створення привабливих соціальних умов.
Встановлено, що підтримку інноваційно-технологічної моделі забезпечення конкурентних переваг суднобудівної галузі необхідно додати такі аргументи: розвиток технологій дає фірмам і підприємствам можливість компенсувати недостатність тих чи інших факторів за допомогою нових виробничих процесів, продуктів і матеріалів; нові продукти, послуги і виробничі процеси надають підприємствам тимчасову монополію, підкріплену патентами та іншими документами, що захищають їх виняткові права на нововведення; технології не завжди одночасно використовуються в різних країнах.
6. Розроблено напрями сприяння державою розвитку перспективних сегментів ринку суднобудування України, а саме: системи управління судами на базі електронної картографії і супутникової навігації; системи управління морськими об’єктами в акваторіях портів, стаціонарних і плаваючих платформ в шельфовій зоні; засоби гідроакустики і зв’язку нового покоління для виконання робіт під водою; нове покоління засобів радіозв’язку, радарних комплексів інформаційного забезпечення, систем радіолокаційно-оптичного спостереження.
Враховуючи науково-технологічний потенціал та досвід України, в розробці засобів електронно-космічного спостереження та управління є всі підстави розраховувати, що сектор суднобудування може стати перспективним напрямом диверсифікації підприємств, сприяючи комерціалізації їх досвіду і науково-технологічних напрацювань. Цей напрям відкриває для України реальні можливості виходу на глобальний ринок суднобудівного і прибережного устаткування.
Визначено, що серед напрямів, які безпосередньо пов’язані зі створенням конкурентних можливостей суднобудівної галузі, суттєва роль відводиться вдосконаленню структури промислового виробництва, передусім за рахунок нарощування виробництва високотехнологічної продукції поглибленої переробки, модернізації виробництва, стимулювання інноваційного розвитку та енергозбереження. Підвищенню конкурентоспроможності сприятиме оновлення організаційного устрою суднобудівної галузі шляхом капіталізації вертикальної і горизонтальної інтеграції, розвитку корпоративного сектору. Практичний зміст цих заходів передбачає утворення висококонцентрованих структур, поширення процесів диверсифікації компаній, посилення спеціалізації, орієнтацію на досягнення ефекту економії за рахунок збільшення масштабів виробництва і використання ключових ресурсів фірми.
Виходячи з цього, запропоновано інституціональний механізм регулювання суднобудівної галузі в умовах глобальної конкуренції за допомогою поєднання державних, галузевих і регіональних інтересів шляхом запровадження кластерної моделі, яка дозволяє задіяти значні потенційні джерела інноваційної конкурентоспроможності в умовах організаційно-структурної трансформації суднобудівної галузі.
7. Запропоновано підхід до структурно-інноваційної модернізації суднобудівної галузі шляхом реалізації державної інвестиційної програми як структурного елементу довгострокової стратегії забезпечення конкурентоспроможності суднобудівної галузі України в умовах глобальної конкуренції.
Структурно-інноваційний розвиток передбачає економічні важелі впливу держави на забезпечення інноваційної активності у державному та приватному секторах. Вони спираються на національні стратегії та системи пріоритетів і враховують особливості інноваційної сфери. Керована інноваційна модель розвитку можлива в Україні за умови виявлення певної політичної волі, оскільки інвестиції приходять лише в стабільну економіку.
8. Визначено механізми державної фінансово-кредитної підтримки інноваційного розвитку суднобудівної галузі в умовах глобальної конкуренції, а саме: розробку системи податкових пільг комерційним банкам, які надають середньострокові і довгострокові кредити суб’єктам інноваційного розвитку; запровадження механізмів гарантійного повернення кредиту; створення мережі регіональних агентств для ведення реєстру кредитних історій позичальників; зниження ризиків при кредитуванні та зменшення витрат при розгляді проектів.
Встановлено, що для подолання негативних тенденцій в суднобудуванні необхідно вжити заходів економічного стимулювання будівництва суден. Для реалізації цього напряму, було запропоновано створити державну спеціалізовану лізингову компанію з метою оптимізації процесу взаємодії на ринку логістичних послуг, ефективної передачі технологій, реалізації державно-приватного партнерства. В межах базового механізму запропонованого напряму, передбачається, що держава відіграє лідируючу роль в процесі створення спеціалізованої лізингової суднобудівної компанії. Це означає, що конкретний механізм передбачає паралельне вирішення декількох важливих завдань: забезпечення можливості вирішення комплексу взаємопов’язаних оптимізаційних стратегічних і тактичних завдань, спрямованих на скоординований розвиток суднобудівної галузі; усунення функціонально вузьких ланок у виробничих ланцюжках; реалізація державно-приватного партнерства на базі досягнення цілей двох сторін, з боку держави - це регулювання ринку логістичних послуг, а з боку бізнесу - забезпечення сталого функціонування своїх фірм у галузі суднобудування.
9. Обґрунтовано організаційно-економічний механізм реструктуризації суднобудівного виробництва в умовах глобальної конкуренції на принципах: пріоритетності розвитку підприємств в інтересах виконання державних програм; рівнодоступглобальної конкуренціїності наукового потенціалу (конструкторських бюро та наукових інститутів) для всіх підприємств галузі; створення оптимальної організаційної структури управління об’єднаннями суднобудівних підприємств; об’єднання технологічно однотипних підприємств; вирівнювання фінансово-економічних умов функціонування суднобудівних підприємств.
Встановлено виділення пріоритетних напрямів розвитку та обґрунтоване дотримання принципу розвитку організаційно-економічного механізму реструктуризації суднобудівного виробництва в умовах глобальної конкуренції на сьогодні є дуже актуальним.
10. Запропоновано систему управління суднобудівною галуззю в умовах глобальної конкуренції шляхом створення створення горизонтально інтегрованої суднобудівної корпорації. Основою створення такої корпорації повинні стати саме державні активи, які в галузі є неструктуровані одиниці конкуруючих заводів намагаються вижити самостійно. Важливо організувати бізнес так, щоб не позбавити власників власних мотивацій, одночасно направляючи дії останніх на благо суспільних цілей. Для реалізації такої концепції автором було запропоновано наступний алгоритм. Держава повинна створювати відповідні передумови у вигляді спеціальних регуляторних умов законодавчого характеру, заходів щодо корпоратизації суднобудівельних потужностей, використовуючи відповідний інструмент, у вигляді залучення приватного інвестора, реалізувавши йому 49 % акцій суднобудівельної корпорації, вирішуючи тим самим цілий комплекс проблем.
11. Сформульовано концептуальні положення стратегії розвитку суднобудівної галузі та національної стратегії забезпечення конкурентоспроможності суднобудування.
Під стратегією розвитку суднобудівної галузі України запропоновано розуміти взаємоузгоджену сукупність цільових функцій, принципів та рішень по цілям, задачам, термінам виконання та ресурсному забезпеченню, які мають реалізовуватися в заходах правового, економічного, організаційного, науково-технічного, політичного характеру, а також в межах цільових програм та окремих проектах. Реалізація запропонованої стратегії розвитку суднобудівної галузі має вирішуватися комплексом завдань, які розподілено за трьома напрямами: законодавче та нормативно-правове забезпечення розвитку галузі; розвиток виробничого та науково-технічного потенціалу галузі, модернізація та технічне переоснащення галузі; структурна перебудова та оптимізація потенціалу галузі.
Концептуальні положення національної стратегії забезпечення конкурентоспроможності суднобудування є невід’ємною складовою державної промислової політики, що містять: розробку та втілення цільових програм; забезпечення умов оптимального використання інноваційних інструментів; відповідні механізми, що враховують поточні результати діяльності суднобудівних підприємств в умовах змінної кон’юнктури ринку, а саме: управління інноваційною діяльністю; управління фінансовими потоками; управління витратами; підвищення якості продукції.
12. Запропоновано науково-практичні рекомендації щодо розвитку механізмів державного регулювання суднобудівної галузі в умовах глобальної конкуренції:
розробити:
- проекти фінансування суднобудівних замовлень в Україні;
- Концепцію розвитку транспортної системи України;
забезпечити:
- створення сприятливих тарифних умов для розвитку виробничих потужностей вітчизняних портів;
- створення сприятливих умов для зростання ринкової активності для вітчизняних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;
- фінансування судів з розстроченням платежів, в тому числі з використанням системи лізингу;
сприяти:
- розвитку транзитного потенціалу України;
- нарощуванню обсягів вантажопереробки морськими торговельними портами України;
- спрощенню процедурам оформлення вантажів у транзитному сполученні, розширенню номенклатури вантажів для переробки у річкових портах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В. Система органів виконавчої влади: проблеми реформування у світлі конституційних вимог / В. Авер’янов // Право України. – 2003. – № 9. – С. 24 – 30.
2. Александрова В.П. Вплив державних науково-технічних програм на економічну структуру промислового виробництва / В.П. Александрова // Соціально-економічне дослідження в перехідний період. Регіональна науково-технічна політика: інноваційний розвиток та інформаційний простір. / НАН України.  Львів: Ін-т регіональних досліджень, 2000.  Вип. XVI.  С. 89-95.
3. Андрианов В. Государственное регулирование и механизмы саморегулирования в рыночной экономике / В. Андрианов // Экономист. – 2002. – № 5. – С.20-21.
4. Антонюк Л.Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: теорія та механізми реалізації. Монографія / Л.Л. Антонюк. – К.: КНЕУ, 2004. – 275 с.
5. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: курс лекций / Г.В. Атаманчук. – 4-е изд., стер. – М.: Омега-Л, 2006. – 584 с.
6. Бабаєв В.М. Адміністративно-територіальний устрій та сталий розвиток регіону (концептуальні основи та методологія): [монографія] /
В.М. Бабаєв, Л.Л. Товажнянский та ін.; Харків: НТУ «ХП», 2006. – 316 с.
7. Бабаєв В.М. Децентралізація державної влади та регіоналізація по-європейськи: можливі сценарії для України / В.М. Бабаєв // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. праць ХарРІДУ. – Харків: ХарРІДУ НАДУ, 2005. – Вип. 3 (26). – С. 356 – 367.
8. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики: Монографія / В.Д. Бакуменко. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. - 328 с.
9. Балабаєва З.В. Суб’єкти демократичного врядування /
З.В. Балабаєва // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації: Матеріали щорічної міжнародної науково-практичної конференції. 31 жовтня 2007 року. У 2-х томах. – Т.1. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2007. – С. 264 – 266.
10. Балабанова Л.В. Управління конкурентоспроможністю підприємств: навч. посіб. для вузів / Л.В. Балабанова, Г.В. Кривенко,
І.В. Балабанова // Мін-во освіти і науки України, Донецьк. нац. ун-т економ. і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського, Школа маркетинг. менеджменту. - К.: Професіонал. - 2009. - 256 с.
11. Балашов А.М. Регіональне управління в контексті суспільного розвитку України:монографія / А.М. Балашов / Класичний приватний ун-т. - Запоріжжя. - 2009. – 431 с.
12. Балацкий Е.В. Проблемы оценки масштабов и эффективности государственного участия в экономике / Е.В. Балацкий // Вестник МГУ. – 2002. - № 6. – С. 34-36.
13. Балюк І. Державне управління та недосконалість методології законодавства про виробничі кооперативи / І. Балюк // Юридична Україна. - 2009. - № 8. - С. 92-98.
14. Барановський М.О. Концепції регіональної депресивності: історія, еволюція, сучасні імперативи / М.О. Барановський // Український географічний журнал. - 2010. - № 1. - С. 31-38.
15. Бачурин А. Государственное регулирование необходимо /
А. Бачурин // Экономист. – 2000. – №10. – С. 12-14.
16. Беглиця В. П. Державне регулювання розвитку суднобудівної галузі України в умовах глобальної конкуренції: теорія, методологія, механізми : [монографія] / В. П. Беглиця. – Донецьк : ТОВ „Юго-Восток”, 2011. – 417 с.
17. Беглиця В. П. Напрями державної інвестиційно-інноваційної політики в галузі суднобудування / В. П. Беглиця // Економіка та держава. – 2008. – № 9. – С. 24-26.
18. Беглиця В. П. Місце суднобудування в структурі національної економіки / В. П. Беглиця // Інвестиції : практика та досвід. – 2009. – № 11. – С. 18-21.
19. Беглиця В. П. Розробка та реалізація державної промислової політики в галузі суднобудування / В. П. Беглиця // Інвестиції : практика та досвід. – 2009. – № 14. – С. 16-19.
20. Беглиця В. П. Розвиток механізмів державного регулювання суднобудівної галузі в умовах глобальної конкуренції / В. П. Беглиця // Економіка та держава. – 2009. – № 10. – С. 28-32.
21. Беглиця В. П. Державна підтримка технологічного розвитку галузі суднобудування в Україні / В. П. Беглиця // Економіка та держава. – 2010. – № 2. – С. 31-33.
22. Беглиця В. П. Запровадження дієвих механізмів державного регулювання суднобудування як пріоритетної галузі промисловості / В. П. Беглиця // Інвестиції : практика та досвід. – 2010. – № 2. – С. 28-29.
23. Беглиця В. П. Вдосконалення відтворювальної структури суднобудівної промисловості за технологічними укладами / В. П. Беглиця // Інвестиції : практика та досвід. – 2010. – № 6. – С. 34-39.
24. Беглиця В. П. Чинники забезпечення ефективної реалізації державної промислової політики в галузі суднобудування / В. П. Беглиця // Інвестиції : практика та досвід. – 2010. – № 12. – С. 38-42.
25. Беглиця В. П. Основні чинники формування кон'юнктури світового ринку суднобудування / В. П. Беглиця // Збірник наукових праць ДонДУУ: «Пріоритетні напрями та сучасний зміст державного управління»: Серія «Державне управління». Т. ХІІ, вип. 197. – Донецьк : ДонДУУ, 2011. – С.18-30.
26. Беглиця В. П. Стратегія підвищення конкурентоспроможності суднобудування / В. П. Беглиця // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія «Управління» Вип. 4/2011. Державне управління та місцеве самоврядування / За заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка. – К. : Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. – 2011. – С. 53-59.
27. Беглиця В. П. Удосконалення державного регулювання діяльності суднобудівної галузі / В. П. Беглиця // Інвестиції : практика та досвід. – 2011. – № 23. – С. 115-118.
28. Беглиця В. П. Механізми формування засад державної промислової політики відносно суднобудівної галузі / В. П. Беглиця // Інвестиції : практика та досвід. – 2011. – № 24. – С. 118-121.
29. Беглиця В. П. Напрями законодавчого забезпечення реалізації державної політики відносно суднобудівної галузі України / В. П. Беглиця // Науково-методичний журнал. – Т. 157. Вип. 145. Державне управління. – Миколаїв : ЧДУ ім. Петра Могили, 2011. – С. 67-69.
30. Беглиця В. П. Структура фінансово-економічного механізму розвитку суднобудування / В. П. Беглиця // Інвестиції : практика та досвід. – 2011. – № 22. – С. 54-56.
31. Беглиця В. П. Діяльність держави щодо оздоровлення національного суднобудування / В. П. Беглиця // Інвестиції : практика та досвід. – 2011. – № 18. – С. 49-52.
32. Беглиця В. П. Механізми підвищення ефективності використання потенціалу суднобудівної галузі України / В. П. Беглиця // Інвестиції : практика та досвід. – 2011. – № 16. – С. 40-42.
33. Беглиця В. П. Інституціональні важелі регулювання суднобудівної галузі в умовах глобальної конкуренції / В. П. Беглиця // Вісник Академії митної служби України. Серія: „Державне управління”. – № 2. – 2011. – С. 34-37.
34. Беглиця В. П. Сучасні напрямки використання лізингової форми комерційних відносин в суднобудівній галузі / В. П. Беглиця // Вісник Академії митної служби України. Серія : „Державне управління”. – № 1. – 2012. – С. 28-31.
35. Беглиця В. П. Корпоратизація системи управління відповідно до специфіки основних напрямів судно будівельної галузі / В. П. Беглиця // Збірник наукових праць ДонДУУ: «Пріоритетні напрями та сучасний зміст державного управління» : Серія «Державне управління». Т. ХІІ, вип. 198. – Донецьк : ДонДУУ, 2011. – С. 29-32.
36. Беглиця В. П. Інструменти реалізації концепції приватно-державного партнерства в суднобудівній галузі / В. П. Беглиця // Науково-методичний журнал. – Т. 160. Вип. 146. Державне управління. – Миколаїв : ЧДУ ім. Петра Могили, 2011. – С. 78-81.
37. Беглиця В. П. Напрями державного сприяння розвитку перспективних сегментів ринку суднобудування України / В. П. Беглиця // Науково-методичний журнал. – Т. 161. Вип. 147. Державне управління. – Миколаїв : ЧДУ ім. Петра Могили, 2011. – С. 56-58.
38. Беглиця В. П. Оцінка механізмів підтримки технологічного розвитку світового суднобудування в умовах глобальної конкуренції / В. П. Беглиця // Науково-методичний журнал. – Т. 162. Вип. 148. Державне управління. – Миколаїв : ЧДУ ім. Петра Могили, 2011. – С. 71-74.
39. Беглиця В. П. Роль суднобудівної галузі у соціально-економічному розвитку України / В. П. Беглиця // Інвестиції : практика та досвід. – 2012. – № 1. – С.110-113.
40. Беглиця В. П. Напрями розвитку інноваційної діяльності в Україні / В. П. Беглиця // Вісник КНТЕУ. – № 6. – 2007. – С.21-26.
41. Беглиця В. П. Актуальні проблеми інноваційної діяльності /
В. П. Беглиця // Науково-методичний журнал. – Т. 64. Вип. 51. Економічні науки. – Миколаїв : ЧДУ ім. Петра Могили, 2007. – С.112-115.
42. Беглиця В. П. Сучасні проблеми інноваційного розвитку /
В. П. Беглиця // Науково-методичний журнал. – Т. 72. Вип. 59. Економічні науки. – Миколаїв : ЧДУ ім. Петра Могили, 2007. – С.24-28.
43. Беглиця В. П. Методичні особливості формування конкурентоспроможності суднобудівних підприємств / В. П. Беглиця // Науково-методичний журнал. – Т. 89. Вип. 76. Економічні науки. – Миколаїв : ЧДУ ім. Петра Могили, 2008. – С.74-79.
44. Беглиця В. П. Роль транснаціональних корпорацій в захисті національних економічних інтересів держави / В. П. Беглиця // Збірник наук. праць НУК. – Миколаїв : НУК, 2008. – №1 (418). – С.142-145.
45. Беглиця В. П. Інновації як фактор конкурентоспроможності суднобудівної галузі / В. П. Беглиця // Збірник наук. праць НУК. – Миколаїв : НУК, 2008. – № 6 (423). – С.162-165.
46. Беглиця В. П. Механізм державного регулювання конкурентоспроможності / В. П. Беглиця // Вісник Київського національного університету технологій та дизайну. – К. : 2009. – №4 (48). – С.111-117.
47. Беглиця В. П. Методологічні основи моделювання фінансового стану підприємств суднобудівної галузі / В. П. Беглиця // Економіка : проблеми теорії та практики : Збірник наукових праць. – Випуск 257 : в 7 т. –Т.V. – Дніпропетровськ : ДНУ, 2009. – С.1107-1117.
48. Беглиця В. П. Удосконалення комплексної оцінки фінансового стану підприємств [Електронний ресурс] / В. П. Беглиця // Вісник Національного університету кореблебудування. – 2010. – №2. – Режим доступу до журналу : http : // ev.nuos.edu.ua|vidomosti-pro-visnik-nuk.
49. Беглиця В. П. Конкурентоспроможність як категорія ринкової економіки / В. П. Беглиця // Вчені записки. Збірник наук. праць. – Випуск 12. – К. – 2010. – С. 92-96.
50. Беглиця В. П. Детермінанти конкурентних переваг суднобудування в Україні / В.П. Беглиця // Інновації в судобудуванні та океанотехніці : І Міжнар. наук.-техніч. конф., 15-17 вересня 2010 р. : тези доп. – Миколаїв : ЧДУ ім. П. Могили, 2010. – С.467-468.
51. Беглиця В. П. Структура фінансово-економічного механізму фінансування розвитку суднобудування / В.П. Беглиця // Наука в інформаційному просторі : VІІ Міжнар. наук.-практ. конф., 29-30 верес. 2011 р. : В 7 т. – Д. : Біла К.О., 2011. – С. 11-14.
52. Беглиця В. П. Тенденції і проблеми світового ринку суднобудування / В. П. Беглиця // Економічна безпека держави і науково-технологічні аспекти її забезпечення : ІІІ науково-практ. семінар з міжнародною участю, 20-21 жовтня 2011 р. / відпов. ред. Письменний Є.М., Караєва Н.В. – Черкаси : видавець Чабаненко Ю.А., 2011. – С. 45-52.
53. Беглиця В. П. Механізм використання наукових досліджень у виробничому процесі суднобудівної галузі / В. П. Беглиця // Актуальні проблеми та перспективи розвитку публічного управління в Україні : ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф., 25 листопада 2011 р. : тези допов. / за ред. В.М. Огаренко та ін. – Запоріжжя : КПУ, 2011. – С. 24-26.
54. Беглиця В. П. Стримання розвитку суднобудівної галузі в умовах сприятливої кон’юнктури світового ринку / В. П. Беглиця // Публічне управління : від теорії до практики: ІV Форум докторів наук з державного управління, 25-26 листопада 2011 р. : тези допов. – Севастополь, 2011. – С. 341-342.
55. Беглиця В. П. Стан та шляхи виходу з кризи вітчизняних суднобудівних підприємств / В. П. Беглиця // Актуальні питання сучасної економіки : ІІІ Всеукраїнськ. заоч. наук. конф., 23 грудня 2011 р. : тези доп. – Умань : Видавець „Сочінський”, 2011. – Ч. 1. – С.25-27.
56. Беглиця В. П. Управління суднобудівною галуззю в умовах глобальної конкуренції / В. П. Беглиця // Інновації у ХХІ столітті : Всеукр. наук.-практ. конф., 25 січня 2012 р. : тези доп. – Сімферополь : Кримський інститут бізнесу УЕУ, 2012. – С.21-25.
57. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К., Ірпинь: ВТФ «Перун», 2005. - 1728 с.
58. Войнаренко М.П. Концепція кластерів – шлях до відродження виробництва на регіональному рівні / М.П. Войнаренко // Економіст. – 2000. – № 1. – С. 29-33.
59. Войнаренко М.П. Моделювання бізнес-процесів при реформуванні промислового комплексу / М.П. Войнаренко, О.М. Косіюк // Вісник Технологічного університету Поділля. Економічні науки. – 2001. – № 6. – С. 16-25.
60. Воронкова А.Э. Развитие приоритетных направлений международной экономической интеграции Украины в условиях глобализации / А.Э. Воронкова, С.А. Часовский // Конференция, Турция, 2007. – С. 267-270.
61. Воронкова А.Э. Стратегическое управление конкурентоспособным потенциалом предприятия: диагностика и организация / А.Э. Воронкова / Монография. – 2-е изд. – Луганск: Изд-во Восточноукр. нац. ун-та им. Владимира Даля. – 2004. – 320 с.
62. Воронкова В.Г. Місце і роль України в глобалізаційних процесах сучасності / В.Г. Воронкова // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. - 2009. - Вип. 37. - С. 16-33.
63. Воротін В.Є. Модифікація та вдосконалення механізму державного управління соціально-економічним розвитком України: регіональний вимір / В.Є. Воротін, Р.Є. Демчак // Економіка та держава. - 2010. - № 4. – С. 35-38.
64. Ганущак-Єфіменко Л.М. Концепція управління розвитком високотехнологічних галузевих кластерів / Л.М. Ганущак-Єфіменко // Актуальні проблеми економіки. - 2011. - № 3 (117). - С. 95-101.
65. Герасимчук З.В. Виробничий потенціал регіону: методика оцінки та механізми його нарощення / З.В. Герасимчук, Л.Л. Ковальська. - Луцьк: РВВ ЛДТУ, 2003. - 190с.
66. Глобальное экономическое регулирование: учебник для вузов / под ред. В.Н. Зуева; Гос. ун-т высшая школа экономики (ГУ ВШЭ). - М.: Магистр. - 2009. - 576 с.
67. Глушаниця Р.В. Кластерний принцип формування міжнародних стратегічних альянсів / Р.В. Глушаниця // Формування ринкових відносин в Україні. - 2010. - № 3(106). - С. 38-43.
68. Голікова Т.В. Кластеризація регіональної економіки як об'єкт державного управління / Т.В. Голікова // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2006. - № 4. - С. 36-40.
69. Головкова Л.С. Управління конкурентоспроможністю потенційних можливостей підприємств в умовах кризи / Л.С. Головкова, Г.В. Омельчак // Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємництво. - 2009. - № 4. - С. 47-52.
70. Головня О.М. Вплив глобалізаційних процесів на соціально-економічне зростання України: оцінка загроз та можливостей / О.М. Головня // Економіка та держава. - 2010. - № 6, червень. - С. 6-9.
71. Гончарова Н.П. Инновационность конкурентных факторов экономического развития / Н.П. Гончарова // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - № 3(69). - С. 43-51.
72. Горблюк Р.В. Кластери: теоретичне підґрунтя та перспективи розвитку / Р.В. Горблюк // Регіональна економіка. - 2010. - № 3. - С. 222-229.
73. Гріньов А.В. Інноваційний розвиток промислових підприємств: концепція, методологія, стратегічне управління / А.В. Гріньов.  Харків: ВД «ІНЖЕКТ», 2003.  308 с.
74. Григор О.О. Оцінка рівня глобалізації та аналіз рівня відкритості України світовому господарству / О.О. Григор // Економіка та держава. - 2010. - № 10. - С. 104-106.
75. Григорьєв Г.С. Концептуальний підхід до формування транспортно-географічних кластерів України: (Розглядається комплекс проблем, пов’язаних зі створенням транспортно-географічних кластерів України) / Г.С. Григорьев // Актуальні проблеми економіки. - 2005. - № 4. - С. 60-64.
76. Гринюк Н.А. Фінансова реструктуризація в контексті макрофінансової стабільності України / Н.А. Гринюк // Проблеми науки. - 2010. - № 3. - С. 7-12.
77. Грицяк І.А. Європейське управління: теоретико-методологічні засади / І.А. Грицяк. - К.: К.І.С., 2005. - 398 с.
78. Губерна Г. Процес структурної перебудови економіки України: регіональний аспект / Г. Губерна, В. Ляшенко // Управління сучасним містом. – №2/4 – 6 (14). – 2004. – С. 175 – 181.
79. Гуменюк О.І. Кластери як організаційна структура інноваційно-інвестиційної моделі розвитку промисловості / О.І. Гуменюк // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - № 2(68). - С. 9-19.
80. Гурковський В.І. Теоретико-методологічні засади захисту національних інтересів в умовах інформаційної глобалізації / В.І. Гурковський // Економіка та держава. - 2010. - № 8. - С. 90-92.
81. Данько М.С. Реорганізація підприємств у контексті формування корпоративних структур / М.С. Данько / Економіка України. – 2007. - № 1. – С. 64-70.
82. Данько М.С. Статистичний моніторинг структурних технологічних змін у промисловості / М.С. Данько // Статистика України. – 2002. – № 3. – С. 39-41.
83. Двигун А.А. Конкурентоспособность промышленного производства: социально-экономический аспект / А.А. Двигун / НАН Украины, Институт экономики промышленности. - Донецк: 2008. - 328 с.
84. Демченко В.В. Особливості формування транскордонних кластерів / В.В. Демченко // Регіональна економіка. - 2010. - № 3. - С. 179-186.
85. Деревянко Б.В. Державне регулювання функціонування промислово-фінансових груп у сфері підприємницької діяльності: монографія / Б.В. Деревянко, С.М. Грудницька. – К.: НДІ приватного права і підприємництва, 2005. – 173 с.
86. Державна регіональна політика України: особливості та стратегічні пріоритети: Монографія / за ред. З.С. Варналія. - К.: НІСД, 2007. - 768 с.
87. Державне регулювання економіки / За ред. I.Р. Михасюка. - Львівський нац. університет ім. І. Франка, Львів: «Українські технології», 2003. - 640 с.
88. Діденко О.А. Розвиток кластерних систем як засіб зростання конкурентоспроможності національної економіки / О.А. Діденко // Формування ринкових відносин в Україні. - 2009. - № 1(92). - С. 37-42.
89. Дідківська Л.І. Державне регулювання економіки: навч. посіб. /
Л.І. Дідківська, Л.С. Головко. - К.: Знання-Прес, 2002. - 214с.
90. Дикань В.В. Управління розвитком економічних систем (на прикладі стимулювання розвитку регіону) / В.В. Дикань // Вісник економіки транспорту і промисловості: Зб. наук. праць. – Харків: УкрДАЗТ. – 2007. - № 19. – С.18-21.
91. Друкер П. Классические работы по менеджменту / П. Друкер. - М.: «Альпина Бизнес Букс», 2008. – 220 с.
92. Економічна енциклопедія: у 3 т. – К.: ВЦ «Академія», 2000. – Т.1. – 864 с.
93. Економічні та соціальні напрями комплексної реструктуризації промисловості України: Наукова доповідь / О.І. Амоша, С.В. Баранов,
М.Г. Чумаченко та ін.  Донецьк: ІЕП НАН України, 1998.  145 с.
94. Економічний розвиток і державна політика / за заг. ред.
І. Розпутенка. – К.: К.І.С., 2002. – Вип. 12: Практикум. – 148 с.
95. Єрохін С.А. Структурна трансформація національної економіки (теоретико-методологічний аспект) / С.А. Єрохін.  К.: Вид-во «Світ знань», 2002.  528 с.
96. Єрошкіна О.О. Бюджетний механізм державного регулювання розвитку депресивних регіонів: світовий досвід / О.О. Єрошкіна // Держава та регіони. Серія:Державне управління. - 2010. - № 1. - С. 136-139.
97. Єрошкіна О.О. Концепція соціально-економічної стабілізації та розвитку регіонів / О.О. Єрошкіна // Економіка та держава. - 2010. - № 8. - С. 143-145.
98. Єрмошенко М.М. Проблеми державного регулювання інноваційного розвитку підприємств і шляхи їх розв’язання /
М.М. Єрмошенко // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - № 3. - С. 45-54.
99. Жаліло Я.А. Конкурентоспроможність економіки України в умовах глобалізації / Я.А. Жаліло, Я.Б. Базилюк, Я.В. Белінська та ін.; За ред. Я.А. Жаліло. – К.: НІСД, 2005. – 388 с.
100. Жиляєва Н.М. Перспективи підвищення конкурентоспроможності економіки України: галузеві регіональні пріоритети / Н.М. Жиляєва // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - № 4. - С. 51-59.
101. Жовнірчик Я.Ф. Державне стимулювання розвитку регіонів /
Я.Ф. Жовнірчик // Економіка та держава. – 2010. – №9. – С.74-77.
102. Жовнірчик Я.Ф. Застосування досвіду Європейського Союзу в державній політиці підтримки регіонів / Я.Ф. Жовнірчик // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – №14. – С.45-48.
103. Жовнірчик Я.Ф. Модернізація механізму оцінювання результатів діяльності місцевих органів влади / Я.Ф. Жовнірчик // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – №16. – С.84-87.
104. Жовнірчик Я.Ф. Організаційно-правові основи реалізації державної політики / Я.Ф. Жовнірчик // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – №13. – С.62-65.
105. Заблодська І.В. Регіональна промислова політика: питання теорії та практики / І.В. Заблодська. – Л.: СНУіВД, 2007. – 343 с.
106. Заболотний Г.М. Ринкова трансформація господарства регіону (кластерний підхід) / Г.М. Заболотний, О.М. Дідик, В.І. Захарченко,
А.М. Ступницький. – Вінниця: Видавничий відділ ВДАУ. - 2006. – 395 c.
107. Загородній А.Г. Фінансово-економічний словник / А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк. – К.: Знання, 2007. – 1072 с.
108. Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 13.07. 2001 р. № 2121-14 / Відомості Верховної Ради України. 2001 р. - № 5-6, ст. 30.
109. Закон України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» вiд 14.09.2006 № 143-V. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
110. Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18.03.2004 р. № 1629-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: – http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
111. Закон України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 № 40-IV / Інтелектуальна власність. - 2002. - № 10. - С. 63 - 70.
112. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» вiд 21.05.1997 р. № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. -№ 24 - ст.170.
113. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13.12.1991 р. № 1977-ХІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: - http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
114. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» від 16 січня 2003 р. № 433 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=433-15.
115. Закон України «Про промислово-фінансові групи в Україні» від 21 листопада 1995 р. № 437/95 – ВР (із змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу: - http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=437%2F95-%E2%F0.
116. Закон України «Про спеціальну економічну зону «Миколаїв» вiд 13 липня 2000 р. № 1909-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу: -http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1909-14.
117. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. № 2664-ІІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: - http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=437%2F95-%E2%F0.
118. Закон України «Про фінансовий лізинг» від 16 грудня 1997 року № 723/97-ВР із змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу: – http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=723%2F97-%E2%F.
119. Закон України «Про холдингові компанії в Україні» від 15 березня 2006 р. № 3528-ІУ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=433-15.
120. Запоточний І.В. Державне регулювання регіональної економіки / І.В. Запоточний, В.І. Захарченко / За ред., проф. В.І.Захарченко. – Харків; Львів; Одеса: ТОВ «Одісей», 2003, – 592 с.
121. Зарицька І.А. Особливості функціонування банківського капіталу в глобальному економічному просторі / І.А. Зарицька // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - № 2(92). - С. 129-143.
122. Захарченко В. Типы трансформационных процессов в промышленных территориальных системах / В. Захарченко // Экономика Украины.  2004.