РОЗВИТОК СУЧАСНОЇ УНІВЕРСИТЕТСЬКОЇ ОСВІТИ КРАЇН ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ

Короткий опис

Міністерство освіти і науки України
Державний заклад
«Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»

На правах рукопису

Ржевська Анна Вікторівна

УДК 378.4 (4-15)(043.3)

РОЗВИТОК СУЧАСНОЇ УНІВЕРСИТЕТСЬКОЇ ОСВІТИ КРАЇН ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук
13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

Науковий консультант –
Хриков Євген Миколайович,
доктор педагогічних наук, професор

Луганськ – 2013

ЗМІСТ

Вступ …................................................................................................................ 4
Розділ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження сучасної університетської освіти країн Західної Європи ........................................... 17
1.1 Університетська освіта країн Західної Європи як галузь педагогічного дослідження ....................................................................... 17
1.2 Методологічні підходи до аналізу розвитку вищої освіти в країнах Західної Європи ………............................................................................. 37
1.3 Характеристика джерельної бази дослідження ............................... 59
Висновки до 1 розділу ............................................................................. 80

Розділ 2. Передумови становлення і розвитку університетської освіти країн Західної Європи ……………………………………………………..…. 84
2.1 Етапи становлення і розвитку західноєвропейського університету……........................................................................................ 85
2.2 Соціальні передумови розвитку сучасної університетської освіти країн Західної Європи ............................................................................. 108
2.3 Організаційні передумови розвитку сучасної університетської освіти країн Західної Європи ................................................................. 129
Висновки до 2 розділу ........................................................................... 159

Розділ 3. Модернізація сучасної університетської освіти країн Західної Європи …..……………………….…….………………………………........... 163
3.1 Особливості розвитку університетської освіти країн Західної Європи наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. ............................................. 163
3.2 Національні реформи сучасної західноєвропейської університетської освіти ........................................................................... 184
3.3 Модернізація як головна тенденція розвитку сучасної університетської освіти країн Західної Європи .................................... 228
Висновки до 3 розділу ........................................................................... 252

Розділ 4. Інтеграційні процеси як основна характеристика розвитку університетської освіти країн Західної Європи ………...……………….. 256
4.1. Інтеграційні процеси в управлінні сучасною університетською освітою країн Західної Європи ............................................................... 256
4.2. Інтеграційні процеси у забезпеченні якості в сучасній університетській освіті країн Західної Європи ..................................... 284
4.3. Інтеграційні процеси в організації міжнародної діяльності західноєвропейських університетів ....................................................... 310
Висновки до 4 розділу ........................................................................... 337

Висновки ........................................................................................................... 341
Список використаних джерел ....................................................................... 352
Додатки ………………………………………………………………..……… 400

ВСТУП

Чітка європейська спрямованість сучасного зовнішньополітичного курсу України, інтеграція держави в європейський освітній простір висувають перед вітчизняною вищою освітою нові завдання, вирішення яких потребує залучення фахівців з порівняльної педагогіки.
Перегляд усталених уявлень про освіту, трансформація методологічних засад проведення досліджень, пошук нових концепцій організації вітчизняного університету актуалізують проблему вивчення й узагальнення найкращих зразків зарубіжного досвіду. Особливий інтерес для України становлять західноєвропейські країни, де дев'ять століть потому виникли перші університети та накопичено колосальний досвід щодо їх адаптації до потреб суспільства, в тому числі в умовах суттєвих змін і невизначеності середовища.
Становлення і вдосконалення освіти в будь-якій країні обумовлюється провідними тенденціями суспільного життя. Кінець ХХ – початок ХХІ ст. став періодом глибоких трансформацій в суспільно-політичному житті європейських країн і часом зближення європейських національних систем вищої освіти. Українських науковців завжди цікавили зарубіжні освітні системи, за останні два десятиліття компаративний напрям наукових досліджень набув особливої популярності. Зараз, коли нові соціально-політичні, економічні та ідеологічні реалії в Україні вже затверджуються, і виникає потреба в удосконаленні вищої освіти, доцільним є дослідження генези західноєвропейської університетської освіти саме наприкінці ХХ – початку ХХІ ст., в багатий на перетворення час, як найкращого зразка для ефективної модернізації.
У цьому контексті для українських вишів є актуальним досвід європейських університетів із забезпечення демократичних засад діяльності, автономії, якості навчання, форм взаємодії з державою, бізнесом і суспільством, організації мобільності, управління, фінансової та міжнародної діяльності тощо.
У більшості західноєвропейських країн університетська освіта є найбільш престижною та найкращою за рівнем академічної підготовки студентів протягом століть. Оскільки університетський складник є визначальним у європейській вищій освіті сьогодення, вивчення розвитку сучасної західноєвропейської університетської освіти може сприяти розумінню логіки розвитку європейської вищої освіти загалом.
У вітчизняній педагогічній науці накопичено певний теоретичний і практичний досвід розв’язання проблем вищої освіти, особливо в США, Великобританії, Франції, Німеччині, Польщі, Канаді. Так, окремі аспекти організації освіти розвинених країн ставали предметом історико-педагогічних, компаративних і соціологічних досліджень, проведених в Україні та СНД наприкінці ХХ – початку ХХІ ст., у контексті яких розглядалися проблеми становлення й розвитку середньої, вищої, професійної, університетської, педагогічної, післядипломної та дистанційної освіти (Н. Абашкіна, В. Базуріна, Т. Вакуленко, В. Грачова, І. Гушлевська, О. Джуринський, Т. Кошманова, О. Кузнецова, В. Луговий, А. Максименко та ін.); реформування, оновлення та модернізації навчально-виховного процесу в системі ступеневої освіти (Я. Бельмаз, О. Бочарова, Л. Ведернікова, Л. Герасіна, О. Глузман, Л. Зязюн, В. Капранова, Л. Карпинська, Н. Козак, П. Кряжев, Ю. Кучер, Н. Лавриченко, М. Лещенко, З. Малькова, О. Огієнко, О. Ольхович, А. Парінов, І. Пасинкова, Г. Поберезська, О. Пономарьова, Р. Роман, О. Романенко, С. Романова, А. Саргсян, А. Сбруєва, С. Синенко, Л. Шаповалова, Б. Шуневич, В. Червонецький та ін.).
У той самий час зарубіжні дослідники зосереджують увагу переважно на таких питаннях вищої освіти, як підтримка автономії вищих навчальних закладів (Ф. Альтбах, А. Барблан, Д. Друрі, Д. Ленцен, С. Райхарт, У. Фельт та ін.); забезпечення рівного доступу до вищої освіти, зміцнення зв’язків університету з суспільством (Д. Вард, Дж. Дугласс, Г. Гінкель, Й. Йохансон, К. Павловскі, Ф. Ріддл, Б.Саньял, Я. Фігель, П. Флазер, Е. Фромент, Т. Халік та ін.); визначення тенденцій та рушійних сил розвитку сучасної європейської вищої освіти (Р. Бердал, Л. Вебер, Дж. Девіс, І. Йонссон, В. Каммінгз, А. Корбетт, Г. Нів, Т. Нокалла, П. Скотт, У. Техлер, Р. Флауд та ін.); фінансування, управління, забезпечення якості вищої освіти (В. Абрахам, А. Амарал, Л. Вебер, О. Ветторі, Г. Вінклер, А. Девідсон, Д. Ділл, К. Ебі, А. Ковалкевич, Дж. Сізер, А. Сурсок, М. Тайт, В. Томуск, Л. Харві, Г. Харман, Е. Хезелкорн, К. Хефнер, К. Ходсон, К. Шрамм та ін.); висунення ідей щодо розгляду сучасного університету як мультіверситету (К. Керр) тощо.
Перехід розвинених держав світу від індустріальної стадії розвитку до формування суспільства знань також спонукає західноєвропейські уряди до інтенсифікації реформування вищої освіти з метою забезпечення її привабливості, конкурентоспроможності, посилення зв’язків з бізнесом і промисловістю тощо.
Аналіз вітчизняної та зарубіжної філософської, педагогічної, історичної, соціологічної, психологічної наукової літератури, дисертаційних робіт з проблем розвитку європейської вищої освіти засвідчив, що залишається невирішеним протиріччя між суспільною потребою входження українських вишів до європейського простору вищої освіти та недостатньою науковою обґрунтованістю шляхів вирішення цього завдання; спостерігаються й певні розбіжності між уявленнями українських науковців, управлінців у системі вищої освіти, політиків щодо напрямів та обсягу реформувань. Водночас цілісного дослідження, яке б охоплювало визначення теоретико-методологічних засад, історико-соціальних чинників впливу, передумов, особливостей і тенденцій розвитку сучасної університетської освіти в Андоррі, Бельгії, Великобританії, Ірландії, Іспанії, Нідерландах, Португалії та Франції на сучасному етапі ще не проводилося.
Таким чином, з одного боку, у сучасній вітчизняній педагогічній науці існує нагальна потреба в розв’язанні наукової проблеми – глибокому історико-педагогічному дослідженні генези сучасної західноєвропейської університетської освіти з метою створення наукового підґрунтя для подальшого відокремлення, вивчення та запровадження в систему вищої освіти України найкращого освітнього досвіду країн Західної Європи, з іншого, – з формуванням європейського простору вищої освіти та простору наукових досліджень, розвитком засобів мас-медіа та новітніх інформаційно-комунікаційних технологій для вирішення цієї проблеми існують необхідні об’єктивні умови.
Отже, актуальність, теоретична й практична значущість проблеми, її недостатня розробленість зумовили вибір теми дисертаційної роботи – „Розвиток сучасної університетської освіти країн Західної Європи”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах комплексних науково-дослідних тем „Управління якістю освітньої діяльності у вищому навчальному закладі” (номер державної реєстрації 0107U000968) та „Організація міжнародної діяльності університетів у країнах Західної Європи на сучасному етапі” (номер державної реєстрації 0109U006014), які розроблялися в ЛНУ імені Тараса Шевченка. Тема дисертації узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 4 від 24 квітня 2007 р.).
Об’єкт дослідження – університетська освіта країн Західної Європи.
Предмет дослідження – процес розвитку сучасної університетської освіти в країнах Західної Європи.
Під сучасністю розуміємо період з кінця ХХ ст. (1999 р.) до початку ХХІ ст. (2010 р.), упродовж якого відбувалася імплементація Болонських реформ, що призвело до створення загальноєвропейського простору вищої освіти (Будапештсько-Віденська Декларація щодо Європейського простору вищої освіти від 12 березня 2010 р.). У цей період стали можливими оцінка та порівняння результатів упровадження проведених освітніх реформ в Андоррі, Бельгії, Великобританії, Нідерландах, Іспанії, Португалії та Франції, перспектив їх використання в межах європейського освітнього простору, до якого інтегрується й Україна.
Географічні межі дослідження окреслено сучасними кордонами таких західноєвропейських країн, як Андорра, Бельгія, Великобританія, Ірландія, Іспанія, Нідерланди, Португалія та Франція, які представляють германськомовну й романськомовну, традиційно католицьку й протестантську, більш економічно розвинену північну та менш економічно розвинену південну частини Європи, що віддзеркалює європейське розмаїття сьогодення та дозволяє розкрити широку палітру освітніх змін сучасної західноєвропейської університетської освіти.
Для логічного обґрунтування сучасного стану та перспектив розвитку західноєвропейської університетської освіти в дисертації здійснено ретроспективний аналіз функціонування європейського університету, починаючи з ХІ ст., а також охарактеризовано період з 60-х рр. ХХ ст. по теперішній час як якісно новий етап економічної, політичної та культурної інтеграції в Європі, що спричинило глобальні перетворення в освітній сфері.
Мета дослідження – на основі цілісного аналізу соціально-економічних, політичних, соціокультурних процесів становлення й розвитку сучасного західноєвропейського університету обґрунтувати сутність, тенденції й особливості функціонування сучасної західноєвропейської університетської освіти, окреслити можливості творчого використання прогресивних ідей європейського досвіду в реформуванні вищої освіти України.
Завдання дослідження:
1. Визначити теоретико-методологічні підходи до аналізу сучасної університетської освіти країн Західної Європи як цілісного, системного утворення, складного й багатогранного геополітичного явища.
2. Виявити особливості генези західноєвропейського університету, його основні характеристики на різних етапах розвитку.
3. Охарактеризувати соціальні й організаційні передумови, протиріччя та чинники еволюції сучасної західноєвропейської університетської освіти.
4. Виокремити особливості сучасного загальноєвропейського простору вищої освіти, схарактеризувати функціонування сучасних університетів країн Західної Європи.
5. З’ясувати загальноєвропейські та національні особливості розвитку університетської освіти країн Західної Європи на сучасному етапі.
6. Окреслити сучасні тенденції розвитку західноєвропейської університетської освіти, виявити напрями її модернізації.
7. Виявити особливості інтеграційних процесів у системі управління, забезпеченні якості, міжнародній діяльності сучасних університетів країн Західної Європи для визначення перспектив модернізації університетської освіти в Україні.
Теоретико-методологічну базу дослідження становлять:
- положення теорії пізнання, категорії загального, особливого й одиничного, сучасна форма діалектичного методу; принципи науковості, об’єктивності, комплексності, історизму, єдності національного й загальнолюдського, логічного й історичного, зв’язку теорії й практики; системного, синергетичного, порівняльного, кількісного та якісного підходів (Л. Берталанфі, І. Блауберг, А. Ішмуратов, П. Йолон, В. Келлє, П. Копнін, В. Краєвський, С. Кримський, В. Лекторський, Б. Парахонський, Т. Пікашова, А. Піскоппель, М. Попович, І. Пригожин, І. Раченко, Е. Юдін, М. Ярошевський та ін.);
- методологічні вимоги до проведення педагогічних та історико-педагогічних досліджень (О. Адаменко, Д. Адамс, Ф. Альтбах, М. Богуславський, Л. Ваховський, В. Вернадський, Б. Вульфсон, В. Гершунський, М. Дреєрман, К. Еверс, Л. Зеленська, Д. Ківз, Б. Кларк, С. Крисюк, Ю. Кулюткін, В. Курило, О. Мещанінов, В. Міттер, Г. Нів, Г. Перкін, Д. Раскін, Х. Ріддер-Сімоенз, В. Рижко, Б. Старостін, О. Сухомлинська, Ж. Таланова, У. Техлер, Дж. Уокер, О. Фултон, Є. Хриков, Т. Хусен, В. Червонецький та ін.);
- теоретико-методологічні засади порівняльних досліджень у галузі педагогіки (Н. Абашкіна, А. Амарал, А. Барблан, Я. Бельмаз, В. Вакуленко, Ф. Ван Вут, Л. Вебер, Г. Вінклер, Б. Вульфсон, Г. Ван Гінкель, О. Глузман, С. Гурі-Розенбліт, І. Гушлевська, Т. Десятов, Д. Ділл, О. Джуринський, Дж. Дугласс, В. Капранова, А. Ковалкевич, А. Корбетт, Т. Кошманова, П. Кряжев, О. Кузнецова, Н. Лавриченко, М. Лещенко, В. Луговий, А. Максименко, З. Малькова, Л. Мозер, Т. Нокалла, Д. Ньютон, О. Огієнко, Г. Перкин, А. Прейдз, Л. Пуховська, С. Родригес, Я. Садлак, А. Сбруєва, С. Синенко, П. Скотт, А. Сурсок, К. Тауч, В. Томуск, Дж. Уокер, У. Фельт, Р. Флауд, Е. Фромент, Т. Халік, Л. Харві, Г. Хауг, Е. Хезелкорн, К. Ходсон, Б. Шуневич та ін.).
Відповідно до предмета, мети й завдань дослідження використано комплекс взаємопов’язаних і взаємодоповнювальних методів дослідження, зокрема, теоретичні – аналіз, синтез, аналогія, порівняння, індукція й дедукція, класифікація, узагальнення, кількісний і якісний методи, метод основного масиву, монографічний і вибірковий методи, ретроспективний та причинно-наслідковий аналіз для дослідження в історичній ретроспективі фактів і явищ розвитку університетської освіти в західноєвропейських країнах, їх порівняння, виявлення подібного та відмінного тощо, а також для інтерпретації результатів дослідження; прогнозування для виявлення можливостей модернізації вітчизняної системи університетської освіти; емпіричні – бесіди, спостереження, опитування, участь у європейському оцінюванні якості функціонування університету, освітніх виставках з метою збору фактичного матеріалу для аналізу та підтвердження висновків.
Концепція дослідження ґрунтується на теоретичних засадах комплексу підходів – системного, синергетичного, порівняльного, кількісного та якісного до розуміння сучасної університетської освіти країн Західної Європи як цілісного соціокультурного феномену.
Університетська освіта постає динамічною єдністю всіх компонентів, які функціонують і трансформуються під впливом політичних, економічних, соціокультурних, соціально-педагогічних чинників суспільного розвитку, зберігаючи свою сутність і, водночас, змінюючи змістовні й формальні ознаки.
Протягом останніх шістдесяти років західноєвропейський університет постійно еволюціонує, пристосовуючись до змін у середовищі, причому на початку цього процесу відмічався пріоритет національних цінностей, а після 1999 р. у вищій, зокрема й університетській, освіті особливої ваги набули інтеграційні механізми.
Умови функціонування сучасного університету визначають особливості змісту й організації сучасної університетської освіти. Здатність університету підпорядковувати свою роботу умовам функціонування демонструє рівень його адаптивності до суспільства.
У контексті розвитку сучасного західноєвропейського університету простежується наявність певних протиріч, зокрема між: існуючою автономією й залежністю від державного та приватного фінансування; конкуренцією за студента й партнерством; інтеграцією та розмаїттям; упровадженням інновацій і консерватизмом; академічним і професійним управлінням; регіональною та глобальною спрямованістю діяльності.
Впливовими чинниками розвитку сучасної європейської вищої освіти представники європейських університетів та інших вищих навчальних закладів уважають Болонський процес, реформи в управлінні, забезпечення якості та фінансування, інтернаціоналізацію, європейську стратегію досліджень та інновацій, демографічні зміни та рейтинги.
Джерельна база дослідження. У процесі дослідження було використано 446 джерел, зокрема 233 автентичних. Основою дослідження стали:
філософські, соціологічні, педагогічні фундаментальні дослідження вітчизняних і зарубіжних науковців (Л. Герасіна, О. Глузман, Й. Йонассон, В. Капранова, А. Корбетт, Т. Кошманова, В. Луговий, А. Максименко, К. Павловскі, Л. Пуховська, С. Райхарт та ін.);
європейські офіційні документи й аналітичні матеріали (директиви, стратегії, декрети, резолюції, рекомендації, декларації, національні звіти, доповіді європейських політиків найвищого рангу тощо) з питань сучасної європейської вищої освіти;
автореферати та дисертації, матеріали сучасних вітчизняних і зарубіжних науково-практичних конференцій з проблем розвитку вищої освіти;
статистичні дані міжнародних організацій (Європейська комісія, ЮНЕСКО, Європейська асоціація університетів, Міжнародна асоціація університетів, обсерваторія Магна Карта, мережа EURYDICE та ін.);
доповіді за результатами наукової діяльності європейських творчих груп, загальноєвропейських наукових проектів у галузі вищої освіти;
матеріали сучасних зарубіжних періодичних видань (журнали ,,Стратегія вищої освіти” (Higher Education Policy), ,,Нове освітнє рев’ю” (New Educational Review), ,,Викладання у вищій освіті” (Teaching in Higher Education), інтернет-журнал Херальд Трібюн (Herald Tribune), ,,Усередині вищої освіти (Inside Higher Education);
довідкові й енциклопедичні видання: „Енциклопедія вищої освіти” (Б. Кларк, Г. Нів), „Освітні дослідження: методологія та вимірювання: міжнародний довідник” (Дж. Ківз), „Міжнародна вища освіта” (Ф. Альтбах), „Історія університету Європи” (Х. Ріддер-Сімоенз) та ін.
У процесі роботи були задіяні ресурси Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, Національної бібліотеки Чеської Республіки (Прага), бібліотеки університету Карла в Празі (Чеська республіка), бібліотеки університету Торонто (Канада).
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше:
на основі системного аналізу сучасної західноєвропейської університетської освіти в Андоррі, Бельгії, Великобританії, Ірландії, Іспанії, Нідерландах, Португалії та Франції як цілісного утворення, складного й багатогранного геополітичного явища виявлено загальні суперечності розвитку, найсуттєвіша з яких – протиріччя між необхідністю інтеграції та підтримки національного розмаїття; обґрунтовано значущість функціонування сучасного західноєвропейського університету як чинника, що визначає зміст і особливості західноєвропейської університетської освіти сьогодення; визначено подібність і відмінність у національних університетських реформах Андорри, Бельгії, Великобританії, Ірландії, Іспанії, Португалії, Нідерландів, Франції в умовах інтеграції до європейського простору вищої освіти; розкрито особливості інтеграційних процесів в управлінні, забезпеченні якості та міжнародній діяльності сучасних західноєвропейських університетів;
набули подальшого розвитку наукові уявлення про: генезу західноєвропейського університету, передумови та чинники розвитку західноєвропейської університетської освіти з другої половини ХХ ст. до теперішнього часу; сучасні тенденції розвитку західноєвропейської університетської освіти; забезпечення якості в сучасних університетах країн Західної Європи; організацію фінансової та міжнародної діяльності в сучасних університетах країн Західної Європи як вагомого чинника їх функціонування й модернізації;
удосконалено зміст і структуру процедури оцінювання діяльності вищого навчального закладу за європейськими рекомендаціями; термінологічний апарат щодо узгодження понятійного поля в процесі забезпечення якості.
Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що його положення й висновки можуть стати підставою для визначення стратегічних напрямів педагогічних досліджень, спрямування зусиль науковців на вирішення найбільш актуальних і значущих завдань, обґрунтування пріоритетів у науці; представлений у дисертації фактичний матеріал, а також зроблені узагальнення можуть бути використані при підготовці підручників та навчальних посібників з історії педагогіки та порівняльної педагогіки, у процесі викладання відповідних курсів, спецкурсів і спецсемінарів у вищих навчальних закладах і в системі підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Зокрема, для українських освітян, працівників Міністерства освіти і науки, політиків буде корисною наведена інформація про реформи у законодавстві восьми західноєвропейських країн у перше десятиліття ХХІ ст., спрямовані на забезпечення кращого управління, фінансування, міжнародної діяльності, якості функціонування університетів, працевлаштування випускників тощо; показники фінансової незалежності сучасного європейського вишу, форми його взаємодії з бізнесом; прогнози європейських фахівців щодо майбутнього європейського університету, а також варіанти реформ вищої освіти, які розглядалися в об’єднаній Європі в другій половині ХХ ст.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження було представлено на науково-практичних конференціях різного рівня – Міжнародних: „Проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України: освітній вимір” (Полтава, 2004), „Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті: орієнтири та напрямки сучасної освіти” (Луганськ, 2007), „Євроінтеграція університетської освіти та науки на шляху створення суспільства знань” (Алчевськ, 2007), „Психологические проблемы реформирования образования” (Єреван, 2008), „Інноваційні процеси в професійній підготовці педагогічних працівників та підвищення їх кваліфікації” (Донецьк, 2009), „Розвиток творчої особистості студента як суб’єкта професійної самоактуалізації: проблеми, пошук, тенденції” (Донецьк, 2009), „Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво” (Луцьк, 2009), „Strategy of Quality in Industry and Education” (Варна, 2009), „Професіоналізм педагога у контексті Європейського вибору України” (Ялта, 2009), „Проблеми розвитку прикордонних територій та їх участі в інтеграційних процесах” (Луцьк, 2009), „Якість вищої освіти та проблеми підготовки фахівців у вищій школі” (Одеса, 2009), „Педагогический вуз и начальная школа на этапе построения новой модели образования: уроки прошлого, ресурсы настоящего, вызовы будущего” (Петрозаводськ, 2009); Всеукраїнських: „Сучасні проблеми освіти: управлінський аспект” (Переяслав-Хмельницький, 2008), „Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору” (Київ, 2008), „Перспективні інновації у підготовці педагогічних та інженерних кадрів: теорія, методологія, досвід” (Херсон, 2010); Регіональних: „Фандрайзинг у вищій освіті України: особливості, механізми, реальні можливості” (Київ, 2004), „Вища школа у міжнародному співробітництві. Досвід написання та виконання проектів” (Київ, 2004), Інформаційні Дні Темпус в Україні (Харків, 2004); „Міжнародне співробітництво в галузі освіти. Стан і перспективи” (Київ, 2007); „Створення системи менеджменту якості освітніх послуг у ВНЗ” (Луганськ, 2008); „Система менеджменту якості освітніх послуг у ВНЗ: досягнення та перспективи” (Луганськ, 2009); інформаційний семінар з питань фінансових можливостей для сфери вищої освіти в Україні й Інформаційний день програми Темпус – 2009 в Україні (Київ, 2009). Основні положення й результати дослідження обговорювалися та дістали позитивну оцінку на засіданнях кафедри педагогіки й науково-методичних семінарах науково-дослідного відділу з міжнародних зв’язків Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (2006 – 2012 рр.).
Кандидатська дисертація „Управління процесом виховання студентів вищого педагогічного закладу освіти” (спеціальність 13.00.01 – теорія та історія педагогіки) була захищена в жовтні 2002 р. Її матеріали в тексті докторської дисертації не використовувалися.
Публікації. Основні положення і результати дисертації відображено в 42 публікаціях, з них 41 – одноосібні, зокрема: 1 монографія, 1 методичні вказівки, 39 статей (з них 25 – у наукових фахових виданнях).
Особистий внесок здобувача в роботі, виконаній у співавторстві, полягає у формулюванні рекомендацій з міжнародної діяльності сучасному українському викладачу, науковцю та студенту.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел (446 найменувань, з них 233 – іноземними мовами), восьми додатків на 25 сторінках. Загальний обсяг роботи – 426 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації на засадах порівняльного, синергетичного, системного, кількісного та якісного підходів, відповідно до мети та визначених завдань досліджено розвиток сучасної університетської освіти країн Західної Європи, виявлено передумови, чинники, етапи, національні особливості, тенденції ґенези, розкрито специфіку інституційної автономії, модернізації, розмаїття, інтеграції у загальноєвропейському просторі вищої освіти тощо. Узагальнення отриманих результатів дало змогу сформулювати низку висновків та рекомендацій, що мають теоретичне й практичне значення:
1. Аналіз джерельної бази дослідження на основі використання мультиметодологічного підходу довів актуальність вивчення проблеми розвитку сучасної університетської освіти країн Західної Європи.
У вітчизняній педагогічній науці накопичено певний теоретичний і практичний досвід щодо проблем організації та надання освітніх послуг за кордоном, особливо в США, Великобританії, Франції, Німеччині, Польщі та Канаді, але це переважно дослідження одного аспекту організації вищої освіти в окремій країні, а не університетського сектору в регіоні в цілому.
У свою чергу, європейські дослідники проблем вищої освіти, відстежуючи сучасні процеси, що відбуваються у цій галузі, практично не виокремлюють Західну Європу й університетський сектор, замість цього зосереджуючись на ознаках, спільних для європейського освітнього простору. Серед найбільш цікавих для європейських дослідників проблем вищої освіти в перше десятиліття ХХІ ст. можна відзначити такі, як Болонський процес, працевлаштування випускників, підприємницьку діяльність університетів, трансфер технологій, забезпечення навчання протягом всього життя, забезпечення якості тощо.
У дисертації представлено характеристику стану сучасної університетської освіти восьми країн Західної Європи на початку ХХІ ст. з урахуванням особливостей проведення сучасних європейських компаративних досліджень у галузі освіти, серед яких вирізняють описові розвідки, дослідження з вивчення розвитку, відносин і процесів. У роботі ми поєднуємо всі три типи наукового пошуку, що є характерним для європейських досліджень з компаративної освіти. У процесі порівняльного аналізу висвітлено зміни в університетській освіті в значному часовому проміжку – з ХІ ст. до сьогодення, що узвичаєно для компаративних європейських досліджень із вивчення розвитку; з’ясовано функціональні та причинно-наслідкові зв’язки й результати діяльності західноєвропейського університету та соціуму після Другої світової війни з метою пояснення динаміки змін, що відбуваються в університетській освіті західноєвропейських держав, як це роблять у європейських аналітичних студіях відношень, досягнень і процесів у компаративній освіті.
Застосування сучасних наукових підходів дозволило визначити університетську освіту як класичну, універсальну форму вищої освіти у восьми сучасних країнах Західної Європи – Андоррі, Бельгії, Великобританії, Ірландії, Іспанії, Нідерландах, Португалії та Франції (у більшості цих країн університетська освіта є також найпрестижнішою, за винятком Франції та французькомовної співдружності Бельгії); охарактеризувати сучасний західноєвропейський університет як одну із найстаріших соціальних інституцій Європи, інтелектуальну викладацько-студентську спільноту, що створює, засвоює, зберігає та передає знання задля служіння людству. Це непостійне середовище, кілька суспільств водночас – бакалаврське та магістерське; гуманістичне та фундаментальне; наукове, адміністративне, неакадемічне тощо.
2. Оскільки вивчення розвитку університетської освіти країн Західної Європи як цілісного явища неможливе без глибокого об’єктивного дослідження її минулого, в роботі здійснено аналіз еволюції європейського університету з ХІІ ст. до наших часів, представлено історію його перетворення на складну та водночас гнучку організацію, що наразі обслуговує інтереси зовсім різних співтовариств у тій чи іншій частині світу.
Це дозволило виокремити ознаки сучасного західноєвропейського університету, що залишилися незмінними з часів Середньовіччя, додалися у Новий час або повернулися в ХХІ ст. Так, незмінними залишаються інституційна автономія й академічна свобода. Склад викладачів і студентів знову став багатонаціональним, як у Середньовіччя, зв'язок із суспільством зміцнився так само, як і в Новий час.
При цьому індивідуальний підхід до навчання було замінено на більш усереднений, мобільність університету – на мобільність викладачів і студентів, університетське управління стало більш професійним.
Крім того, за роки свого розвитку західноєвропейські університети змінили релігійний напрямок підготовки на домінуючий світський, при чому значно збільшивши свою кількість, а також почали приймати на навчання жінок, ускладнили й урізноманітнили структуру, навчальні програми тощо.
Здійснений аналіз ґенези університетської освіти країн Західної Європи як цілісного явища також дозволив виокремити деякі риси західноєвропейського університету – її структурної одиниці – із збереженою давньою історією. Це, зокрема, участь вишу в політичному житті суспільства, оплата студентами освітніх послуг, високий рівень завантаженості викладачів, необхідність суміщати викладацьку й адміністративну діяльність, англійська мова як єдина мова навчання, можливість загальноєвропейської мобільності для викладачів та студентів тощо.
Отже, західноєвропейські університети продовжують бути відносно гомогенними консервативними структурами, що відрізняються від університетів інших країн і не університетів. Вони є найбільшими на континенті за кількістю науковців, викладачів, студентів та спеціальностей; переважно фінансуються національними урядами та стягують зі студентів плату за навчання.
Західноєвропейський університет є однією з найстаріших соціальних інституцій Європи, інтелектуальною викладацько-студентською спільнотою, яка створює, засвоює, зберігає та передає знання задля служіння людству. Це непостійне середовище, декілька суспільств водночас – бакалаврське та магістерське; гуманістичне та фундаментальне; наукове, адміністративне, неакадемічне тощо.
3. Вивчення й аналіз соціальних й організаційних передумов розвитку сучасної університетської освіти країн Західної Європи дозволив виокремити низку характеристик західноєвропейського університету сьогодення: академічна свобода, інституційна автономія, розвинена наукова, фінансова, міжнародна діяльність, а також особлива культура якості.
При цьому академічна свобода – це можливість для члена академічного товариства думати та діяти самостійно в межах університету, національної й інтернаціональної систем вищої освіти. Інституційна автономія передбачає, що університет і викладачі самостійно визначають пріоритетні цілі та завдання для вищого навчального закладу й обирають засоби для їх досягнення. У межах теми інституційної автономії сучасного західноєвропейського університету також розглядаються питання управління, фінансування, кадрової політики.
Встановлено, що останнім часом більшість західноєвропейських університетів зміцнили свої позиції на загальноєвропейському просторі вищої освіти, зокрема за рахунок проведення самостійної фінансової політики в формі фандрайзингу, інвестування в цінні папери, акції й облігації, банківських позик від імені університету чи за допомогою фондів або комерційних організацій, засновуваних університетами, використовуючи університетські споруди, землю тощо.
Виявлено тенденцію збільшення в Європі кількості університетів-власників; встановлено, що в сучасних західноєвропейських країнах університети мають право більш вільно розпоряджатися державними коштами, що виділяються на їх діяльність, але разом з тим вони є менш самостійними у питанні плати за навчання порівняно з університетами решти європейських країн.
З’ясовано протиріччя в процесі розвитку сучасної університетської освіти країн Західної Європи, зокрема, між необхідністю збереження автономії й академічної свободи та залежністю від державного й приватного фінансування; наявністю конкуренції за студента з іншими університетами й зміцненням партнерських стосунків між ними; університетським статусом неприбуткової організації й активною підприємницькою діяльністю; традиційно важливим академічним складом університету та його технічним персоналом, значущим в умовах сьогодення; академічним і професійним управлінням; соціальним завданням формування загальноєвропейської свідомості в процесі навчання та відносно невеликим відсотком студентів-учасників програм мобільності тощо.
4. Характерними особливостями сучасного європейського простору вищої освіти визначено такі, як еволюція й ускладнення місій вищих навчальних закладів; збільшення кількості викладачів і студентів; краща інтеграція в життя суспільства; загальне тяжіння сектору вищої освіти до гомогенності через прийняття університетських стандартів; посилення наукового складника діяльності університетів; збільшення кількості досліджень у галузі природничих наук; покращення фінансування прикладних досліджень, результати яких можна миттєво використати в місцевих громадах, що й фінансують ці дослідження.
Окреслено специфіку функціонування західноєвропейського університету першого десятиліття ХХІ ст.: університет тяжіє до глобальності; навчальний процес базується на взаємодії викладача, студента та технічного працівника, має трициклічну структуру, зміст освіти ґрунтується на модульній основі; більшість університетів займається наукою, а її фінансування зазвичай відбувається поза конкурсом; університети проводять самостійну політику щодо залучення додаткового фінансування; інтеграційні процеси, притаманні європейській царині вищої освіти, істотно впливають на університетське управління, міжнародну діяльність, забезпечення якості; управління, навчальна структура та забезпечення якості в західноєвропейських університетах частково контролюються державою, але певні рішення вищий навчальний заклад приймає самостійно; університети самостійно визначають структуру міжнародної діяльності, системи забезпечення якості.
Установлено, що в сучасній західноєвропейській вищій освіті склалася ситуація максимального сприяння інтеграції як процесу зближення, що відбувається в освітній, науковій, фінансовій, управлінській, міжнародній та інших сферах діяльності західноєвропейських університетів. Активна співпраця в межах спільних проектів сприяє поширенню найкращого досвіду.
Водночас університетська освіта країн Західної Європи віддзеркалює та підтримує розмаїття, що, зокрема, наявне в організації, структурі, фінансуванні, навчальних програмах, науці, культурі, місіях, цінностях тощо. Розмаїття визначено як зумовлена культурою, історією, традиціями різниця між університетами окремих західноєвропейських країн та університетами у межах цих країн. Крім того, це політична відповідь на зростаючу інтеграцію, засіб збереження самобутності держав і регіонів.
5. Протягом останніх шістдесяти років західноєвропейський університет постійно еволюціонує, пристосовуючись до змін у середовищі. Зокрема, у другій половині ХХ ст. у вищій освіті Західної Європи відзначався пріоритет національних цінностей, проте після 1999 р. особливої значущості у вищій, зокрема університетській, освіті набули інтеграційні процеси. Так, сучасна університетська освіта Андорри, представлена єдиним університетом, відрізняється чіткою орієнтацією на інтеграцію в системи вищої освіти сусідніх країн – Іспанії та Франції.
У контексті розвитку сучасної європейської вищої освіти виокремлено характерні особливості її університетського сектору в країнах Західної Європи. Так, університети Бельгії відрізняються широкою спеціалізацією, що практично унеможливлює функціонування на університетському рівні окремих вузькоспеціалізованих вищих шкіл та забезпечує розвиток міждисциплінарних напрямів у професійному навчанні. Бельгійські університети також характеризуються монополією на проведення базових досліджень, оскільки більшість наукових фондів безпосередньо чи опосередковано спрямовують кошти в університети без паралельних структур або інших секторів.
Специфічними рисами функціонування сучасних університетів Франції є масифікація, рівномірне розміщення університетів всіма регіонами країни, централізоване управління сектором, зміцнення зв’язків університетської науки та бізнесу, наявність особливого ринку праці для аспірантів завдяки спеціальному гранту CIFRE.
Особливості університетської освіти Великобританії визначаються перш за все традиціями регіонів – Уельсу та Північної Ірландії, Шотландії, Англії. Університетам притаманні автономія, децентралізоване управління, орієнтація на збереження національного; високі стандарти навчання, індивідуальна робота зі студентами.
Приватні освітні установи в Нідерландах фінансуються державою в тому ж обсязі, що й державні установи, але мають право обирати дисципліни й методи навчання. У голландських університетах практикується міжнародне забезпечення якості голландсько-фламандською організацією з акредитації; проведення досліджень фінансується державою на конкурсній основі, між державою та науково-дослідними структурами діють посередники.
Серед специфічних рис, притаманних сучасній університетській освіті Ірландії, можна виокремити значне державне фінансування й участь кількох організацій у процесі забезпечення якості. Університети Ірландії співпрацюють із зарубіжними, особливо європейськими, університетами та використовують у роботі досвід інших країн.
Університетська освіта є основним сектором вищої освіти Іспанії; вона активно реформується з метою більшої відповідності іншим, переважно західноєвропейським системам вищої освіти; організація управління, фінансування студентського навчання та контроль якості за університетським сектором Іспанії відрізняється складною структурою у зв’язку з поєднанням централізованого державного та регіонального управління університетами.
Для сучасної університетської освіти Португалії характерним є централізоване управління, активний розвиток системи фінансової підтримки національних студентів, збільшення кількості студентів, укріплення підготовки науковців, сприяння мобільності.
Найбільшою перешкодою остаточної реалізації Болонських реформ у західноєвропейських країнах у колі дослідників прийнято вважати академічну інертність, яка призводить до слабкої зацікавленості викладачів і студентів у реформах; водночас ця інертність забезпечує консервативний і привабливий імідж західноєвропейського університету.
Прогнозуємо, що подальший розвиток університетської освіти країн Західної Європи буде зумовлений, перш за все, економічною необхідністю зробити загальноєвропейський простір вищої освіти найпопулярнішим у світі місцем надання освітніх та інших послуг студентам.
6. Провідною тенденцією розвитку сучасної західноєвропейської університетської освіти визначено модернізацію – реформування сектору, що набула інтеграційного характеру у ХХІ ст. Пріоритетні напрями модернізації сьогодення – організація навчання, управління університетами та фінансування.
У межах модернізації реформуються навчальний план, академічні програми, кредитно-трансферна система, підтримка мобільності, механізми забезпечення переходів між циклами та спеціальностями, урахування попереднього професійного та навчального досвіду, структура організації навчання, система з оцінювання тощо.
До сучасних тенденцій розвитку університетів у країнах Західної Європи віднесено й поширення сектору вищої освіти, зростання його суспільної значущості, зменшення державного фінансування й розвиток університетського підприємництва, зміцнення міжнародного складника діяльності західноєвропейських університетів та демократизацію управління університетами, співробітництво з численними міжнародними організаціями.
Зокрема, проведення наукових досліджень є важливою складовою діяльності університету практично всіх країн Західної Європи сьогодення. Наявним став перехід від одиничних контрактів між університетом і бізнесом до довготривалого партнерства. Серед чинних форм взаємодії бізнес-структур і західноєвропейського університету можна виокремити управління загальною науковою інфраструктурою, створення й підтримку спеціалізованих об'єднань учених і професіоналів, проведення спільних заходів, спільне керівництво дисертаційними дослідженнями, організацію ярмарків випускників, днів відкритих дверей і т.д.
7. У роботі узагальнено сучасний європейський досвід щодо забезпечення якості, управління, міжнародної діяльності західноєвропейських університетів з метою його запровадження в Україні.
Охарактеризовано дві системи державного управління в університетській освіті країн Західної Європи – більш централізовану, притаманну Ірландії, Іспанії, Португалії та Франції, та децентралізовану у Бельгії, Великій Британії та Нідерландах.
Встановлено, що найбільш демократичним вважається кафедральний рівень університетського управління, на вищому ж рівні здебільшого перебувають менеджери-професіонали, які можуть і не бути представниками академічних чи наукових кіл. Влада студентів на усіх рівнях є незначною, хоча до думки останніх прислуховуються. Простежується тенденція залучати представників промислових, комерційних, інших суспільних кіл до внутрішнього університетського управління.
Щодо питання гарантії якості в сучасних західноєвропейських університетах, то варто зазначити, що кожному вищому навчальному закладу рекомендується визначити якість та її стандарти самостійно, виходячи з особливостей власної місії та мети. У загальному вигляді якість – це базова умова побудови довіри, відповідності європейському ринку праці, підтримки мобільності, забезпечення привабливості європейського освітнього простору тощо. Термін „культура якості” був навмисно введений до вжитку з метою підкреслення значення якості як спільної цінності, колективної відповідальності всіх співробітників університету, адміністрації та студентів включно. Це система положень, яку складено та реалізовано з метою зовнішньої адаптації та внутрішньої інтеграції університету.
Міжнародна співпраця європейських ВНЗ розпочалася ще в період Середньовіччя й активно розвивається на початку ХХІ ст. Ключовими компонентами міжнародної діяльності сучасних університетів країн Західної Європи є підтримка міжнародного співробітництва через виконання спільних міжнародних наукових, навчальних, культурних тощо проектів і забезпечення мобільності викладачів і студентів.
Серед основних умов, що сприяють покращенню міжнародної діяльності університетів на сучасному етапі, постають особисті контакти ректорів, наявність у виші системи заохочення викладачів до участі в міжнародній діяльності, налагоджену систему реалізації в університеті міждисциплінарних програм навчання та виконання міжнародних проектів за участю досвідчених фахівців з міжнародної діяльності.
У світлі сформульованих висновків перспективними вбачаються такі шляхи запровадження європейського досвіду в Україні: визначення автономії й академічної свободи, місії українського університету, факультету та кафедри, культури якості ВНЗ тощо за гнучкими європейськими моделями, що враховують національні та регіональні особливості; модернізація навчання в університетах за європейськими рекомендаціями, що виявляється, зокрема, в запровадженні нових форм навчання, підтримці загальної вищої освіти та формуванні міждисциплінарних навичок, умінь і компетенцій; запровадження в українських ВНЗ європейської колегіально-бюрократичної моделі університетського управління; використання описаних у роботі європейських показників успішності університетів у процесі оцінки й самооцінки діяльності українських ВНЗ; удосконалення законодавства України з метою сприяння інтернаціоналізації вищої освіти, зокрема, збільшення кількості іноземних студентів та українських науковців, викладачів і студентів – учасників програм міжнародної мобільності тощо.
Проведене дослідження не претендує на всебічність охоплення проблеми виявлення сутності, тенденцій та особливостей розвитку сучасної західноєвропейської університетської освіти. Подальшого вивчення потребують дослідження інших аспектів діяльності сучасного західноєвропейського університету – навчання, наука, інші послуги.

.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абашкіна Н. В. Розвиток професійної освіти в Німеччині (кінець ХІХ – ХХ ст.) : дис. … д-ра пед. наук : 13.00.04 / Абашкіна Неллі Володимирівна. – К., 1998. – 400 с.
2. Авшенюк Н. М. Стандартизація професійної підготовки вчителів у Англії й Уельсі (кінець ХХ – початок ХХІ ст.) : дис. … канд. пед. наук : 13.00.04 / Авшенюк Наталія Миколаївна. – К., 2005. – 237 с.
3. Адаменко О. В. Вибірковий метод в історії компаративних досліджень / О. В. Адаменко // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка. – 2003. – № 4. – С. 6 – 14.
4. Адаменко О. В. Розвиток педагогічної науки в Україні в другій половині ХХ століття (1950 – 2000 рр.) : Дис. … докт. пед. наук : (13.00.01) / Адаменко Олена Вікторівна; М-во освіти і науки України, Луган. нац. пед. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Луганськ : Б. в., 2006. – 612 с.
5. Андреев А. Л. Компетентностная парадигма в образовании: опыт философско-методологического анализа / А. Л. Андреев // Педагогика. – 2005. – № 4. – С. 19 – 27.
6. Апкарова Е. Б. Реформа образования и политический кризис 1968 г. во Франции / Е. Б. Апкарова // Педагогика. – 2008. – № 8. – С. 93 – 101.
7. Бабин І. І. Стратегія й сучасні тенденції розвитку вищої освіти в контексті Європейського простору вищої освіти / І. І. Бабин // Педагогіка і психологія. – 2009. – № 2. – С. 61 – 71.
8. Базуріна В. М. Професійна підготовка майбутніх учителів іноземних мов у Великій Британії : дис. … канд. наук : 13.00.01 / Базуріна Валентина Михайлівна. – Житомир, 2006. – 235 с.
9. Барнетт Р. Осмысление университета / Р. Барнетт // Вестн. высш. шк. – 2008. – № 6. – С. 46 – 56.
10. Белякин А. М. Управление современными институциональными преобразованиями: опыт университетов США / А. М. Белякин // Педагогика. – 2009. – № 6. – С. 119 – 123.
11. Бельмаз Я. М. Професійний розвиток викладачів вищої школи у Великій Британії та США: автореф. дис... д-ра пед. наук: 13.00.01 / Я. М. Бельмаз; Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля – Луганськ, 2008. – 40 с.
12. Бережнова Е. В. Педагогическое исследование: социально-гуманитарный аспект / Е. В. Бережнова // Педагогика. – 2005. – № 6. – С. 23 – 30.
13. Берталанфи Л. фон. Общая теория систем – критический обзор / Л. фон Берталанфи //Исследования по общей теории систем: Сборник переводов / Общ. ред. и вст. ст. В. Н. Садовского и Э. Г. Юдина. – М.: Прогресс, 1969. – С. 23 – 82.
14. Блауберг И. В. Становление и сущность системного подхода / И. В. Блауберг, Э. Г. Юдин. – М. : Наука, 1973. – 270 с.
15. Богуславський М. Структура сучасного історико-педагогічного знання / І. Богуславський // Шлях освіти. – 1999. – № 1. – С. 37 – 40.
16. Бондаревская Е. В. Парадигма как методологический регулятив педагогической науки и инновационной практики / Е. В. Бондаревская // Педагогика. – 2007. – № 6. – С. 3 – 10.
17. Бордовская Н. В. Системная методология современных педагогических исследований / Н. В. Бордовская // Педагогика. – 2005. – № 5. – С. 21 – 29.
18. Боровских А. В. Прагматизм как методологический принцип в педагогике / А. В. Боровских, Н. Х. Розов // Педагогика. – 2008. – № 8. – С. 3 – 8.
19. Бочарова О. А. Модернізація вищої школи у сучасній Франції : дис. … канд. пед. наук : 13.00.01 / Бочарова Олена Анатоліївна. – Горлівка, 2006. – 197 с.
20. Брызгалова С. И. Методология педагогики – новая реальность / С. И. Брызгалова // Педагогика. – 2006. – № 10. – С. 103 – 108.
21. Вакуленко В. М. Акмеологічний підхід у теорії й практиці вищої педагогічної освіти України, Білорусі, Росії (порівняльний аналіз): автореф. дис... д-ра пед. наук: 13.00.01 / В. М. Вакуленко; Луган. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – Луганськ, 2008. – 44 с.
22. Вакуленко Т. І. Становлення і розвиток системи підвищення кваліфікації вчителів Німеччини : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 „Загальна педагогіка та історія педагогіки” / Т. І. Вакуленко. – К., 1995. – 23 с.
23. Василюк А. До питання про парадигми освітніх реформ / А. Василюк // Шлях освіти. – 2008. – № 2. – С. 20 – 23.
24. Василюк А. Освітня політика Європейського Союзу / Алла Василюк // Шлях освіти. – 2007. – № 3. – С. 13 – 17.
25. Ваховський Л. Ц. Методологія дослідження історико-педагогічного процесу: постановка проблеми / Л. Ц. Ваховський // Шлях освіти. – 2005. – № 2. – С. 7 – 11.
26. Ваховський Л. Ц. Філософія виховання західної цивілізації в епоху просвітництва: Автореф. дис...д-ра пед. наук: 13.00.01 / Л. Ц. Ваховський, Харківський держ. педагогічний ун-т ім. Г. С. Сковороди. – Х., 2002. – 40с.
27. Ведерникова Л. В. Обучение взрослых в системе непрерывного образования во Франции : дис. … канд. пед. наук : 13.00.01 / Ведерникова Лариса Викторовна. – Одесса, 1992. – 168 с.
28. Велитченко Л. К. Методологічна сутність категорії підходу в науковому дослідженні / Л. К. Велитченко // Педагогіка і психологія. – 2009. – № 2. – С. 72 – 79.
29. Вернадський В. І. Вибрані праці / В. І. Вернадський. – К. : Наук. думка, 1969. – 439 с.
30. Воробьев Н. Е. Образование взрослых за рубежом / Н. Е. Воробьев // Педагогика. – 2005. – № 4. – С. 113 – 115.
31. Воронка Г. С. Гуманітаризація післядипломної економічної освіти в університетах Великобританії : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 „Загальна педагогіка та історія педагогіки”; 13.00.04 „Теорія та методика професійної освіти” / Г. С. Воронка. – К., 1997. – 24 с.
32. Вульфсон Б. Л. Методы сравнительно-педагогических исследований / Б. Л. Вульфсон // Педагогика. – 2002. – № 2. – С. 70 – 80.
33. Вульфсон Б. Л. Стратегия развития образования на Западе на пороге ХХІ века / Б. Л. Вульфсон. – М. : Изд-во УРАО, 1999. – 208 с.
34. Герасина Л. Н. Обновление современной высшей школы в контексте глобальных проблем образования : дис. … д-ра социол. наук : 22.00.06 / Герасина Людмила Николаевна. – Харьков, 1994. – 433 с.
35. Гергокова Ж. Х. Образование лиц „третьего возраста” / Ж. Х. Гергокова // Педагогика. – 2008. – № 4. – С. 3 – 10.
36. Гершунский Б. С. Прогностические методы в педагогике / Б. С. Гершунский. – К. : Вища шк., 1974. – 208 с.
37. Гинкель Г. Ван. Университет ХХІ в.: задачи, проблемы, возможности и менеджмент / Г. Ван Гинкель // Вестн. высш. шк. – 2008. – № 1. – С. 41 – 49.
38. Глузман А. В. Профессионально-педагогическая подготовка студентов университета: теория и опыт исследования / А. В. Глузман. – К. : Поиск.-издат. агентство, 1998. – 252 с.
39. Глузман О. В. Базові компетентності: сутність та значення в життєвому успіху особистості / О. В. Глузман // Педагогіка і психологія. – 2009. – № 2. – С. 51 – 60.
40. Гоєр О. Д. Фандрайзинг у вищій освіті: методика, особливості, форми : метод. посіб. / О. Д. Гоєр, В. В. Копійка, І. О. Мінгазутдінов. – К. : Ексім-Інвест, 2004. – 192 с.
41. Гордеева Н. Н. Индивидуализация обучения: опыт, реалии, перспективы / Н. Н. Гордеева // Педагогика. – 2002. – № 2. – С. 32 – 38.
42. Горшкова В. В. Образование взрослых: смена парадигмы на рубеже тысячелетий / В. В. Горшкова, В. В. Костецкий // Педагогика. – 2009. – № 5. – С. 41 – 47.
43. Грачёва В. Г. Развитие высшего педагогического образования в Западной Европе на современном этапе : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. пед. наук : спец. 13.00.01 „Общая педагогика, история педагогики и образования” / В. Г. Грачева. – Волгоград, 2007. – 28 с.
44. Гушлевська І. В. Трансформація професійних функцій вчителя в умовах інформаційного суспільства (на матеріалах США і Канади) : дис. … канд. пед. наук : 13.00.04 / Гушлевська Ірина Вікторівна. – К., 2006. – 248 с.
45. Десятов Т. М. Тенденції розвитку неперервної освіти в країнах Східної Європи (друга половина ХХ століття): Автореф. дис... д-ра пед. наук: 13.00.01 / Т. М. Десятов, Інститут педагогіки АПН України. – К., 2006. – 35 с.
46. Джуринский А. Н. Зарубежная школа: современное состояние и тенденции развития / А. Н. Джуринский. – М. : Просвещение, 1993. –171 с.
47. Джуринский А. Н. Интернационализация высшего образования в современном мире / А. Н. Джуринский // Педагогика. – 2004. – № 3. – С. 83 – 92.
48. Дикань В. С. Рефлексивний підхід у теорії і практиці підготовки майбутніх педагогів в університетах США (педагогічний аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 „Теорія та методика професійної освіти” / В. С. Дикань. – К., 1999. – 20с.
49. Дмитриев Г. Д. История теоретических исследований содержания образования в США / Г. Д. Дмитриев // Педагогика. – 2006. – № 7. – С. 93 – 105.
50. Добреньков В., Кравченко А. История зарубежной социологии. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Sociolog/dobr/index.php
51. Долженко О. „Великое логовище знаний” / О. Долженко // Вестн. высш. шк. – 2001. – № 10. – С. 23 – 26.
52. Дреерман М. Г. Становление и развитие высшего педагогического образования в Израиле : дис. … канд. пед. наук : 13.00.01 / Дреерман Марк Григорьевич. – Ялта, 2007. – 310 с.
53. Ермаков Д. С. Образование для устойчивого развития / Д. С. Ермаков // Педагогика. – 2009. – № 9. – С. 23 – 29.
54. Жуковский И. В. Глобализация и новый мировой порядок в образовании / И. В. Жуковский // Образование в соврем. шк. – 2003. – № 9. – С. 3 – 6.
55. Журавський В. С. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти / В. С. Журавський, М. З. Згуровський. – К. : Політехніка, 2003. – 200 с.
56. Зеленська Л. Д. Учені ради в системі діяльності університетів України ХІХ ст.: автореф. дис... д-ра пед. наук: 13.00.01 / Л. Д. Зеленська; – Харків: Б.в., 2012. – 40 с.
57. Зязюн Л. І. Артистичне виховання особистості в системі освіти Франції : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 „Теорія та методика професійної освіти” / Л. І. Зязюн. – К., 2003. – 20 с.
58. Ішмуратов А. Т. Вступ до філософської логіки : підруч. для вузів / А. Т. Ішмуратов. – К. : Абрис, 1997. – 350 с.
59. Йолон П. Тенденції розвитку сучасної методологічної науки / П. Йолон // Філос. та соц. думка. – 1995. – № 7 – 8. – С. 239 – 243.
60. Капранова В. А. Сравнительная педагогика. Школа и образование за рубежом : учеб. пособие / В. А. Капранова. – Минск : Новое знание, 2004. – 222 с.
61. Карпинська Л. О. Формування професійної майстерності майбутніх учителів у системі вищої педагогічної освіти Канади : дис. … канд. пед. наук : 13.00.01 / Карпинська Лілія Олександрівна. – О., 2005. – 225 с.
62. Келле В. Ж. Наука как компонент социальной системы / В. Ж. Келле. – М. : Наука, 1988. – 199 с.
63. Кириллова Н. Б. Медиаобразование в епоху социальной модернизации / Н. Б. Кириллова // Педагогика. – 2005. – № 5. – С. 13 – 21.
64. Князева В. В. Методологический апарат диссертационного исследования: творчество или формализм? / В. В. Князева // Педагогика. – 2005. – № 1. – С. 100 – 108.
65. Князева Е. Н. Синергетика как новое мировидение: диалог с И. Пригожиным / Е. Н. Князева, С. П. Курдюмов // Вопр. философии. – 1992. – № 12. – С. 3 – 20.
66. Кларин М. В. Инновационные модели обучения в зарубежных педагогических поисках / М. В. Кларин. – М. : Арена, 1994. – 222 с.
67. Клинге М. Преподаватели / М. Клинге // Вестн. высш. шк. – 2008. – № 5. – С. 47 – 51.
68. Ковчина І. М. Реформування загальної середньої і педагогічної освіти в Польщі у 80 – 90-х роках ХХ ст. : дис. … канд. пед. наук : 13.00.04 / Ковчина Ірина Михайлівна. – К., 1997. – 168 с.
69. Козак Н. В. Дидактичні основи професійної підготовки майбутніх учителів у ФРН (друга половина XVIII – кінець XX ст.) : дис. … канд. пед. наук : 13.00.04 / Козак Наталія Валентинівна. – Т., 2000. – 211 с.
70. Коммуникация в современной науке : сборник : пер. с англ. / сост., общ. ред. и вступ. ст. Э. М .Мирского и В. Н. Садовского. – М. : Прогресс, 1976. – 438 с.
71. Копнин П. В. Логические основы науки / П. В. Копнин. – К. : Наук. думка, 1968. – 283 с.
72. Корсунов В. И. Перспективы развития высшей школы США / В. И. Корсунов // Педагогика. – 2009. – № 9. – С. 116 – 124.
73. Коршунова Н. Л. Понятие парадигмы: в лабиринтах поиска / Н. Л. Коршунова // Педагогика. – 2006. – № 8. – С. 11 – 20.
74. Кошманова Т. С. Розвиток педагогічної освіти у США (1960 – 2000 рр.) : дис. … д-ра пед. наук : 13.00.04 / Кошманова Тетяна Сергіївна. – К., 2002. – 577 с.
75. Краевский В. В. Заметки на полях статьи В. В. Князевой / В. В. Краевский // Педагогика. – 2005. – № 1. – С. 108 – 110.
76. Краевский В. В. Методология педагогики: прошлое и настоящее / В. В. Краевский // Педагогика. – 2002. – № 1. – С. 3 – 10.
77. Краевский В. В. Научное исследование в педагогике и современность / В. В. Краевский // Педагогика. – 2005. – № 2. – С. 13 – 20.
78. Краевский В. В. Парад парадигм (послесловие к статье Н. Л. Коршуновой) / В. В. Краевский // Педагогика. – 2006. – № 8. – С. 20 – 24.
79. Краевский В. В. „Человеческий” фактор в жизни и в педагогике / В. В. Краевский // Педагогика. – 2006. – № 3. – С. 92 – 101.
80. Крылова И. Интернационализация высшего образования в условиях глобализации мировой экономики / И. Крылова. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.bsu.by/sm.aspx?guid=48433
81. Кримський С. Б. Трансформація методологічної свідомості науки / С. Б. Кримський // Наука та наукознавство. – 1996. – № 3 – 4. – С. 32 – 38.
82. Крисюк С. В. Становлення та розвиток післядипломної освіти педагогічних кадрів в Україні (1917 – 1995) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра пед. наук : спец. 13.00.01 „Загальна педагогіка та історія педагогіки”; 13.00.04. „Теорія та методика професійної освіти” / С. В . Крисюк. – К., 1996. – 48 с.
83. Кряжев П. В. Тенденції реформування вищої освіти в країнах Західної Європи [Текст]: дис… канд. пед. наук: 13.00.01 / Кряжев Павло Володимирович; Ніжин.держ.ун-т ім. М. Гоголя. – К., 2008. – 246 с.
84. Кузнецова Н. И. Проблемы методологии историко-научного исследования. Обзор дискуссии / Н. И. Кузнецова, О. В. Макашова // Вопр. философии. – 1974. – № 7. – С. 156 – 159.
85. Кузнецова О. Ю. Розвиток мовної освіти у середніх і вищих навчальних закладах Великої Британії другої половини ХХ ст. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра пед. наук : спец. 13.00.01 „Загальна педагогіка та історія педагогіки” / О. Ю. Кузнецова. – Х., 2003. – 43 с.
86. Курило В. С. Становлення і розвиток системи освіти та педагогічної думки Східноукраїнського регіону в ХХ столітті : дис. … д-ра пед. наук : 13.00.01 / Курило Віталій Семенович. – Луганськ, 2000. – 507 с.
87. Кучер Ю. А. Становлення і реформування середньої і вищої освіти Ірландії: автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.01 / Ю. А. Кучер, Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2008. — 20 с.
88. Лавриченко Н. М. Педагогічні основи соціалізації учнівської молоді в країнах Західної Європи: Автореф. дис... д-ра пед. наук: 13.00.01 / Н. М. Лавриченко, Інститут педагогіки АПН України. — К., 2006. — 39 с.
89. Лекторский В. А. Субъект, объект познания / В. А. Лекторский. – М. : Наука, 1980. – 359 с.
90. Лещенко М. П. Технології підготовки вчителів за рубежем (на матеріалах Великобританії, Канади, США) : дис… д-ра пед. наук : 13.00.04 / Лещенко Марія Петрівна. – К., 1996. – 382 с.
91. Лисова Е. Б. Новые тенденции в подготовке учителей на Западе / Е. Б. Лисова // Педагогика. – 1994. – № 3. – С. 94 – 101.
92. Лиферов А. П. Интеграционные тенденции в мировом образовании / А. П. Лиферов // Педагогика. – 2009. – № 6. – С. 3 – 10.
93. Лиферов А. П. Образование в стратегиях транснациональных корпораций / А. П. Лиферов // Педагогика. – 2005. – № 2. – С. 79 – 91.
94. Ломакина И. С. Применение бенчмаркинга в образовательной политике ЕС / И. С. Ломакина // Педагогика. – 2007. – №6. – С. 93 – 98.
95. Ломакина Т. Ю. О диверсификации непрерывного профессионального образования / Т. Ю. Ломакина // Педагогика. – 2002. – № 1. – С. 75 – 78.
96. Луговий В. І. Європейська концепція компетентнісного підходу у вищій школі та проблеми її реалізації в Україні / В. І. Луговий // Педагогіка і психологія. – 2009. – № 2. – С. 13 – 25.
97. Луговий В. І. Педагогічна освіта в Україні: структура, функціонування, тенденції розвитку / В. І. Луговий ; за ред. О. Г. Мороза. – К. : МАУП, 1997. – 196 с.
98. Луговий В. І. Реалізація принципів і пріоритетів Болонського процесу у вищій школі України: час дискусій і час дій / В. І. Луговий // Педагогіка і психологія. – 2009. – № 1. – С. 5 – 17.
99. Луговий В. І. Тенденції розвитку педагогічної освіти в Україні: (теоретико-методологічний аспект) : дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.01 / Луговий Володимир Іларіонович. – К., 1995. – 429 с.
100. Лызь Н. А. Взгляд на парадигмы и изменения в педагогике / Л. А. Лызь // Педагогика. – 2005. – № 8. – С. 16 – 26.
101. Малькова З. А. Особенности организации педагогических научных исследований в США / З. А. Малькова // Педагогика. – 2002. – № 6. – С. 89 – 95.
102. Малькова З. А. Школа и педагогика за рубежом / З. А. Малькова. – М. : Просвещение, 1983. – 191 с.
103. Максименко А. П. Становлення і розвиток системи університетської освіти Франції (Х