Саленко Ольга Василівна . ГАРМОНІЗАЦІЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО СУДОУСТРІЙ І СТАТУС СУДДІВ ІЗ МІЖНАРОДНИМИ СТАНДАРАТМИ

Короткий опис

Саленко Ольга Василівна . Назва дисертаційної роботи: "ГАРМОНІЗАЦІЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО СУДОУСТРІЙ І СТАТУС СУДДІВ ІЗ МІЖНАРОДНИМИ СТАНДАРАТМИ "

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
САЛЕНКО Ольга Василівна
УДК 347.9:341.6
ГАРМОНІЗАЦІЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ
ПРО СУДОУСТРІЙ І СТАТУС СУДДІВ ІЗ
МІЖНАРОДНИМИ СТАНДАРТАМИ
Спеціальність 12.00.10 – судоустрій; прокуратура та адвокатура
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник –
ПРИТИКА Юрій Дмитрович,
доктор юридичних наук, професор
Київ – 2015
2
ЗМІСТ
ВСТУП .................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. Теоретичні та методологічні засади гармонізації
законодавства України про судоустрій і статус суддів із міжнародними
стандартами
1.1 Гармонізація як універсальний інструмент приведення законодавства
України про судоустрій і статус суддів у відповідність із міжнародними
стандартами ............................................................................................................. 13
1.2 Міжнародні стандарти у сфері судоустрою і статусу суддів, їх зміст та
класифікація ............................................................................................................ 35
Висновки до Розділу 1 ............................................................................................ 57
РОЗДІЛ 2. Засади організації судової влади України, їх гармонізація із
міжнародними стандартами
2.1 Організаційні засади побудови національної судової системи, їх
відповідність міжнародним стандартам ............................................................... 59
2.2 Гармонізація положень національного законодавства стосовно
визначення порядку формування та функціонування інституту
самоорганізації судової влади ................................................................................ 82
2.3 Оптимізація статусу суддівського самоврядування в Україні та
гармонізація положень національного законодавства про судове
адміністрування з міжнародними стандартами ................................................... 101
Висновки до Розділу 2 ............................................................................................ 128
РОЗДІЛ 3. Окремі питання гармонізації положень українського
законодавства про статус суддів із міжнародними стандартами
3.1 Порядок зайняття посади судді суду загальної юрисдикції та інститут
суддівської кар’єри і їх відповідність міжнародним стандартам ....................... 130
3.2 Застосування в Україні міжнародних стандартів для забезпечення
належного кваліфікаційного рівня судді .............................................................. 146
3.3 Гармонізація положень національного законодавства із міжнародними
стандартами в частині визначення підстав і порядку застосування до суддів
дисциплінарної відповідальності та звільнення судді з посади ......................... 173
Висновки до Розділу 3 ............................................................................................ 191
ВИСНОВКИ ........................................................................................................... 194
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .......................................................... 199
ДОДАТКИ ............................................................................................................... 229
3
ВСТУП
Актуальність теми. Становлення України як правової держави та розвиток у
ній громадянського суспільства з високим рівнем захисту прав та свобод людини і
громадянина зумовлюють звернення до практики застосування загальновизнаних
принципів і норм міжнародного права, міжнародних стандартів Організації
Об’єднаних Націй, Ради Європи, Європейського Союзу, спрямованих на
вдосконалення вітчизняної системи правосуддя, підвищення її ефективності,
прозорості та доступності.
Упровадження міжнародно-правових стандартів у правову систему України
впливає як на функціонування державно-правових інститутів, національну
законодавчу базу, так і на сучасну правову доктрину. А тому необхідним є
визначення та доктринальне тлумачення основних теоретико-методологічних
напрямів приведення національного законодавства у відповідність із міжнародними
стандартами.
Правова система будь-якої держави є унікальною, функціонує у певних
історичних умовах та за певного рівня її соціально-економічного розвитку.
Інтеграція національної судової системи до європейського та світового правового
простору повинна забезпечуватися створенням єдиного правопорядку з урахуванням
національної ідентичності. Важливо сформувати дієвий правовий механізм
приведення національного законодавства про судоустрій і статус суддів у
відповідність із міжнародними стандартами.
Від часу здобуття Україною незалежності та прийняття Конституції України
судова влада перебуває в умовах «перманентної реформи», що зумовлює часте
оновлення законодавства, численні концептуальні, правові та організаційні зміни.
Зазначене суперечить фундаментальному принципу верховенства права,
невід’ємною складовою якого є принцип правової визначеності. Конститутивною
ознакою цього принципу є вимога розумної стабільності та передбачуваності права,
що гарантує незмінюваність правових принципів протягом певного періоду,
4
зумовлює заборону їх невиправданих змін, вимагаючи, у свою чергу, стабільності
законодавства про судоустрій і статус суддів.
Усвідомлюючи європейський вибір держави, необхідно мати політичну волю
до схвалення і впровадження у вітчизняну практику міжнародних стандартів,
принципів і норм міжнародного права, спрямованих на вдосконалення вітчизняної
системи правосуддя. Важливим кроком у цьому напрямі стало прийняття низки
нормативно-правових актів вищої юридичної сили, результат аналізу яких дозволяє
дійти висновку, що частину рекомендацій міжнародних експертів та інституцій з
питань судоустрою і статусу суддів враховано, проте очевидним є те, що
вдосконаленню вітчизняної системи правосуддя та приведенню національного
законодавства у відповідність із міжнародними стандартами повинно передувати
насамперед унесення змін до Конституції України, а вже потім реформування
нормативно-правових актів вищої юридичної сили.
Будь-яка модернізація правової системи, у тому числі її реформування,
приведення національного законодавства у відповідність із міжнародними
стандартами, потребує цілеспрямованої та узгодженої співпраці науковців,
практиків, міжнародних експертів для врахування всіх аспектів таких змін з метою
вироблення цілісної та фундаментальної доктрини, формування концептуального
бачення. Про актуальність науково-практичних розробок із цих питань у сфері
судоустрою і статусу суддів свідчать, окрім зазначеного, активні дискусії навколо
цієї проблематики, а також відсутність єдиного бачення концептуальних аспектів
судової системи у робочих групах, відповідальних за розроблення змін до
Конституції України.
Основу дослідження становлять наукові праці таких вітчизняних вчених:
В. Д. Бринцева, В. Г. Буткевича, М. Й. Вільгушинського, В. В. Городовенка,
В. О. Гринюка, І. С. Гриценка, В. В. Долежана, О. С. Захарової, С. В. Ківалова,
Н. О. Кіреєвої, І. Б. Коліушко, В. В. Кривенка, Р. О. Куйбіди, О. П. Кучинської,
Л. А. Луць, В. Т. Маляренка, І. Є. Марочкіна, Л. М. Москвич, В. І. Муравйова,
І. В. Назарова, В. Т. Нора, О. М. Овчаренко, Н. М. Оніщенко, М. В. Оніщука,
М. А. Погорецького, О. Л. Польового, Ю. Є. Полянського, С. В. Прилуцького,
5
Д. М. Притики, Ю. Д. Притики, С. В. Подкопаєва, В. В. Сердюка, Н. П. Сизої,
Н. В. Сібільової, О. Ф. Скакун, В. С. Стефанюка, А. В. Шевченко, С. В. Шевчука,
Ю. С. Шемшученка, В. І. Шишкіна, Н. Г. Шукліної, О. Г. Яновської та інших.
У дисертації використовуються також теоретичні розробки зарубіжних
дослідників, зокрема: О. Б. Абросимової, С. С. Алексєєва, Е. Аннерса,
Г. П. Батурова, Г. Бермана, А. Б. Венгерова, А. Ф. Ізваріної, М. О. Колоколова,
Л. А. Лунца, Р. Мюллерсона, І. Л. Петрухіна, В. О. Туманова, В. В. Яркова та інших.
Незважаючи на вагомий внесок науковців та практиків у дослідження проблем
судової реформи в Україні, приведення національного законодавства у відповідність
із міжнародними стандартами, вибір теми дисертації зумовлений багатоаспектністю
проблем гармонізації національного законодавства про судоустрій і статус суддів із
міжнародними стандартами, оновленою законодавчою базою у цій сфері, а також
практичною значущістю досліджуваної проблеми. Звернення до вказаних питань на
етапі інтеграції нашої держави до європейського та світового правового простору є
своєчасним, потребує теоретичного осмислення та окреслює актуальність теми
дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний
напрям теми відповідає тематиці рекомендованих Національною академією
правових наук України пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011–
2015 роки (постанова загальних зборів Національної академії правових наук України
від 24 вересня 2010 р. № 14-10 (зі змінами, внесеними постановою Загальних зборів
№ 4-12 від 05 березня 2012 р. та № 4-13 від 05 березня 2013 р.). Дослідження
виконано в межах теми комплексних наукових досліджень Київського
національного університету імені Тараса Шевченка, є складовою загальної наукової
теми «Доктрина права і правової системи України: теоретичний і практичний
аспекти» (тема № 11 БФ 042-01, державний реєстраційний номер 0111U008337).
Тему дисертації затверджено рішенням Вченої ради юридичного факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 1 від
24 вересня 2012 р.).
6
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розроблення теоретичних
засад, практичних рекомендацій з удосконалення національної системи судоустрою
і статусу суддів на підставі аналізування положень національного законодавства про
судоустрій і статус суддів на предмет його відповідності міжнародним стандартам з
урахуванням оновленої національної законодавчої бази у цій сфері.
Для досягнення поставленої мети передбачено вирішити такі задачі:
– визначити універсальний інструментарій приведення національного
законодавства про судоустрій і статус суддів у відповідність із міжнародними
стандартами;
– встановити зміст міжнародних стандартів у сфері судоустрою і статусу
суддів, сформулювати критерії класифікації зазначених стандартів та провести таку
класифікацію;
– дослідити понятійний апарат проблематики та сформулювати визначення
поняття «міжнародні стандарти у сфері судоустрою і статусу суддів»;
– узагальнити міжнародні стандарти, принципи і норми міжнародного права
щодо структури та порядку формування судових систем демократичних держав та
з’ясувати ступінь відповідності законодавства України в цій частині їх положенням;
– виявити організаційно-правові шляхи та напрями вдосконалення інституту
самоорганізації судової влади стосовно забезпечення функціонування єдиного
незалежного судового конституційного органу, уповноваженого на вирішення
основних питань функціонування судової влади;
– оцінити норми національного законодавства про суддівське самоврядування,
судове адміністрування, забезпечення належного кваліфікаційного рівня судді на
предмет відповідності міжнародним стандартам;
– сформулювати теоретичні висновки і розробити конкретні пропозиції щодо
вдосконалення порядку зайняття посади судді суду загальної юрисдикції, вирішення
питань суддівської кар’єри, порядку застосування до суддів дисциплінарної
відповідальності та звільнення суддів з посади відповідно до міжнародних
стандартів.
7
Об’єктом дослідження є правовідносини у сфері організації судової влади на
етапі інтеграції нашої держави до європейського та світового правового простору.
Предметом дослідження є гармонізація законодавства України про
судоустрій і статус суддів із міжнародними стандартами.
Методи дослідження. Для досягнення всебічності, повноти й об’єктивності
наукових пошуків, достовірності і несуперечливості висновків, вирішення
поставлених задач та досягнення сформульованої мети використано комплекс
загальнонаукових і спеціальних методів пізнання. Методологічним підґрунтям
дисертації є загальнонауковий діалектичний метод пізнання суспільно-правових
явищ, який використано на всіх етапах дослідження, а також порівняльно-правовий –
для порівняння положень національного законодавства про судоустрій і статус
суддів із міжнародними стандартами у цій сфері і визначення універсального,
узагальнюючого та раціонального способу приведення національного законодавства
про судоустрій і статус суддів у відповідність із міжнародними стандартами.
Системно-структурний метод у взаємозв’язку з формально-юридичним
використано для дослідження змісту міжнародних стандартів та їх класифікації. За
допомогою логіко-семантичного методу визначено поняття «міжнародні стандарти
у сфері судоустрою і статусу суддів». Використання методів аналізу, синтезу та
узагальнення дозволило визначити стан відповідності національного законодавства
про судоустрій і статус суддів міжнародним стандартам.
Науково-теоретичною основою дисертації є праці вітчизняних і зарубіжних
вчених у галузі теоретичних основ судоустрою і статусу суддів, загальної теорії
держави і права, конституційного, міжнародного, порівняльного та інших галузей
права.
Нормативно-правовою базою дослідження є міжнародні правові документи
(міжнародні договори, угоди, конвенції, хартії, декларації, рекомендації, резолюції,
висновки міжнародних організацій та установ тощо), Конституція України,
законодавство про судоустрій і статус суддів, рішення Конституційного Суду
України, інші нормативно-правові акти.
8
Емпіричну базу дослідження становлять законопроекти у сфері судоустрою і
статусу суддів, статистичні відомості та узагальнення соціологічного дослідження
«Моніторинг незалежності суддів в Україні», що системно проводились у 2007–
2014 роках, інші статистичні дані вітчизняних та міжнародних експертних установ,
практика міжнародних та національних юрисдикційних органів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є
першим в Україні спеціальним комплексним дослідженням гармонізації
законодавства України про судоустрій і статус суддів із міжнародними стандартами.
Найсуттєвішими результатами дослідження, які становлять наукову новизну та
виносяться на захист, є такі:
вперше:
– обґрунтовано, що універсальним інструментом приведення національного
законодавства про судоустрій і статус суддів у відповідність із міжнародними
стандартами є його гармонізація;
– сформульовано визначення поняття «міжнародні стандарти у сфері
судоустрою і статусу суддів»;
– запропоновано критерії класифікації міжнародних стандартів у сфері
судоустрою і статусу суддів та проведено їх класифікацію;
– обґрунтовано тезу про відсутність міжнародного стандарту стосовно
складових елементів судової системи як щодо її ланковості та інстанційності, так і в
частині спеціалізації судової діяльності;
– доведено, що закріплений на рівні національного законодавства про
судоустрій і статус суддів механізм забезпечення незалежності суддів є
неефективним, оскільки він виявився нездатним перешкодити прийняттю
нормативно-правових актів вищої юридичної сили, положення яких грубо
порушують невід’ємні засади незалежності суддів;
– на підставі проведеного порівняльно-правового дослідження інституту
оцінювання суддів обґрунтовано, що передбачені національним законодавством
процедури оцінювання суддів (кваліфікаційне оцінювання; регулярне оцінювання;
9
первинне та повторне кваліфікаційне оцінювання) межують із втручанням у їх
незалежність;
– з’ясовано сутність виправдання експертами міжнародних організацій
порушень міжнародних стандартів незалежності суддів, які виявилися у закріпленні
на рівні національного законодавства суперечливих норм, пов’язаних із
необхідністю врегулювання нестандартних ситуацій в контексті недовіри
суспільства до судової влади;
удосконалено:
– співвідношення понять «міжнародна норма», «принцип міжнародного
права», «міжнародний стандарт»;
– положення про концептуальні засади побудови національної судової
системи, зокрема в межах загальновизнаних норм та принципів міжнародного права,
міжнародних стандартів Організації Об’єднаних Націй, Ради Європи,
Європейського Союзу;
– пропозиції щодо гармонізації положень національного законодавства про
судоустрій і статус суддів із міжнародними стандартами стосовно забезпечення
існування єдиного органу, уповноваженого приймати рішення про обрання та
кар’єру суддів, притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, звільнення судді
з посади тощо;
– пропозиції стосовно порядку формування кількісного та якісного складу
Вищої ради юстиції, зокрема щодо обмеження політичного впливу на формування
цього органу як невід’ємної передумови незалежності судової влади;
– пропозиції про необхідність оптимізації суддівського самоврядування щодо
наділення його ефективними, а не декларативними повноваженнями із забезпечення
незалежності, недоторканності суддів та з інших питань внутрішньої організації
роботи судів та діяльності суддів;
– підхід щодо перегляду повноважень Президента України та Верховної Ради
України стосовно порядку зайняття посади судді суду загальної юрисдикції,
вирішення питань суддівської кар’єри, притягнення суддів до дисциплінарної
10
відповідальності та звільнення судді з посади з метою унеможливлення політичного
впливу на ці процеси;
набули подальшого розвитку:
– вчення про механізм приведення норм національного законодавства у
відповідність із міжнародними стандартами та співвідношення процесів адаптації,
апроксимації, відсилання, імплементації, інкорпорації, інтеграції норм
міжнародного права у внутрішнє право держави, «модельної законотворчості»,
рецепції, стандартизації, створення спеціального правового режиму, процесів
трансформації, уніфікації із процесом гармонізації;
– теоретичні положення з питань організації системи судів України та
вирішення проблем розподілу юрисдикцій, реалізації принципів територіальності,
спеціалізації, інстанційності, ланковості, єдності судової системи, самостійності
судів та доступності до суду;
– теоретичні підходи до розуміння принципів незалежності та незмінюваності
суддів в контексті вдосконалення положень національного законодавства про
судоустрій і статус суддів та норм Конституції України з урахуванням міжнародних
стандартів у цій частині.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що
сформульовані в дисертації положення, висновки, рекомендації та пропозиції є
внеском у розвиток сучасних наукових поглядів з питань вдосконалення
національного законодавства про судоустрій і статус суддів та напрямів його
реформування, науково обґрунтовані та можуть бути використані:
– у науково-дослідній сфері та навчальному процесі – для подальшого
вивчення теоретичних питань, що стосуються судоустрою та статусу суддів; під час
підготовки підручників, посібників, методичних матеріалів до семінарів
і практичних занять з дисциплін «Організація судових та правоохоронних органів»,
«Організація судової влади в Україні», «Судове право», «Організація роботи суду»,
вивченні міжнародно-правових стандартів судоустрою і статусу суддів, під час
викладання цих дисциплін у юридичних навчальних закладах України і в процесі
підготовки висококваліфікованих кадрів для судової системи в Національній школі
11
суддів України (акт впровадження юридичного факультету Київського
національного університету імені Тараса Шевченка від 03 березня 2015 р.; акт
впровадження Національної академії внутрішніх справ від 17 березня 2015 р.; акт
впровадження Інституту права ім. І. Малиновського Національного університету
«Острозька академія» від 16 квітня 2015 р.; акт впровадження Національної школи
суддів України від 23 квітня 2015 р.);
– у нормотворчій діяльності – під час розроблення змін до Конституції
України, законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про очищення влади»,
«Про Вищу раду юстиції» тощо, а також при розробленні нових законопроектів у
цій сфері;
– у правозастосовній роботі – як орієнтир для органів законодавчої та
виконавчої влади при тлумаченні норм Конституції та законодавства України; для
суддів, судів загальної юрисдикції та інших органів судової влади під час здійснення
правосуддя та іншої правозастосовної діяльності (акт впровадження Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від
15 квітня 2015 р.).
Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена на кафедрі
правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені
Тараса Шевченка, представлена й обговорена на засіданні кафедри, схвалена нею й
рекомендована до захисту. Основні положення, висновки та рекомендації були
оприлюднені на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях,
зокрема: ІХ Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених
«Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Луцьк, 22–23 березня
2013 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів, магістрів,
аспірантів, докторантів та молодих вчених «Актуальні питання державотворення в
Україні» (м. Київ, 22 квітня 2013 р.); V Міжнародній науково-практичній
конференції молодих учених та студентів «Закарпатські правові читання»
(м. Ужгород, 25–26 квітня 2013 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції
«Нові завдання та напрямки розвитку юридичної науки у ХХІ столітті» (м. Одеса,
04 квітня 2014 р.); VII Міжнародній науково-практичній конференції «Держава і
12
право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (м. Суми, 17–18 травня 2014 р.);
Міжнародній науково-практичній конференції «Права та свободи людини і
громадянина: механізм їх реалізації та захисту різними галузями права»
(м. Братислава, Словацька Республіка, 19–20 вересня 2014 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження
викладені автором у 11 наукових публікаціях, 6 з яких опубліковано у фахових
наукових виданнях, у тому числі 1 – в міжнародному науковому виданні, та 5 – у
збірниках тез доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації зумовлена предметом, поставленою метою та задачами
дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, що об’єднують 8 підрозділів,
висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації
становить 235 сторінок, із них основний текст дисертації – 198 сторінок, список
використаних джерел – 270 найменувань, що становить 30 сторінки, додатки – на
7 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У проведеному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення і
запропоновано нове вирішення наукового завдання, яке полягає у комплексному
аналізі положень законодавства України про судоустрій і статус суддів на предмет
їх відповідності міжнародним стандартам, з урахуванням оновленої національної
законодавчої бази у цій сфері, з метою розроблення та надання науково
обґрунтованих пропозицій і рекомендацій щодо напрямів подальшого
реформування законодавчої бази у сфері судоустрою і статусу суддів, що
є виправданим в умовах інтеграції України у світовий правовий простір.
Серед висновків, зроблених у дисертації, найбільш загальними і важливими
є такі:
1. На основі проаналізованого матеріалу зроблено висновки на користь
правової гармонізації як об’єктивного методу приведення законодавства України
про судоустрій і статус суддів у відповідність із міжнародними стандартами, що
адекватно відображає суть процесу створення гомогенного правового середовища на
етапі інтеграційних процесів відповідно до моделей, запропонованих міжнародними
інститутами.
2. У дисертації сформульовано галузеве визначення поняття «міжнародні
стандарти у сфері судоустрою і статусу суддів». Так, міжнародні стандарти у сфері
судоустрою і статусу суддів – це правові норми та положення, закріплені в
міжнародних правових актах (загальносвітового чи європейського рівня)
обов’язкового чи рекомендаційного характеру, які встановлюють стандарти,
критерії, якими повинні керуватися суб’єкти міжнародного права (держави) під час
формування та забезпечення умов для роботи своїх судових систем, законодавчого
визначення основ взаємовідносин судів з органами законодавчої і виконавчої влади,
вимог щодо правого статусу суддів, і які є закономірним результатом глобалізації
правових систем, призначенням якого є побудова правових держав та розвиток
у них громадянських суспільств з високим рівнем захисту прав та свобод людини
і громадянина.
195
3. Міжнародні стандарти у сфері судоустрою і статусу суддів за суб’єктом
ініціативи створення пропонується поділяти на дві групи: 1) міжнародні стандарти,
які містяться у загальносвітових документах (стандарти, засновані суб’єктами
загальносвітового рівня); 2) європейські правові стандарти – стандарти, що прийняті
інституціями Ради Європи та Європейського Союзу. Зважаючи на значення
міжнародних стандартів у сфері судоустрою і статусу суддів, їх зміст, спосіб
закріплення, сферу їх дії пропонуємо так структурувати такі стандарти: 1) базові
універсальні міжнародні стандарти, закріплені в основоположних документах, що
визначають стандарти правової держави, в тому числі стандарти функціонування,
ролі й статусу судової влади, гарантій незалежності суддів; 2) галузеві міжнародні
стандарти у сфері судоустрою і статусу суддів; 3) міжнародні стандарти, втілені у
практиці міжнародних юрисдикційних органів; 4) теоретичні положення, правові
доктрини, які є міжнародними стандартами в ідеологічному розумінні.
Обґрунтовано поділ міжнародних стандартів у сфері судоустрою і статусу суддів за
їх юридичною силою на обов’язкові та рекомендаційні стосовно національної
судової системи.
4. Результати аналізу загальновизнаних принципів і норм міжнародного права,
міжнародних стандартів Організації Об’єднаних Націй, Ради Європи,
Європейського Союзу дозволили дійти висновку про відсутність стандарту стосовно
складових елементів судової системи як щодо ланковості та інстанційності, так і в
частині спеціалізації судової діяльності. Згідно з міжнародними стандартами
ланковість, інстанційність, спеціалізація не є самоціллю під час побудови судової
системи, оскільки, незважаючи на її складові, першочерговим завданням судової
системи є забезпечення права на справедливий суд. Орієнтиром для подальшого
вдосконалення положень національного законодавства щодо оптимізації системи
судів в Україні мають бути закріплені на міжнародному рівні стандарти
справедливого, публічного судового розгляду упродовж розумного строку
незалежним, безстороннім, компетентним судом, встановленим законом.
5. Обґрунтовано висновок про доцільність функціонування на національному
рівні єдиного, не залежного від виконавчої та законодавчої влади автономного
196
судового органу, більшість складу якого мають бути суддями, обраними іншими
суддями, уповноваженого на вирішення основних питань функціонування судової
влади. Наведено пропозиції з удосконалення порядку формування кількісного та
якісного складу Вищої ради юстиції з метою подальшого внесення змін до
Конституції України.
6. Оптимізація положень національного законодавства про судоустрій і статус
суддів щодо спрощення системи органів суддівського самоврядування, забезпечення
пропорційного порядку формування вищих органів суддівського самоврядування,
обмеження політичного впливу на діяльність органів суддівського самоврядування
цілком відповідає міжнародним стандартам. Обґрунтовано необхідність подальшого
вдосконалення інституту суддівського самоврядування з питань організації системи
органів суддівського самоврядування, наділення його ефективними
повноваженнями із забезпечення незалежності, недоторканності суддів та з інших
питань внутрішньої організації роботи судів та діяльності суддів..
7. Принципове значення для забезпечення незалежності суддів має перегляд
конституційних та законодавчих повноважень Президента України та Парламенту
щодо сфери правосуддя в частині обмеження політичного впливу на порядок
зайняття посади судді суду загальної юрисдикції, вирішення питань суддівської
кар’єри, порядок застосування до суддів дисциплінарної відповідальності та
звільнення судді з посади.
8. Встановлений на рівні національного законодавства порядок відбору
кандидатів на посаду судді, що здійснюється на конкурсній основі, здебільшого
відповідає передовому досвіду міжнародних стандартів правосуддя. На особливу
увагу заслуговує позиція міжнародних експертів щодо вдосконалення положень
національного законодавства стосовно підвищення формальних вимог до кандидатів
на посаду судді, зокрема збільшення вікового цензу та стажу роботи в галузі права,
необхідного для зайняття посади судді суду загальної юрисдикції; встановлення
заборони подавати, приймати чи розглядати під час проведення добору кандидатів
на посаду судді будь-які документи, що не стосуються оцінки професійних навичок
судді, а мають політичне забарвлення, наприклад, заяву про проведення перевірки,
197
передбаченої Законом України «Про очищення влади»; удосконалення порядку
збору та отримання інформації про кандидата на посаду судді; удосконалення
порядку розгляду та прийняття відповідного рішення Вищою радою юстиції
стосовно рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо внесення
подання про призначення на посаду судді вперше, визначення підстав відхилення
такої рекомендації, встановлення чіткого строку розгляду рекомендації та внесення
подання Президентові України про призначення кандидата суддею.
9. Положення національного законодавства про судоустрій і статус суддів
стосовно правового статусу Національної школи суддів України, системи
підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для національної
судової системи цілком узгоджуються зі світовими та європейськими стандартами,
які рекомендують встановлення належної системи суддівської освіти як необхідної
передумови посилення ролі та значення судової влади на національному,
європейському та міжнародному рівнях.
10. Визначений національним законодавством інститут оцінювання суддів
(кваліфікаційне оцінювання; регулярне оцінювання; первинне та повторне
кваліфікаційне оцінювання) знаходиться на початку свого становлення та допускає
ризик втручання у незалежність суддів, зокрема через невизначеність порядку
врахування й співвідношення між собою форм такого оцінювання (іспит, досьє,
співбесіда).
Окремі положення національного законодавства про зміст суддівського досьє
є дискусійними, зокрема, щодо врахування кількісних, а не якісних показників під
час визначення ефективності здійснення судочинства суддею; стосовно відомостей
про середню тривалість виготовлення тексту вмотивованого судового рішення;
щодо інформації про судове навантаження кожного судді тощо.
Удосконалення інституту оцінювання суддів шляхом приведення його
у відповідність із міжнародними стандартами гарантуватиме реальний контроль за
рівнем профпридатності суддів, сприятиме зміцненню авторитету судової системи
як у державі, так і за її межами, оскільки саме професіоналізм, незалежність
і бездоганна поведінка суддів є запорукою досягнення таких цілей.
198
11. Механізми забезпечення незалежності суддів, закріплені Конституцією та
законодавством України про судоустрій і статус суддів, є неефективними та не
здатні перешкодити прийняттю законодавчих актів вищої юридичної сили, що грубо
порушують невід’ємні конститутивні засади незалежності суддів, зокрема таких, як
закони України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», «Про
очищення влади», пункт 6 Перехідних та прикінцевих положень» Закону України
«Про забезпечення права на справедливий суд» тощо.