Каталог / ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ / Державна служба
скачать файл:
- Назва:
- РОЗВИТОК УПРАВЛІНСЬКОГО СПІЛКУВАННЯ В СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ
- Альтернативное название:
- РАЗВИТИЕ УПРАВЛЕНЧЕСКОГО ОБЩЕНИЯ В СИСТЕМЕ ПОДГОТОВКИ ГОСУДАРСТВЕННЫХ СЛУЖАЩИХ
- ВНЗ:
- НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
- Короткий опис:
- НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
На правах рукопису
Загороднюк Сергій Васильович
УДК 35.088.6:316.612
РОЗВИТОК УПРАВЛІНСЬКОГО СПІЛКУВАННЯ
В СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ ДЕРЖАВНИХ
СЛУЖБОВЦІВ
25.00.03 державна служба
Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата наук
з державного управління
Науковий керівник:
доктор педагогічних наук, професор
Крисюк Степан Васильович
Київ 2003
ЗМІСТ
ВСТУП .
3
РОЗДІЛ 1
Управлінське спілкування в державній службі як науково-практична проблема
9
1.1.
Управлінське спілкування як об’єкт наукового дослідження
9
1.2.
Методика й основні напрями дослідження.
47
Висновки до першого розділу..
58
РОЗДІЛ 2
Система підготовки державних службовців до управлінського спілкування ...
60
2.1.
Теоретичні основи управлінського спілкування державних службовців..
60
2.2.
Соціально-психологічні аспекти управлінського спілкування в системі державної служби.
84
2.3.
Модель розвитку управлінського спілкування в системі державної служби.
104
Висновки до другого розділу ..
131
РОЗДІЛ 3
Результати експериментальної роботи з розвитку управлінського спілкування в системі підготовки державних службовців..
135
3.1.
Розвиток управлінського спілкування в системі підготовки державних службовців.
135
3.2.
Аналіз результатів формуючого експерименту.
151
Висновки до третього розділу
168
ВИСНОВКИ....
170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .
174
ВСТУП
Актуальність теми. Адміністративна реформа в Україні ставить нові завдання щодо якісного кадрового забезпечення системи органів державного управління. Адже результати перетворень залежать від професіоналізму, етики, моралі й компетентності державних службовців. В умовах демократичного суспільства їх службово-посадова діяльність здійснюється відповідно до конституційної норми про повагу людської честі й гідності, дотримання прав і свобод людини й громадянина. Тому особливого значення набуває суб’єкт-суб’єктний” характер взаємодії учасників процесів управління й досягнення взаєморозуміння між ними як у системі державної служби, так і поза нею. Значною мірою це забезпечує досконале володіння державним службовцем технологією управлінського спілкування. Підвищена увага до останньої зумовлена посиленням вимог до професійних умінь і навичок управлінця, що ґрунтуються на сучасних спеціальних знаннях, аналітичних здібностях, вмінні застосовувати засоби й методи управлінської науки й впроваджувати нові соціальні технології. Таким чином, актуальність розвитку управлінського спілкування в системі підготовки державних службовців визначається соціальним і нормативним завданням, поставленим державою перед цією галуззю.
Проблеми спілкування у вітчизняних і зарубіжних наукових джерелах порушуються в контексті філософії, психології, педагогіки, психології управління й управління тощо. Соціальний феномен спілкування привертав увагу античних мислителів Арістотеля, Платона, Сократа, західних філософів К.-О. Апеля, М. Бубера, Ю. Хабермаса, К. Ясперса й сучасних учених А.А. Вороніна, В.М. Князєва, І.Ф. Надольного, Л.А. Ситниченко. Соціально-психологічні й психологічні аспекти згаданої проблеми досліджували Г.М. Андрєєва, К.А. Абульханова, М.Н. Корнєв, А.Б. Коваленко, Л.А. Петровська, В.А. Семиченко, специфіку спілкування - психолог Л.С. Виготський, педагог В.О. Сухомлинський. Діяльнісний зміст і культуру професійно-педагогічного спілкування розкривали І.А. Зязюн, В.І. Луговий, В.К. Майборода, А.М. Нісімчук, Г.М. Сагач, О.Т. Шпак. Етичні сторони спілкування описували Ю.В. Водерацький, Ю.І. Палеха, Т.К. Чмут, Г.Л. Чайка. Системне спілкування як соціокомунікацію розглядали Е.М. Лібанова, О.М. Палій, В.А. Скуратівський. Мовні засоби спілкування характеризують Н.Я. Дзюбишина-Мельник, Г.Г. Почепцов, І.М. Плотницька, В.М. Русанівський, Дерек Біддл, А.Г. Гоулінг, М.Дж.К. Станворт (Англія). Науковці Алан і Барбара Піз (США), Карен Трю й Джон Кремер (Англія), І.С. Кон описують гендерні аспекти спілкування. Роль і місце спілкування в управлінні розкривали зарубіжні фахівці з управління М. Альберт, М.Х. Мескон, Ф. Хедоурі (США), вітчизняні вчені В.Д. Бакуменко, С.В. Крисюк, О.А. Машков, Н.Р. Нижник, В.П. Тронь, Г.В. Щокін. У роботах Л.К. Аверченко, Г.М. Залєсова, М.М. Логунової, Р.І. Мокшанцева, В.М. Ніколаєнко, Л.Е. Орбан-Лембрик, А.Ю. Панасюка, М.І. Пірен, А.Л. Потеряхіна визначено поняття управлінське спілкування” і з’ясовані передумови його виникнення. Слід зазначити, що в роботах всіх цих науковців акцентується увага на необхідності оволодіння вербальними й невербальними засобами підвищення ефективності професійної діяльності. Тому в дисертаційних дослідженнях вивчались питання розвитку техніки педагогічного й ділового спілкування (С.А. Болсун, Н.М. Драгомирецька), активні соціально-психологічні методи впливу на структурні елементи педагогічного спілкування (Ю.В. Кудінов, М.В. Тоба), активні форми й методи як засіб розвитку педагогічного мовлення (О.В. Гоголь, Л.П. Дарійчук, Л.О. Савенкова), формування індивідуального стилю спілкування (М.С. Коваль). Додамо, що в переважній більшості робіт розглядаються питання формування комунікативних умінь і навичок у студентів, і лише в окремих з них вивчається розвиток техніки спілкування в післядипломній освіті (С.А. Болсун).
У цілому аналіз робіт і програм підготовки свідчить про наявність змістовних теоретично-практичних напрацювань щодо формування й розвитку техніки спілкування в контексті різних видів діяльності. Однак проблема розвитку технології управлінського спілкування в системі підготовки державних службовців залишається малодослідженою.
Розвиток технології управлінського спілкування державних службовців об’єктивно пов’язаний з особливостями навчання дорослих управлінців, які вже мають вищу освіту, життєвий і професійний досвід. Тому є закономірною розробка системи корекції і вдосконалення їх комунікативних умінь і навичок, що ґрунтувалася б на вихідних положеннях андрагогіки. Потреба в цілісному системному дослідженні управлінського спілкування в системі державної служби, виявленні й творчому використанні інноваційних психолого-педагогічних підходів до підвищення його рівня зумовила вибір теми дисертації: Розвиток управлінського спілкування в системі підготовки державних службовців”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося в межах комплексного наукового проекту Державне управління й місцеве самоврядування” (НДР - ОК № 200 U 004103) Української Академії державного управління при Президентові України, в якому автор як молодший науковий співробітник брав участь, зокрема в проведенні соціологічного опитування й обробці його результатів.
Об’єкт дослідження управлінське спілкування в системі державної служби.
Предмет дослідження розвиток управлінського спілкування в системі підготовки державних службовців.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що рівень розвитку управлінського спілкування значно підвищується за умови впровадження в навчання андрагогічної моделі з перенесенням теоретичних знань з рівня інформації на рівень професійних практичних дій шляхом засвоєння комунікативної технології.
Мета дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні розвитку управлінського спілкування в системі підготовки державних службовців і виявленні можливостей використання інноваційного психолого-педагогічного досвіду. Відповідно до мети й гіпотези дослідження визначено такі завдання:
проаналізувати стан дослідження проблеми управлінського спілкування в системі державної служби у вітчизняній і зарубіжній літературі для з’ясування підходів до його розвитку, актуальних щодо впровадження у вітчизняну систему підготовки державних службовців;
уточнити суть поняття управлінське спілкування в системі державної служби”;
розкрити теоретичні основи управлінського спілкування в системі державної служби як наукової категорії (визначити його складові і їх зв’язки з виконанням консультативно-дорадчих і організаційно-розпорядчих функцій, з’ясувати соціально-психологічні аспекти, побудувати модель розвитку управлінського спілкування, дослідити умови й критерії його розвитку);
експериментально визначити ефективні підходи до розвитку технології управлінського спілкування;
розробити науково-практичні рекомендації стосовно запровадження моделі розвитку управлінського спілкування в систему підготовки державних службовців.
Методи дослідження. При розв’язанні завдань і перевірці гіпотези дослідження використано систему методів.
Теоретичні методи: контент-аналіз філософської, психологічної, педагогічної літератури, джерел з теорії управління й соціології дав змогу виявити проблеми спілкування й узагальнити основні напрями їх дослідження. Порівняння, системний аналіз, синтез і обґрунтування допомогли визначити об’єкт і предмет дослідження і з’ясувати суть управлінського спілкування.
Емпіричні методи: констатуючий і формуючий експеримент: а) діагностичні методи (тестування, анкетування, спостереження, експертна оцінка комунікативних умінь і навичок); б) методи активного навчання (активні імітаційні ігри, елементи соціально-психологічного тренінгу тощо).
Методи математичної та статистичної обробки даних: дискриптивні статистики, кореляційний аналіз, часткові парні кореляції під час аналізу результатів експерименту, однофакторний дисперсійний аналіз для підтвердження гіпотези дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в науковому обґрунтуванні теоретико-методологічних основ розвитку технології управлінського спілкування в системі підготовки державних службовців. У дисертації:
уперше експериментально підтверджено доцільність використання андрагогічної моделі розвитку управлінського спілкування, що покладено в основу пропонованих нами науково-методичних рекомендацій; побудовано андрагогічну модель розвитку управлінського спілкування в системі підготовки державних службовців; обґрунтовано й конкретизовано психолого-педагогічні умови розвитку технології управлінського спілкування державних службовців (діалогізація навчання, використання відеотренінгу, самоосвіта й самовдосконалення тощо); розроблено комунікативну технологію управлінського спілкування державних службовців;
уточнено суть поняття управлінське спілкування в системі державної служби”, встановлено зв’язки між його комунікативною, інтерактивною й перцептивною складовими;
дістало подальшого розвитку визначення і розкриття теоретичних основ (природа, цілі, функції, структура, процес, форми, принципи) й соціально-психологічних аспектів (соціально-психологічна активність, компетентність, адаптація, готовність) управлінського спілкування в системі державної служби;
удосконалено наукові підходи щодо можливостей упровадження інноваційного психолого-педагогічного вітчизняного й зарубіжного досвіду розвитку комунікативних умінь і навичок державних службовців (з’ясовано критерії рівня розвитку управлінського спілкування державних службовців; сформовано й апробовано методику оцінювання вхідного й вихідного рівнів управлінського спілкування).
Практичне значення отриманих результатів визначається тим, що в дисертації подано науково-методичні рекомендації щодо вдосконалення системи розвитку управлінського спілкування державних службовців, розроблені на основі критичного аналізу вітчизняного й зарубіжного досвіду (Німеччина, США).
Теоретичні положення й практичні результати дисертаційного дослідження можна використовувати в науково-дослідницькій і викладацькій роботі при підготовці лекцій та семінарських занять з відповідних питань системи державної служби. Зокрема, розроблено й впроваджено навчальний модуль Мистецтво ділового спілкування” в програму підготовки магістрів державного управління в Українській Академії державного управління при Президентові України (довідка № 144 від 5.06.2003 р.).
Матеріали дисертаційного дослідження використовують аспіранти й докторанти Української Академії державного управління при Президентові України в процесі підготовки й складання кандидатських іспитів з англійської і німецької мов (довідка № 145 від 5.06.2003 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи обговорювались на засіданнях кафедри управління освітою Української Академії державного управління при Президентові України. Результати й висновки дослідження доповідались на Всеукраїнській науково-практичній конференції Післядипломна освіта: перспективи розвитку” (Київ, 2000, довідка № 01-04/687 від 10.12.01 р.), науково-практичній конференції за міжнародною участю Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (Київ, 2001), Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (Київ, 2002).
Публікації. Результати наукових досліджень відображені в семи наукових працях, які опубліковані в п’яти фахових виданнях і матеріалах двох науково-практичних конференцій.
Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 190 сторінок друкованого тексту (основна частина 173 сторінки), в тому числі 11 таблиць, 12 рисунків, список використаних літературних джерел (189 найменувань) розміщений на 17 сторінках.
- Список літератури:
- ВИСНОВКИ
Дослідження й теоретичне узагальнення його результатів підтверджують головну гіпотезу й дають підстави зробити такі висновки:
1. Вивчення управлінського спілкування в системі державної служби підтвердило його значущість і актуальність. Аналіз вітчизняних і зарубіжних наукових джерел і досліджень свідчить про становлення управлінського спілкування в системі державної служби як наукової категорії. Сучасні вчені приділяють головну увагу культурі й техніці спілкування в системах діяльності людина людина”, ставлять акцент на поведінковому аспекті спілкування, інструментальності його засобів. Поряд із цим проблема розвитку управлінського спілкування державних службовців в системі їх підготовки залишається малодослідженою. Аналіз існуючих програм підготовки державних службовців показав, що напрацьовано цінний досвід удосконалення комунікативних умінь і навичок державних службовців. Однак цей процес є формуючим, а не розвиваючим, відбувається в контексті різних модулів і спеціалізацій. Комунікативна підготовка не розглядається як цілісний процес набуття теоретично-практичних знань з формуванням соціально-психологічної готовності до службово-посадової діяльності. Тому, визначаючи основи розвитку управлінського спілкування державних службовців, будемо виходити з поєднання його культури й техніки, стратегії і тактики, що реалізуються в технології спілкування.
Узагальнення досвіду комунікативної підготовки державних службовців виявило інноваційні підходи до розвитку управлінського спілкування, що ґрунтується на теорії перенесення теоретичних знань з рівня інформації на рівень професійних, практичних дій, андрагогічній моделі навчання державних службовців, активних формах навчальної технології, міждисциплінарному характері використання знань, умінь і навичок, комплексному дидактично-технічному забезпеченні.
2. За результатами аналізу понять управління” й спілкування” уточнено поняття управлінське спілкування в системі державної служби”. Доведено, що управлінське спілкування в системі державної служби, виступаючи засобом реалізації професійного й життєвого досвіду службовця, є основою виконання ним консультативно-дорадчих й організаційно-розпорядчих функцій, а також інтегративним утворенням, властивим його професійним і особистісним якостям як генералізовані комунікативні уміння й навички.
3. З допомогою системного аналізу управлінського спілкування в системі державної служби визначено його соціальну, діяльнісну природу й прикладний характер. Використання системного підходу дало змогу з’ясувати види управлінського спілкування, їх зумовленість соціальними й професійними факторами; виявити комплексність й органічний зв’язок комунікативної, інтерактивної і перцептивної структур у процесах спілкування; вивчити вплив форм і принципів на формування професійних і міжособистісних відносин у системах керівник підлеглий”, керівник керівник”, керівник колектив”. Соціально-психологічні аспекти управлінського спілкування проявляються у близьких до нього за природою явищах, таких як соціально-психологічна активність, соціально-психологічна адаптація, соціально-психологічна компетентність, соціальна роль, соціальний статус, соціально-психологічна готовність до професійної діяльності.
4. За результатами досліджень визначено генералізовані уміння й навички управлінського спілкування. Вони охоплюють уміння встановлювати й налагоджувати контакти, діалогічне мовлення й вміння слухати й прислухатися тощо. До них віднесено якості, що базуються на психологічних функціях передбачення й прогнозування (антиципації), встановлення позитивної емоційної атмосфери (атракції), утримання уваги (фасцинації), визначення головних проблем, вибору шляхів і засобів їх розв’язання (аналітико-синтетичні якості).
5. Визначено оптимальну технологію управлінського спілкування в системі державної служби, що ґрунтується на техніці оцінки ситуації через прийоми антиципації; техніці комунікативної взаємодії через прийоми атракції; техніці переконливого спілкування через прийоми фасцинації; техніці аналізу конкретної ситуації і розв’язання проблеми через прийоми обговорення.
6. З використанням особистісного підходу розроблено методику визначення вхідного й вихідного рівнів розвитку управлінського спілкування. Вона ґрунтується на єдності двох взаємопов’язаних, але якісно відмінних рівнів спілкування: глибинного, мотиваційно-смислового, ціннісного й зовнішнього, операційно-дієвого, поведінкового. Тому перший блок методики дав змогу вивчити мотиваційно-ціннісні орієнтири слухачів в управлінському спілкуванні, їх комунікативні знання й досвід, визначити пріоритетні схеми спілкування й обізнаність з прийомами комунікативної технології. Другий блок забезпечив діагностування інтегративних комунікативних якостей, тобто з’ясування рівня комунікативних здібностей, готовності до певного виду взаємодії, виявлення здатності оцінити партнера через сприйняття його зовнішності, дій і вчинків. Таким чином, методика охопила обидва рівні особистості слухачів, що дало можливість отримати необхідну кількість даних для виявлення рівня розвитку управлінського спілкування, визначення ефективності й результативності навчання. Критеріями рівня розвитку управлінського спілкування державних службовців є риси, що характеризують професійну дію за її спрямованістю, професійністю, доцільністю, оригінальністю, освоєністю й своєчасністю.
7. Результати експерименту показують, що андрагогічну модель розвитку управлінського спілкування доцільно запроваджувати на основі активних форм навчання (імітаційні ігри, елементи соціально-психологічного тренінгу), спрямованих на цілісне засвоєння знань, коригування й позитивну якісну зміну стилю спілкування, професійну самоідентифікацію й підбір слухачами оптимальних комунікативних дій.
Для підвищення рівня розвитку управлінського спілкування в системі державної служби України з метою забезпечення соціально-психологічної готовності державних службовців до професійної діяльності через засвоєння комунікативної технології необхідно:
враховувати особливості методики післядипломної освіти й навчання дорослих і використовувати андрагогічну модель розвитку управлінського спілкування;
сформувати відповідні психолого-педагогічні умови: визначити комунікативні потреби слухачів і рівень розвитку комунікативної, перцептивної й інтерактивної сторін їх особистості, з’ясувати обізнаність слухачів із засобами управлінського спілкування, забезпечити діалогізацію процесу навчання, суб’єкт-суб’єктний характер розвиваючого процесу, наявність професійно компетентного викладача, що володіє різними формами передачі знань слухачам, активізацію слухачів шляхом використання дидактично-технічних засобів (відеотехніка), роздаткового матеріалу (схеми, таблиці тощо), цілеспрямований психолого-педагогічний вплив на соціально-психологічні й психологічні властивості слухача, когнітивний принцип навчання і розвитку управлінського спілкування, можливість самоосвіти й самовдосконалення;
впроваджувати інноваційний психолого-педагогічний вітчизняний і зарубіжний досвід (техніку презентації особи, техніку аргументації тощо);
використовувати різноманітні методичні підходи до розвитку управлінського спілкування (особистісний і діяльнісний підходи, актуалізацію знань, наступність навчання).
Пропоноване дослідження не розв’язує всіх проблем управлінського спілкування в системі державної служби і його розвитку в системі підготовки державних службовців. З урахуванням її складності й багатогранності перспективним є дослідження управлінського спілкування як державно-управлінської категорії, засобу реалізації державно-управлінських відносин, основи формування такого виду управління, як комунікативний менеджмент.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абрамова Н.Т. Являются ли несловесные акты мышлением? // Вопр. философии. 2001. № 6. С. 68-82.
2. Абульханова К.А. О субъекте психической деятельности: Методолог. проблемы психологии. М.: Наука, 1973. 273 с.
3. Акмеология: Учеб. / Под общ. ред. А.А. Деркача. М.: Изд-во РАГС, 2002. 650 с.
4. Алюшина Н.А., Репецкий Ю.А., Семёнов И.Н. Психодиагностика и развитие рефлексивности и профессионального самоопределения успешных управленцев: Учеб.-метод. пособие. М.; Сочи: ИРПТиГО МАГО, 2000. 191 с.
5. Андреева Г.М. Социальная психология. М., 1988. 270 с.
6. Андреева Г.М. Социальная психология: Учеб. для высш. учеб. заведений. М.: Аспект Пресс, 1998. 376 с.
7. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту. Л.: Світ, 1995. 296 с.
8. Аристотель. Политика // Мир философии: Книга для чтения: В 2 ч. Ч. 1.: Исходные философские проблемы, понятия и принципы. М.: Политиздат, 1991. 672 с.
9. Архангельский Л.М. Социально-этические проблемы теории личности. М.: Мысль, 1974. 108 с.
10. Асмолов А.Г. Психология личности: Учеб. М.: Изд-во Москов. ун-та, 1990. 367 с.
11. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. М.: Юрид. лит., 1997. 400 с.
12. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Психология управления. Х: ООО Фортуна пресс”, 1998. 464 с.
13. Батраченко І.Г. Вступ до психології антиципації: Навч. посіб. Д.: ДДУ, 1996. 235 c.
14. Бикова О. До методики визначення глибини внутрішнього сприйняття педагогом особистості учня // Освіта і управління. 1997. Т. 1. № 1. С. 124-125.
15. Болсун С.А. Розвиток педагогічної техніки вчителя в процесі підвищення кваліфікації: Автореф. дис... канд. пед. наук. К., 2002. 21 с.
16. Венецкий И.Г., Венецкая В.И. Основные математико-статистические понятия и формулы в экономическом анализе: Справ. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Статистика, 1979. 447 с.
17. Верищагин Д.С. Влияние: Система дальнейшего информационного развития, ІІІ ступень. СПб.: Нев. проспект, 2001. 187 с.
18. Воронин А.А. Техника как коммуникационная стратегия // Вопр. философии. 1997. № 5. С. 96-105.
19. Выготский Л.С. Педагогическая психология / Под ред. В.В. Давыдова. М.: Педагогика, 1991. 480 с.
20. Гернего О. Ідея соціальної справедливості як важливий фактор регіонального та загальнодержавного розвитку // Вісн. УАДУ. 2001. № 2. Ч.1. С. 229-235.
21. Гіденс, Ентоні. Соціологія / Пер. з англ. В. Шовкун., А. Олійник; Наук. ред. О. Іващенко. К.: Основи, 1999. 726 c.
22. Гоголь О.В. Формування педагогічного мовлення майбутніх вчителів активними методами навчання: Дис... канд. псих. наук. К., 1997. 183 с.
23. Годфруа Ж. Что такое психология: В 2 т. 2-е изд., стереотип.: Пер. с фр. М.: Мир, 1996. Т. 1. 496 с.
24. Гоноболін Ф. Н. Психологія. К.: ВО Вища шк.”, 1975. 230 с.
25. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. 2-е изд. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та. 1988. 560 с.
26. Григорчук М. Демократія та політична культура // Вісн. УАДУ. 2001. № 2. Ч.1. С. 224-228.
27. Гусев С.С., Тульчинский Г.Л. Проблема понимания в философии: Филос.-гносеол. анализ. М.: Политиздат, 1985. 192 с.
28. Дарійчук Л.П. Педагогічні умови формування комунікативних умінь та навичок у студентів негуманітарних спеціальностей засобами англійської мови: Автореф. дис... канд. пед. наук. К., 1999. 19 с.
29. Денищик О. Формування професійної свідомості державних службовців. Вісн. УАДУ. 2001. № 2. Ч.1. С. 342-348.
30. Державна виконавча влада в Україні: формування та функціонування: Зб. наук. пр. / Кол. авт.; Наук. кер. Н.Р. Нижник. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 312 с.
31. Дзвінчук Д.І. Психологічні основи ефективного управління: Навч. посіб. К.: ЗАТ НІЧЛАВА”, 2000. 280 с.
32. Дінейка Кароліс. Рух, дихання, психофізичне тренування. К.: Здоров’я, 1984. 168 с.
33. Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения: Кн. для учителя и родителей. М.: Просвещение, 1987. 207 с.
34. Довгань Н. Службові конфлікти та інтриги // Вісн. УАДУ. 2001. № 2. Ч.1. С. 401-413.
35. Дороніна М.С. Культура спілкування ділових людей: Посіб. для студ. гуманіт. ф-тів вищ. навч. закл. К.: Вид. дім КМ Academia”, 1997. 192 с.
36. Драгомирецкая Н.М. Пути повышения эффективности делового общения брокера: Дис... канд. псих. наук. К., 1994. 195 с.
37. Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні: Навч.-метод. посіб. / За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. Н.Р. Нижник. К.: Ін Юре, 1999. 244 с.
38. Дубицький В. Роль керівника організації, установи у вихованні культури праці державних службовців. Вісн. УАДУ. 2001. № 2. Ч.1. С. 365-371.
39. Ершов А. А. Взгляд психолога на активность человека. М.: Луч, 1991. 159 с.
40. Етика ділового спілкування: Курс лекцій / Т.К. Чмут, Г.Л. Чайка, М.П. Лукашевич, Б.І. Осечинська. К.: МАУП, 1999. 208 с.
41. Єріна А.М., Пальян З.О. Теорія статистики: Практикум. К.: Т-во Знання”, КОО, 1997. 325 с.
42. Загороднюк С.В. Аналіз і застосування методів оцінки професійних і особистісних якостей державних службовців: Магістер. робота / Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України. К., 1998. 70 с.
43. Загороднюк С.В. Особливості розвитку управлінського спілкування у системі підготовки державних службовців // Зб. наук. пр. ОРІДУ УАДУ. О.: Вид-во ОРІДУ УАДУ, 2002. Вип. 10. С. 107-114.
44. Загороднюк С.В. Проблеми і напрямки удосконалення кадрового менеджменту державної служби // Зб. наук. пр. УАДУ. К.: Вид-во УАДУ, 2000. Вип. 2. Ч.2. С. 102-107.
45. Загороднюк С.В. Розвиток управлінського спілкування у системі підготовки державних службовців // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнарод. участю (29 трав. 2002 р., Київ). К.: Вид-во УАДУ, 2002. Т. 2. С. 302-304.
46. Загороднюк С.В. Соціально-психологічні аспекти управлінського спілкування у державній службі // Зб. наук. пр. УАДУ. К.: Вид-во УАДУ, 2002. Вип. 2. С. 297-304.
47. Загороднюк С.В. Теоретичні основи управлінського спілкування у системі державної служби // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (30 трав. 2001р., Київ). К.: Вид-во УАДУ, 2001. Т. 2. С. 328-332.
48. Загороднюк С.В. Управлінське спілкування як засіб оптимізації професійної діяльності державних службовців // Зб. наук. пр. УАДУ. К.: Вид-во УАДУ, 2000. Вип. 2. Ч. 4. С. 346-352.
49. Загороднюк С.В. Управлінське спілкування як об’єкт наукового дослідження // Зб. наук. пр. УАДУ. К.: Вид-во УАДУ, 2001. Вип. 2. С. 16-25.
50. Закон України про державну службу // Відом. Верховної Ради України. 1993. № 52. Ст. 490.
51. Занюк С.С. Психологія мотивації та емоцій: Навч. посіб. для студ. гуманіт. ф-тів ВНЗ. Луцьк: Ред.-вид. від. Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 1997. 180 с.
52. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. М.: Просвещение, 1987. 190 с.
53. Кан-Калик В.А., Ковалёв Г.А. Педагогическое общение как предмет теоретических и прикладных исследований // Вопр. психологии. 1985. № 4. С. 9-16.
54. Карнеги Дейл. Как приобретать друзей и оказывать влияние на людей / Пер. с англ. Ф.П. Красавина. К.: Наук. думка, 1989. 224 с.
55. Касаткин С. Мастер общения. СПб.: Питер, 2001. 128 с.
56. Кириллов В.И., Старченко А.А. Логика: Учеб. для юрид. вузов и фак. ун-тов. 2-е изд., испр. и доп. М.: Высш. шк., 1987. 271 с.
57. Клепіков О.І., Кучерявий І.Т. Творчі резерви особи: Курс практ. філософії. К.: Вища шк., 1995. 163 с.
58. Князєв В., Бакуменко В. Філософсько-методологічні засади державно-управлінських рішень // Вісн. УАДУ. 2000. № 2. С. 341-358.
59. Коваль М. С. Формування індивідуального стилю професійного спілкування у майбутніх офіцерів пожежної охорони: Дис... канд. пед. наук. Вінниця, 1998. 189 c.
60. Ковтун Н.В. Загальна теорія статистики: Курс лекцій. К.: Четверта хвиля, 1996. 144 с.
61. Комп’ютерна підтримка прийняття рішень на різних рівнях державного управління: Метод. рек. та зб. завдань / Уклад. В.П. Тронь та ін. К.: Вид-во УАДУ, 1998. 56 с.
62. Кон И.С. Психология ранней юности: Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1989. 255 с.
63. Конституція України: Прийнята на п’ятій сес. Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. К., 1997. 79 с.
64. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підруч. К., 1995. 304 с.
65. Коцемир В. Професійно-кваліфікаційна характеристика, посадова інструкція як основа роботи з державними службовцями // Вісн. УАДУ. 2001. № 2. Ч.1. С. 376-383.
66. Краткий психологический словарь / Сост. Л.А. Карпенко; Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. М.: Политиздат, 1985. 431 с.
67. Крисюк С. Післядипломна освіта педагогічних кадрів: реалії і перспективи // Освіта і управління. 1997. № 1. Т. 1. С. 85-92.
68. Крисюк С., Луговий В., Майборода В. Удосконалення управління освітою в умовах формування громадянського суспільства // Формування громадянського суспільства в Україні: стан, проблеми, перспективи: Зб. наук. пр. / Кол. авт.; За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2001. С. 181-252.
69. Крисюк С.В. Особливості комунікативного менеджменту державного службовця у контексті сучасного світового досвіду // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук.-прак. конф. за міжнар. участю (29 трав. 2002, Київ). К.: Вид-во УАДУ, 2002. Т. 2. С. 99-101.
70. Крутецкий В.А. Основы педагогической психологии. М.: Просвещение, 1972. 255 с.
71. Кудерміна О.І. Інструментальне спілкування як чинник успішності сумісної ігрової діяльності (на прикладі кваліфікованих волейболістів): Автореф. дис... канд. псих. наук. К., 2000. 21 с.
72. Кудинов Ю.В. Формирование культуры педагогического общения у курсантов-пограничников в процессе военно-профессиональной подготовки: Дис... канд. пед. наук., Хмельницький, 1998. 196 с.
73. Культура української мови: Довід. / С.Я. Єрмоленко, Н.Я.Дзюбишина-Мельник, К.В. Левенець та ін.; За ред. В.М. Русанівського. К.: Либідь, 1990. 304 с.
74. Лебедев В.И. Психология и управление. М.: Агропромиздат, 1990. 176 с.
75. Левицький В., Худякова В. Формування соціально-перцептивних якостей керівника школи // Освіта і управління. 1998. № 4. С. 109-114.
76. Леонтьев А.А. Психология общения // Педагогическое общение. М.: Знание, 1979. 47 с.
77. Ли Д. Практика группового тренинга. СПб.: Питер, 2001. 224 с.
78. Линчевский Э.Э. Психологические аспекты взаимопонимания. Л.: Знание, 1982. 145 с.
79. Логунова М. Соціально-психологічні чинники культури державного управління // Вісн. УАДУ. 2000. № 3. С. 295-303.
80. Ложкин Г. Дорошенко Н. Руководитель-мужчина, руководитель-женщина // Персонал. 2002. № 2. С. 47-52.
81. Лозниця В.С. Психологія менеджменту: Навч. посіб. К.: КНЕУ, 1997. 248 с.
82. Луговий В.І. Реформування системи підготовки управлінських кадрів // Вісн. УАДУ. 1998. № 1. С. 25-35.
83. Луговий В.І. Управління освітою: Навч. посіб. для слухачів, аспірантів, докторантів спец. Держ. упр..” К.: Вид-во УАДУ, 1997. 307 с.
84. Лысенкова Н.В. Социальное общение как объект философско-социологического анализа: Дис... канд. филос. наук. Х., 1976. 183 с.
85. Майборода В.К. М. Грищенко вчений, педагог, організатор народної освіти України // Вісн. УАДУ. 2000. № 2. С. 287-293.
86. Малиновська Н., Беспятий В. Особливі вимоги до державних службовців у надзвичайних ситуаціях. Вісн. УАДУ. 2000. № 3. С. 98-100.
87. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента.: Пер. с англ. М.: Дело ЛТД”, 1994. 702 с.
88. Методи навчання. За матеріалами семінару для викл. Акад. 12-14 трав. 1996 р., Берлін. К., 1996. 76 с.
89. Мистецтво ділового спілкування: Навч.-тематич. план, програма та метод. рек. / Уклад. С.В. Крисюк та ін. К, 2002. 24 с.
90. Москвичов С.Г. Психологія ділового спілкування: Навч. посіб. К.: ІДУС при Кабінеті Міністрів України, 1995. 62 с.
91. Мы живём среди людей: Кодекс поведения / Авт.сост. И.В. Дубровина. М.: Политиздат, 1989. 383 с.
92. Навчальна програма підготовки магістрів державного управління за спеціальністю 8.150000 Державне управління”. К.: Вид-во УАДУ, 2001. 306 с.
93. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студентов высш. учеб. заведений: В 3 кн. Кн. 1: Общие основы психологии. М.: Просвещение: ВЛАДОС, 1995. 268 с.
94. Нижник Н.Р., Машков О.А. Системний підхід в організації державного управління: Навч. посіб. / За заг. ред. Н.Р. Нижник. К.: Вид-во УАДУ, 1998. 160 с.
95. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія управління: Навч. посіб. Івано-Франківськ: Плай, 2001. 695 с.
96. Орлов Ю.М. Восхождение к индивидуальности: Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1991. 287 с.
97. Основы педагогического мастерства: Учеб. пособие для педагог. спец. высш. учеб. заведений / И.А. Зязюн, И.Ф. Кривонос, Н.Н. Тарасевич и др. / Под ред. И.А. Зязюна. М.: Просвещение, 1989. 302 с.
98. Основы философии: Учеб. пособие для вузов / Рук. авт. кол. и отв. ред. Е.В. Попов. М.: ВЛАДОС, 1997. 320 с.
99. Палеха Ю.І., Водерацький Ю.В. Етика ділових стосунків: Навч.-метод. посіб. К.: Вид-во Укр.-фін. ін-ту менеджменту і бізнесу, 1999. 138 с.
100. Панасюк А. Ю. Управленческое общение: практические советы. М.: Экономика, 1990. 112 с.
101. Педагогічні технології: Навч. посіб. для вузів / О.С. Падалка, А.М. Нісімчук, І.О. Смолюк , О.Т. Шпак. К.: Вид-во Укр. енцикл.” ім. М.П. Бажана, 1995. 254 с.
102. Петровская Л.А. Компетентность в общении: Социально-психологический тренинг. М.: Изд-во Москов. ун-та, 1989. 219 с.
103. Пиз А., Пиз Б. Язык взаимоотношений мужчины и женщины. М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс: Изд-во ЭКСМО-МАРКЕТ, 2000. 238 с.
104. Пірен М.І. Конфлікт і управлінські ролі: соціо-психологічний аналіз: Навч.-практ. посіб. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 200 с.
105. Платов В.Я. Деловые игры: разработка, организация и проведение: Учеб. М.: Профиздат, 1991. 192 с.
106. Плотницька І.М. Ділова українська мова у сфері державного управління: Навч. посіб. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 192 с.
107. Пожалюк В. Організаційна культура державного службовця // Вісн. УАДУ. 2001. № 2. Ч.1. С. 355-358.
108. Поллард Дж. Справочник по вычислительным методам статистики / Пер. с англ. В.С. Занадворова; Под ред. и с предисл. Е.М. Четыркина. М.: Финансы и статистика, 1982. 344 с.
109. Попов С.В. Визуальное наблюдение. СПб.: Речь: Семантика-С, 2002. 320 с.
110. Потеряхин А.Л. Психология управления: Основы межличностного общения. К.: ВИРА Р, 1999. 384 с.
111. Почепцов Г.Г. Информационные войны. М.: Рефл-бук; К.: Ваклер, 2000. 576 с.
112. Прикладные проблемы социальной психологии / Академия наук СССР, Ин-т психологии. М.: Наука, 1983, 295 с.
113. Про затвердження Програми кадрового забезпечення державної служби та Програми роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій: Указ Президента України від 10 листоп. 1995 р. № 1035 // Вісн. держ. служби України. 1995. № 3 4. С. 7-24.
114. Про заходи щодо вдосконалення роботи з кадрами в органах викон
- Стоимость доставки:
- 150.00 грн