РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ ПОЗИЦІЇ ШКІЛЬНОГО ПСИХОЛОГА У ПІСЛЯДИПЛОМНІЙ ОСВІТІ

Короткий опис

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

ПОДОЛЯНЮК Олена Леонідівна

УДК 378.046.4.013.77

РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ ПОЗИЦІЇ ШКІЛЬНОГО ПСИХОЛОГА У ПІСЛЯДИПЛОМНІЙ ОСВІТІ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Науковий керівник
доктор психологічних наук, професор Карамушка Людмила Миколаївна

Київ-2003

ЗМІСТ

Вступ..3
Розділ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження професійної позиції шкільного психолога ...........................................................................11
1.1. Позиція як компонент структури особистості 11
1.2. Роль, місце професійної позиції в діяльності шкільного психолога.24
1.3. Психологічні особливості, зміст, основні складові професійної позиції шкільного психолога .45
Розділ 2. Емпіричне вивчення особливостей розвитку професійної позиції шкільного психолога ...........................................................................62
2.1. Методика та організація констатуючого етапу дослідження .62
2.2. Вивчення причин вибору професії шкільного психолога, уявлень психологів про ідеальний образ професіонала ...79
2.3. Дослідження основних компонентів професійної позиції шкільних психологів, що сприяють ефективності та успішності професійної діяльності.....................................................................................................85
Розділ 3. Психологічні умови розвитку професійної позиції шкільного психолога в системі післядипломної освіти.............................117
3.1. Мета, завдання, принципи, організаційна технологія формуючого етапу дослідження..117
3.2. Організаційні форми та методи реалізації технології розвитку професійної позиції шкільних психологів...........................................132
3.3. Результати формуючого етапу дослідження у їхньому порівняльному аналізі ..145
Висновки...172
Список використаних джерел .................................................................175
Додатки ......................................................................................................192

ВСТУП

Актуальність дослідження. В умовах зростаючої складності світу, прискорення науково-технічного прогресу, високого динамізму всіх суспільних процесів, виникнення напружених ситуацій у взаєминах між людьми, дефіциту спілкування підвищилася роль психологічних знань, їхнього прикладного аспекту. Все збільшується потреба у кваліфікованій психологічній допомозі, в диференційованому підході до кожної людини.
Однією із сфер, у якій активно впроваджується практична психологія, є освіта. В той же час, незважаючи на те, що в багатьох школах України працюють психологи, ефективність їхньої діяльності не дуже висока (Л.М.Карамушка, З.Г. Кісарчук, Н.Л. Коломінський, Л.В. Скрипко, В.А.Семиченко). Пояснюється це багатьма причинами. З одного боку нечіткими уявленнями педагогічних працівників, батьків щодо можливостей шкільного психолога, неготовністю педагогічного колективу до ефективної взаємодії з ним, невизначеним і досить низьким статусом, відсутністю запиту на участь психолога у навчально - виховному процесі, об’єктивних критеріїв оцінки ефективності його професійної діяльності. З іншого боку недосконалою системою підготовки спеціалістів-психологів, відсутністю еталонного профілю практичного психолога, недостатньою сформованістю професійної позиції, невідповідністю особистісних якостей вимогам професії, дефіцитом професійного спілкування.
Проблеми, що постають при цьому, активно обговорюються вченими й практиками. Ведуться пошуки оптимальних шляхів їх розв’язання. В основному це стосується створення теоретичної моделі, що містила б певні стандарти і вимоги до особистості психолога та його діяльності (Г.С.Абрамова, О.Ф. Бондаренко, І.В. Дубровіна, Л.О. Кияшко, В.Г. Панок, Є.С. Романова, Л.В. Скрипко), виокремлення базисних властивостей особистості або спеціальних здібностей, які впливають на ефективність діяльності психолога (М.О. Амінов, Н.В. Бачманова, М.Т. Лобова, Р.В.Овчарова, М.І. Пов’якель, М.В. Семиліт, Ю.В. Укке, Н.В. Чепелєва). Значна частина досліджень спрямована на розвиток професійної самосвідомості (О.І. Бондарчук, В.І. Карікаш, Ф.О. Михайлов, Н.І. Пов’якель, Т.В.Скрипченко) та професійного самовизначення спеціалістів-психологів (І.В. Вачков, Є.С. Сапогова, О.А. Мальцева). Ряд робіт присвячений розробці змісту освіти психологів (Л.М.Карамушка, Н.Л. Коломінський, В.Г. Панок, В.В.Рибалка, В.А. Семиченко), створенню спеціальних форм і методів їхнього навчання (В.П. Захаров, Т.С. Яценко, І.А. Слободянюк). Розглядаються можливості попереднього відбору професійно придатних кандидатів (Ю.З. Гільбух, В.Г. Панок).
Аналіз практики діяльності психологів системи освіти показав, що нагального вирішення потребує проблема підвищення кваліфікації працюючих шкільних психологів, оскільки в процесі виконання своїх професійних обов’язків їм доводиться вирішувати багато складних і різноманітних завдань, пов’язаних із просвітницькою діяльністю, проведенням діагностичної, корекційно-розвивальної та профілактичної роботи. Особливої уваги вимагають психологічне консультування, експертна та прогностична робота. За таких умов шкільний психолог сам потребує кваліфікованої допомоги в післядипломній освіті, щоб досягти високого рівня психологічної компетентності, професіоналізму, психологічної культури, скоректувати професійну позицію.
Досвід і результати теоретичного і практичного вивчення цього питання дозволили дійти висновку, що серед факторів, що впливають на успішність професійної діяльності шкільного психолога, індивідуально-психологічні особливості, характер особистої та професійної орієнтації, визначеність професійно-особистісної позиції є вирішальними. На нашу думку, саме сформована професійна позиція дозволяє психологу стати господарем становища, побачити свою діяльність у цілому і перетворити її на предмет практичного перевтілення. Вона дає змогу внутрішньо сприймати, усвідомлювати і оцінювати труднощі й протиріччя професійної діяльності, самостійно й конструктивно вирішувати їх відповідно до своїх цінностей. І хоч багато вчених працюють у цьому напрямку (Г.С. Абрамова, І.В. Вачков, Л.М. Карамушка, А.Г. Лідерс, І.А. Слободянюк, Г.А. Пальм), на жаль, проблемі розвитку професійної позиції шкільного психолога, і особливо під час самостійної професійної діяльності, приділяється обмаль уваги.
Таким чином актуальність і недостатня розробленість проблеми розвитку та становлення професійної позиції шкільного психолога в процесі післядипломної освіти та практичної діяльності в закладах освіти зумовила вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану наукової роботи кафедри педагогіки та психології Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти у межах науково-методичної проблеми Гуманізація освіти пріоритетний принцип розвитку сучасної школи”.
Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою ЦІППО АПН України (протокол № 9 від 29 листопада 2002 р.) і узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 6 від 17 червня 2003 року).
Об’єкт дослідження професійна позиція психолога-практика.
Предмет дослідження особливості професійної позиції шкільного психолога та умови її розвитку в процесі післядипломної освіти.
Мета дослідження розглянути специфіку, структуру і стан сформованості професійної позиції шкільного психолога, розкрити психолого-педагогічні умови її розвитку в процесі післядипломної освіти спеціалістів.
Гіпотеза дослідження. В основу дослідження покладено припущення про те, що в умовах традиційної підготовки та перепідготовки шкільних психологів у системі післядипломної освіти становлення їхньої професійної позиції відбувається стихійно. Розвиток професійної позиції залежить від сформованості тих особистісних утворень, що сприяють становленню психолога як суб’єкта діяльності, здатного усвідомлювати можливості професії шкільного психолога з її конкретними завданнями. Такі утворення в структурі особистості фахівця можливі як результат реалізації певних психолого-педагогічних умов.
Для досягнення поставленої мети і перевірки висунутої гіпотези визначені такі завдання:
1. Розкрити зміст, структуру та особливості професійної позиції шкільного психолога.
2. Розробити модель і показники виявлення позиції шкільного психолога.
3. Визначити рівні сформованості професійної позиції шкільних психологів.
4. Обгрунтувати та експериментально перевірити психологічні умови розвитку професійної позиції шкільного психолога в процесі післядипломної освіти, розробити технологію реалізації системи психолого-педагогічних засобів для оптимізації її становлення.
Теоретико-методологічною основою дослідження стала система уявлень про позицію як внутрішнього компонента структури особистості (К.О. Абульханова-Славська, Б.Г. Ананьєв, Л.І. Анциферова, О.Г. Асмолов, Л.І. Божович, Б.С. Братусь, В.І. Войтко, В.М. Мясищев, С.Л. Рубінштейн та ін.); особливості професійної діяльності у межах загальнопсихологічних теорій діяльності та суб’єктної активності (К.О. Абульханова-Славська, М.Й.Боришевський, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, Ю.І. Машбиць та ін.); вивчення психології людини як активного суб’єкта професійної діяльності (Є.І. Головаха, Є.О. Клімов, С.Д. Максименко, Л.М. Мітіна); детермінованість процесу професійного становлення ступенем усвідомленості специфіки майбутньої професії (О.Ю. Артемьева, Д.О.Леонтьєв, І.В. Ханіна); особливості професійної діяльності та особистості практичного психолога (Г.С. Абрамова, М.О.Амінов, О.Ф.Бондаренко, І.В. Вачков, І.В. Дубровіна); проблеми підготовки та підвищення кваліфікації психологів (Л.М. Карамушка, В.Г.Панок, В.В.Рибалка, Є.С. Романова, Н.В. Чепелєва та ін.).
Методи та організація дослідження. Характер і завдання дослідження визначили необхідність створення системи методів і програми їхнього застосування, що включила підготовчий (пошуково-теоретичний), дослідницько-експериментальний (констатуючий, формувальний), контрольний (узагальнюючий) етапи.
У процесі реалізації програми використовувалися загальнонаукові методи: аналіз соціально-психологічної літератури, зіставлення, класифікація, узагальнення підходів та результатів дослідження проблеми особистісної, професійної позиції психолога, теоретичне моделювання, що дало змогу визначити стан розроблення означеної проблеми, створити структуру професійної позиції шкільного психолога та розробити модель показників її виявлення; модифіковані відповідно до завдань дослідження методики і прийоми (фокусовані інтерв’ю, анкетування, співбесіди, шкали для самооцінки та експертної оцінки) а також тестування (тест на самоактуалізацію Л.Я. Гозмана, Ю.Є. Альошиної та ін. (модифікований варіант POI Шостром), методика самоставлення Р.С.Пантелеєва, методика колірних виборів Л.М. Собчик (модифікований колірний тест Т. Люшера), 16 - PF опитувальник Р. Кеттелла, методика малюнкової фрустрації С.Розенцвейга), що дало можливість визначити рівні розвитку професійної позиції шкільних психологів; корекційні і розвивальні методики, аналіз результатів діяльності та утруднень, тренінг, що сприяло розвитку професійної позиції шкільних психологів.
Отримані результати піддавались статистичному аналізу (за критерієм Фішера) з наступною якісною інтерпретацією та змістовним узагальненням.
Експериментальна база дослідження. Експериментальна робота виконувалось на базі Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Дослідженням було охоплено близько 300 шкільних психологів закладів освіти Дніпропетровської області, у тому числі у формуючому етапі дослідження взяли участь 69 шкільних початкуючих психологів.
Наукова новизна дослідження полягає у теоретичному обгрунтуванні ролі професійної позиції як системоутворюючого чинника ефективності діяльності практичного психолога; визначенні структури професійної позиції шкільного психолога, виокремленні та доведенні значення особистісного компонента позиції шкільного психолога як провідного фактора успішності його професійної діяльності; обгрунтуванні концептуальних засад, виявленні комплексу психолого-педагогічних умов, експериментальному доведенні ефективності запропонованої технології розвитку професійної позиції шкільного психолога в процесі післядипломної освіти.
Теоретичне значення роботи полягає у поглибленні наукових знань про позицію практичного психолога та обґрунтуванні основних напрямків її дослідження в психології; розкритті змісту поняття професійна позиція шкільного психолога” та визначенні показників її виявлення; з’ясуванні психологічних особливостей та рівня розвитку професійної позиції шкільних психологів, визначенні чинників, що суттєво впливають на її розвиток у процесі післядипломної освіти;
Практична значущість роботи. Результати теоретичного дослідження моделі (структури, компонентів, показників виявлення) професійної позиції шкільного психолога дали можливість вивчати відповідність позиції вимогам професії, управляти процесом становлення необхідної позиції шкільних психологів у післядипломній освіті, а спеціалістам зіставити способи свого життєвого самовиявлення з призначенням професії, прагнути до самозмін і саморозвитку. Створена система засобів (базовий план підвищення кваліфікації шкільних психологів, тематика та розробки методичних занять постійно діючого науково-практичного семінару, програма тренінгу розвитку особистісного компонента професійної позиції шкільного психолога) з відповідною технологією їх реалізації, використовується в навчально-методичній роботі Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 353 від 20 вересня 2003 р.), Дніпропетровського обласного психолого-медико-педагогічного центру (довідка № 75 від 15 вересня 2003 р.). Результати дослідження також лягли в основу розробки системи психологічного супроводження діяльності практичних психологів закладів освіти Дніпропетровської області.
Створена технологія розвитку професійної позиції шкільного психолога може бути запропонована як форма організації та корекції навчального процесу і методичної роботи в інститутах післядипломної педагогічної освіти, де проводиться перепідготовка практичних психологів.
Надійність і вірогідність отриманих результатів забезпечувалися методологічною та теоретичною обгрунтованістю вихідних позицій дослідження, використанням методів, адекватних меті, завданням дослідження, обсягом вибірки, поєднанням кількісного та якісного аналізу отриманих показників.
Апробація результатів дослідження. Головні теоретичні положення дисертації знайшли відображення в публікаціях автора, доповідались та обговорювались на науково - практичних конференціях I Всеукраїнський конгрес з практичної психології” (Херсон,1994), Методи психологічного впливу шкільного психолога на характер взаємовідносин між учасниками педагогічного процесу” (Дніпропетровськ, 1995), Психологічна служба школи: минуле, сучасність, майбутнє” (Тернопіль, 1996), Україна у ХХІ столітті: перспективи розвитку гуманітарних наук та освіти” (Дніпропетровськ, 2000), Організаційна психологія: інноваційні підходи та технології” (Київ, 2002), Психологічній службі системи освіти Дніпропетровської області 10 років” (Дніпропетровськ, 2002).
Публікації. Основний зміст дисертації викладений у 8 публікаціях, у тому числі у 4 наукових фахових виданнях, зареєстрованих ВАК України, у матеріалах і тезах конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел, який налічує 200 найменувань, додатків (8). Основний зміст роботи викладений на 174 сторінках. Дисертація містить 19 таблиць, 4 схеми, 3 діаграми, 16 графіків.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Узагальнення результатів дослідження в цілому дозволило сформулювати такі висновки:
1. На основі аналізу літератури виявлено різноманітність теоретико-методологічних поглядів на позицію особистості, що певною мірою свідчить про складність і неоднозначність цього феномену в системі наукового знання.
Доведено, що позиція виступає основою для здійснення людиною своїх внутрішніх потенцій в особистісному, професійному, соціальному планах, закріплює єдність і самоідентичність особистості, визначає мораль і характер її особистісної та професійної орієнтації, зрілість у цілому, впливає на формування професійно-значимих якостей та рис особистості. Професійна діяльність є однією з найбільш поширених сфер реалізації особистості. А наявність професійно-особистісної позиції є визначальним фактором успішності спеціаліста.
2. Професійна позиція шкільного психолога це цілісне смислове утворення особистості, що відображає стійку систему ставлень до професії, до учасників освітнього процесу, до самого себе, включає оцінку професійного досвіду, реальності, перспектив, а також власних домагань, що реалізуються в тій чи іншій мірі в обраній діяльності.
Професійна позиція багато в чому віддзеркалює особистісну позицію, яка формується всім попереднім життям і діяльністю суб’єкта; відбиває стійку, усвідомлену сукупність ставлень спеціаліста до обраної професії, спосіб самовизначення психолога, прийняття і реалізації ним власної професійно-діяльнісної й особистісної концепції; виступає сукупною детермінантою його активності, стимулює високу продуктивність професійної діяльності незалежно від дії зовнішніх умов і факторів; може розвиватися і змінюватися з часом під впливом нового досвіду, навчання, саморозвитку особистості, а також у наслідокі спеціальних коригувальних впливів.
3. Змістовні складові позиції шкільного психолога включають професійні та особистісні компоненти.
Професійна складова віддзеркалює систему оцінки професійного досвіду, набутих знань, умінь і навичок і включає ставлення психолога до вибору і теоретичного обґрунтування основ надання психологічної допомоги, ставлення до вибору видів діяльності, методів, прийомів, технік психологічного впливу.
Особистісна складова визначає систему ставлень психолога до професії та своїх можливостей у ній, до учасників освітнього процесу, до самого себе. При цьому виокремлено та доведено пріоритетність особистісної складової професійної позиції шкільного психолога як провідного фактора успішності та ефективності професійної діяльності.
4. У процесі реалізації дослідницьких процедур, що включали інформаційний пошук, емпіричне дослідження, експертні оцінки, розроблена і апробована структурна модель показників виявлення особистісної складової професійної позиції шкільного психолога. Виділено ціннісно-світоглядний, рефлексивно-смисловий, особистісно-динамічний та особистісно-діяльнісний компоненти, які проявляються через такі показники: гуманістична спрямованість та позитивне ставлення до професії; наявність позитивної Я-концепції та психологічної стійкості; динамізм, гнучкість, самостійність і відповідальність за прийняття рішень; вміння рефлексивно взаємодіяти на основі ідентифікації, емпатії, рефлексії та керувати процесом спілкування.
5. Емпіричне дослідження рівня розвитку професійної позиції шкільних психологів показало, що в умовах традиційної підготовки та перепідготовки спеціалістів тільки незначна частина психологів досягає високого рівня розвитку професійної позиції насамперед через несформованість цілісного уявлення про позицію. Порівняльне дослідження виявило послідовно-системний, емпатично-усталений, оптимальної динаміки типи корекції професійної позиції. Основними засобами її розвитку є цілеспрямована організація і психологічне супроводження діяльності початкуючих психологів, що передбачає спеціалізоване навчання, тренінгову роботу, самодіагностику, організоване професійне спілкування, реалізацію індивідуальних програм особистісного і професійного саморозвитку.
6. Ефективний розвиток і становлення професійної позиції шкільного психолога можливі в результаті реалізації технології, що включає принципи, стратегію застосування засобів, критерії оцінки, за таких психолого-педагогічних умов: системне упорядкування, послідовність та особистісна орієнтація навчання та розвивальних впливів; комплексність використання засобів, прийомів і рефлексивна спрямованість завдань; організація, активізація професійного спілкування; усвідомлення, розвиток шкільними психологами власної системи цінностей.
7. Впровадження експериментальної програми, що інтегрована в процес підвищення кваліфікації психологів системи післядипломної освіти, доводить можливість розвитку професійної позиції шкільних психологів у спеціально створених для цього умовах. Становлення необхідної позиції відбувається через такі механізми, як усвідомлення та вербалізація змістовних структур власної смислової сфери, інтерналізаціїї, прийняття нових цінностей як складової тих, з якими живе індивід, самопізнання, ідентифікації з ідеальним образом психолога-професіонала, шляхом входження до групи колег, розвитку особистісної та професійної рефлексії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Г.С. Введение в практическую психологию. М.: Международная педагогическая академия, 1995. 264 с.
2. Абрамова Г.С. Практикум по психологическому консультированию. 2-е изд., М.: Издат. центр «Академия», 1996. 128 с.
3. Абульханова-Славская К.А. Соотношение индивидуального и общественного как методологический принцип психологии личности // Теоретические проблемы психологии личности. М.: Наука, 1974. С. 78-86.
4. Ален Е. Консультирование и психотерапия сочетание методов, теории и практики /пер. с англ. / Новосибирск, 1987. 268 с.
5. Аминов Н.А., Молоканов М.В. Социально-психологические предпосылки специальных способностей школьных психологов // Вопросы психологии. - 1992. - № 1-2. С. 74 83.
6. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. М.: Наука, 1974. 380 с.
7. Андреева Г.М. Социальная психология. М.: Наука, 1980. 420 с.
8. Андрійчук І.П. Дослідження особливостей Я-концепції майбутніх практичних психологів // Практична психологія та соціальна робота. - 2001. - № 8. С. 11-13.
9. Анциферова Л.И. К психологии личности как развивающейся системы // Психология формирования и развития личности. М.: Наука,1981. С.3-19.
10. Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования. М.: Наука, 1984. 182 с.
11. Ассаджоли Роберто Психосинтез: теория и практика. М.: «REFL-book», 1994. 314 с.
12. Бадалова М.В. Профессиональная рефлексия практических психологов: опыт изучения // Практична психологія та соціальна робота. 2002. - № 4.
С. 28-31.
13. Балл Г. До визначення засад раціогуманістичного підходу в методології психологічної науки // Психологія і суспільство. 2000. № 2. С. 12-17.
14. Бачманова Н.В., Стафурина Н.А. К вопросу о профессиональных способностях психолога // Современные психолого-педагогические проблемы высшей школы. Вып. 5. Л., 1985. С. 117 125.
15. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. М.: «Прогресс», 1986. 420 с.
16. Берулава Г.А. Методологические основы деятельности практического психолога: Учебн. пособие. М.: Высшая школа, 2003. 63 с.
17. Білик Н. Змістово-структурні моделі курсів ОДГ та курсів ПДГ у післядипломній освіті вчителів // Освіта і управління. 1999.- Т. 3. № 1. С. 117 119.
18. Битянова М.Р. Организация психологической работы в школе М.: Совершенство, 1997. 187 с.
19. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. М.: Наука, 1967. 289 с.
20. Бондаренко О.Ф. Личностное и профессиональное самоопределение отечественного психолога-практика. // Московский психотерапевтический журнал. 1993. - №1. - С. 63-76.
21. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості: (Учб. Посібник для студентів ст. курсів психол. фак. та від-нь ун-тів). Харків: Фоліо, 1996. 237 с.
22. Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика. К.: Укртехпрес, 1997. 216 с.
23. Бондарчук О.І. Професійна кар’єра керівників шкіл: професійний аспект // Актуальні проблеми психології. Том І. К.: Ін-тут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, 2002, ч. 6. С.86-89.
24. Борисова Е.М. О роли профессиональной деятельности в формировании
и развитии личности // Психология формирования и развития личности. М.: Наука, 1981. - С.160 167.
25. Боришевський М.И. Влияние позиции подростка на саморегуляцию поведения // Вопросы психологии. 1972. №5. С.121-128.
26. Боришевський М.Й. Теоретичні й методологічні засади дослідження самоактивності учнів у виховному процесі // Психологія самоактивності учнів у виховному процесі: Навчально-методичний посібник / За заг. ред. М.Й.Боришевського. К.: ІЗМН, 1998. С.8-17.
27. Боришевський М.Й. Самоактивність учнів у контексті їх світоглядних уявлень // Психологія самоактивності учнів у виховному процесі: Навчально-методичний посібник / За заг. ред. М.Й.Боришевського. К.: ІЗМН, 1998. С. 18-29.
28. Братченко С. Диагностика личностно-развивающего потенциала. Псков, 1996. 98 с.
29. Братусь Б. С. Аномалии личности. М.: Наука, 1988. 301 с.
30. Братусь Б. С. Опыт обоснования гуманитарной психологии // Вопросы психологии. 1990. - № 6. С. 9 17.
31. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М.; Словарь-справочник по психологической диагностике /Отв. ред. Крымский С.Б. К.: Наукова думка, 1989. 200 с.
32. Бурлачук ЛФ., Грабская И.А., Кочарян А.С. Основы психотерапии.- 2-е изд., К.: Ника-центр, 2001. 320 с.
33. Веселова В.В. Билет в будущее. М.: Знание, 1992. 122 с.
34. Вачков И.И. Основы технологии группового тренинга. Психотехники.- М.: Из-во «Ось 89», 2000. 224 с.
35. Васильев Я.В. Смена смысловых позиций педагога в процессе повышения психологической квалификации // Психологічна підготовка педагогічних кадрів. Матеріали міжрегіональної конференції. Запоріжжя, 1994. Ч. 2. С. 47 49.
36. Василюк Ф.Е. Психология переживания (анализ преодоления
критических ситуаций). М.: МГУ, 1984. 200 с.
37. Варбан М Ю. Рефлексія професійного становлення в юнацькому віці // Практична психологія та соціальна робота. - 1998. № 6 - 7. С. 80 83.
38. Вачков И.В. Групповые методы в работе школьного психолога: Учебно-методическое пособие. М.: «Ось-89», 2002. 224 с.
39. Вачков И.В., Гриншпун И.Б., Пряжников Н.С. Введение в профессию «психолог»: Учебное пособие / Под ред. И.Б.Гриншпуна. М. Изд-во Московского психолог-социального института. Воронеж: Изд-во НПО «МОАЭК», 2002. 464 с.
40. Вірна Ж.П. Професійна ідентифікація: побудова і валідизація тесту кольорових відношень для діагностики усвідомлення професійного образу // Практична психол. та соціальна робота, 2002. № 3. С. 21- 24.
41. Вірна Ж.П. Формування професійного ставлення до клієнта в процесі підготовки практичних психологів: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07 / Інст. психол. ім. Г.С.Костюка АПН України. К., 1996. 24 с.
42. Герітішвілі Н.П. Етичні питання психологічної допомоги // Практична психологія в контексті культур: збірник наукових праць / Відп. ред. З.Г.Кісарчук. К.: Ніка-центр, 1998. С. 255-259.
43. Гільбух Ю.З., Киричук О.В. Шкільний клас: як пізнавати і виховувати його душу. К.: Вища школа, 1994. 216 с.
44. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию. Курс лекций. - М.: ЧеРо, 1996. 336.
45. Горностай П.П., Васьковская С.В. Теория и практика психологического консультирования: Проблемный подход. К.: Наук. Думка, 1995. 128 с.
46. Романенко М.І. Світоглядні та соціокультурні передумови гуманно- центричної переорієнтації цінностей особистості // Нива знань. Науково-методичний альманах. Дн-вськ : Промінь”, 1998. С. 33-34
47. Дивитовская Н.А. К вопросу о позиции личности // Вопросы философии и социологии. Вып. 1. Л., 1969. С. 22 25.
48. Дмитренко А.К. Мотиваційні та світоглядні аспекти вибору професії психолога // Практична психологія та соціальна робота. 2002. № 4. С.31-32.
49. Добрович А.Б. Общение: наука и искусство. Изд. 2-е. М.: Знание, 1980. 160 с.
50. Долинська Л.В., Зінченко Л.М., Гоголь О.В. Мовленнєва підготовка практичних психологів // Вісник Терноп. експеримент. ін-ту педагог. освіти. Тернопіль,1996. С. 34 35.
51. Донцов А.И., Белокрылова Г.М. Профессиональные представления студентов-психологов // Вопросы психологии. 1999. №2. С. 42-49.
52. Дружинин В.Н. Экспериментальная психология. СПб: Из-во «Питер», 2000. 320 с.
53. Дусавицкий А.К. Развитие личности в учебной деятельности. М.: «Дом педагогики», 1996. 208 с.
54. Дуткевич Т.В. Деякі особливості фахової підготовки шкільних писхологів // Вісник Терноп. експеримент. ін-ту педагог. освіти. Тернопіль,1996. С. 52 53.
55. Елисеев О.П. Конструктивная типология и психодиагностика личности. Под ред. В.Н. Панферова. Псков: Из-во Псков. обл. ин-та усоверш. учителей, 1994. 280 с.
56. Ефремцева С.А. Тренинг общения для старшеклассников / Под ред. Ю.З. Гильбуха. К.: Ин-т психол. АПН Украины, 1994. 80 с.
57. Жуков В.І. З досвіду організації підвищення кваліфікації соціальних працівників // Практична психологія та соціальна робота. 2001. № 9.
С. 39-43.
58. Загребельний П.І. Використання елементів театральної педагогіки у професійній підготовці шкільних психологів // Вісник Терноп. експеримент. ін-ту педагог. освіти. Тернопіль,1996. С. 32 34.
Зозуліна Л. Дидактико-діалогічна модель підвищення кваліфікації вчителя // Освіта і управління. 1999. Т. 3. № 1. С. 123 129.
59. Захаров В.П., Кухарева Л.В., Хрящева Н.Ю., Пайда В.Л. Активные методы обучения общению в подготовке студентов-психологов // Современные психолого-педагогические проблемы высшей школы. - Вып. 5. Л.: ЛГУ,1985. С. 125 -129.
60. Игры обучение, тренинг, досуг / Под ред. В.В. Петрусинского. М. 1994. Книга 5. Педагогические игры. 198 с.
61. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода. Основи когнітивної теорії конфліктів. К.: Наук. думка, 1996. 147 с.
62. Кайрис Е.Д. Эмпатия как фактор педагогической профпригодности // Практична психологія та соціальна робота. 2001. № 8. С. 42-45.
63. Карамушка Л.М. Психологічні основи управління у системі середньої освіти: Навч. посібник. К.: ІЗМН, 1997. 180 с.
64. Карамушка Л.М. Чи потрібен психолог у школі // Практична психологія та соціальна робота. 2000. № 3. С. 2-4.
65. Кардашина О.В. Профессиональный тренинг в системе повышения квалификации и переподготовки социальных педагогов: Автореф. дис канд. пед. наук: 19.00.04 / М., 1999. 24 с.
66. Карікаш В.І. Міфи шкільного психолога-початківця // Матер. 1 Всеукр. Конгресу з практичн. психол. Херсон, 1994. С. 7 8.
67. Кісарчук З.Г. Методологія та методи практичної психології // Практична психологія та соціальна робота. 2002. № 2-3. С. 53-57.
68. Кісарчук З.Г. Особливості розвитку практичної психології на сучасному етапі // Практична психологія та соціальна робота. 2001. № 3. С.10-12.
69. Кияшко Л.А. Индивидуально-стилевые особенности проявления и коррекции профессиональных стереотипов при смене специальности (на примере педагогов, приобретающих специальность психологов). Дис канд. психол. наук: 19.00.07. 1996. 220 с.
70. Клюев Т.Н. Концептуальные основы построения региональной психологической службы // Прикладная психология. - 2001. №4. С.1-8.
71. Клюева Н.В. Технология работы психолога с учителем. М.: Творческий центр «Сфера», 2000. 128 с.
72. Коломінський Н.Л Актуальні проблеми психологічної освіти в системі підвищення кваліфікації кадрів // Актуальні проблеми психологічної освіти в системі підвищення кваліфікації кадрів. Тези доповідей і повідомлень республіканської науково-практичної конференції. К.,1994. С. 10 -16.
73. Коломінський Н.Л. Особистісно-діяльнісний підхід як принцип підвищення кваліфікації практичних психологів освіти // Матер. 1 Всеукр. Конгресу з практичн. психол. Херсон, 1994. С.131 132.
74. Коломинский Я.Л. Психологическая культура условие и цель деятельности психолога //Альма матер: Вестн. высш. шк. 2001. - №2. С. 44-48.
75. Кон И.С. В поисках себя: Личность и ее самосознание. М.: Политиздат, 1984. 335с.
76. Кон И.С. Открытие «Я». М.: Политиздат, 1978. 168 с.
77. Кон И.С. Социология личности. М.: Политиздат, 1967. 449 с.
78. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / Под ред. Л.Н. Проколиенко; Сост. В.В. Андриевская, Г.А.Балл, А.Т. Губко, Е.В. Проскура. К.: Рад. шк.., 1989. 608 с.
79. Красило А.И., Новгородцев А.П. Статус психолога и проблемы его адаптации в учебном заведении. Москва-Воронеж, 1995. 78 с.
80. Краткий психологический словарь / Сост. А. А. Карпенко; Под общ. ред. А.В. Петровского, М. Г. Ярошевского. М.: Политиздат, 1985. 431с.
81. Крупенина А.В. О некоторых проблемах профессиографического исследования деятельности психолога в системе образования // Психологическая наука и образование. - 2002. № 1. С. 85-86.
82. Лидерс А.Г. Психологический тренинг с подростками: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. Заведений. М.: Издат. Центр «Академия», 2001. 256с.
83. Личность. Внутренний мир и самореализация. Идеи, концепции, взгляды / Сост. Ю.Н. Кулюткин, Г.С. Сухобская. СПб.: Изд. Ин-та образования, 1996. 175 с.
84. Лобова Н.Т. Спрямованість на людину в структурі особистості практичного психолога // Матер. 1 Всеукр. Конгресу з практичн. психол. Херсон, 1994. С.133 134.
85. Мажара Н.Е. Диагностика профессиональной пригодности к педагогической деятельности: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.04./ Психол. ин-т РАО. М.,1987. 26 с.
86. Максименко С.Д. Наукова психологія і психологічна практика // Практична психологія та соціальна робота. 2001. № 9. С. 2-6.
87. Максименко С.Д. Теоретико-методологічний контекст сучасної практичної психології // Практична психологія в контексті культур: збірник наукових праць / Відп. ред. З.Г.Кісарчук. Київ: Ніка-центр, 1998. С. 6-18.
88. Мальцева О.А. Профессиональное самосознание психологов-практиков // Психолог в школе. 2001. № 1/2 С.11-26.
89. Маслоу А. Психология бытия. Пер. с англ. М.: «Рефл-бук», К.: Ваклер, 1997. 232 с.
90. Матвеєва М.П. Особливості професійної діяльності шкільного психолога // Практична психологія і соціальна робота. 2003. № 1. С. 44-60.
91. Махнач А.В. Концептуализация случая как методика проведения супервизии // Психолологический журнал. 2001. Т. 22, № 4. С. 122-127.
92. Мельников.В.М., Ямпольский Л.Т. Введение в экспериментальную психологию личности. М.: «Просвещение», 1985. 234 с.
93. Методическая работа в школе: организация и управление. Изд-во второе. М.: Кооператив «Дидакта», 1990. 192 с.
94. Мистецтво життєтворчості особистості: Наук.-метод. Посібник: У 2 ч. / Ред. рада: В. М.Доній, Г. М. Несен, Л. В. Сохань, І. Г. Єрмаков та ін. К.,1997. Ч. 1: Теорія і технологія життєтворчості. 392 с.
95. Міненко О.О. Тренінг формування особистісних новоутворень у студентів-психологів // Практична психологія та соціальна робота. - 2001. - № 9. С. 24 - 28.
96. Мінько Т.В. Емпатія як умова розвивального впливу в міжособистісних стосунках // Практична психологія та соціальна робота. 2000. № 6 3. С. 20-22.
97. Миславский Ю.А. Психотерапевт или пастырь? // Вопросы психологии. - 1991. - №3. С. 68-72.
98. Митина Л.И. Личностное и профессиональное развитие человека в новых социально-экономических условиях // Вопросы психололии. 1997. № 4. С. 28 38.
99. Михайлова В.О., Скрипченко Т.В. Самопізнання як елемент освіти майбутніх практичних психологів у ВНЗ // Вісник Терноп. експеримент. ін-ту педагог. освіти. Тернопіль,1996. С. 50 51.
100. Михеева И.Н. Амбивалентность личности: Морально-психологический аспект. М.: Наука, 1991. 128 с.
101. Міщик Л.І. Актуальні питання професійної підготовки психологів та соціальних педагогів у системі вищої освіти регіону // Практична психологія та соціальна робота. - 2001. - № 10. С. 10 - 11.
102. Мольц М. Я это Я, или как стать счастливым: Пер. с англ. / Предисловие В.П. Зинченко, Е.Б. Моргунова. СПб.: Лениздат,1992. 192 с.
103. Мясищев В.Н. Личность и неврозы. М.: Наука, 1960. 540 с.
Научно-практические проблемы школьной психологической службы. Ч. 1,2. М.: АПН СССР, 1987.
104. Немов Р.С. В 2 кн. Кн. 1. Общие основы психологии. М.: Просвещение, Владос, 1994. 496 с.
105. Непопалов В.Н. Профессиональная деятельность и задачи подготовки спортивного психолога / Непопалов В.Н., Корх Н.Я. // Юбилейный сборник трудов ученых РГАФК, посвящ. 80-летию академии. Т. 4. М. 1998. С. 133-141.
106. Обозов Н.Н. Психологическое обследование в психологической практике // Вопросы практической психодиагностики и консультирования в вузе. Л.: ЛГУ,1984. С. 17-26.
107. Оборина Д.В. Становление профессиональной ментальности педагогов и психологов: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.07 / Психол. ин-т РАО. М., 1992. 20 с.
108. Общая психодиагностика / Под ред. А. А. Бодалева, В. В. Столина. М.: Изд. Москов. университета, 1987. 304 с.
109. Овчарова Р.В. Справочная книга школьного психолога. М., 1993. 326 с.
110. Овчарова Р.В. Технологии практического психолога образования. М.: Творческий центр «Сфера», 2000. 448 с.
111. Орлов А.Б. Перестройка психолого-педагогической подготовки учителя // Вопросы психологии. - 1998. - № 1. С. 110 118.
112. Основи практичної психології / В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін.: Підручник. К.: Либідь, 1999. 536 с.
113. Пальм Г.А. Гуманітарна парадигма у психології та проблеми підготовки практичних психологів // Вісн. Дніпропетр. ун-ту. Педагогіка і психологія. Вип. 6. Д., 2000. С. 7 12.
114. Пальм Г.А. Практикум по психологии общения. Дн-вск: РВА «Дніпро - VAL», 1999.- 118 с.
115. Панок В.Г. Концептуальні підходи до формування особистості
практичного психолога // Практична психологія та соціальна робота. 1998. №4. С.4-7
116. Пантелеев Р.С. Методика исследования самоотношения (МИС) // Практикум по психодиагностике: конкретные психодиагностические методы. М.: Изд-во МГУ, 1989. С. 166 - 170.
117. Пантелеев Р.С. Методика исследования самоотношения. М.: «Смысл», 1993. 32 с.
118. Пахальян В.Э. Каким должен быть и каким может быть психолог, работающий в системе образования? // Вопросы психологии. - 2002. - №6. С. 103-112.
119. Пахальян В.Э. Психопрофилактика в образовании // Вопросы психологии. - 2002. №1. С. 38-44
120. Пезешкиан Н. Позитивная семейная психотерапия: семья как терапевт / Пер. с англ., нем. М.: Смысл, 1993. 332 с.
121. Петровская Л.А. Компетентность в общении: Социально-психологический тренинг. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1989. 216 с.
122. Петровская Л.А. Социально-психологический тренинг как способ оптимизации перцептивных качеств в группе / Межличностное восприятие в группе. - М.: МГУ, 1981. С. 270-287.
123. Пилипенко В.