СЕЛЯНСЬКА ПРАВОСВІДОМІСТЬ В ІСТОРИКО–ПРАВОВІЙ РЕАЛЬНОСТІ 1917–1921 РОКІВ (НА ПРИКЛАДІ ПОВСТАНСЬКОГО РУХУ НА ЧОЛІ З НЕСТОРОМ МАХНОМ)

Короткий опис

ВСТУППравова дійсність останніх років актуалізувала генетичну пам’ять по-колінь і, як наслідок, виступила могутнім імпульсом активізації історико-правового мислення як у масовій свідомості, так і в наукових колах. Дер-жавно-правовий проґрес спирається на важливі зрушення у сфері реґулювання відносин між верствами й групами населення, які несуть у правосвідомості пласти традицій, що йдуть корінням у минуле народу і країни. Зміни праворозуміння й поведінки населення стосовно власності, влади, гро-мадянських свобод не є лише відображенням змін у законодавстві. Будуючи базові стратегії державно-правових перетворень, необхідно враховувати особливості соціально-групової правосвідомості, особливо корінних груп, оскільки "право, виходячи від державних органів, може замкнутися на коло державних осіб".Спрадавна конфліктують народ і влада, у подіях породжуючи історію. Одвіку напругою їх відносин змінюється доля народна. У соціумі формується дедалі стійкіша сума традицій взаємодії та протиборства спільнот народу й ін-ститутів влади. Україна перебуває на рубежі цивілізацій, вибір і відмова, чер-гуючись, змінюють ідентичності країни й народу. Напруження вибору і відмови властиве й нам: що залишити після критики, а від чого твердо відмовитися? З глибини віків закликає державність до сили й договору, а за ними криються насильство і звичка до покори. Де ресурс і воля до оновлення? Апелює до права й справедливості інша сторона, маючи на увазі можливості свободи та прав для всіх. Як поєднати сучасну правову динаміку і народний ідеал, вистражданий мільйонами, що зберігається в колективному несвідомому?Маси й еліти пильно вдивляються в минуле, намагаючись розрахувати шанси в сьогоденні та зберегти себе в майбутньому. Особи й спільноти зу-стрічаються як суб’єкти соціально-правової дії на просторах історичних утворень. Держави та імперії, союзи та об’єднання, колонії та метрополії зникають, залишаючи глибокі сліди в пам’яті поколінь або тільки припущення в головах дослідників, а люди й спільноти продовжують перебувати в конкретно-історичному просторі-часі. Триває історія, її розповідають знов і знов, розшукуючи сенси й підстави подій.Причиною найважливіших змін у світовій історії останніх трьох століть були революції, що відбулися в багатьох країнах світу. Ідеали свободи, громадянських прав і рівності, в ім’я яких вони здійснювалися, стали фун-даментальними цінностями сучасного життя, закріпленими в правосвідомості більшості. Проте проголошення цих цінностей як цілей і колективна боротьба за них свого часу були новиною. Не так вже й давно, коли за феодалізму (Російська імперія до 1861 р.) і навіть за капіталізму (США до Громадянської війни 1861 1865 рр.) існував інститут рабства і право власності на людей було закріплено законодавчо, лише непохитні ідеалісти вважали, що людство коли-небудь установить соціальний порядок, за якого кожен зможе брати участь в житті держави. Революціям присвячено безліч наукових концепцій, що не дивно, якщо врахувати їх найважливішу роль у зміні соціально-правової реальності за останні триста років.

Список літератури

ВИСНОВКИКажучи про результати дослідження, слід акцентувати принципові мо-менти:1. Селянська правосвідомість багатовимірна, і набагато складніша, ніж здається на перший погляд ми маємо справу з рівнями, хвилями, по-токами, станами. Правову реальність селяни сприймали через досвід, а не через призму науково-правових концепцій, не стільки раціонально, скільки ірраціонально.2. Історико-права реальність це реалізована в просторі-часі сума подій, закріплених наслідками в нормах поведінки мільйонів людей, яка знайшла відгук у правових фактах, явищах і оцінках історії.3. Правосвідомість селян феномен, похідний від буденної соціально-групової психології (емоційного, стихійного, психічного відбиття дійс-ності, результату освоєння як особистого досвіду, так і сукупного досвіду спільноти). Вона мала ряд особливостей: домінуюче значення коле-ктивного несвідомого, громадськість і солідаризм, консерватизм і кон-формізм. Традиція була важливою складовою селянської правосвідомості, його ресурсом. Правосвідомість селян століттями перебувала у від-носному (феодальному) спокої, не виходячи за межі традиційно-общин-ного юридичного побуту і довколишнього правового простору. Це була протоправосвідомість спільноти, якої належало вийти на більш високий рівень правової реальності.4. В історико-правовій реальності кінця ХIХ початку ХХ ст. відбувався процес глибинної трансформації кореневої, найчисленнішої спільноти, що супроводжувався трансформацією її правосвідомості. Здійснювався пороговий цивілізаційний перехід від безправосвідомого стану до відносно свідомого: від стану традиційно-інфантильного до спроби на-дособистого соціального визволення. Зі звичного стану селянство було виштовхнуте капіталізацією та розпадом станового суспільства. Ка-піталізм руйнував звичні для селян норми й цінності, закріплені на рівні колективного несвідомого. Спроби в ході столипінських реформ зруй-нувати общину зустріли опір. Розрив традиції колективної правосвідо-мості відбувався за відсутності традиції правосвідомості індивідуальної, якій ще належало сформуватися.5. Зайнятість селян основною діяльністю і специфіка їх свідомості не сприяли високим теоретико-правовим узагальненням (у них в соціумі інша функція). Селянська правова ідеологія демонструвала набір споконвічних селянських цінностей і антицінностей і визначалася виживанням. Константний набір правових сенсів, що лежав в основі їх правовідносин, був закріплений досвідом. Привнесені ззовні правові ідеї (як прогресивні, так і реакційні) накладалися на звичайні переконання і, трансформуючись іноді до невпізнання, створювали еклектичний синтез. Селянська правова психологія була близька до релігійного коріння буття і містила у своїх не-свідомих структурах нераціональне прийняття або відторгнення цінностей права. Елемент алогічної віри об’єднував її з почуттям права, примушуючи більше приймати, ніж розуміти.6. У правовій реальності 1917 1921 років перехідне буття (що поєднувало елементи старого й нового) і перехідна форма суспільної свідомості вті-лювалися в марґінальні типи соціальності, державності й права, зумовлюючи марґінальність правосвідомості.• Суспільство диференціювалося, розпадалися патріархально-общинні зв’язки, з’являлася безліч локальних спільнот і марґінальних груп, які не могли інтеґруватися в референтне співтовариство і ставали джерелом радикалізму. Поляризація села і селянства сприяла зростанню ге-терогенності селянської правосвідомості. Селянин, як будь-який мар-ґінальний суб’єкт, бажав заповнення дефіциту своєї соціальності, повноправності в суспільстві.