Семененко Святослав Ігорович. Лікувальна ефективність та безпека застосування флуоксетину у хворих на ішемічну хворобу серця, коморбідну з соматогенними депресіями

Короткий опис

Семененко Святослав Ігорович. Лікувальна ефективність та безпека застосування флуоксетину у хворих на ішемічну хворобу серця, коморбідну з соматогенними депресіями : дис... канд. мед. наук: 14.01.28 / Вінницький національний медичний ун-т ім. М.І.Пирогова. — Вінниця, 2007. — 167арк. — Бібліогр.: арк. 133-157.

Семененко С.І. Ефективність та безпека застосування флуоксетину при лікуванні хворих на ішемічну хворобу серця, коморбідну з соматогенними депресіями. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.28 клінічна фармакологія. Інститут фармакології та токсикології АМН України, Київ, 2007.
Дисертація присвячена оцінці впливу антидепресивної терапії на клінічний перебіг та біохімічні показники у хворих на ішемічну хворобу серця з коморбідною депресією. Вперше визначено структуру, частоту психологічних розладів та симптомів депресивного епізоду у хворих на ІХС із супутньою гіпертонічною хворобою; встановлено, що частота депресій в популяції хворих центрального регіону України досягає 18,5 %. Вперше проведено спостереження за ефективністю та безпекою додаткового призначення вітчизняного генерика флуоксетину-КМП до комплексної фармакотерапії ІХС. Отримані дані свідчать про позитивну динаміку лікування флуоксетином, протягом 6 тижнів (в дозі 20 мг/добу), яка супроводжувалася зникненням симптомів депресивного епізоду, з одного боку, та покращенням перебігу основного захворювання, з іншого: зменшенням нападів стенокардії, потреби в препаратах для базисної терапії, зниженням АТ. Безпека флуоксетину доведена: відсутністю негативної динаміки на ЕКГ та при Холтеровському моніторуванні, в аналізах крові та сечі, при визначенні параметрів гемодинаміки, збереженням препарату для фармакотерапії у всіх хворих від початку лікування. Для підтвердження механізмів нейрохімічної дії препарату проведено визначення концентрацій серотоніну в крові та ваніліл-мигдалевої кислоти в сечі в динаміці лікування; встановлено, що після лікування флуоксетином рівень серотоніну збільшувався на 16,43 %, а метаболіту катехоламінів знижувався, що відображає селективну дію флуоксетину переважно на серотонінову регуляцію.

В дисертації вирішується питання підвищення ефективності фармакотерапії ІХС, з проявами коморбідної депресії, шляхом застосування антидепресанту флуоксетину на фоні базисної терапії.

Серед хворих на ІХС, згідно результатів адаптованих опитувальників, встановлено переважання інтровертованих осіб (79,09 % серед чоловіків та 84,5 % серед жінок), високий рівень (86%) нейротизму, „дуже поганий рівень здоров’я” згідно анкети самооцінки здоров’я та переважання „незадовільного” і „вкрай незадовільного” характеру якості життя. При цьому мало місце погіршення сенсомоторних реакцій (ЛППСМР на 150-200 мс, ФРНП на 16-20 с, ПКГМ на 60 знаків); максимально низький рівень вказаних показників спостерігався при наявності коморбідного депресивного стану.
Частота депресивного епізоду (за шкалою Цунга) у хворих на ІХС (200 пацієнтів) досягала 18,5 %; серед типів депресії переважала меланхолічна (тосклива) до 65 %, тривожна досягала 13,75 %, іпохондрична 21,25 %.
Використання флуоксетину (20 мг/добу, протягом 6 тижнів) в комплексній фармакотерапії ІХС з коморбідною депресією призводило через 6 тижнів лікування до редукції симптомів психоневротичних порушень: зменшенню частоти безпідставної плаксивості (у 85 %), пригніченості, подавленості (у 62,5 %), порушень сну (у 52,1 %), бажання смерті (у 73,3 %); одночасно значно (у 27,5 %) збільшувалася частота оптимістичного настрою та ставлення до роботи. При цьому коефіцієнт SDS знизився від початкового рівня на 40,5 % (Р<0,01), що свідчить про зниження важкості коморбідної депресії.
Клінічний перебіг ІХС на тлі лікування флуоксетином характеризувався позитивною динамікою з боку ССС: зменшенням частоти нападів стенокардії (на 46,6 %), нападів тахікардії (на 17,9 %), нападів серцебиття (на 59,3%) проти групи порівняння (базисна терапія). Лікування флуоксетином протягом 6 тижнів не викликало негативних змін ЕКГ, показники Холтеровського моніторування, загальних і біохімічних аналізів крові та сечі. Побічні реакції (нудота, сонливість) реєструвалися у 6,25 % хворих тільки на протязі першого тижня лікування та не потребували відміни флуоксетину.
Початкові рівні серотоніну в крові у хворих ІХС без депресивного епізоду складали 77,3±2,27 нг/мл, у хворих ІХС з депресією 79,16±1,40 нг/мл. Додаткове призначення до базисної терапії флуоксетину через 6 тижнів збільшило рівень серотоніну крові у хворих на ІХС коморбідну соматогенним депресіям на 16,43 % (Р<0,001).
Концентрація метаболіту катехоламінів ваніліл-мигдалевої кислоти в сечі була підвищена: у хворих ІХС до лікування вона становить 9,39±0,91 мг/24 год, у хворих ІХС з депресією 8,89±0,93 мг/24 год; після комплексної терапії із флуоксетином її рівень зменшився в 2,12 рази (на 52,7%, Р<0,001), що відповідає фізіологічній нормі.