РОЗВИТОК МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЮ ПРОМИСЛОВОЮ ВЛАСНІСТЮ У КОНТеКСТІ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

Короткий опис

Міністерство освіти і науки україни
дОНБАСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ
БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

На правах рукопису

ЗАХАРОВ СЕРГІЙ ЄВГЕНІЙОВИЧ

УДК 351/354:339.166.5

РОЗВИТОК МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЮ ПРОМИСЛОВОЮ ВЛАСНІСТЮ У КОНТеКСТІ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

25.00.02 механізми державного управління

Науковий керівник:
доктор технічних наук, професор
Колосюк Володимир Петрович

Макіївка 2007

ЗМІСТ

ВСТУП

4

РОЗДІЛ 1. Науково-теоретичні ЗАСАДИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ промислової ВЛАСНОСТІ
ЯК ЙОГО ГОЛОВНОЇ СКЛАДОВОЇ

10

1.1. Сутність, умови та чинники інноваційного розвитку

10

1.2. Теоретичні засади розвитку інтелектуальної промислової власності як головної складової інноваційного розвитку

24

1.3. Державна політика в галузі інновацій та інтелектуальної промислової власності

35

Висновки до розділу 1

59

РОЗДІЛ 2. методично-правовІ ЗАСАДИ механізмІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЮ ПРОМИСЛОВОЮ ВЛАСНІСТЮ

62

2.1. Аналіз функціонування механізмів управління інноваційною діяльністю та розвитком інтелектуальної промислової власності в Донецькому регіоні

62

2.2. Методи визначення оціночної вартості прав інтелектуальної промислової власності, що перебувають у державній власності

84

2.3. Нормативно-правові засади механізмів управління інтелектуальною промисловою власністю в Україні

97

Висновки до розділу 2

111

РОЗДІЛ 3. удосконалення механізмів державного управління інтелектуальною промисловою власністю

114

3.1. Організаційне забезпечення механізмів державного управління інтелектуальною промисловою власністю

114

3.2. Фінансові механізми розвитку державного управління інтелектуальною промисловою власністю

130

3.3. Інфраструктурне забезпечення розвитку в механізмах державного управління інтелектуальною промисловою власністю

152

Висновки до розділу 3

177

ВИСНОВКИ

180

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

184

ДОДАТКИ

201

Вступ

Актуальність теми. З початку нового ХХІ століття дедалі все більш набуває розповсюдження інтелектуалізація всіх сфер виробництва, пріоритетом стає розвиток науки, інтелектуальний потенціал людини починає домінувати в усіх виробничо-економічних структурах. Саме перетворення цього потенціалу в інтелектуальну промислову власність та її комерціалізація є рушійною силою інноваційного розвитку. Це підтверджує міжнародна статистика купівлі-продажу технологій, та ліцензійних угод, яка констатує тенденцію створення все більшої частини продукту в грошовому вираженні нематеріальними факторами виробництва.
В сучасних умовах, враховуючи швидкість змін, конкуренцію як на макро-, так й на мікро-рівні та незавершений процес становлення ринкової економіки в Україні, зростає роль саме державного регулювання в цих питаннях. Тому механізми державного управління інноваційним розвитком привертають на себе особливу увагу.
Різні аспекти питань інтелектуальної власності розглядали такі вчені: Е. Брукинг, В. Зінов, А. Козирєв, І. Лазня, С. Мочерний, В. Рибалкін, Ю. Суіні, В. Чеботарьов, П. Цибульов та ін.
Питання інноваційного розвитку в своїх працях розглядали такі вчені як: Ю. Бажал, І. Бакушевич, Л. Безчасний, О. Білоцерківський, П. Бубенко, В. Гончаров, М. Данько, П. Завлін, В. Кравець, В. Колосюк, С. Кравченко, М. Крупка, О. Лапко, В. Мельник, А. Ніколаєв, Л. Новікова, І. Одотюк, Б. Санто, Є. Сиваченко, Й. Шумпетер та ін.
Питання щодо механізмів державного управління інноваційним розвитком розглядали: В. Александров, В. Воротін, М. Гаман, В. Горник, В. Гусєв, О. Дацій, В. Дорофієнко, М. Корецький, А. Мерзляк та ін.
Але аспекти розгляду інтелектуальної промислової власності як головної складової інноваційного розвитку на регіональному рівні з точки зору державного управління, фінансового та інфраструктурного її забезпечення висвітлені ще неповною мірою.
Інноваційний розвиток проголошено головним шляхом економічного зростання нашої країни, тому на сучасному етапі розвитку України в державному управлінні інноваційної діяльності необхідно враховувати закономірності та тенденції розвитку інтелектуальної промислової власності, що зумовило актуальність дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до тематики науково-дослідних робіт Донбаської національної академії будівництва і архітектури. Автор брав участь у дослідженнях за темою № К-1-02-01 Теоретичні підходи до формування регіональної інноваційної політики” (номер держреєстрації 0100U005543); а також у кафедральних НДР: № К-1-07-04 Науково-теоретичні проблеми становлення та розвитку нових організаційних структур господарювання в Україні”; № К4-02-06 Сучасні проблеми становлення та розвитку організаційних структур господарювання в Україні”. В межах цих тем автором розроблені напрями подальшого розвитку державного управління інноваційним розвитком.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування й розробка практичних рекомендацій щодо розвитку механізмів державного управління інтелектуальною промисловою власністю в Україні та її регіонах.
Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі основні завдання:
визначити сутність, умови та чинники інноваційного розвитку;
розглянути теоретичні засади розвитку інтелектуальної промислової власності як головної складової інноваційного розвитку з метою подальшої розробки рекомендацій у контексті державної інноваційної політики;
систематизувати основні моделі, форми, методи, підходи державної політики у сфері інновацій та інтелектуальної промислової власності;
проаналізувати функціонування механізмів державного управління інноваційною діяльністю та розвитком інтелектуальної промислової власності в Донецькому регіоні;
вдосконалити методику визначення оціночної вартості об’єктів інтелектуальної промислової власності, що перебувають у державній власності, для постановки їх на бухгалтерський облік як нематеріальних активів;
на підставі результатів аналізу нормативно-правових засад механізмів державного управління інтелектуальною промисловою власністю розробити рекомендації щодо їх удосконалення;
запропонувати заходи вдосконалення організаційного механізму державного управління інтелектуальною промисловою власністю;
розробити рекомендації щодо забезпечення ефективного фінансового механізму в державному управлінні інтелектуальною промисловою власністю;
надати рекомендації щодо інфраструктурного забезпечення розвитку в механізмах державного управління інтелектуальною промисловою власністю.
Об’єктом дослідження є процес реалізації державної інноваційної політики в Україні на регіональному рівні.
Предметом дослідження є механізми державного управління інтелектуальною промисловою власністю на регіональному рівні та їх розвиток.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що державна політика комплексного і системного впливу на інтелектуальний потенціал з метою його концентрації, розвитку і перетворення в інтелектуальну промислову власність сприятиме інноваційному розвитку у регіоні.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять теоретичні положення економічної науки, наукові роботи українських і зарубіжних науковців, присвячені проблемам інноваційної діяльності та розвитку інтелектуальної промислової власності.
У процесі дослідження використані методи: системно-структурного аналізу при систематизації теоретичної бази інноваційної діяльності та інтелектуальної промислової власності; діалектичні методи пізнання та системний підхід при аналізі економічних процесів і зв’язків; статистичні методи при обробці інформації та аналізі розвитку інтелектуальної промислової власності й інноваційної діяльності в Донецькому регіоні; комплексного та системного підходу, логічного моделювання систем при розробці рекомендацій щодо організаційного механізму державного управління інтелектуальною промисловою власністю в регіоні; метод порівняння при системному порівняльному аналізі фінансового забезпечення та інфраструктурному аналізі забезпечення механізмів державного управління інтелектуальною промисловою власністю.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:
уперше:
розроблено концепцію створення й функціонування інноваційних структур як складової організаційного механізму державного управління інтелектуальною промисловою власністю в регіоні;
запропоновано індекс рейтингу оцінювачів, який поставлено в залежність від результатів діяльності експертів, що дає змогу враховувати справедливість експертної оцінки прав на об’єкти права інтелектуальної промислової власності;
удосконалено:
методику визначення оціночної вартості прав на об’єкти права інтелектуальної промислової власності, що перебувають у державній власності, введенням витрат на стимулювання розвитку інтелектуальної промислової власності;
механізм фінансового забезпечення розвитку інтелектуальної промислової власності шляхом створення державної фундації, яка ділить ризики венчурного інвестування між державою та іншими інвесторами;
дістали подальшого розвитку:
методичні засади дослідження державного управління інноваційним розвитком, які полягають у дослідженні інноваційної політики крізь призму запропонованої системи відтворення і здійснення інновацій;
визначення поняття інтелектуальний капітал”, що, на відміну від існуючих, включає в себе інтелектуальну промислову власність та інтелектуальний потенціал.
Практичне значення одержаних результатів. Одержані наукові результати використані Донецької обласної державної адміністрацією (довідка № 68/12-06 від 18.12.2006 р.); виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області при розробці основних напрямів соціально-економічної стратегії м. Макіївки на період 2004-2015 рр. (довідка № 28/41-06 від 12.12.2006 р.). Крім того, матеріали дисертації використовуються при викладанні дисциплін Інноваційний менеджмент”, Менеджмент у науково-технічній діяльності”, Патентування та ліцензування” для студентів освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавр”, спеціаліст” за напрямами Менеджмент організацій”, Економіка підприємств” у Донбаській національній академії будівництва і архітектури (довідка № 5-08/17-4 від 11.12.2006 р.).
Особистий внесок здобувача. Основні положення та висновки дисертаційної роботи є результатом самостійно проведеного дослідження. Внесок здобувача в колективно опублікованих працях конкретизовано в списку публікацій.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися і були схвалені на науково-практичних конференціях: Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління” (м. Київ, 2003 р.), Економіко-математичні методи прийняття управлінських рішень на сучасному етапі” (м. Дніпропетровськ, 2003 р.), Наука і освіта ‘2004” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), Роль менеджмент-освіти в контексті розвитку механізмів державного регулювання соціально-економічних процесів (м. Святогірськ, 2006 р.).
Публікації. Основні результати дослідження опубліковані у 12 наукових працях, з яких 7 у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 3,2 обл.-вид. арк., з яких особисто автору належить 2,85 обл.-вид. арк.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації 203 сторінки. Робота містить 14 таблиць, 16 рисунків і список використаних джерел із 188 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Результати, отримані в ході дисертаційного дослідження, в сукупності вирішують важливе науково-практичне завдання розвиток теоретичних та методичних положень і на цій основі розробка науково обґрунтованих практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів державного управління інтелектуальною промисловою власністю в контексті інноваційного розвитку в Україні в цілому та в регіонах зокрема.
Основні висновки й рекомендації теоретичного та науково-практичного характеру містять такі положення:
1. У роботі зазначено, що інноваційний розвиток має у своїй основі розвиток інтелектуальної промислової власності як головної рушійної сили. При наданні рекомендацій щодо інноваційної діяльності слід ураховувати інституційні умови виникнення інновацій, вплив стану інноваційної культури на процес впровадження інновацій.
2. Визначено теоретичні засади розвитку інтелектуальної промислової власності як головної складової інноваційного розвитку з метою подальшої розробки рекомендацій у контексті державної інноваційної політики, уточнено зміст поняття інтелектуальний капітал” як однієї з головних категорій, що застосовують при дослідженні розвитку інтелектуальної промислової власності та інноваційної діяльності. Вказано, що це поняття слід поділяти з точки зору результатів творчої діяльності та умов, що впливають на отримання цих результатів, на інтелектуальну промислову власність та інтелектуальний потенціал.
3. Систематизовано основні форми, методи, інструменти, а також рівні державного управління інноваційним розвитком та зазначено, що подальше дослідження й розробка рекомендацій щодо розвитку інтелектуальної промислової власності повинні враховувати такі фактори: забезпечення цінності інтелектуальної промислової власності в господарському обороті, нормативно-правове забезпечення, фінансове забезпечення створення та реалізації об’єктів інтелектуальної промислової власності, інфраструктурне та організаційне забезпечення, тобто забезпечення механізму виникнення, трансферу та комерціалізації інтелектуальної промислової власності. Запропоновано методичні засади дослідження державного управління інноваційним розвитком, які полягають у дослідженні інноваційної політики крізь призму запропонованої системи відтворення і здійснення інновацій.
4. Аналіз інноваційного розвитку в Донецькому регіоні показав, що при досить розгалуженій мережі наукових організацій спостерігаються негативні тенденції, а саме зменшення: організацій, які виконують наукові на науково-технічні роботи, зокрема в підприємницькому секторі діяльності; чисельності працівників основної діяльності наукових організацій більше ніж удвічі; рівня інноваційної активності промислових підприємств, особливо з чисельністю персоналу до 200 осіб. Рівень розвитку інтелектуальної промислової власності також є недостатнім, хоча й спостерігаються незначні позитивні тенденції, які полягають у збільшенні: кількості заявок на видачу охоронних документів на корисні моделі; кількості використаних об’єктів права інтелектуальної промислової власності. При цьому така динаміка не торкається малих підприємств.
5. Визначено, що одним із факторів розвитку інтелектуальної промислової власності і, як наслідок, інноваційного розвитку є вартісна оцінка її об’єктів. Виходячи з цього, встановлено, що методика постановки прав на об’єкти права інтелектуальної промислової власності, що перебувають у державній власності, на бухгалтерський облік як нематеріальних активів не враховує деяких особливостей розвитку інтелектуальної промислової власності, які існують на сьогодні. Враховуючи це, запропоновано вдосконалення цієї методики шляхом введення витрат на стимулювання розвитку інтелектуальної промислової власності та введення статті Витрати на виконання майбутніх НДДКР” до переліку статей Типового положення з калькулювання собівартості НДДКР.
6. На засаді аналізу нормативно-правової бази інтелектуальної промислової власності в Україні в дисертаційному дослідженні зроблено висновок, що в чинному законодавстві фактично неврегульована діяльність венчурних фондів і венчурних фірм. Внаслідок цього запропоновані умови, які можуть бути закладені в законодавчі акти, що регламентують венчурну діяльність в Україні, а саме: відсутність дріб’язкової регламентації; орієнтація на малі й середні підприємства; надання та використання капіталу для розвитку перспективних компаній і технологій; надання податкових пільг і преференцій, тощо.
7. У контексті вдосконалення механізму державного управління інтелектуальною промисловою власністю розроблено й запропоновано визначення індексу рейтингу оцінювачів. Застосування цього показника дасть змогу визначити рейтинг оцінювачів прав на об’єкти права інтелектуальної промислової власності, що сприятиме зростанню конкуренції між ними та якості оцінки і, таким чином, створити механізм самовдосконалення оцінки прав на об’єкти права інтелектуальної промислової власності, що здійснюється в першому з двох рівнів механізмів державного управління, які виділені в роботі. Цей рівень складається з функціонування трьох органів: відділу з розвитку інтелектуальної промислової власності облдержадміністрації; недержавних інституції оцінювачів прав на об’єкти права інтелектуальної промислової власності та патентних повірених; спеціальних судів з питань інтелектуальної промислової власності та третейських судів. Описана та обґрунтована модель функціонування цієї системи з розкриттям функцій її елементів.
8. Виходячи з аналізу основних моделей, програм, форм та схем державної підтримки венчурного бізнесу як однієї з найважливіших складових фінансового забезпечення розвитку інтелектуальної промислової власності в контексті інноваційного розвитку, запропоновано схему фінансового забезпечення, основану на створенні державної фундації, яка буде здійснювати фінансування розвитку інтелектуальної промислової власності на умовах поділення ризику з іншими венчурними інвесторами.
9. Запропоновано організаційний механізм державного управління розвитком інтелектуальної промислової власності в регіоні щодо його інфраструктурного забезпечення на засаді концепції створення й функціонування інноваційних структур, спрямованих на розвиток інтелектуальної промислової власності як стрижневої складової інноваційного розвитку. Впровадження цього механізму дасть змогу вдосконалити контроль за діяльністю інноваційних структур і сприятиме розвитку інтелектуальної промислової власності та інноваційному розвитку в регіоні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Актуальні питання методології та практики науково-технологічної політики / Під ред. Б. Малицького. К.: УкрІНТЕІ, 2001. 204 с.
2. Александров В., Гусєв В. Державна підтримка сфери інноваційної діяльності в Україні: структура інститутів та послуг // Вісник УАДУ. 2003. № 1. С. 118-127.
3. Александрова В., Бажал Ю. Економічні проблеми державного прогнозування науково-технічного розвитку // Економіка України 1999. № 10. С. 29-37.
4. Андрощук Г. Інноваційна діяльність в Україні: економічний механізм стимулювання // Інтелектуальна власність. 2000. № 12. С. 23-30.
5. Бажал Ю.М. Економічна теорія технологічних змін: Навч. посібник. К.: Заповіт, 1996. 238 с.
6. Бажал Ю.М. Інноваційний розвиток економіки та напрямки його прискорення: Наук. доп. / Ю.М. Бажал, І.В. Одотюк, М.С. Данько та ін.; За ред. В.П. Александрової. К.: Ін-т економіч. прогнозування, 2002. 80 с.
7. Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент. СПб.: Питер, 2001. 304 с.
8. Балацкий Е. Информационный фактор в управлении государственным сектором // Проблемы теории и практики управления. 1999. № 4. С. 36-41.
9. Бакушевич І.В. Державна політика підтримки інноваційної активності підприємств // Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми. Львів, 1998. Ч. 2. С. 368-373.
10. Батура О., Пікуліна Н. Інституціональні умови розвитку венчурного підприємництва в Україні // Економіка України. 2001. № 8. С. 34-38.
11. Бездудный Ф.Ф., Смирнов Г.А., Нечаева О.Д. Сущность понятия инновация” и его классификация // Инновации. 1998. № 2-3. С. 13-21.
12. Безчасний Л.К., Мельник В.П., Білоцерківський О.І. Інноваційна складова економічного розвитку / Ред. кол.: Л.К. Безчасний (відп. ред.) та ін. К., 2000. 262 с.
13. Безчасний Л.К. Наукові основи формування національної економічной системи, адаптованої до інноваційного розвитку // Наука та наукознавство. 2000. №4. С. 3-7.
14. Бень Т., Семенова Т. Методологічні основи оцінки нових технологій // Економіка України. 2000. № 6. С. 47-51.
15. Білорус О., Скаленко О., Ярова Н. Інформаційні та організаційні основи стратегії реалізації на світовому ринку науково-технологічних розробок та інших інтелектуальних продуктів // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. КНЕУ. Вип.1(8) / Голов. ред. О.П.Степанов. К.: КНЕУ, 2002. С. 143-152.
16. Блейк Роберт Р., Моутон Дж. С. Научные методы управления. К.: Наукова думка, 1990. 250 с.
17. Богиня Д., Волинський Г. Державне регулювання перехідних процесів // Економіка України. 1999. № 5. С. 12.
18. Бондаренко А.Ф. Инновационный бизнес. Сумы: Слобожанщина, 1998. 168 с.
19. Брукинг Э. Интеллектуальный капитал. СПб.: Питер, 2001. 288 с.
20. Бубенко П.Т. Регіональні аспекти інноваційного розвитку: Монографія. X.: Вид-во НТУ ХІІІ”, 2002. 316 с.
21. Варгатюк А.П. Трансфер технологій в Україні на основі ліцензійних угод // Матеріали міжнародного симпозіуму Наука і технології в умовах реформування економіки: проблеми комерціалізації, підприємництва і інноваційного менеджменту. К., 1997. С. 85-87.
22. Василенко І., Шевелева Т. Альтернативне вирішення спорів у сфері інтелектуальної власності: третейський суд, медіація // Інтелектуальна власність. 2006. № 7 с. 28-36.
23. Вольская Е.М., Гончарова Л.А., Мара Д.В., Захаров С.Е. Инвестиционное и инновационное развитие шахтёрских городов // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. Вип. 177: В 2 т. Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. Т. 1. С. 102-106.
24. Воротін В.Є. Макроекономічне регулювання в умовах глобальних трансформацій: Монографія. К.: Знання, 2002. С. 165.
25. Галиця І. Державне регулювання в умовах ринкових відносин // Економіка України. 2002. № 6. С. 52-58.
26. Гальчинський А., Геєць В., Семиноженко В. Україна: наука та інноваційний розвиток. К.: Основи, 1997. 66 с.
27. Гаман М. Державна стратегія розбудови національної системи інноваційного бізнесу // Вісник УАДУ. 2004. № 3. С. 199-207.
28. Гаман М.В. Державне управління інноваціями: Україна та зарубіжний досвід: Монографія. К.: Вікторія, 2004. 312 с.
29. Гаман М. Особливості державного управління у сфері інноваційної діяльності // Вісник УАДУ. 2004. № 2. С.158-166.
30. Гаман М. Розвиток та сучасний стан інноваційної діяльності підприємств // Вісник УАДУ. 2004. № 4. С. 155-162.
31. Гаман М. Світовий досвід стимулювання інновацій та можливості його застосування в Україні // Вісник УАДУ. 2004. № 4. С.213-217.
32. Гапоненко Н. Инновации и инновационная политика на этапе перехода к новому технологическому порядку // Вопросы экономики. 1997. № 9. С.84-97.
33. ГарбарВ.А. Сутність і основні методи інноваційної політики держави//Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 15-16квітня2003року. Чернівці: АНТЛтд, 2003. С.227‑230. 472с.
34. Генкин Б.М. Экономика и социология труда. М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999.
35. Герасимчук В. Забезпечення інноваційно-технологічних зрушень в розвитку економіки і зайнятості. К.: Укр. ін-т соц. досліджень, 2001. 33 с.
36. Глазьев С. Теория долгосрочного технико-экономического развития. М.: ВлаДар, 1993. 310 с.
37. Глоссарий.ру: экономические и финансовые словари. http://encycl.yandex.ru.
38. Гончаров В.Н., Захаров С.Е. Инновационное развитие как концепция государственного и регионального развития // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами. серія Державне управління”: Збірник наукових праць ДонДАУ. Т. ІІІ, вип. 17. Донецьк: ДонДАУ, 2002. С. 168-171.
39. Гончарова Н.П. Инновационный тип развития как фактор сбалансированности экономики. // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. КНЕУ. Вип. 1(8) / Голов. ред. О.П. Степанов. К.: КНЕУ, 2002. С. 125-132.
40. Горник В. Концепція та система управління інноваційним розвитком промисловості України // Вісник УАДУ. 2004. № 4. С.168-173.
41. Гриньов Б., Денісюк В., Соловйов В. Деякі аспекти державного регулювання передачі (трансферту) технологій в Україні // Наука та наукознавство. 1998. № 2. С. 3-12.
42. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-ІУ.
43. Гусєв В. Державна інноваційна політика у форматі національної інноваційної системи // Вісник УАДУ. 2003. № 2. С. 102-108.
44. Гусєв В. Система державного управління у сфері інноваційної діяльності України // Вісник УАДУ. 2004. № 1. С. 181-191.
45. Гурджій А., Гусєв В., Гончаренко М. Перспективи розвитку системи технологічних парків в Україні // Вісник УАДУ. 2003. № 4. С. 139-149.
46. Гущин В.Н. и др. Управление инновациями: 17-модульная программа для менеджеров Управление развитием организацией”. Модуль 7. М.: Инфра-М, 2000. 272 с.
47. Дагаев А. Рычаги инновационного роста // Проблемы теории и практики управления. 2000. № 5. С. 70-77.
48. Данько М. Інноваційний потенціал у промисловості України // Економіст. 1999. № 3. С. 28-34.
49. Данько М. Проблеми прогнозування інноваційно-технологічного розвитку економіки // Економіка України. 2000. № 5. С. 35-40.
50. Дацій О. Адаптація функцій державного управління до інноваційного розвитку // Вісник УАДУ. 2004. № 3. С. 50-55.
51. Дацій О. Формування моделі інноваційно активних підприємств // Вісник УАДУ. 2004. № 4. С.174-179
52. Дворжак И., Кочишова Я., Прохазка П. Венчурный капитал в странах Центральной и Восточной Европы // Проблемы теории и практики управления. 1999. № 6. С. 59-66.
53. Деякі питання розвитку інноваційної інфраструктури в Україні та напрями діяльності Української державної інноваційної компанії у 2003 році: постанова Кабінету Міністрів України від 5 травня 2003 р. № 655 // Збірник урядових нормативних актів України. 2003. № 21.
54. Довбенко М.В. Видатні незнайомці (наукові ідеї, здобутки та життя економістів лауреатів Нобелівської премії). К., 2000. 320 с.
55. Долішній М., Козоріз М. Моделі державного управління в ринковій економіці // Економіка України. 1999. № 6. C. 15-17.
56. Дорофиенко В.В, Колосюк В.П. Менеджмент в научно-технической деятельности. Харьков: Основа, 1999. 154 с.
57. Дорофиенко В.В. Управление научно-техническим потенциалом региона (организационно-информационные аспекты). К.: УкрИНТЭИ, 1995. 216 с.
58. Дорошенко В.В., Захаров С.Е. Теоретические основы инновационного развития в Украине // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами. серія Державне управління”: Збірник наукових праць ДонДАУ. Т. ІІІ, вип. 18. Донецьк: ДонДАУ, 2002. С. 219-223.
59. Єгоров І.Ю., Поржезінська Н.М. Деякі особливості Китайських реформ у науково-технічній сфері // Проблеми науки. 2002. №12. С. 12-24.
60. Забарная Э.Н., Харичков С.К. Инновационно-инвестиционная система: методология формирования и развития. Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 2002. 140 с.
61. Заварухин В. Управление научно-технологическим развитием в США // Проблемы теории и практики управления. 2000. № 5. С. 78-82.
62. Завлин П.Н., Васильев А.В. Оценка эффективности инноваций. СПБ.: Бизнес-Пресса, 1998. 215 с.
63. Завлин П.Н., Казанцева А.К., Миндели Л.Э. Инновационный менеджмент: Справочное пособие. М: Центр исследований и статистики науки, 1998. 512 с.
64. Завлин П.Н. Обеспечение стимулирования инновационной деятельности // Проблемы науки. 1999. № 10. C. 15.
65. Завлин П.Н. Основы инновационного менеджмента: Теория и практика / Под ред. П.Н. Завлина и др. М.: ОАО НПО Изд-во Экономика”, 2000. 475 с.
66. Законодавство України про інтелектуальну власність: Тематична збірка: у 3 т. / Упорядники П.М. Цибульов, А.М. Горнісевич, С.М. Болєлий. К.: Ін-т інтел. власн. і права, 2004. Т. 2. Нормативно-правові акти органів виконавчої влади України з питань інтелектуальної власності 404 с.
67. Закон України «Про власність» від 07.02.1991 р. № 697-ХІІ.
68. Закон України „про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України” від 23 березня 2000 р. № 1602-ІII // Відомості Верховної Ради України. 2000. № 25. С. 195.
69. Закон України „про інноваційну діяльність” від 4.07.2002 р. № 40-IV.
70. Закон України «Про науково-технічну інформацію» від 25.06.1993 р. № 3322-ХII.
71. Закон України «Про наукову і науково-технічну експертизу» від 10.02.1995 р. № 51/95-ВР.
72. Закон України Про Національну програму інформатизації” // Відомості Верховної Ради України. 1998. № 27-28. Cт.181.
73. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР.
74. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15.12.1993 р. № 3687-ХII.
75. Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16.06.1999 р. № 752-IIІV.
76. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» від 15.12.1993 р. № 3689-ХII.
77. Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» від 15.12.1993 р. № 3688-ХІІ.
78. Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» від 21.04.1993 р. № 3116-ХII.
79. Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» від 25.12.1996 р. № 646/96-ВР.
80. Закон України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” від 12.07.2001 р. № 2658-III.
81. Закон України Про службу безпеки України” 2229-ХІІ від 25.03.1992 р. 14 с.
82. Закон України «Про третейські суди» від 11.05.2004 р. № 1701-ІV // Відомості Верховної Ради України. 2004. № 35. С. 412.
83. Захаров С.Е. Венчурное финансирование в инновационном развитии экономики // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами. серія Державне управління”: Збірник наукових праць ДонДАУ. Т. ІV, вип. 24. Донецьк: ДонДАУ, 2003. С. 68-74.
84. Захаров С.Є. Роль держави при визначенні первинної вартості об’єктів інтелектуальної власності // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами. серія Державне управління”: Збірник наукових праць ДонДУУ. Т. VІІ, вип. 72. Донецьк: ДонДУУ, 2006. С. 164-173.
85. Захаров С.Е., Вольская Е.М., Кольцова Д.В. Трансфер технологий в системе инновационного развития // Менеджер: Віснік Донецького державного університету управління. 2004. № 3(29). С. 122-126.
86. Захаров С.Е., Дорофиенко В.В. Инновационное развитие как система факторов и условий // Зборник межвузовских научных трудов студентов, магистров, аспирантов и соискателей. Вып. 2. Макеевка: ДонГАСА, 2003. С. 62-63.
87. Захаров С.Е., Колосюк В.П. Бизнес-инкубаторы элемент инфраструктуры инновационного развития в регионе // Межвузовский сборник научных трудов студентов, магистров, аспирантов и соискателей. Вып. 4. Донецк Макеевка: ДонГУУ ДонГАСА, 2005. С. 204-207.
88. Захаров С.Є. Оцінка інтелектуального капіталу і об’єктів права інтелектуальної власності та державне регулювання цього питання // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами. серія Державне управління”: Збірник наукових праць ДонДУУ. Т. VІІ, вип. 62. Донецьк: ДонДУУ, 2006. С. 76-78.
89. Захаров С.Є. Управління інтелектуальною промисловою власністю // Матеріали IV Всеукраїнської науково-практичної конференції „Роль менеджмент освіти в контексті розвитку механізмів державного регулювання соціально-економічних процесів. Донецьк: ДонДУУ, 2006. С. 64-66.
90. Захаров С.Е. Условия обеспечения инновационного развития // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами. серія Державне управління”: Збірник наукових праць ДонДАУ. Т. ІV, вип. 21. Донецьк: ДонДАУ, 2003. С. 76-78.
91. Захист прав у сфері інтелектуальної власності. Державний департамент інтелектуальної власності України. К, 2001. С. 41-45.
92. Иванова Н. Инновационная сфера: Итоги столетия // Мировая экономика и международные отношения. 2001. № 8. C. 25.
93. Ильенкова С.Д., Гохберг Л.М., Ягудин С.Ю. и др. Инновационный менеджмент. Учебник для вузов / Под ред. С.Д. Ильенковой. М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 1997. 327 с.
94. Инновации и передача технологий в технологической стратегии промыш­ленности. М.: Аналитический центр по научной и промышленной политике, 1996. 268 с.
95. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика: Наук.-практ. вид.: у 4 т. / За заг. ред. О.Д.Святоцького. К.: Видавничий Дім Ін Юре”, 1999. Т.1: Право інтелектуальної власності / С.О.Довгий, В.С.Дроб’язко, В.О.Жаров та ін.; За ред. В.М. Литвина, С.О.Довгого. 500 с.
96. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. Наук.-практ. вид.: у 4 т. / За заг. ред. О. Д. Святоцького. К.: Ін Юре, 1999. Т.2: Авторське право і суміжні права / С. Довгий, В. Дроб’язко, В. Жаров та ін; за ред. Г. Миронюка, В. Дроб’язка. 460 с.
97. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. Наук.-практ. вид.: у 4 т. / За заг. ред. О. Д. Святоцького. К.: Ін Юре, 1999. Т.3: Промислова власність / Г. Андрощук, С. Довгий, В. Дроб’язко, та ін; за ред П. Петрова, В. Жарова. 656 с.
98. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. Наук.-практ. вид.: у 4 т. / За заг. ред. О. Д. Святоцького. К.: Ін Юре, 1999. Т.4. Оцінка інтелектуальної власності. Бухгалтерський облік та оподаткування / О. Бутнік-Сіверський, О. Гавриленко, С. Довгий та ін.; за ред. О. Бутнік-Сіверського, О. Святоцького. 352 с.
99. Интеллектуальная собственность: В 2 кн. / Сост. и комент. И.В. Попова; под ред. В. Ф. Чигира. Мн.: Амалфея, 1997. 560 с.; 624 с.
100. Квятковский С. Интеллектуальное предпринимательство и стабильное экономическое развитие в постсоциалистических странах Европы // Проблемы теории и практики управления. 2002. № 3. С. 21-27.
101. Коваль А. Порушення авторського і суміжних прав: актуальність, вовели, перспективи кримінально-правової охорони // Інтелектуальна власність. 2003. № 3 С. 17-23.
102. Коваль В. Актуальні проблеми функціонування судової системи України // Право України. 2003. № 12. С. 11-16.
103. Кодекс законів про працю України від 1.06.1971 р.
104. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-Х.
105. Козырев А.Н. Оценка интеллектуальной собственности. М.: Экспертное бюро М., 1997. 289 с.
106. Колосюк В.П., Захаров С.Є. Інтелектуальна промислова власність в контексті оновлення складу управлінського персоналу для підвищення ефективності діяльності підприємств і організацій // Матеріали IV Всеукраїнської науково-практичної конференції Роль менеджмент освіти в контексті розвитку механізмів державного регулювання соціально-економічних процесів”, 11-13 травня 2006 р. Донецьк: ДонДУУ, 2006. С. 95-98.
107. Комлев С. Венчурные фонды в экономике высоких технологий (пример Канады) // Мировая экономика и международные отношения. 2001. № 6. С.86.
108. Кондратьев Н.Д. Проблемы экономической динамики. М.: Экономика, 1989. 523 с.
109. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР.
110. Концепція державної регіональної політики: Затв. Указом Президента України від 25.05.2001 р., № 341/2001.
111. Концепція науково-технологічного і інноваційного розвитку України. Постанова Верховної Ради України від 13.07.1999 р. № 916-XIV // Відомості Верховної Ради. 1999. № 37. С. 336.
112. Концепція розвитку національної системи правової охорони інтелектуальної власності: затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.06.2002 р. № 321-р // Офіційний Вісник України. 2002. № 24.
113. Коренн